АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Методика расследования убийств при отсутствии трупа»
і’ г її и ¡\
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
БУЛУЛУКОВ Олег Юрійович
МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ ПРИ ВІДСУТНОСТІ ТРУПА
Спеціальність: 12.00.09 - крішінальшш процес та криміналістика; судова експертиза
АПТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
ХАРКІВ - 1997
Дисертація являє собою рукопис
Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридично академії України імені Ярослава Мудрого
Науковий керівник - академік Академії правових наук Україші заслужений діяч науки України, доктор юридичних наук, професо} Коновалова Віолетта Омелянівна
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: .
академік Академії правових Грошевой Юрій Михайлович наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор .
кандидат юридичних наук, Тищенко Валерій Володимирович доцент
Провідна організація - Національна академія внутрішних *
справ України
Захист відбудеться «_______» _________________ 1997 р.
о_______год. на ' засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.40.03 в
Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (310024, Харків, вул. Пушкінська, 77).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (310024, Харків, вул. Пушкінська, 77).
Автореферат розіслано «______» _______________ 1997 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
БИТЯКЮ. Н.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Формування в Україні правової демократичної держави припускає всебічну охорон}' прав і свобод кожного громадянина. У ст.З Конституції України визначено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною ціннісно. Кримінально-правова охорона цих невід'ємних прав громадянина набуває особливого значення при розслідуванні фактів посягань на життя громадян. Серед таких посягань особливо складними для розсліду вання є вбивства при відсутності трупа. Названі злочини приховуються фактами зникнення осіб, що створює труднощі в їх виявленні та розкритті. Проблеми, існуючі при розслідуванні означених убивств, виникають через відсутність на першому етані розсліду вання, а інколи і на протязі всього періоді1 група зниклого. У зв’язку з цим виникає низка додаткових завдань, що вирішуються слідчим як при порушенні кримінальної справи, так і при виконанні первісних слідчих дій. Особливого значення набуває теоретична розробка питань методики розслідування названої категорії злочинів.
Звернення до методики розслідування вбивств при відсутності трупа було зумовлено такими обставинами, як особлива суспільна небезпека вбивств; наявність істотних недоліків при розслідуванні цієї категорії вбивств; а також внаслідок того, що методика розслідування названих злочинів не досліджувалася на науковому рівні з 1962 р. (зокрема, поза увагою дослідників залишилися такі категорії, як криміналістична характеристика, слідчі ситуації, планування та організація розслідування). Розробка методики розслідування вбивств, пов'язаних з відсутністю трупа, здійснювалася в основному у вигляді рекомендацій органам розслідування щодо проведення таких слідчих
З
дій, як допит заявника та осіб, близьких зниклому, обшук, огляд передбачуваного місця події й оперативно-розшукових заходів. Останнє сприяло тому, що практика розслідування вбивств виявилася недостатньо забезпеченою теоретичними та методичними рекомендаціями.
Важливими обставинами, які викликали необхідність дослідження проблем методики розслідування вбивств при відсутності трупа, стало те, що у 1991-1996 pp. відбулося зростання числа осіб, які знаходилися у розшуку по Україні як безвісно зниклі (з 21195 осіб у 1991 р. до 32759 осіб у 1996 p.), а чимало їх не встановлено (у 1996 р. -5279 осіб)1. У той же час вивчення матеріалів практики показало, що більшість кримінальних справ порушуються у зв'язку з убивством особи, яка знаходиться у розшуку як безвісно відсутня, лише після встановлення особи злочинця чи після знайдення трупа зниклого з ознаками насильної смерті.
Разом з тим мають місце випадки зникнення людей за обставин, які дозволяють зробити висновок, що особа стала жертвою злочину, проте відсутність злочинця, трупа зниклого і слідів учиненого злочину заважають органам розслідування прийняти рішення про порушення кримінальної справи.
Усе викладене і визначило вибір теми дисертації.
Ступінь наукової розробки теми. Дослідження у галузі методики розслідування вбивств при відсутності трупа здійснювали
0.Я.Баєв, Г.М.Мудьюгін, В.П.Цильвик, Я.М. Яковлєв. Окремі проблеми методики розслідування вбивств досліджувалися Р.С.Бєлкініш,
1.Є.Биховським, О.М.Васильєвим, Л.Г.Видоновим, Л.В.Виницьким, І.Ф.Ґерасимовим, М.М.Герасимовим, М.М.Гродзинським, Ю.М.І’ро-
1 За матеріалами МВС України.
шевнм, В.Зажицышм, С.П.Зеленковськнм, Г.Г.Зуйковим, В.І.Івановим, В.Н.Карагодішш, Л.М.Карнєєвой, Є.Киреєвим, В.В.Клочковим,
0.Н.Колесниченко, В.П.Колмаковим, Я.Ю.Кондратьєвим, Ю.М.Круп-кою, С.В.Лаврухіннм, О.М.Ларіним, Б.В.Лисенком, І.М.Лузгіним,
1.Х.Максутовим, Г.А.Матусовсыаш, В.О.Овсчкіним, Е.Ф.Побєгайлом, В.І.Поповгш, М.В.Салтєвським, М.О.Селнвановим, ВІЗ.Тищенком, В.П.Ципковським, В.І.Шикановим, М.П. Яблоко ним.
Незважаючи на існуючі значні дослідження з проблем методики розслідування вбивств при відсутності трупа, деякі принципові питання, пов'язані із криміналістичною характеристикою, плануванням та організацією розслідування, слідчими ситуаціями, залишилися не дослідженими. Тому освітлення їх на науковому рівні дисертант вважає актуальним, важливі»! і необхідним.
Робота над дисертацією здійснювалася в період докорінних змін соціальних та економічні« умов життя людей. Означені зміни неминуче супроводжуються зростанням деяких видів злочинів, у тому числі і посягань на життя громадян, що і визначає важливість дослідження цієї проблеми.
Вивчення практики розслідування вбивств при відсутності трупа виявило низку недоліків, пов'язаних з організацією криміналістичного обліку, проведенням перевірок фактів зникнення громадян і первісних слідчих дій. Висновки дисертанта дозволили сформулювати пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення організації розслідування таких убивств.
Мета і завдання дослідження. Дана наухова робота має за мету' на підставі теорії криміналістичної методики, узагальнень практики розслідування вбивств при відсутності трупа розкрити природу криміналістичної характеристики і на цій базі сформулювати
рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності розкриття та розслідування злочинів цієї категорії.
Поставлена мета визначила конкретні завдання дослідження, розробити і дослідити криміналістичну характеристику вбивств при відсутності трупа; дослідити взаємозв'язок елементів криміналістичної характеристики; класифікувати способи приховання вбивств досліджуваної категорії; узагальнити. практику' розшуку безвісно відсутніх осіб органами внутрішніх справ для виявлення типових недоліків в організації' цих дій; за допомогою матеріалів вивчених кримінальних справ установити специфіку розслідування та розкриття названої категорії вбивств; визначити особливості провадження первісних слідчих дій; сформулювати рекомендації для проведення допитів, оглядів і здійснення розшуку потерпілого; дослідити слідчі ситуації, що мають місце на первісному етапі розслідування.
Об'єктом наукового дослідження виступає законодавство, регулююче відносини, що складаються в діяльності правоохоронних органів при розслідуванні вбивств при відсутності трупа, і діяльність органів по розшуку осіб, безвісно зниклих.
Предметом дослідження є суттєвість механізму вчинення вбивств з наступним прихованням трупа потерпілого, формування на цій основі криміналістичної характеристики та особливостей розсліду^ вання даної категорії вбивств.
Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання. У процесі дослідження були застосовані формально-логічний, системно-структурний, функціональний та інші методи.
Характер дослідження визначив необхідність використання філософської, кримінально-правової, кримінально-процесуальної, криміналістичної, судово-медичної, кримінологічної та судово-психоло-
гічної літератури. а також наукового апарату логіки та інших галузей знань, що стосуються теми дисертації.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, нормативні акти, регулюючі організацію і діяльність правоохоронних органів, накази Генерального Прокурора та Міністра внутрішніх справ України.
Емпіричну базу дисертації являють собою: результати анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури і співпрацівників карного розшуку різних областей України (останнє проведено за спеціально розробленою методикою розслідування кримінальних справ щодо вбивств при відсутності трупа - опитано 90 осіб); результати вивчення й узагальнення 30-ти кримінальних справ даної категорії, розглянутих судами у 1991-1996 рр., і 25 кримінальних справ, які знаходяться у провадженні слідчих; результати вивчення й узагальнення 400-т розшукових проваджень на осіб, які знаходяться у розшуку як безвісно зниклі; результати вивчення й узагальнення 1700-т обліково-статистичних документів на безвісно відсутніх осіб і невпізнаних трупів; аналізи стану1 розшуку безвісно відсутніх осіб за 1994 - 1996 рр. по деяких областях України; аналіз «Стан організації роботи по розкриттю і розслідуванню навмисних убивств, учинених на території України у 1994 році і за 3 місяці 1995 року», здійснений Генеральною Прокуратурою України; результати аналізу й узагальнення опублікованої слідчої та судової практики; результати узагальнення кримінальних справ щодо навмисних убивств, запровадженого кафедрою криміналістики Національної юридичної академії України у 1995р., в якому' брав участь автор цього дослідження.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що з часу проголошення України незалежною державою вперше на моно-
графічному рівні, спираючись на основні положення теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, аналізу практики розслідування вбивств, у роботі досліджені основні положення методики розслідування вбивств при відсутності трупа. У дисертації обгрунтовується низка положень, висновків, рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення і які виносяться на захист. А саме:
- визначено місце вбивств при відсутності трупа у криміналістичній класифікації вбивств, як особливо складних у розслідуванні;
- визначено особливості методики означених убивств як об'єкта криміналістичного дослідження й обгрунтовано необхідність включення до методики розслідування дій щодо проведення перевірки факту зникнення громадянина;
- обгрунтовано необхідність включення до перевірки фактів зникнення громадян слідчих прокуратури з покладенням на них обов'язку прийняття рішень відповідно до ст. 97 КПК України;
- розроблено криміналістичну характеристику вбивств при відсутності трупа і визначено її зміст;
- обгрунтовано взаємозв'язок елементів криміналістичної характеристики зазначених убивств і показано можливості її використання для висування версій;
- запропоновано класифікацію способів приховання убивств при відсутності трупа;
- розроблено основні положення методики розслідування даної категорії вбивств: допит заявника й осіб, близьких зниклому, планування й організація розслідування, обшук, огляд передбачуваного місця події;
- на основі ймовірно-статистичного методу, сформульовано рекомендації по висуванню типових версій щодо особи злочинця.
потішу вбивства, місця вчинення вбивства, а також способу його іриховаиня;
- дано рекомендації по виявленню осіб, причетних до вбивства, в залежності від відносин між убитим та можливим злочинцем;
' - показано взаємозв'язок між даними про злочинця, способи учинення і приховання вбивства;
- зумовлено необхідність проведення тактичних операцій, пов'язаних з проведенням огляду передбачуваного місця події;
- зумовлено необхідність на етапі здійснення перевірки зникнення особи і провадження первісних слідчих дій тісної взаємодії слідчого з оперативними працівниками розшук}';
- досліджено питання встановлення психологічного контакту при допиті заявника та інших осіб.
Наукова і практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації подана методика розслідування вбивств при відсутності трупа. Положення, висновки, пропозиції та рекомендації сформульовані в роботі, значно поглиблюють теорію методики розслідування окремих видів злочинів. Окрім цього, дисертація створює базу щодо розробки і впровадження у практичну діяльність приватних методик у залежності від ситуації злочину. Впровадження рекомендацій, що містяться у дисертації, у слідчу практику буде сприяти вдосконаленню планування розслідування вбивств при відсутності трупа, розшук}’ злочинця і тактики проведення окремих слідчих дій.
Розроблена методика (як в цілому, так і окремі її положення) може бути використана у навчальному процесі при вивченні «Методики розслідування окремих видів злочинів» у юридичних вузах України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в трьох наукових статтях і тезах наукових повідомлень, що обговорювалися на міжрегіональній науковій
конференції молодих учених «Актуальні питання удосконалення законодавства та правозастосовчої діяльності» (Харків, 1996 р.). Результати дослідження використовуються під час читання спецкурсу «Методика розслідування окремих видів злочинів» у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення дисертаційного дослідження схвалені на засіданнях кафедри криміналістики і подані для впровадження у практичну діяльність правоохоронних органів України.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох глав, що містять 10 параграфів, висновку, додатку та списку літератури.
Зміст роботи
У Вступі обгрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, показано ступінь розроблення проблеми, мета та завдання дослідження, його методологічна і теоретична основи, визначається наукова новизна дисертації розкривається її теоретична і практична значущість.
Глава перша «Теоретичні основи методики розслідуванні вбивств при відсутності трупа» присвячена дослідженню проблем методики розслідування вбивств при відсутності трупа та її теоретичнії? основ.
Автором відзначається, що кримінальні справи з таких злочині! порушуються за заявою заінтересованих осіб чи організацій у зв’язку з зникненням громадянина. Відсутність трупа й обгрунтоване припущенії; про вчинення вбивства зосереджують діяльність слідчого Ні встановленні фактів і відшуканні слідів, що дозволять дійти до висновку про вчинення вбивства. У зв'язку з тим, що така діяльність провадитьс
за умов відсутності трупа, в осіб, ідо здійснюють розслідування, часто відсутня інформація щодо місця та часу вчинення злочину, а також способів його вчинення і приховання.
Для відмежування означених убивств від інших використано термін «убивство без трупа», автором якого є Г.М.Мудьюгін, що довгий час досліджував дану проблему
Досліджуючи криміналістичну характеристику вбивств при відсутності трупа, автор дисертації вказує на важливе місце, шо посідає в ній механізм злочину. Останній являє собою багатокомпонентну' динамічну систему, що створюється діями су б'єкта злочину, потерпілого та інших осіб, які є активними та пасивними учасниками злочинної, події.
Дослідник вважає, що дії щодо перезірки факту зникнення особи є невід'ємною частиною методики розслідування «вбивств без група». В обгрунтування своїх висновків він1 пропонує простежити зв'язок, що має місце між перевірочними діями слідчого та діями, запровадженими у процесі розслідування. Схожість змісту' інформації, одержуваної слідчим при проведенні перевірки та первісних слідчих дій, є факт. Фактично слідчий у процесі перевірки використовує методи
і засоби, рекомендовані криміналістикою, типову інформацію про злочин, його сліди та закономірні їх зв'язки, що дозволяє ефективно здійснювати оперативно-розшукові заходи і цілеспрямовано провадити пошук інформації про вчинений злочин. Відсутність такої інформації заперечує самий факт розслідування. На цій підставі автором робиться висновок про тс, що методика розслідування названих убивств у першу чергу визначає спрямування дій слідчого щодо встановлення факту вчинення вбивства.
Структурно криміналістична характеристика вбивств при відсутності трупа включає наступні елементи: а) спосіб учинення
вбивства; б) спосіб приховання вбивства; в) сукупність типових сліді г) особу потерпілого; д) особу злочинця.
На думку дослідника, спосіб вчинення вбивства в більшос випадків нерозривно зв'язаний зі способом його приховання і кінцевому підсумку обумовлений ним. Маючи умисел щодо приховані вбивства, злочинець, часто вибірково підходить до обрання спосос його вчинення з тим, щоб за певних обставин можна було надіні приховати сліди злочину. Зроблено висновок, що детермінуючи чинником способу вчинення названих убивств є місце вбивства, ц характеризується певною відокремленістю, яка дозволяє заподіяі смерть особі «непомітно» для сторонніх. У противному разі ЗЛОЧИННІ] задум не буде доведено до кінця, а значить убивця буде викрито.
Аналізуючи спосіб приховання вбивств при відсутності труп; автор дійшов висновку, що при скоєнні злочину злочинець учиш обов'язкові дії для його приховання. У цьому зв'язку правильним розмежування цих дій злочинця по прихованню вбивства залежно ві мети, яка ним переслідується. Дисертант пропонує таку класифікації способів приховання «вбивств без ірупа»: а) приховання події злочин; а саме: приховання трупа (поховання, знищення, розчленуванн понівечення); приховання слідів злочину (знищення, заховування приховання знарядь злочину (знищення, заховування); б) прихована злочинного характеру події (інсценування, фальсифікація, маскуванн. недонесення); в) приховання участі в злочині злочинця (приховань слідів злочину на злочинці, слідів злочинця на місці злочину знищення, заховування; створення неправдивого алібі):
Автор поділяє погляди Г.М.Мудьюгіна про детермінуючи вплив на спосіб приховання вбивства при відсутності трупа, чинник зв'язку' мЬк злочинцем та його жертвою. Злочинець, зв'язаний з жертвої певними відносинами, прагне надійно переховати вчинений ним злочш
усвідомлюючи, що відкриття факт>’ вбивства може потягти за собою викриття його участі у вчиненні злочину. Типовим для такого приховання є спосіб приховання трупа немов би «назавжди», що має постійний характер.
Аналізуючи сліди злочину, дисертант відзначає, що при розслідуванні названих убивств велике значення мають непрямі докази, якими є так звані «докази поведінки». Останніми можуть бути зміни у поведінці підозрюваного як до, так і після зникнення громадянина, що вказує на можливу причетність особи до вчинення вбивства при відсутності трупа. Автор наукової роботи визначає такі докази поведінки: а) розповсюдження винним неправдивих відомостей про причини вибуття зниклого з місця його останнього мешкання; б) схилення винним свідків до дачі неправдивих свідчень про знаходження його (винного) у певний час разом з ними; в) обман винним свідків щодо часу знаходження його (винного) разом з ними (обгрунтування і підготовка алібі); г) порушення винним звичного укладу свого життя; д) поінформованість особи щодо вбивства зниклого (винна поінформованість).
У роботі на підставі дослідження сукупності характерних індивідуальних ознак, притаманних особі потерпілого, автор обгрунтовує висновок щодо мотивів злочину та особу злочинця. Остання у більшості випадків близька потерпілому, має сталі негативні установки, достатньо твердий характер і певний мотив для вчинення злочину.
До найсуттєвіших ознак змісту крігмі паті стичної характеристики вбивств при відсутності трупа належать дані про закономірні зв'язки між її елементами. Досліджуючи названі закономірності, дисертант робить висновок про наявність двох видів зв'язків між елементами криміналістичної характеристики означених убивств -однозначного та імовірного. Однозначний зв'язок припускає
категоричне існування певних елементів. Так, приховання трупа потерпілого немов би «назавжди» однозначно свідчить про причетність до вбивства особи, яка знаходиться у певному зв'язку' з потерпілим. Однак частіше закономірні зв'язки мають імовірний характер. Наприклад, імовірний характер має зв'язок, існуючий між місцем учинення та способом приховання злочину. Так, якщо вбивство вчинене на території приватного домовласництва, то більше впевненості, що труп переховується на території садиби. Якщо ж убивство вчинено у багатоквартирному будинку; способом приховання, певніш усього, є розчленування трупа з наступним вилученням з місця злочину. Автор дослідження пропонує певну послідовність установлення елементів криміналістичної характеристики через зв'язки, існуючі між ними. Знання названих взаємозв'язків дозволяють правильно оцішпті слідчу ситуацію і здійснювати цілеспрямований пошук необхідної інформації.
Глава друга «Первісні слідчі та оперативио-розшукові дії при розслідуванні вбивств при відсутності трупа» містить питання, пов'язані з допитом заявника та осіб, близьких зниклому, оглядом передбачуваного місця події, розшуком зниклої особи, а також проблем призначення і проведення експертиз.
Відсутність на початковому етапі розслідування вбивства інформації про місце злочину і даних про місце приховання труна зниклого припускає проведення таких первісніх слідчих дій, як допити заявника та осіб, близьких зниклому. Автор виходить з того, що інформація, отримана при допиті, сприятиме детальному з'ясуванню обставин зникнення, отриманню відомостей, необхідних для розшуку зниклого чи його трупа, а також виявленню мотивів убивства. З мстою одержання максимально повної інформації дисертант запропонував оптимальний перелік питань, відповіді на які необхідно отримати під час допиту. При дослідженні проблем, пов’язаних з допитом заявника
робиться висновок про те, що в справах про вбивства при відсутності трупа нерідко самий заявник і є вбивцею чи володіє інформацією про особу злочинця, однак через різні причини (приміром, убивця -близький родігі) навмисно приховує від слідчого ті або інші факти чи спотворює їх. Для викриття допитуваного у неправдивих свідченнях та подоланні установки «на брехню» автор пропонує використовувати тактичні прийоми емоційного і логічного впливу, а також тактичні комбінації. .
Значне місце в роботі відводиться дослідженню проблем, пов'язаних з оглядом місця події. У зв'язку» з тим, що на час проведення огляду нерідко відсутні відомості про місце злочину та місце знаходження слідів злочину, це, на думку дисертанта, дає підставу називати означену слідчу дію оглядом «передбачуваного» місця події. Такими місцями можуть бути; останнє місце проживання, останнє місце перебування, а також робоче місце зниклого. Автор наполягає на тому, що огляд необхідно провадити за будь-яких обставин зникнення особи. Не є винятком' випадки, коли не існує підозри щодо осіб, оточуючих зниклого, і немає даних вважати, що деякі сліди навмисно знищені або замасковані. При віивленні слідів злочину у місці огляду та інших місцях, стосовно яких є обгрунтовані дані вважати про причетність їх до події злочину, провадиться обшук. У процесі проведенім огляду передбачуваного місця злочину' необхідно зважувати на негативні обставини якими можуть бути: а) наявність у місці огляду предметів одягу, вжитку та особистих документів зниклого, без яких він не міг покинути місце проживання і які були б при ньому, якби він був живий;
б) здійснення -у місці огляду після зникнення особи ремонту приміщення у той час, коли необхідності у ньому' не було або коли цього ніхто не робить (наприклад, взимку чи вночі); в) перестановка меблів, перевішування килимів, інші зміни в місці огляду, які значно
погіршують загальний вигляд квартири; г) перенесення з одного місця на інше надвірних будівель, асфальтування чи бетонування стежок та підлог, посадження квіткових клумб - і все це у той мас, коли у цьому не було необхідності.
Розшук зниклого дослідник пропонує розпочинати з визначення напрямків можливого переміщення особи в залежності від його намірів. Таких напрямків виділяється два: а) зниклий поїхав з місця перебування: до друзів, знайомих, родичів; переховується від близьких, органів влади, адміністрації за місцем роботи, кредиторів; б) зниклий не покидав місця перебування: знаходиться у коханця (ки); у незнайомих осіб (переховується за різними причинами); заблукав (душевнохворий, дитина); потрапив в ситуацію, коли необхідна стороння допомога (наприклад, отримав травму); поміщений до лікувальної установи під чужим прізвищем; примусово утримується з метою вимагання та ін. У дисертації робиться висновок, що ефективності розшуку сприяє ретельне вивчення особи зниклого, його звичок, рис характеру, взаємовідносин з оточуючими його людьми. Одержана інформація дозволяє моделювати поведінку особи за тих чи інших можливих обставин. Дисертант обгрунтовує проведення розшуковнх заходів, як гласними так і негласними методами. Останні особливо ефективні і необхідні, коли близькі та друзі зниклого з побоювання помсти, з небажання бути свідком або з будь-яких інших міркувань (наприклад, небажання показати зниклого чи його родину з негативною боку) приховують відомості, важливі для встановлення місця знаходження особи.
Значне місце відводить автор наукової роботи дослідженню проблем розшуку безвісно зниклих дітей. При зникненні дитини у батьків з'ясовуються обставини її зникнення, прикмети, можливість піти зі сторонньою людиною, схильність до подорожування. Розшук здійснюється у місці зникнення з поступовим розширенням його меж.
Разом з версією про нещасний випадок перевіряється можливість дитини піти зі стороннім (або поїхати на автомашині), попадання дитини у дорожньо-транспортну катастрофу і відвіз її водієм автомашини. Дисертант дійшов висновку про необхідність невідкладного здійснення розшукошх заходів з притягненням до розшуку необхідної кількості засобів та ресурсів, що дозволить у мінімальний термін встановити місцезнаходження дитини або факт учинення злочину, а також місцеперебування злочинців. .
У дисертації аргументуються необхідність виконання низки експертиз до виявлення трупа потерпілого. Автор вважає, що їх можна ВКЛЮЧИТИ до єдиного комплексу, типового для досліджувальних злочинів. До таких експертиз належать криміналістичні, судово-медичні, а також інші експертизи, які провадяться у залежності від наявної інформації про вчинений злочин. Для дослідження слідів біологічного походження, на думку дослідника, може бути призначена генна експертиза, сутність якої полягає у встановленні індивідуальних особливостей побудови молекул ДНК. Висока чутливість метод)' такого експертного дослідження дозволяє використати його при встановленні належності виявлених частин до одного трупа, невпізнаних трупів (у порівнянні з ДНК близьких родичів), джерело походження мікрооб’єктів біологічної природи (зокрема, мікрофлори ротової порожнини тощо). Після знайдення трупа для встановлення ідентичності його зі зниклою особою, провадиться комплексна судово-портретна експертиза.
Глава третя «Планування та організація розслідування» присвячена дослідженню типових слідчих ситуацій і проблем побудови версій, взаємодії слідчих та оперативно-розшукових органів, питанням попередження вбивств при відсутності трупа. Процес розслідування по «вбивствах без трупа» зумовлений слідчою ситуацією, що склалася на
час порушення кримінальної справи. Автором визначені інформації«! компоненти, притаманні даній слідчій ситуації: а) обставини зникненн особи та можливість розшуку -злочинця по «гарячих слідах»; б) наявіі сліди злочину, інші докази та необхідність їх експертного дослідженню
в) дані, що характеризують особу потерпілого, і можливіст встановлення кола осіб, які мають мотив для вчинення вбивства; і інформація про поведінку заявника та інших зацікавлених осіб можливість негайного проведення допитів та обшуків; д) час, яки володіє слідчий для проведення первісні« слідчих та оперативне розшукових заходів; е) оцінка компонентів, що входять до слідчс ситуації, та визначення характеру останьої.
У залежності від обставин зникнення особи дисертант видЬи такі типові ситуації: а) потерпілий пішов з дому і не повернувся; і потерпілий поїхав у відрядження (на заробіток) і не повернувся; і потерпілий пішов (поїхав) до родичів, друзів, знайомих і не повєрнуї ся; г) потерпілий разом з іншими особами покинув місце перебування не повернувся; д) .потерпілий зник на шляху прямування; е) потерпіли поїхав з дому, прибув до місця призначення, але додому не повернувс е) потерпілий - дитина вийшла у двір і зникла.
Значної уваги дослідник приділяє вивченню проблем побудов версій, наголошуючи, що слідчі версії у розслідуванні вбивств пр відсутності трупа посідають важливе місце при плануванні розслід; вання і здійсненні процесу доказування. При висуванні слідчих версі метою є не тільки встановлення кримінально-правових ознак злочину, й криміналістичних, необхідних для визначення спрямування розслід; вання, пошуку, збирання та дослідження доказів. Автор критичк підходить до критерію «обгрунтованість» при висуванні версі зазначеннях убивств. Цей критерій, на його думку, при визначені більш перспективної версії, може призвести до поміток у визначені
напрямку розслідування у зв'язку з тим, що часто обставини зникнення особи не дозволяють однозначно тлумачити ті або інші факти. Подібне положення зобов'язує висувати не одну, а декілька можливих версій, інколи прямо протилежних.
Досліджуючи проблеми взаємодії слідчих та оперативно-розшукових органів, дисертант відзначає неможливість здійснення розслідуяапня вбивств при відсутності трупа без тісної взаємодії між названими органами. У роботі надається перевага процесуально-правовим та організаційно-тактичним формам взаємодії, обумовлених специфікою розслідування розгляду в,тік убивств. Автор називає такі процесуально-правові форми взаємодії слідчого та оперативно-розшукових органів: а) координування роботи при проведенні слідчим первісних слідчих дій і паралельно оператнвно-розшуковюга органами -розшукових заходів; б) повідомлення слідчого, що здійснює розслідування, про результати розшуку злочинця; в) проведення розшукові« заходів за дорученням слідчого; г) проведення слідчих дій за дорученням слідчого; д) участь у слідчих діях, здійснюваних слідчим; е) взаємодія у справах, припинених у зв'язку' з невстановленням особи злочинця.
Організаційно-тактичні форми взаємодії такі: а) підготовка й організація спільного виїзду на місце події; б) спільне планування слідчих та оперативно-розшукових заходів; в) участь у слідчо-оперативних групах; г) обговорення на спільних оперативних нарадах результатів слідчої й оперативно-розшукової діяльності.
У дисертації досліджується взаємодія у стадіях порушення кримінальної справи, проведення первісних слідчих дій, припинення кримінальної справі. Особливо відзначається необхідність одночасного здійснення слідчих та оперативно-розшукових дій під час огляду передбачуваного місця події і проведення їх як тактичної операції.
Характерною особливістю такої тактичної операції є невіпначеніс місця знаходження цих-об'єктів і невизначеність самих об’єктів. Д невідомі обставши при проведенні однієї операції значно ускладнюю-завдання слідчого й осіб, залучених до участі в ній, по досягненн поставленої мети. За таких обставин успішне проведення операи залежатиме від організації взаємодії слідчого та оперативні розшукові« органів, які беруть участь у ній. Взаємодія по припинені кримінальній справі здійснюється до моменту закриття криміналі,н< справи чи направлення її до суду. Слідчий в окремому доручені формулює завдання по відшуканню слідів злочину, трупа потерпілон очевидців злочину. У таких ситуаціях взаємодія здійснюється у фори спільних оперативних нарад, на яких опрацьовуються і формулюютьс завдання щодо пошуку доказової інформації.
У продесі вивчення діяльності інформаційних служб, дані яки; можуть бути використані для розкриття таких злочинів, виявлено деяк недоліки:
- в основному облік ведеться шляхом виставлення обліково-реєстраційних документів, що. не дозволяє досить швидко використап дані обліку для розшуку безвісно зниклих і встановлення особи невпізнаних трупів;
- при надходженні обліково-реєстраційних документів з приводу відкриття невпізнаного трупа відповідальний працівник здійснює ідентифікацію його особи шляхом перегляду наявних облікових документів на безвісно зниклих громадян У випадку' невчасного надходження документів чи їх неякісного виконання встановити особу невпізнаного трупа уявляється неможливим;
- використання комп'ютерів полягає в здійсненні реєстрації безвісно зниклих громадян (їх статі, віку, року народження, дати зникнення), проте при цьому є недоліки при реєстрації їх за інди-
відуальними ознаками, особливішії прикметами (а за фотографіями -взагалі вола відсутня);
- значна кількість невпізнаних трупів не введена в дактилоскопічні картотеки оперативно-довідкових обліків у зв’язку з непрофесійним отриманням відбитків пальців рук і неможливістю виведення дактилоскопічної формули.
Виявлено недоліки і при проведенні перевірок щодо фактів зникнення громадян. Так, з 400 вивчених розшукувих проваджень огляд місця проживання зниклого здійснювався у 320 випадках (80%), у 228 випадках (57%) огляд здійснювався без детального опису місця огляду і без участі фахівця, а у 80 випадках (20%) огляд не здійснювався взагалі.
І
В жодному' з вивчених розшукових проваджень немає інформації про вилучення з місця огляду відбитків пальців для наступної ідентифікації особи зниклого. У поясненнях заявників та осіб, близьких зниклому, часто відсутня інформація, необхідна для розшуку зниклого. ‘
Відзначене дозволяє сформулювати окремі рекомендації. А
саме:
1. Для збільшення ефективності проведеній розшукових заходів
необхідно упорядкувати обліки безвісно зниклих осіб і невпізнаних трупів (шляхом докладних характеристик опису супутнього матеріалу і налагодження машинного обліку, який би дозволив негайно отримати інформацію про особу зниклого). .
2. При відкритті невпізнаного труна в усіх випадках необхідно здійснювати його фотографування і дактилоскопування. Названі дії повинні здійснюватися спеціалістами, для чого необхідно запровадити штатну одиницю, в обов’язки якої входило б здійснення означених дій.
3. При достатньо обгрунтованому припущенні про вбивство зниклого необхідно порушити кримінальну справу і провести невідкладні слідчі дії.
4. Позитивний результат у розкритті злочину потребує тісної співробітництва слідчого з працівниками карного розшуку, для чоі необхідно активізувати взаємодію слідчих і оперативно-розшукови органів.
З метою визначення заходів по попередженню вбивств пр відсутності трупа в роботі досліджуються основні причини й умови, я: сприяють учиненню означених злочинів. До них належать: а) наявні сі у свідомості особи антигромадських поглядів; б) конкретна житга ситуація, що при взаємодії з певними поглядами особи дає поштовх і вчинення злочину; в) віктимна поведінка потерпілого. Попереджені вбивств при відсутності трупа необхідно здійснювати за двог. напрямками: а) проведення слідчих дій і з'ясування причин та умо сприяючих учиненню конкретного злочину; б) ужиття заходів, я: можуть ДОПОМОГТИ попередженню ЗЛОЧИНІВ. Другий напрямок ЯВЛ5 собою позапроцесуальну діяльність слідчого. Це виступи в пресі, т радіо, телебаченню, перед населенням у мікрорайонах, житлові масивах,' на зборах мешканців, у гуртожитках, участь у робо громадських організацій за місцем проживання та трудових колективі в організації дозвілля громадян, а також індивідуальна робота особами, від яких можна очікувати вчинення правопорушень у побут Зміст профілактичної діяльності слідчого полягає у роз'ясненні чинної кримінального законодавства, у пропаганді заходів по попередженії можливого зникнення громадян (нагляд за дітьми, негаїи повідомлення про зникнення громадян, попередження можливи підсадок в автомашини тощо).
У Висновку дисертації сформульовано загальні підсумки і конкретні пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення до вдосконалення методики розкриття і розслідування вбивств пр відсутності трупа.
Основні положення дисертації опубліковані в таких роботах:
1.Булулуков О.Ю. Проблемы расследования убийств при отсутствии трупа /ЯТробл. развития юрид. науки и практики в условиях правовой системы Украины: Сб. науч. тр. - Харьков: Над. юрид. акад. Украины, 1995. - С. 158-163. (0.4 друк. арк.).
2. Булулуков О.Ю. Взаимодействие следственных и оператив-ио-розысккых органов при расследовании убийств //Пробл. провадження правових реформ в Україні: 36. наук, праць. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1996. - С. 150-154. (0.3 друк. арк.).
3. Булулуков О.Ю., Литвиненко В.А. Допрос свидетелей при расследовании убийств, связанных с исчезновением потерпевшего //Пробл. провадження правових реформ в Україні: 36. наук, праць. -Харків: Нац. юрид. акад. України, 1996. - С. 154-158. (0.3 друк. арк.).
4. Булулуков О.Ю. Типові слідчі версії по справі про вбивство у зв’язку зі зникненням особи потерпілого //Акіуал. вопр. совершенствования законодательства и правоприменительной деятельности: Крат. тез. докл. и науч. сообщ. межрешон. науч. конф. - Харьков: Нац. юрид акад. Украины, 1996. - С.75-77. (0.1 друк. арк.).
Bululukov О. Y. Methods of investigation of murders willi an absence of a corpse.
The thesis in the form of a manuscript for a on Candidate of Law degree on a speciality 12.00. 09 - Criminal Procedure and criminalistics; judicial examination.
National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise, Kharkov, 1997.
Ob the monographic level the typescript investigates questions cc nected with criminological characteristic, planning and organization investigation, inquiry situations, peculiarities of the performance of init actions during investigation of murders with an absence of a corpse.
Total of research is formulation of suggestions aimed at perfectii of prosecution of inquiry.
Булулуков О.Ю. Методика расследования убийств при о сутствии трупа.
Диссертация в виде рукописи иа соискание научной степеї кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовнь процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Национальная юрид ческая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 1997.
Рукопись является исследованием на монографическом урові вопросов, связанных с криминалистической характеристикой, планир< ванием и организацией расследования, следственными ситуациями, ос< бедностями производства первоначальных следственных действий расследовании убийств при отсутствии трупа.
Итогом исследования является формулирование предложению направленных на совершенствование следственной деятельности.
Ключові слова: злочин, убивство при відсутності труп.' безвісно зниклий, криміналістична характеристика.
