АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Становление национальной государственности в Галичине (1918-1923 гг.)»
Львівський державний університет імені Івана Франка
ЛІСНА Іванна Стефанівна
РГ6 од
/ б ИЮП 1998
УДК 340.0 (477)
СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В ГАЛИЧИНІ (1918-1923 рр.)
Спеціальність 12.00.01. — теорія та історія держави права; історія політичних і правових вчень.
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Львів-1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі історії та теорії держави і права юридичногс факультету Львівського державного університетуі ім.І.Франка
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-
кореспондент Академії правових наук України КУЛЬЧИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР СЕМЕНОВИЧ, Львівський державний університет ім. Івана Франка, юридичний факультет, професор кафедри історії та теорії держави і права.
ЛІДІЯ ЛУКІВНА, Інститут адвокатури при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, професор кафедри історії держави та права.
кандидат юридичних наук, доцент СЛИВКА СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ, Львівський інститут внутрішніх справ при національній академії внутрішніх справ, доцент кафедри історії та теорії держави і права.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, ПОТАРИКІНА
Провідна організація: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України
спеціалізованої вченої ради К.35.051.03 при Львівському університеті ім. Івана Франка за адресою: 290000
вул. Університетська 1.
на засщанн ’ державном] м. Львів
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського державного університету ім. Івана Франка (290005, м.Львів вул. Драгоманова 5).
Автореферат розіслано ” 1998р
В.М. КОССАК
Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. Важливою сферою наукового пізнання розвитку суспільства є історико-правові дослідження. Найчастіше їх об’єктом виступають держава і право на різних етапах свого розвитку. ,Такі дослідження дають змогу об’єктивно вивчити закономірності виникнення та розвитку окремих державних і правових інститутів та на підставі наукових результатів зробити важливі пропозиції щодо їх удосконалення в майбутньому. Насамперед цим зумовлена актуальність даної роботи. .
Початок XX ст. був досить насиченим на території сучасних західних областей України. Будучи поділеною між кількома сусідніми державами, ця частина України була перетворена у сировинний придаток, ринок збуту іноземних товарів. У вирішенні їх долі часто втручалася міжнародна політика та міжнародні стосунки.
Особливо важким випробуванням піддавалася Галичина, дослідженню якої і присвячена дана робота. Перебуваючи у складі Австро-Угорщини, вона була гноблена як в політичному, так і в соціально-економічному та національному розумінні.
Промисловість Галичини розвивалася дуже повільно. Сільське господарство теж було направлене на забезпечення дешевих продуктів метрополії. У національному питанні проводилась політика асиміляції українців.
Разом із розпадом Австро-Угорської імперії та утворенням Західноукраїнської Народної Республіки виникла необхідність в розбудові державно-правових інститутів. Ця діяльність часто супроводжувалась помилками і власне їх аналізує в роботі автор даної роботи, проводячи паралелі із сучасною Україною. .
В роботі також, на підставі нових джерел та підходів, по-новому проведений аналіз діяльності Галицької Радянської Республіки, яка виникла у 1920 р.
Важливим моментом дисертації є висвітлення ролі Галичини у міжнародних стосунках іноземних держав-сусідів і умовах насильного включення Східної Галичини та Західної Волині до складу Польської держави.
Після 24 серпня 1991 р. в історії України почалася нова сторінка в державно-правовому житті українського народу. Без глибокого осмислення минулого в усій його складності та суперечності важко зрозуміти сучасні процеси і плідно творити нову державу України. Адже за словами римського політичного діяча, оратора і письменника Марка Тулія Ціцерона: “Не знати історії, означає бути завжди недоростком”.
ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є закономірності виникнення та діяльності національної державності в Галичині (1918-1923 рр.).. .
МЕТОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ є:
- встановлення закономірностей утворення, організації та діяльності
ЗУНР та Галицької радянської республіки.
Відповідно до зазначеної мети у дисертації зроблено спробу розв”язат наступні завдання:
- вивчити історичні, архівні та монографічні матеріали, які стосуютьс становлення державності в Галичині на початку XX ст.
- проаналізувати економічне та політичне становище Галичини у склю Австро-Угорської імперії в кінці XIX та початку XX ст. ст.;
- дослідити передумови виникнення Західноукраїнської Народи» Республіки;
- проаналізувати особливості формування та діяльності державші органів ЗУНР;
- на підставі нових джерел та наукових підходів визначити та дослідит умови проголошення і діяльність Галицької Радянської Республіки;
- встановити вплив міжнародно-правових факторів на примусов включення Східної Галичини і Західної Волині до складу Польської держави;
- виявити позитивний досвід та основні недоліки у діяльності державни органів ЗУНР.
МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ дисертаційного дослідження наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, системнс структурний, функціональний, тощо), спеціально-юридичні (історико-правовиі порівняльно-правовий, методи тлумачення права) та інші. В процеї дослідження проблеми широко використовувалися також прийоми конкретне соціологічного методу, зокрема, кількісний та якісний аналіз документів.
ДЖЕРЕЛЬНОЮ БАЗОЮ дисертації є архівні документи і матеріал Державного архіву Львівської області, Центрального державного історичног архіву у місті Львові, обласного державного архіву Тернопільської облает обласного державного архіву Івано-Франківської області, наукової бібліотек Українського вільного університету у м.Мюнхені, монографічні матеріалі законодавство ЗУНР та інше.
ФАКТИЧНИЙ СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) та Галицька СРР залишил досить помітний слід в історії розвитку держави і права України. Однак, и зважаючи на це, ця тема в радянський період була майже повністю виключена: сфери наукового дослідження через ідеологічні та інші міркування.
Тому, переважно дослідженням Західноукраїнської Народної Республік займалися в цей період вчені з числа української діаспори: зокрема В.Верига М.Лозинський2, В.Кучабський3, М.Стахів4, М.Чубатий5, С.Ярославин6, та інші.
1 Верига В. Галицька Соціалістична Советска Республіка (1920 р.) - Нью-Йорк ■ Торонто - Париж - Мельбурн., 1986.
2 Лозинський М. Галичина у pp. 1918-1920. - Відень., 1922.
3 Kuzchabskij W. Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918-1923. - Berlin., 1934.
Всі вони зробили вагомий вклад у дослідженні різних сторін політичної, економічної та правової діяльності ЗУНР.
Проблеми становлення та розвитку ЗУНР і Галицької СРР торкалися в радянський період і окремі українські вчені: В.С.Кульчицький7, Б.Й. Тищик8 та інші9, однак їм у цей період було важко зробити об”єктивні та неупереджені оцінки тим чи іншим історичним подіям та діяльності органів ЗУНР і Галицької СРР. .
І тільки після проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. вони отримали змогу об’єктивно оцінити історичні події на території Західної України в 1918-1923 рр. Про це свідчать сучасні наукові розробки цих вчених10 та багатьох інших .
НАУКОВА НОВИЗНА.
Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є одним з перших в сучасній історико-правовій науці комплексним дослідженням закономірностей утворення, організації та діяльності ЗУНР і Галицької Радянської Республіки, як форм прояву національної державності в Галичині у 1918-1923 роках.
На підставі малодосліджених та вперше введених у науковий обіг архівних документів та монографічних робіт вітчизняних і зарубіжних вчених по-новому оцінюються: передумови утворення національної державності в Галичині на початку XX ст.; організацію та діяльність державних органів ЗУНР і Галицької Радянської Республіки; вплив європейських держав на політико-державну долю західноукраїнських земель.
Наукова новизна дисертації конкретизується в основних положеннях, які виносяться на захист:
1 .Показано колоніальне становище Галичини у складі Австро-Угорщини і
4Стахів М. Західна Україна: Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918-1923 pp. - Скрентон., 1959-1960.
5 Чубатий М. Державний лад на західній області Української Народної Республіки. - Львів, 1921.
6 Ярославля С. Визвольна боротьба на Західно-Українських Землях в 1918-1923 pp. - Філадельфія., 1956.
7 Кульчицький B.C. Галицьке намісництво та його антинародна діяльність // Вісник Львівського університету. Серія юридична., 1975; Кульчицький B.C.
Галицька радянська республіка. - Львів.,' 1965.,
8 Тищик Б.Й. Галицька Соціалістична Радянська Республіка (1920 р.) - Львів.,
1920. . ...
9 Карпенко О. До питання про характер революційного руху в Східній Галичині у 1918 // 3 історії західно-українських земель.,- К., 1957;
10 Кульчицький B.C., Наспок М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.
- Львів., 1996; Тищик Б.Й., Вівчаренко С.А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-1923 pp. - Коломия., 1993.
зроблено висновок про те, що надана Галичині автономія австрійським урядом мала формальний характер, будучи далеко від справжніх демократичних засад самоврядування, усувала основну масу українського населення від участі в управлінні Галицькою автономією.
2. Становлення української державності на західноукраїнських землях після розпаду монархії Габсбургів відбувалося непідготовлено і стихійно, що привело до серйозних помилок і прорахунків, які мали серйозний вплив на кінцевий результат падіння ЗУНР.
3. Після проголошення ЗУНР державне будівництво у подальшому відбувалося організовано, хоч не всі заплановані заходи були втілені в життя. Особливо серйозними були прорахунки властей ЗУНР в соціально-економічних проблемах, у військовій справі, зовнішній політиці та інше.
4. В ЗУНР була створена належна правова основа державного будівництва, в якій знайшли своє відображення принцип розподілу влади і де були закріплені основні права і свободи громадян та їх гарантії. Особлива увага приділялася правам національних меншин.
5. Проголошення Галицької Радянської Республіки у 1920 р. було ще однією спробою встановлення державності на західноукраїнських землях, яка відбувалася в специфічних умовах війни, звільнення цих земель від іноземної окупації та втілення в життя ідеї “світової соціалістичної революції”.
6. Особливості внутрішніх (економічних, політичних і соціальних) та зовнішніх умов утворення ЗУНР та Галицької Радянської Республіки, незважаючи на невелику різницю в часі їх виникнення та існування, обумовили їх різну соціальну сутність та різну, за змістом і формою, діяльність їх державного апарату.
7. Виникнення ЗУНР та Галицької Радянської Республіки були результатом спроби реалізації природного права українського народу на західноукраїнських землях на національно-політичне самовизначення.
НАУКОВО-ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ.
Положення, які обгрунтовані в дисертаційному дослідженні та висновки, які зроблені на їх основі можуть бути використані для подальших досліджень діяльності ЗУНР та Галицької радянської республіки, а також при удосконаленні державного механізму сучасної України.
Результати дослідження можуть бути також використані в навчальному процесі у юридичних та інших спеціальних навчальних закладах, центрах та курсах підвищення кваліфікації державних службовців, у правовій пропаганді.
АПРОБАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Основні ідеї дисертації обговорювались на республіканській науковій конференції “50 років возз’єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою у складі Союзу РСР”. (Львів, 27-29 вересня 1989 р.), звітній науковій конференції Львівського держуніверситету ( Львів, 5-9 лютого 1990 р.), республіканській науково-практичній конференції
“Становлення і розвиток місцевого самоврядування в суверенній українській
правовій державі”( Львів, 19-21 листопада 1991 р.), Львівській регіональній науково-практичній конференції “На шляху до правової держави”( Львів, 5-6 лютого 1992 р.), науковій конференції “Українська державність: історія і сучасність”(Кш'в, 21-22 січня 1993р.), міжнародній, науковій конференції присвяченій 75-річчю Західно-Українській Народній Республіці”(Івано-Франківськ, 1-3 листопада 1993 р.). . :.
Структура роботи визначена специфікою теми, метою і основними завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі роботи обгрунтована актуальність теми дослідження, сформульовано об”єкт, предмет і мету, методологічну і теоретичну основу, джерельну базу, фактичний стан дослідження, наукову новизну, науково-георетичне значення роботи, охарактеризовано апробацію результатів дослідження.
Розділ І “Соціально-економічне і політичне становище Галичини у складі Австро-Угорщини” поділений на два параграфи.
У першому параграфі “Економічне становище” автор проаналізувала гтановище економіки західноукраїнських земель після селянської реформи 1848 р. а Австрії та наступні роки. В цей період внутрішня та зовнішня політика Австрії, а пізніше і Австро-Угорщини була направлена на обслуговування і захист австрійського, угорського та іншого іноземного капіталу.
Економіка Галичини була приречена бути аграрно-сировинним придатком імперії, що дозволяло наживатися на експлуатації робочої сили і нещадному пограбуванню природних багатств краю. •' ...
Правлячі кола імперії всіма засобами гальмували тут розвиток промисловості, зокрема машинобудівної, спрямовували розвиток краю так, що їін завжди був на прив”язі в метрополії. В промисловості було зайнято близько 2% населення, тобто тільки понад 150 тис. осіб.
Будучи ринком збуту для виробів західноавстрійської промисловості, західноукраїнські землі були одночасно джерелом цінної промислової і сільськогосподарської сировини. Вже наприкінці 60-х років XIX ст. австрійські <апіталісти вивозили щорічно з Галичини 8 тис. тонн сирого спирту, 7 тис. тонн Зудівельного дерева, близько 8 тис. тонн солі, 4-6 тис. тонн нафтових продуктів, десятки тисяч тонн зерна, худоби та інших продуктів сільського господарства, тонад 600 тонн сирих шкір, близько 4566 тонн лляного і конопляного волокна, 2500 тонн овечої вовни, 1800 тонн ганчірок і тисячі тонн іншої цінної тромислової сировини.
Майже уся ця сировина через деякий час поверталася знову в Галичину, зле вже у вигляді готових виробів - тканини, одягу, шкіри, взуття, паперу, иеблів та інших предметів широкого вжитку.
Колоніальна політика Австро-Угорської монархи щодо розвитку промисловості Галичини особливо яскраво виявилася в основній її галузі -нафтодобувній промисловості. Переробка її була зосереджена здебільшого в центральних районах Австро-Угорщини, що позбавляло Галичину можливості мати на місці нафтопереробну промисловість. Це було характерно і для інших галузей промисловості Галичини, зокрема гірничої, лісової, шкіряної та ін. Із загальної кількості видобутої в Галичині нафти в 1905 році лише 33,7%, а в наступному - 25,8% переробляли на місці . 86% галицької нафтової промисловості перебувало під контролем іноземного капіталу. 356 акціонерних товариств з добування, транспортування та реалізації галицької нафти в 1910 році лише 16 знаходились в Галичині і вважалися “крайовими”. Решта були розташовані за кордоном.
Найбільш розвинутою в Галичині галуззю промисловості було гуральництво, яке досягло значних розмірів. Це пояснюється тим, що галицькі поміщики користувалися так званим правом пропінації, тобто монопольним правом виробництва і збуту горілки та пива і були звільнені від сплати податків і акцизних зборів з виробництва і збуту горілки та пива.
У Галичині та в інших неавстрійських краях була найнижча зарплата. За однакову працю робітники Львова одержували значно менше ніж робітники Відня.
У Галичині існував найдовший робочий день, який коливався від 10 до 12 годин, а нерідко доходив до 14-16 годин на добу. Жорстоко експлуатувалася жіноча і дитяча праця.
Винятково тяжкими були побутові умови робітників. Багато робітників хворіли на туберкульоз, ревматизм та інші хвороби.
Другий параграф “Система та колоніальний режим управління” присвячений розглядові правового становища Галичини в складі Австрійської та Австро-Угорської монархії.
Внаслідок угоди між австрійським урядом і угорськими магнатами абсолютна австрійська імперія в 1867 р. перетворилася в дуалістичну конституційну Австро-У горську імперію.
Окуповані Австро-Угорщиною західноукраїнські землі не були об’єднані в один край, вони залишилися розділеними на окремі адміністративно-територіальні одиниці разом з польськими, румунськими і угорськими національними землями.
Особа австрійського імператора, котрий був одночасно і угорським королем, проголошувалась священною і недоторканою. Весь державний апарат однієї частини монархії діяв незалежно від органів управління іншої частини монархії, за винятком трьох спільних міністерств: військового, закордонних справ і фінансів.
Для обговорення загальнодержавних справ була створена окрема представницька установа - так звані Делегації з 60 представників від австрійського і 60 - від угорського парламентів (по 20 від верхніх і по 40 від нижніх палат), причому окремі коронні краї мали визначену кількість
представників у Делегаціях: Чехія - 10, Галичина - 7, Буковина - 1, інші краї від 1 до 4 представників. Делегації засідали окремо і скликалися щорічно імператором по черзі у Відні і Будапешті.
Крім загальнодержавних органів, кожна з частин Австро-Угорщини мала свою конституцію, яка визначала її державний лад. В Австрії була прийнята в грудні 1867 р. нова конституція, яка діяла до жовтня 1918 року.
В Угорщині була відновлена у своїй чинності угорська квітнева конституція 1848 року, яка встановлювала двопалатний парламент.
Носієм вищої урядової влади вважався імператор, якому в питаннях законодавства “сприяв” рейсхрат, що складався з двох палат - верхньої палати панів і нижньої палати депутатів.
Рада міністрів на чолі з Прем’єр-міністром , якого призначав імператор, була вищим органом державного управління Австрії. Міністри формально відповідали перед парламентом, а фактично лише перед імператором. їх число не було точно визначене конституцією. 12 серпня 1879 р. було створене міністерство для Галичини. Першим міністром для Галичини був польський магнат К.Грохольський. Його наступником теж призначалися виключно з числа польських магнатів.
Міністрам підлягали крайові власті, а крайовій владі повітові та місцеві органи державної адміністрації.
В адміністративному відношенні Австрія з 1867 р. була поділена на коронні краї на чолі з намісниками або крайовими президентами, повіти на чолі
з повітовими старостами, міста на чолі з бурмистрами і села на чолі з війтами. Крім того, окремо існували фінансові, судові, санітарні та інші округи.
На чолі коронного краю знаходився крайовий начальник, призначуваний імператором і підлеглий йому та його міністрам.
Крайовим начальникам підпорядковувалась поліція, крайові і повітові правління, управи міст.
Організація галицького намісництва регулювалася законом від 14 вересня 1852 р., який був втілений в життя спільним розпорядженням міністрів внутрішніх справ, юстиції, фінансів від 19 січня 1853 р. Пізніше цей закон був змінений і доповнений законом від 19 травня 1868 року.
Галицьке намісництво поділялося на департаменти, кількість яких протягом другої половини XIX ст. коливалася від 8 до 17. На початку XX ст. їх кількість зросла, і в 1908 р. галицьке намісництво налічувало 24, а в 1910 р. - 25, в 1912 р. - 37 департаментів.
Владі намісників були підпорядковані крайова фінансова дирекція і крайова шкільна рада. Наміснику Галичини підпорядковувались повітові старости, їх призначав міністр внутрішніх справ. До відання повітових старост, які діяли одноособово, належало адміністративне управління в галузі економічного життя, народної освіти, охорони здоров”я і поліції.
Поряд з урядовими органами адміністративного управління в Галичині існували ще органи крайового і місцевого самоврядування (крайовий сейм, повітові, міські і сільські ради).
У 1861 р. у Львові був утворений галицький крайовий сейм, вибори до якого були нерівними для окремих соціальних груп населення.
Безпосередньо керівництво і головування на засіданнях сейму здійснювалось крайовим маршалком або його заступником, які призначались імператором. Виконавчим органом галицького сейму був крайовий комітет (виділ). '
Органами влади в повітах були повітові ради, а виконавчим органом були повітові комітети, котрі складалися з голови (ним був звичайно повітовий староста), заступника голови і 5 членів та їх заступників.
Міські і сільські ради вибиралися мешканцями міст і сіл при наявності майнового цензу по трьох виборчих групах. Виконавчим органом рад були обрані ними міські і сільські управи (в більших містах магістрати). Бурмістри в містах і війти по селах затверджувались міськими старостами .
Немаловажну роль в пригніченні галицьких українців відігравали суди. У Галичині було створено два вищі крайові суди - у Львові і Кракові. Найвищою судовою інстанцією був Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні.
Розділ II “Виникнення і діяльність Західноукраїнської Народної Республіки” складається теж з двох параграфів.
У першому параграфі “Розпад Австро-Угорщини і утворення ЗУНР 19181919 рр.” проаналізовані умови занепаду та розпаду Австро-Угорської імперії. Автор дослідила діяльність українських організацій в Галичині, зокрема таких як Головної Української Ради (ГУР), Союзу визволення України (СВУ), Центрального Військового Комітету, Українських Січових Стрільців та інших. Саме ці організації зуміли підготувати грунт для проголошення в листопаді 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки, до складу якої, крім Східної Галичини, ввійшли Північна Буковина і Закарпаття. Держава ЗУНР охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн. (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреїв, 2% угорців та інших. О
Невдовзі Буковину захопила Румунія, а Закарпаття спочатку відійшло до складу Угорщини, а у січні-квітні 1919 р. - Чехословаччини. -. ,
Таким чином, фактично ЗУНР охоплювала тільки територію і Східної Галичини з населенням 4 млн: (75% українців, 12% поляків, 11% євреїв, 2% -інші національності). Другий параграф “Формування і законодавча діяльність органів державного апарату” присвячений дослідженню державного апарату ЗУНР. 9 листопада Українською Національною Радою був сформований вищий виконавчий і розпорядчий орган - Державний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким. 13 листопада 1918 року Національна Рада визначила конституційні засади новоутвореної держави, прийнявши Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії. Найвищим органом влади мали стати Установчі збори ЗУНР, а до їх обрання вся повнота законодавчої влади належала Національній Раді, виконавчої - Державному Секретаріатові.
15 листопада на засіданні Ради було прийнято закон “Про доповнення
складу Української Національної Ради від повітів та більших міст краю” тобто вирішено зробити її більш представницьким органом. ■
Згідно Закону від 4 січня 1919 року Національна рада обрала свою Президію, котра складалася з Президента республіки і 4 його заступників. Також було утворено дуже впливовий державний орган - Виділ Української Національної Ради (комітет з 10 членів на чолі з Президентом). Виділ мав дорадчий характер при Президенті. Місцевими органами влади були повітові Національні Ради, що складалися з представників авторитетних службовців, селян, священників.
Державний Секретаріат мав спочатку 14 державних секретарів, а дещо пізніше їх число зменшилося до 10. Для управління повітами державним секретарем внутрішніх справ призначалися повітові комісари.
Відбувалися зміни і у судоустрої. За законом від 21 листопада 1918 р. “Про тимчасову організацію судів і судової влади” колишні австрійські повітові суди були перетворені у повітові суди Західноукраїнської Народної Республіки, окружні суди в окружні суди Західноукраїнської Народної Республіки. Австрійські крайові суди у Львові і Чернівцях були ліквідовані, а їх компетенція переходила до окружного суду ЗУНР.
Процес створення прокуратури ЗУНР не був доведений до кінця. Організація та діяльність адвокатури не зазнала будь-яких змін. Окремим розпорядженням Державного секретарства юстиції було створено нотаріальну службу Західноукраїнської Народної Республіки.
Розділ III “Галицька радянська республіка та її діяльність (1920 р.)” поділений на два параграфи.
У першому з них “Проголошення, державний механізм та законодавча діяльність ГСРР” дисертант дослідила умови виникнення Галицької Радянської Республіки. Після Варшавського договору від 29 квітня 1920 р. Польща визнала право України на незалежне існування, однак залишила за собою ще Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину з Підляшшям і Полісся. Варшавський договір забезпечував широкий вплив поляків на адміністрацію, військо, фінанси і залізниці України. Тому його вороже сприйняло населення Західної України і певна частіша українців Наддніпрянщини. Прикриваючись демагогічними заявами про допомогу Україні в боротьбі з її ворогами Польща почала наступ на Київ. Однак під ударами більшовицьких військ вони змушені були залишити його і відступити за річку Збруч. 18 жовтня 1920 р. більшовики запропонували полякам перемир”я.
Відступ поляків під натиском більшовиків активізував революційну боротьбу населення західноукраїнських земель. Саме з Радянською владою воно пов”язувало свої надії на визволення. Всього Червоною Армією було звільнено
16 повітових міст, 48 містечок і 1150 сіл, що становило близько 33% всієї території Східної Галичини і 35% населення. Саме на цій територій була утворена Галицька радянська республіка. В Тернополі почав діяти Галицький революційний комітет, як тимчасовий центральний орган державної влади і управління в Галичині. У повітах, містах і селах створювалися місцеві ревкоми,
які ліквідуючи старі органи влади, залучали до державної роботи місцевих комуністів.
1 серпня 1920 р. Галревком прийняв декрет № 1 “Про встановлення радянської влади в Галичині” яким на території зайнятих Червоною Армією повітів проголошувалася Галицька Соціалістична Радянська Республіка. Декретом № 2 “Про відокремлення церкви від держави і школи” запроваджувалась повна свобода віросповідання. За тимчасовою інструкцією Галревкому “Про організацію органів радянської влади було залишено старий адміністративно-територіальний поділ (село, повіт і центр). Організований тимчасовий центральний і місцевий державний апарат Галицької СРР, багато ланок якого ще тільки створювалася, активно взявся до практичної діяльності. Звичайно, його структура була недосконалою, обсяг, форми і методи діяльності часто були не зовсім визначені, відчувався брак кваліфікованих працівників, технічних засобів, відповідного досвіду державного будівництва. Тому радянська влада у Східній Галичині проіснувала недовго, всього 52 дні. 19 вересня поляки захопили Тернопіль, а 21 вересня 1920 року припинила своє існування Галицька СРР. -
Другий параграф “Насильне включення Східної Галичини і Західної Волині до складу Польської держави” присвячений розглядові правових і державно-політичних умов входження Східної Галичини і Західної Волині до Польської держави. Автор проаналізувала роль у цьому процесі Росії та Польщі, а також інших європейських держав, котрі відігравали активну роль у роботі Ризької мирної конференції.
Після анексії західноукраїнських земель Польщею, вони стали її сировинним придатком, причому політичний і економічний гніт доповнювався державною системою національного гноблення.
У висновках підведені підсумки, сформульовані висновки щодо використання практичного досвіду діяльності ЗУНР в умовах сучасної України.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у наступних публікаціях автора:
1.Становлення радянської влади на західноукраїнських землях // Радянське право. - 1989. - № 8. - С. 14.
2. Встановлення влади Рад на Закарпатті в 1919 році // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -1991. - С. 97-98.
3. Державний апарат Галицької СРР // На шляху до правової держави. II випуск. - Львів., 1991. - С. 14-16.
4. Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1993. - С. 12-16. (у співавторстві)
5. Державний апарат Західноукраїнської Народної Республіки // Міжнародна наукова конференція, присвячена 75-річчю ЗУНР. Матеріали. -
Івано-Франківськ., 1993. -С. 34-35.
6. Виникнення Західноукраїнської Народної Республіки І І Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1994. - С. 11-13. (у співавторстві)
7. Причини падіння Західноукраїнської Народної Республіки // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 1995. - С. 14-17. (у співавторстві)
8. Становлення державності в Галичині в період Австро-Угорщини
(економічний аспект) // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України (Збірник наукових статтей викладачів юридичного факультету). Випуск 1. - Івано-Франківськ., 1997. - С. 38-42. ..
АНОТАЦІЯ
Лісна І.С. Становлення національної державності в Галичині (1918-1923 рр.). Рукопис. ,
Дисертація на присудження вченої ступені кандидата юридичних наук по спеціальності 12. 00. 01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Львівський державний університет ім. І. Франка. Львів. 1998.
В дисертації досліджений історико-правовий процес, становлення, організації і діяльності державних органів Західноукраїнської Народної Республіки і Галицької СРР. В ній вивчені та проаналізовані законодавчий, монографічний і архівний матеріали, які стосуються ЗУНР і Галицької СРР.
Ключові слова: Становлення, діяльність, оцінка Західноукраїнської Народної Республіки та Галицької СРР.
АННОТАЦИЯ
Лисна И.С. Становление национальной государственности в Галичине (1918-1923 гг.). Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Львовский государственный университет им. И. Франко. Львов. 1998.
В диссертации исследованы историческо-правовой процесс становления, организации и деятельности государственных органов Западноукраинской Народной Республики и Галицкой ССР. В ней изучены и проанализированы законодательный, монографический и архивный материалы, которые касаются ЗУНР и Галицкой ССР.
Ключевые слова: Становление, деятельность, оценка Западноукраинской Народной Республики и Г алицкой ССР.
ANNOTATION
Lisna I.S. Rising of national state in Halychyna (1918-1923). Manuscript.
The scientific paper for attaining the scientific degree of PND of law, speciality 12. 00. 01. - the theory and history of the state and law; the history of political and law studies. Lviv State university named after I.Franko. 1998.
In the scientific paper is investigated the historical legal process of rising, organizing and functioning of state bodies of Western Ukrainian National Republic and Halyts’ka SSR. In it researched and analysed legislative, monographic and archival materials in reference to Western Ukrainian National Republic and Halyts’ka SSR.
Key words: rising, activity (functioning), an appraisal of Western Ukrainian National Republic and Halyts’ka SSR.
