АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Криминологическая и уголовно-правовая характеристика преступных организаций»
Г 5 ОД
Б ШОП 1090
Міністерство внутрішніх справ України
Університет внутрішніх справ
УДК 334.50
Марчук Євген Кирилович
Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій
Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Університету внутрішніх справ.
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор
Орлов Павло Іванович, перший проректор Університету внутрішніх справ.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Светлов Олександр Якович, завідуючий відділом кримінально-правових і кримінологічних проблем Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, член-кореспондент Академії правових наук України;
кандидат юридичних наук, професор Філонов Володимир Петрович, перший проректор Донецького інституту внутрішніх справ.
Провідна установа: Одеська державна юридична академія.
Захист відбудеться 4 липня 1998 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 02.24.01. Університету внутрішніх справ за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27. ьд
Автореферат розісланий Ц/Л » червня 1998 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження.
Діяльність злочинних організацій на території держави становить особливу небезпеку, оскільки серйозно перешкоджає проведенню не лише кримінально-правової, а й соціально-економічної політики. Відомо, що серед проблем, які стоять перед людством у кінці XX століття, організована злочинність посідає особливе місце, яке належало раніше протистоянню двох систем.
Криміногенна ситуація в останні роки в Україні характеризується наявністю вкрай негативної і досить стійкої тенденції у зміні структури злочинності, викликаної посиленням її організованості. Індивідуальна злочинність стрімко поступається місцем груповій, а групова, в свою чергу, швидко переростає у організовану злочинну діяльність. Так, якщо у 1991 р., за даними МВС України, було виявлено 260 організованих злочинних груп, то у 1997 р. - 1079, тобто ця кількість зросла у 4,15 рази. Особливу тривогу викликає збільшення питомої ваги скоюваних організованими групами вбивств, розбоїв та інших особливо тяжких злочинів.
Таке становище вимагає з боку держави розробки та здійснення заходів, у тому числі й кримінально-правового характеру, спрямованих на протидію цьому вкрай негативному соціальному явищу сучасності.
Однак ні в законодавстві, ні у науці кримінального права єдності думок щодо поняття та видів злочинних організацій, підстав і меж кримінальної відповідальності й покарання їх учасників не досягнуто. У Кримінальному Кодексі України (надалі ІСК) поняття «злочинна організація» не міститься, самостійна норма в Особливій частині КК, яка б передбачала відповідальність за створення злочинної організації та участь у ній, відсутня, не вирішене пи-
тання про звільнення від покарання або його пом’якшення учаснику злочинної організації, який активно сприяв її викриттю. Таке становище значно знижує можливості держави щодо протидії організованій злочинності. У літературі проблеми кримінологічної та кримінально-правової характеристики діяльності злочинних організацій розглядались і вивчалися у роботах Ф.Г. Бурчака, А.Ф. Волобує-ва, P.P. Галіакбарова, П.І. Гришаева, П.Ф. Гришанина, О.І. Гурова, A.I. Долгової, М.Д. Дурманова, А.Ф. Зелінського, М.Г. Іванова, М.І. Ковальова, Ю.Г. Козлова, Г.А. Кригер,
Н.Ф. Кузнецової, О.С. Никифорова, B.C. Овчинського,
В.М. Ошерова, П.Ф. Тельнова, А.М. Трайніна, М.Д. Шар-городського, М.А. Шнейдера та інших вчених. Однак в опублікованих роботах проблеми діяльності злочинних організацій розглядаються в основному з точки зору їх кримінологічної характеристики або у зв’язку з розробкою форм співучасті при аналізі окремих норм Особливої частини кримінального права. Комплексні кримінологічні й кримінально-правові дослідження діяльності злочинних організацій в Україні не проводились. Спеціальні монографічні і дисертаційні дослідження цієї проблеми відсутні. Все це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Об’єкт і предмет дослідження. •
Об’єктом дослідження є кримінологічні і кримінально-правові проблеми протидії діяльності злочинних організацій. Предмет дослідження становить чинне кримінальне законодавство, що встановлює відповідальність за вчинення злочинними організаціями суспільно небезпечних діянь, практика його застосування, тенденції та закономірності розвитку кримінального законодавства про кримінальну відповідальність за вчинення злочину в організованих формах, зокрема проекти КК України, інші пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України,
кримінальна статистика, система наукових поглядів та розробок щодо цієї проблеми.
Мета та задачі дослідження.
Метою дослідження є комплексна розробка проблеми протидії діяльності злочинних організацій у її кримінологічному і кримінально-правовому аспектах. З урахуванням цього було поставлено такі основні задачі: 1) визначити місце злочинних організацій у структурі організованої злочинності в Україні; 2) дати кримінологічну характеристику злочинних організацій, а також дослідити вплив чинників соціального середовища на їх виникнення й функціонування: 3) здійснити аналіз кримінально-правового поняття злочинної організації, визначити її об’єктивні й суб’єктивні ознаки, підстави й межі кримінальної відповідальності її учасників; 4) з метою активної протидії діяльності злочинних організацій розробити комплекс заходів кримінально-правового характеру; 5) сформулювати й обгрунтувати пропозиції по удосконаленню у цій частині кримінального законодавства й практики його застосування.
Методологічною основою дисертації стали сучасні методи пізнання, що грунтуються на філософії загальнолюдських цінностей. Спеціальними методами дослідження, використаними у дисертації, є метод системного аналізу, історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-догматичний, логічний і статистичний.
Важливе значення для дослідження мав багатолітній досвід роботи дисертанта на відповідальних посадах у Комітеті держбезпеки колишнього СРСР, у Службі безпеки України, згодом - на посадах Голови Служби безпеки України, Прем’єр-міністра України, досвід народного депутата Верховної Ради України.
Нормативну базу дисертації склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, міжнародні документи щодо
проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Використані наукові роботи з філософії, соціології, психології, загальної теорії держави і права України та зарубіжних країн.
Наукова иовизна дисертацій полягає у тому, що вона є першим в Україні спеціальним комплексним дослідженням проблеми діяльності злочинних організацій у її кримінально-правовому й кримінологічному аспектах.
Конкретний внесок дисертанта у розробку наукових результатів полягає в тому, що ним визначено низку положень, які мають значення для науки й практики і виносяться на захист:
1. Обгрунтовано необхідність доповнення КК ст. 69-2 «Створення злочинної організації і участь у ній», встановивши кримінальну відповідальність за створення особливо стійкої групи осіб, існуючої з метою вчинення як промислу тяжких або особливо тяжких злочинів, а також участь у такій організації.
2. На підставі аналізу структури організованої злочинності та з метою уточнення кримінально-правових понять, запропоновано використовувати для позначення особливо стійких груп, створених для здійснення політичних на інших ідеологічних цілей, поняття «злочинна спільнота», а для позначення особливо стійких груп з корисливими цілями -«злочинна організація».
3. Обгрунтовано висновок про те, що злочинна організація становить собою адаптивно-адаптуючу соціальну систему типу трудового колективу, яка, з одного боку, зазнає впливу факторів зовнішнього середовища, а з другого - сама впливає на це середовище. До найбільш значущих для існування злочинної організації як соціальної системи факторів навколишнього середовища належать економічні, соціокультурні, науко-
ві, технічні, міжнародні та конкурентні фактори, що їх детально проаналізовано у дисертації. Сформульовано умови, за яких кожен з цих факторів може стати або загрозою, або сприятливою можливістю діяльності злочинної організації.
4. Розроблено кримінально-правове поняття злочинної організації, визначені її об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Об’єктивними ознаками злочинної організації визнано: 1) множинність учасників; 2) спільна участь у організації; 3) особлива стійкість. До суб’єктивних ознак злочинної організації віднесено умисний характер діяльності її учасників, а також єдність мети - вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів як промислу, тобто для отримання прибутку, що становить основне або додаткове джерело існування учасників організації.
5. Визначено поняття особливої стійкості, під якого слід розуміти наявність організаційної єдності учасників злочинної організації, що склалася в результаті попередньої змови про систематичне, впродовж невизначе-ного заздалегідь періоду, вчинення злочинів на постійній основі.
6. При визначенні меж кримінальної відповідальності учасників злочинної організації зроблено висновок про те, що останні підлягають кримінальній відповідальності за створення злочинної організації або участь у ній. Межі ж кримінальної відповідальності за злочини, скоювані організацією, визначаються залежно від ролі учасника: 1)організатори злочинної організації та пособники, які підтримують її функціонування і забезпечують безпеку, несуть відповідальність за всі злочини, скоювані учасниками групи, якщо вони входили до мети її існування й охоплювались їх умислом; 2) інші уча-
сники злочинної організації несуть відповідальність лише за злочини, у вчиненні яких вони брали участь. Особи, які не є членами організації, однак брали участь у вчиненні нею окремих злочинів, кримінальної відповідальності за участь у злочинній організації не несуть, їх дії слід кваліфікувати за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за фактично вчинені злочини.
7. Обгрунтовано висновок про те, що банда (ст. 69 КК) є видом злочинної організації, тож, відповідно, має всі притаманні злочинній організації ознаки, а також такі специфічні ознаки, як озброєність і наявність спеціальної мети - вчинення нападів на громадян, підприємства, установи, організації. У зв’язку з цим запропонована нова редакція ст. 69 КК.
8. Запропоновано доповнити КК ст. 69-3 , що передбачає звільнення від покарання або його пом’якшення учаснику злочинної організації, котрий активно сприяв її викриттю шляхом добровільного давання правдивих свідчень про всі відомі йому обставини злочинної діяльності організації.
9. Зроблено висновок про неприпустимість звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а також пом’якшення покарання у порядку ст.44 КК учаснику злочинної організації за відсутності умов, вказаних у ст. 69-3 КК.
10. Обгрунтовано необхідність встановлення особливого порядку призначення, відбування і звільнення від покарання учасника злочинної організації. Запропоновано відбування покарання повнолітнім учасникам злочинної організації, вперше засудженим до позбавлення волі, встановити у колоніях суворого режиму, а за наявності до того підстав - у колоніях особливого режиму або у тюрмі.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у тому, що викладені у дисертації висновки й пропозиції можуть бути використаними при проведенні подальших наукових досліджень цієї й суміжних проблем, при підготовці нового Кримінального кодексу України, постанов Пленуму Верховного Суду України щодо питань кримінальної відповідальності за злочини, вчинювані організаціями, а також у навчальному процесі, для підготовки науково-методичної літератури.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації та рекомендації використовувались у процесі підготовки проекту Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., висвітлювались у наукових публікаціях, у доповідях на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, при обговоренні проблем боротьби з організованою злочинністю у Верховній Раді України.
Структура дисертації. Відповідно до задач, мети, предмета та логіки дослідження, робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, та висновку. Обсяг рукопису 177 сторінок. У додатках вміщено список використаної літератури та нормативних актів (254 найменування), а також таблиці й графіки, складені за статистичними даними про сучасний стан, структуру й динаміку організованої злочинності в Україні.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету дисертації, її методологічна основа, наукова новизна й практичне значення, апробація й структура.
Розділ 1 «Кримінологічна характеристика злочинних організацій» містить два підрозділи. У першому -«Кримінологічне визначення злочинних організацій та їх місце у структурі організованої злочинності в Україні» -
автор приходить до висновку, що структуру організованої злочинності утворюють два типи особливо стійких груп, що різняться між собою метою злочинної діяльності: злочинні групи, що мають на меті політичні чи інші ідеологічні цілі, і групи, що дбають про свої корисливі цілі, тобто займаються злочинною діяльністю як промислом з метою одержання прибутку, котрий становить основне або додаткове джерело існування. Названі типи особливо стійких злочинних груп мають досить значні відмінності між собою, викликані розбіжностями цілей злочинної діяльності. Тому автор вважає доцільним використовувати для позначення особливо стійких груп, створених для досягнення політичних чи інших ідеологічних цілей, поняття «злочинна спільнота», а для позначення особливо стійких груп, які дбають про корисливі цілі - «злочинна організація».
Далі, на підставі проведеного аналізу, сформульовано кримінологічне визначення поняття злочинної організації як особливо стійкої групи осіб, яка існує для здійснення злочинної діяльності на постійній основі, з метою одержання прибутку шляхом учинення злочинних діянь; яка прагне до усунення соціального контролю над собою шляхом насильства, корупції або ситуативного підкупу працівників органів влади, управління чи інших осіб та встановленню його (контролю) над обраним видом і (або) сферою (регіоном) діяльності.
У підрозділі 2 - «Вплив чинників соціального середовища на діяльність злочинних організацій» зроблено спробу визначити місце цього складного феномена у системі наукових уявлень про суспільство, його вплив на соціальні й економічні процеси. Автор прийшов до висновку, що злочинна організація є соціальною організацією типу трудового колективу, якій притаманні такі атрибутивні властивості, як відкритість для обміну, цілеорієнтованість,
еквіфінальність і надсумативність. Принципами організації такої соціальної системи є принцип сумісності елементів, принцип цільової функціональної ієрархії, принцип структурної ієрархії, принцип прогресуючої диференціації функцій (функціональної спеціалізації), принцип прогресуючої інтеграції (концентрації) і принцип соціальної експансії.
Розділ 2 - «Кримінально-правова характеристика злочинної організації як форми співучасті у злочині» - розпочинається підрозділом «Злочинна організація у системі норм та інститутів кримінального права», в якому дисертант доходить висновку, що злочинна організація є самостійною формою співучасті у злочинові, яка виділяється залежно від ступеня стабільності суб’єктивних зв’язків між співучасниками. Звідси випливає, що, з одного боку, аналізованому кримінально-правовому явищу притаманні всі ознаки, характерні для інституту співучасті у злочинові, а з іншого - деякі специфічні ознаки, які, власне, й дають підстави розглядати його як самостійну форму співучасті.
У підрозділі 2 - «Поняття й ознаки злочинної організації» - сформульовано кримінально - правове поняття злочинної організації, відповідно до якого під злочинною організацією слід розуміти особливо стійку групу, яка існує на постійній основі з метою вчинення як промислу тяжких або особливо тяжких злочинів. Об’єктивними ознаками злочинної організації автор вважає такі: 1) множинність учасників, під якою розуміється наявність у її складі не менше двох осіб, які мають ознаки суб’єкта злочину, котрі створили організацію для здійснення злочинної діяльності або вступили до неї як організатори, виконавці, підмовники чи пособники; 2) спільна участь у злочинній організації, що передбачає такі елементи: а) кожен з учасників докладає відповідних зусиль, вносячи свій вклад у злочинну діяльність організації, створеної з метою систематичного вчинення на постійній основі тяжких або особливо тяжких
злочинів; б) дії кожного з учасників спрямовані на досягнення спільного єдиного й неподільного результату - вчинення злочинів з метою отримання прибутку, що становить основне або додаткове джерело існування; в)діяльність кожного з учасників групи перебуває у необхідному зв’язку з фактом існування злочинної організації та зі злочинами, котрі ця організація вчиняє; 3) особлива стійкість, під якою слід розуміти наявність організаційної єдності учасників злочинної організації, що склалася в результаті попередньої змови про систематичне вчинення злочинів на постійній основі. До суб’єктивних ознак злочинної організації віднесено умисний характер як спільної діяльності її учасників, так і здійснюваних ними злочинів, а також єдність мети -вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів як промислу, тобто для одержання прибутку, що стає основним або додатковим джерелом існування учасників організації.
У підрозділі 3 - «Підстави та межі кримінальної відповідальності учасників злочинної організації» - дисертант робить висновок, що підставою кримінальної відповідальності за діяльність злочинної організації, як і за вчинення злочину взагалі, є наявність у діях її учасників складу злочину. Щодо питання про межі кримінальної відповідальності, то автор вважає, що всі учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за створення злочинної організації або участь у ній. Межі ж кримінальної відповідальності стосовно злочинів, скоюваних організацією, визначаються залежно від ролі, виконуваної її учасником: 1) організатори злочинної організації та
пособники, котрі підтримують її функціонування й забезпечують безпеку, відповідають за всі злочини, вчинені учасниками групи, якщо вони входили до цілей її існування й охоплювались їх умислом; 2) інші учасники злочинної організації несуть відповідальність лише за ті злочини, у вчиненні яких вони брали участь. Діяння, скоєні учасниками
злочинної організації, розглядаються як виконання злочину незалежно від фактично здійснюваної ними ролі і додаткової кваліфікації за ст. 19 КК не потребують.
Особи, які не є учасниками злочинної організації, однак брали участь у вчиненні нею окремих злочинів, кримінальній відповідальності за участь у злочинній організації не підлягають. їх дії слід кваліфікувати за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за фактично вчинені злочини.
У розділі 3 - «Кримінально-правова характеристика злочинної організації як інституту Особливої частини кримінального права» - розроблено комплекс заходів кримінально-правового характеру, направлених на протидію діяльності злочинних організацій.
У підрозділі І - «Підстави криміналізації діяльності злочинних організацій» - на основі проаналізованого матеріалу автор визначив підстави криміналізації створення злочинної організації та участі в ній; ними, на його думку, є, з одного боку, стійка тенденція до зростання в Україні кількості злочинів, вчинюваних в організованих формах, з іншого - відсутність спеціального складу, що передбачав би відповідальність за організовану тривалу злочинну діяльність.
Підрозділ 2 - «Створення злочинної організації і участь у ній - характеристика складу злочину» - починається з визначення родового об’єкта створення злочинної організації і участі у ній та місця цього складу в системі норм Особливої частини КК. Обгрунтовано, що родовим об’єктом аналізованого злочину є громадська безпека. Однак чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за злочини проти громадської безпеки, не зважаючи на спільність родового об’єкта посягань, у різних главах КК: відповідальність. за посягання на громадську безпеку, у яких джерелом небезпеки виступає поведінка людини (соціальне
джерело), передбачена главою «Інші злочини проти держави», а відповідальність за посягання на громадську безпеку, здійснювані завдяки використанню інших джерел (фізичних, хімічних, біологічних) вміщена у главу X КК «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров’я». Дисертант вважає, що родовий об’єкт посягань на громадську безпеку, здійснюваних як соціальними джерелами небезпеки, так і з використанням інших джерел (фізичних, хімічних, біологічних) є єдиним, а тому слід об’єднати ці посягання в одну главу КК.
Однак, пропонуючи криміналізувати створення злочинної організації і участь в ній вже у чинному КК, та беручи до уваги, що нині відповідальність за посягання на громадську безпеку, здійснювані соціальними джерелами, передбачена у главі «Інші злочини проти держави», автор вважає за необхідне помістити її у цю главу, присвоївши номер 69-2. У перспективі, після прийняття нового КК, створення злочинної організації і участь у ній разом з іншими злочинами проти громадської безпеки було б доцільно об’єднати в окрему главу.
Безпосереднім об’єктом створення злочинної організації і участі в ній є громадська безпека у частині встановлення й підтримання громадського порядку й спокою, недоторканності особи і власності, нормальної діяльності підприємств, установ і організацій. Додатковими безпосередніми об’єктами цього злочину може виступати особа, власність і ін.
Об’єктивна сторона аналізованого складу злочину полягає у вчиненні однієї з альтернативних дій: 1) створення злочинної організації; 2) участь у злочинній організації. Під створенням злочинної організації розуміється вчинення дій, спрямованих на формування організації, підбір учасників, створення її структурних підрозділів, вироблення організаційних форм, системи підпорядкованості, розподіл
обов’язків і т, ііі., внаслідок чого організація почала своє існування. Створення злочинної організації слід вважати закінченим, коли між її учасниками досягнуто згоди на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів як промислу та згоди про вчинення хоча б одного (першого) злочину, а також для ного здійснення підібрано достатню кількість співучасників, необхідних сил та засобів, в результаті чого є реальна можливість вчинення цього злочину.
Під участю у злочинній організації слід розуміти, вважає дисертант, діяльність особи, яка вступила до злочинної організації як організатор, виконавець, підмовник чи пособник, і виконання дій, що входять у цілі існування організації. Під вступом у злочинну організацію - дану в усній чи в письмовій формі і прийняту організатором чи уповноваженим на це іншим учасником організації згоду брати участь у її діяльності.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу, при якому винний усвідомлює, що він створює або бере участь разом з іншими особами у злочинній організації, створеній для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів і бажає цього.
Суб’єктом створення злочинної організації або участі в ній може бути фізична осудна особа, яка досягла 16 років і є членом злочинної організації, тобто створила таку організацію або вступила до неї як організатор, виконавець, підмовник або пособник.
У підрозділі З - «Бандитизм» - автор визначає, що банда (ст. 69 КК) це не що інше, як вид злочинної організації, а отже, їй притаманні ті ж ознаки. Автор пропонує під бандою розуміти особливо стійку озброєну групу осіб, що існує з метою вчинення як промислу нападів на громадян чи на підприємства, установи й організації.
На підставі аналізу слідчої практики у справах про бандитизм за останні 10 років, а також чинного криміналь-
ного законодавства (ст. ст. 81, 86, 140, 142 КК), де бандитизм визнано злочином, однорідним з корисливими посяганнями на власність, зроблено висновок, що як бандитизм слід розглядати не будь-які напади на підприємства, установи чи окремих громадян, а лише вчинені у процесі здійснення корисливої злочинної діяльності.
Специфічними для банди ознаками, що відрізняють її від інших злочинних організацій, є озброєність і наявність спеціальної мети - напад на підприємства, установи, організації чи окремих громадян.
Підрозділ 4 - «Кримінальне покарання за створення злочинної організації і участі у ній» - присвячено питанню щодо встановлення санкції за створення злочинної організації і участь у ній, а також удосконалення санкції за бандитизм (ст. 69 КК). Обгрунтовано пропозицію про те, що за створення злочинної організації і участь у ній санкція повинна бути встановлена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років з конфіскацією майна, а за бандитизм - від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Однак дисертант вважає, що з допомогою лише формулювання санкції Особливої частини КК суворого покарання за діяння, скоювані злочинними організаціями, цілей покарання вдається досягти далеко не завжди. Пов’язано це зі специфікою суб’єктів організованої злочинної діяльності. Кримінологічні дослідження організованої злочинності переконливо свідчать, що її невід’ємною ознакою є прагнення до встановлення шляхом підкупу, погроз чи насильства впливу на органи влади, в тому числі й судові. У цій ситуації особливо важливо з допомогою обмежень, встановлюваних кримінальним законом, зробити неможливим звільнення учасників злочинної організації від кримінальної відповідальності чи пом’якшення їм покарання. Крім того, відбування покарання особами, які вчиняють
злочини на професійній основі - учасниками злочинної організації - разом з особами, котрі вперше засуджені до позбавлення волі, може спричинити досить негативні наслідки. Тому висловлено пропозицію, що повнолітні особи, засуджені за створення злочинної організації чи участь у ній, повинні відбувати покарання у вигляді позбавлення волі у колоніях суворого режиму, а за наявності до того встановлених ст. 25 КК підстав - у колоніях особливого режиму або у тюрмі.
Завершує комплекс запропонованих кримінально-правових заходів пропозиція про звільнення від кримінального покарання або його пом’якшення учаснику злочинної організації, який активно сприяв її викриттю, добровільно даючи правдиві показання про всі відомі йому обставини злочинної діяльності організації. Вирішення цього питання запропоновано здійснювати залежно від характеру участі особи у злочинній діяльності організації.
У висновках підсумовано виконану роботу і запропоновано:
• Доповнити КК України ст. 69-2, виклавши її у такій редакції:
«Стаття 69-2. Створення злочинної організації та участь у ній. Створення злочинної організації, тобто особливо стійкої групи осіб, існуючої з метою вчинення як промислу тяжких або особливо тяжких злочинів, а також участь у такій організації,
- карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років з конфіскацією майна».
• Ст. 69 КК змінити, виклавши її у такій редакції:
«Стаття 69. Бандитизм.
Створення банди, тобто озброєної злочинної організації для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи або організації, а також участь у ній,
- карається позбавленням волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна».
• Доповнити КК ст. 69-3, виклавши її у такій редакції:
«Ст. 693. Умови звільнення від кримінальної відповідальності або пом’якшення покарання учаснику злочинної організації.
Особа, яка вступила до злочинної організації, однак не брала участі у вчиненні нею злочинів, при умові, що вона активно сприяла її викриттю шляхом добровільного давання правдивих показань про всі відомі їй обставини злочинної діяльності організації, від кримінального покарання звільняється.
Особа, яка вступила до злочинної організації і вчинила у її складі злочини, не пов’язані з вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за наявності умов, зазначених у ч. 1 цієї статті, може бути звільнена від покарання або їй повинно бути призначене покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Особі, яка вступила у злочинну організацію і вчинила у її складі умисне вбивство або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за наявності умов, зазначених у ч. 1 цієї статті, покарання може бути призначено більш м’яке, ніж передбачено законом.
Звільнення від кримінальної відповідальності або покарання чи пом’якшення покарання учаснику злочинної організації за відсутності підстав, зазначених у цій статті, не допускається.»
• Абзац 5 ч. 4 ст. 25 КК після слів «засудженим за особливо небезпечні злочини проти держави (ст. 56-60, 62, 63, 63-1) доповнити словами «і за створення злочинної організації та участь у ній (статті 69 і 69-2 КК)».
• У пункті 3 частини 1 ст. 52-1 КК слова «до осіб, засуджених за бандитизм (стаття 69 КК)» замінити словами «до
осіб, засуджених за створення злочинної організації та участь у ній (статті 69 і 69-2 КК)».
Основні положення дисертації викладені у таких
наукових публікаціях:
1. Марчук Є.К. Корінь зла - в недосконалості економічної сфери // Віче. 1998. № 3. С. 52-62.
2. Марчук Є.К. Поняття злочинної організації за кримінальним правом України // Вісник Університету внутрішніх справ. 1997. № 2. С. 134-140.
3. Марчук Є.К. Кримінальний закон проти організованої злочинності - яким йому бути // Вісник Університету внутрішніх справ. 1998. № 3. С. 10-18.
4. Марчук Е.К. Проблемы уголовной ответственности за бандитизм // Новый уголовный кодекс РФ: проблемы борьбы с преступностью. Материалы международной конференции. Ростов-на-Дону: РВШ МВД РФ. 1997.
С. 64-67.
5. Марчук Е.К. О некоторых проблемах уголовной ответственности за умышленные убийства, совершаемые преступной организацией // Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты. Материалы международной научно-практической конференции. Часть 1. Ростов-на-Дону. РЮИ МВД России. 1998.С. 107-112.
Марчук Є.К. Кримінологічна і кримінально-правова характеристика злочинних організацій. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.88 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. -Університет внутрішніх справ, Харків, 1998.
Дисертацію присвячено теоретичним і прикладним проблемам протидії суспільно-небезпечним діянням, які вчинюються злочинними організаціями. Визначено місце злочинних організацій у структурі організованої злочинності в Україні, подано їх кримінологічну характеристику. Досліджено вплив чинників соціального середовища на їх виникнення й функціонування. Здійснено аналіз кримінально-правового поняття злочинної організації, визначені її об’єктивні й суб’єктивні ознаки, підстави й межі кримінальної відповідальності її учасників. З метою активної протидії діяльності злочинних організацій розроблено комплекс заходів кримінально-правового характеру, сформульовано й обгрунтовано пропозиції по удосконаленню у цій частині кримінального законодавства й практики його застосування.
Ключові слова: співучасть, злочинна організація, бандитизм, звільнення від кримінального покарання.
Марчук Е.К. Криминологическая и уголовно-правовая характеристика преступных организаций.- Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Университет внутренних дел. - Харьков, 1998.
Диссертация посвящена теоретическим и прикладным проблемам противодействия общественно опасной деятельности преступных организаций. Определено их место в
структуре организованной преступности в Украине, дана криминологическая характеристика. Исследовано влияние факторов социальной среды на возникновение и функционирование таких организаций. Произведен анализ уголовно-правового понятия преступной организации, определены ее объективные и субъективные признаки, основание и пределы уголовной ответственности участников. В целях активизации противодействия деятельности преступных организаций разработан комплекс мер уголовно-правового характера, сформулированы и обоснованы предложения по совершенствованию в этой части уголовного законодательства и практики его применения.
Ключевые слова: соучастие, преступная организация, бандитизм, освобождение от уголовной ответственности.
Yevgen К. Marchuk. Criminological and criminal-legal characteristic of criminal organizations.- Manuscript.
Dissertation for the degree of Candidate of Law; specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; penal law. University of Internal Affairs.-Kharkiv, 1998.
The dissertation deals with theoretical and applied problems of opposing socially dangerous activities of criminal organizations. It also defines the place of the problems in the structure of organized criminality in Ukraine as well as characterizes them criminologically.
The author examines the influence of the social environment factors on the emergence and functioning of such organizations. He also analyses the criminal-legal concept of a criminal organization, determines its objective and subjective signs as well as the basis and limits of criminal responsibility of the participants.
In the dissertation a complex of measures of criminal and legal character has been elaborated in order to make more active the opposition to the activities of the criminal organizations. Suggestions
on improving the corresponding section of the criminal legislation and its practical application have also been put forward.
Key words: accompliceship, criminal organization, gangsterism, release from criminal responsibility.
Відповідальний за випуск канд. юрид. наук, начальник кафедри кримінального права та кримінології Університету внутрішніх справ Н.О. Гуторова
Підп. до друку 29.05.98. Папір офсетний. Формат 60x90/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид арк. 1,0 Наклад 100 прим. Замовл. 17/2.
Дільниця оперативної поліграфії факультету права та підприємництва Університету внутрішніх справ. 310080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.
