АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Криминологические особенности женской преступностив Украине»
Міністерство внутрішніх справ України Університет внутрішніх справ
;га ол
1 і СЕ" 2391
Блага Алла Борисівна
УДК 343.9
КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.08- кримінальне право і кримінологія;
кримінально - виконавче право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 2000
Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Університету внутрішніх справ МВС України.
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор
Зелінський Анатолій Феофанович,
Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри кримінології
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Тузов Анатолій Павлович, Національний технічний університет України, декан факультету права;
доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович, Національна академія внутрішніх справ України.
Провідна організація - Одеська державна юридична академія
Захист відбудеться “______”_____________2000 р. о 10-00 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 при Університеті внутрішніх справ МВС України (310080, м. Харків, пр. 50-річ-чя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Університету внутрішніх справ (310080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий “_______”______________2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
В.Є. Кириченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Економічна і духовна криза суспільства незалежної України вражає насамперед найменш соціально захищені верстви населення, а серед них - осіб жіночої статі. Як кажуть, “безробіття має жіноче обличчя”. Але проблеми жіноцтва постають не лише у працевлаштуванні. Вони загострились і у сімейних справах: вихованні дітей, відчайдушних зусиллях підтримати злагоду та добробут у сім’ї тощо. На переломах історії жінкам завжди було трудніше, ніж чоловікам. Так було і у воєнну пору, так і у роки політичних та економічних перетворень. А це не може не позначитись на динаміці жіночої злочинності та її структурі. Так, якщо у 1972 році в Україні було виявлено 29340 жінок, які скоїли злочини, то у 1999 році їх кількість зросла майже вдвічі - до 52847, а процент від загальної кількості осіб склав 16,7%.
Погіршуються також якісні показники жіночої злочинності, зростає число агресивних злочинів, які у принципі не властиві жіночій психології. Наприклад, за час незалежності нашої держави щорічне вчинення жінками умисних вбивств (із замахами) зросло більш ніж ні третину - з 410 у 1993 році до 592 у 1999 році.
Спостерігається тенденція криміналізації молодих жінок та дівчат, у тому числі неповнолітніх. Загрозливих розмірів набуває проституція та транснаціональна торгівля жінками.
Таким чином, проблема протидії жіночій злочинності є надзвичайно актуальною. Особливість її полягає насамперед у тому, що жінки-матері дають своїм дітям не лише життя, а й перші основи моралі. А тому майбутнє України багато у чому залежатиме від фізичного і психічного здоров’я жінок, такі міркування обумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Не дивлячись на це, за роки відродження української державності не було оприлюднене жодне монографічне дослідження жіночої злочинності як особливої складової частини сучасного криміналітету.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 19962000 роки, затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17.09.1996 року, наказом МВС України №722 від 20.10.1996 року «Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки» і перспективним планом науково-дослідних робіт Університету внутрішніх справ.
Основна мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці рекомендацій підвищення ефективності заходів попередження жіночої злочинності. Для її досягнення визнаються:
— кримінологічна характеристика жіночої злочинності;
— криміногенні фактори, що обумовлюють корисливо та агресивно налаштовану злочинність;
— диференційоване вивчення особистості жінок, засуджених до позбавлення волі за корисливі та насильницькі злочини;
1— оптимальні напрямки діяльності державних і суспільних інститутів з ресоціалізації осіб жіночої статі.
Методологічною базою здійсненого дослідження є принципи і закони діалектики, зорієнтовані на пізнання суспільства і людини, основні положення наукової соціології і теорії пізнання, ідеї провідної ролі особистості у виборі вчинку, що випливає з прогресивних гуманістичних концепцій вітчизняних філософів та письменників Г. Сковороди, Т.Г. Шевченка, Л. Українки, Л. Костенко та інших, а також М.Г. Чернишевського, Ф.М. Досгоєвського, Ж.П. Сартра, Е. Фромма, Е. Берна, В. Франкла. При проведенні дослідження застосовувалися також методи системно-структурного аналізу, а також конкретно-соціологічна і психологічна методика (тестування, опиту-вальники особистості К. Леонгарда, Басса-Даркі тощо).
Судження, висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, грунтуються на емпіричних матеріалах, отриманих в результаті вивчення:
з
1) 119 особистих справ засуджених жінок, що утримувались в установах по виконанню покарань Харківської і Чернігівської областей;
2) Матеріалів опитування 548 засуджених жінок, що відбували покарання у виді позбавлення волі в установах департаменту по виконанню покарань Харківської і Чернігівської областей;
3) Висновків психодіагностичного дослідження особистості згаданих вище респонденгок;
4) Опитуванні за допомогою анкет 107 співробітників кримінальної міліції, дізнання і слідства з 11 регіонів України;
5) Контенг-анализу преси за 1994—1999 роки;
6) Аналіз емпіричної інформації, що була здобута дисертантом, здійснювався з використанням щорічних статистичних звітів МВС України, Державного департаменту по виконанню покарань та УМВСУ по Харківській області.
7) У якості контрольної групи була задіяна інформація щодо 210 правослухняних осіб.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, Кримінальний кодекс (як чинний, так і проект нового УК), а також інші закони, постанови та роз’яснення Пленуму Верховного суду України.
Теоретичною базою дисертації стали дослідження сучасних українських і зарубіжних кримінологів і криміналістів: Ю.М. Антоняна, Л.В. Багрій-Шахматова, В.В. Голини, Н.О. Гуторової, М.Н. Голоднюк, І.М. Даньшина, Т.А. Денисова, В.М. Дрьомина, А.Ф. Зе-лінського, С.М. Іншакова, С.В. Ківалова, В.М. Куца, О.М. Литвака,
В.В. Лунєєва, Л.П. Оніка, О.Б. Сахарова, В.О. Серебрякової, О.В. Середи, А.П. Тузова, П.І. Орлова, В. Фокса, В.І. Шакуна, Г-И. Шнайдера, Т.М. Явчуновської і інших. Також використовувалися дослідження проблеми жіночої злочинності таких відомих авторів кінця XIX - початку XX сторіччя, як В. Андресс, Є.Н. Анучін, В.О. Внуков, М.Н. Гернет, М.В. Духовський, М.Ф. Заменгоф, Б.С. Маньков-ський, Ч.Ломброзо, П.Н. Тарновська, Э. Феррі. Комплексний характер дисертаційного дослідження обумовив використання праць ві-
домих психологів, психіатрів, соціологів: О.Я. Зирянова, О.Н. Костенка, К. Леонарда, О.М. Леонтьева, В.М. Оржеховскої, Є.Г. Само-вічева, О.П. Слободяник, A.C. Новосьолової, Дж. Наема, Л.О. Шевченко, 3.Фрейда, А.О. Эдельштейна.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що дисертантом під час комплексного наукового дослідження проблем злочинності жінок обгрунтований ряд положень, що є новими або відмінними від відомих раніше, і мають значення для науки і практики:
1) виконаний аналіз сучасного стану жіночої злочинності в Україні за роки обрання нею державної незалежності;
2) визначені типові криміногенні фактори корисливої та агресивної злочинності жінок;
3) створені основи для визначення психологічного портрету особистості жінки-злочинниці в залежності від мотиваційної спрямованості злочинного діяння;
4) розглянуто стан практики боротьби з жіночою злочинністю і запропоновані шляхи реформування системи її попередження;
5) пропонуються рекомендації й оптимальні напрямки підвищення ефективності системи заходів попередження жіночої злочинності і ресоціалізації засуджених та звільнених з місць позбавлення волі осіб.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані і викладені в дисертації теоретичні положення роблять певний внесок у розвиток кримінології та кримінально-виконавчого права, можуть послужити вихідною науковою базою для розвитку загальнотеоретичних проблем кримінологічної характеристики жіночої злочинності і подальшого удосконалення засобів її попередження.
Результати дослідження можуть бути також використані:
— у навчальних закладах системи МВС України при підготовці і читанні лекцій з кримінології за темою «Кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності»;
— при написанні відповідних поділів підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінологія» та “Кримінально-виконавче право”;
— при доопрацюванні й прийнятті проекту Кримінального кодексу України й інших законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист жіночого населення;
— із метою подальшого удосконалення діяльності слідчих органів і установ Державного департаменту України з виконання покарань;
— при розробці комплексних загальнодержавних, регіональних і локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності правоохоронних і інших державних та суспільних органів у попередженні жіночої злочинності й ресоці-алізації засуджених;
— для підвищення рівня правових знань серед населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися: на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Університету внутрішніх справ; у виступах на російсько-українській науково-практичній конференції «Проблемы отклоняющегося поведения личности в юношеском возрасте и пути его преодоления» (квітень, 1997 рік, м. Белгород), «круглому столі» «Організаційні і правові проблеми боротьби з корупцією» (червень, 1998 рік, м. Харків), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності» (грудень, 1998 рік, м. Харків), міжнародній науково-практичної конференції «Актуальні проблеми роботи з персоналом в органах внутрішніх справ» (червень, 1999 рік, м. Харків), міжнародній науково-практичній конференції «Дотримання прав жінок і завдання правоохоронних органів України» (вересень-жовтень, 1999 рік, м. Євпаторія), міжнародній науковій конференції «Митна справа в Україні: сучасні проблеми і шляхи удосконалення» (жовтень, 1999 рік, м. Дніпропетровськ). Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Університету внутрішніх справ у лекціях, а також на семінарських і практичних заняттях з кримінології. За результата-
ми роботи підготовлена і відправлена доповідна записка до Міністерства внутрішніх справ України.
У фахових виданнях надруковані 3 статті за темою дисертації.
Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури в кількості 168 джерел та додатків на 11 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 214 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, мету та завдання, сформульовано положення, що виносяться на захист, відмічається теоретичне та практичне значення, наукова новизна дослідження, а також апробація отриманих результатів.
Розділ перший - “Кримінологія жіночої злочинності” - присвячений аналізу сучасного стану жіночої злочинності в Україні, її специфіки й особливостей сучасних причин і умов, що її породжують. Перший підрозділ - “Статистичні дані про жіночу злочинність та їх оцінка” - містить загальну статистичну характеристику жіночої злочинності. Дається розгорнута характеристика кількісних та якісних показників. У період з 1972 по 1999 роки частка жінок у загальній масі злочинців коливалась від 14 до 26%. Звертає на себе увагу наявність двох періодів різкого зростання рівня злочинності -у 1985—1987 та 1995—1998 роках. За роки незалежності держави темпи приросту кількості жінок, які вчинили злочини, випереджали відповідні показники відносно чоловіків. В той же час коефіцієнт кримінальної активності жінок, розрахований на 10 тисяч населення, лишається значно нижчим аналогічного показника для чоловіків (25,95 проти 144,26). Спостерігаються регіональні диспропорції. На території більшості східноукраїнських областей та Автономної Республіки Крим спостерігається висока злочинна активність як чоловіків, так і жінок. Для другої, найбільш численної, групи областей (Кі-
ровоградська, Херсонська, Полтавська, Сумська, Житомирська та ін.) характерним є “традиційний” демографічний портрет злочинності, коли високі кримінологічні показники чоловічої злочинності супроводжуються відносно низьким рівнем злочинної активності жінок. У третій групі регіонів (Одеська, Донецька, Рівненська, Івано-Франківська області) активність жінок-правопорушниць у масштабах України знаходиться на більш високому ранговому місці, аніж чоловіків. Рівень загальнокримінальної жіночої злочинності дещо перевищує відповідний показник економічної. Наприклад, у 1999 році по лінії карного розшуку було встановлено 29828, а по лінії підрозділів боротьбі з економічними злочинами - 17893 правопорушниць, що були притягнені до кримінальної відповідальності. Розглядаються також інші структурні особливості жіночої злочинності. Зокрема, детально аналізується проблема рецидиву. У 1998 році серед 8604 жінок повторно засуджені становили 20,1%, тобто кожна п’ята. Структура жіночого рецидиву виглядає наступним чином: 75% складає простий рецидив, тобто повторне вчинення злочину після першої судимості. Домінує загальний рецидив, який передбачає судимість за різнорідні види злочинів. Це свідчить про те, що значна частина жіночого кримінального рецидиву поповнюється за рахунок осіб, які діяли під впливом негативних обставин. Разом з тим, після третього засудження, ймовірність четвертого та п’ятого у жінок значно зростає і перевищує відповідні статистичні показники чоловічого рецидиву. Найчастіше повторюються крадіжка, шахрайство, контрабанда, злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків. Серед жінок, засуджених до позбавлення волі, переважають такі, яким призначено покарання на строки від 1 до З та від 5 до 8 років, що свідчить про гуманність відношення держави до осіб цієї категорії. Майже третина засуджених жінок проходять примусове лікування від алкоголізму або наркоманії, 62% до засудження не працювали, не навчалися та не мали легальних джерел прибутків.
У другому підрозділі “Про причини і умови жіночої злочинності” визначаються основні фактори, що зумовлюють злочинність серед жінок. В історичному аспекті висвітлюються біологічні, психологічні, соціологічні теорії XIX—XX століть. Окремо розглядаються фактори сучасної жіночої злочинності в Україні. Автор зупиняється на деяких, найбільш вагомих обставинах, таких як негативні процеси, пов’язані з трансформацією українського суспільства (падіння виробництва, рівня заробітної плати, ріст безробіття, скорочення асигнувань на соціальні програми, руйнацією служб побуту та системи дитячих дошкільних закладів, установ освіти, культури, спорту), протиріччя і недоліки у сфері соціальних відносин, ідеологічний вакуум, особливості сімейно-побутових стосунків у сучасний період. Аналізуються особливості детермінації індивідуальної злочинної поведінки засуджених жінок, взаємодія зовнішніх факторів (конкретної життєвої ситуації) і внутрішніх, індивідуальних якостей, які сформувались під впливом оточення та генетичної спадщини. Значне місце займає аналіз мотивації цілеспрямованої злочинної діяльності і імпульсивної злочинної поведінки.
Другий розділ “Кримінологічна характеристика основних видів жіночої злочинності” містить узагальнений морально-психологічний та соціальний портрет (кримінологічну характеристику) жінки - правопорушниці корисливої та агресивної спрямованості. У першому підрозділі “Кримінологічний аналіз корисливої злочинності” розглядається сучасний стан жіночої корисливої злочинності в Україні, приводяться статистичні показники найбільш поширених видів корисливих злочинів серед жінок. Так, у 1999 році органами внутрішніх справ були виявлені 12282 крадійки, 1638 шахрайок, 3588 жінок, винних у розкраданні майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, 277 хабарниць та 9847 жінок, які вчинили господарські злочини. Загалом же частка корисливих злочинів складає близько 70%. Приводиться соціально-демографічна характеристика осіб корисливої спрямованості. Наводяться вікові, сімейні, освітні фахові особливості цієї категорії осіб.
Майже всі засуджені за господарські злочини відзначили обставини, які сприяли скоєнню злочину. Для більшості респонденток характерна досить тривала злочинна діяльність: до місяця - 8,9%, від місяця до року - 20,4%, більше року - 33,7%. Предметами крадіжок були найчастіше вироби з дорогоцінних металів, гроші, відео- та радіоапаратура, одяг. Разом з тим - домашня худоба та вирощений врожай, продукти харчування, наркотичні речовини, спиртне. Майже половина респонденток скоїли злочин у складі групи, при цьому виконавцями з них були 72%, організаторами - 10%, посібниками -18%. Рецидив мав місце у 37% випадків, у тому числі спеціальний -у 29%. Серед психологічних особливостей жінок, які вчинили корисливі злочини, відзначаються так звані акцентуації характеру. Своєрідні риси акцентуйованих особистостей впливають також на поведінку в установах по виконанню покарань та після звільнення, за місцем роботи, у сімейно-побутовому мікросередовищі. За результатами тестування за методикою К. Леонгарда і К. Шмішека у 98,2% засуджених виявлені акцентуації поведінки. Проте у чистому вигляді вони майже не зустрічаються, а існують як комбінація двох -трьох типів, через що розподіл осіб “за акцентуаціями” можна робити з деякими застереженнями.
Другий підрозділ “Агресивні злочини, що скоюються жінками” починається з загальної характеристики жіночої кримінальної агресії. Зазначається, що у роботах багатьох вітчизняних юристів агресія ототожнюється з насильством, хоча поняття агресії значно ширше. Ознаки агресивних посягань містять не лише різного роду насильницькі злочини, але й вандалізм та так звана вербальна агресія (образа, наклеп, брехливе повідомлення про вибухові пристрої в установах та громадських місцях тощо).
У роботі аналізуються статистичні дані деяких посягань, головним чином умисних вбивств, тяжких тілесних пошкоджень, згвалтувань, хуліганських проявів і деяких інших діянь. Аналізуються соціально-демографічні характеристики жінок, засуджених за агресивні злочини, досліджуються соціальні та психологічні риси осіб
цієї категорії. Вони дещо старші за віком (64% осіб старші 31 року), більш освічені. Переважна більшість засуджених цієї категорії проживала у містах та селищах міського типу (90,2%). Певна увага у роботі приділяється вивченню жертви, оскільки часто їй належить чимала роль у механізмі скоєння злочину. Для більшості потерпілих характерними були такі риси, як агресивність, схильність до вживання алкоголю, деспотизм, брутальність відносно дружини і дітей, статева розбещеність і невибагливість у виборі знайомих. їх поведінка коливається від явно провокуючої, навіть злочинної (у 76% випадків) до нейтральної чи правомірної. Майже всім скоєним злочинам передував досить тривалий конфлікт.
Психологічній характеристиці особи жінок, які скоїли агресивні злочини, притаманні тривожність, депресивність, уразливість на фоні високої підозрілості, заздрісності, егоїстичності та емоційної неврівноваженості. Схильність до гарячності, грубості також підвищена - 60%. Високий рівень образливості (64%) та підозрілості (57%) свідчить про недовіру, заздрість до оточуючих. Середній рівень прямої фізичної агресії складає 74%; непряма агресія, при якій не завдається фізична шкода потерпілим - 50%. Вербальна агресія при виявленні негативних почуттів складає 59%.
У третьому підрозділі “Особливості насильницьких корисливих злочинів, що скоюються жінками” підкреслюється, що зростання кількості цих діянь є небезпечною тенденцію у структурі жіночої злочинності. Грабежі займають лідируючу позицію серед всієї маси злочинів даної групи (70%), і, найчастіше вони вчиняються спонтанно, під впливом ситуації, у тому числі віктимної поведінки потерпілого. Розбійні напади відзначаються більш кваліфікованим характером: кожна четверта розбійниця діяла з наміром, що виник заздалегідь. У переважній більшості випадків насильницькі корисливі злочини жінки скоюють у групі, де виступають не тільки як посібники, але й разом з чоловіками є активними виконавцями, підмовниками, а деколи й організаторами. Як правило, це молоді самітні жінки, які мають найнижчий (порівняно з іншими групами злочин-
ниць) освітній рівень. Злочин скоїли у трупі, під впливом алкоголю, при невтручанні з боку свідків. Звертає на себе увагу також негативна характеристика цієї категорії жінок майже за всіма показниками: дармоїдство, п’янство, статева розбещеність, інтенсивний рецидив, їм притаманні такі особистісні риси, як підозрілість, тривожність, радикалізм, прагматизм, а також високий рівень загальної агресивності та ворожості.
Розділ третій “Профілактика жіночої злочинності” складається з двох підрозділів. У підрозділі першому “Заходи попередження злочинів, що скоюються жінками” розглядається понятійний апарат і співвідношення термінів “профілактика”, “попередження”, “запобігання”, “припинення” злочинів, та класифікація суб’єктів попереджувальної діяльності. Також перелічені заходи попередження жіночої злочинності на загальносоціальному рівні. Розглядається практика діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів, що здійснюють роботу по профілактиці жіночої злочинності. Особлива увага віддається індивідуальній профілактиці, яка полягає у встановленні кола осіб, від яких можна очікувати скоєння злочину; виявлення джерел та умов негашвного впливу на них; індивідуальному прогнозуванні злочинної поведінки; застосуванні передбачених законом заходів, які забезпечують активно-коригуючий вплив.
Найбільш суттєвою причиною злочинної поведінки неповнолітніх дівчат є недоліки виховання. У зв’язку з цим індивідуальна профілактика пов’язується, перш за все, з педагогізацією різноманітних сфер впливу на підлітків. Забезпеченням або відновленням нормальних умов їх життя, вихованням жіночого, а не чоловічого типу поведінки. Через це чільна увага приділяється як позитивним психотерапевтичним формам і методам попередження і подолання протиправної поведінки осіб жіночої статі, так і негативним (наприклад, електрошок, сенсорна депрівація, психохірургічні операції).
Підрозділ другий “Програми ресоціалізації жінок, що скоїли злочин”, наводить ефективні корекційні програми, створені на основі сучасних доробок прикладних галузей психології. Зазначається
позитивний вплив на процес ресоціалізації цієї категорії осіб таких громадських інститутів, як трудові колективи, релігійні конфесії, жіночі та благодійницькі організації.
У короткій заключній частині акумулюються головні теоретичні висновки та практичні рекомендації за результатами дисертаційного дослідження.
Основні положення дисертації викладені у таких роботах:
1. Про жіночу злочинність // Право України. - Київ, 1999. -№ 9. - С. 88—89, 127.
2. Жіноча злочинність в Україні сьогодні: кримінологічний аспект // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Науково-теоретичний журнал. Вип. 2. - Луганськ, 1998. - С. 210—217.
3. Жінки як суб’єкти корупції та контрабанди: кримінологічна характеристика / Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду У країни, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. - Київ, 1999. - Том 18.
- С. 408—413.
4. Програми ресоціалізації жінок-злочинниць: світовий та вітчизняний досвід // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 10. -Харків, 2000. - С. 44—50.
5. До проблеми розробки критеріїв оцінки ступеню виправлення засуджених /Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: 36. наукових праць. Вип. З, 4. - Харків, 1997. -С. 424—427.
6. Коррекционные программы с правонарушительницами мо-
лодежного возраста в период отбывания наказания / Проблемы отклоняющегося поведения личности в юношеском возрасте и пути его преодоления. - Материалы российско-украинской научно-практической конференции 29—30 апреля 1997 г., - Белгород, 1997. -
С. 76—81. .
7. Обмеженість правового захисту жінок та жіноча злочинність: детермінаційний зв’язок / Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України. - Харків-Київ, 1999. - С. 136—1467.
8. Профілактична робота з жінками після скоєння ними злочину, 19 с. Депонована у ДНТБ України 11.03.97 р. № 207-Ук97.
Анотації
Блага А.Б. Кримінологічні особливості жіночої злочинності в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право. - Університет внутрішніх справ, Харків, 2000.
Дисертація присвячена розкриттю кримінологічних особливостей сучасної злочинності жінок в Україні. Наводиться аналіз її кількісних та якісних характеристик. Окрема увага приділяється детермінації жіночої злочинності та індивідуальної злочинної поведінки жінок. Кримінологічна характеристика основних видів жіночої злочинності (корисливої, агресивної, насильницької корисливої) окрім аналізу статистичних даних містить також їх соціально-демографічні та психологічні особливості. Розглядається практика та пропонуються заходи щодо попередження та ресоціалізації засуджених.
Ключові слова: жіноча злочинність, детермінація злочинності жінок, жіноча корислива злочинність, жіноча кримінальна агресія, попередження, ресоціалізація.
Благая А.Б. Криминологические особенности женской преступности в Украине. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. - Университет внутренних дел, Харьков, 2000.
Диссертация посвящена раскрытию криминологических особенностей современной преступности женщин в Украине. Представлен анализ ее количественных и качественных характеристик. В период с 1972 по 1999 годы доля женщин в общей массе преступников колебалась от 14 до 26%. Обращает на себя внимание наличие двух периодов резкого роста уровня преступности - в 1985—1987 и 1995—1998 годах. За годы независимости государства темпы прироста количества женщин, совершивших преступления, опережали соответствующие показатели относительно мужчин. В то же время коэффициент 1фиминальной активности женщин, рассчитанный на 10 тысяч населения, остается значительно ниже аналогичного показателя для мужчин (25,95 против 144,26).
Значительное внимание уделяется факторам, обусловливающим преступность среди женщин; в историческом аспекте раскрываются биологические, психологические, социологические теории XIX—XX вв. Отдельно рассматриваются факторы современной преступности в Украине. Автор останавливается на некоторых, наиболее весомых, обстоятельствах. Анализируются особенности детерминации индивидуального преступного поведения осужденных женщин, взаимодействие внешних факторов (конкретной жизненной ситуации) и внутренних, индивидуальных качеств, сформировавшихся под влиянием окружения и генетического наследия.
Криминологическая характеристика основных видов женской преступности (корыстной, агрессивной) помимо анализа статистических данных включает также их социально-демографические и психологические особенности. В 1999 году органами внутренних дел были выявленные 12282 воровки, 1638 мошенниц, 3588 женщин, виновных в хищении имущества путем присвоения, растраты, злоупотребление служебным положением, 277 взяточниц и 9847 женщин, совершивших хозяйственные преступления. Всего же доля корыстных преступлений составляет около 70%. Приводятся возрастные, семейные, образовательные, профессиональные особенности лиц корыстной направленности. Среди психологических особенностей женщин, совершивших корыстные преступления, отмечаются
так называемые акцентуации характера. Своеобразные черты акцентуированных личностей влияют также на поведение в учреждениях по исполнению наказаний, после освобождения, по месту работы, в семейно-бытовой микросреде.
Также приводится общая характеристика женской криминальной агрессии. Анализируются социально-демографические характеристики женщин, осужденных за агрессивные преступления. Психологическая характеристика женщин, совершивших агрессивные преступления, отмечает их тревожность, депрессивность, впечатлительность на фоне высокой подозрительности, завистливости, эгоистичности и эмоциональной неуравновешенности. Определенное внимание в роботе уделяется изучению жертвы, поскольку часто ей принадлежит немалая роль в механизме совершения преступления. Для большинства потерпевших характерными являлись такие черты, как агрессивность, склонность к злоупотреблению алкоголем, деспотизм, грубость в отношении жены и детей, половая распущенность и неразборчивость в выборе знакомых.
Опасной тенденцией в структуре женской преступности был рост количества насильственных корыстных деяний. Грабежи, занимающие лидирующую позицию среди преступлений данной группы, чаще всего совершаются спонтанно, под воздействием ситуации, в том числе вик-тимного поведения потерпевшего. Разбойные нападения отличаются более квалифицированным характером: каждая четвертая разбойница действовала с заранее возникшим умыслом. Обращает на себя внимание негативная характеристика этой категории женщин практически по всем показателями: тунеядство, пьянство, половая распущенность, интенсивный рецидив. Им присущи такие личностные черты, как подозрительность, тревожность, радикализм, прагматизм, а также высокий уровень общей агрессивности и враждебности. .
Диссертантом рассматривается практика деятельности органов внутренних дел и иных субъектов, осуществляющих работу по профилактике женской преступности, а также приводятся эффективные коррекционные программы, созданные на основе современных разработок прикладных отраслей психологии. Отмечается положитель-
ное воздействие на процесс ресоциализации данной категории лиц таких общественных институтов, как трудовые коллективы, религиозные конфессии, женские и благотворительные организации.
Ключевые слова: женская преступность, детерминация преступности женщин, женская корыстная преступность, женская криминальная агрессия, предупреждение, ресоциализация.
Blaga А.В. Criminological peculiarities of the Women Crime in Ukraine.
A manuscript of the thesis standing for a scientific degree on the speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal and executive law. University of the Internal Affairs, Kharkov, 2000.
The thesis considers the criminological peculiarities of the women criminal activity in modern Ukraine. The qualitative and quantitative analysis are performed. The special attention is paid to the criminality and criminal behaviour’s determination of the women-prisoners. The criminological characteristics of the women crime main types (mercenary, aggressive, mercenary-violent) includes a statistic data analysis, social-demographic and psychological details as well. The crime prevention practice is concidered. Some crime preventive and reestablishment measures are proposed by author.
Key words: women crime, women crime determination, women mercenary crime, women criminal aggression, crime prevention, reestablishment.
Підп. до друку 16.05.2000. Папір офсет. Друк офсет. Формат 60x90/16. Обл.-вид. арк 0,8. Ум. друк. арк. 1,1. Наклад 130 прим.
Замовл. 24/2000
Дільниця оперативного друку факультету права та підприємництва Університету внутрішніх справ 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79/2
