АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Борьба с вооруженными формами организованной преступности корыстно-насильственной направленности»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ОД
'„я
ВАСИЛЕВИЧ Віталій Вацлавович
УДК 343.9
Боротьба з озброєними формами
ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ
Спеціальність 12.00.08 — Кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінології Національної академії внутрішніх справ України.
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК — кандидат юридичних наук, доцент Михайлов
Олександр Євгенович, Національна академія внутрішніх справ України, заступник завідувача кафедри кримінології
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
1. Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент академії прг вових наук України, професор, доктор юридичних наук Лановенко Ігор Петрович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу кримінально-правових і криміно логічних проблем (м. Київ).
2. Кандидат юридичних наук, доцент Петров Володимир Васильович, Мі» відомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинніс тю при Координаційному комітеті, головний науковий співробітник (м. Київ).
ПРОВІДНА УСТАНОВА — Одеській державний університет ім. 1.1. Мєчніко-
ва, кафедра кримінального права та кримінолог (м. Одеса).
Захист відбудеться " $ " 1998 року о ^^ годині на засі-
данні спеціалізованої вченої ради Д 01.56.01 при Національній академії внутрішні; справ України (252035, Київ — 35, Солом’янська площа, 1).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (252035, Київ — 35, Солом’янська площа, 1).
Автореферат розісланий " $ ” 1998 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук
старший науковий співробітник ' „ ■> В.І. Женунтій
сРуїґ''!
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Криміногенна ситуація, що склалася в Україні, перетворилася в найбільш небезпечне соціальне зло, яке створює серйозну загрозу становленню та розвитку суверенної держави. Одним з чинників, що її обумозлюють, є наявність такого негативного соціального явища як організована злочинність в усіх формах її прояву. Організована злочинність — складне антисоціальне явище, яке не має державних кордонів. Не одне десятиліття "супроводжує" вона економічний та культурний розвиток більшості країн світу, стимулюючи такі вади людського суспільства, як: корупція, вимагательство, насильство, наркоманія, проституція.
Як підкреслив Президент України на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 14 лютого 1997 року, сьогоднішній стан цього синкретичного антисоціального явища в Україні є такий, що сфера організованої злочинності стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, що сучасні організовані форми і соціальний ефект злочинності створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, зокрема послаблення окремих ланок центрального управління, як наслідок внутрішніх суперечностей та неузгодженості між різними гілками влади саме в умовах переходу до ринкових відносин, організована злочинність, насамперед на рівні регіональних корумпованих кланів, загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави.
Підвищену суспільну небезпечність становить як організована злочинність в цілому, так і її озброєні форми корисливо-насильницького спрямування. Варто зазначити, що такій небезпечній формі організованої злочинності притаманні швидкі темпи зростання та поширеності.
Так, за даними МВС України, тільки в 1997 році виявлено 1079 організованих злочинних угруповань, що на 13,2% більше ніж у 1996 році, в складі 4393 чоловік, якими було скоєно 7434 злочинів (+ 19,1%). Учасники цих угруповань викриті в організації 97 банд (+47,5%), 112 вбивствах (+54,4%), в тому числі 6
— скоєних на замовлення, 530 розбійних нападах (+37,3%). У членів організованих злочинних угруповань вилучено 318 одиниць вогнепальної зброї та 241 автомобіль.
Збільшення соціальної напруги, посилення кризових тенденцій в політиці та економіці, зростання злочинності об'єктивно вимагають наукового пояснення причин та умов розширення масштабів озброєної організованої злочинності ко-
рисливс-насильницького спрямування; дослідження її тенденцій, рівня, структури і динаміки; взаємозв’язку і взаємовпливу цих явищ на традиційні форми злочинності, а також розроблення оптимальних заходів запобігання їй.
Суттєвий внесок у дослідження проблем організованої злочинності внесли вчені та практики Ю. М. Антонян, В. О. Глушков, О. І. Гуров, А. і. Долгова, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, І. І. Карпець, В. А. Клименко, І. П. Козаченко, П. К. Кривошеїн, М. Й. Коржанський, І. П. Лановенко, В. В. Лунєєв, П. П. Михай-ленко, В. С. Овчинський, В. В. Петров, О. Я. Светлов, В. В. Сташис, В. М. Сміті-єнко, М. С. Таганцев, Б. С. Утєвський, І. В. Шмаров та інші спеціалісти у галузі права та кримінології.
Окремі правові та філософські аспекти організованої злочинності порушувалися та розглядалися в працях Ф. Г. Бурчака, П. Ф. Гришаніна, В. Д. Гвозде-цького, Н. О. Гуторової, В. П. Коржа, П. М. Кубрака, М. І. Мельника, 0. С. Ма-лікова, І. В. Сервецького, В. М. Федорова та інших вчених, головним чином у зв'язку з розробленням форм співучасті, при аналізі окремих інститутів і норм Особливої частини кримінального права та інших кримінально-правових аспектів учинення злочину організованою групою.
Разом з тим, варто зазначити, що хоча результати проведених досліджень й підготували основу для теоретичного розроблення концептуальної моделі запобігання злочинності, проблема боротьби з її озброєними формами корисливо-насильницького спрямування свого спеціального дослідження ще не одержала (в тому числі проблема комплексного профілактичного впливу на неї). Тому є нагальна потреба в аналізі організованої злочинності та її озброєних форм, саме в цьому аспекті, з урахуванням підвищеної суспільної небезпечності, криміногенних чинників, що ЇЇ детермінують, для того, щоб виявити їх особливості і максимально точно співставити криміногенні детермінанти з профілактичними заходами.
Зазначеними обставинами й обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження та її наукове розроблення.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 — 2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 року, та планах наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України та її кафедри кримінології.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення проблем підвищення ефективності боротьби з організованою злочинніс-
з
тю та її озброєними формами корисливо-насильницького спрямування. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:
- проаналізувати стан наукового розроблення цієї проблеми в теорії кримінального права та кримінології;
- дослідити поняття, ознаки і класифікацію озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування і на підставі цього розробити та обгрунтувати власні позиції;
- визначити суспільну небезпечність організованої злочинності в цілому та її озброєних форм, зокрема.
- проаналізувати сучасний стан озброєної організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування і особливості кримінологічної характеристики осіб, що скоюють злочини даної категорії;
- вивчити соціально-економічні, політичні, історичні, правові, моральні та індивідуальні детермінанти досліджуваної злочинності;
- визначити стан профілактичних заходів у боротьбі з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування і розробити рекомендації по підвищенню їх ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів пояснюється тим, що дисертація є першим а Україні монографічним дослідженням, в якому з позицій міжгалузевого підходу комплексно розглянуті недостатньо розроблені правові, кримінологічні і практичні питання боротьби з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування.
Новизна дисертаційного дослідження полягає також і в тому, що на основі широких емпіричних даних: а) здійснено розгорнутий кримінально-правовий та кримінологічний аналіз озброєної організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування; б) подано кримінологічну характеристику учасника озброєного організованого угруповання; в) розглянуто сукупність причин та умов, що детермінують озброєну організовану злочинність корисливо-насильницького спрямування; г) проаналізовано стан правоохоронної практики боротьби з організованою злочинністю та її озброєними формами корисливо-насильницького спрямування. В роботі визначені нові підходи до вирішення ряду дискусійних питань, висуваються і обгрунтовуються теоретичні положення щодо суспільної небезпечності озброєних форм організованої злочинності. Найбільш суттєвими результатами, що виносяться на захист, є:
1) визначення поняття, основних ознак та класифікації за рядом засад (ступеня зорганізованості, виду злочинної діяльності тощо) озброєних форм ор-
ганізованої злочинності корисливо-насильницького спрямування як напряму кримінологічного дослідження;
2) характеристика соціальних наслідків організованої злочинності та її озброєних форм для громадянина, суспільства, держави і аналіз показників суспільної небезпечності зазначених форм злочинності;
3) аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, який свідчить про несприятливі кількісні показники рівня і динаміки та якісні структури виявлених організованих озброєних злочинних угруповань і вчинених ними злочинів;
4) узагальнений "портрет" учасника озброєного організованого угруповання
— найманого вбивці та злочинного "авторитета", який, як правило, є главарем злочинного угруповання;
5) характеристика криміногенних детермінант організованої злочинності та її озброєних форм корисливо-насильницького спрямування;
6) характеристика загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів комплексного впливу на озброєні форми організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування та пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства в сфері боротьби з організованою злочинністю в цілому та озброєними її формами, зокрема.
Теоретична та практична значимість результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації теоретичні положення вносять певний вклад у розвиток науки кримінології, можуть послужити вихідною науковою базою для розвитку загальнотеоретичних проблем кримінологічної характеристики озброєної організованої злочинності і подальшого вивчення кримінологічних проблем запобігання їй та її недопущення.
Результати дослідження можуть бути також використані:
— у навчальних закладах системи МВС України при викладанні розділів про особливості профілактики окремих видів злочинів, при підготовці відповідних навчальних посібників з курсу "Кримінологія" та спецкурсу "Актуальні проблеми профілактики окремих видів злочинів";
— під час підготовки проекту нового Кримінального кодексу України та ін-
ших законодавчих актів, які регулюють сферу боротьби з організованою злочинністю; •
— при розробленні комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів у запобіганні організо-
заній злочинності та її озброєних форм.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри кримінології Національної академії внутрішніх справ України, доповідались на науково-практичній конференції ад'юнктів та докторантів Національної академії внутрішніх справ України (квітень, 1996 рік, м. Київ), науково-практичній конференції "Концепція розвитку законодавства України" (травень, 1996 рік, м. Київ).
Групою співробітників Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю, за участю дисертанта, розроблена "Програма удосконалення діяльності правоохоронних органів, Міністерства оборони та Національної гвардії з незаконним обігом ядерних матеріалів, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та злочинами, пов'язаними із застосуванням вибухових пристроїв на 1996-1998 роки", яка в березні 1996 року розглянута та схвалена на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. II положення лягли з основу створення Національної програми дій з даної проблеми.
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертації, відображені в трьох наукових статтях.
Структура дисертації. Згідно з цілями і завданнями дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел (172 найменувань), п’яти додатків, 5 ілюстрацій, та 8 таблиць на 10 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 205 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь наукового розроблення. Визначено мету і завдання дослідження; сформульовані поняття, положення та рекомендації, винесені на захист, які зумовлюють наукову новизну дисертації; зазначається теоретична та практична значимість результатів наукової роботи. Підкреслюється, що організована злочинність та її озброєні форми корисливо-насильницького спрямування є об'єктом і напрямом спеціального кримінологічного дослідження, якому приділяється ще недостатня увага. Аргументується концептуальна позиція про комплексний кримінологічний та правовий вплив на криміногенні процеси і на зниження злочинної активності учасників організованих озброєних угруповань.
В першому розділі — "Поняття і суспільна небезпечність озброєних форм
організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування” визначаються поняття озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, виділяються їх ознаки і дається класифікація, обгрунтовуються особливості суспільної небезпечності досліджуваних форм організованої злочинності.
В першому підрозділі "Поняття і класифікація озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" зазначається, що зважаючи на відсутність в юридичній науці єдиного погляду щодо поняття організованої злочинності та її озброєних форм корисливо-насильницького спрямування, дисертант бачить за доцільне висловити власну думку стосовно сутності і змісту зазначених форм названої злочинності, попередньо визначивши основні умови (ознаки), виходячи з яких злочинні дії належить відносити до проявів досліджуваної злочинності.
До таких ознак, на думку автора, варто віднести наявність:
а) об'єкта посягання — основи суспільної безпеки, що охороняються кри-
мінальним законом, а також суспільні відносини, які забезпечують фізичні блага: життя і здоров'я громадян; збереження власності (державної, колективної, індивідуальної); '
б) способу посягання — фізичне та психічне насильство як спосіб досягнення корисливої мети;
в) прямого умислу в організованій злочинній діяльності;
г) корисливої мотивації в протиправній діяльності;
д) озброєної організованої форми (групи, банди), якій властиві:
— стійкість (наявність тісного зв'язку між учасниками групи);
— системність (прямий та опосередкований зв'язок її структур в масштабі регіону, виду кримінальної діяльності);
— масштабність — одна з ознак, що відрізняє її від злочинних дій групового характеру, замкнених на певній території;
— ієрархічність (упорядкованість злочинної організації з точки зору лідерства і підлеглості).
Враховуючи зазначені ознаки, під озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування слід розуміти сукупність умисних злочинів, що вчиняються учасниками озброєних, ієрархізованих, керованих і планомірно діючих формувань (груп, банд), які посягають на громадську безпеку, життя і здоров'я громадян, власність шляхом застосування фізичного чи психічного насильства з метою отримання вигоди від злочинної діяльності на певній
території або в певній сфері, взятій під контроль.
Таким чином, найбільш істотними критеріями, що дозволяють зв'язати в єдине ціле всю сукупність проявів озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування та відмежувати їх від інших злочинів, скоєних організованими групами, є:
— корисливо-насильницька мотивація протиправних дій, де корислива мета
досягається шляхом застосування насильства як засобу (інструментарію) прямування до мети; .
— озброєність угруповання, тобто наявність і використання зі злочинними намірами зброї (в більшості випадків — вогнепальної), вибухових речовин та вибухових пристроїв.
Враховуючи зазначене вище, до найбільш небезпечних проявів озброєних організованих угруповань, на думку автора, слід віднести: бандитизм; умисне вбивство з корисливих мотивів, скоєне на замовлення, за попереднім зговором групою осіб або організованою групою-; розбійний напад з метою розкрадання державного чи колективного майна, з метою заволодіння індивідуальним майном громадян; вимагательство державного, колективного чи індивідуального майна громадян.
Зважаючи на зазначені ознаки, поняття та критерії озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, а також наявної літератури з даної проблеми; враховуючи ступінь зорганізованності та напрями злочинної діяльності, дисертант пропонує наступну їх класифікацію:
а) проста (класична) озброєна організована група (банда), де не має суворої підпорядкованості та яскраво вираженого лідера;
б) структурна (спеціалізована) озброєна організована група (банда), главар (лідер) якої визначає напрями діяльності групи, планує і готує злочини, визначає ролі;
в) озброєне організоване угруповання (бригада) — багаточисельне злочинне утворення, що об'єднує десятки і, навіть, сотні осіб, які активно займаються злочинною діяльністю; в основі такого об'єднання лежить утворення за територіальною чи національною ознакою;
г) найманці ("беспредельщики”) — малочисельні організовані озброєні групи, добре підготовлені фізично, належно озброєні та технічно оснащені, активні; використовуються в основному в разі потреби розправи з противником, свідком, конкурентом або як для покарання винних учасників групи, так і сторонніх осіб.
Наведена класифікація, на погляд автора, в значній мірі сприятиме ефективності спеціальних профілактичних заходів і їх диференціації при нейтралізації
злочинної діяльності таких угруповань в цілому та окремих їх учасників.
В другому підрозділі — "Суспільна небезпечність озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" обгрунтовуються поняття і специфічні особливості досліджуваної злочинності.
В юридичній літературі немає єдності у поглядах на поняття та правове значення категорії "суспільна небезпечність" злочинів. Не випадково багато хто з дослідників (Л.М. Кривоченко, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський) вважають зазначене питання чи не самим заплутаним в юридичній науці. Однах, як уявляється, варто погодитись з поглядом тих авторів (В.В. Мальцев, А.В. Наумов), які стверджують, що "суспільна небезпечність'' — внутрішня, об'єктивно існуюча характеристика злочину і відмова від її визначення в законі здатна викликати заперечення соціальної основи кримінального права.
Дослідження автором соціальних, правових, моральних аспектів озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, що фіксує механізм прояву і шкідливі наслідки, дозволяє викласти специфічні особливості суспільної небезпечності зазначених форм злочинності. До таких особливостей (ознак) належать:
— обумовлена фактором організованості особлива кваліфікаційна підготовка всіх супутніх злочинів (наприклад, пов'язана з фізичною ліквідацією конкурентів);
— одночасне заподіяння шкоди багатьом різнорідним групам суспільних відносин: в сфері економіки і управління, громадської безпеки і правоохоронної діяльності, життя і здоров'я громадян, власності;
— поява нових видів протиправного "промислу", про які раніше кримінальний елемент і гадки не мав: йдеться про бойовиків з числа колишніх спортсменів, про особистих охоронців, водіїв тощо;
— окрім об'єднання багатьох злочинів, озброєні форми організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування набувають нової якості і породжують комплекс додаткових шкідливих наслідків (шантаж, корупція тощо), чим і зумовлено їх високий ступінь суспільної небезпечності.
З урахуванням викладеного пропонується наступне визначення: під суспільною небезпечністю озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування слід розуміти комплекс додаткових шкідливих наслідків для громадянина, суспільства, держави, який проявляється в одночасному заподіянні шкоди багатьом різнорідним групам суспільних відносин, характеризується об'єднанням багатьох злочинів та виникненням на цьому грунті нових
видів протиправного "промислу".
В другому розділі — "Кримінологічна характеристика озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" подається аналіз сучасного стану і тенденцій досліджуваної злочинності, а також криміногенні чинники, що їх породжують.
В першому підрозділі — "Сучасний стан і тенденції розвитку озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" дисертант, аналізуючи рівень, структуру та динаміку виявлених організованих озброєних злочинних угруповань та скоєні ними злочини за останні п'ять років, констатує про несприятливі кількісні та, особливо, якісні зміни в досліджуваних явищах.
Так, якщо в 1993 році виявлених фактів бандитизму в Україні було лише 6 (в абсолютних цифрах), то вже у 1996 році таких злочинів виявлено в 10 разів більше. Відповідно осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності та засуджених за бандитські дії, у 1993 році не було взагалі, то вже у 1996 — таких уже 39 осіб. І тільки за перше півріччя 1997 року за скоєння бандитських нападів притягнуто до відповідальності та засуджено 32 учасники бандформувань1.
Звертається увага на погіршення соціальних характеристик учасників озброєних організованих угруповань. Серед них збільшується питома вага осіб, не зайнятих суспільно корисною працею (від 42 до 71%). Випереджаючи чоловічу, зростає жіноча злочинність (від 3 до 9 %). '
На основі одержаних в ході кримінологічного дослідження даних складено узагальнений "портрет" учасника озброєного організованого угруповання. Автор вважає, що єдиної характеристики для усіх категорій учасників вказаних злочинних формувань не існує. Багато в чому її властивості залежать від місця в злочинній групі, статусу та виконуваних функцій, злочинної спеціалізації та професійності у відповідній діяльності, необхідності мати "маску" для спілкування поза злочинним угрупованням. Особливістю рядових учасників злочинних угруповань є чітко окреслена престижно-споживацька орієнтація, доведена до автоматизму покірність вказівкам керівника, завищена самооцінка, відчуженість і ворожість щодо оточуючих, прагнення здобути і підтримувати авторитет у своєму середовищі, підвищена увага до свого фізичного здоров'я.
Вандформування — озброєні злочинні утворення (групи, угруповання) в залежності від кількості учасників і зорганізованості корисливо-насильницького спрямування.
На особливому становищі в угрупованні знаходяться і особливої уваги в зв'язку з цим потребують ще дві категорії осіб. До першої належать професійні вбивці (наймані вбивці), а другу складають кримінальні "авторитети".
Внаслідок проведеного автором (разом з групою співробітників Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю) дослідження узагальнений "портрет" найманого вбивці можна подати в наступному вигляді: це особи відносно молодого віку, від 21 до 36 років, як правило, неодружені, ніде не працюють або вважаються такими, що працюють в комерційних структурах, в тому числі охоронних. Серед них чимало, біля 39%, раніше засуджених за злочини: проти власності, суспільного ладу і громадської безпеки. Найбільша кількість судимостей — 2. Серед цієї категорії також є: особи, що ухиляються від слідства і суду; дезертири зі Збройних Сил; колишні спортсмени та військовослужбовці; особи, які пройшли підготовку в спецпідроз-ділах; котрі мають досвід участі в бойових діях чи в регіональних конфліктах.
Другу категорію склали кримінальні "авторитети", які в більшості випадків є вожаками (лідерами) злочинних угруповань. Узагальнений "портрет" таких осіб можна подати в наступному вигляді: це особи віком 25 — 57 років, як правило, з середньою освітою, але можлива незакінчена вища і вища. В більшості своїй, біля 75%, раніше засуджені за злочини, пов'язані з: розкраданням різних видів майна; хуліганством; носінням, зберіганням, придбанням, виготовленням і збутом вогнепальної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Щоб стати "авторитетом", потрібно було, перш за все, виділитися у своєму середовищі, бути визнаним у ньому та набути право керувати і віддавати накази. Не останню роль в такій ситуації відігравала фізична сила 1 спеціальна підготовка.
В другому підрозділі — "Причини та умови озброєної організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" автор зазначає, що причини злочинності, в тому числі й з якої проводиться дослідження, перш за все лежать в економічних відносинах. Будь-які ринково-економічні відносини, їх протиріччя породжують злочинність. Вони базуються на конкуренції, їх боротьбі між собою за прибуток, на запрограмованій надлишковій робочій силі (тобто безробітті), на майновому і соціальному розшаруванні людей.
Далі розглядаються обставини, що детермінують організовану злочинність та її озброєні форми корисливо-насильницького спрямування. Злочинна діяльність озброєних злочинних угруповань можлива, в першу чергу, як наслідок безвідповідальності за раніше вчинені злочини, до чого призводить: відсутність чіткого правового визначення "організована злочинна група", "організована зло-
чинна діяльність"; неефективне використання можливостей апарату кримінального розшуку та відсутність достатньо? накопичувальної інформації і аналітичної бази (Як свідчить правоохоронна практика, вказані явища є причиною припинення складних кримінальних справ про корисливо-насильницькі злочини, вчинені організованою озбрсєною групою, — до 51%, у інших корисливо-насильницьких злочинах — до 38%. В результаті опитування двохсот слідчо-оперативних працівників з них виявлено лише 7,5%, які не відчували утруднень через недостатній рівень знань, інформації та практичного досвіду при розкритті та розслідуванні складних кримінальних справ про корисливо-насильницькі злочини, які вчиняються організованими угрупованнями); недостатня взаємодія правоохоронних структур; великий нелегальний обіг вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв; висока професійність злочинців, які непогано знають процес розслідування злочинів; нововведення кримінально-процесуального законодавства (наприклад, нова редакція ст.154 КПК. України); відсутність механізму реалізації Закону України від 23.12.1993 року "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"; відсутність безпосереднього вертикального підпорядкування спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю в системі МВС України.
Негативні тенденції досліджуваної злочинності інтенсивно корелюють, на думку автора, з такими процесами в суспільстві, як:
а) подвійна мораль та правовий нігілізм, які проявляються, перш за все, в
сфері державних управлінських структур; запозичення корумпованим апаратом чиновників звичок і правил криміналітету, кримінальної моралі і відносин — жорстких, силових, цинічних; посилення корисливої мотивації посадового становища, розширення тенденцій його використання в інтересах тих, хто забезпечить найбільшу вигоду; '
б) безробіття та втрата гарантій працевлаштування випускників учбових закладів. Резерв для збільшення чисельності злочинних угруповань, з тому числі і озброєних, ще більше розширюється за рахунок колишніх спортсменів і демобілізованих військовослужбовців, пенсіонерів чи звільнених працівників правоохоронних органів, які гостро відчувають втрату соціального статусу;
в) виокремлення серед населення країни 6-12% громадян з надто високими прибутками і можливостями придбання особливо цінного та престижного майна. Як наслідок — виникає певний зв'язок цього явища з озброєною організованою злочинністю корисливо-насильницького спрямування, механізм взаємодії якого має два аспекти:
— створення десятків і сотень об'єктів для корисливих і корисливо-насильницьких злочинів;
— встановлення взаємовигідних кримінальних зв'язків — для охорони від конкурентів чи їх ліквідації, для сумісної діяльності, спрямованої на здобуття максимального прибутку з легальних і нелегальних економічних операцій.
В третьому розділі — "Запобігання озброєним формам організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" розглядається коло питань, пов'язаних із заходами загальносоціального і спеціально-кримінологічного впливу на прояви злочинності, яка досліджується.
В першому підрозділі — "Загальносоціальні заходи запобігання озброєним формам організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" доводиться, що організована злочинність в цілому та її озброєні форми, зокрема, є прямою і надто серйозною загрозою національній безпеці, актуалізується значення і роль загальносоціальних заходів впливу на ці процеси.
Констатується, що загальносоціальною основою запобігання та максимального обмеження можливостей для її функціонування і репродукції є подолання кризових явищ в: економіці, політиці, суспільній ідеології та психології, соціальній і правоохоронній сферах. На цій основі перспективними уявляються загальносоціальні профілактичні заходи, пов'язані з;
— необхідністю загального оздоровлення економічного, соціального та духовного становища в країні. Але важливо, щоб під час перетворень прогнозувались, враховувались, нейтралізувались, попереджались можливі акції організованої злочинності, в усіх формах її прояву, по паразитуванню на цих перетвореннях, "пристосуванню" їх в своїх інтересах;
— удосконаленням засобів управління процесами роздержавлення та приватизації підприємств, установ і організацій, власністю, по недопущенню "відмивання" незаконно отриманих грошей;
— державною підтримкою становлення та розвитку невеликих орендних, приватних підприємств з тією метою, щоб не побоювалися займатися цією діяльністю чесні люди, щоб вони мали реальну можливість діяти в рамках закону;
— ліквідацією, ослабленням та нейтралізацією криміногенних детермінант (в тому числі їх прояви на рівні мікросередовища та окремих громадян), пов’язаних із зниженням життєвого рівня населення, кризовими явищами соціального та політичного стану суспільства. Йдеться, зокрема, про заходи соціального захисту найбільш незахищених верств населення, так як відчуття зазначеними особами свого відчуження від суспільства, відсутність стартових можливостей в
ньому, як і потреба здобування засобів для престижного проведення часу та задоволення негативних звичок, обумовлює легкість переходу на шлях систематичного скоєння злочинів та подальшої професіоналізації;
— контролем за діяльністю засобів масової інформації та шоу-бізнесу, які фактично пропагують, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням України, злочинний спосіб життя, можливості, які відкриваються після залучення до нього, норми спілкування в злочинному середовищі;
— удосконаленням законодавства, безпосередньо не спрямованого на запобігання злочинності, а предметом регулювання якого є різні суспільні відносини іншого характеру (зовнішньоекономічна діяльність, приватизація, оподаткування), котрі, будучи недостатньо нормативно впорядкованими, можуть відігравати криміногенну роль в проявах організованої злочинності тощо.
В другому підрозділі — "Спеціально-кримінологічні заходи запобігання озброєним формам організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування" дисертант зазначає, що вплив загапьносоціальних заходів запобігання злочинності часто тільки тоді є ефективним, коли вони доповнюються спеціальними кримінологічними заходами. Перші створюють відповідні базові передумови для реалізації заходів спеціальної профілактики.
Отже, з метою активізації захисту від злочинних посягань озброєних організованих угруповань, перш за все, необхідно: удосконалення правових норм, що регулюють зазначені відносини, а також підвищення ефективності діяльності як правоохоронної системи країни, так й інших державних органів, покликаних вести боротьбу зі злочинністю.
В зв'язку з цим, на основі матеріалів вивчення правоохоронної практики МВС, Верховного Суду, Генеральної прокуратури України, автором разом з групою співробітників Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю розроблена і представлена, а в березні 1996 року розглянута і схвалена на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю при Президентові України "Програма удосконалення діяльності правоохоронних органів, Міністерства оборони та Національної гвардії з незаконним обігом ядерних матеріалів, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та злочинами, пов'язаними із застосуванням вибухових пристроїв на 1996-1998 роки".
Мета основних положень Програми полягає у визначенні заходів: удосконалення правової основи, системи боротьби з незаконним обігом ядерних матеріалів, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин і злочинів, які скоюють-
ся із застосуванням вибухових пристроїв; встановлення і перекриття каналів незаконного придбання і збуту вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин; кадрового, матеріально-технічного, нормативно-правового і методичного забезпечення.
Дисертант звертає увагу на те, що для поліпшення ситуації по збереженню зброї і боєприпасів у військах, посилення контролю за їх розповсюдженням, своєчасного виявлення ї покладення краю діяльності незаконних озброєних угруповань необхідно: до переходу комплектування армії на контрактній основі вжити відповідних заходів до підвищення якості контингенту призовників. З цією метою необхідно виключити випадки призову на строкову службу осіб, раніше засуджених за умисні злочини, незалежно від того, позбавлялись вони волі чи ні. Для цього слід внести відповідні зміни до ст. 15 Закону України від 25.03.1992 року "Про загальний військовий обов’язок і військову службу":
— посилити кримінальну відповідальність військовослужбовців з числа осіб добового наряду, на яких військовими статутами покладено обов'язки по забезпеченню зберігання зброї, за невиконання або неналежне виконання ними статутних вимог;
— вирішити питання про створення військової міліції, оскільки відсутність
оперативно-розшукової служби в структурі Міноборони України значно впливає на ефективність розкриття і розслідування злочинів, негативно позначається на запобіганні правопорушенням у військах. .
Державний підхід до вирішення проблеми спеціально-кримінологічного запобігання організованій злочинності, в тому числі і досліджуваній, закріплено в основних положеннях: Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17.09.1996 року; Національної програми боротьби з корупцією, затвердженої Указом Президента від 10.04.1997 року; в Указах Президента України "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю" від 30.12,1994 року (зі змінами і доповненнями від 31.01.1996 року); "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" від 21.07.1994 року та інших нормативних актах.
Безперечно, що і Комплексна програма боротьби зі злочинністю та інші нормативні акти і програми впливу на організовану злочинність в цілому та на її озброєні форми корисливо-насильницького спрямування мають належне профілактичне значення, але не менш важливо, перш за все визначити в законі, що вона собою являє, яка правова підстава боротьби з нею.
Удосконалення національного кримінального законодавства в сфері боротьби з організованою злочинністю та її формами сьогодні може відбуватися, на думку дисертанта, у таких напрямах:
а) у Загальній частині Кримінального кодексу України варто уточнити поняття "співучасть", зазначивши, що співучасть — це умисна участь двох і більше осіб у вчиненні умисного злочину, оскільки брати участь в необережному злочині не можна;
б) слід уточнити і законодавчо закріпити поняття таких видів співучасників як "виконавець" та "організатор" злочину, зазначивши, що виконавець — це особа, яка безпосередньо вчинила злочин або безпосередньо брала участь в його вчиненні разом з іншими особами (співвиконавцями), які не підлягають кримінальній відповідальності в силу свого малолітства, неосудності та інших обставин; організатором визнається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його виконанням, а також особа, котра створила організовану групу або злочинну організацію чи керувала ними;
в) законодавче закріпити відповідальність співучасників злочину, особливо тих з них, які, здійснюючи загальне керівництво, безпосередньої фізичної участі у вчиненні конкретних злочинів не беруть;
г) варто визначити форми співучасті: вчинення злочину групою осіб без попереднього зговору; групою осіб з попереднім зговором; організованою групою чи злочинною організацією, якщо він вчинений згуртованою-організованою групою, створеною з метою протиправної діяльності або об'єднанням організованих груп з тією ж метою.
Результати вивчення кримінальних справ, опитування співробітників правоохоронних органів свідчать, що напрями діяльності бандформувань різноманітні: поряд з нападами ними вчиняються і крадіжки, і шахрайські дії, і угони транспортних засобів та інші злочини. Такі дії не можуть кваліфікуватися як напад, навіть якщо вони вчиняються стійкою озброєною групою. Тому з урахуванням проведених автором досліджень та висновків стану і перспектив боротьби з озброєними формами організованої злочинності, в тому числі і корисливо-насильницького спрямування, а також проблем, пов'язаних з чинним законодавством, пропонується редакція статті, яка передбачала б відповідальність за організацію, керівництво і. діяльність озброєної організованої групи (банди) та участь у ній.
На підставі зазначеного вище автор пропонує викласти статтю 69 КК України в такій редакції:
Стаття 69. Бандитизм
Організація стійкої озброєної групи з двох і більше осіб (банди) з метою вчинення одного чи декількох злочинів, а так само керування такою групою (бандою) або участь в такій групі (банді) чи у вчинюваних нею злочинних діях — карається ...
Участь у вчинюваних бандою нападах на громадян чи організації, установи, а так само організація, керівництво вчиненням злочину — карається ...
В заключній частині дисертації містяться головні висновки проведеного дослідження. В ній викладені основні теоретичні ідеї щодо ознак та поняття озброєних форм організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, як окремого кримінологічного напряму, що потребує серйозних і глибоких досліджень, подається їх класифікація; обгрунтовуються особливості суспільної небезпечності досліджуваних форм організованої злочинності; йдеться про сучасний стан і тенденції озброєних форм організованої злочинності; сформульовано комплекс заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного впливу на криміногенні чинники; обгрунтовуються пропозиції по удосконаленню чинного кримінального законодавства.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:
1. Василевич В.В., Михайлов О.Є. Поняття насильницької організованої злочинності корисливої спрямованості // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ.— К.: УАВС, 1996,— № 2.— С. 154-157.
2. Василевич В.В., Глушков В.О. Сучасний стан і тенденції розвитку незаконного обігу зброї в Україні // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції (травень 1996 року, Київ).— К., 1996.- С. 355-357.
3. Василевич В. В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України,— 1997.— № 12.— С. 82-84.
Василевич В. В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування — рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 — кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право.— Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 1998.
Досліджуються питання теоретичного і практичного характеру, пов'язані з проблемами боротьби з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування, аналізом їх кримінологічної характеристики та з комплексним кримінолого-профілактичним впливом на криміногенні чинники, що їх породжують. Вносяться пропозиції удосконалення законодавства та практики його застосування.
Ключові слова: організована злочинність, озброєні форми організованої злочинності, учасник озброєної організованої групи, бандформування.
Василевич В.В. Борьба с вооруженными формами организованной преступности корыстно-насильственной направленности — рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 — уголовное право и криминология; уголовно-
исполнительное право.— Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1998.
Исследуются вопросы теоретического и практического характера, связанние с проблемамиборьбы с вооруженными формами организованной преступности корыстно-насильственной направленности, анализом их криминологической характеристики и с комплексным криминолого-профилактическим воздействием на криминогенные факторы, их порождающие. Вносятся предложения по совершенствованию законодательства и практики его применения.
Ключевые слова: организованная преступность, вооруженные формы организованной преступности, участник вооруженной организованной группы, бандформирования.
VasylevychV.V. Struggle against armed forms of organized crime with mercenary and violent orientation.
Thesis for a candidate degree in the field of law by speciality 12.00.08-criminal law and criminology, criminal-executive law. -The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kiev, 1998.
The questions concerning the problems of struggle against armed forms of organized crime with mercenary and violent orientation, the analysis of their criminological characteristic and complex criminological -preventive effect on criminologenic factors, generations on improvements of the acting legislation and its practical use are proposed.
Key words: organised crime, armed forms of organised crime, member of armed organised group, bandforming.
