АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Деятельность прокурора по обеспечению возмещения материального вреда, причиненного преступлением.»
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ОД
- од' „
На правах рукопису
Кривобок Володимир Васильович
ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ЗЛОЧИНОМ
Спеціальність: 12.00.10 — судоустрій; прокуратура та адвокатура.
Автореферат
дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 1997
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Науковий керівник:
Академік Академії правових наук України, доктор
юридичних наук, професор Грошевой Ю.М.
Офіційні опоненти:
Доктор юридичних наук,
професор Зеленецький В. С.
Кандидат юридичних наук,
доцент Кожевніков Г.К.
Провідна організація
Юридичний інститут Одеського державного університету імені І.І.Мечнікова
Захист відбудеться « 1997 року
о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 02.40.01 при Національній юридичній академіі України імені Ярослава Мудрого (310024, м.Харків, вул. Пушкінська, 77).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академіі України імені Ярослава Мудрого (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77).
Автореферат розісланий « >> 1997 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Прийняття нової Конституції України ознаменувало собою новий важливий етап у процесі формування правової держави, покликаної затверджувати в нашому суспільстві верховенство права, демократизм, гуманізм та справедливість. Конституція України 1996 року визнає найвищою цінністю людину, її права і свободи. Правова держава повинна стати інструментом забезпечення прав і свобод людини, гарантом реального захисту її законних інтересів.
Основний Закон закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст.41). У той же час Конституція зобов’язує кожного відшкодувати заподіяні ним збитки, не зазіхати на права і свободи інших людей.
Ці та інші положення Конституції вимагають глибокого аналізу, а також переорієнтування законодавства у напрямку створення надійних правових гарантій забезпечення конституційних прав і свобод. У зв’язку з цим зростає актуальність дослідження проблем, пов’язаних з розробкою правових механізмів відновлення порушених прав, у тому числі й майнових. Щорічно внаслідок скоєння злочинів заподіюється значна матеріальна шкода власності громадян, юридичних осіб і держави. Якщо у 1994 році матеріальна шкода, в заподіянні якої пред’явлено обвинувачення, склала 4.616.422.762 тис. крб., то в 1995 році — 15.152.066.468 тис. крб. У той же час відшкодована матеріальна шкода під час попереднього розслідування у 1994 році в розмірі 1.258.922.742 тис. крб. (27,3%), у 1995 році - 6.158.955.555 тис. крб., (40,6%). В рахунок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна накладено арешт на майно обвинуваченого у 1994 році на суму 1.012,631,761 тис. крб. (21,9%), у 1995 році — на суму 2.194.922.313 тис. крб.
(14,5%). Низькі показники відшкодування матеріальної шкоди, ‘заподіяної злочином, стали спонукальним мотивом до пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності органів, що ведуть процес, у тому числі й прокурора, по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Ступінь наукової розробленості тематики. Проблемам відновлення майнових прав фізичних і юридичних осіб, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, в юридичній літературі постійно приділяється увага. Ці питання висвітлювалися в працях С. А. Александрова, С.А.Альперта, Б.О.Безлєпкіна, М.І.Газетдінова, Ф.Н.Ба-гаутдінова, ІІ.П.Гурєєва, В.Г.Дасва, В.О. Дубрівного, З.З.Зінатулліна, Є.Ф.Куцової, О.Г.Мазалова, М.С.Малєіної, Є.С.Нікуліна, В.Т.Нора, І.Н.Полякова, В.Я.Понаріна, І.І.Потеружі, В.М.Савицького, І.Л.Петрухіна, М.І.Хандуріна, М.С.Чельцова, Н.О.Якубович, П.С.Яні та інших вчених.
Позитивно оцінюючи праці цих дослідників, які внесли значний внесок у розробку зазначених проблем, разом з тим слід відзначити, що до цього часу не здійснено спеціального монографічного дослідження діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, що негативно впливає на правотворчу і правозасто-совчу практику. Крім того, наукові праці вказаних авторів були опубліковані до прийняття Конституції України 1996 року, тому багато теоретичних положень досліджуваної діяльності прокурора потребують переосмислення. Підготовка нового Кримінально-процесуального кодексу спонукає до розроблення і внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює процесуальний порядок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Відзначені обставини пояснюють вибір теми дисертації та свідчать про її актуальність.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного
дослідження була обрана правозастосовча діяльність, пов’язана з забезпеченням відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, а також законодавство, яке регулює повноваження прокурора у сфері нагляду і кримінально-процесуальної діяльності.
Предметом дослідження є правові і організаційні аспекти діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне вивчення тенденцій розвитку прокурорської практики по забезпеченню реального відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином; визначення ролі, місця і ступеня внеску прокурора у вирішення поряд з іншими органами і особами, що ведуть процес, завдання забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, а також захисту порушених злочином майнових прав фізичних і юридичних осіб. Кінцевою метою дослідження е розробка пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, прокурорської, слідчої і судової практики.
Відповідно зазначеній меті у дисертації вжита спроба вирішити наступні завдання:
— з урахуванням положень Конституції України 1996 року визначити місце прокуратури в системі органів державної влади, її соціальне призначення, а також межі ЇЇ компетенції на перехідний період;
— конкретизувати об’єкт, предмет і завдання діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— розробити систему принципів діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— проаналізувати функції прокурора у досудових і в судових стадіях кримінального процесу;
З
— з’ясувати тенденції та закономірності розвитку прокурорської практики - по забезпеченню' відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— опрацювати теоретичні основи діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— апробувати висловлені в літературі рекомендації з питань методики забезпечення реального відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, з точки зору їх відповідності інтересам і потребам правозастосовчої практики;
— розробити науково-обгрунтовані рекомендації практичним працівникам прокуратури, а також органів дізнання, попереднього слідства і суду про оптимальні способи і засоби забезпечення реального відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— створити теоретичні основи удосконалення діючого законодавства у частині правової регламентації процесу забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Методологічна, теоретична, нормативна і емпірична база дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи пізнання, що базуються на філософіі загально-людських цінностей. У роботі використовувалися різноманітні спеціальні методи дослідження: порівняльно-правовий, системно-структурний, функціональний, логіко-юридичний, статистичний та інші сучасні методи наукового пізнання.
Науково-теоретичною основою є праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузях кримінального процесу, прокурорського нагляду, а також теорії держави і права, цивільного права, цивільно-процесуального права та інших наук.
Нормативну базу дослідження складають: Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс, Закон України
«Про прокуратуру» та інші закони України і країн СНД, нормативні акти, що регулюють порядок визначення розміру матеріальної шкоди, постанови Пленуму Верховного Суду України, накази Генерального прокурора України.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення й узагальнення 2000 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, а також 300 кримінальних справ, розглянутих судами Харківської, Полтавської і Донецької областей. Враховувався також особистий досвід роботи дисертанта прокурором більше 20 років.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Цю новизну конкретизують, зокрема, наступні положен-• ня і висновки, що виносяться на захист:
— визначено місце прокуратури в системі органів державної влади як незалежного державно-правового утворення, соціальним призначенням якого є охорона Конституції;
— висловлені додаткові доводи на користь висновку про необхідність збереження функції загального нагляду на перехідний період;
— конкретизовані об’єкт, предмет і завдання діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— розроблено систему функціональних технологічних принципів діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— наведено наукове визначення і запропонована нормативна структура поняття «забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином»;
— висловлена пропозиція про необхідність прийняття окремого нормативного акту, який містив би перелік контролюючих органів, зобов’язаних направляти до слідчих органів
матеріали про виявлені порушення кримінально-правового характеру, у тому числі й таких, що спричинили заподіяння матеріальної шкоди, а також уніфіковані вимоги, які пред’являються до цих матеріалів, що дозволить оперативно вирішувати питання про порушення кримінальної справи та про вжиття заходів до забезпечення відшкодування матеріальної шкоди;
— наведена система доводів на користь висновку про необхідність ліквідації інституту так званої «дослідчої перевірки» заяв та повідомлень про злочини; висловлена пропозиція, щоб кримінальна справа порушувалася на підставі скарги (заяви, повідомлення) і слідчим шляхом перевірялися наведені у ній факти;
— вироблено пропозиції по вдосконаленню законодавства з метою реалізації конституційних положень про рівність усіх суб’єктів права власності перед законом;
— обгрунтовано висновок про необхідність надання прокурору права пред’явлення цивільного позову в інтересах підприємств з колективною формою власності, якщо шкода заподіяна злочинними діями керівників підприємства, установ, організацій, а також у разі їх ухилення від пред’явлення позову;
— розроблена класифікація джерел інформації про порушення майнових прав потерпілого, обвинуваченого (підозрюваного);
— вироблені науково-обгрунтовані рекомендації з питань методики діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином;
— розроблено механізм реалізації повноважень суду по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у стадії віддання до суду у разі невжиття таких заходів у досудових стадіях;
— внесені пропозиції по зміні та доповненню діючого законодавства (ст. ст.29, 214, 230, 264, 291, 318, 358, 364
Кримінально-процесуального кодексу України, підзаконних нормативних актів, а також розроблені положення для нового КПК України.
Наукове і практичне значення роботи. Викладені її дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані при подальшому дослідженні цієї проблеми, у процесі поточної нормотворчості, при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу, у практичній діяльності органів прокуратури, попереднього слідства й суду, а також в учбовому процесі юридичних вузів і факультетів, у системі підвищення кваліфікації прокурорів і суддів.
Апробація і запровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в шести наукових публікаціях, а також докладалися автором на міжрегіональній науковій та науково-практичній конференціях (Харків, 1992-1996).
Теоретичні аспекти дисертації і результати узагальнення практики також апробувалися дисертантом при проведенні науково-методичних семінарів: з прокурорами і слідчими прокуратури Полтавської області у 1996 році, з прокурорами Донецької області у 1997 році.
Матеріали проведеного дослідження використовуються в учбовому процесі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновків, списку використаної літератури.
Зміст дисертації
У вступі обгрунтовуються актуальність, методологічна і теоретична база, наукова новизна і практична значимість роботи, викладаються ії основні положення.
Глава перша — «Організаційні і правові основи діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином», присвячена дослідженню спірних питань концепції прокурорського нагляду у правовій державі, визначення об’єкту прокурорського нагляду, а також предмету і завдань діяльності прокурора по забезпеченню виконання законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Дисертантом піддано системному аналізу висловлені в літературі погляди відносно правового статусу прокуратури з урахуванням положень нової Конституції України. Автор поділяє думку дослідників, які вважають, що прокуратура здійснює самостійний вид державної діяльності і є елементом загальнодержавної системи правоохорони (В.В.Алексєев, Д.М.Бакаєв, ІО.М.Грошевой, В.В.Клочков, М.М.Маршунов, В.Я.Тацій та ін.). Аналізуючи конституційні функції прокуратури, дисертант звертає увагу на ту обставину, що із тексту Основного Закону неясно, на який період за прокуратурою зберігається функція так званого «загального» нагляду. Зараз в Україні діє понад 40 контролюючих органів, жоден з яких не виконує функції, аналогічної прокурорському нагляду. Створення ж нових контрольно-наглядових структур для виконання такої функції уявляється недоцільним, оскільки прокуратура у справі здійснення нагляду за виконанням законів має величезний досвід, втратити який легко, а відновити у діяльності схожого органу надзвичайно важко. Автор вважає, що функція «загального» нагляду повинна зберігатися на весь перехідний період побудови правової держави в Україні. Тривалість цього періоду залежить від багатьох факторів, у тому числі стабілізації економіки країни,
підвищення життєвого рівня громадян, панування в суспільстві поваги до права1, реалізації проголошених у Конституції прав людини та ін.
Досліджено поняття «об’єкта» і «предмета» прокурорської діяльності, з’ясовано їх співвідношення у процесі забезпечення прокурором відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Погоджуючись з висловленою В.М.Спиридоновим думкою, що об’єктом прокурорського нагляду є сфера суспільних відносин, що виникають у зв’язку з точним виконанням законів, дисертант вважає, що предмет є конкретизацією об’єкту і властивий не лише галузям нагляду, але й будь-якому напрямку (між - чи внутрішньо-галузевому) прокурорської діяльності. Стосовно до теми дисертаційного дослідження предмет діяльності прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, полягає в наступному: а) своєчасність і повнота життя посадовими особами підприємств, установ, організацій заходів по виявленню фактів неправомірних дій підлеглих їм працівників, що спричинили матеріальну шкоду, встановленню винних, притягненню їх до відповідальності і стягненню відшкодування за завдану шкоду, а також по усуненню причин і умов, які сприяли заподіянню матеріальної шкоди; б) своєчасність і повнота вжиття заходів органами, що ведуть процес по встановленню особи, яка скоїла злочин проти власності, відшуканню і поверненню власнику вкраденого майна чи компенсації матеріальної шкоди, забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна; в) додержання прав і законних інтересів власника, що постраждав від злочина (потерпілого, цивільного позивача); г) додержання прав і законних інтересів заподіювана шкоди (обвинуваченого, підозрюваного, цивільного відповідача).
Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, спрямована на вирішення завдання охорони майнових' прав і законних май-
нових інтересів держави і громадян.
Автор звертає увагу на відсутність у кримінально -процесуальному законодавстві однаковості у вживанні термінології, що характеризує сутність матеріальних наслідків злочину. Вживаються поняття «майнова шкода», «матеріальна шкода», «збитки». Грунтовна теоретична розробка поняття «шкода» здійснена, в основному, наукою цивільного права, у зв’язку з чим з метою уніфікації понятійного апарату пропонується поняття «шкода», яке вживається в цивільному праві, використовувати і в інших галузях законодавства.
В дисертації наведена загальна характеристика принципів кримінального процесу. Дисертант поділяє думку вчених, які виділяють принципи окремих видів чи напрямків діяльності (С.М.Амосов, В.С.Зеленецький та ін.). Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, може бути ефективною лише в тому разі, коли вона базується на загальних, вихідних, необхідних для практики підходах, які у процесі їх застосування послідовно-поступально приводять до забезпечення відшкодування цієї шкоди. Не применшуючи значення усіх загальних принципів кримінального процесу, дисертант детально розглядає ті з них, без додержання яких неможливо забезпечити відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Це наступні принципи: законності, обгруїггованості, своєчасності, всебічності і повноти, конкретності, реальності забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Усі принципи кримінального процесу не лише взаємопов’язані, але і знаходяться у певному співвідношенні. І лише у випадках реалізації функціонального призначення як загальних, спеціальних, так і індивідуальних принципів правозастосовчої діяльності можливе реальне відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Автором наведене наукове визначення поняття «забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочи-
ном» як системи таких спеціальних засобів і технологічних прийомів, використання яких дозволяє добитись у встановленому законом порядку повернення цивільному позивачу, державі реально чи компенсувати у грошовому вираженні ту частину майна, матеріальних цінностей, які були втрачені у результаті злочинного посягання.
У другій главі - «Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у досудових стадіях кримінального процесу», мова йде про теоретичні основи і організацію діяльності прокурора поряд з іншими органами, що ведуть процес по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у стадіях порушення кримінальної справи і попереднього слідства.
На підставі аналізу чинного законодавства, керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, а також висловлених у літературі поглядів, дисертант приходить до висновку, що до змісту поняття «матеріальна шкода, заподіяна злочином» необхідно включати також і упущену вигоду (тобто, неотримання особою тих майнових благ, які вона могла б отримати, якби не було скоєно злочин). Розгляд у кримінальній справі цивільного позову про стягнення неот-риманих доходів можливий тоді, коли особа, якій заподіяна шкода, пред’явила і обгрунтувала такі вимоги. В іншому випадку питання повинно бути перенесене у сферу цивільного судочинства.
Автором досліджене питання про правову базу, яка регламентує направлення контролюючими органами матеріалів про виявлені порушення кримінально-правового характеру, у тому числі й таких, що спричинили матеріальну шкоду, до слідчих органів, на підставі чого внесена пропозиція про прийняття окремого нормативного акту, який містив би перелік контролюючих органів, на яких покладається такий обов’язок, а ткож уніфіковані вимоги, які пред’являються до цих
матеріалів, що дозволить оперативно вирішувати питання про порушення кримінальної справи й вжиття заходів до забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.
Вивчення практики прокурорського нагляду за законністю й обгрунтованістю рішень, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, показало, що приховування злочинів має масовий характер. Лише у 1996 році в Донецькій області прокурорами виявлено й поставлено на облік 168 прихованих злочинів, а по Україні за останні п’ять років ця цифра досягла 59 тисяч. І ці дані далеко не повно відображують дійсний стан справ, оскільки прокурори у багатьох випадках погоджуються з незаконними постановами про відмову у порушенні кримінальної справи. Існування такої практики багато в чому обумовлено недосконалістю чинного законодавства про порядок прийому, реєстрації, перевірки і вирішення заяв і повідомлень про злочин. Дисертант поділяє висловлену в літературі думку про те, що при наявності скарги постраж-далої особи кримінальна справа повинна порушуватися негайно (С.Бажанов, Л.М.Васильєв). Уявляється, що викладені у скарзі (заяві, повідомленні) факти, у тому числі й характер
і розмір заподіяної шкоди, повинні перевірятися шляхом проведення слідчих дій. У випадку ж установлення обставин, передбачених статтею 6 КПК, справа закривається. Такий порядок дозволить звести до мінімуму випадки приховування злочинів, а також максимально наблизити заходи по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди до моменту її заподіяння.
Автором розроблена класифікація джерел інформації про порушення майнових прав учасників процесу, а також проаналізовано повноваження прокурора по усуненню виявлених порушень закону відповідно до теми дисертаційного дослідження. Висловлена пропозиція про надання прокурору права пред’являти позов в інтересах підприємств з колективною формою власності, оскільки на практиці керівники
:аких підприємств далеко не завжди захищають інтереси ко-іектива власників, а нерідко й самі‘винні у заподіянні шко-Ш. Такий порядок не протирічить Конституції, оскількі у даному випадку має місце захист групового правового нтересу.
Серйозні утруднення на практиці викликає визначення зозміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Про це гаявили 127 із 200 опитаних слідчих прокуратури і МВС. \втором вивчена правова база, що регулює порядок визна-гення розміру матеріальної шкоди, яка складається із розрізнених нормативних актів органів законодавчої і виконавчої властей, а також відомчих нормативних актів. З метою зироблення однакових підходів до визначення розміру шкоди, заподіяної злочином різним формам власності і видам матеріальних цінностей, запропоновано прийняти Закон про порядок визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної умисними і необережними діями. Стосовно до чинного законодавства у відповідності з конституційним принципом рівного захисту усіх форм власності пропонується установити коефіцієнт 2 для визначення розміру шкоди, заподіяної приватній власності, оскільки такий коефіцієнт установлений Кабінетом Міністрів України для визначення розміру шкоди від розкрадання, нестачі, знищення готової продукції, а також деталей , напівфабрикатів та ін. При цьому кошти, які перевищують дійсний розмір шкоди, пропонується перераховувати до Фонду допомоги жертвам злочинів, необхідність у створенні якого давно назріла.
Автором розроблені науково-обгрунтовані рекомендації працівникам прокуратури, а також органам дізнання і попереднього слідства про оптимальні способи і засоби забезпечення реального відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Глава третя - «Діяльність прокурора по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у
судових стадіях кримінального процесу», присвячена дослідженню питань функціональної ' характеристики діяльності прокурора у судових інстанціях, теорії і практики реального забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у стадіях віддання до суду, судового розгляду, у касаційній інстанції та в порядку нагляду.
Конституція України визначила наступні функції прокурора у судових інстанціях: 1) підтримання державного обвинувачення в суді і 2) представництво інтересів громадянина чи держави у випадках, передбачених законом. Таким чином, зараз немає правових підстав для твердження про здійснення прокурорського нагляду при розгляді справ у судах. В той же час, на думку автора, чинне законодавство про прокуратуру і кримінально-процесуальне законодавство не зовсім узгоджується з конституційними положеннями (ст.35 Закону України «Про прокуратуру», ст.25 КПК). Прокурор має процесуальні права, які виходять за межі прав, наданих іншим учасникам процесу: опротестування судових рішень, що вступили в законну силу, зупинення виконання судових рішень.
Вирішуючи питання про можливість використання прокурором процесуальних прав, які виходять за межі повноважень державного обвинувача, дисертант аналізує поняття «представництво», яке вживається у Конституції. На його думку, інтереси держави і суспільства не обмежуються лише кримінальним переслідуванням осіб, які скоїли злочин, а органічно пов’язані з усіма завданнями кримінального судочинства, у тому числі й з охороною прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь. Тому підтримання державного обвинувачення, по суті, є способом реалізації представництва інтересів держави у суді першої інстанції. Участь прокурора у судах касаційної і наглядової інстанцій також обумовлена необхідністю представництва інтересів держави у всіх судових стадіях процесу. Що ж стосується майнових інтересів держави і особи, то
пред’являючи цивільний позов в інтересах держави або громадянина, чи підтримуючи пред’явлений позов, прокурор тим самим представляє їх майнові інтереси в суді.
Оскільки закон не містить у собі механізму реалізації повноважень суду по забезпеченню відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, у стадії віддання до суду у разі невжиття таких заходів у досудових стадіях, автором розроблено наступний процесуальний порядок: суд у розпорядчому засіданні виносить ухвалу, а суддя - постанову, у резолютивній частіші якої викладає перелік заходів, які необхідно вжити з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна. Таке рішення направляється прокурору, який, у свою чергу, направляє його слідчому або самостійно проводить необхідні дії. Якщо в ухвалі (постанові) не вказаний строк виконання приписів суду, прокурор повинен його встановити. У будь-якому випадку такі дії повинні бути виконані до початку судового розгляду. Уявляється необхідним надати прокурору право давання письмових вказівок слідчому чи органу дізнання одночасно з направлення ухвали (постанови) суду, оскільки на практиці може виникнути потреба у доповнені переліку вказаних у ній заходів. .
З метою реалізації принципу рівності усіх форм власності автором пропонується змінити редакцію ст.291 КПК, зобов’язавши суд розглядати цивільний позов незалежно від явки до судового засідання цивільного позивача або його представника (фізичної чи юридичної особи), якщо не заявлена відмова від позову.
Висловлена пропозиція про покладання обов’язку читання обвинувального висновку на прокурора, а цивільного позову — на цивільного позивача чи прокурора, якщо останній такий позов пред’являв. Таку ідею підтримали 64 із 76 опитаних суддів.
Виходячи з тієї обставини, що у цивільному процесі виз-
нання відповідачем позову є розпорядчою дією, яка звільняє позивача від доказування визнаного факту, дисертант вважає за необхідне доповнити КПК нормою, яка б передбачала, що визнання підсудним, цивільним відповідачем позову звільняє від доказування розміру заподіяної шкоди, якщо це не впливає на кваліфікацію злочину.
Реалізація принципу змагальності потребує перенесення тягара доказування на сторону, яка висунула обвинувачення. У зв’язку з цим прокурор, який бере участь у судовому розгляді справи, зобов’язаний доказувати не лише винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину, але й характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. У той же час пред’явлення цивільним позивачем додаткових позовних вимог у суді не повинно спричиняти обов’язок прокурора доказування цих фактів, оскільки інше протирічило б розмежуванню функцій кримінального процесу. Це правило не повинно поширюватися на випадки, коли прокурор підтримує цивільний позов в інтересах потерпілого.
Викликає заперечення установлений у частині другій статті 318 КПК порядок, який позбавляє потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників права на участь у судових дебатах у випадку, коли справа розглядається з участю прокурора. Автор вважає, що у судових дебатах вищевказані особи повинні виступати після прокурора, що надасть їм можливість обгрунтувати свою незгоду з його позицією, у тому числі й у разі відмови прокурора від позову, або привести додаткові аргументи на підтримку позиції державного обвинувача.
Узагальненням судової практики установлені такі порушення закону при розгляді судами питання про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і які, в свою чергу, є підставами для внесення касаційного подання: а) не
визнана потерпілим особа, якій злочином заподіяна матеріальна шкода, і, відповідно, не роз’яснено право на відшкодування цієї шкоди; б) необгрунтовано відмовлено у задоволенні цивільного позову; в) необгрунтовано задоволено цивільний позов; г) по цивільному позову прийнято рішення, яке не грунтується на законі (залишено без розгляду з мотивів відсутності необхідних доказів для його вирішення, задоволено з передачею розгляду питання про розмір відшкодування у порядку цивільного судочинства); д) неправильно визначена сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню; е) позов, не розглянутий судом, або рішення по ньому не відображено у резолютивній частині вироку та ін.
Дисертант звертае увагу на ту обставину, що багато суддів не сповіщають цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників про день розгляду справи у касаційній інстанції у тих випадках, коли вирок не оскаржений (не внесено касаційне подання) у частині цивільного позову. У зв’язку з цим пропонується в УПК регламентувати обов’язок суду сповіщати вищевказаних осіб про день розгляду справи у касаційній інстанції незалежно від мотивів оскарження вироку, а судів другої і третьої інстанцій — про додатково надані матеріали, які стосуються питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Запровадження апеляційних судів, передбачених Конституцією, дозволить вищому суду, не відмінюючи вирок, провести будь-які слідчі ДІЇ , у ТОМу числі й пов’язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Автор вважає, що переглядом справи у касаційній інстанції повинен закінчуватися судовий розгляд справи. Існуючий порядок, при якому справи багаторазово витребуються керівниками вищих судів і прокуратур для перевірки, неодноразово переглядаються у порядку нагляду, навряд чи сприяє вирішенню завдань правосуддя. Стосовно до досліджуваної теми відміна чи зміна вироку у частині
цивільного позову через тривалий час після набрання ш№ законної сили, спричиняє немало проблем у стадії виконання судових рішень.
У висновках викладено пропозиції по удосконаленнк чинного законодавства, що регулює питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
По темі дисертації опубліковано такі роботи:
1. Кривобок В. Охороні пам’яток історії — належну уваг) // Радянське право. — 1989. — N 7. — с. 39-40.
2. Кривобок В.В. Некоторые аспекты применения Закона Украины «О прокуратуре».
Закон Украины «О прокуратуре»: Теория и практика егс применения.
Краткие тезисы докладов и научных сообщение Республиканской научно-практической конференции. 18.03.92г. Харьков - УЮА. -1992. - с. 23-24.
3. Кривобок В.В. Про концепцію прокурорського нагляд}
// Актуальные вопросы совершенствования законодательств;: и правоприменительной деятельности: Краткие тезись: докладов и научных сообщений межрегиональной научног конференции молодых ученых и соискателей. — Харьков, 1996. - с. 65-66. -
А. Кривобок В., Сулъженко Ж. Своєчасно вживати заходії до відшкодування метеріальної шкоди, заподіяної злочином /./ Право Украї ни. — 1996. — И 12. — стр. 78-80.
5. Кривобок В., Сулъженко Ж. Создавать равные условия для защиты всех форм собственности / / Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. — N 2. — стр. 31-32.
6. Кривобок В., Сулъженко Ж. До питання про визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином // Праве України. —1997. — N 3. — с. 49-50.
Krivobok У.У.
The procurator activity for providing of material damage ompensation, caused by the crime.
The thesis, looking as manuscript, is for submitting for cientific degree of Candidate of Juridical Sciences on speciality 2.00.10 — judicial system; the profession of the procurator, the 5ar. Ukrainian National Juridicial Academy named after Yaroslav ■iudryi, Kharkov, 1997.
The tendencies and principles of the development of the irocurator practice for providing of the real compensation of laterial damage, caused by the crime, are examined in this lanuscript.
The proposals and recommendations, aimed at the mprovement of the current legislation, procurator, investigatory nd judicial practice for providing of material damage ompensation, caused by the crime, are elaborated.
Кривобок В.В. Деятельность прокурора по обеспечению озмещения материального вреда, причиненного преступле-:ием. '
Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени андидата юридических наук по специальности 12.00.10 —су-оуегроиство; прокуратура и адвокатура. Национальная юри-іическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харь-:ов, 1997.
В работе рассматриваются тенденции и закономерности разви-ия прокурорской практики по обеспечению реального возмещения іатериального вреда, причиненного преступлением. Разработаны редложения и рекомендации, направленные на усовершенствовано действующего законодательства, прокурорской, следствешюй : судебной практики по обеспечению возмещения материального реда, причиненного преступлением.
Ключові слова: «прокурор», «діяльність», «забезпечення», відшкодування», «матеріальна шкода, заподіяна злочином».
