АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Доказательства и доказывание по делам, вытекающим из брачно-семейных правоотношений»
Р Г Б Ой 2 2 МАЙ 1935
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правая рукопису
ЗАХАРОВА ОЛЕНА СЕМіШІВНА
ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ В СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спеціальність 12.00.03 -цивільне право; сімейне право; цивільне процесуальне право; міжнародне приватне право..
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
КИЇВ - 1995
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник —
" ШТЕФАН М. Й., док-і^р юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії ітравових наук України, заслужений діяч науки і техники України.
Офіційні опоненти —
ПУШКАР Є. Г., доктор юридичних наук, професор; ІНДИЧЕНКО С. П., кандидат юридичних наук, доцент.
Провідна організація —
Інститут держави і права НАН України.
Захист дисертації відбудеться “ б/ " /77^->1995 р.
о '/ь годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 068. 18. 17. при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Володимирська,' 60, юридичний факультет, ауд. 253).
З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського універсітету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий 1995 р.
Вчений секрс тар спеціалізованої вченої ради о
доктор юридичних наук, професор Н.С. КУЗНЕЦОВА
Актуалі ність теми дослідження.
Цивільне судочинство є одним із видів державної діяльності, яка спрямована на охорону прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави шляхом всебічного розгляду та вирішенню цивільних справ у повній відпоиідності з чинним законодавством.
Шлюб та сім’я, належать до таких суспільних явищ, які завжди знаходяться в центрі уваги держави та громадськості. З давніх часів створювалися різноманітні системи регулювання шлюбних і сімейних відносин, серед яких значне місце належить праву. Нормальний розвиток шлюбно-сімейних відносин ускладнюється, про Що свідчить практика, численність різного роду конфліктних ситуації!, зумовлених причинами суб’єктивного та об’єктивного характеру. Конфліктність сімейних правовідносин тягне за собою порушення або оспорювання суб’єктивних сімейних прав, тому держана заінтересована в швидкому їх врегулюванні. Для вирішення цього . індан-'я розроблена і постійно вдосконалюється система правових засобів нормалізації процесів у сімейних правовідносинах. Особливе місце тут належить цивільному судочинству, яке с універсальним засобом вирішення спорів, що виникають із сімейних правовідносин (ст. 24 ЦПК України): Воно підпорядковується як загальним, гак і особливим процесуальним правилам. Перші відображають сутність спору про право п цілому. Другі — специфіку змісту кожної з категорій цивільних справ, зокрема в нашому випадку - сімейних. Правильне співвідношення в цивільній процесуальній формі цих елементів є одним із значних факторів ефективності судового захисту сімейних прав, основою для подальшого вдосконалення цивільного процесуального та сімейно-шлюбного законодавства.
Соціальна значимість цивільного процесуального захисту сім’ї визначається не тільки тим, шо суди вирішують різноманітні справи, 'пл намикають з майнових і особистих немайновнх ішнобио-сімгііних правовідносин, а а тим, що суди реалізують такі га;';;пчч іг-ніллі-пі злпаачні', як зміцнення сім’ї, підвищення
-.і-
відповідальнос*: батьків за нцлежне виховання дітей, виконання аліментних обов’язків членами сім’ї тощо..
Це має особливо велике значення в сучасних умовах, коли високий рівень розлучень, конфліктність, неблагополучність багатьох сімей сприяють виникненню сімейних спорів, які складають більше половини всіх цивільних справ, що розглядаються судами. Так, за 1993 рік у. м. Києві (за даними узагальнення Київського міського суду) справи, що виникають із шлюбно-сімейних відносин, становили близько 60 відсотків від загальної, кількості розглянутих цнг'іьних справ. Різноплановість фактичного складу обставин спірних шлюбно-сімейних правовідносин викликає складнощі, які виникають при провадженні в цих справах, і особливо в доказовій діяльності яка становить основу процесуальної діяльності по їх розгляду. Доказування як формування, дослідження і оцінка доказів та їх процесуальних джерел, обгрунтування висновків виступає процесуальним засобом встановлення в справі з шлюбно-сімейних правоиідносин об’єктивної істини та прийняття на ц.й підставі законного, обгрунтованого, а отже, справедливого судового рішення. ' .
В юридичній науці проблемам доказів і доказування приділялась значна увага в наукових працях Арсеньева В.Д., Вікут М.А., Воложаніна В.її., Ванесвої Л., Горшсньова В.М., Гурвича М.А., Гукасяна Р.Е., Єлісейкіна ГІ.Ф., Заворотька П.П., Іванової С.О., Іванова О.В., Індиченка С.П., Комарова В.В., Коз-
• лова А.С., Коломицева В.І., Курильова С.В., Коваленко А.Г., Ковальової О.Н., Кожухаря О.Н., Кострової Н.М., Молчанова В.В., Мухіна І.І., Пушкаря Є.Г., Пучпнського В.К., Смишля-ева Л.П., Тартищнікова В.1., Тіхіні В.Г., Треушшікова М.К., Та-русіної Н.М., Трусова О.І., Фархітдінова Я.Ф., Шакарян М.С., Штефана М.Й., Шгутіна ЯЛ., Чечот Д.М., Чсчіної Н.А., Щеглова В.Н., Юдельсона К.С., Юркова Б.М. та інших. Але в теоретичних висновках закладена широка полярність думок щодо визначення доказів і доказування, сутності і мети, змісту і суб’єктного складу доказової діяльності тощо. Наявні дослідження проблеми доказів і доказування не вичерпали всіх її аспектів’, а лише створили певну базу для подальшого дослідження, обгрунтуванню нових підходів та концепцій. В на-
уці цивільного процесу відсутні дослідження особливостей доказів, засобів доказування і доказової діяльності у справах з окремих правовідносин. Названу прогалину в справах, що виникаючі,, із сімейних правовідносин, зробив спробу заповнити автор цієї, дисертації. Аналіз судової практики свідчить, що па всіх етапах доказової діяльності, зокрема в процесі збирання, перевірка/., дослідження та оцінки доказів, не враховуються особливості окремих категорій справ, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, внаслідок чого с потреба вироблення практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення ефективності процесуальної діяльності суб’єктів доказування.
Концепція судово-правової реформи й Україні передбачає підготовку і прийняття нового цивільного процесуального кодексу, в якому підлягають закріпленню демократичні принципи доказового права. Дослідження доказів і доказування в справах, що виникають із сімейних правовідносин, надає можливість оцінити діючий його механізм і внести пропозиції по вдосконаленню його нормативного регулювання.
З- огляду на сказане'м етою дослідження є комплексний міжгалузевий аналіз теоретичних і практичних засобів, спрямованих на одержання об’єктивних даних, необхідних для виконання завдань цивільного судочинства, розробка пропозицій по вдосконаленню цивільного процесуального законодавства. Удосконалення законодавчої основи збирання доказів та доказування в справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, дозволить забезпечити ефективність доказової діяльності, швидкий і доброякісний розгляд ко.. .ної конкретної справи і сприятиме постановлений} законних і обгрунтованих рішень. .
В зв’язку з цим дослідницькими з'айдайнями роботі! є:
— встановлення суті доказування в справах, що виникають з
сімейних правовідносин; . .
— визначення поняття доказів та доказування в цих справах;
— встановлення кола суб’єктів доказової діяльності;
О - .
-5- •
— дослідження предмету доказу рання та його формування б справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин;
, — аналіз правових норм, що регламентують порядок збирання, подання, дослідження і оцінку окремих засобів доказування;
— розробка і обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення законодавства, яке регулює доказову діяльність.
Методологічною основою дисертації є наукові принципи підходу до аналізу питань д казів і доказування у справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, під -кутом зору ефективності л івільно-процесуальних правил, що їх регулюють. , ' . '
Теоритичну та джерельну основу дослідження становлять Конституція-Україии, Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс про шлюб та і .м’ю, Закон України “Про статус суддів”, постанови Верховної Ради, Уряду, Пленумів Верховною Суду України і матеріали судової практики, а також праці-теоретиків Нрава, процес алістів і вчені:які займаються дослідженням проблем шлюбно-сімейного законодавства, а саме: . Арсеньева В. Д., Вікут М.А., Воложачі на В.П., Ванеєвої Л., Гор-піеньова В.М., Гурйііча М.А., Гукасяна Р.Е., Єлісейкіна П.Ф., Заворотька П.П., Іванової С.О., Іванова О.В., Індиченка С.П., Комарова В.В., Козлова А.С., Коломицева В.І., Куршіьова С.В., Коваленка А.Г., Ковальової О.Н., Кожухаря О.Н., Кострової
Н.М., Молчанова В.В., Мухіна 1.1., Пушкаря Є.Г., Пучинського В.К., Сшншіяева Л.ІІ., ТартишНікова В.І., Тіхіні В.Г., Треупі-аикова М.К., ТарусіНої Н.М., ТрусоЬа О.І., -Фархітдінова Я.Ф., Шакарян М.С., Штефана М.Й., Штутіна Я.Л., Чечот Д.М., Чечіної Н.А.( Щеглоіза Й.Н., Юдельсона К.С., Юрко.ва Б.М. та інших Бченйх-юристів.
Е м п і р и ч й у базу дослідження становлять: . аналіз Статистичної звітності про судову практику в справах, що виникають із ішнобно-сімейних правовідносин, які розглядались районними судами м. Кйєва, практика розгляду касаційних скарг Київського міського суду (автором вивчено та зроблено узагальненії" п ? більш як 200 справах).
.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній
-б-
вперше в науці цивільного процесу здійснено комплексне Дослідження проблем взаємодії цивільного процесуального права і сімсно-шліобного законодавства з питань доказової діяльності.
У відпоьїдності з авторською концепцією на захист в и н ос я т ь с я такі основні положення:
1) визначення правової природи, сутності доказування п справах, що виникають із ишсбпо-сімспних правовідносин як єдності процесуальної та розумової діяльності суду і осіб, які беруть участь у розгляді справи. З’ясування суб’єктами доказової
•діяльності дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, встановлення певних обстазин шляхом твердження про юридичні факти, вказівок на докази, а також подання, збирання, дослідження та оцінка доказів повинні проходити в законодавчо врегульованому процесуальному порядку;
2) визначеная сутності загальновідомих, преюдиціальних
фактів і законних презумпцій як таких, що входять до предмету доказування у справах з к: побно-сімепнп.хпраііовідносіш, але виступають підставою для звільнення сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, від обов’язку проведення доказової процесуальної діяльності та їх встановлення. Щодо законних презумпцій, то доказова діяльність можлива тільки на їх спростування; •
3) доцільність обмеження встановленого ЦПК обов’язку суду по збиранню доказів за своєю ініциатнвою (ст. ЗО ІДГІК), залишивши йога тільки для випадків, коли сторони і інші особи, які беруть участь у справі, не можуть з поважних причин одержати від інших осіб докази і податі! їх до суду (за станом здоров’я, перебування доказів під забороною закону — лікарська, службова, державна таємниця і інш.);
4) особливість формування фактів предмета доказування, який полягає в тому, що їх склад встановлюється з дизпозицій
їіорм шлюбно-сімейного законодавства, які носить загальний, УДкосно визначений характер, що негативно вшшьає на пошіоту І Правильність їк з’ясування в сумочішстві по справах; .
5) суб’єктами доказування у справах з шлшбно-сімейшіх правовідносин є всі особи, які беруть участь у справі, представники громадськості, якіможуть подати докази і брати участь у їх дослідженні (ст. 99, 161 ЦПК), а також гуд, який бере участь у дОКазовіії діяльності — зби.рас і досліджує докази (ст. ЗО, 180—
Л^ЦПК);
6) визначення змісту доказування, яке складається з окремих ступеней (елементів), взаємопов’язаних і взаємообумоплених
собою, а саме: твердженая про факти, зазначені на докази, йодаїшя доказів, збирання фактів, дослідження доказів, оцінка доказів; . '
7) визначення доказів у справах з шлюбно-сімейшшх правовідносин, як будь-яких фактичних даних, одержаних з передбачених законом засобів у встановленому ним порядку, на підставі котрих суд установлює наявність чи відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що маіоть значення для правильного вирішення справи;
• 8) необхідність розширення кола осіб, які не можуть бути
свідками за рахунок осіб, які перебувають з сторонами в особливих стосунках (родинних, службових), а також свідчення обставин, що Перебувають під забороною (службова, державна таємниця);
9) доцільність нормативного розширення кола засобів доказування, за рахунок включення до письмових доказів документів, одержаних за допомогою слектронио-обчислюваної техніки, а також звуко-відор записів;
10) доцільність удосконалення правового регулювання цивільної процесуальної відповідальності за цивільні процесуальні правопорушення в доказовій діяльності (бездіяльності) в напрямку посилення штрафних санкцій і скасування санкції! адміністративного прана за ці правопорушення.
Практична значимість дисертаційного дослідження полягає у можливості викорі стання його матеріалів у судовій практиці. Зроблені висновки і рекомендації можуть бути використані при розробці нового Цивільного процесуального кодексу України, в навчальному процесі при викладанні курсу “Цивільний процес України”, спецкурсу “Особливості розгляду окремих категорій цивільних справ”. ■
» ' - 4
Апробація хоботи. Дисертація обговорювалась на кафедрі правосуддя Київського університету ім. Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дослідження відображені в двох статтях та наукових доповідях на науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалені,л цивільного процесуального законодавства України і практика його застосування” (Київ, . 1993 р.), “Проблеми вдосконалення цивільного процесуального законодавства України” (Київ, 1994 р.).
Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження. Вона складається з вступу, чотирьох глав, висновків та-списку використаної літератури).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У вступі обгрунтовується обрання теми дослідження, її актуальність, мета, завдання і теоретична основа праці, її новизна і практична значимість,
Перша глава — “Суть доказування в справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин” — присвячена дослідженню доказування як процесуалі :ої і логічної діяльності суду і учасників цивільного процесу, встановленню елементів ‘• доказування та суб’єктів доказової діяльності в справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин.
Доказування в цивільному судочинстві розглядається в дисертації як процесуальний засіб, що забезпечує з’ясування дійсних обставин згаданої ка' сгорії справ, що виникає з спірних шлюбно-сімейних правовідносин і на цін основі правильне застосування до них норм матеріального прана, постановлений законного і обгрунтованого ріі :ішя.
За своєю гносеологічною суттю доказування є одним із.
' різновидів пізнання дійсності людиною, в процесі якого встановлюється об’єктивна істина. .
В роботі зазначається, що пізнання в цивільному судочинстві, на відміну від пізнання в загальнофілософському розумінні, має свій специфічний об’єкт, вузьке коло суб’єктів пізнання і обов’язкову форму, закріплену цивільним процесуальним законом, яка складається з тісно пов’язаних між собою окремих видів пізнавальної процесуальної діяльності.
Проаналізувавши їх види, визначені в теорії цивільного процесу, автор дисертації вважає, що пізнавальна діяльність у спра-Вйх, що виникають з шлюбно-сімсйних правовідносин, скла- ■ Дається з чотирьох видів: доказування фактичних обставин, які існують під час розгляду снравн;з’ясування судом деяких фактичних обставин справи, які Існують в момент розгляду справи шляхом бсапосередньго спостереження суддями в судовому засіданні, г'їн/.ння судом спірного павовідношення, прав та обов’язків сторін;пізнашія, яке здійснюється судами вищої
інстанції в процесі перевірки законності та обгрунтованості судового рішеї.яя, постановленого в справі. '• .
При визначенні об’єкта пізнання в цивільному судочинстві у справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, в роботі відмічаються помилковість виключення з його складу доказів і обгрунтовується, що об’єктом пізнання : матеріали справи, її обставини — фактичні і юридичні, та докази, на підставі яких встановлюються такі обставини. У справах позовного провадження, з урахуванням специфіки дисертаційного дослідження, об’єктом пізнання є спірні матеріальні правовідносини, взаємні права і обов’язки сторін та юридичні факт, з якими закон пов’язує виникнення, зміну, припинення правовідносин та іни.і обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В справах окремого провадження об'єктом судового пізнання виступають обставини (юридичні факти), встановлення яких вимагає заявник, та докази, що їх підтверджують.
Аналіз літературних джерел з досліджувалької проблеми падає антору дисертації можливість стверджувати, що Судовим доказуванням є логіко-практиччс'діяльність, яка випливає з принципу змагальності осіб, які берут участь у розгляді справи, представників, а також суду, спрямована на з’ясування фактичних обставин справи, здійснювана шляхом твердження про факти, подання, збирання, дослідження та оцінки доказів.
Доказування в справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, за езоїм змістом являє єдність процесуальної діяльності та розумової діяльності суду Г осіб, що беруть участь у розгляді справи. Збирання-, подання, перевірка та оцінка доказів в кожній конкретній сімейній справі.регламентується нормами цивільного процесуального закону. .Коли суб’єкти доказової діяльності здійснюють ці дії, одночасно відбувається і процес розумової, логічної діяльності. Тобто процесуальні дії, пов’язані із судовим доказуванням, а саме вирішення питань про належність та допустимість доказів, про подання додаткових доказів, оцінка доказів тощо відбуваються за законами логіки.
Метою доказування в справах, що виникають з шлірбно-
-її- '
сімейних правовідносин, с всиновлення за допомогою доказів фактичних обставин справи, їх істинності.
Процес доказування в спраьлх, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, провадиться не хаотична, а у певній послідовності. Тому питанні! про елементи доказування є дуже важливим.
В юридичній літературі висловлю вались різні думки у питанні про склад елементів доказової діяльності. Ці питання розглядались С.В. Курильовим, К.С. Юдельсоном, В.І. Коломийце-вим, М.К. Треушниковіг' тощо. Аналіз спірних точок зору дозволяє дисертанту зробити висновок, що всі без винятку розглядають їх як зміну певних етапів діяльності, різноманітної за формою і змістом. Розбіжності виникають тільки у кількісному складі та змісті елементів доказування. '
Щоб розкрити структуру доказування, необхідно виявити сукупність елементів і характер зв’язку між ними, показати внутрішню організацію "осліджуваного об’єкту. Звідси випливає, що у структурі доказової діяльності у справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, необхідно виділити збирання відомостей про юридичні факти, безпосередньо процес діяльності по доказуванню і оцінку доказів.
Збирання доказів є початковим етапом доказової діяльності. Автор дисертації поділяє точку зору тих вчених, які вважають, що ця діяльність є подвійного роду: по-перше, це діяльність по залученню до процесу джерел доказової інформації, по-друге, це діяльність по одержанню в необхідних випадках із певних джерел інформації та її процесуальне закріплення (В.В. Молчанов). Але треба доповнити, що ця діяльність повинна бути врегульована цивільно-процесуальним законом. У справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, збирання доказів ( відбувається за допомогою засобів доказування шляхом твердження про факти сторонами та зацікавленими особами і вказівкою зацікавлених осіб на докази; поданням доказів і збирання доказів судом за своєю ініціативою, або за клопотанням осіб, які берутт- участь у справі. .
- Далі, як елемент судового доказування іде дослідження до-
їсазіп. Слід відмітити, шо воно може відбуватися тільки в судовому засіданні з додержанням закріплених в законі принципів цивільного процесуального прана. Воно полягає у безпосередньому сприйнятті, вивченні судом у судовому засіданні інформації про факти, які стали відомі в справі. Додержання процесуального порядку дослідження доказів поникне сприяти одержанню Доброякісною доказового матеріалу. Причому з ви ілчених ч. 2 ст. 27 ЦІТК України засобів доказуванії;!.
Дослідження доказів т.\ їх джерел и оправах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, є необхідного передумовою оігчки доказів. Осінена різниця між дослідженням та оцінкою доказів полягає в тому, що дослідження відбувається за допомогою як судових дій, так логічним шляхом за допомогою розумової діяльності, п тоі! час як оцінка доказів с тільки розумовою діяльністю. Оскільки оцінка доказів та їх джерел є лише розумовою діяльністю, цивільно-процесуальний за>.імі не регулюс її так детально, як збирання і дослідження доказів та їх джерел. Зокрема, цивільно-процесуальний закон (ст. 62 ЦПК України) визначає ті іьк'л принцип оцінки, то суд оцінює дока.пі за свої,: внутрішнім переконанням, іцо грунтується па всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказування в справах, що виникають з шлюбно-сімеїшпх відносин, с способом пізнання і реалізується у діяльності суду і осіб, які беруть участь у кожній спрпві, по встановленню фактів, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує виннкг чшя, зміну або припинення сімейно-шлюбних відносин. Тобто доказування охоплює процесуальну діяльність усіх суб’сктіз процесу, незважаючи на те, що їх функції в -вказуванні різні. Це положення, перш за все, випливає з прав та обов’язки як осіб, то беруть участь у справі, так і суду. Суд вирішує справу по суті, Йін може витребувати додаткові докази. Стороні! ж можуть подати докази, змінити предмет або підстави позову тощо.
В д р у г і й главі — “Предмет доказування п справам; ідо виникають з сімейних правовідносин” — розкривається механізм формування предмету доказування в цін категорії справ, розкривається поняття юридичних фактів (обставин) в справі як
-із-
предмет доказування та визначено факти, які не к' уіягають доказуванню. .
, Цивільний процесуальний закон визначає систему правових гарантій, які б забезпечували законність і обгрунтованість рішень у справах, що виникають з шлюбно-сімейних пра-вов*'чносин, Центральне місце серед гарантій обгрунтованості рішення 'Займа ть норми, за допомогою яких суд одержує істинне уяплг'иип про обставини спраги, які складають предмет доказування. .
Ц вільно-процесуальний закон не вживає терміну “предмет доказування’’. Більшисть вчсних-процесуалістіи визначають предмет доказування як сукупність обставин (юридичних ф-ктів), встановлення »?кнх необхідне для винесення судом законного і обгрунтованого рішення. Таким чином, предмет доказування в справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, — цс юридичні факти матеріально-правдвого характеру, встановлення яких необхідно для правильного застосування норм матеріального права. Ці факти в юридичній літературі називають фактам)', які підлягають відшуканню.
Склад фактів, що входять до предмету доказування, для кожної конкретної справи неоднаковий. Він ші:, іачасться змістом заявлених вимог і заперечень і тими нормами права, які повинні бути застосовані в данному випадку. Так, наприкпад, перш ніж суд вирішить питання про позбавлення батьківських прав одного або обох батьків, він повинен буде з’ясувати, що батьки або один з них ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей або зловживають своїми батьківськими правами. Вказівки на такі факти містяться в гипотез! і диспозиції ст. 70 КпІІІС України, ’ .
Цивільний процесуальний закон зобов'язує суд проварити дослідження лише тих фактів, які мають відношення до справи, в тому числі і доказових. Доказові факти пов’язані із позовними юридичними фактами або іншими обставинами справи, які у випадку їх доведеності за допомо по судових доказів дозволяють зробити висновки про наявність або відсутність фактів предмету доказування або інших обставин, що мають значення для справи.
Наприклад, в спрапах про пичкания запису батьківства недійсним позивач посиласдься на доказові факти тривалої відсутності в місці прокипали» дружини, а чого ліплипас, іио лііі не можи бути батьком дитини, яка народилася. Факт трипалої відсутності особи юридичного зна .шия не мас. Але ного з’ясу-пання необхідне, бо свідчитиме про недійсність запису пую батьківство.'
Коло доказових фактів, з’ясування яких необхідне п кожній конкретній справі., законом не встановлене. Воно ьизначасться обставинами справи і мас допоміжне значення,
виходячи з вище наведеного, можна зробити висновок, щоос-повна різниця між доказовими фактами і фактами, поданими на обгрунтування позову, і.оллгас в тому, що останні складають-предмет доказування, а доказові до предмету доказупаїшя не иходять і не виливають на юридичну кваліфікацію пра-возідносші. Проте це питання-с спірним. Вважаємо, що більш правильною є позиція, іцо'доказові факти, які поя’яаааі з фактами підстав або заперечень позову, у випадках їх підтвсрдгкеї ня, дозволяють зробити висновок про нлчпііісП’ абі», підсутність юридичних фактів предмету доказування.
В.теорії цивільного процесуального права була висловлена думка про те, що об’єктом пізнання с факти, встановлення яких . судові необхідне для виконання виховних і поперед,ч;упальіиіг: задач правосуддя. .
З’ясування змісту предмету доказування а окремих категоріях справ, що виникають з шлюби* сімейних прашпіднисіш, можливе тільки в разі диференціації його в залежності під осіб, що беруть участь у справі. Тому слід розглядати окремо предмет доказування позивача, відповідача та інших осіб, що беруть участь у справі.
Зміст предмету доказування позивача і відповідача складається із розподілу між ними обов’язків по доказуваншо:кожїіа сторона Ьовинна допсстн ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень (ст. ЗО ЦПК України).J
Іншими словами, імімоги сторін і їх заперечення знаходять свій вираз у позові. До складу позову входить не тільхи зі?ернсн-
ня до суду за захистом, але й об’єкт цього захисну, тобто те, що називається предме~ом позову. Ллє мало вказати в позові його предмет. Необхідно, щоб предмет позову був аргументованим, обгрунтованим. Цього вимагає цивільно-процесуальний закон, зокрема п. п. 4, 5 ст. 137 ЦГІК України, де говориться про те, що позовна заява повинна містити в собі виклад обставин, якими по"чвач обгрунтовує свої вимоги, із зазначенням доказів, хц стверджують пс ов.
Якщо пр метом доказувашні позивача с підстави позову, то предметом доказування відповідача будуть обставини, які покладені *чім у заперечення проти позову (рт. ЗО ЦІІК України). Якщо відповідач не пизнле позову і висуває будь-які заперечення, то він повинен їх довести. Саме цим і буде визначатись ііого ппедмет доказування. •
Предмет доказуваній’, інших осіб, які беруть участь у справі, зумовлюється метою їх участі в процесі. Є певні особливості у предметі доказування третіх осіб із самостійними вимогами. Коли спір про сімейне майнове право розглядається, разом з розірванням шлюбу і зачіпає права третіх осіб, його розгляд виділяється в самостійне провадження. Відповідачами щодо третьої особи є сторони, між 5ІКИМП розглядається спір. Вимоги третьої особи спрямовані, перш за все, пре и позивача, який порушив цивільний процес, і являє собою позов про визнання. Третя особа просить визнати, що у .юзивача немає того права, визнання якого він домагається. Предмет позову (якщо це вимоги про визнання) знаходиться у володінні відповідача, саме тому позов третьої особи буде і проти нього. Цс вказує на те коло фактів, <і входять до предмету доказування третк ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет сп^ру. '
Предмет доказування третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, ? лежить від того, на чиїй стороні вона бере участь у справі. Якщо, наприклад, третя особа бере участь з боку відповідача, г.о предмет її доказування повністю або частково співпадає з предметом доказування відповідача. Так, якщо відповідач сплачує аліменти на утримання дітей від першого шлюбу і до нього пред’явлено вимоги про утримання дітей від другого шлюбу, то дружина від першого шлюбу буде брати
- іґ>-
участь у справі и к третя особа і предмет її доказування буде співпадати із предметом доказування самого відповідача по відношенню до другої дружини.
Пелика группа справ, що нішпкас з шлюбно-сімейних правовідносин, з саме: встановленая фактів реєстрації народження, шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, визнанії:! батьківства тощо, розглядаються не в позовному, а в окремо -у провадженні.. Відсутність спору про право п цих справах впливає на форму-ваннч предмету доказування. У кожній конкретній справі окремого провадження законодавець передбачає певне коло фактів, які необхідне встановити. Наприклад, у справах про встановлення юридичних фактів до предмету доказування входіш/ не тільки самі юридичні факти, але й обставини, пов’язані з немо;клйпістю встановленні! даногб факту у позасудовому порядку. Заявник по-инен довести судові неможливість одержання або підновлення документу, якій підтверджував даний факт. Так, дозволяючи встановлення фактичних шлюбних відносин, законодавець пеп-нг і чином звужує предмет доказування у цій категорії справ. Можна встановлювати, по-перше, тільки ті відносини, чкі ші-шпелп до 8 л.чгтля 1944 р., а по-друге, тільки.!! тих випадах* коли реєстрація шлюбу між подружжям неможлива в зв’язку із смертю одного з них.
Цивільно-процесуальний закон передбачає, що не всі юридичні факти, які входять у підстави позову (первинного та зустрічного) і підстави заперечення проти позову, потребують доказування. До обставин, які не підлягають доказуванню, законодавець відносить такі факти: загальновідомі, преюдіціальні і презумуючі, тобто ті, які припускаються встановленими законом (ст. 32 ЦПК України).
Особливістю сімейних справ с те, що при їх розі.іяді дуже чд-,гто використовують законні презумпції. Проблему припущень (презумпцій) в плані їх використання в цивільному процесі не можна вважати повністю вивченою. В юридичній літературі вис- • ловлювались думки з привоДу того, чи допустимі взагалі в судо вому процесі припущення (Юдельсон К.С.). Аналіз літературних джерел з цього питання дає можливість авторові дисертації зробити висновок, що їх використання не тільки корисне, аліРй дуже
необхідне. Значения дії презумпцій полягає, в м'му, іцо вони ЗВІЛЬНЯЮТЬ суд під , ^потрібних доказів і тим самим сприяють реалізації притишу процесуальної економії.
В т р е г і и г л а в і — “Процесуальні засоби доказування в справах, і о виникають з сімейних правовідносин” — розкривається поняття доказів, їх зміст і процесуальна форма. Розкриваються правил:1 належності доказів і допустимості засобів доказування.
І Та думку автора, безпосереднім і єдиним засобом цивільно-нрон/'суального доказування як одною.з різновидів пізпаннс є тільки цивільно-процесуальні докази. У відповідності з діючим законодавством слід чітко визначити, що докази — це фактичні дачі (ч. 1 ст. 27 ЦПК України) і їх-процесуальні джерела, пояснення сторін і третіх осіб; показання свідків; письмові докази; речові докази і висновки експертів (ч. 2 ст, 27 ЦПК України). Таким чином, можна дати таке визначення доказів, у сімейних справах: це одержані з передбачених законом засобів доказування будь-які фактичні дані, які належать до сімейної справи і на підставі яких суд встановлює у передбаченому процесуальним законом порядку наявність або відсутність обставин, що мають значення для постановления законного і обгрунтованого рішення.
Аналіз фактів предмету доказування, з якими норми КнШС Україип, що регулюють спірні правовідносини і пов’язують пра-нові’наслідки, дозволяє правильно оцінити докази з точки зору
• їх належності до справи, оскільки один і топ же факт в одних спірних правовідносинах може б'-’ти належним, а°в інших ні. Так, при розгляді судами матеріалів про виділення частини із спільного майна (ст. 115 ЦК України) належними до справи і такими, іо підлягають доказуванню, будуть ті докази, які підтвер; хують витрати позивача на придбання спільної власності і ступеня ііого участі в придбанні спільного майна. Навпаки, при розділі спільного майна подружжя (ст. 28 КпШС України) частки подружжя вважаються рівними, тому не треба доводити, хто з них і в якій мірі брав участь у створенні цього майна. Вони не бз'дуть належними до справи, крім випадків, колі: ’ -!8' ’ . '
будуть г.рахозупат;іС!< інтереси одного з подружжя, їло заслуговують кл увагу, і інтереси неповнолітніх дітей. .
Значення правил про належність доказів у справах, шо зшін-кають з сімейно-шлюбних правоппносин, полягає п тому, що зони звільняють судовий процес від непотрібних док-азіп, звільняють суд від розгляду, а учасників процесу — від подання зайвих, таких, що перешкоджають остановлеі.-.но об’єктивної істшш, доказів і навпаки, зобов’язують суд займатись дослідженням лише тих доказів, які мають відношення до справи.
Одночасно із правилом належності доказів цивільний процесуальний закон передбачає правило допустимості доказів. Г7рн розгляді сіменник справ ми можемо використовувати будь-які-засоби доказування, які зазначені в законі, за умоли дотримання процесуальної форми їх одержання. Але в певних випадках буде тшикйти обмеження незалежно від процесуальної форми їх закріплення, тобто правило допустимості.
В четвертій главі — “Особливості окремих вндіг* засобів доказування в справах, що виникають з сімейних іра? повідносив” — розкривається юридична суть джерел цивільно-процесуальних доказів.
Аналіз судової практики з досліджу вальної проблеми дозволяє дисертантові зробити висновок, іцо одним з основних засобіп доказування в справах, що виникають у шлюбно-сімеішик правовідносин є пояснення сторін і третіх осіб.
В дисертації обгрунтовується доцільність нормативного розширення кола засобів доказування, вдосконалення процесуального порядку їх доказування за рахуно- включення до пнсьмо-шіх доказів документів, одержаних за допомогою електронно-обчислювальної техніки, а також звуко-, відео- записів.
/„ * . '
В цивільному процесі показання свідків, мабуть, с одним із розповсюдженіших засобів доказування. Пояснити це положення можна тим, що цивільне процесуальне законодапстп '•> мінімально обмежує коло осіб, які можуть виступати як свідки. Дисертантом обгрунтовується доцільність розширення і законодавчого закріплення кола осіб, які не можуть бути свідка°мн. Це
положення підтверджується, зокрема, законодавчими актами, які прийняті останнім часом. Так, згідно із законом України “Про статус суддів” суддя', який розглядав справу, не може розголошувати відомості, які стали відомі йому в процесі вирішення справи. Звцги й випливає,,що коли відносно осіб, які були сторонами в справі, знову виникає спір, то суддю, який слухав попередню справу, не можна залучати до участі як свідка.
До цивільно-процесуального ’ одексу доцільно було б включити положення, які б давали можливість свідкам відмовитись відповідати на запитання, якщо це пов’язано з їх близькими родичами і їх показання погіршать їх положення.
“ Процесуальними джерелами, в яких містяться докази, є : по-яснання сторін і третіх осіб та інших осіб, як. беруть участь у справі, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів. • .
У висновках підведені підсумки дослідження, сформульовані основні узагальнюючи висновки.
Основні положення дисертації викладені в публікаціях:
1. Формування предмету доказування в окремих категоріях справ, що виникають з сімейно-шлюбні'", правовідносин // Ерліхівський збірник: — Чернівці, 1994, Вип. 1., С. 160—163.
2. Суб’єкти доказування в справах, що виникають з сімейно-
шлюбних правовідносин // Ерліхівський збірник: — Чернівці, 1994, Вип. 1., С. 167—170. '
3. Гір; о граждан на судебную защиту от неправомерных действий // В сб.: Проблемы совсршсмствов; шя законодательства Украины и практики его применения. — Харьков 1991,
С. 134—137. '
ЗАХАРОВА і: . С. •
Доказательства и дока.и шлние и» делам, . вытекающим из брачно-семенных правоотношений.
Диссертация на соискание ученні сісішиіі кандидата юридических наук по специальности 12.1)0 03. — гра.клапскос пра'йо; семейное право; гражданское процессуальное >;рлі»о; международное частное право.
Киевский университет-им. Тараса Шевченко, 1У95.
В рабе ге раскрывается сущность и правовая природа докапывания по делам, вытекающим из брачно-семеїпіьп: правоотношений. Проанализирован!' особенности формирования предмета доказывания. Определено понятие доказательств, их содержание и процессуальная форма, а также дана характеристик;! отдельных видов средств доказывания по данной категории дел.
Ключевые слова: докази, доказування, шлюбно-сімейні правовідносини.
Helen ZAKHAROVA Proofs and proof in the case arise from, marriage and family legal rules.
Dissertation to competition of candid ite’s degree in le^al jaiiu e at profession 12.00.03. — civil law; family law; legal procedure in civil law; Internationale private law.
Taras Chevcenko Kiev Universiiate, 1995.
In the dissertation throw light on the essence and legal nature proof in the case arise from marriage and family legal rules.
It had analysed peculiarilyes forming of the subject of prcou There was determined concept of proofs, their substance and procedure form and gave attention to reference the separate means of proof in these cases. -
