АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Институт оговорок (анализ практики Украины)»
р г б ад
.НЛЩОНАЛЬНЛ АКАДЕМШ НАУК УКРА1НИ ШСТИТГРЬБШ^ВИ I ПРАВА Ьи. В.М. КОРЕЦЬКОГО
ШЕПЕЛЬ Алфш Олександрович
УДК 347.454(094.2)(048)
1нститут застережень (апалЬ практики Укрсйни)
Спещальшсть 12.00.11 - лпжнародне право
АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
КиТв -1997
Дисертащоо е рукопис.
Робота виконана у вщдш М1Жнародаого права та поргвняльног законодавства 1нституту законодавства Верховно! Ради Украши.
Науковий KcpißiuiK
Офщшт опоненти:
доктор юридичних наук ЧУБАРСВ Валентин Леошдович,
завщувач вщдшу 1нституту законодавства Верховно1 Ради Укра1ни
доктор юридичних наук, старший науковий сшвроб1тник
АКУЛ EU КО BiKTop Ьанович
провщний науковий ствробггник 1нституту держави i права ¡м.В.М.Корецького HAH Украгни
Провщна установа
кандидат юридичних наук, доцент 1САКОВИЧ Серпй Володгошрович доцент 1нституту м1жнародних в ¡дно сии Кшвського утверситету ш.Т.Шевченка
Украшська нащональна юридична академ!я
¡м. Ярослава Мудрого,
кафедра м1жнародного права (м.Харгав)
J» 0 #
Захист вщбудеться « »_^ 1998 р. о __1 годиш н;
засщанш спещашзовано1 вчено! ради Д 50.24.03 по захисту дисертацц на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в ¡нститут держави i права ш-. В.М. Корецького Нацшнально! академй Hayi Украши за адресою: 252001, м.Кшв, вул.Трьохсвятительська,4.
3 дисертащею можна ознайомитися у 6i6moTeni шституту.
Г tl'Vuip
Автореферат розкланий « »_ ^ 1998 р.
Вчений сскретар спещал1зовано! вчено! ради
УСЕНКО I.E.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальность г ркень досяхдженоат тематики дисертацй. Кон-ститущя Украши, зокрема и стаття 18, спрямовус зовншшьополгтичну даяльшсть Украши на забезпечення и нащоналыгах штсреав 1 безпеки шляхом шдтрнмання мирного 1 взаемовипдного сгавробпництва з членами м1жнародного ствтовариства за загальновизнаними принципами 1 нормами м1жнародного права.
В сучасному свт кожна з кнуючих держав мае сво! штереси, вщстоюе \ захищае IX. I перед кожною з них постшно стопъ таке фундаментальне завдання: не зважаючи на сощалыи, пoлiтичнi, ¿део-лопчт та шли можлган протир1ччя з шшими державами, опанувати науку та мистецтво цившзовашм, витримано! та обачливо! державно! пoлiтики, тобто коректного м1жнародного сгалкування та сщвробгг-ництва. Загальновщомо, що 1х основою е хпжнародне право, фундамент якого складае право М1Жнародних договор1в.
В умозах сучасного штеграцшного процесу в европейському та свгговому ствтовариствах Украша, як \ будь-яка «пиа краша, повинна бути готовою захищати свш суверештет та вщстоювати сво1 пгге-реси вама М1Жнародио-праповими засобами, в тому числ1 застосо-вуючи застереження до м1жнародних багатосторошх договоров — визнаний м1жнародно-правовий зааб, що сприяе як захисту штереав окремих держав, так \ залученшо найбшьш широкого кола держав до укладення ушверсальних, багатостороших договорш та угод чи приеднанню до осташпх.
Про актуальшсть тематики дослщжсиня шституту застережень свщчить той факт, що завдання кодифшанп застережень ще в 1950 рощ було включено до першочергових завдань Комлей м1жнародного права ООН. Доказом актуальное^ такого дослщження е осганнш за часом випадок використання Верховною Радою Украши права на застереження, що мав мкце 17 липня 1997 р. при ратифпсацп €вро-пейсько! конвенцй про захист прав 1 основних свобод людини 1950 р. Навпъ попередне знайомство з вцщовщним Законом евщчить, що питания, порушеш у даному дисфтацшному досшджеиш, далеко не вичерпують загального кола проблем, яга постають у практищ нашо! держави, а тому потребують самого ретельного вивчення та вирииен-ня.
М1жнародне ствробпництво завжди вимагае суворого дотри-мання догов1рно1 регламентаци, точного та недвозначного юридич-ного закршлення досягнутих домовленостей м1ж державами, державами та м1жнародними оргатзащями, а також м1ж останнши. В умо-вах акпшзацц сучасних м1жнародних вцщосин постшно щдвшцуеть-ся значения та вага м1жнародних договор1в не титьки як найважли-вшого шетрументу регулювання м1жнародного епшкупання та
сшвробшшцтва держав, але й як головного засобу забезпечення за-конних штереав та захисту державного суверештету. Нагадаемо, що процес укладання кпжнародиого договору е процесом узгодження штереав держав, результатом якого е згода, втшена 1 закршлена у нормах договору. Але таке узгодження може бути 1 не безумовним. Трашшоться випадки, коли воно супроводжуеться висловленням пев-них застережень, в зв'язку з чим проблема застереження, яке Поль Рейтер вважав «своерщним шцидентом на кшцевому шляху укладання мижнародного багатостороннього договору», вважаеться суттевою складовою теорй" 1 практики права м1жнародних договор1в. Саме цим пояснюеться загальна актуальшеть дослщження шетитуту застережень, який займае особливе м1сце серед м1жнародних, правових, ди-пломатичних 1 тактичних засоб!в забезпечення законних штереав та суверештету кожно! краши: застосування застережень дае можливкяъ вам крашам брати участь у багатостороншх угодах, не поступаючись сво'ши штересами.
Знайомство з м1жнародною дoгoвipнoю практикою останшх деся-тщич дае шдстави вважати, що досить широке застосування безпе-речного права держав на застереження не зменшуе кшькоеп багатостороншх Анжнародних договор1в. С вй гадстави стверджувати, що в наш час застереження стають скорлпе правилом, шж виключенням. Ця обставина, а також певна регуляршеть застосування Украшою шетитуту застережень, особливо теля здобуття нею незалежносп, е ще одним беззаперечним доказом актуальное!! та практичного значения дослщження м1жнародно-правових принцишв 1 норм, що регу-люють всеб1чш питания укладення, до та застосування м1жнародних договор1в, практики Украши в здшененш права на застереження до багатостороншх м1жнародних договор1в 1 вщповцщоеп щи практики положе1шям Вщенсько1 конвенцц «Про право м1жнар одних дого-вор!в» 1969р. — найбшьш всеохоплюючому документу м1жнародно-правового регулювання вс!х аспекта застережень.
Здавалося б, що ¿з завершениям кодифшаци права м1жнародних договор1в, а саме з прийнятгям покладених в його основу Вщенських конвенцш «Про право м1жнародних догов ор1в» 1969 р., «Про право-наступництво держав стосовно м1жнародних договор1в» 1978 р. та «Про право договор1в м1ж державами 1 м1жнародними оргашзащями та м1ж м1жнародними оргашзащями» 1986 р., у яких передбачеш та всеб1чно регламентоваш практично ва питания застосування застережень, наголошувати на ¿снуванш будь-яких правових проблем у IX застосуванш в нанпй краин не зовеш коректно. Але проблеми е, про що евщчить, наприклад, прикра 1 небезгадставна критика Украши з боку Роси, краш СНД та 1хшх вчених-м1жнародниюв щодо застережень вщ 10 та 12 грудня 1991 р. при ратифшацн Угоди про створення СНД та щодо Заяви Верховно! Ради Украши вщ 20 грудня 1991 р. з
цього приводу, яю, на 1х думку, ие потребують урахування у подаль-шому розвигков1 допшршм бази СНД.
Варто вказати, що в подалыпому росшська сторона саме так себе 1 поводила. У даотомному зб1рнику докуменпв «Международное публичное право» гад епдою Мппстерства закордонних справ Pociйcькoi Федерацц, який побачив свл: у 1996 р., Угоду про створен-ня СНД вмнцено без згадок про застереження Украши до неГ, начебто IX не було.
Стосовно причин цих та деяких гаших проблем можна послатися на Денисова В.Н., який вважае, що тшьки пор1вняно невелике коло норм М1жнародного права однаково розумноться в доктриш 1 прак-тищ м^жнародного права. Бшьше того, кожна держава втпо або невшьно вносить те чи шше, але свое, розумшня в. норми м1жнародно-го права, ям гадлягають-застосуванню у внутршшьому прав! в залеж-носп вщ конкреггних умов певно! держави, и внутрштьо! та
30ВШНШЬ01 ПОЛИТИКИ.
Вивчення проблеми свщчить, що ставлення нацюналыюУ м1жна-родно-правово! науки до комплексу питань, пов'язаних з шститутом застережень, не е задовшышм. Незважаючи на досить активне засто-сування шституту застережень Украшою, особливо теля набуття нею незалежносп, науково-практичних розробок, публжацш щодо теоре-тико-правових засад, микнародног регламентацц та досвэду шгаих краш, анализу вщповщносп м1жнародно-правово1 практики Украши вимогам м1жнар одного права та рекомендащй щодо вдосконалення застосування застережень майже не кнуе. Це обумовлюе наявшеть певних теоретико-правових та практичних проблем у застосуваши застережень, яю потребують 1х уевщомлешш та пошуку ишшв 1х усу-нення, в тому числг законодавчим шляхом.
Серед функщй науки щодо законопроектного та законотворчого процесу деяга вчеш цшком слушно видшяють, зокрема, обгрунтування наявносп проблеми, яка потребуе законодавчого регулгопашгя, а та-кож визначення форм \ зм1сту пoтpiбниx для цього правових норм. Це, на IX думку, забезпечуеться передуючим або супроводжуючим гид-готовку закону науковим анал1зом проблем, що потребують урегулю-вання правовими нормами законодавчого р1вня, вщповщних законо-давчих ахспв. Саме це становить один з напрямшв дальности 1нститу-ту законодавства Верховно! Ради Украши, в якому подготовлено ди-сертацио, тематика як<м передбачена планом науково-прикладаих дослзджень институту та затверджена його Вченою радою (протокол №1 вщ 7.02.97 р.).
Слад вказати на певну наявшеть розробок сум1жних питань 1 проблем. У першу чергу — права м1жнародних договор1в, складовою час-тиною якого е шетитут застережень, зокрема в працях вггчизншшх вчених Бугкевича В.Г., Василенка В.А., Денисова В.Н., Свштова В.1.,
Корецького В.М., Ияки В.А., Чу&арева В.Л. та iH. Серед дисертацш-них дослвджень (також з сушжних питань) варто звернути увагу на кандидатську дисертащю ГЧяки В.А., присвячену питаниям ра-тафцсаци лижнар одних договopiB, яка була захшдена в 1983 р., тобто ще до приеднання Украши до Вщенсько'1 конвенцн «Про право мЪкнароднихдоговор1в» 1969 р.
У крашах СНД Bce6i4Hi аспекта проблема застережень постшно дослщжувались i дослщжуються головним чином у працях росшських вчених, а саме: Губша В.Ф., Дурденевського В.Н., ерпилеево1 Н.Ю., Каламкарян P.A., Коровша С.А., Талалаева А.Н., Фшшова C.B., як! враховаш в дисертащйному дослвджешп.
Узагальненшо заруб1жно'1 практики та м1жнародао-правово1 регламентам застережень i сушжних з ними питань присвячеш численш пращ шших заруб^жних. вчених, серед яких треба перш за все видшити останш (1994,1995 pp.) публжацй Рейтера П.(Франщя), Р1зенфсльда С. та Ебботта Ф. (США), Вогнет Д. (1тал1я), Ван Дейка (Нвдерланди), Елайесса Т. та Сшклера Д. (США), Фроумвейна Д. та Хана М. (РИмеччина), Харашщ Г. (Угорщина) та Хорна Ф. (США), яю також використаш в процеа дослщження.
Вивчення i Bce6i4ne дослщження вщповщних норм м1жнародного права, нащонального законодавства та праць зазначених вчених, ïx критичне осмислення i використання в анатз1, в т.ч. сучасно1 м:Ькна-родно-npaBOBOÏ теорй та практики У крайни в застосуванш застережень, дозволило об'ективно оцшити il стан, виявити проблеми i не-должи в нш, з'ясувати ïx причини та вийти на певш пропозицп, в т.ч. законодавчого характеру по i'x усуненню, що, на нашу думку, повинно вплинуга на полшшення njeï практики, а вщтак i бшын ефек-тивному використаннк» цього засобу захисгу Украшою cboïx îhtc-peciB.
В умовах практично! вщсутноеп у наций держа!» науково-теоретичних розробок, публшащй та анал1зу питань застосування застережень у заруб1жнШ та вггчизняшй мажнародно-правовш прак-тищ, це дисертацшне дослщження мае па Menti здшснити спробу хоча б частково заповнити вщповщну прогалину та на ochobï результата анал1зу всього комплексу м1жнародно-правових та внутршшьо-правових аспекта шституту застережень до багатостороншх м1жна-родних договopiß сприяти вдосконалешпо м1жнародно-правово1 практики Украши в застосуванш застережень.
На ochobî отриманих результата анал1зу м1жнародно1 регламен-тацй вщповщного питания та накопиченого досвщу автор намагаеть-ся знайти та запропонувати реальш шляхи вдосконалення законодавства i м1жнародао-правово1 практики Украши в застосуванш застережень для захисту й безпеки та штереав, у т.ч. за рахунок ви-правлення окремих кнуючих недолж!в у цш практищ.
Вцздовщно до цього в дисертацц зосереджена увага на виконанш таких основних завдань:
а) з'ясувати ¡сторичш, полпичш та науково-правов1 аспекта шститугу застережень до багатостороншх М1Жнародннх договор1в та р1вень IX дослщлсеносп, розробки та вщображення як у нацюнальнш, так i в заруб1жних доктринах ьпжнародного права, а також залучити до наукового o6iry i подалыиих наукових досшджень niei' та сушжних тематик конкретна найбшьш BaroMi джерела i пращ заруб1жних вче-них;
б) проанал1зувати з урахуванням кнуючих м1жнародно-правових i науково-теоретичних вимог головш иапрямки м1жнародно-правовог практики Украши в застосувагоп застережень з метою виявлення:
— якосп iiiKopnopanii та piBira шплементац&у нацюнальне зако-нодавство Украши вимог м1жнародно-правово'1 регламентацп застережень, зокрема положень Вщенсько1конвенцц 1969 р.;
— вщповщносп практики застосування застережень нашою красною вимогам BHyipiinHb0-npaB0B0i' та м1жпародаю1 регламситади;
— можливосп вдосконалення масиву чшпшх застережень Украь ни, в т.ч. за рахунок зняггя втративших чиншсть (за термшами да договорш) або актуальшсть (у зв'язку 3i змшами ^¡жнародних та сустльно-полггичних обставин, яю були приводом для ix застосуван-ня);
в) встановити причини виявлених недолтав та запропонувати можлив1 uuraxi i'x усунення, зокрема:
— розробити пропозицц, спрямоваш на вдосконалення Закону Украши «Про м1жнародт договори Украйш» та Регламенту Верховно!' Ради Украши за рахунок бшьш як:сно1¡мплементацц в них положень Ввденськ01к0нвенци 1969 р.;
— запропонувати перелж застережень, ям заслуговують на до-даткову ощнку i розгляд з метою i'x зняття в зв'язку i3 змшами м1жна-родних або сустльно-полгсичних обставин у свт, Gnporii, в нашш крапи, яю були приводом для i'x застосування.
Об'ектом дисертацшного дослШжешю е шститут застережень, який регламентуе комплекс м1жнародних правовщносин, що виника-ють мiж державами, державами i мгжнародними оргашзащями та м1ж останшми внаслщок застосування одтоо (або юлькома) з них засте-режсння до багатостороншх м1жнародних договор1В — яке згщно з пп. «d» п.1 ст. 2 Вщсисько! котенцц «Про право м^жнародних дого-BopiB» 1969 р. визначаеться як одностороння заява в будь-якому фор-мулгованш i пщ будь-якою назвою, зроблена державою при пщпи-caHHi, прийнягп, затверджепш, рагифшацп договору або приедаант до нього, завдяки якш вона бажае виключити чи змшити юридичну ддо певних положень договору в його застосуванш по вщношенню до niei держави.
Предметом дисертацшного дослгдження е мшнародш договори та нащональне законодавство, яга забезпечують м1жнародно-правове та внутршшьо-правове регулювання питань, пов'язаних з практикою застосування застережень до багатостороншх м1жнародних дого-вор!в, а також нащональш та заруб1жш теоретичш дослщження фах1в1дв м1жнародного права в цьому питанш.
Хоча безпосередньо! уваги з боку впчизняних дослщншав'саме до розроблення всеб1чних аспек-пв 1 проблем шституту застережень 1 анатзу м1жнародно-правово1 практики нашо! держави в його засто-суванш вже тривалий час бракуе, автор уважно вивчив роботи украшських фах1видв, присвячеш загальнш теори кодифшацц 1 ро-звитку м1жнародного права в цшому, праву кпжнародних договор1в, '¿X стввщношеншо 1 взаемодо з нащональним законодавством. Зокре-ма, це прац! вчених 1 пракпшв-дослщншав Украши: Буткевича В.Г., Василенка В.А., Гребешока В.М., Денисова В.Н., €вштова В.1., Ко-рецького В.М., Мицика В.В., Р1яки В.А. та шших.
Предметом дослщження також е таи джерела м1жнародного права, як Вщенсыа конвенцц «Про право ьпжнародних договор!в» 1969 р., «Про правонаступнивдво держав стосовно договоргв» 1978 р., «Про право договор1в м1ж державами 1 м1жнародними оргашзащями та м1ж м1жнародними оргашзащями» 1986 р. — як базовг документа для розгляду внутршшьо-правово! регламентацп цих гштань, в тому числ1 в Закош Украши «Про М1Жнародш договори Украши» 1993 р. та Регламент! Верховно! Ради Украши 1994 р.
В процеа досшдження були вивчеш та використаш окрем1 ма-тер1али Комки м1жнародного права ООН, починаючи з чаав В.М.Корецького, за участю якого перший теля створення склад Комки М1Жнародного права ООН у 1950 р. включив до першочерго-вих завдань питания кодифшащ! як права м1жнародних договор]в, так 1 окремо — питания кодифшащ! застережень.
Методологгчну основу дисертацшного досшдження склали загаль-новизнаш метода наукового дослщження, в т.ч. метод поршнялъного анал1зу, кторичний, лопчний, статистичний метода, яга дали змогу пщдати анал1зу р1зт аспекта дослщження, а також науково обгрунту-вати питания, яга виносяться на захист.
Теоретичне та практичне значения дисертацц полягае насамперед у тому, що в нш дослщжено 1 визначено теоретико-правов1 та сучаст М1жнародно-правов1 аспекта, значний комплекс ¡снуючих в сучаснш м1жнародно-правовш доктрин! Украши та й практищ проблем, що дало змогу висунути ряд науково обгрунтованих теоретико-законодавчих положень i пропозицш, спрямованих на вдосконалення м1жнародно-правово! практики Украши в застосуванш застережень. До того ж, положения 1 висновки дослщження можуть бути враховаш при подальших наукових дослщженнях ще! та сумгжних проблем, а
також тдпошдними установами, зокрема в систем! пщвшцення кважфшаци дипломатичних та шших пращвншов м^жнародних дер-жавних ведомств, законодавщв, яга спещашзуються в цих питаинях та для подготовки вщповщшх кypciв лекщй з м1жнародного права.
Наукова новизна доЫдження визначаеться головшш чином тим, що воно е першим у крана комплексним вивченням проблеми шститу-ту застережень. Це вивчення поеднуе анализ як м1жнародно- I внутршшьо-правово! регламентаци застережень, так 1 дослщження >пжнародно-правово! практики Украши в !х засгосувашп.
В ньому також вперше були використаш, а вщтак 1 залучеш в нау-ковий об1г пщходи та досвщ, ша м!стяться у фундаменталышх працях вщомих заруб1жних фах1вщв, таких як П.Рейтер, С.Рпенфельд, Ф.Ебботт та шли, де також наводяться численш приклади застосу-вання шституту застережень у практищ ншшх краш. Подальше вивчення та ствставлення цього досвщу з1 станом використашя застережень Украшога допоможе процесу становления шституту застережень у нащональшй доктриш шжнародного права.
Пщсумков1 результата дисертацшного дослщження, дозволили обгрунтувати положения, яы вшюсяться на захает:
— визначення институту застережень до багатостороншх м1жна-родних договор1в як окремого шституту права М1жнародних дого-ворт;
— висновок про те, що у м1жнар одному прав1, зокрема, в праш м^жнародних договор1в внасгидок здшенення кодифжацп Вщенськими конвеншями 1969, 1978 та 1989 рр. стало! м1жнародно! практики та реалвацц теоретичних розробок фах1вщв ряду краш практично завершено створення шституту застережень до багатостороншх м1жна-родних угод;
— твердження, що низка взаемопов'язаних причин, насамперед недостатня увага до питань шституту застережень з боку нащональ-но! доктрини М1Жнародного права, обумовила непиправдагаш суб'ективний тдхзд до ¡мплсменташ! положень Вщенсько! конвенци 1969 р. щодо застережень у Закош Укранга «Про м1жнародш договори Украши» 1993 р. (у якому вдаутш як жодна згадка про застере-ження, так 1 вщеилка до згадано! Конвенци, в якай вони всеб1чно вре-гульоваш) та створила становище, за яким практично вщеутня нащо-нальна законодавча регламе1ггащя застосування застережень до багатостороншх м1жнародних договор!в;
— попередження, що зазначеш прогалини та хиби в умовах активно! реал1зацй Украшою и невщ'емного права на застереження до багатостороншх м1жнар одних договор1в не тщьки не сприяють вдо-сконаленню ц м1жнародно-правово! практики, айв окремих випад-ках, шдданих анал1зу в дослщженш, можуть негативно впливати на
стан забезпечення виконання вщповщних угод 1 навпъ на м!жнарод-ний авторитет Украши;
— конкретш пропозици щодо вдосконалення нацюнально-правових засад 1 м1жнародно-правово1 практики Украши в застосу-ванш застережень, зокрема шляхом внесения доповнень у Закон Украши «Про м1жнародш договори Украши» та Регламент Верховно! Ради Украши, проекта яких були розроблеш за участто автора 1 рсал1зоваш Гнститутом законодавства, а також шляхом завершения почато? в дисертаци швентаризацц кнуючого масиву чинних застережень Украши з метою 1х додаткового вивчення та виршення чи-тання про можливкггь або необхццветь зняття певних з них.
Апробацш, впроваджешш I публшацй результаты дисертацШного дослШкешш. Конкретш пропозици щодо шетатуту застережень розроблеш 1нститутом законодавства Верховно! Ради Украши за участю здобувача з урахуванням висновюв г рекомендации дослщження передан! робочим групам вщповщних комп-е-пв Верховно! Ради Украши по шдготовщ нових редакцш Закону Украши «Про м1жнародш договори Украши» та Регламенту Верховно! Ради Украши в зв'язку з !х приведениям у вщповщшегь з Конститущею Украши (додаються).
Основш положения дисертащйного дослщження обговорювалися на зайданш секци «Украша у Свропейському та Св1товому ствтова-риствЬ> науково-практично! конференци «1деолопя державотворення в Украшк 1сторк 1 сучасшсть», яка вщбулась в Киев1 в листопада 1996 р., а тези виступу здобувача «Застереження в м1жнародно-правовш практищ Украши (проблеми вдосконалення 1 застосування)» увшшли до зб1рника доповщей 1 повщомлень ц1е! конференци, що шдгверджуе прюритетшеть тематики дисертаци. Бшын повно положения дисертаци викладеш у статтях «Конститущя Украши 1 деяю м1жнародно-правов1 аспекта захисту штереав нашо! держави», що надрукована в щор1чному зб^рнику праць сшвр о бинтов Гнституту законодавства за 1996 р., та «Застереження до м^жнародних договор1в (практика Украши)» — в журнал1 «Право Украши» №10 за 1997 р.
Структура / обсяг дисертаци. Дисертащя складаеться з вступу, трьох роздшв, висновгав, списку використаних джерел 86 наймену-вань, перелйсу посилань. Загальний обсяг робота 157 сторшок. До дисертаци додаються матер1али щодо реалпаци и висновив обсягом 31 стор1нка.
ЗМ1СТ РОБОТИ
У естут наводиться загальна характеристика робота, яка дана у цьому автореферат!, з обгрунтуванням актуальной! та р!вня дослщженосп теми дисертаци, вюначенням и мета 1 завдань, характеристикою об'екту, предмету 1 методологи робота, теоретичного 1
практичного значения ц основних положень, з визначенням й науко-во'1 новизни, положень, що виносяться на захист, а також вказуеться на апробацто, публнсащю 1 впровадження результата дослщження.
Перший роздт «Теоретико-правов1 аспекта шститугу застережень до багатостороншх М1жнар одних договор!В» складаеться з трьох пщрозддав. В ньоиу розглядаеться, як завдяки узагальнешпо практики окремих держав та теоретичних поглядав видатних фах1вшв у другш половит нашого сголгггя були остаточно виявлеш та набули завершено! форми головш ознаки застереження як одностороннього акту держави, що стосуеться багатосторошаого м1жнародного договору 1 мае мюце (у письмовш форм! незалежно вщ конкретно! назви) в процеа його тдписания, прийнягтя, затвердження, ратифгкащх чи приеднання до нього держави.
Складшсть сучасних м1жнародних пщносин, розб1жшсть еко-ном1чних та полггичних йггереав держав, з1ткнення них штереав зна-ходять часткове вщображення в тому, що в ряда випадаов при укла-данш багатостороншх М1жнародних догов ор1в важко виробити еди-ний текст, однаково прийнятний для вах учасниюв майбутнього договору. Тому единим виходом з такого становища е констатащя факту кнування певних розходжень, позбутися яких в хода переговор1'в не вдалося. Внаслщок цього догов1р приймаеться у тому вигляда, у якому вш був схвалений бшышстю краш-учасниць, а державам, не згодшш з якимись положениями договору, надаеться право зробити вщповщш застереження. Цей щдхщ обумовлено тим, що В1Дмопа вщ налиру укласти догов1р чи зменшення илькосп його учасншав не бажаш, але в той же час не можна змусити державу тдписати неприйнятне для на положения договору, оскшьки кожна держава суверенна. Застереження, таким чином, можна розглядати як певне намагання держав узгодита принцип незалежносп кожно! з догов]рних сгори! з бажан-ням охоппти договором якомога бшыпу юльюсть держав.
М1жнародна практика сверджуе, що застосування застереження свщчить про таю розходження в поглядах учасшпав договору, яю ви-магають додаткового узгодження !х позицш, що в свою чергу може поставит питания про правом1ршсть застереження, а також про не-обхщшсть висловлення заперечень проти нього, на яга мають право вс1 тип учасники договору. Тобто, будь-яке застереження створюе складну систему допшрних правовщносин, декшька р1зних правових режим!«, побгчних угод м1ж суб'остами — учасниками договору: заяв-ником застереження 1 учасниками, прийнявшими та не пришившими застереження тощо.
За кожним засгереженням (1 реакщею на нього), як правило, мож-1а бачити дуже вперту дипломатичну боротьбу, тому, що саме застереження е ефективним засобом протиди спробам шших держав 1ав'язати свою волю, визнаним м^жнародно-правовим засобом захис-
ту iirrepeciB та суверенитету тих чи шших держав i народа. Це вичерп-но пщгверджуеться прикладами заруб1жно! практики застоеування застережень, яким присвячений окремий гадроздш.
Наведений у роздан огляд дае здобувачев! шдстави визначити Ыститут застережень як окремий тститут права лйжнародних договоров, ufo у eidnoeidmcmi з системою мгжнародт-правових принципы i норм регламентуе комплекс тдносин держат та Ыших cyó'aanie мгжнародного права, hkí виникаютъ у процесс реатзаци ними права на захист а сувереттету та mmepecie при nidnucami, npuümmmi, за-твердженнг, ратифтацп або приеднанм до багатосторонтх лйжнародних договоры та актге лйжнародних оргатзацш шляхом застосу-вання застережень.
Другийроздт «Сучасш м1жнародно-правов1 аспекта регламентацп гаституту застережень» складаеться з п'яти тдроздшв. В ньому доводиться, що з м1жнародно-правово1 та теоретично! точок зору не ви-рцпених питань, що стосуються застережень, майже не icHye. Трива-лим теоретичним дискуаям та боротьШ р)зних наукових iincin i точок зору з приводу pisifflx аспект застережень поклала край розроблена KoMiciao м1жн ар одного права ООН Ввденська конвенщя «Про право м1жнар одних договорхв» вад 23 травня 1969 р., яка вступила в силу 27 ачня 1980 р., а для Украши набрала чинноеп 13 червня 1986 р. Ця конвенщя разом з наступними Вщенськими конвенщями «Про право-наступництво держав стосовно м1жнародних договор1в» 1978 р. та «Про право договор1в м1ж державами i м1жнародними оргашзащями та м1ж м1жнародними оргашзащями» 1986 р.* також розробленими Komícíoo м1жнародного права ООН, завершила складний процес ко-дифисаци права м!Жнародних догопорйз, в якому врегульовано проблему застережень.
Вимоги bcíx цих Вщенських конвенцШ щодо застережень, ям розглядаються в окремих гадроздшах, майже щентичш, у т.ч. у визна-ченш застереження, щц яким розум1сться одаоетороння заява в будь-якому формулюванш та гад будь-якою назвою, зроблена державою при тдписанш, прийнятп, затвердженш, ратифжацц договору або приеднанш до нього, завдяки якш вона бажае вшслючита чи змшити юридичну даю певшк положень договору в його застосуванш по вщношенщо до nieí держави (Конвенщя 1969 р.). Визначення застере-ження в Конвенци 1978 р. Micnm. лише доповнення щодо застережень при правонаступнищтй держав стосовно договopie, а Конвенщя 1986 р. додала до нього можлшпсть застережень до м1жнародних до-говор1в з боку м1жнародних оргашзацш.
Яка ще не набрала чинносп, але нщлягае врахуванню в практичнш д!яльносгп та мае науковий ¡нтерес.
Bei згадата конвенци наголошують, що головне у застереженш — выключения або змйш юридкчног дп певних положень мЫснародпого до-госору, що суттево вщмзняе його вщ заяв-декларацш або поправок, яга ще школи помшпеово вважаються застереженнями.
Imni положения Вщенсько! конвенци 1969 р. (з якими положения Конвенци 1986 р. щодо заетережень, як i номери статтей е щентични-ми) передбачають oKpeMi crarri про: формулювання заетережень (ст. 19), яга завжди можлшп за винятком випадгав, коли таке застереження забороняеться договором, коли договор передбачае можливкть "плъки певних заетережень, до яких таке не ввдюситься, i коли застереження не cyMicHe з объектом i целями договору. KpiM того, передбачеш: прийняття заетережень i заперечень проти них (ст. 20), юридичш наслщки заетережень та заперечень проти них (ст. 21), зняття заетережень та заперечень проги них (ст. 22), процедура заетережень (ст. 23), набрання застереженнями чинносп (ст. 24). Особливо треба пщкреслити таке дуже важливе положения, остаточно закршлене в п. 1 ст. 20 Конвенци 1969 р.: «Застереження, яке безеумшвно npirnyc-каеться договором, не потребус якого-небудь насгупного прийняття (згоди) шшими державами, якщо тшыси дoгoвip не передбачае такого прийняття».
В окремому тдроздш розглядаються сучасш проблеми застосу-вання м1жнародно-правово1 регламентацй' заетережень в окремих крашах. Вдапчаеться, що, на жаль, деята проблеми в ix застосувашп, навггь теля прийняття вщенських конвенцш, все ще залишаються. Вони пов'язаш з тим що:
— Вщенська конвенщя 1969 р. поки що дае тшьки в 77 крашах (на 1995 р.);
— 22 краши, у т.ч. США, й шдписали, але продовж тривалого часу не ратифйсують, керугочись дещо вщмшними вщ закршлених в шй принципами;
— зпдно з i'i ст.4 вона не мае зворотно! сили щодо попередньо (до набрання чинносп в певних крашах) укладених ними догов opin;
— право м1жнародних оргашзацш на застереження поки що не реализовано: Конвенщя 1969 р. його не передбачае, а Конвенщя 1986 р., як уже згадувалося, ще не набрала чинносп i не дое.
В третьему роздШ «М1жнародно-правова практика Украши в застосувашп шетитуту заетережень та сучасш внутршшьо-прапоя! аспекти його регламентацй» у 4 тдроздшах послщовно розглядаються загальна практика Украши в застосувашп заетережень, окремий приклад застосування Укра'хною заетережень до Угоди про створення СНД, практика зняття заетережень, а також сучасна внутр!шньо-правова регламентащя шетитуту заетережень.
Практика Украши евщчить про те, що з часу вступу УРСР до ООН (1945) i встановлешм нею таким чином безпосередшх вщносин з
шоземними державами не було жодаого скшьки-небудь ктотного шжнародного акта, приеднуючись до якого, Украша не визначила б свого вццюшешш щодо тих чи шших питань, в т.ч. застосовуючи за-стереження.
Роздал М1стить результата ретроспективного анал1зу М1жнародно-правово! практики Украши з огляду на основш напрямки 1 тактику IX застосування, в залежносп вщ часу та обставин, на вщповщшсть на-щонального законодавства м1жнародно-правовш регламеотацц, а також на конкретш недолжи, виявлення та позбавлення яких сприяли б гадвищенню ефективносп застережень в захисп штереав Украши.
3 огляду на значний перюд, який тддаеться висвгтленшо \ анализу, останшй умовно розподшяеться @ вцщовцщо розглядаеться) на перю-ди до \ теля набуття Украшою незалежносп, при чому перший з них також умовно розподшяеться на пср!од до \ теля приеднання Украши до Вщенсько! конвенци «Про право м1жнародних договор1в» 1969 р. Щодо вдабраних для розгляду 1 анал1зу бшьш, лиж 40 застережень, то остаиш також умовно розподшет у вщповщносп до головного об'екта або мети !х застосування.
Природно, що основну групу застережень складають л, яю спря-моваш на безпосередшй захист суверенитету 1 штереав Украши, в т.ч. ¿з застосуванням обмежень у визнант обов'язковог юрисдикцц М1жнародного Суду ООН та арбпражу, процедури наступно! ра-тифцеаци договор1в тощо, а решту — спрямоваш на боротьбу проти дискримшацшного характеру окремих статей 1 положень договор1в, яю позбавляли можливосп певним трупам краш стати !х учасниками та на захист загально-визнаних приицитв 1 норм м1жнародного права.
В зв'язку ¡з значною кшыастю декларащй-заяв у пущаний анашзу перюд, зроблених одночасно з висловленням застережень розглянуто 1 проанал1зовано кшька приклада таких декларацш-заяв, що мали певне м1жнародне значения 1 вуцграли позитивну роль у становленш м1жнародно-правово1 позицц та авторитету Украши. Доводиться, що жодна з них, незважаючи на посилення значения одночасно зроблених з ними застережень та наявшеть у них вказ1вок на конкретш сгатп \ положения договор1в, до яких вони були зробленх, не змшюва-ла юридично! да останшх для Украши 1 тому не могла бути визнана застереженням, бо факгично не мала юридичних нашдгав.
Результата розгляду \ анал!зу практики Украши в застосуванш застережень евщчать про и вщповщшеть загалом м1жнародно-правовим вимогам до них, хоча в окремих випадках вона давала гадстави для критики. Один з таких випадюв (застереження Украши до Угоди про створення СНД) розглянуто в окремому пщроздаш ди-сертаци. Як вщомо, Угода про створення СНД була тдписана 8 груд-ня 1991 р. у Мшську. Але через добу (при II ратифкацц), а також 1 12
грудня Верховна Рада Украши висловила застереження до Heï, до яких невдовз1 — 20 грудня додала i окрему заяву, яи викликали неод-нозначш оцшки з боку шших сторш Угоди. Посилаючись на невщповщшсть застережень Украши нормам м1жнародного права, вони фактично поставили пщ сумшв правом1ршсть останшх.
Пщписаний одинадцятьма президентами KpaïH СНД наступний Алма-Атинський протокол до nieï Угоди вщ 21 грудня 1991 р. значно пом'якппш дипломатичну напругу з цъого приводу, але не зияв чис-ленних критичних зауважеш» до згаданих застережень. 3 науково1 точки зору подабш факти потребують дослщження та неупередженого анал1зу з метою як виюточення можливосп повторения таких ви-падаов, так i виникнення ситуаци, коли cyrreBi для Kpaïmi питания виршуються не nid час уюшдання i nidnucamut мтснародиих угод, а пкля цъого. До того ж, як засвщчило дослщження, в умовах нехтуван-ня кнуючими м1жнародно-правовими вимогами щодо застережень.
В роздан дослщжуегься бгаытстъ питань, пов'язаних з цими за-стереженнями, зокрема, питания щодо npaBOMipHocri дай Украши. Як вказувалося, згщно з м1жнародною регламентащао застереження до багатостороншх договор1в можлгам, за виключенням випадаав, коли так1 застереження забороняються самим договором, або коли договгр передбачае можлшпсть тшьки певних застережень, до яких це застереження не вщноситься, а також, коли застереження не cyMiciii з об'астом та щлями договору (ст. 19 В1денсько1 конвенцн 1969 р.). Згаданих обмеженеь Угода не мкггить. Але в той же час и ст. 10, яка фактично не заперечуе можливосп застосування застережень до neï, передбачае iHini обмеження для дього, а саме: «Кожна з Високих До-гов1рних Сторш залишае за собою право припинити ддо uieï Угоди або окремих ïï статей, повщомивши про це учасготав Угоди за piK. Положения uieï Угоди можуть бути доповнеш або змшеш за взаем-ною згодою Високих Догов)рш1Х Сторш». Як вщомо, такого повщом-ле!шя або згоди на момент висловлення застережень не було.
Для остаточного висновку щодо правом1рносп цих застережень слад переконатися, чи не пропонували caMi застереження будь-яких зм1н до ст. 1 Угоди. В застереженш вщ 10 грудня знаходимо п. 6, який, повторивши наведений вище текст cr. 10 Угоди, додае до нього KpiM права cropiH припинити, також право призупиншпи даю Угоди, зали-шивши згадаш в нш умови без змш. Таким чином, зазначеш умови довшьно розповегоджаи i на передбачене застереженням право призупинення да nieï Угоди.
Отже, е Bci пщетави для висновку, що при застосуваши застережень украшська сторона порушила вимоги Угоди, чим поставила гад сумшв не тшьки правом1ршсть цих застережень, а й ïx полггичнчий 3MicT, який цшком зрозумший: 3ano6irra будь-якш можливосп пере-творення (за учаспо Украпш) нового м1ждержавного об'еднання у
нову союзну державу, а також максимально забезпечити суверенитет, безпеку та штереси Украши в рамках СНД.
Можна було б обмежитися цим аргументом на хддгвердження тсзи про невдале засгосування застереження. Але досладження тексту за-стережень свщчить, що багато його положеннь не вщповщають кнуючим вимогам. Серед дшсно безсшрних 1 важливих застережень, наприклад, щодо питань трансформування Збройних Сил колишньо-го СРСР1 сгворення власних Збройних Сил, визнання 1 поваги тери-тор1ально! циысносп краш, недоторканносп кнуючих кордошв тощо, в застереженш вщ 10 1, особливо, вщ 12 грудня були численш положения, яи не виключали 1 не змшювали юридично! да певних статей Угоди, а.скорше мш характер певно! коректури тексту. Вони фак-тично мали характер поправок, ям зпдно 31 ст. 10 Угоди (як до реч1, ст. 39 Вщенсько! конвенци 1969 р.) вимагали згоди учасштав договору, чого на момент ратифисацп 1 внесения поправок фактично не було.
Вказуеться 1 на неприпустимий випадок опршподнення в газей «Голос Украши» вщ 13 грудня 1991 р. тексту Угоди про сгворення СНД з урахуванням згаданих застережень Украши за щцписами вах засновниюв СНД.
Нареипп, до перел!чених подш мае також вщношення Заява Верховно! Ради Украши вщ 20 грудня 1991 р. з приводу укладення Украшою Угоди про СНД, яка в цшому носила тлумачальний характер у зв'язку, як у нш було вказано, з неоднозначною реакщеюлнших Сторш на позищю та зауваження Украши до Угоди про СНД. При-родне питания: чи правом!рна така заява? Безсумшвно. Поглянемо, чи регулюегься це питания самою Угодою? Так. Зпдно з Н ст. 9, спори щодо тлумачення та засгосування норм ще! Угоди шдлягають ви-ршенню шляхом переговор1в м1ж вщповщними органами, а при потреб! — на р!вш Гошв урядш ! держав. Але п. 5 застережень запропо-нував шший мехашзм виринення цих питань, а саме — «шляхом пере-говор1в на основ! м1жнародного права». Отже, хоча загальна пра-вом!ршсть тако! заяви сум!пву не викликае, з врахуванням порушених умов ст. 9 Угоди ! п. 5 застережень вона, на жаль, шяких пщстав для юридичних насладов не створила. Виникають принципов! зауваження 1 до й тексту. В п. 3 Заяви неправом!рно вказано, що «Украша вщки-дае надання Сгавдружноеп статусу суб'екта м!жнародного права». Як вщомо, цей статус не може надаватися кимось, а виникае на пщстав! реального становища того чи шшого м1ждержавного чи м!жнародно-го об'еднання. Крш того, в Заяв1 припущена неточшсть: вона визнала обов'язковими для Украши «тшьки тг положения Угоди, до язсих не зроблено застережень», а також «застереження до Угоди», формально залишивши основш положения щс! Угоди необов'язковими.
Зрозумшо, що якби ця Заява була зроблена одночасно з засгере-женням, вона мала б зовам шше значения! вплив та могла б створи-
ти необхщш пщстави для подальшого посилання на Heï украшськок» стороною у випадках некоректного поводження шших сторон Угоди.
Саме ця Заява разом з суттевими прорахунками та порушеннями >пжнародно-праново1 регламентацп щодо розглянутих застережень i стали приводом не тш>ки для ïx критики, а й фактично для критики дойсно життево важливих намагань Украйши зберегти свш суверенитет в умовах штеграцшного процесу в рамках СНД.
На думку здобувача, причини цих прикрих помилок i прорахунюв лежать у вщсутносп належно!' внутршшьо1' регламентацп питань застережень, яка б вщповщала вимогам iHKOpnopoBaHoï Украшою Вщенсько1 конвенцц «Про право мшнародпих доюворгв» 1969 р.
В роздал окремо розглянуто питания, пов'язане i3 зняттям застережень Украши до м1жнародаих договоров, вкрай нерегулярш випад-ки яких час вщ часу мають мкце, в т.ч. i не завжди вдаш. Так, важко погодитись i3 змктом i назвою Постанови Верховно'! Ради Укранш «Про виконання Президентом Украши рекомендаций, що маяться в п. 11 Постанови Верховно/ Ради Украши «Про ратифисаццо договору м1ж СРСР i США про скорочення i обмеження стратепчних насту-пальних озброень (СНО)» вщ 31 червня 1991 р. Безумовно важливо, що ця Постанова зняла застереження Украши до Договору про СНО. Але чому основна увага i в застереженш i в Постанов! про його зняття придшена даям Президента i Уряду свое! краши (Украши), а не шших держав-учасниць СНО, вщ яких вона захгацае свою безпеку i штереси?
Або шший приклад. 14 березня 1989 р. Указом Презида Верховно! Ради Украшсько! PCP «Про зняття зроблених paiiime застережень УРСР про невизнання обов'язковосп юрисдшсцц М1жнародного Суду ООН щодо cnopiB про тлумачення та застосування ряду м!Жнародних договор1в» одночасно були зн.тп ннсть застережень Украши до р1зних конвенщй, в т.ч. до п.1 ст. 30 «Конвенцп проти катувань та шших жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують гщшсть, видав поводження та покарання» вщ 10 грудня 1984 р. В той же час цей Указ залишив застереження до ст. 20 ixieï ж Конвенцц, яке не визнава-ло компетенци Ком1тету проти катувань, яке дае i дои, даючи пщстави до неоднозначних тлумачень цього факту. На жаль, таю випадки не поодиною. 1снуе чимало чишшх застережень, зроблених 20-30 роюв тому в ншшх М1Жнародних обставинах фактично шшою державою, яю втратили свое значения i заслуговують на додаткову оцшку i перегляд правонаступницею Tieï держави — сучасною Украшою, в т.ч. з урахуванням змши ц ставлення до визнання юрисдикци М1жнародно-го Суду та шших ком1тспв i комкш, створених для контролю за ви-конанням певиих конвенщй.
Заключний шдроздол дисертацн присвячений сучасним внутрцц-ньо-правовим аспектам регламентацй' шституту застережень. Автор звертае увагу на те, що Вщенська конвешця «Про право м1жнародних
договорш» 1969 р. та Вщенсыа конвенцц 1978 та 1986 pp. не передба-чали певних норм щодо внутршшьо-державних засоб1в забезпечення ix виконання. Але таке забезпечення складае важливий елемент ix дойсносп, що обумовлено необхщшстю додержання основного принципу м1жнародного права pacta sunt servanda, на якому гругауеться i без якого неможлива ефективна доя мехашзму м1жнародно-правового регулювання. До реч1, нагадаемо, що цей принцип вщтворено у ст. 12 Закону Украши «Про м1жнародш договори Украши» вщ 22 грудня 1993 р., тобто ним забезпечуеться дая у нашому нацюнальному npaei вщповщних положень м1жнародного права.
Teopifl м1жнародного права знае два засоби тако! да: приеднання держави до вдаюв1ДН01 конвенци i надання щ сшш нащонального закону, який дос в держав^ тобто ц шкорпорацп, або розробку окре-мого нащонального закону з урахуванням вимог конвенци, тобто ii ьмплементаци. Украша скористалась обома цими засобами: 13 квггня 1986 р. вона приедналась до Вщенськог конвенцц 1969 р., а 22 грудня 1993 р. прийняла згадашга вшце Закон. Але здшснене дослщження дало шдстави для висновку, за яким иисорпорацш та 1мплементацш положень Ваденсько! конвенци 1969 р. нашою державою проведеш невдало. Знайомство з Законом вщ 22 грудня 1993 р. свщчить про те, що у ньому вщсутш не тшьки жодна згадка про застереження, а й вщсилка до Вщенсько! конвенцц 1969 р., покладено! в його основу. Це тим бшьш дивно, оскшьки розробка i прийняття Закону Украши «Про м1Жнародш договори Украши» проходили безпосередньо гасля широкого розголосу в 1992 та 1993 pp. згадано! вище критики засте-режень Украши до Угоди про створення СНД, яка прямо вказувала на ix необхщшсть.
Значною (але неповною Mipoio) цю проблему було розв'язано прийняттям 27 липня 1994 р. Регламенту Верховно!' Ради Укранш, глава 9.4. якого «Розгляд зовшшньо-шштичних питань» регулюе ве-лике коло питань стосовно застережень, головним чином в процеа ратиф]кащ1 до говор iB. Але i тут не обшшлося без ексцеав: з незро-зумших причин до Регламенту не були включеш положения ст. 22 Конвенци 1969 р. про знятгя застережень та заперечень проти них, а також вщповщш положения Конвенци про правонаступництво держав стосовно кйжнародних договор1в 1978 р.
Як стверджуе здобувач, будь-яка подальша затримка повно! ¿мплементаци положень Вщенсько! конвенци 1969 р. щодо застережень у нащойальне законодавство Украши сприяе повторению зга-даних та винйкненню ншшх помилок i прорахушив.
Яюцо практику застосування i особливо оформления застережень Украши при створенш СНД не можна визнати бездоганною, то у подальшш учасп у дДяльносп ocraHHboif, Украша неодноразово, безсшрно i ефективно вживала застереження для захисту свок суве-
ренних нггересш при пщписанш числсшшх документов СНД. Саме така практика 1 побажання деяких краУн СНД, в тому чист1 УкраУни, сприяли закршленшо шституту застережень у ст. 43 Статуту СНД (поки не гадписаного УкраУнохо), незважаючи на те, що положения про застереження не е характерними для статутних документа мУжнародних оргашзацш, якг школи навпъ м1стять пряму вказ1вку про 1хшо неможлшнсть. Здобувач хоттв би вважати це першим кроком для виправлення згаданоУ вище ситуащУ з застосуванням застережень, там бшыпе, що в подальний штеграцп Украши в европейське сшвто-вариство та при приеднанш до численних чинних свропейських та шших м1жнародних конвенцш и чекають бшьш склада процедури застосування застережень, приклада яких наведеш в дослщженш.
У Висновках узагальнюються результати дисертащйного дослщження, як! дали гадстави для визначення положень, що вино-сяться на захист, а також свщчать про те, що шститут застережень до багатосторошпх м1жнародних договор*« як окремий шститут права м1жнародних договорю, а ввдтак 1 мУжнародного права — широко використовуеться як в загальшй м1жнародшй практищ, так \ в м!жна-родно-правовш практищ Украши, завдяки чому, безсумшвно, заслу-говуе на увагу нащональноУ мУжнародно-правовоУ докгрини.
Досящження охотшо практично весь комплекс кнугочих в сучас-нш м1жнародно-правовш практищ УкраУни теоретико-правових проблем застосування шституту застережень до багатосторошпх м1жна-родних дoгoвopiв, певний заруб1жний досвад, що дозволило висловити конкретнЦ концептуально-конструктивш пропозицц (вщносно деяких питань нащональноУ доктрини м1жнародного права та дипломатично!' практики, а головне — вщносно корекцц' даючого внугршшього законодавства), спрямоваш на вдосконалення згаданоУ практики, за-побн-ання помилкам та на пщвшцення на цш основ1 ефективносп ви-користання застережень в захисп зовншшьо-полУтичних 1нтереав нашоУ держави,
Хоча, анал1зом чинних застережень Украши встановлена Ух вщповщтсть в щлому вимогам м1жиародно-правовоУ регламентацй, зокрема Вщенсысш конвенцц 1969 р., за шнятком окремих застережень до Угоди про створення СНД, у висновках дисертащйного дослщження висловлюеться пропозищя про необхадшсть додатковоУ оцшки, розгляду можливостл 1 кеобхлдносп перегляду та поступового зняття значноУ юлькостУ з них.
Результати дисертацшного дослщження переконують також у не-обхщносп суттевого вдосконалення ддочоУ нащональноУ регламен-тацЛ цього шституту, зокрема чинного Закону УкраУни «Про м^жна-родш договори Украши» та Регламенту ВерховноУ Ради УкраУни зпдно з приведеними в дисертащУ пропозищями.
Як загальний висновок, що випливае з розгляду проблем шститу-ту застережень, стверджуеться, що, позбувшись недолшв у його застосуванщ, Укра'ша зможе бшьш ефективно викорисговувати цю дипломатичну «тактичну зброю» для захисту ц суверенитету 1 штергав у процеа штеграцй у европейсыа та свпхж структури та приеднання до численних европейських 1 шших конвенцш. При цьому шдкре-слюегься, що зпдно з дипломатичним досвщом кожна серйозна по-мюхка в застосуванщ застережень здатна змшити напрям ща «збро!» на протилежний, поставивши шд загрозу не тхлыда штереси, суве-ренггет, М1жнародно-правову позищю, а й м1жнародний авторитет Украши.
Основы положения дисертаци викладеш у таких публшащях:
1. Застереження до мiжнapoдниx договор1в (практика Украши)// Право Украши. —1997. — № 10. — С. 60-64.
2. Конститущя Украши 1 деяю м1жнародао-правов1 аспекта захисту штереав нашо! держави // Зб1рник наукових праць Гнституту зако-нодавства Верховно! Ради Укра1ни. Випуск II. — К.: Книга, 1997. — С.127-137.
3. Застереження в м1жнародно-правовш практищ Украши (проблеми вдосконалення застосування) // Тези доповщей 1 наукових повщомлень науково-практично! конференцц «1деолопя державотво-рення в Украип: ¿сторк 1 сучасшсть» 22. 11. 1996 р. — К.: Генеза, 1997. —С. 381-384.
4. Коментар до Конституци Украши. — К.: Книга, 1996. — Статп 38,39, 40, 57, 64, 68. — С. 103-107, 143-145, 158-160, 164-165.
АНОТАЦ1Я
Шепель А.О. 1нститут застережень (анал1з практики Украши). — Рукопис.
Дисертащя на здобуття паукового ступеня кандидата юридичних наук i3 спещальносп 12.00.11 — м1жнародне право. — 1нститут держави i права ш. В.М.Корецького HAH Украши, Кшв, 1997.
Дисертащя привячена анал1зу теоретико-правових acneicriB шсти-туту застережень та м1жнародно-правово1 регламентаци застережень до багатостороншх м1жнародних догов opiB, а також анал1зу особли-востей сучасно! м1жнародао-правово1 практики Украши в ix застосуванщ та ц вцщовущосп, в тому чиап Закону Украши «Про м!жна-родщ договори Украши» 1993 р., м1жнародно-правовш регламентаци застережень, зокрема ВщенськШ конвенци «Про право м!жнародних договор1в» 1969 р.
Дисертащя пропонуе конкретш шляхи вдосконалення практики та чинного законодавства Украши вадносно застосуваня застережень.
АННОТАЦИЯ
Шепелъ А.А. Институт оговорок (анализ практики Украины). — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11—международное право. — Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 1997.
Диссертация посвящена анализу теоретико-правовых аспектов института оговорок и международно-правовой регламентации оговорок к многосторонним международным договорам, а также анализу особенностей современной международно-правовой практики Украины в их использовашга и ее соответствия, в т.ч. Закона Украины «О международных договорах Украины» 1992 г., международно-правовой регламентации оговорок, в часности, Венской конвенции «О праве международных договоров» 1969 г.
Диссертация предлагает конкретные пути совершенствования практики и действующего законодательства Украины в вопросах, относящихся к применению оговорок.
Ключевые слова: оговорки, многосторонние договора, право международных договоров, Закон Украины «О международных договорах Украины» 1993 г., Венская конвенция 1969 г.
SUMMARY
Shepel А.А. The Institute of Reservations (analysis of practice of Ukraine). — Manuscript. The Dissertation for obtaining a scientific degree of candidate of sciences (law) in speciality 12.00.11 — international law. — The V. M. Koretsky Institute of State and Law of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1997.
The dissertation is devoted to the analysis of theoretical and legal aspects of institute of reservations, international law reglamentation of reservations to the multilateral treaties as well as to analysis of the existing peculiarities of the modern international legal practice of Ukraine in using it and its correspondence, uncluding the 1993 Law of Ukraine «About international treaties of Ukraine», to the international reglamentations, especially to the 1969 Vienna Convention of the Law of Treaties.
The dissertation offers the definite ways how to perfect the active practice of Ukraine and its legislation in the usage of reservation.
Keywords: reservations, multilateral treaties, the law of treaties, the 1993 Law of Ukraine «About international treaties of Ukraine», the 1969 Vienna Convention.
