АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Историческо-правовые аспекты создания и деятельности таможенных органов Украины.»
Міністерство освіти України Львівський державний університет ім.І.Франка
г -- г і На правах рукопису
! и «/ ' ч
Ш»Р 1327
КОЛЬБЕНКО Андрій Володимирович
СТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ УТВОРЕННЯ ^ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.01. — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень; філософія права.
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Львів - 1997
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичног факультету Львівського державного університету! ім.І.Франка
Науковий керівник: ТИЩИК Борис Йосипович
кандидат юридичних наук, професор
Офіційні опоненти: СВЯТОЦЬКИЙ Олександр Дмитрович
доктор юридичних наук, професор
СЕМКІВ Віталій Остапович кандидат юридичних наук, доцент
Провідна організація: Інститут держави і права їм. В.М.Корецького
Національної академії наук України
Захист відбудеться “14”березня 1997 р. на засіданні Спеціалізованої вчені ради К 04.04.16 при Львівському державному університеті ім.І.Франка з адресою: 290602 м.Львів, вул. Університетська 1, ауд. 409.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівськог державного університету ім.І.Франка (м.Львів, вул. Драгоманова 5).
Автореферат розіслано 997 ]
Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради
Г.Г.. ШМЕЛЬОВ;
\ N
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Важливою сферою наукового іання розвитку суспільства і держави є вивчення найважливіших проявів [Іяльності. Таке вивчення дає можливість найбільш повно розкрити зномірності і характер зміни державно-правових явищ у залежності від пі економічного базису, суті держави і права та перспективи їх зитку.
Саме історико-правове вивчення державно-правових явищ дає гу найбільш повно і діалектично дослідити їх основні прояви та зміст, у, що воно відбувається з врахуванням тих конкретних політичних, томічних, соціальних, міжнародних та інших умов, у яких існував об"єкт кового дослідження.
Важливим проявом державної діяльності, а значить і державно-вовим явищем, практично на всіх етапах розвитку держави є митна ава, якою визнається порядок переміщення через митний кордон аїни товарів та інших предметів, митне регулювання, пов"язане з шовленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші іби проведення в життя митної політики.
Хоч митна політика та митні відносини виникли ще в сиву давнішу, ак на різних етапах розвитку суспільства і держави, вони зазнавали тих змін.
Ще у III і II тисячоліттях до н. е. митні відносини мали місце у перших рабовласницьких державах Стародавнього Сходу: Єгипті, >ії, Вавілоні, Греції, Римі та інших державах. Розвиток гішньоторговельних та митних відносин призводив до зміцнення та датку цих держав.
Якщо на перших порах митні стосунки розвивались хаотично і :онтрольно, то пізніше нони поступово почали стабілізуватись та [аментуватись. Наприклад, якщо в Афінах спочатку митні збори на візні товари складали 1/10 частину їх ціни, то вже за часів Демосфена у т. до н. е. вони зменшились до 1/20, 1/50 і навіть до 1/100 частини ціни ірів. Тоді почали запроваджуватись вперше і митні пільги для окремих торій платників мита.
Збір мита спочатку проводився окремими особами у своїх інтересах, поступово держава збір мита концентрувала у своїх руках з допомогою Дальних митних чиновників. І тому митні органи стали важливим кавним інструментом у структурі державного механізму, у
зовнішньоекономічних сгослтіках, а також захистом її економічног суверенітету.
Разом із зміною типів і форм держав, з ними змінювались і мита політика та роль митних органів.
Зважаючи на особливе значення і місце митних органів у структу] державного механізму будь-якої держави, дослідження розвитку митни органів України на різних етапах становлення її державності з мето] виявлення основних принципів і особливостей їх діяльності та організації нагальною необхідністю.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена також тш що протягом тривалого періоду Україна не мала власної державності і том одним із завдань роботи є — виявити важливість і залежніст життєздатності держави від існування власної митної політики і митні системи.
Важливим також є, на підставі історичного досвіду, виявити суть т призначення митних органів у державному механізмі, а також тих завдані які вони повинні вирішувати.
Становлення української державності проходило неоднозначно, і спадами та піднесеннями. Найбільш повно, на наш погляд, в он проявилось у своєму розвитку на кількох основних етапах: Київська Русі Козацька держава, УНР та ЗУНР, УРСР і сучасна незалежна Україна.
Саме після 24 серпня 1991 р., з часу проголошення державш незалежності слід по-новому осмислити та оцінити досвід попередньог державотворення в Україні, де важливим фактором була і митна справ: Цим зумовлений вибір теми даного дослідження.
Об"єктом послтджеиня є діяльність держави, яка пов"язана і митним захистом своїх державних кордонів.
Преиметом дослідження є процес організації, діяльності та розвита митних органів України і їх структура.
Метою дослідження є:
— вивчити історичний, законодавчий та монографічний практичний матеріал, який характеризує процес організації, діяльності розвитку митних органів України;
—на підставі теоретичних висновків виробити конкретні практичі пропозиції по дальшому удосконаленню організації і діяльності митни органів України у сучасних умовах.
Відповідно до зазначеної мети у дисертації зроблено спроб розв"язати наступні завдання:
-— зробити цілісний аналіз організації та діяльності митних оргаїіі України на основних етапах розвитку її державності;
— провести періодизацію розвитку митної справи і митних органів раїни;
— визначити взаємозалежність міцності держави від ефективної гної політики та власної митної системи;
— провести в історичному розвитку порівняльно-правовий аналіз гного законодавства України з міжнародними митними угодами;
— дослідити суть, місце і завдання митних органів у сучасній Україні.
Методологічною і теоретичною основою дисертаційного
слідження є діалектико-матсріалі стична теорія пізнання та наступні учкові методи: системний, історико-правовий, логічний, порівняльно-авовий, метод моделювання і прогнозування, функціональний та інші, а сож принципи, які вироблені науковою думкою: конкретний аналіз іначеного явища в певних умовах, єдність логічного та історичного, >бливого і специфічного та інші.
Джерельною базою дисертації' є архівні документи і матеріали гних та інших державних органів України, міжнародні та міждержавні >ди, Митний кодекс України, Закон "Про єдиний митний тариф", інше ;онодавство та підзаконні нормативні акти.
Фактичний стан розробки. Зважаючи на те, що в радянські часи гні органи України в складі митішх органів СРСР виконували, в іовному, тільки роль забезпечення державної монополії' на інішньоекономічні відносини, а тому їм приділялась недостатня увага до визначення і вивчення їх ролі в структурі державного механізму, рез це науковці-правники радянського періоду присвятили досить ;начну кількість досліджень цим питанням. Серед них можна виділити: І.
Кулішера, Б. В. Михайлова, Л. Н. Маркова, А. І. Потяєва, К. К. ндровського, Б. М. Угарова та інших 1.
Проте більшість цих авторів, за винятком проф.
К Сандровського., проводили досліджеїшя окремих періодів російської радянської митної політики і митішх органів. Наприклад, І. М. Кулішер2
"орин Ф. Советская конституция и таможенные органы // Советский гоженный контроль. — 1978. — № 1; Журавский П. Таможни Советского юза в 1935 г. // Внешняя торговля. — 1936. — № 8; Храбсков В. Г. можняизакон.— М., 1979.
<улишер И. М. История русского народного хозяйства. — М., 1925; пишер И. М. Основные вопросы международной торговой политики. — 1929; Кулишер И. М. Очерки истории русской торговли. Пг., 1923; гяипер И. М. Очерки истории таможенной политики. — С-Пб., 1903.
у своїх працях досліджував митну справу дореволюційної Росії і 20-их років радянського періоду. Б. В. Михайлові так само досліджува митну справу перших років встановлення Радянської влади.
Найбільш вагома наукова праця в контексті історико-правовог дослідження митної справи виконана Л. Н. Марковим^, однак вона тільк частково торкається розгляду митної політики та діяльності митни органів України, а саме період)' Київської Русі та радянського період; Заслуговує на увагу праця; А. І. Потяєва^, яка дає теоретичи обгрунтування митної справи.
Праці Б. М. Угарова^ в основному розкривають зміст оперативне діяльності митних органів, а саме боротьбі з контрабандою і митним правопорушеннями. .
Єдиним українським вченим-правшпеом радянського період}7, яки досліджував митну справу в контексті України є проф. Сандровський К.К. котрий і в сучасний період незалежності України плідно працює в цьом напрямку. Крім нього, на даний час, є окремі наукові доробки в галу; митної справи В. Мицика^, П. Ромашока^ та інших.
Наукова новизна. В роботі вперше, на підставі історичногс законодавчого, архівного і монографічного матеріалу зроблено цілісни аналіз організації та діяльності митних органів України на основних етапа розвитку її державності.
Проведена періодизація основних етапів розвитку митної справи
Україні.
1. Митна справа Київської Русі:
— VIІІ-Х1 ст.ст. — становлення митної справи і поступовий : розвиток в умовах єдиної централізованої держави,
З Михайлов Б. В. Таможенная система в первые годы Советской власти і
Ученные записки института международных отношений. — М., 1958. ^Марков Л. Н. Очерки по истории таможенной службы. — Иркутск, 1987.
-’Потяев А. И. Теория таможенного дела. — М., 1927.
6 Угаров Б. М. Международная борьба с контрабандой. — М., 1981 Угаров Б, м. У таможенного барьера. — М., 1975.
^ Сандров.ский К. К. Таможенное право (общая часть). — К., 1971 Сандровский К. К. Таможенное право (особенная часть). — К., 1973.
^ Мицик В. Поняття, місце і роль, сучасного митного права та йог складових: міжнародного, національного і позитивного митного прав. України//Українськийчасопис міжнародного права. — 1994. —№ 1.
9 Ромашок П. С. Митна політика України. — К., 1993.
— ХІІ-ХПІ ст.ст. — занепад єдиної митної політики і митної геми разом із розчленуванням території Київської Русі.
2. Митна справа Козацької держави:
— 1648-1654 рр. — формування єдиної державної та митної иторії внаслідок національно-визвольної війни і до видання універсалу 28 квітня 1654 р.
— квітень 1654-1754 р. — відносна стабільність митних порядків у іацькій державі і до видання російським царським урядом указу від шпня 1754 р. про скасування права України збирати митні збори.
— липень 1754-1778 р. — існування митних порядків на території орізької Січі і її остаточна руйнація.
3. Митна політика УНР та ЗУНР.
— березень 1917 р.-22 січня 1918 р. — утворення Центральної Ради,
пук Україною свого місця у світовій інтеграції і у взаємовідносинах з ією, та в зв"язку з цим невизначенність у формуванні власної митної ітики і до прийняття IV Універсалу та утворення незалежної держави Р. ’
— 22 січня 1918 р.-29 квітня 1918 р. — спроба УНР налагодити ежну митну політику, в тому числі підписання Брестського мирного овору і до встановлення влада гетьмана П. Скоропадського.
— 29 квітня 1918 р.-19 грудня 1918 р. — митна політика П. >ропадського в Україні.
— 19 грудня 1918 р.-22 січня 1919 р. — поступове зближення ємовідносин УНР періоду Директорії та ЗУНР і до об"єднання їх ордонної і митної політики.
4. Правове становище митних органів України в структурі янського державного апарату.
— 1917-1923 рр. — відносна організаційна відокремленність >аїни у митному розумінні.
— 1924-1963 рр. — поступова централізація радянських митних анів і часткова можливість впливу України на формування митної ітики через Митно-тарифну Раду.
— 1964-1990 рр. — повна централізація радянських митних органів.
5. Митна справа незалежної української держави.
— 16 липня 1990 р.-12 грудня 1991 р. — пошук і формування анізаційного та правового базису для функціонування митної системи в вах незалежності.
— 12 грудня 1991 р.-початок 1996 р. — удосконалення митної геми України.
Автор вперше подає своє визначення таких понять, як "мита, ідеологія держави", "митний суверенітет держави" та "митних органів" широкому розумінні:
митна ідеологія — це система політичних та правових погляді: держави на певному етапі її розвитку стосовно проведення економічного т пов"язаного з ним захисту власних державних кордонів з допомого!' митно-тарифного та позатарифного регулювання,
митний суверенітет — це можливість держави самостійні вирішувати в рамках національного законодавства та загальноприйнята: міжнародних норм, без втручання інших держав, питання економічного т. пов"язаного з ним захисту власних державних кордонів з допомого* митно-тарифного та позатарифного регулювання,
митні органи — це державні органи центральної виконавчої влада] котрі, виконуючи свої завдання і функції, з допомогою митно-тарифногі та позатарифного регулювання, на підставі національного т; міжнародного законодавства і митної політики, здійснюють економічній та пов"язаний з ним захист державних кордонів з метою забезпечена економічного та митного суверенітету.
Поряд із національним митним законодавством, авто] проаналізував окремі міждержавні митні угоди України на різних етапа: розвитку державності.
На підставі проведеного дослідження сформульовані науков узагальнення та висновки, які виносяться на захист:
— митна система сучасної України сформувалась на підстав багатовікового досвіду української державності, найважливішими етагіамі якого були: Київська Русь, Козацька держава, УНР та ЗУНР, УРСР т; сучасна незалежна Україна.
— на розвиток митної справи України впливали як національн особливості, так і міжнародні та міждержавні стосунки України;
— на всіх етапах розвитку української державності митна справа митна система були важливим чинником та гарантом становленні української державності;
— завдяки багатогранній і комплексній діяльності митних органі) по економічному захисту державних кордонів України на всіх етапах ї ефективності була взаємодія з іншими державними органами та службами;
— ефективна митна політика і сильна митна системи сприяш зміцненню української держави і, навпаки, їх слабкість сприяли ослабленнк її політичної та економічної могутності;
— поряд з необхідністю орієнтації сучасної української митної теми на міжнародно-правові вимоги і стандарти, важливим є врахування існого досвіду у виробленні митної ідеології та політики;
— митна політика України повинна відігравати, особливо на етапі іагодження власної економіки, протекціоністську роль з метою захисту чизняного виробника.
З метою удосконалення діяльності митних органів України, :ертант пропонує наступні практичні пропозиції:
— новий Митний кодекс повинен мати універсальне значешія для «етичного застосування. Він має регулювати принципові положення 'анізації митної системи і містити достатню кількість юридичних норм і оперативного і ефективного здійснення митником своїх повноважень,
— у новому Митному кодексі потрібно закріпити основні принципи шародно-правових актів, конвенцій з митних питань, альноприйнятих світових та європейських економічних і митних союзів,
— повинні знайти своє місце і питання взаємодії митної справи, ового режиму, міграційних процесів, як показала практика, теорія юзорих" кордонів тільки ускладнила митне регулювання,
— більш чіткіше врегулювати статус митного поста, оскільки ьшість митниць виникли саме з колишніх митних постів і його діяльність ещо ширшою від звичайного відділу митниці,
— перевести митні органи України на засада самоокупності мозабезпечення) із визначенням сталого відсотка відрахувань у їжавний бюджет . Подібні заходи дали можливість Козацькій державі идко налагодити ефективну і прибуткову митну систему,
— враховуючи те, що поряд з фіскальною і правоохоронною лсціями досить важливою у митній системі є інформаційно-аналітична, в іексі слід чіткіше висвітлити взаємодію Митно-тарифної ради при бінеті Міністрів України з конкретними митними органами з метою єчасної підготовки пропозицій про встановлення, зміну або скасування вок ввізного та вивізного мита.
уково-практичне значення роботи. Положення, які обгрунтовані сисертаційному дослідженні та висновки, які зроблені на їх основі можуть :и використані для подальших досліджень, а також враховані при (сконаленні сучасного митного законодавства і, зокрема, при підготовці іого Митного кодексу України.
Результати дослідження можуть бути також використані в ічальному процесі у юридичних та інших спеціальних навчальних
закладах, центрах та курсах по підготовці і підвищенні кваліфікації митних службовців.
Окремі матеріали роботи можуть бути використані при проведенні лекційно-пропагандистської роботи у митних органах України.
Апробація дослідження. Основні ідеї дисертації обговорювались на наукових звітних конференціях викладачів юридичного факультету Львівського держуніверситету (1994, 1995 рр.), апробовані на міжнародній конференції молодих юристів "Майбутнє правової системи України" (березень 1996 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Концепція розвитку законодавства України" (травень 1996 р.), III Всеукраїнській конференції "Стан кодифікаційного процесу в Україні" ([рудень 1995 р.), І регіональній науковій конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (лютий 1994 р.).
Структура дисертації зумовлена метою, завданням та предметом дослідження. Вона складається із вступу, двох розділів, які поділені на параграфи, висновків, списку використаної літератури.
Зміст дисертації. У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження, сформульовано предмет і мету, методологічну' і теоретичну основу, наукову новизну, науково-практичне значення роботи, охарактеризовано апробацію результатів дослідження.
Розділ І "Організація і особливості митної справи на різних етапах розвитку української державності" поділений на чотири параграфи.
У першому параграфі "Митна справа у Київській Русі” автор проаналізував процес та передумови виникнення митної справи у найпершій державі українського народу — Київській Русі.
Економічною передумовою появи митних зборів та спеціальних органів, які їх стягували, був розвиток товарного виробництва з метою обміну. Потреба у поповненні багатства окремих шодей, що стягували митні збори, а пізніше у поповненні державного бюджету так само сприяли виникненню митних зборів.
Політичною передумовою появи митних зборів та спеціальних органів, які їх стягували було формування і створення держави, яка для утримування державного апарату стягувала різні податки і збори, в тому числі з торгівлі та провозу товарів. Це сприяло поступовому визначенню, оформлешпо та захисту митної території і державних кордонів — важливих чинників митної справи.
Осіб, які стягували мито, називали митниками, або митарями. Крім спеціальних посадових осіб — митників у Київській Русі правом збирати мито інколи наділялись окремі бояри, котрим у нагороду за добру службу
- и -
князь дарував окремі волості з правом збирати мита. Цим правом язь міг наділяти цих осіб і за договором на певних умовах.
Поступово мито відділилося від інших зборів і утворило особливу упу зборів, що стягувалися не за право торгівлі на ринках і не за проїзд ' дорогах, річках та мостах, а за право в'їзду на чужу територію і право ивозу чи вивозу товарів. З розвитком держави мито почало сплачуватися ;е не з людей, що проїзжали по дорогах, чи перебували на ринках, а з мих товарів, що переміщалися через кордон держави, яка мала і кордонну митницю.
процесі свого розвитку староруська держава взяла контроль над рговельними шляхами як всередині країни, так і в інші віддалені землі їропи, Азії та Африки. Охороняючи свої міжнародні торговельні та митні ава, Київська Русь зуміла укласти перші міждержавні угоди політичного і рговельно-митного характеру, тим самим зміцнюючи свої міжнародні зиції. Однією їз перших таких угод був договір 907 року руського князя гега з Візантією за яким руським купцям створювались умови для митної торгівлі ("да творят куплю, якож им надобе, не платяча мыта ни тем же"). Митні збори були частиною загальної торговельно-фінансової літики Київської держави і відображали її воєнно-політичні успіхи та вдачі. Якщо князь Олег у 907 році добився у Візантії привілеїв у сплаті іта, то невдалий похід князя Ігора у 945 році цих привілеїв позбавив.
Важливе значення для розвитку митної справи Київської Русі мали рговельно-митні зв"язки з країнами Сходу, зокрема арабськими та аїнами Західної Європи. До цього часу в українській мові збереглись абські слова: караван, магазин, сарай тара, тариф (підкреслено нами) і . д. Розвивались також митні відносини з німецькими, угорськими та льськими містами, про що свідчать Рафельштетські митні статути кінця та початку X ст. ст., жалувана грамота угорського короля Імре (1196-
04 рр.), серія грамот 1129-1191 рр. на міжнародний ярмарок у сірійському місті Енсі та інші документи.
Ще з Київської Русі дійшов до нашого часу також звичай омбування товарів, який був відомий у багатьох торговельних центрах сі: Києві, Новгороді, Чернігові та ін. В цей час набула розвитку мережа тних комор, які служили не тільки засобом для складування і зевантаження товарів, але і для його охорони.
Митні відносини знайшли своє закріплення і у найважливішій м"ятці права Київської Русі — "Руській Правді". Наприклад, у ст. 37 зширеної редакції "Руської Правди" йшла мова про купівлю-продаж адених речей, що здійснювались на ринку. В разі заявления претензій,
покупець вказував на продавця і його покази підтверджувались двома свідками, або одним митником.
Митні збори у Київській Русі поділялись на проїздні і ринкові.
У ХІІ-ХІІІ ст. ст. хрестові походи, які відбувались у Європі, привели до того, що Київська Русь поступово опинилася осторонь від торговельних шляхів, держава розпалась на окремі князівства їз своїм відокремленим життям і відокремленою митною політикою.
Параграф 2 "Правові засади митної політики та діяльності митних органів Козацької держави" присвячений розглядові митної політики України часів Б. Хмельницького і до половини XVIII ст.
Ще в період визвольної війни на Україну привозили свої товари купці з Вірменії, Угорщини, Греції, Молдавії, Криму, Туреччини. Частина цих товарів йшла транзитом до Росії та ітппі країни. Зовнішньо-торговельне мито на різні товари, золото, срібло, алмази та інші цінності, що вивозилися, сплачувалися дзвінкою монетою. Привізні цінні метали і камені митом не обкладалися. Це стимулювало збільшення гетьманського скарбу і покращувало фінансове становище держави.
Досить часто українські купці гетьманським урядом взагалі звільнялися від сплати мита. В той же час, товари тих іноземних купців, які, щоб не платити мита, вдавались до посередництва місцевих українських купців, що були звільнені від сплати мита, і видавали ці товари за свої, конфісковувались митними чиновниками. При чому половина цих конфіскованих товарів надходила до гетьманської скарбниці, а половина митнику, котрий ці товари конфісковував. За транзит і право складування товарів іноземні купці повинні були сплачувати провізне мито. Все це сприяло збільшенню не тільки кількості товарів, які привозились на Україну, але и кількості грошей.
Прагнучи розширити зовнішню торгівлю, гетьманське управління заохочувало іноземних купців і дозволяло їм після сплати 2% ввізного мита вільну торгівлю своїми товарами у містах України. Вивізне мито також становило 2% від вартості товарів. Ця ставка мита була чи не найменшою у тогочасній Європі, що дозволило Козацькій державі значно збільшити товарообіг як на Україну, так і з України.
Прикордонне мито збиралось до державного скарбу безпосередньо через військового екзактора з допомогою підлеглих йому органів, або через орендарів-відкупників.
Для впорядкування фінансово-митних відносин Козацької держави у складі гетьманського уряду появилась посада генерального підскарбія. Особа, що займала цю посаду, відала фінансами козацького війська, розподілом натуральних і грошових податків, встановлювала мито тощо.
Впорядковуючи митні справи Козацької держави, Б. Хмельницький ерсалом від 28 квітня 1654 року доручив збирати митні збори Астафію аматенку. Його посада в універсалі називалась "дозорца наш", а ювці, що йому допомагали називались "факторами".
Торговельно-митні відносини мали місце і у запорізьких козаків, які и у Середньому Подніпров'ї. Головними місцями торгівлі і збирання а запорожців з татарами були Січ, Перекоп, Кафа, Козлів, з поляками нь, Корсунь, Лйсянка, Торговиця, з росіянами Стародуб, Миргород, ол, Лубни, Роміш та ін. Щоб брати мито з купців, на всіх запорізьких ках були особливі начальники — військові кантаржії. Для збору мита переправах існувала окрема старшина, що складалась з шафарів, іафарів, писарів, підписарів.
Регулювання митних відносин було передбачено і у ст. 16 ституції Пилипа Орлика 1710 р.
Митна справа Козацької держави розвивалась стабільно до дини XVIII ст., аж до 15 липня 1754 р., коли царський уряд Росії •ронив Україні збирати митні збори у вигляді індукти (лат. іікІисШз — юваджений) і евекти (лат. єуєсШб — який вивозиться). Внаслідок цього манський скарб втратив приблизно 50000 крб. щороку. Це відчутно тло по фінансовому становищу Української держави.
Хоч після 1754 р. Запорізька Січ ще зберігала незалежність своєї тої території, однак це залишалось недовго, тому що у 1775 р. вона була точно зруйнована.
У 3 параграфі "Митна політика УНР та ЗУНР" розглянуті умови і оби проведення митної політики Українською Народною Республікою Західно-Українською Народною Республікою. Автор проаналізував івні документи, які впливали на формування і здійснення митної тики. Одним із перших таких документів був І Універсал від 23 червня ' р., де говорилося, що відтепер український народ сам повинен творити ) долю. Оскільки до цього часу український народ всі кошти віддавав у юсійську Центральну Казну, то не має тепер від неї того, що повинен іати за це. Однак чіткого плану зміни такої ситуації Універсалом не шося. Не було чіткої економічної програми і у II Універсалі від 16 ія 1917 р.
III Універсал від 20 листопада 1917 р. в обов"язки Генерального )етаріату вже відніс встановлення державного контролю над іукцією України. За цим Універсалом Україна була проголошена зшською Народною Республікою і до її території були віднесені: іщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, гринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму).
Українська Центральна Рада залишила чинним законодавств Тимчасового уряду і навіть частково старого царського режиму (цивільн кримінальне, торговельно-митне та інше), тому і попередня митна систем залишалась в силі, а саме: департамент митних зборів, окружні і дільничі митні управління, митниці, застави, пости і пункти.
12 жовтня 1917 р. у одній із Декларацій Генеральний Секретари передбачив створення економічного комітету, котрий повинен 6} регулювати всю справу постачанім та поділу харчів, сирих матеріалів і палива і разом регулювати всю промисловість та торгівлю. На початі грудня 1917 р. генеральний секретар у продовольчих справах N Ковалевський заборонив вивозити продовольство за межі України. Однг ці заходи були мало ефективними.
Найбільше значення для творення економічної та митної політик мали IV Універсал від 27 січня 1918 р. та Брестський мирний договір, яке був підписаний 8 лютого 1918 р. Зокрема в Універсалі було записано, и "відтепер Українська Народна Республіка бере у свої руки найважливіші галузі торгівлі і усі доходи з неї обертає на користь народу ... Торгівл товарами, які мається привозити із-за кордону й вивозити за кордон вестиме сама наша держава ... Для виконання цього поручаем Правительству Республіки виробити й представити до затвердження заков про це, також про монополію заліза, вугілля, шкур, тютюну й інші продуктів і товарів". Ст. 7 Брестського договору врегульовуваї міждержавні митні відносини з Австро-Угорщиною, Німеччиної Туреччиною і Болгарією.
Власну митну політику проводив і П. Скоропадський, котрий 1918 р. відновив митний кордон між Україною та Росією. Ним буї укладено двохсторонні договори з Кубанню та Доном, де передбачали» умови розвитку торговельно-митних відносин. В цей час у губернЬ України діяли фінансові палати, у митних районах — митниці — і мит інспектори.
Уряду Директорії через складну внутрішню і зовнішню політш обстановку займатися торговельно-митними питаннями у повній мірі вя не було змоги.
У ЗУНР безпосереднім державним органом управління, які здійснював керівництво фінансовими і митними справами був Державні: секретаріат фінансів. До цього складу входили митні органи, скарбої сторожа та органи мір і ваги. Йому також підпорядковувались: обласі дирекція скарбу в Тернополі, дирекція скарбових округів, прикордон митні уряди та податкові відділи при повітових комісаріатах. Деякі мит функції належали і Секретаріату з торгівлі і промислу.
3 22 січня 1918 р. після об"єднання ЗУНР та УНР, їх закордонна і і політика стала спільною.
У 4 параграфі "Правове становище митних органів України в турі радянського державного апарату" автор дослідив виникнення :ських митних органів і розвиток митних органів України у складі ;ського державного апарату. Цей процес можна поділити на три ні періоди:
1917-1923 рр. — відносна організаційна відокремленість митних ів України. В цей час в Україні існувало 46 митниць, які рядковувались митному відділу, створеному при уповноваженому щого комісаріату зовнішньої торгівлі при РНК УРСР.
1924-1963 рр. — створення СРСР, прийняття 14 грудня 1924 р. :ого статуту СРСР та 19 грудня 1928 р. Митного кодексу СРСР. В цей дбувалась поступова централізація митних органів і Україна могла і частково впливати на формування митної політики через Митно-)ну Раду.
1964-1991 рр. — прийняття 5 травня 1964 р. нового Митного су СРСР і повна централізація радянських митних органів, де права та інтереси України зовсім не бралися до уваги.
Дещо змінити ситуацію намагався Митний кодекс СРСР 1991 р. Він ався врегулювати і врівноважити митні інтереси центру, союзних 5лік та окремих регіонів СРСР в умовах переходу до ринкової міки з допомогою митно-тарифного регулювання.
Розпад СРСР та створення Співдружності Незалежних держав в це завдання нездійсненним.
Розділ II "Створення і роль митних органів України в умовах іжності" розпочинається 1 параграфом "Основні етапи становлення вої основи митної справи незалежної Україїш". У цьому параграфі дослідив етапи становлення митної справи України від Декларації фжавний суверенітет від 16 липня 1990 р. ідо початку 1996 р.
У ньому автор проаналізував Декларацію про державний суверен-?акон "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., "Про митну справу в Українській РСР" від 25 червня 1991 р., Акт про лошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., Митний кодекс ни від 12 грудня 1991 р., Закон "Про єдиний митний тариф" від 5
о 1992 р., Закон "Про внесення змін і доповнень до деяких одавчих актів України з митних питань" від 28 січня 1994 р. та інші ітивні акти.
Усі вищеназвані документи відіграли величезну роль у створенні і одженні митної системи незалежної України. Проте за час, що минув,
митна система та митна політика України зазнали суттєвих змін.. відсутність досвіду у проведенні власної митної політики, відсутніст теоретичного обгрунтування та концепції у формуванні власної митне системи, невизначеність структури та статусу митних органів призвели д того, що багато законодавчих та інших нормативних актів України митних питань почали відставати від вимог часу, тому міжвідомчої групою, до якої увійшли відповідальні працівники і спеціалісти Державног митного комітету та митниць України готується проект нової редаки Митного кодексу України.
У 2 параграфі "Суть, мета і завдання митних органів України" автор з"ясував завдання, які ставляться Митним кодексом України та Законом "Про митну справу в Українській РСР " на митні органи України.
Це:
— захист економічних інтересів України,
— контроль за додержанням законодавства України про митн
справу,
— забезпечення виконання зобов"язань, які випливають міжнародних договорів України стосовно митної справи,
— використання засобів митно-тарифного та позатарифног регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів і інших предметів,
— вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інши предметів, що переміщуються через митний кордон України,
— комплексний контроль разом з Національним банком Україн валютними операціями,
— здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів додержання учасниками зовнішньоекономічних зв"язків державнії інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерсті зовнішньоекономічних зв”язків України,
— створення сприятливих умов для прискорення товарообігу 1 пасажиропотоку через митний кордон України,
— боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил,
— співробітництво з митними та іншими органами зарубіжнії країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи,
— ведення митної статистики .
На основі аналізу виконання цих завдань митними органам України автор зробив своє визначення митних органів (у широкої* розумінні).
У третьому параграфі "Порядок створення, структура і компетенц митних органів України" автор пов"язав діяльність митних органів із
здійсненням зовнішньоекономічної і зовнішньоторговельної ітики держави. Тому, разом із зміною їх курсу змінювався не тільки т і завдання митних органів, але і удосконалювалася їх структура.
На різних етапах розвитку митної справи України виникали нові ани, підрозділи та допоміжні служби для кращого здійснення тих іань і функцій, які ставить на митні органи держава. Якщо за Законом
0 митну справу в Українській РСР" від 25 червня 1991 р. та Митним ексом України від 12 грудня 1991 р. була встановлена деохланкова на управлінська структура: Державшій комітет митного контролю — ниці, то Закон "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих в України з митних питань" від 28 січня 1994 р. встановив трьохланкову /ктуру: Державний митний комітет — територіальні митні управління іитниці. З кожним роком удосконалювалася і компетенція структурних юзділів митних органів України.
Головні напрями митної політики України; структура системи шів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов його обкладання; спеціальні митні зони та митні режими на території аїни; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію аїни забороняється, визначаються Верховною Радою України.
А забезпечення здійснення митної політики України відповідно до >нів України; встановлення митних зборів і плати за митні процедури; здинація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств аїни з питань митної справи; проведення переговорів та укладання іародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених інами України; подання на розгляд Верховної Ради України тозицій щодо системи митних органів України здійснюються Кабінетом
1 стрів України.
У останньому четвертому параграфі "Діяльність митних органів по істу економічних інтересів України (на базі матеріалів митниць цного і Карпатського територіальних митних управлінь)" автор шалізував роботу митниць та інших митних органів західного регіону а хисту економічних інтересів України. Особливістю митниць західного >ну є те, що їх. більшість є "зовнішніми", тобто розміщені безпосередньо итному кордоні (наприклад, Мостиська, Рава-Руська, Чопська та інші), завантаженість цих митниць говорять наступні факти. Наприклад, ш в травні 1995 р. Івано-Франківська митниця прийняла 178,7 тис. г вантажів, на територію зони діяльності митниці прибуло 45 літаків, гтіло — 32, оформлено документів на прибуття 2970 транспортних бів, а на виїзд 1869 їх одиниць. А тільки за 1994 р. митницями
Карпатського територіального митного управління бул нараховано понад 147 млрд. крб. мита.
Велику частішу роботи митниць західного регіону займає боротьб з контрабандою та порушеннями митних правил. Тільки за 1994 рі митниці Карпатського територіального митного управління завели 640 справи про порушення митних правил на загальну суму понад 121 млр; крб., порушено 323 кримінальні справи про контрабанду на суму понад 5 млрд. крб.
А митницями Західного територіального управління тільки за дв місяці 1995 року за порушення митних правил і контрабанду конфіскован в дохід держави різних товарів і валюти на суму понад 60 млрд. крб.
Важливим видом діяльності митниць є контроль за перевезеннж зберіганням і розпорядженням товарами та іншими предметами, ш знаходяться під митним контролем. Саме з допомогою цих та інших заході забезпечується захист економічних інтересів України.
У висновках підведені підсумки, сформульовані висновки практичні рекомендації', які спрямовані на подальше удосконалення митн< системи України.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідженк викладені у наступних публікаціях автора:
1. Становлення митної справи у Київській Русі // Проблем державотворення в Україні. Вісник Львівського університету. — 1994. -вип. 31. — С. 23-24.
2. Митна політика Козацької держави // Актуальні проблеми формувань правової держави в Україні. Вісник Львівського університету. — 1995. -вип. 32. — С. 95-96.
3. Митні відносини у запорізьких козаків II Проблеми державотворення захисту прав людини в Україні. Матеріали наукової конференції (люти
1995 року).— Львів., 1995. — С. 43-44.
4. Мито // Довідник з історії України. Видавництво "Генеза". — К., 199
— Т. 2. — С.230
5. Актуальні питання розвитку митного законодавства України Концепція розвитку законодавства України. Матеріали наукові практичної конференції. — К., 1996.—С. 117-119.
6. Митна політика УНР та ЗУНР II Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні.Матеріали II регіональної конференції(лют»
1996 р.) — Львів., 1996. — С. 78-81.
Аннотация
Кольбешсо А.В. Историческо-лравовые аспекты создания и гельности таможенных органов Украины.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических к по специальности 12.00.01 — теория и история государства и права; эрия политических и правовых учений; философия права. Львовский дарственный университет им. И. Франко. Львов. 1997.
В диссертащш исследуется историческо-правовой процесс анизации, структуры, деятельности и развития таможенных органов >ашіьі, изучается исторический, законодательный, монографический и ктический материал и на их основании сделаны практические здожения по усовершенствованию организации и деятельности оженных органов Украины в настоящее время.
Summary
Kolbenko А. V. Historical and legal aspects of formation and activities іе Customs bodies of Ukraine.
The scientific paper for attaining the scientific degree of PND of law, iality 12. 00. 01 — the theory and history of the state and law; the history of ical and law studies; the philosophy of law. Lviv State university named after •anko. Lviv. 1997.
The scientific paper investigates historical and legal process of the or-zation, structure, activities and the development of the Customs bodies of aine. It studies the historical, legislative, monographic and practical material.
Practical suggestions are made on these grounds to improve the organi-m and activities of the Customs bodies of Ukraine nowadays.
Ключові слова:
— митні органи України; створення, діяльність, розвиток митних інів України.
