АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовая охрана знаков для товаров и услуг в Украине»
РГ6 о я
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кашинцева Оксана Юріївна
УДК 347.772
Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні
Спеціальність: 12.00.04 - господарське право;
арбітражний процес
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 2000
Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права Дручок Генрієтта Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік
Академії правових наук України, Заслужений працівник
народної освіти України
Підопригора Опанас Андропович
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
кандидат юридичних наук,
Третьякова Вікторія Григорівна,
завідуюча відділом з гуманітарних питань і захисту прав людини Науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України
Провідна установа: Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк
Захист відбудеться « А#/»_______ 2000 року о / #1/ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.06. при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.253).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
л
Автореферат розіслано « 'О» г /у2000 року.
“7 =
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук
Боднар Тетяна Валерйвна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження.
Актуальність проблеми правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, а ;ред них - знаку для товарів і послуг, - зумовлена змінами принципів зсподарювання у вітчизняній економіці. Рівень розвитку економіки держави, серед ппого, визначається тим, якою мірою вона забезпечує правову охорону результатів гтелектуальної діяльності людини.
З часів існування у складі СРСР Україна успадкувала непристосоване до умов инкової економіки законодавство у галузі інтелектуальної власності, і її складової -ромислової власності, об’єктом якої є знак для товарів і послуг. Україна, як равонаступниця СРСР, країна-учасниця міжнародних конвенцій і угод у галузі ромислової власності, прийняла у 1993 році Закон України «Про охорону прав на гаки для товарів і послуг». Сьогодні норми цього закону не відповідають реаліям рактики, і тому проблема вдосконалення законодавства у галузі охорони знаків ібула нової актуальності.
Нагальна необхідність вдосконалення законодавства у галузі інтелектуальної іасності постала перед вітчизняним законодавцем відповідно до зобов’язань, які з кладені на Україну, як учасницю Угоди про партнерство і співробітництво між країною і Європейськими Співтовариствами та їх державами членами.
Актуальність проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства у галузі телекгуальної власності зумовлена також запланованим Україною вступом у сесвітню Торгівельну Організацію (далі - ВТО), що є запорукою входжепня країни у світове співтовариство як повноправного члена. Головна умова членства у ТО - приєднання України до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ), ,о є комплексом міжнародних договорів у системі ВТО.
Однією з найважливіших угод ГАТТ є Угода з торгових аспектів прав телекгуальної власності (далі - Угода TRIPS). Вона визнана у світовому іівтоваристві як правовий документ, що охоплює питання, пов’язані з охороною зав на об’єкти інтелектуальної власності, які розглядаються як товар. Угода TRIPS гтановлює, що країни-учасниці зобов’язуються забезпечити на своїй території дію завових процедур, які запобігають правопорушенням у сфері охорони телекгуальної власності та їх недопущенню в майбутньому.
Інтеграція України у світовий ринок в системі ВТО зумовлює необхідність зиведення національного законодавства у відповідність стандартам і нормам, що істять наведені міжнародні договори.
Ступінь наукової розробленості теми. Ступінь наукової розробленості юретичних і практичних питань правової охорони прав на знак для товарів і послуг Україні є досить низьким. І хоча після прийняття Закону «Про охорону прав на іаки для товарів і послуг» у 1993р. протягом останніх років опубліковані певні >зробки щодо питань застосування та вдосконалення чинного законодавства у лузі охорони об’єктів промислової власності і, зокрема, знаку для товарів і послуг, »ни не забезпечують створення цілісного наукового уявлення про основні
матеріально - правові і процесуальні аспекти функціонування знаку як об’є промислової власності у системі господарювання.
Сьогодні відсутні визначення поняття «загальновідомого знаї «колективного знака», поняття «асоціативності» і «моральності» знака, не над; достатньої уваги подвійній правовій природі знака, як об’єкта двох правових і інститутів права інтелектуальної власності - промислової власності і авторськ права, відсутнє також чітке визначення суб’єктів права на знак як на законодавчо такі на теоретичному рівні.
Чинному законодавству про охорону прав на знаки для товарів і пос. властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, містяться у законі «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і Паризь конвенції з охорони промислової власності.
Ці та інші недоліки досі не одержали достатньої наукової оцінки відповідних рекомендацій щодо їх виправлення.
В дисертаційному дослідженні основну увагу було надано розробці пропози щодо удосконалення законодавства у галузі промислової власності щодо знака ; товарів і послуг, і їх теоретичному обгрунтуванню. Результатом такого досліджеі стало введення пропозицій у вітчизняне законодавство щодо відмінного від чинне поняття «знака для товарів і послуг», поняття «колективного знак «загальновідомого знака», також таких понять, як «асоціативність знака», «тре осіб ж суб’єктів суміжних прав на знак для товарів і послуг», а у правову літерат)
- «принципу моральності», поняття «спорідненої компанії», тощо.
Головною метою та завданням дисертаційної роботи був правовий ана історії становлення знака для товарів і послуг як об’єкта права промисло; власності, існуючих у вітчизняному законодавстві та законодавс західноєвропейських країн та країн Америки форм і методів правового забезпечен належної правової охорони знаків для товарів і послуг. Саме на цій основі тг
- урахуванням певних особливостей соціально-економічного розвитку Украй розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у галузі охорони прав знак для товарів і послуг.
Виходячи з цього, об’єктом дисертаційного дослідження є знак для товарі послуг як об’єкт права, а також правові і (для глибини дослідження і повне розкриття теми) економічні, соціально-культурні та етичні аспекти забезпечен правової охорони прав і законних інтересів суб’єктів права на знак.
Предметом дослідження є сукупність суспільних відносин, які виникають п розробці, реєстрації і введенні знака у господарський обіг.
Методологічною основою дослідження є основні науково-теорети1 положення, властиві як загальній теорії права, так і відповідним галузям насамперед, господарському і цивільному праву.
В основу дослідження зазначених проблем покладено діалектичний мето/: системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержаних внаслід цього висновків. Також застосовувалися окремі наукові методи: порівняльн правовий, логічний, статистичний, поєднання дедуктивного та індукативно
з
іринципів послідовного з’ясування окремих закономірностей та обгрунтування на іій основі відповідних висновків.
Нормативною базою дисертації є як міжнародне законодавство у галузі нтелекіуальної власності, яке встановлює загальні принципи правового >егулювання у цій галузі, зокрема: Паризька конвенція з охорони промислової їласності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Ніццька угода про ііжнародну класифікацію знаків, Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами тощо, так і національне аконодавство у галузі інтелектуальної власності, і насамперед, Закон України «Про іхорону прав на знаки для товарів і послуг», Закон України «Про власність», Закон ^країни «Про підприємництво», закон України «Про обмеження монополізму і іедопущення недобросовісної конкуренції», Закон України «Про захист від «добросовісної конкуренції», Закон України «Про захист прав споживачів».
Разом із тим, значну увагу присвячено аналізу аналогічного законодавства 'осії, Польщі, Великої Британії, Франції, Німеччини, США, Бразилії, Японії.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали роботи сучасних равознавців України, які працювали над розробленням законів у галузі тгелектуальної власності і авторів дореволюційної доби. Велика питома вага серед роаналізованої літератури належить зарубіжним вченим. У дисертаційному осліджені використані, зокрема, роботи: А. М. Адуєва, М. М. Агаркова, Е. А. .рієвича, Г. Боденхаузена, С. А. Горленко, 1.1. Дахна, В. Н. Дементьева, Р. Дюма, В. Івдокимова, Жюлліо де ла Морадьєра, О. С. Іоффе, Дж. Каспера, Б. Ф. Кекуха, А.
Колодія, В. В. Копейчікова, П. А. Кропоткіна, В. В. Лаптева, О. Е. Лейста, І. Е. їаміофи, Д. І. Мейера, А. В. Міцкевича, В. С. Нерсесянца, А. Ю. Олійника, В. Петрова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Б. Г. Прахова, 3. В. Ромовської, В. П. ергеєва, Т. А. Соболева, А. В. Супернської, С. Сосни, Ю. К. Толстого, Г. І. Тункіна,
. І. Тицької, В. М. Фейгельсона, Е. Флейшиц, Ф. Хайка, Я. М. Шевченко, В. С. Щербини, І. СогшэЬ, Б. Сатріеіі, В. Кегіу та інших.
Емпіричною базою дисертаційної роботи стали результати узагальнень тчизняної адміністративної практики розгляду справ щодо надання чи відмови у зданні правової охорони знакам, а також матеріали вітчизняної та зарубіжної вдової практики розгляду справ у галузі охорони прав на знак.
Важливе значення у роботі над темою мала зарубіжна практика судового ззгляду справ у галузі порушень права на знак, з огляду на недостатній досвід і тактику вітчизняних судів у цій галузі.
Наукова новизна дослідження. Відповідно до одержаних внаслідок ісертаційного дослідження результатів, автор виносить на розгляд і захист шоження, які містять наукову новизну:
- згідно із основними положеннями теорії права і семіотики, знак для товарів і клуг - це знак, який є засобом індивідуалізації результатів господарської діяльності гб’єктів господарювання за допомогою використання певних символів, здатних кликати у споживача певні асоціації з особою товаровиробника, чи особою, яка ідає послуги;
- необхідним є введення легального визначення асоціативності знака, здатності його символів (словесних, зображувальних, музичних, світлових тон викликати бажання і поведінку споживача, спрямовані на придбання товару під ці знаком;
- колекгавний знак для товарів і послуг - це знак, якій підтверджує членся особи у господарському об’єднанні і відрізняє товари і послуги членів об’єднай від однорідних товарів і послуг інших осіб;
- знак для товарів і послуг є об’єктом прав промислової власності і об’єкті авторського права;
- суб’єкт права на знак для товарів і послуг є суб’єктом господарськ відносин;
- колективними суб’єктами права на знак для товарів і послуг є господарсі об’єднання і споріднені компанії;
- розширення кола осіб - суб’єктів прав на знак: визнання суб’єктними пра на знак третіх осіб;
- третіми особами - суб’єктами суміжних прав на знак є особи, немайнс права яких пов’язані з використанням знака для товарів і послуг, який відображ ознаки, притаманні цій особі;
- суміжними правами на знак для товарів і послуг є суб’єктивні пра громадян, які виникають і можуть бути порушені у зв’язку з розроблення реєстрацією і використанням знака для товарів і послуг;
- договір франшизи - це договір, за яким особа, яка має права на об’єк інтелектуальної власності, зокрема на знак для товарів і послуг, а також на праї пов’язані із цими об’єктами, передає визначений обсяг своїх повноважень необхідної для їх реалізації інформації іншій особі на договірній основі, згідно вимогами законодавства країн дії франшизи;
- особливість змісту права власності на знак для товарів і послуг зумовлюєть подвійною правової природою знака для товарів і послуг - належністю до об’єкті права промислової власності і до об’єктів авторського права;
- контрафакцією є незаконне використання особою, шляхом введення господарський обіг товарів, позначених знаком тотожним чи схожим із знаком, яю належить іншій особі, що може призвести до послаблення розрізняльної здатнос останнього;
- визначення неправомірного паралельного імпорту, яким є імпортуван товарів, позначених ліцензійним знаком, на територію, яка є ринком збуту власни знака і яка не визначена в договорі територією дії ліцензії, як виду порушення пра на знак для товарів і послуг;
На підставі цих висновків до законодавства України у галузі правової охорої прав на знак пропонуються відповідні зміни. Аргументація щодо необхідної запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій надається дисертаційній роботі.
Наукова і практична значимість дослідження. Основним результате дисертаційного дослідження є розроблення комплексу взаємопов’язаних наукові
юложень про знак для товарів і послуг як об’єкт правовідносин, так і безпосередньо цодо правовідносин, які складаються з приводу використання знака для товарів і юслуг, як об’єкта прав промислової власності і як об’єкта авторського права. Визначення характеру взаємопроникнення цих двох правових інститутів дає можливість виявити подвійну правову природу знака для товарів і послуг - його іалежність до двох правових інстшутів - права промислової власності і авторського ірава, що зумовлює певну специфіку у практиці його використання у осподарському обігу.
Дослідження поняття «знака» з позиції теорії права і семіотики, дає южливість усунути термінологічні неточності, які існують у вітчизняному аконодавстві, а також практичні помилки при наданні правової охорони знака для оварів і послуг, визначенні її меж і подальшого забезпечення.
Дослідження функцій знака у дисертації дає змогу розробити певні методичні іекомендації щодо проведення експертизи заявленого позначення.
У роботі надаються практичні рекомендації щодо усунення правових помилок ри визначенні розрізняльної здатності знака для товарів і послуг і обсягу його икористання.
Визначення специфіки суб’єктного складу правовідносин, що складаються з риводу використання знака для товарів і послуг, аналіз складу правопорушень юдо прав на знак для товарів і послуг, сприяють віднаходженню правильних рішень ри судовому розгляді даної категорії спорів.
Практичне значення має висновок щодо необхідності створення спеціального [атентного суду для розгляду справ у галузі промислової власності.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, авчальних посібників та методичних розробок з курсу «Право промислової насиості» для студентів юридичних вузів, спецкурсів «Патентно-правова робота на ідприємстві». Окремі положення, викладені у дисертації, мають дискусійний ірактер і можуть бути базою для подальшого наукового дослідження проблеми равової охорони знаків для товарів і послуг і визначення недобросовісної шікуренції.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки ясертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права юридичного акультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на іуково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету (22 квітня 1998 зку), на науковому семінарі юридичного департаменту Університету Джорджтаун у ашингтоні (15 квітня 1999 року) . Проміжні результати дослідження були викладені їсертаїггом як у вітчизняній правовій літературі, зокрема у спеціальних виданнях -урналах «Право України», «Предпринимательство, хозяйство и право», «Вісник иївського Університету» (всього 5), так і за кордоном (Велика Британія) у книзі Doing Business in Ukraine», в якій автору належить розділ «Intellectual Property».
Структура дисертації та її послідовність обумовлені об’єктом дослідження та )гікою викладення матеріалу. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, 14 іраграфів, заключних положень та переліку нормативних актів та використаної
літератури. Обсяг дисертації' становить 198 сторінок, з яких 21 сторінку займ список використаних джерел.
Зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації; визначається ме дослідження, його методологічна та теоретична основа; розкривається теоретичн< практичне значення дослідження; формулюються положення, які виносяться : захист.
У першому розділі «Знак для товарів і послуг як об’єкт права», який включ п’ять параграфів, досліджується становлення та тенденції розвитку знака для товар і послуг (далі - знака) як об’єкта правовідносин в цілому і визначення знака . об’єкта господарських правовідносин.
У першому параграфі «Становлення та розвиток правової охорони знаків д товарів і послуг» проводиться правовий аналіз формування законодавства у гал} охорони знаків. Такий аналіз надає змогу виявити генезис знака, прослідкува' становлення правової охорони і передбачити шляхи розвитку у майбутньому, ю надає змогу закласти у існуюче законодавство такі норми правової охорони знаю які створювали б більш сприятливі умови для розвитку підприємництва добросовісної конкуренції на ринку.
У другому параграфі «Знак для товарів і послуг як об’єкт господарсью правовідносин» досліджується правова природа знака як духовного блага і йо: належність до господарських правовідносин.
Знак для товарів і послуг - як благо - є настільки специфічним за формо свого вираження і впливом на інтереси суб’єктів, що ця специфіка певною міро впливає і на визначенні його як об’єкта певних правовідносин.
Засоби задоволення інтересів і потреб особи і суспільства найрізномаштніп Перш за все, це предмети зовнішнього світу, результати фізичної чи розумов діяльності людей, які відокремлюються від самого виробництва. Тому не лий майно у його традиційній речовій формі визнається об’єктом правовідносин, а об’єктивізований результат інтелектуальної творчості людини. У багатьох випадка інтереси суб’єктів задовольняються безпосередньо діями іншої, зобов’язаної певних правовідносинах особи, і такими діями є послуги. Отже об’єкте правовідносин є матеріальні та духовні блага, які можуть існувати у фор результату інтелектуальної діяльності особи і у формі дій особи (наприкла послуги). Якщо такі речі і послуги виробляються і надаються з метою їх обміну, них з’являються певні економічні характеристики: споживча вартість і вартіст тобто ці речі і послуги стають товаром. Товарні відносини по своїй природі виробничими. Процес виробництва і реалізації продукції, виробництва товарів наданій послуг, а також забезпечення цього процесу необхідними ресурсами господарською діяльністю.
У філософському розумінні «знак» - це матеріальний предмет, що в проце спілкування людей є символом якогось іншого предмета, його властивостей
їикористовується для придбання, зберігання, перетворення і передачі певної нформації. Об’єктом правовідносин, що складаються у галузі промислової шасності, може бути як безпосередньо знак, так і окремо відносини між суб’єктами ! приводу знака, адже зв’язок між об’єктом і інтересами суб’єктів у одних і тих іравовідносинах може бути різним.
У роботі зроблено висновок, що знак сам по собі, як об’єкт світу речей, не юже задовольнити потреб особи, а отже і не є бажаним. У даному разі, об’єктом гравовідносин є міра можливої поведінки суб’єктів правовідносин, тобто суб’єктивне право пов’язане із знаком.
За своєю природою знак, як засіб індивідуалізації суб’єктів господарської цяльності, є об’єктом господарських правовідносин. Згідно із Законом України (Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак для товарів і послуг - це [означення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних шарів і послуг інших осіб. Знак є засобом індивідуалізації результатів осподарської діяльності підприємств і організацій, сприяє розрізненню однорідних шарів і послуг, їх реалізації на зовнішньому і внутрішньому ринках, сприяє аснуванню більш чіткого взаємозв’язку між промисловістю і торгівлею, иробництвом і споживанням, є одним із засобів підвищення відповідальності іідприємств і організацій за якість продукції.
Таким чином, виконуючи свої функції у сфері господарювання, знак для оварів і послуг, як засіб індивідуалізації суб’єктів господарської діяльності, і за агально-теоретичними і за галузевими ознаками є об’єктом господарських равовідносин.
У третьому параграфі «Поняття, види та функції знака для товарів і послуг» роводиться правовий аналіз поняття «знака для товарів і послуг». Дане положення имагає окремого висвітлення, оскільки вітчизняний законодавець пішов по шляху б’єднання двох об’єктів промислової власності: товарного знака і знака вслуговування. У Законі «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак -е позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних оварів і послуг інших осіб, тоді як ст. 1 (2) Паризької конвенції з охорони ромислової власності передбачає, що об’єктами правової охорони є товарний знак і ик обслуговування. Дискусія про необхідність чіткого розмежування поняття товарного знака» і «знака обслуговування» займає сьогодні значне місце у іридичній літературі. На думку автора, виділяти на рівні закону окремі поняття товарного знака» і «знака обслуговування» не є необхідним. При вирішенні певних нтань виділення в окремі поняття товарного знака і знака обслуговування може ути доцільним, але не стільки з позиції специфіки об’єктів маркування - товару чи ослуги, скільки з позиції необхідності чіткого визначення поняття введення знаку в зсподарський обіг, як необхідної умови його функціонування. З термінологічної зчки зору, поняття «товарний знак» охоплює і поняття «знака обслуговування», ікільки, як речі, так і послуги є товаром.
Дискусійним є також питання використання у визначенні знака для товарів і зслуг терміну «позначення». На думку автора, тут має місце полісемія терміну позначення», яка може призвести до певної невизначеності в правових
конструкціях. Термін «позначення» з його змістовним навантаженням, охоплк певний зріз взаємоіснування знака і об’єкта - фізичне нанесення (маркування) знаї на об’єкт. Виходячи із знакової природи знака для товарів і послуг, він повинен буї відокремленим по відношенню до свого об’єкта (товару, послуги), який ві супроводжує, не поєднуючись з об’єктом. Дисертантка зазначає також, ш відповідно до законів і принципів спеціальної науки семіотики, при визначен поняття «знак для товарів і послуг» слід оперувати саме терміном «знак». Виходячи вище викладеного, автором пропонується наступне визначення поняття «знака дг товарів і послуг»: знак для товарів і послуг - це знак, який є засобом індивідуалізац результатів господарської діяльності суб’єктів господарювання за допомого використання певних символів, здатних викликати у споживача певні асоціації особою товаровиробника, чи особою, яка надає послуги.
Відповідно до правового аналізу природи знака, автор вважає доцільни ввести у законодавство поняття «асоціативності знака». Асоціативність знака - і, здатність його символів (словесних, зображувальних, музичних, світлових тощі викликати бажання і поведінку споживача, спрямовані на придбання товар_ позначеного, маркованого цим знаком. Автор виділяє також позитивну і негативь асоціативність на прикладі окремих видів знаків. У роботі пропонується деталізуват і дати у Законі «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» окремі визначені: щодо тотожного і схожого позначенням. Тотожними є позначення, які збігаються всіх деталях із існуючими знаками чи заявленими до реєстрації позначенням! Схожими є позначення, які завдяки збігу сприйняття мотивів, що утворюють симво знака, викликають в цілому подібне враження, і можуть бути сплутані споживачеп незважаючи на окрему різницю елементів, які їх утворюють.
Проведений правовий аналіз видів знаків дає можливість серед вже визначенії у правовій літературі функцій, притаманних знакам, виділити ще одну - монопольні диктаторську функцію, яка за своїм змістом має негативне наповнення, оскількі за певних соціально-економічних умов, допомагає власнику знака позбутис конкуренції на ринку не за рахунок особливих властивостей продукції, а за рахуно агресивного впливу на свідомість споживача. Виділення і правовий аналіз ції функції дає можливість у певних випадках запобігти проявам недобросовіснс конкуренції у такий спосіб.
Суттєвою прогалиною Закону «Про охорону прав на знаки для товарів послуг» є відсутність легального визначення колективного знака. Автор пропону дати таке визначення колективного знака і доповнити цим визначенням Закон «Пр охорону прав на знак для товарів і послуг»: «Колективний знак - це знак, яки підтверджує членство особи у господарському об’єднанні і відрізняє товари послуги членів об’єднання від однорідних товарів і послуг інших осіб».
У четвертому параграфі «Умови надання правової охорони знаку для товарі і послуг» проводиться правовий аналіз поняття «охороноздатності знака» я необхідної умови для надання йому правової охорони. Зміст поняті «охороноздатності знака» складається з трьох груп основних вимог: перша група - ц вимоги, які грунтуються на основній функції знака - здатності розрізняти одноріді товари і послуги різних осіб, до другої групи належать вимоги, пов’язані
іопередженням певної шкоди споживачеві, яку може спричинити знак шляхом іезорієнтації споживача на ринку товарів і послуг, і до третьої групи належать іимоги, які стосуються використання геральдичних символів у знаку.
Дисертанткою аналізуються два принципи надання правової охорони знаку -іесстрацішшй принцип і принцип першовикористання. Автор схиляється до переваг іеєстраційного принципу надання правової охорони знаку. Але для агальновідомого знака, з позиції автора, у вітчизняному законодавстві повинен (іяти принцип першовикористання. Наводяться пропозиції щодо критеріїв «значення знака загальновідомим, на підставі зарубіжного досвіду, оскільки ідсутність визначення загальновідомого знака у законі і відсутність методичних іекомендацій для визнання знака загальновідомим на території України є суттєвою [рогалиною вітчизняного законодавства. Автором пропонується вважати агальновідомим знак, який визнано таким на території України належним йжнародпим чи державним органом. Відповідно доповнити Закон «Про охорону ірав на знаки для товарів і послуг» у ст. 5 «Умови надання правої охорони знаку» п. і викласти його у такій редакції: «Охорона загальновідомого знака надається на іериторії України без його національної реєстрації». Ст. 6 «Підстави для відмови в іаданні правової охорони» зазначеного закону доповнити п. 5 і викласти його у такій іедакції: «Не може бути зареєстрованим як знак позначення, яке є тотожним чи хозісим з загальновідомими знаками настільки, що їх можна сплутати з цими наками».
Автором також аналізується поняття «розрізняльної здатності», як невід’ємної мови для надання правової охорони знаку (ст. 6 Закону «Про охорону прав на знаки ля товарів і послуг»), у відповідності до конвенційного принципу «Іеііе-диеііе» (ст. 6 иігщиеіз Паризької конвенції). На думку автора, має місце колізія зазначених равових норм. Автором пропонується наступне визначення розрізняльної здатності: 'озрізняльна здатність знака - це його властивість бути індивідуалізованим авдяки специфічним властивостям його елементів. У роботі автором пропонується негативний» тест для визначення рівня розрізняльної здатності знака. Автор також важає, що відсутність розрізняльної здатності не може визнаватися підставою для ідмови в наданні правової охорони при експертизі позначень, які вперше аявляються до реєстрації на території України, і не є зареєстровані як знаки в інших раїнах-учасницях Паризької конвенції.
Автор вважає хибним положення п.З ст. 18 Закону «Про охорону прав на знак ля товарів і послуг», яка встановлює умови визначення знака для товарів і послуг агальновживаним, що є підставою для відмови у наданні останньому правової хорони - підставою для зловживань у цій сфері.
Досліджуючи питання визначення поняття «обсягу використання знака», цсертантка пропонує враховувати як фактичне використання знака, так і ;омінальне використання знака, а також кількісний і якісний аспекти обсягу икористання. В ст. 17 закону «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» іередбачено, що «якщо знак не використовується або недостатньо використовується Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва бо від дати, коли використання знака було припинено, будь-яка особа має право
звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою про дострокове припинення р свідоцтва». На думку автора, покладений на власника обов’язок використовуваї знак може виконуватися останнім, як шляхом використання знака у господарської) обігу безпосередньо власником, так і шляхом передачі такого права власником інші особі на підставі ліцензійного договору. Отже, не використовуючи знг безпосередньо, а шляхом делегування свого повноваження на підставі ліцензійної договору, власник виконує свій обов’язок «добросовісно користуватися виключни правом» (ч. 1 ст. 17), перекладаючи «тягар виробництва товарів» на пле1 безпосередньо товаровиробника. При сучасному рівні розвитку вітчизняні економіки редакція ст. 17 є несприятливою для вітчизняних товаровиробників, адя можливість зловживань з боку осіб-невиробників є більш ніж вірогідною. Ота дисертанткою пропонується доповнити ст. 17 закону «Про охорону прав на знак дг товарів і послуг» нормою, яка б спонукала саме вітчизняних власників свідоцп бути безпосередньо виробниками товарів на території України: «Якщо знак і використовується в Україні українським суб’єктом господарювання протяго трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, кої використання знака було припинено, будь-який суб’єкт господарської діяльності України має право звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою пр дострокове припинення дії свідоцтва».
Серед принципів, на підставі яких формуються умови використання знак автор виділяє принцип моральності і пропонує тест, що використовуєте експертами у інптх країнах, для визначення «моральності» знака.
На підставі проведеного у роботі правового аналізу автором пропонуєтьс ввести у закон наступне визначення «обсягу правової охорони»: обсяг правові охорони, що надається знаку, визначається наведеним за допомогою певні символів у свідоцтві зображенням знака, а у разі неможливості виконань зображення через форму існування знака, у затвердженому відповідним державни органом описанні властивостей такого знака.
У п 'ятому параграфі «Знак для товарів і послуг як об’єкт авторського права: автором вперше пропонується визнати подвійну правову природу знака: йоі належність як до об’єктів права промислової власності, так і до об’єктів авторської права, - аналізується процес розроблення знака і визначення питомої ваги творчої елемента у цьому процесі. Автор вважає, що визнання знака як об’єкта праї промислової власності і як об’єкта авторського права не є суперечним, - слід лин чітко визначити межі зіткнення цих двох понять. Знак, як об'єкт права промислові власності, - це знак (символ), який індивідуалізує однорідні товари і послуги. Зна як об'єкт авторського права, - це створене творчою працею розробиш позначення, яке може бути виражено у будь-якій матеріальній формі, і з моменп його створення є об’єктом авторського права. У даному випадку, об’єк авторського права і матеріальний об'єкт, в якому він існує - знак для товарів послуг - не повинні ототожнюватися. Автор аналізує відмінності у момен виникнення права на знак як об’єкт промислової власності і як об’єкт авторської права. На думку автора авторське право на знак для товарів і послуг слід визнати і рівні закону.
У другому розділі «Суб’єкти права на знак для товарів і послуг» автор юсліджує правовий статус суб’єктів права на знак і серед них: ті, що мають іезпосереднє відношення до знака, і треті особи - суб’єкти суміжних прав на знак.
У першому параграфі «Юридичні та фізичні особи як суб’єкт права на знак ція товарів і послуг» аналізується правовий статус юридичних і фізичних осіб як іуб’єктів прав на знак. На думку автора, зазначені особи, як суб’єкти права на знак, є ібов’язково учасниками господарських правовідносин. Якщо зазначені особи не [риймають участі у господарський діяльності і не використовують знак у осподарському обігу, відповідно до чинного законодавства, реєстрація знака може іути скасована на вимогу будь-якої зацікавленої особи. Зазначену категорію осіб втор пропонує визнати «санаторами знака»: санатор знака - це особа, яка на 'ідставі оскарження рішення про державну реєстрацію знака через його евикористання у господарському обігу, набуває права на цей знак і вводить знаку осподарський обіг. Проаналізувавши правовий статус фізичної особи як суб’єкта ірава на знак, дисертантка дійшла висновку, що визначення у ст. 1 Закону «Про хорону прав на знак для товарів і послуг» громадянина як суб’єкта права на знак ез уточнення, що такий громадянин повинен мати спеціальну господарську равосуб’єктність, є неправильним, оскільки поняття громадянин використовується цивільному законодавстві для визначення особи як суб’єкта цивільних прав і бов’язків, і у такому разі поняття «громадянин» характеризує людину як особу, яка еребуває у певному зв’язку з державою. Громадянин як суб’єкт права на знак - це ідприємець з певним правовим статусом. Обов’язковою ж умовою для здійснення ромадянином підприємницької діяльності, згідно із ст. 8 Закону України «Про ідприємництво», є державна реєстрація громадянина як підприємця, адже ромадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без додержання умови еєстрації, діє в нелегальній, «тіньовій» економіці. Автором пропонується доповнити г. 1 «Визначення термінів» Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і ослуг» легальним визначенням особи, яка може бути суб’єктом права на товарний так, як «особи - юридичної особи чи громадянина, які здійснюють підприємницьку бо іншу господарську діяльність».
У другому параграфі «Треті особи як суб’єкта суміжних прав на знак для зварів і послуг» автор аналізує правовий статус громадян, які не є суб’єктами зсподарської діяльності, але мають суміжні права і інтереси щодо знаку. На відміну ід юридичних осіб і громадян-підприємців, як суб’єктів господарських равовідносин, треті особи, як суб’єкти суміжних прав на знак, є суб’єктами ивільних правовідносин. Під суміжними правами на знак дисертантка визначає уб’єктивні права громадян, що виникають у зв’язку з розробленням, реєстрацією і икористанням знака для товарів і послуг. Серед третіх осіб, які мають бути визнані уб’єктами суміжних прав на знак, у роботі досліджуються три групи, до першої ідносимо авторів (та їх правонаступників) - розробників знаків, до другої - авторів 'а їх правонаступників) вже існуючих творів, які повністю чи фрагментарно якористовуються як товарні знаки, і до третьої - інших фізичних осіб, чиї емайнові права та охорошовані законом інтереси можуть порушуватися внаслідок ^користання певного знака.
Щодо першої групи, то на думку автора, ст. 1 Закону «Про охорону прав і знаки для товарів і послуг» слід доповнити легальним визначенням автора знак «автор знака - це особа, творчою працею якої було розроблено позначення, яь стало основою зареєстрованого знака». А також доповнити зазначений закс окремою статтею «Права і обов’язки авторів знаків для товарів і послуг», яь пропонуємо викласти у такій редакції: «Автор знака має майнові і немайнові прае на розроблене ним позначення, включаючи його дискламовані елементи».
Щодо другої групи, то закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуї у п. 4 ст. 6 дає перелік об’єктів авторського права, які не можуть бути зареєстроваї як знак без згоди їх власників.
Автор пропонує ст. 5 закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуї доповнити п. 8 і викласти його у такій редакції: «8. Якщо до реєстрації заявляет и позначення, яке є твором мистецтва чи його фрагментарним відображенню назвою відомого літературного твору, його персонажі чи цитати, заявні зобов ’язаний одержати відповідний дозвіл від авторів чи їх правонаступників».
Положення третьої групи третіх осіб має досить специфічний правовв статус. До цієї групи ми відносимо: фізичних осіб, немайнові права яких можуп порушуватися внаслідок використання знака, в позначення якого входить прізвип цих осіб чи їх зображення. Окремо слід виділиш в цій групі третіх осіб - історичі постаті. Незважаючи на те, що їх цивільна правосуб’єктність припинилася моменту настання смерті, при використанні їх прізвищ та зображень повине застосовуватися принцип «моральності знака».
Проаналізувавши правовий статус третіх осіб, дисертантка дійшла висновк що вони мають всі необхідні юридичні передумови бути визнані ж суб’єкт суміжних прав на знак для товарів і послуг. їх правове положення повинно буї закріплене і врегульоване на рівні закону.
Автором пропонується доповнити ст. 1 закону «Про охорону прав на знаки да товарів і послуг» легальним визначенням поняття «третіх осіб»: «треті особи особи, немайнові права яких пов 'язані із використанням знака для товарів і послу який відображає ознаки, притаманні цій особі». Відповідно доповнити зазначенії закон статтею : «Права третіх осіб» і викласти її у такій редакції: «.Треті особи, ч; немайнові права і пов ’язані з ними законні інтереси можуть порушуватися у зв 'язь з використанням певного знака, мають право на відшкодування моральної шкоди ь підставі цього закону та інших нормативних актів». Відповідно доповнити ст. закону пунктом 8 і викласти його у такій редакції: «8. Заявник зобов’язань
отримати згоду третіх осіб на використання їх імені, прізвища, факсиміл зображення, голосу тощо, як знака для товарів і послуг». Ст. 6 закону «Про охорок прав на знаки для товарів і послуг» пропонуємо доповнити пунктом 6 і викласт його у такій редакції: «6. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, я> містять імена чи зображення історичних осіб чи відомих людей, у випадку, ящ продукція чи послуги, на які заявляється позначення, можуть викликати асоціації споживача, що принижують честь і гідність зображеної особи».
У третьому параграфі «Колективні суб’єкти права на знак для товарів послуг» автор визначає специфіку правового статусу колективних суб’єктів права і
нак крізь призму специфіки, як змісту їх правосуб’єкгаості, так і специфіки равового режиму предмету відносин - знака для товарів і послуг. Серед олективних суб’єктів права на знак автор виділяє дві групи: господарські б’єднаїпія. і споріднені компанії. Автор вважає доцільним ввести у правову ітературу поняття споріднених компаній, оскільки воно дає можливість охопити ізні види співвикористувачів знаків, які існують на практиці, таких як ліцензіара і іцензіата, франшизера і франпшзата. Споріднені компанії - це група осіб, серед яких ожна здійснює незалежну одна від одної господарську діяльність, виробляє родукцію певного роду і певної якості на підставі і за умов, передбачених у іцензійному договорі, виконання зобов’язань за яким контролюється власником іака.
У третьому розділі «Зміст права власності на знак для товарів і послуг» исертанткою досліджується специфіка змісту права власності на знак крізь призму о-перше, специфіки правової природи предмету дослідження - знака, який алежить до духовних благ, і по-друге, крізь призму належності знака до двох равових інститутів - права промислової власності і авторського права.
У першому параграфі «Поняття та зміст права власності на знак для товарів і ослуг» автор викладає свою наукову позицію щодо специфіки процесу створення іака, як об’єкта правовідносин. При створенні матеріальних цінностей, які є традиційними» об’єктами власності, відбувається поєднання засобів виробництва і збочої сили. При створенні об’єктів інтелектуальної власності має місце специфічне оєднання засобів виробництва з робочою силою, результатом якого є об’єкти ггелектуальної власності, і зокрема, - знак для товарів і послуг.
Подвійна правова природа знака зумовлює особливість змісту права власності. Гожливість вирішення юридичної долі матеріального чи духовного блага гредбачає як його фізичне знищення, ж предмету світу речей, так і його правове шщення, ж предмету правовідносин. При знищенні «традиційних» об’єктів права тасності, фізичне знищення співпадає, ж правило, із знищенням юридичним, собливість знака, ж об’єкта права промислової власності, полягає у неможливості эго фізичного знищення, без знищення правового. Знак припинить своє існування, с об’єкт права промислової власності, але незалежно від волі власника, ще зивалий час може залишатися у світі речей. Проаналізувавши право користування іаком, ж об’єктом авторського права, автор дійшов висновку, що останнє не має ггтєвих відмінностей від користування знаком, ж об’єктом права промислової іасності. Винятком є те, що право автора використовувати знак, ж об’єкт угорського права, є його правом і не є обов’язком. Щодо можливості вирішення ридичної долі знака, ж об’єкта авторського права, відмінність має місце лише у ідставах знищення. Фізичне і юридичне знищення знака, ж об’єкта авторського зава, повністю залежать від волі автора. Для юридичного знищення об’єкта лорського права за певних умов достатньо припинити його існування у світі речей, исертантка робить висновок, що право власності на знак, як об ’єкт промислової іасності, - це виключне право власника утримувати знак у своєму господарському данні, позначати цим знаком товари і послуги а також вирішувати юридичну то знака, як об’єкта правовідносин, на свій розсуд у межах, встановлених
законодавством; право власності на знак, як об’єкт авторського права, -виключне право автора знака володіти, користуватися і розпоряджати позначенням, яке є знаком, як самостійним об’єктом авторського права у межс передбачених законодавством. Отже особливість змісту права власності на знак, об’єкт інтелектуальної власності, зумовлюється його творчим походженням і , . наслідок, специфічним правовим статусом у світі речей.
У другому параграфі «Підстави, способи та порядок набуття права на знак д товарів і послуг» дисертанткою визначаються наступні порядки набуття права : знак. Адміністративний порядок набуття права на знак є первинним способс набуття права власності на знак, заснований на односторонніх юридичних акте Спадковий порядок набуття права на знак регулюється нормами спадкового прав; належить до похідних способів набуття права на підставі односторонньо юридичного акту. Договірний порядок застосовується до похідних способів набут права на знак на підставі двосторонніх юридичних актів. Судовий порядок набут права на знак застосовується як до первинних способів набуття права, наприкла оскарження рішення Апеляційної Ради Держпатенту (Державного агентства Украй з охорони промислової власності) про відмову у наданні правової охорони певної позначенню (на підставі ст. 15 закону «Про охорону прав на знак для товарів послуг» і ст. ст. 2, 5 Арбітражного Процесуального Кодексу), так і до похідних. Оп підставою виникнення права на знак є юридичний факт, який засновується і первинному чи похідному способі набуття права за законодавчо регламентовані порядком.
У третьому параграфі «Передача права на знак для товарів і послуг: її право форми» автором досліджується правова природа договору про передачу пра власності на знак, ліцензійного договору на передачу права користування знаком договору франшизи. Дисертантка дотримується думки, що зазначені договори правовою природою належать до господарських договорів. Окрема увага у робс приділяється договору франшизи, оскільки правова природа останнього недостатньо досліджена у правовій науці. Автором пропонується визначені договору франшизи, як договору, за яким особа, яка має права на об’єк інтелектуальної власності, а також на права, пов’язані із цими об’єктами, перед визначений обсяг своїх повноважень та необхідної для їх реалізації інформації інш особі на договірній основі, згідно із вимогами законодавства країн дії франшиз Питання, які розглядаються у зазначеному розділі, є дискусійними і можуть бу предметом окремого дослідження.
У четвертому розділі «Захист прав на знак для товарів і послуг» авторе аналізується як вітчизняна практика захисту прав на знак, так і досвід інших краї де захист прав на знак має сталі традиції. Наріжним каменем для наукової дослідження цієї проблеми є правовий аналіз видів правопорушень щодо знаку. параграфі першому «Види правопорушень щодо права на знак для товарів і послу автор аналізує ж закріплені у вітчизняному законодавстві види порушень у галу захисту прав на знак, так і правопорушення, що не знайшли свого закріплення вітчизняному законодавстві і висвітлення у вітчизняній правовій літературі чер брак практики і відсутності досвіду у цій галузі.
Дисертантка, аналізуючи порушення прав на знак, поділяє їх на дві основні рупи: перша група - це порушення права на отримання свідоцтва і друга група - це орушення прав, які виникають із свідоцтва. Так, зокрема, автор дає правовий наліз акому розповсюдженому порушенню права на знак як контрафакція, виділяючи на ідставі вітчизняної і зарубіжної практики моральний і матеріальний аспекти онтрафакції. Матеріальний аспект полягає у фактичному відтворенні оригіналу, •оральний - в усвідомленні чи неусвідомленні стороною, що вона відтворює вже інуючий оригінал. Дисертантка вважає, що усвідомлення контрафакції полягає у зму, що конграфат свідомо розраховує на змішування у свідомості споживача ригіналу і контафактного знака. Окремим видом контрафакції дисертантка визначає итацію знака, яка полягає у позначенні особою товару знаком, який завдяки збігу тринняття мотивів, що утворюють його позначення, викликає у споживача в цілому здібне враження, і асоціюється із знаком, що належить іншій особі. Формою гітації є копіювання, і таким чином за критерієм асоціативності автор поділяє іітацію на часткове копіювання, домінуюче копіювання, і рабське копіювання.
На підставі дослідження закордонної правозахисної практики у галузі ромислової власності автор у роботі вперше у вітчизняних правових дослідженнях їзначає таке порушення права на знак, як неправомірний паралельний імпорт і дає їфініцію. Під неправомірним паралельним імпортом автор розуміє імпортування оварів, позначених ліцензійним знаком, на територію, яка є ринком збуту власника іака і яка не зазначена в ліцензійному договорі, як територія дії ліцензії. Проблема завомірності і протиправносіі паралельного імпорту є дискусійною як у правовій тературі західної Європи і Америки. Автором аналізується континентальний, формований судом Європейського співтовариства, і американський принципи дходу до розв’язання цього питання при вирішенні спорів.
Зазначені правопорушення призводять до послаблення розрізняльної здатності іака, що перешкоджає здійсненню його основних функцій. Автором пропонується іступне визначення поняття «послаблення розрізняльної здатності»: послаблення ізрізняльної здатності - це зниження здатності охоронюваного знака ентифікувати і розрізняти товари і послуги, незалежно від наявності конкуренції іж власником охоронюваного знака та іншими особами.
Автор вважає, що законодавчо повинна бути передбачена можливість дшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного використання [ака. Отже п. 2 ст. 20 закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» слід шовнити наступним: «Власник свідоцтва має право вимагати відшкодування зральпої шкоди, заподіяної внаслідок протиправного використання знаку».
У другому параграфі «Адміністративний порядок захисту прав на знак для іварів і послуг» і третьому параграфі «Судовий порядок захисту прав на знак для іварів і послуг» автором аналізуються матеріальні і процесуальні права суб’єктів >ава на знак щодо реалізації свого права на захист. Автором аналізується імпетенція Антимонопольного Комітету України і Державного Агентства з :орони промислової власності у вирішенні даної категорії спорів. Доводиться ;обхідність створення спеціалізованого патентного суду для вирішення спорів у
галузі промислової власності. Щодо зазначених питань дисертантом проаналізова 13 справ із вітчизняної і зарубіжної судової практики.
У висновках за результатами дослідження сформульовані основні теорети* висновки теми дисертаційного дослідження. Автором викладені пропозиції що вдосконалення чинного законодавства у галузі інтелектуальної власності.
Основні положення дисертації викладено у 5 наукових публікаціях:
1. Кашинцева О.Ю. Поняття та види товарних знаків в Україні // Вісн Київського Університету ім. Т. Шевченка. - 1998. - №35. - С. 40-43.
2.Капшнцева О.Ю. Сравнительная характеристика правового режк товарных знаков в Украине, России и Польши // Предпринимательство, хозяйстве право. - 1998. -№11. - С. 44-49.
3. Кашинцева О.Ю. Визначення правового статусу громадянина-підприємця суб’єкта права на знак для товарів і послуг // Предпринимательство, хозяйство право. - 1999.-№1.-С.54-56.
4. Кашинцева О.Ю.Треті особи, ж суб’єкти права на знак для товарів і поел // Право України. - 1999. - №7. - С.81-85.
5. Kashyntseva Oksana. Intellectual Property Law // Doing Business in Ukraine London: Kogan Page. - 1998. - P. 167-169.
Кашинцева О.Ю. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук спеціальністю 12.00.04. - Господарське право; арбітражний процес. - Київські національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.
Дисертація містить комплексний аналіз правової природи знака для товарі] послуг, правовідносин, що виникають при розробці, реєстрації і введенням знака господарський обіг, також економічні, соціально-культурні та етичні аспек забезпечення правової охорони прав і законних інтересів суб’єктів права на знг Основна увага в дисертаційному дослідженні надається розробці пропозицій що, удосконалення законодавства у галузі промислової власності і їх теоретичної обгрунтуванню. Результатом такого дослідження стало введення пропозицій що, змін у вітчизняне законодавство, і, зокрема, відмінного від чинного поняття «зна для товарів і послуг», введення поняття «колективного знака», «загальновідомо знака», також таких понять, ж «асоціативність знака», «третіх осіб ж суб’єю суміжних прав на знак для товарів і послуг», а у правову літературу - «принци моральності знака», поняття «спорідненої компанії», «неправомірного паралельно імпорту», «контрафакції», «санатора знака».
Ключові слова: знак для товарів і послуг, асоціативність знака, суміжні пра на знак для товарів і послуг, треті особи, ліцензійний договір, договір франшиз господарські об’єднання, споріднені компанії, неправомірний паралельний імпор право промислової власності, авторське право, господарські правовідносини.
Кашинцева О.Ю. Правовая охрана знаков для товаров и услуг в Украине. -
'укопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по пециальности 12.00.04. - Хозяйственное право; арбитражный процесс. - Киевский ациональный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.
Диссертация содержит комплексный анализ правовой природы знака для оваров и услуг, правоотношений, которые возникают при разработке, регистрации введении знака в хозяйственный оборот, также экономические, социально-ультурные и этические аспекты обеспечения правовой охраны прав и законных нтересов субъектов права на знак. Основное внимание при диссертационном сследовании уделялось разработке практических рекомендаций по совершенствованию законодательства в области промышленной собственноста и х теоретическому обоснованию.
В результате исследований основных положений теории права и семиотики иссертанткой предлагается отличное от существующего определение знака для зваров и услуг: знак для товаров и услуг - это знак, который есть способом ндивидуализации результатов хозяйственной деятельности субъектов редпринимательской деятельности при использовании определенных символов, юсобных вызвать у потребителя желаемые ассоциации с товаропроизводителем ни лицом, предоставляющим услуги. Диссертантка вводит понятие 1ссоциативности знака», как способности его символов вызвать желаемое эведение потребителя, направленное на приобретение товара, маркированного ~им знаком. В диссертационном исследовании автором предлагается определение шллективного знака для товаров и услуг», как знака, подтверждающего членство ща в хозяйственном объединении и отличающего товары и услуги членов Зъединения от однородных товаров и услуг других лиц. Автором проводится эавовой анализ охраноспособности знака, определения объема его правовой фаны.
Впервые в отечественной правовой литературе автором анализируется эинадлежность знака для товаров и услуг к двум правовым институтам - праву юмышленной собственности и авторскому праву. Знак, как объект права томышленной собственности, - это знак (символ), который индивидуализирует шородные товары и услуги. Знак, как объект авторского права, - это созданное юрческим трудом разработчика обозначение, которое может быть выражено в обой материальной форме, и с момента его создания становится объектом торского права. В данном случае, по мнению автора, объект авторского права и сериальный объект, в котором он существует - знак для товаров и услуг - не >лжны отождествляться. Автор анализирует различие в моменте возникновения >ава на знак для товаров и услуг, как объект права промышленной собственности и iK объект авторского права. По мнению диссертантки, авторское право на знак для варов и услуг должно быть закреплено на уровне закона, и диссертация содержит «кретные предложения de lege ferenda.
Наряду с правовым анализом традиционно признанного в правовой литерат) и законодательно закрепленного круга субъектов права на знак (собственника зш и пользователя), диссертантка вводит понятие «третьих лиц, как субъектов смежн прав на знак для товаров и услуг», проводит анализ их правового стату определяет объем имущественных и неимущественных прав третьих лиц и дает определение. Среди коллективных субъектов прав на знак для товаров и ycj автором выделяются две группы: хозяйственные объединения и родственн компании. Данное разделение дает возможность более точно законодательно практически закрепить комплекс прав, передаваемых на основании лицензионнс договора и договора франшизы собственником пользователю знака.
Автором дается правовой анализ неимущественного характера прг собственности на знак для товаров и услуг. Автор рассматривает знак для товаро) услуг не как вещь, а как благо и поэтому придерживается позип неимущественности права интеллектуальной собственности. Автор делает выво/ специфическом положении знака для товаров и услуг в мире вещей, в связи несовпадением момента прекращения его существования юридического физического, на основании этого автором проводится правовой анализ способ возникновения и прекращения права на знак.
На основании отечественной и судебной практики (в целом в рабе анализируется 13 дел), исследуется содержание правонарушений в области прав знак. Впервые в отечественной правовой литературе дается определен неправомерному параллельному импорту, анализируется моральный материальный аспект контрафакции как одного из наиболее распространенн правонарушений в области промышленной собственности.
Ключевые слова: знак для товаров и услуг, ассоциативность знака, смежн права на знак для товаров и услуг, третьи лица, лицензионный договор, догов франшизы, хозяйственные объединения, родственные компании, неправомерш параллельный импорт, право промышленной собственности, хозяйствен правоотношения.
Kashyntseva О. Y. The Protection of Trade Marks of Goods and Services Ukraine. - Manuscript.
This is the dissertation on the seeking of scientific degree the Candidate of Law speciality 12.00.04 - Business and Commercial Law; Arbitration Procedure. - Та) Shevchenko National University, Kyiv, 2000.
This dissertation contains the academic and practical analyses on a sphere of 1; protection of trade marks of goods and services in Ukraine. The author makes a research the historical development of trade marks of goods and services which helps to study and foresee the development of the law on protection of trade marks of goods and servit currentiy and in a future. The author proposes the new definition of trade marks of goc and services in a point of the semiotic and symbol nature of a mark. The clarifying of 1 existing definition of trade marks of goods and services is important for practi
Implementation of the law, because of the misunderstandings of current definition which :ake place between words «mark» and «sign» in Ukrainian language. The author also proposes the definitions of collective trade and services mark, well-known trade marks of pods and services, association ability of a mark, franchising, likelihood of trade marks of loods and services. Firstly in the Ukrainian law science the author determines the third versons as the persons having the neighbouring rights to trade marks in a case of work out, egistration and using the mark, relative companies in sphere of industrial property law, llegal parallel import in a grey market goods, similarity of marks, principle of morality
Key words: trade marks of goods and services, association ability of a mark, leighbouring rights on trade marks of goods and services, license agreement, franchising, jusiness associations, relative companies, illegal parallel import, industrial property law, ;opyright, business relations.
