АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовое регулирование международного договора купли-продажи»
ч-<5>
Ф УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
На правах рукопису
КЩІН Сергій Олександрович
МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР КУПШІ-ПРОДШ
Стадіальність 12.00.03 - Цивільне право; сімейне право;
цивільний процес; міжнародне приватне право.
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків -1994
Робота виконана на кафедрі підприємництва і фінансового пр* Української державної юридичної академії.
Науковий керівник - кандидат юридиадих наук, професор Мусіяка о.Л.
Сфіиійні опоненти: І. Пушкін А.А., доктор юридиіиих наук,
професор.
2. Довгерт А.С., доктор юридичних наук, доцент.
Провідна організація - Інститут держави і права національне
академії наук України.
Захист відОудеться "<& " І95Ь року о /і' год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 0СЬ.2Ь.0І в Українській державній юридичній академії за адресою: ЬІ0с£4, м.Харків, вул.Пушкінська, 77.
З дисертаиісю можна ознайомитися у бібліотеці Української державної юридиодої академії за адресою; 310024, «.Харків, вул.Пушкінська, 77.
Автореферат розісланий "^У" грудня 1594 року.
іічений секретар спеціалізованої ведної ради, доктор юрццичних наук, професор
іі.Д.Гончирон
Актуальність теми дослідження. Після розпаду СРСР утворишся 15 незалежних держав, які стали полноправнпми членами •.бітової співдружності і проводять самостійну внутрішню та ювиішню політику, взаємодіючи одна з одною у різних сферах юиіально-політичного життя. Частина із них, об’єднавшись у Співдружність Незалежних Держав, продемонстрували волю до пільного рішення економічних проблем. У 1992 роиі ними були ідписані "Угода про загальні умови поставок товарів між ор-анізаиіями держав - учасниць Співдружності Незалежних Дер-ів", "Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із *ійсненням господарської діяльності". Країни ОіД укладають Ы собою і двосторонні договори з економічних питань. У лей ( час Україна, Російська Федерація і Республіка Беларуси е вениками Конвенції ООТ про договори міжнародної купівлі-юдажу товарів 1980 року.
Таким чином, міжнародні договори купівлі-продажу, які ладаються суб’єктами підприємницької діяльності України, сії і Республіки Ггларусь, моя^уть регулюватись "Угодою про гальні умови поставок товарів між організаціями держав -існипь Співдружності Незалежних Деряав" 1992 року, Конвен-?п ОШ про договори міжнародної купівлі-продажу товарів ЗО року, а також у відповідності із колізійними нормами сонодавством країни суб’єкта підприємницької діяльності та >земним законодавством.
Множинність джерел правового регулювання міжнародного овору купівлі-продажу визначає актуальність вивчання їх
співвідношення /ієрархії/, так як навіть ізищий Арбітражний Суд України не дав вичерпних роз’яснень відносно правового регулювання міжнародного договору купівлі-продажу, вказав лише у своєму інформаційному письмі К-0І-6/Ь5 від 8 травня 1992 року, що контракти повинні укладатись відповідно до ст.6 Закону УРСР "Про зовнішньоекономіїиу діяльність".
Звідси витікає і актуальність всебічного вивчання норм колізійного законодавства України, які є і у ст.6 цього Закону.
Актуальність дослідження ознак міжнародного договору купівлі-продажу за українським законодавством і формулювання його дефініції визначається відмінностями правового регулювання внутрішньодержавних і міжнародних угод.
. Як відомо, вище політичне керівництво України неодноразово заявляло про необхідність здійснення інтеграційних процесів у рамках СНД. Інтеграція країн СНД у економічній сфері передбачає подальшу уніфікацію правового регулювання їх зовнішньоторговельних відносин. Тоцу не викликає сумнівів актуальність вивчення найбільш оптимальних шляхів уніфікації правового регулювання міжнародного договору купівлі-продажу, сторонами якого є суб’єкти підприємницької діяльності країн СНД.
Певний внесок у розробку теоретичних і прикладних питань, які досліджуються у дисертації, зробили вчені-юристи А.Л.Луни, В.А.Ііусін, А.С.Комаров, К.Шміттгоф, С.С.Алекссєв, С.Н.Братусь, В.Ф.Маслов, О.С.Іоффе, 0.А.Красавчиков, Ф.І.Гав-збі В.П.Грібанов, В.С.Поздняков, Г.11.Степаненко, І.Г.Побір-чзнко, М.Ы.Богуславський, В.С.Толстой, О.Н.Садіко'в, І.С.Зи-кін, Е.А.Васільєв, С.гі.Лєбєдєв, С.Л.Зіве, Д.Ф.Рамзайиев, А.В.Кабалкін, М.Д.Шаргородський, Г.К.Ійатвєєв, о.А.Тархов та
з
нші. Але роботи цих вчених торкалися лише окремих сторін роблеми правового регулювання міжнародного договору купів-і-продажу, однією із сторін якого є український суб'єкт ідприємницької діяльності, ряд важливих питань взагалі но ічіпався.
Предметом дослідження є проблеми правового регулювання іжнародного договору купівлі-продалу, однією із сторін кого є український суб’єкт підприємницької діяльності.
Мета і основне завдання дослідження - сприяти уніфіка-ії правового регулювання міжнародного договору купізлі-зодажу, сторонами якого є суб’єкти підприємницької діяль->сті країн СНД. "
Методологія і методика дослідження. Методологіадою оо->вою дисертаційного дослідження є категорії і положення іалектичіого матеріалізму* використання яких сприяло гарні і йн ому поєднанню теоретичних і емпіричних рівнів до-іідження, науковому осмисленню складних проблем правового тулювання міжнародного договору купівлі-продажу і пошуку ітимального вирішення проблеми уніфікації правового регу-івання міжнародного договору купівлі-продалу, сторонами ого є суб’єкти підприємницької діяльності країн СНД. З ремих методів використані такі: історичний, логічний, нкретно-сооіологічний, системно-структурний, порівняльний інші.
Дисертаційне дослідження, його висновки і рекомендації унтуються на літературі з міжнародного приватного права, вільного права, фінансового права, а також нормативних гах, які регулюють міжнародний договір купівлі-продажу, іією із сторін якого є український суб’єкт підприємнийь-ї діяльності.
Емпіричну базу дисертації становлять проаналізовані з позииії даної проблеми раніше отримані вченими знання, а також результати вивчення практики розгляду арбітражних справ у арбітражних судах України, насамперед, у Арбітражному Суді Харківській області.
Наукова нсвизна дослідження. У дисертації уперше в український юридичній літературі викладені ознаки міжнародного договору купівлі-продажу за українським законодавствоі і дано визначення міжнародного договору купівлі-продажу з урахуванням цих ознак.
Автор уперше в український юридичній літературі аналізує зміст норм діючого колізійного законодавства України, розкриває сферу дії українського колізійного законодавства, показує суперечливість колізійних критеріїв, викладенгос у ст.6 Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність."
У пій роботі уперше досліджена українська арбітражна практика у частині визначання нормативних актів, якими нале жить керуватися при розгляді арбітражних справ у випадках, коли підлягає застосуванню українське законодавство, і пока> зона суперечність цієї практики міжнародним зобов'язанням України /Конвенції ОШ про міжнародні договори купівлі-продажу товарів 1980 року/.
У дисертації уперше в український юридичіій літературі проведено порівняльний аналіз правового регулювання міжнародного договору купівлі-продажу Конвенцією ОШ про договорі міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року /надалі - Конвенція ОСН 1980 року/, з однієї сторони, і українським законодавством / і відповідним законодавством країн ОіД/, а також "Угодою про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - ушсниць Співдружності Незалежних Держав"
1992 року / надалі - "Угода про загальні умови поставок товарів ..." 1992 року/, з іншої сторони, з метою визначення найбільш оптимального шляху уніфікації правового регулювання міжнародних договорів купівлі-продажу, сторонами яких с суб’єкти підприємницької діяльності країн СНД.
У результаті проведеного дослідження автор дійшов до висновку, що з метою подальшої уніфікації правового регулювання зовнітньоторговельних відносин країн СНД Україні довільно зробити заяву на підставі пункту 2 ст.94 Конвенції 00Н 1980 року про незастосування цієї Конвенції до договорів Купівлі-продажу у тих випадках, коли комерційні підприємства сторін знаходяться у державах.СНД, які не приєдналися до {онвениії 00Н 1980 року.
Україні також доцільно провести консультації з Росією і ’еспублікою Бєларусь про можливість спільної заяви України, ’осії і Республіки Ееларусь на підставі пункту І ст.94 Кон-ениії 00Н 1980 року про незастосування цієї Конвенції до оговорів купівлі-продажу у тих випадках, коли їх сторонами суб’єкти підприємницької діяльності цих держав
На захист винесені такі положення:
- поняття міжнародного договору купівлі-продажу ;
- ознаки міжнародного договору купівлі-продажу за укра-іським законодавством ;
- аналіз норм колізійного законодавства України та про-ізииії по їх удосконаленню ;
- аналіз правових засобів, які регулюють міжнародний говір купівлі-продажу ;
- пропозиції по удосконаленню правового регулювання
^народного договору купівлі-продажу. .
Теоретична і практична цінність одержаних результатів
дослідження полягає у тому, що вони можуть:
по-перше, допомогти законодавцю України усвідомити суперечливість норм колізійного законодавства України для того, щоб усунути иі суперечності законодавчим шляхом ;
по-друге, допомогти арбітрам арбітражних судів Україні усвідомити співвідношення /ієрархію/ нормативних актів, які регулюють міжнародний договір купівлі-продажу, однією із сторін якого є український суб’єкт підприємницької діяльності, для того, щоб не допускати у подальшому порушень міжнародних зобов’язань України /Конвенції 00Н 1980 року/.
Цінність одержаних результатів дослідження полягає і у тому, що Україна може сприйняти запропонований у роботі шлях уніфікації правового регулювання міжнародного договору купівлі-продажу, однією із сторін якого є український суб’єкт підприємницької діяльності.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення*та висновки дисертанта викладені у оцублі-кованих роботах. Про одержані результати дослідження повідомлено зацікавлені міністерства та відомства України. Результати дослідження використовуються також при консультаціях практичних працівників.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох глав, які об’єднують вісім параграфів, висновку і бібліографії.
Обсяг дисертації - 180 аркушів /без бібліографії/.
Зміст роботи. •
У Вступі обгрунтовується актуальність обраної теми до-лідження, визначені предмет, мета і основні завдання дослід-ення, показала наукова новизна дослідження, сфор&^ульовані сновні положення, винесені на захист.
Перша глава "Поняття міжнародного договору купівлі-родажу. Аналіз норм колізійного законодавства України. піввідношєгіня нормативних актів, які регулюють міжнародний оговір купівлі-продажу, однією із сторін якого с український уб’єкт підприємницької діяльності" складається із трьох па-іграфів. У параграфі першому цієї глави "Поняття міжнарод-ого договору купівлі-продажу" з метою дати визначення по-чттю міжнародного договору купівлі-продаду, однією із сто-ін якого є український суб’єкт підприємницької діяльності, зсліджується проблема розмежовування міжнародного договору діівлі-продаду і внутрішньодержавного договору купівлі-про-їжу, яка є частиною загальної проблеми розмежовування мія-іродних і внутрішньодержавних угод.
На думку автора, значення розподілу угод на внутріш-.одаржавні і міжнародні полягає-у тоцу, що:
1. Правопорядок, який регулює прала та обов’язки сторін іутрішньодержавної угоди, у лриниицу не може обиратись на нові норм колізійного права*
2. Правопорядок, який регулює права та обов’язки сторін державної угоди, може обиратись на основі норм колізій-го права.
У пункті І статті І Конвенції 0ОН 1980 року встановлена нака міжнародного договору купівлі-продажу - міспе перебу-кня комерційних, підприємств сторін у різних державах. Ця нака працює- у границях, відмежованих пунктом "а" статті.4
Конвенції ОСН 1980 року, у відповідності з яким ия Конвенція регулює тільки укладання договору купівлі-продажу та ті права і обов’язки продавця і покупця, які виникають із такого договору, однак не чіпає дійсності договору чи яких-небудь із його положень чи будь-якого звичаю.
Країни СНД іноземного контрагента міжнародної угоди у зовнішньоторговельних відносинах між собою визначають інакше. У відповідності з пунктом "а" статті II "Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності" 1992 року цивільна правоздатність та дієздатність юридичних осіб та підприємців визна»ається за законодавством тієї держави СНД, на території якої заснована юридична особа, зареєстрован підприємець. Очзвцдно, що для кожної із країн СНД іноземною є юридична особа /підприємець/, яка заснована /зареєстрований/ у іншій державі ОіД.
Таким чином, для країн СНД у їх зовнішньоторговельних відносинах між собою ознакою міжнародної угоди є заснування /реєстрація/ юридичних осіб /підприємців/ - сторін міжнародної угоди - у різних державах СІІД. Іншими словами, вони повинні виникнути як суб'єкти права /бути наділеними правоздатністю/ на основі законодавства різних держав ОіД.
По цивільноцу праву України /ч.2 ст.Ь67 Щ України/ іноземний контрагент українського суб'єкта підприємницької діяльності при здійсненні угод по зовнішній торгівлі та пов’язаним з ними рахунковим, страховим та іншим операціям також повинен бути наділений цивільною правоздатністю за законом держави, де він заснований.
Для українських суб’єктів підприємницької діяльності ознака міжнародної угоди - наділення її сторін міжнародною правоздатністю на основі законодавства різних держав - є
універсальною у тому значенні, що є обов’язковим елементом міжнародної угоди за винятками, по-перше, обумовленими у міжнародних договорах, утисником яких с Україна /наприклад, вказаним у пункті І статті І Конвенції ООІІ 1980 року при умові, що цей пункт не суперечить пункту "а" статті 4 цієї Конвенції/, по-другет суворо обумовленими в українському законодавстві у випадках, коли воно надає право вітчизняним суб’єктам господарської діяльності при укладанні угод між гобою регулювати свої права та обов’язки по угоді іноземним травом.
Проаналізувавши українське законодавство, автор виді-ив такі ознаки зовнішньоекономіодого договору /міжнародної годи/:
І.Особливий суб’єктний склад. Зовнішньоекономічний до-овір можуть укладати українські суб’єкти зовнітньоеконо-ічної діяльності, які наділені міжнародною правоздатністю здатністю укладати міжнародні угоди/, та іноземні суб’єкти )сподарської діяльності, які також наділені міжнародною :авоздатністю. Виключання із цієї ознаки вказано у ч.І ст. і Закону України "Про загальні засади створення і функціо-вання спеціальних /вільних/ економічних зон".
2.Додаткова складна по складу ознака міжнародної уго, вказана у ч.І ст.І4 Закону України "Про загальні засади зорення і функціонування спеціальних /вільних/ еконокіч-
с зон.
3.Комерційний характер договору.
4.Предмет зовнішньоекономічного договору: їм не можуть и майно, майнові і осоГисті немайнові відносини, які не улюгться колізійним правом України у силу їх особливої
ливості для -української держави. *
5. Валюта платежу, ііалютою платежу зовнішньоекономічного договора є іноземна валюта за винятком випадків, вказаних у ч.З ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та у ст.ІЗ Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування".
6. Дія у просторі. Зовнішньоекономічний договір може діяти як на території України, так і за її межами.
З урахуванням ознр.х зовніоньоекономічного договору, встановлених українським законодавством, міжнародний договір купівлі-продажу може бути визначений як комерційна угода, укладена між сторонами, які наділені міжнародною правоздатністю, як правило, на основі законодавства різних держав, яке визнає угоду міжнародною і регулює у відповідності із колізійними нормами вибір права, яке класифікує її як договір купівлі-продажу.
У другому параграфі "Аналіз норм колізійного законодавства України" глави першої аналізуються норми колізійного законодавства України. Автор на прикладах доказує, що колізійні критерії, зазначені у одстинах 8,9,10 статті 6 Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" суперешть один одноцу. Звідси висновок - суперечності між колізійними критеріями необхідно усунути. •
Окрім цього, згідно ч.9 ст.б Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів /контрактів/ визначаються правом країни, яка обрана сторонами при укладанні договору /контракту/ або у результаті подальшого погодження. Цим необгрунтовано обмежується воля сторін, так як вони мають праве підпорядкувати регулювання своїх прав та обов’язків за зов-
нішньоекономичним договором такому міжнародному договору, учасниками якого держави сторін зовнішньоекономічного договору не є. Тому, на думку автора, частину 9 статті 9 Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" доцільно викласти і такій редакції:"Права та обов’язки сторін зовнішньоеконо-лічних договорів /контрактів/ визначаються правом, яке обра-ю сторонами при укладанні договору /контракту/ або у ре-іультаті подальшого погодження.
У частині 10 статті 6 Закону УРСР "Про зовнішьоеконо-іічну діяльність" мова йде не тільки про регулювання законо-.авством будь-якої держави прав та обов’язків сторін зовніш-ьоекономічного договору, а і про застосування до зовнішньо-кономічного договору права держави, де заснована, має своє ісие проживання або основне місце діяльності сторона, яка : продавцем - у договорі купівлі-продажу і таке інше. Про-налізувавши українське спеціальне /валютне та інше/ зако-одавство, автор прийшов до висновку, що колізійні норми, їі викладені у частині 10 статті 6 Закону УРСР "Про зовніш-іоеконсмічну діяльність", не можуть виключити регламентацію звнішньозкономічного договору українським законодавством, се регулює ті правовідносини, змістом яких не е права та іов’язки сторін зовнішньоекономічного договору, які корес-індірують один одному. Тому частину 10 статті 6 Закону УРСР ро зовнішньоекономічну діяльність" доцільно змінити, ваксувавши, що у залежності від колізійного критерія може иратись право, яке визначає взаємні /ті, які корвспондіру-ь один одному/ права та обов’язки сторін зовнішньоеконо-чного договора, і виключити положення про те, що у залеж-сті від колізійного критерія може обиратись право, яке ду-застосовуватись до зовнішньоекономічгного договору.
У третьому параграфі "Співвідношення нормативних актів, які регулюють міжнародний договір купівлі-продажу, однією із сторін якого є український суб’єкт підприємницької діяльності" першої глави показано, що Конвенція 00Н І9Ь0 року з моменту вступу у силу на території України /зі лютого 1991 року/ у відповідності до Закону України "Про дію міжнародних договорів на території України" 1991 року є частиною національного законодавства України. У відповідності до пункту "є" статті II "Угоди про порядок вирішення спорір, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності" 1992 року права і обов'язки сторін щодо угоди визначаються за законодавством місця укладення, якщо інше не передбачено угодою сторін. Таким чином, якщо у відповідності з цією колізійною нормою права і обов'язки сторін /суб'єктів підприємницької діяльності країн СНД/ щодо угоди визначаються за законодавством України, то права і обов’язки сторін міжнародного договору купівлі-продажу повинні регулюватись Конвенцією 00Н І9й0 року, а питання, не врегульовані цією Конвенцією, повинні регулюватись іншим національним законодавством України / так як Україна не робила заяв на підставі ст.ст.94,9Ь Конвенції 00Н 1980 року/.
Всупереч цьому Вищий Арбітражний Суд України у своєму інформаційному письмі від 8 травня 1992 року А'-ОІ-Ь/ЬЬ інформував арбітражні суди України про відсутність правового регулювання відносин між підприємствами, установами, організаціями України і господарюючими суб'єктами держав колишнього Союзу РСР відносно поставок продукції виробничого призначення і товарів народного споживання. Тому арбітражні суди України при розгляданні спорів українських суб’єктів підпри-єшицької діяльності з їх контрагентами їз країн ОіД не за-
ІЗ
:тосовують Конвенцію 00Н 1980 року у тих випадках, коли вона ювинна застосовуватись.
Окрім цього, "Угода про загальні умови поставок това-ів..." 1992 року у відповідності до ст.90 Конвенції 00Н 980 року регулює поставку товарів за міждержавними угодами раїн а ІД у пріоритетному по відношенню до цієї Конвенції орядку.
У зв’язку в ьищевукладеним, на думку автора, виникав зобхідність проведення порівняльного дослідження норм Кои-зниії ООІі 1980 року, законодавства України та інших країн іД, а також "Угоди про загальні умови поставок товарів..." )92 року з метою визначення найбільш оптимального шляху ііфікації правового регулювання зовнішньоторговельних від-їсин країн ОіД /у відповідній частині, яка опосередковуйся міжнародними договорами купівлі-продажу/.
Глава друга "Укладання міжнародного договору купівлі-одажу. його зміст" складається з трьох параграфів. У па-графі першому "Укладання міжнародного договору купівлі-одажу" другої глави у основному аналізуються схожість і дмінності правового регулювання укладання'договору націо-льним законодавством країн СНД і Конвенцією 00Н 1980 року, и цьому, на думку автора* найбільш суттєві відмінності кі:
1. За національним законодавством країн ОІД момент рупу офорти у силу і момент настання зв’язуваиності офо-іта своєю пропозицією укласти договір завади збігаються. Конвенцією 00Н 1980 року / п.І ст.15 ; ст.16/ пі ьзоыеп-при умовній оферті не збігаються.
2. Національне законодавство країн ОіД у відмінність І Конвенції 00Н 1980 року умовних оферт не передбачає.
3. За національним законодавством країн СНД у відмінність від Конвенції ОШ 1980 року відмова оферента від офер ти не ділиться на її скасування і відклик.
4. Конвенція 00Н 1980 року / ст.І9/ допускає у відмінність від національного законодавства .країн СНД акцепт із застереженнями.
5. За національним законодавством країн СНД акцепт, який запізнився за виною адресата оферти, у відмінність від Конвенції 00Н 1980 року /п.І ег.2І/ у всіх випадках є новою пропозицією укласти договір.
6. За Конвенцією 00Н 1980 року початок перебігу встановленого у оферті терміну для акцепта починається / а термін, відповідно, закінчується/ на один день раніше, ніж за законодавством країн СНД.
У другому параграфі "Предмет міжнародного договору ку-півлі-продажу" другої глави проведено порівняльне дослідження правового регулювання предмета міжнародного договору ку-півлі-продажу за Конвенцією 00И 1980 року і національним законодавством країн СНД, виявлені його сходні риси і такі відмінності:
по-перше, за національним законодавством країн СНД предметом договору купівлі-продажу не може бути річ, якої у момент укладання договору не існує, у відмінність від Конвенції ОШ 1980 року, у відповідності із ст. З якої річ /товари/, яка не існує, може бути предметом договору купів-лі-продажу, якщо тільки сторона, яка замовляє товари, що підлягають виготовленню чи виробленню, не бере на себе обов’язок поставити суттєву частину матеріалів, необхідних для виготовлення чи вироблення таких товарів ;
по-друге, за національним законодавством країн СНД
родавець зобов’язаний попередити покупця про усі права тро-іх осіб на річ, що продається / за винятком прав, які заковані на інтелектуальній власності/, про котрі він знає, собливо чітко це положення закріплено у законодавстві Ро-ійської Федерації. Конвенція 00Н 1980 року / ст.4І/ покла-ає на продавця аналогічний обов’язок незалежно від того, чи нає він о таких правах третіх осіб на річ, що продається ;
по-третє, Конвенція 00Н 1980 року /ст.ст.41,42,43/ у ідмінність від національного законодавства країн СНД виходяь з того, що продавеиь має право на постачання товару, який є есвободним від прав третіх осіб, які засновані на інтелек-уальній власності / іншими словами, з порушенням прав ретьої особи на інтелектуальну власність/, якщо при укладан-
і договору продавець попередив покупця або покупець попере-ив продавця про наявність заснованих на інтелектуальній пасності прав третіх осіб на товар, що продається. За наці-нальним законодавством країн СЬД / ст. 48 Щ України і від-овідні статті цивільних кодексів інших країн ОІД/ такі уго-и повинні визнаватись недійсними.
У параграфі третьому "Ціна та інші умови міжнародного оговору купівлі-продажу" другої глави аналізується правове згулювання ціни та інших умов міжнародного договору купів-і-продажу "Угодою про загальні умови поставок товарів..."
?92 року, Конвенцією ООЬ 1980 року і національним законо-ївством країн СЬД. Автор відзначає, що по новому законодавчу Росії ціна не є суттєвою умовою договору купівлі-прода-У цей же шс Росія, є учасником "Угоди про загальні умови :ставок товарів..." 1992 року і Конвенції 00Н 1980 року,
'ідно з якими для суб’єктів підприємницької діяльності Росі ціна є суттєвою умовою міжнародного договору кушрлі-
ІО
продажу. Навряд чи Росії доцільно мати різне правове регул вання иіни для міжнародних і внутрішньодержавних договорів купівлі-продажу.
У результаті проведеного у цьому параграфі аналізу ав тор прийшов до висновку, що національно законодавство країї СНД, як і "Угода про загальні умови поставок товарів..." 1992 року умову договору купівлі-продажу про ціну регулює трохи інакше, ніж Конвенція 00Н 1980 року, так як:
по-перше, у відмінність від неї /п.І ст.І4 Конвенції/ не надає сторонам право побічно встановлювати иіну у договорі ;
по-друге, у відмінність від Конвенції ООИ 1980 року /п.І ст.І4 Конвенції/ не надає сторонам право передбачити у договорі такий порядок визначення ціни, у відповідності з яким ціну визнашла б третя осоґа.
Із числа інших умов міжнародного договору купівлі-про-да*у Конвенція 00Н 1980 року регулкю тільки перехід ризику випадкової загибелі чи ушкодження товару. За національним законодавством країн СНД / ст.ІЗО ЦК України і відповідні статті цивільних кодексів інших країн СНД/ у відмінність від Конвенції 00Н 1980 року / п.І ст.67 ; ст.68 Конвенції/ перехід ризику може передувати переходу права власності на товар при його відчуженні за міжнародним договором купівлі-продажу тільки у випадках, передбачених самим договором.
Третя глава "Виконання міжнародного договору купівлі-продажу" складається із двох параграфів. У першому параграфі "Принципи виконання міжнародного договору купівлі-продажу" третьої глави аналізуються принципи виконання міжнародного договору купівлі-продажу, які закріплені у національному законодавстві країн СНД, "Угоді про загальні
^мови поставок товарів..." 1992 року, а також Конвенції ООН !980 року, і, насамперед, принцип виконання зобов'язань у іатурі.
У цивілістичніА літературі країн СНД панує точка зору,
’ відповідності з якою з моменту порушення зобов’язання дія риниипу виконання зобов’язань у натурі звернута не до кре-итора, а до боржника. У дисертації шляхом аналіза націо-ального законодавства країн СНД показано, що за цим законо-авством з момента порушення зобов’язання дія принципу вико-іння зобов’язань у натурі звернута і до боржника, і до крест ора.
Положення про те, що дія принципу реального виконання 5бов’язань і після порушення зооов’язань однією із сторін іернута і до боржника, і до кредитора, закріплене і в 'годі про загальні умови поставок товарів..." 1992 року їтат гя 23/,
Порівняльним аналізом норм національного законодавства раїни / та інших країн СНД/ і Конвенції 00Н 1980 року було казано, що сфера дії принципу виконання зобов’язань у на-рі за Конвенцією у цілому суттєво ширша, ніж за націоиаль-ы законодавством країн С21Д стосовно до договору купівлі-одажу.
В "Угоді про загальні умови поставок товарів ..." 1992 «у країни СНД звузили /порівняльно до свого національного сонодавства/ сферу дії принципу виконання зобов’язань, у гурі / ст.2І "Угоди..."/.
На підставі викладеного автор прийшов до таких виснов-
і:
Україна, Росія і Республіка Беларусь, приєднавшись до венції ООН 1980 року, взяли курс на розширення сфери дії
принципу реального виконання зобов’язань у зовнішньоторговельних зв’язках із державами - учасницями Конвенції, у законодавстві якіх закріплений цей принцип.
У той же час Україна, Росія і Республіка Беларусь є учасниками "Угоди про загальні умови поставок товарів..." 1992 року, яка звузила сферу дії принципу реального виконан ня зобов’язань, що свідчить про прагнення цих держав регламентувати зовнішньоторговельні відносини / у відповідній частині/ одна з одною та з рештою країн СНД дещо інакше, ніж з іншими державами. ,
У другому параграфі "Відповідальність за невиконання або неналежне виконання міжнародного договору купівлі-продажу" третьої глави аналізується правове регулювання відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу Конвенцією 00Н 1980 року і національним законодавством країн СНД. У процесі аналізу автор показує, що національне законодавство країн СНД стосовно до договору купівлі-продажу у відмінність від цункту І статті 79 Конвенції 00Н 1980 року не доцускає притягання несправної сторони до відповідальності без вини, за винятками випадків, передбачених договором.
Конвенція 00Н 1980 року / п.2 ст.79 Конвенції/ і національне законодавство країн СНД / ст.І64 ЦК України та відповідні статті цивільних кодексів інших країн СНД/ містять у собі також різне правове регулювання відносно звільнення від відповідальності сторони договору, якщо невиконання її зобов’язання викликано невиконанням своїх зобов’язань третьою особою, котру пя сторона залучила для виконання всього або частини договора.
Завершується дисертація заключною частиною, у якій яв-
?ор підкреслює, що країни СНД з моменту створення СНД і по іей час з метою уніфікації правового регулювання їх зовніш-іьоторговельних відносин підписали значну кількість багато-:торонніх і двосторонніх угод. На черговій зустрічі голів іержав і урядів країн СНД 21 жовтня 1994 року країни СНД іідписали меморандум про основні шляхи розвитку інтеграцій-іих процесів у СНД, а також угоди про створення міадержав-юго економічного комітету, про митний союз, про платіжний :оюз та інші.
У сей же час Україна, Росія і Республіка Беларусь е 'часниками Конвенції 00Н 1980 року. Уніфікацію законодавча, яке регламентує міжнародні договори купівлі-продажу ■оварів, які укладаються між собою господарюючими суб’ек-ами країн СНД. могла б забезпечити Конвенція 00Н 1980 ро-:у, але:
по-перше, не усі країни СНД приєдналися до Конвенції •ОН 1930 року ;
по-друге, країни СНД мгшть подібне цивільне яаконо-,авство ;,
по-третє, арбітражні суди України при розгляді зовнішньоекономічних спорів українських суб’єктів підприєм-ииької діяльності із контрагентами із країн СНД у випадах, коли до контракту необхідно застосовувати Конвенцію ОН 1980 року /згідно з п.І стЛ Конвенції/, цю Конвенцію е застосовують ;
в-четвертих, Конвенція 00Н 1980 року не регулює дого-ори поставки товарів, що підлягають виготовленню чи ви-обленню, якщо сторона, яка замовляє товари, бере на себе бов’язок поставити суттєву частину матеріалів, які нвоб-ідні для виготовлення чи вироблення таких товарів
/ пункт І статті 3 Конвенції/, отже, такі договори постави регулюються законодавством країн СНД у відповідності з колізійною нормою, яка міститься у пункту "е" статті II "Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" 1992 року.
Таким чином, у залежності від наявності або відсутності зобов’язання сторони, яка замовляє товари, поставити постачальнику /продавцю/ суттєву частину матеріалів, які необхідні для виготовлення чи вироблення цих товарів, договір поставки буде регулюватись або національним законодавством відповідної країни СЩ, або Конвенцією 00Н 1930 року;
в-п’ятих, договори поставки товарів, яка здійснюється за міждержавними угодами, регулюються "Угодою про загальні умови поставок товарів ..." 1992 року. Договори поставки товарів, яка здійснюється не за міждержавними,угодами, повинні регулюватись Конвенцією ООЬ 1980 року, якщо до договору у відповідності з колізійною нормою застосовується національне цивільне законодавство України, Росії або Республіки Еєларусь, але якщо до договору у відповідності з колізійною нормою застосовується національне цивільне законодавство інших держав ОіД, то такі договори регулюються законодавством відповідної країни СНД, а не Конвенцією 00Н 1980 року даже у тих випадках, коли однією із сторін договору с український, російський або бєлоруський суб’єкт підприємницької діяльності ;
в-шостих, бартерні угоди, які укладаються між господарюючими суб’єктами країн СНД, Конвенцією 00Н 1980 року не регулюються, оскільки ця Конвенція взагалі не регулює бартерні угоди. Таким чином, такі угоди також регулюються законодавством країн СНД у відповідності з колізійною
юрмою, яка міститься у пункту "в" статті II "Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарчої діяльності";
в-сьомих, у відповідності до пункту "а" частини І їтатті II "Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних з здійсненням господарської діяльності" для країн ОїД у їх ювнішньоторговельних відносинах мі» собою ознакою міжна-юдної угоди с заснування /реєстрація/ юрвдичних осіб /під-ірисмців/ - сторін міжнародної угоди - у різних державах НД. У відповідності із ст.І Конвенції 00Н 1980 року озма-ою міжнародного договору купівлі-продажу е місце знаход-ення комерційних підприємств сторін у різних державах.
Окрім цього, у дисертації було показано, що Конвенція ОН 1980 року і національне цивільне законодавство країн НД із суттєвими відмінностями регулюють праьа та обов’яз-и сторін міжнародного договору купівлі-продажу, укладан-д, виконання і відповідальність за невиконання або нена-зжне виконання міжнародного договору купівлі-продажу. знвениія 00Н 1980 року і національне законодавство Укра-іи із суттєвими відмінностями регулюють поняття міжна-)дного договору купівлі-продажу.
У результаті проведеного дослідження автор дійшов до їсиовку, що з метою подальшої уніфікації правового регу-звання зовнішньоторговельних відносин у рамках СНД Укра-
іі доцільно зробити заяву на підставі пункту 2 статті 94 інвенції 00Н 1980 року про незастосування Конвенції до іговорів купівлі-продажу у тих випадках, коли комерційні дприємства сторін знаходяться у дергавах СНД,. які не иедналися до Конвенції 00Н 1980 року.
Україні також доцільно провести консультації з Ро-
сією і Республікою Беларусь про можливість спільної заяві України, Росії і Республіки Беларусь на підставі пункту ] статті 94 Конвенції 00Н 1980 року про незастосування Кон-вениії до договорів купівлі-продажу у тих випадках, коли їх сторонами є суб’єкти цих держав.
По темі дисертаиії опубліковані такі роботи :
1. Правовое регулирование международного договора купли-продажи // журнал "Бизнес Инфоры", 1994, №-26-27,
£,5 друк, аркушів, на русском языке.
2. Содержание норм коллизионного законодательства Украины // журнал "Бизнес Информ", 1994, К-28-29,
0*5 друк, аркушів, на русском языке.
Yudin S.A. Legal regulation of the international purchase (sale) cnntract.
The dissertation for taking lastcr decree in lau sciences In 12.00.03 speciality - civil right, faiily right, civil procedure, international private rite.
Ukrainian state Law acadeey.
Kharkov. 1934. Manuscript.
The dissertation is devoted to the problens of lepal regulation of the international purchase (Sale) contract, the parties of which are the subjects of buslncs:; acttvitl of CIS countries. Described are the signs of the international purchase (sale) contract according to
era InI ал legislation and its concept. Analysed are the >rn:> of collision leglstation of Ukraine, legal aeans lat regulate the International purchase (sale) contract id included are offers of their Iwprovenent.
іин С.Л. Правовое регулирование международного договора купли-продажи.
юсертация на соиокание ученой степени хандидата юрнди-іских наук по специальности 12.00.03 - гражданское пра-i; семейное право; гражданский процеоо* международное ютное право.
раинская государственная юридичеокая академия, рьков, 1994. Рукопиоь.
ссертация посвящена проблемам правового регулирования гсдународного договора купли-продажи, оторонами кото-го являются субьекти предпринимательской деятельности ран СНГ. Изложены признаки международного договора пли-продажи по украинскому законодательству и его по-тие. Проанализированы нормы коллизионного ваконода-льотва Украины, правовые оредства, которые регулирует ждународный договор купли-продажи, и внесеш прядло-ния по их усовершенствованию.
Ключові мова: вніоньооконоиічиа угода, договір купівлі-продажу.
