АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовой статус высших органов государственной власти Украинской Народной Республики (1917 - 1920 г.г.)»
Кш'аський ун!верситет 1мен1 Тараса Шевченка
РГ6 од - 8 ОКТ 1996
На правах рукопису
Деейко Жанна 0лександр1вна
Правовий статус вищих орган!в державно! влади УкраПюько! Народно'! Республ1ки (1917 - 1920 р.р.)
Спец1альн1сть 12.00.01 - Теор1я та 1стор1я держави 1 права; 1стор1я пол1тичних 1 правових вчень
АВТОРЕФЕРАТ
дисертацП на адобуття паукового ступеня кандидата юридичних наук
Ни!в - 1996
Дисертац1ею е рукопис.
Робота виконана на кафедр! теорН та 1сторП держави 1 права Ки^вського ун!верситету !мен! Тараса Шевченка
Науковий кер!вник - Якушин Валентин Михайлович, доктор
пол!тичних наук, професор 0ф1ц!йн1 опоненти - Копиленко Олександр Любимович, доктор юридичних наук, член-кореспондент Академ! 1 правових наук Украши - Сн1саренко Лариса ЮрПвна, кандидат юридичних наук, науковий сп1вроб!тник Пров!дна орган!зац!я - Черн!вецький державний ун!верситет !мен! Юр1я Федьковича
Захист в1дбудеться 10 вересня 1996 р. о 14 годин! на заседали! спец1ал1зовано! Вчено'1 ради Д. 01.01.41 при Ки1вському ун1верситет! 1мен1 Тараса Шевченка за адресою: Ки1в-17, вул. В лодимирська, 60, Головний корпус, ауд. _.
3 дисертац!йною роботою молша ознайомитися в б!бл!отец! Ки Чвського ун!верситету 1мен1 Тараса Шевченка.
Автореферат роз1слано "¿0 " серпня 1996 р.
Вчений секретар спец1ал1аовано! вчено'! ради -кандидат юридичних наук, доцент
I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОВОТИ
Актуаяьтсть досЛдження. Становления Украши як пол1тично незалежно! держави потребуе роэробки оптимальних стратег!чних 1 тактичних програм П розвитку. Проблема ефективност! д11 меха-н1вму держави, вдатного забезпечити реап1зац1ю радикальних еко-ном1чних 1 псштичних реформ, е складовою багатьох сучасних дос-л1джень. Для комплексного розв'язання ц!еЧ проблеми необх1дне об'ективне вивчення 1сторП нашо* державност1. Одним 1з важливих П етап1в 1 е процес розвитку Укратсько! Народно"! Республ1ки (7 листопада 1917 р. - 29 кв1тня 1918 р., 14 грудня 1918 р. -21 листопада 1920 р.).
Деяк1 стор1нки 1сторП нашоЧ державност! в радянськ1й науко-в1й л1тератур! в силу недосяжност! багатьох арх1вних джерел вис-в1тлювалися неповно 1 часто кон'юнктурно. Це стосуеться 1 час!в розвитку УНР. Сучасне ж державне в1дродження Укра! ни може грун-туватися лише на об'ективн1й, науков1й 1нтерпретацП укра!нсько-го державотворчого процесу. Становления УНР активно досл1джува-лося в заруб!жн!й укра!нознавч1й л1тературх, однак ц1 досл!джен-ня, здеб1льшого, е 1сторичними, в них не прид1ляеться достатньо! уваги саме правовим аспектам формування УНР. Характерно, що в цаних заруб!жних розв!дках иеоднозначн1 процеси державотворення в УНР досить часто анал1зувалися з певних пол1тичних позиц!й.
Незнания 1сторико-правових умов формування вищих орган1в влади УНР, нерозум1ння основних ознак та особливостей Кх право-зого статусу на р1зних етапах П розвитку може спричинити до ювторення помилок у теорП та практиц! сучасного державного бу-ивиицтва в Укра'1н1. Позитивн! здобутки, досягнут! в часи форму-зання УНР, можуть 1 повинн! бути використан! при вир1шенн1 тих жладних завдань, що стоять сьогодн! перед Украиною.
- г -
Метою дисертацП е досл!дження правового статусу вищих орга-hîb державно'! влади УНР на р!зних етапах П розвитку. Ця мета конкрегизуегься у таких основних завданнях: 1) розкрити 1нститу-ц!йно-правов! умови формування вищих opraHiB державно! влади УНР; 2) виявити специфику !х виникнення; 3) вид1лити основн! оз наки та особливост! правового статусу вищих opraHiB державно! влади УНР на кожному eTani ï"i розвитку.
МетодолоПя та джерельна база досл!дження. Дисертац1я вико-нана в використанням ф1лософсъких методis доаадження, зокрема д!алектичного та вторичного, i спещально-наукових метод!в -пор1вняльного, формально-юридичного, системно-структурного, сис темно-функц1онального та iH.
Основу досл1дження склали документи, що м!стяться у фондах Центрального державного архгву вищих орган!в державно! влади i державного управл!ння Укра!ни, та матер!али укра!нських nepio-дичних видань 1917-1920 p.p.
Сформульован! в дисертацП висновки грунтуються на працях укра!нських i зарубхжних учених, зокрема на досл!дженнях з 1ст< pi! держави i права Укра!ни, де розглядаються проблеми роэвитк УНР пер!од1в Укра!нсько! Центрально! Ради 1 Директор!!, Зах1д-но-Укра!нсько! Народно! Республ!ки (nisHime - Зах1дно! Облает! УНР) та Укра!нсько"! Держави, а також питания функшонування ор ган1в УНР у вигнанн!. 3-пом!ж них - пращ учених, як1 досл!джу вали дан! проблеми ще в 1919-1930-Ti p.p.: К.Левицького, Л.Мии ги, Л.0к1ншевича, С.Стебельського, М.Чубатого, М.Шаповала, C.U лухина, О.Шульгина, А.Яковл1ва i iH. Також використано сучасн! досл1дження э цих проблем: О.А.В1вчаренка i Б.Й.Тищика, В.Д.Гс чаренка i А.Й.Рогожина, О.Л.Копиленка, С.В.Кульчицького, 0.MJ роненка, М.Стах1ва (пращ, видан! в 1960-т! роки), авторських колектив1в "IcTopi'i держави 1 права Укра!нсько! PCP" (1987 р. прац! "Конституции! акти Укра!ни. 1917-1920" (1992 р.) та !н
юсл!дження 1а аагально'! теорП держави I права, зокрема, сучас-' 1их юрист!в: В.В.Копейч!кова, В.О.Котюка, А.В.М1цкевича, П.М.Ра-5!новича, Р.0.Халф1)ю'1; В. М. Яку шика; прац! з 1стор!1 держави 1 1рава заруС!жних кра!н, державного права (роботи С.Дн!стрянсько-го а проблем розвитку державного права УНР, виконан! ще в 1920-Т1 роки, В.М.Шаповала, який эд1йснив пор1вняльний анал!з вищих орган1в сучасних держав); досл!дження а пол1тологП, !сто-р11 пол1тичних 1 правових вчень, адм1н!стративного права тощо.
У дисертацП проанал1зовано прац! укра!нських та заруб!жних учених~!сторик1в з питань розвитку УНР: В.К.Винниченка, М.С.Гру-шевського, Д.Дорошенка, ! .Мазепи, П.Христюка 1 прац! сучасних 1сторик!в - Ю.Павленка 1 Ю.ХрамоЕа, А.Г.Слюсаренка 1 М.В.Томен-ка, Д.В.Яневського та 1нших. Вивчено також споминн д1яч!в Державного Центру УНР в екэил! (Н.1щук-Пазуняк, М.Папа та 1н.).
Наукова новизна 1 теоретична значим!сть дисертацП. У дан!й робот 1 вперше в юридичн!й л!тератур! проведено цШсний систем-ний анал!з правового статусу вищих орган!в державно! влади УНР на кожному в етап!в П розвитку та функц!онування орган1в УНР, що д!яли у вигнанн!. Розкрито !нституц1йно-правов! умови форму-вання 1 специф!ку виникнення вищих орган1в влади УНР, вид1лено характера! ознаки та особливост1 правового статусу вищих держав-них орган!в УНР на р!зних етшах П становления 1 розвитку.
Основн! теоретичн! положения та висновки, щр становлять нау-кову новизну.
1. Укра! нська Центральна Рада 1 Генеральний Секретар!ат еволюц!онували в!д громадських орган!в до вищих орган!в державно! влади УНР.
2. Нам!р кер!вництва УНР пер!оду Укра'1нсько'1 Центрально! Ради створити державний механ1вм, який би функц!онував зПдно з принципом розпод!лу державно! влади, не був реал!зований. Вшц!
державн! органи УНР у 1918 р. перебували на початков1й стадИ формування. Неч1тко було визначено порядок створення, орган1за-д1йну структуру, права та обов'язки, функцП видах державних ор ган1в УНР 1 принципи 1х взаемов1дносин, що негативно позначилос на процес1 1х функц1онування.
3. Шсля припинення 1снування УНР 1 встановлення влади Геть мана Укра'ши принцип розпод1лу влади взагал1 не визнавався 1 не застосовувався.
4. Альтернативн! державному аларату Украшсько! Держав и гро мадськ! органи, як! керували повстанням проти Гетьмана Укра!ни, претендували на вищу державну владу: Укра'!нський Нац1ональний Союз - установчу, Директорхя - виконавчу, законодавчу, установ-чу. Рада зав1дуючих державними справами, Рада Ком1сар1в, Револю ц1йний Ком1тет - виконавчу владу. Юридичного статусу вищих орга н!в державши влади УНР вони набули п1сля передач! 1м влади Гетьманом Укра'ши.
5. В УНР пер!оду Директор^ формально "верховна влада" належала Конгресу Трудового народу Укра!ни - вищому представницьком' органу частини населения УНР, яку в1н тимчасово делегував Директор!! УНР. За Директор1ею - "верховною владою" були закр!плен! повноваження глав и держави, законодавч! (1х вона зд!йснювала у взаемод!1 з урядом), вищ1 установч! ! виц! виконавч!. Рада На-родних М!н!стр!в - уряд - був над1лений виконавчими повноважен-нями, Надвищий Суд - вищими судовими повноваженнями. Основна роль у зд1йсненн1 державно! влади, зггдно !з законодавством, належала Директор!I.
6. 1нституц1йно-правов! умови формування державних оргашв Зах!дно-Укра!нсько! Народно! Республ!ки (ЗУНР) були закладен! зм!нами у державному механ!зм! Австро-Угорсько! монарх!1, що сталися внасл1док жовтнево! (1918 р). революци. У ЗУНР (п!зн!Ш€
- в Зах1дн!й Облает! УНР (ЗОУНР) Укра'1нськ1й Нац1онапън!й Рад! залежала ваконодавча, установча влада; Державному Секретар!ату -зища виконавча влада; Вищому Суду У Львов! - вища судова влада. 5 Державних Секретар1в, а п!зн!ше Уповноважений Диктатор були «адзвичайними органами державно! влади ЗОУНР, як! тимчасово кон-(ентрували у сво!х руках майже вс! види влади. Державний меха-11ам соборно! УНР (22 с1чня - 16 листопада 1919 р.) лише почав юрмуватися.
7. Шсля припинення 1снування УНР внасл!док втрати нею свое! ■ериторП Голова Директор!! ! Рада Народних М!н!стр!в набули ¡татусу орган!в УНР у вигнанн! (п!зн!ше сюди входила ! Рада Рес-убл!ки), але жодна держава не визнавала 1х як оф!ц!йиих предс-авник!в укра!нського народу. Складовими частинами Державного ентру УНР в екзил1 (в1н створився 1948 р. у результат! реорга-1вацП орган!в УНР у вигнанн!) були: Укра!нська Над!ональна Ра-а, що розглядалася д!ячами Державного Центру УНР в екзил! як воер!дний парламент у вигнанн1 (йому належали законодавч1 та становч1 фуикцП); Президент, у якого були вищ! виконавч! пов-оваження; В!це-Президент; Уряд, над!лений виконавчими повнова-гннями. Ц! органи вианачаються як громадськ1.
Теоретичве 1 практичне значения результатов досл!дження. энцепц1я 1 висновки дисертацП можуть використовуватися у навальному курс! 8 !стор!1 держави ! права Укра1ни (фактичний ма-гр1ал, пер!одизац!я розвитку УНР, анал!з основних ознак та зобливостей правового статусу вищих державних орган!в УНР на ¡8них етапах П розвитку тощр). Ре8ультати досл!дження можуть юлужитися у подалыи1й розробц1 концепц!й розвитку Укра!ни, як! лгребують врахування досв1ду державного буд!вництва час!в УНР [ередус!м, питания визначення оптимальних способ!в оргаи1зацП I вд!йснення державно! влади).
Апробац1я реаультат1в досл!дження. Основн! положения 1 вис-новки дисертац!! викладегй у чотирьох публ1кац!ях, обгоЕорен1 на эас1даннях кафедри теор!! та 1стор1! держави 1 права юридичного факультету Ки!вського унхверситету 1мен! Тараса Шевченка.
Структура роботи. Дисертац!я складаеться з1 вступу, двох глав, що охоплюють с!м параграфов, висновк1в, списку л!тератури.
II. ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ.
У вступ1 обгрунтовуеться актуалыНсть теми, анал!зуеться стан 11 досл1дженост! у в!тчизнян1й та эаруб1жн1й л1тератур1, визначаються мета 1 завдання, джерельна 1 теоретична база, нау-кова новизна та практична ц!нн!сть роботи, формулюються основн! положения, що виносяться на зачист.
У глав! 1 - "1нститувдйно-правов! умови формування та право-вий статус вищих орган!в державно! влади УНР пер!оду Укра!нсько': Центрально! Ради (4 березня 1917 р. - 29 кв!тня 1918 р.)" розк-риваеться зм!ст основних понять, якими оперуе автор цього дос-л!дження, вивчаються !нституц!йно-правов1 умови формування, спе циф!ка виникнення вищих оргашв державно! влади УНР, !х правови; статус на п1дготовчому ! початковому етапах д1яльност! Укра!нсь ко! Центрально! Ради (УЦР).
Теоретичне розум!ння правового статусу державного органу розглядаеться у вэаемозв'яаку з такими поняттями, як "державний орган", "вищий державний орган", "правовий статус суб'екта права". Правовий статус органу державно! влади автор розум!е як су купн!сть або систему його суб'ективних прав ! юридичних обов'яа к1в, як! визначають М1сце цього органу в державному механизм!. Розроблено эагальну пер1одизац1ю розвитку УНР та подальшого прс цесу функцюнування орган!в УНР у вигнанн!, в основ! яко! - кру тер!й цШсност1 механ!зму влади ! характеру !! !нституц!й-но-нормативного закр1плення.
ОсоОливост1 становления УНР зумовлювалися специф!кою загадь-эго стану РосП (до яко! на початку 1917 р. входила частина ук-аЧнських земель), эокрема 8м1нами способ1в орган 1зацП 1 зд!йс-ення державно! влади внасл1док лютнево! (1917 р.) революцП. пециф!ку укра!нсько! революцП обумовила низка таких чинник1в: еремога лютнево! революцП у Петроград1; оск!льки в пол!тичному итт1 Укра!ни вакливу роль в1д!гравало нац1ональне питания, кла-ова боротьба тут проходила у менш гострих формах; Укра'1на була .еитром военних под!й; переважання селянства - опори "др!бно!" у ржу аа 11; менш чисельний 1 менш орган1зований пролетар!ат; 1дтримка УЦР кра'1нами Антанти ! Четверного союзу.
У березн! 1917 р. для орган1зац!'1 д1яльност! укра!нських ре-юлюц!йних сил поряд а !нститутами державно! влади колишньо! Ро-:1йсько! !мперП, Тимчасового уряду, Радами роб!тничих, селянсь-сих депутат1в та 1ншими почали створюватися органи, як1 пройшли ;всшщ1ю в1д громадських до вищих орган1в державно! влади УПР.
Укра'шська Центральна Рада. Правсвий статус даного органу, зтвореного протягом березня 1917 р., напочатку не був визначе-шй. В1н виник як громадський орган, оск!льки не мав основних ээнак органу державно! влади. Найважлив1шими нормативними акта-пи, то вакр1ш®вали статус УЦР 1 Генерального Секретар!ату (п1в-Шше - Ради Народних М1н1стр!в), були: "Ун!версали" УЦР, "Наказ Укра!нськ1й Центральн1й Рад!, прийнятий на Загальних Зборах 23 кв1тня 1917 р.", "Постанови Ком1сП по реорган!зац1! Ком!тету Центрально! Ради, ухвален! на зборах Центрально! Ради 29 червня 1917 р.", "Розклад роботи Мало! Ради 1 11 Ком1с1й", ухвалений на зас1данн1 Мало! Ради 1 серпня 1917 р., "1нструкц1я Генеральному Сек ретар1ату Тимчасового уряду на Укра!н1" в!д 4 серпня 1917 р. та 1н.
Пошукувач робить спробу систематизувати роздр1блен1 норми, як! врегламентовували певн! аспекти формування УЦР. Здеб1лыюго цей орган мав створюватися на виборн1й основ!, але визначалися й 1нш1 способи його формування. Внасл1док нестаб!льно! пол!тично! ситуацП всенародних, р!вних 1 прямих вибор1в до УЦР не було проведено. 3 часу перевибор!в цього органу на Укра!нському нан! ональному 8'1зд1 у кв!тн1 1917 р. до 29 кв!тия 1918 р. повно! зм1ни його складу не в!дбулося. У середин1 1917 р. у структур! УЦР вид1лилися так! ланки: Ком!тет (п!зн!ше - Мала Рада), Преэи д!я, Голова, як1 керували Г! роботою, а також ком!с11 1 парт1йн! фракцП. Робота УЦР мала проходити у форм1 зас!дань - Загальних 8бор1в (сес1й) - чергових й екстрених. Тривал!сть, кворум, характер (закритий чи в!дкритий) ! !н. не були визначен!.
Оскхльки права й обов'язки УЦР були окреслен! у загальних рисах. Г! реальну компетенц!» можна з'ясувати через досл1дження напрям!в 11 Д1яльност1. 3 самого початку створення УЦР И функцию стала координац!я укра1нських революц1йних сил, провадилася аг!тащя з метою формування автономно! УкраЧни у склад1 Рос!!. П1сля видання [13 Ун1версалу УЦР 10 червня 1917 р. одн1ею э П основних функций стала установча. У зв'язку 81 створенням у червн! 1917 р. виконавчого органу УЦР - Генерального Секретар1а ту виконавч! функц!!, яю зд!йснював Ком!тет УЦР, перейшли до даного органу. [II] Ун1версал УЦР в!д 3 липня 1917 р. проголошу-вав необх!дн!сть створення Генерального Секретар!ату як "нос!я найвищо! крайово! влади Тимчасового уряду на УкраШ", а не органу УЦР. За останньою було закр1плено право формування з свого складу Генерального Секретариату з наступним його эатвердженням Тимчасовим урядом. Передбачалася в!дпов!дальн!сть Генерального Секретар1ату перед УЦР. В "¡нструкцп Генеральному Секретариату Тимчасового уряду на УкраШ" в1д 4 серпня 1917 р., видан1й на-' том!сть "Статуту Генерального Секретариату" (проект Статуту виз-
начав Генеральний Сегсретар1ат "вищим органом управления на Укра-1н1органом УЦР) УЦР була над1лена правом лише пропонувати кандидат¿в на посади в Генеральному Секретар!ат!. На обговорення УЦР м!г вносити сво! проекти правових акт!в Генеральний Секрета-р!ат, перед поданням !х Тимчасовому уряду на затвердження.
Жовтнева 1917 р. революц1я в РосП, зокрема повалення Тимча-зового уряду, чималою трою сприяли виникненню УНР. [III] Ун!-зерсал УЦР в1д 7 листопада 1917 р. проголосив створення УНР. 31дпов1дно до даного акту, законодавча 1 виконавча влада в УНР ¡10 Установчих збор1в Укра'иш мала належати УЦР й "Л уряду - Генеральному Секретар1ату Укра!ни, згадуеться також про судову зладу. Саме з цього моменту УЦР 1 Генеральний Секретар1ат набули 1равового статусу вищих державних орган!в УНР. Дании документ эридично проголосив УНР як автономну одиницю РосП. Обсяг дер-кавно-владних повноважень орган!в УНР практично був таким, як у звичайно! суверенно"! держави. Шсля проголоиення УНР компетенц!я ЩР визначалася в нормах акт!в, як! були чинними на територП ЖР до 27 жовтня 1917 р., якщо вони не були скасован1 УЦР, 1 в
актах, прийнятих а ц!е! дати. Закон, ухвапений Малою Радою 25 шстопада 1917 р., закрЮшовав "виключне право Укра!нсько! Цент-зально! Ради видавати закони для УНР".
[IV] Ун!версал УЦР в!д 9 (22) с1чня 1918 р. проголосив УНР (евалежною державою. В!дпов!дно до цього документу, до в1дкриття 'кра!нських установчих збор!в "правити" в УНР мали УЦР ! П ви-юнавчий орган - уряд - Рада Народних М1н!стр!в (натом!сть Гене-шьного Секретар!ату Украши), однак 1х компетенц!я не була шзначена. УЦР та 'Л виконавчий орган, як! фактично суверенно 1д!йсшовали вгацу державну владу в УНР, 8 проголошенням [IV] Ун1->ерсалу набули юридичного статусу видах орган1в державно! влади 'крапюько! невалежно! держави.
Автор з'ясовуе законодавч! повноваження УЦР через вивчення законодавчого процесу в УНР, що базувався на "Розклад1 роботи Мало! Ради 1 !! Ком1с!й" в1д 1 серпня 1917 р., закон! "Про тим-часовий порядок розпубл1кування 8акон1в", ухваленому Малою Радою 17 листопада 1917 р., тощо. Анал!вуються норми розр!знених акт1в щодо рол! сес!й 1 структурних ланок УЦР у ад!йсненн! нею сво!х функций. Звертаеться увага на те, що Ком!тет (Мала Рада) був на-д1лений повноваженнями приймати р!шення натом!сть сес!й УЦР. Комг тенц!я парт!йних фракц!й 1 Презид!! УЦР в актах визначена не булг
Функц1онування УЦР баэувалося переважно на нормах, як! зак-р!шдавалися у розр!знених документах, що визначали окрем1 напря-ми и д!яльност1". Автор даного досл!дження з'ясовуе в!дносини УЦР й уряду - через вивчення питань формування уряду, пол!тично! в1дпов!дальност! уряду перед УЦР, П контролю за д1яльн1стю уряду, аналгэ эаконодавчого процесу. Шсля проголошення УНР УЦР ('!'! сес1! чи здеб!льшого збори Мало! Ради) приймала закони, постанови, ухвали, реэолюцП, ун!версали. 3 громадського органу, що в п< ш! м1сяц1 п!сля виникнення в основному провалив аг1тац!йну робот; УЦР поступово перетворилася на державний орган, який э 7 листопад 1917 р. зд1йснював законотворч!, установч! 1 контрольн! функцП.
Генеральний Секретар1ат (п1сля проголошення неэалежност! УНР - Рада Народних М1н!стр1в). Прообразом вищого державного органу, що реал!зовував виконавч! функцП, був Генеральний Секретар1ат Укра!нсько! Центрально! Ради. Перший його склад було обрано 15 червня 1917 р. на эборах Ком!тету УЦР 1 23 червня 1917 р. взн був затверджений на II сесп. 27 червня 1917 р., заслухавши програму Генерального Секретар1ату на сесП УЦР, було висловлено йому дов!ру. Шсля видання "1нструкцП Генеральному Секретар!ату Тимчасового уряду на УкраШ" 4 серпня 1917 р. Генеральний Сек-ретар!ат подав у в!дставку ! по двох невдалих спробах було сфор-
мовано новий його склад: партия, що мала сильн! поаицП в УЦР, висунула свою кандидатуру на посаду голови даного органу, котрий 1 сформував його. Шсля цього в1н був затверджений на зборах Ко-м1тету УЦР, а 5 вересня 1917 р. - Тимчасовим урядом, е документа, що св1дчать: Мала Рада на сво'1х зборах "затверджувала" 1 "призначала", вир1шувала питания про прийняття в1дставки окремих Генеральних Секретар!в. В1домостей про зм!ну складу уряду в ц1-лому в час в!д його ватвердження Тимчасовим урядом до 22 с!чня 1918 ,р. не энайдено.
Через к1лька дн1в п!сля проголошення неэалежност! УНР голова 1 частина член!в уряду подали у в1дставку. На 9-й сесП УЦР на пропозиц1ю фракцП УПСР було доручено формування уряду одному а Народних М1н1стр1в; частину складу уряду було эатверджено на да-н!й сесП. Зм1ни в уряд! 1 в повноваженнях його член1в вносилися самою Радою Народних М1н!стр!в (РНМ) чи Малою Радою.
Склад Генерального Секретар1ату - Голова Генерального Секре-тар1ату 1 Генеральн1 Секретар!. РНМ складалася а Голови 1 М1-н1стр1в (чи Народних М!н1стр!в). 1м не було заборонено сум1щати сво! повноваження з мандатом члена УЦР. Компетенц1я Генерального Секретар1ату (п1зн1ше - РНМ) п1сля проголошення УНР до 29 кв1тня 1918 р. ви8началася в нормах акт1в, прийнятих до 27 жовтня 1917 р., якдо вони не були скасован! УЦР чи ним самим, та в актах, прийнятих цими органами п1сля 27 жовтня 1917 р. Основною функц!-ею уряду, зг1дно 1з законом, ухваленим Малою Радою 25 листопада 1917 р., було виконання закон1в, прийнятих УЦР.
Практична д1яльн1сть Генерального Секретар1ату (п1эн!ше -РНМ) розкривае його реальну компетенц!ю. До 7 листопада 1917 р. в1н переважно проводив внутр1шньоорган1вац1йну роботу. П1сля проголошення УНР уряд реал!зовував функц11 державного управл1н-ня, насамперед функц1ю виконання закон!в, прийнятих УЦР. Також
уряд брав участь у законодавчому процес!, у процедур! призначенш судд1в, у 80вн1шньопол!тичн!й д1яльност1 УНР, эвертався з послан нями до уряд!в держав ! населения УНР. 3 7 листопада 1917 р. уря, УНР видавав п!дзакон! правов! акти: постанови, ноти, опов1щення.
П!дконтрольн!сть, п!дзв1тн1сть ! пол1тична в!дпов1далыисть Генерального Секретар!ату (п1зн!ше - РИМ) перед УЦР у час зат-вердження його складу Малою Радою, тобто 21 серпня 1917 р., не була передбачена чинним законодавством. Знайдено документи, що васв!дчують: з 21 серпня до 7 листопада 1917 р. Генеральн! Сек-ретар1 робили допов!д! на сес!ях УЦР або на зборах Мало! Ради, на розгляд УЦР подавалися зв!ти Генеральних Секретарств. 3 жовт ■ ня 1917 р. до 22 с1чня 1918 р. виявлено юлька випадк1в ф!нансо-вого контролю за д!яльн!стю Генерального Секретар!ату з боку УЦР. За час!в незалежност1 УНР траплялися випадки виракення УЦР негативного ставлення до найважливших питань пол!тики РНМ, але це не призводило до в!дставки уряду. Формами контролю Мало! Ради за д!яльн1стю уряду було заслуховування нею зв!ту РНМ 1 Г! прог-рами на початку березня 1918 р., !нтерпеляцП член!в УЦР до уряду, доповШ на зборах Мало! Ради Голови РНМ, участь Голови УЦР у зас!даннях уряду до 1 лютого 1918 р.
Правовий статус вищого органу судово! влади УНР - Генерального Суду визначався законом в!д 2 грудня 1917 р. "Про утворення Генерального Суду" з1 зм!нами в!д 5 квгтня 1918 р. (в!н був на-д!лений функц!ями Урядового Сенату) та !н. В УНР д!яли апеляЩй-н! суди, окружи1 суди, з'!зди мирових судд!в, миров! судд!. М!с-цевими органами були: губернськ! ! пов!тов! ком!сари, коменданти (весною 1918 р.), "укра1нськ! ради" та !н. На розвиток державних орган!в УНР впливали зовн!шн1 чинники (РСФРР, Радянська Укра'!на, цо проявилося у конфронтащ!, Шмеччина, яка формально п!дтриму-вала УНР, а фактично протвдцяла !й), ! внутр!шн! фактори.
МехаШзм держави в УНР ще не був сформований. Зокрема, не було багатор!внево! системи орган1в державно! влади. Система вищих державних opraniB не була належним чином орган! зована. Не-ч1тко визначалися порядок створення, орган18ац1йна структура, права i обов'язки, функц!!, засади взаемов1дносин вищих державних орган1в УНР. В УНР наприк1нц1 191? р. - на початку 1918 р. лише почав складатися под!л владних функц1й м1ж УЦР, урядом 1 Генеральним Судом. До юридичних засоб!в обмеження прав одних вищих орган!в державно! влади УНР !ншими можна вЦнести те, шр Генеральному Секретар!ату не надавагося право вир!шального голосу на зборах Мало! Ради; члени Генерального Суду повин! були зат-верджуватися УЦР (П сес!ями чи вборами Мало! Ради) за "внесениям" уряду тощо. Сфери ïx д!яльност1 не були розмежован!.
29 кв!тня 1918 р. на зборах Мало! Ради було прийнято "Конс-титуц!ю Укра!нсько! Народно! Республ1ки" ("Статут про державний устр!й, права ! вольност! УНР"). "Верховним органом влади УНР" визначалися Всенародн! Збори. Основна функц1я, яку мали зд!йсню-вати Всенародн! Збори УНР, - це законодавча. Конституц!я над!ля-ла Всенародн! Збори УНР правом формування уряду - Ради Народних И!н!стр!в - вищого виконавчого органу УНР. Як уряд у ц1лому, так ! окрем! його члени мали бути п!дконтрольними парламенту. Конс-гитуц!я передбачала пол!тичну в!дпов!дальн!сть .уряду та окремих того член!в перед парламентом. У конституцП визнавалася 1стотна эоль парламенту в зд!йсненн! державних функц!й.
У глав! 2 дисертацП - "1нституц1йно-правов! умови формуван-т (29 кв1тня - 14 грудня 1918 р.) та правовий статус вищих ор-чан1в державно! влади УНР пер1оду Директор!! (14 грудня 1918 р. - 21 листопада 1920 р.). Органи УНР у вигнанн!" анал!зуються [нституидйно-правов! умови формування УНР пер!оду Директор!!, зсновн i ознаки та особливост! правового статусу вищих державних
орган1в УНР перАоду Директор!! на И п!дготовчому 1 початковому етапах формування (14 трудна 1918 р. - 21 листопада 1920 р.), !нституц1йно-правов! умови формування (18 жовтня 1918 р. - 22 с!чня 1919 р.) та правовий статус вищих орган1в державно! влади Зах!дно! Облает! УНР як складово! частини УНР (22 с1чня 1918 р. - 16 листопада 1920 р.), процес функц!онування орган1в УНР, що вбер1галися у вигнанн!.
Механ!зм функцЮнування Укра!нсько! Держави великою м!рою вианачив умови формування УНР пер!оду Директор!!, яка пришила И на вм1ну. Гетьман Укра!ни став при влад! внасл!док так эваних йс • го "вибор1в" на а'!ед! хл!боро0!в-аемдевласник1в 29 квИня 1918 Принцип розпод1лу влади в Укра!нськ!й Держав! ваагал! не виэнавався 1 не эастосовувався. Вита державна влада на п1дстав1 чинних аакон1в Оула сконцентрована в руках Гетьмана Укра!ни. 1с нування сильно! влади, вдатно! оперативно керувати державою, бу. • викликане необх!дн1стю подолання пол!тично! та економ!чно! криз Гетьман УкраКни. В1дпов!дно до "Закон!в про тимчасовий дер-жавний устр!й Укра!ни" 1 "Грамоти до всього укра!нського народу в!д 29 кв1тня 1918 р., Гетьман Укра1ни мав "всю повноту влади". Органа держави буди поставлен! в зааежн!сть в1д вшцо'1 виконав-чо!, установчо!, ваконодавчо! влади глави держави: Гетьману на-давалося право ватвердження вс!х эакон!в, проекти яких "ухвапе-н1" урядом, право "ватвердження" 1 "скасування" Ради М1н!стр!в, "призначення"- Державного Сенату. Гетьман видавав "накази", "рос порядження", "в1дручн! листи", ватверджував постанови 1 статут! Ради М!н1стр1в. В1н зд1йсн»вав функц1ю представництва держави.
Рада М1н!стр1в. Основа компетенцП Ради кин!стр!в (РМ) метиться у "Законах про тимчасовий державний устр1й Укра!ни", аш вакр!пден! вони 8агааыю: це вивначення "напрямку I об'еднання прац! окремих в!доыств по предметах як ваконодавства, так 1 ви
цого державного управл1ння". Склад цього органу: 0таман-М1н1стр га М1н1стри, Генеральний Секретар. 0таман-М1н1стр i М1н1стри мяли нести пол1тичну в!дпов1дальн1сть перед Гетьманом. Вула створена Мала Рада М1н1стр1в - б!льш вузька колег!я. Взаемов1дносишг
Гетьманом 1 FM виявлялися через затвердження 1 "скасування" /ряду, пол!тичну в1дпов1дальнЮть уряду перед Гетьманом, законо-цавчий процес, який детально врегульовувався "Законами про тим-часовий державний устр1й Укра!ни" в1д 29 кв1тня 1918 р., законом "Про порядок складання законопроект^, внесения 1х до Ради М1-н1стр1в, розгляд у Рад1, затвердження Ix 1 про форми та порядок оголошення закон1в" в1д 2 червня 1913 р. та 1н. Виконавчий орган Укра!нсько! Держави колеПально приймав "постанови", "стату-ти", як! видавалися з одержанням санкцИ Гетьмана. М1сцевими виконавчими органами державно! влади були губернськ1 1 пов!тов! старости, столичний отаман, як! призиачалися Скоропадським.
Правовий статус вищого судового органу - Державного'Сенату був закр1плений у закон1 "Про утворення Державного Сенату" в1д 8 липня 1918 р. - це судов! 1 адм!н!стративн1 повноваження. На час в1дсутност1 Гетьмана Укра!ни на територП держави д1яла КолеПя Верховних Правител1в. Правов1 акти, прийнят1 в УНР, були прямо або фактично скасован! правовими актами Укра!нсько! Держави. За час!в Гетьманщини д1яла тимчасова конституц1я -. "Закогш про тим часовни державний устр!й Укра!ни" в1д 29 кв!тня 1918 р.
Процес становления орган1в, як1 пройшли еволюц!ю в1д гро-мадських до вищих державних орган!в УНР пер!оду Директор!"i, по-чався ще за нас1в Укра!нсько! Держави. За в1дновлення УНР боро-лися: Укра1нський НацЮнальний Союз, Директор1я, Рада зав1дуючих державними справами, Рада Ком!сар!в, РеволюцШшй Ком!тет. П!сля зречення влади Гетьманом Украши 14 грудня 1918 р. Директора ! Рада KoMicapiB набули юридичного статусу вищих opraHiB державно!
ьлади УНР. Формуванню УНР нер!оду Директор!! сирияла револющя в Шмеччин1, п1дтримка Антанти.
Директор!я була створена 14 листопада 1918 р. Укра'шським Нац!ональним Союзом, але акт про порядок п формування в!дсут-н!й. Орган!вац!йна структура Директор!! на час виникнення не була вакр!плена в П актах. Ланками ц!е! !петитуц!! були: голова Директор!! ! члени Директор!1, один з яких був Головним отама-ном. На початку грудня 1918 р. при Директор!! засновало в!дд!ли.
Компетенц1я внших орган!в УНР, зокрема Директор!! була вста-новлена у нормах р!вних правових акт!в. Директор1я не в!дновила одним актом ус!х чинних у пер1од УЦР правових акт!в. Було прийнят ряд акт1в, як! в!дм1няли акти, видан1 за час1в Укра!нсько! Держав
Повноваження даного органу закр!плювалися в "ДекларацП Ди-ректорП Укра! нсько! Народно"! Республжи" в!д 26 грудня 1918 р., де Директор1я УНР виэначалася як "тимчасова верховна влада рево-люц!йного часу", яка мала д1яти до скликання "Конгресу Трудового Народу Укра!ни". У постанов! Конгресу Трудового народу Укра!ни "Про форму влади на УкраШ" в!д 28 с!чня 1919 р. (Директор1я, 8в1тувавши перед Конгресом, склала сво! повноваження цьому Конгресу, який висловив 1й дов!ру) Директор1я виэначалася "верховною владою" на пер1од до наступно'1 сесП Конгресу - !й надавалися законодавч!, вищ! виконавч!, установч1 та !нш1 повноваження, вавдяки реал!вац!! яких Директор!я могла б забевпечити "оборону краю". Передбачалася необх!дн!сть затвердження найближчою сес!ею Трудового Конгресу вакон1в, прийнятих Директорию.
Компетенц!ю ДиректорП 1 Ради Народних М!н!стр!в автор роак-ривав через детальний анал1а законодавчого процесу, який грунту-вався на "Тимчасовому вакон1 про порядок внесения й затвердження еакон!в в УНР" в1д 14 лютого. 1919 р., де 8акр1шповадося обов'яз-кове ватвердження Директорию ваконопроект1в, "ухвалених" Каб!-иетом Народних М1н!стр!в (КНМ) чи Радою Народних МШстр1в (РНМ).
1стотн1 вм1ни до компетенц!! Директор!! були внесен! законом "Про склад Директор!! УНР в!д 7 травня 1919 р., вПдно 8 яким визнавалися д!йсними лише т! постанови Директор!! УНР, коли в зас1данн! брав участь Головний Отаман С.Петлюра. Закон "Про склад Директор!! УНР" в!д 7 травня 1919 р. закр!плював право Ди-ректорП у випадку необх!дност! прийняти постанову про вих1д з! складу Директор!! одного з Н член!в. За постановов Директор!! УНР в!д 15 листопада 1919 р. на час в!дсутност! на територ!! УНР член!в Директор!! А.Макаренка ! Ф.Швеця "Верховне Керування Спра вами Республ!ки" закр!пловалося за Головою ДиректорП, який !менем Директор!! мав затверджувати вс! закони 1 постанови, ухвален! РИМ.
Директор!я зд!йснювала законодавч1 фуикцП, зокрема "ват-верджувала" "ухвален!" урядом закони. Також вона затверджувала 1роекти "статут1в", "постанов" та деяких "наказ!в" РНМ. Директо-э1я зд!йснювала контрольн! функцП за д!яльн!стю РНМ у форм! 1роведення сп1льних 8ас1дань, через участь у деяких заседаниях 'НМ Голови 1 член!в ДиректорП, зачитування Головою ДиректорП 1И Головою уряду на аас!даннях РНМ "побажань", "пропозиц1й" Ди->екторП. Важливим у д1яльност! Директор!! було питания форму-ання РНМ. Директор!я зд!йснювала функц1ю виконання эакон!в, ункц!ю представництва УНР, звернення з посланиями до народу, част! у процедур! призначення судд!в, !й належало верховне ко-андування збройними силами, призначення на вищ! державн! посади ощо. Правотворчими актами Директор!! були закони, постанови, (Иверсали, декларацП. Директор!я, а особливо П Голова, займа-а вище м1свд в державному механ!зм! УНР, мала "верховну владу". :новн! повноваження глави держави, законодавчо! установи ! ви-зго органу державного управл!ння були т!сно поеднан!, апе вона ; гпдмишла повн!стю !нших орган!в держави.
- 18 -
Рада Народних М1н1стр1в (РНМ) - уряд - був створений натомить Ради Ком1сар1в - органу влади, який ад1йснював виконавч! функц!! в УПР. Склад РНМ був оголошений Головою "об'еднаного аа-с1давня Директор!!, М!н!стр1в, Керуючих МШстерствами та Ком1-сар1в МШстерств" 24 грудня 1918 р., роботою якого керував Голова ДиректорП. Даний склад уряду цим зас1данням було "прийнято до в!дома" та прийнято постанову про надання права Голов1 Ради М1н1стр1в "доповнити склад Иаб1нету". 26 грудня 1916 р. був видений наказ ДиректорП про створення РНМ. Процедура "складання" уряду не була 8акр!плена у законодавств! УНР. У реальному житт! УНР вир1шальпими чишшком при формуванн1 уряду була роэстановка пол1тичних сил. Як св1дчать нечисленн! документи, склад уряду формувався за доручениям Директор!'! л!дером одн1е'1 з парт!й з наступним ватвердженням Директор!ею, були й 1нш! шляхи формуван-ня уряду. Склад РНМ: члени Каб1нету Народних М1н!стр!в, Керуюч! М1н1стерстваш1, Державний Контролер ! Державний Секретар. Напри-к1нц1 грудня 1918 р. були ааснован1 ком!с1! при мШстерствах для "вир1шення справ в1дносно законодавчих внесень". Весною 1915 р, сформувався б!льш вузький колег!алышй орган уряду - Каб1нет Народних М1н!сгр1в. РНМ була колег!альним органом, а МШстерс-тва - одноособовими.
У "ДекларацП Директор!! Укра!нсько! Народно! Республ!ки" в!д 26 грудня 1918 р. визначався уряд - виконавчий орган - "Рад Народних МШстр1в", яка повина формуватися Директорию. Компе-тенц!я РНМ була вакр!плена ! в актах, що врегламентовували деяк аспекти ваконодавчого процесу. Державним секретарем уряду в 191 р, був складений проект "Тимчасового статуту Ради Народних М1-н!стр1в" (статут не Суло прийнято), якии виэначив компетенц!» . виконавчого органу УНР, засади його вваемов1дносин в Директор!(
У постанов! Конгресу Трудового народу Укра!ни "Про форму
влади на Украпи" РИМ виэначалася виконавчою владою. Вона мала формуватися Директоршею 1 нести перед нею в!дпов1дальн1сть (форма в1дпов1далыюст! уряду не визначена) у пер1од м1ж сес1ями Конгресу. Зм1ни правового статусу уряду були вумовлен1 виданням п!сля проведения Конгресу тих же акт!в, як1 внесли зм1ни 1 у статус ДиректорН.
Основною функц1ею РИМ була виконавча. Також вона брала участь у законотворчому процес1, ухвалювала проекти "статут1в", "постанов", "наказ!в", як! п1зн1ше затверджувала Директор1я. По-л1тичну л1н!ю уряду УНР визначала Директор1я. Уряд УНР н!с влас-не пол1тичну в1дпов1дальн1сть перед Директор1ею, був п1дконт-рольний "1й. Як орган загально! компетенцП, РНМ прагнула об'ед-нати 1 спрямувати роботу М1н1стерств та 1нших орган!в виконавчо! влади, наприклад, ком1сар!в.
Конгрес трудового народу УкраЧни. Зг1дно з "Декларацию Директор! 1 УНР" в!д 26 грудня 1918 р. Конгрес повинен був'мати "вс1 верховн! права ! повновладдя р!шати вс1 питания соц!ально-го, економ!чного та пол1тичного життя республ!ки". Вибори до нь-ого проводилися на основ! "1нструкц1! про Вибори до Конгресу Трудового Народу Укра!ни з 5 с1чня 1919 р.", прийнято! Директо-ргею. "1нструкц1я" закр1плювала кур!альне представництво, запе-речувала принцип загального виборчого права. Кер!вними органами Конгресу були Презид!я та Секретар1ат. Акти Конгресу - "Уи!вер-сал Трудового Конгресу Укра!ни" та постанова "Про форму влади на Укра!н!" в!д 28 с!чня 1919 р. визначали так1 вищ1 державн1 орга-ни УНР: Конгрес Трудового Народу Укра!ни, Директория, РНМ, пе-редбачалося скликання Всенародного парламенту Велико! Соборно! Укра!нсько! Республ!ки. Постанова Конгресу передбачала необх1д-н!сть створення його ком!с!й, як1 визнавалися суб'ектами права законодавчо! 1н!ц!ативи.
Надвищий Суд УНР. Правовими п1дставами д!яльност! вищого судового органу УНР був закон "Про скасування закону бувшого геть-манського уряду в!д 8 липня 1918 р. в!дносно "утворення Державного Сенату" ..." в1д 2 с1чня 1919 р., в1дпов1дно до якого даний орган над1лявся компетёнц!ею Урядового Сенату (з незначними эм1-нами) - це судов1 та адм!н1стративн1 повноваження. Також в УНР функц1онували апеляц!йн! суди, окружн! суди, з'1зди мирових суд-д1в 1 миров! судд!, надзвичайн! в!йськов! суди.
Роль тимчасово! конституц!! мали виконувати закон "Про тим-часове верховне управл!ння та. порядок законодавства в Укра!нсь-к!й Народн1й Республ1ц!" в1д 12 листопада 1920 р. 1 закон "Про Державну Народну Раду Укра!нсько! Народно! Республ1ки" в1д 12 листопада 1920 р., як1 не були реал1зован1. Законодавчу владу мала 8д1йсшовати Державна Народна Рада (парламент УНР), виконав-чу - РНМ (уряд УНР) та Директор1я в особ1 П голови (глава держави, якому також мали належати вищ! виконавч! повноваження); вицу судову владу мав вд1йснювати Надвищий Суд УНР. Передбачало-ся, що до скликания Державно! Народно! Ради И повноваження мала вд!йснювати РНМ. У дисертац!! анал!вуеться механ!эм "стримань ! противаг" у взаемодП вищих державних орган!в. Також досл!джу-ються проекти конституц!1 УНР.
Особливост! правового статусу вищих державних орган!в УНР пер!оду ДиректорП були обумовлен! ! протид!ею 1! противник!в (вокрема Радянсько1 Рос!! та Радянсько! Укра!ни, Реч! Посполито! Польсько!, наступом Ден!к!на тощр).
В УНР пер!оду Директор!1 формально "верховна влада" належана Конгресу Трудового народу Укра!ни - вищому представницькому органу частини населения УНР, яку в!н тимчасово делегував ДиректорП УНР. За Директор!ею були вакр!плен! повноваження глави держави. ваконодавч! (!к вона эд1йснювала у взаемодП в урядом), вищ! установч! 1 вищ! виконавч!. РНМ - уряд був над!лений вико-
навчими повноваженнями, Надвищий Суд - вищими судовими повноваженнями. Основна роль у зд1йсненн! державно! влади, зг1дно 1в законодавством, належала ДиректорП. УНР час1в ДиректорП пере-бувала лише на початковому етап! розвигку, коли механ!зм держави де не був остаточно сфориований. Порядок сгворення видах держав-яих орган!в, права 1 обов'язки цих орган1в, '¡х структурних п1д-эоздШв не були ч1тко закреплен! у правових актах, що негативно юзначилося на процес! !х функц!онування.
1нституц1йно-правов1 умови формування державних орган!в ук-эа!нсько! держави у зах!дних землях Укра!ни, яка отримала назву !ах!дно-Укра'1нсько! Народно! Республ!ки (ЗУНР), були спричинен! 1м1нами у державному механ!зм! Австро-Угорсько! монарх1! внасл1-;ок жовтнево! (1918 р.) революц!"!. Прийняття 13 листопада 1918 Укршнською Нац!ональною Радою, створеною 18 ковтня 1918 р., Тимчасового основного закону про державну самост1йн!сть укра-нських земель бувшо! Австро-Угорсько! монархП" мало вёлике начення для створення правових п1дстав функц!онування державно-о механ!зму "украТнсько! держави" (вона була проголошена 19 эвтня 1918 р.), яка отримала назву ЗУНР. Джерелом влади закон изнавав весь народ ЗУНР. Свою владу в1н мав зд!йснювати через <ра'!нську Нац1ональну Раду ! Державний Секретар1ат. У ЗУНР Ук-1"!нськ1й Нац!ональн1й Рад! - вщому представницькому органу на-зду ЗОУНР - належала законодавча й установча влада; Державному ?кретар!ату - вгаца виконавча влада; Вшцому Суду у Львов! - витал 'дова влада.
Складовокр частиною укра! нсь кого державотворчого процесу було 13'еднання ЗУНР 1 УНР у соборну УНР. Не було ч!ткого визначення юв об'еднання ЗУНР ! УНР у соборну УНР, зокрема прав 1 обов'-1пв вищих орган1в УНР 1 ЗУНР у вэаемов1дносинах м!ж собою, у авових актах. Державний механизм соборно! УНР (22 с!чня - 16
листопада 1919 р.) лише почав складатися - в1н був перех1дним. I тому ЗОУНР продовжувала мати власн! вищ! органи державно! влади, як1 безпосередньо не л1дпорядковувалися еищим органам соборно! УПР. 6 Державних Секретар1в та Уповноважений Диктатор Сули надз-вичайними органами державно! влади ЗОУНР, як1 тимчасово концент-рували майже вс! види влади у сво!х руках. М1сцевими органами влади були пов1тов1, громадськ1 1 м1ськ1 ком1сари. Взаемод1я ви-щих державних орган!в УНР 1 ЗОУНР (ЗУНР невдовэ! п!сля об'еднан-ня а УНР стала називатися Зах1дною Области УНР) виявлялася в тому, що у склад! Конгресу Трудового Народу Укра'ши, Директор!! УНР, Ради Народних М1н1стр!в [Наддн1прянсько'П УНР були предс-тавники в!д ЗОУНР. Досл1дження д!яльност! вшцих орган!в СНадд-нШрянськоП УНР ! ЗОУНР св!дчить про нерозвинен!сть 8в'язк1в м!ж цими !нститутами! 1снували зв'язки здеб1лыюго у сфер! в1йськов1й 1 вовн1шньопол1тичн1й, як1 ыали переважно координа-ц!йний характер.
21 листопада 1920 р. укра!нська держава - УНР фактично при-пинила свое 1снування, що було формально закр!плено мирним дого вором м!ж Реччю Посполитою Польською та Радянською Рос!ею 18 бе реаня 1921 р. у Риз1. 0ск1льки УНР припинила свое !снування, 11 органи п1сля валишення ними територП УНР визначаються як громад сь к!, а не державн!, 1 тому вони не були визнан1 1ншими державами. У 1921 р. до 1х складу входила Рада Республ1ки, яка д!я ла на основ! закону "Про Раду Республ!ки" в1д 9 с1чня 1921р. 10 червня 1948 р. був прийнятий "Тимчасовий закон про реорган1зац! Державного Центру УНР в екзил!", який вианачав компетенц!ю склг дових частив Державного Центру УНР: Президента, В1це-президенте Уряду, Укра1нсько1 Нац1онадьно! Ради. Основним призначенням Ук-ра1нсько! Нац1онально! Ради мали стати своер1дн1 ааконодавч! повнованення. Закон 8акр1пдював позапарламентський спос!б форм:
вання уряду, встановлював пол!тичну в!дпов1дальн1сть Уряду перед законодавчим органом 1 Президентом УПР. Уряд мав бути п!дзв1тний законодавчому органу. Контрольн! ФункцП щодо Уряду мав зд!йсню-вати Президент УНР. Президент УНР був над!лений правом роапуску Укра5нськог Нац!онально! Ради на пропозиц!ю Уряду. Органи, сформован! на п!дстав! даного закону, мали статус громадських.
Шсля в!дновлення укра!нсько! суверенно! держави (прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Укра!ни "Акту проголошення не-залежност! Украши") Президенту Укра:ни 22 серпня 1992 р. була дана Грамота, схвалена Укра!нською НацЮнальною Радою, "Про складення повноважень ! припинення д!яльност1 Державного Центру Укра!нсько! Народно! Республ!ки в екзил!" ! цей акт мав !сторич-но-символ!чний характер.
У висновках дисертац!'! п!дсумовуеться проведене досл1дження, формулюються пропозиц!! щодо використання досв!ду державного бу-д!вництва УНР для подальшо! розробки концепц!й державот'ворення УкраКни.
3 теми дисертац!йного досл1дження опубл!ковано так! роботи:
1. Правовий статус вищих орган1в державно! влади пер1оду Гетьманщини // Розбудова держави. - 1996, N3.-0. 48-52.
2. Про правовий статус вищих орган!в державно! влади пер1-оду Гетьманщини (29 кв!тня 1918 р. - 14 грудня .1918 р.) // Ук-ра!нське слово. - 1994, 12 травня. - N 19. - С.13-14; Укра-!нське слово. - 1994, 19 травня. - N 20. - С.13-14.
3. Шдготовчий етап становления вищих орган!в влади Укра-!нсько! Народно! Республ1ки пер!оду Укра!нсько! Центрально! Ради (4 березня 1917 р. - 22 с!чня 1918 р.). - К., 1995. - 68 с. Деп. в ДНТВ Укра!ни. Н'2208-Ук.
4. 1нституц1йно-правов! умови формування вищих орган!в державно! влади Укра!нсько! Народно! Республики пер!оду Дирек-
Toplï (1918 p.). - К., 1995. - 14 с. Дел. в ДНТБ Укра'1"ни. Ы 2209-Ук.
Дзейко Ж.А.
Правовой статус высших органов государственной власти Украинской Народной Республики (1917 - 1920 г.г.)
Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12,00.01 - Теория и история государства и права; история политических и правовых учений.
Киевский университет имени Тараса Шевченко.
Киев, 1996.
Основные идеи, результаты и выводы диссертации состоят в выявлении характерных признаков и специфики правового статуса высших органов государственной власти Украинской Народной Республики (1917-1920 г.г.) на каждом этапе ее развития.
Eteeiko Z.A.
Manuscript
Dissertation for obtaining the degree of Candidate of Science In Law under the specialisation code 12.00.01 - Theory and history of the state and law; history of political and legal thought.
Taras Shevchenko Kiev University. Kiev, 1996.
The main Ideas, results and conclusions of the dissertation consist in revealing the main characteristics and peculiarities of legal status of highest organs of the power of the Ukrainian People's Republic (1917-1920).
Ключов! слова: "державний орган", "правовий статус державного органу", "УкраКнська Народна Республ1ка".
