АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Смежные права в авторском праве»
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ Імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
СУМІЖНІ ПРАВА В АВТОРСЬКОМУ ПРАВІ
Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
г.
Яркіна Наталія Євгенівна
УДК 347.78
Харків - 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Азімов Чингізхан Нуфатович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Підопригора Опанас Андронович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права
кандидат юридичних наук, доцент Шишка Роман Богданович, Університет внутрішніх справ МВС України (м. Харків), начальник кафедри правових основ підприємницької діяльності
Провідна установа - Інститут держави і права імені В.М. Корсцького НАН України, відділ цивільного, підприємницького і трудового права
Захист відбудеться р. о ^ годині ш
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національнії юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків вул. Пушкінська, 77)
З дисертацією молена ознайомитись у бібліотеці Національно! юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків вул. Пушкінська, 77)
Автореферат розісланий <«^7»/^^й^^>^'2000 р.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темн доспщжеяин. Питання праюБої охорони лелектуальшї власності заслуговують на особливу увагу, оскільки ефективність іієї охорони сприяє успішному розвіггку економш і збереженню національного ультурного потенціалу. Становлення цивілізованого ршжу ііпздекіуальної ласності потребує створення досконалої, заснованої на міжнародних принципах истеми правової охорони, підвищення рівня правової культури, усунення такого іегативного явіпца як «інтелектуальне піратство». Успішне вирішення цих завдань ідповідає інтересам не тільки осіб, що володіють виключними правами на об’єкти тгелектуальної власності, але н інтересам суспільства в цілому, його сощально-кономічним та духовним потребам.
У зв’язку з цим особливе значення має розширення кола об’єктів ггелеіггуальної пласкості, що охороняються, і включення до системи авторсько-равової охорони інституту суміжних прав. Термін «суміжні права» був введений в країнське законодавство законом від 23.12.1993 р. «Про авторське правд і суміжні рава» (далі Закон), розділ третій якого присвячений реіулювангео суміжшіх праз иконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. їх закріплешія бумовлено ринковими перетвореннями в українській економіці, розвитком ідприємкивдва і, як наслідок, зближенням з міжнародними нормами і принципам» галузі авторсько-правового регулювання. Раніше такого інспггуту ні право "країни, ні право колишнього СРСР не знало, тому він потребує ретельного і сєбічного дослідження. У науці відсутні значні роботи, що спеціально присвячені ивченню суміжних прав. У радянський період окремі вчені цієї проблеми торкалися астково. У роботах М.В. Гордона, В.І. Серебровського, Б.С. Антимонова і Є.А. >лейшиц, НА. Райгородського, В .Я Іонаса, С.А Чернишовсї, Е.П. Гаврилова, В. А [озорцева, ЛО. Севастьяновой B.C. Маргем’янсва було підиягге питання про захист пересів виконавців. Однак їх позиції базувалися на різких підходах до вибору истеми охорони і розвіггку в законодавстві не набули. Питання про захист інших об’єктів - виробників фонограм і організацій мовлення - в літературі взагалі не □зглядалося. Відсутність економічних передумов не дозволила в той час розробити і гілити в законодавство режим охорони суміжних прав. Разом з тим, після ормативного закріплення інстшуту суміжних прав цій темі не приділялося остатньої уваги, глибокого, комплексного вивчення не проводилось. В літературі, к правило, міститься тільки загальна характеристика суміжних прав, яка є частиною талізу авторського законодавства. Окремі статті на що тему лише в загальних рисах [їсвгглюють нове поняття або торкаються одиничної проблеми, що пов’язана з гдосконаліспо правових норм. Відсутність комплексного аналізу перешкоджає ззробці оптимальних правових підходів до рішення багатьох проблем, пов’язаних з тороною вторинних об’єктів, що виникають на основі авторських творів у процесі : відгзоренкя.
У зв’язку з процесом кодифікації цивільного законодавства і розробки Проекту нового ЦК України важливо визначити місце суміжних прав у систа цивільного права, їх співвідношення з авторським правом.
Для осмислення категорії суміжних прав необхідно вивчити приро;: об’єктів, їх відмітні ознаки, провести дослідження зв’язку з об’єктами авторської права. Вивчення цих питань допоможе не тільки удосконалиш чинш правові нормі але й на основі розроблених підходів передбачиш правову охорону вторинні об'єктів, які на сьогоднішній день не охороняються, але потребують такої регулювання. Досить спірним, а тому таким, що потребує дослідження, уявляєш віднесення виконань до об’єктів суміжних прав. На думку дисертанта, є всі підстав вважати результати діяльності виконавців творами виконавчого мистецтва.
Теоретичний аналіз природи, специфіки та змісту виключних суміжних прг дозволить правильно відображати їх реалізацію у договорах в залежності ві бажаних юридичних наслідків угоди.
Немаловажне значення має дослідження гопань захисту суміжних пра: Нерозробленість проблеми ускладнює практичне здійснення цивільно-правови способів захисту. Особливого вивчення потребують міри цивільно-право» відповідальності за порушення суміжних прав. Деякі з них - вилучення незаконнії прибутків порушника та виплата компенсації - носять нетрадиційний для цивільної права характер і викликають неоднакове розуміння їх функцій та порядку реапізаці Дослідження цих питань спршпиме спрощенню правозастосовної практики і прискоренню процесу накопичення досвіду в розгдяді справ цієї категорії.
Все це свідчить про актуальність обраної теми та необхідність комплексної наукового вивчення і осмислення інстиіуту суміжних прав. Теоретичне досліджень зазначених питань допоможе подальшому удосконаленню чинного законодавсп України та практики застосування норм права.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робої виконана відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблем здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки (номер державної реєстрації 0186.0.070867).
Об'єктом дослідження є інститут суміжних прав.
Предмет дослідження: суміжні права, їх юрцдична природа, зміс специфіка і співвідношення з авторськими правами, місце інституту суміжних прав системі цивільного права, види об’єктів суміжних прав, цивільно-правові способ захисту та міри цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав.
Мета і задані дослідження. Метою наукового дослідження є комплексни теоретичний аналіз правової природи, специфіки суміжних прав та їх об’єкті визначення місця інституту суміжних прав у системі цивільного права, внесет пропозицій щодо удосконалення правової охорони суміжних прав, розробі рекомендацій щодо застосування цивільно-правових способів захисту та мір
з
цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав. Для досягнення зазначеної мети автором дисертації були поставлені такі основні задач:
- Розглянути передумови закріплення суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення в законодавстві, історію розвіттеу цього інстіпуту, міжнародно-правове регулювання сумЬкних прав.
- Дати вгоначення суміжних прав в об’єктивному значенні, естановити їх місце в системі цивільного права та зв’язок з авторським правом.
- Провести дослідження природи об’єктів суміжних прав, їх видів, ознак, відмінностей від. об’єктів авторського права.
- Вивчиш юридичну природу, специфіку та зміст суб’єктивних суміжних прав, їх обсяг та співвідношення з правами авторів.
- Обгрушувати можливість та доцільність визнання виконань об’єктами авторського права, а не суміжних прав, і розповсюдження на виконавців авторських прав. Запропонувати відповідні зміни та доповнення до законодавства.
- Аргументувати необхідність охорони майнових інтересів Еидавців і надання їм виключних суміжних прав.
- Проаналізувати способи захисту цивільних прав з точки зору їх застосовності та ефективності для поновлення порушених сумЬкних прав.
- Провести дослідження підстав та порядку реалізації мір цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав.
- Дата теоретичний аналіз неірадиційшщ дня цивільного права санкціям, що застосовуються за порушення суміжних прав альтернативно стягненню збитків -вилучення незаконних прибутків порушника та виплата компенсації.
- Вияеити недоліки в нормативно-правовому регулюванні і розробити конкретні пропозиції', направлені на удосконалення діючого законодавства в галузі охорони суміжних прав.
Методологічна, теоретична та емпірична основи дослідження. Методологічну основу дослідження складає сукупність методів: історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий^ логіко-юридичшш, статистичний, соціологічний. Інсшіуг сумЬкних прав розглянупш із урахуванням його виникнення і розвитку (історичний метод). Аналіз досягнень цивільно-правової науки, мЬкнародно-правових актів, норм чинного законодавства України і практики їх застосування проведений за допомогою системно-структурного, порівняльно-правового, соціологічного і статистичного методів. Логіко-юридичшш метод було використано при формулюванні висновків у відповідності з метою дослідження.
Теоретичного базою для висновків, зроблених у дисертації, слугували робота відомих учених-юристів. Ь загальних питань теорії права та цивільного права: С.С. Алексеева, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, В.В. Лазарева, С.В. Липень, ЛА. Лунца,
Н.С. Малина, М.М Марченко, Г.К. Матвеева, І.Б. Новицького, О.А Пушкіна, Ю.К Толстого. З проблем у сфері інтелектуальної власності роботи таких авторів:
Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, M.M Богуславського, В.А Ваксберга, Е.П Гаврилова, MB. Гордона, ІА Грінгольц, ВА Дозорцева, В,Я Іонаса, О.С. Іоффе, В.М Корецького, ММ. Кузнецова, Ю.Г. Матвеева, О.А Підопригори, О.О. Підопригори, НА Райгородського, І.В. Савельєвої, О.Д. Святоцького, АП. Сергеева, В.І. Серебровського, Є.А Флейшиц, IJL Хейфец, С.А Черюшювої, В.Л. Черткова,
О.К. Юрченко таін.
У роботі було використано праці вчених краі'н дальнього зарубіжжя: В. Веінке, Р. Дюма, Б. Едельмана, Л. Оуена, В. Румпхорста.
Емпіричну основу дослідження складає законодавство України, міжнародно-правові угоди, праіспіка судов.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці цивільного права комплексним дослідженням, присвяченим інституту суміжних прав. У результаті всебічного вивчення наукових праць, аналізу чинного законодавства України і міжнародно-правових угод, а також спеціальної літератури з питань авторського права та суміжних прав були сформульовані теоретичні висновки та практичні пропозиції. Зокрема, дисертантом було досягнуто таких результатів, що відрізняються науковою новизною:
- Обгрунтовується виділення норм, що регулюють відносини з використання об’єктів суміжних прав, у самостійний інститут. Сформульовано поняття інституту суміжних прав. Предметний та правовий зв’язок суміжних прав (в об'єктивному смислі) з авторським правом, а також існування нормативних положень, що є загальними для обох інсппугів, дали підстави для висновку про об’єднання двох інсппугів в одіну підгалузь цивільного права - авторське право та суміжні права.
- Вперше у вітчизняній юридичній науці дана правова характеристика об’єктів суміжних прав, їх природи, розкриті специфічні ознаки, що відрізняють ці об’єкти від об’єктів авторського права. Відмітною загальною властивістю об’єктів суміжних прав, що відрізняє їх від об’єктів авторського права, є те, що вони є результатом виробничо-технічної діяльності зі створення нової матеріальної форми існування творів науки, літератури і мистецтва. Вони, на відміну від об’єктів авторського права, не втілюють творчих зусиль їх творця і є засобом задоволення тільки його майнових, комерційних інтересів.
- Висловлена позиція, що виконання, за своєю природою (вони є результатом творчої діяльності) мають визнаватися об’єктами авторського права як твори виконавчого мистецтва. Авторське право відповідає цілям охорони виконань, ліквідує прогалини в регулюванні та забезпечує більш ефективну охорону прав виконавців.
- Об’єкти суміжних прав класифіковані на вторинні (похідні) та самостійні. Вторинні створюються на основі використання об’єктів, що охороняються авторським правом. Самостійні не містять у собі результатів творчої діяльності інших суб’єктів, ясі охороняються авторським правом. Для виникнення охорони вторинного і самостійного об’єкта необхідні різні юридичні факти.
- По-ноюму визначений об’єкт суміжних прав, що виникає в результаті їіяльності організацій мовлення: таким необхідно вгонаваш не передачу, а програму ловлення. Передача має охоронятися як частина програми.
- Розглянуті окремі ознаки фонограм та програм мовлення, при наявності тюк вони можуть визнаватися об’єктами суміжних прав згідно чинного іаконодавства.
* Обгрунтовується необхідність введення до кола об’єктів суміжних прав видавничої продукції. Запропоновано визначення видання як об’єкта суміжних прав.
- Стверджується, що природа об’єктів (фонограм і програм мовлення) зизначає економічний характер суміжних прав, що покликані забезпечити комерційний інтерес суб’єкта і, на відміну від авторських прав, не пов’язані з іеобхіднісгю визнання і захисту творчої індивідуальності.
- Досліджена правова природа та обсяг правомочностей, що здійснюються об’єктами суміжних прав - виробниками фонограм та організаціями мовлення - по зідношенню до вторинних об’єктів суміжних прав. Д ана їх класифікація на первинні зиключні та похідні. Похідні виникають у суб’єкта суміжних прав у результаті іадання їх авторами творів, що були використані при створенні вторинних об’єктів зуміжних прав. Зміст їх полягає в можливості виробників фонограм та організацій ловлення здійснювати використання фонограм і програм мовлення. Інша група травомочносгей - первинні виключні права - виникають у суб’єкта суміжних прав у :илу вказівки Закону з моменту правомірного створення вторинного об’єкта. Це трава дозволяпі чи забороняти третім особам використовувати об’єкт суміжних прав тевними способами. Саме ця група прав є виключними суміжними правами Аргументована неприйнятність підходу розширення обсягу виключних суміжних трав можливістю здійснювати використання вторинних об’єктів.
- Обсяг виключних суміжних прав у створювачів самостійних об’єктів лирший, ніж у створювачів вторинних об’єктів. До нього включаються не тільки трава дозволяти чи забороняли використання, але й виключні права здійснювати зикористання.
- З урахуванням зробленої класифікації правомочностей визначені підходи договірного врегулювання відносин між суб’єктами суміжних прав і автором - з эдного боку та користувачами вторинних об’єктів суміжних прав - з іншого.
- Проаналізована застосовність та ефективність цивільно-правових способів іахисту з точки зору відновлення порушених суміжних прав. Найбільше значення чають компенсаційні способи захисту, що здатні у повному обсязі поновити торушене суміжне право.
- Аргументується висновок, що відповідальність за порушення виключних зуміжних прав є деліктною, тому санкції статті 44 Закону застосовуються лише при тозздоговірному порушенні прав. Для застосування мір цивільно-правової зідповідальності необхідний повний склад правопорушення: протиправна поведінка,
шкода, причинний зв’язок, вііна. Детально розглянути кожний елемент складу порушення суміжних прав.
- Дано практичні рекомендації' щодо визначення збитків від порушення суміжних прав.
- Робшься висновок, що виробники фонограм і організації мовлення (як юридичні, так і фізичні особи) не мають правових підстав застосовувати п. З ст. 44 Закону та заявляти вимоги про стягнення з порушника суміжних прав компенсацій моральної шкоди, оскільки їх немайнові ііггереси цим законом не захищені.
- Досліджені правові проблеми реалізації нетрадиційних дія цивільного права мір цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав - вилучення незаконних прибутків порушника та виплата компенсації в сумі від 10 до 50 00С мінімальних розмірів заробітної плати. Ці санкції' виконують ту саму функцію, що і? стягнення збитків - компенсація майнових втрат, але їх особливе значення полягає г можливості уникнути труднощів визначення і доказування збитків.
- Дисертація містить пропозиції щодо удосконалення правової охорош суміжних прав, внесення змін та доповнень до норм чинного Закону «Про авторське право та суміжні права» і Проекіу ЦК України.
Теоретичне та практичне значения одержаних результатів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що проведене комплексне дослідження інстшуі} суміжних прав сприяє заповненню прогалин у науці, дозволяє визначити підходи у вирішенні багатьох проблем правового регулювання суміжних грав. Частшк сформульованих у дисертації положень носить дискусійний характер і може слугувати базою для подальшого наукового дослідження питань правової охороні суміжних прав.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його основи положення можуть бути використані під час підготовки підручників, навчальнії? посібників та методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також прі викладанні курсу «Цивільне право України». Висновки та пропозиції, що містяться з дисертації, можуть бути застосовані в процесі удосконалення цивільногс законодавства України, зокрема закону «Про авторське право і суміжні права» г< Проекіу ЦК України. Одержані теоретичні висновки та узагальнення зробшп можливим дати рекомендації щодо практики реалізації суміжних прав та їх захисту які можуть бути корисними у правозастосувальній діяльності.
Особистий внесок здобувана. Дисертація є самостійною завершенок науковою роботою, комплекснім дослідженням інсттпугу суміжних прав Сформульовані положення та висновки мають наукове та практичне значення, вош обгрунтовані на базі особистих досліджень і критичного осмислення 121 наукових ті нормативних джерел. Дисертант обгрунтовує теоретичні положення, а також да практичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства Окремі питання порушуються в дисертації вперше, деякі розглянуті по-новому додатково аргументовані.
Апробація результатів дисертації Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких проблем, порушених у роботі, автор виклав на науковій конференції молодих учених та аспірантів «Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини)^ (м. Харків, 199Sp.) та науковій конференції молодих учених «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2000 p.). Окремі положення дисертації і висновки викладені в наукових публікаціях автора.
Результати дослідження були використані в учбовому процесі під час проведення практичних занять з курсу цивільного права.
Публікації. Основні теоретичні положенім та висновки дисертації знайшли відбиття у чотирьох наукових статтях і тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація викладена на 183 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (121 найменування).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його цілі та завдання, викладається ступінь наукової новизни, т еоретичне та практичне значення дисертації.
Розділ перший «Загальна характеристика інституту суміжних прав» присвячений загальним питанням, які дають уявлення про інститут суміжних прав. Аналізується історія правової охорони суміжних прав, розглядаються джерела міжнародно-правового регулювання. Визначаються поняття цього інсппуіу, його зв’язок з авторським правом і місце в системі цивільного права
У першому підрозділі «Історія виникнення і розвитку суміжних прав» розкриваються об’єктивні передумови нормативного закрігеїення суміжних прав кожного з суб'єктів - виконавця, виробника фонограм та організації мовлення. Робиться загальній! висновок про те, що виникнення суміжних прав пов’язане з розвитком науково-технічного прогресу. Він обумовив появу вторинних об’єктів, що створювалися на основі авторських творів у процесі надання їм стійкої матеріальної форми існування. Ці об’єкти (зафіксоване на матеріальному носії виконання, фонограма, телерадіомовна програма) мають особливі властивості: а) втілюють у собі результати духовної творчості; б) дозволяють використовувати ці результати незалежно від їх творпів; в) можуть легко та швидко відтворюватися; г) є загальнодоступнії?.ти для відтворення. В умовах ринкової економіки ці якості перетворили дані об’єкта на товар, а тому для захисту економічних інтересів їх створювачів необхідно було надати останнім особливі виключні права, що дають змогу коніролювати використання та обіг вторинних об’єктів.
У цьому підрозділі викладаються особливості підходів до проблеми охорони суміжній прав у радянський період. Аналізуються позиції вчених (Б.С. Антимонова,
М.В. Гордона, ВА Дозорцева, В Л. Ьзнаса, О.С. Іоффе, НА Райгородськош, В.І Серебровського, Є.А Флейшиц) з теоретичного обгрунтування введення де законодавства прав виконавців, а також причини, через які ідея нормативного закріплення суміжних прав не була втілена одночасно з наданням правової охороні: суміжних прав законодавством західноєвропейських країн, де цей процес розпочався наприкінці 50-х років. Далі описується послідовне закріплення і розвиток суміжних прав у міжнародно-правових актах, вказується на актуальні питання удосконалення правової охорони суміжних прав на сучасному рівні розвитку техніки тг інформаційних комунікацій.
У другому підрозділі «Місце інституту суміжних прав у системі цивільного права» автор зазначає, що проблема визначення місця суміжних прав у системі цивільного права обумовлена тим, що Закон не може дати однозначно'! відповіді на це питання, а в науці існують різні підходи. На основі аналізу елементів суміжних правовідносин - об’єкта, суб’єкта та сукупності прав - дисертантом стверджується, що їх специфіка дозволяє відокремити норми, які регулюють ці відносини, у самостійний інсппуг «суміжні права». З урахуванням виключення з кола об’єктів суміжних прав виконань (обгрунтування цій' позиції міститься в підрозділі 2.3.) запропоновано визначення інсппуіу суміжних прав: це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини з використання фонограм і програм мовлення як вторинного, так і самостійного характеру. Автором робигься висновок, що предмет регулювання цюго інституту складають відносини з використання об’єктів суміжних прав, а відносини з їх створення регулюються авторським правом.
Інсппуг суміжних прав є відносно самостійним і тісно пов’язаний з інститутом авторського права. По-перше, між ними існує предметний зв’язок, оскільки суміжні правовідносини виникають, як правило, у сфері використання авторських творів. По-друге, існує юридичний зв’язок, який виявляється в загальних принципах і методах регулювання. Все це, на думку дисертанта, дає підстави для об’єднання двох інсішугів в одну підгалузь «авторське право і суміжні права». Зовнішнім виразом цієї' підгалузі є наявність загальних положень, що регламентують захист авторських та суміжних прав і колекшвне управління майновими правами.
У розділі другому «Види суміжних прав та їх об’єкти» досліджується природа об’єктів суміжних прав, розкриваються специфічні ознаки, які відрізняють ці об’єкти від об’єктів авторського права, розглядаються окремі види об’єктів та їх ознаки. Досліджується юридична природа, специфіка та обсяг виключних суміжних прав. Розкривається зміст суб’єктивних суміжних прав, що надані кожному з суб’єктів.
У першому підрозділі «Фонограми» зазначається, що об’єктом суміжних прав виробника фонограм є виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. На основі аналізу законодавчого визначення фонограми були виділені та розкритті її ознаки, за наявності яких виникає цей об’єкт охорони. 1) Це виключно
звуковий запис; 2) це запис, зафіксований на матеріальному носії; 3) запис повинен Зути здійснений вперше; 4) запис повинен відповідати одному з критеріїв надання зхорони: громадянство України виробника - фізичної особи або місцезнаходження в Україні юридичної особи - виробника; перша публікація фонограми в Україні; їіерша фіксація фонограми в Україні. Пропонується доповнити вшначення ’юнограми вказівкою на її здатність до відтворення, сприйняття та сповіщення, оскільки саме ці властивості обумовлюють необхідність правової охорони інтересів виробників фонограм.
Фонограми за змістом класифіковані на два види: 1) фонограми похідного 'вторинного) характеру, що містять виконання авторських творів, а також ті, що іакріплюють усні авторські твори; 2) фонограми самостійного характеру, що фіксують звуки, походження яких не пов’язане з використанням результатів творчої ііяльності людини. Така класифікація має значення для вшначення умов виникнення зб’єкга суміжних прав та обсягу виключних прав у виробника. Для охорони фонограм першого виду необхідна наявність двох юридичних факгів - створення гвукозапису та дозвіл авторів і виконавців на фіксацію на матеріальному носії виконаного твору. У виробника фонограми похідного характеру можливість здійснювати ії використання шляхом відтворення, розповсюдження, здачі в найом, в зренду, прокат, шляхом переробки залежить від дозволу на таке використання, що вдається автором і виконавцем. Тому права здійснювати використання фонограми цля нього є похідними. Вони не є виключними суміжними правами. Сукупність прав, що мають виключний характер, виникає у виробника автоматично в момент правомірного створення звукозапису. їх зміст полягає у виключній можливості дозволяти чи забороняти використання фонограми третім особам. Саме ці права є аиключними суміжними правами. Вони здійснюються тільки відносно до звукозапису та не поширюються на її зміст - авторський твір і виконання. У оисертації аргументується неприйнятність підходу, що був висловлений у літературі, щодо розширення обсягу виключних суміжних прав можливістю здійснювати зикористання вторинних об’єктів.
Підкреслюється важливість розмежування об’єктів авторських і суміжних трав. Дозвіл автора на використання твору не включає дозвіл здійснювати зикористання його звукозапису. І навпаки, дозвіл здійснювати використання ївукозапису не припускає одночасний дозвіл на використання твору, що зафіксований на цьому запису. Таким чином, за загальним правилом, для зикористання фонограм похідного (вторинного) характеру необхідно мати дозвіл на зикористання кожного самостійного об’єкта - авторського твору, виконання, їюнограми.
Фонограми самостійного характеру (воші містять звуки, походження яких не тов’язане з використанням результатів творчої діяльності людини) виникають як зб’єкга суміжних прав у результаті одного юридичного факту - створення шукозапису. Обсяг виключних суміжних прав у виробника такої фонограми
ширший, ігіж у виробника похідної фонограми. Він має виключні сумізісні права здійснювати використання фонофамл та виключні суміжні права дозволяти чи забороняти її використання іншім особам.
У розділі розглядається зміст суб'єктивних суміжних прав виробника фонограм: право дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, їх
розповсюдження, переробку, імпорт. Оскільки Закон не розкриває поняті я переробки, дисертантом пропонується розуміти її як таке перетворення запису за допомогою технічних засобів, яке приведе до появи нової звукової форми, що відрізняється від первісної і може бути використана як самостійна нова фонограма.
Другий підрозділ «Програми мовлення». Регулюючи суміжні права організацій мовлення, Закон використовує два поняття - передача мовлення та програма мовлення, однак не дає їх визначення. Оскільки ці поняття не є тотожними, дисертантом досліджується їх зміст і ставиться запитання: що є об’єктом суміжних прав організації мовлення. Виходячи з природи об’єкта суміжних прав, робиться висновок, що об’єктом суміжних прав організації мовлення треба визнавати програму мовлення, а передача мовлення повинна охоронятися як частина програми. Телерадіопрограма - це сукупність телерадіопередач, які транслюються безпосередньо або в запису. Це поняття значне ширше за передачу і визначає результат всій' сукупності заходів щодо здійснення мовлення, у тому числі певну компановку і послідовність передач, яка також потребує організаційно-технічних зусиль. Крім того, лише програма в цілому забезпечує безперервне мовлення, яке найчастіше і є предметом посягання при крадіжці сигналів.
Права організації мовлення на програму охороняються тому, що програма є результатом поєднання її технічних, професійних, організаційних та фінансових зусиль. Цей суб’єкт набуває суміжних прав незалежно від наявності творчості в його роботі. Результати творчої праці, що є складовими елементами програми, охороняються як самостійні об’єкти авторського права, на них суміжні права не поширюються.
Програма вважається створеною і охороняється Законом тільки з моменту її трансляції в ефір. Відео- чи звукозапис частини програми до її ефіру може охоронятися як аудіовізуальний твір чи фонограма. Однак автор не погоджується із запропонованим у літературі визначенням об’єкта як трансляція в ефір і по кабелю, тому що трансляція - це спосіб об’єктивного виразу та розповсюдження, а суміжні права охороняють оригінальний продукт (результат) діяльності - програму.
Структурно в змісті програми виділені групи самостійних об’єктів авторського права і суміжних прав, які використовуються під час створення програми:
1) авторські твори, які спеціально створені для телерадіомовлення; 2) обнародувані твори, які стали доступними для публіки до їх передачі в ефір; 3) твори, виконання, фонограми, використання яких у програмах не потребує дозволу їх створювачів. Автором описуються підстави, на яких можливо використовувати щ
б’єкга в програмах та яким чином використання тієї чи іншої групи об’єктів пливає на виникнення охорони програми та обсяг виключних прав організації ювлення. Поява самостійного об’єкта суміжних прав - програми може бути юв’язана або тільки з фактом її створення і трансляції, або потребує також дозволу вторів, виконавців, виробників фонограм.
Оскільки всі твори і виконання в програмі залишаються самостійними б’єктами, що охороняються, така програма (вона є похідним об’єктом суміжних рав) може бупі використана організацією мовлення тільки з дозволу авторів та иконавців. Тому право здійснювати використання програми є похідним і не може важатися виключним суміжним правом. Виключні суміжні права, які виникають за аконом, це права дозволяти чи забороняти іншим особам використання програм, ’елерадіоорганізація дає дозвіл на використання програми в цілому, а не на амосгійні об’єкпі, що входять до її змісту. Треті особи, що одержали дозвіл икористовувати програму, не набувають права використовувати зазначені об’єкт і шинні, за загальним правилом, одержати такий дозвіл у відповідних осіб, що мають иключні права.
У цьому підрозділі розглядається зміст прав організації мовлення дозволяти и заборонят ретрансляцію програми, фіксацію на матеріальний носій, відтворення, публічне сповіщення в ефір і по проводах. Запропоновано ввести до Закону изначення поняття ретрансляції: «це одночасне розповсюдження за допомогою ехнічних засобів телевізійних або радіомовних програм, що транслюються іншою рганізацією».
Дисертант вважає, що серйозною прогалиною в законодавстві є відсутність рава організації мовлення на розповсюдження екземплярів запису програми іляхом к продажу і прокату. Пропонується доповнити статтю 35 Закону і статтю 72 Проекту ЦК України зазначеним правом.
Пропонується ввести до Закону визначення ефірного мовлення, яке буде оширюватися і на супутниковий метод мовлення: «ефірне мовлення - це передача їсобами бездротового зв’язку звуків і (або) зображень, у тому числі така, що ційснюєгься за допомогою супугаика, і яка робить їх доступними для публіки в удь-який час з будь-якого місця».
У підрозділі третьому «Результата діяльності виконавця» досліджується рирода виконань. Автором висловлена точка зору, що виконання та виключні права иконавців, що надані їм чинним законодавством, не відповідають загальній арактеристиці об’єкгів суміжних прав і природі виключних суміжних прав, іиконання мають однорідну з авторськими творами природу: діяльність виконавців їснована на творчості, результат якої становить цінність як втілення індивідуальних ворчих здібностей людини. Дисертантом аналізуються зроблені В.Я. Іонасом исновки про структурні компоненти твору. У процесі використання твору з метою творення на його основі іншого відновлення певних компонентів тягне за собою ояву нового залежного твору. Після розгляду виконавчої діяльності зроблено
висновок, що діяльність виконавця створює козу художню форму таору, отже, виникає залежний об’єкт авторського права. У дисертації він названий «твором виконавчого мистецтва». Останній має всі ознаки об'єкта авторького права - творчий характер та об'єктивну форму закріплення. Особисті та майнові права, що надані виконавцям, мають однакову природу з авторськими правами: вони захищають не тільки їх майновий інтерес, але й забезпечують суспільне визнання творчих здібностей особи. Том}', на думку автора, виконання мають бути визнані об’єктами авторського права, а права виконавців - авторськими. Відповідно, виконавець набуватиме необхідне йому право авторства, яке, по-перше, підтвердить його моральне право на суспільне визнання авторства на створене ного творчею працею виконання. А, по-друге, надаватиме можливість захищати свої інтереси у випадках, коли його виконання видасться іншою особою за своє власне. Виконавець також набуватиме авторське право на обнародування виконання (тобто можливість самому вирішувати питання про готовність виконання для публічного представлення та його способи). Це дозволить' виконавцю, наприклад, перешкодити небажаному обнародуванню його репетиційних записів. Авторські права сприятимуть також більш широкій охороні інтересів виконавців у сфері розповсюдження записів виконань. Суміжні права не дають можливість дозволяли розповсюдження аудіозапису, а права автора на розповсюдження не залежать від форми фіксації твору. Таким чином, дисертантом робиться висновок, що авторські права не тільки відповідають природа виконань, але й можуть забезпечиш більш ефективну охорону майнових і немайнових інтересів виконавців.
У підрозділі четвертому «Правова охорона видань» розглядаються питання про необхідність правової охорони майнових інтересів видавців, досліджується природа видавничої продукції. Автор вважає, що оптимальніш способом для забезпечення правової охорони майнових інтересів зазначених суб’єктів є надання їм виключних суміжних прав. Дисертант виходить з того, що результати видавничої діяльності повністю відповідають природі об’єктів суміжних прав - фонограм та програм мовлення. Це вторинні об’єкти, які виникають у результаті використання авторських творів. Характер д іяльності із створення видань аналогічний характеру діяльності суб’єктів суміжних прав: це особлива діяльність, що заснована на специфічному виробничо-технічному процесі і потребує фінансових, матеріальних, організаційних, професійних та інших вкладень. Автором пропонується таке визначення розглянутого об’єкта: «віщання - це редакційно-видавнича обробка твору, яка виготовлена способом друку, тиснення або іншим способом, що дозволяє опублікування твору».
Видавцям, як й іншим суб’єктам суміжних прав, необхідні права тільки майнового характеру, що обумовлено природою об’єкта Тому, на думку дисертанта, їм слід надати виключні суміжні права дозволяти чи забороняти відтворення, розповсюдження та імпорт екземплярів свого видання. Критеріями для надання
охорони треба визнавши громадянство України для видавців - фізичних осіб та місцезнаходження в Україні дня видавців - юрищиких осіб.
Розділ третій «Зпхгісг суміжних прав» присвячений аналізу способів захисту цивільних прав з точки зору їх застосовності та ефективності для поновлення порушених суміжних прав, дослідженню підстав та порядку реалізації мір цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав.
У першому підрозділі «Цивільно-правові способи захисту» розглядається поняття захисту цивільних прав, суб’єкта права на захист суміжних прав. Оскільки зпособи захисту регламектоваїгі з Законі загальними нормами для авторських та зуміхших прав, у дисертації аналізується, які з них є застосовними та ефективними хля поновлення саме порушених суміжних прав. Автор вважає, що суб’єкт суміжних :ірав (виконавці не враховуються) не може користатися такою мірою яіс пред'явлення вимоги про внесеній виправлень і про усунення спотворення, оскільки че має відповідного абсолютного права. У разі перекручення звукозапису чи програми мовлення він може використати тільки договірні гарантії. Відзначається, до публікації про порушення суміжних прав, як самостійна міра захисту, як правило, : юридично некорисного для відновлення суміжних прав і повинна застосовуватися поряд з іншими мірами, що передбачені Законом. Спосіб заборони лій, що порушують суміжне право, застосовний як з іншими мірами, так і самостійно. Його амосгійне застосування ефективне для відвернення майнових втрат від порушення. \ле, якщо правопорушення дійшло стадії спричинення шкоди, він має бупі шкорнсташй разом з компенсаціЙР.ими заходами. Для виконавців заборона дій, що торушують виключне право, має більш широке значення, оскільки вона одна здатна іахистігш їх немайновий інтерес.
Спосіб визнанім права застосовний для захисту суміжних прав, але має більш іузьке значення, ніж для авторів. За його допомогою порушені суміжні права не дажуть буш поновлені повністю, бо визнання права не поновить майнових втрат. Дей спосіб виконує допоміжну функцію в процесі захисту суміжних прав та іастосовується як передумова використання інших заходів. Для виконавців (як і дая івторів) цей спосіб є цінним сам собою в разі захисту особистих немайнових прав.
Найбільш важливе значення для відновлення порушених суміжних прав гають компенсаційні способи захисту (відшкодування збитків, вилучення на користь уб’єкга суміжних прав незаконних прибутків порушника, виплата компенсації), хжільки еони в повній мірі здатні поновити порушене суміжне право та юмпенсувати майнові втрати.
Другий підрозділ «Підстави цивільно-правової відповідальності втягненім збіггків, що спричинені порушенням суміжних прав». Автором ргумсїпуєгься висновок, що відповідальність за порушення виключних суміжних ірав є деліктною, тому санкції статті 44 Закону застосовуються тільки в разі юзадоговірного порушення прав. Для покладення цивільно-правової ідповідальносгі необхідний повний склад правопорушення: протиправна поведінка,
шкода, причинний зв’язок, вина. Детально розглянутий кожний елемент склад порушення суміжних прав. Дії, що здійснені по відношенню до об’єкта суміжни прав, є протиправними, якщо вони, по-перше, складають зміст виключшк суміжнії прав, а по-друге, вчинені без необхідного дозволу особи, яка має виключні прав; Шкода від порушення суміжних прав оцінюється як збитки. Вони можут складатися з реальної шкоди та неодержаних доходів. Робиться висновок, щ реальна шкода спричинюється, якщо знищений чи пошкоджений об’єкт суміжни прав за умови, що не існує іншого його рівноцінного екземпляру. При визначені розміру реальної шкоди необхідно виход иш не тільки з вартості матеріального носЬ але й з цінності об’єкта: його унікальності, неможливості створення аналогічног тощо. До суми реальної шкоди включаються також усі втрати, що були викликаї порушенням.
Неодержаш доходи - найбільш імовірні та поширені наслідки порушенн виключних суміжних прав. Вони виражаються в доходах, які суб’єкт суміжних пра не одержав, але зміг би одержати в разі нормальної реалізації свого виключног права Дисертантом пропонуються практичні рекомендації щодо визначенн неодержаних доходів. їх можуть складати:
- винагорода, яка б належала особі, що має суміжні права, у разі договірног використання з урахуванням тих умов, на яких звичайно укладаються угоди циі суб’єктом, або на даний вид використання однорідних об’єктів;
- прибуток, який прогнозувався від продажу, але не був отриманий через т( що ліцензійна продукція не була запитана після розповсюдженя конграфакгаи екземплярів;
- суми угод які не відбулися через дії порушника або виконання яких стан неможливим з тих же причин.
У підрозділі третьому «Альтернативні збиткам міри цивільно-правове відповідальності, які застосовуються за порушення суміжних прав: досліджується специфіка реалізації нетрадиційних для цивільного права мі] цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав - вилученн незаконних прибутків порушника та виплата компенсації в сумі від 10 до 50 00 мінімальних розмірів заробітної плати. Ці санкції виконують таку ж функцію, що стягнення збитків - компенсують майнові втрати. Але їх особливе значення полягає: можливості уникнути труднощів визначення і доказування збитків.
На думку автора, незаконно отриманий прибуток порушника є доказо? заподіяної шкоди, але він не може розглядатися як еквівалент неодержаних дохода Останні - це здогадна величина, а незаконний прибуток - це дійсна величина, як повинна бути документально підтверджена та не може бути розрахована : проміжних величин (кількість, ціна коїпрафактних екземплярів тощо). Незаконні отриманий прибуток може не співпадати з можливими неодержаними доходамз через те, що ці величини визначаються не тільки фактом незаконного використання але й різними об’єктивними та суб’єктивними умовами, що пов’язані як з самі»
уб’єкшм, так і з його діяльністю. Підкреслюється, що незаконно отриманий торушником прибуток може бути стягнений тільки в тій частині, яка знаходиться в тричинному зв’язку з протиправними діями.
Дисертант вважає, що найбільші труднощі на практиці може викликати )еалізація такої міри відповідальності, як стягнення компенсації в сумі від 10 до 50 XX) мінімальній розмірів заробітної плати. Це обумовлено, по-перше, особливою функцією цієї санкції - уникнення труднощів доказування збитків, по-друге, дуже шфокими межами можливої компенсації, по-третє, вимогами обов’язкової іомірності цивільно-правової відповідальності і порушення (тобто заподіяної шкоди компенсації). Тому автором були досліджені питання: На основі чого має бути істановлений розмір компенсації? Чи треба співвідносити його з розміром заподіяної пкоди та яким чином? Чи необхідно його обгрунтовувати за допомогою доказів? З щх питань у дисертації' пропонуються такі висновки. Розмір компенсації, що тягуєгься, не може бути абстрактним і повинен бути домірним заподіяним збиткам. \ле він не повинен бути еквівалентно точніш по відношенню до останніх, а має іідповідати їх масштабу. Масштаб шкоди оцінюється судом на підставі фактів, які івичайно встановлюються для визначення сум неодержаних доходів. Особливе іризначення цієї санкції, з точки зору дисертанта, полягає в тому, що позивач має іути звільнений від обов’язку підтверджувати за допомогою доказів тотожність гомпенсаційних сум і заподіяної шкоди. За йога бажанням можуть буш надані (окази, що конкретизують розмір шкоди. Але відсутність таких точних даних не даже, на думку дисертанта, слугувати підставою для відмови у стягненні :омпеисації.
Висновки. У заключній частині сформульовані найбільш загальні висновки, роблені автором у процесі дисертаційного дослідження.
1. Суміжні права (в об’єктивному смислі) - це відносно самостійний цивільно-іравовий інститут, що являє собою сукупність цивільно-правових норм, які іегулююгь відносини з використання фонограм та програм мовлення як вторинного, ■ак і самостійного характеру. Інстиіут суміжних прав та інститут авторського права жладають одну підгалузь цивільного права «авторське право і суміжні права».
2. Об’єктом суміжних прав є результат специфічної дальності, яка заснована іа тиражуванні і розповсюдженні авторських творів. На відміну від об’єкіів угорського права, об’єктами виключних суміжних прав є не результати творчої сальності людини, а результати діяльності виробничснгехнічного характеру, які пілюкпь матеріальні, технічні, фінансові, організаційні, професійні зусилля їх творювачів.
3. Виконання за своєю природою (еони є результатом творчої діяльності) іаюгь визнаватися об’єктами авторського права як твори виконавчого мистецтва. Угорське право відповідає цілям охорони виконань, ліквідує прогалини в іегулюванні та забезпечує більш ефективну охорону прав виконавців.
4.0б!екга суміжних прав класифікуються га дві групи: похідні (вторинні) т самостійні. Вторинні створюються на основі акторських творів і виконань^ щ< охороняються Законом. Для виникнення вторинних об’єктів суміжних пра необхідні два юридичних факт: створення об’єкта та дозвіл осіб, чиї твори виконання при цьому використовувались. Самостійні об’єкти суміжнж прав в містять у собі інших об’єктів, що охороняються. Момент виникнення охорони таки об’єктів пов'язаний тільки з фактом їх створення.
5. Суміжні права носять економічний характер і покликані забезпечити лиші майновий, комерційний інтерес суб’єкта.
6.Правомочносгі, що здійснюються суб’єктами суміжних прав п< відношенню до вторїшних об’єктів, класифікуються на первинні виключні т, похідні. Похідні виникають у результаті надання їх авторами творів, що буш використані при створенні вторинних об’єктів суміжних прав. Зміст їх полягає і можливості виробників фонограм та організацій мовлення здійснювач використання фонограм і програм мовлення шляхом фіксації на матеріальний носій відтворення, розповсюдження, імпорту, сповіщення в ефір і по проводах. Первини виключні права виникають у суб’єкта суміжних прав у силу вказівки Закону : момету правомірного створення вторинного об’єкта. Це - права дозволяти чі забороняти третім особам використовувати об’єкт суміжних прав зазначенимі способами. Саме ця група правомочностей є виключними суміжними правами.
7.Виключні суміжні права не поширюються на зміст вторїшних об'єкта суміжних прав (авторські твори), тому використання такі к об’єктів третіми особам; потребує дозволу авторів та осіб, що мають суміжні права.
8.Обсяг виключних суміжних прав у створювачів самостійних об'єкти суміжних прав включає не тільки право дозволяти чи забороняти використання, алі й виключне право здійснювати використання.
9.Видання мають бути визнані об’єктом суміжних прав видавців. Останніг, необхідно надати виключні суміжні права дозволяти чи забороняти відтворення розповсюдження та імпорт екземплярів видання.
10.Найбільш важливе значення для захисту порушених суміжних прав маюп компенсаційні способи захисту (відшкодування збитків, вилучення на юристі суб’єкта суміжних прав незаконних прибутків порушника, виплата компенсації) оскільки тільки вони в повній мірі здатні поновити порушене суміжне право : компенсувати майнові втрати.
11.Відповідальність за порушення виключних суміжних прав є деліктною, тому санкції етапі 44 Закону застосовуються тільки в разі позадоговірноїх порушення суміжних прав. Неодержані доходи - найбільш імовірні і поширені наслідки порушення виключних суміжних прав.
12.Особливе значення альтернативних збиткам мір цивільно-правової відповідальності за порушення суміжних прав (вилучення незаконних прибутків порушника та виплата компенсації у сумі від 10 до 50000 мінімальних розмірів
арсбітної плати) полягає в можливості уникнути труднощів визначення і вказування збитків. Ці санкції хоча і покликам виконати функцію коішєнсвдї гайкових втрат, але кезакогошй прибуток порушника та компенсація не є квівалентом збитків. Розмір незаконно отриманого прибулу повинен бути доказово іідпзерджений і не може бути розрахований з промілсних величин. Для стягнення омпенсації необхідно встановити масштаб шкоди, а не її точний розмір.
За темою дисертації опубліковано такі роботи:
1. Плешкова Н.Е. Становление инсппугз смежных прав // Проблеми аконносгі: Респ. міжвідом. наук, зб.- Харків: Нац. юриз. акад. України, 1999.-іип.39,- С.46-52.
2. Ярюгна НЕ. Смежные права проіеюдіггелей фонограмм в сеєтє рисоединения Украины к Женевской конвенции 1971 гУ/ Проблеми законності: есп. мЬквідом. наук, зб,- Харків: Нац. горнд. акад. України, 2000.-Вип.41- С.212-217.
3. Яркина НЕ. О соотношении гражданского, авторского и смежных прав // [роблеми законності: Респ. міжвідом. наук, зб,- Харків: Нац. юрид. акад. України, 000.-Внп.43- С.54-59.
4. Яркіка Н.Є. Проблемі правової охорони результатів видавничої діяльності Вісник Університету внутрішніх спраз: Спецвипуск,- 2000.- С.204-207.
5. Плешкова Н.Є. Захист артистів-викснавців як суб'єктів творчої дальності і [рава людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці агальної декларації прав людини): Тези доповідей та наук, повідомлень тук. конф. олодих учених та аспірантів 12 грудня 1998,-Харків: НЮАУ, 1998.-С.69-71.
АНОТАЦІЇ
Ярігіна Н.Є. Суміжні права в авторському праві,- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних науіс за геніальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; іжнародне приватне право. - Національна юридична академія України імені рослава Мудрого, Харків, 2000.
Дисертація присвячена дослідженню суміжних прав виконавців, виробників онограм, організацій мовлення. Пропонується поняття інституту суміжних прав, яумешуєгься його об’єднання з інститутом авторського права в одну підгалузь ішільного права «авторське право і суміжні права».
Дана правова характеристика об’єктів суміжних прав, їх природи, розкриті іецнфічні ознаки, які відрізняють ці об’єкти від об’єктів ангорського права
Висловлена позиція, що виконання за своєю природою мають визнаватися 5’єкгами авторського права як таори виконавчого мистецтва Обгрунтовується гобхідність введення до кола об’єктів суміжних прав видавничої продукції.
Досліджена юридична природа специфіка, обсяг та зміст виключних '«ліжиих прав кожного суб’єкта.
Проаналізовано способи захисту суміжних прав, підстави та порадо реалізації мір цивільно-правової відповідальності за порушеній суміжних прав. Дан практичні рекомендації щодо визначення збитків від порушення суміжних прав.
Дисертація містить пропозиції щодо удосконалення правової охорон суміжних прав.
Ключові слова: суміжні права, права виконавців, права виробний фонограм, права організацій мовлення.
Яркина Н.Е. Смежные права в авторском праве.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук п специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейно право; международное частное право. - Национальная юридическая академії Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2000.
Диссертация посвящена исследованию смежных прав исполнителе! производителей фонограмм и организаций вещания. Рассматр ивакггся предпосылк их нормативного закрепления, история развития и международно-правово регулирование. Предлагается понятие инсппуга смежных прав: это огносигель» самостоятельный гражданско-правовой инсттуг, который представляет собо совокупность гражданско-правовых норм, регулирующих отношения п< использованию фонограмм и программ вещания, как вторичного, так і самостоятельного характера. Аргументируется его объединение с инсппутої авторского права в одну подотрасль гражданского права «авторское право : смежные права».
Дается правовая характеристика объектов смежных прав, их природа раскрываются специфические признаки, отличающие эти объекты от объекте авторского права Утверждается, что объектом смежных прав является результа специфической производственно-технической деятельности по созданию ново материальной формы существования произведений науки, литературы и искусств: Он, в отличие от объекта авторского права, не воплощает в себе творческих усили его создателя, а является средством удовлетворения имущественных, коммерчески интересов.
Высказывается позиция, что исполнения по своей природе должм признаваться объектами авторского права как произведения исполнительског искусства. По мнению диссертанта, авторское право отвечает целям охрані исполнений, устраняет пробелы в регулировании и обеспечивает боле эффективную охрану интересов исполнителей.
По-новому определяется объект смежных прав, возникающий в результат деятельности организации вещания. Автор считает, что таким необходимо пртнат не передачу, а программу вещания. Передача должна охраняться как част программы.
Объекты смежных прав классифицируются на вторичные (производные) самостоятельные. Вторичные создаются на основе использования обьектої
эхраняемых авторским правом. Самостоятельные не содержат в себе охраняемых эезультатов творческой деятельности других субъектов. Для возникновения охраны зторичното и самостоятельного объекта необходимы разные юридические факты.
Обосновывается необходимость введения в круг объектов смежных прав изданий. Сформулировано определение издания как объекта смежных прав. [Тредлагается предоставить издателям исключительные смежные права разрешать или запрещать воспроизводство, распространение и импорт экземпляров издания.
Исследуется юридическая природа, специфика, объем исключительных :межных прав. Смежные права - это исключ! ггельные права, которые носят экономический характер и призваны обеспечить только имущественный, коммерческий интерес субъекта. Они возникают в ату указания закона в момент травомерного создания объекта смежных прав. Их содержание сводится к правовой зозможности разрешать или запрещать третьим лицам использовать объект ;межных прав способами, определенными законом. Автором аргументируется неприемлемость подхода расширения объема исключительных смежных прав зозможностъю субъектов этих прав осуществлять использование вторичных эбъекгов. Такое правомочие является производным и возникает с разрешения авторов, чьи произведения были использованы с целью создания вторичного объекта :межных прав.
Исключш-ельные смежные права не распространяются на содержание зторичных объектов смежных прав (авторские произведения), поэтому использование таких объектов третьими лицами требует разрешения авторов и эбладателей смежных прав.
В диссертации раскрывается содержание смежных прав каждого из :убъектов.
Анализируются способы защипы смежных прав. Обосновывается, что таиболее важное значение для защиты нарушенных смежных прав имеют компенсационные способы защты (возмещение убьпков, изъятие в пользу субъекта межных прав незаконных доходов нарушителя, выплата компенсации), поскольку голько они в полной мере могут восстановить нарушенное смежное право и «эмпенсировать имущественные потери Рассматриваются основания и порядок зеализации мер гражданско-правовой ответственности за нарушение смежных прав. Знаются практические рекомендации по определению убьпков от нарушения :межных прав.
Исследуются правовые проблемы реализации нетрадиционных для ■ражданского права мер гражданско-правовой ответственности за нарушение :межных прав - изъятие в пользу правообладателя незаконных доходов нарушителя I взыскание компенсации в сумме от 10 до 50 ООО минимальных размеров *аработной платы Аргументируется мнение, что особое значение этих шьтернативных санкций заключается в возможности избежать трудностей определения и доказывания убытков. Они выполняют ту же функцию, что и
взыскание убытков - компенсируют имущественные потери, но не являются эквивалентом убытков.
Диссертация содержит предложения по усовершенствованию правовой охраны смежных прав, а также по практике их реализации и защиты.
Ключевые слова: смежные права, права исполнителей, права
производителей фонограмм, права организаций вещания.
Yarkina N. Ye. Neighbouring Rights in Author’s Right- Manuscript.
Thesis for a Candidate of Sciences degree in Law, speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - National Law Academy oi Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2000.
The thesis is devoted to the investigation of the neighbouring rights of the executors, producers of phonograms and broadcast oiganrations. The concept of the Neighbouring Rights Institute is proposed, its consolidation with the Institute of Author’s Rights in z common subdivision of the Civic Law «Author’s Right and Neighbouring Rights» is argumented.
The legal character of the neighbouring rights objects and their nature are given, the specific indications, distinguishing these objects from the autor’s right objects are disclosed.
The attitude is stated, that the executions according to their nature should be recognized by the objects of author’s as the works of the executive art. The necessity of the introduction of publications in the range of the objects of the neighbouring riglits is grounded.
The juridical nature, specificity, extend and substance of the exclusive neighbouring rights of every subject are investigated.
The means of the defence of the neighbouring rights and the grounds and the procedure of the implementation of measures of civil responsibility for the neighbouring rights violation are analyzed. The practical recommendations as to the definition of losses due to the neighbouring rights violation are given.
The thesis comprises the propostions as to the improvements of the neighbouring rights legal defence.
Key words: neighbouring rights, executor’s rights, the rights of the producers oi phonograms, the rights of the broadcast organizations.
