АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Структура международного права как закон организации международно-правовой системы»
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 4 ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
УДК 341.01
МОХАММЕД МУССА АВВАД АЛЬ-АДВАН
СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ЯК ЗАКОН ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
Спеціальність 12.00.11 — міжнародне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ —1998
Робота виконана на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент МУРАВЙОВ Віктор Іванович доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
Офіційні опоненти доктор юридичних наук, старший науковий співробітник ЄВШТОВ Володимир Ісакович
провідний науковий співробітник відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
кандидат юридичних наук МИКІЄВИЧ Михайло Миколайович в.о. доцента кафедри міжнародного права Львівського університету ім. Івана Франка
Провідна установа Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого
Захист відбудеться 13 квітня 1998 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.001.10 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Інституті міжнародних відносин Київського університелсу ім. Тараса Шевченка за адресою: 251119, Київ, вул. Мельникова, 36/1.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці університету за адресою:
Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.
Автореферат розіслано 13 березня 1998 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради ЗАБЛОЦЬКА Л.Г.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Розвиток загальної теорії міжнародного права характеризується пошуком інваріантних, інтегративних ознак його системи, виділенням тих системних відносин та зв’язків, які є системостворюючими і забезпечують властивість цілісності. Пошук цих зв’язків та закономірностей цього процесу, тобто виявлення структурності системи, стає особливо актуальним у сучасних умовах розвитку міжнародного права, якому притаманна велика різноманітність та інтенсивність кількісного зростання міжнародно-правових норм, формування нових підходів до їхньої інтерпретації, поява у ньому нових інститутів та галузей.
Виходячи з цього, встановлення загальних закономірностей функціонування міжнародного права, що визначають стабільність, регулярність та повторюваність у ньому системності, є принципово важливим для визначення завдань систематизації та кодифікації міжнародного права і забезпечення адекватного тлумачення його норм. У той же час дослідження цих системно-структурних елементів міжнародного права потребує звернення насамперед до аналізу його аксіологічної, ціннісної основи, оскільки ця методологія найбільш ефективно допомагає з’ясувашно в сучасних умовах розвитку міжнародного співробітництва держав зростання цілеспрямованості (відповідно “структурності”) та сутності характеристик міжнародно-правового регулювання.
Прагнення вивчити систему сучасного міжнародного права в аспекті її структуростворюючих характеристик та аксіологічних особливостей і встановити стійкі взаємозв’язки у струютуростворюючому потенціалі різних рівнів його системи визначає актуальність даного дисертаційного дослідження, зумовленого цими факторами. Важливим для цього є дослідження проблем загальної теорії системи міжнародного права, пов’язаних з аналізом його структури, визначенням сутності ціннісного підходу у праві, завдань кодифікації та систематизації, а також виявленням струкгуростворюючого потенціалу окремих міжнародно-правових норм та галузей, що дас можливість більш точно встановити пріоритетні напрями кодифікації міжнародного права в цілому.
Ступінь дослідженості проблеми. Дослідженням проблем сутності системи та структури міжнародного права займалося чимало представників міжнародно-правової науки. Цих питань в тій чи іншій мірі торкалися в Україні В.Г. Буткевич, В.А.Василенко, В.Н.Денисов, В.І.Євінтов, С.В.Ісакович, В.М.Корецький, А.П.Мовчан, В.І.Муравйов, Н.М.Ульянова, К.К.Сандровський, С.В.Чорний, а серед
російських вчених — Ю.А.Баскін, Р.А.Бобров, І.П.Бліщенко, В.С.Верещетін, Л.Г.Галенська, Г.В.Ігнатенко, І.І.Курдюков, В.МЛіхачов, І.ІЛукашук, Р.А.Мюллерсон, Л.Х.Мінгазов, Є.О.Пушнін, А.М.Талалаєв, Д.І.Фєльдман, Є.А.Шибаєва та ін.
Необхідно також назвати представників загальної теорії права та філософської науки країн СНД, праці яких зробили значний вплив на розробку методологічних основ сучасного права та його структурних і системних елементів, насамперед це праці В.ГАфанасьева, А.М.Васильєва, Д.А.Керімова, В.М.Кузьміна, Б.М.Кедрова, М.І.Козюбри, В.М.Кудрявцева, А.С.Манасяна, П.Є.Недбайла, Ю.П.Францева, П.Н.Федосеева, В.М.Садовського, В.М.Сирих, Л.СЛвича.
Чимало досліджень із даної проблематики проводилося у міжнародно-правовій науці західних країн, зокрема Ш.Вішером, Ф.Бербером, С.Дженксом, П.Джессепом, Л.Детгсром, М.МакДугалом, Г.Кеяьзеном, Г.Ласвелом, Ш.Руссо, Г.Шварценбергером, С.Хофманом, Р. Фолком, В.Фрідманом.
Однак внаслідок своєї виняткової складності та багатогранності висвітлення цієї проблематики ще далеко не вичерпано. Більш того, безпрецедентний розвиток міжнародного права у другій половині XX століття поставив перед міжнародно-правовою наукою чимало нових теоретичних проблем, пов’язаних із безперервною змінюваністю складових структури міжнародного права. Саме такою проблемою серед них є з’ясування структури міжнародного права на основі системостворюючих елементів, які характеризують її з боку змістовно-цільових та ціннісно-смислових
ОЗІІшС.
Отже, дослідження тематики обраної дисертації може певного мірою сприяти подальшому розвиткові загальної теорій сучасного міжнародного права і заповнити відповідну прогалину в українській міжнародно-правовій науці. Тим більше, що дана дисертація фактично є першим такого роду дослідженням, спеціально присвяченим структурі міжнародного права як системосгворюючої категорії.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації є складовою частиною науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка “Правові основи і механізми забезпечення суверенітету України”.
Мета і завдання дослідження. Виходячи із зазначеної актуальності теми, визначено мету даної роботи, яка полягає у виявленні структури сучасної системи міжнародного права та структуростворюючого потенціалу різноманітних елементів цієї системи.
З огляду на це основна увага у дисертації приділена виконанню таких завдань:
з
• розробити сучасне розуміння структури міжнародного права з точки зору її аксеологічних характеристик;
• виявитЦ елементи, що є основними носіями інформації про структуру сучасного міжнародного права;
• дослідити багаторівневий характер аксеологічного прояву структуро-створюючих властивостей сучасної системи міжнародного права;
• виявити структуростворюгочі особливості загальносистемних інститутів та галузей міжнародного права.
Методичні та науково-теоретичні засади дослідження. Мета та завдання дисертації зумовили використання системного аналізу, звернення до категорій взаємодії загального та особливого, сутності і явища, абстрактного та конкретного. В ній застосовувалися також формально-юридичний, діалектичний, порівняльний, гносеологічний та аналітичний методи дослідження.
Теоретична значимість дисертації полягає у тому, що її положення обгрунтовують нові закономірності розвитку структури сучасного міжнародного права, доповнюючи тим самим загальну теорію системності міжнародно-правової доктрини. Дослідження містить також узагальнення, пов’язані з розробкою аксіологічного підходу до структури сучасного міжнародного права та визначенню у ньому ієрархії правових цінностей, які набувають все більшого значення у міжнародному нормотворчому процесі.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що в її основних положеннях визначається значення змістовно-цільової структури міжнародного права для розуміння глибинних процесів його розвитку та розкриваються можливості більш ефективного застосування його багаторівневих нормативних характеристик у практиці міжнародних відносин, у тому числі в практиці України та арабських країн Близького Сходу.
Значимими є такі аспекти застосування доробку дисертації:
• науково-дослідний — у сфері вивчення теорії міжнародного права з погляду ціннісно-смислових характеристик його системної організації;
• освітній — у процесі викладання вузівських курсів теорії та філософії міжнародного права, а також самостійних спеціальних учбових курсів структурного аналізу міжнародно-правової системи;
• правозастосовчий — в участі зовнішньополітичних відомств арабських країн Близького Сходу, зокрема Йорданії, та України у подальшій кодифікації міжнародного права, створенні нового міжнародного правопорядку.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше структура сучасного міжнародного права досліджується на основі порівняльного аналізу струкіуростворюючих ієрархій та класифікацій. Це дало можливість розробити поняття змістовно-цільової структури, що визначається аксіологічними властивостями.
На захист виносяться такі наукові результати дослідження:
• розроблено поняття змістовно-цільової структури міжнародного права як ціннісно-смислового закону його системної організації;
• обгрунтовано існування відмінності змістовно-цільової структури міжнародного права від відомих в доктрині структурних ієрархій та класифікацій: вона проявляється в її аксіологічній основі, тобто не є інструментальною категорією, базуючись на інформаційному змісті і зворотніх зв’язках, притаманних елементам міжнародно-правової системи;
• виявлено основні носії структурної інформації міжнародного права, якими виступають принципи-ідеї, що визначають системну цілеспрямованість, виходячи із свого аксіологічного змісту, та обгрунтовано висновок щодо струкгуростворюючої ролі основних принципів та принципів-ідей сучасного міжнародного права;
• обгрунтовано важливість застосування до визначення змістовно-цільової
структури сучасного міжнародного права двох ієрархічних рівнів: стабілізуючо-
охоронного та розвиваючо-інтегруючого.
• встановлено категорії зв’язків нормативного масиву галузей та інститутів з ієрархічною вершиною змістовно-цільової структури міжнародного права: збіг, безпосередньо-змістовна похідна, смислова дія;
Апробація та публікації результатів дослідження. Дисертаційні положения обговорювалися на засіданні кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Її основні положення розглядалися також на науково-практичних семінарах, що проводилися у цьому Інституті. Основні положення дисертації викладено у трьох опублікованих наукових статтях.
Структура роботи визначена поставленими в ній метою та завданнями. Зміст дисертації складається зі вступу, трьох глав, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 169. Список використаної літератури — 14 сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується важливість та актуальність теми дослідження, розглядається рівень її наукової розробленості, розкривається наукова новизна, практична та теоретична значимість дисертації, визначаються мета та завдання дослідження.
У першій главі «Структура міжнародного права як внутрішня форма організації сучасної міжнародно-правової системи» визначається поняття та виявляються критерії сучасного міжнародного права як однорідної нормативної системи та поліструктурного утворення, розкриваються системно-структурні особливості
міжнародного права на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин.
Аналізуються основні етапи розробки міжнародно-правовою доктриною загальної теорії системи міжнародного права. У зв’язку з цим обгрунтовано завдання кожного з етапів, пов’язаного із виділенням та аналізом системостворюючих характеристик міжнародного права, та показані основні проблеми, що перешкоджають створенню більш досканалої теорії системи та структури міжнародного права.
Аргументується положення, що сучасне міжнародне право є однорідною нормативною системою, яка характеризується ознаками нормативності, об’єктом та методом міжнародно-правового регулювання, а також наявністю структури, що виражає відносно інваріантний аспект системи міжнародного права. Саме в однорідності системи міжнародного права проявляється внутрішнє упорядкування її елементів, що у взаємовідносинах міжнародного права пов’язується з іншими системами соціального середовища — суспільними системами, у тому числі системою міжнародних відносин.
Обгрунтовано висновок про те, що поняття структури міжнародного права стало результатом багаторічних досліджень в галузі загальної теорії його системи, що знайшло відображення у рівні розвитку останньої: закономірності сучасного міжнародного права як цілісного системного об’єкту, який з’ясовується у процесі формування поняття структури міжнародного права і виражає ті чи інші інваріантні аспекти системи на рівні її елементів, їх співвідношень та цілісних властивостей.
Серед різних рівнів структурного розчленування системи сучасного міжнародного права в якості найбільш глибокого структурного рівня, що визначає сталість, регулярність та повторюваність у розвитку системи міжнародного права,
в роботі визначена ієрархічна змістовно-цільова організація, пов’язана із аксіологічною, ціннісно-смисловою основою міжнародного права.
У роботі висунута гіпотеза про те, що міжнародне право, як коопераційне право рівноправних суб’єктів, повинно «забезпечуватись» не стільки зовнішніми правовими факторами (апаратом примусу і санкцій), скільки механізмами, що мають внутрішнє, внутрішньосистемне мотивування. Про це свідчить також ціннісний аспект у змісті міжнародно-правових норм. Вони є: правовою вимогою та основним критерієм оцінки будь-якої міжнародно-правової діяльності; елементом правовідносин та формою міжнародної правосвідомості; похідним від міжнародно-правової реальності та критерієм її оцінки. Виходячи з цього, зроблено висновок про те, що умовою стабільності системи сучасного міжнародного права є наявність у змісті усіх міжнародно-правових норм ціннісно-смислового аспекту, який виражає закон ціннісно-смислової (змістовно-цільової) організації міжнародного права. Цей змістовно-цільовий закон, що забезпечує інформаційний зміст і зворотні зв’язки елементів системи міжнародного права, є законом самоорганізації міжнародно-правової системи і найбільш глибоким рівнем її структурного членування, що виражає цілеспрямованість системи.
В якості носіїв інформації про змістовно-цільову структуру міжнародного права в роботі виділяються основні принципи та принципи-ідеї міжнародного права. Вони змістовно закріпили рівень ціленаправленостї та ціннісно-смислової організації міжнародного права, що, у свою чергу, набуло нових якісних характеристик і стало сприйматися системним цілим лише після утвердження головних цілей міжнародного співробітництва та міжнародного права.
Структуростворюючий потенціал основних принципів та принципів-ідей міжнародного права визначається, на думку дисертанта, тим, що ці принципи слугують семантичним виявом найбільш загальних концепцій, які формують правосвідомість суб’єктів міжнародного права (пріоритет загальнолюдських інтересів та цінностей, суспільно-цінпісна орієнтованість сучасного міжнародного права, його гуманістична і цивілізаторська функції та ін.). Ці концепції визначають внутрішні (вертикальні) загальносистемні вимоги сучасної системи міжнародного права, зумовлюють закони її формування і подальшого розвитку, забезпечуючи «зворотні зв’язки» між елементами цієї системи внаслідок «інваріантної» присутності у кожній нормі (на рівні її явного, експліцитного змісту чи на рівні неявної, смислової, асоціативно-коннотативної інформації) вказаних концепцій.
Схематично ієрархична структура сучасного міжнародного права представлена у такому виді: його основні принципи та ідеї нормативно-змістовно
визначають галузеві принципи і норми загальносип ємних інститутів. Основні принципи та принципи-ідеї міжнародного права внаслідок узагальнення у них змістовно-цільового загальносистемного зв’язку впливають, поряд із галузевими принципами, на нормативний зміст галузей, підгалузей та внутрішньогалузевих інститутів. Тут можливі інші, більш деталізовані рівні ієрархічного змістовно-цільового членування за ознакою «визначально-нормативний зміст» та похідний «нормативний зміст», однак з незмінною заданністю властивостей цих внутрішньогалузевих ієрархій, притаманних основним принципам та принципам-ідеям, що виражають закон самоорганізації системи міжнародного права. При цьому узагальнений в них концептуальний зміст суттєво впливає на процес створення, інтерпретації та використання міжнародно-правових норм.
Норми загальпосистемних інститутів міжнародного права не є первинними носіями інформації про його змістовно-цільову структуру, оскільки їх характеристики, подібно до характеристик галузевих принципів, так само «вертикально» задані змістовно-цільовою інформацією основних принципів та принципів-ідей міжнародного права. На відміну від основних принципів та принципів-ідей, норми загальпосистемних інститутів взаємодіють з нормативним масивом галузей міжнародного права горизонтально, по всій «площині». Хоча вони входять до нормативних масивів усіх галузей, але не створюють з внутрігалузевими нормами і принципами змістовно-цільової ієрархії.
Отже, крім змістовно-цільового структурного членування системи міжнародного права, можливі й інші рівні її структурування. Ці можливості розглядаються більш конкретно у паступній главі дисертаційного дослідження.
Друга глава - «Багаторівневість проявів структуростворюючих властивостей сучасної системи міжнародного права» - присвячена аналізу різноманітних класифікацій міжнародно-правових норм в якості етапу вивчення структури міжнародно-правової системи. В ній висвітлюються також проблеми структурної ієрархії міжнародно-правових норм та виявляється змістовно-цільова організація галузей сучасного міжнародного права в аспекті їх структуростворюючих характеристик.
Показано що, незважаючи на інтерес сучасної теорії до вивчення структури і структуростворюючих елементів системи міжнародного права, ідеї про внутрішній взаємозв’язок між елементами цієї системи (завдяки чому забезпечується її цілісність), як правило, не знаходять адекватного відображення у спеціальних досліджеїшях, оскільки в самих визначеннях структури міжнародного права є суттєві відмінності як понятійного, так і термінологічного характеру. Серед сучасних
концепцій структури міжнародного права найбільшого поширення здобуло розуміння структури як ієрархії міжнародно-правових норм за їх юридичною силою та визначенням структури міжнародного права у розумінні його систематизації, «систематичного викладення», виділення в якості критеріїв структурованості міжнародного права різноманітних підстав для класифікації міжнародно-правових норм, а саме за ступенем спільності норм, за колом та кількістю суб’єктів міжнародних відносин, які регулюються шми, тощо.
У всіх зазначених підходах поняття структури та визначення міжнародного права використовуються авторами більше у світлі інструментальних категорій і без врахування інформаційного змісту та зворотніх зв’язків елементів системи міжнародного права. Разом з тим пошук структуростворюючого потенціалу міжнародно-правових норм при побудові їх «змістовних» класифікацій, у тому числі за юридичною силою норм, виявляє окремі властивості структури міжнародного права, ієрархію взаємозв’язків частини і цілого, вказуючи на існування більш узагальненого, «глибинного» структуростворюючого зв’язку. Однак, незважаючи на існуючі розбіжності у змістовних класифікаціях міжнародно-правових норм, останні, по суті, будуються на основі експлікації формально-юридичних та змістовних властивостей основних принципів міжнародного права - носіїв структурної інформації. Одним із важливих критеріїв поділу цих класифікацій є властивості, притамані основним принципам міжнародного права, а саме: імперативність, універсальність, обов’язковість, значимість у його системі тощо. Визначення характеристик інших критеріїв поділу, а саме: диспозитивності, локальності, факультативності та ін. здійснюється в результаті сггівставлення цих характеристик з нормативно-змістовними особливостями основних принципів міжнародного права.
Дослідження зазначених питань виявило існування відмінностей змістовно-цільової структури сучасного міжнародного права від інших видів структурної ієрархії, що виділяються в міжнародно-правовій доктрині, насамперед це ієрархія міжнародно-правових норм за їх юридичною силою. Структурування міжнародного права відповідно до змістовно-цільового та інструментального (за юридичною силою) підходів не є взаємовиключаючими внаслідок існування різних рівней організації та різних властивостей, притаманних структурі міжнародного права. Змістовно-цільова структура як ціннісно-смисловий закон організації системи міжнародного права цілеспрямовано задає ієрархічний принцип (ієрархічну супідрядність міжнародно-правових норм за їх юридичною силою), що є однією з основних властивостей системи міжнародного права, і специфіка підпорядкування
міжнародно-правових норм у кінцевому результаті залежить від рівня вираження ними основних цілей міжнародного права, тобто від рівня їх «цінності» у ньому.
Розкривається структуростворюючий потенціал різних галузей сучасного міжнародного права, особливості їх зв’язку з двома рівнями змістовно-цільової (ціннісно-смислової) структури міжнародного права та визначаються «формальні» критерії цього зв’язку. Так, дисертантом виділені такі види взаємодії нормативного масиву галузей міжнародного права з елементами-носіями структурної інформації:
— збіг, тобто входження спеціальних галузевих принципів у систему основних принципів міжнародного права. Наприклад, принцип pacta sunt servanda, що є основним принципом права міжнародних договорів, одночасно входить у систему основних принципів міжнародного права; теж саме можна сказати і про основний галузевий принцип міжнародного гуманітарного права — поваги прав людини та основних свобод;
— безпосередньо змістовно-похідна за умовою, що галузеві принципи, які суттєво пов’язані з основними принципами міжнародного права, конкретизують остаїші. Зокрема, у праві міжнародних договорів при певних обставинах, передбачених статтею 60 Віденської конвенції 1969 p., принцип суверенної рівності, що діє опосередковано як рівність сторін договору, стає більш пріоритетним, ніж основний принцип права міжнародних договорів, надаючи право одному з учасників посилатися на істотне порушення двостороннього договору іншим його учасником як на підставу припинення дії договору;
— змістовний вплив (ціннісно-смисловий зв’язок): асоціативно-
коннотативний, змістовий зв’язок галузевих принципів та норм з принципами-ідеями міжнародного права за відсутністю змістового зв’язку з його основними принципами. Так, зв’язок ряду принципів і норм міжнародного економічного права з аксіологічною основою сучасного міжнародного права та з принципами-ідеями справедливості, свободи, гуманізму, демократії «не опосередковаїшй» змістовним зв’язком системи основних принципів міжнародного права. Це стосується, зокрема, принципів економічної недискримінації, найбільшого сприяння, національного режиму та взаємності, розвиток яких помітно посилився у зв’язку із Уругвайським раундом переговорів у рамках ГАТТ/СОТ;
— сполучення усіх вказаних можливостей змістовно-цільової взаємодії. У результаті дослідження виявлено два ієрархічних рівня ціннісно-смислової структури сучасної системи міжнародного права: стабілізуючо-охоронний (умова збереження системи) та розвиваючо-інтегруючий (умова динамізму системи та її переходу у нову якість). Стабілізуючо-охоронний рівень ціннісно-смислової структури міжнародного
права «заданий» принципом-ідеєю миру та його реалізацією у нормативному змісті відповідних основних принципів міжнародного права (суверенітет, заборона застосування сили чи загрози її застосування, невтручання у внутрішні справи держав та ін.). Цей рівень визначає змістовно-цільову організацію принципів і норм галузей міжнародного права, які встановлюють загальний порядок міждержавної взаємодії, тобто вони також здійснюють зі свого боку стабілізуючо-охоронну функцію у праві міжнародних договорів, праві зовнішніх зносин, праві міжнародних організацій тощо.
Ровиваючо-інтегруючий рівень задає змістовно-цільові характеристики спеціальних принципів та норм, які визначають взаємодію держав у спеціальних сферах: міжнародному гуманітарному праві, міжнародному економічному праві, міжнародному праві захисту навколишнього середовища, міжнародному космічному праві, міжнародному морському праві. Розвиваючо-інтегруючий рівень ціннісно-смислової структурної ієрархії системи міжнародного права «заданий» принципами-ідеями єдиного та неподільного світу, справедливості, рівності, гуманізму та демократії, які, у свою чергу, реалізуються у системі основних принципів міжнародного права, а саме у принципі співробітництва, повага прав людини та основних свобод, рівноправності держав.
Так, принцип-ідея єдиного та неподільного світу, що знаходиться у відносинах ціннісно-смислового та логічного зв’язку з принципом співробітництва держав (єдність світу - взаємозв’язок та взаємообумовленість міжнародної діяльності -співробітництво), визначає напрям розвитку принципів та норм ряду галузей сучасного міжнародного права: міжнародного морського права, міжнародного повітряного права та міжнародного космічного права. Наприклад, принципи та норми, що забороняють присвоєння державами окремих частин космічного простору, встановлюють принцип використання цього простору у загальних інтересах всього людства; розширення співробітництва держав за Конвенцією з морського права 1982 р. стосується й розвитку принципу загальної спадщини людства; обмеження у зазначеній Конвенції принципу свободи використання простору та ресурсів світового океану пов’язані із конкретизацією дії принципу збереження морських живих ресурсів; право міжнародної безпеки розвиває у сучасний період такі нові принципи, як принцип міжнародної економічної безпеки та міжнародної гуманітарної безпеки; міжнародне атомне право утверджує принцип недопустимості радіоактивного забруднення планети тощо.
Розвиваючо-інтегруючий рівень структурної ієрархії системи міжнародного права має певний вплив і на розвиток «стабілізуючо-охоронних» його галузей,
оскільки виражає умови переходу міжнародно-правової системи у новий якісний стан.
Третя глава — «Структуростворюючі особливості загальносистемних інститутів сучасного міжнародного права» - присвячена розгляду
структуростворючих характеристик принципів та норм, що утворюють системи інститутів міжнародної правосуб’єктності, міжнародної нормотворчості, міжнародно-правової відповідальності, інститутів мирного розв’язання міжнародних спорів та інституту правонаступності держав.
Зв’язок міжнародно-правових інститутів із структурою міжнародного права та її окремими галузями є складним та багаторівневим. З одного боку, норми загальносистемних інститутів застосовуються у будь-якій галузі міжнародних правовідносин, «обслуговують» усі галузі міжнародного права, виконують горизонтально-загальносистемні функції. В той же час, будучи, порівняно із галузевими принципами та нормами, більш значимими за своїми системостворюючими властивостями, норми загальносистемних інститутів не створюють з галузевими нормами функціональної чи структурної ієрархії. З іншого боку, подібно до галузевих принципів та норм, нормативний масив міжнародно-правових інститутів, пов’язаний зі змістовно-цільовою структурою сучасного міжнародного права. І в цьому зазначені принципи і норми інститутів міжнародного права також взаємодіють з принципами та нормами галузей, але вже на рівні вертикального загальносистемного зв’язку та ієрархічно з ними рівноправні за своїми системостворюючими характеристиками.
Структуростворюючі властивості норм загальносистемних інститутів міжнародного права зумовлені тим, що ці інститути визначають загальний порядок міждержавної взаємодії, реалізуючи на горизонтально-загальносистемному рівні стабілізуючо-охоронну функцію міжнародного права. Зв’язок зі стабілізуючо-охоронним рівнем змістовно-цільової структури міжнародного права проявляється як основний структуростворюючий зв’язок для систем норм усіх його інститутів.
Подібного роду структуростворюючий потенціал виявляється в особливостях змістовно-цільової похідної основних норм та принципів загальносистемних інститутів, що походять від основних принципів міжнародного права, а саме: у відносинах «збігу» та «безпосередньо-змістовної» похідної. Так, наприклад, змістовно-цільовий зв’язок міжнародно-правових норм інституту міжнародної правосуб’єктності визначає принцип суверенітету. При цьому змістовно-цільовий вплив вказаного принципу конкретизується не тільки у нормах, що визначають міжнародно-правовий статус основних та похідних суб’єктів міжнародного права,
обсяг їхньої правоздатності, але й у нормах спеціального характеру, що регулюють особливості функціональної реалізації цієї правоздатності. Зокрема, фіскальні імунітети міжнародних міжурядових організацій (ММО), імунітет від національних юрисдикцій та від виконання судового рішення є зворотньою стороною рівноправності держав-членів.
Поряд з основною структуростворюючою роллю стабілізуючо-охоронного принципу структурної організації міжнародного права у складі норм загально-системних інститутів проявляється і вплив розвиваючо-інтегруючого рівня змістовно-цільової структури міжнародного права. Значною мірою розвиток нормативного масиву загальносиспемішх інститутів міжнародного права відповідно до нових аксіологічішх пріоритетів (від «охорони» до взаємозв’язку, взаємодії та загального прогресивного розвитку) походить за рахунок норм, які віддзеркалюють посилення ролі міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного права у розширенні їхньої міжнародної нормотворчосгі та міжнародно-правової відповідальності.
У системах норм загальносистемних інститутів вплив розвиваючо-інтегруючого рівня виявляється по-різному: то як універсальний
структуростворюючий зв’язок, що проявляється в усіх нормах інституту, то як «локальний» зв’язок, що структурує окремі комплекси норм інституту.
Так, система норм інститутів міжнародно-правової відповідальності та мирного розв’язання міжнародних спорів, що діє на розвиваючо-інтегруючому рівні через системостворюючі принципи впливає на змістовно-цільові характеристики усіх норм інститутів. Для інституту міжнародно-правової відповідальності таким принципом є панування “норми права”, яке, у свою чергу, керує принципом сумлінного виконання зобов’язань та утверджує принцип універсальності права в якості політичної та моральної норми, елемента правосвідомості суб’єктів міжнародного права як основної умови здійснення публічного порядку. Структуростворююча роль принципу панування “норми права” як такої, що виражає розвиваючо-інтегруючий рівень струкіури міжнародного права, проявляється у змісті норм інституту наступним чином: ціннісно-смисловий зв’язок з ідеєю-принципом справедливості (різнорівнева здатність до реалізації цього принципу нормами інституту) є сигналом структуростворюючого зв’язку, що виявляється у змісті норм інституту принцип універсальності.
У співвідношенні норм інститутів міжнародної правосуб’єктності, міжнародної нормотворчосгі та правонаступництві держав вплив розвиваючо-інтегруючого рівня виражається у функціонуванні окремих комплексів норм (тобто не проявляється в якості універсального структуростворюючого зв’язку). Так, вплив розвиваюче-
інтегруючого рівня на систему норм інституту міжнародної правосуб’єктності проявляється у визнанні міжнародної правосуб’сктності ММО, конкретизується у спеціальних нормах, які визначають структурні параметри ММО і впливають на справедливість прийняття рішень його органами; вплив розвиваючо-інтегруючого рівня проявляється також у групі норм, що регулюють сферу надання ММО привілеїв, які у певних випадках ширше дипломатичних, оскільки державами у даному випадку визнається пріоритет спільних цілей над інтересами окремих держав, пріоритет принципу співробітництва, що є носієм інформації про розвиваючо-інтегруючий рівень змістовно-цільової структури міжнародного права.
Вплив розвиваючо-інтегруючого рівня задає якості групи норм інституту міжнародної правотворчості, а саме об’єднує у змістовно-цільовому відношенні групу норм, які регулюють нормотворчі права ММО, оскільки у цих нормах конкретизується зміст принципу співробітництва та принципу універсалізації міжнародного права. Разом з тим група норм, що регулює нормотворчі права ММО, перебуває одночасно й під впливом «обмежувальної» тенденції стабілізуючо-охоронного рівня структури міжнародного права. Цей вплив проявляється у нормах, що характеризують властивість ММО до міжнародної нормотворчості та підпорядковують міжнародний договір за участю ММО Віденській конвенції про право міжнародних договорів (це виключає можливість підпорядкування цих договорів правилам ММО). Дія «стабілізуючо-охоронного» рівня структури міжнародного права як обмежувальної тенденції викликана тим, що перебільшення ролі розвиваючо-інтегруючого сгруктуро-сгворюючого зв’язку у системі норм інституту міжнародної нормотворчості спричинило б зміну правової природи самого процесу укладання міжнародних договорів за участю ММО ( основу цього процесу становить узгодження суверенних воль держав).
Таким чином, вплив розвиваючо-інтегруючого рівня змістовно-цільової структури міжнародного права на норми інститутів міжнародної правосуб’єктності, міжнародної нормотворчості та правонаступництва держав проявляється, як показано у даному дослідженні, у функціонуванні окремих комплексів норм, оскільки групи норм, «заданих» цим рівнем, одночасно знаходяться під впливом «обмежувальної» тенденції, стабілізуючо-охоронного рівня структури міжнародного права.
У висновках дисертації сформульовані такі результати дослідження:
- сучасне міжнародне право являє собою однорідну та складноструктуровану нормативну систему. Її найбільш глибоким структурним рівнем, що визначає сталість, регулярність та повторюваність у системному розвитку є ієрархічна
змістовно-цільова організація, в якій проявляється аксіологічна, ціннісна основа сучасного міжнародного права;
- носієм інформації про структуру системи міжнародного права є нринципи-ідеї та основні принципи міжнародного права, які, у свою чергу, є нормативним вираженням принципів-ідей або елементів їх змісту;
- у системі сучасного міжнародного права можна виділити два ієрархічних рівні ціннісно-смислової структури; стабілізуюче-охоронний (умова збереження системи) та розвиваюче-інтегруючий (умова динамізму системи та її переходу у нову якість);
- структуростворюючий потенціал нормативного масиву галузей та загальносистемішх інститутів міжнародного права визначається декількома категоріями зв’язків з носіями структурної інформації: а/ збігом; б/ безпосередньо-змістовною похідного; в/ смисловим впливом; г/ сполученням усіх цих можливостей змістовно-цільової взаємодії;
- у класифікації міжнародно-правових норм та їхньої ієрархії за ознакою юридичної сили проявляються окремі властивості структури міжнародного права, ієрархія взаємовідносин частини та цілого;
- зміна аксіологічних пріоритетів міжнародно-правового регулювання не впливає на спільність міжнародно-правових норм, що залишаються інваріантними за їхніми змістовно-цільовими властивостями, у зв’язку з чим закон ціннісно-смислової організації системи міжнародного права проявляється у найбільш загальних структуростворюючих властивостях цієї системи.
Основні положення дисертації були викладені автором у таких наукових публікаціях:
1.Системостворююча та сгруктуростворююча роль основних принципів сучасного міжнародного права // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. — Випуск 7 (частина 3). — С.114-120.
2. Класифікація міжнародно-правових норм як етап пізнання структури сучасного міжнародного права // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. — Випуск 7 (частина 2). — С.109-115.
3. Структура міжнародного права та особливості сучасних міжнародних відносин // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. — Випуск 7 (частинаї). — С.70-75.
Мохаммед Мусса Аввад Аль-Адван. Структура міжнародного права як закон організації міжнародно-правової системи. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. — міжнародне право. — Інститут міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка. Київ, 1998 р.
У дисертації досліджено особливості структури сучасного міжнародного права та визначені основні рівні і засоби її вираження, структуростворюючий потенціал міжнародно-правових галузей та інститутів. Виявлено відмінності змістовно-цільової структури від інших структурних ієрархій і класифікацій міжнародно-правових норм.
Ключові слова: система міжнародного права, структура міжнародного права, змістовно-цільова структура, структуростворюючий потенціал галузей, структуростворюючий потенціал інститутів, структурні ієрархії, класифікації міжнародно-правових норм.
Мохаммад Мусса Аль-Адван. Структура международного права как закон организации международно-правовой системы. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 — международное право. — Институт международных отношений Киевского университета им. Тараса Шевченко. Киев. 1998 г.
В диссертации исследованы особенности структуры современного международного права и определены основные уровни и средства выражения его структуры, структурообразующий потенциал международно-правовых отраслей и институтов. Выявлены отличия содержательно-целевой структуры от других структурных иерархий и классификаций международно-правовых норм.
Ключевые слова: система международного права, структура международного права, содержательно-целевая структура, структурообразующий потенциал отраслей, структурообразующий потенциал институтов, структурные иерархии, классификации международно-правовых норм.
Mohammad Mousa Awwad AI-Adwan. International Law Structure as the Principle of the Organization of the System of International Law. — Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Science (Law), speciality 12.00.11 — International Law. — Institute of International Relations of Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 1998.
The peculiarities of modern international law structure have been researched and the main levels in international law structure have been determined while examining th£ structure’s means and the structure-forming potential of branches and institutes ol international law.
The substantial-aims structure differences from another structure’s hierarchies and international law norms classifications have been investigated.
Key words: international law system; international law structure; substantial - aims structure; structure-forming branches potential; structure-forming istitutes potential; structure’s hierarchies; international law norms classifications.
