АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Теоретические основы института гражданства Украины.»
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
РГБ ОЛ
2сен ет
ЛОТЮК ОЛЬГА СТЕПАНІВНА
УДК 342.71 •
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНСТИТУТУ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.02 — конституційне право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ—1998
Дисертація є рукописом.
Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ПІукліна Наталія Георгієвна, завідуюча кафедрою конституційного та адміністративного права Київського університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, завідувач кафедри конституційного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого
кандидат юридичних наук, доцент Чалий Петро Федорович, завідувач відділу по громадянству Адміністрації Президента України.
Провідна організація - Чернівецький Державний Університет ім. Ю. Федьковича.
засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченко (252017, м. Київ, вул. Володимирська, 64)
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченко. (252017, м. Київ, вул. Володимирська, 64)
1998 року о
годині на
Автореферат розісланий
1998 року.
Вчений секретар ґІ/ / Бобровник С.В.
спеціалізованої вченої ради '
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Наприкінці XX століття в Україні, як і у всіх демократичних країнах світу, все більшого значення набувають проблеми прав і свобод людини, взаємовідносини особи і держави. Прийняття нового Основного Закону України стало основоположним фактором у формуванні правової системи нашої держави на новій конституційній базі, яка орієнтована на забезпечення народовладдя громадянами України, прав і свобод людини і громадянина. Положення громадян у країні, на наш погляд, і буде тим самим дзеркалом, яке має показати реальність їх статусу. Саме людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека, за статтею 3 Конституції, є найвищою соціальною цінністю в Україні. В Україні одне з основоположних прав людини - право на громадянство, визнане Законом України “Про громадянство України” невід’ємним правом людини. Але, механізм реалізації права на громадянство в Україні потребує удосконалення і тому, першочерговим завданням в цьому плані с, безумовно, теоретичні дослідження поняття громадянства як суб’єктивного права людини.
Наукова та політична значимість дослідження теоретичних основ інституту громадянства України, визначається, також, тим, що громадянство безпосередньо пов’язане із найважливішим принципом конституційного ладу України -пріоритетом інтересів особи у діяльності держави. Перебування у громадянстві являється передумовою розповсюдження на дану особу всіх прав, свобод, а також обов’язків, які закріплені законодавством певної держави. Отже, у забезпеченні в Україні прав людини дуже значну роль відіграють положення законодавства про громадянство.
Підвищений інтерес до громадянства в Україні обумовлений багатьма факторами. Так, громадянство є головним елементом правового статусу особи. А регламентація питань громадянства має принципове значення для визначення правового статусу осіб, що знаходяться на території держави. Особливо в Україні, яка вийшла із складу СРСР, де фактично існувало єдине громадянство. Надзвичайність цього періоду породила і новизну проблем. Утворення після розпаду СРСР нових держав, впровадження у життя нових законів про громадянство породило хвилю міграційних процесів. Не обійшли стороною всі зазначені проблеми і Україну. Все це обумовлює необхідність дослідження конституційно - правового інституту громадянства України, його теоретичних основ через призму законодавства з метою удосконалення правового регулювання громадянства України та практики його застосування.
Актуальність дисертаційного дослідження підтверджується, також тим, що проблеми, пов’язані з громадянством, мають виключно важливе значення як для
науки конституційного права України, так і для повсякденної державно-правової діяльності. Тому що громадянство є однією із суттєвих ознак державного суверенітету, і в свою чергу, в суверенітеті Української держави міститься джерело існування і розвитку громадянства України.
Практична значимість дисертаційної роботи полягає в тому, що теоретичні розробки питань громадянства, особливо принципи громадянства України, повинні виконувати роль керівних засад для практики застосування норм, що регулюють питання громадянства. Характер зв’язків між державою та особою, у певній мірі залежить від керівних засад, які покладені в основу інституту громадянства, виходячи з яких, права людини можуть обмежуватися або знаходити широке застосування.
Необхідність даного дослідження зумовлена, також тим, що, хоча з приводу громадянства існує велика кількість наукових праць, більшість з них присвячена загально-теоретичним дослідженням інституту громадянства в умовах федеративної радянської держави, преважна більшість робіт з проблем громадянства датуються 60 - 80 ми роками, а в Україні зазначені питання майже не досліджувалися. Існує багато спірних моментів, а деякі питання залишаються недостатньо розробленими. Актуальність цього дослідження пояснюється і ситуацією, що склалася після розпаду федеративної держави СРСР і становленням української державності після проголошення незалежності, особливо з прийняттям Конституції незалежної України, Закону “Про громадянство України” в новій редакції.1 Інститут громадянства України потребує подальшого всебічного дослідження на новій конституційній основі, з урахуванням комплексного характеру даного інституту.
Ступінь дослідженності теми дисертації. Питання громадянства України, після проголошення незалежності української держави, ще не були предметом комплексного дисертаційного дослідження. І тому, необхідність такого дослідження гостро відчувається в останні роки. При проведенні даного дослідження враховувалась ступінь дослідженності інституту громадянства у правовій науці. Значний вклад у розвиток теоретичних основ інституту громадянства внесли радянські вчені. Першими дослідниками даного інституту були: Гайдуков Д.А., Кишкин С.С., Котляревський С.А., Палиєнко Н.П.,
Трайнін І.П. тощо.
Спеціально питанням громадянства були присвячені праці Боярса Ю.Р., КосаковаС., Кулика Р.І., Мещерякова A.B., Нізамова Б.Б., Полянського В.В., Черішчєнко С.В., Шевцова B.C.
Різноманітні аспекти інституїу громадянства досліджували вчені конституціоналісти, дослідники загальної теорії держави та права, а деякі аспекти громадянства вивчалися юристами - міжнародниками. І тому при роботі над
1 Закон України «Про громадянство України» в редакції від 16 квітня 1997рУ/Відомості Верховної Рада України. -1997. - №28 -Ст.164.
дисертацією, автор спирався на праці дослідників загальної теорії держави та права, на роботи вчених - конституціоналістів, які розглядали деякі аспекти громадянства як у радянський період, так і в останні роки, коли їх стали розподіляти на російських та українських вчених. Це такі вчені -юристи, як Авакян С.А., Алексєєв С.С., Баглай М.В., Баякі В., Васильєв Б.І., ВилкановВ., Вітрук М.В., Воєводин Л.Д., Єсаян A.A., Златопольській Д.Л, Копєйчіков В.В., Котюк В.О., Кучинский В.А., Лепешкин А.И, Лукагаева Е.А., ЛукашукІ.І., Маліков М.К., Малько А.В., Манов Г.Н., Матузова М.І., Миронов О.О., Міхальова
Н.О., Міцькевич A.B., Мііпин A.A., НерсесянцВ.С., ОвсюкО.М., Основин B.C.,. Погорілко В.Ф., Рабінович П.М., Рубанов А.А., РусиноваС.І., Сатурін В.М., Сафронов В.М., Страшун Б.А, Тихомиров Ю.О., ТопорнінБ.Н., Тункін Г.І., Чіркін В.Є., Шаповал В.М., Шафір М.О., ЩєтінінБ.В.
Особлива увага приділялася останнім працям українських вчених -конституціоналістів, які вивчали питання громадянства України.
В українській правовій науці найбільш фундаментальні дослідження питань громадянства України знайшли відображення у працях ОльховськогоБ.І., Ришняка H.A., Тодики Ю.М. Деякі аспекти громадянства України розглядали в своїх працях МелащенкоВ.Ф., Чалий П.Ф.
В процесі роботи значна увага приділялась історико-правовому аспекту громадянства України, досліджено процес становлення та розвитку інституту громадянства України. І тому використовувалися праці вчених - істориків, які торкалися деяких питань громадянства України при досліджені становлення української державності, таких як Кульчицький B.C., Мироненко О.М., Настюк М.І., Панюк А., Рожик M., Румянцев В.О., Тищик Б.Й., Чубатий Д.М., ШевченкоФ.П. Було вивчено ряд першоджерел та нормативних актів, які дозволили з’ясувати природу українського громадянства.
Поряд з літературними джерелами в основу дисертації був покладений нормативний матеріал. Останній містить національне законодавство України, правові акти зарубіжних країн, а також міжнародно-правові документи з питань громадянства. В роботі аналізується законодавство минулих років України, на різних етапах її існування як незалежної держави і у складі Союзу PCP, а також законодавство СРСР.
Предметом дисертаційного дослідження є зміст інституту громадянства України, як комплексної категорії, що може розглядатись ж інститут конституційного права України, як елемент правового статусу особи, як суб’єктивне право людини; визначення поняття громадянства як об’єктивно існуючого правового зв’язку особи і української держави; принципи громадянства України; а також, відносини з приводу громадянства України, урегульовані нормами права.
Методологічною основою дослідження стала сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. Методологічний підхід до дослідження
теоретичних основ інституту громадянства заснований на принципах історизму та об’єктивізму.
Широке застосування у дисертаційному дослідженні отримав історичний метод дослідження, а також метод порівняльно-правового аналізу при розгляді питань правової практики реалізації відносин з приводу громадянства в Україні, в СРСР та в інших державах. Порівняльно-правовий метод застосовувався при розгляді чинного законодавства України, законодавства і юридичних доктрин зарубіжних країн, який має дуже важливе значення з теоретичної з практичної точки зору.
У процесі роботи над дисертацією використовувалися загальнонаукові методи системного аналізу та синтезу при аналізі існуючих теоретичних розробок інституту громадянства та сучасного нормативного регулювання питань громадянства, а також діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем при визначенні основних напрямків розвитку інституту громадянства в Україні.
Застосовувався при дослідженні метод звернення до інших наук. Використовувалися положення та висновки, розроблені загальною теорією держави та права, а також, формально-логічний, проблемно-теоретичний, статистичний та інші методи наукового пізнання.
Комплексний підхід та використання всіх вищезазначених наукових методів дозволили всебічно розглянути правові особливості інституту громадянства, його роль і місце в системі правового статусу особи і в науці конституційного права України.
Об’єктом даного дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу громадянства України. А саме, відносини, що виникають з приводу визначення належності до громадянства України, з приводу набуття та припинення громадянства України, правові наслідки перебування у громадянстві України, а також механізм та гарантії реалізації суб’єктивного права людини на громадянство. Особливим об’єктом дослідження були норми Конституції України, які стосуються інституту громадянства як атрибуту механізму держави та державного ладу і, як невід’ємного права людини, Закон України «Про громадянство України», а також норми міжнародних договорів, угод та конвенцій з питань громадянства.
Основною метою дисертаційної робот» є комплексне всебічне дослідження теоретичних основ інституту громадянства України та практики їх застосування.
Відповідно до вказаної мети необхідно було вирішити наступні завдання:
- проаналізувати існуючі в науковій літературі підходів до визначення правової природи громадянства, проаналізувати законодавство України про громадянство і на підставі проведеного аналізу визначити власне поняття громадянства України, виявити структуру та характерні ознаки цього явища;
- визначити поняття, зміст та природу категорії громадянства в різних аспектах: як зв’язку особи та української держави, як суб’єктивного права, як правового інституту;
- визначити коло правових джерел, що регулюють відносини з приводу громадянства України;
- провести історико-правове дослідження становлення та розвитку українського громадянства;
- розкрити правонаступництво законодавства про громадянство України;
- дослідити принципи громадянства України: процес їх становлення та розвитку; визначити систему принципів громадянства, дати загальну характеристику підсистемам принципів та розкрити зміст окремих принципів громадянства України;
- проаналізувати правове регулювання, а також, механізм реалізації норм щодо визначення належності до громадянства України, набуття та припинення громадянства України, дати порівняльний аналіз із законодавством інших держав;
- висвітлити значення розробки вказаних теоретичних питань для удосконалення законодавства, а також практики правозастосування.
Автор усвідомлював, що в обсязі одного дисертаційного дослідження неможливо розглянути всі питання вказаної теми, і тому намагався приділити увагу розгляду тих аспектів громадянства, які, на його думку, мають найбільше значення для науки конституційного права України та для практики застосування законодавства про громадянство в Україні.
Інформаційна база дослідження включає норми Конституції України, чинного законодавства, що регулює відносини з приводу громадянства України, дослідження та висновки загальної теорії держави та права, конституційного права України і конституційного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права, а також теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних фахівців.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних основ громадянства України як найважливішого елементу правового статусу особи в Україні. Також, наукова новизна визначається використанням нових тенденцій у відносинах з приводу громадянства, запропонованими положеннями та висновками, до яких прийшов автор у ході проведення дослідження, і які спрямовані на подальше удосконалення правового регулювання інституту громадянства в Україні.
Елементи наукової новизни виявляються в тому, що:
- в дисертації вперше на підставі положень нової редакції Закону про громадянство України, запропоноване наукове визначення громадянства України;
б
- на підставі норм Конституції та чинного законодавства Україн вперше були дослідженні джерела інституту громадянства, коло яких чітко : визначено у законодавстві;
- вперше проведено історико-правовий аналіз становлення українсько громадянства і досліджено його розвиток у процесі правонаступішцтва;
- конститутційно-правовий інститут громадянства України був досліджені з погляду розподілення його на окремі підінститути;
- у ході дисертаційного дослідження були сформульовані принциі громадянства України, запропонована їх класифікація, що відрізняється від в> існуючих;
- в роботі виявлено значення та вплив основних принципів конституційно ладу України на регулювання відносин громадянства;
- показано значення принципів громадянства України як для науі конституційного права, так і для практичної діяльності при вирішенні питаї щодо громадянства України;
- в ході даного дослідження був проведений комплексний аналіз правової регулювання громадянства України: порівняльний аналіз із законодавством інші країн, з точки зору відповідності міжнародно-правовим стандартам забезпечені прав і свобод людини та необхідності удосконалеїшя законодавства п] громадянство України, практики його застосування.
Автор запропонував ряд теоретичних положень та висновків, я відрізняються певною новизною у досліджуваній сфері, що дозвол сформулювати та винести на захист наступні положення:
1. Громадянство - це невід’ємне суб’єктивне право людини, яке є необхідно передумовою для більш великого комплексу прав. Право на громадянство системі основних прав і свобод людини, відноситься до особисті
• (громадянських) прав.
2. Преамбула Закону “Про громадянство України” не визначає громадянсті України і лише аналіз всього Закону дає можливість визначити його, : невід’ємне право людини, суть якого полягає у постійному правовому зв’язі особи з Українською державою, що породжує у них взаємні права • обов’язки, визначає належність особи до української держави, і в силу якої держава гарантує і захищає конституційні права і свободи своїх громадян, : всередині країни, так і за її межами.
3. Громадянство України регламентується системою норм права, які в сукуннос складають комплексний правовий інститут, який включає три підінститути.
4. Як конституційно-правовий інститут громадянство України являє собо сукупність правових норм, які регулюють відносини між особою ' українською державою з приводу визначення належності до громадянсті України, набуття та припинення громадянства, а також, які направлені і забезпечення, гарантування та реалізацію права особи на громадянство.
5. Громадянство сучасної суверенної України виникло у порядку правонаступництва громадянства УСРР (Української соціалістичної радянської республіки), яка була конституційно оформлена у 1919р. і після утворення Союзу PCP, перебувала у складі СРСР.
6. З прийняттям нової редакції Закону України “Про громадянство України” 16 квітня 1997 року відбулася фактична заміна одного нормативно-правового акту, що регулює відносини з приводу громадянства України іншим, але не була визначена дія даного Закону в часі, що породжує супречливу правозастосовчу практику. І тому, вважаємо, що необхідно чітко визначити момент набрання чинності діючого Закону “Про громадянство України”.
7. Закон “Про громадянство України” не визначає джерел, норми яких регламентують питання громадянства. На нашу думку, обсяг і зміст права на громадянство встановлюються виключно законами України, які не суперечать Конституції (в широкому розумінні), включаючи міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. А питання, що пов’язані із реалізацією та правозастосуванням даного суб’єктивного права, регулюються, також іншими нормативно-правовими актами, такими як укази Президента України чи постанови Кабінету Міністрів.
8. Принципи громадянства України - це вихідні засади, керівні ідеї, в яких відображається характер та сутність українського громадянства; вони являють собою певні закономірності, які отримали наукове усвідомлення, закріплюються в Конституції України, і складають своєрідну систему, яка зв’язує воєдино різноманітні сторони громадянства.
9. Вважаємо, що система принципів громадянства включає в себе загальні принципи громадянства, які визначають місце інституту громадянства в системі Конституційного права України, особливі принципи громадянства, які визначають і характеризують інститут громадянства як цілісне явище і спеціальні принципи, які є спрямовуючими при урегулюванні правовідносин, що виникають з приводу громадянства.
10.Загальні принципи громадянства України, які підтверджують головні принципи нашого права, виступають як структуроутворюючі елементи взаємовідносин особи і української держави. Відмінною ознакою цих принципів є ступінь нормативного закріплення. Загальні конституційні принципи громадянства України, включаються до числа тих принципів, які характеризують державний лад України.
П.Вважвємо, що Україна як рівноправний член Європейського співтовариства повинна визнати факт існування множиного громадянства і, спрямовувати свої зусилля на усунення його негативних наслідків. А положення ст. 4 Конституції України, на нашу думку, повинні розглядатись лише як принцип, який не слід тлумачити, виключно, як принцип одного громадянства. Єдине громадянство,
також, є необхідною умовою існування суверенної, унітарної державі до складу якої входить Автономна Республіка Крим.
12. Інститут громадянства виконує подвійну соціально-юридичну функцію. ’ одного боку, громадянство виступає як засіб забезпечення та захисту праї особи, а з другого боку, як засіб захисту інтересів держави, її суверенітету Співвідношення між цими двома аспектами громадянства являється відображенням адекватного співвідношення прав і свобод особи та інтересі] держави.
Також, у даному дисертаційному дослідженні значну увагу приділеш питанням розробки наукових рекомендацій, спрямованих, на думку автора, н; удосконалення правового регулювання відносин, з приводу громадянств; України.
Теоретична та практична значимість дослідження полягає у тому, ще окремі висновки та положення, що сформульовані автором, можуть буп використані у наступних наукових розробках щодо вдосконалення регулюванні відносин громадянства в Україні. Представлені у дисертації пропозиції можуті використовуватися при підготовці нових та удосконаленні чинних нормативно-правових актів з питань громадянства, а також застосовуватися у практиц державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.
Матеріали дисертаційного дослідження, положення, оцінки, висновки можуть використовуватися в науковій роботі, у навчальному процесі прі викладанні курсу конституційного права України та спецкурсів з основ правового статусу особи в юридичних вузах, а також у навчальній літературі, при складанн: навчальних програм та підготовці підручників з конституційного права України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедр: конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київськогс університету ім. Тараса Шевченка, де проведено її обговорення.
Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у п’яти наукових публікаціях та виносились на обговорення на Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Конституцію в життя», що проводилась у Києві 25-26 червня 1997 року.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми та спрямована на досягнення мети, поставленої автором, і складається з вступу, двох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та нормативних актів (229 найменувань). Загальний обсяг праці -195 сторінок.
Зміст роботи
У Вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження в сучасний період розбудови української держави, визначаються предмет та об’єкт дослідження, мета і основні його завдання, обгрунтовується теоретична і практична значимість роботи, її методологічні, теоретичні і нормативні основи, наукова новизна і положення, що виносяться на захист.
Розділ 1. «Громадянство як предмет конституційно правового регулювання» складається з чотирьох підрозділів. В цьому розділі автор досліджує громадянство України як комплексну категорію, що може розглядатися як правовий зв’язок особи і української держави, як суб’єктивне право людини, як правовий інститут. Також, автор намагався дослідити громадянство України з точи зору історичного розвитку, розкрити правонаступництво законодавства про громадянство України. Окремий підрозділ присвячений дослідженню міжнародної правосвідомості стосовно питань громадянства з метою зясування міри її впливу на інститут громадянства України.
Дисертант аналізує поняття та сутність громадянства як об’єктивно існуючого правового зв’язку особи і держави через визначення його основних рис. Питання про зміст поняття громадянства, його наукове визначення - одна з актуальних проблем конституційного права України. До теперішнього часу науковці висловлюють різні думки щодо визначення поняття громадянства, як правового явища. В сучасній юридичній літературі більшість авторів відмовились від терміну “політико-ггравовий” зв'язок, і визначають громадянство, наприклад, як стійкий правовий зв'язок даної особи з державою. . Тому, щоб уникнути надмірної теоретизації у даному питанні, при визначенні поняття громадянства України, автор виходив із положень діючого законодавства України. Саме аналіз діючого законодавства України, на думку дисертанта, дозволяє сформулювати поняття громадянства і провести певну фільтрацію поглядів, які існують в юридичній літературі, щодо визначення поняття громадянства.
Автор досліджує характерні риси громадянства України, детально зупиняючись на тих, яким не приділялась увага у науковій літературі. Так, для громадянства України характерний стійкий правовий зв'язок особи і Української держави, який носить постішшй характер. Якщо більшість авторів єдині у думці, що для громадянства, як певного зв'язку особи і держави, характерна стійкість, то правовий характер цього зв'язку не є загальновизнаною точкою зору в літературі.3 У визначенні громадянства України, яке дається в Преамбулі Закону “Про
2 Сравнительное Конспггуїшоїшое право. Под.Ред. Чиркиїга В. Е.- М.: Изд. фирма “Манускрипт”- 1996-е. 266.
3 Кулик Р. І. Закон о гражданстве СССР.- М.: Юридическая литература, 1980- с.15.
громадянство України” підкреслюється правовий характер зв’язку особи Української держави. Дисертант підгримує тих авторів (ТодикаЮ.М.,
Риішіяк Н.А), які підкреслюють, що громадянство - правовий, а не фактичниі стан; що громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, як проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворююті населення країни - категорію демографічну. Громадянином держави особа є не і силу того, що проживає на її території, а в наслідок існування між особою державою особливих правових зв’язків. На підставі аналізу Закону пр< громадянство України, автор приходить до висновку, що одним із суттєви: елементів зв'язку, який є предметом дослідження - громадянства України - і елемент належності.
Дисертант відмічає,шо дуже важливим, демократичним і прогресивній моментом у Законі про громадянство є те, що законодавець вводить термін “прав< на громадянство”. Тобто, громадянство, як суб'єктивне право людини, визнається в Україні невід'ємним правом людини. Що стосується характеристик! громадянства як суб'єктивного права особи, то в науковій літературі не існуї єдиного погляду на що проблему. В дисертації отримали підтримку і подальші обгрунтування позиції тих вчених, які виступали за визнання громадянстві суб'єктивним правом (О. О. Миронов, Л. Самел та інші). Але, необхідні відмітити, що дослідники громадянства, взагалі, приділяли дуже мало увагі подібній характеристиці цього явища. Автор підтримує думку тих авторів, щ< виступали за визнання громадянства суб’єктивним правом, і підкреслює, щ( суб'єктивне право не тільки вказує на належність права суб'єкту, але і відображає той факт, що належне суб'єкту право (як міра його можливо поведінки) залежить, у певних межах, від його особистого бажання, особливо і плані використання. Автор приходить до висновку, що, на сучасному етап розвитку Конституційного права, громадянство треба розглядати, в першу чергу як одне з основних, невід’ємних прав людини. Право на громадянстві розглядається в дисертації в системі основних прав і свобод людини, приділяється увага питанню класифікації права на громадянство в системі основних прав свобод.
Одним із найважливіших елементів взаємовідносин української держави і: своїми громадянами є те, що держава гарантує і захищає конституційні праві своїх громадян не тільки на території своєї держави, але і за її межами. Дисертан-досліджує систему юридичних гарантій прав і свобод людини і громадяїшна передбачених чинним законодавством України і підкреслює, що нормативно правовими засобами захисту прав і свобод громадян є, насамперед, Конституці: України, тому що п норми є нормами прямої дії і відповідні законодавчі акти.
В результаті дослідження автор приходить до висновку, що визначення громадянства України у повному обсязі міститься не в преамбулі Закону, я] здавалося на перший погляд, а в самому змісті Закону і на підставі аналіз;
діючого законодавства України і враховуючи вже існуючи в правовій науці погляди, автор пропонує власне визначення громадянства України.
Особливу увагу автор приділяє дослідженню історичного розвитку громадянства України, дослідженню правонаступництва сучасного законодавства про громадянство України. В роботі висловлюється думка, що історичний розвиток інституту громадянства України пов'язаний, з одного боку, з етапами українського державотворення а, з другого - з етапами українського конституціоналізму. Як свідчить аналіз історичної літератури, загальнолюдська історія розвивалась так, що молода українська нація вступила на її шлях дещо пізніше, ніж багато інших народів. Все це обумовлено об'єктивними причинами, особливостями еволюції національних політико-правових вчень, найголовнішими з яких були роздрібленність етнічних українських земель і багатовікова бездержавність.
Особлива увага в дисертації приділяється періодізації історико-правового розвитку громадянства України. В роботі досліджується становлення інституту громадянства України як незалежної суверенної держави на початку XX століття, аналізуються нормативні акти УНР, Української радянської держави з питань громадянства до утворення Союзу PCP. Детально аналізуються положення Конституцій радянського періоду щодо розмежування повноважень Союзу PCP та союзних республік з питань громадянства, законодавчі акти з питань громадянства як Союзу PCP так і УРСР, а також розвиток інституту громадянства в умовах існування сучасної незалежної Україци. На думку автора, для з'ясування природи громадянства сучасної української держави, ключовим є Закон України «Про правонаступництво України», яким було визнано, що Україна є частково правонаступником СРСР і універсальною правонаступницею УРСР.
Автор відмічає, що законодавство про громадянство України пройшло досить складний період становлення (1991-1997 p.p.), що негативно вплинуло на долі багатьох людей. При розробці нової редакції Закону про громадянство України, яка була ухвалена Верховною Радою України 16 квітня 1997 p., законодавцем були враховані положення Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України та Закону про правонаступництво. України. І тепер саме положення Закону України “Про громадянство України” в новій редакції підтверджують факт виникнення громадянства України внаслідок правонаступництва СРСР і УРСР.
В роботі громадянство досліджується у різних аспектах, в тому числі, і як правовий інститут. За своїми властивостями та за своїм значенням інститут громадянства носить Конституційний характер. В ході проведеного дослідження, автор приходить до висновку, що громадянство України, як конституційно-правовий інститут, являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини між особою і Українською державою з приводу громадянства, а саме,
відносини з приводу визначення належності до громадянства Україні набуття та припинення громадянства, а також повноваження органів, яі приймають участь у вирішенні питань громадянства. Враховуючи те, що право н громадянство визнане в Україні невід'ємним правом людини, даний правови інститут містить сукупність правових норм, які направленні на забезпеченні гарантування та реалізацію даного суб'єктивного права людини. Автор відносит даний конституційно-правовий інститут до комплексних інститутів. Тому що ві містить в собі певні підінститути, які виділяються в роботі виходячи із предмет правового регулювання.
Як інститут Конституційного права, громадянство досліджується, також, огляду джерел, в яких закріплюються норми права, що регулюють відносини приводу громадянства України. Виходячи із аналізу норм Конституції Україні автор приходить до висновку, що коло джерел інституту громадянства значн ширше ніж це вказується в Законі про громадянство України. Конституці України закріплює, що обсяг і зміст права на громадянство встановлюютьс виключно законами України, які не суперечать Конституції України ( в широком розумінні), включаючи міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надан Верховною Радою. А питанпя, які пов'язані із реалізацією так правозастосувашіяі даного суб'єктивного права, регулюються, також, іншими підзаконним нормативне - правовими актами. Такими, наприклад, як укази Президент України чи постанови Кабінету Міністрів України.
Розглядаючи нормотворчі процеси з приводу відносин іромадянства, щ відбуваються у рамках об'єднаної Європи, а також у рамках СНД, авто намагається з'ясувати міру впливу сучасної міжнародної правосвідомості (і в том числі, в рамках СНД) на розвиток інституту громадянства України і практик його правозастосування. Автор звертається до документів ООН та Лігі Нації МПА країн СНД, документів Ради Європи з питань громадянства.
- Найновішим надбанням Ради Європи у галузі громадянства є розробк Європейської Конвенції про Громадянство, яка набрала чинності 7 листопад 1997 року4. В роботі розглядаються положення даної Конвенції, особливо яі стосуються питань множинного громадянства. Цивілізовані держави, нареші визнали, що множинне громадянство, найчастіше, це об'єктивне явище уникнути його неможливо. Автор вважає дане положення Конвенції дуж прогресивним і підкреслює, іцо зусилля країн повинні бути спрямовані, в перш чергу, на врегулювання і вирішення проблем пов’язаних із негативним наслідками множинного громадянства. Значний інтерес, на думку дисертанте викликає введення громадянства Європейського союзу. Можна сказати, що ц безпрецедентний їфок як в історії інституту громадянства так і міждержавни структур.
. Автор відмічає, що параметри загальноєвропейського громадянства не зовсії
4 Європейська Конвенція про громадянство. Рада Європи. -Набрала чинності 7 листопада 1997р.
укладаються у традиційне розуміння громадянства як правового звязку особи з конкретною державою. Із створенням союзів та обєднань держав повязана проблема співвідношення громадянства окремих держав - членів таких союзів і єдиного загального громадянства союзу. Тому що громадянство розглядається в науці конституційного права у якості одного із найважливіших атрибутів держави і наявність громадянства сьогодні все частіше відноситься до найважливіших особистих прав, які гарантують як на центральному так і на місцевих рівнях необхідні умови життя людини.
Проведене дослідження дає підстави для висновку,що громадянство -складний, особливий інститут. Громадянство відноситься до тих правових інститутів, зміст і значення яких у суспільстві обумовлені взаємовідносинами як окремої особи, так і населення в цілому з державною владою. Саме завдяки тому, що особа є громадянином України, вона володіє комплексом прав, свобод та обов'язків, які забезпечують її участь у здійсненні державної влади, тобто тієї влади, якій вона підпорядковується.
Розділ 2 «Громадянство України: принципи і правове регулювання» складається з чотирьох підрозділів і присвячена визначенню системи принципіз громадянства України, загальній характеристиці окремих груп принципів громадянства, а також питанням правового регулювання відносин громадянства.
Значне місце у даній главі дисертант приділяє принципам громадянства України, при цьому підкреслюється, що вони не носять дозвільного характеру У своїй сукупності вони складають своєрідну систему, кожен з елементів якої є відображенням характеру і сутності громадянства, характеризує ту чи іншу сторону сутності громадянства.
В результаті дослідження автор визначає принципи громадянства України як вихідні засади, керівні ідеї, в яких відображається характер та сутність українського громадянства; вони являють собою певні закономірності, які отримали наукове усвідомлення, закріплюються в Конституції та діючому законодавстві України, і складають своєрідну систему, яка зв’язує воєдино різноманітні сторони громадянства України. Основоположна роль принципів громадянства України полягає в тому, що всі норми даного інституту повинні відповідати зазначеним принципам. Принципи громадянства важливі не тільки для виразу наукової концепції, але і для практичної діяльності при вирішенні питань громадянства України. Тому що, на думку автора, тенденції практики повинні знаходитись у нерозривному зв'язку із науковими ідеями. Тобто, принципи у певній мірі повинні бути керівними ідеями для практики.
В дисертації аналізуються різні погляди щодо класифікації принципів громадянства. Певне коло авторів, при класифікації принципів громадянства, розподіляють їх на Загальні та Спеціальні (Специфічні) принципи громадянства (С. Косаков, В.Ф. Мелащенко). Але, на думку автора, неповнота вказаних класифікацій полягає в тому, що їх автори Спеціальні принципи громадянства
об'єднують в одну групу без урахування особливих сфер їх прояву Дисертант, в результаті дослідження приходить до висновку про існування трьо> груп принципів громадянства України. В основу їх класифікації покладені ступіні значимості принципів при характеристиці змісту (суті) громадянства України те рівень їх правового закріплення.
Перша група включає в себе Загальні конституційні принципи громадянства Цс ті основоположні принципи громадянства України, які підтверджують головні принципи нашого права. Загальні принципи громадянства виступають ял структуроутворюючи елементи взаємовідносин особи і української держави.
До Загальних принципів громадянства, а вони завжди є конституційними, автор відносить: принцип державного суверенітету, принцип повновладдя українського народу, принцип демократизму, принцип поєднання інтересів особи, держави і суспільства, принцип інтернаціоналізму, принцип пріоритетності норм міжнародних договорів. Це ті принципи, які закріплені в Конституції України, характерні для всієї системи Конституційного права, в цілому, і встановлюють місце інституту громадянства в системі Конституційного права України.
Громадянство є особливим правовим явищем, оскільки під громадянством розуміється, по - перше об’єктивно існуючий правовий зв’язок фізичної особи та держави, і по - друге, конститутційно - правовий інститут як сукупність правових норм, які регулюють відносини з приводу громадянства. Враховуючи, цей факт, громадянству, на думку автора, наряду із загальними принципами, властиві, також Особливі та Спеціальні принципи.
Особливі - це ті принципи які характеризують громадянство як цілісний інститут права, вони також, як правило, носять конституційний характер, і регламентують весь спектр правовідносин, які виникають з приводу громадянства України. Ця група принципів включає: принцип свободи вибору громадянства, принцип рівності громадян України, принцип єдиного громадянства, принцип невидачі громадян України іноземній державі, принцип захисту українських громадян, які перебувають за кордоном, принцип збереження громадянства України, особами, які постійно проживають за кордоном. А Спеціальні принципи громадянства - це ті принципи, які є спрямовуючими для певних підінститутів і є головними при регулюванні певних правовідносин, які виникають з приводу громадянства України. Ця група принципів включає : принцип
правонастушшцтва, принцип невизнання подвійного громадянства, принцип територіальності, принцип «права крові», принцип дозвільного порядку виходу з громадянства України, принцип невизнання автоматичної втрати громадянства України, принцип невизнання позбавлення громадянина України громадянства. Наведена класифікація запропонована, як видно, у відповідності із конкретними правовідносинами, які виникають між особою та українською державою з приводу громадянства згідно із законодавством України про громадянство. Внутрішні зв’язки між елементами системи принципів громадянства України
проходять в декількох напрямках. Так, наприклад, реалізація загальних принципів громадянства є підставою для реалізації особливих та спеціальних принципів. А у разі порушення чи обмеження реалізації будь якого із спеціальних принципів громадянства, відповідно відбувається порушення і загальних конституційних принципів.
Автор підкреслює, що Особливі та Спеціальні принципи громадянства дуже тісно пов'язані між собою. Так, Особливі принципи виступають своєрідним засобом забезпечення стійкості та гарантованості Спеціальних принципів громадянства. І це ще раз підтверджує, тезу дисертанта про те, що система принципів громадянства України характеризується єдинством та цілісністю. Межі між всіма підсистемами принципів досить умовні. В більшій мірі це стосується особливих та спеціальних принципів громадянства, і саме тому в роботі вони розглядаються у нерозривному зв’язку.
З метою розкриття сутності та характерних рис інституту громадянства України, автором досліджується зміст основних принципів громадянства України, закріплених у законодавстві України.
Розглядаючи правове регулювання визначення належногсгі до іромадянства України, набуття та припинення громадянства України, автор відмічає, що з усіх пов’язаних з громадянством питань найважливішим для будь-якої держави є визначення належності осіб до громадянства цієї держави. Йдеться про законодавче визначення підстав, при наявності яких особа визнається громадянином України Однією з основних проблем, в області регулювання питань громадянства в останні роки була проблема визначення належності до громадянства Україїни. Тому що перша редакція Закону “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. не враховувала положення Закону “Про правонвступництво України” і тим самамим громадяни колишнього Союзу PCP, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, були позбавлені можливості визначити свою належність до громадянства України, цієї можливості були позбавлені також етнічні українці, які проживали за кордоном.
Держава, як відомо на свій розсуд встановлює підстави та умови набуття та припинення громадянства. Умови ці досить різноманітні, та все ж у них є дещо спільне, що і дозволило автору класифікувати способи набуття та припинення громадянства, які зустрічаються у законодавстві сучасних держав. В дисертації аналізується правове регулювання набуття та припинення громадянства України. Закон України «Про громадянство України» передбачає універсалізацію процедур, відмову, в основному, як від спрощеного, так і ускладненого порядку набуття та припинення громадянства. України. Єдність такого порядку забезпечується підставами і умовами набуття громадянства України, і відповідно підставами та умовами припинення громадянства України, які детально
анлізуються в роботі. Значну увагу автор приділяє розгляду порядку зміни громадянства дітей у разі зміни громадянства батьків, а також у разі усиновлення.
Розглядаючи питання набуття та припинення громадянства України, автор звертається до законодавства іноземних держав, проводить порівняльний аналіз із законодавством інших країн, з точки зору відповідності міжнародно-правовим стандартам забезпечення прав і свобод людини та необхідності удосконалення законодавства про громадянство України, практики його застосування.Аналізуються повноваження органів, які приймають участь у вирішенні питань, пов'язаних з громадянством, до них відносяться: Президент України; Комісія з питань громадянства при Президентові України; Міністерство внутрішніх справ і підвідомчі йому органи; Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном.
В результаті дослідження автор приходить до висновку, що правове регулювання визначення належності, набуття, поновлення, припинення громадянства, а також, вирішення питання зміни громадянства дітей у разі зміни громадянства їх батьків, здійснюється на підставі таких демократичних принципів, як свобода і добровільність вибору громадянства, збереження громадянства особами, що проживають за кордоном, невидачі громадян України іноземній державі тощо. Вагомим внеском, у процесі розвитку інституту громадянства України, став прийнятий 16 квітня 1997 р. Закон «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про громадянство України». Але як виявилось у процесі дослідження, законодавство про громадянство містить певні недоречності, і тому дуже важливо забезпечити подальше удосконалення правового регулювання питань громадянства України у напрямку демократичних перетворень, з урахуванням світового досвіду регулювання даного питання.
• У Висновках вміщевні основні положення й результати проведеного наукового дослідження, підведені загальні підсумки дослідження, сформульовані пропозийії щодо удосконалення чинного законодавства про громадянство України.
Основні положення дисертації викладено в публікаціях:
1. Проблеми удосконалення законодавства про громадянство України. // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 1-2. - С.68-73.
2. Право людини на громадянство і проблеми його юридичного забезпечення в Україні. // Науковий вісіппс Чернівецького університету. Вип. 24. - Чернівці: ЧДУ, 1997.-С.221-226.
3. Громадянство української держави. // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 33. - Чернівці: ЧДУ, 1998. - С. 96-104.
4. Інститут громадянства як критерій резидентства платників податків та зборів в Україні. // Правове регулювання державних доходів та видатків. - Харків: Академія правових наук України, 1998. - С. 183-190.
5. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України. // Право України. - 1998. - № 7 - С. 9-15.
Лотюк О.С. Теоретичні основи інституту громадянства України. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. - конституційне право. - Київський університет ім.
Тараса Шевченка, Київ, 1998.
В дисертації проводиться комплексне дослідження теоретичних основ інституту громадянства України, розглядається поняття, суть та правова природа громадянства як комплексної категорій, проводиться дослідження становлення та історичного розвитку інституту громадянства України, принципів громадянства, а також правовго регулювання набуття та припинення громадянства; сформульовані рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання питань повязаних з громадянством України.
Ключові слова: громадянство, інститут громадянства принципи громадянства, належність до громадянства, набуття громадянства, припинення громадянства
Лотюк О.С. Теоретические основы института гражданства Украины. -Руконпись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. - конституционное право. - Киевский университет им. Тараса Шевченко, Киев, 1998.
В диссертации проводится комплексное исследование теоретических основ института гражданства Украины, рассматривается понятие, сущность и правовая
природа гражданства как комплексной категории; проводится исследование становления и исторического развития института гражданства Украины, принципов гражданства Украины, а также правового регулирования приобретения и прекращения гражданства; сформулированы рекомендации по совершенствованию правовго регулирования вопросов связаных с гражданством Украины.
Ключевые слова: гражданство, институт гражданства, принципы гражданства, принадлежность к гражданству, приобретете гражданства, прекращение гражданства.
Lotiuk O.S. Theoretical fundamentals of the citizenship institute of Ukraine. -Manuscript.
Thesis for the Law PhD scientific degree, the specialty 12.00.02. - constitutional law. -Taras Shevchenko Kyiv University, Kyiv, 1998.
The thesis includes a complcx research of the theoretical fundamentals of the citizenship institute of Ukraine, discussion of the concept, essence and legal nature of citizenship as a complex category, the research of development and historical background of the citizenship institute, covers the principles of the citizenship of Ukraine and legal regulation of acquisition and termination of citizenship; the recommendations concerning improvement of the legal regulation of the issues related to the citizenship of Ukraine.
Keywords: citizenship, citizenship institute, principles of citizenship, being a citizen, acquisition of citizenship, termination of citizenship.
