АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Теоретико-правовые проблемы юридического процесса»
1 9 СЕН 230)
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФАТХУТДШОВА Олена Василівна
УДК 340.1; 321.01
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ
"пеціальність: 12.00.01 — теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових вчень
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі теорії держави і права Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної Академії Hay України
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітни Бобровник Світлана Василівна, виконуюча обов’язки завідувач відділом теорії держави і права Інституту держави і прав ім.В.М.Корецького НАН України
Офіційні опоненти:
1. Доктор юридичних наук, академік Академії правових нау України, Копейчиков Володимир Володимирович, професо Національної Академії внутрішніх справ України
2. Кандидат юридичних наук, доцент Оборотов Юрі Миколайович, завідувач кафедрою теорії та історії держави права Одеської державної юридичної Академії
Провідна установа:
Національна юридична академія України ім.Ярослава Мудрого (а Харків)
засіданні спеціалізої * .. , , по захист
дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридични наук при Київському національному університеті імені Тарас Шевченка за адресою 01017, м.Київ, вул.Володимирська, 64.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київськог національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 0101' м.Київ, вул.Володимирська, 64.
Автореферат розісланий “ЇЙ ” ¡('¿/І&І/ІУС 2000 р.
Захист відбудеться
годині н
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Найважливішою умовою ззвитку української держави є зміцнення її правових основ, еформи, що сьогодні проводяться, нагально потребують цосконалення правової системи в цілому і, в особливості, еханізму реалізації правових принципів. Ефективність цйснюваних перетворень знаходиться в прямій залежності від сості реалізації нормативно-правових актів. Через це проблеми галізації права, застосування його норм, процесуальної форми в |)ері права висуваються на перший план, притягують до себе іачну увагу юридичної науки і практики.
Дослідження питань юридичного процесу, форм і методів галізації права дозволяє підвищити інструментальну цінність рава, відкрити нові можливості підвищення його ролі з метою ормування правової держави, демократизації суспільного життя, творення стабільної обстановки в суспільстві.
Дослідження теоретичних основ юридичного процесу є лише істиною широкої проблеми юридичного процесу взагалі, яку без гребільшення можливо вважати досить актуальною в равознавстві починаючи з XIX ст., тобто з того часу, коли в нцевому результаті сформувалось вчення про правову гржавність. Разом з тим, необхідно констатувати той факт, що роблема юридичного процесу не вирішена і до сьогодні, оскільки результаті багаточислених дискусій про можливість і ^можливість визнання єдності юридичного процесу, питання їлишається відкритим.
В сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі сам термін оридичний процес” не прийнятий в кінцевому результаті всіма іуковцями в сфері теорії права і продовжує існувати та зсліджуватися виключно в галузевих межах. Достатньо дзначити, що лише деякі з вітчизняних підручників вміщають ззділи чи окремі питання стосовно юридичного процесу чи його зновидів.1 Більш успішно питання юридичного процесу
Див., напр., Скакун О.Ф. Теория государства и права. - X., 2000. - С.343-348.
досліджені російськими вченими і викладені в окремих главах т розділах підручників з теорії держави та права.1
В радянський період за умови невизнання принципів правове державності, повноцінна концепція юридичного процесу не могл сформуватися, оскільки обгрунтування єдності процесу можлив лише за умови визнання пріоритету прав особи та необхідност захисту перш за все суб’єктивних можливостей. Лише реальн верховенство прав та свобод особи забезпечує реальну спроб дослідження процесу як комплексу, системи юридичних гарантій що характеризуються внутрішньою єдністю.
За переконаністю автора дослідження, теорія права на сьогодг в сфері осмислення юридичного процесу суттєво відстає ві, досліджень в сфері матеріального права. Вказана проблем аналізується в літературі останнього часу або галузевим: розробками процесуальних проблем2, або дослідженням] загальноправового характеру, що визначають підходи д процесуальної форми з точки зору права в цілому, без аналізу І особливостей та специфічного призначення.3
Правомірно вважати, що основи теорії юридичного процес; були закладені ще в XIX - XX ст. У вигляді концепції про єдніст: трьох процесів - кримінального, цивільного та адміністративного Це була нова доктрина, що пов’язала три основних різновиді процесу в єдине ціле та виголосила тезу про єдність процесу т; належність окремих його форм до галузей процесуального чі судового права4 Теза про єдність не лише юрисдикційних, а “позитивних” процесів була запропонована у вітчизняном; правознавстві П.Є.Недбайло та В.М.Горшеньовим ще в 70-х роках
1 Див., напр. Теория государства и права. Курс лекций // Под.ред.Н.И.Матузова. А.В.Малько. - М., 1997. ^ С.331-337.
2 Див.напр. Штефан М.Й. Цивільний процес. - К., 1997. - 608 С.; Михеєнкс М.М., Молдован В.В., Шибіко В.В. Кримінально-процесуальне право. - К, 1997. - 352 С.; Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К, 1999. - 536 С.
3 Див.напрЛОридическая процесуальная форма. Теория и практика. Н По; ред.П.Е.Недбайло, В.М.Горшенева. - М., 1976. - 246 С.; Теория юридическогс процесса // Под ред.В.М.Горшенева. - Харьков, 1985. - 346 С.
4 В.А.Рязановский. Единство процесса. - М., 1996. - С.5.
з
)днак ні теорію “судового права”, ні теорію “загального юридичного процесу” ми не можемо визнати завершеними.
В цілому ж загальна теорія юридичного процесу була осліджена та розвинута в працях вітчизняних та російських рслідників, що покладені в основу цієї роботи: І.О. Ільїна, '.Ф. Шершеневича, С.С. Алексеева, О.Б. Венгерова,
І.М. Горшеньова, В.П. Казимирчука, Д.А. Киримова,
4.1. Козюбри, В.В. Копейчикова, В.М. Кудрявцева, В.О. Котюка, ’.А. Лукашової, М.І. Матузова, О.В. Малько, П.Є. Недбайло,
І.С. Нерсесянца, В.Ф. Опришка, О.Ф. Скакун, П.Н. Рабіновича, /І.С. Строговича, В.Ф. Сіренка, Ю.А. Тихомирова, Г.О. Туманова, Э.С. Шемшученка, Л.С. Явичатаін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, що були [ідготовлені як в Україні, так і в інших країнах СНД, ми не южемо констатувати той факт, що проблема юридичного процесу к загальнотеоретичної категорії є повністю дослідженою. І на ьогодні в ній продовжує залишатись багато проблемних, искусійних чи практично не досліджених питань. Особливо це тосується питань поняття, принципів та ознак юридичного роцесу, процесуальних правовідносин та ефективності роцесуальної форми реалізації права.
Незадовільний стан розробки проблем юридичного процесу і умовлює актуальність обраної теми дослідження та впливає на ибір об’єкта і предмета дослідження.
Об’єктом дослідження є поняття юридичного процесу як амостійної категорії, що характеризується певними ознаками, собливостями та призначенням.
В процесі роботи над дисертацією автором враховувалися исновки та положення, що містяться в працях не лише з теорії ержави і права, а і з конституційного, адміністративного, римінально-процесуального, цивільно-процесуального та рбітражно-процесуального права.
Автором також вивчалось законодавство України, нормативно-роцесуальна база ряду зарубіжних країн (Росії, Білорусії, Польщі) метою порівняльної характеристики різноманітних аспектів роцесуального права.
Предметом дисертаційного дослідження є суспільн відносини та правові норми, що складають основу процесуальнол права України. Значна увага приділена аналізу правове обумовленості юридичного процесу, його моделі, а такої значенням в процесі реалізації суб’єктами наданих Її суб’єктивних прав та покладених юридичних обов’язків.
Метою дисертаційного дослідження є системне вивченн: категорії “юридичний процес” шляхом аналізу його ознак поняття, стадій, процесуальних правовідносин та ефективною процесуальної діяльності як засобу реалізації правових приписів.
З огляду на потреби розвитку правової системи суспільстві автор ставив за мету комплексне дослідження проблемі юридичного процесу, його загальнотеоретичних засад, юридично природи, місця в правовій дійсності, методології, видово характеристики та взаємодії з такими загальнотеоретичним] категоріями, як право, суспільні інтереси, правовідносини законність, відповідальність, позитивне регулювання, реалізацій права та ін.
У відповідності з метою дослідження, автор ставить пере; собою наступні завдання:
— визначити поняття юридичного процесу як правово категорії;
— проаналізувати підстави визнання спільності процесуально форми;
— виявити еволюційність поглядів на юридичний процес ті його відмінності від “судового права”;
— охарактеризувати систему принципів юридичного процесу : врахуванням внутрішньої структури самого процесу;
— дати характеристику окремих принципів з врахуванням змін що відбулися в правовій системі України;
— дослідити особливості та місце процесуально-правовю відносин в системі категорій теорії права;
— визначити особливості та ознаки правотворчого ті правозастосовчого процесу;
— провести аналіз діючого процесуального законодавстві України та розробити підходи до вдосконалення процедур і процесуальній сфері.
Методологічною основою дисертаційної роботи стали іукові принципи та методи, що забезпечують об’єктивний та ;ебічний аналіз процесів і явищ суспільного розвитку. У роботі ікористано системний метод, метод порівняльного аналізу, ілософські категорії загального та особливого. Використані ікож історичний та логічний методи. Це надало можливість ■іявити загальне та особливе в процедурах, сконструювати модель ридичного процесу та дати характеристику його змісту, 'руктури та форми. На підставі методу прогнозування та 'руктурно-функціонального підходу визначені рекомендації по юсконаленню законодавства в процесуальній сфері.
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою гституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України і є сладовою частиною планової теми “Теоретико-правові проблеми їалізації законодавства України”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
браний дисертанткою напрям наукових досліджень належить до ісла пріоритетних в сфері загальної теорії права. Проблема юсконалення юридичного процесу передбачена Концепцією ззвитку законодавства України на 1997 - 2005 p.p., яка дготовлена Інститутом законодавства Верховної Ради України, а ізначена на її основі тема входить до планових тем Інституту :ржави і права ім.В.М.Корецького НАН України “Проблеми [стематизації законодавства України”, “Теоретичні питання конності” та “Теоретико-правові проблеми реалізації конодавства України”.
Наукова новизна дослідження визначається вибором ¡достатньо вивченої теми - проблеми юридичного процесу як гальнотеоретичної категорії. Вона є одним з небагатьох імплексних досліджень в Україні. Елементи наукової новизни )лягають в наступному:
— комплексному дослідженні юридичного процесу як шіструктурної юридичної категорії;
— визначенні етапів становлення ідеї юридичного процесу та >го співвідношення з галузевим процесом та судовим правом;
— характеристиці процесуальна
правовідносин як форми виразу та реалізації процесу;
— аналізі видів та системи принципів процесу, серед яке несуперечливість, неупередженість, законність, гуманізг Практичного значення має класифікація принципів на загалм родові та видові, що є взаємозалежними та підпорядкованими;
— вивченні проблеми ефективності процесу правотворчості т правореалізації;
— поширенні теорії правової державності на процесуальн форму, що є основою регулювання спільності юридичної процесу;
— ствердженні практичної значущості загальнопроцесуальні теорії та необхідності подальшого вдосконалення процесуальної законодавства на її основі.
В результаті проведеного дослідження автором розроблеї наступні положення, що виносяться на захист:
1. Пропонується широке тлумачення юридичного процесу, д якого належить будь-яка правова процедура, ставиться питанк про можливість приватного юридичного процесу в приватною праві та можливість його впорядкування договором, юридична процес визначається як комплекс всіх можливих процеду] проваджень, всі процесуальні вияви в праві. Отже процес - і; складне наукове поняття.
2. Загальнотеоретична концепція юридичного процесу ме тривалу історію становлення. Вона характеризується певним етапами, кожний з яких має своєрідне самостійне значенн; Основою для формування концепції юридичного процесу є теорі “судового права”, що створила передумови для об’єднанн кримінального та цивільного процесів на основі спільності і положень та правил. Наступним етапом стала ідея юрисдикційни виробництв Н.М.Полянського, що сприяла уніфікації правосудді та визначенню єдності процесуальних правовідносин. Поява теор юридичного процесу В.М.Горшеньова забезпечила можливісл самостійного дослідження процесуальної форми я загальнотеоретичної категорії.
3. Стверджується практична значимість загальнопроцесуальнс теорії та необхідність подальшого вдосконалення процесуальної
іконодавства. Теорія “судового права” визнається частиною горії юридичного процесу.
4. Розподіл права на матеріальне та процесуальне не може шежати лише від поділу права на галузі. Єдиною ознакою ідмежування матеріальних норм від процесуальних є регулююча оль останніх, тобто можливість забезпечити реальність норм атеріального права, тому межа між матеріальним та роцесуальним є відносною та умовною.
5. Принципи юридичного процесу характеризуються як основа ого реальності, дієвості та єдності. Процесуальні принципи язначаються як:
— фактор, що визначає вид та зміст процесу;
— фактор, що надає можливість забезпечити єдність процесу;
— фактор, що визначає рівень правової досконалості роцесуальної форми.
6. Юридичний процес може бути класифікований на два эдових підрозділи - правотворчий та правозастосовчий. равотворчий розподіляють за різновидом актів, що приймають, а законотворчий та нормотворчий. Правозастосовчий процес зділяють на юрисдикційний (кримінальний, цивільний, збітражний, конституційний, адміністративний) та гюрисдикційний процес (реєстраційний, ліцензійний, отаріальний, контрольний).
7. Юридична процедура характеризується як система, що: має і меті досягнення правового результату; складається з послідовно янюючих один одного актів поведінки; характеризується эограмою розвитку та вдосконалення; визначається на эрмативному та індивідуальному рівнях; має службовий іракгер, оскільки є засобом реалізації права; реалізується шляхом завовідносин і забезпечує як позитивне регулювання, так і ридичну відповідальність.
Теоретичне і практичне значення дослідження визначається ггуальністю і новизною розглянутих в дисертації проблем та ^опозицій щодо їх вирішення.
Положення та висновки роботи можуть бути використані при ззробці проблемних гаггань загальної теорії права та проблем лузевих процесів.
Результати проведеного дослідження можуть бут] використані в процесі викладання нормативного курсу з теорі права, спеціалізованих курсів з проблем теорії держави та права т проблем застосування права, а також при написанні підручників т посібників з загальної теорії держави та права, цивільного кримінального процесів.
Практичне значення дослідження виявляється у можливості теоретичного обгрунтування особливостей та призначена процесу як практичної категорії, сформулювані пропозиції щод< внесення змін і доповнень до нормативних актів будут, корисними в процесі вдосконалення процесуальноп законодавства України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлені у відділі теорії держави і права Інституту держави і прав; ім.В.М.Корецького НАН України, де і проведено її обговорення ті рецензування.
Основні теоретичні положення дослідження знайшли свої відображення в трьох наукових публікаціях у фахових виданнях виносилася на обговорення на науковій конференції викладачів аспірантів та студентів Вищої школи права при Інституті державі і права ім.В.М.Корецького НАН України “Законодавство України сучасний стан та проблеми вдосконалення” (1999 рік), ні міжнародній науково-практичній конференції “Права і свободі людини та сучасний суспільний прогрес” (24-25 лютого 1999р. м.Ужгород) та методологічних семінарах відділу теорії Інститут; держави і права ім.В.М.Корецького НАН України.
Результати дослідження використовувались автором ) практичній діяльності, навчальному процесі та при проведенн семінарських занять.
Структура дисертації. Специфіка досліджуваної теми, мета ті завдання дисертації визначили послідовність викладу матеріалу ті структуру дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів що поділяються на вісім підрозділів, висновків, списю бібліографічних джерел. Повний обсяг дисертації становить 16(
торінок, список використаних джерел нараховує 162 [айменування.
Розділ перший “Юридичний процес як категорія теорії ірава” присвячений дослідженню необхідності аналізу процесу в фері права, його самостійного характеру, ознак, змісту та ізновидів. Визначається практична значимість та пізнавальне начення загальнотеоретичної категорії “юридичний процес”.
У підрозділі 1.1. “Юридичний процес: еволюція
тановлення категорії” висвітлено теоретичні підходи до изначення юридичного процесу. Вони характеризуються автором к еволюційні, оскільки відображають процес виникнення, тановлення та розвитку ідеї про єдність юридичного процесу і южливість його характеристики як загальнотеоретичної категорії.
Дослідження поняття юридичного процесу автор здійснює ерез аналіз ідей, що сприяли його виникненню. Серед них: ідеї І.О.Рязановського, який вперше охарактеризував юридичний іроцес як невід’ємну ознаку правової державності; концепція І.Мачеровського та Н.М.Полянського про можливість об’єднання римінального та цивільного процесів у “судове право” на основі пільності їх положень, принципів та правил.
Наступним кроком дискусії щодо юридичного процесу було ібговорення цього питання в 1944р., 50-х та 60-х роках, езультатом яких стало визнання процесуального права як іротилежного матеріальному. Визначається значення для розвитку онцепції юридичного процесу теорії В.М.Горшеньова, що ірисвячена дослідженню спільності та таких формальних рис [роцесу, як стадії, наявність процесуальних виробництв та юоблива структура процесуальних норм.
Аналізуються погляди В.М.Протасова, що підійшов до ивчення юридичного процесу як наукової категорії, дослідив іісце процесу в системі категорій теорії права і сформулював в інцевому результаті теоретичний аспект процесуальної форми ірава.
У підрозділі 1.2. “Поняття та види юридичного процесу”
Угрунтовується правомірність категорії правова процедура, изначаються її ознаки та нормативні вимоги.
Серед ознак правової процедури називається ієрархічність, структурованість правовими відносинами, наявність чітко визначених суб’єктів, націленість на досягнення правового результату, нормативна врегульованість, імперативність.
Досліджені такі вимоги юридичної процедури, як наявність попередньо визначеної моделі поведінки суб’єктів, синхронність виникнення та реалізації основних та процедурний норм, рівність юридичної сили основних та процедурних норм, погодженість процедурних та основних нормативних актів, визначеність меж регулятивного впливу процедурних норм, демократизм юридичної процедури, доступність процесу в інформаційному плані, визначеність її в аспекті тексту процедурного нормативного акту та законність процедури, тобто її відповідність змісту вищих у законодавчій ієрархії нормативно-правових актів.
Проаналізована можливість класифікації юридичного процесу за декількома критеріями.
Обгрунтовується підхід до юридичного процесу як: - засобу досягнення конкретного правового результату; - категорії, що складається з актів поведінки, які послідовно змінюють один одного; - моделі поведінки суб’єктів в сфері реалізації права; -динамічної категорії, що має службовий характер.
У підрозділі 1.3. “Процесуально-правові відносини: особливості та місце в системі категорій теорії права” аналізується методологічне значення загального вчення про правовідносини для визначення особливостей та специфічної природи процесуальних правовідносин як основного засобу реалізації процесуальних норм.
Саме ці відносини забезпечують конкретизацію процесуальних норм, визначають статус спеціальних суб’єктів процесу та специфічні засоби впливу на їх поведінку.
Досліджується співвідношення загальноправових та процесуальних відносин через риси, що їх об’єднують та відмінності, які характеризують специфічне призначення кожної з цих категорій в процесі реалізації матеріальних та процесуальних норм.
Розділ другий “Принципи юридичного процесу”
присвячений визначенню ролі, значення та ієрархії принципів
оридичного процесу як засобу його реальності, справедливості га дієвості. Досліджуються принципи юридичного процесу як (агальноправова категорія та визначено їх співвідношення з тринципами права.
У підрозділі 2.1. “Система і види принципів юридичного троцесу” обгрунтовується можливість дослідження принципів троцесу як чинника, що визначає зміст та різновид процесу; шнника, що забезпечує єдність процесу; чинника, рівень )еалізації якого є показником правового стану.
Автором визначається правомірність традиційних класифікацій іринципів за галузевою ознакою, їх підрозділ на загальноправові, міжгалузеві, галузеві, а також можливості їх поширення на іроцесуальну сферу. Обгрунтовується авторська класифікація іринципів за ступенем поширеності та значення на загальні, юдові та видові. Серед загальних називаються принципи ¡аконності, справедливості, верховенства закону, захист інтересів суб’єктів процесу, процесуальної рівності, гласності та ірофесіоналізму. Родові принципи розподіляються за сферами іроцесуальної діяльності на принципи правотворчості та іравозастосування. Видові принципи виявляються в орисдикційному процесі. Аналізуються принципи здійснення іравосуддя судом, незалежність суддів, інституційність орисдикційного процесу, неперервність процесу, наявність іреюдиційних фактів, безпека суб’єктів судочинства та інші.
У підрозділі 2.2. “Характеристика окремих принципів оридичного процесу” аналізуються ідеї та положення, що мають існовне значення для організації юридичного процесу. Досліджені акі загальні принципи процесу як законність, дотримання іриродних та невід’ємних прав особи, верховенство Конституції в ;истемі процесуальних актів, наявність механізмів та процесу абезпечення соціального компромісу, справедливості процесу, ¡заємної відповідальності держави та особи за порушення гроцесуальних норм, формальної процесуальної рівності, [оцільності процесу, процесуального захисту всіх верств іаселення, максимальної свободи особи в процесі, максимальної ласності, конституційного та судового контролю в процесуальній фері, компетентності та ін. Досліджуються три групи принципів,
що характеризують юридичний процес в цілому, а тако> процеси правотворчості та правозастосування.
У розділі 3 “Соціально-правова природа процесу' визначається основне соціальне призначення процесу та йоп правова природа. З цією метою досліджені особливості т призначення таких основних процесуальних форм я: правотворчість та правозастосування.
Підрозділ 3.1. “Особливості, мета та призначенні правотворчого процесу” присвячений характеристип правотворчості як регламентованого нормами права процес; розробки та прийняття правових норм. Визначені особливості мета та призначення основних видів правотворчого процесу ■ законотворчості та нормотворчості. Особлива увага приділені характеристиці нормативного забезпечення процесу прийнята актів вищої юридичної сили та гарантій його реальності ні сучасному етапі. Законотворчий процес розглядається як системі взаємопов’язаних інститутів, що забезпечують змістовн; підготовку законів; демократична форма відображення ті реалізація суспільної думки і народного волевиявлення, а також як застосування різних форм діяльності вищих органів влади і процесі створення і прийнятая закону.
У підрозділі 3.2. “Правозастосування як важлива форм: юридичного процесу” аналізується взаємозалежністі процесуальної форми від різновиду форми реалізації права. І зв’язку з цим аналізуються процесуальні особливості дотримання виконання та використання права. Особлива увага приділені висвітленню питання про правозастосовчий процес. Саме вії характеризується особливими суб’єктами, владнимі повноваженнями та нормативним визначенням стадій процесу При цьому, процесуальній регламентації підлягає не лише процес розгляду справи та винесення рішення, а й процес його виконання.
Підрозділ 3.3. “Законність як основна вимога процесуально форми” присвячений аналізу проблеми співвідношення законност та процесу, що викликається розвитком та динамічним характерок суспільства і проведенням сучасних правових реформ. Вказане вимога поширюється на діяльність абсолютно всіх учасники процесу. Законність характеризується як принцип поведінка
іізичних осіб як учасників процесу, принцип реалізації іункцій органами держави як основних суб’єктів процесу астосування права та вимога реалізації правової процедури у ідповідності та на підставі закону як акту вищої юридичної сили.
У висновках підведено загальні підсумки дослідження, формульовано основні положення, що становлять зміст исертації та виносяться на захист; відзначається, що всі налітичні дослідження, теоретичні висновки стосовно проблем >ридичного процесу та вироблені практичні рекомендації азуються на вивченні нормативного та монографічного матеріалу е лише України, а і на аналізі відповідних питань в зарубіжних раїнах.
Основним призначенням процедури в сфері права є ібезпечення єдиного порядку позитивного регулювання; егламентація процесу правового примусу та оптимізація процесу еалізації матеріальних норм з метою найефективнішого осягнення правового результату.
Основний зміст дисертації викладено в наступних публікаціях втора:
. Фатхутдінова О.В. Юридичний процес: основні підходи до оняття // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту гржави і права ім.В.М.Корецького НАН України. - Вип.9. - Київ: идавництво “Ін Юре”, 1998, 477 с. - С.341-347. .
Фатхутдінова О.В. Правова процедура. Ознаки та нормативні ;імоги. // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і злітичні науки. - Вип.4. - Київ: “Юридична книга”, 1999, 404 с. -. 21-30.
Фатхутдінова О.В. Принципи юридичного процесу. // Держава і раво. Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. -ип.5. - Київ: “Юридична книга”. - 458 с. - С. 18-22.
О.Фатхутдінова. Правові гарантії захисту прав людини в вчасному світі // Права і свободи людини та сучасний суспільний зогрес. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-25 лютого 1999р. - Ужгород, 1999. - 512 с. - С. 128-133.
Анотація
Фатхутдінова О.В. Теоретико-правові проблеми юридичног процесу.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидат юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історі держави і права; історія політичних і правових вчень. -Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Кий 2000. — Рукопис.
Дисертація містить аналіз поняття юридичного процес; визначається еволюція його розуміння від “судового права” і галузевого процесу до теорії правової процедури. Проце характеризується як засіб забезпечення єдиного порядк позитивного регулювання, регламентації процесу правовог примусу та оптимізації процесу реалізації матеріальни регулятивних норм з метою досягнення правового результату.
Визначаються критерії класифікації принципів процесу можливим їх розподілом на загальні, родові та видов аналізуються особливості процесуальних правовідносин як засоб здійснення процедури.
Сформульовані пропозиції щодо підвищення ефективною процесуального законодавства України.
Ключові слова: процес, процедура, процесуальні принципі ефективність процесу, процесуальні правовідносин! процесуальне та матеріальне право.
Аннотация
Фатхутдинова О.В. Теоретико-правовые проблемі юридического процесса.
Диссертация на соискание научной степени кандидат юридических наук по специальности 12.00.01 — теория и истори. государства и права; история политических и правовых учений. — Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко Киев, 2000. — Рукопись.
По своей структуре диссертация состоит из введения, тре: разделов, заключения и списка использованных источников.
Диссертационное исследование посвящено
тределению понятия юридической процедуры как собирательной 1тегории, включающей комплекс всех возможных процедур, эоизводств, все процессуальные проявления в праве. Основой обого процесса есть принципы, которые исследованы как актор, определяющий содержание процесса; его единство и гальность (правовое состояние).
Познавательный и практический интерес представляет гассификация принципов процесса на общие, юпространяющиеся на все разновидности процессуальной эрмы; родовые, регламентирующие отраслевые процессы и щовые, обеспечивающие реальность процессуальной формы на щивидуальном уровне.
Диссертация содержит обоснованную идею о возможности >дразделения процесса в сфере права на два вида, каждый из >торых состоит из подвидов. Так, правотворческий процесс зжет подразделяться на законотворчество и нормотворчество, в висимости от юридической силы нормативного акта, который ть результатом правотворческого процесса. Правоприменение щразделяется на юрисдикционную процедуру, имеющую :ранительный характер и неюрисдикционную, имеющую гулятивный характер и обеспечивающую позитивное гулирование.
Рассмотрены основные формы процесса, его структура и держание. Определены критерии эффективности юцессуальной деятельности, сформулированы предложения по овершенствованию действующего процессуального
конодательства Украины.
Ключевые слова: процесс, процедура, процессуальные
инципы, эффективность процесса, процессуальные авоотношения, процессуальное и материальное право.
Annotation
Fathootdinova O.V. Theoretically-legal problems of the juridic procces.
Thesis on the defence of scientific degree of candidate of juridic sciences according to speciality 12.00.01 - theory and history of tl state and law; history of political of legal doctrines. T. Shevchenko Kic National University, Kiev, 2000 . — Manuscript.
The thesis contains an analysis of the juridical process. Tl evolution of its realizing from “judicial law” and branch process to tl theory of legal procedure is defined. The process is characterized as mode of guarantee of the universal order of positive regulatio adjustment of the process of legal compulsion and optimizing of tl process of realization of material regulative standards with the aim < achieving the legal results.
The crimeria of classification of the principles of the process wi their possible distribution into common, familiar and specious a defined. The features of the processual relations-in-law as a mode fulfilment of the procedure are analyzed.
The propositions as to raising of the effectiveness of processu legislation of Ukraine are formulated.
Key words: process, procedure, processual principles, effectivene of the process, processual relations-in-law, processual of material law.
Підписано до друку 19.04. 2000 р. Формат 60x84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Обсяг 1,0 друк.арк. Тираж 100 екз. Замовлення № 166.
Видавництво та друк - Інформаційно-видавничий центр Товариства "Знання" України 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 57/3, к.214.
Тел. 227-41-45, 227-30-97
