АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Уголовная ответственность за пособничество совершению преступления»
НАЦЮНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМШ УКРА1НИ ¡меш ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ОРЛОВСЬКИЙ Руслан Семенович
УДК 343.237
КРИМШАЛЬНА В1ДПОВ1ДАЛЬШСТЬ ЗА ПОСОБНИЦТВО ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНУ
Спешальш'сть: 12.00.08 - кримшальне право та кримшолопя;
кримшально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата юриднчних наук
Хармв - 2000
Дисертащею е рукопис.
Робота виконана на кафедр1 кримшального права Нашо-нальноУ юридичноУ академй' УкраУни ¡мечи Ярослава Мудрого Мпп-стерства освгги УкраУни.
Офвдйш опоненти:
Науковий кер1гпшк: кандидат юридичних наук, доцент Крнво-
ченко Людмила Миколашна, професор кафсдри кримшального права Нацюналь-ноУ юридичноУ академп УкраУни ¡меш Ярослава Мудрого
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АкадсмдУ правовых наук УкраУни Даньшин 1ван Миколайо-вич, професор кафедри кримшологп та кримшально-виконавчого права Нацю-нальноУ юридичноУ академи УкраУни ¡меш Ярослава Мудрого
доктор юридичних наук, доцент Грищук Вжтор Климович, завщувач кафедри кримшального права та кримшолопУ Льв1вського нацюналыгого ушверситету ¡меш Твана Франка
Нацюнальна академш виутршшх справ УкраУни, м.КиУв.
Захнст шдбудеться 2000 року о /О годит
на засщанш спещашзованоУ вченоУ ради Д 64.086.01 у Нацюнальшй гориднчнш академп УкраУни ¡меш Ярослава Мудрого (61024, м.Харюв, вул. Пушкшська, 77)
3 дисерташею можна ознакомитесь у б1блютещ Нацюналь-ноУ юридичноУ акадехш УкраУни ¡меш Ярослава Мудрого (м. Хармв, вул.Пушкшська, 77).
Автореферат розклано «ЯЗу, 2000 р.
Провщна установа:
Вчений секретар спещал1зованоУ вченоУ ради
Ю.П. Битяк
ЗАГАЛЬНЛ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальность темп доааджсння. Змша суспшьного ладу Украшн, и сощально-економ!чно1 бази, зароджсння ринкових т» дкоснн, впроваджения i'x в p¡3HÍ сфери життя спричиншто ряд неглтквнкх наслщшв, у тому чисш' й зростання ЗЛОЧШШОСТ!.
Особливу небезпеку представите збшьшення числа злочишв, що вчинюються оргашзованими злочиннимн трупами, skí характеризуються високим pianeM згуртованосп, складшши зв'чзхами míjk Ух учасннками, озбросшспо, а, в ряд! випадив, i зрощепням з кримшалъпими елементэмн за кордоном. Статистика свщчить, шо кьчъксть злочишв, ям вчигаоються в сп1вучаст1 зросла. Все це обумовило необхщшсть нових шдходйв до виршення питаннь боротьби з груповою злочиншстю.
Традищйно законодавець пйлов шляхом посшгення вщповшальност1 за злочини, вчиненш групою ocio. Це шдтверджуеться анализом тих змш, яга були внесет в Особливу частину Кримшолыгого кодексу Украшн за 39952000 роки.
У значшй к!лькост1 статей кватф1куючою ознакою передбачеио вчинення злочину за поиередньою змозою групою oci6. Ряд статей особливо квал^фжуючою озпакою передбачили вчинення злочину оргашзоваиото групою або злочинною ергашзашею.
Проте, проблема боротьби з груповпми злочинами тшьки посиленням в1дпов1дальносп в 3aiconi не можс бути вир!шена. Потр;бен комплекс сощальних, економшних i правовнх заход1в. Одним з таких правових заход1в, безумозно. е удосконалення загалытих fiopM про ствучасть у злочиш, про форми cniBynacTi, види сшвучасштав. тпдетави та меж! :х в1дпов1дальност1.
У загальшй проблем! носилення боротьби з оргашзованою злочиншстю важливо не пропустите ochobhí положения криминального закону, що визначають саме поняття сшвучасп i tí форми д1яльностд, яю розмежовують сгивучасшшв. Це випливае з того, що сама организована злочиншеть е однгш з eaneie стльноЧ зпочинноХ д1ялъноат, яка утворюс ствучастъ, i ш noeuimi бути npumauaHHi eci об 'a<mt<eiii i суб 'сктивн! ознаки ствучаспй, пгредбачгнi кргтшальтш законом.
Незважаючи на неоднозпачшеть тлумачення поняття сщвучаст1, на кнування pÍ3Hiix тдход1в до характеристики íi об'ективних i суб'ективних езнак, ¡нститут cn¡By4acTÍ завжди був фундаментальною основою для вирццекня питань сгнльноУ злочинноТ д1яльносп.
Проблема сгпвучаст1 на bcíx ¡сторичних етапах розвитку криминального права визнавалася теоретично i практично значущою.
Значна увага питаниям сшвучаст1 була придшена в Tcopi'i кримшалыюго права, 'ш прнсвячеш роботи найбгпьш вщомих росшських кримшалшт1в дореволющйного перюду, таких як М.С. Таганцев, Л.С. Белогриць-Котляревський, Н.Д. Сергеевський, Г.Е. Колоколов, А. Жиряев, I. Гордон та iiiiiii. Не був обдшений увагою шститут сгпвучасп i в радянський перюд. Иого вивчешшм займалися ввдатш професори цього часу, серед яких можна назвати А.Н. Tpatinina, П.1. Грпнасва, Г.А. Kpirepa, М.А. Шнейдера, М.Д. Шаргородського, M.I. Ковальова, Ф.Г. Бурчака, P.P. Гал1акбарова, П.Ф. Тельнова.
Така значпа увага до теоретичного вивчення щсТ проблеми не означае, однак, нвиршюшсть. 3 ряду основних питань сгпвучасп, в юридичшй jiiTepaTypi i наукових дослщженнях нагромадилося чимало суперечних висновмв i рекомендацш. Одним з таких питань е питания про пособництво злочину, дослщженню якого в юридичшй наущ прндьтсно незаслужено мало уваги. Mi>i< тим, проблеми кримшально'1 вщповщальносп за пособництво злочину аж ншк не другорядш i на практищ перщко викликають трудпоид. Вивчення лЬератури з проблем сгпвучасп i анал!3 судовоУ практики показали, що багато питань кримшалыгоТ вщпошдалыюст1 за пособництво недостатньо чггко виршуються в Teopii кримшального права, а в судовш практищ вщсутня певна послщовшсть. Це пояснюеться, головним чином, складшстю i багатограншстю самого шституту сшвучастк а також тим, що кртпнальне законодавство не зовс1М вдало i повно supiuiye питания криминально! вщповщальносп за пособництво.
Так, в зв'язку i3 зростанням оргашзовано! злочинносгп, появою нових и форм, сшрними в судово-слщчш практищ е питания про можливють визнання пособництвом таких д!янь, як: об!цянка надати транспорты! засоби, житло, особисту охорону члену злочинноТ групп, фшансування злочинноТ flianbHOCTi, допомогу в легалпаци злочинно нажитих контв, \'х збер1гання та inmi.
HeoGxiduicmio вдосконалення кримшального законодавства шляхом внесения конкретних, науково обгрунтованих пропозицш, а також прагненням взяти посильну участь в розробщ проблеми кримшально'1 вщповщальносп за пособництво як складово1 частини шституту сшвучаст1 i пояснюеться Buoip теми дисертацй.
Зв 'язок доайджешш з науковими програмами, планами, темами. Дисертащя виконана вщповщно до плану наукових дослщжень кафедри кримшалыюго права Нацюнальног юридичноТ академп Укра'ши ¡меш Ярослава Мудрого. Робота направлена на виконання Комплексно! цщьово! програми боротьби 3i злочиншстю на 1996-2000 роки.
Мета достдлсеппя. Основна мета роботи полягас у визначешй об'ективних i суб'ективних ознак пособшщтва i розробщ на ïx ochobî поняття пособшщтва; формуванш пракпгчних рекомендапш, спрямованих не тшьки на удосконалення кримшального законодавства, що регламентуе вщповщальшсть за пособництво. але й на усунення типовпх помилок, яю мають Micue в судово-слщчш практищ при розглад1 конкрстних кримшальних справ.
Заедания docjiiô.vcemiM. Поставлена мега обумовила необхщшсть вирш^еиня наступних завдань:
- вивчити icxopiro розвитку законодавства про пособнкцгво з найдавшших чапв до цього часу. Проаналоувати спеииф^у ¡сторичного розвитку законодавства про пособництво в кра'шах з р1зними правогшми системами;
- на шдстав1 загальнсУ концепщУ ствучаеп визначити поняття, об'ективш i суб'ективш ознаки пособшщтва як одного з в:циз сшльноУ злочшшоУ д1яльносп;
- визначити i дати анал1з можлизих форм пособшщтва злочину;
- визначити види пособшщтва;
- встановити i проанал!зувати критерн вщмежування пособництза ез1д схожих д1янь, яы не е пособшштвом;
- сформулюватипропозица'по Едосконален.чго норм про кримшальну вщповщальшсть за пособництво в новому КК УкраУни.
МетодологЬшу основу дисертацп складае сукупшсть нринцшпв i закошв д1алектики, фшософсыи категор1Ушзнання сощально правових явищ. В робот! використовувалися юторичшш, пор1вняльно-юторичний, лог ¡ко-семантичний, пор1внялыю-правовий, системно-структурний, статистичний та ÎHini методи.
Теоретичною основою дисертацп стали пращ вчених по загальнш Teopiï права, роботи кришнашспв минулого стор1ччя i сучасних фах!В1пп. У пор!вняльно-правовому плат дослщжене кримшальне законодавство УкраУни, PociftcbKoï Федераци, США, Англп, Фрзнцн, Шмеччшш та шших держав. В ¡сторико-пор1вняльному плат вивчалося дореволющйне законодавство Pociï, Союзу PCP i союзних республ1к. Анал1зувалися Поста1{овп Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР, Украши i ряду шших Kpaïn СНД.
Нормативною базою роботи с Конститушя Украши, Кримшальний кодекс УкраУни, Комплексна шльова програма боротьби 3i злочиншстю на 1996-2000 реки, законодавство шших галузей права. В робот! також використовувалися проекта Криминального кодексу УкраУни.
Емтричну базу дослщження склали матер ¡али 130 кримшальних справ, розглянутих судами Укра'ши р1зннх шстанцш, а також судами колишнього СРСР. У дослщженш також використовувалися статистичш звш! МВС Укра'ши, 1УПшстерства юстици Укра'ши \ Державного ко\йтету статистики Укра'ши.
Наумова новизна роботи полягае в спроб1 автора вперше на ршш днсерташйного дослщження, комплексно розглянути проблеми кримшально! вщповвдальност1 за пособництво злочину. Новизною також вщр1зняються пропозицн по вдосконаленню чинного кримшального законодавства Укра'ши.
У наущ проблема кримшальноТ вщповщалыюеп за пособництво в основному розглядаеться в контегал! питань про види ствучасшшв. Роботи, спещально присвячеш питанию кримшально'1 вщповщальност! за пособництво, вщсутш.
Проблема кримшально'1 вщповщальносп за пособництво охоплюе багато питань ЗагальноУ 1 Особливо! частин кримшального права Укра'ши, як! мають важливе практичне значения. Найбшьш ¡стотними, що мають як теоретичне, так 1 практичне значения, представляються наступи! положения, як! виносяться на захист:
1. Обгрунтовуеться теоретичне значения кторичного анал1зу законодавчих норм про пособництво в р1зних краТнах, в ргзи! ¡сторичш перюди для формування поняття пособництва.
2. Поняття "пособник" 1 "пособництво" не тотожьн. Пособник - це вид суб'екта сшвучасп. Пособництво - це вид сшльноТ злочинно!' д1яльносп.
3. Суть пособництва полягае в сприянш вчиненню злочину, якому притаманш вс1 ознаки д1яння в його кримшально-правовому розумшш. Сприяиня може виражатися як в ди, так 1 в бездшлъност1.
4. Обгрунтовуеться необхшпсть розширення перелку форм пособництва шляхом законодавчого закршлення такого поняття пособника, яке охоплювало б вЫ можлив! форми сприяння.
5. Поглиблюеться анал1з наслцдов пособництва: при сприянш злочинам з матер1альним складом результатом пособництва е наслщки двох р!вшв. Перший р1вень наслщмв - злочинна д1яльшсть виконавця, обумовлена д!янням пособника. Другий р1вень наслщюв - суспшьно небезпечш наслщки злочину, вчиненого у сшвучастк
6. Будучи ОДНИМ 3 В1ВДВ злочинного д1яння, пособництво носить обумовлюючий характер. Пособництво мае мкце там, де пособник свош д1янням обумовив 1 полегшив вчинення злочину.
7. Пропонуеться нове визначення поняття пособника.
8. Юридично значущим критер!ем класифшацп пособництва на види
визнасться форма сприяння, в залежност1 вщ якоУ пособництво подшяеться на штелектуальне, ф1зичне i змшане.
9. Обгрунтовуеться положения про меншу суспшьну небезпеку пособника в nopiBromm з пппими сшвучасниками.
10. Поглиблюеться анал1з добровшьноУ вщмови пособника вщ доведения злочину до кшця. яка може виражатися як в активнш, так i пасившй поведшщ.
11. Зроблено висновок про те, що невдале пособництво не можна розглядати як сшвучасть в злочиш.
Теоретичие i практичие значения результатов дослгджеыня полягае в тому, що висновки i пропозищУ, зроблеш в дисертащУ, можуть бути BiiKopiicTani: при розробщ проекту КК УкраУни; при шдготовщ проект|'в постанов Пленуму Верховного Суду УкраУни, присвячених проблемам оргашзованоУ злочинностц в практичшй д1яльност1 слщчих, прокурорш, судд1в; в учбовому npoueci при викладант ЗагальноУ частини криминального права; при шдготовщ науково-практичних поыбниюв i методичних вказ]'вок.
Апробащя результатов досли)жсппя. Дисертащя виконана на кафедр1 кримшального права НацюнальноУ юридичноУ академй' УкраУни iMem Ярослава Мудрого, обговорена на засщанш кафедри, схвалена нею та рекомендована до захисту.
Основн1 положения дисертацн використовувалися в навчальному nponeci, а також в науково-дослщнш робот1 кафедри кримшального права НацюнальноУ юридичноУ академп УкраУни iMeni Ярослава Мудрого.
О крем i питания дисертацн були оприлюднеш на млжнародних науково-практичних конференщях, як! проходили в Нацюнальнш юридичнш академп УкраУни ¡меш Ярослава Мудрого в 1999-2000 роках, а саме: "Проблеми боротьби з орган ¡зованою злочиншстю в perioHi" та "Злочини у сфер1 кредитно-фшансовоУ та банывськоУ д1ялыгост1".
Публтацп. По те Mi дисертащУ автором опубл1ковано 5 статей.
Структура роботы. Дисертащя складаеться з вступу, чотирьох роздшв, восьми пщроздинв, трьох пункта, biichobkib, списку використаноУ лператури. Повний обсяг дисертащУ становить 175 cTOpiHOK.
ОСНОВНИЙ 3MICTРОБОТИ
У вступ1 обгрунтовуеться актуальшсть теми дослщження, визначаеться його мета, завдання, наукова новизна, основш положения, що виносяться на захист, теоретичне i практичне значения результат1в дослщження та Ух апробащя.
Роздш 1 "Пособництво в ¡стори криминального законодавства"
складаеться з 2-х шдроздшв.
Перший пщроздш "Постанови про пособництво в ¡сторп кримшального права деяких краш" присвячено ¡сторичному огляду розвитку постанов про пособництво в вщомих пам'ятках права та кримшальних законах ряду краТн. Перш за все в ньому показано значения aнaлiзy ¡сторичного розвитку поняття пособництва: його витоки, обумовлешсть ¡сторичними етапами розвитку суспшьпих в1диосин, суттю правоих систем. Починаючи з закошв Ману в 1шш, закошв Хаммураш в Вавшош, закошв Двести в 1раш 1 закшчуючи сучасним кримшалыпш законодавством заруб1жних кра'ш анал1зуеться еволющя поняття пособництва. Автор показуе, що в законодавств1 епохи Стародавнього свпу не мктилося яких-небудь узагальнюючих постанов про сшвучасть 1 пособництво, загалом. Окре\л постанови про сгпвучасть викладалися тшьки стосовно конкрентних делшшв, як правило, тих, що передбачали вщпов1дальшсть за злочини проти власпосп, приховування бiглиx раб!в, а також недонесения про о крем 1 злочини. Вщсутшсть спещальних постанов про сшвучасть поясшоеться тим, що законодавство не проводило вщмшност! в караност! сшвучаснгаав.
Бшьш розвииутим було законодавство епохи Середнмнпччя, серед якого помшю видшялося законодавство Китаю. Пopiвняльний анал!з постанов законодавства епохи Середньов1ччя ! законодавчих положень про сгпльну злочинну дшльн1сть епохи Стародавнього с в ¡ту свщчить про те, що норми середньов1чного законодавства були бшыи розвиненк вони передбачали необхщшсть попереднього складання плану, що вщображало спсциф1ку спщьно'1 ЗЛ0ЧИННО1 д1яльност1; розршшли ватажк'ш \ пособшшв; знали класифкацто пособництва на види; встановлювали меншу каран¡сть пособников.
Значний вплив на розвиток ¡нституту сгавучага мало кримшальне законодавство Францп. Так, КК 1791 року вщр1зняеться вельми важливим, принциповим нововведениям, суть якого полягае в тому, що дшння учасншав тягнуть за собою кримшальну вцщовщальшсть лише тод1 "коли злочин буде вчинено". Це перше воображения в законодавств1 принципу акцесорносп ствучастг
Постанови про сшвучасть, що знайшли свое закршлення в КК Франца 1810 року, значно вплинули на розвиток кримшального законодавства про сп1вучасть в шших краУнах Захщшм €вропи, зокрема Белый, Голландй, 1тали.
Значна увага придшена ¡стор11 розвитку постанов про пособництво в росшському кримшальному законодавствк Поряд з ¡ншими проанашзовано.
Росшське Кримшальне Укладешм 1903 року, яке викликас науковий штерес в зв'язку з тим, що його основными розробниками були вндагш представнпки роайськоУ науки кримшального права, серед яких М.С. Таганцев, 1.Я. Фоштицький, Н. А. Неклюдов, що саме 1забезпечило високий теоретичний ртень Укладення.
Показана особливють положень про сшвучасть в кримшальному прав1 Великобританн, де в якосп джерела права, в тому чис;п ! кримшального, виступае судовий прецедент.
Друпш шдроздш "Пособиицтво в радлпському кримшальному законодавствГ' присвяченин ¡стори виникнення 1 розвитку постанов про пособництво в кримшальному прав1 радянського перюду. На фактичному вторичному матер1ал! вщ перших кримшалыю-правових декрет1в, яю мктили постанови про пособництво, до чинного законодазства аналвуеться шлях розвитку 1 формування норм про пособництво.
Починаючи з перших декреп'в радянське кримшальне законодавство розглядало пособництво як один з вщцв спшыгоУ злочинноУ д1ялыгость Термш "пособник", як вид ствучасниюв, вперше згадувався в звернешй Раднаркому до В1йськово - Ревотощйного комггету "Про борогьбу з! с лекулящею" вщ 15 листопада 1917 року, яке встаноатювало в1дповщальшсть спекулянт I Ух пособшшв. В умовах особливо! обстановки перших роюв радянськоУ влади до пособництва вщносилось доснть широке коло Д1янь. Поступово в процеа розвитку 1 вдосконалення кримшального законодавстза, узагальпення судовоУ практики 1 наукового опрацювання пнтань пособництва, круг них д1янь був значно обмежений 1 в телершшй час вичерпним чином перс.'пченип в кримшальному закош.
Пострадянський перюд розвитку крим1налыюго законодавства УкраУни характеризуемся шпдною роботою над проектами нового кримшального кодексу 1 вдосконаленням норм про вщповщальшсть за пособництво. Процес розробкн нових кримшальних кодекав, а також вдосконалення норм про вщповщальшсть за пособництво вщбуваеться I в ¡нших краУнах - республиках колишнього СРСР.
Роздш 2 "Поняття та ознаки пособництва" складаеться з двох шдроздшв, присвячених визначеннто пособництва, Гюго об'ективних та суб'ектшзних ознак. При визначенш поняття пособництва дисертант виходить з того, що поняття "пособництво" 1 "пособник" не тотожш. На пщстав1 анал1зу чинного законодавства, а також спещально'У лиератури робиться висновок про те, що пособник е одним з вид1в суб'екггу, який здшсшое сшльну злочинну д1*и;ьшсть, 1 йому властив1, передуам, вс1 загальш ознаки суб'екта злочину. Поряд з цим пособнику властив11 спещалыд ознаки, яю визначаються Т1ею
роллю, яку вш виконуе в спшьному вчиненш злочину.
Пособництвом слщвважати суспшьно небезпечне д1яння пособника, яке розкривае специфжу його ро;п в спшьному вчиненш злочину, вщображае змют його функцш. М1Ж тим, не може бути пособництва без пособника, так само як I пособника без пособництва.
В першому шдроздшн "Об'ективш ознаки пособництва" дисертант анал1зуе об'ективну сторону пособннцтва, яка полягае в сприянш вчиненню злочину. Робиться висновок про те, що основною об'ективною ознакою пособництва е сприяння вчиненню злочину шляхом надання р13Н0Г0 роду допомоги шшим сшвучаспикам. Сприяння як осноЕна об'ективна ознака пособництва анал1зуеться на двох р1внях: перший - визначення загальних властивостей злочинного д1яння; другий - визначення його специфжи як д1яння, вчиненого в сшвучаст1, його взасмозв'язок з спшьними хияннямл шших сшвучасниюв, передуем, - виконавця.
На першому р!вш автор доводить, що сприяння як злочинне дЬшня повинно характеризуватися загальними ознаками злочинного даяния: бути суспшьно небезпечннм, протиправшш, свщомим 1 вольовим вчинком людини.
На другому р1вш - основна увага придшяеться кримшально-правовш специф1щ сприяння. Тут, передус1М, анал^зуються ф1зичш властивоси сприяння. Автор вщстоюе точку зору про те, що сприяння вчиненню злочину може бути виражене не тшьки в актившй (ддя), але 1 пасивнш (безд1яльшсть) форм1 поведшки. Автор наводить додатков! аргумента в шдтрнмку твердження, що безд^яльшсть, як I д\я, може бути формою поведшки при пособництвь ГПдставою для такого висновку служать загальш положения про поняггя злочинноУ безд1яльност1 як специф1ЧпоУ форми кримшально правового д1яння. Можливюгь пособництва шляхом безд!яльност1 обумовлюеться характером об'ективноУ сторони того злочину, вчиненню якого надаеться сприяння. При цьому видшяеться два можливих випадка: 1) пособництво в злочиш, об'ективна сторона якого полягае в безд1яльност1; 2) пособництво в злочиш, об'ективна сторона якого полягае в дн. Стосовно першого випадку автор доводить, що пособництво злочину, об'ективна сторона якого полягае в бездгялыгосп, можливе тшьки шляхом активноУ поведшки. Пособництво шляхом безд!яльносп тут виключаеться: якщо особа безд!яльшстю сприяла вчиненню такого злочину, то вона повинна розглядатись як стввиконавець злочину, а не пособник, тому що на нш лежав спещальний обов'язок д1яти активно, якого вона не виконала, чим виповнила частину об'ективноУ сторони. Пособником повинен визнаватися лише той, хто сприяе готуваншо або вчиненшо злочину, не беручи при цьому участ1 у вчиненш д1яння, що входить до об'ективноУ сторони складу злочину. Це
випливае з того, що вщмшшсть пособництва вщ сгпввиконавста полягае саме в тому, що яким би значимим за свош характером це тяяия не було, воно завжди не ствпадае з д!янням, яке утворюе об'ективну сторону злочину, що вчинюеться виконавцем.
Що стосуеться випадмв пособництва злочину, об'ективна сторона якого полягае в дп, то тут сприяння може виражатися 1 в безд1яльносп, але при умовах, що воно надаеться тшьки до моменту заганчення злочину, що вчинюеться виконавцем, 1 на особу, яка сприяла вчиненню злочину, був покладений правовий обов'язок активно! поведшки для недопущения суспшьно небезпечник наошдюв. Лкщо на особ1 не лежало спещального обов'язку д1яти активно, вщсутня одна з обов'язкових загальних умов вщповщальност1 за бездшлыпсть.
В робот1, на 1пдстав1 висловлених в науш криминального права погляд]'в робиться висновок про те, що сощальною сутшстю як дп, так I безд1яльност1 пособника, е сустльна небезпечшсть. Сприяючи виконавцев1, пособник тим самим посягае на конкретш суспшьш вщносини, що захищаються кримшальним законом, \ саме ця обставина в переважнш бшьшосп випадыв визначае суспшьну небезпечшсть вчишованого ним Д1япня. 1нод1 пособництво поряд з сприянням вчинюваному злочину мютить в соб1 склад шшого злочину. У цьому випадку д1яння пособника суспшьно небезпечне само по соб1, поза зв'язку з суспшьною небезпечшстю дшня, вчшпованого виконавцем. Д1яння пособника може 1 не мктити в со6\ складу шшого злочину 1 бути само по со см у тдрпш вщ даяния виконавця злочину таким, що не являе сусшльно! небезпеки. В цьому випадку, д1яння пособника само по соб1, у вщр!Ш вщ д1яння виконавця, е сощалыго нпсчемним. Характер 1 ступшь суспшьно!' небезпечност! пособництва визначаеться: по-перше, важливютю суспшьних вщносин, що зазнали посягання з боку виконавця, 1 по-друге, значущостю наданого сприяння для досягнення загального злочинного наслщку.
Значна увага при аналЫ об'ективно! сторони пособництва, придшяеться конкретним способам (формам) сприяння. Вщомо, що перелж способш сприяння вчиненню злочину, передбачений дночим кримшальним законом при визначенш поняття пособника, е впчерпним. Водночас анаиз судово-слщчо! практики 1 теоретичнпх джерел свщчить про те, що ¡снують \ ¡нпп, не перел1чега в закош, способи сприяння, яю на практищ визнаються пособництвом. Дисертант робить висновок про те, що в цьому випадку мае мкце застосування закону за аналопею \ тому пропонуе законодавчо закршити таке поняття пособника, яке охоплювало б ва можлив1 способи сприяння.
Незважаючи на те, що пособник не виконуе об'ективно! сторони
злочину 1 сам безпосередньо не заподиое суспшьно-небезпечних наслщмв, однак, сприяючи виконавцев1, вш вносить внесок в т1 злочинш наслщки, яю настають вщ д1янкя виконавця — загальш злочншп наслщкп. Видшити його частку не можливо, тому щ загальш злочинш наслщки 1 оцшюються як суспшьно небезпечш наслщки пособництва. Злочинш наслщки, що настали внаслщок вчинення злочину у сшвучаст1 мають свою специфжу, яка визначаеться тим, що Д1яннд пособника в злочинах з матер!алышм складом знаходяться в причинному зв'язку з двома р1зшши видами(точшше р1внями) наслщктв. Перший р1вень наслщкш це злочинна д1яльшсть виконавця, яка зумовлена д1янням пособника. Вчинення злочину виконавцем I е для пособника першим сусшльно небезпечннм наслщком його д1яння. Другий р!вень наслщмв злочинно! д1яльност1 пособника - суспшьно небезпечш наслщки злочину, вчиненого виконавцем. 3 цього 1 випливае 1 специфка об'ективноТ сторони пособництва: спршшня дшшю виконавця - вчинення злочину виконавцем - настання загального наслщку. Це 1 дае автору право зробити висновок про обумовлюючий характер пособництва.
Другий пщрозд1л "Суб'сктивш ознаки пособництва". Анал1з суб'ективно!' сторони пособництва, на думку автора, вимагае трьох р1вшв дослщження: перший - встановлення загальних, вихщних положень понятгя суб'екгивно1 сторони, и форм; другий-дослщження специфики суб'ективно 1 сторони, й форм при сшвучаст1 в злочиш; третш - визначення специфики суб'ективноТ сторони 1 и форм при пособництв! злочину.
На першому р1вш дисертант використовуе загальновизнаш, фундаментальш положения про суб'ективну сторону злочину, вину! п форми. Другий р1вень дослщження присвячешш дискусшним питаниям суб'ективноТ сторони при сшвучасть Коло цих питань включае в себе: питания про необережну сшвучасть 1 питания про змкт суб'ективного зв'язку м1ж сшвучасниками.
Розглядаючи проблему можливост1 необережно'1 сшвучаст1, автор виходить з важливост1 урахування трьох принцнпово р1зних вар1ант1в: 1)необережно1 участ1 в необережному злочиш; 2)умисно! учасп в необережному злочиш; 3)необережно1 учасп в умисному злочиш. На пщстарл аналпу точок зору, висловяених в спешадьнш кримшально правовш лггератур^ дисертант приходить до висновку, що ствучастю може бути визнаналише умисна спиьна д1япьн1сть двох або бшьше оабу вчиненш одного г того ж умисного злочину. Такий висновок грунтуеться на тому, що в процеа спшьного вчинення злочину вщбуваеться еднання не тшьки ф1зичних зусиль, але \ вольових спрямувань сшвучасниив для досягнення злочинного наслщку, в той час як необережшсть, як форма вини по своТ'й природ! таку
спрямовашсть викшочае. При сшвучаеп не тшьки сам злочин повинен бути умисним, але 1 Д1яння вЫх сгпвучасшшв пошшш бути умисними, оскшьки обов'язковою ознакою ствучасп е спшьшсть умислу.
Що стосусться другого питания — про з\пст суб'ективного зв'язку М1Ж учасниками спшыю'1 злочинноТ дЫльносп, то дисертант приеднуеться до думки тих вчених, як1 вважають, що ствучасть можлива тшьки при наявноэт двостороннього суб'ективного зв'язку м1ж сгивучасниками. Законодавець, визначаючи сшвучасть, вказуе не тшьки на спитьшсть д1янь сшвучасншав, але й на сшлыпсть Тх умислу. При цьому спшьшсть умислу означае, що кожний ¡з сшвучасниюв усвщомлюе, що спшыю з шшими сшвучасниками вчинюе злочин I бажае або свщомо допускае його вчинення. Якщо виключити з пашчяого ставлення сшвучасника обов'язкову ознаку - усвщомлення того, що вш д1е не один, то руйнуеться суб'ективна сторона злочину. Однак це не означае, що кожен сшвучасник повинен знати вс1х сшвучасншав злочину. ¡Шшмальна межа взаемно! об1знаност1 сшвучасштав, в тому числ1 1 пособника, повинна обмежуватись усвщомленням суспшьно небезпечного характеру його власних д]'янь 1 д]янь виконавця, а також об1знашистю кожного про те, що суспшьно небезпечне тяння вчинюсться не однооабно, а спшыю хоча б з ще одшею особою.
При дослщженш суб'сктивно1 сторони 1 и форм при пособнищш автор приходить до висновку, що специфша псюачного ставлення пособника обумовлена специфкою його об'ективноУ сторони 1 стосуеться змкту як ¡нтелектуального, так 1 вольового момента умислу, в яких саме I вщбиваються об'ективш ознаки сшльно вчи1пованого злочину 1 яю вщображають певне ставлення особи, яка сприяе вчиненшо злочину, до цих ознак. Визначаючи пггелектуальний момент умислу пособника, автор зазначае, що вш включае в себе: 1 .усвщомлення фактичних обставин злочину, вчиненню якого надаеться сприяння; 2.усвщомлення сусшльно'1 небезпечност1 цього злочину; 3 .усвщомлення того, що сприяння злочину виступае необхщною умовою вчинення злочину виконавцем (чи групою в цшому) 1 ¡стогно полегшуе таке вчинення; 4.передбачення загального злочинного наслщку, свого внеску до нього, причинного зв'язку млж власним ддянням 1 загальним злочинним наслщком.
Вольовий момент умислу пособника визначаеться бажанням, (а в ряд1 випадтв свщомим припущенням) загального злочинного наслщку. Дисертант шдтримуе думку тих вчених, як1 висловлюються за можливють пособництва як з прямим, так 1 непрямим умислом. Але автор робить висновок, про те, що принципово важливо визначати окремо псих1чне ставлення пособника до власного ;ияння 1 до загального злочинного наслщку,
оскшьки, павачне ставлення пособника до факту свого сприяння виконавцсв1 у вчиненш злочину може характеризуватися титьки прямим умислом. Що стосуеться пслшчного ставлення пособника до загального злочинного наслщку, що настав вщ сшльних д!й, то тут можливий 1 непрямий умисел.
Проанал!зувавши об'ективш 1 суб'ективш ознакн пособництва, дисертант приходить до висновку, що проблема визначення поняття пособника в новому КК Украши може бути виршена трьома шляхами: 1.визначення поняття пособника шляхом перераховування найбшьш загальних об'ективних ] суб'ектившгх ознак, яга б охоплювали ВС1 можлив! сиособи сприяння; 2.закрниення в закош вичерпного перел^ку вс1х можливих способ1в сприяння злочину; З.закршлення в закош перелдку способов сприяння, як! найбшьш часто зустр1чаються, з допущениям 1 ¡нших, под1бних, способ1в сприяння злочину. Проанагизувапши переваги 1 недолгки кожного ¡3 шлях1в, дисертант вважае, що найбшып дощльним е перший шлях — дати загальне поняття пособника, визначивши об'ективш 1 суб'ективш ознаки ям охоплювали б вс1 можлши способи сприяння.
Виходячи з законом1рностей сшввщношення загального (поняття сшвучаст!) 1 конкретного (поняття виду схпвучасника), поняття пособника повинно, по-перше, враховувати вс1 об'ективш 1 суб'ективш ознаки, притаманш поняттю сшвучастк по-друге - вщображати специф1чш ознаки пособника як виду сшвучасника. Автор пропонуе наступне визначення поняття пособника: "Пособником визнаапься особа, якаумисно будъ-яким способом сприяла вчипенпю злочину, тобто и дЬшня було необхгдиою умовою / суттеео полегшувало вчинепня злочину, а також особа, яка заздалеггдь об'щяла надати злочиицю допомогу у вчиненш злочину або його перехованни "
Роздш 3 "Поняття пособництва 1 його види" вкпючае в себе два пщроздша. В першому пщроздии "Види пособництва" анал1зуються вщом1 наущ кримшального права класифкацп пособництва на види. На шдстав1 проведеного анал1зу, автор приходить до висновку про те, що найбшьш доцшыюю е класифкащя пособництва на ¡нтелектуальне 1 ф1зичне, але поряд з штелектуальним 1 ф1зичним пособництвом автор пропонуе видшяти також 1 змшане пособництво. Така класифжащя найбшьш повно розкривае суть пособництва \ його значения, сприяе вщмежуванню пособництва вщ пщмовництва та виконавства (сшввиконавства) 1 забезпечуе правильну квал^фжацно вчиненого.
Другий п1дроздш "Вадмежування пособництва вщ прнчетност1 до злочину та шших вщцв стлыю1 злочинно1 д1ялыюстр' охоилюе питания в1жмежування поссобництва вщ виконавства (спшвиконавства), пщмовництва
1 причетносп до злочину. Проанал1зувавши кнугоч1 теорн вщмея;ування пособництва вш виконавства, дисертант вважае, шо найбшьш правильною 1 такою, що вщповцтае сучасшй кримшально-правовш доктрин!, е змипана теор1я, оскшькивона дозволяеврахуватн вс1 об'ективш1 суб'ективш ознаки, як1 характеризують сутшсть 1 специфжу сшвучастк Виконавцем (сгаввиконавцем) злочину, на думку автора, повинен визнаватися той, хто безносередньо повшетю або частково виконуе об'сктивну сторону складу злочину. Пособництво на вщмшу вш виконавства (сшввиконавства) полягас тшьки в сприянш вчиненшо злочину 1 виключае можливють виконання хоча б частини д1яння, яке утворгое об'сктивну сторону конкретного складу злочину.
При вщмежуванш пособництва В1д шдмовництва основна увага придшяеться анал1зу р1зннщ штелектуального пособництва I тдмовництва, оскшьки саме вони найбшьш схож! за своУми формами. I шдмовництзо 1 штелектуальне пособництво можуть вчишоватись шляхом дач) порад, вказ!вок, однак поради 1 ввашвки пособника виконують прннцнпово шшу функцио, нга гидмовника. Тх роль в формуванш рнлучосп виконавця вчиннти злочин ктотно вшр1зняються В1д порад ] вказ1вок шдмовника: поради 1 вказ1вки шдмозника збуджують, породжуюгь нам1р виконавця вчинити злочин 1 адресуються особ1, у яко'У до цього не було рппучосп вчинити конкретний злочин; поради 1 вказ^вки ¡нтелектуального пособника змщнюють вже ¡снуючу у виконавця рнпучкть 1 адресован! особ1, яка вже до цього прийняларш:еннявчинити злочин.
Вщмежовуючи пособництво вщ причетност! автор розглядас. три питания: вщмежування в1д заздалепдь не общяного ггереховування, вщ недоносительства 1 вщ потурання. Переховування як вид прпчетност1 до злочину вщр1зняеться вщ пособництва вщеутшетго даноУ заздалепдь обпшнки переховати злочинця або слщи злочину. Якщо така общянка переховати була дана до або тд час вчинення злочину, то мае мюце штелектуальне пособництво, оскшьки завчасно дана об1цянха переховати змщнюе р1шучють шшоУ особи вчинити злочин. Переховування як вид причетносп вчинюеться теля вчинення злочину 1 тому не знаходиться з ним в причинному зв'язку.
Вщмежовуючи пособництво вщ недонесения, автор, на пщетав! ана-тоу ¡снуючих в наущ кримшального права точок зору, приходить до висновку про те що недонесения не може утворювати пособництва тому, що шяким чином не полегшус вчинення злочину! не знаходиться в причинному зв'язку з злочнном, вчиненпм в сшвучасп.
Потурання вчиненшо злочину являеться пособниитвом тшьки в тому рлшадку, коли воно було заздалепдь общяне особою, на яку покладений
спещальний правовий обов'язок не допускати вчинення злочину. Потурання як вид причетносп до злочину вчинюеться виключно шляхом безд1яльност1, в той час, як пособннцтво утворюеться заздалегщь даною общянкою не перешкоджати вчинененю злочину, а це активна форма поведшки.
Роздал 4 "Шдстави 1 меж! кримшалыю! вщповщальност1 за пособннцтво" складаеться з двох шдроздшв. В першому пщроздЫ "Пщстави крнмшально! вщповщалыюст1за пособннцтво" розглядаються ¡снуюч1 в наущ точки зору щодо поняття шдстав крнмшально! в1дповщальност1 взагал1 1 пщстав крнмшально! вщповщальност! при сшвучаст! 1 пособшщтвь Автор приеднуеться до позици тих вчених, як1 вважають, що единою 1 достатньою гндставою крнмшально! вщповщальност1 е наявн1сть складу злочину. Дисертант приходить до висновку, що кримшальним правом не встановлеш яшсь особлив! гпдетави кримшалыю! вщповщальност1 за сшвучасть - 1 при сшвучасп треба встановлювати наявшеть складу злочину. Але особливкть, на думку автора, полягае лише в тому, що склад злочину в Д1янш сшвучасника утворюеться з ознак, описаних не тшьки в стагп Особливо! частини КК, але I в статп йога Загально! частини, яка мютить характеристику сшвучасшшв - в ст. 19.
На пщстав1 анал!зу двох ¡снуючих концепшй природи сшвучасп: самостшно!1 акцесорно!, дисертант приходить до висновку про несамотшну. акцессорну природу ствучас™, аргументуючи св1й висновок тим, що вщповщно до ч.7 ст. 19 КК вщповщалыпеть сшвучасншав визначаеться характером 1 ступенем участ1 кожного у вчиненому виконавцем злочиш. Об'ективна сторона конкретного злочину описуеться в нормах Особливо! частини таким чином, що вона може бути виконана тшьки виконавцем. В зв'язку з цим очевидно, що шдповщальшеть сшвучасншав 1 пособника, зокрема, залежить В1д вщповщальносп виконавця. Кр1м цього д1яння виконавця ква;пф1куеться за статтею Особливо! частини КК, яка передбачае вщповщальшеть за конкретний злочин без посилання на статтю 19 КК, а д1яння оргашзатора, пщмовника, пособника за Т1ею ж статтею, що 1 д1яння виконавця, однак з посиланням на статтю 19 КК, де описуються конкретш види сшвучасншав. В тих випадках, коли виконавець з незалежних вщ нього причин не дов1в вчинення злочину до кшця, решта сшвучасниюв несуть кр им ¡нальну вщповщальшеть за готування до злочину або замах на злочин. Водночас автор вщзначае, що акцесоршсть сшвучаст] не носить абсолютного характеру. 1снуе I самосташа вщповщальшеть сшвучасшшв, яка обмежуе акцесоршсть сшвучастк До тако! вщпов1дальност1 слш вшнести: вщповщалыпеть сшвучасника при ексцеа виконавця; при добровшьнш вщмовг, у випадку невдало! дшльностц при врахуванш помякшуючих 1
обтяжугочих обставин.
Другнй пщроздьт "Меж1 кримшалыгоТ вщповщальност1 за пособництво" включас в себе три пункти i присвячений специфЫ суспшьно! небезпечност1 пособництва, а тому i меж вщпов1дальност1 за нього. Автор виходить з того, що саме суспшьна небезпечшсть пособництва, п характер i стушнь, визначають об'ективш мели кримшально! вщповщальност! за пособництво. Пособник, за загалышм правилом, менш небезпечна ф!гура в пор1внянш з шшими ствучасниками. Такий висновок дисертант аргументуе тим, що норми Особливо! частини КК передбачають перш за все д1яння виконавця, що в свою чергу свщчить про його найбшьшу суспшьну небезпечшсть. Оргашзатор, на вщшну В1'д пщмовника i пособника, не тшьки схиляе шших oci6 до вчинення злочину, або сприяе вчиненню злочину ¡ншими особами, але й орга!Йзовуе злочин або керуе його вчиненням, тому суспшьна небезпечшсть оргашзатора бшьша шж шдмовпика i пособника. Пщмовник являеться iniuiaTopoM виникнення умислу, тому Bin бшьш суспшьно небезпечний шж пособник. Саме така пор1вняльна ощнка суспшьно! небезпечност! сшвучасниюв, на думку автора, правильно визначаеться !х послщовшстю в дпочому КК Украши: виконавець, оргашзатор, шдмовник, пособник.
В першому nyincri, розглядаючи проблему невдалого пособннцтва, автор доходить висновку про необхщшсть законодавчого врегулювання питания про вщповщальшсть при невдалому пособнищш i пропонуе наступну редакшю норми: "Якщо дшппя пособника з иешлежпих eid нього. причин виявиться невдалим, то eidnoeidanbHicim настаеза готування до eidnoeidnozo злочину."
В другому nymcri увага придшяеться питаншо про вщповщальшсть пособника при добровтьшй вщмовг На шдстав1 анал1зу ¡снуючих точок зору автор вважае, що добровшьна вщмова пособника може бути виражена як в актившй, так i в пасившй форм1 поведшки, а регламентащя вщповщальносл пособника при добровшьнш В1ДМ0В1 потребуе законодавчого врегулювання. Дисертант пропонуе наступну редакщю nie! норми: "ДобровЬьна eid.Moea пособника не тягне кримшально^ eidnoeidajibnocmi, якщо ein попередив вчинення злочину або своечасно noeido.nue органи впади про злочин, який готуетъся або вчитоеться, або не падав общят зпаряддя i засоби виконавцю злочину."
TpeTift пункт присвячено питаниям пособництва в злочинах з спещальним суб'ектом i вщповщалыюст! пособника при ексцес1 виконавця. Проанал1зувавши питания про пособництво в злочинах з спещальним суб'ектом автор прийшов до висновку про фактичну можливють
будь-якоУ особи, яка не е спешальним суб'ектом, сприяти процесу пщготовки i вчинения злочнну спещальним суб'ектом.
Розглядаючи питания про вщповщалыпсть пособника при ексцес1 виконавця, дисертант вважае, що шд ексцесом виконавця потребно розумгги вчинения ним таких д1янь, як! не охоплювалися Hi прямим, Hi непрямим умислом шших сшвучасниив. При ексцеа вщеутшй причинний зв'язок Mi>K д1янням пособника i вчитеним виконавцем злочином. Виходячи за меж1 заздалепдь обумовленого, ствучасник змпиое змкт умислу, i отже, втрачаеться суб'ективний зв'язок м!ж сшвучасниками. Враховуючи викладене, автор вважае за дощльне закршити в КК сиещальну норму про вщповщальшеть за пособництво в parsi ексцесу виконавця, виклавши и в такш редакцй': "Пособник не шдлягае кримшалънш eidnoeidcwbHocmi3a д'шшш, вчинепе виконавцем, якщо во по не охонлювалося його умислом."
У висновках, якими закшчуеться дисертащя, у скороченш форм1 шдводяться шдсумки дослщження, його значения, атакож в'дапчасться, що дослщження понять пособництва i пособника, i'x специф1чних об'ективних i суб'ективних ознак дало можлшисть сформулювати принципово важлпв! положения про сутнють пособництва як форму сшвучасть
OcnoBHi положения дисертаци викладеш в таких роботах автора:
1.0рловський P.C. Проблема вдосконалення поняття пособника в кримшалыюму законодавств!. // Актуальш проблеми сучасно! науки в дослщженнях молодих вчених. 36. наукових праць. Вип. 3 i 4 — Харюв: Ун-т внутр. Справ; "Основа", 1997. - С.54-57.
2.0рловський P.C. Оргашзована злочинтсть i загальне поняття ствучастп деяю cnipHi питания. // Акту алый проблеми сучасно'1 науки в дослщженнях молодих вчених. 36. наукових праць. Вип. 3 i 4 — Харюв: Ун-т внутр. Справ; "Основа", 1997. - С.57-61.
3.Орловский P.C. К вопросу о бездействии при пособничестве. // Актуальш проблеми держави та права. 36. наукових праць. Вип. 5. Одеса 1998. - С.222-228
4.0рловський P.C. Особливост1 добровольно'! вгдмови при : пособництвь // Проблеми законности Вип. 37: Респ. м1жвщом. наук. зб. Вщп. ред. В.Я. Тацш. - Харюв: Нац. юрид. акад. Украши, 1999. - С. 189-193
5.0рловський P.C. До питания вдосконалення законодавчого визначення поняття пособника. // Проблеми законность Вип. 39: Респ.
кижвщом. наук. зб. Виш. ред. В.Я. Тащй. - Харюв: Нац. юрид. акад. Украши, 1999. -С.134-138
АНОТАЦ11
Орловський P.C. Кримшальна вщповщальшсть за пособництво вчиненню злочину. - Рукопис.
Дисерташя на здобуття паукового ступеня кандидата юридичних наук за спещальшстю 12.00.08 - кримшальне право та кркмшолопя; кримталыго-виконавче право. - Нацюнальна юриднчна академгя Укра'ши ¡меш Ярослава Мудрого, Xapi<iB, 2000.
Дисерташю прнсвячено кримшально-правовим проблемам пособництва. Дослщжуються icTopia йога виникненнятарозвцтку, об'ектияш та суб'ективш ознаки, форми, види, тдстави та меж1 вдповшальнестк Запропоновано нове визначення поняття "пособника", а також низка шших положень якими слщ доповнити КК Укра'ши.
Ключов1 слова: сшвучасть, сшвучасник, пособництво, пособник, сприяння, форма сприяння.
Орловский P.C. Уголовная ответственность за пособничество совершению преступления. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2000.
Диссертация посвящена уголовно-правовым проблемам пособничества. Исследуется история его возникновения и развития, объективные и субъективные признаки, формы, виды, основания и пределы ответственности. Предложено новое определение понятия "пособник". Сделан вывод, что сущностью пособничества является содействие совершению преступления. Содействие совершеншо преступления может выражаться в активном поведении - действии, и пассивном - бездействии. Анализируются закрепленные в уголовном законе, а также не закрепленные, но встречающиеся в судебно-следственной практике формы содействия. На основе анализа особенностей причинной связи при соучастии обоснован обуславливающий характер пособничества: пособничество является необходимым условием совершения преступления исполнителем. Деяние пособника находится в причинной связи с последствием преступления, совершенного исполнителем, однако, эта причинная связь не прямая, а
опосредованная сознательной и волевой деятельностью исполнителя. Последствия преступления, совершенного в соучастии, являются едиными и неделимыми для всех соучастников. Пособничество совершению преступления возможно как с прямым, так и косвенным умыслом.
Юридически значимым критерием деления пособничества на виды является форма содействия. В зависимости от форм содействия, пособничество делится на: интеллектуальное, физическое и смешанное. При отграничении пособничества от других сходных деяний, следует руководствоваться "смешанной теорией отграничения", согласно которой, отграничивая пособничество от других сходных деяний, во внимание принимаются объективные и субъективные признаки в их органическом единстве. Основанием уголовной ответственности за пособничество является состав преступления, включающий в себя признаки, закрепленные как в Общей, так и Особенной части УК.
Автор приходит к выводу, что пособник, как правило, представляет наименьшую общественную опасность по сравнению с другими соучастниками. При неудавшемся пособничестве лицо подлежит ответственности за приготовление к преступлению. Даны рекомендации по законодательному закреплению данного положения. За эксцесс исполнителя пособник ответственности не несет. Сформулирована норма об ответственности пособника при эксцессе исполнителя, которую предлагается включить в УК. На основе анализа особенностей добровольного отказа при пособничестве делается вывод о том, что добровольный отказ пособника может выражаться как в активной, так и пассивной форме поведения. Предлагается норма о добровольном отказе пособника. Лицо, не являющееся специальным субъектом, может выступать в качестве пособника совершению преступлений со специальным субъектом.
Ключевые слова: соучастие, соучастник, пособничество, пособник, содействие, форма содействия.
Orlovskij R.S. Criminal liability for complicity to committing a crime.-Manuskript.
Dissertation to get degree of the candidate of legal sciences, speciality -12.00.08 - criminal law and criminology; criminal-executive law. National law academy named after Jaroslav Mudryj, Kharkov, 2000.
The dissertation is dedicated to the criminal-legal problems of complicity. Its appearance and development, objective and subjective tags, forms, kinds, basis and limits of the responsibility are studied here. It is proposed the new definition of the concept "Accomplice" and also a range of principles to be added to the
