АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Формирование единого правового пространства членов Европейского Союза в сфере деятельности банков и инвестиционных фирм»
ио
од
і В Пі'З Г:НАЦЮНЛЛЬЙА акаДемія наук УКРАЇНИ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
На правах рукопису
Зайчук Юрій Володимирович
ФОРМУВАННЯ ЄДИНОГО ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ І ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФІРМ
Спеціальність 12.00.10. - міжнародне право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук ,
Київ - 199-1
Дисертацією е рукопис.
Робота виконана у відділі міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Денисов Володимир Наумович
Офіційні опоненти:
1. Доктор юридичних наук, професор Воронова Лідія Костянтинівну.
2. Кандидат юридичних наук, доцент Муравйов
Володимир Іванович. .
Провідна організація: Львівський державний універсітет ім. І. Франка.
Захист відбудеться С< ЬНЛ 199£ р. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 016.29.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту. .•
Автореферат розіслано "/£" грудня 1994 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Б. Усенко
Аушимість______і___ступінь дослілженості_____тематики
дпссртапіі. Протягом сорока років,* які пройшли з пасу укладення п 1953 р. Римського договору про утворення Європейського Економічного Співтовариства (ЕЄС) і до Маастріхтського 1993 р. договору про створення Європейського Сотозу (ЄС), в Європі виникло та успішно розвивається найбільш впливове у світі регіональне інтеграційне угруповання. ЄЕС починалося з шести країн-членів, а до ЄС входять уже дванадцять країн. Він широко співробітничає в сфері економіки та інших міжнародних відносин з так званими третіми країнами або країнами, які не входять до складу ЄС, у тому числі з Україною після набуття нею 1991 р. статусу »'уверенної держави. Кількісні і якісні зміни, що відбулися в ЄС, обумовили виникнення в Європі регіональної інтеграції нового типу. Досвід ЄС має значний вплив на інтеграційні процеси у світі і активно вивчається і запозичується багатьма країнами.
Сучасна банківська та інвестиційна діяльність базуються на досита складних правових відносинах, які важко охопити і врегулювати в єдиному комплексі. У багатьох випадках розроблення законодавства, яке стосується цих питань, обмежується прийняттям певних базових критеріїв і коригуванням практики їх використання з метою сприяння ' або стримування окремих видів банківської та інвестиційної діяльності. •
Побудова єдиного внутрішнього ринку у межах ЄС була б неможливою без утворення єдиного правового простору у сфері діяльності банків та інвестиційних фірм. Специфічною рисою процесу побудови цього простору є його пов'язанність із суттєвими змінами у національних законах країй-членів ЄС, які мають враховувати чинні нормативні акти ЄС. У цьому відношенні право ЄС стало першим прикладом, коли розвиток регіональних норм • іжнародного права істотно впливає на розвиток і дію законодавства окремих країн.
В дисертації звертається увага на те, що укладення договорів про асоціацію з країнами Центральної Європи, які мають спільний кордон з Україною і ЄС, с реальним свідоцтвом подальшого поширення європейських інтеграційних процесів. На це вказує, зокрема, Договір про
партнерство і співробітництво між ЄС та Україною (1994 рік), який може стати першим кроком на шляху приєднання України до європейської інтеграції.
Тому дослідження права ЄС, включаючи банківське та інвестиційне законодавство, є досить актуальним для України. Н<}рматшдаі документі ЄС викликають безпосередній інтерес як з точки зору дослідження їх змісту, так і з точки зору механізмів іх імплементації.
До країн, які входять до складу ЄС, належать найбільші торгово-економічні партнери України в Європі. Вивчення законодавства ЄС має велике практичне значення для України, економіка якої перебуває на етапі переходу до ринкової системи. Використання досвіду ЄС у сфері правового регулювання діяльності банків та інвестиційних фірм може бути корисним для напрацювання відповідного законодавства України у процесі встановлення нею тісних економічних та інших зв'язків з цим регіональним угрупованням.
Мета і основні завданпя дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз положень права ЄС щодо діяльності банків та інвестиційних фірм, з'ясування , засобів його імплементації та оцінка можливостей _ використання досвіду ЄС для удосконалення відповідного законодавства України і розвитку зв'язків з цією регіональною спільнотою.
В дисертації зосереджено увагу на виконанні наступних . завдань: ‘
- дослідженні правової природи і змісту нормативних документів ЄС у сфері банківської та інвестиційної діяльності і механізму імплементації базових директив ЄС у сфері діяльності банків та інвестиційних фірм;
- аналізі розвитку законодавства ЄС у процесі створення єдиного правового простору в сфері діяльності банків та інвестиційних фірм у рамках ЄС;
- огляду сучасного стану розвитку банківського та інвестиційного законодавства України і перспектив її залучення до європейських інтеграційних процесів на засадах ЄС.
Методологічна і теоретична основа дисертації. Об'єкт дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні і спеціальні методи міжнародно-правової науки та
порівняльного аналізу. У процесі праці над темою використовувались формально-юридичний, історичний, порівняльний, системно-структуряий та інші методи дослідження.
У дисертаційній роботі широко використані наукові праці з питань взаємодії права ЄС з банківським. та інвестиційним законодавством країн-члеиів цієї міжнародної спільноти. Окреме місце в дисертації займає розгляд наукових досліджень з проблем банківського та інвестиційного законодавства України і Росії.
Серед них мають особливе значення праці Аметистова
З.М., Барановського В.Г., Бірюкова М.М., Воронової Л.К., Довгерта B.C., Добриніної Н.Г., Єфімової Л.Г., Іванова М.К., Колесника В.В., Коссака В.М., Костенка M.JI., Мюллерсона P.A., Міркіна Я., Мугчвйова' В.І., Репецького В.М., Сарчева А.М., Тосуняна Г„ Юмашева Ю.М., Abrams C., Blair M., Breslin J., Brett M., Brittan L., Brooks J., Craig P.P., Easson A.J., Farmery P., Garzaniti L., Gerrard P., Redhead J., Goode R.M., Go v/er L.C.B., Hamilton R., King., Lee R., Lombardini C., Lowenfeld A., Mueller K., Schafer F.. Triebei V., Swallow J., Wang W., Wood P..
У дисертації проаналізовані нормативні документи ЄС, України і Росії, що стосуються діяьності банків та інвестиційних фірм і мають особливе значення для договірних відносин між Україною та ЄС.
Теоретична і практична цінність дисертації. Теоретична -,і практична цінність дисертації полягає в тому, що її -положення і висновки дають можливість, з одного боку, глибше зрозуміти процеси, які відбуваються у праві ЄС, і, з другого, використати цей досвід для з'ясування можливостей приєднання України до сучасного міжнародного розподілу праці на засадах інтеграції. .
Зокрема, можна виділити такі сфери застосуванню результатів дисертації: • , ,
- науково-дослідну (під час розгляду таких питань, як
аначіз базових гірші,шпів і тенденцій утворення єдиного правового простору дія діяльності банків та інвестиційних фірм ЄС); , _
- правотворчу (.з юридичному забезпеченні процесу формування правової держави в Україні);
- правозастосовчу (у процесі діяльності
зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних органів України); .
- навчальну (у процесі викладання курсів "Міжнародного права", "Права міжнародних організацій", "Права ЄС" тощо, у вузай у процесі підготовки та навчання кадрів юристів, економістів, працівників зовнішньої торгівлі);
- інформаційно-аналітичну (у роботі закладів, пов’язаних з вивченням процесів, що відбуваються у ЄС).
Наукова новизпа дисертації, В дисертації вперше в Україні досліджується комплекс взаємозв'язаних питань з права ЄС у сфері діяльності банків та інвестиціних фірм. Особлива увага приділяється аналізові таких новацій міжнародного права, як дослідження специфіки імплементації права ЄС в контексті сучасних тенденцій розвитку фінансових ринків та більш повне виявлення основних рис і тенденцій розвитку законодавства ЄС у цій сфері.
В науковий обіг вводиться комплекс нормативних документів ЄС, що стосуються банківської та інвестиційної діяльності, аналізуються позиції представників західноєвропейської правової науки відносно проблем розвитку права ЄС у досліджуваній сфері. '
. Наукові результати і висновки дисертації, шо виносяться на захист. На захист виносяться такі наукові результати і висновки дисертації:
- утворення єдиного правового простору для діяльності
банків та інвестиційних фірм у рамках ЄС відповідає загальносвітовій тенденції зближення макроекономічної позиції банків та інвестиційних фірм на світових ринках, а тому цей процес набуває все більшого розвитку; '
- специфіка і складність предмету . правового регулювання досліджених у дисертації директив ЄС, а також компромісність ряду їх положень значно ускладнює використання концепції "прямої дії" щодо зазначених документів і вказує на необхідність оцінки їх положень з точки зору Римського і - Маастріхтського договорів, які залишають за країнами-членами ЄС вибір конкретних форм реалізації зазначених директив;
- сучасний рівень взаємодії між ЄС та Україною може призвести не тільки до укладення договору про асоціацію між Україною і ЄС, а й до створення спеціального міжнародно-
правового режиму, що має враховувати як належність України до Європейського регіону так і специфіку її розвитку;
- українське банківське та інвестиційне законодавство потребує вдосконалення з декількох точок зору (детальні рекомендації щодо його вдосконалення викладено на сторінках 14-16 автореферату). .
лпсептапії. Дисертація обговорювалася на засіданні відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної Академії Наук України. Її основні положення були викладені у 5-ти публікаціях, надрукованих в Україні і за кордоном.
Особистим впсском дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист, є у першу чергу здійсненім аналізу пяду нормативних документів ЄС та узагальнення результатів наукових досліджень представників західноєвропейської, української і російської правової науки.
вступу, трьох глав і заключення. Загальний обсяг роботи 170 сторінок, списку використаної літератури - 22 сторінки.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність і ступінь дослідженості теми дисертації, формулюється її мета і завдання, визначаються методологічні основи, наукова новизна, теоретична і практична значимість дисертації.
Глава І - "Формування єдиного правового простору ЄС у сфері діяльності банків і інвестиційних фірм" складається з двох параграфів.
У першому параграфі "Концептуальні. підходи до утворення в рамках ЄС єдиного правового простору для здійснення банківської і інвестиційної діяльності" розглядається історія і сучасні тенденції розвитку банківської та інвестиційної справи і відповідного законодавства західноєвропейських країн.
Незважаючи на спільність макроекономічної ролі банків і небанківських фінансових посередників у ринковій економіці західноєвропейських країн, до останнього часу вони займали різні позиції у суспільстві і на них розповсюджувались різні національні правові норми. '
Інтернаціоналізація і дерегулювання, або зменшення кількості правових норм, регламентуючих діяльність банків і інвестиційних фірм, гцо виступають як загальносвітові тенденції, відіграють велику роль у формуванні відповідних правових норм західноєвропейських країн.
На діяльність банків та інвестиційних фірм традиційно ■ поширюються різні комплекси правових норм. На банки розповсюджується досить велика кількість специфічних норм, спрямованих на . підтримку їх стабільності. Діяльність інвестиційних фірм визначається іншим комплексом норм, які, крім їх технічної складності/головним чином .спрямовані на захист майнових інтересів інвесторів. Ситуація ускладнюється тим, що до ЄС входять країни, які застосовують різні правові підходи до діяльності банків та інвестиційних фірм. •
Римський договір про утворення ЄЕС був першим кроком на тривалому шляху до створення Європейського Союзу. Так, якщо Римський договір .тільки поставив своєю метою скасування перешкод свободі пересування осіб, послуг і капіталу, метою утворення ЄС має стати побудова внутрішнього ринку, який характеризується відсутністю
перешкод вільному руху товарів, осіб, послуг і капіталу (Титул
II, Частина І, Ст. З Угоди про утворення Європейського Союзу). В результаті банки та інвестиційні фірми країн ЄС мають отримати можливість здійснювати свою діяльність на території країн-членів ЄС без додаткових обмежень відповідно до уніфікованої системи правових норм.
У другому параграфі "Характеристика правових принципів ЄС у сфері діяльності банків та інвестиційних фірм" дається загальна характеристика законодавства ЄС у цій сфері і розглядається механізм його дії.
Показано, що нормативна база ЄС складається з первинного законодавства, яке представлене Римським і Маастріхтськім договорами, і вторинного законодавства, а саме: постанов (régulations), директив (directives) та рішеннь Європейського суду. .
Проведено аналіз практики ЄЕС у сфері використання і дії нормативних документів, що дозволив зробити ряд висновків, які багато в чому характеризують договірну природу ЄЕС. Зокрема, у дисертації доводиться, що, незважаючи на прецеденти, коли Суд ЄЕС визнавав, що деякі з директив можуть безпосередньо утворювати права і обов'язки для суб'єктів внутрішнього права, директиви щодо діяльності банків та інвестиційних фірм мають обов’язкову силу тільки з точки зору їх мети і залишають країнам можливість самостійно обрати конкретний спосіб їх , імплементації, тобто діють у відповідності до ст. 189 Римського договору. . .
У дисертації звертається увага на цікаве явище у -, розвитку правової доктрини ЄС, яким є теорія так званої прямої дії (direct effect). Суть її полягає у тому, що положення Римського договору та директив можуть безпосередньо утворювати права та обов'язки для суб’єктів внутрішнього права країн-членів ЄС; У цьому випадку ' вторинне законодавство ЄС може діяти подібно до внутрішнього законгдавства, отримуючи свою зобов'язуючу силу відповідно до ь.жнародно-лравового договору. У дисертації обгрунтовується положення про те, що структура ЄС Mas елемент-j подібні до тих, які притаманні внутрішньодержавні структурі окремих країн. Зокрема, порядок утворенья Європарламенту певпою мірою аналоіітанй порядкові формування парламентів національного
рівня. Але ця особливість ЄС загалом не впливає на зобов'язуючу природу нормативних документів ЄС, що базується на Римському і Маастріхтському договорах, які є міжнародно-правовими документами за своєю природою. У той же час специфіка цілей зазначених договорів полягає у тому, що вони не тільки встановлюють механізм міжнародного співробітництва країн-членів ЄС у рамках цієї міжнародної організації, а й передбачають обов’язкове здійснення суттєвих змін у внутрішньому законодавстві країн-членів.
Нормативні документи ЄС, що поширюються на діялЬність банків та інвестиціних фірм, належать до категорії гармонізуючих директив Вони приймаються з метою зближення змісту відповідних національних законів і встановлення мінімальних стандартів щодо діяльності банків та інвестиційних фірм. Ці директиви передбачають також утворення спеціального міжнародно-правового механізму співробітництва між країнами ЄС для постійного нагляду і аналізу практики діяльності компетентних установ окремих країн ЄС по їх імплементації.
Процес побудови єдиного фінансового ринку ЄС з точки зору Комісії ЄС складається з двох етапів. На першому етапі . планується встановлення мінімальних стандартів щодо здійснення нагляду за діяльністю Оанків та інвестиційних фірм. Другий етап передбачає взаємне визнання країнами ЄС національних стандартів і правші діяльності контролюючих установ з точки зору забезпечення захисту інтересів інвесторів на достатньому рівні. Враховуючи те, що ЄЕС тільки у 80-х роках перейшло до здійснення планомірної правової політики у сфері господарського обороту, включаючи діяльність банків та інвестиційних фірм, в дисертації зроблено висновок про те, що динамізм цього процесу дозволяє ЄС здійснити перехід до другого етапу побудови фінансового ринку ЄС у найближчому майбутньому.
Глава II - "Правовий режим діяльності банків і інвестиційних фірм" складається з двох параграфів і присвячена детальному аналізові положень директив ЄС, які поширюються на діяльність банків та .інвестиційних фірм.
У першому параграфі "Правовий аналіз директив ЄС у сфері діяльності кредитних і фінансових установ" аналізуються найважливіші директиви, які встановлюють конкретні умови
утворення і здійснення діяльності кредитних установ (або банків).
Банк може розпочати свою діяльність тільки після отримання дозволу або банківської ліцензії (authorization) в одній з країн ЄС (ст. З (і). Директива 77/780/ЕЕС). Таким чином, національна ліцензія стає "європейським паспортом" або дозволом на здійснення банківської діяльності на території всіх країн ЄС. "Європейський паспорт" розповсюджується не тільки на традиційні банківські послуги, але й на види діяльності, якими традиційно займалися спеціалізовані інвестиційні фірми. Банківська ліцензія в будь-якій з країн ЄС має видаватися тільки за додержання кредитною установою мінімальних вимог, встановлених правом ЄС, а саме: 1) кредитна установа має "свої відокремлені фонди" ("separate own funds"); 2) кредитна установа має мінімальний "первинний капітал" ("initial capital") у розмірі 5 мільйонів ЕКЮ; 3) її діяльність контролюється Н£ менш, ніж двома особами, яки мають відповідну репутацію і певний професійний досвід (ст. З (2), Директива 77/780/ЕЕС).
У дисертації доводиться, що розвиток правових норм щодо діяльності відділень кредитних установ країн ЄС є прикладом, який демонструє постійну еволюцію банківського законодавства ЄС у напрямку створення єдиного ринку фінансових послуг. Спочатку у відповідності до першої банківської директиви (77/780/ЕЕС) для відкриття відділення кредитної установи потрібно було отримати окрему банківську ліцензію. Друга банківська директива (89/646/ЕЕС) поширила національну банківську ліцензію на діяльність іноземних відділень кредитної установи. У той же час ця директива ввела поняття фінансової установи або установи, яка надає всі послуги, на які розповсюджується дія цієї директиви, за винятком надання кредитів (ст. 1(6), 3,) і вона поширила "європейський паспорт" не тільки на відділення, але й на філії — (subsiduary) кредитних установ, які відповідають вимогам, встановленим цією директивою. •
Встановлення мінімуму стандартів діяльності контролюючих органів автоматично поставило питання про обмеження, які мають накладатися на використання банківської інформації, необхідної для здійснення ефективного нагляду за діяльністю банків і. фінансових установ або інформації, отриманої в результаті такого нагляду.
Розкриття конфіденційної інформації має1 здійснюватись виключно у випадку, коли це необхідно для здійснення "розумного контролю” за діяльністю кредитних установ. Зміст відповідних положень згаданих директив відповідає концепції "розумного контролю", або необхідності забезпечення ефективного нагляду за діяльністю кредитних і фінансових установ за умови заборони використання отриманої інформації для інших цілей.
Незважаючи на те, що відмивання грошей (money laundering) є злочином, згідно з положеннями кримінального законодавства окремих країн-членів ЄС (компетенція ЄС не поширюється на кримінальні злочини), важливість цього питання призвела до прийняття спеціальної Директиви ЄЕС (91/308/ЕЕС), яка покладає на країни-члени ЄС обов'язок заборонити "відмивання грошей" і зобов'язати свої банки не приймати гроші без отримання інформації про їх власників.
В умовах, коли практично не існує перешкод на шляху вільного переміщення капіталів, прийняття такою країною, як Швейцарія (яка багато в чому була джерелом для запозичення при розробці нормативних документів ЄС у ций сфері) спеціального законодавства з питань боротьби з відмиванням грошей означає, що, по-перше, відмивання грошей набуло широкого розповсюдження, а, по-друге, боротьба Швейцарії з цим злочином призведе до покращення її репутації (полегшення боротьби зі своїми європейськими конкурентами) і переміщення ряду операцій по відмиванню грошей до інших ..європейських країн.
Параграф другий "Правовий аналіз директив ЄС у сфері діяльності інвестиційних фірм" присвячено розглядові положень директив щодо діяльності інвестиційних фірм та обігу цінних паперів.
У зв’язку з тим, що специфічні риси національних фондових ринків є реальною перешкодою на шляху вільного переміщення капіталів (ст. 3(c) Римського договору), планувалося "утворити єдиний простір (для торгівлі цінними паперами) шляхом встановлення загальноприйнятих мінімальних стандартів". Починаючи з 1985 року розробка законодавства у сфері діяльності інвестиційних фірм ЄС побудована на концепції "істотної рівнозначності", яка характеризується такими моментами: 1) введенням
загальноприйнятих стандартів щодо захисту інтересів
інвесторів; 2) використанням принципу "взаємного визнання" або "Європейського паспорту” відповідно до якого інвестиційна фірма, яка відповідає мінімальним стандартам для здійснення операцій з цінними паперами в одній з країн ЄЕС, має право надавати інвестиційні послуга в інших країнах (отримує "Європейський паспорт"); 3) на компанії, які одержали "Європейський паспорт", має розповсюджуватись нагляд або контроль з боку компетентних установ тієї країни, де вони отримали ліцензії на надання інвестиційних послуг (home state control). Таким чином, позиція ЄС щодо інвестиційної діяльності співпадає з позицією щодо діяльності кредитних і фінансових установ, яка була розглянута у попередньому параграфі. .
Однією з найбільш суперечливих концепцій, використаних під час розробки директив ЄС щодо діяльності інвестиційних фірм, є концепція "торгової книжки" (trading book), від реалізації якої залежить утворення єдиногр правового режиму для діяльності банків та інвестнціщгих фірм ЄС. Ця концепція виходить з можливості поділу активів і пасивів банків на ті, що відображені на балансі, і ті, що знаходяться за його межами і використовуються для здійснення позабалансової (включаючи інвестиційну) діяльності. Її використання стосовно небанківських інвестиційних фірм розглядається у деяких з країн ЄС як штучне і таке, що не відповідає сучасним фінансовим реаліям.
До останніх дій у напрямі утворення єдиного фондового ринку ЄС належить прийняття директиви, яка отримала назву "Eurolist”. Відповідно до цієї директиви, яка вносить зміни у Директиву 80/390/ЕЕС, великі і стабільні компанії з міжнародною репутацію отримали можливість одночасного котування своїх цінних паперів на шести фондових біржах країн ЄС. Дія цієї директиви розповсюджується приблизно на 430 компаній.
Незважаючи на прогрес, пов'язаний з прийняттям цих директив, ще рано говорити про утворення єдиного ринку інвестиційних послуг. Компромісність положень директив, що поширюються на діяльність інвестиційних фірм, є однією з ознак тих труднощів, які знаходяться на шляху утворення єдиного європейського ринку інвестиційних послуг.
Глава III - "Договірні відносини ЄС з країнами Центральної і Східної Європи і проблеми удосконалення
законодавства України у сфері діяльності банків і обігу цінних паперів" складається з двох параграфів.
, У першому параграфі - "Характер договірних відносин ЄС з країнами Центральної і Східної Європи" - аналізуються договірні відносини ЄС з країнами цих регіонів.
Якщо подивитись на економічну карту Європи, можна прийти до висновку, що Україна займає позицію між країнами Центральної Європи, які стали на шлях поступової інтеграції з ЄС, і Росією (та іншими країнами СНД), яка перебуває на етапі переходу від централізованої економіки до економіки з елементами ринку.
ЄС має двосторонні і багатосторонні угоди більш ніж зі стома країнами, а також з іншими міжнародними угрупуваннями, включаючи Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЄАВТ) і Центрально-Американський вільний ринок. Ці угоди, завдяки широті свого змісту і різновиду форм, утворюють окремий договірно-правовий механізм регіонального співробітництва, що • сприяє встановленню постійних і всеосяжних зв'язків не. тільки у виробничій, науковій, господарській, але й в інших сферах. '
Відповідно до статті 238 Маастріхтської Угоди ЄС може укладати угоди про асоціацію з іншими країнами і міжнародними організаціями, які встановлюють взаємні права і обов’язки, спільні дії і спеціальні процедури. Навіть з формально юридичної точки зору договори про асоціацію, метою яких є" поступове приєднання відповідних країн до ЄС, .знаходяться на вищому рівні, ніж інші угоди ЄС з третіми країнами або країнами, які не входять до ЄС.’
При розгляді відносин ЄС з країнами Центральної і Східної Європи з точки зору конкретних юридичних форм реалізації такого співробітництва, в дисертації виділено дві групи країн. До першої групи належать ті країни, з якими укладено договори про їх асоціацію з ЄС, а до другої групи -ті, з якими укладені договори про торговельно-економічне співробітництво.
Договори про асоціацію з країнами Центральної Європи побудовані за однією схемою. В дисертації проаналізований один з таких договорів, а саме Договір про асоціацію між ЄЕС і Угорщиною.
Метою Договору про асоціацію, під якою розуміється процес наближення рівнів економічного розвитку Угорщини
і країн ЄС (Преамбула), є сприяння інтеграції Угорщини до ЄС, утворення вільної торговельної зони між країнами ЄС і Угорщиною, а також досягнення успіху у встановленні інших економічних свобод (стаття 1).
. У дисертації здійснено порівняльний аналіз базових положеннь Угоди про торгово-економічне співробітництво між ЄЕС та Естонією і проекту Договору про співробітництво між Україною та ЄС.
Метою проекту Договору про співробітництво між Україною і ЄС є досягнення не тільки торгово-економічних цілей, як це має місце в Угоді про торгово-економічне співробітництво між ЄЕС і Естонією, а також і сприяння поступовому наближенню України до країн Західної Європи для її вступу до "відкритої міжнародної системи" (економічної системи) (Преамбула, і ст. 1). .
На основі аналізу зазначених документів в дисертації робиться висновок про те, що існуючий рівень взаємодії мі^с ЄС і Україною може призвести не тільки до укладення договору про асоціацію між Україною і ЄС, а й до створення спеціального міжнародно-правового режиму, що має враховувати як належність України до Європейського регіону, так і специфіку її розвитку.
У другому параграфі - "Удосконалення законодавства України у сфері банківської діяльності і обігу цінних паперів з урахуванням досвіду ЄС" - розглядаються деякі риси історії і сучасного етапу розвитку банківського та інвестиційного '
законодавства України.
Простежується історія основних інститутів кредитно-фінансової системи України в періоди розвитку капіталізму в Росії (до 1917 року) та існування планово-розподільчої економіки радянських часів.
На кінець 1993 року в Україні було зареєстровано більш ніж 200 банків різних форм власності. Відповідно до чинного законодавства існуюча банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків (стаття 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" нормативні акти НБУ, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб. У первісному тексті закону дія
нормативних актів НБУ розповсюджувалась тільки на комерційні банки (стаття 16). На думку автора цього дослідження, права НБУ мають обмежуватись лише "чми, які пов’язані зі здійсненням його функцій. Краще було б поширити дію нормативних актів НБУ тільки на тих, хто здійснює банківські операції у відповідності до переліку, який дається у статті 2 Закону "Про банки і банківську діяльність"). Крім постійних порушень прав комерційних банків, результатом такої недосконалості є нестабільність нормативної бази, що в свою чергу є однією з причин, які роблять Україну зоною несприятливою для здійснення підприємницької діяльності.
Ця небезпечна тенденція є результатом досить розповсюдженої негативної риси, яка, на жаль, поєднує українське і російське законодавство. Як українські, так і російські закони не наділені характером прямої дії. Положення українських банківських законів занадто загальні. Вони не встановлюють ні чіткого переліку питань, з яких НБУ може надавати вказівки, ні форми і порядку прийняття таких вказівок. Автор цього дослідження вважає, що доцільним було б розробити Закон України "Про Національний банк", який, крім інших питань, визначить як форму, так і порядок прийняття нормативних актів НБУ, що мають обов'язкову силу. Закон Росії "О Центральном банке (Банке России)" (2 грудня 1990 року) не є ідеальним, але він більш детально визначає компетенцію Банку Росії.
, Аналіз положень нормативних документів НБУ, які відносяться до здійснення операцій з 'валютними цінностями, демонструє ще одну важливу особливість: комерційні банки виконують функції агентів валютного контролю щодо операцій своїх клієнтів під загрозою втрати ліцензії на здійснення цих операцій з іноземною валютою. Таке положення дещо змінює відносини між комерційним банком і його клієнтами: з суб'єкта цивільно-правових відносин банк перетворюється в агента НБУ у здійсненні його політики. Крім конфлікту між інтересами комерціййого банку, спрямованими на отримання прибутку, і необхідністю здійснювати нетипові для комерційного банку функції нагляду, це завдає шкоди відносинам між комерційними банками та їх клієнтами.
Нерозвинутість, яка е прямим результатом уповільнення приватизаційних процесів у суспільстві, не є єдиною ( особливістю, що негативно характеризує український фондовий ринок. У сучасній ситуації важко розраховувати на отримання прибутку від безпосереднього інвестування у більшість цінних паперів. Більш привабливим є отримання контролю за діяльністю емітентів, які мають реальні шанси стати прибутковими у майбутньому. Іншою особливістю, яка суттєво обмежує кількість потенційних інвесторів, е відсутність механізму об'єктивної оцінки вартості цінних паперів і прибутковості емітенту. В цій ситуації потенційний інтерес має можливість утворення похідних цінних паперів, вартість яких залежить від майбутнього того чи іншого емітента. Чинне законодавство не забороняє, але прямо і не передбачає можливості появи похідних цінних паперів. . У • дисертації пропонується внести відповідні зміни і доповнення до чинного законодавства України з урахуванням досвіду Є<^,
Якщо головною метою законодавства про цінці папери є сприяння інформованому здійсненню інвестиційних рішень, то, за аналогією, метою законодавства про приватизацію має стати забезпечення реалізації права кожного громадянина України на отримання своєї частки державної власності, яка матиме певну вартість у майбутньому. Обмін приватизаційних паперів па акції або частки у майні приватизованих державних підприємств ще не означає реалізацію прав кожного громадянина України на отримання частки у державному майні.
У сучасній ситуації тільки інвестиційні посередники мають реальну зацікавленість в отриманні і аналізі додаткової інформації, необхідної для прийняття інформованих рішень. Окремі інвестори (за виключенням великих інвесторів) та власники інвестиційних паперів не мають ні можливЬсті, ні достатньої зацікавленості у здійснення додаткових витрат коштів і часу для аналізу необхідної інформації. Якщо Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" містить цілий ряд обмежень, близьких до тих, що передбачені Директивою 85/611/ЕЕС ("иСІТБ"), то Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" практично не захищає інтереси довірителів. З одного боку, Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" робитьзасновників довірчих товариств заінтересованими у пошуку і оцінці
інвестиційної інформації, хцо є чи не єдиним шансом для власників приватизаційних паперів здійснити інформовану реалізацію свого права на отримання частки державного майна. З іншого боку, цей декрет не передбачає утворення реального механізму для забезпечення захисту інтересів довірителів. На основі аналізу згаданих документів у дисертації обгрунтовується висновок про необхідність внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" з метою захисту інтересів довірителів.
У заключенні підбиваються основні висновки дослідження, зокрема:
- використання принципу "Європейського паспорту" неможливе тільки за рахунок уніфікації національних законів, а має супроводжуватись утворенням постійно діючого міжнародно-правового механізму вдосконалення існуючого законодавства ЄС для забезпеченні його ефективної імплементації. Особливістю цього механізму є те, що він передбачає постійну взаємодію компетентних установ окремих країн ЄС на рівні, який виходить за межі традиційного надання допомоги з правових питань:
- нормативні акти ЄС мають використовуватись українськими законодавцями як джерело для запозичення загальноекономічної, концептуальної і правової логіки, яка утворює основу формування правової доктрини ЄС.
_ Основні праці.
які, опубліковані автором по темі дисертації.
1. Цінні папери: історія, сучасність, тенденції розвитку нормативного регулювання // Юридичний вісник.- 1994, No. 3. - С. 3234.
2. "Ukraine: Restructuring its Economy & Foreign investment" // European Business Brief.- Boodle Hatfield, London, October 1992.-p. 17.
3. "Ukraine; Repatriating Profits" // Financial Times East European Business Law. - London, January 1993,- p. 15.
4. "Ukraine Economy: Securities Market, Privatization and Investment Opportunities" // European Business Brief.- Boodle Hatfield, London, January 1994,- p. 12.
5. "Деякі проблеми гармонізації законодавства України із правом ЄЕС в галучі обігу цінних паперів" (Правова система України: теорія і практика / Тези доп. і наук, повідом, наук.- практ. конф. (Київ, 7-8 жовтня 1993 p.). - К., 1993. - С. 534 - 536.
