АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Гражданско-правовое обеспечение прав потребителей на надлежащее качество товара»
еге ой
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В. М. КОРЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
1ВАНЕНКО Лариса Миколаївна
УДК 347.4
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ НА НАЛЕЖНУ ЯКІСТЬ ТОВАРУ
Спеціальність: 12.00.03 — цивільне право;
сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ — 1998
Дисертація є рукописом.
Робота виконана у відділі цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.
Науковий керівник—доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Шевченко Ярославна Миколаївна, завідуюча відділом цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Офіційні опоненти: 1. Доктор юридчних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Луць Володимир Васильович, завідувач кафедрою цивільного права та процесу юридичного факультету Прикарпатського державного університету імені Василя Стефаника 2. Кандидат юридичних наук, доцент Гопанчук Василь Степанович, начальник кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України.
Провідна установа: Київський університет імені Тараса
Шевченка.
Захист відбудеться 26 червня 1998 р. о / ; годині на 4 засіданні спеціалізованої вченої ради Д.50.24.02 по захисту * дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвяти-
тельська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН
України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4. , а и а
Автореферат розіслано « » Т/?/43п/ґ_________1998 р.
Вчений секретар „
спеціалізованої вченої ради
Кандидат юридичних наук М. КУЧЕРЕНКО
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Важливе місце в правопіП системі України займає законодавство, спрямоване на захист прав громадян, які виступають покупцями товарів, замовниками послуг. Нині в Україні продовжуються реформи ринкової орієнтації. Особливого розвитку набуває торгівля різноманітними промисловими і продовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва. В умовах жорсткої конкуренції та відсутності у підприємців традиція добросовісного підприємництва досить часто ринок насичується неякісними товарами, Що завдає шкоди громадянам-спожквачам. У випадках придбання споживачами товарів неналежної якості особливою ефективністю відзначаються цивільно-правові засоби по відновленню їх порушених прав внаслідок пролажу неякісного товару (шляхом заміни неякісного товару чи виправлення недоліків, ремонту, відшкодування споживачам понесених збитків тощо). Однак поки що п Україні не завершено створення повноцінного правового механізму, з допомогою якого можливо було б всебічно захистити права громадян-споживачів, що викликає суттєву потребу в змінах і удосконаленні законодавства про права громадян-споживачів. За таких умов розробка проблеми цивільно-правових засобів повноцінною захисту прав громадян-споживачів у випадку придбання ними товару неналежної якості набуває виключної актуальності.
На початку 90-х років в Україні активно здійснювався процес формування нового як за формою, так і за змістом “споживчого” законодавства, в системі якого центральне місце зайняв Закон України “Про захист прав споживачів”, прийнятий Верховною Радою України 12 травня 1991 р. і згодом - 15 грудня 1993 р. істотно оновлений і доповнений. Цей Закон започаткував впровадження в правову систему нових принциповій підходів в цивільно-правовому регулюванні відносин за участю громадян-спожнвачів. З метою реалізації основоположних принципів Закону “Про захист прав споживачів” в Україні було прийнято низку законодавчих актів, і насамперед в сфері роздрібної торгівлі. На жаль, така активна аормотворча діяльність не супрово-• . . джувалася адекватними науковими розробками проблем захисту прав споживачів, в тому числі у разі придбання ними товарів неналежної якості. Незважаючи на те, що відносини за участю громадян-споживачів в системі роздрібної торгівлі є мабуть найбільш розповсюдженими серед усіх суспільних відносин, в яких бере безпосередню участь практично все населення країни, впродовж останніх шести-семи років ринкових реформ пратгшо не було опубліковано жодного комплексного монографічного
дослідження з проблем захист)' прав покупців, які придбали товари неналежної якості. В основному цим проблемам присвячувалися окремі статті, тези доповідей на наукових конференціях тощо. Не відзначався особливою науковою активністю і минулий радянський період, коли було опубліковано лише кілька значимих праць, в яких тісю чи іншою мірою досліджувалися загальні питання договор? роздрібної купівлі-продажу та здійснення покупцямн-громадянами своїх прав у разі придбання ними товару неналежної якості. Серед них дисертаційне дослідження Свободова С.Х. (Договор купли-продажи в советской розничной торговле. Автореферат канд. дис. -М., 1945), наукові праці ЮЛ. Львовича {Охрана интересов покупателей. -М., 1966) та О.Ю. Кабалкіна (Законодательство о сфере обслуживания населения. -М., 1984). Однак, зазначені та інші робота радянського періоду були побудовані на базі законодавства, якого сьогодні вже не ісиус. .
В незалежній Україні законодавство про захист прав споживачів переживає період становлення і розвитку. За кілька років ринкових перетворень створено фактично новий комплексний інститут споживчого права, в якому принципово по-новому регулюються відносини за участю громадян-споживачів. Між тим, переважна частина положень цього правового інституту, в тому числі стосовно правових наслідків продажу споживачам товарів неналежної якості, ще не знайшла свого наукового обгруїгтуван-ня, деякі з них вимагають подальшого вдосконалення. Тому проблеми споживчого права (його функцій, предмету правового регулювання, ознак його норм тощо) вимагають якомога глибшого дослідження та дискусійного обговорення, адже, як свідчить практика, порушення прав спожнвачів-покупців на товар належної якості е досігть поширене явище. Так, лише за даними Державного комітету у справах захисту прав споживачів у 1996 році було виявлено близько 180408 різноманітних порушень порядку обміну товарів, продажу товарів без касового чека або іншого письмового документа тощо (Звіт про основні показники роботи державних органів у справах захисту прав споживачів за 1996 рік). У 1997 р. кількість виявлених порушень різко збільшилася. Так, вже протягом І півріччя було виявлено і попереджено 112,8 тис. різних порушень прав споживачів, що виявилося на 24 відсотки більше, ніж за відповідний період 1996 р. (Звіт про підсумки роботи державних органів у справах захисту прав споживачів за І півріччя 1997 року). Необхідність активізації наукових розробок проблем захисту прав покупців-споживачів набуває особливої актуальності у зв’язку з
з
іавершешіям робіт пал проектом нового Цивільного кодексу та обговоренням Його у іерховпій Раді України, адже це може сприяти подальшому вдосконаленню норм :пожнвчого прана як комплексного інстіпугу.
Зв'язок роботи з наукопнмн програмами. Дисертаційне дірліджєшш відпо-зідас науковій темі, присвяченій теоретичним засадам ноіюго цивільного законодавства, яка с одним із напрямків роботи відділу цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. Н.М. Кореиького МЛІ І України.
Мета та завлаїииі дослідження. Метою дисертаційної роботи с дослідження особливостей формування и Україні споживчого законодавства, аналіз правових гарантій підвищеного захисту прав покупиів-сііожнвачів та цивільно-правових способів відновлення їх прав у разі придбання товару неналежної якості.
Меіа дослідження полягає також у виявленні прогалин та суперечностей у правовому регулюванні відносин за участю покупиів-споживачів п умовах ринкових реформ та розробці рекомендацій і проектів нових конструкцій правових норм, спрямованих на вдосконалення правовою регулювання цих відноснії і практики його застосування.
Завдання дослідження. Головним завданням дисертації с вивчення правового механізму захисту прав иокунціи-сиожітачіп у разі придбання ними товарів неналежної якості. Відповідно до поставленої мети, головна увага зосереджена на аналізі загальних та спеціальних норм цивільного права та законодавства про захист прав споживачів, дослідженні ефективності правових норм, що забезпечують можливість реалізації покупцями-громадянамн своїх прав на придбання якісних товарів та віднов-пешія порушених прав внаслідок придбання ними неякісних товарів.
Пд^імет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження с система нормативних актів, що регулюю»- відносини в роздрібній торгівлі за участю покупців-:пожнвачів, визначають їх права на придбання якісних товарів та забезпечують циві-иьно-правовай захист цих прав. Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини, пов’язані з укладенням громадянами-споживачами договорів на придбання товарів ш власних побутових потреб та здійсненням ними прав у разі виявлення в таких то-зарах недоліків.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають прийняті в юридичній науці методи науково-
го дослідження, а також окремі методи наукового пізнання: системного аналізу досліджуваних явищ і подій; порівняльного аналізу правових норм і понять; формально-логічного, історичного аналізу правових категорій; прогнозування та ін.
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження складають загальнотеоретичні досягнення юридичної науки, праці вчених-юристів радянського та новітнього періодів: С.С. Алексеева, МЛ. Брагіиського, С.Н. Братуся, Д.В. Бобрової, М,В. Ве-нецької, О.С.Йоффе, О.І. Загорулько, Л.ІО.Кабалкіна, Н.С, Кузнсцової, 1.М. Кучеренко, В.В. Луця, Ю,Я. Львовича, Г.К. Матвесиа, А.О. Пушкіна, О.А. Підопригори, 8.1. Семчика, Я.М. Шевчеі.ко, Шемшученка 10.С, та багатьох інших авторів, які тією чи іншою мірою торкалися досліджуваних в дисертації проблем. ..
В роботі використовувалися також праці юристів і економістів з проблем стандартизації і управління якістю продукції (О.В. Глічева, М.Б. Ємельянова, В.Л. Наумова, В.М. Огризкова, В.Ф. Опришка, 10.А. Тихомирова та ін.). /
Наукова новизна роботи. Дана дисертаційна робота с першим всебічним комплексним дослідженням цивільно-правових проблем захисту прав покупців-споживачів, що придбали у суб’єктів підприємництва товар неналежної якості, в якому (дослідженні) на підставі чинного законодавства про права гро.мадян-спожнвачів зроблено аналіз теоретичних проблем правового регулювання придбання громадяна-ми-споживачами товарів неналежної якості і його правовій наслідків.
Проведене дослідження надало можливість автору зробети і обгрунтувати наступні найбільш важливі науково-теоретичні положення і висновки, що виносяться на захист. Це такі положення: .
1) про економічні і правові передумови формування спеціальної правової системи пільгового захисту прав громадян-покупців і відповідно окремого комплексного цивільно-правового інституту споживчого права;
2) визначається й аналізується структура законодавства і вміщених в ньому правових норм, що стосуються захисту прав споживачів;
3) вказується на необхідність зміни структурної побудови Закону “Про захист прав споживачів”, завдяки якій була б розмежована відповідальність продавця і виконавця за договорами про надання послуг за недоліки проданих товарів та наданих послуг,
4) уточнюється юридична природа договору купівлі-продажу як основної пра-
вової підстави для застосування Закону '‘Про захист прав споживачів” до відносин за участю покупців-споживачів. Визначається правова природа договорів в сфері громадського харчування як комплексних різновидів цивільно-правового договору з ознаками купівлі-гіродажу та договорів про надання послуг. Договір роздрібної купівлі-продажу визнається як договір, в якому законодавством в імперативній формі для продавця встановлюються додаткові обов’язки, а для покупця (споживача) —привілеєві права;
5) визначається поняітя якості товарів на підставі аналізу економічної і юридичної літератури. Обгрунтовується доцільність поєднання економічних і юридичних ознак у визначенні поняття якості товарів;
6) досліджуються проблеми поділу та змісту правових гарантій, що забезпечують належну якість продаваних через роздрібну торговельну мережу товарів на: договірні, нормативно-технічні, організаційно-правові, запобіжно-контрольні, правоохоронні;
7) розкривається поняття гарантійного строку;
8) пропонується встановити в чшшому'законодавстві і в проекті нового Цивіль-
ного кодексу чіткі критерії для визначення переліку товарів, на які обов’язково мають встановлюватися гарантійні терміни (у певній відповідності з претензійними строками) щодо усіх видів електропобутової техніки, яка с в сучасних умовах одним з найро-зповсюджеиих видів товарів; .
9) визначаються критерії відмежування цивільно-правової відповідальності від інших правових наслідків - санкцій за допущене правопорушення, що можуть бути застосовані до продавця у разі продажу ним споживачу товару неналежної якості;
10) висновок щодо особливостей способів і порядку відновлення порушених прав споживачів згідно ст. 14 Закону і відповідно ст. 234 ЦК України, де передбачено п’ять можливих варіантів (Поведінки покупця, який придбав річ неналежної якості. Обгрунтовується право покупця-споживача на відшкодування продавцем збитків, якщо ставиться вимога про розірвання договору. Автором обгрунтовується думка про те, шо збитки усіх видів можуть відшкодовуватися і а інших випадках;
11) обгрунтовується необхідність введення в проект нового ЦК поділу недоліків в проданому товарі на очевидні (явні) і приховані;
12) аргументується доцільність закріплення в Законі “Про захист прав споживачів” правила про допустимість відшкодування збитків, завданих продовольчими това-
рами неналежної якості;
13)пропонуетьея встановлення диференційованого підходу при вирішенні питання про відповідальність вигсгтівннка після закінченім гарантійного строку, але в межах встановленого терміну служби (коли ж такий не встановлено - протягом ЗО років), якщо в товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виготівника;
14) обгрунтовується доцільність введення до Закону “Про захист прав спожива-
чів” норм, які передбачають право покупця-спожнвача на відшкодування моральної шкоди. '
; Наукове і практичне значення дослідження. Одержані в результаті дослідження висновки та рекомендації можуть бути використана для вдосконаленій законодавства України, зокрема Закону України “Про захист прав споживачів”, а також при підготовці нового Цивільного кодексу України, інших законодавчих актів, насамперед в сфері правового регулювання торговельної діяльності. Робота має чітку як теоретичну, так і практичну спрямованість, окремі її положення можуть бути використані для подальшої наукової розробки актуальних проблем щодо зміцнення захисту прав споживачів, а також використанні в навчальному процесі при читанні курсів з цивільного, комерційного (підприємницького) права та спецкурсів «Правові основи захисту прав споживачів», «Правові основи митної справи».
Особистий ьиесок здобувача. В науковій етапі “Особливості відшкодування моральних збитків, завданих покупцеві внаслідок придбання товару низької якості” автором особисто висвітлені питання про становлення законодавства про моральну шкоду в незалежній Україні, дається аналіз постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, характеризується визначення.поняття моральної шкоди, даються пропозиції до діючого законодавства з питань відшкодування моральної шкоди.
Особистий внесок автора в статтю “Щоб гарантувати захист прав споживачів” полягає в розробці механізму захисту прав та законних інтересів громадян-споживачів. .
У колективній роботі “Правове регулювання господарської діяльності підприємств” автором особисто розроблений розділ “Договір купівлі-продажу. Захист прав споживачів (покупців)”. .
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження апробовані на засіданні відділу цивільного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАМ України (1998р.). Вони використовувалися на науково-практичних семінарах та конференціях Київського державного торгово-економічного університету, а також в навчальному процесі на заняттях за програмою ((Основи держави і права», «Основи права», «Комерційне право», «Правові основи захисту' прав споживачів». Основні положення дисертації опубліковані в трьох статтях, навчальному посібнику торгово-економічного університету, в монографії “Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців)." .
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які мають загалом дев'ять підрозділів та списку використаних джерел, який складає 188 найменувань. Загальний обсяг роботи 197 аркушів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, його теоретичне і практичне значення, визначені мета і завдання дослідження, дасться загальна характеристика законодавчої та науково-теоретичної бази, а також викладаються основні положення, які виносяться на захист.
Розділ І кПравові основи захисту прав споживачів (покупців), які придбали товар неналежної якості» містить три підрозділи.
В підрозділі 1,1 «Розвиток законодавства про захист прав громадян-покупців (споживачів) визначаються правові та соціально-економічні передумови прийняття законодавства про захист прав споживачів. Розкривається зміст поняття «споживач». Відзначається, що воно набуло свого спеціального адекватного значення у зв’язку з прийняттям 12 травня 1991 р. Закону України «Про захист прав споживачів».
• В цьому підрозділі показано історію розвитку правового регулювання відносин в роздрібній торгівлі за участю громадян-покупців. В період існування СРСР не було створено надійного механізму захисту їх прав у разі придбання ними товарів неналежної якості. Більше того, підзаконні нормативні акти того періоду, наприклад, Правила обміну промислових товарів, поставили таких громадян в значно гірше правове становище, ніж це визначалося загальними нормами Основ цивільного законодавства
СРСР і цивільних кодексів союзних республік. В роботі визначається перелік найбільш суттєвих відступів від встановленірс цивільним законодавством правил про права покупців, які придбали в роздрібній торговельній мережі товар неналежної якості, а також недоліків, закріплених в Основах і цивільних кодексах союзних республік, а саме:
• право покупця на обмін придбаних в роздрібній торговельній мережі промислових товарів з встановленими иа них гарантійними строками обмежувалося, оскіпь-ки було поставлене в залежність від попереднього звернення покупця до під/ірисмст-ва-вишговлювача або в майстерню гарантійного ремонту; '
- право покупця на обмін товару неналежної якості з встановленим гарантійним строком та на розірвання договору було поставлене в залежність від обов’язкового проведення ремонтів та ступеню їх складності, від можливості відремонтувати у встановлений підзаконними нормативними актами сірок, від необхідності проведення повторного ремонту та інших обставин;
- закріплювався поділ недоліків на очевидні і приховані (ст. 234 ЦК УРСР та-
кий поділ недоліків не передбачався), що давало можливість встановити скорочений претензійний строк в 14 днів щодо товарів неналежної якості, для яких не встановлю-, вався гарантійний строк, всупереч ст. 235 ЦК, якою встановлювався мінімальний б-місячішй претеші£»інй строк; •
- не передбачалося право покупця на відшкодування збитків, завданих недоліками придбаного товару; .
- встановлювалися заборони щодо можливості обміну окремих товарів неналежної якості; :
- не встановлювалися правові гарантії захисту прав покупців, що придбали в
роздрібній торговельній мережі продовольчі товари неналежної якості. .
Обгрунтовується висновок про те, що з прийняттям Закону України “Про захист прав споживачів” започатковано появу в Україні нової комплексної галузі законодавства, яка формується, і комплексного цивільно-правового іистіпуіу - “споживче право”. ,
• У підрозділі 1.2 “Загальна характеристика законодавства про захист прав споживачів " наводиться характеристика Закону “Про захист прав споживачів” та дасться його оцінка. Відзначається, що Закон “Про захист прав споживачів”, вперше
прийнятий Верховною Радою України 12 травня 1991 р. хоча і не містив багато прогресивних положень, але був спрямований на посилений захист прав іромадян-споживачів, навіть при наявності окремих прорахунків, обумовлених відсутністю досвіду в такій сфері пормотворення. Значна їх кількість була усунута внесеними до Закону змінами і доповненнями 15 грудня 1993 р. Відповідно Закон “Про захист прав споживачів" набув певної завершеності і логічності, проте це не усунуло потребу в його подальшому суттєвому вдосконаленні, оскільки діє він в умовах ринкових відносин, обсяг яких розширюється.
Аналізуються зміни, внесені до Закону 15 грудня 1993 р., їх позігтивні та негативні риси, з огляду на забезпеченість захисту прав громадян-споживачів.
Не позбавленою вад виявилася Преамбула, зокрема, положення про те, що цей Закон “реіулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготівниками, виконавцями, продавцями”, тому що ним регулюються не лише зазначені відносини, а й визначаються обов’язки господарюючих суб’єктів поза межами цивільного право-відношешш між ними і споживачами (такими є, наприклад, статті 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13 Закону). Невиправданим стало також вилучення з преамбули принципового положення про те, що Закон спрямований на захист прав споживачів, оскільки привілеєві права, встановлені саме для них. Пропонується внести відповідні зміни до преамбули.
‘ У зв’язку з внщевикладешш піддається сумніву і правомірність назви самого Закону, адже в ньому містяться як норми позитивного регулювання, так і норми, які застосовуються лише у випадках порушення прав споживачів. Пропонується його назва - Закон України “Про права споживачів та їх захист".
У роботі встановлюється сфера дії Закону, коло зобов’язаних і уповноважених суб’єктів. За Законом споживачем визнається громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір,придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власній побутових потреб. Звертається увага на те, іцо для визнання громадянина споживачем недостатньо встановлення мети придбання товару “для власних побутових потреб”. Важливо також, щоб в угоді громадянин не виступав у статусі підприємця чи представника юридичної особи. При цьому, під власними побутовими потребами необхідно розуміти також потреби членів сім 'ї, родичів, інших осіб.
В дисертації обгрунтовується висновок про нерозповсюдження дії Закону на відносини за участю продавців (виконавців), для яких дана діяльність ие є професій-
ною, а носить разовий характер, наприклад, у разі продажу цукровим заводом своему працівнику автомашини, що була у використанні. .
Розглядаючи компетенцію Кабінету Міністрів України з прийняття нормативних актів, спрямованих на реалізацію Закону “Про захист прав споживачів”, автор поділяє їх на: 1)організацШно-правові; 2) правовстаношіюючі^З) правозобов’язуючі;
4) праворегулюючі; 5) правозахисні, що дозволяє краще визначити можливості здійснення належного правового регулювання цим органом влади. ,
Автор зосередив увагу на структурі чинного Закону “Про захист прав споживачів”. Піддається іфитиці існуюча конструкція цього Закону і пропонується нова його структура за наступною схемою: Розділ І “Загальні положення”, Розділ II “Захист прав споживачів-покупців товару”, Розділ III “Захист прав споживачів-замошшків робіт (послуг), Розділ IV “Відповідальність продавця (виготовлювача, виконавця) за по* рушення прав споживачів, Розділ У“Порядох здійснення споживачами права на захист”.
У підрозділі 1.3 "Правове значення договору купівлі-продажу для захисту прав споживачів” визначається правове значення договору купівлі-продажу для захисту прав споживачів. Договір купівлі-продажу визнається тією юридичного підставою, яка породжує у покупця-споживача абсолютне речове право. Права покупців-споживачів захищаються відповідно до укладеного договору роздрібної купівлі-продажу, продавцями в якому виступають торговельні підприємства різних форм власності і громадяни-підприємці. . .
Підкреслюється, що законодавством чітко не визначені поняття “роздрібна торгівля”, “роздрібне торговельне підприємство” тощо.
Автор пропонує своє трактування цих понять. Роздрібна торгівля в дисертації визначається як торгівля товарами, здійснювана професійними продавцями (торговельними підприємствами, громпдянами-підприємцями) для задоволення, як правило, побутових потреб громадян за готівкові кошти через спеціальні пункти продажу. Договори, що укладаються споживачами з підприємствами громадського харчування вважаються такими, що можуть мати ознаки договору купівлі-продажу чи договору підрядного виду.
Важливе значення мають особливості укладення і оформлення договору роздрібної купівлі-продажу. Вони аналізуються автором і вказуються характерні риси них особливостей. Завдяки тому, що чинним законодавством встановлюються додат-
кові обов’язки для продавця та привілеєві права для покупця (споживача) правовому регулюванню роздрібної торгівлі притаманні в певній мірі ознаки як публічного так і приватного права. Тому договір роздрібної купівлі-продажу характеризується як пуб* лічно-приватний договір.' ‘ . ■ ,
. Розділ II “ Гарантії прав спооісивачів на придбання товару належної якості" складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Право споживачів на придбання товару належно! якості як одне з основних прав громадянина" право споживачів на придбання товарів належної якості розглядається як одне,з основних прав громадянина, яке знайшло своє безпосереднє закріплення в новій Конституції України 1996 р. Дається детальний аналіз ст. 50 Конституції України згідно з якою, зоїфема, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкода і кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довший, про якість харчовта продуктів і предметів побуту, Досліджується механізм реалізації цього права. Автор наводить своє тлумаченій цієї норми Конституції. В роботі зазначається, що наведену конституційну норму не слід розуміти як таку, що зобов'язує державу забезпечити громадян якісними товарами. Держава лише встановлк.г відповідні інформаційні вимога до якості товарів, а споживач самостійно має приймати рішення щодо вибору товару, з врахуванням своїх бажань, фінансових можливостей тощо. Звертається також увага ка те, що ст. 50 Конституції дещо не враховує окремих прогресивних положень Закону “Про захист прав споживачів”, згідно з яким встановлюється також контроль за дотриманням продавцями, виготівниками, виконавцями вимог щодо якості товарів. ' ■ '
Окреме місце в роботі займає розкриття змісту поняття “якість товару”. На підставі аналізу юридичної і економічної літератури, зокрема робіт Мезріна Б Л., Наумова В.Л., Ємельянова М.В., Опришко В.Ф., та нормативних актів якість продукції визначається як відповідність фактичних споживчих і виробничих властивостей (щодо безпеки, новизни, довговічності, надійності, економічності, естетичності, гкологіч-ності тощо) даної продущії по відношенню до задоволення потреб споживача передбаченим в законі чи в договорі кількісним та якісним показникам щодо такої продукції В підрозділі 2.2 "Правові гарантії забезпечення належної якості товарів, що реалізуються за договорами роздрібної купівлі-продажу" розглядаються правові га-
раїггії забезпечення належної якості товарів, що реалізуються за договором роздрібної купівлі-продажу. З точки зору захисту іігтересів споживача належна якість може забезпечуватися різноманітними способами, зокрема, шляхом: а) визначення якості товару умовами договору (договірні гарантії); б) закріплення у спеціальних нормах обов’язкових показників, яким має відповідати, товар (нормативно-технічні гаранта);
в) встановлення спеціальних правіш щодо організації торгівлі, дотриманій певних умов її здійснення, проведеній перевірок якості товарів і торговельного обслуговування (організаційно-правові гарантії);, г) встановлення відповідальності та інших правових наслідків у разі порушення правил про якість продукції та торговельного обслуговування (правоохоронні гаранті!). \ ■
Основною правовою формою закріплення вимог щодо якості продукції завжди були стандарти (державні, галузеві, республіканські, стандарти підприємств), які реалізовувалися в СРСР (куди входила і Україна) за допомогою системи “державного управління якістю продукції”. В незалежній Україні почала створюватися своя нова система забезпечення якості продукції, правові основи якої були закладені в Декретах Кабінету Міністрів України від 08.04.93 р. “Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення” від 10.05.93 р. “Про стандартизацію і сертифікацію”, від 26.04.93 р. “Про забезпеченій єдності вимірювань”, від 23 грудня 1997 р. «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». В роботі детально характеризуються окремі види стандартів, аналізується практика діяльності органів стандартизації, що дозволяє вирішити питання відносно критеріїв визначення якості продукції. . .
В юридичній літературі протягом тривалого періоду точиться дискусія щодо правового характеру стандартів, технічних умов Дисертант підтримує думку, дотримувану більшістю вчених. (Опришко В.Ф., Шемшученко Ю'С.) про те, що стандарти містять технічні правила, які після їх затвердження стають загальнообов’язковими,. набуваючи ознак правової норми. Автором заперечуються спроби деяких авторів (Огризков В.М., Емельянов М3.) представити стандарти з одного боку як нормативний акт, а з іншого - як норму права. Дисертант вважає, що все залежить від змісту стандарту та кількості зафіксованих в ньому показників. Тому він схиляється до думки, що в одних випадках стандарт виступає як правова нбрма, в інших - як нормативний акт. В законодавстві і літературі стандарти іменуються нормативними докумен-
тами, але це не вирішує проблеми, тому дисертаит пропонує називати стандарти, якщо під ними розуміється правова норма, нормативними приписами.
Розкривається в роботі призначення сертифікації продукції і патентування торговельної діяльності, штрихового кодування товарів.
В підрозділі 2.3 «Гарантійні та інші терміни (придатності, експлуатаційні) як способи підвищеного захисту прав споживачів» дасться правовий аналіз поняття і значення гарантійних термінів (строків), термінів (строків) придатності, експлуатаційних термінів (строків), які розглядають як способи підвищеного захисту прав споживачів. .
' На основі аналізу законодавства в дисертації піддається кріпиш л. 1 ст. 13 Закону «Про захист прав споживачів»,згідно якій вшотівник забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару, бо це не відповідає дійсності. Фактично обов’язок виготівника полягає не стільки «у забезпеченні нормальної роботи товару», скільки у обов’язковості виконання вимог покупця у разі виявлення у придбаному товарі недоліків. Автор вважає, що а даному випадку законодавець поклав на виготівни-ка надто широкі обов’язки, які не забезпечуються нормами примусу. В дисертації пропонується визначати гарантійний строк (термін) як такий, прошго: ■ мого виго-/півник (продавець) зобов 'язаний забезпечити споживачеві можливість використання придбаного товару, а у разі виявлення протягом гіього строку недоліків - задовольни-ти вимоги споживача, передбачені законом. .
Критично оцінюючи Закон «Про захист прав споживачів», автор вважає, що в ньому не визначаються товари, на які обов’язково мають встановлюватися гарантійні строки, (термінн). Автор робить висновок, що "в обов’язковому порядку вони мають встановлюватися на дуже розповсюджений вид товару - всю побутову електротехніку та іншу складну побутову техніку, що. краще захистить інтереси споживача та упереджуватиме пгвною мірою можливість побутового травматизму. Тому а Законі «Про захист прав споживачів» мали б бути визначені' орієнтовні критерії щодо обов’язковості встановлення гарантійних строків (термінів) на таку продукцію.
В законодавстві про захист прав споживачів не передбачено яким може бути мінімальний гарантійний термін. Дисертант вважає, що за загальним правилом віну будь-якому разі не може бути меншим відповідних претензійних строків, встановлених Цивіль-им кодексом (сг. 235).
Відповідно до ст. 710 проекту нового ЦК України в редакції від 25.08.96 р. якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги, пов’язані з недоліками, можуть бути пред’явлені покупцем за умови, якщо недоліки в проданому товарі були виявлені в розумний строк, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - не пізніше ніж через три роки з дня передання товару покупцеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором. Дана норма хоча і запозичена з Віденської конвенції про купівлю-продаж, однак не розбавлена вад. По-перше, е надто високим загальний дворічний претензійний строк, який в багатьох випадках може виявитися вищим гарантійних строків, встановлюваних в Україні на окремі види товарів. По-друге, небажаним с введення в закон таких нечітких понять як “розумний сірок”. Автором обгрунтовується недоцільність введення вищезгаданої норми в У країні, яка є державою з перехідною економікою.
Автором визначаються особливості строків придатності, строків реалізації та строків експлуатації товарів. В законодавстві і юридичній літературі строк (термін) придатності ототожнюється з гарантійним строком (терміном). В роботі обгрунтовується недопустимість ототожненій цих понять.
За Законом “Про захист прав^споживачів” внготівник зобов’язаний забезпечити можливість використання товару протягом терміну його служби, передбаченого нор-матнвним документом або договором, а в разі відсутності таких термінів - протягом 10 років. Таке положення є невдалим, адже воно дозволяє виготівникам самостійно встановлювати терміни служби товару значно нижчим 10 років. З метою запобігання штучному заниженню термінів служби товарів бажано було б визначити перелік особливо важливих для населення товарів, щодо яких такі терміни не можуть бути нижчими певного рівня.
Розділ III " Правове регулювання відновлення порушеного права споживачів на товар належної якості" складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 иПравові наслідки придбання споживачем товару неналежної якості" аналізуються підстави цивільно-правової відповідальності продавця та інші правові наслідки у разі продажу покупцеві товару з недоліками. Дасться характеристика положенням ст. 234 ЦК України, ст. 14 Закону “Про захист прав споживачів”, обгрунтовується відповідно висновок, що вони передбачають за продаж споживачеві товару з недоліками як міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування зби-
тків), так і інші правові наслідки, які не є мірами цивільно-правової відповідальності (наприклад, розірвання договору). Звертається увага на той фаісг, що в главі 20 “Купівля-продаж” ЦК України законодавець уникає застосування поняття “відповідальність” за порушення умов договору купівлі-продажу (крім ст. 238). За такого підходу виникають труднощі щодо того, які необхідно встановлювати умови для застосування до продавця цивільно-правових санкцій.
Дисертант вважає, що для задоволення вимог покупця, передбачених ст. 234 ЦК України, ст. 14 Закону “Про захист прав споживачів” достатньо встановити факт продажу споживачеві товару неналежної якості, тобто вина продавця не є для цього обов’язковою умовою. В широкому ж розумінні ного вина полягатиме у невжитті заходів до усунення недоліків до моменту продажу речі. Головне, щоб ці недоліки не були наслідком порушення споживачем правил користування річчю.
Ст. 234 ЦК і ст. 14 Закону “Про захист прав споживачів” передбачають можливість стягнення з продавця (виготівника) збіггків лише у разі заявленім вимоги про розірвання договору купівлі-продажу. На думку дисертанта, це можливо при заявленій споживачем і Інших вимог. Прн цьому можна стягувати на підставі загальних положень зобов’язального права будь-які види збитків.
В дисертації обгрунтовується помилковість внесеного в ч. 2 ст. 234 ЦК доповнення про те, що порядок реалізації цих прав (мається на увазі покупцем) визначається Законом України “Про захист прав споживачів”, оскільки цей Закон має розповсюджуватися не на всі відносини, врегульовані ч. 1 ст. 234 ЦК, а лише на ті, в яких покупці визнаються споживачами. Тому ч. 2 ст. 234 ЦК пропонусться викласти у такій редакції: “Порядок реалізації цих праз покупцями-споживачами визначається Законом України 'ТІра захист прав споживачів”.
Автором встановлюються спільні та відмінні положення у правовому регулюванні відновлення порушених прав споживача ст. 234 ЦК та ст. 14 Закону “Про захист прав споживачів”. При цьому, об'єднуючим фактором цих статей є тс, що в обох випадках обов’язково необхідно встановити наявність у проданому товарі недоліків, що дозволило б вважати даний товар річчю неналежної якості. Звертається увага на відсутність єдності у визначенні цього поняття в цивільному, адміністративному та кримінальному праві, що дає підстави для різного тлумачення одного і того ж правового явища. В цих галузях законодавства встановлюються різні кваліфікуючі ознаки для
кваліфікації допущеного продавцем (вкготівником) правопорушення. В законодавстві . (в т. ч. в проекті ЦК України) використовується також поняття “недоброякісна продукція”, “неякісна продукція”. Автор відзначає наявність в ньому внутрішньої супереч-носгі і рекомендує усунути розбіжності в законодавстві, з цього приводу та ввести єдиний термін “товар неналежної якості” або “неякісний товар”.
, В даному підрозділі аналізуються критерії розмежування істотних і звичайних (простих) недоліків, пропонується встановити в законодавстві різний правовий режим задоволення вимог покупця залежно від того, очевидними чи прихованими є виявлені недоліки. ,
В підрозділі 3.2 ’‘Правові способи і порядок відновлення порушених прав споживачів, які придбали товар неналежної якості’’ досліджуються правові способи і порядок відновлення порушених прав споживачів, які придбали товар неналежної якості, які визначені в сг. 14 Закону “Про захист прав споживачів". Як і в Цивільному кодексі, в цьому Законі лише в одному випадку передбачена можливість відшкодування збитків - при розірванні договору. З метою усунення сумнівів у правомірності стягнення збитків при застосуванні правил підпунктів “а", “б”, “в”, “г” пункту 1 ст. 14 Захону пропонується внести до цієї статі оговірку про право покупця (споживача) вимагати в усіх перерахованих випадка^стягнення збитків, завданих йому товаром неналежної якості. Відповідна оговірка має бути також і в проекті ЦК України.
Дисертант не погоджується з тим, що законодавець в ст. 14 Закону “Про захист Прав споживачів” передбачив правіїло про те, що стосовно непродовольчих товарів, лкі були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у п. 1 ст. 14 Закону, задовольняються за згодою продавця. Дана норма суперечить не лише основоположним принципам споживчого права, а і ст. 234 ЦК України, яка не ставить реалізацію прав покупця у разі придбан-ия ним товару неналежної якості в залежність від перебування чи неперебування товару до продажу у використаній. Продавець повинен нести відповідальність за продаж такої речі, якщо він не застеріг покупця про наявність недоліків цій речі.
Дисертантом обгрунтовується необхідність більш , повного врегулювання відносин, пов’язаних з продажем продовольчих товарів неналежної якості. Зокрема, пропонується передбачити право покупця на відшкодування збитків, завданих йому придбанням продовольчих товарів неналежної якості.
1 3 мстою підвищення ефективності захисту прав споживачів постановою Кабі-
нет)' Міністрів України від 19.03.94 р. визначено Перелік товарів, з яких складається обмінний фонд. Встановлення для продавців і виготовлювачів в імперативній формі обов’язку шодо створення обмінного фонду товарів безумовно с вигідним для споживачів, Водночас, дана постанова не враховує реалій сьогодення, адже більшість торго-
• велышх підприємств нині в Україні є дрібними і не мають можливості створювати такі обмінні фонди. Пропонується визначити категорію підприємств, для яких створення обмінних фондів с обов’язковим.
В підрозділ! 3.3 «Особливості відшкодування моральної шкоди» розглядаються особливості відшкодування моральної шкоди. Визначаються підстави відповідальності за заподіяння моральної шкоди, аналізуються дискусійні проблеми визначення поняття моральної шкоди. На думку автора, за чинним законодавством на продавця може покладатися обов’язок компенсувати моральну шкоду, коли у покупця виникає право на пред’явлення до покупця тих чи інших майнових прав. При цьому, недостатньо встановлення лише одного факту продажу покупцеві товару неналежної якості. Обов’язково необхідно встановити, що таким фактом були заподіяні покупцеві відпо-. Відні моральні і фізичні.страждання. ' - ' '
Чинне законодавство про захист .прав споживачів не містить критеріїв для встановлення конкретних розмірів відшкодувань за, моральну шкоду. Автор пропонує визначати її у розмірі 10-20% від вартості проданого з недоліками товару.
ВИСНОВКИ
В дисертації сформульовані основні узагальнені висновки, отримані автором у ході дисертаційного дослідження. Зводяться воші до наступного:
З прийняттям Закону України «Про захист прав споживачів» в Україні розпочався процес формування нового комплексного цивільно-правового інсшіуту споживчого права, який покликаний забезпечувати захист покупців (замовників послуг, робіт) в соціально орієнтованому ринковому суспільстві, яке будує Україна.
Визнається необхідність підвищення ролі цивільно-правових норм нового Цивільного кодексу України у врегулюванні відносин за участю громадян (споживачів).
Договір роздрібної купівлі-продажу шшіаггься таким, в якому законодавством о імперативній формі для продавця встановлюються додаткові обов’язки, а для покупця (споживача) привілеєві права. Обгрунтована доцільність поєднання економічних і юридичних ознак у визначенні поняття якості товарів. З врахуванням цих ознак сформульоване поняття належної якості товару. Правові гарантії належної якості товарів, які реалізуються в роздрібній торгівлі поділяються на договірні, нормативно-технічні, Організаційно-правові, запобіжно-контрольні, правоохоронні
Автором обгрунтовані рекомендації яо вдосконаленню чинного законодавства України, зокрема, щодо необхідності: зміни назви та структури Закону “Про захист прав споживачів”; введення переліку товарів, на які в обов'язковому порядку мають встановлюватися гарантійні термінн; поділу недоліків у проданому товарі на очевидні і приховані; введення відповідальності за заподіяння збитів неякісними продовольчими товарами; встановлення обмежень на розмір компенсації за моральну школу.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
J. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). Монографія:-К.: Юмана, 1998. - 224 с. \ .
2. Іваненко Л.М., Дзера О.В. Особливості відшкодування моральних збитків, завданих покупцеві внаслідок придбання товару низької якості//Академ і я правових наук України. Інститут приватного права і підприємництва. Мале підприємництво і менеджмент в Україні. Збірник наукових праць - К., 1997,- С. 195-202
3. Іваненко Л,, Куделя Н., Балухо Л. Щоб гарантувати захист прав споживачів // Право України,- 1993.-№7-8,-С.16-17.
4. Іваненко Л.М. Договір купівлі-продажу. Захист прав споживачів (покупців) //
Правове регулювання господарської діяльності підприємств. НавчалышП посібник.
Частина II,-Київ, 1993.-С.4-16.
5. Иваненко Л.Н. Правовые способы восстановления нарушенных прав
потребителей //Юридическая практика. -1-15 апреля 1998г. - Ка 7/65. - С.8-9/
6. Иваненко Л.Н. Некоторые вопросы совершенствование действующего законодательства по защите прав потребителей И Актуальные проблемы развития торговли, гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных отношений. Тезисы докладов международной научной конференции.-Киев, 1993.-С.99-101.
7. Іванеико Л.М., Ніколаева Л.В., Куделя Н.В. Удосконалення організаційно-правових засобів захисту прав споживачів в Україні // Актуальные проблемы развития торговли, гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных отношений. Тезисы докладов международной научной конференции.- Киев., 1993.- С.105-107.
5. Іваненко Л.М. Правова освідченість та інформованімть споживачів як засіб їх правового захисту И Актуальні проблеми формування професійної та гуманітарної культури сучасного спеціаліста. Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції.-Київ, 1994.-С. 158-160.
9. Іваненко Л.М. Окремі питання правового регулювання захисту прав споживачів у
зовнішньоекономічній діяльності // Украіна-Європейськнй союз: проблеми
зовнішньоекономічної діяльності та перспективи співробітництва. Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції.- Київ, 1995,- С.1218-219.
10. Іваненко Л.М., Куделя Н.В. Шляхи розвитку законодавства з питань захисту
прав споживачів в Україні та його взаємозв’язок з підготовкою майбутніх спеціалістів II Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції. Актуальні проблеми гуманітарної освіти та виховання духовної культури студентів у сучасних умовах.- Київ, 1996.-С.220-221. ' '
. Іваненко Л.М. Цивільно-правове забезпечення прав споживачів па належну якість товару.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних 'наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право. - Національна академія наук-. України, Інститут держави і права ім.В.М.Корецького, Київ, 1998.
Дисертація присвячена дослідженню цивільно-правових засобів забезпечення прав споживачів (покупців) на товар належної якості. Аналізуються становлення законодавства в Україні про захист прав споживачів, правові гарантії забезпечення споживачів товарами належної якості, способи відновлення їх порушених прав.
Розроблені рекомендації по вдосконаленню чинного законодавства про права споживачів та практики його застосування, сформульовані теоретичні висновки щодо змісту цивільно-правових засобів захисту прав споживачів.
Ключові слова: споживач, споживче право, права споживачів, якість товару, захист прав споживачів.
Иваненко Л.П. Гражданско-правовое обеспечение прав потребителей на надлежащее качество товара.-Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право.- Национальная академнг наук Украины, Институт государства н права нм.В.М.Корецхого, Киев, 1998.
Диссертация посвящена исследованию гражданско-правовых средств обеспечения прав потребителей - (покупателей) на товар надлежащего качества. Аналнзирутся формирование законодательства а Украине, о защите прав потребителей, правовые гарантии обеспечения потребителей товарами надлежащего качества, способы восстановления их нарушенных прав.
Разработаны рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства О правах потребителей и практики его применения, сформулированы теоретические выводы относительно содержания гражданско-правовых средств защиты прав потребителей. . .
Ключевые слова: потребитель, потребительское право, право потребителей, качество товара, защита прав потребителей. ■
* Ivaneako L.N. CivUly-legal securiti of consumer's rights on proper quality of goods.-Manuscript. .
Dissertation is presented for a Candidate of Science of Law degree in the specialization 12.00.03 - civil law; family law; civil procedure; international private law.- National academy of sciences of Ukraine; Koretsky Institute of state and law; Kyiv,1998.
The dissertation is devoted to the study of civil-legal means of security of consumers' (customers') rights on the proper quality of goods. Formation of legislation of Ukraine about protection of consumers' rights; legal-guarantees of customers’ security by proper quality of goods; ways of rehabilitation of their violated rights are analyzed.
Recommendations on improvement of current legislation about consumers’ rights and practice of it’s using are worked out; theoretic conclusions about content of/ civil-legal ways of concumers’ rights protection are formulated.
Key words: consumer; consumer law; consumer rights; quality of goods; consumers’ rights protection.
