АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Гражданско-правовые способы защиты прав лиц от неправомерных действий органов власти и управления»
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
РГ Б ОД
1 В ЦІЮ 1995
На правах рукопису
Єрьомепко Галина Вікторішіа
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ОСІБ ВІД НЕПРАВОМІРНИХ АКТІВ ОРГАНІВ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ
12.00.03 - цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 1994
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана и Інституті держави і нрава ім.В.М.Корсцького Національної академії наук України
Науковий керівник - доктор юридичних наук, 3 аслужений діяч науки і техніки України Шевченко Я.М.
Офіційні опоненти:
Лауреат Державної премії України, доктор юридичних наук , професор Пушкін О.А.
кандидат юридичних наук, доцент Мусіяка В.Л.
Провідна організація - Українська академія внутрішніх справ МВС УкраЬіи.
Захист відбудеться " /У* 199^7'^голині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.068.25.01 в Українській державній юридичній академії /310024, Харків, вул. Пушкін-ська, 77/
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української державної юридичної академії / 310024, Харків, вул.Пушкін-ська,77/
Автореферат розісланий "_______"__________199__р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук, професор
В.Д.Г ончаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
І
Актуальність дослідження. Формування української державності в нових умовах повинно відбуватися в умовах зміцнегшя всіх інститутів влади, і тут право посідає міоцо по тільки регулятора суспільних стосунків. Перед державною правовою системою ставиться завдання всебічної охорони нрав придичних осіб і громадян. •
Проблема взаємостосунків дсфжави з суб'єктами, які’- виконують державну полк) через підпорядкування приписам органів державної влади залишається достатньо складною. З одного боку, державно-;ііладіїп діяльність передбачає використання адміністративних методів регулювання суспільній відносин і грунтується її обов'язковому підпорядкуванні органам державної влади, і забезпеченні цього підкороіііія можливість) використання принципових засобі виконання державної волі. . :
З ІНЇІЮГО боку, посилешш процесів, пов"язаних з розвитке
рівних форм підприємницької діяльності і нриватизаціі, по-перше
створює умови для розширення обсягу І ЯКІСНОГО ПОПОВДЄІШЯ Прі особи в умовах росту недержавного соістора економіки, по-друге, ш силюс необхідність надійної охорони прав громадян і юридичні
осіб. Бирішонші завдання охорони прав усісладпюсгіся тим, що держ
ва переважно розглядалась як суб"екг владної діяльності в меж адміністративних стосунків. Тому майнові правостосушси, які е на лідісом адміністративних правостосункіп, як правило, регуливали адміністративними методами і захищалися в адміністративному поря ісу незважаючи на те, пр держава у даному випадку фаісгичііо новші бути суб"еістом горизонтальній зв'язків і приймати участь в і
* •
вільних правостосунках на засадах рівності з іншими суб'єктами.
Такий розклад справ не дозволяв зробити гарантованим та і ким, що базується на принципах паритету та змагальності процес
захист прав суб'єктів, яким сисода аагюдіяка актами держало! влад З появою законів України, прийнятих б умовах власної реальн державності , вирішення питання дещо зрушилося з місця, п;о знайш відбиття в наданій зак-опом можливості в окремих шзднах визнала ноді іїсними акти органів деркавяої влади, ставити питання про ві,
ІІІКОДУВаЧНЯ ШКОДИ, ЗгіНОДІЯІІОІ НЄ ТІЛЬКИ ВНаСЛІДОК ОДІЙСНОННІІ ';’У
кцій по державному уираьлішмо, а й іншою владаоа діялькіст 0, нак, навіть ці яміші мають характер компромісів, половинчатості • характеризуються в і деутн і етю коміілоіссїіоої і .
До того а, всі дослідження, які проводилися раніше з проб*: цивільно-правового захисту прав осіб від неправомірних дій органі влади, в цілому концентрували увагу на лравостоеукках, де борзки нами були органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури суду. Цивільно-правова відповідальність таглх органів дещо відрі:-няеться .від відповідальності органів адміністративного управління Та;сим чином актуальність дослідження визначається:
1/ значенням самот проблеми охорони прав осіб в цілому •цивільно-правовими засобами зокрема-, ■
2/ відсутністю в сучасному законодавств і системного аналіз правоохоронних стосунків, де однією з сторін о орган державно влади; .
З/ !!Єдостатність ВИВЧЄІШЯ цієї проблеми у вітчизняній науці. Проблема захисту прав повинна стати однією з центральних як : теоретичних розробках, так і в практичних зусиллях по розбудов надійної правової охоронної системи і удосконаленню засобів і методів захисту цивільних прав. '
Зазначені обставини визначили мету дослідження: розробка теоретичних і практичних проблем прав осіб, чиї права порушені актами органів влади, за допомогою цивільно-правових засобів захисту. Відповідно до мети, дисертантом були поставлені такі завдай-
- провести ісомплоіссішії аналіз етану українсьісого зшомгодав-;тва, ні со рогулш питання захисту цивільних прав від неправомірних жтів орган в влади, а також тоороти'шлх розробок вчених-иравників з ці сі проблеми;
- грунтуючись на зробленому аналізі зробити теоретичні узагальнення та відпрацювати пропозиції ііо удосконаленню заіолюдаз-ства з питання захисту цинільних прав від неправомірних актів органів влади.
Серед інших завдань можливо виділити такі як: .
1/ теоретично дослідження проблем співвідношення мір захисту і мір відповідальності як засобів цивільно-правового захисту;
2/ аналіз співвідношення норм адміністративного і щібілзшого права, які регулюють взаємостосунки органів державної влади о іншими учасниками владних правоетосунків;
З/ усвідомлення сучасного розуміння органів державної влади ніс суб’єктів цивільного права;
4/ аналіз трактування поняття ”ой"сісг захисту засобами цивільного права’’ з точки зору сучасного законодавства.
Об"еісгом вивчення дисертаційного дослідження е комплекс пра-востосунків, які вііііиісііюгь мім органами влади і підпорядкованими ними особами у процесі реалізації норм цивільного права.
Предметом дослідження с питання цивільно-правового захисту прав осіб, іпшм завдано шкоду аіетами органів влади і управління.
0 методологічної тошш зору робота уявляс собою аналіз явищ і процесів розвитку і розширення прав осіб, а таїгаж їх відбиття в правових нормах, а саме в цивільному законодаистві. Автором використовувалися методи діалектичного пізнання соціальних процесів і явищ, а таїсок формально-логічний, історичний, порівняльний, системно-структурний та ооціа^^но-юриліі’іііиЛ МЕТОДИ аналізу діючого
■ 4 .
иаг.оиоданства і теоретичних розробок. Дослідження грунтуеться та-
кок на соціолог і «гному підході п дослідженні правових явищ чероз
виявлення, систематизацію та пивчешт закономірних зв"язкіп ніж
соціальним середовищем та правовою системою, яіса функціонує в
цьому середовищі.
Джерелами п дослідженні стадо діюче законодавство, що регулює питання правового положення суб"сктів владних прапостосушсіїї та охорони прав осіб від неправомірних актів органів влади, праотиса Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Київського обласного суду по розгляду цивільних справ, пов"язаних у питанням осглржоння неправомірних актів органів влади та їх посадових осіб, визнаня недійсними исгів ненормативного хараістору та т. і.
У зв”язку а тим. по проблема.цивільно-правового захисту і/ле комплексний харсисгер, основу теоретичного аналізу проблемі склали роботи провідних вчених-юрист і» спеціалістів в галузі теорії права. цивільного і адміністративного права, присвячені питанням адміністративних регулятивних та цивільних охоронних нравостосунків /Т. Є. Дбова. С. А. Агссва, С. С. Алсксссн, Ю.Г. Басін, Д.М.Бахрах,
A. )л. Сслякова. Д. 11 Боброва. С. )і. Братусь, Б. Бріпих, ИВарісало, II. Ва-рул, А.К.ГуОосва. О. С. 1 ог;<[ю, 0. а Кабалкін, Ю. X Калмиїсов, 0. А-Кра-савчіков. 0.11. Куп, М. С. Мале і н. 1'. К. Матвсев, М. І. Мірошнікова.'
B. Т. Бор, 0. А. Собчак, І'. Я. Стоякін, В. А. Тархов, Е. Л. Флєйшиц, О. С. Шевченко, Я М. ІЯовчснко, 1.1. Я. Шишшова, 1С Б. Ярошешсо та ін.
Наукова новизна дослідження полягає:
- по-перше, в тому, що сама проблема ісошшксиого загально-теоретичного та прикладного вивчення питань цивільно-правового захисту осіб від испрапомірішх дій розпорядчо-виконавчих орган і н влади досліджується вперше;
- по-друге, в обгрунтуванні та розробці нових або таїсих, що
зтять її собі оломоитн новизни, положит» та практичних пропозицій посиленню цивільно-правового захисту прав громадян та юридичних іб від неправомірних актів органів влади.
Відповідно на захист виносяться такі найбільш суттєві полония та практичні рекомендації:
- пропозиція виділити в окрему главу Цивільного Кодексу Укра-и /надалі ЦК/ норми, які рєгултгь питання захисту цивільних ав. В окремих статтях ЩІ всталовіп’и право на захист, механізм Дйснешія цього права, способи захисту як загальні, так і спеці -іьні з урахуванням специфіки дсшсих прав /наприклад, номайнових/;
- пропозиція встановити, що у тих випадках, коли законом пе-ідбачено адміністративний порядок захисту цивільних прав, такий ірядоїс і/ не повинен бути єдиним і виїсотшим; 2/ як альтернатива іму запади повинен існувати судовий порядок розгляду спору;
' вибір порядку розгляду спору - адміністративного чи судово-з, повинен бути прнвілесю особи, чиї права порушоно;
- пропозиція .встановити, що всі суб"єкти цивільній прав ко-лстушься рівним правом на захист незалежно від форм власності, равового статусу та законних способів здійснення ними своїх ци-ільких прав;
- висновок про то, що у ВІДПОВІДНОСТІ зі ст. 4-12 ЩС повинна астапати відповідальність за шітоду, заподіяну не тільки фізичним, ло й юридичним особам незалохно від форм власності останніх;
- пропозиція встановити, що в широісому плані захист порушено-
0 права здійснюється незаложпо від вини порушника. Фонетично уб"єісгивнс ставлення до заподіяного мояо впливати тільки на вибір отерпілим способу захисту і на можливість застосування таких мір
1 і днов і дальності як штраф, пеня та ін.;
- пропозиція ввести п ст. б ЦК як самостійний засіб захисту шзпання судом недійсним актів органів державної влади, який по
відповідає діючому законодавству;
- висновок про те, що відшкодування ШКОДИ, ЯК ОДИН і в способів захисту цивільних прав, може використовуватися як міра захисту
і як міра підііоіїідальності. В першому випадку мота захисту вичерпується реалізацією компенсаційної функції цього способу захисту, а у другому випадку - як правило, супроводжується застосуванням інших мір відповідальності, які містять репресивні ознаки;
- висновок про те. що засадами для застосування мір відповідальності. у відповідності зі ст. 442 Щ, є незаконна діяльність, тобто така, шо суперечить діючому законодавству, правоустановчим документам, а також пов"язана о виходом за межі встановленої для органів та посадових осіб компетенції;
- висновок про те, що застосування норм ст.442 ЦК слід
пов"яоувати з виданням та застосуванням актів ненормативного характеру /тобто індивідуальних або. правозастосовчих актів/, а також нормативного характеру, якщо їх незаконність встановлена в належному порядку; ■
- висновок про те, що боржником і кредитором у правостосупках пов"язанкх з застосуванням ст. 442 ЦК є держава опосередковаїїо через орган державної влади, а безпосередніми оуО"єктами відповідальності є державні органи. З цієї причини відшкодування 'заподіяної державними органами шкоди повинно бути гарантовано можливістю вшсористанші для цієї мети коштів державного бюджету;
- висновок про те, п;о необхідно обов'язково з"ясовувати чиїми само діями заподіяно шкоду: органами загальнодержавної влади чи органами місцевого самоврядуваіїня, т. я. це впливає на вирішиш питання про те, коити якого саме бюджету будуть використовуватися для відшкодування мкоди - загальнодержавного чи місцевого.
Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження та сформульованих висновків та пропозицій полягає в тому, що їх вті-
лешія можо сприяти посиленню паукших засад удосісопалешія проносу охорони прав суб"сотів цивільного права. Б роботі розроблені пропозиції по удосісоналошпо діючого заісонодавства, яіад регулює питання відшкодування шкоди, заподіяної іжтами органів влади, удосішпа-лонню засобів і методів цивільно-правового захисту.
Апробація результатів диеортаційного дослідження здійснювалася на всосоюоних, реепубл і канських науково-праістичних конференціях та семінарах:
- Науково-праістичниД сомі пар "Проблеми розвитку цииільного законодавства і методологія викладання цивільно-правових дисциплін" /Харківський інститут внутрішніх справ, м. Харків - 1993р./;
- Республіканська науково-праісгишіа конференція "Проблеми підготовки нового Цивільного Кодексу України" /інститут держави і права НАІ1 України, м. Київ - 1993р./;
- Реепубл і кансьіса науково-практична конференція "Правова система України: теорія і гфйктшеа” /Інститут держави і права ІІЛІІ України, м. Киї в - 1993р./.
Ряд науїсових положень дисертаційного дослідження, а тагаж практичні рекомендації У сфері охорони цивільних прав громадян і юридичних осіб викладені автором в узагальненні судової праістики розгляду справ у народних судах Київської області, зробленому для Київського обласного суду, а також знайшли відображення в опублікованих наукових статтях.
Структура роботи. Дисертація складаються з вступної частини, чотирьох глав, списку літератури та додатку.
(ХЗПОВНИЙ ЗМІСТ і «ЙОТИ
У вступі обгрунтовується азстуальність тими дисертаційного дослідження, визначається предмет і мета дослідження, методологічна і теоретична основи та наукова новизна дисортаці ї, а тагаж
науково-праія'ич.че значення і основні положення, які виносяться на захист. *
В главі першій "Загальні теоретичні проблеми цивільних правоохоронних підноси»" міститься аналіз теоретичного аспекту проблеми.
ІЗ главі розгледіються питання юридичної природи мір захисту та мір відповідальності, а тгисох спібвідношення цивільно-правових та адмііі і стративно-правових аіетів в процесі реалізації захисту прав осіб.
Поняття "охорона права" розглядається як більш широте, у порівнянні з "захистом права", тому що воно пов"язаие з застосуванням не тільки регулятивних за змістом норм, але й охоронних, тоді як захист - тільки охоронних. Охорона включає до себе не тільки васоби економічного, політичного, соціологічного характеру по забезпеченню нормального регулювання суспільних відносин, попередженню правопорушень, усуненню причин, що їх породлуигь /регулятивні норми/, а такой міри, які спрямовані на поновлення або визнання прав у випадку їх порушення /охоронні норми/.
Основними ознак/іл'.и юридичної відповідальності, в тому числі цивільно-правової, с застосування до правопорушника засобів державного примусу, суспільно засудження повод інші правопоруїшішса, загнання правопорушником негативних наслідків /в цивільному праві - майнового характеру/.
Застосування мір відповідальності можливо лиие за умови вини правопорушник в заподіянні шкоди. Протиправними, ка думку автора, с будь-які дії, які порушують без достатніх законних засад чуже суб"иісгишю право. Тому пропонується вважати правомірними тільки ті дії, які або не порушують чужих суб"еісгивких прав взагалі, або порушують тільки в чітко визначених законом випадках і менах. В другому випадку "правом" встановлено міру порушення чужих суб"єк-
тивішх прав, і тому закон звільнює від обов'язку відшкодувати пвш-ду, а, відповідно, і від відповідальності.
У відповідності з принципом генерального делікту будь-яка завдана шкода повніша бути ві дишдована Тому у випадку заподіяння шкоди невинними діями особа не звільняться від загального обов'язку відшкодувати шкоду, а лише звільняється від необхідності застосування крім ко>.-пенсаційних додаткових заходів, які тягнуть додатгаві обтяжливі для правопорушника иаслід.та
Само цим поясняється необхідність розподілу цизіЛ.ЫЮ-правових засобів ка міри захисту та міри відповідальності. Таким чином, до дозволяє перевіряти правомірність застосування щодо правопорушника додаткових, окрім обов'язку відшкодувати шкоду, обов'язків. Міри захисту і міри відповідальності сшіадаоть групу цивільно-правових засобів захисту, а засадой для їх застосування є протиправне порушення чушго права
Для мір захисту є характерним невинно, але обов”язково протиправне порушення цивільних прав. Тому основною метою їх реалізації е поновлення прав та повернення учасників правостосунків у попередній стан, який існував до порушення. Поновлення права повинно бути як основною метою, так і головним наслідиш застосування мір захисту.
У роботі також аналізується сучасний стан ст.6 ЦК, яка присвячена цивільно-правовим заходам захисту. Висловлюється пропозиція щодо поповнення цієї норми самостійним засобом захисту у вигляді визнання судом недійсним акта органа влади, якій має ненормативний характер. Щодо актів нормативного характеру, на думку автора, у майбутньому доцільно було б запровадити норму, яка дозволяла б визнавати нормативний акт недійсним лише для к-онкретного випадку порушення праа і за умови звернення за захистом прач у відповідні органи, на зразок, як це існує у законодавстві СІПЛ.
10 . .
Щодо захисту прав того, хто заподіяв шкоду, то відносно нього
може застосовуватися та-сий захід як звільнення від обов'язку від-иікодовуватк шкоду у передбачених загином .випадках /наприклад, у випадісу заподіяння шкоди у стан крайноі необхідності/.
У зв"язку з тим, до правове становище учасників цивильно-правових і адміністративно-правових правостосунків суттєво різниться, важливим с правильно визначити момент, з якого правомірно застосовувати міри цивільно-правового захисту. На практиці це буде означати, що становище особи, яка, перебуваючи у адміністративних відносинах в органом влади, змушена підкорятися.його велінням під страхом застосування примусових заходів, знаш/о змінюється. Яісідз мова буде йти про порушення майнових прав і захист їх засобами цивільного права, особа, чиї права порушені, перестає бути підпорядкованою органам влади і переходить у становило рівного органам влади су Секта У зв"язку з дам, у дисертації досліджується проблема, а яіил'о саме часу починає діяти механізм цивільно-правової охорони. У ході дослідження автором робиться висновок, що у разі порушення права при реалізації регулятивних адміністративних правостосунків виникає декілька типів охоронних правостосунків, із яких ті, що захкгдавть майнові права, а таїсож особисті номайнові права, є предметом захисту цивільного права. Само цьому теоретично обгрунтована можливість захищати права від порушення їх органами влади на засадах рівності суб"єктів процесу
і застосування цивільно-правових заходів захисту повинна бути підкріплена законодавчою можливістю звернення у судові органи за захистом права, бути гарантована і існувати як альтернатива відомчому порядку вирішення спорів.
Якщо однією дією іюруїіухд'ься юрми декількох галузей права, вкниісай декілька видів правопорушень з різними ступенями суспільної небезпеки, різними правовими характеристиками суб'єктів,
11 . . різниш об"екгаш охорони, по пов"язапими між собою заходами впливу. Основна мета, яка ставиться при застосуванні цивільно-правової відповідальності - вплив, насампород, на майнову сферу правопорушник в процесі реалізації цивільно-правового зобов"язашш. Міри кримінальної та адміністративної відповідальності впливають, насампород, на особу правопоруинкіса.
Момент виникнення цив і лі,но- правових правоохоронцях стосунків но слід пов'язувати я чисто зовнішньою ознаїсою - процесуальним порядком захисту порушеного права /адміністративним або судовим/. Право слід пахшватгі о моменту його поруиешш і вшпшіення потреби в його захисті. Тобто, коли мова йдеться про майнові та особисті немайнові права, які є об"ситом захисту цивільного права, то їх. захист здійснюється в шхах цивільно-правових стосунків і у випадку врегулювання спору у відомчому порядку, а таїюх у той час, ішли сторони намагалися вирішувати спір без звернення до допомоги інших осіб /вищестоящого органу або суду/.
Глава друга "Відмінні хараістеристкші цивільних правоохорончих стосунків під час захисту від норушоїшя прав осіб аіггами органів влади" присвячена питанням визначення поняття "владність" в оо-бов"5таннях цивільно-правового харшсгеру, проблемі протиправності дій органів влади як однієї з умов притягнення до відповідальності; проблемі суб"еісгивіюго ставлоння органів влади та їх посадових осіб до заподіяного, а таїсол питанням гарантій захисту цивільних прап ііри заподіянії і итоди діями органів влади. •
У ов"яоісу а тим, ср владність, як необхідна оонаїса нравосто-сунків з застосуванням ст. 442 ЦК не вкчерпус поняття "управління”, слід поширити гало дій органів влади,'за які вони можуть бути притягнуті до цивільно-правової ві дію дальності. Зараз до більшість «радників, грунтуючись на полоюшшх сучасного тсіссту ст.-142 ЦК, виходять з того, ідо шсоду слід відшкодовувати лише у разі заподі-
яння її адміністративно-розпорядчою діяльністю. Тому при вирішенні питання, якою саме за вмістом повніша бути діяльність. пов"язана з застосуванням ст. 442 ЦК, слід користуватися узагальненим терміном "владна діяльність".
Владна діяльність, хоча і є однією а суттєвих рис управління, ало не вичерпує його сутності. Державне управління - це лише виконавчо-розпорядча діяльність. Вирішення питання про притягнення до відповідальності у відповідності зі ст.442 ЦК слід ставити в залежність не від того, ким здійснюються певні дії, а якою за змістом діяльністю заподіюється шкода Слід узагальнити вимоги щодо відповідальності органів влади, і тоді відпаде сама необхідність перераховувати суб”єктів такої відповідальності в нормі ЦК. Перелік суб"єктів, яким би повним він не був, завжди буде фактором, що обмежує коло суб"єкгів відповідальності.
Далі аналізується зміст діяльності суспільних організацій і робиться висновок про те, що вони не б суб"еістами державно-владно І діяльності, крім випадків покладення на них спеціальних повноважень. Тому слід виключити зі ст.4.42 ЦК. вказівку на суспільні орга-ізації як на суб"єктів відповідальності.
Появу у Цивільному Кодексі ст.ст. 442,443 ЦК дисертантка пов"язує а необхідністю встановити особливий посилений режим відповідальності держави за шкоду, заподіяну порушенням майнових і немайнових прав. З цієї причини законодавчо повинно бути встановлено, що згідно до ст. 442 ЦК відповідальність наступає не тільки за вчинення неправомірних дій у галузі адміністративного управління, а розповсюджується на всі сфори діяльності держави. Тому пропонується в диспозиції ст.442 встановити, що йдеться мова про "державні органи влади та їх посадових осіб, а також органи та посадових осіб, які здійснюють державно-владну діяльність в силу поіоадених на них повноважень".
В параграфі другому аналізується зміст понять "правомірність" та "протиправність". Висловлюється душа, що протиправними слід вважати будь-які дії, які порушують чужі суб'єктивні права, і, навпаки, правомірні ті дії, які не зачіпають прав інших суб"сктів цивільно-правових стосунків. Огхе, визнання правомірною діяльність, якою завдало шкоду, 05!;ачас лише то, що правом в певній мірі визначені виключні випадки, коли дії "проти права" є такими, що не наказуються і по тягнуть відповідальності. Держава визнає заподіяння кклди правомірним і надає гарантії імунітету від застосування мір відповідальності. В цьому випадку не повинна виключатися можливість застосування мір .захисту.
Протиправність дій органів влади пов"язуеться в цілому з перевищенням органом влади покладених на нього повноважень або з діяльністю, яка прямо суперечить нормативним актам, хоч особа і діс в мегах наданої їй компетенції.
У зв"язку з цим піддаються аналізу два основних методи регулювання діяльності: дозволяючій, тобто такий, що встановлює коло певних дій, які можуть здійснювати особу, і забороняючий, тобто тої сяй, що дозволяє особі здійснювати будь-яку ДІЯЛЬНІСТЬ, крім тої, що заборонена. Робиться висновок, що для регулювання діяльності органів влади повинен використовуватися перший із зазначених методів. Де дозволить більш чітко визначати ісомпетенцію органів влади і, відповідно, випадки протиправної діяльності органів влади, зловживання правом і т. і. Другий метод є більш переважним для регулювання діяльності громадян і інпшх осіб, які не входять до кола суб"єісгів органів влади.
Таким чшюм, з пороту чергу протиправність дій органів влади і, як наслідок цього, застосування мір відповідальності слід пов”язувати з виданням незаконних актів, неправомірним їх застосуванням, перевищенням наданих повноважень, нп суперечить як волі
доргави, тис і інтересам підлеглих державним органам осіб.
В параграфі третьому досліджується зв"язок між виною органів влади і необхідністю відшкодовувати заподіяну ними тісоду. Позиція диссрталтіси о цього питання грунтується на тому, що в цивільному праві першочерговою задачею є не вплив на особистість занодіюаача шкоди, а відновлення попереднього стану кредитора, що сіиіадає основну різницю між мотою застосування цивільно-правових заходів вплицу від адміністративних і кримінальних. Вині правопорушника в цивільному праві приділяється зна<шо менш уваги,, та;с яіс форма вини, шс правило, не впливає на розмір відшкодування шкоди. Проблема вини має значення лише при вирішенні питання про цілі застосування заходів захисту: виключно компенсаційні чи компенсаційні і • рспро-сивні. Розглядається питання про вибір засобів захисту, у випадку здійснення ДІЯЛЬНОСТІ, шв"язал0ї З ПІДВИЩОИОЮ небезпекою. У ЦІ)0МУ випадісу, на думку дисертантки, слід застосовувати міри захисту.
Так як органи влади користуються певними засобами, які допо- . маліють примушувати до .виконання їх рішень, їх діяльність в певній мірі повинна розглядатися як заснована на ризику. У •зв'язку з цим, коли аіетами органів влади, виданими навіть на правомірних підставах, завдано шкоди. суб"сістам таїсих правостосунків повинна надаватися можливість звортатися з питань відшкодування на соди навіть тоді, коли цо прямо не передбачоно в заісонодавстві. '
У четвертому параграфі розглядакяься питаїпш цивільно-процесуальних гарант і й правового захисту, майнових і особистих нсмайно-вих прав. Еисловлюсться душеа про необхідність розгляду справ про визнання недійсними акт і в органів влади і про відшкодування шкоди в одному'судовому процесі, а таїсож про необхідність надання можливості вирітонни цивільного позову до органу влади.під час розгляду кримінальної справи щодо посадової особи цього органу влади. Таїсий підхід допускає персоніфікацію відповідальності і вплив на особис-
тість правопорушник, що відповідає меті застосування кримінальних норм, а також сприяс більш скорійому і повному відновленню цивільних прав особи, якій завдано шкоду, тобто відповідає цілям цивільно-правового захисту.
У зв"язку з тим, що органи судової влади забезпечують більш демократичні засади розгляду справ, слід вгаслючити випадки, коли в законодавстві відомчий порядок розгляду спорів про неправомірність акту органу влади с єдиним можливим. Тобто, у особи повинна бути альтернатива: звертатися з питанням захисту прав "по інстанціям" чи до суду. Звертання зі скаргою не повинно призупиняти дію аіста органа влади, крім випадків, коли цо прямо передбачено у законі.
Створення додаткової системи судових органів по розгляду спорів, пов"язаних з діяльністю адміністративних органів /органів адміністративної юрисдикції/ дисертантка вважає поїси що но доцільним. ■
Аналізую™ заісордоіший досвід розгляду справ, пов"язапих з розглядом адміністративних спорів і відшкодуванням завданої адміністративними аістами шкоди, дисертантіса висловлює думісу про можливість визнання акта органу влади недійсним для конкретного випадку, коли особа звернулася з відповідною заяиою до суду. Позитивно рішоння суду но повинно тягнути відміну аіста в цілому, залишаючи аісг діючим.
Глава третя "Суб"сісти цивільних правостосунків, в яких однією з сторін виступає орган влади". В параграфі дається ісороткий огляд українського законодавства щодо цивільної відповідальності органів влади в історичному аспекті і висвітлюється ряд проблем, пов"яза-них з застосуванням нормативних актів з цього питання. Пропонується щодо всіх суб"єістів ст. 442 ЦК використовувати узагальнений термін "орган державної влади". Аналізується диференціація органів влади залежно від змісту діяльності і відповідно до розподілу вла-
ди на законодавчу, виконавчу і судову. Розглядаються питання притягнення до відповідальності відповідно до ст. 442 ЦК працівників суду, міліції, прокуратури.
Відповідно до розподілу органів влади в залежності від вмісту їх компстенції'акти органів влади мокяиво поділити на: а/аісги нормативного характеру, тобто такі, :«о можливо неодноразово застоао-вувати до невизначеного ісола суб'єктів і обов'язкові до вюсонання всіма; б/ аісти ненормативного характеру, тобто ті, які мають іпди-в і дуально визначений характер і орієнтовані на конкретного зкко-иавця, регулюють визначені правостосуики і також .мають обов'язковий характер для кошфєтних суб”єістів. '
■ До актів нормативного характеру можна також віднести аї«и, які тлумачать нормі задану, а до актів ненормативного характеру -правозастосовчі акти.
Розподіл актів влади на нормативні і ненормативні має значення при визначенні порядку визнання їх неправомірними. Наприклад, на душу автора, визнавати неправомірність актів органів вгацої влади повинен тільки певний орган - Конституційний суд, від рііюіі-іш якого залежить і питання про відшкодування якоди, завданої неправомірним актом органу влади.
При заподіянні шкоди актом ненормативного характеру питання про незаконність, недійсність акту і відшкодування ‘шкоди повинно розглядатися одночасно.
В той ко час диспозицію ст. 442. ЦК нема сенсу обтяжувати класифікацією актів влади. Достатньо вказівки, ио їх неправомірність повинна бути встановлена належним чином. '
Якщо л шкоду заподіяно аісгом законним і правомірним / иаприк-лад, виконання норми закону порушує або припиняє право власності/, достатнім для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди повинен бути сам факт заподіяння такої слюди.
В параграфі другому аналізуються нразостосушш, які виникають між державою і державними органами влади внаслідок залодіягюго органами влади правопорушення, аналізується можливість розгляду самої держави як суб'єкта вілиовідашюсті. Запропоновано поділяти суб”єктів зобов'язань відповідно до ст. 442 ИЯ на: 1/ фактичного
заполіювача інколи /органи державної клади/; 2/ боржника в зобов'язанні /держава/; З/ суб'єкта зобов'язання по шеаишшю
обов'язку відшкодувати шїсоду /орган державної влади/; и кредитора зобов'язання /держані/.
Таг:і висновки обумовлені тим. що державні органи влади с заа-жди предетаїшиїсами держави і уповноважені на здійснення державної діяльності, а отже держава повинна пости ризик неправомірної ді-ялііігосгі органів влади. Таїсий підхід також забезпечуй правозаступництво в питаннях відшкодування шкоди у виладісах пришшення діяльності органів державної влади. Гарантованість виплат а зо-
бов'язаннях по в і дій здуванню ішеоди забезпечується коитами бюджету держави або органів місцевого самоврядування. І із виключена таксх можливість звернення держави з регресним позовом до осіб, ЯІОШИ заподіяно пашду, якщо с можливість визначити винних.
В параграфі третьою досліджусться специфіка цивільно-правових стосунків за учгста органів галлового управління.
• Проблема поля гас: у тому, ідо державні підприємства потупають у правостосупки з органами галузевого управління о одного боку як з представниками власника, а з другого боку, як з представишся
владних структур. Тому вала» розрізняти випадки коли при виконанні неправомірних актів галузевого управління відповідальність покладається на держанні підприємства, а коли до відповідальності може бути притягнуто в тому числі і орган державного управління. Принциповим, на душу дисертантки, и з'ясування чи діяло державне підприємство в межах, наданих статутом підприємства повноважень, і
IB
тоді заподіяння шкоди маж розглядатися як власна діяльність підприємства. У раті втручання органа галузевого управління у господарську діяльність самого підприємства з використанням його владних повиовжонь такий орнан моке та1 сох бути притягнутий до цивільної йідповІ дальності на солідарних засадах.
Кодо вибору безпосереднього суб"єкта відповідальності, то міх органам влади як ариди'шо.и ocotioa і посадовою особою органу влади повинно бути віддано перевагу органу влади, яккй мас більш широкі молиїліюст і дійсно нідшкодувати заподіяну шкоду.
Далі аналізусться поняття посадової особи, як суб'єкта ст. 442 [Ці; порівнюється зміст цього поняття в цивільному, кримінальному, адміністративному праві; робиться висновок про неадекватність цього поняття у рійних галузях права 3 точки пору цивільного нрава посадова особа як суб"егсг ст. 442 ЦК; а/ виступає не від власного імені, а від імені доряавних органів або дер.тави в цілої/у; б/ має і.іоалиьості для застосування мір державного примусу; в/ її діяльність має владний характор. При цьому акти, які видаються посадовою особою, повітані мати "зовиі turn спрямованість", тобто не буги noiVY.saiii з вирішенням господарських питань, трудовими ііравостооушїаш і т. і.
Діяльність Президента України розглядається не просто як діяльність вищої посадової особи, а як діяльність державного органу влади.
Проводиться порівняння понять "компетенція" і "нраводієспро-можиість" органів влади, робиться висновок про незалежність цих понять, так як вони використовуються у правостосунках, які рогулю*
ються ііормаі.г.і рівних галузей права
Порушення суС”еіітявшіх прав має завади конкретний характер, ЩО ІІО ПККЛЮЧііС MG)!U:l50C'.l'i здійснення кількох правопорушень одночасно. Однак зміст ііравостосукків, які характеризумься рівністю
сторін п цивільно-правових стосушсах, а також підпорпдісованністю під час порушення норм адміністративного права, залишається незмінним. Тільки такий підхід забезпечує належний захист цивільних прав, з одного боку, і розширює коло суб"сктів захисту у порівнянні з тим, яісий зараз існус у законодавстві, з іншого боку. Тому слід породбачііти, то фізншіі і юридичні особи користуються рівним правом на цивільно-правовий захист і внести відповідні зміни в ст. ст. 442,443 ЦК. Зараз можливість захисту прав юридичних осіб відповідно до ст. 442 ЦК надається лише у встановлених законом випадках, а відповідно до ст. 443 ЦК не передбачена взагалі.
В главі четвертій "йсода як умова реалізації засобів цивільно-правового захисту" розглядаються проблеми щодо об"єкту цивільно-правового захисту, негативних наслідків порушення цивільних прав у вигляді заподіяння шкоди та умов і шляхів їх усунення.
Параграф перший присвячений питанню, які само цивільні права можуть розглядатися як об"єкт цивільного правопорушення, в тому числі неправомірними діями органів влади.
В цивільному праві можливість захисту помайнових прав залежала в першу чергу від того, чи супроводжувалось порушення немайно-вих прав заподіянням майнової шкоди. У зв"язку з цим пропонується розширити коло благ, які с об'єктом захисту цивільного права. Незалежно від наслідків дискусії про то, чи с майнові права об"сгаом тільки охорони, чи що й об”єктом регулювання засобами цивільного права, всі иемайнові права, проголошені в законодавстві, повинні бути об"ектом захисту цивільного права. Всі особисті номайнові права об"сдпані такою загальністю ознак, що незрозуміло, на чому грунтується розподіл ознаїе ці права можуть бути захищені, а ці -ні. Всі особисті номайнові права: 1/ не мають економічного змісту і, відповідно, важко ЇХ ОЦІНИТИ ЇХ у грошовій формі; 2/ мають специфічні засади припинення і відішсодування штоди; 3/ тісно і безпо-
середньо пов"язаііі з особист і етв.
Висловлюється думка про неадекватність понять "немайнова шкода" і "моральна шкода". Кемайнова шісода розглядається я:; будь-яке зменшення особистих благ б немайнопій сфері. Моральна ішсода охоплюється поняттям нсмайнової шкоди, але наслідком п заподіяння завжди с моральні та фізичні страждання особи. Немайнова шсода мо-жо бути заподіяна як діями винними, так і не винними. Щодо моральної шкоди - вона завади к наслідком винних дій.
' Само такий підхід обумовлює різницю і у застосуванні цивільно-правових засобів захисту. Тобто у випадку заподіяння моральної шкоди повніші застосовуватися міри відповідальності, які поряд з основною матою /поновлення етану потерпілого/ мають також впливати на особу правопорушника з превентивною метою. В той же час немай-пова шкода, яка не завдала страждань потерілій особі, можо вичерпуватися застосуванням мір захисту.
Цивільно-правова відповідальність завади має майновий характер, і само тому відшкодування моральної шкоди пов"язується з майновими еквівалентами /гроші або інше майно/. Щодо відшісодувагшя немайповйї шкоди, то п усунення може бути обмежено встановленням правостосунків, лісі не є майновими за змістом.
При розгляді питання про то, чи може бути заподіяно моральну ішсоду нефі зичній особі, дисертантка додержується позитивної точки зору. Аргументом на :сористь цього може бути визнання законом права за нофізичними особам мати ознаки, які характеризують і індивідуалізують особистість юридичної особи /право мати найменування, товарний знак, штамп, печатку, можливість зчищати ці права/.
Визнаною є також концепція виші юридичної особи. Отже, якщо законодавець визнає, що юридична особа .чола мати психічне ставлення до скоєного /вина/, то цілком можливо припустити наявність моральних страждань юридичної особи, які можуть розглядатися як
страждання власника. корі пияцтва, Пікиишшісіи підприємства о приводу неправомірного ущемлення прав юридичної особистості нефі зичної особи.
Щодо моральної шкоди доцільно використоиувати термін "аідико-дуваїшя", а ко- "компенсація", гак т: номодливо екпівалентно підно-г.ити моральний сїіііі потерпілої особи, а зміст поняття "компепса-цім" передбачай апокшітн і сті. віддаодуваїшя.
Параграф другий ні>іїєі'>ячслг.й відшкодувати:) шкоди як одному о засобів захисту цивільних прац, а тагам; іншим засобам цивільно-правового захисту. Дисертанткою аналізується сутність понять "іксо-да", "реальна шкода''. ''збитки", "ноотриулпі доходи", "упущена вигода”. .
Пропонується використовувати більп- пшроісо поняття "упущена ■ вигода", і псе на відміну від "пеотриманих доходів" включає но тільки майнову Кісоду, але й зацікавленість, і:;тсрос, імідж потерпілої особи та і н.
Дисертантка иоиитшшо оціню; пропозиції стосовно встановлення в законодавстві можливості 'стягнення потерпілим від доліістного правопорушення ідсогкії; ііід сум», призначеної до відшкодування. Така мо.глииісп. дозволяла 0 більш реально иідігасодовувати заподіяну шкоду, апалаючи на ііисокг.й рівень ішіиіяційнпх процесів та вшидко шісціношін грошових коштів па отані від звернення до суду і до виконання судового рішення, а такоя була б застолюнішм від здійснення долікту. .
Щодо інших способів захисту цішільшіх прав, то до їх сісладу доцільно ввести визнавші недійсним акту органів- влади, яюій не відповідай законодапсті'.у, а по.тодеїшя ст.б ЩС, до ідеться мова Про припинення дій, які порущу»7їь право доповнити словами "або йТЕОро-ИІ'Ь погрозу його порушення".
Дисортаігпшю такся запропонована до розгляду промірна мотоди-
к.а визначення розміру шісоди, заподіяної аістами органів влади.
ГЬ томі дисертації опублі ісопані такі роботи:
Про деякі гарантії здійснення принципа рівності учасників цивільних правовідносин // Разіштио национальной государственности союзной республики па современном итапс: Тезиси росгіублиісапской
паучно-праішіческой конференции. - Киев. - 1990. - 0,2 д. а.
Охорона трудових та цивільних прав громадян та організацій під неправомірних дій державних органів управління та їх слухових осіб //Філософсыса та соціологічна думка. - 1991. - М 2. - 0,1д. а.
Про доякі питання цивільно правової відповідальності за шкоду, заподіяну діями органів влади та їх посадових осіб // Радянське право. - 1591. - N 11. - 0,5 д. а.
К вопросу о зашите права собственности // Проблеми развития грааданского законодательства и методология преподавания граддан-сісо-правових дисциплин: Материалы научно-гіраістичсского семинара
29-30 января 1993г. - Харьков. - 1993. - 0,2 д. а.
Про деякі аспекти відповідальності за шеоду, заподіяну неправомірними діями органів влади // Правова держава. - К , 1993. -
Вин. Л. - 0,5 д. а.
' Про деякі правові аспекти врегулювання відносин по відшісоду-вашію ішсоди // Правова система України: теорія і практиіса: Тези
доповідей і наукових повідомлень республіканської пауїсово-практк'шої конференці ї. - Київ. - 1993. - 0,25 д. а.
. Щодо деяких питань відшкодувати ітшди // Проблеми підготовки нового Цивільного ісодоіссу України: Тези доповідей і наукових повідомлень республіканської науково-практичної ісошіорепції.- - Київ. -1993. - 0,25 д. а. ■
СуО"сктн зобов'язань по відшкодуванню збитків, завданих неправомірними діями органів ьлади//Правова держава.- К.. 1994..-
' ^
і. 5. -0,4 д.- а.
Захист прав осіб від неправомірних дій органів і-дадм- В кн.: їс.чик і право власності. - К , 1994.- 1,5 д. а.
Galina Yeremenko, “Civil and Legal Means of Personal Dcfence i Illegal Acts of Bodies of Power”
The dissertation is a manuscript It is presented for receiving of a tific degree of a candidate of jurisdiction, major in speciality 12.00.03 - • law; family law; civil lawsuit; international private law. Ukrainian State Academy, Kharkiv, 1994.
The manuscript consists of theoretic research of problems on civil and * defence relations appearing as a result of damage done by bodies of :r. A civil and legislative aspects of conceptions “bodies of power and inistration”, “illegal activity of power and administrative bodies”, ject and object of civil and legal defence’’ were reviewed. There were essed proposals on extension of a status for all subjects of defence (legal physical entities); on necessity to separate civil and legislative msibility of bodies of state power and those of local administration, as as normative and non-normative acts.
Body of power, payment for damage; means of civil and legislative ace.
. Еремспко Г.В. Гражданско-правовые средства защиты прав іщ от неправомерных актов органов власти. .
Диссертация представляет собой рукопись.Представлена на эисканис ученой степени кандидата юридических наук по специальности 2.00.03 - гражданское право; семенное право; гражданский процесс; еждународное частное право. Украинская государственная юридическая кадемия, Харьков, 1994. •
Рукошісь ■' содержит тсорстіїчсскнс исследования проблем гражданско-правовых охранительных отношении, возникающих в результате причинения вреда органами власти.Рассмотрен гражданско-правовой аспект понятии “органы власти и управлеш(я","неправомерная деяльность органов власти и управления", "субъект и объект гражданско-правовой .защиты".Высказаны предложения о расширсшш судебного порядка защиты гражданских прав, об уравнивании статуса всех субъектов защиты /юридические и физические лица/, о необходимости разграничивать гражданско-правовую ответственность органов общегосударствеішой власти и местного самоуправления, а также акты нормативного и ненормативного характера.
Орган влади, відшкодування шкоди,’ засоби цивільно-правового захисту.
