АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Конституционные основы формирования в Украине правового государства и усовершенствование деятельности милиции»
Українська академія внутрішніх справ ?'Г6 од
, , На правах рукопису
ГУСАРЄВ Станіслав Дмитровжч
"'КОНСТИТУЦІЙНІ. ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ . ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ВДОСКОНАЛЕНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
12,00.02 - державне право та управління; адміністративне право; фінансове право. .
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата, юридичних наук
Київ - 1994
Робота виконана на кафедрі теорії держави, права та політики Української академії внутрішніх справ. '
Науковий керівник: доктор юридичних наук, «Професор •
В.В.Копьйчиков .
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
В.Ф.Сіренко
кандидат юридичних наук, доцент \ '
' С.М.Штефан
Провідна організація: Українська державна юридична •
• академія.
Захист відбудеться *£ * 1994 р. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 052.05.01 в Українській академії внутрішніх справ за адресою: 252601, м. Київ, • їй. Солом"янська, І. . ‘ .
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української академії внутрішніх справ за адресою: 252601, м. Київ, пл. Солом"янська, І. '
Автореферат розісланий "^ " /- (■ ■■^•1994
Вчений секретар .спеціалізованої ради '
кандидат юридичних наук /> Б.І.Іенунтій
• - у ' •
Актуальність теми дослідження. .В період демократичних перетворень суспільного життя, реформування державних інститутів, що обумовлено прийняттям Декларації про державний суверенітет України та проголошенням Акту про незалежність України, першочерговими стають питання формування громадського суспільства, побудови демократичної правової соціальної держави. Функціювання останньої передбачав реалізацію ряду принципів, заснованих на визнанні загальнолюдських цінностей, поважному відношенні) до особи, признанні її пріоритету у взаємовідносинах з державою - все це е важливою умовою подальшого прогресу українського суспільства.
В зв"язку з цим особливу актуальність набувають завдання забезпечення стабільності громадського життя, безповоротності початих в економічній, політичній та духовній сферах реформ, створення на цій основі умов для розвитку в Україні ринкових відносин. Успішне рішення цих завдань в значній мірі залежить від ефективної родоти правоохоронних органів держави, в тому числі міліції, яка повинна зтати гарантом забезпечення прав та законних інтересів громадян.
Сьогоднішні стандарти, відносно ролі, місдя та характеру ді-ільності правоохоронних органів далеко вийшли за межи тих уявлень, ікі складалися на протязі десятиліть в умовах жорсткого адміні-:трування та строгої регламентації з боку держави. Це пов"язано з іідвиїденням статусу особи, процесами демократизації, підвищенням >олі права, розширенням та поглибленням уявлень про саме право.
Звідси постають нові вимоги до діяльності органів внутрішніх іправ, інших правоохоронних органів, суть яких зводиться до подавшого підвищення ефективності їх роботи. Серед вимог, відносно іяльності міліції, на перший план постають такі, як вдосконален-:я нормативно-правової бази, форм, методів роботи, поліпшення ор-'анізаційної структури, зміцнення законності в роботі всіх під-озділів міліції, підвищення рівня їх матеріально-технічного за- . езпечення, вдосконалення кадрової політики.
Значення елективної роботи правоохоронних органів особливо про-лідкується в аспекті задач державного будівництва, реалізації та-их принципів правової держави, як панування права, взаємної від-овідальності держави та особи, реальності забезпечення прав та вобод громадян, розвитку правової культури у суспільстві та
НШИХ. ' ■ '
Тільки на основі зміцнення режиму законності, в умовах стабільності правопорядку український народ зможе подолати всі труднощі, пов"язані з глибоков кризоіз, активізувати творчу роботу по оновленню держави і суспільства. .
Особливість теперішньої ситуації у сфері охорони прав та сво^ бод громадян полягає у тому, що поряд з нарощуванням зусиль в роботі правоохоронних органів зростає активність з боку організованої злочинності.
Органами внутрішніх справ використовуються всі нові засоби та методи боротьби з правопорушеннями. Однак, досвід розвинутих країн світу свідчить, що-для подолання такого соціального явища, як злочинність, суспільство повинно використовувати всі резерви, оскільки силами одних лише правоохоронних органів цю проблему не вирішити. Значною подією в цьому плані сталося прийняття Верховною Радою України спеціальної програми боротьби із злочинністю, яка містить в собі цілий комплекс заходів економічного, політичного, правового характеру., та що особливо важливо, механізм їх практичного втілення.
Слід зазначити, що не можна будувати правову соціальну державу, продовжувати курс на демократизацію суспільного життя в умовах, коли практично не гарантована безпека особи; не забезпечені в повній мірі' її права та свободи, не створені належні умови для формування та успішного функціонування громадянського суспільства. У зв"язку з цим виникає необхідність у проведенні ряду теоретичних досліджень, що визначать перспективи та цілі державного бу дівництва в Україні, розкриють механізм реалізації принципів демо кратичної чіравової соціальної держави. В ході цих досліджень недо статньо обмежитися-питаннями, що пов"язані з реалізацією програми ■боротьби.із злочинністю. Мова повинна йти про комплекс програмних документів, націлених на зміцнення економічного базису суспільства, реформування основ і форм політичного життя, про відродження духовної культури народу. Рішення всіх цих проблем тісно пов"яза-ні між србою, одйак, підготовці та реалізації наведених'документів суттєво завакасть глибокі розмежування та конфронтація різних політичних сил, нестача кваліфікованих кадрів-професіоналів, знач; пасивність населення, втратившого .'-віру-в успішне зазєршення демократичних перетворень. ' . . ■
Однак, в такій ситуації особливо .зростає роль наукового прогнозування, що спирається на аналіз передового вітчизняного та зарубіжного досвіду. Особливо слід підкреслити важливість прийняття нової Конституції України, яка не тільки закріпить основи і напрямки суспільного розвитку, але в якійсь мірі буде відігравати роль програмного документу, що визначить шляхи подальшої демократичної реформації суспільства та держави. ■
Концепція побудови в Україні демократичної правової соціальної держави висуває комплекс завдань, які в межах її реалізації мавть бути послідовно втілені в життя. Одним із них є завдання щодо ролі, задач, принципів організації та форм діяльності міліції.
Висування та дослідження цієї проблеми є головним у визначенні актуальності теми дисертації. .
Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі існуючих теоретичних положень та висновків розкрити сутність та зміст поняття "демократична правова соціальна держава", проаналізувати теоретичні аспекти її формування в Україні, пов"язавии цю задачу з проблемою удосконалення діяльності міліції в нових умовах.
Досягненню цієї мети служить вирішення в дисертаційному дослідженні слідуючих питань:
- не підставі історичного аналізу розкрити ідейні передумови становлення та розвитку концепції правової держави;
- продовжити дослідження теоретичних положень конструкції правової держави та відбиття її суттєвих ознак у Конституції України;
- узагальнити систему запропонованих різними авторами принципів організації та функціонування правової держави, виділити головні
.з них, на підставі чого скласти своє визначення поняття правової держави; . •
- за допомогою аналізу політико-економічної ситуації в Україні визначити найбільш важливі причини, які обумовили розвиток кризових явищ, що перешкоджують становленню правової держави;
- розглянути проблеми формування в Україні демократичної право-
вої соціальної держави через призму реформування політичної,, економічної систем та духовної сфери суспільства; .
- визначити основні напрямки, характерні риси та умови формування в Україні громадянського суспільства, закріплення його принципів та форм'взаємодії з державою у Конституції України;
Я-4-№і-
- розкрити зростаючу роль права в суспільстві,у правоохоронній •
діяльності держави, в регулюванні суспільних відносин та зміцненні режиму законності, особливо в сфері реалізації прав та свобод громадян; • " .
- в аспекті реалізації принципів правової держави розробити практичні рекомендації відносно подальшого удосконалення нормативно-правової бази діяльності міліції;
- на підставі порівняльного аналізу організаційної структури управління в різних поліцейських системах іноземних держав розглянути можливості створення в Україні муніципальної-міліції, порядок її організаційно-правового та ресурсного забезпечення.
Методологія та методика дослідження. В основу дослідження покладено принципи та основні категорії діалектико-матеріалістично-го пізнання соціальних яіцшц та процесів, крім того, методологічна база дослідження вбирає в себе наукові полонення філософії, політології, загальної теорії права, галузевих правових наук. Автором використано загальнонаукові та приватнонаукові конкретні методи: системний, формально-логічний, структурно-функціональний, статистичний, історичний, порівняльно-правовий, які і забезпечили ефективність, наукового аналізу. • . ' •
Правову основу дослідження складарть: міжнародно-правові норми та акти, ратифіковані у встановленому порядку Україною, проект Конституції України, Декларація про державний суверенітет та Акт проголошення незалежності України, Закон України про міліцію, Деркав-на програма боротьби із._злочинністю, Закон України про організаційно-правові .основи боротьби з організованою-злочинністю, інші законодавчі акти, а такок, нормативні акти та документи МВС України у тому обсязі, який був необхідним для дослідження. . . .
Використовувалися також положення Конституцій Німеччини, Франції, США, окремі норми ззконів, регулюючих діяльність поліції західних деркав, закони про міліцію республік Беларусь, Молдови та Російської1 Федерації.
При ц-ьому автор у-своєму дослідженні виходив з прогресивних ідей, що, складають загальнолюдські цінності в сфері політико-право-в'ої та філософської думки, а також практики сучасних демократичних
' Д.ЄрЖВВ* \ ■ - ' 1 1 1 ■ ; ' . ■ .'
В дисертації використовувались теоретичні положення та рекоиен-
дації вчених, працюючих в сфері загальної теорії та історії держави та права, політології, державного /конституційного/ та адміністративного права, теорії державного управлінь. Використовувалися також праці спеціалістів, працюючих в області інших суспільних наук. :
Перед усім слід назвати праці М.С.Грушевського, М.Драгоманова,
О.Ф.Кістяковського,.М.М.Ковалевського, С.0.Котляревського, М.І.Па-, ліенка, Ф.В.Тарановського та інших вчених, які займалися дослідженням проблем розвитку української державності. їх наукова спадщина стала теоретичною основою для подальшого розвитку найбільш прогресивних ідей національного відродження України, побудови демократичної правової держави та інших. Із згаданих проблем вже опубліковано ряд теоретичних розробок. Проте в цілому вони ще не піддавалися комплексному монографічному дослідженні) в аспекті державного права та управління.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що в ньому комплексно розглянуто теоретичні та практичні питання формування демократичної правової соціальної держави в Україні, визначені місце та роль органів внутрішніх справ в цьому процесі. Висвітлено коло задач в сфері удосконалення діяльності міліції, що виходять з вимог конституційного будівництва в Україні, посилення охорони прав та свобод громадян, напрацьовані деякі практичні рекомендації для їх вирішення. ,
У відповідності до етапів розвитку політико-правової науки в конкретно-історичному аспекті розглянуто передумови та історичні витоки створення концепції правової держави, у розробці якої відповідну роль відіграли і представники правової науки в Україні.
Особлива увага в проблемі вдосконалення діяльності міліції приділяються питанням її структурної організації, заснованої на здійсненні децентралізації управління в органах внутрішніх справ.
" Обгрунтовано ідею про можливості та цілеспрямованість створення двох основних рівнів організації міліції - місцевого та республіканського.
На захист виносяться слідуючі теоретичні положення, висновки та практичні, пропозиції:*
- концепція правової держави була підготовлена усім ходом суспільного розвитку, в результаті спадкоємності політико-правових ідеалів, які, не змінюючи свобї стті, набули в даній концепції
- б -
свого найбільш повного морального та демократичного виразу;
• - хоча вчення про правову державу були оформлені в епоху становлення та розвитку буржуазних відносин, в умовах боротьби проти феодального свавілля та абсолютизму, їхні ідейні джерела були сформульовані значно раніше /Сокраг, Аистотель, Полібій, Цицерон/. Положення про владу законів, як сполучення сили та права.про рівність людей на підставі природнього права,'про вірні та невірні форми правління та інші, стали основою для-становлення і розвитку історично прогресивних вчень про розподіл влад, конституціоналізм, правову державу в ХУП-ХІХ с.с. /Д.Локк, ЕЛ.Монтеск"є,
І.Кант, Р.Моль те іних/; • . . -
.-.на основі аналізу політико-правової думки в Україні та Росії відносно досліджуємого питання можна дійти до висновку, що основними характеристиками, які вкладалися різними авторами в поняття правової держави, слід назвати: організації) верховної державної влади за принципом розподілу влад; чітку празову регламентацію завдань.і. компетенції кожного державного органу; недоторканість прав особистості; наявність надійного механізму реалізації та захисту прав всіх членів суспільства; суворе дотримання законів як. державними структурами, так і кожним індивидом окремо; забезпечення державою внутрішньої та зовнішньої безпеки громадян; створення рівних умов для самовизначення індивида і т.п.; ■ ...
в результаті класово-волюнтаристського підходу до поняття суті правової держави в радянській правовій науці, починаючи з 30-х .
років, склалося негативне відношення до самої ідеї правової дер- :. жавності, що було одним з'.конкретнпх виразів правового нігілізму та дуже негативно вплинуло на практичну діяльність в.сфері охорони прав'та свобод громадян, на результатах наукових досліджень в сфері теорії права та держави, конституційного права;
- в тбперішній час в юридичній літературі висловлюється ряд думок відносно теоретичної конструкції правової держави, які відрізняються за своїм змістом. Більшість авторів визнають головними рисами правової держави панування права, принцип рівності всіх ■ перед законом, підзаконний-характер діяльності виконавчо-розпорядчих органів, організацію верховної державної влади за принципом ■ розподілу, влад, взаємну відповідальність держави та особи, високий рівень правової культури в суспільстві, професіоналізм пра-
цівників юридичних служб, в тому числі і міліції та інші;
- підкреслюючи необхідність створення відповідних умов для функціонування громадянського суспільства, на базі якого повинна формуватися правова держава, автор робить висновок, що правова держава - це політична структура, яка забезпечує організацію та діяльність в громадянському демократичному суспільстві суверенної державної влади, яка заснована на визнанні загальнолюдських . цінностей, принципів справедливості, гуманізмі, пріоритеті права, реальному забезпеченні прав та свобод особистості;
- підкреслюючи загрозу можливої дезінтеграції українського, сус-
пільства,яка обумовлена цілим рядом негативних явищ в економічній, політичній та духовній сферах,дисертант обгрунтовує положення про те,що одним з першочергових завдань на етапі формування правової держави в Україні'є забезпечення миру та злагоди в суспільстві, проведення ефективної економічної реформи,соціальний захист населення; ' , .
- поряд з розвитком процесів розширення самоврядування, посилення економічної самостійності регіонів, в умовах переходу до нових методів господарювання складаються об"єктивні передумови втілення принципово нових засад організації міліції, що дозволить в значній мірі посилити охорону правопорядку, врахувати особливості криміногенної ситуації окремо взятого регіону;
- вирішенню ряду проблем в справі правоохорони може послужити ' створення на основі самоврядування та самозабезпечення регіонів му1 ніципальних структур міліції, які складуть нижчий рівень організації по відношенню до системи органів МВС. Разом з цим, в юридичній літературі існують точки зору відносно створення третього рівня організації - міжрегіональних підрозділів, які повинні вести боротьбу з організованою злочинністю та корупцією.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає в комплексному аналізі проблем формування правової держави в Україні. , , '
З позицій підвищення ролі права в процесі регулювання суспільних відносин, а такоп ефективності в роботі правоохоронних органів були досліджені питання удосконалення діяльності міліції в нових умовах, визначені актуальні проблеми та розроблені практичні рекомендації з питань оновлення правової основи діяльності, покращення організаційної структури міліції, чого вимагають завдання 3-4-/953 •
конституційного розвитку української "держави. .
Висновки, та положення, сформульовані в дисертації, можуть бути використані в процесі розробки відповідних законопроектів, інших нормативно-правових актів, які регулюють сферу діяльності міліції, а також в процесі викладання учбових курсів: "Конституційне право", "Теорія держави та права", "Теорія політичних та правових вчень", "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ", інших дисциплін. ,
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки та рекомендації в межах досліджуваних питань знайшли своє відображення в матеріалах, республіканської науково-практичної конференції в м.Києві./25-26 вересня 1992 р./, вони використані Української) академією внутрішніх, справ в ході підготовки по завданню ’ Державного комітету України по науці, та технологіям проекту "Концепція правоохоронної діяльності в умовах формування демократичної правової держави в Україні". Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави, права і політики та кафедри конституційного права Української академії внутрішніх справ. Крім цього, вони викладені в опублікованих автором науко- . вих статтях, використані при розробці методичних рекомендацій по окремих темах учбового курсу, з ході проведення семінарських та ' практичних занять. '
Структура роботи.Дисертація складається з вступу, двох глав, що містять по три параграфи, висновку та бібліографії. . .
ЗМІСТ РОБОТИ '
У вступі обгрунтовується актуальність дослідіегіня, дається оцінка обсягу наукової розробки проблеми, визначається об"єкт, мета і завдання наукового аналізу, характеризується методологічна та теоретична база, формуються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна і практичне значення результатів проведеного дослідження. ■
. В першій главі - "Загальна характеристика демократичної правової соціальної держави" досліджуються питання становлення та розвитку політико-правових ідей про найкращим чином організовану державу,- формування концепції правової держави, її розуміння представниками різних правових шкіл та течій на зламі ИХ-ХХ століть та на сучасному етапі. Визначаються головні риси демократичної правової соціальної держави, а також основні напрямки формування такої держави в -Україні, виходячи з завдань, що обумовлені перс-пективаїга конституційного розвитку української державності. До складу першої глави входять слідуючі параграфи: розвиток концепції правової держави в політико-правовій науці; основні риси демократичної правової соціальної держави; головні напрямки формування демократичної'правової соціальної держави в Україні.
Для досягнення об"єктивності при аналізі проблем формування правової держави, як найбільш вдалої форми державної організації, автором зроблено спробу прослідкувати окремі державно-правові . концепції представників різних епох, які так-чи інакше здійснювали вплив на становлення та розвиток саме теорії правової держави. Це дає можливість більш конкретно визначити соціальну цінність тої чи іншої теоретичної конструкції, зробити позитивний внесок у її розвиток, виходячи із умов сьогодення, не втрачаючи послідовності та зв"язку із попередніми дослідженнями, '
" В. загальному руслі розвитку соціально-політичної думки про >праведливий устрій та організацію суспільного життя людей ще за-Загато часів тому була сформульована ідея, у якій приписи права, іавдяки визнанню та підтримці їх публічною владою, становляться ібов"язковими правилами поведінки. Розуміння держави як правової ірганізації публічно-владної сили стало основою в концепції пра-ової держави,
• ' ■■
1. Ще за часів Аристотеля було обгрунтовано концепцію правлін-
іія правових законів, що вказувало на внутрішній зв"язок права та держави. Розуміння справедливості за Аристотелем зв"зяано з уяв- . леннями про державу, тому як право, що служить критерієм справедливості, е регулюючою нормою політичного спілкування. Важливим ■ висновком у Аристотеля є те, що він у всякому державному устрою розрізняв три елементи за їх функціональним призначенням: перший - законорадчий, другий - магістратури, третій - судові органи. . ■ .
Значну увагу проблемі вдосконалих та невдо.сконалих типів держави првділяв Платон, який більш ретельно вивчав закономірності існування та розвитку негативного типу держави. Проводячи класифікацію цього типу держави, Платон виділяв чотири можливі форми, . одну з яких називав демократією. Найгіршою формою відхилення від ідеального державного устрою він визнавав тиранію - владу одного над всіма в суспільстві, яка, за його розумінням, виникає з демократичного устрою. . '
Слід зазначити, що значний внесок у розвиток політико-правової думки стосовно питань державного устрою та розвитку внесли древньо-римські мислителі, особливо Цицерон, який у своїх.дослідженнях приділяв значну увагу проблемам співвідношення права та держави, політики та закону. Держава, згідно його концепції, е правовою не в силу дотримання нею своїх законів, а в силу того, що держава по своєму джерелу, по своїй суті є природним правом народу.-Крім того, Цицероном був сформульований дуже важливий принцип організації держави - під дію закону/повинні підпадати всі. '
2. Наступним етапом розвитку теоретичних уявлень-про державно-правовий устрій суспільства слід назвати період діяльності таких видатних вчених як Джон Локк, 1.Л.Монтеск"є, І .Кант, Г.Гегель та інші. В їх працях вже більш чіткіше просліджуються ті головні ознаки держави та принципи її функціонування, на основі яких можна визначити конструкцію правової держави.
Значної актуальності у цей період набувають проблеми реального забезпечення політичних та економічних прав та свобод особистості. Великого інтересу.в зв"язку з цим набувають труди Імануіла Канта /172-4—1604/, який значну увагу приділяв сутності права та держави.
Визначаючи наявність двох форм існування права /приватного та публічного/, Кант пов"язує їх з існуванням категоричного імперативу - найвищого морального закону, який виходить із самої природи людини. В центрі його філософської системи знаходиться людина, особистість якої він розумів не як засіб, а як ціль, що має безумовно прогресивний характер. .
Яскравий представник німецької класичної філософії - г.В.Гегель багато часу присвятив дослідженню проблем громадянського суспільства та забезпеченню в ньому індивідуальних інтересів особистості, що, на його думку, складає основу всякої справедливості в суспільстві. Особливе значення для нормального розвитку держави те суспільства Гегель відводив свободі індивідів в сфері відносин власності, розвиток яких на підставі свободи власника є головною умовою розвитку держави. Кожен член громадянського суспільства, за Гегелем, володіє цілою системою індивідуальних потреб та має право вимагати від суспільства їх задоволення. Важливо у цій ідеї те, що урахування індивідуальних"особливостей", підняття приватного інтересу над рівнем публічного повинно здійснюватися за допомогою поліції та корпорацій, що підкреслює роль державних органів' у сфері забезпечення прав та свобод громадян. Мета поліцейського нагляду та опіки, за розумінням Гегеля, - це надання індивіду наявної можливості для досягнення своїх індивідуальних цілей. Під на- . глядом публічної влади повинні також бути загальнокорисні інтереси. При цьому, головна роль у врегулюванні взаємовідносин держави та громадянського суспільства Гегель відводив праву, у якому виділяв загальне абстрактне та внутрішнє державне право. Таким чином, теоретичні розробки Гегеля стосовно призначення державного права, яке повинне закріплювати особливі інтереси громадян, ролі поліції та корпорацій, є важливими елементами, що складають теорію правової держави та громадянського суспільства.
Політико-правові погляди І.Канта, Г.Гегеля, інших представни- ■ ків склали відповідну теоретичну базу для подальшого розвитку ідей щодо державного устрою та розвитку суспільства, призначенню та сутності права, конституції ¥ сфері діяльності органів державної • влади. -
3. Окремим блоком в дисертації досліджуються питання про розвиток окремих положень теорії правової держави в Україні і Росії,
пов"язані з обгрунтуванням справедливого устрою суспільства,заснованого на ідеалах свободи, рівності, братерства, а також держави, яка підтримується всім народом. Серед видатних діячів культури та науки, яким були притаманні ці ідеї, слід назвати Т.Г.Шевченка, А.Ф.Кістяковського, С.А.Котляревського, М.М.Кова-левського, М.І.Палієнка, Ф.В.Тарановського, М.Драгоманова, М.Грушевського та багатьох інших, які піклувалися про розвиток української державності, збереження її національної самобутності, підвищення добробуту українського народу. .
Одним з принципів правової держави у сьогоднішньому розумінні е принцип наявності надійного механізму захисту прав та свобод громадян. Ці питання буди об"єктом досліджень А.Ф.Кістяковського ®а Є.В.Васьковського. Якщо А.Ф.Кістяковський вказував на необхідність забезпечення незалежності судів від втручання адміністративних органів, для чого запропонував цілу систему організаційно-правових заходів, то Є.В.Васьковський висвітлив роль та призначення інституту адвокатури для ефективної діяльності правозахисного механізму, обгрунтував необхідність поширення- прокурорського нагляду за діяльністю судових органів.
Дуже важливим питання для формування правової держави є дослідження проблем взаємовідносин держави та особи, визначення межі втручання держави у особисте життя індивіда. М.М.Ковалевський ■ попереджував про можливість існування так званої поліцейської держави, яка з метою задоволення державних інтересів визнає можливим втручання поліції у сферу особистого життя. Однак, не завжди до проблем;: ьтручання, на його думку, слід підходити а позицій взаємовідносин держави та індивіда. Згідно з розумінням М.М.Ковадев-ського, разом із розвитком відносин громадянства поширюється і сфера втручання' держави, цо обумовлено, з одного боку, ускладненням суспільних відносин, а з другого, прийняттям державою на себе ряду функцій, які раніше виконувалися спільножиттевими союзами /сім"я, рід, община, церков і т.п./. Таким чином, вирішуючи проблему обмеження державної влади у сфері особистих прав та свобод громадян, слід зазначити, що разом із розвитком громадянського суспільства відбувається поширення державного втручання іншого роду у справи суспільства. Тобто на державу покладається ряд функцій по забезпеченню інтересів суспільства /забезпечення'внутрішньої та
зовнішньої безпеки, організація виробництва, охорона правопоряд- ' ку, соціальне забезпечення та інші/. Ця ідея стверджує ще раз висновок про необхідність оновлення та розвиток державних інститутів, які повинні сприяти розвитку громадянського суспільства, задовольняти його потреби та інтереси. •
Проблемам забезпечення державного суверенітету було присвячено праці М.І.Палієнка, що залишається актуальним і сьогодні, в умовах розбудови української держави. Суверенітет, за думкою видатного вченого, є відмінною ознакою держави, що виявляється у . спроможності утворювати свою Конституцію, визначати основи соці-
- ально-еконсмічного устрою, внутрішньої та зовнішньої політики.
Серед багатьох інших слід назвати ім"я Ф.В.Тарановського, який займався дослідженням умов та принципів функціонування правової держави. Одною з важливих умов, на думку автора, є визначення державою за своїми підданими не тільки обов'язків, але й цілого комплексу громадянських прав /право на недоторканість особи та приватної власності, право на свободу пересування, свободу слош, свободу і таємницю листування та інші/, в тому числі права на домагання до держави. Далі автор стверджує таку дуику - якщо право є нормою соціальної поведінки, а держава елементом співжиття, то цілком, логічно, що держава в усіх випадках повинна підкорятися праву. Це положення є одним із основних, що покладені в основу організації правової держави та її взаємовідносин із суспільством.
Завдяки розвитку культурного прогресу, як вважав Ф.В.Таранов-ський, стає можливим визнання абсолютної цінності людської особистості, яке сумісно лише із закономірним підкоренням індивіда державній владі та обов"язковою правомірністю діяльності останньої. ■ . .
4. Слід зазначити, що не дивлячись на розробку окремих теоретичних положень, концепція правової держави на початку XX століття ще не набула своїх конкретних обрисів в працях вчених-юристів, хоча вже відображала різні підходи відносно характеристик такої держави. ■
Серед них можна визначити слідуючі: організація верховної дер-кавної влади за принципом розподілу влад, чітка правова регламентація задач то компетенції кожного органу держави; недоторканість прав особистості; наявність надійного, механізму забезпечення прав
всіх членів суспільства; суворе дотримання законів як державними структурами, так і кожним індивідом окремо; забезпечення державою зовнішньої та внутрішььох безпеки громадян; створення рівних умов для самовизначення індивідів.' .
Зараз, коли вирішується питання.розбудови в Україні демократичної правової соціальної держави, прийняття Конституції України, дослідження великої теоретичної спадщини, збагаченої вітчизняною думкою, виявляються вельми важливими не тільки з точки зору теорії, але й практики державного, зокрема конституційного будівництва. Звернення до старих доктрин' підтверджує їх довічну цінність, дає можливість глибше усвідомити їх соціально-історичну користь, врахувати передові погляди мислителів минулого в теперішній політичній практиці. ' ' '
5. Виходячи із завдань реалізації основних положень проекту. , Конституції України, який має стати програмним документом у справі відродження української державності, дисертант робить аналіз кризової ситуації, що склалася у суспільстві в різних сферах його життя. ■ •
На підставі проведеного аналізу автором висловлюється думка,, згідно з якою початковим етапом всієї багатопланової роботи по формуванню в Україні демократичної правовоїсодіаіьноїдержавиє поступове утворення громадянського суспільства та паралельно з цим - відповідних державних інститутів. Саме громадянське суспільство повинно стати найбільш сприятливою соціально-економічною ба-•зою для сормування правової держави. Його характерні риси було визначено ще у працях Аристотеля, Х"юма, Руссо, Канта-, Гєгеля.
У сучасній юридичній літературі цьому соціальному феномену приділяється. значна увага. Найбільш вдалим визначенням цього терміну, на думку автора, є його виклад у спільному радянсько-французькому виданні 1989-р. "50/50. Опыт словаря нового мышления":"Громадян-, ське суспільство" - це сфера спонтанного самовиявлення свободних індивідів га асоціацій громадян, що сформувалися добровільно, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і свавільної' регламентації діяльності .цих громадян з боку органів державної влади". . ; ' , •
. 6. Основними напрямками по вирішенню завдань державного.будів-ництва, що виходять з проекту нової Конституції України, слід назвати.; . . •
- реформування сфери майнових відносин, забезпечення умов реальної економічної свободи, шляхои розвитку різних форм.власнос-
. ті, в тому чїїслі і приватної, що створює підвалини економічної, свободи особи, а значить всякої свободи в громадянсько мі' демократичному суспільстві;, ,
. - поетапне проведення "малої приватизації" для досягнення факторів ринкової економіки: створення значної мотивації праці для всіх учасників виробництва, ефективної системи управління народним господарством на основі здійснення демонополізації економіки та децентралізації функцій управління, створення альтернативних , виробничих структур, розвиток підприємництва;
- забезпечення владними структурами стійкого миру в республіці, соціальної безпеки громадян, злагоди та надійного правопорядку;
- подальший розвиток інститутів демократії та самоврядування
регіонів; .
- розв"язання пройдем, пов"язаних з вдосконаленням національних відносин, урахування при цьому законних прав таінтересів націй
та меншин, що проживають на території України; :
- сприяння з боку державних органів та посадових осіб розвитку
національної культури, підвищення культурного рівня населення в цілому; . .
-більш ефективне стимулювання інтелектуальної праці з одночас- . ним підвищенням вимог до ефективності її результатів; '
- охорона та відродження навколишнього середовища;
- організація належного соціального забезпечення та інші.
У другій главі - "Актуальні питання вдосконалення організації та.діяльності міліції в умовах формування демократичної правової соціальної держави" робиться аналіз нормативно-правової бази діяльності міліції через призму забезпечення основних конституційних прав та свобод громадян, досліджуються можливості створення в Україні підрозділів муніципальної міліції. Цю главу складають слідуючі параграфи: проект Конституції України та вдосконалення нормативно-правової бази діяльності міліції; проблеми децентралізації управління та поліпшення організаційної структури міліції в руслі’ завдань конституційного будівництва в Україні; задачі вдосконалення фюрм та методів діяльності міліції у сучасних, умовах. .
Нові,- підвищені вимоги висуваються до співробітників органів внутрішніх справ, У сфері боротьби із злочинністю, іншими видами правопорушень від них вимагають полівдення ефективності цієї боротьби, застосування додаткових засббів вдосконалення своєї діяльності, Важливою мірою у вирішенні цього питання слід назвати правотворчу діяльність орг&нів держави, яка регулює відношення -"громадянське суспільство - держава" в сфері забезпечення правопорядку. '
1, Питання- правової регламентації діяльності правоохоронних органів стають більш актуальними, оскільки вдосконалюються процеси демократизації суспільства, суспільна думка звільняється від суворої регламентації та контролю з боку держави, більш широкої гласності набувають прорахунку що мають місце в роботі правоохо-
1 ронних органів, для їх подолання треба провести ряд заходів по вдосконаленню організаційної структури та правової основи діяльності. -
Па цей час діє достатньо широка мережа нормативно-правових актів, що регламентують діяльність міліції. Серед них закони, по-лохення, укази, накази, інструкції і т.п. Таким чином складається цілий комплекс нормативного матеріалу, елементи якого не завжди відповідають вимогам системності, узгодженості, доступності. Серед документів, що регламентують організацію та діяльність міліції слід назвати: Конституцію /Основний Закон/. України; Закон України про міліцію; Положення про Міністерство Внутрішніх справ;
.Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ; Закон України про оперативно-розшукову діяльність, Державну програму боротьби із злочинністю, Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, Закон України про державну службу, інші нормативно-правові акти.
Слід зазначити, що з участю відповідних комісій Верховної Ради України практично створена нова законодавча база'для діяльності правоохоронних органів. Інше з. питань, у вирішенні якхх приймає участь МВС України, прийнято більше 150 законів та постанов, Із правоохоронними органами іноземних деркав підписано більш як 30 угод з питань взаємодії та правової допомоги. _ •
2. Виходячи із завдань побудови в Україні демократичної правової соціальної деркави, автор аналізує комплекс діючих нормативних
документів, що регулюють діяльність міліції, з позицій реалізації деяких- принципів правової деркави: принципу реального забезпечення прав та свобод громадян; принципу взаємної відповідальності держави та особи; принципу високої правової культури членів суспільства. Осмислення діючого законодавства через систему названих принципів та порівняльний аналіз із законодавством інших країн допоможе більш ретельно вивірити співвідношення завдань, що виходять ' із потреби конституційного розвитку України, та якості правових засобів, за допомогою яких будуть вирішуватися ці завдання. ■ Продовжуючи формувати на підставі Конституції України нормативно-правову базу діяльності міліції, треба зазначити, що велике практичне значення буде мати реалізація такого типу правового регулювання, при якому органу держави, його структурному елементу або посадовій особі дозволено лише те, що прямо вказано в законі, .
3. Ке менш актуальними стають проблеми вдосконалення організаційної структури міліції. Як підказує світовий досвід, разом із перебудовою органів державної влади та управління, що передбачає • проект нової Конституції України, необхідно прогнозувати відповідні зміни в системі правоохоронних органів, які є важливою ланкою в системі виконавчо-розпорядчої влади.
З поширенням економічної самостійності регіонів та вдосконаленням органів місцевого самоврядування неминуче виникає питання про децентралізацію органів внутрішніх справ, створення альтернативних структур, які :6 вирішували питання правоохорони, виходячи із потреб місцевого характеру. . '
Вже багато цікавих ідей тз пропозицій щодо поліпшення організаційної структури міліції реалізовано Міністерством внутрішніх справ України. Зміцнено підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, успішно функціонують підрозділи податкової та дорожньої міліції. Створено відділи правових та міжнародних відносин, центри громадських зв"язків та кримінологічних досліджень, управління внутрішньої безпеки. Активно функціонує Українську "йаціоняльне бюро "Інтерпола". Все це реальні кроки в напрямку вдосконалення організаційної структури, підвищення ефективності роботи всіх органів та підрозділів МЗС. - ■
За короткий час вищеназваними підрозділами вже досягнуто знач-
них результатів, про що свідчать статистичні матеріали результатів боротьби зі злочинністю. Це не весь перелік заходів, які було проведено керівництвом МВС України, і робота в даному напрямку триває. '
У зв"язку з дим слід звернути увагу на використання такого резерву структурного вдосконалення як створення підрозділів муніципальної міліції, що .з успіхом використовують поліцейські системи розвинутих країн, •
. Аналізуючи умови політичного та економічного життя в Україні на теперішньому етапі, автор приходить до висновку про можливість створення муніципальних підрозділів та їх забезпечення як в правовому, організаційному, так і в матеріальному аспектах. .
Висунуто ряд пропозицій щодо правового статусу муніципальної міліції, основними функціями якої повинні стати:
- несіння патрульно-постово'ї служби на;вулицях, площах, парках, скверах, інших громадських місцях;
- участь у розшуку та затриманні злочинців, попередження групових порушень громадського порядку; ■ • •
- забезпечення безпеки руху;
- виявлення осіб, що ухиляються бід суспільно-корисної праці та ведуть антигромадський спосіб життя, займаються пияцтвом, наркоманією, прийняття до них відповідних мір впливу;
- здійснення контролю за дотриманням громадянами рішень місцевих органів самоврядування; .
’ - участь у рятуванні людей під час стихійного лиха та в інших
надзвичайних обставинах; , ‘ -
- виявлення причин та умов, що сприяють скоєнню правопорушень
в громадських місцях та прийняття відповідних заходів' до їх подолання, ■ .
4. Слід підкреслити, що головним елементом у структурі муніципальних підрозділів має стати патрульно-постова служба. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, значної шкоди суспільству завдають правопорушення, що скоюються в громадських місцях.
В цьому аспекті патрульно-постова служба є універсальним засобом для виконання різного роду соціальних функцій, особливо такої важливої, як охорона-громадського порядку. її чисельність-у сізв-Ді муніципальної міліції моне складати.до 70# від-загальної кількості співробітників. Інші ЗО;» розподіляються ліж службами діль-
ничих інспекторів, екологічної міліції або іншими структурними підрозділами, створеними за ініціативою місцевого органу самоврядування.
На користь запропонованого процентного співвідношення в структурній ієрархії свідчать факти подальшого вдосконалення ППС поліції західних держав у напрямку їх спеціалізації. Так, в рамках ■ цієї слуяби в США та Великобританії створюються та діють спеціальні наряди, націлені на боротьбу з квартирними крадіжками, пограбу-. ваннями, торгівлею наркотиками, правопорушеннями проти престарі-.лих,- вандалізмом по відношенню до пам"яток культури, засобів автомототранспорту і т.п. За останні роки стійко зростає та поширсєть-ся. обсяг компетенції ППС поліції західних держав, діяльність якої набуває елементів оперативно-розшукового характеру /конспіративне патрулювання, застосування поліцейських "пасток" та "засідок", використання електронної техніки переймання розмов, технічних засобів візуального контролю і т.п./.
5. Водо матеріально-технічного забезпечення муніципальної міліції, то ця проблема є найбільш складною, бо безпосередньо пов"я-зана з тими фінансовими труднощами, що склалися на цей час у нашій країні.
В ідеалі матеріально-технічна база підрозділів муніципальної міліції являє собою складний комплекс технічних засобів зв"язку, озброєння, комунальних послуг, які відповідають найкращим вітчизняним зразкам. В залежності від чисельного-складу органу, економічних можливостей регіону місцеві органи влади виділяють примі-
• щення, обладнане засобами зв"язку,-сигналізації, меблями, місцем для перебування затриманих, гараж або стоянку для автомототранспорту. На кожні 4-5 піших маршрути виділяється один патрульний, автомобіль для доставки затриманих, .'патрулювання у нічний час, надання допомоги пішим нарядам, а також для оперативного реагування на зміну обстановки. . . .
Питання грошового утримання повинні вирішуватися таким чином, щоб'залучати до роботи в муніципальну міліцію найбільш зацікавле-
■ них, надійних, добропорядних людей та висококласних спеціалістів,
' На підставі аналізу кадрової політики поліцейських систем 20 . зарубіжних країн дисертант формулює ряд пропозицій щодо організації роботи з кадрами в муніципальних структурах /прийом на роботу,
підготовка за фахом, перепідготовка, вимоги до кандидатів/.
■ 6. Важливим елементом вдосконалення будь-якої управлінської •
діяльності, до якої слід віднести і правоохоронну діяльність органів внутрішніх справ, є використання найбільш елективних форы та методів роботи. Особливо це має практичне значення у питаннях забезпечення державними органами прав та свобод громадян.
Аналізуючи джерела сучасної.юридичної літератури з цього питання, автор робить висновок, що основним критерієм класифікації форм діяльності, які використовуються міліцією, є наявність юридичних наслідків, що обумовлено специфікою правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ взагалі.
Під формами діяльності міліції слід розуміти такі групи однорідних по своєму характеру та правовій природі дій, за допомогою ■яких міліція забезпечує громадський порядок, безпеку, веде боротьбу із злочинністю, виконує в цілому свої функції. З цього приводу розрізняють правові та неправові форми діяльності міліції.
Під методами діяльності міліції розуміють взяті у сукупності прийоми та здійснення міліцією своїх функціональних обов'язків. '
Ефективне використання форм та методів діяльності, а також їх вдосконалення в значній мірі залежить від професійної майстерності працівників, їх ділових та людських якостей, рівня технічної забезпеченності підрозділів. Одним із напрямків роботи в цьому . плані є набуття навиків комплексного використання форм та методів.
У висновку узагальнюються основні результати проведеного дослідження. ..
Основні положення дисертації знайшли відображення у слідуючих . публікаціях: . .
' І. Некоторые аспекты деятельности милиции в условиях формирования правовой государственности /Проблемы совершенствования деятельности милиции. -М.: Академия МВД СССР. -1992.-С.45-46.
. 2. Совершенствование деятельности милиции в условиях формирова-
ния правовой государственности //Проблеми боротьби зі злочинністр в’ Україні, -К.: ЙГПАН Украины.-1992.С.126-127..
ПІдп. до друкуФормат 60х84’/ів.
Папір друк. Л . Спосіб друку офсетний. Умови, друк. арк. .
Ум^овн. фарбо-відб. і,Л . Обл.-вид. арк.//? .
Тираж іфС . Зам. 4-- . .
Фірма «ВІІПОЛ»
- 232151, Київ, вул. Волинська, 60.
