АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Криминологические проблемы мотивов и мотивации хулиганства»
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ^ 0 Л ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
МАРТИНЕНКО Олег Анатолійович
КРИМІНОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МОТИВІВ ТА МОТИВАЦІЇ ХУЛІГАНСТВА
Спеціальність 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 1997
Дисертацією с руко іис
Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Університету внутрішніх справ МВС України.
Науковий керівник - член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор
Офіційні опоненти: .
1. Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор ЛАНОВЕНКО ІГОР ПЕТРОВИЧ;
2.Кандидат юридичних наук, доцент ФЕСЕНКО ЄВГЕН ВОЛОДИ-
Провідна організація - Національна академія внутрішніх справ України
Захист відбудеться “В?” 7і> «Л 1997 року о " Ю " год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 02.40.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77).
З дисертацією ножна ознайомитись у $ібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (310024, м.Харкіа, вул, Пушкінська, 77).
Автореферат розіслано “ 2£. ” травня 1997 р.
Вчений секретар
ДАНЬШИН ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
МИРОВИЧ.
Битяк Ю.П.
з
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Конституція України, лрийнят • на п”ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року, проголосила на"<г-щою соціальною цінністю у суспільстві людину, її життя і здороз”я, чость та гідність, недоторканність та безпеку (ст.З). Саме тому одним з нагальних завдань української держави, її правоохоронних органів та органів правосуддя є всебічне зміцГіє.іня і охорона громадського порядку, у сфері якого, на жаль, найчастіше скоюються злочинні зазіхання на зазначені блага. Успішне виконання вказаного завдання здебільшого залежить від . ефективності заходів по боротьбі із хуліганством - найпоширенішим зло- , чином проти громадського порядку - від своєчасної профі/і&кткки, запобігання та припинення його конкретних проявів.
Незважаючи на те, що за останні п'ятнадцять років у дернові відбулись докорінні зміни структури злочинності з одночасним зростанням кількості корисливих та корисливо-насильницьких злочиніз, ПИТО!.я вага хуліганства у статистичних звітах продос-кує посідати значіїг міспя. Це не може не викликати занепокоєння, бо у хуліганських діях, як відомо, знаходить свій вираз бажання винного відкрито протиставити свою поведінку встановленому громадському порядку, сцо у свою чергу, свідчить про соціальну та психологічну неповноцінність особистості ЗЛОЧИНЦІВ даної категорії, викривлення ними засобів задоволення потреби у самоствердженні, про їх цинізм, жорстокість і ворожість щодо оточуючих людей. Хоча у за’йзку з дєкримікялЬацією неодноразового дрібного хуліганства частка простого хуліганства зменшилась, проте домінуючими стали хуліганські зазіхання, пов"язані з насиллям. З огляду на це більш . наочно простежується зв"ялок хуліганства з ^’рисливо-насильннцькими .
злочинами. Вонс, таким чином, перетворюється у свого роду “початкову школу" для підготовки правопорушників до скоєння більш тяжких злочинів.
Ступінь наукової розробки проблеми. Розповсюдженій ю
хуліганства та високим ступенем його громадської небезпеки пояснюється те, що проблема відповідальності за даний злочин привертала увагу багатьох дослідників. Захищено декілька десятків дисертацій, опубліковано ряд монографій та наукових статей, Однак вони були виконані здебільшого у 60-70 роки, і відображали соціально-економічні, політичні та правові реалії того часу. У них порушувались переважно питання кримінально-правового впливу на осіб, що скоювали даний вид злочину; було слабко подано кримінологічну проблематику, недостатньо вивчено мотиваційну сферу особистості злочинців-хуліганів. Втім, і сьогодні більшість питань, пов”язаних з мотивами та мотивостворюючими детермінантами хуліганської'поведінки, потребує додаткових досліджень, оскільки антигромадські мотиви та антисоціальна мотивація в цілому мають суттєве криміногенне значення. Вони у поєднанні з впливом навколишнього середовища і спрямованістю особистості виступають спонукальною силою, стимулом злочинної поведінки. Останнє є результатом діі цих сил.’ ’
Усе раніш зазначене обумовило вибір теми дисертаційного дослідження. Об"єктом і предметом ного було обрано вивчення характе ру і змісту мотивів та мотивації хуліганства у контексті кримінологічно науки.
МшаЛ-_завдання роботи полягають у комплексному вивченні моти ваційної сфери осіб, засуджених за скоєння хуліганства, а також ;
з"ясуванні особливостей мотивосгаорюючих факторів, властивих окремим категоріям хуліганів (чоловікам та жінкам, неповнолітнім, хуліганам у міській та сільській місцевості, “квартирним” хуліганам, хуліганам-алкоголікам, хуліганам з психічними відхиленнями у межах г-судності). Окрім цього, ми мали на меті розглянути можливість впливу на мотиваційну сферу тих, хто схильний до скоєння хуліганства, для наступної корекції ЇЇ 8 бік позитивних змін внутрішніх умов мотивації.
Методологічною базою здійсненого дослідження є принципи і закони діалектики, орієнтовані на пізнання суспільства і людини, оснооні положення наукової соціології та теорії пізнання. При проведенні дослідження застосовувалися такі методи, як: історичний, логічний, статистичний, логіко-математичнйй, конкретно-соціологічний та психологічний (тестування, опитувальник особистості К.Леонгарда, Басса-Даркі та ін.).
Нормативну базу дослідження складають Конституція України 1996 р., Кримінальний кодекс (як діючий, так і проект ноюго КК), а також інші закони країни, роз'яснення Пленуму Верховної Ради України.
Емпірична база дослідження. В обгрунтування окремих міркувань, висновків та рекомендацій, що їх містить дисертація, покладено емпіричні матеріали, одержані у результаті вивчення 340 кримінальних справ по звинуваченню за ст.206 КК України, з яких булб відібрано 119, розглянутих народними судами м.Харкова та Харківської області на протязі 19931995 рр. щодо 135 засуджених і які мали необхідні для нас дані. Було проведено психодіагностичне дослідження особистості та особг-зостей мотиваційної сфери 112 засуджених, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також проанкетовано 45 начальників загонів в установах по виконанню покарань посиленого та суворого режимів. Під час
рс/,4,ги опитано понад 100 співробітників кримінальної міліції, відділів слідства із 11 областей України. З метою порівняння отриманих результатів щодо окремих категорій хуліганів були використані кримінологічний аналіз та узагальнення, здійснені штабом УМВС України у Харківській області у 1987-1991 роках.
Тема дисертаційного дослідження передбачала використання літературних джерел з кримінології, кримінального права, психології, педагогіки, статистики (всього 223 найменування). Предметно були вивчені наукові праці Є.А. Андрусенка, Г.Б. Віттенберга, П.і. Гришаєва,
І.М. Даньшина, М.А. Єфимова, Т.М. Кафарова, Ю.Д. Лівшица, П.С. Мати-шевського, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, С.С, Яценка та інших авторів, лри-свячені кримінально-правовим проблемам хуліганства, а також сучасних видатних учених, які зробили значний внесок у розвиток кримінологічної науки - Ю.М. Антоняна, Б.В. Волженкіна, І.М. Даньшина, А.І. Долгової, А.Ф. Зелиночого, і.І. Карпеца,*А.І. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Куз-нецової, І.П. Лановенка, В.Г. Лихолоба, В.В. Лунєєва, Г.М. Мінькоаського,
О.Б. Сахарова, ЇХ Туркеаич, О.М. Яковлєва та багатьох інших. Дисертант використав роботи багатьох психологів: Л.С. Виготського, О.Г. Ковальова, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштєйна, П.В. Симонова та інших. Усі перелічені наукові праці складають теоретичну основу дисертації.
Використані методологія і методика вивчення соціальних явищ, зібрані емпіричні матеріали, погляди та ідеї вчених у галузі права та психології, безумовно, сприяли досягненню поставлених цілей здійсненого дослідження.
йаукова^ноаизна дисертації полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням в Україні, яке присвячено кримінологічним
проблемам мотивів та мотивації хуліганства. Вона знаходить свій прояз ' ряді положень, що виносяться на захист. Зокрема, у роботі:
- наводяться і обгрунтовуються додаткові міркування щодо помилковості поглядів про те, нібито хуліганство - це не діяння, а лише мотив суспільно небезпечної поведінки;
- з урахуванням положень психологічної науки висловлюється думка про
те, що існує шість груп'конфліктів, кожна з котрих спроможна стати детермінантою хуліганських проявіе; описуються та характеризуються подібні конфлікти; ...
- дається кримінологічне визначення мотиву, розглядається питання класифікації мотивів злочинів на різних рівнях та за різними підставами;
- встановлюється роль окремих психологічних елементів особистості
(потреби, інтереси й почуття, ціннісні орієнтації, звички) у формуванні хуліганських мотивів; '
- з урахуванням специфіки хуліганських дій їх мотивгція поділяється иа три основних види: анархістсько-індивідуалістична, егоїстична та агрео. но-насильницька мотивації; подана їх розгорнута характеристика;
- здійснено спробу дати класифікацію прояаіз хуліганської мотивації та розкрити її особливості у залежності від особистості тих, хто найчастіше скоює хуліганські дії; підставою для тахої класифікації стали соціально-демографічні ознаки, а також морально-психологічні та соціально-рольові ознаки;
- запропоновано нове визначення поняття попсреджеі'кя у; ’ ■
- всебічно обгрунтовано провідну роль індивідуальної (р.інньо і) профілактики при розробці та реалізації заходів попередження хуліганства;
- аналізуються кри>* іногенні фактори існування та відтворення хуліганства у нашому суспільстві на даному етапі його розвитку;
- досліджуються корекційні програми, що мають на меті зміну внутрішніх умов мотивації поведінки потенційних хуліганів, засновані на рекомендаціях сучасної психологічної і психіатричної наук, на вітчизняному та закордонному досвіді;
- підтримується ідея відновлення й поширення системи громадських формувань для участі в охороні громадського порядку.
Теоретична і практична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що викладені у ньому положення: а) послужать вихідною науковою базою для подальшого кримінологічного вивчення хуліганства (його детермінації і особистості тих, хто його скоює); б) можуть бути використані у практичній діяльності по попередженню хуліганства; в) знайдуть застосування у навчальному процесі - при викладанні Особливої частини кримінглогії. ' .
Апробація результатів дослідження. Основні його положення були викладені на чотирьох наукових та науково-практичних конференціях, а також відображені у восьми публікаціях. За результатами дослідження було підготовлено навчально-методичний посібник “Мотивація хуліганських дій як одного з видів імпульсивної злочинної поведінки", направлено доповідну записку в УМВС України в Харківській області та розроблено методичні рекомендації по корекційній роботі з хуліганами для установ виконання покарань області.
Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та логікою дослідження. Вона складається із вступу, трьох глав (кожна з яких
містить три параграфа),' короткого висновку, списку еикорист.т і літератури та додатків до роботи.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовуються вибір теми дослідження, її актуальність, визначаються цілі й завдання дослідження, характеризуються його методологія і методика, формулюються положення, які виносяться на захист, відзначається їх теоретичне та практичне значення.
Глава перша “Кримінально-правова і кримінологічна характеристика . хуліганства11 є сзого роду вступною частиною дисертаційного дослідження. У ній подається юридична характеристика складу хуліганства (параграф 1), Необхідність цього обумовлена тим, що кримінологічне вивчення того чи іншого злочину передбачає виявлення його об’єктивних та суб"сктивних ознак. У роботі аналізується зако*я давчий опис ознак складу хуліганства, а також розглядаються дискусійні точки зору, лкі були висловлені у теорії кримінального права з привод; тлумачення деяких із тих, що стосуються объекта, форм вини відносно дії та можливих її наслідків, мотиву, мети і таких оцінних катаггрій, як "особлива зухвалість", “винятковий цинізм” та ін.
Дисертант поділяє висловлену раніш точку зору про те, що хуліганство мас основний та додаткові (факультативні) безпосередні об'єкти. Як основний і постійний об"єкг цього злочииу е громадський порядок через те, що хуліганські посягання спрямовані, в першу чергу, проти нього і він переважно охороняється нормою, яка іііфедбачас відгговідальлість за хуліганство. Особа та власність - це додаткові та факультативні ознаки хуліганства. За своїм змістом громадський порядок, як
безпосередній об"є:;т хуліганства, втілює відносини, що забезпечують об станоаку громадського спокою, належну поведінку громадян у громаден них місцях, дотр’.^ання норм моралі суспільства, повагу до результатів людської праці, фізичну та моральну недоторканність особи.
На думку дисертанта, хуліганство може бути скоєно тільки з прямим умислом. У відношенні ж до шкідливих наслідків хуліганських дій, що знаходяться за межами складу (наприклад, до тілесних ушкоджень), вина хулігана може бути різною - умисною та необережною. Значне місце у роботі відводиться й іншим суб'єктивним ознакам складу хуліганства -мотиву та меті. Це викликано тим, що у кримінологічно-правовій літературі висловлено думку, нібито хуліганство - це не дія, а всього лише мотив суспільно небезпечної поведінки. Це, у свою чергу, викликає заперечення хуліганства як самостійного складу злочину. Дисертант солідаризується з тими, хто вважає таку позицію хибною через те, ідо вона не зважає на соціальну значущість громадського порядку, ігнорує баготорічний досвід боротьби із замахами на цю важливу соціальну цінність за допомогою заходів кримінально-правового впливу. !, нарешті, хуліганство є чітко сформульованим юридичним поняттям, яке відмежовується від сумісних понять рядом характерних об”єктивних та суб”єктивних ознак. ’
Поняття "кримінологічна характеристика злочинів” у кримінології не одержало однозначного тлумачення. Питання про те, які ознаки і властивості включати до кримінологічної характеристики злочинів, вирішується Неоднозначно. На наш погляд, мають рацію ті науковці, які дане поняття зводять до кількісно-якісних показників злочинності та характеристики
особистості винних в їх скоєнні. Саме у такому аспекті й подаєті.-'і кримінологічна характеристика хуліганів (параграф 2).
У роботі аналізується динаміка хуліганства за останні -0 років (відносно ряду років наводяться дані й про його рівень). Починаючи з кінця 70-х років прослідкавується тенденція до зниження хуліганства. Це, в основному, є наслідком змін кримі-нального законодавства та підвищення активності правоохоронних органів у боротьбі з цим злочином. У період з 1972 по 1993 роки частка хуліганства у загатьній масі злочинності в Україні складала у середньому 9.3%. Треба вра/'іовуеаіи і той факт, що у цей період різко зросла корислива та насчядницько-норислива злочинність, що відбилось на статистичному визначенні питомої ваги хуліганства у зазначених межах. Аналіз криміиально-прааової статистики останніх років (1990-1995 рр.) свідчить про тимчасові коливання в бік зростання загальної кількості хуліганства. Однак тут є й регіокалкч. відмінносте. Треба мати на увазі, що латентність хуліганстса до того ж -одна з найвищих серед інших видів злочинів. ‘
Значне місце у дисертації посідає характеристика хуліганстса у міській та сільській місцевості, час та місце скоєння, подається структура хуліганства за такими підставами, як наявність попередньої судимості, тяжкість вчинених хуліганських дій, ступінь групових хуліганських дій. Розкриваються соціально-демографічні ознаки (стать, вік, сімейний стан, освіта та ін.), морально-психологічні якості особистості хуліганів, їх соціально-рольові установки. Було здійснено спробу з”ясумти співвідношення актуальних соціально-рольових установок та ціннісних орієнтацій хуліганів, дати ш узагальнену характеристику.
Оскільки важ; иаим елементом злочинної поведінки є фактори, які її породжують і обумовлюють, у першій главі дисертації відведено місце загальним питанням детермінації хуліганства (параграф 3). Зокрема, зазначається, що основні причини злочинності та окремих її видів (в тому числі і хуліганства) кореняться у існуючих суперечностях суспільного розвитку, у окремих недоліках у сфері соціально-економічних, суспільно-психологічних, організаційно-управлінських та інших відносин. У своій сукупності воии призводять до порушень правосвідомості громадян. У роботі розкривається зміст зазначених суперечностей. Що стосується причин конкретних хуліганських посягань, то вони аналізуються на трьох рівнях - суспільства в цілому, малої соціальної групи, індивіда. На кожно-. му з цих рівнів щодо конкретного хуліганського прояву можливі певні об”єктивні та суб'єктивні суперечності й конфлікти.
У цьому за"язку з врахуванням положень психологічної науки, у роботі виділяються шість груп конфліктів, кожна з которих може стати де-* термінантою хуліганських дій. А саме: конфлікти, що виникли через неадекватність соціальних уявлень особи про реальну дійсність; конфлікти, що виникають на підставі суто особистих стосунків; конфлікти, що виникають через нестачу інформації; конфлікт як результат гострої необхідності вибору між двома життєво важливими діями; конфлікт як результат неадекватності соціальних устремпінь особистості.
У дисертації розглядаються причини, умови та несприятливі (криміногенні) ситуації, що у своїй сукупності обумовлюють хуліганські прояви. Останні поділяються на три групи: а) пов”язані з особистістю суб'єкта; б) ті, що складаються незалежно від суб'єкту; в) змішані. Ви-сло&лено також точку зору дисертанта на механізм хуліганського пося-
гаиня залежно від основної провідної ланки злочинної позсдіхки. На його думку, .елементами злочинної поведінки є і якості особи, і вплиз зовнішнього середовища. Який з цих елементів займає центральна місце у механізмі злочинної поведінки, залежить від конкретного злзчинногс прояву та характеристики особи зиннсго. Але, бззумовко, злочин е результатом взаємодії нггативної конкратиої ситуації та негптизнии якостей особи.
Глазу другу - “Мотив та мотивація хулігевських дій” - присвячено проблемам мотиву (параграф 1), метизації (параграф 2) та особливостям злочинної мотивації у залежності бід особистості хуліганів (параграф 3}.
Вивчення та визначення мотиву є міждисцилліна^ - ,о проблемою. Саме тому у дисертації вена розглядається з позицій психологічно? науки, теорії кримінального права та кримінології. Психолог» усіх шкіл та напрямків виходять з загальної посилки про те, що поведінка людини спрямовується очікуванням, оцінкою передбачуваних результатів сваїх дій та їх більш віддалених наслідкіз. Значущість, котру при цьому субя£кт приписує наслідкам, визначається його ціннісними диспозиціями, які психологи частіш за все позначають терміном ' мотиви”. Треба зауважити, що єдиного визначення мотиву не вироблено. Психологічні уявлення про мотив людської поведінки здебільшого зводяться до того, що мотиз - це те, що обумовлює прагнення людини до даної, а не до будь-якої іншої мети; позначає його спонукання до діяльності, при цьому спонукання ці більш-менш адекватно усвідомлюються.
У кримінально правовій літературі під мотивом розуміється: “усвідомлене спонукання (потяг) до скоєння конкретного цілеспрямованого вчинку, який становить громадську небезпеку і пер*?-
дбвчений кримінальним законом як злочин; “внутрішнє спонукання, що викликає у особи намір вчинити злочин та керує нею при його реалізації; '‘спонукання, котрим керувалась особа, скоюючи злочин".
Немає єдиного визначення мотиву і в кримінологічній науці. У дисертації мазодится ряд таких визначень. На думку дисертанта, найбільш доцільним є розуміння мотиву злочинної поведінки як спонукання, що сформувалось під впливом соціального середовища, особистістних якостей, а також життєвого досвіду індивіда, і яке є внутрішньою, безпосередньою причиною його конкретної злочинної діяльності та виражає ставлення іидивіда до того, на що спрямовано цю діяльність.
У роботі розглядається питання про класифікацію мотивів здочиніз на різних рівнях та за різними підставами.
Хуліганство належить до тж складів злочину, де мотив є однією з обов'язкових ознак його суб"єктизної сторони. Внутрішня спонукальна сила, іцо підштовхує до вчинення лулііанських дій, зводиться не до одного якого-небудь мотиау, а до їх безлічі, яка йменується терміном “хуліганські мотчан". Дисерт&іг . п підставі вивчення судової практики погоджується з переліком хуліганських мотивів, запропонованим І.М.Даньшиним. Емпіричний матеріал, зібраний нами, переконує нас у правильності та повноті цього переліку (аі'в. таблицю на сгор.75 дисертації).
У роботі обговорюється питання про співвідношення хуліганських мотизіа та інших мотивів злочинної діяльності; розглядається з урахуванням проезденого автором узагальнення кримінальних справ роль окремих психологічних елементів с<.сбж?тості (потреби, інтереси й почуття, ціннісні орієнтації, звички) у формуванні хуліганських мотивів; відмічається факт збігу мотивів та мети хуліганських дій.
Поглиблена розробка проблеми мотизу незмінно приводить до вивчення більш широкого поняття - поняття мотивації. Вчення про мотивацію виступає як конкретизація вчення про детермінацію і набузає при цьому серйозного значення у теоретичному аналізі механізму злочинної поведінки, у виявленні складних процесів переходу соціального з індивідуальне та індивідуального у соціальне.
Серед психологів та юристів існує широкий спектр думок щодо змісту мотивації. Серед багатьох психологічних тлумачень мотивації можна знайти таке, згідно з яким цей термін окреслює "сукупність тих психологічних елементів, якими обумовлюється, поведінка людини в цілому". Одна група юристів ототожнює мотивацію із загалі.,, ..і механізмом людської діяльності в цілому. Інша група розглядає мотивацію у більш вузькому розумінні, вбачає в ній тільки процес формування мотиву злочину, його оформлення й розвитку, а потім і реалізації у фактичних злочинних діях. У дисертації поділяється точка зору останніх. Відмічається і'а-кож, що мотивація як явище І як процес виходить за межі мотноу та належить до конкретних суспільних відносин і особистості індивіда, що включений до цих відносин. .
Мотивація пов”язана з кримінологічною проблематикою тісніша, ніж мотив, тому що для кримінології властиво вивчати злочинну поведінку у динаміці та у сукупності різних взаємодіючих факторів. Мотивація злочинної поведінки тісно пов”язана з об'єктивними умовами соціального середовища, з умовами формування особистості. Поза суспільством немає особистості, немає соціальної поведінки, немає й її мотивації.
Вивчення мотивації хуліганства дозволяє, глибше зрозуміти спа-цифіку поведінки хуліганів, а також надає можливість точніше дифе-
рзкціюзати елементи психічної діяльності у формуванні хуліганських мо-тиаів. -•
У роботі порушується питання про види кримінальної мотивації. Відмічається той факт, що у кримінології, виходячи із змісту мотивації злочинної поведінки, виділяють п”ять її основних видів: політична, корис-яиза, насильницько-егоїстична (агресивна), анархічно-індивідуалістична, легковажно-безвідповідальна. Враховуючи специфіку хуліганських дій, їх Мотивацію, на нашу думку, можна поділити на три основних види: а) •знархічна-жднаіду-алісткчіїа метизація; б) егоїстична мотивація; в) насильницько-агресивна мотнвац'я. Для першої характерні' такі риси, як: протиставлення хуліганом власної поведінки громадському порядку, р.Цзсртг непоаага до суспільства в цілому, ігнорування правил спільного людського існування і т,п. Егоїстична мотивація хуліганських дій знаходить свій вияв у протест? хулігана проти громадської дисципліни, у зневажанні особистої гідності людини, (іі її праці, інших благ та інтересів, що охорзняіотьсл зеконом, у різних формах прояау егоїстичного "Я” та ін. Ікс'ільнммі.хо-бгрзійії.;- мотивація реалізуються через свавілля, прояв грубо? сили, жоро.-’-гллі, згущання над беззахисним, у зухвалій поведінці, щс^супроЕоджується з насиллям над особистістю (побої, учинення тілесних ушкоджень) та ін. У конкретних хуліганських проявах можливі різноманітні поєднання .р~ог -означених мотивацій, тобто вони проявляються іноді не а ч:-стому вигляді, а у певному сполучуванні.
Іиг* , хуліганські мотиви розцінюють як ірраціональні, позбавлені всілякого глузду, нікчемі. Тому деякі аатори вважають хуліганство "базмотивним” злочином, позбг.ііясним будь-якої мотивації. У дисертації подібні ствердження вважаються помилковими. “Безмотивиимн"
хуліганські дії, здаються на перший погляд, тому, що окремі їх прояви нз піддаються поверховому аналізу і вчиняються за мотивами, неадекватними зовнішньому приводу, або ж носять характер відстрочених, заміщених дій. Психологічну природу таких дій достатньо вивчено. У дисертації розглянуті подібні види злочинів, проілюстровані матеріалами узагальнення судової практики.
Враховуючи на те, що характер злочинної мотивації залежить від якостей та властивостей особистості, її антисоціальної спрямованості, у дисертації здійснено спробу дати класифікацію хуліганської мотивації та розкрити її особливості в залежності від особистості тиу о зараз найчастіше скоює злочини, передбачені за ст.206 КК. Підставою длп подібної класифікації стали соціально-демографічні ознаки (стать, вік, зайнятість, постійне місце проживання, сфера окремих форм життєдіяльності), а також морально-психологічні та соціально-рольові ознаки. На цій підставі було видзначзно наступні групи хуліганіо; хулігчя-чоловік; неповнолітній чоловік; хуліган-жінка; хулігаи-особа без постійного місця проживання та роботи; хуліган у міській місцевості; хуліган у сільській місцевості; "квартирний” хуліган; хулігани-алкоголіки; хулігани з психічними відхиленнями у межах осудності. Був детально охарактеризований кожен тип окремо з використанням матеріалів власного кримінологічного дослідження та даних, що існують про це у літературі. У результаті були одержані статистично та психологічно значущі відзнаки мотиваційної сфери (початкові мотивостворюючі фактори, питома вага основних мотивів, властивості психічних процесів при цьому) окремих типів хуліганів. ,
У главі третій - “Виявлення та вивчення мотивів та мотивації хуліганства - важлива передумова розробки ефективних заходів його попередження1’ - розглядаються питання попередження даного злочину. На початку (параграф 1) дисертант висловлює своє ставлення до концепції попередження злочинності, що склалася у кримінології. Він, разом зі своїм науковим керівником, виходячи з сучасних реалій, під попередженням злочинності розуміє багатопланову та взаємопов'язану діяльність державних структур та громадських об'єднань по розробці заходів, способів та методик, що спрямовані на усунення, послаблення, нейтралізацію (блокування) факторів злочинності та окремих її складових частин (різновидів), причин і умов конкретних злочинів з метою зниженню рівня злочинності до мінімуму, посильного для даної держави на даний перід часу, а також на всебічний валиа на індивидів, що мають схильність до скоєння суспільно небезпечних дій, шляхом корекції їх неправомірної та злочинної поведінки. Приділяється увага класифікації заходів попередження за різними підставами (рівень^ зміст та ін.). Перелічені заходи попереджання хуліганства на загально-соціальному, спеціально' кримінологічному Ті індивідуальному рівнях. Розкривається зміст індивідуальної (ранньо:) профілактики хуліганства, котра полягає у виявленні джерел та кан&піа негативного впливу на конкретних осіб у період, коли, .у них ще не „ формовувалось суттєве викривлення ціннісних орієнтацій та мотивації їх поведінки; у недопущенні негативного впливу іде до того, коли під його впливом індивідуальна свідомість людини Суде уражена антигромадськими поглядами та на їх основі виникнуіь і зміцніють злочинні хуліганські мотиви, сформується хуліганська мотивація; у здійсненні попереджувально-виховних заходів щодо осіб, у по-
ведінці яких лрослідковуються небезпечні тенденції ро скоєння хуліганських дій; у виявленні злочинного умислу про скоєння хуліганстеа та оперативної його нейтралізації.
При розробці та реалізації заходів попередження хуліганства необхідно враховувати провідну роль ранньої профілактики. По-перше, тому, що вона є найбільш ефективною, оскільки спрямована на запобігання появи або на усунення ще відносно слабких змін у структурі особистості, які ще не встигли розвинутися у стійку життєву позицію. По-друге, рання профілактика здійснюється у рамках загальновиховної роботи, яка не потребує додаткових економічних вкладань. По-третє, еон?1 надає можливість своєчасно вжити заходів щодо корекції неправомірної поведінки громадян, вплинути на позитивиу зміну внутрішніх умоо Мотивації.
Досліджуючи об’'єкт діяльності по попередженню хуліганства (параграф 2), дисертант зауважує, що в узагальненому вигляді таким об’єктом є криміногенне середовище. У залежності від змісту негативних явищ та процесів, ідо складають криміногенне середовище, та соціального рівня, на якому вони знаходять свій прсяз, відрізняють криміногенні фактори, причини та умови слочинів, криміногенну ситуацію, деякі форми дозлочинної поведінки, процеси несприятливого (криміногенного) формування особистості. Криміногенними факторами існування хуліганства у нашому суспільстві є наявність у суспільній тл. індивідуальній свідомості таких антигромадських поглядіз, як крайній індивідуалізм, неповага до людини, її праці, порядку, встановленому у суспільстві; неспроможність суспільства через кризові явища в економіці забезпечити нормальний сімейно-побутоізий клімат, змістовне дозвілля населення та ін.; відсутність усіх необхідних організаційно-управлінських
важелів по. охороні та зміцненню громадського порядку у країні та окремих її регіонах. Причини, умови та криміногенна ситуація хуліганства є не що інше, як відбиття означених криміногенних факторів у конкретних умовах життєдіяльності окремих соціальних груп та їх деяких членів, що призвело до виникнення у свідомості індивіда стійкої хуліганської мотивації та високого ступеня спроможності Ті реалізації.
У цьому ж параграфі вивчаються корекційні програми, засновані на рекомендаціях сучасної психологічної та психіатрічної наук (мова йде про вітчизняний та зарубіжний досвід), що мають на меті зміну внутрішніх •,'моеі мотивації. Значне місце при цьому приділяється груповій терапії, що спливає на мотиваційну сферу правопорушників з метою корекції поведінки.
Останній параграф даної глави присвячений суб'єктам попередження хуліганства. У роботі суб"єкти попередження хуліганства поділяються на три групи: а)суб”єкти ранкоої профілактики хуліганства (сюди зіднсситься діяльність таких соціальних інституцій, як родина, школа, коректне за місцем роботи, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації); б)«.у5"елп;. що здійснюють попередження хуліганства у процесі виконання правоохоронних функцій (це відповідні служби та підрозділи органів внутрішніх справ, органи прокуратури); в)органи кримінальної юстиції. Кожному з них дається відповідна характеристика.
У дисертації підтримується ідея відновленая та розширення мережі громадський формувань для охорони громадського порядку.
У ксрогкій заключній частині містяться найбільш суттєві узагальнені теоретичні та практичні висновки за результатами дисертаційного дослідження.
Основні положення дисертації опубліковано у таких наукозих працях автора:
1. Мотивация хулиганских действий как одного из смдов им* пульсчгного преступного поведения: Учебно-методичеа:оо пособие по курсу “Криминология”. - Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1397. - 34 с.
2. Криминологическая характеристика и мотивация современного хулиганства. - Харьков: Ун-т внутр. дал, 1997. - 29 с. - Ёиблиогр.: 27 назв. - Рус./ Дел. в ГНТб Украины.
3. Хуліганство - сучасний стан проблеми. // Вісник Ун-ту внутр. справ,- Харків: Ун-т анутр. справ, 1996. - С.160-167.
4. Криминологическая характеристика хулиганства, совершаемого лицами молодежного возраста// Прсбл. отклоняющегося поведения личности в юношеском возрасте и пути его преодоления: Материалы рос.-укр. науч.-практ. конф.- Белгород: Белгород, строит, техникум, 1997. - С.4-9.
5. Комп'ютерна діагностика пк засіб визначення мотиваційної сфери хуліганів. //Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих вчених.- Вил. 1. Матеріали наук. конф. молодих вчених Ун-ту внутр. справ. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1996. - С.69-71.
6. Личностные особенности лиц, осужденных за хулиганство.
// Актуал. пробл. -учасної психології: Матеріали других міжнарод. психологічних читань: Секція "Кримінальна та пенітенціарна психологія. Делінкзентна поведінка.Харків: Ун-т внутр. справ, 1995. - С. 27, 28.
7. Можливості використання типологічних рис особистості у
слідчій практиці органів внутрішніх справ//Практ. психологія в органах внугр. справ: Матеріали рєсп. наук.-пракг. конф. - Киів: РВВ КІВС при УАВС. 1995, (у співавторстві). - С.105, 106. .
8, Особливості хуліганських проявів в умовах великого міста.
// Пробл. охорони громадського порядку та удосконалення законодавства: Матеріали наук.-практ. конф. - Харків.: Харківський пі-т онутр. справ. 1994. - С. 156,157.
Мартыненко О.А. Криминологические проблемы мотивов и мотивации хулиганства.
Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 1997 г.
В работе дается уголовно-правовая и криминологическая характе-рнстика хулиганст:" освещаются общие попросы детерминации данного преступления. На с^'.0„с! вводных положений подробно и комплексно исследуется характер и содержание мотивов и мотивации хулиганства в контексте криминологической науки; раскрываются особенности преступной мотизации в зависимости от личности хулиганов. Выявляются и анализируются с-игекты деятельности по предупреждению хулиганских проявлений; -’^водится классификация субъектов этой деятельности, определяются их полномочия (права и обязанности по разработке и реали-
зации мер профилактики, предотвращения и пресечєния анализируемого преступл.ения). .
Martinenko О. A. Criminological Problems of Motives and Motivation of Hooliganism.
A manuscript of the thesis standing for a scientific degree on the speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal and executive law. Yaroslav Mudriy National Law Academy of Ukraine, Kharkov, 1997.
The thesis provides criminal law and criminological characteristics of hooliganism, describes the general questions of that crime determination. On that basis a hooliganism nature and its motives and motivation are analyzed in all details and in complex from the point of view of criminology; some peculiar features of a criminal motivation dependent on a hooligan personality are described. Hooliganism prevention activities objects are named and analyzed; subjects of these activities are classified; their rights and duties on working out and implementation of preventive measures, on averting and stopping of the analyzed crime are defined.
Ключові слова: хуліганство, мотиви хуліганства, мотивація
хуліганської поведінки, детермінація хуліганства, об"єкти діяльності по попередженню хуліганства, суб'єкти діяльності по попередженню хуліганства.
Відпов^ лльний за випуск професор Трубніков В.М.
Підписано до друку 24.05.97. Формат 60x84/16. Папір офсетний № 1. Друк офсетний.
Умов. друк. арк. 1,0. Тираж 100 грим. Зам. 11/3. Безкоштовно.
Ротапринт Університету внутрішніх сярав. 310080, и. Харків, пр-кт 50-річчя СРСР, 27.
