АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Личные неимущественные права, обеспечивающие социальной существование физических лиц в Украине»
Утвореним внутрішніх справ
ЧОРНООЧЕНКО Світлана Іванівна
Л
' ' ^ УДК 347. 466
л 5 ^
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
Спеціальність12.00.03 — цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків — 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Університеті внутрішніх справ (м.Харків).
Науковиіі керівник — кандидат юридичних паук, доцент
Салюйлепко Володимир Михайлович, Чернігівський державний інститут економіки та управлпіші, доцент факультета правознавства
Офіційні опоненти: — доктор юридичних наук, професор
Дзера Олександр Васильович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного прана
— кандидат юридичних наук, доцент Васильченко Віталій Васильович, Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін
Провідна установа — Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)
Захист відбудеться "..¡2.." ..СР.У.ДВЯ..... 200Q. р. o ..J^L... годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.700,03 при Університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий "3.0." .ЖР.Є>ТН£.............. 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Кириченко В.Є.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Конституція України шляхом закріплення у ст.З положення про те. що життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність та безпека людини є найвищою соціальною цінністю, заклала принципово нові підвалини розвитку і зміцнення правової, демократичної, соціальної держави. Тим самим положення Конституції засвідчують намагання незалежної держави відійти від зверхніх поглядів на саму людину як гвинтика державного механізму та права людини, що були притаманні соціальній практиці СРСР, і визнати верховенство загальнолюдських цінностей, якими є і права людини, у тому числі й права на ім'я, честь, гідність та ділову репутацію, особисте життя та його таємницю, свободу пересування та місце проживання.
Проте одного конституційного проголошення тих чи інших прав недостатньо для їх ефективного здійснення та належного захисту, оскільки норми Конституції повинні підкріплюватися положеннями законів та підзаконних актів. Тому лише задіявши норми різних галузей права можна досягти практичного забезпечення всіх без винятку прав фізичної особи. Свою роль у цьому процесі покликане відіграти цивільне право, оскільки до предмета його регулювання поряд з відносинами майновими входять особисті немайно-ві, які опосередковуються відповідними правами. Останні складають певний блок, який входить до правового статусу особистості. Цей блок об'єднує основні права та свободи людини, що є складовими елементами цього статусу. . Враховуючи те, що до теперішнього часу існуючий перелік прав і свобод людини буде дуже вузьким, виходячи з положень Конституції України, до нього слід віднести права і свободи, які не розглядалися або розглядалися - частково.
Правові проблеми регулювання особистих немайнових прав людини розроблялися і продовжують розроблятись у науці цивільного права України та ' інших пострадянських країн та містяться у працях: М.М. Агаркова. Ч.Н. Азимова, С.С. Алексеева, О.М. Бандурки, С.М. Братуся, В.В. Васнль-ченка, А.П. Горшеньова, В.П. Грибанова, O.B. Дзери, Ю.Х. Калмикова. Л.О. Красавчикової, O.A. Красавчикова, В.А. Кройтора, Н.С. Кузнєцової. М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, В.П. Слесарєва, O.A. Підопригорн, О.О. Пі-допригори. O.A. Пушкіна, П.М. Рабіновича, З.В. Ромовської, В.М. Самой-ленка, К.А. Флейшиц, P.O. Халфіної, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, Н.В. ІНость, В.Ф. Яковлева та ін.
Всі ці дослідження, безумовно, сприяли вивченню і подальшій розробці проблеми особистих немайнових прав, які забезпечують фізичне та соціальне існування фізичних осіб та їх цивільно-правової охорони. Однак, на думку дисертанта, було б завчасно вести мову про те , що дана проблема вичерпала різноманітність питань, оскільки навіть її основні теоретичні положен-
ия залишаються недостатньо 'з'ясованими і досить суперечливими. Це. в перш}' чергу, стосується того, що до останнього часу у вітчизняній цивілістич-ній науці немає єдиного підходу стосовно особистих немайнових прав взагалі та їх системи зокрема. Серед існуючих до теперішнього часу праць у галузі особистих немайнових прав у жодній не було проведено їх комплексного дослідження, увага зверталася лише на окремі з них. Беручи до уваги такс становище та у зв'язку з прийняттям Конституції України виникла нагальна потреба у проведенні комплексного аналізу особистих немайнових прав фізичних осіб. Враховуючи те, що окремі норми цивільного законодавства не відповідають положенням Основного Закону держави, виникає необхідність у їх зміні та доповненні. Зазначені міркування обумовили вибір теми дисертації та загальний підхід до її розробки, яка буде відповідним внеском не тільки в юридігчну науку, але й у практику правозастосуваїпія.
Виходячи з наведеного, автор вважає, що тема дисертаційного дослідження є актуальною у теоретичному та практичному значенні.
Зв'язок з науковими програмам», планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної цільової програми "Проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070867), загальноінститутської "Програми наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України" на 1997-2000 рр.
Об'єктом дослідження виступає інститут особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб, особливості функціонування цього правового інституту, його значеїшя.
Предмет дослідження складає система нормативних актів, що регулюють цивільно-правовий інститут особистих прав, яка забезпечують соціальне існування фізичної особи, їх застосування, спеціальна вітчизняна та зару- -біжнл наукова література, в якій досліджуються проблемі! особистих немайнових прав фізичних осіб та його значення.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої в роботі мети та г завдань дослідження. Історичний підхід дозволив показати генезис проблеми забезпечення та захисту особистих немайнових прав та пояснити необхідність її подальшого дослідження. Одне з головних місць займає структу-рно-систсмний аналіз, якіш дає змогу розкрити внутрішню будову особистого немайнового права, а такой« його місце серед інших правових категорії!. Догматичний аналіз чинного цивільного законодавства та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, пов'язані із забезпеченням та захистом особистих немайнових прав, а також проекту ЦК України, сприяє виявленню порівняльним методом недоліків та формулюванню пропозицій з удосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності Конституції України та завданням, що виникають під час реалізації громадянином на-
даних йому особистих немайнових прав. Ці та інші методи наукового дослідження використовувались у їх взаємозв'язку.
Науковий пошук базувався на принципах об'єктивності, плюралізму, конкретності, істинності тощо.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки та законодавчої регламентації у сфері регулювання особистих немайнових відносин і захисту особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне існування фізичної особи та виявлення історичних проблем, недоліків і прогалин у чинному законодавстві, розробки конкретних пропозицій щодо шляхів і методів їх усунення, а також створення дієвого механізм)' забезпечення особистих немайнових прав шодини та громадянина.
Завданнями дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, є:
- критичний аналіз (як вихідний пункт дослідження) сучасного стан}' розробки проблеми забезпечення особистих немайнових прав громадян України;
- визначення поняття суб'єктивного особистого немайнового права, дослідження його юридичної природи та розкриття характерних рис. притаманних йому;
- проведення класифікації особистих немайнових прав та її розгляд;
- дослідження процесу становлення та розвитку особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне існування громадянина, та їх захист:
- виявлення існуючих недоліків та прогалин у 'пінному законодавстві України стосовно особистих немайнових прав, які розглядаються, та відпрацювання практичних рекомендацій і пропозиції"! щодо їх усунення. Наукова новизна одержаних результатів визначена метою та поставленими завданнями. Вона полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше проведено комплексний аналіз цивільно-правових аспектів регулювання особистих немайнових прав громадян України, які забезпечують їх соціальне існування та обгрунтовано необхідність реформування цивільного законодавства у сфері регулювання та захисну прав фізичних осіб на ім'я, честь, гідність та ділову репутацію, особисте життя та його таємницю, свобод)' пересування та місце проживання. Значну частину результатів одержано вперше, крім того окремі, раніше досліджені положення дістали подальший розвиток.
Як результат проведеного дослідження його наукову новизну відображають наступні основні положення:
- обгрунтовано та розвинуто, що до переліку особистих немайнових відносин слід відносити лише ті, що складаються з приводу нематеріальних благ, які не мають економічної основи. Вони невід'ємні від особистості, во-
лодіюгь для неї самостійною цінністю та мають ф\ нкціональну властивість нетоварності;
- отримали своєї конкретизації та подальшої розробки функції цивільного права \ даній сфері. При цьому доведена можливість не тільки охороню-вального, а і регулятивного впливу норм цивільного права залежно від того, з привод}' якого конкретного блага виникає відповідний правовий зв'язок;
-дістало подальший теоретичний розвиток положення про те, що особисті нсмайнові права виникають і функціонують у межах відповідного правовідношення. Проаналізувавши особисті нсмайнош правовідносини з точки зору їх юридичного та соціального змісту, пропонується загальне поняття особистого немайнового права;
-на підставі проведеного аналізу правових норм, що покликані регламентувати особисті немайнові права, які розглядаються у дисертаційному дослідженні, визначається та обґрунтовується необхідність їх систематизації, в основу якої покладено потреби кожного індивіда, з огляду на які і виникають конкретні особисті немайнові права;
- запропоновано, на підставі наукового осмислення особистих немайно-вих прав, проект розділу Цивільного кодексу, присвяченого регулюванню -даного виду відносин;
- на основі дослідження чинного цивільного законодавства у сфері регулювання відносин, що виникають при реалізації громадянином свого ' суб'єктивного права на ім'я, пропонується відповідна стаття до проекту ЦК України та обґрунтовується необхідність розробки реальних засобів захисту даного особистого немайнового права;
- з нових позицій поставлені та вирішені питання, пов'язані із захистом честі, гідності та ділової репутації померлого;
- вперше висуваються та аргументуються рекомендації щодо скасування досудового порядку розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації, а також річного терміну звернення з вимогою про спростування даних, які порушують зазначені права;
- вперше виходячи з запропонованого у дисертації поділу права на особисте життя та його таємницю на дві групи правомочносте!!, розглядаються правові колізії, що витікають з приводу забезпечення недоторканності та таємниці особистого життя;
- з урахуванням вимог міжнародно-правових стандартів прав людини та громадянина у праці вперше сформульовано основні засади цивілістичного підходу до права на свободу пересування та місце проживання і розглянуто цивільно-правові форми його реалізації;
- на підставі теоретичних висновків внесено ряд пропозицій з удосконалення цивільного законодавства та запропоновано відповідні зміни та доповнення до Закону України "Про нотаріат", Основ законодавства України про охорону здоров'я, до Закону Україші "Про друковані засоби масової інфор-
мації (пресу) в Україні " тощо
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані при подальшому розвитку цивільно-правової науки щодо регулювання особистих немайнових прав, а також у науково-дослідній роботі і в навчально\гу процесі. На підставі проведеного дослідження дисертантом були подані конкретні пропозиції у Верховну Рад)' України до проекту ЦК України, які взяті до уваги. Крім того, теоретичні висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані для вдосконалення інститутів цивільного законодавства України.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Університету внутрішніх справ (м.Харків), де проведено її рецензування та обговорення Основні положення дисертації доповідалися на конференціях "Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ" (Запоріжжя, 1998), "Боротьба з торгівлею жінками та насильством в сім'ї: проблеми вдосконалення законодавства та завдань органів внутрішніх справ" (Харків, 1999), "Проблеми правового регулювання діяльності суб'єктів підприємництва" (Донецьк, 1999).
Результати дослідження використовуються автором у навчальній та науково-дослідній роботі курсантів, студентів та слухачів Запорізького юридичного інститут)' МВС України.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 5-ти наукових статтях у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації визначена мегою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що включають 7 підрозділів, висновків (обсяг - 178с.), а також списку посилань на джерела (обсяг - 31с.) та списку використаної літератури (292 джерела).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У ВСТУПІ обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, стан її наукової розробки, визначаються мета і завдання дослідженій, розкриваються в узагальненому вигляді основні елементи наукової новизни внаслідок проведеного дослідження, що виносяться на захист, викладається теоретичне та практичне значення результатів дисертаційного дослідження.
РОЗДІЛ 1 "ПОНЯТТЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ" складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню процесу становлення і розвитку особистих немайнових прав фізіп-них осіб, з'ясуванню їх юридичної природи та проведенню систематизації зазначених прав.
Підрозділ 1.1 "Особисті псмішімші відносний як предмет цивільно-правового регулювання". Тривалий час перелік особистих немайнових відносин, які регулювалися нормами цивільного права, був дуже незначним. До нього, перш за все, входили відносини стосовно честі та гідності, а також ті, що стосувалися власного зображення особи. З огляду на те, що зі зміною суспільного устрою почали складатися якісно нові відносини у багатьох сферах життя, значного розширення повинен зазнати і вказаний перелік особистих немайнових відносин, що регулюються цивільно-правовими встановленнями. Першим кроком до цього стало внесення до Основ цивільного законодавства СРСР норми, яка встановлювала, що особисті немайнові відносини регулюються цивільним законодавством, оскільки інше не передбачено законом. Отже, до предмета регулювання цивільного права включалось широке та формально незамкнєне коло особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими.
Спираючись на проведений аналіз можна дійти до висновку, що предметом цивільно-правового регулювання є лише невелика частина відносин, що складається з привод)' духовних цінностей. При цьому слід підкреслити, що .. в основі створення останніх лежить суспільно корисна праця. Таким чином, не можна не відзначити, що норми цивільного права певною мірою впливають на суспільне виробництво, яке складається з духовного виробництва -та матеріальної сфери життя громадянина.
Це дає підстави розглядати честь, гідність та ділову репутацію, ім'я, особисте життя та його таємницю, свобод}' пересування та місце проживання як соціальні цінності одного рівня. Вказані нематеріальні блага мають ряд спільних ознак, що визначають сутність суспільних відносин, які складаються у зв'язку з володінням цими благами.
Звертається особлива увага на виділення охоронювальної та регулятивної функцій цивільного права у сфері особистих немайнових відносин. Зміст регулятивної функції полягає в тому, що вона включає юридичну фіксацію меж особистої свободи в індивідуальній життєдіяльності. Існування ж охоронювальної функції пов'язано з необхідністю юридичного забезпечення свободи громадян визначати свою поведінку лише відповідно до власних міркувань, не зазнаючи впливу у цьому питанні з боку сторонніх осіб. Дисертант підкреслює, що залежно від того, з привод}' якого особистого блага виникає правовий зв'язок і визначається перевага тієї чи іншої з вищезгаданих функцій.
Підрозділ 1.2 "Особисті немайнові правовідносини". Суб'єктивні особисті немайнові цивільні права, що розглядаються на сторінках даного дослідження (право на ім'я, честь, гідність та ділову репутацію, особисте життя та його таємницю, свободу пересування та місце проживання), виникають та функціонують у межах певного правовідношення. Відповідно до цього у таких правовідношеннях фізична особа набуває статусу управомоченої. По-
ряд з управомоченою особою \ ньому існують і зобов'язані особи як загальної. так і спеціальної категорій. До кола осіб, які відносяться до першої з них, входять майже всі суб'єкти права, крім, звісно, самої управомоченої особи. Другу категорію зазначених суб'єктів складають організації та їх представники, що тією чи іншою мірою торкаються сфери особистого життя, здоров'я, імені тощо та мають певний вплив на ці блага у межах, встановлених законом.
Відповідно до теоретнчгаїх розробок, які існують у сфері особистих не-майнових прав, під ними розуміються права, що виникають з приводу благ, нерозривно пов'язаних з особистістю. Проте, враховуючи проведений аналіз, визначивши та проаналізувавши міру можливої поведінки носія особистих прав, можна повно та всебічно розглянути їх зміст.
Специфічність суб'єктивного особистого немайнового права проявляється в тому, що його реалізація передбачає, у першу чергу, можливість здійснення конкретних дій самою управомочсною особою.
В той же час право, що аналізується, включає в себе можливість управомоченої особи вимагати від інших осіб утримуватися від дій, які його порушують. Відповідно, управомочена особа є носієм свободи не тільки відносно своїх власних дій. але й свободи від будь-якого стороннього втручання, від кого б воно не йшло і в яких би формах не здійснювалось.
Автором наголошується на тому, що існують випадки, коли необхідне втручання у сферу індивідуальної свободи людини, оскільки вона живе у певному соціальному середовищі, де поряд з її правами повинні поважатися та забезпечуватися права інших осіб, а також' враховуватись і публічні інтереси. У зв'язку з тим, що таке втручання певною мірою торкається інтересів фізичної особи, слід суворо обмежити випадки, коли воно може здійснюватися. До них слід віднести наступні: 1) обмеження індивідуальної свободи повинно бути прямо передбачено законом; 2) особа, що здійснює обмеження індивідуальної свободи, повинна мати спеціальні, документально підтверджені повноваження: 3) кожна уповноважена особа, за наявності до того фактичних та юридичних підстав, може здійснювати обмеження індивідуальної свободи тільки у своєму вузько спеціалізованому аспекті.
Здійснення особистих немайнових прав неможливе без забезпечення дієвих засобів їх захисту. Незважаючи на закріплення у ЦК Україні! широкого кола таких засобів, вони, з одного боку, не всі можуть застосовуватися для захисту особистих немайнових прав, а з іншого — окремі з тих, що мають здійснювати функцію захисту, фактично, з певних причин, не діють повною мірою. З урахуванням цього даний напрямок роботи вимагає оптимізації, окремі шляхи якої наведено у роботі, в тому числі і з урахуванням світового досвіду.
Підрозділ 1.3 "Система особистих немайнових нрав". Суттєвим моментом дисертаційного дослідження стало вивчення питання класифікації
особистих немайнових нрав, оскільки ця проблема хоча й порихтується та розробляється давно, проте єдиної точки зору у цьому питанні вченим-цивілістам досяпи не вдалося. У першу черіу. причиною цього стало те, що більшість з них намагалося визначати окремі види особистих немайнових прав, які регулюються чинним законодавством.
Дані дисертаційного дослідження вказують на те. що елементи, які входять до системи особистих прав, неоднорідні, проте вони мають певну єдність у межах окремих елементів структури системи особистих немайнових прав. Вказана система має дворівневу структуру. Перший її рівень складають особисті немайнові права, що забезпечують фізичне існування людини, проте, як зазначалося вище, деякі з них вже були предметом окремого дисертаційного дослідження і тому головна увага у роботі приділена другому рівню структури системи особистих немайнових прав, який складають право на ім'я, свободу пересування та місце проживання, честь, гідність та ділову репутацію, особисте життя та його таємницю тощо, тобто які забезпечують соціальне існування фізичної особи. Виділення двох рівнів вищезгаданої системи стало можливим завдяки визначення критерію, на основі якого проведено поділ. Ним, на думку дисертанта, є потреби людини, які супроводжують її протягом всього життя. Звертається особлива увага на те, що дана система не є завершеною і може добудовуватися залежно від розвитку сус- . пільства і його правової основи.
РОЗДІЛ 2 "ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ" складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню аспектів цивільно-правового регулювання та з'ясуванню змісту особистих немайнових прав фізичних осіб, які забезпечують соціальне буття.
Підрозділ 2.1 "Право на ім'я". Під іменем громадянина розуміють власне ім'я разом з ім'ям по батькові та прізвищем. Ім'я відноситься до числа особистих немайнових благ, які персоніфікують свого носія.
На підставі проведеного аналізу стало можливим віщі лити ного складові елементи: 1) право кожного вимагати від інших осіб звернення відповідно з закріпленим за ним прізвищем, іменем та по батькові в усіх сферах соціального життя; 2) право вимагати від інших осіб утримуватися від порушення його права; 3) право на зміну та переміну прізвища, імені, по батькові.
Результати дослідження свідчать, що перший з вказаних елементів є головним у змісті суб'єктивного права на ім'я, оскільки саме він встановлює необхідність дотримання права особи на власне ім'я, яке поряд з іншими чинниками сприяє недопущенню знеособлення громадянина у суспільстві. Зі змісту даного положення випливає неможливість свавільного перекручення, зміни імені громадянина іншими особами, незалежно від того, чим даш суб'єкти пояснюють такс перекручення. Беручи до уваги те, що коло засобів захисту даного права доволі вузьке, запропоновано його розширити
шляхом надання громадянинові права вимагати виправлення неправильного запису чи озвучення свого імені, прізвища, по батькові в ситуації. коли ім'я (прізвище, по батькові) особи неправильно подано в засобах масової інформації. в документах, які виходять з підприємств, установ, організації!, публіцистичних матеріалах тощо.
У праці обґрунтовується необхідність забезпечення права особи на звернення до суду, у випадках, які розглядаються, з метою покладення на порушників обов'язку відтворення справжнього імені, прізвища, по батькові, якщо особи, винні в та кому перекрученні, не зробили це добровільно при зверненні до них громадянина з такою вимогою.
Не менш важливим складовим елементом права на ім'я є право особи вимагати припинення незаконного використання імені (прізвища, по батькові), яке, на нашу думку, можна умовно розподілити на дві групи.
До першої слід включити випадки, коли незаконне використання імені (прізвища, по батькові) здійснюється окремими громадянами з метою задоволення особистих інтересів або для нанесення шкоди інтересам іромадяни-на, ім'я, прізвище, по батькові якого використовується.
Дисертантом обстоюється необхідність окреслення кола випадків, коли у засобах масової інформації та інших друкованих виданнях може бути назване дійсне ім'я особи незалежно від її бажання. До них віднесено наступні: 1) якщо стосовно даної особи винесено обвинувальний вирок суду; 2) до винесення обвинувального вироку суду, у разі скоєння особою особливо тяжкого чи резонансного злочину; 3) коли це необхідно для задоволення державішх чи громадських інтересів, якщо особа не виконує покладені на неї професійні, службові іпі інші обов'язки.
У всіх інших випадках, особливо тих. що стосуються втручання в особисте лаптя громадянина на опублікування чи розповсюдження іншим чином його справжнього імені, слід отримувати особисту згоду людини, а якщо дана особа померла — її близьких родичів. У разі, коли розповсюдження інформації, яка тим чи іншим чином стосується громадянина, необхідно, а отримати ного згоду на опублікування справжнього імені, прізвища, по батькові не вдалося, слід використовувати псевдонім або іншим чином не називати справжнього імені особи.
Одним із суттєвих елементів, яга входять до складу права на ім'я, є право фізичної особи на зміну або переміну прізвища, імені, по батькові.
Зміна прізвища проводиться при наявності відповідних документів у певних вішалках. Серед них слід зазначити наступні: коли в записі акта про народження було зазначено неповне ім'я дитини (зменшене, пестливе, скорочене); якщо при реєстрації народження дитини надано прізвище або ім'я без урахувань побажань батьків або одного із них: якщо дитина має ім'я, відмінне від того, яке зазначене в записі акта про її народження, і цього вимагають інтереси дитини; якщо під час реєстрації акта громадянського ста-
К)
ну були допущені помилки (перекручення, протек відомостей або окремих слів) або вказані неправильні відомості тощо.
Підтримується положення, згідно з яким фізична особа, якій виповнилося 14 років, має право за згодою батьків або одного з них, з ким вона проживає, чи піклувальника змінити своє прізвище та ім'я, якщо це відповідає її інтересам, проте враховуючи можливість укладення шлюбу особами, які досягли лише 14-ти річного віку, запропоновано положення відповідно до якого зазначена вище категорія осіб не потребує згоди своїх батьків або одного з них на зміну прізвища.
Дещо інший зміст носить право на переміну прізвища, імені, по батькові. Переміна дозволяється лише після досягнення особою 16-річного віку. До досягнення 18 років неповнолітньому на переміну прізвища, імені, по батькові необхідна згода батьків, крім випадків, коли неповнолітній уклав шлюб і перемінив своє прізвище у зв'язку з цією обставиною.
Обґрунтовується необхідність надати громадянам право заперечувати здійснення рішеній у позовному порядку, якщо вони мають поважні причини проти проведеної переміни прізвища (імені, по батькові), та у зв'язку з цим пропонується встановити річний термін оскарження зацікавленими _ особами такого рішення.
Підрозділ 2.2. "Право на честь, гідність та ділову репутацію". Сутність права на честь, гідність та ділову репутацію полягає в тому, що особа, -відповідно до закону, має право вимагати спростування розповсюджених . даних, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність та ділову репутацію. Враховуючи те, що законодавчо термін спростування не розкритий, пропонується розуміти під ним обгрунтоване заперечення відомостей, які ганьблять честь, гідність та ділову репутацію особи.
Обґрунтовується неможливість обмеження кола суб'єктів, які мають право на спростування, лише повнолітніми та дієздатними особами, у зв'язку з " цим пропонується доповнення цивільно-процесуального законодавства положенням, згідно з яким особа з обмеженою дієздатністю має право самостійно захищати порушені права та інтереси, крім випадків, коли на необхідність залучення піклувальників для захисту їх прав та інтересів вкаже суд.
Стосовно захисту честі, гідності та ділової репутації померлого пропонується надати всім без виключення зацікавленим особам право захищати дані особисті немайнові права і у зв'язку з цим внести відповідні зміни та доповнення до цивільного законодавства України.
У відносинах, що виникають з приводу честі, гідності та ділової репутації особи, голови)' роль відіграють норми охоронювального характеру, оскільки регулюються не самі зазначені права, а суспільні відносини та соціальні зв'язки, які виникають у зв'язку з володінням цими правами. Враховуючи тс, що для виникнення охоронювального правовідношення при захисті честі,
гідності та ділової репутації повинні існувати певні юридичні факти, зазначено, що у даном\ випадку такими фактами є розповсюдження даних, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію особи, якщо їй завдано цим моральної шкоди. Даний факт складається з насту пних елементів: 1) розповсюдження даних: 2) їх ганьблячий характер; 3) невідповідність цих даних дійсності.
Автором обстоюється теза, що у судовому порядку особа може оскаржити інформацію не тільки про фактичні дані, але й про їх оцінку, а також ту інформацію, що містить дані, які ганьблять особу і стосуються її поведінки, моральних якостей та певних рис.
Обґрунтовується необхідність зміни порядку досудового врегулювання справ, які стосуються зазіхань на честь, гідність та ділову репутацію особи. Така необхідність пов'язується, в першу чергу, з тим, що досудове врегулювання у цьому питанні не тільки відтягує судовий розгляд та вирішення питання по суті, але й ще більше може зашкодити особі, оскільки дані, що ганьблять її честь, гідність та ділову репутацію, розповсюджені засобами масової інформації, стають відомі широкому колу осіб за рахунок більшого проміжку часу, що пройшов з моменту розповсюдження до моменту опублікування спростувати. Також пропонується виключення положення про встановлення річного терміну звертання до суду у даній категорії справ, оскільки це не відповідає положенням чшгаого цивільного законодавства України.
У дослідженні наведено критерій, за яким слід відмежовувати поняття "право на відповідь" і "право на спростування", оскільки ці терміни мають різне змістове навантаження і стосуються цілком відмінних питань. Для виникнення у громадянина права на відповідь не обов'язковим є ганьблячий характер розповсюджених даних: достатньо, що вони певною мірою не відповідали дійсності або зачіпали його права та інтереси, тобто містили певні помилки, неточності, перекручення, що призвело до хибної уяви про людину та її погляд». Саме у цьому випадку фізична особа має право на відповідь, яка повинна бути опублікована у тому ж засобі масової інформації.
Чільне місце у праці відведено питанню відшкодуванню моральної шкоди громадянинові у випадку порушення його права на честь, гідність та ділову репутацію. Пропонується поділ випадків можливості задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди на два самостійні блоки, які за своєю юридичною природою представляють форму реалізації цивільно-правової відповідальності, до якої притягується, відповідно до вимог закону, особа, яка завдала моральної шкоди.
Підрозділ 2.3. "Право на особисте жнття та ного таємннщо". В результаті проведеного аналізу воно визначається як особисте немайнове право особи на свободу вибору своєї поведінки в індивідуальній життєдіяльності на власний розсуд, що виключає будь-яке втручання у її особисте життя з
бок> інших осіб, крім випадків, передбачених законом.
На підставі наведеного визначення пропонується поділ даного суб'єктивного права на дві групи правомочностей: 1) забезпечення таємниці особистого житгя: 2) забезпечення недоторканності особистого лаптя. Відповідно до наведеного поділу проведено і розгляд права на особисте життя.
При розгляді права на лікарську таємницю обґрунтовується необхідність надання хворому інформації про стан здоров'я на його прохання, не враховуючи сіупеня хвороби та тих можливих наслідків, що будуть нею викликані. Розголошення ж зазначеної інформації іншим особам неприпустимо, крім випадків, якщо цього потребує здоров'я населення, а також на вимог) слідчих та судових органів.
Обстоюється необхідність надання громадянинові права вимагати відшкодування шкоди, завданої йому розголошенням лікарської таємниці, якщо воно спричинило шкідливі для нього наслідки. Відповідно до цього запропоновано зміни до законодавства, які покликані забезпечити дане право шляхом покладення на винну у такому розповсюдженні особу обов'язку з відшкодування моральної та майнової шкоди у повному обсязі.
Наступним складовим елементом першої груші прав є право на банків-. ську таємницю, під якою розуміється зобов'язання банку зберігати таємницю про особу вкладника, операції і стан рахунків по вкладах. У зв'язку з тим, що банківська таємниця є одночасно засобом захисту особи клієнта та -охорони його ділової репутації і носить особистий немайновий характер, -виникає необхідність її законодавчого закріплення. Спираючись на це, пропонується внесення відповідного законодавчого встановлення, зміст якого полягає у покладенні на фінансово-кредитні установи зобов'язання утримуватися від розповсюдження даних, які складають предмет банківської таємниці.
Не менш актуальним є забезпечення права фізичної особи на адвокатську таємницю, яка виникає у зв'язку з угодою між юридичною консультацією та громадянином з приводу надання останньому юридичної допомоги з тих чи інших питань. Враховуючи тс, що до цього часу законодавчо не визначено, з якого моменту адвокат володіє даними, які складають адвокатську таємницю, пропонується визначати його часом, коли особа звертається на наданням юридичної допомоги.
Обґрунтовується необхідність доповнення переліку даних, які складають предмет адвокатської таємниці, відомостями, що отримані адвокатом у разі відмови його від надання юридичних послуг клієнтові. Вказано на неможливість встановлення обмеження зберігання даних, які є адвокатською таємницею, лише часом, котрий адвокат представляє клієнта, оскільки отримані ним дані можуть бути важливими для громадянина ще протягом певного часу після закінчення справи. Враховуючи викладене, запропоновано зміни
до цивільного законодавсгвп України, відповідно до яких на осіб, які отримали дані, що є адвокатською таємницею, у разі виконання ними своїх професійних обов'язків покладається обов'язок про нерозголошення них даних.
Зважаючи на значну кількість випадків, коли інформація, що є предметом адвокатської таємниці, використовується як доказовий матеріал у кримінальних та цивільних справах, пропонується доповнити Закон України " Про адвокатуру'" нормою, яка б забезпечувала неможливість такого використання зазначених вище даних.
Важливим питанням, проаналізовані™ у праці, є забезпечення таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Враховуючи те, що відповідно до ст.27 Закону України "Про нотаріат" шкода, заподіяна особі приватним нотаріусом внаслідок незаконних дій або бездіяльності, відшкодовується у повному обсязі, обстоюється необхідність покладення обов'язку зберігати нотаріальну таємницю не тільки на нотаріусів, але й на інших посадових осіб, які здійснюють певні нотаріальні дії у передбачених законом випадках. Вказується на доцільність доповнення Закону України "Про нотаріат" нормою, зміст якої полягає у покладенні обов'язку відшкодування шкоди державними нотаріальними конторами, якщо вона завдана за вини їх працівніпсів.
При аналізі права на недоторканність житла підтримується думка, що воно має внутрішню та зовнішню сторони, та пропонується розглядати внутрішню сторону як самовизначення особи стосовно порядку її поведінки у власному житлі, а зовнішню — як виконання зазначеним правом охороню-вальної функції.
Зважаючи на розширення засобів фіксації та розповсюдження на матеріальних носіях різноманітних зображень особи, у дослідженні значна увага приділена праву фізичної особи на недоторканність зовнішнього вигляду. Спираючись на те, що законодавчими нормами регулюється дане право лише стосовно відтворення особи у творах образотворчого мистецтва, запропоновано розширити сферу застосування даного права за рахунок включення до неї й інших матеріальних носіїв. Обстоюється положення, що у випадку, коли ставиться під загрозу безпека громадян, суспільна безпека та основи конституційного ладу можлива демонстрація зображення особи без її згоди.
Право на індивідуальність тісно пов'язане з правом на власне зображення. Дослідження даного права проведено з урахуванням найпоширеніших випадків ного порушення (існування людей-двійників та використання чужого голосу). Спираючись на такий аналіз, пропонується доповнити цивільне законодавство України відповідною статтею, встановивши неможливість використання індивідуальності особи без її згоди та надавши їй можливість звернутися до суду у випадку порушення даного права.
У дисертації право фізичної особи на недоторканність особистої до-
к\ метанії пропонується поділити на три групи: 1) право авторської приналежності; 2) право використання та розповсюдження матеріальних об'єктів даного нрава; 3) диспозитивні правомочності.
Враховуючи такий поділ і проведено його аналіз та запропоновано шляхи законодавчого впорядкування відносин, що виникають у зв'язку з володінням особою даним правом та вказано на необхідність отримання згоди автора та інших зацікавлених осіб на опублікування матеріалів, що входять до переліку особистої документації особи.
Поряд з правом на особисте життя у праці проведено дослідження питання забезпечення його таємниці, спираючись на яке, обґрунтовується неможливість обмеження кола засобів її захисту нормами окремих галузей права і порад з необхідністю внесення змін та доповнень до інших законодавчих актів пропонується конкретна норма до цивільного законодавства України, відповідно до якої громадянам гарантується недоторканність кожною без виключення елементів особистого життя та збереження у таємниці даних про них.
Підрозділ 2.4 "Право на свободу пересування та місце проживання".
Як показує аналіз, дане право є досить важливим елементом у системі особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне існування особи. Зміст даного права полягає у самостійному вирішенні громадянином термін}' свого перебування у тих чи інших місцях, питання, де буде знаходитися його постійне чи тимчасове місце проживання, з ким він буде проживати та які місця відвідувати.
На підставі аналізу права на свободу пересування та місце проживання пропонується надати обмежено дієздатним громадянам право вільно пересуватися територією країни та обирати місце проживання, у разі надання ними нотаріально засвідченої заяви від піклувальника про відсутність у членів сім'ї майнових вимог до такої категорії осіб.
Обґрунтовується необхідність скасування інституту прописки як такого, що порушує право фізичної особи на пересування та місце проживання та заміну його інститутом реєстрації громадянина.
У висновках наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми особистих немайнових прав, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб, що виявляються у вперше проведеному комплексному дослідженні обраної теми. Сформульовані найбільш суттєві положення і пропозиції, визначено рекомендації стосовно удосконалення механізму цивільно-правового регулювання прав громадян на ім'я, честь, гідність та ділову репутацію, на особисте життя та його таємницю, на свободу пересування та місце проживання. Раніше досліджені положення дістали подальший розвиток.
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора
1. Чорнооменко СЛ. Право на ім'я (прізвище, по батькові) // Вісник 'Запорізького юридичного інституту.— 1999.— №1.— С. 19-28.
2. Чорнооменко СЛ. Деякі питания права громадян України на сприятливе навколишнє природне середовище // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ,— 1999,— №2,— С. 12-22.
3. Чорнооменко С.І. Право фізичної особи на банківську таємницю в законодавстві України: деякі проблеми практичною забезпечення// Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1999.— №4.— С.51-59.
4. Чорнооменко С.І. Деякі питання права на життя у цивільно-правовому аспекті// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.— 1999.— №4 —С.51-57.
5. Чорнооменко С.І. Право на свобод}' пересування та місце проживання цивільно-правовий аспект// Вісник Запорізького юридичного інституту,— 2000,— №1— С.3-14.
Чорнооменко С.І. Особисті немайнові нрава, що забезпечують соціальне існування фізичної особи в Україні.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 —- цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.— Універсігтет внутрішніх справ, Харків, 2000.
Дисертація присвячена проблемам особистих не майіго в их прав громадян України, які забезпечать соціальне існування фізичних осіб, та їх захисту. На підставі теоретичного аналізу юридичної літератури, нормативного матеріалу досліджуються питання особистих немайнових відносин як предмет цивільно-правового регулювання та охорони, поняття особистих немайно-вих прав, що забезпечують соціальне існування фізичних осіб, дворівнева структура системи особистих нсмайнових прав. Показано значення особистих немайнових прав для громадян України у цивільно-правовому аспекті, їх природа та характерні риси, реалізація цих прав та випадки їх обмеження.
Ключа сі слова: особисті немаі'шові права, цивільно-правове регулювання, система особистих немайнових прав, соціальне існування громадянина, ім'я, честь, гідність та ділова репутація, особисте життя, свобода пересування.
Чсрноочшко С.И. Личные неимущественные права, обеспечивающие социальное существование фшпчсскнх .mm в Украине - Рукопись.
Диссертация на соискание степени кандидата юридических наук но специальности 12.00.03 — гражданское право и гражданский процесс; семейное право: международное частное право.— Университет внутренних дел. Харьков. 2000.
Диссертация посвящена проблемам личных неимущественных прав граждан Украины, которые обеспечивают социальное существование физических лиц. в их защите. На основании теоретического анализа юридической литературы, нормативного материала исследуются вопросы личных неимущественных отношений как предмета гражданско-правового регулирования и охраны, понятие личных неимущественных прав, обеспечивающие социальное существование физических лиц, двухуровневая структура системы личных неимущественных прав. Показано значение личных неимущественных прав для граждан Украины в гражданско-правовом аспекте, их природа и характерные черты, реализация этих прав и случаи их ограничения.
Ключевые слова: личные неимущественные права, гражданско-правовое регулирование, система личных неимущественных прав, социальное существование граждашша, имя, честь, достоинство и деловая репутация, личная жизнь, свобода передвижения.
Chernoochenko S.I. Personal non-property rights which guarantee social life of physical persons in Ukraine.— Manuscript.
Thesis for a candidate degree (Law) on speciality 12.00.03 — Civil law and Civil process: Family law; International private law.— University of Internal affairs, Kharkov, 2000.
Thesis is devoted to complex investigation of general characteristics of personal non-property rights, which guarantee social life of physical persons in Ukraine. They arc: the right to the name, honour, dignity and business reputation, the right to personal life and its secrecy, the right to free choice of ' residence and housing.
Constitutional appointing of the above mentioned rights called the necessity of development of mechanism of their guaranteeing and realization by the legislation of Ukraine, and by Civil Law in particular.
The aim of the thesis is tlic all — round analysis of the legislation in force of Ukraine and basic positions of the scientists — civilians both in Ukraine and in foreign countries concerning Civil — legal regulation of non-property rights which guarantee social life of physical persons, and determine legal nature, content of the rights and elucidate their characteristic features.
Personal non-property rights to the name, honour, dignity and business reputation, rights to personal life and its secrecy, free choice of residence and housing of the citizens of Ukraine arc investigated in historic — philosophy
aspect of their formation and development, and by elucidating peculiarities of Ci\il Law regulation of rights in Russian Empire, during the Soviet period and at the present stage.
Regulations which arc a part of the draft of the legislative acts devoted to regulation of personal non-property rights of citizens — a draft of Civil Code of Ukraine in particular — are also considered in the work.
The analysis of the legislation currently in force and the basic regulations of the Civil Law science in the sphere of regulation of personal non-property rights let the author formulate thesis and recommendations of practical and theoretical character concerning the improvement of the Ukrainian citizens" rights to the name, honour, dignity and business reputation, personal life and its secrecy, free choice of residence and housing.
The necessity of defining the objects of personal non-property legal relations through the personal non-property rights which are non-material welfare in its essence is substantiated in the work.
Legal nature of personal non-property rights of the citizens lies in the fact that the rights are natural, subjective, non-alienated and absolute; the foundation ■ of their origin is the fact of the man s birth; they have no economic content; legal succession is impossible; they are guaranteed by the state.
The research of the right to the name, as personal non-property right is made; the content of the right which inincludes the right of any person to demand to call himself (herself) by his (her) name in all spheres of social life is considered; the right to demand not to break somebody's right to the name from other persons, the right to change the name (surname, patronymic) are also considered in the work.
The necessity of working out real ways of protecting the given personal non-property right is substantiated in the work.
The rights to honour, dignity and business reputation in its content lie in the fact that according to the law any person has the right to demand refutation of » wide-spread data which are not correspond to the facts, defame the person's honour, dignity and business reputation.
The protection of the personal non-property right is realized with the help of regulative and protective function of law, in the first place with the help of Civil Law.
The right to personal life and its secrecy is defined in the work as personal non-property right, of any physical person to free choice of behaviour in individual life activity in his (her) choice which exclude any interference into his (her) personal life on other persons' side except in cases stipulated by the law.
The necessity of the right's dividing into the two groups of competence (providing personal life secrecy and personal inviolability) and detailed considering is substantiated in the work.
The right to free choice of residence and housing includes: the possibility of
independent defining the time of a physical person's being in a definite place, the problem where his (her) constant or temporary residence is. who he (she) li\es with, what places lie (she) visits. The settlement of the problem on the right to free choice of residence and housing by the persons with limited capabilities arc suggested. The necessity of abolition of registration institute as it breaks a physical person's right to free choice of residence and housing and its substitution by the institute of citizens" registration is substantiated.
Key-words: personal non-property rights, civil-lcgal regulation, system of personal non-property rights, a citi/.cn's social life, the name, honour, dignity and business reputation, personal life, free choice of residence and housing.
