Материально-правовые и процессуальные аспекты признания хозяйственных субъектов банкротамитекст автореферата и тема диссертации по праву и юриспруденции 12.00.04 ВАК РФ

АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ
по праву и юриспруденции на тему «Материально-правовые и процессуальные аспекты признания хозяйственных субъектов банкротами»

\ о ОВ №7

Нащональпа юридична академ!я Украши 1м. Ярослава Мудрого

На правах рукопису

Итон Микола 1лл1ч

МАТЕР1АЛБНО-ПРАВОВ1 ТА ПРОЦЕСУАЛЬШ АСПЕКТЫ ВИЗНАННЯ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ'еКТ1В БАНКРУТАМИ

Спещальшсть: 12.00.04 - господарське право; арбиражний процес.

Автореферат

дисертаци на здобуття паукового ступеня кандидата юридичних наук

Харшв 1997

Дисертащею е рукопис

Робота виконана на кафедр1 аграрного права Национально! юридично! академп Украши iM.Ярослава

Мудрого

Науковий кертник:

доктор юридичних наук, Гайворонський

професор Володимир Миколайович

Офщжш опоненти:

доктор юридичних наук, Пронська

професор Гращела Васил1вна

кандидат юридичних наук, Чу впило

доцент Олександр Олександрович

Провщна оргажзацЫ:

Гнститут економ1ко-правових дослвджень HAH Украши м.Донецьк

Захист вщбудеться лютого 1997 р. о ТС> ГОДИН1

на засщанн1 спещал1зовано1 вчено! ради К.02.40.05. при Нацюнальнш юридичнш академп Украши iM.Ярослава Мудрого за адресою: 310024, M.XapiÜB, 24, вул.Пушкшська, 77.

3 дисертащею можна ознайомитись у б1блштещ Национально! юридично'1 академп Украши iM. Ярое лава Мудрого за адресою: 310024, м.Харшв, 24, вул.Пушкшська, 77.

Автореферат розшлано «Л/, ичня 1997 р.

Вчений секретар спещал130ван01 вчено! ради, кандидат юридичних наук

Пяка В.О.

Загальна характеристика роботи

Актуалътстъ досл1дження. Проблеми визнання суб'ектав п1дприемницько1 д1яльност1 банкрутами насамперед обумовлюються здшсненням в У крапп з початку 90-х рогйв широкого спектру економ1чних перетворень, покликаних забезпечити перехад в1д застар1лих адмшп;тративно-командних до сучасних ринкових метод1в регулювання вщносин товаровиробнишв ус1х форм власност1 як м1ж собою, так 1 з державою. Визнаючи об'ективну потребу у таких реформах, держава при цьому приймае на себе зобов'язання встановлювати едиш для ус1Х суб'ектав умови здшснення ш.дприемницько1 (господарсько!) д1яльноста без свого безпосереднього втручання у неь Надаючи шдприемцям значну свободу у вибор1 форм та напрямк1в 1х роботи, вона разом з тим зшмае з себе будь-яку вщповвдальшсть за конкретш ц результати, що було притаманне саме 1 тЬчьки сощалштичнш економщь Перехад до нових форм та метод1в державного впливу на економ1чш в!дносини у сустльств1 викликав необх1дшсть запровадження в У крапп такого правового мехашзму, який би встановлював яккшо нов1 засади в1дпов1дальност1 ус1х суб'ект1в тдприемницько1 д1яльност1 за пвдсумки IX роботи, в тому числ1Ьза завдат при цьому збитки.

1нститут банкрутства давно 1 широко застосовуеться у всьому свт, проте для нашо! держави вш був практично нешзнаним. Протягом останшх десятилггь украшсьш вчет-правознавщ та економ1сти майже не вивчалп теоретичт аспекти банкрутства та не пропонували оптимальш методи його застосування у практищ. Саме тому при прийнятп у травш 1992 року першого законодавчого акту, який встановив матер1ально-правов1 та

процесуалып засади визнання шдприемств банкрутами, свгговий досв!д було використано досить обмежено. Кр1м того, при розробщ та ухваленш Закону У крайни «Про банкрутство» переслщувалося одне з найголовтших на той час завдань сощально-шмитичного характеру - забезпечити якнайшвидшу реструктуризащю форм власноста та перехзд вщ монопольного волод1ння державою ус1ма засобами виробництва до впровадження та розвитку шших, недержавних форм власност1 на них.

Тому вже перцы, спроби застосування цього закону показали його неповноту та недосконалшть. Нечггке формулювання його основних положень та недостатня '¿х узгоджешсть з шшими законодавчими актами, 1 в першу чергу з тими, яш регулюють господарську д1яльшсть, викликали нагальну потребу у глибокому та детальному вивченш теоретичних проблем матер1ально-правових та процесуальних аспектав шституту банкрутства та подготовки на цш основ1 науково обгрунтованих рекомендаций щодо розробки ново! редакци Закону Украши «Про банкрутство». При цьому необхадно було забезпечити врахування як светового досвщу, так 1 нащонально1 специфши, обумовлено! насамперед особливостями економ1чного стану Украши.

Стутнъ науковог розробленост1 проблем визнання суб'ектав шдприемницько! д1яльност1 банкрутами з наведених вище причин е низькою. I хоча теля прийняття закону Украши «Про.банкрутство» протягом останшх рошв опублшовано ряд статей щодо питань застосування та вдосконалення чинного законодавства про банкрутство, вони не забезпечують створення щлюного наукового уявлення про основт матер1ально-правов1 та процесуальт аспекти цього важливого за своши наслщками господарсько-правового шституту. На цей час вщеутт чти

визначення таких основних його положень, як саме поняття банкрутства з успма його необхадними складовими ознаками, матер1ально-правов1 тдстави порушення справ про визнання пщприемств банкрутами, статус та повноваження ус1х учаснитв судового процесу, що не сприяе належному захисту IX прав та законних штереив. Недостатньо виваженим е процесуальний механ1зм судового визнання пхдприемств-боржник1в банкрутами. Чинному законодавству про банкрутство властива як наявн1сть значних прогалин, так 1 кол1зи р1зних процесуальних норм (1 насамперед м!ж нормами самого Закону «Про банкрутство» та Арб1тражного 1 Цив1льного процесуальних Кодекыв Украши). Щ та шнп недол1ки ще не одержали належно1 науково! ощнки та обгрунтованих рекомендащй щодо IX виправлення.

Мета та завдання дослЬдження. На основ1 анал1зу 1снуючих у законодавств1 деяких краш св1ту форм та методов визнання банкрутами суб'ект1в тдприемницько1 д1яльност1 та з врахуванням судово! практики застосування чинного законодавства, що в1дзеркалюе певт особливоста сощально-економ1чного 1 полггичного стану Украши, автор ставив перед собою мету з найб1льшою повнотою досл1дити основт матер1ально-правов1 та процесуальш складовг институту банкрутства. При цьому мав на мета особливу у в агуп р и дцг ити вивченню зм1сту та основних ознак поняття банкрутства, встановленню його вид1в, можливост1 застосування правових засоб!в запобтшня банкрутству. Завданням ще! роботи була розробка пропозищй щодо вдосконалення правового мехашзму визнання господарюючпх суб'ектав банкрутами.

Кр1м того, автор намагався дослщити питания щодо зм1сту та матер1ально-правових шдстав встановлення кримшально! та адмшктративно! вадповщальноста тих посадових ос!б, яш

своши д1ями поставили тдприемства пвд загрозу банкрутства. Одним з завдань також було вдосконалення процедури судового провадження у справах ще! категорп.

Виходячи з цього, об'ектом дисертацшного дослЬдження визначен1 економ1чш та правов1 аспекта банкрутства як способу забезпечення захисту прав 1 законних штерейв як кредитор1в, так 1 шдприемств чи тдприемщв, неспроможних виконати сво! зобов'язання та погасити борги.

Предметом досл1дження е сукупшсть сустльних в1дносин, як1 виникають при застосувант правових засоб1в запоб1гання банкрутству та мехашзму визнання суб'ект1в пщприемнидько1 д1яльност1 банкрутами.

Методолог1чною основою дослЬдження стали базов1 науково-теоретичт положения, властив1 як загальтй теорп держави та права, так 1 в1дповщним галузевим юридичним наукам, 1 насамперед цивильному, господарському, арбггражно-процесуальному та цив1льно-процесуальному праву.

При цьому з ус1х основних проблемних питаыь було проведено ствставлення одержаних автором висновтв з чинними законодавчими нормами Украши, вщомими у свшювш практищ формами та методами правового регулювання в1дпов1дних вщносин, пропозищями шших досл1дник1в 1 фах1вщв.

В основу досл1дження зазначених проблем покладений д1алектичний метод з системно-структурним тдходом до вивчення матер1алу та одержаних внасладок цього висновк1в. Також застосовувалися так1 науков1 методи: пор1вняльно-правовий, лойчний, статистичнпй, поеднання дедуктивного та шдуктивного принцитв послщовного з'ясування окремих законом1рностей та обгрунтування на цш основ1 вл.дповщних висновк1в. Спещально для проведения анал1тично1 роботи

автором була розроблена анкета, змк:т яко1 дозволив здшснитн всеб1чний анализ практики розгляду справ про банкрутство арб1тражними судами Bcix областей Украши. Всього було проанал1зовано понад 400 справ, розглянутих у 1993-1996 роках yciMa арбггражними судами держави.

Нормативною базою дисертацп е чинна Конститущя Украши та mini законодавч1 акти Украши, i насамперед Закони «Про банкрутство», «Про шдприемства в Укра1нЬ>, «Про власшсть», «Про тдприемництво», Цив1льний Кодекс Украши та Арб1тражний процесуальний Кодекс Украши. Разом з тим значну увагу присвячено анал1зу аналог!чного законодавства як Росшсько! Федерацп та шпшх крахн СНД, так i сучасного законодавства про банкрутство таких економ1чно розвинутих кра'ш, як США, Шмеччина, Франщя. Враховуючи, що деят краши Центрально! та Схвдно! Свропи вже пройшли перший етап переходу до ринково! економ1ки та досягли у цьому певних результате, дисертант сшвставив прийнята у них законодавч1 акти з питань банкрутства з чинним законодавством Украши та пропонованими у дпсертащйному досладжент висновками. Не залишеш без уваги та критично! оцшки роз'яснення з цих питань пленуму i президп Вищого арб1тражного суду Украши, прийнят! його арб1тражною наглядовою колеп.ек5 постанови про nepeßipKy у порядку нагляду судових pinieHb та ухвал у справах про банкрутство.

Теоретичну основу дисертацшного досл1джепня склали роботи як сучасних правознавщв Украши, яким доводилося розробляти науков1 проблеми майново! вддповщальносп юридичних oci6, так i дореволюцшно} доби, а також вчених ближнього та дальнього заруб1жжя. Зокрема, Абово! Т.С., Агаркова М.М., Аз1мова Ч.Н., Александрова М.Г., Алексеева С.С., Андреева В.К.,

Бару М.И., Божко B.I., Брагинського M.I., Братуся С.М., Бикова А.Г., Венеджтова A.B., Гайворонського В.М., Гойхбарга А.Г., ГолемшоваЧ., Горшеньова В.М., Джуня В.В., Знаменського Г.Л., Камшки A.I., Кер1мова Д.А., Комарова В.В., Кузнецово1 Н.С., Красько 1.Ю., Ландкофа С.Н., Лаптева В.В., Малеша М.С., Мамутова В.К., Пилипенка А.Я., Попова В.К., Поб1рченка 1.Г., Пронсько! Г.В., Пушкша O.A., Райхера В.К., Толстого Ю.К., Федорова А.Ф., Флейшиць К.А., Халфшо1 P.O., Шершеневича Г.Ф., Штамлера Р., Юшкевича В.А. та шших.

Емшричною базою роботи стали результати узагальнень судовох практики розгляду справ про визнання банкрутами суб'ектав тдприемницько! д1яльност1, проведених автором у 1993-1996 роках у масштабах Украши, а з деяких окремих питань - арб1тражного суду Харшвсько! облает!, у структур! якого з шщ1ативи автора було створено окремий спецдал1зований вщдш по розгляду справ саме ще! категорп. Одержан! результати ствставлялись з в!дпов!дними висновками, одержаними управлшням по формуванню арб!тражно! судовох практики Вищого арб!тражного суду Украйни, iHiHUMH дослздниками та науковцями.

Автор у cBoix висновках спирався також на особистий доевщ роботи з оргашзацп судового розгляду справ про визнання шдприемств XapKiBCbKoi' областа банкрутами, здшенення ним судового нагляду та контролю за законтстю винесених судових pinieHb та ухвал.

Важливе значения при робот! над темою мало вивчення федерального законодавства США та ввдповщних законодавчих aKTiß окремих штатав з питань банкрутства, а також практики його застосування судовими органами u,iei краши, яке мало

кисце гид час навчально-ознайомлювально1 поездки судд1в арбггражних суд1в Украши у 1994 рощ до США.

Наукова новизна досяЮження полягае у визначенш 1 теоретичному обгрунтуванш напрямк1в удосконалення чинного законодавства, яке застосовуеться при визнант господарських суб'ект1в банкрутами. В1дповщно до одержаних внасладок дисертацшного досладження результат1в, автор виносить на захист там положения:

□ наукове визначення поняття банкрутства, його головних (суттевих) ознак, що включав лише судовий порядок визнання банкрутом того боржника, який через перевищення своЬс боргових зобов'язань над варт1стю його майна, дшсно неспроможний задовольнити пред'явлет до нього вимоги, якщо ус1 шпп встановлет засоби запоб1гання такому стану не дозволили його уникнути;

□ визначення р1зновид1в банкрутств, що не передбачен1 законодавством: фттивного - звернення боржника до суду при наявност1 у нього можливост повшстю задовольнити вимоги сво'1Х кредитор1в, та умисного - яке настае з вини самого боржника;

□1 визначення поняття пвдпрнемницького ризику та його зовшшшх 1 внутр1шшх фактор1в, як1 можуть призвести до настання банкрутства. Шдприемницькш ризпк визначаеться автором як небезпека виникнення не передбачених майнових чи фшансових збитмв внаслвдок зовшшшх фактор1в - природш катастрофи, шфлящя, 1шш процеси, на ям боржник не м1г впливати, та внутр1шнгх - суб'ективш прорахунки у веденш госиодарсько! д1яльност1;

■ пропозицп про розширення кола ос1б, вщносно яких повинна застосовуватися процедура визнання банкрутами. Ними можуть бути, за переконанням автора, суб'екти як тдприемницько!, так 1 господарсько! Д1ялыюст1 - юридичш 1 ф1зичш особи;

Автором у в1дпов1дних главах цього автореферату детальшше викладена характеристика вищезазначених положень, IX формулювання та в1дмштсть в1д чинних норм.

■ обгрунтування дощльноста застосування додаткових правових засо'б!в запоб1гання банкрутству, що дозволять на практищ вир1шувати питания як задоволення майнових вимог кредитор1в, так 1 збереження або ввдновлення умов продовження господарсько! д1яльност1 тдприемства чи тдприемця, ят потрапили у скрутне становище.

Серед цих засоб1в насамперед сл1д вадзначити пропозици про:

• розширення досудового (позасудового) врегулювання питань про погашения заборгованност1 суб'ект1в господарсько! д1яльност1, як1 на певний час потрапили у стан неплатоспроможност1;

• . введения шституту спещального управлшня майном боржника;

• вдосконалення шституту санацп, який мае полягати не лише в перевод! боргу на санатора, але й в здшсненш необхздних реоргатзащйних процедур, що дозволять вивести боржника з скрутного стану:

■ вдосконалення процесуального мехашзму судового провадження у справах про банкрутство, що передбачае:

• надання права тдприемству-боржнику та його кредиторам укладати мирову угоду про засоби задоволення ix майнових вимог в будь-якш стадп провадження у cnpaBi про банкрутство;

• визнання особливого характеру провадження у справах про банкрутство як поеднання окремого провадження з позовннм;

• встановлення можливост! порушення справи про банкрутство як за заявою одного кредитора, так i дешлькох з визначенням мш1мально1 суми вимог до боржника, що спрощуе провадження й прискорюе його;

• закршлення такого порядку провадження, при якому публжащя в офщшному друкованому opraHi Верховно! Ради чи Кабшету MiHicTpiB У крайни здшснюеться nie ля визнання боржника банкрутом, а про порушення провадження у cnpaBi про його банкрутство - у спещальному вюнику Агенства з питань запоб!гання банкрутству.

Bei ц! пропозпцп вiдoбpaжeнi як у дисертащйному доелвдженш, так i використат при шдготовщ проекту ново! редакцй Закону Украиш «Про банкрутство».

Наукова i практична значилйстъ роботи. Основним результатом дисертащйного досладження е побудова ципено! модел1 правового 1нституту банкрутства, визначення можливостей подальшого вдосконалення застосування його у господарськш практищ. Автором пропонуеться розглядати банкрутство як enoeiö легального врегулювання вщносин, пов'язаних з погашениям борпв, покликаний не завдавати матер1ально! шкоди кредиторам, а морально! - боржнику. Саме такий тдх1д до ще! проблеми дозволить позбутися в практищ судового визнання господарюючих суб'ект1в банкрутами

9

шкщливих насладк1в як для конкретних шдприемщв (ф1зичних та юридичних ос1б), так 1 для економши держави.

Висновки та пропозици, що м1стяться у робота, можуть бути використаш при подалыиому доопрацюванш законодавства Украши про банкрутство, оск1льки в них, на думку автора, закладено чимало ефективних за наслгдками способ1в вир!шення основного питания банкрутства - задоволення вимог кредитор1в без фактичного припинення господарсько! д1яльноста боржника. Кр1м того, щ висновки та пропозици становлять значний штерес 1 у методолоИчному плат, тому що можуть сприяти впровадженню у сусшльну право-св1дом1сть яшсно нового погляду на банкрутство, 1 в першу чергу тих ос1б, як1 за своши повноваженнями причетн1 до вир1шення питань про банкрутство - судд1в, державиих службовщв, тощо.

Апробац1я I практична реалгзащя науковихрезультатов. Одержан! висновки використовувалися дисертантом, насамперед, у його практичнш робота при здшсненш судового нагляду за законн1стю винесених арб1тражним судом Харк1всько1 областа р1шень та ухвал у розглянутих справах про банкрутство. Разом з тим, вони були застосоват при тдготовщ пропозищй автора щодо вдосконалення як чинних законодавчих актав, так 1 обов'язкових для судових оргатв роз'яснень пленуму та президи Вищого арб1тражного суду Украши з питань банкрутства.

За ппщативою автора досл1дження Вищим арб1тражним судом Украшн змшена у 1996 р. форма статистично'1 зв1тноста арб^тражних суд1в Украши та введена спещальна статистична картка облшу справ про банкрутство.

Результатом застосування одержаних наукових пвдсумгав став тдготовлений дисертантом у сшвпращ з шшими авторами

проект ново! редакцп закону Украхни «Про банкрутство», який яшсно ввдр1зняеться як вщ чинного закону, так 1 законопроекту, внесеного Кабшетом Мшз.стр1в Украши у 1995 рощ на розгляд Верховно! Ради Украани. У ньому, зокрема, передбачет нов1 роздши: про спещальне управлшня майном боржника; мирову угоду; позасудов1 засобп запобдхання банкрутству; неправом1рш ди боржника, кредитор1в та шшнх ос1б; закриггя лшвщацшного провадження, а також значно розширено зм1ст розд1л1в, яю вже м1стяться у чинному законь

Результати досл1дження реал1зоваш у 12 наукових публшащях автора, були предметом обговорення на науково-ирактичних семшарах судд1в арб1тражних суд!в Укра!ни, що проводилпся на протяз1 1993-1996 рошв, на республшанськш науково-практичшй конференцп у м1ст1 Харков1 у 1995 рощ «Правова держава Украша: Проблеми, перспективи розвитку», круглому стол1 з проблем господарсько-правових засоб1в запоб1гання злочитв у сфер1 економши (Донедьк, 1995р.), на м1жнародшй конференцп «Реструктуризащя та банкрутство в Центральтй 1 Схвднш Сврот: Укра!на» (Ки!в, 1996р.) та ш.

Структура роботи та и послщовщсть обумовлеш об'ектом дослвдження та логшою викладення материалу. Дисертащя складаеться з вступу, 3 глав, 8 параграф1в, заключних положень, перелшу використано! л1тератури та додатку, який вм1щуе проект ново! редакцп Закону Украши "Про банкрутство", таблиц! деяких результатав вивчення справ про банкрутство, нову форму статистично! зв1тност1 1 деяк1 статистичш дат роботи арб1тражних суд1в по розгляду справ про банкрутство.

Зйист роботи

У встуш даеться мотивоване обгрунтування обрано! теми дисертащйного дослщження, визначаються основш положения, що виносяться на захист, характеризуеться методолопчна 1 теоретична база роботи, викладаються и основн1 положения, розкриваються наукова новизна 1 практична значим1сть одержаних висновк1в та пропозицш.

Глава 1 «Банкрутство як правовий Ыститут» присвячена 1сторичним та економ1чним передумовам виникнення шституту банкрутства, визначенню його поняття та суб'ектного складу. Такий змк:т щег глави обумовлений спробою автора на баз1 досить широкого вторичного огляду еташв розвитку 1 змши теоретичного уявлення про банкрутство, як способу задоволення вимог кредитор1в до боржника, встановити об'ективт складов! цього правового шституту та використати 1х при формулюванн1 сучасного наукового визначення поняття банкрутства. Разом з тим це дозволило лоНчно перейти до висв!тлення иравових засоб1в та процесуальних особливостей застосування Шституту банкрутства у господарсьюй та судовш практищ.

Здшснений у дисертащйному дослвдженш гсторичний анал1з довгого та суворого шляху розвитку банкрутства в1д чашв Давнього Риму, европейського середньов1ччя та пер1оду становления каттал!зму до сучасносп визначив трансформащю погляд1в на банкрутство. У прав1 стародавшх народ1в (як, наприклад, у египтян, гретв 1 Римськш республ!щ початкового перюду) засобом забезпечення боргу слугувало не ст1льки майно боржника, ск1льки вш сам, 1стор1я знала 1 боргов1 в'язнищ, 1 ф1зичш покарання. Проте застосування особистоз! розправи над боржником (аж до перетворення його в раба, а то нав1ть 1

вбивства) не забезпечувало задоволення майнових штереспв кредитор1в, 1 саме тому тзтше з'являеться яшсно новий спос1б - передача майна боржника спочатку у володшня кредитор1в, а пстм 1 продаж його трет1м особам як повшстю, так 1 частково. Розвиток господарських ввдносин у середш вши та перюд становления капггал1зму обумовив подальше вдосконалення мехашзму банкрутства. Його головною метою все дал1 ставало бшыи-менш справедиве ставлення не тшьки до кредитор1в, як1 без сумшву постраджали вщ дш боржника, але 1 до нього самого. Тод1шшм законодавством встановлювались об'ективш та суб'ективш причини неспроможност1, як1 викликали р1зт за характером насл1дки для боржника. В подальшому розвиваються засади конкурсного процесу, встановлюються як1сно нов1 форми врегулювання взаемов1дносин м1ж кредиторами та боржниками. Все це сприяло юридичному впзначенню банкрутства, яке мютиться у ряд1 законодавчих акт!в европейських держав, в тому числ11 дореволющйног Росп.

Саме на прикладах проанал1зованих автором законодавств показана !х недосконалють, що зумовлюе потребу у подалышй робота над визначенням ус1х складових шституту банкрутства та його правовим закршленням- Протягом багатовшового застосування шституту банкрутства з'явилось чимало його ознак, як1 з тих чи шших позицш характеризували широке р!знома1ття вид1в банкрутства, причини його виникнення за р1зних умов, в1дпов1дн1 насл1дки. Проте у законодавств! багатьох краш, як з1 сталою ринковою економшою, так 1 тих, як1 таку економжу намагаються запровадити, не вс1 щ ознаки застосовуються у законодавчому врегулювант банкрутства. В першу чергу це стосуеться законодавства Украши.

Визначення банкрутства в чинному Закош (стаття 1 Закону Украши вщ 14 травня 1992 року «Про банкрутство») базуеться на недостатност1 актив1в боржника у лжв1дн1й форм1 задовольнити у встановлений для цього строк пред'явлеш до нього з боку кредитор1в вимоги 1 виконати зобов'язання перед бюджетом. Таке визначення банкрутства фактично виходить з розумшня неспроможноста як единого поняття, незалежно вщ умов його виникнення, що в свою чергу призводить до ототодження понять «неспроможшсть» та «банкрутство». На чисельних прикладах показана наукова необгрунтовашсть дього висновку украхнського законодавця, яким дос1 доводиться користуватися. Автором пропонуеться власне визначення поняття банкрутства як припинення за судовим р1шенням господарсько! д1яльност1 ф1зично1 чи юридично! особи, неспроможних 1з-за перевищення зобов'язань над вартютю свого майна, в установлений термш задовольнити визнан1 ними (або визнат судом правом1рнлми) вимоги кредитор1в та виконати обов'язки перед бюджетом, якщо застосування визначених у закош заход!в запобшання банкрутства не дало позитивних результатав. Таке визначення дозволяе врахувати усц об'ективш ознаки банкрутства, способи попередження та запоб1гання йому 1 разом з тим диференщювати ус1 ввдом1 практищ його види.

Остання частина ще! глави присвячена анал1зу суб'ект1в банкрутства. Проведене дослщження правового визначення цього питания у законодавств1 р1зних краш дало можлив!сть дойти висновку, що передбачений чинним законом Украши про банкрутство склад "кандидатав" у банкрути (лише пздприемства - суб'екти пвдприемницько! д1яльност1) невиправдано звужений. I наука, 1 практика вже неодноразово доводили, що господарсьт

правоввдносини значно складшпп, тж шдприемницьк1, !х учасниками можуть бути р1зноманггн1 юридпчвд особи та громадяни. Нова Конститущя Украши встановлюе р1вшсть перед нею 1 законодавством ушх учаснитв 1снуючих у держав1 правовщносин, 1 тому виведення певних ос1б (або навггь !х груп) з-пщ впливу чинних у держав1 закошв е невиправданим як з огляду на Основний Закон, так 1 з притаманного нашому сустльству розумшня справедливость Саме з цього виходив автор дисертацшного досл1дження, пропонуючи ввести до складу суб'ект1в банкрутства як юридичних, так 1 шдприемщв - ф1зичних ос1б, ям здшснюють господарську д1яльтсть 1 у передбачених законом випадках мають вщповщати за сво!ми боргами належним 1м майном.

У главЬ 2 «ПравовЬ засоби запобЬгання банкрутству» розглянута проблеми застосування р1зних правових засоб1в запоб1гання банкрутству. В !х основу покладений принцип зац1кавленност1 держави у збереженн1 власних товаровиробнишв, що забезпечуе економ1чну незалежтсть будь-яко! держави. Без практичного вт1лення (1 юридичного закршлення) цього принципу неможливо протистояти економ1чнш експанси з боку шших держав. Але у чинному ниш Закош Украши «Про банкрутство» исторично вщом1 засоби запоб1гання банкрутству, що широко використовуються в шших крашах, зведен1 лише до санаци, але й вона внасл1док недостатньо! правово! регламентацП практично не застосовуеться.

Анал1з практики розгляду справ про банкрутство арбггражнимн судами Украши, законодавства краш близького заруб1жжя дають можливд.сть констатувати, що в умовах кризово! економши визнавати банкрутамн шдприемства чи

гпдприемщв, яги тимчасово не можуть розрахуватись з кредиторами, без вщповщно! ощнки !х загального майнового стану, виробничо! д1яльност1, подальших перспектив реструктуризацп борпв, недощльно. Це тягне за собою, як правило, щлу низку взаемопов'язаних справ про банкрутство. Саме для збереження власних товаровиробник1в у законодавств! Украдни про банкрутство сл!д застосувати иерспективш засоби запоб1гання банкрутству, якими, на думку автора е санащя шдприемств-боржнитв та передача гх майна тд спещальне управлшня. Зазначеш засоби досить ефективш, якщо здшснюються вщповвдними фах1вцями шд судовим контролем.

На тдстав1 всеб1чного огляду позитивних та негативних наслщк1в застосування засоб1в запоб1гання банкрутству у дисертацшному досл1дженн1 викладеш пропозицп щодо внесения до загальноприйнято! практики IX використання певних змш. Серед них в1дпов1дну увагу слад звернути на необхвдшсть кардинального перегляду позицп законодавця щодо санацп. Бона не повинна бути спрощеним способом змши форми власност1 на майно шдприемства-боржника. На думку автора, у новш редакци Закону «Про банкрутство» дощльно було б дати таке визначення санацп, яке б свщчило, що санащя - це оздоровления неспроможного боржника, надання йому фшансово! допомоги з боку власника майна, кредитор1в та шших юридичних 1 ф1зичних ос1б (в тому числ1 шоземних), спрямовано! на тдтримку д1яльност1 боржника 1 запобпання банкрутства, а не на лжв1дащю його як самостшного суб'екта господарсько! д1яльность Також сл1д законодавчо встановити, що учасники санацп можуть набувати права власност1 лише на ту частину майна санованого шдприемства, яка була одержана як результат зд1йснених ними заход1в по оздоровлению стану боржника.

Кр1м того, сл1д встановити строк проведения санаци, теля закшчення якого санатори повинн1 були б в1дзв1туватися про здшснет ними заходи вщпов1дно до тих умов санаци, як1 затвердив суд. Тому лопчною е пропозищя 1 про введения спещалыго! в!дпов1дальност1 санатор1в за неналежне здшснення ними сво1Х обов'язшв.

Автором дослщження як один з засоб1в запоб1гання банкрутству пропонуеться ввести в чинне законодавство нову, на його думку, досить ефективну за насл1дками форму -спец1альне управлтня майном боржника. Спец1альне управлшня майном боржника - це управлшня з метою оздоровления фшансового 1 майнового стану боржника шляхом реоргашзацшних та шших процедур, спрямованих на оплату борпв кредиторам.

На в1дмшу в1д санацП, воно мае здшснюватись консалтшговою або шшою спещал1зованою ф1рмою - суб'ектом пщприемницько! д!яльност1 при наявноста в1дпов1дно! лщёнзп, видано! державним органом, наприклад, Агенством з питань запоб1гання банкрутству.

Так само, як 1 санацш, спещальне управлшня засновуеться на конкурсних засадах - вибору судом юридично! особи (керуючого), що здшснюе таке спещальне управлшня, з урахуванням позицш кредитор1в та Агентства з питань запоб1гання банкрутству. Шсля призначення керуючого останшй подае пропозицп щодо плану спещального управлшня, який затверджуеться судом 1 стае обов'язковим для ус1х учаснишв процесу про банкрутство. Виконання цього плану контролюеться як судом, так 1 кредиторами, 1 у випадку невиконання передбачених ним заход1в керуючий може бути притягнутим до встановлено! законом в1дпов1дальность

Заключну частину ще! глави выведено висв1тленнк позасудових процедур врегулювання розб1жностей мш кредитора-ми та боржником. Автор пропонуе надати прав« арбиражному суду до порушення справи про банкрутство л передбачених законодавстом випадках затверджувати угоди м1л боржником та його кредиторами про надання розстрочки абс вщстрочки сплати борив з метою продовження господарсько д1яльност1 боржника або здшснення його лшв1дацп т; контролем кредитор1в. А також миров1 угоди м1ж ними укладет в процеы. провадження у справ1 про банкрутство, як сприяють задоволенню вимог кредитор1в 1 запоб1ганню визианш боржника банкрутом. Застосування цих заход1в, на думю автора, може у певних випадках скоротити час вир1шенш зазначених проблем без використання досить складно процедуры судового розгляду справи про банкрутство боржника У глав13 « Процесуалът особливостЬ розгляду справ пр1 банкрутство» досл1джуються проблеми здтсненш провадждення у справах про банкрутство та лжшдаци ти: суб'ект1в господарсько1 д1яльност1, як1 визнаш судог банкрутами 1 в1дносно яких не можливо застосуват] вищевикладеш процедури задоволення вимог кредитор1в. Пр] цьому дано об'ективний 1 грунтовний анал1з 1снуючи: розб1жностей та прогалин в чинному законодавствз., як стосуються заход1в по припиненню д1яльност1 шдприемств процесуального порядку !х здайснення за тих чи шших умов Сл1д зазначити, що 1снування цих прогалин т) процесуальних проблем е наслздком того, що при прийняти; 1992 рощ Закону Украши «Про банкрутство» не були внесен в1дповщш змши та доповнення у шип законодавч1 акти, насамперед до Закону Украши «Про шдприемства в Украгш та Арб1тражного процесуального Кодексу Украши. Сам

протир1ччя М1Ж цими трьома спещалыгами законами обумовили складноиц у судовш практищ розгляду справ про банкрутство. Автором викладеш 1 теоретично обгрунтоваш пропозицп щодо вдосконалення правового регулювання судового процесу вир1шення таких справ.

Одшею з основних висв1тлених у цш глав1 проблем е визначення характеру провадження у справах про банкрутство. 1снуе дв1 основн1 точки зору з цього приводу: перша -провадження у справах про банкрутство повинно мати ус1 ознаки позовного провадження, а друга - це особлива судова процедура, схожа з встановленням юридичного факту банкрутства. Враховуючи певну специфшу правового шституту банкрутства, автор пропонуе у законодавчому порядку визначити правовий характер судового процесу у цих справах як зм1шаний. Це дозволить вдосконалити в1дповщш стади ироваждення, так1 як прийняття заяв вщ кредитор1в (визначення зм!сту таких заяв та пщстави для !х повернення), проведения попереднього судового засадання (завданням якого повинно стати вир1шення питания про дощльшсть порушення провадження у справ1), мехатзму розгляду заяв про санащю 1 спещальне управлшня майном боржника та шше. Ч1тке визначення характеру провадження з цих справ дозволить також вир1шити питания про меж1 застосування встановлених законодавством принцитв судово1 д!яльност1 при розгляд1 справ ще! категорц, 1 насамперед принципу змагальност1 учаснишв судового процесу.

На шдстав1 пор1вняльного анал1зу зм1сту окремих норм законодавчих акт1в, яш стосуються лд.квщацп пщприемств 1 суперечать одна одшй, зроблено висновок про необхщтсть единого правового регулювання процесу лшвщацц пщприемств. Невизначентсть правового статусу лшвщацшних ком1сш,

в1дсутн1сть ч1ткого визначения !х повноважень та вщповадальност за результати роботи стали причинами того, що у бшыност! випадшв визнання судом пвдириемств-боржнишв банкрутами призначеш л1кв1дащйн1 ком1сп фактично не працюють, а отже не досягаеться головна мета судового провадження - задоволення майнових вимог кредитор1в. Дисертантом запропоновано вважати л1кв1дащйн1 ком1сп тимчасовими органами тих юридичних ос1б, як1 шдлягають лшв!дацп, а при необхвдноста в особливо складних ситуациях (коли йдеться про л1квздацпо великих тдприемств) функци таких комняй покладати на спещал1зоваш шдприемницьк1 структури, яш б виконували IX на тдстав1 особливих лщензш, под1бних до тих, яш повинш застосовуватись при здшсненш спещального управлшня майном боржника. Маючи вадповщних фах1вц1в, так1 ивдириемницыи структури будуть в змоз1 квал1ф1-ковано здшснювати реал1зацпо заход1в по лшвщацп, виявленню та продажу майна банкрута, задоволенню вимог держави та кредитор1в.

Кр1м того, у останнш частит ще! глави наведет переконлив1 докази дощльноста встановлення вiдпoвiдaльнocтi учаснишв судового розгляду справ про банкрутство за здшснення ними неправом1рних дай, пов'язаних з банкрутством. До тако! в1дпов1дальност1 повинш притягуватись боржник, кредиторы, санатори, керуюч1 майном, шш1 особи, як1 тим чи шшим чином причетш до цих справ. Запропоноваш також критерп визнання судом недшсними тих угод боржника вщносно його майна, ят спрямоваш на попршення можливост1 задоволення за його рахунок вимог кредитор1в.

У заключних положениях викладеш результати, одержан! внасладок дисертацшного дослщження, а також систематизоваш

пропозицп щодо вдосконалення законодавства Украши з питань банкрутства.

По темь дисертацИ опублтоват тат роботи:

1. Т1тов М.1. Арб1тражне судочинство на пороз1 змш// Зб1рнпк р1шень та арбггражно! практики Вищого арб1тражного суду Укршни - К., 1994. №1 - с.194-198.

2. Т1тов М.1. Законодавство про банкрутство (проблеми 1 перспективи)// "Право Украши" - К., 1995. №11 - с.31-36.

3. Титов Н.И. Проблеми судопроизводства по делам о банкротстве// Зб1рник допов1дей та наукових пов1домлень Всеукрашського науково-практичного семшару "Судово-правова реформа: проблеми господарського судочинства". Харк1в, Нащональна юриднчна академ1я Украши, 1995 - с. 17-18.

4. Т1тов МЛ. Деят проблеми вдосконалення господарського та господарсько-процесуального законодавства на сучасному еташ// Коротщ тези доповл.дей та наукових пов1домлень республшансько! науково-практично! конференцп "Правова держава Украша: проблеми, перспективи розвитку". Харщв, Нащональна юридична академ1я Украши, 1995 - с.303-305.

5. ТЬтов М.1. Правовий статус та повноваження лшгадацшних ком1сш//Матер1али допов1дсй 1 тези вистутв на науковш конференцп "Теоретичт та практичн1 проблеми становления правово! держави в Укра!н1". Черн1вщ, Чертвецький державний утверсптет 1м. Ю.Федьковича, 1995, випуск 2 - с.257-260.

6. Т1тов М.1. Законодавство Украши про банкрутство: недолши та шляхи вдосконалення// Матер1али м1жнародно!

конференцп "Реструктуризация i банкрутство в Центральнш та CxiflHiii €врот: Украша". Kiiïb, TJSAID/ Deloitte Touche Tohmatsu, 1996, травень - с.30-35.

7. Титов Н.И. Проблемы и перспективы законодательства о банкротстве// Налоги и бухгалтерский учет. Харьков, 1996. №18 - с.30-34.

8. Гайворонсъкий ВЖ., Timoe M.I. Крнмшально-правов1 аспекти прогалин господарського законодавства// Тезисы докладов и выступлений "круглого стола" "Хозяйственно-правовые средства предотвращения экономических преступлений". Донецк, Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, 1996 - с.44-47.

9. Timoe M.I. Уточнения поняття банкрутства -визначальний напрям подальшого вдосконалення закону Украши "Про банкрутство"// 36ipiniK ркпень та арб!тражно1 практики Вищого арбитражного суду Украши. 1996. №1 - с.213-216.

10. Титов Н.И. Не выплеснуть с водой младенца, или как избежать банкротства// Харьков. "Деловая жизнь", 1996, №№28-29 - с. 12-13.

11. Timoe MJ. Процесуальш особлпвоста розгляду справ про банкрутство//Зб1рник наукових праць "Проблеми провадження правовнх реформ в Украш]". Харыв. Нащональна юридична академ1я Украгни îm.Ярослава Мудрого. 1996. -с.44-50.

12. Гайворонсъкий В.М., Timoe M.I. Банкрутство як правовий шститут: icTopiH та сучасн1сть. // Матер1али III Конгресу yKpaÏHicTÎB. XapKÎB. Нащональна юридична академ1я Украа'ни îm.Ярослава Мудрого. 1996.

2015 © LawTheses.com