АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Методика расследования умышленного причинения тяжких и средней тяжести телесных повреждений»
МВСУКРЛҐІПІ Нішіппалміа акалемін ішутрішпіх спряв Україні!
; ‘ і. . '
Сафронов СсргШ Олегович
УДК343. !>77
Мето.шкл роїглідуплпия умисного іаподітиш тяжкого І середньої ТЯЯСКОСІІ ТІЛСС'ШХ ушкоджень
Спеціальність 12.00.09 - крпміналмінП процрс ти кріїміт.ііспікп; судовіч експертіпа
АВТОРЕФЕРАТ
/иісершції на ч.юОу п н наукового сіупопн кип ін шій юридичних наук
Київ 1999
Дисертацією с рукопис.
Робота виконана на кафедрі криміналістики Університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх лірав України '
Наукови:' керівник
- кандидат юридичних наук, доцент
Гаоїко Володимир Іванович, Університет внуїрішиіх справ України, начальник кафедри криміналістики.
Київський національний Університет ім. Т. Шевченка, професор кафедри криміналістики .
кандидат юридичних наук,
Колесник Валерій Аркадійович, Національна академія Служби безпеки України, начальник • кафедри криміналістики
України ім. Ярослава Мудрого, кафедра криміналістики, Міністерство освіти України. . (м. Харків)
Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Клименко Ніна Іванівна,
Провідна установа:
- Національна юридична академія
3<шісі йідбудеться “¿С " о. - -4 и у_______2000 р. о годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 при І (атональній академії внутрішніх справ України МВС України (01035, м. Київ, Солом’янська площа, 1)
2000 р. о
'З Днсеріацкю можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії виуїрішніх справ України (01035, м. Київ, Солом’яиська іь.оша, І)
г\І Л. И.ПЛ ХАРАКТЕРИСТИКА РОКОТИ
М \'г р нні морнк'я людини ви ніж іі.си найвищою соціальною ,типом (сі .4 ІСонсінтуші України). то у спот чергу втначаг змісг і снрнчог.инсії. .тііпьііосгі правоохоронних орілнів щодо реалізації очоронних функцій держави Важливу ролі, у цьому відношенні віді-*і'иі юридична пачка, ика іабезнечуг ішелекгуальний потенціал і бате ефектнішої робот них органів •
Сінорення прановоі держави, гуманізація суспільства, реформування праножн снсіеми іа зміна іромі^дсько* правосвідомості змушу-кчь по-ттому ілянупі на діяльність по розкрито та розслідуванню сючіннп І ому одним і і найбільш важливих і актуальних для криміналістки як начкн і низання щодо проведення наукових досліджень з ме юіо роїробки нових, які б відповідали сьогоденню, тактичних і ме-пмичнич рекомендацій по роїедідуванню злочинів, зокрема, злочинів, що іюсягають на і ілесну недоторканність людини.
Лкіуальнісіь теми дослідження. Серед злочинів проти особи велику небеїпеку сгаповляїь ті то посягають на здоров’я людніш. І\мсяідчвання злочинів, пов'язаних із заподіянням тяжких ¡.середньої., тяжкості тілесних ушкоджень, обумовлено характерними рисами, що шачно ускладнює ироиес слідства. . .
Складність розмежування умисно заподіяних тілесних ушкоджень від гамахч на вбивство або самого вбивства у слідчій і судовій < ірак і її ні досить часю призводить до помилкової кваліфікації них діянь. Ви »начальним чинником, то дозволяє кваліфікувати діяння як злочин про їй життя або ж як злочин проти здоров'я, с суб'єктивна сторона ідочину. Тим часом у слідчій практиці виникають великі труднощі щодо встановлення, суб'єктивної сторони діяння. Теоретично і методично практичні працівники в значній мірі не підготовлені до встановлення елементів суб'єктивної сторони злочину п чоді провадження слідства, /ому в дисертації значну увагу приділено питанню іакінки встановлення суб'єктивної сторони злочину.
Тенденція зростання агресивної' форми поведінки у всіх сферах індивідуальних стосунків іа соціальної діяльності людини також ак-туалііус завдання посилення боротьби зі злочинами, що посягають на тілесну недоіорканність особи, ■
Ок-реие встановлення складу злочину шодо умисного заподіяння тілесною ушкодження потрібне у випадках.реальної сукупності злочинів, шо також обірун юпус необхідність розробки зазначеної теми, і’пноманітність обстановки злочинів, способів і.х учинення, мо-
тивівт» цілей, специфічність використовуваних «.точнішими шари.іь і засобів, а також наявність виїцевкаїаних чинників обумов.покні. необхідність наукового дослідження та роїробкн меюдики («ж.надання умисною заподіяння тяжких і середньої інжкоси ІІЛССИНХ мііко-джень.
У криміналістичній літературі питанню ро «слідування іашміянни тілеснил ушкоджень присвячені нечисленні монографії, (окрема, І у-ковської Н.І. (1964 p.), Гутмана 1C).Я. (1974 p.), Вандиіцекі I' II (1987 p.). Можна зустріти окремі рекомендації по роїелідуианню цих починів у довідковій або навчальній літературі і криміналістки ІІроіе, роботи вищевказаних авторів і зміст інших діїераіурни.ч джерел не мають повної та чіткої структури методики ро»слідупанич умисною заподіяння тяжких і середньої і я ж косі і тілесних ушкоджені,, у нич не відобріжено сучасні методологічні концепції діяльносіі по іх рої-криттю і розслідуванню. Відповідно, не вирішена існуюча криміналістична проблематика щодо теоретичних розробок з методики роїс.пду-вашо’ зазначених злочинів. Це обумовило необхідність роїробкн методики розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості'тілесних ушкоджень у плані усунення теоретичних проіалин, « аспекті сучасних методолоіічних концепцій щодо діяльносіі по ро«слідуванню злочинів.
'Актуальність теми в цілому визначається необхідністю підвищення ефективності розслідування умисного заподіяння іяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Ііільїність респондентів (8І,5°о) із числа опитаних слідчих і працівників органів дізнання вкаїади на практичну необхідність розробки меюдики розслідування саме умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень
'Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Гема дисертаційного дослідження відповідає вимогам «Комплексної цільової прогрзми боротьби зі злочинністю па 1996 - 2000 рр », заінсрдженоі Указом Президента України № 837 від 17 вересня 1996 р У мані 7 ті 2 л. 54 зазначеної Програми ставиться завдання рп«робиш рекомендації, що стосуються розслідування злочинів прош особи
Тема дисертації передбачена Планом проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Універснюіу внутрішніх справ МВС України на 1998 р.
Мета і зайданті іосдідікеннн. Меіа дослідження по.іиі ;•< в ро і-робці теоретичних основ і методичних рекомендацій підвищення ефективності розслідування злочинів, передбачених ст. сг. 101, 102 Кри-
міналі.іюш кодексу України (далі КК). Для досягнення зазначеної мети було посіавлено такі завдання: 1) вш-лити слідчу практику для виявлення інх складностей і особливостей, що виникають при розсліду ванні злочинів, передбачених от. ст. 101, 102 КК; 2) розробити найбільш важливі основні положення методики розслідування умисного МІІОЛІЯННЯ іхжких і передньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) розробиш рекомендації щодо питань порушення кримінальної справи та оріаннинії і планування розслідування злочинів цієї категорії; 4) розробиш іактмчні рекомендації проведення основних слідчих дій.
1 метою уіагальнення й аналізу емпіричного матеріалу за спеціально роїробденою програмою було вивчено 400 кримінальних справ про умиспе заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинених за період 1992-1998 рр. у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській. Одеській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях і в Республіці Крим, проведено ан-ксіупання (100 осіб) та інтерв'ювання (100 осіб) елідчих і працівників органів дізнання з різних областей України, проаналізовано 400 висновків судово-медичної експертизи і 65 висновків психологічної та психіатричної експертиз.
ІІяукопа попита одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні проведено наукове дослідження, присвячене методиці розслідування умісного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. ст. 101, 102 КК). Ступінь новизни полягас в удосконаленні та подальшому розвитку науково-теоретичних розробок щодо розслідування зазначених злочинів. У дисертації сформульовано такі положення, то відповідають вимогам .аукової новизни: 1) розроблена криміналістична характеристика -злочинів, передбачених ст. ст. 101 та 102 КК;2) розглянута постзлочинна діяльність особи, яка вчинила злочин; 3) визначені типові слідчі та дослідчі ситуації; 4) розроблені рекомендації щодо діяльності на стадії порушення кримінальної спрани; 5) розроблений метод скспрес-оцінки ознак тілесного ушкодження; 6) запропонований розширений та класифікований перелік типових обставин, які підімають встановленню при розслідуванні вказаних злочинів; 7) розроблена програма початкових слідчих дій та інших заходів; 8) сформульований перелік типо-. них версій; 9) запропоновані рекомендації щодо особливостей органі іаціїі планування розслідування навмисного заподіяння тяжких та середньої *яжкосіі тілесніїк ушкоджень. 10) обгрунтовані пропозиції щодо особливостей використання спеціальних знань у газузі мелини-
ни і психології; 11) запропоновані розробки щодо особливостей проведення огляду місця події, освідуваиня, дон ту, відтворення обоа-новки та обставин події, 12) сформульовані пропозиції щодо особливостей встановлення суб’єктИоної сторони злочину; ІЗ) подані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до окремих норм чинною законодавства України.
Практичне значення «держаних реіультагів полиш в німу, що теоретичні положення і практичні рекомендації дисеріащї іоюиі до використання в масштабах України, а саме: 1) у діяльпосіі оріаиііі дізнання - на стадії дізнання або при проведенні онераіишю-розшукових заходів; 2) у діяльності слідчих - при розслідуванні злочинів, передбачених ст. ст. 101 та 102 КК; 3) на стадії судовою слідства можуть бути використані окремі положення дисертації, наприклад, тактика допиту, 4) у науковій діяльності - в аспекті подальшого удосконалення викладених у дисертації положень чи їх використання щодо розробки методики розслідування інших злочинів; 5) у навчальному процесі юридичних вузіз - при вивченні курсу з криміналістики.
і езультатн дисертаційного дослідження були надіслані у Міністерство внутрішніх справ України для організації безпосереднього впровадження і використання методики розслідування умисного зано-діяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень у практичнії' діяльності ОВС України. Пропозиції щодо внесення змін і доповнень в окремі правові акти чинного законодавства України були надіслані у Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Результати дисертації використовуються в навчальному процесі Університету внутрішніх справ України. ■
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що ним самостійно проведемо наукове дослідження та отримано науково обгрунтовані результати, за винятком пропозицій, щодо доповнень Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК) ч.б ст.191 і ст.1911, які були розроблені у співавторстві з В.І. Гаенком у рівному авторському співвідношенні,
. Апробація результаті» дисертації. Основні положення дисертації доповідались на Міжнародній конференції (Ростов-на-Дону, І998 р.) та на Міжнародному науково-практичному семінарі (Харків, 1999 р.), а також на засіданнях кафедри криміналістики Університету внутрішніх справ. •
Публікації. За темою дисеріації опубліковано шість статей, з них у іГяіи викладено основні положення днсергаційного дослідження.
Сгрукіуря дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, іміету, вступу, трьох розділів, які об'єднують двапад-цяіь підрозділів, висновків, списку використаної літератури і додатків (Л; І>; Н; Д; І;; Ж; К). Повний обсяг дисертації складає 230 сторінок, обсяі додатків 3.3 сторінки, а використаних літературних джерел -22 сторінки (250 найменувань).
ЗМІСТ РОБОТИ
V' вступі обіруитовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено ступінь її наукової розробленості, мету і завдання дослідження; зазначена емпірична основа дисертації; показано зв'язок роботи з державною програмою та планом проведення науково-дослідних робіт організації, де виконана дисертація; визначена наукова повізша і практичне значення результатів дослідження; вказані форми впровадження та апробації результатів’дисертації, а також структура дисертації.
Перший розділ “Загальні положення методики розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень" складаються з трьох підрозділів, які присвячені криміналістичній характеристиці, постзлочиишй діяльності та слідчим ситуаціям.
У першому підрозділі “Криміналістична характеристика умисного заподіяння тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень” викладається розроблена криміналістична характеристика злочинів про умисне заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. сг. ¡01, ¡02 КК). Аналіз зазначеної кількості кримінальних.справ показав, що більшість умисно заподіяних тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень відбувається навесні - 32%; рідше зимою - 26%, улітку - 23%, восени - 19%. При цьому в більшості випадків - 36% - ці злочини кояться-у і-.ечірніҐ! час (із 18,до 22 год.); рідше - 3 - удень
(із-10 до 18 год.), 26% -уночі (із 22 до 6 год.) і 4% - вранці (із 6 до 10 год.).
Найбільша кількість тілесних ушкоджень заподіюється в житлових приміщеннях - 51% , рідше ка вулиці - 29?», в інших виробничих, навчальних, підсобних приміщеннях - 16% тощо.
Ііказамі злочини здійснюють, як правило, чоловіки - 87%, рідше
/КІіІКИ - 13%.
Середній вік більшості з.шіх від 30 до 40 років,- 30,4% під за-іалмюї кількості злочинців. В основному особи ВЧИНЯЮТЬ ЗЛО ІНІІ
уперше - 54 % та без співучасників - 94%, у стані алкоіольноіо сп'яніння - 51 %. Більшість осіб, які вчинили мочим, мають повну заіаль-ну середню освіту • 52,8 %, за своїм соціальним станом робітники -41,4%, професія яких не погребує значною кваліфікаційною підіогу-вання, позитивно характеризуються за місцем проживання або робоиі
- 57%. їхній родинний стан: неодружений (незаміжня), роиіучений (розлучена), вдівець (вдова) - 53 %,
Типовими ознаками, що характеризують нсихо.тоіічну суміісгь злочинців, є: виражений егоцентризм, підвищена самооцінка, нетерпимість до обмежень, схильність до розрядки емоційної напрут у конфліктах з іншими особами, акцентуація характеру, емоційна нестійкість, розвинутий синдром тривожності, неправдивість схильність до асоціальної форми поведінки, хронічний алкоголізм.
тчповими мотивами умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень є: помста - 31,7%, неприязнь - 11%, жорстокість - 10,5%, злість - 9%, ревнощі - 8,5%, користь - 3,2%
V більшості випадків - 57% вказані злочини скоююі ьск чоловіками відносно чоловіків. У таких випадках жергва злочину в основному старша за віком, а різниця у віці переважно ¿ід 10 і більше років 30% тілесних ушкоджень заподіюється чоловіками ешеоьпо жінок. При цьому жінкз-жертва в основному молодша за віком і і рі ¡кицею у віці переважно до 5 років.
6% злочинів вчиняють жінки стосовно чоловіків. Чоловіки-жертви, як правило, старші за віком із різшіцею до 5 років.
7% злочинів скоюються жінкою відносно жінки. Переважно жер-тви-'.кіпки були старші за віком іі різницею у піці від 10 і більше років.
Жертвами тілесного ушкодження в основному стають особи у піці від 30 до 40 років - 28% від загальної кількості потерпілих. У більшості випадків потерпілі раніше були знайомі - 50% або знаходилися в родинних або подружніх стосунках із злочинцем - 28%. Повну загальну середню освіту мали 65% поіерпілих. За своєю соціальною належністю в більшості випадків вогш були робітниками - 35%. У момент заподіяння їм тілесного ушкодження 37% потерпілих були у стані алкогольного сп’яніння. Для 46% жертв злочину характерним с родинний стан: неодружений (незаміжня), розлучений (розлучена), вдівець (вдова).
Результати досліджень показали, що в 79,4% злочинів поведінка потерпілих мала віктимний характер.
Типовими способами готування до умисного заподіяння тяжких і
середньої'тяжкості тілесних ушкоджень с: заволодіння засобами злочину, пристосування засобів злочину, виготовлення засобів злочину, імова про вчинення злочину, створення умов, що сприяють вчиненню злочину, очікування умов, що сприяють вчиненню злочину, інтелектуал ь но-інформ а ці іі на п ідготовка.
Вивчена слідча практика дозволяє назвати такі можливі' о:юсоби заподіяння тілесного ушкодження:
І. За формою діяння: а) заподіяння тілесного ушкодження шляхом дії; б) заподіяння тілесного ушкодження шляхом бездіяльності. 2. За методом діяння: а) заподіяння тілесних ушкоджень із чи користанням кліматичних умов, особливостей ландшафту, інших об'єктивних чинників; б) заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою застосування різноманітних засобів злочину; в) заподіяння тілесних ушкоджень кінцівками, без використання засобів злочину, за допомогою застосування тільки фізичної сили. 3. За методом впливу; а) безпосередній вплив (фізичний або хімічний) на організми людини; б) опосередкований вплив - спосіб із зпстосуванням психічного насильства. 4. За характером мускульно-фізичного виливу: удар,' тиск, розтягнення, розрив, відривання, щипання, крутіння, ламання, поштовх.
’ У другому підрозділі “Постзлочишіа діяльність особи, яка вчинила злочин" вказується пізнавальне і доказонс значення лостзлочинної діяльності щодо ліожливості встановлення суб’єктивної сторони злочину, обгрунтовується ідея про постзлочинну діяльність як самостійний елемент структури метгідики розслідування.
Ііосгзлочішка діяльність - це наступні після вчинення злочину ‘ дії особи, шо знаходяться в причинному зв'язку з учиненим нею деліктом, Розглядати поняття посплочинної діяльності необхідно в двох аспектах. По-перше, ітосгзлочинна діяльність особи до моменту початку діяльності правоохоронних органів щодо встановлення ознак злочину, його розкрнпя та розслідування (тобто на етапі латентності злочину) і, по-друге, постзлочишіа діяльність особи з моменту початку процесуальної діяльності правоохоронних органі» щодо ікпанон-лення ознак (лочнну, його розкриття та розслідування. Гіостзлочиниа діяльність може бути двох видів: деліктною та нсдсліктпою.
Па етапі латентності злочинутюстзлочипна діяльність особи, Я"а скоїла почин, може виражатися у приховуванні злочину, виявленні злочину, діяльному розкаянні.
Посі злочинна діяльність особи з моменту почаїку діяльності правоохоронних орг анів в основному може виражапіся: у нейт ральній
поведінці особи (бездіяльності); у сприянні чи, навпаки, протидії правоохоронним органам; у реабілітаційній поведінці особи, яка вчинила злочин. ' ’ ’,
Постзлочинна діяльність, по-перше, може свідчити про суб'єктивну сторону злочину, викривати винного; і, по-друге, прогнозування можливої постзлочинної поведінки на стадії розкриття і розслідування злочину буде завжди сприяти оптимальній організації самого процесу розслідування. •
У третьому підрозділі "Слідчі ситуації” на підставі аналізу кримінальних справ та опитування слідчих і працівників органів дізнання зазначені типові слідчі ситуації, що виникають на різних етапах розслідування: А. Слідчі ситуації, що виникають на етапі чбору основних відомостей про подію злочину після порушення кримінальної справи: А. 1. гитуації інформаційної недостатності: 1.1. Особа, яка вчинила злочин, невідома й інформації про неї немає; 1.2. Не встановлено особистість потерпілою; 1.3. Невідомі свідки злочину; 1.4. Немає матеріальних слідів злочину, які виступають як докази його вчинення А. 2. Ситуації інформаційної достатності про подію (обставини) злочину: 2.1. Особа, яка вчинила злочин, відома або є інформація про неї; 2.2. Відома особистість потерпілого; 2.3. Відомі свідки злочину; 2.4. Є матеріальні сліди злочину, які’виступають як докази його вчинення.
Б. На етапі детального {всебічного) розслідування можна виділити такі слідчі ситуації: 1. Встановлено особу, яка вчинила злочин.
2. Це встановлена особа, яка вчинила злочин. 3. Психічне або інше важке захворювання обвинуваченого перешкоджає 'закінченню провадження у кримінальній справі. 4. Здійснюється протидія розслідуванню. 5. Наявність групи осіб, які заподіяли тілесне ушкодження відносно одного потерпілого. 6. Немає свідків-очевкдців злочину.
Другий розділ “Порушення кримінальної справи і тактика роі-слідутння умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень” складається з п'яти підрозділів.
У першому підрозділі “Порушення кримінальної справи про умисне заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень” розглядаються проблематичні питання щодо виявлення ознак злочину та прийняття рішення про порушення кримінальної справи за ст. 101 чи 102 КК. Стосовно цього питання підтримується точка зору В С Зе-ленецького про дослід :і ситуації1, та запропоновано на етапі появлення ознак злочину і вирішення питаїнпі про порушення кримінальної
Зс.кнсіімін В С. Дослсдетаснньіс сіп)«іціш • соастском )головком происссс іІ С’лсдсівсшии си-і>^ ш <Лх>р н.і> ч. гр\дов. М , - С. 30-3?
справи розглядаїи дві дослідчі ситуації, які ускладнені низкою ОбСТа-
ВИІІ.
Перша доедідча ситуація характерна тим, що с приводи до пору шення кримінальної справи, але недостатньо даних, що вкачують на наявність ознак конкретною злочину. У цій ситуації рекомендується здійснювані перевірку заяви або повідомлення про злочин з метою встановлення даних, що свідчать про наявність суспільно небезпечних наслідків тілесних ушкоджень з ознаками тяжких або середньої тяжкості. При цьому в деяких випадках доцільно застосовувати метод експрес-оцінки ознак тілесного ушкодження за медичними критеріями, тому що тілесні ушкодження можуть бути явними н очевидними і не викликати сумнівів у ступені тяжкості. Для використання методу експрес-оцінки ознак тілесного ушкодження розроблена таблиця (додаток А) та схема (додаток Б).
Друга дослідча ситуація пов'язана з необхідністю вживання заходів по запобіганню або припиненню іншого злочину, забезпечення безпеки осіб. Порядок здійснення цих превентивних заходів КІЖ не регулюється. Тому, ОПС можуть здійснювати свою діяльність, базуючись на Законах України «Про міліцію», «Про забезпечення безпеки " осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Окремі положення ст. З Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та днспозИтивність ч. Зхт. 97 КПК і ч.2 ст. 7 зазначеного Закину потребують удосконалення на законодавчому рівні. Пропозиції по ньому питанню безпосередньо викладені в дисертації. _ ■
У другому підрозділі ‘ Обставини, що підлягають встановленню” висвітлюється питання про поняття обставин, то підлягають /¡становленню при розслідуванні починів. •З урахуванням ряду важливих та специфічних факторів стосовно злочинів розглядуваної категорії запропоновано дев’ять груп типовий обставин, які гсідлягак/іь встановленню: 1. Обставини, що відноситься до суб'єкта злочину. 2. Обставини, що встановлюють суб'єктивну сторону злочину. 3. Обставчни, що відносяться до об’єктивної сторони злочину і /го події злочину. 4. Обставини, встановлення яких мас значення для кваліфікації діяння за ст.
101 чи 102 КК. 5 Обставини, що визначають розмір збитку від вчиненою злочину. 6. Обставини, шо вказують на посплочинну діяльність особи, яка вчинила злочин. 7. Обставини, що пом'якшують або обія-жують иідпивідальнісіь. 8. Причини й умови, що сприяли злочину.
9. Обставини, встановлення яких сприяє виявленню іншого злочину.
можливість вчинення якого обумовлена заподіянням тілесного ушкодження. Знання обставин, які підлягають встановленню, дозволяє конструювати (моделювати) саму діяльність *но розкриттю і розслідуванню злочину з оптималізаціск» умов усього пронесу слідства. Проте слід враховувати, що по кожній справі будуть свої специфічні обставини, які підлягають встановленню.
У ретьому підрозділі “Типові версії” стисло висвітлюється аналіз домінуючих міркувань різних вчених щодо поняття та ролі версії у криміналістиці. Далі у підрозділі розглядаються типові версії стосовно типових слідчих ситуацій, а також типові версії про можливу протидію слідству. Запропоновано перелік типових версій щодо суб’єкта злочину, невстановленої особи потерпілого, свідків то ймовірних форм протидії слідству з боку різних осіб.
У четвертому підрозділі “Організація і планування розслідування” розглянуто організаційно-правові'основи розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також ряд типових початкових- слідчих дій, які слід вважати загальними, оскільки їх проведення, є необхідним в усіх випадках розслідування кримінальних справ, порушених заст. ст. 101 чи 1.02 КК.
Стосовно слідчих ситуацій та їх підситуацій, які виникають на початковому етапі розслідування, розроблено програму початкових слідчих дій та інших заходів, '
У процесі дослідження було виявлено низку типових особливостей і складностей, які виникають при розслідуванні вказаних злочинів. У зв'язку з цим було розроблено окремі рекомендації щодо планування розслідування злочинів на початковому й наступному етапах з урахуванням зазначених особливостей та складностей.
Під час організації та планування розслідування умисного заподіяння тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень рекомендується: І) допитувати свідків з числа членів сім'ї та близьких родичів як можна раніше, коли вони ще знаходяться під враженням того, що трапилось, і між ними ще не було змови про зміст показань, які вони будуть давати; 2) проводити невідкладний допит потерпілого, який перебув;»: у тяжкому стані здоров'я (при можливості проведення допиту), а також потерпілого з числа родичів, подружжя, сусідів, колег, знайомих особи, яка вчинила злочин; 3) планувати слідчу діяльнісіь за принципом проведення максимальної кількості слідчих дій з однією особою або в одному місці; 4) провадити оперативне опитування (надалі при необхідності допит) медичною персоналу, а також хворих.
які знаходяться в одній палаті з потерпілим; 5) знайомитися зі змістом анамнезу картки стаціонарного або амбулаторного хворого; 6) організовувати збір доказів за двома напрямками: а) збір доказів, що обмежуються рамками безпосередньо злочинної діяльності щодо підточування та вчинення злочину; б) збір доказів вчинення злочину, що мають місце в постзлочннній діяльності особи, яка вчинила злочин; 7) прогнозувати можливі способи протидії слідству і вживати превентивні заходи; 8) використовувати прийом активізації потерпілого до збору доказів по справі; 9) здійснювати системний підхід до збору доказів про суб'єктивну сторону злочину. Цю систему можна зобразити у вигляді формули; А-Б-В-Г-Д. де: А - ті події (жигіспі ситуації) чи поведінка особи, яка вчинила злочин, або жергви злочину (або іншої особи), які стали причиною формування наміру, мотиву, цілі злочину; Б - діяння особи до моменту занодіяння тілесного ушкодження; 13 - діяння особи в момент заподіяння тілесного ушкодження; Г - діяння особи безпосередньо після заподіяння тілесного ушкодження; Д - діяння особі; на етапі розкриття і розсліг влння іпочиїїу. Практика свідчить, що на всіх п'ятьох умовних етапах зазначеної системи може бути зовнішній прояв суб'єктивної сторони злочину, що обумовлює необхідність встановлення обставин по зазначеній вище системі; 10) засновувати стратегію організації та планування розслідування злочину на формулі: минуле - теперішнє - майбуїні; 11) враховувати, що на можливість кращого встановлення психологічного контакту з обвинуваченим може впливати протилежна статева належність слідчого, особи, яка здійснює дізнання (на що сказало 44% опитаних працівників ОВС України); 12) вживати заходи для забезпечення цивільного позову на початковому етапі розслідування; 13) здійснювати комплексне проведення слідчих дій га- інших заходів; 14) складати письмовий план розслідування,
У п'ятому підрозділі ‘'Особливості використання окремих виді» спеціальних знань” розглянуто особливості використання при розслідуванні злочинів спеціальних знань у галузі медицини за психології.
Важливим тактичним елементом підготовки та призначення судово-медичної експертизи с: вибір моменту її призначення і ПІІЗІШЧСН ия завдань (формулювання питань), які необхідно станіни перед експертизою Характерною рисою для кримінальних иірив-нро заподіяння тілесних ушкоджень є динамічний хариі.чер стану чдорои’и потерпілого. Слідчому завжди необхідно врахої'уиапі: 1) ступінь можливості настання смерті потерпілого; 2) процеси загої ннм ушкоджень і оо
меженість методів наукового дослідження живих осіб; 3) можливість зміни ознак, що визначають ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Треба відзначити необхідність обов'язкового ставлення питання про визначений остаточний результат ушкодження, а також про ступінь втрати потерпілим працездатності. При великій кількості ушкоджень, заподіяних групою осіб, обов’язково слід з’ясовувати питання про те, внаслідок якого конкретного ушкодження настала смерть потерпілого.
Основною тактичною особливістю в обранні моменту призначення судово-психологічної експертизи обвинуваченого с те, шо іі проведення доцільне лише після встановлення на попередньому слідстві певних відомостей. Причина в тому, що слідство повинно мати необхідні матеріали для ретельного провадження психологічної експертні. Це, по-перше: 1) дані про спосіб життя обвинуваченого, його освіту, професію та рід діяльності, риси харакіеру, інтереси, світо-іляд, життєві плани, навички, стосунки із членами сім'ї, колегами, сусідами; 2) дані про дозлочинні факти, шо мають пряме або непряме відношення до події злочину, дані про злочинну поведінку і постзло-чшшу діяльність обвинуваченого. Всіма цими відомостями можна-во-лодіги лише після проведення цілого ряду слідчих дій. По-друге, особливе значення для експертного дослідження мають дані допиту самого обвинуваченого. Суб'єктивний самозвіт і міркування індивідуума про “психологічний механізм" скоєного ним злочину мас велике ін-формаціГшо-гносеологічне значення для експертного дослідження. Тому психологічну експертизу обвинуваченого, принаймні, слід призначати після його допиту на предмет встановлення суб'єктивної сторони злочину. ■
Слід зазначити, що проблематичність питань щодо встановлення суб’єктивної сторони злочину або її окремих елементів може бути вичерпана вже в ході проведення слідчої дії за участю спеціаліста-психолога.
При розслідуванні справ про заподіяння тілесних ушкоджень варю ширше застосовувати пепроцесуальну форму використання спеціальних знань. ,
Третій розділ “Особливості тактики проведення деяких слідчих дії*’’ складається з чотирьох підрозділів, які присвячені особливостям проведення огляду МІСЦЯ ПОДІЇ, оевідуваиня, ДОПИТ)', відтворення обстановки іа обставин події.
У першому підрозділі “Особливості тактики проведення ОГЛЯД) МІСЦЯ події” розроблено рекомендації шодо особливостей проведення
огляду місця полії при розслідуванні умисного заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Одним з основних тактичних правил огляду місця події є правило невідкладного виїзду. Це обумовлено високим ступенем можливості зміни обстановки місця події. Готуючись до огляду, завжди необхідно будувати уявну модель його проведення. В основі цієї моделі повинні бути об'єкти огляду. Визначенню об'єктів огляду буде сприяти орієнтовна інформація. Її збір - друге основне тактичне правило огляду місця події. Тактика огляду місця події істотно буде різнитися в залежності від того, жива жертва злочину чи на місці події - труп. На місці події першочерговим завданням є вирішення питання про необхід- ■ ність надання медичної допомоги потерпілому. Тому, і це буде третім тактичним правилом проведення огляду, коли на місці події є людина,
- огляд необхідно починати з неї. При огляді місця події завжди потрібно враховувати можливість зовнішньої зміни слідів або інших речових доказів, у зв'язку з чим їхній пошук належить здійснювати не тільки за ознаками початкового виду, а й за ознаками /мін, яким вони могли бути піддані. Пізнавальні можливості огляду місця події необхідно розширювати за рахунок виявлення і фіксації слідів підготування до злочину, слідів постзлочинної діяльності. Це забезпечить можливість встановлення даних; ідо свідчать про суб'єктивну сторону злочину, , .
У другому підрозділі “Особливості тактики проведення освіду-вання” висвітлюються положення і рекомендації стосовно організації проведення освідування і тактики його проведення.
Під час розслідування кримінальних справ "про тілесні ушкодження завжди рекомендується проводити освідування підозрюваного, потерпілого і в окремих випад їх свідків-очевндців. Це поясню* -ться тим, що в процесі розслідування імовірність необхідності встановлення факту бійки, Необхідної оборони для даної категорії кримінальних справ велика. Змінюваність ознак слідів на тілі, можливість самоушкодження підозрюваного з метою інсценування необхідної оборони обумовлює необхідність проведення освідування па початковому етапі розслідування. Приймаючи рішення про вид освідування, яке необхідно провести, треба брагн до уваги те, шо експерт і лікарі до його проведення підходять у більшій мірі з медичної ТОЧКИ зору, Пі; приділяючи уваги трасологічиим аспектам цієї слідчої дії і необхідності всиновлення особливих прикмет особи, '3 метою встановлення комплексу слідів злочину рекомендується проводиш слідче осиідува
шія, але із залученням до участі в ньому судово-медичного експерта або лікаря. Коли приймається рішення про проведення освідування за участю понятих, слід враховувати можливу сором'язливість особи, яка освідутться, внаслідок чого може виникнути конфліктна ситуація.
У третьому підрозділі “Особливості тактики проведення допиту”, зважаючи на те, ідо у криміналістиці достатньо ретельно розглянуто ‘процесуальні і загальні тактико-криміналістичні аспекти проведення допиту, викладено такі рекомендації тактичного характеру, які усувають наявні теоретичні прогалини та оптимально сприяють ліквідації слідчих помилок і недоліків, що мають місце при проведенні допиту. Переважно ці рекомендації стосуються тактики встановлення суб'єктивної сторони злочину. При допиті, у залежності від ситуації, методи встановлення суб'єктивної сторони злочину можуть бути такі:
І. »становлення суб’єктивної сторони злочину паралельно з об'єктивною стороною. 2. Встановлення суб’єктивної сторони злочину після з’ясування об’єктивної сторони. 3. Встановлення окремих елементів суб'єктивної сторони через поєднання першого та другого методів.
4, Предметом допиту є лише суб’єктивна сторона злочину.
Предметом показань обвинувачених, потерпілих і свідків повинні бути: 1) ролювідь про відомі факти подій, явища і стани, що були або є, зокрема: а) про дозлочшші події, що мають відношення до злочину; б) про саму подію і обставини злочину; в) констатація фактів постзло-чинних дій; 2) інтерпретація й аргументація суб'єктивної сторони злочину; 3) повідомлення джерела інформації.
Найбільш важливим аргументом оцій и доказів вини є показання про це самої особи, яка вчинила злочин. Тому, допитуючи обвинуваченого, йому завжди слід задавати питання, спрямовані на встановлення суб'єктивної сторони злочину. ' '. '
У підрозділі виділяються тактичні особливості, властиві пронесу всиновлення вини, мотиву і цілі злочину, за свідченнями потерпілого та свідків. Звернуїо увагу на необхідність у ході допиту потерпілого і а свідків встановлювати джерела одержання ними інформації про по-підомлені ними елементи суб'єктивної сторони злочину. Для встановлення ступеня об'єктишюсгі показань свідків раціонально шікорнсто-иунагн прийом «гра ролей». До осіб, які беззастережно признаються у вчиненні злочину, при допиті слід застосовувати прийом встановлення винної поінформованості.
У чеївергому підроіділі “Особливості тактики проведепня відг-ворення обсіаноики та обставин події” викладено 'рекомендації сюео-
вмо чотирьох поширених ситуацій, які потребують проведешія відтворення обсіановки та обставин події при розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень. У підрозділі викладено методичні рекомендації з питань іактики встановлення суб'єктивної сторони злочину при проведенні відтворення обстановки та обставин події.
Пі (навальна та доказова функція цієї слідчої дії не обмежусться лише можливістю відтворення об’єктивних факторів події злочину. Важливою рисою цієї слідчої дії є те, що в процесі її проведення можливо всіашжнти елементи суб'єктивної "сторони ЗЛО'ІИііу шляхом: І) одержання пояснень; 2) спостереження за демонстрацією окремих дій або ряду взаємозалежних дій - діяльності; 3) одержання інформації про суб’єктивну сторону внаслідок поєднання безпосереднього спостереження за діями, що демонструються, з одночасним їх супроводом відповідними поясненнями.
У m існоіікях міститься узагальнена стисла інформація про основні результати дослідження. Згідно з цілями і завданнями дослідження результатами дисертаційної роботи с: 1) розроблена 'риміналістична характеристика умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 2) викладена концепція про иостзлочннну діяльність особи, яка вчинила злочин, вказана її роль і знамення в методиці розслідування злочинів, вказані типові види постзлочинної діяльності особи, яка заподіяла тілесне ушкодження; 3) визначені типові слідчі ситуації, іію виникають на початковому і наступному етанах розслідування; 4) докладно розглянуті приводи та підстави до порушення кримінальної справи за ст. ст. 101, 102 КК, визначені три дослідчі ситуації і стосовно двох проблемних ситуацій розроблені рекомендації щодо діяльності співробітників ОВС на стадії порушення кримінальної справи; 5) розроблена схема і табпиця визначення .ступеня тяжкості тілесного ушкодження для застосування методу ексцрес-оцінки ознак тілесного ушкодження; 6) сформульований розширений перелік пню-' вих обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні злочинів, передбачених ст. ст. 101, 102 КК; 7) розроблена гірш рама початкових слідчих дій та інших заходів як щодо слідчої ситуації, так і її підеитуаціи; 8) запропонований перелік типових версій, використання яких рекомендується в ситуаціях інформаційної иедосіатносіі, а також перелік версій про можливу протидію слідсіпу; 9) очпрактерию-вані особливості процесу розслідування і, відповідно, сформульовані рекомендації щодо організації і планування розслідування навмисного заподіяння тяжких і середньої тяжкосіі тілесних ушкоджень; lü) ро s лянуті особливості використання спеціальних знань у іалу іі медицини
і психології; 11) сформульовані рекомендації щодо особливостей проведення окремих слідчих дій, таких як огляд місця події, освідування, допит, відтворення обстановки та обставин події. При цьому акценіу-стг.ся увага на розширенні їх пізнавальних і функціональних можливостей щодо процесу встановлення суб'єктивної сторони почину; 12) обгрунтовані пропозиції щодо внесення змін у ч. 2 ст. З Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та доповнень КПК ч. 6 ст. ІVI; ст. 191 (пропозиція розроблена у співавторстві з В.І. Гаенком); і ч, 3 от. 194; ст. 194і.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
!. Сафронов С.О. Криміналістична характеристика злочинів про заподіяння тілесних ушкоджень // Вісник Луї ¡міського інституту внутрішніх справ МВС України: Науково-теорсіичннП журнал. Вин. 1. •Луганськ, 1998.-С. 179-190.
2. Сафронов С.О. Спосіб злочину як елемент криміналістичної характеристики тілесних ушкоджень // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Науково-теоретичииП журнал. Вип 1. - Луганськ, 1998. - С. 115-124.
3. Сафронов С.О. Значения встановлення постзлочинної діяльності при розслідуванні злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень // Право України. - 1999. -№ 8. - С. 80-83.
4. Сафронов С.О. Особливості організації та планування розслідуван-
, ня умисно заподіяного тяжкого або Середньої тяжкості тілесної о ушкодження // Вісник Одеського інституту внутрішніх спраа, •1999. -№ 1. -С. 89-95. ■ '
5. Г'апіко В.І., Сафронов С.О. До питання щодо проведення огляду місця події по справах про умисне заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 2. - С. 67-72. (За текстом авторство Сафроноса С.О. визнається у частині щодо проведення огляду місця події та співавторство у частіші щодо пропозицій до ч 6 ст. 191,.ст. 191і КПК.)
<>. Сафронов С.О. Значення криміналістичної класифікації в методиці роїслідупання злочинів про заподі>;ння тілесних ушкоджень і! Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: 35. наук, праць. Вип. З і 4 - Харків: Ун-т. внутр. енраз, “Оенона”, 1997. - С. 9-13. -
АНОТАЦІЇ
Сафроноо С.О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 09. - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. -- Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2000.
Дисертацію присвячено комплексові теоретичних розробок та практичних рекомендацій щодо методики розслідування умисного заподіяння тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень. У роботі досліджено специфічні та проблематичні питання які виникають при розслідуванні злочинів зазначеної категорії та запропоновано рекомендації, які сприяють ефективному провадженню кримінального судочинства на стадії дізнання та попереднього слідства. .У дисертації розроблено оснозні положення методики розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, сформульовано рекомендації щодо проведення основних слід ;нх дій. Розглянуто питання про постзлочшшу діяльність особи,'яка вчинила злочин. Приділяється знрчяа увага тактиці встановлення суб'єктивної сторони •почину. ■
Ключові слока: методика розслідування, тілесні ушкодження, посгзло'шнна діяльність, суб'єктивна сторона злочину.
Safronov 3.0. Investigation methods of intended assault of dangerous corpora! injuries and corporal injuries of average danger. - Manuscript.
Candidate of science in Law dissertation, speciality 12,00.09. - criminal process and criminalistics; forensic science. - National Academy of internal Adairs of Ukraine, Kiev, 2000. •
The dissertation is devoted to the complex of theoretical elaboiation and practical recommendations concerning specific and problematic questions of investigation of intended assai.St of dangerous corporal injuries and corporal injuries of average danger. It offers the recommendations, which could assist the effective providing of criminal legal proceeding at the stages of inquiry and preliminary investigation. Criminalistics chanicteris-tic of intended assault of dangerous coiporal injuries and corporal in juries cf average danger is worked up in the dissertation. A concejil ion of postcriminal activity of the person who committed a crime is stated, also the role and significance of the post-criminal activity in the investigation methods of such kind of crime is indicated and the ty pical types of the post-criminal activity are described. Thus it’s proposed to understand post-
criminal activity as an action following after crime commission which arc in causative connection with a crime which lias already committal Postcriminal activity by itself could be delictual or non-delictual. Results of the research sliow that post-criininal activity firstly could witness about a subjective side of a crime and secondly a making of prognosis for possible post-criminal behavior at the stage of crime investigation:, always will assist an optimal organization of the investigation procedure. The typical investigation situations, which arise at various stages of investigation are described in the thesis and the program of primary investigation actions and the oilier measures conformably to an investigative situation and it's sub-situaton are worked up. On the base of investigation practice analysis the causes and grounds for instituting a criminal case under the articles 101,
102 of the Criminal Code of Ukraine arc considered, three pro-investigative situations are defined and the recommendations on the police activity at the stage of instituting the case are worked up in conformity with two problematic situations. The diagram and the table for determination of corporal injury danger degree for application of cxpres:,-estimation of corporal damage signs methods are worked up. On the base of such crimes’ criminalistics characteristic elements analysis a list of typical clues for the use in situations of information insufficiency is worked up, and a list of predicting clues of possible counteraction to investigation is expounded. The investigation procedure peculiarities are described in the work and, accordingly the recommendations on organization and planning of intended assault of dangerous corporal injuries and corpoial injuries of average danger investigation are formulated, tactics pecu.iarities of the use of special knowledge in the field of medicine and psychology are considered. The iccommendations on peculiarities of basic investigation actions providing are worked up in the dissertation, namely: scene of crime examination, in: lerrogation, examination of human body, reconstruction of conditions and circumstances cf the event. With it, special attention is given to expansion of cognitive and functional abilities of these investigation actions with the aim of subjective side of the crime establishment. Considerable attention in dissertation is paid also to the tactics of provement of subjective side of a crime It's suggest to curry out a strategy of organization and planning of mentioned crimes investigations by following logical formula: past-piescnl-future. The implementation of this formula must be curried out as cognition of past event; detection and recording of current affairs and prog-no.sising of possible event, facts in future. Fora gathering of nvidcncc of subjective side of a crime it's suggested a methodical approach within which it's necessary to analyze and determine: event and behavior of a per-
son who committed a crime or victim wliich caused forming of a motive, ami of ci line, action of a person before the moment of crime commission; «11 actions of persons at the moment of crime commissions; action of person just alter assault of corporal injures; action of a person nt the stage of cnme detection and investigation. Practice witnesses that subjective side of a ciime could have its external manifestations at all mentioned stages of described system. Tl\e author vvell-grouttdedly proposes to bring in change separate lej-'nl norms of current Ukrainian legislation. -Key words investigation methods, corporal injuries, subjective side of a crime, post-criminal activity.
Сафронов C O. Методика расследования умышленного причинения тяжких и средней тяжести клееных повреждений. - Рукопись.
Диссермпия на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 09. - уголовный процесс и криминалистика; судебная чкепертиэа. -• Национальная академия. внутренних дел Украины, Киев, 2000, '
Диссертация посвящена комплексу теоретических разработок и праюичсских рекомендаций касательно методики расследования умышленному причинения тяжких и средней тяжести телесных повреждений И работе исследованы.специфические и проблематичные попроси, возникающие при расследовании преступлений укатанной Kaieiopiui, и предлагаются рекомендации, которые содействуют эффективному проведению уголовного судопроизводства па стадии дознания и предварительного следствия. В диссертации разработаны основные положения методики расследования умышленного причинения тяжких и средней тяжести телесных повреждений, сформулированы рекомендации но проведению основных следственных действий. I’accMoipcn.вопрос о посгпресгупной деятельности лица, совершившего преступление. Уделяется большое внимание тактике установления субьект иппой сюроны преступления.
Ключевые слона: метлика расследования, телесные повреждения, 110с|прсс1)пная деятельность, субъективная сторона преступления. '
