АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Международно-правовой режим Дуная: аспекты судоходства и охраны окружающей среды»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО
ЄФИМЕНКО АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ
УДК 341.224
Міжнародно-правовий режим Дунаю: аспекти судноплавства та охорони навколишнього середовища
Спеціальність 12.00.11 - міжнародне гграво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ-1998
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України
Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор ВИСОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор БУТКЕВИЧ Віктор Григорович
народний депутат України •
кандидат юридичних наук,
ПОКРИЩУК Олександр Олексійович
ректор Академії зовнішньої торгівлі України
Провідна організація:
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)
Захист відбудеться ¿<Я 1998 р. о “ % ’’ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.24.03 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту.
Автореферат розісланий "Ч'І "кМоЮ'Іо 1998 р.
Вчений секретар ^
спеціалізованої вченої ради / - / ^
Усенко І.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і рівень дослідженості тематики дисертації.
Правові проблеми судноплавства по міжнародним водним шляхам завжди відрізняв високий ступінь актуальності, і першочергове місце в них займала проблема Дунаю. За півтора століття Дунай неодноразово опинявся в центрі уваги державних діячів, вчених, громадськості. З другої половини XIX століття питання правового режиму навігації по Дунаю входило до порядку денного багатьох дипломатичних конференцій, якими підбивалися підсумки великих війн в Європі.
Актуальність проблеми не тільки збереглася, але сьогодні набула особливої гостроти. Це обумовлено низкою факторів політичного і економічного характеру, а також тими процесами, які динамічно розвивалися в міждержавних відносинах продовж останнього часу: розпадом СРСР, геополітичними змінами в Центральній і Східній Європі, військовими діями в республіках колишньої Югославії тощо.
Важливими факторами, які обумовили зростання практичної актуальності проблем Дунаю, стали також техніко-економічні і екологічні зміни: будівництво транс-європейської магістралі Рейн-Майн-Дунай;
розвиток сучасних засобів річкового судноплавства; різке загострення комплексу екологічних проблем, пов'язаних з використанням Дунаю. Усе це безпосередньо впливає і на правовий режим Дунаю.
Дунай е важливою водною артерією Європи, він тече крізь територію дев'яти європейських країн, а його водозбірний басейн укриває Східну і Центральну Європу. Відкриття каналу Рейн-Майн-Дунай зробило Дунай важливою частиною транс-європейського водного шляху, який з'єднав Чорне і Північне моря.
Питання правового режиму Дунаю продовж тривалого часу висвітлювались в багатьох роботах як вітчизняних, так і іноземних авторів. Регулюванню дунайського судноплавства були присвячені праці таких дореволюційних вітчизняних вчених, як П.Є. Казанський, Ф.Ф. Мартене, В. Н.
Дурденевський. З іноземних вчених Дунаю приділяли увагу Б. Вінярський, К. Земанек, Г. Єніке, а загальних питань судноплавства по міжнародним рікам у своїх дослідженнях торкалися Г. Гроцій, Б. Вітаньї, І. Блюнчлі, пізніше Е. X. де Аречага, Е. Аго.
Помітне зростання інтересу вітчизняних вчених до проблем судноплавства по Дунаю відзначалося після прийняття 1948 року Белградської конвенції “Про режим судноплавства на Дунаї”, коли були опубліковані роботи П. Фандікова, В. Логунова, дещо пізніше Б. Кпименко, Л.Корбут, Ю. Баскіна, Я. Шпігельмана, В. Воронцова. В роботах останнього часу значна увага також приділялась іншим, ніж судноплавство, видам використання міжнародних річок. В 1993 р. вийшла робота С. С. Гурєєва та
І.Н. Тарасової “Міжнародне річкове право", у якій розглядаються всі види використання міжнародних водотоків (включаючи Дунай).
Незважаючи на велику наукову цінність вищенаведених досліджень, вони все ж є значною мірою застарілими, бо навіть найостанніші з цих робіт готувалися і писалися за часів існування Радянського Союзу, а за порівняно невеликий відрізок часу в Європі відбулися важливі зміни, які не могли не відбитися на правовому режимі Дунаю.
Таким чином, актуальність теми цієї роботи зумовлена важливістю дослідження міжнародно-правового режиму однієї з найбільших рік Європи, недостатнім рівнем дослідженості правових проблем Дунаю та міжнародних річкових систем у цілому, необхідністю подальшого вивчення питань міжнародно-правового регулювання використання Дунаю, прав та обов’язків, які надає нашій країні статус лридунайської держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота над дисертацією проводилась в руслі виконання робочого плану відділу міжнародного права Інституту держави і права НАН України за темою “Формування міжнародно-правової позиції України в міжнародних інтеграційних процесах”.
Метою цієї роботи є комплексний аналіз міжнародно-правового режиму Дунаю в площині захисту інтересів незалежної України.
з
Відповідно до цього в дисертації зосереджена увага на виконанні таких основних задач:
- з’ясування правового режиму дунайського судноплавства, сформованого відповідно до Белградської конвенції 1948 р.;
- визначення існуючих та можливих правових форм співробітництва придунайських країн у межах Дунайської комісії';
- аналіз впливу на правовий режим дунайського судноплавства законодавства Європейського Союзу;
- вивчення роботи Підготовчого комітету по скликанню дипломатичної конференції з питань дунайського співробітництва та аналіз перспектив перегляду положень Белградської конвенції 1948 р.;
- порівняльний аналіз положень конвенції ООН "Щодо охорони і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер” і конвенції “Про співробітництво щодо захисту і сталого використання ріки Дунай";
- оцінка впливу законодавчих та інших актів Європейського Союзу на правовий режим використання і охорони ріки Дунай;
- аналіз договірних відносин України з придунайськими країнами та Європейським Союзом і перспектив співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища ріки Дунай.
Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародні правовідносини щодо використання міжнародної ріки Дунай і охорони річкового середовища.
Предметом дисертаційного дослідження є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори та угоди, внутрішнє законодавство придунайських країн та акти міжнародних організацій - Дунайської комісії, Центральної Комісії по судноплавству по Рейну, Європейського Економічного Співтовариства (Європейського Союзу), Європейської економічної комісії ООН та інших.
Методологічну основу цієї роботи склали загальновизнані методи наукового дослідження. Були використані метод порівняльного аналізу, історичний, логічний, статистичний та інші методи.
Наукова новизна дослідження. Дана дисертація є першим в Україні дослідженням правових аспектів міжнародного співробітництва з питань судноплавства і охорони навколишнього середовища ріки Дунай, в якому зроблена спроба дати комплексний аналіз існуючого правового режиму Дунаю, подій і факторів, які справляють на нього значний вплив, а також визначити сучасні тенденції розвитку дунайського співробітництва і характерні риси майбутнього правового режиму.
Наукова новизна дисертації виражається в наступних положеннях, які виносяться на захист:
1. З розпадом СРСР більшість країн дунайського басейну потрапили до сфери політичних, економічних та екологічних інтересів Європейського Союзу.
2. Всередині Європейського Союзу поширюються федералістські процеси, повноваження органів Союзу в галузях регулювання транспорту і охорони навколишнього середовища неухильно розширюються.
3. Відкриття каналу Рейн-Майн-Дунай істотно посилило заінтересованість органів ЄС щодо участі в регулюванні судноплавства по Дунаю.
4. Розповсюдження Федеративною Республікою Німеччиною на канал Рейн-Майн-Дунай режиму внутрішнього водного шляху поставило в нерівні умови транспортні підприємства України, Молдови, Російської Федерації та Югославії порівняно з перевізниками інших придунайських та прирейнських країн.
5. Вплив ЄС на правовий режим використання Дунаю як міжнародної ріки має стійку тенденцію до зростання, а в сфері правового регулювання інших, ніж навігація, видів використання ріки і охорони басейну від забруднення він набуває вирішального характеру.
6. Найближчим часом принцип свободи міжнародного судноплавства на Дунаї буде збережено, але правовий режим судноплавства зазнає значних змін, пов'язаних з посиленням ролі міжнародного органу -Дунайської комісії, розширенням його завдань та збільшенням повноважень.
Теоретичне значення дисертації.
Теоретичне значення дисертації' полягає в тому, що вона є значним комплексним дослідженням проблем правового регулювання міжнародного судноплавства по Дунаю як з точки зору загальновизнаних норм міжнародного права, загальної практики регулювання судноплавства по міжнародним водотокам, так і порівняльного аналізу з режимом, що існує на іншій європейській водній магістралі - Рейні. В роботі також дається аналіз впливу цілої низки факторів на існуючий режим дунайського судноплавства і на формування нового режиму, досліджується комплексний характер такого впливу.
Практичне значення.
Дисертаційне дослідження може сприяти більш детальній та об'єктивній оцінці ситуації, що склалася в басейні Дунаю, і, відповідно, більш ефективному захисту Україною своїх політичних і економічних інтересів не лише в дунайському регіоні, але і в загальноєвропейському масштабі шляхом вибору найбільш сприятливих форм і механізмів співробітництва як з придунайськими країнами, так і з впливовими міжнародними організаціями, без яких неможливо уявити собі картину сучасного світу.
Положення і висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані відповідними відомствами, що займаються питаннями дунайського і європейського співробітництва, а також для подальших наукових досліджень з метою наукового обгрунтування і розробки стратегії зовнішньої політики та національної безпеки України. Корисним, на наш погляд, буде також ознайомлення з дисертацією керівників і співробітників транспортних підприємств України, чия діяльність пов’язана з наданням транспортних послуг на внутрішніх водних шляхах. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки відповідних курсів лекцій з міжнародного права та при розробці спецкурсів “Міжнародне морське право’’, “Міжнародне річкове право”, “Міжнародне екологічне право", “Право міжнародних організацій”, “Право Європейського Союзу”.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також на науково-практичних конференціях: “Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики” (Київ, 24-26 жовтня 1995 р.); “Концепція розвитку законодавства України до 2005" (Київ, 22-24 травня 1996 р.); “Ідеологія державотворення в Україні (історія і сучасність)" (Київ, 22-23 листопада 1996 р.).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 5-ти наукових публікаціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури, загальний обсяг роботи -150 сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність і рівень дослідженості тематики дисертації, визначається її мета і завдання, дається характеристика об’єкту, предмету та методології роботи, показується теоретичне і практичне значення її основних положень, формулюється наукова новизна, а також вказується на апробацію і публікацію результатів дослідження.
Розділ і "Становлення і розвиток міжнародно-правового регулювання використання вод ріки Дунай” містить дані щодо історії виникнення і розвитку проблеми міжнародно-правового регулювання використання Дунаю як міжнародної ріки. Продовж багатьох віків Дунай розглядався народами, які населяли його басейн, в першу чергу як найбільш зручний шлях для завойовних походів. Звичайно, у всі часи Дунай використовувався для торговельного судноплавства, але не доводиться говорити про існування якогось міжнародного режиму за часів, коли з мало не блискавичною швидкістю створювались і зникали держави і народи. Зародження чогось
подібного до правового режиму пов'язують з відносною стабілізацією в регіоні в Х\/І-Х\/ІІ століттях, коли турецькі султани в односторонньому порядку дозволили підданим таких країн, як Англія, Франція, Венеція і Австрія навігацію по турецькій частині Дунаю. Поступово, з ослабленням Османської Імперії ці держави примусили Туреччину закріпити ці пільги в міжнародних угодах і таким чином зробили неможливим одностороннє їх скасування.
Ситуація змінюється, коли на береги Дунаю виходить міцна Російська Імперія. Використавши поразку Росії у Кримській війні 1854-56 р., західні держави, спираючись на ліберальне трактування принципу свободи міжнародного судноплавства, утворюють і беруть під свій контроль спеціальний орган - Європейську дунайську комісію (ЄДК), яка повинна була наглядати за дотриманням цього принципу на Дунаї. Поступово компетенція ЄДК розширюється, зростають їі повноваження і незалежність від прибережних держав. Поразка Австро-Угорщини і Німеччини в Першій світовій війні і анексія Румунією російської частини Бессарабії призвели до ще більшого зростання повноважень ЄДК і підконтрольності цього органу Англії і Франції. Напередодні Другої світової війни під тиском Німеччини Англія і Франція вимушені були вийти з ЄДК, а їх місце зайняла Німеччина. Використавши факт виходу Англії і Франції з ЄДК і спираючись на підтримку прорадянських режимів прибережних країн, СРСР відмовився відновити повноваження ЄДК і дію колишнього режиму. Натомість, на основі радянського проекту було прийнято конвенцію “Про режим судноплавства на Дунаї”, якою практично всі права та обов'язки щодо регулювання судноплавства по Дунаю були поділені між прибережними державами, а спільний орган, що створювався для координації зусиль і нагляду за дотриманням положень конвенції, був наділений незначною компетенцією технічного характеру.
В дисертації також дається аналіз наукових доктрин і підходів, які склали основу або справили вплив на правове регулювання використання міжнародних рік, озер та інших водотоків. Розглядаючи ступінь дослідженості
цього питання в сучасній науці міжнародного права, дисертант підтримує думку щодо обгрунтованості висновку про формування такої галузі міжнародного права, як міжнародне річкове право, із галузевою системою принципів, що походять із загальновизнаних принципів міжнародного права.
Розділ II присвячений дослідженню проблем міжнародно-правового регулювання судноплавства по річці і включає наступні підрозділи: "Міжнародно-правовий режим судноплавства по Дунаю, встановлений Белградською конвенцією 1948 р.’’, "Принцип свободи судноплавства і його нормативне наповнення стосовно Дунаю", “Особливості правового регулювання судноплавства по каналу Рейн-Майн-Дунай”, “Європейська інтеграція та її вплив на правовий режим Дунаю”, “Дунайське судноплавство в світлі норм Базельської конвенції 1993 р.”, “Перспективи перегляду Белградської конвенції і підготовки дипломатичної конференції з питань дунайського співробітництва”. В ній зроблена спроба шляхом комплексного аналізу взаємодії певних факторів виявити сутність існуючих проблем, прогнозувати виникнення майбутніх і зробити спробу визначити шляхи їх розв’язання. Серед таких факторів можна назвати дію правового режиму, встановленого Белградською конвенцією 1948 р.; введення в експлуатацію каналу Рейн-Майн-Дунай; розвиток європейських інтеграційних процесів; роботу Підготовчого Комітету по скликанню дипломатичної конференції з питань дунайського співробітництва.
Треба зазначити, що Белградська конвенція 1948 р., якою після Другої світової війни було встановлено правовий режим судноплавства по Дунаю, хоча і несла на собі відбиток попередніх актів, що встановлювали режим Дунаю, була створена і донедавна досить успішно вирішувала завдання забезпечення регулювання діяльності судноплавних підприємств країн соціалістичного табору, з притаманним їм обмеженням конкуренції, плановою економікою і кулуарно-ідеологічним вирішенням більшості істотних питань.
Характерними ознаками цього режиму були такі:
практично всі права та обов’язки, пов’язані з регулюванням судноплавства, були розподілені між прибережними державами;
прибережні держави максимальною мірою зберігали суверенітет над належними їм ділянками міжнародної ріки;
повноваження Дунайської комісії були переважно технічно-координуючого характеру, а рішення мали силу рекомендацій.
Але існує дуже велика ймовірність того, що основу нового інструменту міжнародного права, яким правовий режим міжнародного судноплавства по Дунаю буде приведений у відповідність з існуючими умовами, складе Белградська конвенція 1948 р.
Практично усі придунайські держави виказали підтримку принципу збереження свободи судноплавства по Дунаю в одному з найліберальніших з існуючих його трактувань, запропонованому Белградською конвенцією 1948 р., яке дозволяє вільний допуск суден всіх прапорів до дунайського ринку вантажоперевезень. Однак, на наш погляд, тут виникають деякі складності - можливо, не було враховано ті обставини, що монополія зовнішньої торгівлі і плановий розподіл вантажів, які існували за часів соціалістичної економіки, забезпечували стабільну завантаженість національних транспортних підприємств, а відкриття каналу Рейн-Майн-Дунай дозволило перевізникам з рейнського басейну суттєво вплинути на ситуацію на дунайському ринку. Можна також зважити на відсутність рівних умов для конкуренції, коли при вільному доступі суден рейнського судноплавства на Дунай існують непрямі обмеження щодо доступу дунайських суден на Рейн і прямі обмеження доступу їх до ринку вантажоперевезень країн Європейського Союзу. Перешкодою для встановлення рівних умов для конкуренції є й те, що, з одного боку, судноплавні підприємства придунайських країн (переважно державні або щойно приватизовані) перебувають у скрутному становищі, зазнавши великих збитків, спричинених збройним конфліктом в колишній Югославії і дією санкцій ООН, і не мають надії на державну допомогу, а з іншого боку, в країнах рейнського басейну на кінець 80-х років частки державних субсидій
на оновлення тоннажу складали від 9 до 23 відсотків побудовної вартості суден. В умовах сьогодення придунайські країни не мають наміру переглядати нормативний зміст принципу свободи судноплавства на Дунаї, можливо, керуючись наступними міркуваннями:
- більшість із них проводять політику, спрямовану на зближення з ЄС, розраховуючи незабаром вступити до цієї організації і отримати для національних перевізників доступ до всієї системи внутрішніх водних шляхів ЄС;
- за таких обставин закриття Дунаю для суден неприбережних до ріки держав, що є членами ЄС, було б непослідовним кроком і викликало б призупинення надання економічної і фінансової допомоги з боку ЄС;
- практична користь від такого кроку була б дуже малою, оскільки і тоді дунайські перевізники були б поставлені у нерівні умови конкуренції, але вже тільки з німецькими судноплавними компаніями;
- існуюче трактування принципу свободи судноплавства, закріплене у Белградській конвенції 1948 р., є наданням відповідних прав третім державам, які не е сторонами міжнародного договору, вилучення таких прав потребує доволі складної процедури і може бути оскаржено зацікавленими державами, коло яких необмежене.
Канал Рейн-Майн-Дунай, відкриття якого відбулося 25 вересня 1991р., розцінюється урядом ФРН як внутрішній водний шлях цієї країни, що не підлягає міжнародному регулюванню. При цьому заперечуються зобов’язання ФРН інтернаціоналізувати його і передбачені Версальським договором, і витікаючі із загального міжнародного права. За допуск іноземних суден уряд ФРН вимагає “суттєвого зустрічного задоволення” у вигляді відкриття для німецьких суден внутрішніх водних шляхів відповідної держави.
Практично всі придунайські країни уклали з ФРН двосторонні угоди про свободу судноплавства по внутрішнім водним шляхам сторін, однак держави, які увійдуть до ЄС, автоматично отримають право на судноплавство по всій мережі внутрішніх водних шляхів ЄС (на відміну від
України), до того ж вони не мають такої великої річкової магістралі, якою є Дніпро.
Як уже відзначалося, з розпадом СРСР і “соціалістичного табору” більшість країн дунайського басейну опинилися в сфері впливу Європейського Союзу і стали на шлях тісного співробітництва з цією організацією, з перспективою вступу до неї. У свою чергу, Європейський Союз виявляє зацікавленість в посиленні свого впливу в регіоні, що виявляється в намаганні стати членом міжнародних організацій, у рамках яких прибережні країни здійснюють (планують здійснювати) співробітництво відносно використання ріки та захисту Ті від забруднення.
У самому Європейському Союзі посилюються федералістські процеси
- компетенція органів Союзу, у тому числі і в сфері регулювання транспорту, має тенденцію до поширення, однак в близькому майбутньому принцип свободи міжнародного торговельного судноплавства на Дунаї буде збережено, а його нормативний зміст навряд чи зазнає суттєвих змін.
Водночас можна сміливо прогнозувати уніфікацію придунайськими країнами різних технічних норм і стандартів, які мають відношення до судноплавства по внутрішнім водним шляхам. Те, що Україна в близькому майбутньому залишиться для ЄС “третьою" країною, не може не відбитися негативно на перспективах українських перевізників на транспортному ринку ЄС, однак і в такому випадку Україна як прибережна держава щонайменше матиме право на вільне судноплавство по Дунаю та захист від дискримінації. Уявити собі сьогодні спектр та глибину впливу ЄС на визначення правового режиму судноплавства по Дунаю досить важко, оскільки це великою мірою залежить від конкретних шляхів співробітництва та перспектив розвитку самого ЄС.
Необхідною умовою набуття заінтересованою державою навіть прав асоційованого членства в ЄС є ратифікація нею цілого пакету міжнародних угод. Одним з таких інструментів є Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних вантажів та їх видаленням. Таким чином, універсальним інструментом міжнародного права, яким є
Базельська конвенція, встановлюються винятки з правового режиму судноплавства по Дунаю, пов’язані з транспортуванням небезпечних вантажів. Фактично, сьогодні проблема приєднання чи неприєднання України до Базельської конвенції вже не стоїть. Ця конвенція являє собою необхідну частину правового забезпечення діяльності будь-яких транспортних підприємств, які здійснюють міжнародні перевезення.
У другому Розділі також висвітлюється робота Підготовчого комітету по скликанню дипломатичної конференції з питань дунайського співробітництва. Робота Комітету сконцентрувалась здебільшого на проблемі перегляду існуючого режиму судноплавства, хоча спочатку вона включала досить широкий спектр питань співробітництва між країнами басейну. Дисертант зробив спробу проаналізувати роботу Підготовчого комітету, позиції представників різних країн та викласти свої пропозиції щодо рис, якими доцільно було б наділити новоутворюваний режим судноплавства.
Розділ III цієї роботи містить результати дослідження відносно нового аспекту дунайського співробітництва - міжнародно-правового регулювання захисту Дунаю від забруднення. Слід зазначити, що деякі міжнародні організації (інститут міжнародного права, Асоціація міжнародного права) звернулися до проблем захисту міжнародних водотоків від забруднення ще до того, як вони набули особливої гостроти у другій половині XX сторіччя. Висвітленню діяльності міжнародних організацій як урядового, так і неурядового характеру присвячений перший підрозділ третього Розділу.
Незважаючи на декларовану ідеологічну установку на те, що забруднення оточуючого середовища є визначальною рисою виключно капіталістичного способу виробництва, радянське керівництво все ж було вимушене припустити існування потреби регулювання деяких видів використання Дунаю, а також питань, що торкаються забруднення оточуючого середовища, в двосторонніх та багатосторонніх угодах з державами басейну. Однак, таке регулювання було фрагментарним і неефективним. Значним кроком уперед було підписання більшістю країн
дунайського басейну Бухарестської Декларації 1985 р., яка була угодою чіткої природоохоронної спрямованості.
Завдяки низці факторів як технічного, так і політичного характеру досить швидко постало питання про заміну Бухарестської Декларації новим інструментом міжнародного права, який, з одного боку, брав би до уваги зміни, що сталися в регіоні, а з іншого боку, ліквідував би недоліки Бухарестської Декларації. Ініціатива придунайських країн знайшла підтримку у інших держав та міжнародних організацій (включаючи ЄС). Основою для розробки регіонального інструменту стала конвенція, прийнята в рамках Європейської економічної комісії ООН “Про охорону і використання транскордонних водотоків та міжнародних озер”, яка є одним з найавторитетніших науково-обгрунтованих документів такого характеру.
На жаль, розробники конвенції “Про співробітництво щодо захисту і збалансованому використанню ріки Дунай” не вважали за потрібне залучити до розробки цього інструменту українських спеціалістів і не використали значний науковий потенціал, який Україна отримала у спадщину від колишнього СРСР. Можливо, відбилася достатньо пасивна позиція українського керівництва, більше заклопотаного політичними та економічними наслідками щойно отриманої незалежності. Зважаючи на вищенаведене, ми хотіли би наголосити на тому, що новий інструмент міжнародного права - конвенція “Про спіробітництво по захисту та сталому використанню ріки Дунай” все ж загалом відповідає інтересам України. Аналіз положень цього інструменту через призму інтересів України дається в третьому Розділі дисертації. Як нам здається, порівняння відповідних положень універсального і регіонального інструментів також буде мати наукову і практичну користь.
У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, і зокрема зазначається, що процеси, які останнім часом відбуваються в Європі, справляють безпосередній вплив на міжнародний режим Дунаю. Україна як правонаступниця СРСР і повноправна придунайська держава опинилася перед лицем багатьох політичних,
юридичних та економічних проблем, пов’язаних з міжнародно-правовим регулюванням використання Дунаю та забезпеченням захисту його від забруднення. Діючі інструменти міжнародного права - Белградська конвенція 1948 р. та Бухарестська декларація 1985 р. не відповідають вимогам сьогодення і мають бути приведені у відповідність з існуючими умовами.
Із збільшенням обсягів та інтенсивності водокористування посилюється взаємозалежність придунайських країн. За таких умов роль Дунаю як об'єднуючого фактору не тільки серед прибережних країн, а й серед інших держав басейну, постійно зростає. Враховуючи це, Європейський Союз намагається посилити свій вплив на регулювання міжнародного використання Дунаю. Однією з визначальних рис такого впливу є його комплексний характер. Так, укладаючи з придунайськими країнами асоціативні договори, ЄС вимагає від цих країн приєднання до ряду міжнародних договорів природоохоронного характеру, крім цього, ЄС частково ініціював і профінансував розробку та виконання Стратегічного плану дій, частиною якого було укладання країнами басейну конвенції “Про співробітництво по захисту та сталому використанню ріки Дунай” і створення міжнародного органу з членством в ньому ЄС.
Практично не викликає сумнівів отримання Європейським Союзом членства в іншому міжнародному органі - Дунайській комісії, яка регулює міжнародне судноплавство по Дунаю. Хоча вже сьогодні акти ЄС справляють значний вплив на регулювання дунайського судноплавства.
Правовий режим міжнародного судноплавства по Дунаю має бути приведений у відповідність з вимогами сьогодення. Принцип максимального збереження прибережною державою суверенітету над своєю ділянкою Дунаю, який покладений в основу Белградської конвенції, суттєво обмежує компетенцію міжнародного органу - Дунайської комісії і, відповідно, ефективність міжнародного співробітництва. Потребують також вирішення питання щодо визначення кола учасників Белградської конвенції та проблема участі в новому інструменті міжнародного права новостворених
придунайських держав. Мають бути підтверджені та належним чином забезпечені принципи свободи міжнародного торговельного судноплавства по Дунаю та принцип недопущення дискримінації суден за мотивами їх національної належності.
Основні положення дисертації викладені у таких працях:
До питання перегляду правового режиму міжнародного судноплавства по Дунаю Н Правова Держава. - Вип.8. - К., 1997. — С. 296-302.
Вплив європейських інтеграційних процесів на правовий режим судноплавства по Дунаю // Вісник Київського університету: Актуальні проблеми міжнародних відносин - К., 1997.- Вип. З (част. II). - С.115-120.
Міжнародно-правові аспекти участі України в охороні Дунаю від забруднення // Держава і право - Вип. 1. - К., 1997. — С.152-157.
Проблеми колізій відносно міжнародно-правового режиму ріки Дунай// Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. - К., 1996. - С. 242-243.
Україна і проблеми перегляду міжнародно-правового режиму Дунаю // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції. 22-23 листопада 1996 р. - К.: Генеза, 1997. -С. 413-414.
Єфименко А. П. Міжнародно-правовий режим Дунаю: аспекти судноплавства та охорони навколишнього середовища . - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено дослідженню міжнародно-правового режиму Дунаю. Автор аналізує положення ряду інструментів міжнародного права, які мають безпосереднє відношення до визначення правового режиму використання ріки Дунай, а також особливості їх реалізації в контексті
ситуації, яка склалася з розпадом СРСР і посиленням федералістських тенденцій у Європейському Союзі.
Ключові слова: ріка Дунай, канал Рейн-Майн-Дунай, Дунайська комісія, міжнародне річкове право, міжнародне екологічне право, Європейський Союз, Белградська конвенція 1948 p., конвенція “Про спіробітництво по захисту та сталому використанню ріки Дунай”.
Ефименко А. П. Международно-правовой режим Дуная: аспекты судоходства и охраны окружающей среды. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. Институт государства и права им. В.Н. Корецкого НАН Украины, Киев, 1998.
Диссертация посвящена исследованию международно-правового режима Дуная. Автор анализирует положения ряда инструментов международного права, которые имеют непосредственное отношение к определению международного режима использования реки Дунай, а также особенности их реализации в контексте ситуации, которая сложилась в Европе с распадом СССР и усилением федералистских тенденций в Европейском Союзе.
Ключевые слова: река Дунай, канал Рейн-Майн-Дунай, Дунайская комиссия, международное речное право, международное экологическое право, Европейский Союз, Белградская конвенция 1948 г., конвенция “О сотрудничестве по защите и сбалансированному использованию реки Дунай”.
Yefimenko А.Р. International and legal regime of Danube: aspects of navigation and environmental protection. - Manuscript.
Thesis for a Candidate’s degree in Law, speciality 12.00.11 - international law. - The V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1998.
The thesis is devoted to investigation of international and legal regime of Danube. The author analyzes the provisions of a number of instruments of international law directly related to the definition of the international regime of using Danube river, as well as to the peculiarities of their realization in the context of situation which took place in Europe after collapse of the Soviet Union and strengthening of federalist tendencies in the European Union.
Key words: Danube river, channel Rhine-Main-Danube, Danube
commission, international river law, international ecological law, European Union, Belgrade Convention 1948, Convention “On cooperation in protection and balanced use of Danube river”.
Підп. до друку 30.12.97. Формат 60x90 1/16.
Друк офс. Папір офс. Ум. друк. арк. 1,25. Обл.-вид. арк. 1,3. Тираж 100 прим. Зт. 73
Видавництво «Логос»
Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19
