АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Милиция как институт гражданского общества»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.В.М.КОРЕЦЬКОГО
ЦЕЛЬЄВ Олексій Вікторович
УДК 340.0
МІЛІЦІЯ ЯК ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Спеціальність 12.00.01- теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.
Науковий керівник- доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Копєйчиков Володимир Володимирович-професор кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Цвик Марк Веніамінович-завідувач кафедри загальної теорії держави і права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого;
кандидат юридичних наук, доцент Шмоткін Олексій Вікторович -начальник кафедри загальноправових дисциплін Академії Служби безпеки України
Провідна установа- Київський університет імені Тараса Шевченка кафедра теорії держави і права
Захист відбудеться "20“ березня 1998р. о годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.24.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України за адресою: м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.
Автореферат розісланий “/£” лютого 1998 р.
Вчений секретар С/
спеціалізованої вченої ради / ■ Усенко 1.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Конституція України проголошує, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Але на сучасному етапі розвитку української державності все ще залишаються актуальними два питання: яку державу ми прагнемо побудувати і які шляхи її формування?
В українському суспільстві існують досить протилежні відповіді на ці питання залежно від належності до тієї чи іншої політичної партії чи руху, рівня освіти чи віку представників різних прошарків населення. Думки з цього приводу коливаються від повернення у соціалістичне минуле до побудови ліберального суспільства з економікою, вільною від державного втручання. Але, не зважаючи на такі полярні погляди, серед більшості населення країни і її політиків утверджується думка про те, що ми повинні цивілізованим, еволюційним шляхом прийти до суспільства загальнолюдських прав і свобод, де основною соціальною цінністю буде особистість.
Така спрямованість соціального розвитку безпосередньо пов’язана з формуванням в Україні громадянського суспільства, розвитком і удосконаленням усіх його складових компонентів. А також із визначенням ролі держави в цьому процесі, чіткою постановкою завдані, і пріоритетів, механізмів виконання, меж її втручання і відповідальності.
Новітні умови життєдіяльності потребують і відповідного перегляду ролі, завдань і місця багатьох державних органів. Насамперед, це стосується правоохоронних органів як гарантів правопорядку і стабільності в суспільстві. Одним із найважливіших органів у цій системі, за обсягом компетенції і наближенням до повсякденного життя, є міліція. Нормативна база діяльності цього органу формувалась у період становлення України як незалежної держави й у своїй основі спиралася на законодавство колишнього СРСР. Зміни, які відбуваються у суспільному житті, внесли багато нового в діяльність міліції, насамперед у розширення її компетенції, удосконалення форм і методів діяльності. Частина цих змін знайшла нормативне закріплення, але, враховуючи сучасні темпи розвитку суспільного життя, ще більша їх частина потребує відповідного унормування.
Актуальність теми зумовлена, передусім, недостатністю досліджень
сучасних умов функціонування міліції, необхідністю прогнозуванні таких умов у громадянському суспільстві, визначенням місця і рол міліції в системі такого суспільства. А також безумовною значимістю ци; проблем для теорії і практики правоохоронної діяльності.
Мета і завдання дослідження. Автором було поставлено за мету, ні претендуючи на вичерпне висвітлення всіх питань, спробувати зробиті свій внесок у подальшу розробку проблем функціонування міліції і умовах громадянського суспільства, а саме:
- спираючись на положення Конституції України, Закону Україні “Про міліцію”, інші нормативно-правові акти, розглянути найважливіш теоретичні і практичні питання, пов’язані з умовами формування функціонування громадянського суспільства;
- визначити роль і місце в такому суспільстві міліції;
- запропонувати своє бачення ряду аспектів досліджуваної проблеми внести практичні рекомендації стосовно удосконалення нормативно правової бази.
Виходячи із вищезазначеного, автор дослідження ставив перед собок наступні завдання:
- змістовного визначення самого поняття “громадянське суспільство” а також його структурних елементів і внутрішніх взаємозв’язків між цимі елементами;
- визначення ролі держави в організації такого суспільства та місш особи в цій системі;
- розглянути сучасний стан та перспективи розвитку основнії; суспільних відносин, на яких базуються життєдіяльність такогс суспільства;
- визначити тенденцію розвитку соціально-правового статусу міліції : урахуванням перспективи розвитку всього суспільства;
- критично проаналізувати сучасну компетенцію міліції у базових длі функціонування громадянського суспільства відносинах, перш за вс< відносинах з приводу підприємницької діяльності, враховуючі можливість їх удосконалення й ускладнення;
- визначити конкретні зміни у формах і методах діяльност міліцейських підрозділів, які б відповідали сучасним суспільній потребам, а також враховували перспективу їх удосконалення.
з
Методологія дослідження. Дисертація написана на основі комплексного підходу до вивчення предмета дослідження. Використання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження обумовлює єдність гносеологічного та історико-юридичного аналізу досліджуваного матеріалу. В дисертації використовується діалектико-матеріалістичний метод дослідження, загальна методологія теорії та історії держави і права. Поряд із філософськими, в роботі використовуються такі загальнонаукові методи, як метод історико- цивілізаційного підходу до вивчення предмета дослідження, метод раціональної критики та метод системного аналізу правових та історичних категорій і явищ. Крім того, дане дослідження здійснено на основі спеціальних методів, якими є порівняльно-правовий метод, а також метод формально-юридичного аналізу нормативних документів та юридичних фактів.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу щодо підготовки кваліфікованих спеціалістів для органів внутрішніх справ, з урахуванням суспільно-політичних змін сьогодення і найближчого майбутнього. Конкретні висновки, що містяться в роботі, дають змогу внести відповідні зміни до навчальних планів з таких дисциплін, як теорія держави і права, адміністративне право, конституційне право тощо.
Тема дисертаційного дослідження була затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України у грудні 1993 р.
Наукова новизна досліджування вбачається в двох напрямках: загальнотеоретичному і конкретно-юридичному.
Загальнотеоретична наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в Україні робиться спроба розглянути міліцію як інститут громадянського суспільства. В роботі зроблено спробу по-новому визначити зміст поняття “соціально-правовий статус міліції” та деяких інших визначень, мало розроблених у науковій літературі.
Конкретно-юридичну новизну дисертації слід вбачати у тому, що в ній /перше здійснено критичний аналіз чинного законодавства і відомчих яормативних актів, що стосуються визначення соціально-правового статусу міліції як у сучасних умовах, так і на перспективу, як інститута громадянського суспільства. На підставі чинного законодавства зроблено :пробу окреслити межі компетенції міліції у сфері охорони
підприємницької діяльності і можливості вдосконалення цієї діяльності.
Новизна дисертаційних положень, крім розв’язання конкретна питань, виявляється у висновках і пропозиціях, які містяться в дисертації
Практичне значення проведеного дослідження вбачається у тому, ще сформульовані в роботі висновки і рекомендації можуть буті врахованими при подальшому вдосконаленні законодавства і відомчо нормотворчості стосовно соціально-правового статусу міліції, форм методів її діяльності в умовах формування в Україні громадянською суспільства. Результати дослідження можуть бути використані з навчальному процесі при викладанні курсів “Теорія держави і права” “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність”, а також длї подальших наукових досліджень проблеми.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи дисертанті знайшли відображення у його доповідях на засіданнях кафедри теорі' держави і права Національної академії внутрішніх справ України, з виступах на двох науково-практичних конференціях, а також у трьо> виступах здобувача на першому каналі Українського радіо. Основи положення дисертації викладені у 5 наукових публікаціях.
На захист виносяться наступні положення та висновки:
1. Зміст поняття “громадянське суспільство”, що охоплює різн структурні елементи добровільно сформованої організації людей: сім’ю, корпорації, асоціації, суспільні організації, а також інші соціальн структури, покликані забезпечити умови для самореалізації окремю індивідів і колективів, задоволення системи розумних інтересів і потреС безпосередньо шляхом власної взаємодії.
2. Кожну людину в системі громадянського суспільства слід розглядати як особистість, якій притаманні такі якості, як автономність, індивідуальність, моральність.
3. Відносини власності і підприємництва є основними суспільними відносинами громадянського суспільства, від вільного функціонуванню яких залежить можливість самого існування цього суспільства.
4. Соціально-правовий статус міліції в громадянському суспільстві крім сукупності прав, обов’язків і гарантій, характеризується ще й місцем міліції у соціальній системі, визначення якого пов’язане не лише : формальним правовим статусом, але й з уявленням населення країнг
щодо цього статусу.
5. Пропозиції щодо розроблення нормативно-правових актів, котрі б координували роботу державних установ, що мають відповідну компетенцію у сфері контролю за підприємницькою діяльністю.
6. Пропозиції щодо внесення змін до нормативної бази, спрямованих на звільнення міліції від здійснення ряду не властивих їй як інституту громадянського суспільства, функцій і передачу цих повноважень іншим службам.
7. Пропозиції про застосування договірних відносин між міліцією і громадськими об’єднаннями для здійснення певних видів правоохоронної діяльності, у тому числі щодо структури і змісту відповідної угоди.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 194 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі розкриваються актуальність і ступінь дослідженості тематики дисертації, визначаються об’єкт, предмет дослідження, формулюються його мета і основні завдання, висвітлюються методологічні та науково-теоретичні основи дисертації, наукова новизна, найбільш суттєві та нові наукові положення і висновки, а також теоретичне і практичне значення, характеризуються апробації, реалізація й публікація результатів дослідження і зв’язок роботи з науковими програмами.
Перший розділ - “Громадянське суспільство: соціально-правові
основи”- присвячено визначенню характеристик громадянського
суспільства. До таких основних характеристик слід віднести: наявність системи потреб та інтересів, наявність пріоритетних відносин приватної власності та підприємництва, специфічні відносини між громадянами, суспільством і державою, а також певні особливості правового
регулювання.
Вихідна позиція спиралася на те, що розуміння громадянського суспільства в різні історичні періоди, як і в наші часи, було неоднозначним. Основне питання, яке поставало перед його
дослідниками ще з часів Арістотеля,- це питання про співвідношення громадянського суспільства і держави, про пріоритет першого чи другого.
При цьому не завжди надавалася належна увага головному: що саме слії розуміти під “громадянським суспільством”, у чому його сутність і як основні риси йому притаманні?
Саме необхідність знайти відповіді на ці та інші питання і сталг основною метою даного розділу. Діапазон проблем, які необхідно булс розглянути, досить широкий. Насамперед робиться спробс проаналізувати погляди на - громадянське суспільство, що булі притаманні таким ученим, як Ніколо Макіавеллі, Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Томас Пейн, Шарль Монтеск’є, Анрі Гольбах, Іммануїл Кант Георг Гегель та іншим.
Надалі дисертаційне дослідження грунтується на запропонованії? Гегелем основних ознаках громадянського суспільства, а саме опосередкованість потреби і задоволення окремо взятого шляхом його праці і шляхом праці задоволення потреб усіх інших, система потреб: дійсність існуючої в цьому загальному свободи, захист власності зі допомогою правосуддя; турбота про запобігання випадковостям, як: залишаються в такій системі, завдяки поліції і корпораціям.
Тому окрему увагу приділяємо дослідженню системи потреб Т£ інтересів як суттєвому елементу, на якому базується структуре громадянського суспільства. Розглядається взаємозв’язок : взаємообумовленість потреб та інтересів суб’єктів громадянського суспільства, таких як особистість, сім’я, корпорація, держава (при цьом> центральне місце посідають потреби та інтереси окремої особистості, як: є вихідними і головними для всієї системи).
На підставі різних існуючих у сучасній науковій думці визначені “громадянського суспільства” виникає необхідність формулювання змісту самого цього поняття, а також визначення його конкретних ознак. Том} окремого розгляду потребує проблема взаємозв'язків між особою, суспільством і державою. Дається розгорнута якісна характеристика ци> елементів відповідно до якої вбачається можливим їх функціонування і системі громадянською суспільства. Характеризуючи деякі особист якості людини в умовах громадянського суспільства, робиться висновок про їх суттєві відмінності від відповідних якостей людей, які в ни> виховувала система соціалізму. Цей висновок випливає із загально: відмінності ряду принципових відносин при соціалістичному устрої і І
громадянському суспільстві.
Розглядаючи якісну характеристику такого суспільства, існує необхідність визначення межі, яка відокремлює розуміння суспільства взагалі і громадянського зокрема. Насамперед, за певним рівнем саморегуляції, при якому забезпечується захист інтересів усіх членів суспільства і, в першу чергу, особи з її основними правами та свободами.
Досліджуючи роль держави в громадянському суспільстві, передусім доводиться сама необхідність існування її в такій системі. Тому, характеризуючи можливі риси держави для її функціонування в умовах громадянського суспільства, основний наголос робиться на відповідності такому суспільству вже досить відомої концепції правової держави. Така держава може забезпечити необхідну надбудову, а громадянське суспільство бути базісом. Але при цьому на етапі формування такого суспільства роль держави повинна бути вирішальною.
Одними з найважливіших стосунків, на яких базується життєдіяльність громадянського суспільства, є відносини власності і підприємництва. Вільний розвиток особистості має фактичний “матеріальний” прояв у конкретній практичній діяльності, зокрема підприємницькій. Основна увага приділяється дослідженню функціонування відносин власності і підприємництва в сучасній Україні і відповідності існуючого стану речей вимогам функціонування громадянського суспільства. Зокрема, демонструються випадки невідповідності проголошеної законом свободи підприємництва, рівності умов для її здійснення, рівності форм власності і гарантій її захисту чинній нормативно-правовій базі.
Розгляд суспільних відносин власності і підприємництва дозволяє зробити висновки про те, що ступінь їх розвитку має вагоме значення для існування будь-якого суспільства. Для функціонування громадянського суспільства їх генеза має вирішальне значення, тому що власність дає людині можливість придбати певний ступінь необхідної свободи і самовпевненості, а участь у підприємницькій діяльності-задовольнити певні потреби й інтереси, а також подолати відчуженість між роботою та результатами праці.
Право власності є природним правом і може належати будь-якій фізичній або юридичній особі, у будь-яких співвідношеннях і частках. Але для здійснення ефективної підприємницької діяльності пріоритетним
правом власності на засоби виробництва поки іцо залишається право, яке належить одній особі чи невеликій кількості осіб. Категорія інтересу для функціонування громадянського суспільства може мати як прогресивну, так і регресивну функції. В даному випадку приватний інтерес здійснення підприємницької діяльності не повинен розчинятися в безлічі інтересів співвласників, тому що підприємницька діяльність - це, насамперед, ініціативна діяльність на свій розсуд і власний ризик.
Здійснення підприємницької діяльності- це можливість задоволення переважно матеріальних потреб та інтересів не тільки підприємця, але й усіх інших членів суспільства як споживачів товарів і послуг. Держава повинна виступати як рівнозначний партнер підприємництва прямо чи опосередковано через власні господарюючі суб’єкти, не роблячи переваг в установлених правилах гри для будь-яких форм підприємницької діяльності, незалежно від майнової належності.
На сьогоднішній день чинне законодавство України потребує внесення певних змін з метою впорядкування норм, які регулюють відносини власності і підприємництва, з метою забезпечення принципів їх рівного існування, розвитку і захисту, незалежно від форм здійснення і належності. Гарантом відповідного правового регулювання цих відносин має бути Конституція України і новий Цивільний Кодекс України.
Для формування і життєдіяльності громадянського суспільства першочергове значення мають питання права і правового регулювання. Тому що, по-перше, держава своє основне завдання в період формування громадянського суспільства з утворення і підтримки належних умов функціонування його інститутів може виконати тільки спираючись на правові інститути, за допомогою правового регулювання. По-друге, тому, що саме за допомогою права встановлюються ті обов’язкові для всіх “правила гри”, які забезпечують стабільне існування і розвиток відносин у громадянському суспільстві. Певен, і право повинно мати свої особливі ознаки. Наприклад, обов’язковий поділ на приватне і публічне, відповідні типи правового регулювання, керованість принципами природного права, об’єктивованість у законодавстві саме забороняючих соціальних норм тощо.
Другий розділ- “Соціально-правовий статус, головні напрямки та форми діяльності міліції в умовах громадянського суспільства”
присвячено розкриттю питань визначення соціально-правового статусу міліції, її компетенції у сфері охорони підприємницької діяльності, а також питанню особливостей форм і методів діяльності міліції в умовах громадянського суспільства.
Безперечно зміни, які відбуватимуться в соціальному, економічному, політичному житті в умовах громадянського суспільства, вплинуть на деякі аспекти діяльності різних суспільних і державних інститутів. Одним з таких інститутів, без функціонування якого нормальна життєдіяльність суспільства не можлива, є міліція. Умови громадянського суспільства потребують переусвідомлення багатьох аспектів її роботи. Перш за все, це стосується визначення соціально-правового статусу міліції, основною рисою якого стає увага до особистого інтересу, як до загального. Категорія інтересу в даному випадку розглядається ширше і глибше, ніж юридична категорія, на рівні психології, як форма прояву потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності. Саме на забезпеченні особі можливостей задоволення своїх потреб будується концепція громадянського суспільства. І тому стає зрозумілим чому основною відзнакою статусу міліції в громадянському суспільстві є забезпечення уваги саме до особистого інтересу.
Соціально-правовий статус працівника міліції можна розглядати на двох рівнях- як державного службовця і як службовця спеціального органу держави. З другого боку можна припустити, що соціально-правовий статус міліції складається із сукупності змісту соціально-правового статусу працівника міліції, а той своєю чергою спирається на статус особи в суспільстві.
Взагалі питаннями правового статусу, але на рівні окремої особи, займалось багато вчених (М.В.Вітрук, А.П.Горшеньова, СЛЛисенков, Г.Н.Манов, Н.І.Матузов, М.С.Малеін, В.А.Патюлін, Д.Н.Чечот,
В.М.Чхіквадзе, М.І.Козюбра, В.Ф.Сіренко, Є.АЛукашова та інші). Разом з тим, проблеми соціально-правового статусу окремого підрозділу органів внутрішніх справ, яким є міліція, потребують окремого дослідження, особливо враховуючи ті зміни, які відбуваються в житті суспільства, і ті можливі зміни умов у громадянському суспільстві. Виходячи з цього, на основі чинного законодавства, було зроблено докладний порівняльний аналіз існуючого і необхідного статусу міліції.
На основі цього аналізу внесено певні пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази, яка закріплює цей статус.
Одним з висновків цього питання стало те, що соціально-правовий статус - це не тільки сукупність прав, обов’язків і гарантій, а ще і місце суб’єкта в соціальній системі суспільства. Таке місце визначається не стільки законом, а переважно уявою всіх суб’єктів суспільних відносин про нього. Ця уява, своєю чергою, базується на обізнаності людей пре права та обов’язки міліції і на відношенні (негативному чи позитивному) до її практичної діяльності. Тож для того, щоб соціально-правовий статус міліції мав належний рівень, необхідна, по-перше, стабільна економічна ситуація, по-друге, чітке, професійне виконання міліцією своїх обов’язків та застосування своїх прав і, по-третє, юридична культура населення. Саме ці основні умови є гарантом високого рівня соціально-правового статусу міліції. А практичне створення таких умов, своєю чергою, є основою існування громадянського суспільства.
Обгрунтовується важливість дослідження питання сучасної компетенції міліції у сфері охорони і забезпечення підприємницької діяльності як одного з основних, базових відношень громадянського суспільства. Розгляд цього питання дає змогу виробити практичні рекомендації щодо удосконалення роботи міліції з попередження, припинення і розкриття правопорушень у цій сфері. Дається системний аналіз питань які підпадають до сфери охорони підприємницької діяльності. Окрему увагу приділено визначенню компетенції міліції у розгляді і розслідуванні правопорушень, які перешкоджають конкуренції, проти порядку заняття підприємництвом, економічним злочинам.
Нові пріоритети, як і нові умови діяльності, безперечно потребують і певних змін у формах і методах діяльності міліції в умовах громадянського суспільства. Питання форм і методів діяльності міліції, як і їх удосконалення, широко розглядалось у юридичній літературі такими вченими, як А.Ю.Олійник, Л.Л. Попов, Л.М.Розін, О.Ф.Фріцкий та ін. Доцільним було, беручи за основу вже існуючі форми і методи з урахуванням досліджених особливостей соціально-правового статусу і напрямків діяльності, прогнозувати і показати особливості практичної реалізації форм і методів діяльності міліції в умовах громадянського суспільства. Вибір форм і методів діяльності міліції повинен виходити із
пріоритету прав і законних інтересів особистості, цьому повинно допомагати функціонування певних інститутів громадянського суспільства, розвиток економічних, соціальних і духовних відносин між громадянами, які базуються на демократичних і гуманних принципах. Своє конкретне втілення вони будуть мати в питаннях удосконалення відомчої правотворчості, розширенні договірної форми діяльності, застосуванні договірних правовідносин з новим колом суб’єктів правоохоронної діяльності, перевазі методів переконання над примусом і тощо.
Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити ряд висновків, а також внести пропозиції і практичні рекомендації щодо удосконалення законодавства:
1.Вивчення різноманітних характеристик діяльності міліції в умовах громадянського суспільства, перш за все, сприяє можливості дати змістовну характеристику самого суспільного життя, в якому буде здійснюватися така діяльність, певна організація якого дає можливість задовольнити розумні потреби та інтереси всіх його суб’єктів, безпосередньо шляхом їхньої взаємодії.
1.1. Зміст поняття громадянське суспільство характеризується такими елементами:
- це найбільш вдосконала, на сьогодні, форма людської спільності, яка включає у формі структурних елементів добровільно сформовані первинні організації людей - сім’ї, корпорації, асоціації, суспільної організації, а також соціальні структури, але не державні, що покликані забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів і колективів, реалізації їхніх інтересів і потреб;
- це сукупність не державних, не політичних, а економічних, соціальних, сімейних, духовних та інших відносин у суспільстві;
- це виробниче і приватне життя людей, їх звичаї, традиції та система забезпечення життєдіяльності цих сфер;
- це суспільство, в якому людині законом гарантовано вільний вибір форм економічного і соціального буття, де держава і громадянин зв’язані взаємною відповідальністю.
2. Основні особливості взаємовідносин особи, суспільства та держави в межах громадянського суспільства зводяться до наступного:
- життєдіяльність у громадянському суспільстві потребує від особи
наявності певних якостей, головними з яких є: автономність,
індивідуалізм, моральність; .
- суспільство як людську спільність від “громадянського суспільства” як форми життєдіяльності відрізняє головним чином наявність і гарантованість дотримання основних прав і свобод людини;
- громадянському суспільству повинна відповідати і держава нового типу - правова, формування якої повинно йти інтенсивно і одночасно із встановленням громадянського суспільства;
- призначення існуючої у наш час в Україні держави полягає в створенні міцних передумов побудови, функціонування і розвитку громадянського суспільства, з одного боку, і в перетворенні самої держави в соціально-політичний інститут з новими функціями, які б відповідали потребам громадянського суспільства, з другого боку;
3. Право в умовах громадянського суспільства характеризується наступними ознаками:
3.1. Право в громадянському суспільстві повинно базуватися на принципові, мірою якого є “добра совість” і “справедливість”.
3.2. Основою усіх соціальних норм, які регулюють суспільні відносини, є мораль, корпоративні та індивідуальні інтереси. Забороняючі моменти цих норм є основою правових норм, які об’єктивуються в законодавстві. Законодавство повинно регулювати тільки основні моменти суспільного життя, а не вдаватися до дрібної регламентації.
3.3 Структура права поділяється на дві складові: приватне і публічне право. Публічне право - це сфера державних справ і їх самовлаштування, власна діяльність держави як системи всіх державних інститутів, регулювання діяльності апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності тощо. Це галузі та інститути права, побудовані на зачатках влади і підкорення, а також на відношеннях субординації. Приватне право - це сфера приватних справ, тобто регламентація правового статусу особистості, приватної власності, вільних договірних відносин, спадщини тощо. Ці галузі базовані на принципах автономії, юридичної рівності суб’єктів, їх непідпорядкованості одне одному.
3.4. Відповідно існують і два основні типи правового регулювання: для
діяльності громадян- це “дозволено все, що прямо не заборонено” -загальнодозвільний тип, і для діяльності державних органів- це “дозволено лише те, що прямо дозволено”- тип дозволу. їх правильне застосування і співвідношення повинні утворити те благодатне середовище, яке необхідне для виникнення і функціонування громадянського суспільства.
4. Дослідження основних характеристик соціально-правового статусу міліції дає можливість зробити такі висновки:
- соціально-економічні зміни в житті суспільства, пристосування до роботи міліції в нових умовах вимагають викладення Закону України “Про міліцію” в новій редакції;
- тих прав і обов’язків, які зараз має міліція, з урахуванням запропонованих змін і доповнень, буде достатньо для забезпечення особливого відношення до особистих інтересів, як до загальних;
- низький рівень соціального статусу міліції на цей час визначається не стільки його формальним закріпленням у законі, а більше практичною діяльністю міліції в існуючих складних соціально-економічних умовах.
5. Дослідження компетенції міліції у сфері охорони підприємницької діяльності дає змогу зробити такі висновки:
5.1. Компетенцію міліції у сфері охорони підприємницької діяльності можна розглядати на двох рівнях- як сукупність справ, у провадженні яких міліція повноважна брати участь, як прояв обов”язку в складі компетенції, і як сукупність прав, які міліція може використовувати для здійснення свого обов’язку.
5.2. Спектр правопорушень у сфері підприємницької діяльності, в попередженні, припиненні, розкритті та розслідуванні котрих міліція бере безпосередню участь, досить різноманітний і включає в себе досить специфічні почини, особливо в економічній сфері. Це, своєю чергою, потребує від працівників міліції, які зустрічаються з такими справами, спеціальної освіти. Для забезпечення відповідних результатів у таких справах назріла необхідність цільової підготовки спеціалістів для роботи в міліції: за спеціальностями: фінанси і кредит, менеджмент і маркетинг тощо. Також треба враховувати, що з розвитком економічних відносин до компетенції міліції будуть підпадати нові види правопорушень у цій сфері.
5.3. Враховуючи те, що діяльністю по охороні відносин у підприємництві займається певна кількість державних і недержавних органів, виникає необхідність у розробленні відповідних міжвідомчих інструкцій. Особливо це стосується координації дій між новою службою податкової поліції у складі Державної податкової адміністрації і, наприклад, відділами по боротьбі з економічними злочинами в міліцейських підрозділах.
5.4. Спираючись на те, що підприємницька діяльність є основою економічного розвитку суспільства, а правопорушення в цій сфері суттєво перешкоджають йому, слід передати існуючим відділам по боротьбі з економічними злочинами повноваження щодо всіх справ, які стосуються охорони підприємництва. Перейменувати його на відділ по охороні підприємницької діяльності і боротьбі з економічною злочинністю. Це дало б змогу підняти рівень, як ставлення до підприємництва, так і його охорони.
6. Форми і методи діяльності міліції в умовах громадянського суспільства будуть характеризуватись такими особливостями:
- видання певних нормативних актів з питань охорони правопорядку спільно з органами місцевого самоврядування;
- розширення договірної форми діяльності, застосування договірних правовідносин з новим колом суб’єктів правоохоронної діяльності;
- скорочення кількості виконуваних юридично значущих дій, що пов’язано з виходом із структури міліції певних підрозділів;
- перевага методів переконання над примусом;
-ефективність роз’яснювальної та інформаційної роботи, яка буде визначатися професіональним рівнем і застосуванням нових інформаційних технологій;
- більш ширше застосування методу заохочення;
-домінування адміністративно-попереджувальних заходів і детальна регламентація заходів адміністративного припинення, розслідування, притягнення.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Цельєв О.В. Компетенція міліції в сфері охорони підприємницької діяльності // Закон и бизнес,- 1997.- №31,32.
2. Цельєв О.В. Особа, суспільство, держава: проблеми взаємозв’язку та обмежень в умовах громадянського суспільства // Збірник наукових праць викладачів НАВСУ.- К., 1997,- С. 11-23.
3. Цельєв О.В. Деякі аспекти компетенції міліції в сфері охорони підприємницької діяльності від монополізму та недобросовісної конкуренції // Збірник наукових праць викладачів НАВСУ,- К., 1997.-
С.37-43.
4. Цельєв О.В. Шляхи вдосконалення прав та обов’язків міліції у сфері охорони підприємницької діяльності // Адвокат.- 1997,- №4.- С.54-57.
5. Гусарєв В.Д., Цельєв О.В. Деякі аспекти функціонування міліції в системі громадянського суспільства // Збірник наукових праць викладачів НАВСУ,- К„ 1997,- С. 56-63.
Цельєв О.В. Міліція як інститут громадянського суспільства,- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень.- Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено питанням функціонування міліції в умовах громадянського суспільства. В дисертації розроблено, на підставі визначення особливостей розвитку і життєдіяльності громадянського суспільства, нове бачення соціально-правового статусу міліції. Проаналізовано сучасне законодавство з приводу визначення компетенції міліції в сфері охорони підприємницької діяльності, як основного суспільного відношення у громадянському суспільстві. Запропоновано шляхи модернізації і вдосконалення діючого законодавства. Визначено основні особливості форм і методів діяльності міліції в умовах громадянського суспільства.
Ключові слова: громадянське суспільство, потреби та інтереси, форми і методи, підприємництво, статус.
Цельев А.В. Милиция как институт гражданского общества.- Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01- теория и история государства и права, история политических и правовых учений.-Институт государства и права
им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 1998.
Диссертация посвящена вопросам функционирования милиции i условиях гражданского общества. В диссертации разработано, н; основании определения особенностей развития и жизнедеятельное™ гражданского общества, новое представление о социально-правово?, статусе милиции. Проанализировано современное законодательство го поводу определения компетенции милиции в сфере охрань предпринимательской деятельности, как основного общественной отношения в гражданском обществе. Предложены пути модернизации i усовершенствования действующего законодательства. Определяются основные особенности форм и методов деятельности милиции в условия; гражданского общества.
Ключевые слова: гражданское общество, потребности и интересы формы и методы, предпринимательство, статус.
Tseljev О.У. Police as an institute of civil society. - Manuscript.
Dissertation for obtaining a scientific degree of the candidate of science: (law) on speciality 12.00.01.- theory and history of state and law, history о political and legal studies.- V.M. Koretsky Institute of state and law of NAS о Ukraine, Kyiv, 1998.
In dissertation there are pointed out problems of police functioning in civi society conditions. The new point of view of social and legal status of police ii developed based on definition of specifics of social development and civi society vitality. Modern law system is analyzed to define the police competent in sphere of business activity protection as main society attitude in civi society. Ways of modernization and improvement of present legal system an proposed. Main special forms and methods of police activity in civil society conditions are also defined.
Key words: civil soociety, needs and interests, forms and methods, business status.
