Организационные, процессуальные и криминалистические проблемы защиты адвокатом прав подозреваемого, обвиняемого, подсудимоготекст автореферата и тема диссертации по праву и юриспруденции 12.00.09 ВАК РФ

АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ

по праву и юриспруденции на тему «Организационные, процессуальные и криминалистические проблемы защиты адвокатом прав подозреваемого, обвиняемого, подсудимого»

КШВСЬКИИ УН1ВЕРСИТЕТ 1МЕН1 ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ Б ОА

1 ? СЕИ 139

На правах рукопксу

ВАРФОЛОМЕ6ВА Тетяна В1ктор1Вна

ОРГАШЗАЦШН1, ПРОЦЕСУАЛЬШ ТА КРИМ1НАЛ1СТИЧН1 ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ АДВОКАТОМ ПРАВ ПЩОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО, • ПЩСУДНОГО

Спещальшсть 12.00.09 — кримшалышй процес; криминалистика \ судова експертиза

Автореферат дисертаци на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук

К ИIВ — 1994

КШВСЬКИЙ УШВЕРСИТЕТ 1МЕШ ТАРАСА ШЕВЧЕПКА

На правах рукопису

Варфоломеена Тстяна HiKiopiinia

ОРГАШЗЛЦ1ЙШ, ИРОЦЕСУАЛЬШ ТА КРИМШАЛ1СТИЧШ ПРОБЛЕМ!! ЗАХИСТУ АДВОКАТОМ ПРАП ПЩОЗРЮВАИОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО, ШДСУДНОГО

Спешалыисть 12.00.09 -кримшалышй пронес; KpiiMiiia.iicniKa i судона сксисртиза

Автореферат дисертани на здобуття вченого ступеню доктора юридичних наук

KHÏB - 1994

Робота BHKOiiana у науково-дослишому ]нстнтут! адвокатур!! Сшлки ад|юкат1в Украши та иг. кафедр! правосудия КиТвського yiHBcpciiTcry iMcni Тараса Шевченка.

Офщшт оионентн:

Белкш P.C. - доктор юридичних наук, профссор (м.Москиа) Грошевпн Ю.М. - доктор юридичних наук, профссор (м.Харкш) Лупинська П.Л. - доктор юридичних наук, профссор (м.Москиа)

Нровьчна оргаипашя - Всрхоишш Суд УкраТни

Автореферат po.iic.iaim "¿У серння 1994 року.

Захист шдбудеться 28 псресия 1994 року па ласмашн спеша/нзоианоТ пчсиоТ ради Д 068.14.18 яри Кшпському унтерситеп i.Mcni Тараса Шевченка о 10 io;utiii и аудитори 243.

3 дисерташсю можна ознайомитнсь у читальному ладi (нбдютеки ушперситету.

Вшгуки та зауваження на автореферат нрохання надсилатн за адресою: 252017 м.Кшв, нул.Володимирська, 60, наукона частика Китського yninepciiTcTy або юридичшш факультет КУ.

Вченнй секретар снешалЬоваиоТ ради

Кандидат юридичних наук, доцент

В с т у п

Актуалмнсть теин дослде-* :шя. 3 ироголошснням пезалежносп Украши ночалося вшроджсння украТнськоТ дсржавносп, створсння нацюнальноТ праиово! систем», то базусгься на загальнолюдськнх цшностях, приоритет! upan i свобод громадин. Молтгшнй, скономНннЙ, сошально-культуриий розпиток краши, зоркитоиатсть на проведения кардиналышх реформ внмагають ноних концситцалышх iri;ixo;iia у формуванш закоиоданчоТ бази иезалежио! демократично! державн. М.С.Грушспськин зазначап, що "мораль як i право не ¡спують iic3m¡hiio, а творяться i неретворюються неустанно, ni/t вплииом обсташш життя нелогичного, сощалвного, а голопно - економгшого" /1/.

Украша твердо «¡шла шляхом иобудови громадянського сусшльстна, дотримуючнсь эагалыюпрнниятих у свгговому cminopaciiii норм ¡ стандарт) щодо прав i свобод громадян, вщроджуючн ¡сторнчш та нантна.шн траднци. В Декларацн про Державин» суверештет УкраТнн шдтверджеш прашсшш створнтн демократично сусшльство, потреба всеб|чпого забезпечення нрав t свобод людннн, необхшшсть нобудони нравовоТ держави /2/.

Змщнешш законносп i правопорядку, yciiix боротьбн з оргашзоааною злочиншстю, шдвищення рол i права у жигп нашого сустльства нов"язаш з проведениям судово-праново! реформ», конценшя якоТ була схвалсна Верховною Радою Украши. У цьому документ! доводиться, що потреба у судоно-нравовш реформ! обумовлена необхщшетю реального забезпечення прав i свобод громадян, а також тим, що суди республики, вся система юстицн i Д1юче законодавство, яке регул юе д1ялынсть иравоохоронннх opraniu, пережинають глибоку кризу, викликану piaiiiiMii факторами, що негативно впливають на 1хню дшльшеть /3/.

У HOBiiiíi Mipi це стосуеться i адвокатури, удосконалення якоТ, як самостШноТ структур)! щодо забезпечення гарант»! правового звхисту ф1зичних i юриднчних oci6, юриднчно! допомоги громадянам, передбачене кошшшиею судово-правовоТ реформ» в ' УкраТш.

/1 / Грушевськнй Миханло. На riopoai ново! УкраТнн. Grarri i джерелын матерки и,- Нью-Йорк - Лынв - КиТв - Торонто - Мюнхен, 1992,- С.82.

/2/ Заксши, постанови та iHUii акти, прийнят1 Верховною Радою УкраТнськоТ PCP па nepuriîî i друпй ceciax.- Kiiïb., 1990.- С.13-18.

/3/ Концепшя судово-нравовоТ реформи в УкраТш // Голос УкраТнн. - 1992, 12 серпня.

Иобудопа правово? держан» исрозривно нои"язана 3Í змщнешшм Иран i свобод громадян, забсзпсчсниям Тхньо! нравовоТ захшденост!, удосконаленням законодавства у гллуз1 прав люлшш, забезпсченням нормального функцкшуиання правово! снстемн держаки, безперечного дотрнмашш закон!» ycbia фЬнчними i юридичними особами.

У ст.4 Копстнтуцн Укранш нроголошуеться, що держава, nci íí орган« д1юп> на ociioni законности забезпечують охорону правопорядку, iirrepcciB сустльства, прав i свобод громадян. Л у Концсшш ново! Koiicriiryítií Украши закршлено иршригег загалыюлюдських шшюстей, шдкреслюсться, uto у iieirrpi увагн повшша бути людииа як кайпшца гошальна huihícti» /1/.

Визнаипя i дотрнмання нрав ¡ свобод людшш, Тх належне забезнечеиня i надпиши захист е виразом демократично! снстемн держави. У Загалыйн Деклараин нрав людшш шдкреслюсться, то "кожна люднна, яка зшшувачусться у citoettm алочину, мае право иважатися невинною до тих nip, iiokii и bihih¡cti> не буде' нстанонлеиа закошшм порядком шляхом гласного судового розгляду, шд час икого Iii забезнсчуються yei можлнвоеп дли захисту".

Смроиснська Копнснцш про захист нрап людшш i основних свобод нроголошус право обнннуиаченого мат» достатш можлнвоеп для шдготоаки свою захисту, яkiiü bíii може з.йнешонагп особист або через носередннцтно обраного ним самим захисника або маги нрнзначеного ному захисника безнлатно. М1жнародний пакт про громадяисьм i иол1тич11| нрава míctiiti. нрннцини правового захисту людшш, п нрав i свобод.

В умовах рсформувапия державн закопом1рно виннкло питания про створсння надннюго механизму захисту нран ¡ свобод громадин, а також юриднчинх oc¡6, надання Ти иеобхщно! доиомогн. Як зазпачалось в юриднчшн .4 i гератур], "нравозахиенпй механизм вмпосно нрав i свобод людшш включас норяд з норматишю-нравовою шсгнгуцкшальну чао пну - орган» i оргашзаци, для яких сисщалышю компетенцию або статутннм завданиям (для громадськнх oprani3ani¡i) е захист прав i лакошшх iiiTupecin людшш i громадянина, i шетрумеитальиу - . нридатш для ефсктшшого застосуваиня засоби охорони i захисту правовог о положения особи" (M.ft.Op3ix).

Особливе MÍcue у нравоиш chctcmí держави серед органов i органЬашй, то здшснюють охорону нрав громадян, наложить адвокатур!, яка покликана В1Дстоюиати коиституцшш права i сободн громадян, сирияти шднранленню правосудия, дотриманню .закон in. Сильна, незалежна адвокатура здатна справляти ¡стопит нплив на Bei сторон» жпггедшлыюсп держаш{, активно доиомагати .чдшепению реформ, формуванню правово! держави.

Значения адиокатури як нрофееншого иравозахнепого шетитуту шшшчеио у "Основних положениях про роль адвокатш", нрийнягнх

/1/ Копцешия ново! КонсгитуцП Украши. Схвалена Верховною Радою Украшсько! PCP 19 чершш 1991 р. // Вгдомосп Верховно! Ради УРСР. 1991, № 36.- СтЛбб.

Восьмнм KoiirpecoM ООН з зано&гання злочинам у серии! 1990 р. У цьому документ!, зокрема, шдкреслюсться, що кожиа люднна uiipaai зверпутися за доиомогою до адвоката для тдтиерджения своТх нрав i захисту на bcíx стад1ях криминально! процедур!!, а уряд зоСои"язаш1н гарантувйти ефективну процедуру i працюючий мсхишзм для реального i ршного доступу до адвокат!» ycix oci6, то прожниають на Tcpirropií державк, а також можлпшсть користупатнся юрнднчною доиомогою, Hica здШснюетъся незалсжннмн юристами без втручапня у Тхню /йялыпсть. Зазначс1й та imiii демократпчш ира -шиш лдшсисння нрофссп М1стятьея i у Стандартах незалежносп юриднчиоТ професи, прийти их М|жнарод|1ок> acouiauieio юриспв у 1990 р.

Розииток аднокатурн як демократичного шстктуту стрнмуваися у нашш KpaTiií прогягам багптьох деситнлнь, допускалось втручання у роботу адвокатш, нсихолопчшш тнск на тих, хто особливо иаспйлнно i прннцнново п!дстоюиав Ирана i ллкшип интреси фомалян у кримшальному судочниств!.

Поснленню адвокатур!! i розширешно П можлнвостеа у 3axncT¡ громадян нерешкоджалн шляхом П оргашзацшнпго розчленування на окрем1 колегп, истановленням "лагального кершннцтпа" з боку державиих оргашв, обмежсшшм чисельносп адвокат!» тощо.

Не ыдиотдалн м!жнародш!м документам ¡ пнзнапнм у cbítí стандартам професшш нрава адвоката, особливо у криминальному лponed, де иротягом багатьох poKin здиокат-захнашк або взаглл! не допускався до участ! у поиередиьому сл!дст1н, або вступав у нроцес з моменту ною эакшченпя, коли iioro нрисутшеть мало у чому енрияла об"скт11Иному i Dce6i4HOMy розслЦуааншо i фактнчно не дозволяла вииравитн донущеш номнлки, яш у нодальшому встановлювалнсь у суд!.

Кр!м оргашэащшшх та нроцссуа.чышх обмежень вушосно адвокатур!! у шлому i адвокапв-захнешнив зокрема, - залншаються не BiipimeiiiiMii як в теоретичному, так i у практичному аспектах питания про гарант!! адвокатсько! дшлыюсп, засобн i способ», що инкорнстовуються захненнком у здшененш захисту, не розроблеш тактнчш прнйомп i ochobhí положения методики захисту, а також коикреп» методики щодо ведения захненнком pi3Hiix KaTeropiii справ, не прийнято етичн! пормн адвокатсъко! профоса; складн! i однозначно не uitpuuyisan! нроблемн вшшкають у зв"язку з вкзиаченням захненнком правово? познцн, зокрема у раз! кол!зи познцШ захисника i обиинупаченого, збережешш адвокатськоТ таемиищ, та ¡шш не мепш актуалып пнтшшя, що безпосередпьо стосуються здшенення захцету.

Процес В1дродження адвокатура, П ¡сторичннх траднц!ц i реформування у bí/uiobuhoctí з Концепцию судово-иравово! реформ» в Украпй наблизнв цей правовнй шетнтут до ¡снуючнх у цквшзо1вш!х, демократичних крашах систем адвокатур».

У прайнятому вперше в Укранй Закон! "Про адвокатуру" знайшлн воображения демократнчш прннкшш оргашзацшиого П устрою, як! дозволять адвокату самост Шио внзпачатн орган^зацшну форму свое! робот», закреплено гарант» Гюго самостшносп i здшенешш адвокатсько! дшлыюсп', розширеио його ирофеайм! права, встановлено обоп"язкн i в1дпов!дальшсть за як!сть роботи.

Ралом з тнм lie nci проблем» адвокатур» знайшлн внрннення у -Закон!, деяю недостатш>о або не точно врегульовано, а окрем! niipimciio HCBipiio. 1Це ¡снують пробили i у норматишшх актах, ирнйнятих з пнтань адвокатур!! у зв"язку ¡з Законом "Про адвокатуру", шдлягають перегляду у «¡дношдност! з ним окрем! положения i incTpyKUiî. Проте головне - сам Закон пимагае ¡ctotiiiix змш i доповнень.

lie дивлячись на не, сьогодш створено необхшт нередумовн до того, тоб нрава тдозрюпаного, обвннувачеиого, тдеудного i нотсрн!лого було надп'шо захшцсио. У чис.11 прав адвоката нередбачено эбнрання вдамостеи про фактн, як! можуть внкорнстонуватись як доказн у крнмшалышх енравах, одержання пнсьмоинх biiciioiikîb ciicuia.iicriii з пнтань, то внмагають снешалышх лшшь, внкорнстання наукопо-техтчних засобш. Законом "Про внесения 3>iin i доновиень до окремнх статей Криншалыю-нроиссуалыюго кодексу Украшн з нигань права на захист шдозрюваиого, обвннувачеиого i подсудного", якин уведено в /ню 1 кштня 1994 р., нстаиовлено додатков! гараитп здии.псння нрава них oci6 на захист. Зокрсма, захнсиик допускает ься тсиер i на л'ыиапия, берс' участь на бЬтым paiinix станах розелшуваиня - з пояною шдозрюваиого. (у пннадку затрнмання або взяггя Гюго шд нарту), а також у Bcix енравах - з моменту нред"япле1шя обвннувачення. Проголошено обов"язкову участь захисника у bcix справах, окр!м иннадюв iii/iMomi шдозрюваиого, обвннувачеиого, тдеудного ni;i захисника, яку, ироге, не можна нриймати у винадках, прямо нередбачених у ст.46 КПК; право на нобачеиня захисника з шдэахиеннм до ного iiepmoro доииту, участь у бш.ш широкому кол! сл1дчих дш, н!ж не було передбачеио дшчими ранние нормами, а також иадано iiumix прав, яш дозволять забезнечнти право шдозрюваиого, обвинуваченого, тдеудного на захист, енрияти встановлеиню ¡стшш, нрнйияттю обгруитованнх i сираведлнпих рИнеиь, недопущению судовнх номнлок, внключенню засудження нешшних.

Внвчення практики застосування крн.чшалыюго i кримшально-процесуалыюго законодавства евщчить про тс, що у окремнх питаниях В!дсутня iioro едшеть, що вимагас вщновушнх роз"яснсш>, коментування; допучлсаються норув1ення кримшалыю-нроцссуального лаконодавства, у тому чнел! норм, що стосуються права на захист; е щлком необхишим внесения окремнх уточнень, доповнень, усунеиня неточностей, hkî те утруднюють реалшашю захненнком у повиому обсяз1 choix ирофесшних « прав i обов"язшв. Донускаються порушения законодавстнп, енроби обЫти закон з метою максимально затягтн допуск захисника на нопередне сл1Дство.

Таким чином, нове законодавство про адвокатуру i участь захисника у криминальному судочннспн, що шдбииають нриншшово нош тдходи до ÎT оргашзацп i професшно! д|ялыюст! адвокатик icrorno змшило роль адвокатури у liaiiiiii держав!, положения захисника i забезнечення коиститушиного нрава громадян на захист. Не у свою чергу вимагае подальшого паукового оемнелення, внесения пропозицш шодо його удосконалення з урахуванням м!жнародних стандарпв у зв"язку з шдготовкою iipoeKTiB Кримшального и Крнмшально-нроцесуалыюго кодекст. *

Важливе теоретичне i практично значения мае всебЫна розробка методолопчннх проблем захнету, створення етичннх. засад адвокатсько!

професм, про як! згадусться у ПрнсяЗ! адвоката Украищ, шшчешш пснхолопчннх аспектов Д1ялыюсп захненнка, взасмодп його з учасшшамн пропесу у нопнх умоиах роботи на поиерсдньому с.пдстш, тактичних npiiHOMÎB, що внрнстоиуються захиснпком, рекомендацш, сирямованнх на шдшицення ефектнвносп захнсту. Винчению цнх проблем присвячено цю дисерташю, mo i внзначае П актуалынеть,

Стушнь науково! розроблеиосп досладжувано» проблем», /(о проблем /иялыюст! адвокат) nu, (церемах нроцесуалышх, крнм1пал1СТ11Ч1шх аенсктш здшенення захисником cboîx профеей'пшх повноважень, гаранпй права обвинуваченого на захнет зверталнсь багато хто з украшськнх нченнх. Hi питания дослижувались Ю.М.Грошевнм, ВЛЗ.Леоненком, М.М.Мнхеснком, О.Р.Мнхайленком, А.Л .Рнвлтим, С.Ф.Сафульком, О.Д.Святоцькнм, Д.С.Суслом, В.В.Тптарешюм, Д.П.Фюлевсысим, Г. !. Чашулн, B.H.111m6îkom. Висштлювалнся нонн у ирацях В.Д.Лдаменка, Я.С.Лвраха, О.Д.Бойкова, M.M.Biwpi, Л.Д.Кокорсва, Я.С.Кнсельова, О.М.Ларша, I.AJIiôyca, П.А.ЛушшсысоТ, З.В.МакароноТ, М.Н.НскрасоиоТ, б.Г.Маргинчнка,

I.Д.Перлона, 1.Л. Петрухина, О.Г. Поляка, Г.М.Резтка, В.М.Савнцького, Г.П.Саркнсяица, ЮЛ.Стецонеького, М.С.Строговпча,

A. Г.Торянпнкова, Л.Т.УлынюпоТ, М.ПЛИаламова.

Важлиие теорстнчне значения для розробкн проблем, 1юв"язаннх з внкорпстанням кримша.'нстнкц, психологи, тбернетнкн гид час »иконашш адвокатом фушеш? захнсту мають iipani ЛЛО.Лроцкера,

B.П.Бахша, Р.С.Вслкта, АЛ.Вшберга, В.Г.Гончаренка, А.В.Дулова,

II. i.Клименко, О.Н.Колесшченка, В. О. Коновалове!, 1.М.Лузина, В.К.Лнснчснка, Г.А.Матусовського, N1. С. Нолевого, О.Р.Ратшова, М.Я.Сегая, М.О.Сел'шанова.

Тим не менш внвчення проблем оргашзаци адвокатур!!, Д1ялыюеп захненнка не начерпано.

Здшспения захнсту аналпуналось i пропонувались шляхи шдвнщешш його ефскпшносп звнчайно з нозншй нроиесуальноТ науки, у в!дршн »¡д крнмшал|стично! тактики i методики захнсту, оргатзацп адвокатур)! i внлнву цнх nponeci» на pi вен ь виконання профессию! дшдьносп без . урахування исихоло! ¡чиих, етнчних шггань. Тике комнлексне наукопе дослшження не проводилось рашше. У дашй днеертшш ^здшенепо сиробу цшеного анал1зу оргашзацшних засад адвокатурн, ïï ¡сторнчннх траднцш, ïxiii.oro зруннування i вщродження у тепершипй час у взаемозв"язку з шдвищенням piumi професишоТ роботи захленика, иодальшо! ноглнбленоТ розробкн тактики i методики захнсту -одного з науковнх напрямюв, розробленнх автором, який виэначено як "кримша;пстика у профееппнн Д1ллыюсп захненнка".

Не дивлячктсь на те, !цо пнтання захнсту висвилювались багат!>ма вченнмн, ni дос.'ндження внконуиална. у старнх сустльно-економ|чних умовах, у рамках дшчого patiinie законодавства Украши, що регулювало д|яльшсть захненнка; вдеутш пауков! роботи, «ici б грунтувалися на новому яаконодавспн Украшн про адвокатуру i Д1ялынсть захненнка, у той час як ¡снують т-шп складпост! у його практичному застосувашй j деят пробш!. Вшшкла юстра потреба у цЫсному, комплексному доынджешп проблем здшенення захнсту в

умовах, то зм'пшлися, у зв"изку з демократизашею правопоТ снстсми, подальши.ч родширсиням змагальносп, лраоово? захишеност! особи у криминальному судочннст!».

Предмет I цЫ дослиження. Предметом дисертацшпого доан'джеиня с дшлыисть захнашка на иопередиьому слЦспй 1 у суд!, оргашзашйш засади ¡нстнтуту адвокатур», процесуалып засоби захисту, формування оптимально! правовоТ позицн захисту, тактика П в!дст()к)|)ання на нопередньому слЬчств! I у су;й.

Оспошй Ц!Л! ДНССрТаЦШНОГО ДОСЛ1ДЖСШ1Я иолягаюп. у:

обгруитунапш необхиносп нодальшого реформування адвокатур!! як нсзалежного пранозахисного нрофсспнюго шетитуту, лпноапчення ¡сторичнот досш'ду 1 в!дроджсння традиций адвокатур!!;

- лмпй 1 донокненш законодавства про адвокатуру;

ДОСЛ1ДЖСН!!! НС11ХОЛОПЧ1ШХ ОСНОВ Д!ЯЛЫЮСТ| захнеппка, пзасмоди з учаспикам» пронесу, встановленш причин |£онфл!КТШ1Х ентуашй I »»значения шлях!» IX усунення;

- обгруптувашп етнчних засад адвокатськоТ ирофссп;

- иизиачснш умов фор.чуваш1я лраиоио? иозици захисту 1 досягнсння П результатнпностг,

- дос.нджеш» можлниост ей эахиеннка на р'/з/шх стапах розел'шупапня, у сличпх 1 судових д'!ях;

- анллЫ практик)! збпрання захисником вшомостен, як« можуть внкористовуватись як докали, 1 представления доказт;

- узагальненш I шшчешй адвокатсько! практики, визиачепи! шлях!» усунення помнлок, то !х допускают!) шд час здшенення захисту, а також дотрнмання гарантш адвокатськоТ Д!ялыюст1;

- пнясненш рол! захменика у внявлешп 1 усунешн судових помилок, ННЗИаЧСПШ шлях1в ШДВШЦСН11Я ефсктивпост! захисту;

формупашн рекомендацш щодо тактики захисту па нопередньому слЬчств! I у суд! та щодо методики захисту.

Методолопя I методика достижения. Методолопчиою базою дисертацшпого дослщжеиня е нравов! документ», що стосуються подалыиого розвитку 1 удосконаления шетитуту адвокатур», здшенсиня фуикцм захисту, носилеиня гарант»"! прав \ свобод громадян, ниишщення ефектпвност! професшно! дЫлыюсть

Досл1джешш проводилось ¡з застосуваниям ¡сторичного 1 системного шдход!в, впкорлстовувались лоршлялышб, статист!!чний, екстраполяц!»!»!!*! загалыюнауков1 методи, метод» паукового узагальнешш 1 прогпозування.

У процес! збору матер!ал1в, ведения автором справ у судах викорнстовувались метод»: опит, штерв"юрувашш, анкетувашш, апал!з докуменгт. В робот! шнсорнсташ материал!!, одержан! в результат! вивчення 900 крпмшалышх справ, узагальнеиня практик!!, гидготовлеш Верховним Судом УкраТни, у яких брала участь автор, вивчались апал!зи ведения адвокатами крилн'иалышх справ, яю проводились у колепях ! у КнТвському НД1 адвокатур», вивчались окрем! ухвали з питаиь захисту,

днсциилшарна практика колегш, а також окремих кна.чЦнкациию-днсциплшарннх ком!с1Й адвокатурн.

Внкористаио особистий двадцятир!41шй адиокатськнй доанд I приклади а практики автора, внкористоиувались матер!али 1 доанд роботн у ком1С1ЯХ та робочнх трупах, то створювались при Верховнш Рад! УкраТнн з судово-правово! реформи, для тд готовки проекту Закону "Про адвокатуру", змш I допоиисиь до КПК У край ш, то стосувались права П1дозрюваного, обвинувачсного, подсудною на захист, досшд у тдготошЦ ноинх норматноинх акт'и> ,

Наукова наоизна робати. ДнсергацЫ е першим комплексним монограф|чним Д0СЛ1Дженням проблем реформувания шстптуту адвокатури у иершд нобудоин и УкраГщ нраиовоТ держаии, оргатзаци 1 здшснення адвокатом функци захисту.

У робот! розглянуто широкий спектр проблем, що сгосуються нроцесуалыюго положения захисника, шдозрюнаного, обшшумачсного, шдсудпого ! сфсктнвносп забсзнсчсини 1х1пх нрав як на ноиередиьому с.'ндстш, так I "у судовому розглн;н, и касацшиому та паглядовому нровадженш. Внерте на основ! нового законодавства сформульоваио дсям рскомендацп |цодо тактики захисту на ноиередиьому сл!дств! I у суд».

Ко.чплексшсть розгляду проблем. оргашзаш! адвокатсько! Д1ЯЛЬност"1 1 здшсиешш функцн захисту дозволила розкрнтн ВС1 сторонн, изасмозв"язки, протпрЫчя у робот! захисника. Пс дозволило, поряд з розглядом методолопчних, оргашзашшшх, нроцесуалышх 1 крпм111ал|стичш(х нитань, сформулювати галоши нанрямкн I показати коикретш шляхи удосконаленни як ¡нстнтуту адвокатурн в цЦому, так 1 одного з маирямкш адвокатськоТ професм - захисту прав 1 яакошшх штересш громадин у криминальному судочиислн, що дасть можлшнсть значно посилнти захист громадин, забезпечеиня гарант!» шнх прав 1 закошшх ¡нтсрес!в, дозволить шднятн ршень судочннства в цьтому.

Днсертаит вносить коикретш пропозикп про змнш ! доповнеиня окремнх статей Закону "Про адвокатуру", зокрема таких, що стосуються юридично» прнродн адвокатурн, П оргашзащшюТ едносп, форм дшлыюоч, уточнюе деяк! вимоги, яким повинна вщшдадатн особа, що одержуе св!доцтво про право на заняття адвокатською Д1яльшстю, до професШиих прав адвоката, квал1ф|кацш!!0-днсцш|лшарних ком1Сш адвокатурн, В1ДП0В1далыгост| адвоката. Поряд з цил автор анал!зуе ¡снуюч1 формн адвокатских об"едиань, причини, що утрудцюють »х фуцкц!опуваш!я, досл!джуе сучасн! проблем». Днсертаит звертаеться до ¡стори адвокатури, знаходячк там деяк! в!дпов1д1 на складш питания сучасного П розвнтку, а також у внвчени! I сшвставленш нових законодавчнх акНв про адвокатуру Беларуси Латвн, Литвк I таких краТн як Шмеччина, 1зра1ль, США, Япошя.

У робот! висуиуто ! аргумеитовано ряд положень, що мають важливе значения для теоретичного обгрунтування подальше! демократкзаци судочннства, поенлешш гарантш права тдозрюваного, обвинуваченого, шдсудного на захист, а також розширешшя прав нотерп!лого ! кого представннка, поглнблення принципу змагальносп, у тому числ! на попередньому слщств!, а також шляхом уведеиня суду

присяжных но окрсмих категоршх кримшалышх спрап. Розкрито психологии! McxaiH3.mii захнсту, ироаналЬовано причини конфлжтннх сн гуаши, що виникають у зв"язку з його здшсиснням, i занронононано шляхи запобнания Тм, сформульонано нешн параметри (з урахуианням НСИХОЛОНЧШ1Х якостсй особи), яким повинен шдношдатн захненик. Впвчено особлиносп шзнаиалыюТ ;нялыюст1 захнсиика i ввкорнстання ним шформанн у захисп прав i закошшх ¡irrcpeciu громадян.

Автор аналиуе piaiii шдходн до вирннення дсиких дискусшних нитань, що стосуються аднокагсько! таемнищ, адшжатськоТ егикн, прапопо? иозшш захисту, способ!» н вистоювання Í. пропоиус свос бачепня них актуалышх проблем, можлшн napiamn ¡хиього остаточного внрйпения па закоиодавчому pimii.

Обгрунтоиуютьея пронознш? щодо усуневня вияплених автором гниових помплок у здшеиешп захисту, показано iioni можливосп никорнстання спешалышх знань у здшененш захииу, критично Hpoana.'ii.ioiiaiio Закон "Про експертзу" i внесено нроно.ншп щодо Його змш i допоннеиь, а !акож про «недення до КИК Украшн |акою джерела доказ'т як виснонок спсшалгста i розширення у зн"язку з ним його -повнопажень.

Розкрито можлшюсп захиеннка и удосконалснш практики внявлення, збирауня, дослЬчжешш i ohiiikii доказово! ¡нформани i онеруваиня нею у ni лях захнсту; ннзначеио особлиност! учас! ¡ захиеннка у доказупашн на рпних стадЫх кримшалыюго пронесу.

Внесено нронозннп щодо усунепня вияплених автором недолп<ш зжнету нрав громадян у касашипому нровадженш i у порядку нагляду.

Дисергант виажас за необхмне уточнит ионяття предмета науки кримшал1стпкн э урахуианням /пялыюсп захнсиика як суб"скта доказувапня, вперше на ocuoni ноиого законодавства i паданою захисиику нрава збирати bí;k>moctí иро фактн, я к i можуть використовуватись як докази, пропоиус систему тактнчипх нрийом1н, то застосоиуються захисииком, формулюс ochobhí положения методики захнсту, обгрунтоиус можливост! i перспсктшш внкористання шберистикн у Л1ялыюст| захиеннка.

Практична значим1сть результапв досл!джс1шя. Т" рстнчш висноики, сформульоиаш в днеертанй на шдстав1 значиого ирамичного досшду адиокатськоТ д!ялыюсп, законогнорчо! роботн автора, проведених нею узагальиепь практики, становлять важлнве значения для подальшого проведения судово-правово! реформи и Укра'нп, иродонжешт пронесу демокрагизацн правовнх шетитупн, закшчення реформуваиня адвокагури ! доонрацювання законодавства. ню регулюе П фуикцюнування в кранн, з урахуианням практично! апробаци Закону "Про адвокатуру", одним з авторш якого е днеертанг.

Внсуиут! автором нропознци що^о удосконалепия /пючого кримшалыю-нроцесуальиою законодавства, розробкн конкретннх норм проекту КПК Украши, а також доноинеиия 1 змпш дсякнх нормагивпих акпв покликаш енрияти шжращеншо якосп '¿ндираилсння нраносуддя, безнеречному дотрнмашио прав людинн у криминальному судочннс.пп.

Практичш рекомсндацп з иеденнн захисту осионаш па шшчешн досшду адвокат»! Украши 1 сиримоваш на шдншпешш ефектшшосп здШснсния функцп захисту; нон» використовувались автором у »равозахпсшн упялыюсп, а також розповсюджувалнся у нпгляд! методичних рскомсИдащй для уЫх адвокат»! та навчалышх ши ¡бинюи для студснпп юриднчпнх ну л 1н Украшн, вироваджувалпсь у а/шока гажу практику шляхом викладу I ашшзу псмошшх иоложень на учбоиих семшарах 1 коленях, »¡д час ччтамня автором лекцш па курсах шдвищенпя к11али|)|каци Мппстерства юсппи!.

Сформульоваш автором тактнчш прийоми захнсгу на ионередньому сл1дстш I у су;» дозволять сльтшм, суддям, нраховуючи ш прийоми, корсгуваш застосопува!» ннмн крнмшалштнчш рскомепданм, проводит!! сл!ДЧ1 1 судош ,'(¡1 з урахувапням тактики захисту, удоскоиалювати методики розе.йдуиаиия, судовой) розгляду копкреших категорш крим!на.!тх справ.

Ос1к>|!1П положения диссргаи» можугь також бути »нкорисгаш при шшчешн студентами юриднчннх ну:нн спецкурсу "Адвокатура в УкрашГ, у складашн Вшцок> 1шал1ф!клшГшою комкмею адвокатур!! программ к11а.'1|ф'|кацн"ших екзамеи'ш для «держании сшдоцтва про право на заияття адвокатскою .»ялынстк).

Лпробац1Я результатов Д0сл1Джсння. Осиошн положения дисертацп знайш.ш снос »¡дображеппя в монографн, колектшших мопографшх, дек!Л1.кох брошурах, методичних 1 наичалышх постниках та рекомендашнх, науковпх статьях; внеповки I нроиозицп автора, одержан! в результат! доенджепня, неодноразово доиов|далися на иаукоио-иракгичинх конферешиях (1971 р. - Калшшград, 1989 р. -Волгоград, 1981, 1990 рр. - Москва, 1987 р. - Ташкент, 1980 р. -Воронеж, 1975, 1979, 1985, 1992 рр. - Кшв та ¡п.), па заадаинях Всесоюзно! Коордниашйно? Ради з криминального пронесу, членом якого допгий час була автор; на семшарах нрактичних прашвшЫв (Чершвш, Хмслышиькнй, Одеса, Чершпв, Ьано-Франктсък); правових чптаннях, з'Тздах адвокат!».

Дисертант взала участь у розробш навчалыюго поабника з ннгаиь судово! ексиертизн, а також методичних рекомендацш про захпет ненов!юл1тшх та про з/уйсиенвя захисту у касацншш шеташи!, як1 внроваджеио у практику.

На основ! широкого узагальнения судовоТ, адвокатсько! дпециилшарио! практики, анкегунаиия та штерв"юрува!!ня адвокат ¡в шпор складала огляди практики з ковкретиими рекомендашямн, як! через КиТвськпй громадський НД1 адвокатур», директором якого е автор, иадеилались у вс1 колегп аднокапв Украши.

Дисергант брала участь у вивчеши судово! практики Верховпим Судом Украши (з пигсшь забезиеченпя захпету шдозрюваного, обвииупаченого, шдсудного, 1992 р.), Мппстерством юстиц» Укра!ни (з иитань учасгп захпеника на цопередньому сл!дств! за постаиовою прокурора, днсииилшарно! практики колегш адвокат) I сво! познцп мдбивала у шдгоюилеипх з них питань узагальнешшх та у публшащях.

Иронозицн автора щодо реформ» адвокатур» викладено у Програм) внходу адвокатур» з криз», na/tic.iaiioi Президенту УкраТни Сшлкою адвокат»» УкраТни, вще-президентом яко! с днеертант (1993 р.), у домовЦших записках Верховшй Рад! (1992, 1993 рр.); пропозшн! з piaiinx аспекта) ;нилышст! адвокатур!!, шдготовлсш днеертантом, направлялись у комнмю законодавства i законное!! Верховно! Ради Укра!»» (1991, 1992, 1993 рр.) i »¡дстоювалнсь автором на заадашшх uie! KOMicii (по Закону "lipo адвокатуру", щодо змш у Конституцн УкраТни, зм!и i доповнень до КИК про нрано п|дозрюваного, обвнпуваченого, шдсудного на .чахнет, концепш! судово-нравоно! реформ», у шдготовш проекту яко! брала участь автор як член снешально створено! Верховною Радою у 1992 р. komich з проведения судово-нравоно! реформ»),

Окрем! ¡де! автора изображено у Закон! Украпш "Про внсссння змш ! доновнень у окрем! стагп Кримшалыю-ироцесуальиого кодексу УкраТни з интапь нрава на захнет шдозрываного, обвнпуваченого та подсудного", у склад робочо! групп но шдготовш якого входила диссртант.

Вивчсння архншнх документы нро адвокатуру, Marepia.im судоно! практики, у тому чмсл| справ нро peiipeci! 30-40-х рр., енрав 60-х рр. (так звапнх "шестидесятник!!)") привело автора до твердого нсрсконання про необхмшеть рсформування адвокатур!!, допуску захненика у пронес на patinix станах розслЬчувания, нро падання захненнку широких нрав, самостжност!, иезалежносп, гарантш невтручання у його дшлыйсть. Iii ¡дсТ було воображено автором у Ыдготованому за Т! участю проект! Закону "Про адвокатуру", ноданому Сшлкою адвокатш до Верховно! Ради Украпш у порядку закоиодавчо! iniuiaTiiu», якнй noTiM було иокладсно у основу Hinii дшчого Закону.

Основ!!! комнептуа.и,iii положения проекту Закону "Про адвокатуру" допов!дал»а> автором на сшльному зааданш KOMiciii Верховно! Ради з участю вчених-юристш i кериишкп) юрнднчнпх вадомсти, а також на aaci/iaimi KOMici! з проведения судопо-нравовоТ реформ».

Пропозицп днеертанта, як одного а авторш Закону "Про адвокатуру", враховано у ход! його шдгоговкн робочою груною, створеною Верховною Радою, у склад яко! (групп) входила автор диссртацп. Пропозицп автора lipo внесения змш i доиовнень у Закон "Про адвокатуру" схвалено авторами цього Закону i поряд з шшимн пропозшнямн подано ними до Верховно! Ради УкраТни (199-1 р.).

Окрем! положения, пикладеП1 у диссртацп, обговорювалися законопроектною KOMicielO Сшлки адвокат!в Укранш, членом яко! с дисертант, i у вигляд! законодавчих инцЦгпш подавались до Верховно! Ради, Кабинету MinicTpiB, Мнистерства юстицн, пшшх MinicTcpcTB i шдомств, до правоохорочиих Dpraiiiß, де на робочих парадах вщстоювались особисто автором.

Деяк! иоложення i висновки днсертацшноТ роботн знайшли вт1лення у нормах проекту Кримшально-нроцесуального кодексу, над окремим» главами якого у склад! групп працювала дисертант.

1деТ, вщображеш у днеертацп, неодноразово внкладалнс!> автором у npcci, по телебаченню i радю, на нрсс-конференщях.

(Загато з теоретнчних положень i itiicnoiiKiii лнсерчаншно! робот пикористовуюгьея автором шд час читаинн у Кшнському уиторонсп iMCHi Тараса Шевчснка спецкурсу "Адвокатура и УкраТш", ник.чадено у шдготонленому до друку шдручннку, а такой; у нопсякденшн адпокатсыий ирактшм днсертанта.

Структура роботн. Дисср имя складастьсн ¡з нетуну, двох роздЫв, як! об"едиують чотпри главк, та списку впкорпстаио! .'птературн. '

3 м i с т роботн

У Bcryni обгрунтонусгьси актуалыисть теми дисс.р rauiiinoi о дослижешш, зазначаютьсн Гюго ui/ii > завдання, а також методо.тпчш i теоретичш засади, bio розкривають наукову новизну и крактнчку 3iia4KMicTi> дос.пджувано! теми, пнзиачаюи.ся осноши положения, Hici шшосятьсн на захнст.

Роз.нл перший дисертанп "Оргашлашя га змгст дшлыюсп адвокатур!! в УкраТш" складаеться з двох глав: ."Проблемн оргашзацм адвокатажо! дшлыюсп ra здшеисния лахисту прав громадин в умовах реформи адвокат урн" та "Особлипосп нроцесу ((¡знания у здшененш адвокатом нрофссн'шо! Д1ялы(оот! у крнмжалышх справах".

У нершому параграф! "leropia становления адвокатур« та передумовп П реформуиаиня в УкраТш" проводиться ¡сгоричшш та нраповнн иоршпялышн лшшз закоиоданчоТ базн та оргашзацшннх засад функшонупанни адвокагурн в УкраТш вш Литовських Статупв (ХУ1 ст.), яю шюрше нрегулювали адвокатську дЫлынсть щодо судового захнету, й до наших saciu. Автор доходить писновку, що адвокатура, яка сформуваласи як дсмократнчннй нравовнй шетнтут шд час судово! реформи 18(>1 р., зразу ж опиинлася у деякш залежносп вш opiaiiiii влади. Так, вже в перших правовнх документах про адвокатуру м!стнлися иосягания на П самостшшеть: втелючка комнетеншя Рад прненжних noBipeimx у кадровнх питаниях порушувалась в зв"язку з иипесенням деякнх з них до комиетенцн Minicrpa юстшмТ; невдовз! шелл створення адвокатурн було прнзушшено opraiii3aniw Рад прнсяжннх noiiipemix, a Txiii функци передано судам; висловлюналнся сумн!Ш1 щодо дошльносп демократично! побудови адвокатур!!. .

Иосягания на самостшшсть адвокатур!! посилювалася, ноглиблювалася залеж»псть VI над державп, встаноплювався жорсткий контроль над нею та втручаипя держашшх opraniii в П дшлыпеть, що досягло значного розмаху за част радянсько! влади.

Порочна у ciioiii cyniocri, але дуже популярна у nepiui роки будпншцтва ново! радянсько? судово? спстеми ¡дея про те, що адвокатура с шетитут буржуазию'!, чужнй для державп робтшювт селян, знайшла пТдображення у перших декретах радянсько! влади, якнми ¡снуючу професшиу адвокатуру було зинщено. Формувалось нршшзливе В!дношения до адвокатур!!, нщнесене до piBiw полггикн нролетарсько! держави, що культнвувала peiipecitBHi тенденцп i шдпошдмо знижувала

3ii;i4iiMicTi» lUjoro нравозахисного шституту, навмиснс нав"язувалася ¡дся про те, що ли захнснмка снрямоиано на в|дгородже!ШЯ лдочшшя |нд справедливого покарання i у циому заважають 6opoTi>6i 3Í злочишнстю.

Проиедення iieniioï жорстко! л'шп и оргашзацп i функщонуванш адвокатур» изображалось у законодапств1, що регулювало инконання адвокатом нроцссуалышх повноважень. Про цс, зокрсма, свщчить наявшсп. багатьох днскрнмпшщнннх норм но шдпошсшпо до адвоката-захиснвка. Така полынка стосоино адвокатури була одним з факторш, що привели до penpecifi 3010-х роки), коли була гиключеиа участь захнсника у окрсмих naTeiopiax KpiiMiiia.ii,них сира», а нада.'н - зиачно обмежена на стадп иопсреднього слмсгна.

Негативно (ндбилося на захнсп прав людини В1Дношення до адвоката-захнсника як до номНнкка суду, номнлкоиа точка зору, що набула псрсваг у теорн i на практши, про re, то захисник Biipain завмаги самоспину нраиону нозишю, tiatiirt> якщо nona npoTiipi4iiTi1 нозннн, яку ui;icio4jc ¡toro (ндзахнснии i яка нолягас у ненизиашй ним йш ni, а також рекомендлцн про можлшйсгь у i.-iKavy вииадку |ндмов1ггис1> 1нд ирийнятого на себе захисгу. Пабула ношнрення порочна практика шшесения окремих у хвал з приводу правошн позини захнсника, практика допуску лише конкрегних адвокатов до з.инснення захнсту у справах, я к i розслЬчуиались сличпми КДБ, то проклувала довп роки.

Зниження рол i ¡í авторитету адвокатури у суапльспй утворюиалоси штучно, через педосконалу систему п оргашзашнно? иобудови, .'iiKBÍ;ianÍK> приватно! формн адиокатсько? дшлыюсл, введения внключно колективннх форм робот i »становления монополн колепй адвокатов, полинзашю адвокатури, ностннй оргашзашшн зм!пн та "удосконалення" нрошнтання не нритамашюго ïii адмниструнашш, спотворепу кадрову политику, вротекишшзм, регулювання чиссльпосп адвокапв, втручания посадових oci6 у професншу ;иилыпси> адвокапв, внасл|Док чого нередко донускалося безтдстание полбавлеиня права на профос i ю адвоката, Ш i багато ¡нших нроанал^зованих у /шссртацп факторп привели, на думку автора, до нарушит» прав людини, нехтування эагалыювизианнми демократпчними засадами функцюнуваини адвокатури.

Лна.ш законоданства про адвокатуру ¡i етогрндцятнргша icropiH П фупкшонуваиня айдчать про те, що безлш проблем, ногГяланнх ¡з забезиеченням демократичннх засад цього нравозахнсного ¡иституту, були и залишаються актуалышми. Тому доречио внкористатн все позитивно, що було иадбашшм адвокатур)! на донголппьому шляху ïï д1ял!»ност1, i ривуче iii.'iKiiiiyrii безшдставш спроби одержавлеиня адвокатури, обмеження або нерекручення îï дШсноТ рол! як единого правозахисного шституту.

3 иозшпй демократнзаш! сусшльства, розбудови правово! дсржанп в Украпй очевидним с той факт, що без нодалыиого реформування адпокатури, поглиблепня п самостшпосп, незадежносп, розширення прав та обон"язк1В адвокатш, створення нсобхмних умов для забсзпсчсння доступности та высокого професшного рцшя юрнлично! допомогн кожному громадяшшов!, - неможливе належне функцюиуиання ucicï судовоТ снстеми, здшснения поиною Mipow

конститушйпих rapainiii прав громадян i, зокрема, права шдоэрюнанош, обвнпуваченого, шдсудного па захнст.

У другому параграф! "Концешоя Закону УкраТни "Про адвокатуру" та законоданча основа демократпзацм адвокатури" наголошусться на голошшх концеитуалышх положениях, я:<i, на думку автора, можуть бути нокладеш в основу Закону "Про адвокатуру" - не забезнечення надежного м1сця та po.ii адвокатур» у праношй держан!, вииедення II з-шд контролю держашшх oprauin, падання нонноТ caMotTÍHiiocTi, розвиток pi.iimx органпацшних форм лдвокатсько! /йнлышеп, в тому чне.'п й нрнватноТ аднокатсько! практики, об"сдиання Bcix адвокатш у едшиш иравозахиенпй шетнтут - адвокатуру УкраТни, подальше розншречши профссп'ишх нрав адвокати), закр'шленнн гарантш адцокагськоТ ;йялыиклп, розшнрении соцшльних прав адвокатов, створенпя умов для доступносп юрнди'шоТ дономогн широким верствам населения.

Дошлмшм е (иднесеиня наданнн юрнднчноТ дономогн населению та юридичним особам до ниключиоТ комиетенцп адвокатури й нрпшшити шднрнемшшьку дшлыпеть у ni» галулг Не може буги ниприемнинькою, тобто на особнстнй ризнк з метою «держания нрибутку, дшлыйсть, головннм завдаиням яко! мае бути спрняния нЦиранленню нравосудди, дономога сусшльстну i кожному громадншшу у додержаиш закоииосп, здшененш Txiiix нрав i эаконннх iiirepcciB. Ннкоиания фуикци падания юрндичноТ доиомоги Конституцию Укранш покладепо на адвокатуру, тому ¡3 Закону "Про щдпрнемництво" мае бути вилучено лщензувания юрнднчноТ практики.

Па щдстав! норшняння законодавства про адвокатуру

ЛатвшськоТ та ЛнтовськоТ респуйлж, Реснубл'шн Беларусь, а гакож НЫеччнни, 1зраТлю, США, Францп, Янонп з д'почим в УкраТш робиться вненонок, то в шшпй держав'1 зроблено значннй крок на шляху демократнзацп адвокатури. Разом з тнм Закон УкраТни "Про адвокатуру" та ншп норматив!» актн мають бути доновненнми, роэишреннми, уточненимн.

Перш за нее, сл!д змншти ионягтя адвокатури та П зандань, ocKi.ibKH у ст.1 Закону дано помнлконе Tí внзначешш як громадського об"еднанпя й HeuipmiM е ноенланля на Констнтуцш УкраТни.

Пеобхино шюрядкуватн нидн адвокатсько! д|ялы!ост1. Так, автор внажае, що адвокат захшиас нрава громадян, а не сприяе захисту, як вказуеться у Закон!, оскиькн bíh внконуе невну функшю, для здшенення якиТ Йому надаються спеШальш засобн та покладаються обон"язки.

Пропонуеться внаначеимл адвокатур» як правового iitcmumymy, мешою я кого е эдШснспия знхисту прав i закошшх wmcpecie громадин i lopuduvuux оегб, представайцпюо i'.r iumepecie.

Опд иогоднгися з нронодищями щодо »становления додаткових шдоав, за якпх особа не може буги адвокатом - наявшеть nciixiymix над, Ш1КЛЮЧСШ1Я а попередньо! роботи за комирометуючими обставинамн, заннття юриднчною шднрнеяницькою диишшетю. Одночасно, як сшдчить практика, необх>дио дати В1ДП0В!ДЩ роз"ясиення щодо номилкового визначення носадовимн особами адвокатськоТ дшлытсп, як

шдпрнсминнько!, оскиьки такс тлумачсння нрнзводить до багатюх негатинннх наслюнив для адвокатур».

Характсрилуючя пот можлнвосп учасп адвоката у доказуванш, диссртаит обгруитовус необхишсть »одальшого розишрсния процесуалышх вра» адвоката, а також створе»»я надншнх гаранпй забезпечения ц»х прав. Новела и законодавспн, що стосуеться одержания адвокатом документ»! у громадян за Тх згодою, на.думку дисертанта, розшнрюсться па можлшисть огримапия ni.'i них пнсьмовнх св|дчеш> про »¡дом! !м факти, оск!льки raKi сличении охоплюються поняттям документа.

В1Д.м'|чаеться, що право адвоката занитувагп та одержу наги документ« мае бут» забсзпеченс встаповлснням обов"я.жу носадовнх oci6 Ix впданат», додержуюч» при цьому таемннпю щодо интребуванпх документ»!, та имшнидальност! за порушення них обов"я;1кт.'

Занеречуючн протп обмежевня нрава адвоката на збнрания в!домос|ей про факти, як! можуть бути инкорнстат як докази, лише гимн формами. • n-!ie.T¡K якнх дано у ст.6 Закону "Про адвокатуру", дпеергаит акпешу: увагу на тому, що адвокату иадамо право збнрат» будь-як! »¡домоем, iieo6xi/ini для здшенснми iioro нрофссппшх нопиопажень, за шшягком тих, таемшщя яких охоронисться законом. Налаш ж адвокату нрава мають бути нередбачеиимн у чинному законодавств!. Зокрсма, низначсиия нотребус ионий вид документа, що збнрас адвокат, - "пненоиок снс!п<1л!ста", врегулювания багатьох иитаиь, що шшикають з його одержанням ¡i викорпстанням.

Розшнрения прав адвоката, безнеречпо, нотрсбуе додатковнх його обов"язк!В. Характер!!зук)ч» Тх, диссртант особлину .ува!у звертас на додержання Присяги адвоката, правил аднокагсько! етики, проиоиус внести до Закону заборону куиувати або у íhiiihíí cnoci6 здобувати манно, що с предметом спору и права ф!знчних ¡ юридичиих ос!б, що звернулися до адвоката за юридичиою доиомогою, зобов"язагн адвокат!!» добросумлЬшо корнстуватися CBOÍMI! професшннми правам» у iiiTcpecax громадян i opraiiiaaiiiii, використовуват» bí/iomoct!, одержан! ними у зв"язку з нрофесшпою д!яльн!стю, лише для здшенешш останньоТ, »ОСТ1ЙНО тдтримувати престиж свое! ирофеси.

Здшсиюючп професшну Д!ялы|!сть, адвокат» стпкаються !з складним i »Оки що не ннрниеним до кшця иигаипям про адвокатську таемшщю. ЛналЬуючи нроцесуалып, исихолопчш, стичш та суто побутов! аспект, що вшшкаюгь в зв"язку з обо»"язком адвоката дотримуватись адвокатсько! таемшн», автор проиоиус розншритн предмет адвокатсько! таемиищ, зокрема, включит до нього факт звернепия до адвоката, умовн угоди про падания юрндично! допомог».

Зауважуеться, що остантм часом порушуеться закон у части»! заборои» вгручання у адвокатську дшлынсть та впмагапия в!д адвоката ведомостей, що становлять адвокатс!>ку таемшшю, вилучения й огляду документ!в, що повязан! з впконанпям адвокатом доручеипя, притягнешш до кримшалмю! та ¡»ню! шдпошдплыюсп адвокат») у зв"язку з надашшм ними юрндично! допомоги nri/ino з законом. За норушс»»я закону в цш чпетиш i енробн в так»» c»oci6 чишпи тнек па адвоката мае бути встанонлсиа ¡пдмон'шалынегь, в тому чис.'н й

1Í)

крнмшалыш. Сл1д також забороннти винссепня окремнх ухпал шдносио процесуалышх дш, що здшснюс адвокат,

Ш uponoainiii iioiinicrio ¡йдиошдають Стандартам нсзалежпосп юрнднчно! професн, затисрджсним у 1990 р. МЬкнародною асофашсю юрист]»: "Жодеп адвокат не повинен шдданатися крнмшалышм, итнлышм, адмнпстратнвннм або immiM санкцшм чп когрозам 1х застосувлпии виаслдок того, що »¡и давав норадн або представляв iüTcpccii iciienTa у шдпошдносл ¡3 законом".

У naparpatj)i третьему "Практика проведения реформ» адвокатур!! та подальше удоскоиалення П opraniaaitiriimx начал" узагалыноються питания, що ностають у зн"язку з реформу нация адвокатур!!, та обгруитовусться Ш1С1ЮВОК про тс, що уемнние завершения рсформн можливс лише за умов усуисиия у закоподавств! про адвокатуру иевних нротнр1Ч, розб|жностеГ|, пнрниснмя на закоиоданчому ptniii проблем, hk¡ ностали перед адвокатурою у зи"язку з проведениям судово-иравово! рсформн.

Перш за все, мае бути внзпачена юрндична прироста адвокатур». Автор не под i лис внеловлену в юрпдмчтп л'иератур! точку зору, то адвокатура - громадська opraití.iaiiiH (М.М.Дсен, Л.В.Орлова, Л.Л.Рпнлш, О.Д.Святоцький, ¡О.ГСтепоиськнй, М.С.Строговнч та in.); Комснтуючн pi.iiii точки зору з цього питания, ново законодавство про адвокатуру lie.inpyci, Латвшсько! та ДитовсысоТ республж, дисертант иаголошус на тому, що »¡днесения адиокачури до громадеьких об"сдпаиь iipoTiip¡4iiri> Закону Украиш "Про об"сдиаш!я громадян" не t¡.ii>kii термшо.юпчно, a ¡i тому, що так! об"еднашш формуюгься з урахувашшм сдносп ÍHTepccÍB, а не за нрофесишнми озиакамн; громадянн об"еднуюгься для реалЬаци и захисту особисто належиих 1м прав та свобод. Адвокатуру ж створено для захисту н прсдсташшцтва Koncniryitiíiimx прав i закошшх штерост будь-кого з члешв сусшльства та юрнднчних oc¡6. Об"еднання громадян В1др!3ияються !ид адвокатур!! гакож CBOiMH функшями, оргашзацшнимн засадами, членством, правами та обов"язкамн, порядком ресстрашТ тощо.

Адвокатура не мозке бути визиапа громадською оргашзац!СЮ тому, що иона с сшвтоварнстпом професшна.мв-юрнстш, ям вшеонують нокладену на них державою спешальну функшю захисту та нредставшщтва, ¡ ;мялыпсть адвокатов та адвокатур» в шлому регулюеться спеша.тышм законом.

Не коректпим е и ноенлання у ст. 1 Закону "Про адвокатуру" па доброЫлышй характер об"еднашт в адвокатуру Украиш, оскьтькн з одержанням св"|доцтва про право на заняття адпокатською дшлыпетю кожеи адвокат стае суб"ектом адвокатур!! Украши, набувае tipan, обов"язк!в, керуеться принципами д1ялыюст1 адвокатур!!, дотримусться етнчних правил, оргашзашйннх II форм, з находиться у певних »¡дносинах з квал^кацшно-дисцшшнарною komícíc» адвокатур!! тощо. Таким чипом, кожен адвокат обов"язково неребувае в адвокатур! Украиш, як у ¡нстнтут! правовоТ системн. 1накше иирипусться питания щод<У доброе! льносп входжения у адпокатськ! об"еднання. Тут адвокати дшено добров1лыю об"еднуються з ¡ншпмн адвокатами у адвокатське об"сдиання або, не виявнвши такого бажання, займаються адвокатською /цяльшетю 1нднв|дуалы<0.

8 Конституцию' Украши )1собх:лно внести змпш та доиовнешш щодо ¡петитуту адвокатур», гараптШ забезпечеиня державою падания безкоштовно! дономогн деяким псрстнам населения.

У диссрташТ ¡нддаються критик! нлмагапня внести до Конституцп норму про те, то юрндичиу допомогу, KpiN адвокатш, надають fi "iiiuji особи".

На думку автора, глнбоко помилковнмн с аргумент», що наводиться нрнб^чиикамн nieï i;ieï, у ochob'i яких дежнть ототожнення тромадськнх захнепнкш, ¡негнтуту прсдставшщтна а изданиям юриднчно5 дономогн.

Серед причин, що ускладнюють проведения реформ и адвокатур» е затягунання lï нершого стану, икни иолягас у нрнйннтп иорматнниих aKTi» для ïî забеэиечмшя, створен»! ква.пфшашйно-днецинлшарпнх KOMicHi, вндач! сшдоцтп про нрано на заняття адвокатсысою /цялыпегю, ресстрац'п адвокатських об"сднань.

Л|шнзуючи pisiii вид» адвокатськнх об'Чднань, неренагн у оргашзаци одних i иедо.пкм ¡иишх, автор доходить виснонку про иеобх1ДН1сть усуненнн рЬннх заборои, иомилконих иоложень у законодавстн!, у податков'ш iio.iiriini 110 тдиошсипю до адвокатур», оплат! irpani адвоката i формулюс npoiio3iH(iî de lege ferenda л мсгою актив!зацп реформ» адвокатур», пронесу сгворсння ирофссн'ших адвокатськнх об"сднпиь, ПашойалыгоТ Палат» адвокатш УкраТнп, забезпечеиня обов"язкоиого захнету за нризначенням с.пдчот, суду.

У r.'iaiii друпй "ОсоблНвост) пронесу »¡знания у здшенешй адвокатом професИ'шо! .'йяльност! у кримшалышх справах" доыпджуються у едносп нсихолопчн!, етичш, нроцесуалыи проблем», то внпнкають у зв"язку з шзнаиням обставив у крнмшальнш сира»!, формуванчяя на ni» ociioni нравовоТ иозицп захисту i ïî «¡дстоюпанняя на Bcix ста/цях пронесу.

Зушшяючись у параграф! першому "Психолопчн! аспект» /¡¡знания icTHiiii адвокатом, що виконус функцию захнету", на мало дослишених питаниях шзпапалыкн д'шльносп захиеннка, автор вуходнтъ з ОСНОВОПОЛОЖПО! ¡ДС1 про тс, ню в результат! 1НЗВШ.алЫюТ Д'.ЯЛЬИОСТ! стас можлнвим одержаипя нешдомнх paniiiie обсташш, якостси i, ознак об"ект!в, ироникиеппя и глибнну явищ, пояснения мннулих нодш, формулювання biichobkîb, bio вЦбивають об"сктнвну реалынсть (G.I. Андрос, С.Б.Крнмсыси», В.С.Швирьов, В.М.Свнрнденко, У.Нанссср).

На думку диссртанта, у шгганнях, що стосуються нЬнавалыгоГ Д1Яльноеп, адвокат-захненнк iiociaae особлнве становище, бо, з одного боку, bïh лереломлюе ¡нфоромашю у acwicri захисту i трансформуе ïî в1дпов|дно до нравовоТ no3»uiï захисту, а з другого - здшенюваний ним шзиавалышй процее ие обоо"язково стас юриднчно значущим, тому то iieuiii iiiaiiaiu ним обставшш не занждн можуть бути внкористаш у ni-пих захисту i, отже. Bin мовчить про них.

Характеризуют! ш особливост!, автор ствсрджуе, що захиеннк повинен волод)ти не м'чшнм обсягом шформацп, шж с.пдчии, суддя, шакше /ояльщеть його як суб"екта доказування буде вкрай обмеженою або влагал i безглуздою, осшльки представления ним доказш в умовах його ¡золяцп В1Д судового гнзиання у конкретней cnpaui i незнания про

встановлеш факт» стае фактично неможлнвпм, бо може принести до нсгатишшх наелмюв.

Головпа причина обмеження »¡знавалмю! дЫльносп захненика, на думку антора, полягае у «¡дсутпост! змагальносп на попередньому сл!дстт, навмисио скоюваних посадовимп особами перешкодах до участ! захненика у процес! збираиия доказово! ¡нформанп.

Беручи участь у судовому iii3iiaiiHi, захиеннк ксруеться не лише лриписами закону, алс й науковвмп рекомендашями кримнт.нстнкн, до предмету я ко! автор нропонуе иключпти" ¡иформацшно-тзиавальну д|ялынсть захненика.

Синраючнсь на аиал!э практики i дан!, то >нстяться у працях кримшалютш i нсихолопв (В.Л.Васильев, О.Я.Баев, Л.В.Дулов, Г.Г.Доспулов, В.О.Коновалова, М.В.Костинькии, IO.I.IIobhk, O.P.PaTiimn та ni.), диссртант впажае, ню односторошпн характер захисно! дшльиосп визначас психолопчну установку захненика, особлив! умопн сприйняття, оценки i в!дбору ним шфор.мацп, формування правовоТ иознцм захнету, своср'|Ди!сть нзасмопиноенн з учасниками процесу, i особливо з Ыдзахнсинм.

Захиеннк внкористовус пенхолопчн! методн внливу на свццс'ш, iioTcpni.'inx, обвннуваченнх з метою спонукання 1х до дач i показань, що е важливими для захнету, сприяючи 1хн!й об"ектнвносп, усуиешно помнлок, оманлпвнх уяплень. Знания психолопчннх acneicriB формування показань (у тому чпел! i мехаи!зму неправдшшх показань), mobhbíb прнхованин нравди, замовчування, а також психолопчннх припомш нплнву сл!дчого на допитувану особу дае захнешжу можлив!сть 3ano6imi o6mob¡ i самооб.мов!, помилкам у показаниях, недозволеним ненхолопчним прийомам.

Дос.'йджуючп складш питания психолопчннх н!дносин захиеннка з його шдзахишим, автор вид!ляе проблему вибору справ захпошком. Г1огоджуючис1> з ученими, як! пои"язують цю проблему з презумшиею иевинност!, констигуцпшими гаранпямн нрава па захнет, закоин!стю ¡птерссу обвннуваченого, моралышми обов"язками адвоката (О.Д.Бопков, Я.С.Кисельов, Ю.КСтецовськнй, П.С.Елькшд), автор на основ! вивчення дпсциил!нарноТ практики колени адв0кат1в i квали^жацшио-диецшиннарвпх komícíh доходить вненовку, що питания про Bii6ip сиравн i нрийнятгя адвокатом па себе захисту у значит Mipi пов"язане з психолопчннмп вщносинами «¡ж адвокатом i особою, права i законы! штсреси якоТ його просять захищати. Серед психолопчннх фактор1в, як! можуть бути андетапою для вщмоин у прпйиятт! доручення на ведения справн, днеертапт називас негатшше пенхолопчие шдношенпя до дано! кате гор i i справ або конкретно! справн, до особи обвннуваченого, професшна нешдготоплешеть до ведення складно! справн, негатнвт взасмовиносшш, що склалнся :ii сличим або суддею, у проваджешп яких знаходнться справа. Показово, що i закон не зобов"язуе адвоката приймати захнпт у будь-якш cripaBi, bíii лише ветановлюе заборону на в!дмову ti i д нршшятого адвокатом на себе захисту.

Детально досладншни психолопчт аспекти Д1Ялыюст1 захненика, автор прнеднуеться до внеловлено! у Л1тератур1 думки (Я.С.Аврах, З.З.ЗЫатуллш, Ф.Н.Фаткуллш та ¡п.), що ефективЫсть

захнсту заложить Ыд комплексу характсролопчних, емошш1о-дштм|ЧИ1!Х та iiiiniix ¡ндшйдуалыю-испхолопчннх йкостсй захиснпка.

На думку дисертанта, у пайзагалыпееюму вигляд! можиа ви/илити три иснхолого-ирофссИ'ншх tiiihi яяхисиншп. Перший з них гпдрЬняеться иерсееагою пснхолопчиоТ домшанти иешишост! »¡дзахисного i у зв'язку з цим подбором лише шшравдовуючих або ном"ягчуючнх иедноведальтсть шдзахпсноео обсташш, практично не знертае умгу на досягнснпя об"сктнвиосте у судовому шзнаееен.

Другий тип характеризуется наявнесгю ностШиою когнггшшого коеефлжту, обумоилеееого тим, що «ей тип исредумовлсио ешажае, що uili захшцас злочииня i лшпе його нроиесуальне положения не дозволяс мому бути об"сктшшим i чесиим. Tai<i адвокат» пережнв.иоть иостп'шнй пспхолопчннй дискомфорт, що у окрсмих ситуашях може зипзити Ixiito актшшу захисиу иозишю у эв"язку з Тхньою у кншспому »¡дсумку

об"сКТ1»ИСТСЫ<0К> HO.'lHlliCK).

Трете» тип. ееайбелыи нрннвятннй для адвоката-захнсинка у юридичпому, моральному i стнчному шдмошеннях. уянляс собою посдпаипя них дних начал на професпнпй ocieoeii i принципах ирезумш»! невнниосн, гумашзму i нонаги до закону.

Здейсиюючи розумону деяле.шсть оносередковаио на ociioni доказан, що с у ciipaisi. iibnainix або .ибраиих самим захисииком 1ндомостсй про факти, для забслнеченни резу и.тлгишеосп захнету адвокату noiimiiii бути властиин.чп так! ¡ндшидуалын особлпвоеп мнслення як нмншя !iii,ii.i»rii головис, ¡стогне i внтлумачитн його у переломлен»! захнсту, гпучккгь для орКнтування у ncix нсринепих сирами, HHHUKicTii, що забезиечус ноидкладне нрийняття рниень, здапнсть лопчио i таорчо мислпти. Hi якосчч у шкднашм з вмншям аргументувати i нереконуваш доаиолнмть сконнентрунати уиагу с/йдчот, суду на сприйпягп ними ио.ши» захнсту, доказах, то аидчать на корпеть обшшуваченого, шдсудн'ио, иереконуюгь у обгруитованосп захнсту, а резне тлумачення одних i тих же факпв дас шдстаин викорпстатее Тх на корпеть шдзахнсиого.

У параграфе другому "Итнчеее оспоше дшлыюсчч захненеека" акиееггуеться у вага на тому, що окреме аспект ,t'm.»>»ocn захеееннка не ретдамеитовано кримшалыю-ироцееуплытм закоиодавстом i утворюють моральиу сферу.

Закон Украине "Про адвокатуру" передбачас нршшяпи адвокатом Присяги, яка мёстнть моралыю-етичш ннмоги до нрофссеё адвоката е еесобхинпсть дотримапня правил адвокатсько! етикн. Праге Тх до |»,ого часу не сформульовано, хоча eicniii неписан'! умоии лдшенения ирофесп есееують i беруться до уваги адвокатами у практпчиш дшлыюсп, а також використонуються eipii ро.иляде днсцнилшаринх сира». Дейке з них еесрсйееелее у катееорею иравову i Тх закреплено тенор у вигляд! обов"язкш адвоката у Закон! УкраТни "Про адвокатуру".

Посилаючись на м1жнародщ документ», що мктить правила адвокатсько! етики, ае1 ер звертаеться також до шдомнх адвокатш XIX ст. французев Ж.Фаира, М.Молло, аиглшия ¡".iappica, pocimiinia К.К.Арсеиьсва - творшп правил адвокатсько! ирофесп, ашипзус дореволюцй'шу днешеплшарпу практику, етиче» иормп Одесежоё, XapiciBci>KoT Рад ирнсяжиих leonipemex i доходить впеиовку, що вони не

»тратили снос! актуальности i пошшш бут» шгкорнсташ у складанш правил адвокатсько! стикн.

Автор доводит!» помилкон1ст1> кисловлено! у радяиськш юрМДНЧШИ л!тсратур! точки зору про «¡дсутшсть адвокатсько! стнки i ¡снувашш едино! ушперсальноТ соц!ад!стично! стикн. Ио/илнючн точку зору О.Д.Бо/'жова, Ю.'М.Грошеиого, Я.С.Киссльова, В.В.Леоисика, П.С.Елькшд та in. про специфику моралышх норм, характерних для ирофссншо! дшльмост! еудд!, с.пдчого, адвоката, днеертант наголошус, що опондення сусшльства, пронес дсмокрагнзанм судочннства, шдвынеиня зпачимост! адноклтурн, ÍI престижу, набуття нею незалежиосп, падания аднокагшч биын широких пошкшажеиь иизначилн нов'! тдходи до (|юрму»ания правил адвоката«)! нрофесп. Ценного исрсосмнслсшгя вимлгають положения нрофесшио! стикн також у зв"язку з тнм, що íxiiM основу склпдалн иорми комушегнчно! Mopa.ii, марксистсько! стнки, морального кодексу комушзму, я к i у псиному смисл! утрирунали шдносшш, що кнувалн у пронесi сшлкування мок учасникамн судочииства, а також м!ж ними i сусшльстном. Сиотворсш уявлсшш, що нобутумал» у сусш'льстш иЦносио адвокатури, негативно вшивали не лише на сферу дшлыюоч адвоката, яка регул юсться нормами Mopa.ií, але ¡i у значит Mipi заважало законодавчому закриисмню тих нрави.т нрофесп, як! потрсбунали ш>ого.

Розг.тядаючи дсяк! днекуешш питания, днеертант аргументуе спою точку лору, зокре.ча, про те, то с юГ дн за.чисник пошшен постшно сшнставлигн не лише з точки зору Ix b¡,uiobí,4Hoctí правовнм нормам, але ¡i э полнит моралышх нас.ндкнг, bíii но може без i<paiini>oI iieo6xi;inocTi лагострюиатп Ko.iiaii мок обвинувачеинми i иеретворюватнея у обтшунача imiiiix »¡дсудинх. Ралом з тнм, iirrepccn захисту ino;t¡ кимагають дежазування обстаинн кезллежно шд тот, зручио не шшнм обштуначеним чн ni, i у таких винадках ¡нгересн шдсудннх не можутъ приноептне» у жертву ирофесНннп co.ii.'Uipnocri адвокатш.

Створення правил адвокатсько! стикн с вкраи нсобхшннм. Не иотребус не tí.'Hikii груптониош шшчешш адвокатсько! практики, апа.'плу лнешшлшарпнх справ, ¡сторпчиих траднцш, врахувашш ¡снуючнх мокнародпнх правил, а головне - визначения предмету адвокатсько! стнки. В дпеертацн стверджусться, що !пдиесеиия до предмету адвокатсько! стикн норм новедшки, не ион"язаш1х з инкоиаиням адвокатом нрофссшио! ;йидыюсп (Г.В.Горськнн, Л.Д.Кокорев, Д.1.Котон), с iioMii.iKoiiii.M.

Разом з тим, снснифнса дшдыюсп адвоката, що дае норади у досить складни"! i toiikhí сфер! людсышх взаемнп, участь у внхошни фушшн нраносулли безумовно ннмагають bi;i нього дотрнмання моралышх 1пдвалип сусниьства. Будь-яш иегатншн прояви íioro iioHcviiíiKii у побуп шдриваюгь не лише авторитет конкретного адвоката, аде ¡í престиж адвокатур!! в ni-юму.

KpiM того, практика андчить, що неблаговидна повсдЫка у иобут1 nepi;iKo мае снос нродоижеиня у здШспсшн адвокатом профессию! дшлмют. Тому слова, що мктнться у Прнсяз! адвоката Украшн, "<K|)i.)j, ¡ запади береггн чистоту звания адвоката" с.'пд розглядати як моралыиш обо»"язок адвоката i у цш частшн доиовнити Закон "Про адвокатуру".

Норма адвокатсько! етпки призначеш внзначатп, на думку автора, так! сторони взасмнн м!ж адвокатом i п!дзахнсиим, Кого близькими, свьчкамн, потерн ¡лимн, ¡ншнмн учасникамн процесу, то не врегульоваш правом. Разом з тнм, шдпссснил до адвокатсько! ctiikii литаиь тактики i методики (О.Д.Бойков) у зв"язку з вадсутшстю нравоиих регулятор!в окрсмих сторон адвокатсько! Л1яльност1 автор вважас аа ломилкове i стверджуе, що тактика i методика захисту складають один з слсменпд предмету кри.мншл!стнки.

Складщ етпчи! проблем» вшшкають у зв"язку з впзиачеиним законност) штересу, якнй захшцае адвокат, i законное^ засоб1в захисту. Тому у дпеертацн зроблено спробу визначитн зм!ст i моральш критерп захнету законного ¡нтсрссу громадяпииа, аиалЬуються piaui точки зору юристш ! робиться висиовок, що адвокату сл!д керуватнея презумпц!сю законности iiiTcpecin обшшувачепого до набуття вироком законно! силн.

Проведено автором узагальнепня окрсмих ухвал свичить про те, що у них мютяться безгндстанш носилания на порушешш адвокатом адвокатсько! сгики, осшлькн таких не ¡снуе в У крапп.

У параграф! третьему Тносеолопчн! питания формувашш правопо! лознцп захнету" автор, проапалшувавиш багато з внэначень правово! позпцн, що мктяться у литератур!, доходить висновку, що нравова познцш, яку в!дстоюе захвати, - це не лише його думка про обвииувачешш, але й точка зору щодо обставнн, що шдлягають доказуианню, а також вс!х inunix праиових пптань, як! вшшкають у пронес! розелиунання i судового розгляду справн, виходячн з яко! будуеться програма захнету.

3 пнтань внбору i вщетоювания правово! нозицн захисту довгий час велася полюпка i до нього дня не Bci проблеми инр!шено однозначно. Особливо дискусншим було питания про пр .га захисника занмати самостшну празову познано за умовп неаизнашш обвннуваченпм (шдсудни.м) вини.

Досл!джуючп pisui точки зору (Г.А.Пнзбурга, П.С.Елькшд, Я.С.Кисельова, Л.Д.Кокорева, Е.Ф.Куцоио!, 3.В.Макарова!, М. П. Некрасове!, 1.Д.Перлона, О.Г.Поляка, Л.Л.Ривлша, ЮЛ.Стецовського, М.С.Строговича), днеертант вважае за едино uipiie суджения i практику, Що зараз нде у тому ж иапрямку, що захпсиик зобов"язаний оспорювати обвпаувачешш за невизнашш обвннуваченпм вшш i не може у иному внпадку заГшяти нозиц'но, шдмшну в!д иисулуто! гндзахнсиим. Це положения повинно бути закршлсие у правилах адвокатсько! етики.

Розгляд пигань про правову позищю захисту шлком обгруитовано пов"язуеться ¡з закопн!стю iirrepecy, що захищаеться. Осмлькн це ноняття трактусться по-р!:шому, у дисертаци шдтрнмуеться точка зору вченнх (Г.Ф.Горсыснй, Л.Д.Кокорев, Д.П.Котов та in.), як! вважають, що для адвоката, який эахищае штереси обвннувачепого, uio не внзнас свою вину, Bin (обаинувачешш) е иеишшим, i iirrepec, що полягае у спростуванш шкрпмшованого д!яшш, - е закошшм. Для захисника нрезумшил законносТ1 штересш шдзахисиого мае неперех!дне значения нротнгом усього часу, покн Bin эдшеиюе захнет у ucix стад!ях кримшального процесу.

Днскусшннм залишаеться питания про альтернатнону прявову • позицш, коли захнспик гпдтрнмус позишю подсудного, то заперечуе тшу, i одночасно дас шакшс тлумачення поди, яке базуеться на nii3Baniii iioro шшним на той внпадок, якщо суд не спрнйме позицт щодо виправдання. У днеертацм крнтпкусться така постановка питания, то ослаблюе позншю захнету, i в!дстоюсться думка, шо суду повинно бути внеловлено лише один юнцсвнн виснонок. Коли встаноалеш фактн дозволяют!» зробитн не одни, а «¡лыса вненонкш, то винлипають л них, СЛ!Д робнТИ TblbKII тон виснонок, якнн с нанб'|лын прийнятннм для обшшуначепосо, говорить на його корпеть.

Паголошуючн на тому, що захненик не шлымш у визначенш ираиово! познцн, кр!м випадк'ш, коли обпниуваченин обмовлюс себе, автор стверджус, що у внрйиешн интань правового характеру, а також тактики захисту niit с самостШинм.

Bipno зазначають крнмшал!стп, що т.чктпчп! прийома використовуються з урахуваиням конкретно! сл1дчо! ентуанп, яка реально icnyc на рЬннх станах розсл!дув;шня i тому е шЫдиою точкою, opiciiTiipoM не лише для сл!дчого, але й для захисинка у обрати ним тактнчиих ирпноми!. 3i сладчою снтуаш'сю сгпшндпоснгься нравова низший, яка, формуючись, у цш залежносп може змшюиатись, вар"юнатисн. Днсертант шдтрнмус думку вченнх (Р.С.Бслк'ш, Л.Я.Драпкш та ¡п.), що сл|дча ситу a - цс динаншна ¡нформацШна система, що нключае також зв"язки i tii/uiocimii м!ж учасниками процесу розельчувашш, ;iiiieiii i передбачуваш результатн дш сторш, i що особлнвост! ентуацш багато у чому внзначаються заннятою обшшупачсиими позшиею, обумовлюються нляшпетю або вЬчсутшстю у них захпеннкт, заявлепнми клопотаинямн (В.Г.Танасевпч, В.О.Образцов).

Особлива у нага придшються складностям, то ;,сиують зараз у внзпачешй нравово! позицн захнету на попередньому сличетв! i иланунанш ;iiii, осюлькн захнспик знайомиться лише з гимн матер'шламп, якимн обгрунтовуеться нрсд"явлснс обвниупачення, а решта документ»! йому стае isi домою лише »¡едя закшчення попереднього ельчетва. Кр!м того, i Ti MaTcpia.m, 1110 стали вЦюмнми захиеннку, nil! може розголошуиатн тьи.кн з дозволу сл'щчою або прокурора у В'|ДНОВ!ДПОСТ! до ст. 121 КПК.

Днсертант вважае, що за таких умов будь-яю ди захисинка у збирашн в1домостей про факт», що можуть бут» викорнстаи! як докази, !х представления, заявления клонотань можуть завдати ¡стотно! шкоди захисту прав обвннуваченого.

Розди другни днеерташ! "Проблем» ирофссшно! д1яльносп захнешнеа у криминальному npoueci" складаеться ¡з двох глав - "Правова регламечггашн здШснсшгя адвокатом захисту «а попередньому слЬдстсн i у суд!" та "Крнмшал!стична тактика i методика здшенения захисту".

У параграф! першому першо! главн цього розд1лу "КрнмЫалыш-нроцесуалыц засобн захнету »¡дозрюваного, обвинуваченого, п'!Дсудпого" розглядаються практичш питания захисту, що вииагають теоретичного осмислсшш ряду проблем, пов"язаш!х • з його здшененням. Найбмьш

днскусишим доцп роки було питания про тс, чи пнстунас захнсник суб"сктом доказунання i чп пссе nin на cofii обов"язок доказуиання.

Адвокат ппкоиус функцию захнсту, яка не притамаина ¡нишм учасннкам пронесу, бо еличий, прокурор, суд здшсшоють принцип i)cc6¡4iioro, ловиого i об"скт»виого досл1джелия обставнн справа. Захнсник же зо6ои"язаний захпщати права шдозрюваиого, обинпуваченого, шдсудиого i для цього закон надас пому в!диов'|Д1» процссуалыи права i аобон"язуе його використовуватн uci засобп захнсту, передбачсв! законом. Автор вважае псобгрунтоианою думку дсякнх юрнепв, яга запсрсчують обои"язок доказуваиня у захнспнка i ствсрджують, то можна говорит дпшс про Його участь у доказуваш» (O.MJlapin, 1.Л.Лifjyc, ЮЛ.Стецовськнй).

Впкоиаиня лахпснпком внмога закону про впкорпстання bcíx зазиачсннх у закон! засобш захисту цсрсдбачас збпраиня в! дом остей, представления !х адвокатом, дослижения, ошнку, формування на ni» ociioni конкретно! правово! познш! i наведения для i! обгрунтутапня В!ДП0В1Д1ШХ аргумент!», то андчать про нешшшеть або метну виншеть обшшуваченого. Здшсненпя захнсту у повному обсяз! е пеможлпвнм без зазначевпх дш, що уявляють собою не що inine, як крнмшально-процссуальнс доказування.

Захнсник як еуб"скт обов"язку доказування зобов"язаинн обгрунтовуватн bcí сво! впеповкп, твердженни, клонотання. Bi;imo»a шд штопания покладепнх законом па учаенвка пронесу обоа"язкй) тягпе за собою його виповиальтегь.

Анал13 кримшально-процесуальиого закоподавства i адвокатсько! практики сп1дчпть про те, що роль захнспнка i його права у стадп попереднього опдетва icrorno обмежувалнсь, í¡о> пходженпн у нроцес у багатьох справах штучно загягу вал ос i. до закшчешш сл!дства шд приводом того, що особа, яка фактнчпо обвинувачуваласн у CKoenni злочиву, на порушепия закону протягом усього слЦства доиигувалася як св1док. Ця порочна практика нсодиоразово шддавалася крнтиш, але тнм не менте повсюдио нродовжуеться. Иеобхино встаиовпти »¡дпов!далы11ст!» за iio;i¡6iii дн i иередбачити процесуалыи иаслщки таких порушеиь, иаириклад, забороиу у КПК використовуватн у якосп джерел доказ1В одержано! таким чипом шформацн.

Доспть розповсюджеиою зараз е думка, що участь захпепика з pannix eraniB розс.'пдувапня i надапня fio>iy права на иобачепня з шдозрюваним, обшшуваченим до першого допиту вкрай ускладнюе боротьбу 3i злочиншетю, заважае встаиовлешно ¡стнни. Заперечуючи лроти цих почул!стськнх заяв, длсертант у б!льш рашшому допусков! захисника у роэогидування бачнгь гарант i ю занобнаиия ворушень закониосп, осшльки, зокрема, з участю захисника у ход! попереднього сл!дства стае неможливим тиск сл!дчого на шдозрюваиого, обвинуваченого, а зашкавлешш вплив захисника на х1д попереднього слЦства - це додатковнй контроль за сшдством. Автор висловлюе с0л!дарн!сть з ЮЛ.Стецовським у тому, що (йдношсипя до нрав обиинувачшого i до адвокатур» - це не тьки показиик професшного piBiifl сл1Дчого, прокурора i судд1 та морально! характеристики !хиьо1 дшльносп, але и ноказиик загалыюго. píbibi судочинства.

Лил.'йл закоиодавстна сЫдчить про те, що особи л однаковнм процесуалышм статусом - шдолрюват - мають рЬннн обсяг права на лахист, що ие можна кизнатн иринустнмнм. Обранни законоданцем icpnrepUi - лагриманмя або взяття ni;t наргу - не може бути шдстаиою для ннрйпсння питания про забезиечения Ирана на лахист, осшльки шдолркжашш, до якого ласгосовано ¡нити запоСнжинн зах|д (ианриклад, т'дниску про исшнзд), не меши нотребус дономогн захпсника.

У днсертанп аналиуюгься внпалкн нарушения права на лахист, ирононуюп.ся 3míhh до закоиодавстна, спримонат на удосконалеиня прана на лахист, усунсння оргатлаци'шпх складностей у забезпечешн .тахнегу нраи громадин.

Дсяк! юрнсти шддають сумн!ву iipanoMípiiicrb обоп"язково! учасп лахиспика у крнмЫальному судочншгт (1 /I.llerpyxin. Ю.1.Стецовськнн та in ). IIa думку дисертанта норма про обов"язковпн лахист дсмонструс гуманшеть нашого закоиодавстна. Обнинуначений не занжди розумнг складшсгь свого становища ¡ iico6xí;ibícti> застосування ирофеси'пшх лиань, можлшюстеи захпсника у лбнраши доказт, практичного достпду у лахисп шд обвииувачення, i i под i може самостшно або внасльчок тиску з боку носадових oc¡6 лнехтувагн доиомогою адвоката, то часто ирилиодип. до порушення права на лахист.

Па практик) внннкас немало иаршшь на адшжапв у лв"язку з неможлшш-гю злбезнечмтл Тхню участь у порядку, передбаченому ст.47 КПК УкраТпи. 1л лмкгу ч.1 ст.<17 KII: видно, що у якосН захпсника може бути нрнзначено будь-якого адвоката, нелалежпо »¡л того, чн с bíii членом адвокатского об"сднапня або займастьея адвокатською д|я.'н>]11стк) шдшндуалыт. Разом л тнм шдсутня норма, яка зобшГ'язувала б кожного адвоката никоиатн не нризиачения. Закон гакож не пн.ш.тчнв форму, у яку можна було б облашгунати иризкачсиия лахиспика, ¡ не исгановнв процедуру iioro нризиачения у вннадках, залначеннх у ч.1 ст.47 КПК.

Кр!м тою, не врегульонано законом питания забезиечения учас/ri захпсника у впиадках, коли шдозрюванин, обвииупачении, тдеудннн внявнв бажання мати лахиспика, але сам (або за його дорученням особи, зазиачеш у ст.М КИК) ие занроенв його i не взноситься до числа oci6, пере.пчених у п.1-5 ст.<16 КПК.

У дпсертацп м'1стяться коикретш пронознцн щодо урегулювання них питапь, зазначаються помнлки, що ix допускають суди по в|дношенню до адвокатш, i шляхи ix усувсння.

Пспрпнустнмнми с обмеження шдозрюпаного, обвинуваченого, подсудного у nn6op¡ конкретного захпсника. Право вибору захпсника ношишо належати Тм ¡ ro;ti, коли у силу рЬннх обставнн не було укладеио угоду л ад покатом. Иризначеиня нашого адвоката для учасп у справ! в якосп лахиспика ношишо шдлягати обов"язковому внконанню (за 1ндсутиосп об"сктшшнх причин, що виключають ¡к го входженпя у пронес) н силу обов"ялко!юсп л ах и er у у копкретшн справь

Обов'ялкова участь лахиспика на нопередньому слшспп i нокладепня на нього обоа"язку пикорнстовуватн nci зазначеш у закон) засоби захисту передбачають його постпшу (з моменту пстуну у процес), а не ешзодпчну /(¡ялыпеть, спрямовану на досягнекня iii.ieü захнету i на надаиня юридичноТ дономогн обвииуваченому, особливо у iiponeci

сличи х дш. Тому прнсутшсть захнсника у dcíx слцчих д!ях пошшиа бути обов"язковою. InaKuic нормн, що передбачаюгь обов"язкову участь захнсинка на ноиередньому слшств! i вад1ляють його i ¡синими обои"язками, втрзчають смнсл.

У в1диов)дност1 з д|ючнм paniuie крнмшально-проиесуальним закоподанством захисник мав право знайомитися. з yciMa матершламн справи з моменту допущения його до участ! у справь Зараз це право обмежено ознакомлениям лише з тини матер|аламн, якимн обгрунтовуеться затримання ¡йдозрюваного або обрания заноб1жних заходов чи пред"явлсння обвннуиаченпя.

11а практнш, як показало штсрв"юрування адвокат i в, не зводиться до падания для ознакомления всього к>лькох нрогокол1и, чого явно недостатиьо для здШснсиня новнокровного захисту. Диссртанг бачить у цьому явно порушеиня закону про право на захнет, бо у ст.<18 КГ1К мова йде не про нроцесуалып документ - нроюколк, а про матергпли, що послужили »¡дставою для затрнмання, обрання заноб|Ж1юго заходу, нрнтягиення як обвннуваченого. Тому захнешжу повинна иадаватнея можлившть знайомитися зо |>с>ма матер|аламн, то е на момент його входження у нроцес.

Захиснику надано право одержуваги письмо|й вненонкн спец)ал)ст)в з нитаиь, що впмагають спещалышх знань. Практика одержання таких докумотв, винчена автором, сшдчнть про те, що вони спрняли захисту нрав громадян. Разом з тим багато з ннтань, нов"язаних з реал1зац1ею адвокатом цього нрава, впмагають подальшо! законодавчо! регламентацп. Зокрема сл)д внести доиовнення до КПК, ню вннливають з нрава адвоката одержувати нпсьмов'! висновки cneuia.iicr'ib з шггапь, що впмагають снешалышх знань, розмежуватн иоиягтя "внеповок екснерш" i "вненовок сиешалюта", внзначити процесуал: ::ий статус останнього i вирншгги питания про те, хто може виступаги у якосп спецтл1ста, встановнти порядок внбору його захнеником i rapaiiTÍl достошрносп впкладепих у висновку сиешалкта ai домоет ей, порядок прилучення таких bhchobkíb до справи, допиту спешалюта, який дав вненовок.

У параграф! другому "Практичш питания участ! захнепнка у збирашн доказ1в" шдкреслюеться, що одним з /певнх заеоб)в, що дозволяють захиснику брати участь у доказуванш, енрнягн здшенечшю шзнавально) д)ялыюст1 сл1дчого i суду, а також досягнению ni лей захисту, е заявления клопотапь.

Для захисту прав обвннуваченого закон передбачае й iiuui нроцесуалый засоби, так) як скарп), заяви, нрохания, що мають свою спецнфшу, пр11значен)щ, конкрет)1ИЙ змкг, особливост! внкористання. Тому нотр1бне ч)тке розмежування зазначених термИнв.

На ochobí аналЬу визначень поняпя клопотаиня захиеннка, запрононованих у лггератур! (Л.Д.Кокорев, П.Д.Лушшсьиа, Д.Я.Меженцева, 10.!.Стецовеькнй, Л.Г.Торяншков та in), автор доходть висновку, що клонотання захиеннка - не ииконане у форм! документа офщШне заернеиня до oció, що уповноиажап .нНйснювати кримишлъно процесуилъну diu.'ibuianh у Ьоказувата i приймати решения у cnpaei, щодо лШ/сш-шт ними diü i'xiwoi компетенцп, енрямонаних на захист.

, Окрсм! питания, иов"язан0 э хлопотаниями, внринеою у КПК не зоне in вдало, не nci аспектл проблем», то розглядаеться, воображено у чакон!, що неоатншю впливае на практику. Автор формулюе нропозннп э удоекопаленпя эаконодавства, зокрема, про юеобходоогсть встановлеиня строку для в»рН»е»»я будь-якого клопота»»я í оюводомлення захнепшеу про результат» його розгляду; про час, що »¡дподнться захненико!» на шдооюожу клопогань, а також на оскаржешш ностанонн слодчого про водхилення клопотанпя.

Заявления клонотань захнепнком сондчнть, зокрема, про наяишеть якнхось порушено», прогалин, енрощень, донущеинх у ходо слодства, у зп"язку з чнм oía ведет адвокатом аргумент вимагають ретелыга! перешрки i ohíiikii слодчим, судом. Шдхнлення клонотань, сирямованих па збнрання доказш, може ногяли за собою ссрнозне утненення прав i законних iiiTcpecíB щдозрюианого, обвннуваченого, подсудного, а також тягпшшу у судочинспн, с одним я джерел судовнх иомнлок. Крим1иалы10-процесуалып|й закон зобов"язуе сл'|дчою задопольнятн та к i клонотавня обвннуваченого або захисинка, у якнх мова нде про вегановлепня обставнн, що маооть значения у справ!. Цен крптерой не |н;шеться чоткому, однозначному виэначеиню i е.доенть еуб'Ч-ктпнннм.

У Л1гср,чгу|>1 шословлювалися pirmi точки зору з приводу "обставнн, що маюгь значения у справ! (М.П.Шаламов, Г.М.Шафор). Лнал1зуюч» Ix, an гор доходить ошенонку, що вказане ноняття е значио пшр»|»м за предмет доказування, ¡ тому не можна Ыдиовляти у .•¡адонолсит клокотания щодо (¡няспенпя обставнн, хоча н не з кола предмету доказування, алс пеобхшннх для nepenipKii повнот» i достовфпосп не оаиовлюючнх ñoio доказш.

Стосошю конкретвих видов клонотань, на думку автора, можна ннзначнтн KpirrcpiT, що зобон"язуюто» слодчого Ix да юволыояти. IU KpHTepií наводи п.сн у дисертацп.

Значиа унага офидолясться тактшй заявления клопотань, яку автор вн.шачас як систему дш захисинка i oipin'íoMin ix пнконання, tiaiirti.ibiii донолышх у конкретной ситуацн, таких, що аючукаюгь oció, як! здшенкшп» к ри м ¡ и а л i) i ю-1 íponecy ал ы iy /мялыиеть, до вчннення процесуалышх дп1, прийияття piiuciib, сирямованих на забезпечення прав i законних iiiTepeci» п1дозрюваного, обнинуваченого, подсудного, »становления обставнн, що пом"якшують водповодальность або вниравдоиуюп» його.

Заявления клопотань захиспиком включае три ochobhí етапн: шдоотончо ли ю норушення клопотания, иласне заявления клопотанпя, нлануианпя способ'») рсалолашТ в доказупанж результатов розгляду клонотань иосадовимн особами, кожному з якнх притаманш тактично нрнйоми, що никорнстовуються захвеником.

Так, прнноми; як'| застосовуються у шдготовл до заявлешш клонотань, можна розбити на колька rpyoi у залежносто вод задач, що шфйпуються у цен момент: внявлення подстав для заявления клопотань, ошягнеиня паявносп умов, що дозволяють порупштоо клопотанпя, воо.шачеошя виду клонотань i иослодоаноит Ту. заявлсошя. Серед ирином'оп, як! застосовуються захиспиком у процесо заявлешоя клопотань, дою'ргант особливо нндоляе вибор моменту заявления клопотанпя i форму

ииыдомлепня про клокотания. Характсреезуеочее значения на кожному стане конкретного тактичного ирийому 1 розкрееваючи його зм!ст, автор пщкреслюе, що деяк! клоногання бувають актуалышмн лише у тон нсрюд, коли пони занвлнються I за умови ёх еидхилеееня новгорие заявления у настунному часто нозбавлене смнслу, оскёлькн .) никак ль мотнвн, и (о снонукалн до клоиотання. Не дивлячись на це, доепльеео у илаееуееаееш здшсиеееия нодальшого захнсту врахувати задач!, як! иамагався ииршшгм захисиик шляхом заявления клоиотання I нерсдбачнтн шнй засоби щодо ёх досягнення.

У параграф! третьому "Нроблеми захнсту прав громадяи у касац!йному ! иаглядовому провадженш" пикреслюете>ся, то адвокатов! выводиться доснть в!днов!дальна роль у встановленн! судоеюё помилкн ! снриянне щодо П усунення шляхом здёйснеяня фуеекеш захнсту у таких иерев!рочних стадшх як касацшне ! иаглядове провадженнн.

На ирактши значна частина вирок!в скасовусться або зм!шосться за касаишними 1 паглядовнмн скаргами захисннк!в. У той же час сл!д зазначнти, то у вказаних сгадеях судочинства права ! обов"язкн захисиика ееотребують значного розширеиия ! конкретизаии з метою виявления ! усунення судовпх номилок, »¡дновлення порушепих прав засудженого.

У юрнднчнш летератур! 1 па ирактши ¡снують резне недходи до еперпееееееея питания про право захисиика нринмагн решения щодо касаиШного оскаржеиня еиероку. За ееаяиност! касацшпнх шдстаи захненик, що брав участь у суд! нсригоТ шетаещн, зобов"язаееин скласти ! подати касацшну скареу або надатн допомоеу ее!дзахисееому у и складаеш!. Ц! иреепшшов! положения, якеех дотримуються у практнчшн адвокатськ!й д!ялыеост!, шшагають закоееодавчог црегулкшання.

Спори шшеекають з приводу того, чн може захненик подати касаценееу скаргу на впрок, яшцо ееротн це>оео заперечус ною н!дзахеесее|ей. Не ногоджуючись з юристами, як! вважають, що захнеешк не може подати касацшну скареу на впрок, якщо зансрсчуе нот педзахеесеееи"! (Г.А.Гёлзбург, Ю.ГСтецопсыищ, М.С.Строе овнч, Л.Л.Неенкёи), двесертант стверджуе, що з цимн веесновкамее можева було б ногодеетисе. лиеве у тому вешадку, якби захпееенк ииковвунав роль нредставепека обвшеувачепов о (видсудвюво). У ейдноавдвшеп ж ¡з д!ючевм КПК захеесееик таким не е. Вив - одееее з учасешкш пронесу, що мае самостшш нрава в викоееус фуеекц!ю захнсту.

СамостШшсвь захисиика як учасееша процесу, евадания ¡!ому еерава безо всяких обмежеееь подаче касаеийпоё скаргее, за иаявност! обов"язку беззастережеео дотримуватиси веемог д!ючоео завгавводавства, викоре1стовуват!1 ва передбаченв законом засоби зах1есту нрав ! закошшх ¡итересев тромадян ! заборони ведмовет вед прввйвеягош ееа себе захеесту (ст.7 Закоееу "Про адвокатуру") еввдчагь про веравомервв'вств, виршеешвя эахисником самоепйево питания про касашеше оскаржеенея инроку. Ьввие буде свёдчити про пеееослёдовенсть його у в!дстоюваввш свосё ввраиовоё позвиш в недотрвшавшя захненвком ирофесшних обов"язк!в ! еероиесуадьешх повееоважеееь.

Адвокат може вёдмовитись вы ириишеття доручешвя на ведепеея сгеравн у суд! касащешоё евставеци, якщо вважае, що шдсутш нёдстави дли ееедтрнмаееня касаеийпоё скарги засудженоео або йово захисиика, який

брав участь у суд) першоТ шстаицп. Така гидмома можс принести до порушсння права обвниуваченого (шдсудного, засудженого) на захнст, особливо у тих пипадках, коли в!н самостйню не може це право лдН/спнтн або всдчувае пси»! утруднення у Лого реалЬаци. Тому дтплыю персдбачнтн у КПК випадкн, коли участь захпсника у суд! касацшно! ¡нстанцн повинна бутн обон"язкоиою. Напрнклад, у справах неношюлггтх, оЫб з иатчннми або фкшчннми налами, як> утруднюють ЗЛ1ЙС!1СШ1Я ними права на захнст, коли засудженнй не волод1е мовою, якок! педеться судочинство, колн 1йдсудному нри.чначено м1ру нокарання у внгляд! смсртиоТ кари.

Деяк! стрн! пмтапня, що винвкають я приводу касацшиого оскарження лахненнком обвииувального внроку, автор прононус внр!н]увати, керуючнеь пнключно штересами захнету прав людиии. Заперсчуючн ироти надиення захпсника правом самост!йного оскарження винравдалыюго внроку, днеертант вважае за необхьчне розшприти коло суб"скти!, що мають право на таке оскарження, серед яких може бугн ! захиеннк, який можс оскаржуватн впрок лише у частит мопннн I шдстав нннравдання.

У касанпнпн тетании доказування мае обмеженнй характер ! внас.-йдок цього лначна к!льк!сть справ новсртаеться на додаткове ролслиування або новнй судовнй розгл; д для перешркн обставни, на яю посилаеться захненнк. Складна процедура, иов"язана з переглядом спрапн обон"язкопо судом першо! тетании у повному обсяз! п'|сля почернения п судом касац!йноТ шетанип, почина бутн спрошена. Панриклад, пемас необхшносп повторно нроводнтп розгляд у повному обсяз! ! дос.пджуватн вдруге докали, що не нпклнкають сумн!в!п щодо Гхньо! достошрност!. ПсобхЬую суду касаш/шо? ¡кстати? кадатн право у нештх межах нроподнтн судонс слшстио, що передбачзсться уведенням апе.1яи!нного порядку неревфкн закон пост! I обгрунтонаност) судових рппемь Коннспшсю судопо-нраиовоТ ре([)орми в УкраТш. Лпеляшйний порядок передбачас зиачне ноенлення рол! захиеннка, осмльки вш повинен матн можлив!сть не лише внкладати доводи I давати пояснения, ал с и браги участь у збирант, дос.и'джетн, типа! доказ1В.

Узагальнення практики участ! адвоката у касацшшй ¡нстанцн показало, що доиускаються сернозш помилкп у »¡дстоюпашн правовоТ иозицп захнету, не завждн внявляеться посл!довн!сть ! принцшюв!сть у з.'пйсненн! захнету, е впнадкн, колн засуджсн) самостшно подають скаргн за наяпност! касациших шдстав, користуючись якнми захненик був зобов"язаний оскаржити внрок.

Вноситься ироиозтпя щодо розшнрення принципу лмагальност! 1 падания захненнку р!вннх з прокурором нрав.

Розгляд спрапн у касашйнш ¡нстанцн не гарантуе усунення судових номилок. Тому перегляд внрок!в, ухвал, постанов, що набрали законно! спли, е можливнй у порядку судового нагляду. У цш стади зменшуеться ступшь вплнву захисника па досяшення бажаиого результату, бо скаргн подаються не в суд для вирдаення справи по суп, л посадо1»й особ), /¡¡л рииеиня яко! заложить, чи буде опротестовано внрок, ухвала, постанова, що набрали зако)!ноТ сили.

Паглндош скаргн адвокатов у переважшй б)льшост) випадюв ролглядають ! пнрш1ують посадош особи, як! не над)леш правом

приносит»! протест» па впрокн, ухнали, постанови, що пабули законно! силн. 11л практика повинна бути змшсною 1 приведена у в(дио!Йд1нсть до закону. 3 урахуианням профссшннх нрав адвоката, закршленнх у ст.6 Закону "Про адвокатуру", сл'и внести змши до Ыдиошдинх статей КПК.

Шлком очевидно, що захиснику сл!д надатн враво бути присутшм на заЫдашн суду, що розглядас енраву у порядку нагляду, I не право не може бути обмеженим за розеудом судд| ' грунтуватись на такому нсвиэначеному критерп як "иеобхиишй винадок", що застосовуеться у ст.391 КПК. Ким 1 як така необхщшеть внзначаеться, у закош не зазпачеио, отже можливими е будь-як'| су6"екгнв!П ринеиня. У эазначен1Й стагп допущено обмеження нрава засуджсного на захист, бо, впходячн ¡3 П зм1сту, вй! I його захненик не можуть брати участь за СВ01.М розеудом у судовому засщаиш наглядоао! шетанш!. Цс право нсобх1дно !м надати.

У литератур! обгруитовано обговорюеться питания про те, чи може захиеннк подавати скаргу у порядку нагляду без урахунапня думки засуджсного (Л.О.Рогачевськнй, Г.П.Саркисяни, ЮЛ.Стеновський, Д.П.Ф'юлевськин та ш.). Звпчанно, в"1дсут!нсть нормативно! регламентацн оскарження у порядку нагляду вироку захненнком, що брав участь у су/н нершо! шетанцп, приводит!) до того, що можуть залшшпись не виирааленими судов! гошилкп, не до кшци ноелмошю ! пршщилово в!Дстоюеться правова пазншя захнету.

3 р1зних причин, у тому чнел! I матер1алыюго порядку, засудженпй може не звернутися до захисника вшюспо оскарження вироку у порядку нагляду у ннпадках, коли не необхщно, а без такого зверненпя, за власнаю нпщативою, захненик оскаржитн впрок не внраш (на Ыдм'шу В1Д касацишо! шетанцн, дс засуджсного па/илемо правом виклпкашш касацшно! скаргн захисника, подано! поза Гюго волею).

Автор иважае, що у тих випадках, коли правова нозшця захисника про виправдання, змшу киал|фжацп не подьтяеться судом, 1 подану ним касац'шну скаргу не задоволено, захненик, занобпаючн судово! помилки, повинен за погодженням ¡з засудженим подати скаргу у порядку нагляду. Цей його обов"язок сл1д закршнги у правилах адвокатсько! етики. Можливим с гакож 1 закоиодавче врегулюнання цього пнтан!!я шляхом закршлевня у КПК випадюв обои"язкового оскарження вироку у порядку нагляду, коли захисником ставнлоси у суд1 иершо! шеташш питания про виправдання подсудного або про змшу квал|ф|кац!) скоеного.

У стади наглядового провадження консгитушине право обвинувачеиого на захист не повинно скорочуватнся, а тому нрава захисника необхШно конкретизувати стосовно дано! стадп процесу. 'Гакож необхщно доповнити Кримшалыю-ироцесуалышй кодекс нормою про право адвоката представляти ¡итереси засудженого у Ком ¡си про ломнлувашш I даватн вщповвдш пояснения членам Ком'гсП.

Змкт глави друго! цього роздьту випливае з и иазви -"Кримшалштична тактика 1 методика здшенення захисту". У параграф! иершаму "Здгальн'1 положения тактики захисту" обгрунтовуеться теза, що кримшалштика е одн!ею э тих гадузей зиань, якою обои"язково повинен володпи адвокат, осюльки йому, норяд ¡э знаниями норм кримшалыюго права, необхщна система ласобш I метод'ш внявлення

доказово! ¡нформаци, TI фи<слцп, абнрання, дос.'пдження i внкористашш для досягпения шлеи захисту.

Крнмшально-ироцссуальиа наука i крпм'шалв'стнка кожна у свош галуз1, сиоТми засобами i методами снрияють внрнненню задач криминального судочинства (Р.С.Келкш). Отже, nci учаснйки кримшально-ироцесуалыш! дЬпышсп внкорнетовують у межах своТх функшоналышх задач, прав i обов"язкш даш них паук. Л осмлькн захнсиик с суб'ектом nieT д'тльност! i бсрс участь у доказувашн (М.М.Михеенко), яке с рпшшнлчним иоиягтю судового доелгдження (М.С.Строгович), то дшлмнеть элхнсиика як суб"скта доказуваиия мае i нронесуальну, i крпмшал1стпчну сирямовашсть.

Па uiii ni.icTani ставиться прншшповс питания про уточнения поняття предмету крнмшалктнки, до якого иовнина входити дЫяьигсшь acix oció, tifo naOi.icui процессуальными псктомжемшми i беруть участь у процесх судового питания (О.Д.Бойков, В.Г.Гончарснко, В.Г.Таиассвич). У зн"язку з ним автором обгрунтовусться теоретична позшия щодо neo6xi/uiocTi розробкн у межах крнмшалгстнки тактнчннх засад i iipinioMiii здшенення дЫльносп кожного з учасинки! пронесу доказуваиия. I>i.n>iiie того, формупання эагально! теорп крнмшал1стикн i тактнчннх прогрлм дш новинио проваднтись з урахуваниям ncix чииншов у Тх взасмозп"язку.

Автор кригнкус точку зору про те, то крнмнпинстика е наукою про ро.челиування i розкрнгтя злочину (О.М.Васильев, 1.Ф.Пантелеев,, II.Л.Якубович), яка, на ТТ думку, виилнпас з неправильного уяплення про розкрнгтя злочнну на поиередиьому слистш. Паснравд1 ж злочнн може вважапк» розкритнм лише шеля пабрання вироком суду законно! сили.

Як на нонередвьому, так i у судовому слистт доенть вагома роль наложить аахиснику, особливо з урахуваниям ноглибления змагальносп i розншрсиин пошюважень адвоката, а також ного активно! д1ялыюст'| у доказувашп. Зшдси важлнвою е розробка тактики ного дш у TicnoMy контакт! ai сличим, що п припиши повинно даватн обошльиу корпеть, але з урахуваниям того, що захисник мае лише фуикщю захисту, пршшеану ному законом. Очевидно, що спроба утвердитн сшлыисть шлеи учасникш нроцесу (О.Я.Басв) не внтримуе критики, бо принцип змагальносп нередбачае вщмппнеть задач учасииюп судочинства (В.М.Савниькин), наявшеть cnolx нроцесуалышх ÍHTepeciB, а тому розробка тактики слiдетва ¡ судового розгляду передбачае врахуваиня ц1лком природннх ко.'пзи!. У свою чергу це евщчнть про те, що ¡нтсресн иравосуддн полягають не у "витранй сличого", як це у р1зннх napiaiiTax стиерджусться у л!тератур!, а й у "Biirpaiiii" ного противника. Сли рнпуче вимежуватнея и!д обвннувалыгаго ухилу судочинства.

Паведене дае шдставн для висиовку, що тактичнин прином як cnociC ;tin, що наибшии ефектннио забезпечуе вирпиеиня задач розс.идуваиия, н ключ л с у себе також снособн дш захисиика. Дн сл!дчого иевпою Mipoio обумовлюються Д1ямн захисиика. Виходячи з наявио! шформаип, oHÍHKii зафшеованих доказш у переломлент до позицп захисту, захисник прононус свою aepciio поди, може вказати шляхи П перев'фкн, наводить контраргумента, uto не може залншнтися поза

у нагою слОчого. Таким чином, доводиться самостшшсть 1 изаемообумовлешсть Тактики слиства I захнсту.

Беручн участь у доказунашй нсрсдбачсинмн законом засобамн, захиспик повинен так побудувагн сво! до, щоб вони максимально енрияли досягиснню конкретннх задач у захисп нрав 1 закошшх ¡итерест громадин. У процесс шдготовки до захисту та шд час Гюго здшенешш захисинком використовуються тактпчш прпйоми, розроблеш крпм1нал1стикою, деяю з них трансформуються стосопно до особливостей цього виду !1рофссЦ"шо1 д'шльносп, (кии застосовукггься у незмишому внгляд!, але 31 спрямоиашетю на внявленни обставни, то ииключають або пом"ягшують шдношдалыйсть обвииуиачсиого. Парешп, особливо м)сце поадають у систем! тактики захисту вироблст практикою кривом» зовам спсцпф|чш, як) застосовуються лише захисинком.

Таким чипом, тактику захисту можна представит» як розробле)п ш основ! восягпенъ пауки { досаНу адвокатсько! Ыялъноспп рекомсндацИ щодо выбору оптимального варианту правоооТ позици захисту I »' реалиацП у конкретных умовах та найбыьш сфективних способов проведения дш на захист прав < закошшх гнтсрссга громадяп.

У параграф! другому "Тактика рсалЬаци захисту на попередньому сл)дстш" автор в^ддас перевагу у шформацшиому плат стади попередиього сл¡детва 1 у зн"яэку з цим зауважуе, що саме тут нотр!бнс виконання у ионному обсяз! I з великою акп'пшетю своТх процесуалышх поиноважень захисинком. Проте забезпечения учасп захнепнка па попередньому слшеты I дкшапш с обов"язковим, але не едшшм фактором у досягпешн инсокого ршня захнсту. В»р|шальис значения у иьому мае тактично правильна його побудова, основана на ловкому викорнсташн засобш 1 сиособш захисту, нередбаченнх кримшалыю-процесуалышм законодавством.

Захиснику треба перш за все у результ.п розумово! д'шльпосп Ч1Тко визмачигн, яких конкретних шлей належить досЯ!ти I як! закон»! засоби використати для цього. Тактика учасп захнепнка на попередньому сл!дств1 характеризуеться такими особливостямп: на основ! наявно! шформацп визиачаеться необхщнкть прнсутност! у проведший СЛ1Д401 дп; ааявлясться мотивоване клоиоташш щодо дозволу на прнсутнють у прецедент слщчоТ ди (якщо такий дозвЫ нередбачено); шдготовка до слздчо! ди; висуиепня ■ переварка захисинком висуиутих ним вереш.

Реал1зашя ще! схемн багато у чому заложить В1Д вм!шш встановлювати психолопчнкй контакт з людьми, лопчио мкелнти, аналЬувати, моделювати ситуацш 1 обстановку (А.В.Дулов, А.П.Ковалевська, В-О.Коновалова, 1.М.Лузпн, М.1.Порубов), Особливе значения для захисту мае можлнвють зустрггися э шдзахиеннм до допнту й необмежена юльккть лобачень теля першого допнту. У ней перюд слад домоггися, щоб не склалася ситуашя, коли неуэгоджешеть позици м>ж шдозрюваним (обвннуваченим) ! захисником, нешдготовлешеть останнього до учасп у слщчй д» I незастосуваипя тактичннх прийомш захисту приводить до дач'| неправднвих св'|Дчень, що нопрщують становище тдзахисиого, та до ¡иших негативких. наслОшв. № в якому раз! не можна втрачати можлив1СТь • брати участь у сл!дчих дшх, де

истановлюються обсташиш, що стосуються шдзахисного та скоенпго ним Л1ЯШШ.

Автор детально характсрнзуе окрс>и тактичт нриномн 1 при цьому акцентус увагу на тому, що причиною багатьох номнлок сл1Дсг»а с пехтування пршшсамн процссуального закоиодлвства, нормами мораги 1 стикн (Г.Г.Досиулов, С.А.Шейфер), на що повинен постшно звертатн уиагу захненнк 1 перешкоджати цьому; що захисник повинен звертатн упагу сл1Дчого I на ненрипустим^сть деяких конкретних тактичних прнномш, проенти йога викорнстатн иепш прнйоми з метой одержаиня лошшх I правднвих сшдчснь, груктуючнсь на внвченш енот ¡пдзахисного, особливостей його иснхн<н, характеру тоню; що змют пнтань захненика, 1х форма, момент, коли воин ставляться, повшнп бути Ждкореш одни! мстк встанонлепню факт!в, яю св!дчилн б на корпеть шдозрюпаиого, обвннупаченого; що питания т'дзахисному можна стапнти лшне П!сля його шлык;? ро.'кют/и, що, на жаль, дуже часто порушу ють сл1дч1, виосячн елсмеити упередженост! I од!1об1чиост1 у ондстпо.

Автор ирононуе увести до процссуального законодавства нормн, як! забезпечуиллн б такни порядок фтсаип св'|дчснь, що виключап бн можлшйсть 1хпього спотворення, Сл!д також л'тпщуватн розбЪюйсть М1ж ст.48 1 221 КПК УкраТни, щоб питания захиеннк ставив догштуваиим особам не через елгдчего, а безиосерсд о, реал13уючи тнм самим спою процссуальну самостшшсгь \ иршщии з.'.агалыюстК Пропонуеться також внесения до Кодексу нормн, що передбачала б допнт спайал'кгга щодо обставим, рол"язаинх з паданиям захненику консультацшноТ дономогн, нрнчому адвокат вирниуватпме, яку ¡нформащю не можна резголошуиати н1 йому, аш снсш'ал!'сту.

Досл!джуючи ."пбрат у справ! доказн, захисник шддае 1х не лтне кр:1мп!ал:.чо-процссуалыюму анализу, алс й иивчас у крчмшп.'петичному аспект!, н результат! чого у иього мншкае уявлення про найбЫын доц!лыи тактнчш прнйоми реал1э!ц!Т «¡лен захисту. Щлком нрипустимнмп на цьому фош е участь захненика у обгопормпй 31 сл)дчим алану проведения майбутньоТ слщчо! дп, внесения пропозшцн щодо найбмьш рац!оналыюго П проведения.

У параграф» третьему "Особлнвосп тактики захисту у судГ розкриваються особливост! су до во'! процедурн, Ч1тке розмежування функцш обвниувачеиня, захисту I вир!шення справи й пов"язан! з цим особлнпосп тактики д!яльност| зазиачецнх ос!б у доказуванн!. В умовах пошюТ р!вност1 стор!н 1 змагальност! впр!шувати справу по сут> може л тис суд (ЮлЧ.Грошевий, М.С.Строговкч). При цьому захненнк, так само як суд 1 державши! обвниувач, не з»"язаний материалами понереднього сл¡детва I може ииявляти, збирати ! представляти нов! доказн, дос.аджувати, оциновати вс! остановлен) у ход! судового слщства обставшт справи.

Лкщо захисник брав участь у попередньому сл1дгтв!, то вш ДВ1Ч1 у р1зних умовах сприймае ! засвоюе фактичш дан!, що дозволяе йому краще оперуватн ними, бЬьш результативно викорнстовувати засоби ! снособи захисту, впевнен!ше застосовуватн тактична прийоми, покладаючись на глибоке знания матер!ал1В справи, надпшо прогнозувати нас.'пдкн застосувашш коикретних тактичних прийом!в.

Захисник може вноситк певш корективи у тактику, .враховуючи об"сктнвш ситуацшш змши ! психолопю учасштв процесу.

Тактика захнсту у суд! обумовлюеться й тим, що шдсудний 1 захисник мають нрава, що дозволяють 1м безпосередпьо брати участь у досл!джешп вах доказ'ш, яш ф1гурують у справа

У нроведеши захнсту щонаннерше внясняеться витания щодо дотрнмання кримшально-вроцесуалыюго законодавства шд час виявлення доказ!в 1 опсруваиня ними, науковосп й етнчносп застосованвх сл!дчим тактичнвх ириномш. Попм уточнюеться позшня з урахуванням остаточно! формулн обвннувачення, наявносп 1 якост! доказового матср1алу. У план захнсту у суд! автор проноиуе включнтп заяву клонотаиь у шдгогоичш частиш заседания, визначення головннх пункт!и захнсту, конкретш дп. Особливо! ваги сл!д иадаватн порядку досл!джсння доказ!в.

Розвиваючн останню тезу, автор аргументуе необхщшеть уведения едино можливого порядку дониту шдсудиого - на початку судового елдатва, у першу чергу. 1нший шлях, що дозволясться чишшм законодавством, метить у соб! небезнеку схилнтн шдсудиого до визнання вшш, одержати евщчешш, ногоджеи! 31 щоГшо отрнманимн фактами.

У тон же час на фош чпкого дотримання об"ективносп судового розгляду одержана в!д подсудного шформашя може иизнгчитн тактику проведения судом нроцссуальннх д!й для вияенешш новнх обставнн, допоможе краше енлануватн судове сл!дство.

Автор детально зушшяеться на носл!довносг! 1 зм!стои1 тактики проведения захнсту у судовому сл!дстш в залежиост! вщ ситуаций ! психолопчних якостен учасник!в нроцесу. Особлива увага придияеться тактиц! захнено! промоин, яка у юрпднчн!й л!тератур! не набула достатнього розгляду.

Досягнения задач захисно! нромонн у значшй М1р1 заложить в)д П правильно! побудовп, визвачення порядку анал!зу доказш, донсдепост! обвннувачення, эаперечувания 1шаЛ1ф1кацп д\яння, дос.'пдження мотивов злочину 1 тли. Щ I багато шших компонент!« допомагають зд!йснешш задач захисно! промови - надати суду анал!з матер!алш судового сл ¡детва, енрямованпй на внвчення обставнн, що вииравдовують п!дсудного або ном"ягшують його вщповЗалынсть, 1 вигкшдш до анализу вненовки, за умови дотримання тактнчннх рекомендацш, впробленнх практикою. У найзагалыншо.чу внгляд1 тактика захнено! промови полягае у тому, щоб в нШ виобразилися вс! т! доводи, на як! треба звернути увагу суду, нрнчому абсолютно ненринустимнми е будь-як! альтернативш висновкн або тверджешш, нротн яких занеречуе гндзахисшш.

У параграф! четвертому "Загальш положения методики захисту" розкрнваеться за га льне поняття методики як сукунност! взаемонон"язаиих способов 1 прийом^в послщовно!, циюспрямовано! роботн, зосерсджено! на ефектнвному 1 екоиомному внршенш апалппчннх задач пивного класу.

3 цього внзиачення внпливае, що ефектншнеть Д1яльносп безпосередпьо заложить в!д ступеня П методичноси; методичшеть означас найб!льш доц'|льну посл!довн!сть ! унорядковашегь Д1ялыюст1;

необх1дма послщошпсть i упорядкопашсть забсзпечуються системою способа! i 3aco6in, то дають достовфш i »¡дтворюва!» результатн; система choco6íb i посл1ДОШисть Ix застосуванкя мають алгорнтмшну основу i можуп» формал!зуватнсь; методику дшльносп можна у пешшх межах автоматпзуватп.

На жаль, методика д1ялы1ост1 у судочннстш розробляеться лише стосопио слиства. Ллс деяк! положения крнм'шалктнчно! методики, що М1стяться в працях багатьох автор!» (Р.С.Велк!н, О.М.Васильев, 1.Ф.Герасимов, О.И.Колеснпченко, М.О.Сеичнк, СЛ.Тнхенко та ¡п.), можуть запозичуватнся для створсння методики судового розгляду крнмшалышх capan i здшспення захнсту.

Крнм1пал'|стнчна методика розпнвасться у 'напрямку створення загально! методика як роз/цлу науки крнмшалктнки i окремих biuúb злочпшв. Обидна напрямки tíciio поп'язлш, практичнс втьтення загалышх положен I. реалЬуеться через окрсм! методики.

Автор, ироанал1зувавн1» низначсння крнмшалгстично! методики, що е у .TÍTcpaTypi (Р.С.Бслюи, .О.М.Васнльс», О.Н.Колесничснко, М.П.Яблоко»), доходить внснопку, що попа як функцш крнм1пал1стнк» е сукуптстю пзаемоиов"язаннх способт i засобш певнкм чином впорядковано! д|ялыюст1 з найб!лыи сфсктнвного впрппенпя задач розсл)дувап»я окремих вид!о i труп зломппв.

Сшпстаплення загалышх положеиь методики розелшування з opraniaanicw i проведениям судового розгляду показуе, то вони корслюються, нрнчому багато з нршщишп методики можуть бути ОСНОВОПОЛОЖ1ШМИ для крнм1нал!стнчноТ методики судового розгляду, у тому чне.-м i для професШио! дшлыюст! прокурора i захиеннка. Методика судового розгляду в умовах змагальност! розпнвасться на реалиях крпмшального процссу з урахуванням традг'ппно! практики Д1ялыюст1 обвнпупача i захиспика.

На íiiii ochobí, me слабюй теоретично, почала створюпатися методика захнсту, яка формусться гид впливом тих задач, що Ix Biipimye захненнк у тпповнх ептуашях з урахуванням особливо! функцн, впконувано! ним у npo'Ucci. Памтглося чпке лоеднапня загальних ознак кримймлктичко! методики з елеиенгамн 3obcím специф|чними для дшльносп захненнка.

На думку аптора, методпка пошпша передбачувати:

- загальн! нрипшшн методики захнсту;

- принцип» методики захнсту на окремих стадЫх кримшального судочннстна;

- о к рем i принцип» методики захнсту (правила) щодо конкретних ВИД1В злочпшв;

- спешалыа правила методики захисту щодо окремих труп злочинш (неиовнолгпих, oc¡6 з ф|знчннмн вадамч тощо).

3 урахуванням цього пропонуеться така система приицитв методики захнсту:

- планом!ртсть здшенеиня систем» дш щодо захисту ¡з забезпечениям максимального урахування прав i закошшх штереав шдозрюваного, обшшувачоного, пшеудного;

- обумоплсшсть встановлеппм законом колом питань, ЯК1 повинен impiiiniTii адвокат, здшенюючн захнет;

- детермшовашсть тнповими кри.чшалктичнога i кримшально-правовою характеристиками даного виду чи класу злочшив;

- залежшсть bw конкрсткнх обставил сирави i процесуалыю-кримшалгстичиоТ cnryauii;

- оптималыпсть системи Д1Й захисиика i кожио! ли зокрема, що забезпсчують иовиоту, точшсть i об"ектившсть досладження доказш в межах задач, що Ix unpiuiyc захнсг;

- оитималыисть послщовлосп дШ захисиика;

- дшшцчшсть занлановаиих дш, можливёсть внесения шдпов'1Д1шх коректив.

Затальна методика може бути штерпретоваиою i як деяка профама дШ вщ нрииняття адвокатом доручешш на ведения сирави i до оскаржсння внроку у порядку нагляду, з щлим рядом альтернативпих ход1в - шдпрограм. 3 використанням наробок у галуз» профамування розсл1дування (В.Г.Гончаренко, 1.М.Лузгш, Г.А.Матусовськнй, М.С.Полевой, В.А.Пошкяв1ЧЮс, М.П.Яблокои та in.) та опасного досшду автор розробнла блок-схеми програм i шдпрограм здшснеиня захисту, яici виносяться на обговорения i вже внкорпстовуються на ирактиць

Методика розслщуваиня окремцх видт злочшив базуеться на вивчыи» способов скосния злочшив i мехашзму формування матср1алышх та ¡деалышх с;пд1в. 3 урахувашшм кримшал1стичио! сирямоваиост1 роботн адвоката-захисника у крнмшалыий cnpaßi у иайзагалыпших рисах структура методики захисту матиме таких вигляд:

1. Внзиачешш тактичних задач захисту на еташ вступу захисиика у процес.

2. Bn6ip типовоТ правово! мозици захисту з урахувашшм конкретннх сгидчих (судових) ciiTyauiii.

3. Анал13 кримшалктичио! характерней: и даного виду злочнну з позицш захисту.

4. Встановлешш кола обставии, що шдлягають вияснепню для виршешш задач захисту на кожному еташ розслщуваиня i судового розгляду.

5. Визначення оптимально! посл)довлосТ1 дШ захисиика на кожшй стад» криминального судочинства.

6. Корегувашш дш захисиика у зв"язку 3i змшами позицП Шдзахисного.

7. Вняв левая специфики застосуваикя тактичних npmloMiB з урахуваниям специфш! захисту щодо окремих видш i груи злочшив.

8. Встановлешш меж i форм взаемоди захисшшв у груновнх справах, зокрема за иаявносп протиршших iiiTepeciu обвинуиачених (гвдсудннх).

У побудов! окремих методик захисту, як i у структур! окремих методик розслщуваиня чгчьне мюце повинно вщводитнсь р!зннм характеристикам иешюго виду або групп злочшив. Та пар^жним каменем тут, безумовно, внступае кримшал1стичиа характеристика злочину, яка е його ¡иформацшиою моделлю i обумовлюс повиоту i иадшшсть шзнаиия. Тому, досл1Джуючи законом1рн°1 зв"язки, зосерсджет у крнмшал1стичшй характеристпщ, шд кутом зору захисту, адвокат складас можливу модель иод» i иоиедшки у цих умовах свого шдзахисного, яка i стас

oí .новою для формупання npanonoí познцП захнсту i ннлначенпя снстсмн ди'1 для П pea.ii.iaml або обгрунтопуе безшдставшсть niel молел! i иснричетшсть шдзахисного до розсл!'дуваноТ нодн.

Ochobüí положения дисертацп опублжовано у таких працях автора:

Í. Криминалистика н профессиональная деятельность защитника.

- Киев: Внща школа, 1987 - 8,77 д.а.

2. Экспертизы в судебной практике. - Киев: Лнб!дь, 1987 - 10,75 д а. (у снтапторствО.

3. Судопа практика у цшнлмшх i кримШальних справах. - Киме Либ!дь, 1989 - 8,5 д.а. ,

4. ¡стор'|я адвокатури Украпш. - КиТв: Лнб!дь, 1992 - 8,8 д.а. (у cnniaiiropcTBi).

5 Репрессированные юристы: глава у книз! "Жертвы репрессии".

- Киев: ЛиГндь, 1993 - 2,0 д.а.

(i. Експергнлп у судоип"! практик Вид. 2-е,, перероблене. - Khíb: .'1нб|дь, 19!),')- 12,0 д.а. (у спшлнторстш).

7. Использование специальных лнаннй в деятельности адвоката'/' / Развитие науки и практики уголовного судопроизводства в свете требований Конституции СССР. - М.: Юрид.литература, 1980 - 0,5 Д.а.

8. Производные веществсненне доказательства. - М.: Юрид.литература, 1980 2,62 д.а.

9. Советская адвокатура: задачи и формы деятельности. - Киев: Нища школа, 1983 >- 2,6 д.а. (у сшвавторспн).

10. защита прав и законных интересов несовершеннолетних на предварительном следствии и и суде. - Киев: ОПИИ адвокатуры, 1983 -1,0 д.а. (у еншаиторстпО.

11. Уголовное законодательство: глава у книз! "Советский закон: нрава граждан и организаций". - Киев: Внща школа, 1986 - 2,0 д.а.

12. Использование судебных экспертиз при осуществлении защиты. - Киев: ОПИИ адвокатуры, 1986. - 2,0 д.а. (у ствавторствО.

13. Уголовное законодательство: глава в книз! "Советский закон: права граждан и организаций". Изд. 2-е, дополи. - Киев: Внща школа, 1987 - 2,5 д.а.

14. Сойотская адвокатура на службе трудящихся. - Киев: Знание, 1987 - 2,85 д.а. (у сшвапторствО.

15. Участие защитника в кассационной инстанции. - Киев: ОПИИ адвокатуры, 1990 - 3,7 д.а. (у ст'вавторств!).

16. О формах и пределах криминалистического исследования производных вещественных доказательств//Применение научных методов при расследовании преступлений. - М.: ВНИИСЭ, 1973 - 0,5 д.а.

17. lloxunii pc4oni доказн у кримшалыюму судочннсТ1н//Радинське право, 197'', .N£>12 - 0,5 д.а.

18. Методи одержання походных речових доказ1в//Шсиик Кшвського ушверситету: Серш права, 1974, JsfelS - 0,5 д.а.

19. Специалист в советском уголовном процессе//Криминалистика и судебная экспертиза, 1975, выи. 11 - 0,5 Д.а.

20. Производные вещественные доказательства как источники сведении о фактах//Проблемы правоведения, 1976, вын.ЗЗ - 0,5 д.а.

21. Адвокатура и научно-технический прогресс//Проблемы совершенствования деятельности советской адвокатуры. - Киев, 1978 -0,5 д.а.

22. Проблемы применения данных криминалистики в защите прав и интересов граждан и организаций //Проблемы совершенствования граждаиско- н уголовно-правового законодательства в свете решений ХХУ съезда КПСС и новой Конституции СССР. - Вильнюс, 1979 - 0,4 да.

23. Применение данных криминалистики в деятельности адвоката//Криминалистика и судебная экспертиза, 1979, вып.18 - 0,5 д.а.

24. Роль защитника в получении достоверных показаний на предварительном следствии//Тактические приемы допроса и пределы их использования. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1980 - 0,4 д.а.

25. Проблемы совершенствования процессуального положения адвоката-защитника//Развитие теории и практики уголовного судопроизводства р свете нового законодательства о Верховном ■ Суде СССР, Прокуратуре СССР и адвокатуре в СССР. - Воронеж, 1981 - 0,4 Д.а.

26. Шляхи шдвищення ефективносп захисту на понередньому сл!дств1//Радяиське право, 1982, №2 - 0,5 д.а.

27. Получение сведений о фактах с помощью производных вещественных доказательств//Криминалистика > судебная экспертиза, 1982, вып.25 - 0,5 д.а.

28. Использование специальных знаний при осуществлении адвокатом функции защнты//Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учреждений в борьбе с преступностью. - Киев, 1983 - 0,4 д.а.

29. Клопотання захисника на иопередньому сл1дств1 //Радянське право, 1984, №7 - 0,5 д.а.

30. Вопросы тактики защиты в уголовном судопроизводстве'// Криминалистика н судебная экспертиза, 1984, вып.29 - 0,5 д.а.

31. Средства и методы кибернетики в деятельности адвокатуры //Проблемы правоведения, 1986, вып.46 - 0,5 д.а. (у сшвавторствО.

32. Активизировать возможности защиты//Соц. законность, 1986, №12 (у сшвавторствО.

33. Повышение роли защитника в обеспечении нрав личности // Развитие и применение уголовно-процессуального законодательства. -Воронеж, 1987 - 0,5 д.а.

34. Работа защитника с доказательствами//Криминалистика и судебная экспертиза, 1988, вып.37 - 0,5 д.а.

35. Про перебудову Д1яльност1 адвокатур«//Радянське право, 1988, №11 - 0,5 д.а.

36. Пснхолопчпий аспект дшлыюст1 злхнсника//Матс|мали Друга! Всесоюзно! конференш! з скспернментально! психолог!). - Лынп, 1988 - 0,3 д.а.

37. Нетраднцшш видн юрнднчно! допомогн: проблемн 1 практика //Радянське право, 1989, №2 - 0,5 д.а. (у сшяавторствО.

38. Розвнток адвокатури на сучасному етат//Радянське право, 1990, №2 - 0,5 д.а.

39. Коли будемо матп цнвЫлопаиу адвокатуру?//Голос Укра1нп, 1993, №37 - 0,5 д.а. (у ствавторствО.