АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Понятийный аппарат Особенной части Уголовного кодекса Украины.»
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА , і & а
Тростюк Зоя Аполлінаріївна
УДК 343.214
ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня . кандидата юридичних наук
Київ 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент, науковий
співробітник Львівського національного університету імені Івана Франка НАВРОЦЬКИЙ Вячеслав Олександрович
Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, старший науковий
співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України МУЗИКА Анатолій Ананійович
кандидат юридичних наук, доцент, заступник керівника Науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України, Заслужений юрист України, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України МЕЛЬНИК Микола Іванович
Провідна установа - Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого.
Захист дисертації відбудеться ” червня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ - 33, вул.Володимирська, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ - 33,
вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “ и ” 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук,
доцент 1 <П]г Шибіко В.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Відновлення державної незалежності України, курс на створення правової держави пов’язані зі значними законодавчими роботами, у тому числі і в галузі кримінального права. Вони полягають як у вдосконаленні чинного Кримінального кодексу України (далі - КК України), так і у повно-масштабній кодифікації кримінального законодавства. У зв’язку з цим підвищується увага до проблем забезпечення якості закону, складовою яких є його термінологічно-мовна довершеність.
На сьогодні у практиці законотворчості і в теорії (як кримінально-правовій, так і лінгвістичній) існує два протилежних підходи до вирішення питання досконалості понятійних апаратів. Один із них полягає у прагненні до абсолютної термінологічної досконалості нормативно-правових актів. Прихильники іншого акцентують увагу на їх змісті та конкретності, допускаючи при цьому використання у тексті закону таких термінів і термінологічних зворотів, які не відповідають правилам сучасної української літературної мови. Звісно, що раціональне зерно є в поглядах як тих, так і інших, а істина, як це буває найчастіше, знаходиться посередині. Кримінальний закон повинен писатися сучасною літературною українською мовою і при цьому бути ясним, зрозумілим, не допускати неоднозначного тлумачення, відповідати іншим вимогам до нормативно-правових актів. Забезпечити їх дотримання можна лише завдяки спеціальним дослідженням та врахуванню їх результатів (висновків та рекомендацій) законодавцем.
Уваги потребує насамперед Особлива частина КК України. Саме у ній простежується найбільше мовних огріхів, до неї перш за все звертаються при кваліфікації конкретних злочинів. Тому недоліки понятійного апарата Особливої частини КК України істотно утруднюють роботу слідчих, прокурорів, суддів, є джерелом помилок у кваліфікації, прямо відображаються на долях людей, щодо яких застосовується закон, на реалізації прав потерпілих.
В юридичній літературі, як і на практиці, проблема термінології законодавства, у тому числі і кримінального, не знайшла свого детального розроблення. Переважно нею займалися російські вчені (Н.Н.Івакіна, В.Н.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнецова, Т.А.Лєснієвськи-Костарева, А.С.Піголкін,
А.А.Ушаков, та ін.). Деякі розробки питань термінології законодавства є і в українських дослідників (Н.В.Артикуци, В.К.Гришука, М.М. Гродзінського, Ю.Є.Зайцева, І.М.Кочан, М.І.Панова, Т.І.Панько, О.А.Сербенської). Але проблема кримінально-правової термінології Особливої частини КК України у монографіях і інших працях цих учених практично не відображена.
Понятійний апарат Особливої частини КК України не піддавався спеціальному комплексному дослідженню. Це призвело до того, що чинний КК України не відповідає основним вимогам, які ставляться до понятійних апаратів законодавчих актів, не дотримуються відповідні правила і при внесенні змін та доповнень до КК. Проекти КК України також є ще далекими від термінологічної досконалості. При їх розробленні іноді не враховуються вимоги української
літературної мови. А наявність таких прорахунків загрожує тим, що вони можуть бути збережені у новому КК України.
Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений недостатнім теоретичним дослідженням питань термінології Особливої частини КК України, поширенням помилок мовно-термінологічного оформлення КК України та необхідністю їх усунення під час кодифікації кримінального законодавства України. •
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і процесу (згодом - кафедрі кримінального права і кримінології) Львівського національного університету ім. Івана Франка у межах досліджень, що проводяться кафедрою з теми “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз понятійного апарата Особливої частини КК України під кутом зору використання термінів і термінологічних зворотів, які вживаються на позначення відповідних кримінально-правових понять, вивчення закономірностей у використанні термінології, виявлення недоліків та вироблення пропозицій щодо вдосконалення термінологічного апарата Особливої частини чинного КК України та проектів КК України.
Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі завдання
- аналізуються вимоги, яким повинен відповідати понятійний апарат Особливої частини КК України та його зовнішній вираз - терміни і термінологічні звороти (термінологічний апарат)
- характеризуються терміни та термінологічні звороти Особливої частини КК України у світлі відповідності цим вимогам
- встановлюються недоліки термінологічного апарата Особливої частини КК України
- досліджується термінологічний апарат Особливої частини проектів КК України
- встановлюються термінологічно-мовні недоліки проектів КК України
- формулюються рекомендації щодо дотримання термінологічних вимог при кодифікації кримінального законодавства України.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії права та держави, лінгвістики, логіки, філософії, окремих . галузей права (трудового, конституційного, адміністративного). Конкретні проблеми аналізуються з урахуванням положень, викладених у роботах вітчизняних та зарубіжних учених-криміналістів, які присвячені відповідним питанням. Це, зокрема, крім робіт названих вище вчених, праці М.І.Архіпцева, М.М.Гродзінського, Ю.М.Грошевого, Н.Д.Дурманова, Ю.Зайцева, С.В.Землю-кова, Н.Н.Івакіної, В.Н.Іванова, Є.В.Ільюка, Д.А.Керімова, М.І.Ковальова,
В.М.Когана, М.Й.Коржанського, В.Н.Кудрявцева, Н.Ф.Кузнецової, П.І.Люблінсь-кого,-Б.А.Міренського, В.О.Навроцького, М.І.Панова, А.С.Піголкіна, А.Полешка, А.Реформаторського, В.М.Савицького, І.Я.Сільдмяе, А.А.Ушакова. .
з
Використана також енциклопедично-довідкова література з. права, лінгвістики, філології, філософії, логіки.
Емпіричну базу дослідження склали матеріали опублікованої судової практики, а також місцева слідчо-прокурорська та судова практика, зокрема Військового суду Західного регіону України та Військового суду Львівського гарнізону, загальних судів західних областей України (Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської). Всього вивчено понад двісті кримінальних справ.. Для з’ясування позицій практичних працівників правоохоронних органів та суддів з питань термінології кримінального законодавства за спеціальною програмою проведене їх анкетування, яким охоплено 250 осіб.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативно-правові акти цивільного, трудового, конституційного законодавства. Всього опрацьовано понад 20 законів України та інших нормативних актів України.
У ході дослідження вивчені та проаналізовані два Проекти Кримінального кодексу України - розроблений робочою групою Кабінету Міністрів України та підготовлений комісією Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю (авторський колектив під керівництвом проф. В.М. Смітіснка), згодом внесений народним депутатом України О.Б.Матковським.
Проаналізовані також кримінальні кодекси Польщі, Болгарії, Канади, Іспанії, Франції, ФРН.
Наукова новизна одержаних результатів. Новизна дисертації полягає насамперед у тому, що вона є першим вітчизняним дослідженням з питань термінології Особливої частини КК України.
На основі проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення і висновки, що запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист
1.В перше з’ясовані поняття та ознаки понятійного апарата Особливої частини КК України, а також його структурних елементів - кримінально-правових понять та категорій, їх зовнішнього виразу - термінів та термінологічних зворотів. Виділені ознаки та сформульоване визначення кримінально-правового терміна, з’ясовується обумовленість кримінально-правових термінологічних зворотів. Обгрунтована назва “понятійний апарат” та визначене її співвідношення з іншими термінами, що вживаються у науковій літературі “понятійно-категоріальний апарат”, “категоріальний апарат”, “термінологічний апарат”.
2.Розвинені положення щодо співвідношення понятійного апарата Особливої частини КК України з понятійним апаратом кримінально-правової теорії та про взаємозв’язок їх термінологічних апаратів. Встановлені розмежувальні ознаки між ними. Зазначені способи взаємодії цих апаратів. Вказано, як теоретичні поняття кримінального права переростають у поняття кримінального законодавства України. Вперше визначене співвідношення термінологічних апаратів Загальної і Особливої частин кримінального законодавства і кримінального права України, а також співвідношення понять “термінологічний апарат Особливої частини кримінального законодавства”, “термінологічний
апарат Особливої частини кримінального закону”, “термінологічний апарат Особливої частини КК”.
3.Дістала подальший розвиток характеристика вимог, яким повинен відповідати понятійний апарат Особливої частини КК України. Сформульований перелік таких вимог. Вдосконалене формулювання основних вимог, яким він повинен відповідати, та розкритий зміст кожної з них.
4.Вперше визначені вимоги до назв структурних частин КК України. Наведені додаткові аргументи на користь збереження назви “Кримінальний” кодекс. Замість назви “Особлива частина” пропонується вжити “Окремі види злочинів та покарання за них”.
5.Вперше у кримінально-правовій теорії проаналізовані джерела існування синонімів та дублетів у Особливій частині КК України. Вказані шляхи їх подолання та правила вибору необхідного терміна із кожного синонімічного ряду.
6.Розвинений аналіз спеціалізованих термінів Особливої частини КК України. Вперше аргументується вибір назви “спеціалізовані” терміни з-поміж інших, які існують у правничій літературі (зокрема, “спеціальні терміни”, “технічні терміни”, “спеціально-технічні терміни”). Додатково обгрунтовується точка зору, що спеціалізовані терміни, які використовуються у термінологічному апараті Особливої частини КК України необхідно роз’яснювати лише тоді, коли вони у кримінальному законі вживаються у значенні, відмінному від того, яке закріпилося за ними у сфері відповідних знань. Вперше сформульовані й інші правила використання спеціалізованих термінів у статтях Особливої частини КК.
7.Наведені додаткові аргументи на користь існування термінів іншомовного походження у термінологічному апараті Особливої частини КК України. Підтверджено положення, що невдалі термінозапозичення потрібно замінювати на українські аналоги. Виведені додаткові правила, згідно з якими доцільно зберігати терміни іншомовного походження у понятійному апараті Особливої частини КК України.
8.Вперше виділені види тавтології у термінологічному апараті Особливої частини КК України та проаналізована Особлива частина КК України на предмет існування невиправданих повторень та надлишковостей. Вказані шляхи подолання тавтології при формулюванні диспозицій статей Особливої частини КК.
9.Дістала подальший розвиток концепція про необхідність формування “термінологічної глави КК”, де б вміщувалися легальні визначення. Вказується на місце цього структурного підрозділу у системі КК України. Вперше наводяться аргументи на користь того, що таку главу доцільно помістити на початку Загальної частини кримінального закону та зазначається, визначення яких саме термінів та термінологічних зворотів має вміщуватися у такій главі -сформульовані правила їх вибору та пропонується їхній перелік.
10.Розвинуте положення про необхідність розроблення тлумачного словника КК України, зокрема, його Особливої частини та вперше обгрунтовується необхідність створення кримінально-правового тезауруса. Розроблений тезаурус Особливої частини КК України.
11.Вперше аналізуються термінологічні апарати проектів КК України (Особливої частини) у світлі вимог до понятійного апарата кримінального закону.
Вказані помилки їх термінологічно-мовного оформлення та накреслені шляхи їх подолання.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані у ході виконання дисертації результати мають як теоретичне, так і практично-прикладне значення. Використання наукових результатів дослідження може здійснюватися при подальшому розробленні проблеми понятійного апарата закону, зокрема, кримінального. На практиці положення, що викладені у дисертації, можуть бути використані у ході мовної експертизи проектів законів про внесення змін і доповнень до чинного КК України та проектів КК у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та різноманітних спецкурсів; при укладанні різного роду правничих словників під час розроблення автоматизованих систем пошуку правової інформації.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідженні доповідалися на всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях на IV, V і VI регіональних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (відбулися в м. Львові відповідно 19-20 лютого 1998 р., 8-9 лютого 1999 р., 8-9 лютого 2000 р.), на І регіональній науковій конференції аспірантів-правознавців “Проблеми державотворення та законотворення в Україні” (м. Львів 7 травня 1998 р.), на міжнародній науковій конференції “Українська філологія школи, постаті, проблеми” (м. Львів 21-23 жовтня 1998 р.), на засіданні Круглого столу Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України “Мова права стан та перспективи розвитку” (1 березня 1999 р.).
Матеріали 'дисертації вже використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету ім. Івана Франка та Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України (у курсах “Кримінальне право України. Особлива частина” та спеціальному курсі “Проблеми кваліфікації злочинів”). Вони покладені в основу першого в Україні спеціального тлумачного кримінально-правового словника.
Публікації автора. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у чотирьох наукових статтях, одноособово підготовлених дисертантом, які надруковані у фахових юридичних журналах та збірниках наукових праць, а також у словнику (Навроцький В., Тростюк 3. Тлумачний словник Особливої частини кримінального законодавства України. - Львів Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997,- 127 с.). -
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які вміщують тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Основний текст роботи становить 159 стор., список літератури (241 назва), викладений на 24 стор., додатки - на 123 стор. Література і законодавство використані станом на 1 лютого 2000 року.
ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, схемами, мета і завдання дослідження, теоретична база, науково-практичне значення, підкреслюється новизна одержаних результатів, а також формулюються основні положення, які виносяться на захист.
Розділ 1 “Теоретичні передумови дослідження понятійного апарата Особливої частини КК України” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Поняття, ознаки та значення категорій “понятійний апарат”, “термінологічний апарат” Особливої частини КК України” проводиться дослідження категорій “понятійний апарат”, “термінологічний апарат” Особливої частини КК України, виділені структурні елементи цих апаратів, ознаки, даються визначення окремим елементам понятійного та термінологічного апаратів, класифікуються терміни та термінологічні звороти Особливої частини КК України.
Автор доводить, що з’ясування категорій “понятійний апарат” та “термінологічний апарат” неможливе без розкриття їх структури та ознак, зазначає, що понятійний апарат складається з кримінально-правових понять та кримінально-правових категорій, а термінологічний апарат - з термінів та термінологічних зворотів, дає їх визначення. Автор визначає кримінально-правовий термін як слово (або словосполучення), яке використовується у термінологічному апараті Особливої частини КК України, однозначно виражає кримінально-правове поняття та категорію, послідовно використовується у ньому, незалежне від контексту, взаємопов’язане з іншими термінами Особливої частини КК України та є стилістично нейтральним. Досліджуються також термінологічні звороти Особливої частини КК України, взаємозв’язки термінів у цих зворотах.
Критично проаналізувавши наведені у літературі класифікації юридичних термінів, у тому числі кримінально-правових, дисертант пропонує багаторівневу класифікацію термінів та термінологічних зворотів, виділяючи їх окремі групи за: сферою поширення (загальновживані, спеціалізовані); приналежністю до права (правові та неправові); використанням у певній галузі (загальні, міжгалузеві та галузеві). Кримінально-правові терміни належать до кожної з вказаних груп. Серед них за способом формування виділяються запозичені та власне кримінально-правові. З урахуванням поділу кримінального права на Загальну та Особливу частини та залежно від приналежності термінів до них вони можуть класифікуватися на терміни Загальної частини, терміни Особливої частини та терміни як Загальної, так і Особливої частини. Терміни Особливої частини КК можна класифікувати з урахуванням того, до якої структурної частини статті вони належать на такі, що застосовуються лише в диспозиції, такі, що використовуються лише в санкції та такі, що вживаються як в диспозиції, так і в санкції.
У роботі виводяться ознаки понятійного та термінологічного апаратів Особливої частини КК України. Так, понятійний апарат Особливої частини КК
,4 , . ,
України: 1) результат логічного та лінгвістичного аналізу кримінально-правових норм; 2) складається з кримінально-правових понять та кримінально-правових категорій; 3) стосується норм, в яких встановлюється злочинність та караність окремих видів діянь, роз’яснюється зміст окремих кримінально-правових понять, передбачаються умови звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи; 4) характеризується системністю; 5) є складовою частиною понятійного апарата права, визначає понятійні апарати теорії кримінального права та правозастосовчої практики.
Термінологічний же апарат Особливої частини КК України: 1) є формою відповідного понятійного' апарата; 2) складається з кримінально-правових термінів та термінологічних зворотів; 3) має офіційний характер; 4) характеризується логічним зв’язком та послідовністю викладу; 5) є частиною термінологічного апарата всього чинного законодавства.
Звідси дисертант робить висновок, що аналіз термінологічного апарата є складовою частиною вивчення понятійного апарата Особливої частини КК України.
У підрозділі 1. 2. “Співвідношення понятійного апарата Особливої частини КК України з суміжними категоріями” проводиться дослідження цього понятійного апарата в аспекті його співвідношення з понятійними апаратами теорії кримінального права, міжнародних актів кримінально-правового характеру, Загальної частини КК, інших галузей законодавства та правозастосовчої практики.
При аналізі співвідношення понятійних апаратів Особливої частини КК України та теорії кримінального права автор зазначає, що перший понятійний апарат є вужчим від другого, оскільки терміни КК чітко зафіксовані у цьому нормативно-правовому акті, а терміни теорії кримінального права ніде чітко не закріплені, а тому сфера їх використання є значно ширшою. Як правило, теорія кримінального права оперує всіма термінами кримінального закону. Але можлива й ситуація, коли у КК України з’являються нові терміни, однак протягом певного часу вони ще не входять у науковий обіг. Як правило, спочатку термін розвивається в науці, а вже потім фіксується в Особливій частині КК України. Терміни КК та терміни теорії кримінального права відрізняються за такими моментами: 1) терміни КК закріплені в Особливій частині, а терміни теорії кримінального права не мають чіткої форми об’єктивації; 2) перші повинні використовуватися у тому значенні, яке надав їм законодавець, а другі дозволяють певну свободу угляду; 3) терміни КК мають більший ступінь стабільності порівняно'з термінами теорії кримінального права.
У дисертації визначається також співвідношення понятійного апарата Особливої частини КК України та понятійного апарата міжнародних актів кримінально-правового характеру. При вирішенні цього питання автор вказує на такі положення: 1) міжнародно-правові норми Особливої частини КК України повинні формулюватися з урахуванням “термінологічного поля” міжнародно-правових договорів, які ратифіковані Україною; 2) норми національного
законодавства не повніші переобтяжуватися термінами іншомовного походження, які не притаманні українській юридичній лексиці.
Характеризуються положення, які визначають співвідношення понятійних апаратів Загальної та Особливої частин КК: 1) терміни Загальної частини повинні використовуватися в Особливій частині у тому ж значенні, що і в Загальній частині; 2) терміни Особливої частини мають вживатися в Загальній частині у їх власному значенні; 3) терміни Загальної частини конкретизуються через терміни Особливої частини; 4) терміни Особливої частини розкривають зміст термінів Загальної частини щодо окремих видів злочинів. Автор ілюструє співвідношення цих понятійних апаратів конкретними прикладами на основі викладених вище положень.
Співвідношення понятійних апаратів Особливої частини КК та понятійних апаратів інших галузей законодавства визначається тим, що має місце: 1) використання термінів інших галузей законодавства в Особливій частині у тому ж значенні, що і в цих галузях; 2) вживання термінів Особливої частини КК у їх власному значенні; 3) конкретизація термінів Особливої частини через терміни інших галузей законодавства. Ці моменти також ілюструються конкретними прикладами.
У підрозділі 1. 3. “Вимоги до понятійного апарата Особливої частини КК України та їх загальна характеристика” виділяються окремі вимоги та дається загальна характеристика кожній з них.
Аналіз літератури показує, що вчені виділяють, принаймні, 17 вимог, яким, на думку авторів, повинна відповідати термінологія законодавства: 1) точність; 2) зрозумілість; 3) доступність; 4) вичерпність; 5) стислість; 6)простота; 7) чіткість; 8) однорідність викладу; 9) офіційний характер; 10) дотримання правил правопису мови, якою написаний нормативно-правовий акт; 11) стандартизація та формалізованість; 12) легка запам’ятовуваність; 13) виразність; 14) єдність термінології; 15) насиченість узагальненими термінами, виразами та поняттями; 16) ясність; 17) експресивна нейтральність; вільна оглядовість статті та вірне відображення змісту норм назвами статей.
Зіставлення позицій окремих авторів, з’ясування того, який зміст вкладається у кожну з таких вимог, проведений семантичний аналіз дозволяє прийти до висновку, що деякі вимоги, виділені у літературі, є або частиною, або засобом досягнення інших. З урахуванням цього аргументується виділення як самостійних таких вимог до понятійного апарата Особливої частини КК України 1) офіційний характер 2) чіткість 3) зрозумілість 4) єдність термінології 5) стислість.
У дисертації дається характеристика кожної із цих вимог. Так, вимога офіційного характеру має, принаймні, два аспекти експресивна нейтральність та обов’язковість для тих, хто займається правозастосовчою діяльністю та науковців (хоча останні можуть використовувати і більш точні та прогресивні терміни, що не вживаються в КК України). Чіткість понятійного апарата Особливої частини КК України досягається за допомогою точності, виразності, вичерпності термінів. Точність є основним засобом досягнення чіткості та передбачає використання термінів з чітко визначеним змістом, який би не поширювався на інші терміни,
логічну послідовність викладу. Зрозумілість понятійного апарата Особливої частини КК України означає доступність кожного терміна, термінологічного звороту, які входять у цей апарат, вживання їх у тому значенні, яке вони мали у тій сфері, з якої запозичені. Єдність понятійного апарата Особливої частини КК України передбачає використання єдиної термінології як у одному нормативноправовому акті, так і у цілій системі законодавства, а також позначення відмінних понять різними термінами. Стислість викладу понятійного апарата Особливої частини КК України означає, що цей апарат повинен бути небагатослівним, лаконічним, але не на шкоду змісту відповідних норм.
Розділ 2 “Загальна характеристика понятійного апарата Особливої частини КК України” складається з семи підрозділів, присвячених аналізу Особливої частини КК України під кутом зору дотримання розглянутих вище вимог.
У підрозділі 2.1. “Назви в Особливій частині КК України поняття, функції та вимоги до них” аналізуються назви самого кримінального закону та його структурних частин глав, статей. Дисертант зазначає, що назви, крім загальних вимог до понятійного апарата, повинні відповідати ще й специфічним 1) системність; 2) співвідносність назв (тобто, відповідність назв “менших” структурних частин назвам “більших” та відповідність назв змісту структурних частин КК). На основі аналізу функцій назв зазначається, що назви як частина понятійного апарата Особливої частини ІСК України виконують описову та інформаційну функцію.
У роботі критично аналізуються висловлені в літературі пропозиції щодо назви закону, що встановлює злочинність та караність діянь (замість існуючої назви “Кримінальний кодекс”) 1) “Уголовний закон”, 2) “Карний кодекс”, 3) “Кодекс законів України про кримінальну відповідальність”. Обгрунтувавши недоцільність використання кожної із запропонованих назв та навівши додаткові аргументи, автор вважає за доцільне зберегти назву “Кримінальний кодекс України”.
Назви структурних частин КК України (Загальна частина, Особлива частина) насправді не відображають співвідношення філософських категорій загального та особливого. Аналізуючи філософське розуміння цих категорій, автор наводить аргументи на користь вживання замість назви “Загальна частина”
- “Загальні положення про злочини, осіб, які підлягають кримінальній відповідальності, покарання, його призначення та інші наслідки вчинення злочинів”, а замість назви “Особлива частина” - “Окремі види злочинів та покарання за них”.
Особлива частина КК України поділяється на глави, кожна з яких має власну назву. Дисертант пропонує вживати в усіх випадках прийменник “проти”. Неприпустимо у глави включати статті, які не відповідають назвам глав, а отже і родовим об’єктам.
Найменшою структурною частиною Особливої частини КК України є статті, які також мають свої назви. Найчастіше зміст статті буває ширшим від назви. Іноді назви є ширші порівняно зі змістом. При формулюванні назв законодавець
не використовує однорідних мовних конструкцій для однакових положень. Іноді спостерігається надмірна деталізація у назвах, коли вони дублюють зміст статей. Пропонуються шляхи подолання цих недоліків.
Автор також аналізує співвідносність назв у межах Особливої частини КК України і щодо інших нормативно-правових актів. При аналізі назв, глав, статей, наводиться цілий ряд прикладів неправильного використання назв у чинному законодавстві, вказуються шляхи подолання помилок при їх формулюванні, наводить свої пропозиції для усунення таких помилок у конкретних наведених випадках. '
У підрозділі 2.2. “Єдність термінології Особливої частини КК України” висвітлюється стан дотримання цієї вимоги в Особливій частині чинного КК України та в проектах КК України. Зокрема, послідовність використання термінів у Особливій частині КК України, відповідність термінів Особливої частини КК термінології інших нормативно-правових актів, урахування наявного “термінологічного поля” при внесенні змін і доповнень до КК України. Дисертант наводить випадки, в яких вказаний термінологічний апарат не відповідає цій вимозі. Насамперед, спостерігається позначення однакових понять різними термінами та, навпаки, позначення різних понять однаковими термінами. Також можна помітити неоднакове позначення понять у Особливій частині КК України та в інших нормативно-правових актах. Вимога єдності юридичної термінології порушується також і при внесенні змін та доповнень до КК України. Суперечності у вживанні термінології спостерігаються і у матеріалах судової практики, при цьому застосовується поширювальне тлумачення кримінально-правових норм, від якого один крок до аналогії, що є неприпустимим при застосуванні статей Особливої частини КК.
У підрозділ 2.3. “Синонімія термінів Особливої частини КК України” розглядаються мовні конструкції, які порушують вимоги чіткості та зрозумілості понятійного апарата Особливої частини КК України - синонімії та дублетності. Наводиться розуміння цих явищ. Автор аналізує синоніми та дублети Особливої частини КК України, вказує причини їх виникнення, обгрунтовує, що використання синонімів в Особливій частині КК України може бути виправданим та невиправданим. Критерієм цього є урахування точного значення поняття для відмежування суміжних кримінально-караних посягань, відмежування злочинів від інших правопорушень. У дисертації наводяться випадки вживання таких синонімів. Тоді, коли вони є недоцільними, дисертант пропонує свої варіанти їх заміни. Дублети у будь-якому випадку їх використання в дисертації оцінюються цілком непридатними, оскільки повністю співпадають за об’ємом понять, які вони визначають та за їх змістом. При виборі з двох чи більше дублетів автор віддає- перевагу тим термінам, які є менш об’ємними, використовуються в чинному галузевому законодавстві, є характерними для української мови. Дисертант робить висновок що з синонімічністю на сьогодні покінчити навряд чи можливо, оскільки так чи інакше законодавчі новели сприйматимуть термінологію, яка вже існувала, включаючи синоніми та дублети.
Підрозділ 2.4. “Спеціалізовані терміни Особливої частини КК України” присвячений аналізу термінів та термінологічних зворотів, що запозичені зі спеціальних сфер суспільного життя. Автор обгрунтовує доцільність використання термінологічного звороту “спеціалізовані терміни”, а не тих, які наводяться в літературі: “технічні терміни”, “спеціальні терміни”, “спеціально-технічні терміни”. Автор вказує сфери, з яких найчастіше відбувається запозичення в Особливу частину КК України. На основі позицій, наведених у літературі та наводячи додаткові аргументи, дисертант формулює правила використання спеціалізованих термінів, які полягають в уникненні вузько спеціалізованих термінів, використанні спеціалізованих термінів у значенні, яке закріпилося за ними у тій сфері спеціальних знань, з яких вони запозичені, вживанні спеціалізованих термінів у граматичній конструкції, в якій вони відомі у сфері спеціальних знань, зміні значення спеціалізованого терміна при зміні його значення у сфері спеціалізованих знань.
У підрозділ 2.5. “Терміни іншомовного походження в Особливій частині КК України” об'єктом аналізу є терміни, запозичені з інших мов, у тому числі русизми. Дисертант вказує причини запозичення таких термінів, робить висновок, що використання русизмів, на відміну від термінів, запозичених з інших мов, необхідно всіляко уникати, оскільки вони суперечать правилам сучасної української літературної мови. А терміни, запозичені з інших мов, вплелися у лексику української мови та відповідають її правилам, їм. на відміну від русизмів, немає рівнозначної заміни в українській мові. Дисертант виокремлює випадки використання термінів, транслітерованих з російської мови: 1) пов’язані з дублетністю, коли одночасно використовується і русизм, і український замінник; 2) “чиста” дублетність, при якій використовуються лише русизми. Автор аналізує також проблему термінів, запозичених з інших мов, у проектах КК України, вносить конкретні пропозиції щодо усунення виявлених огріхів.
У підрозділі 2. 6. “Тавтологія в Особливій частині КК України” З'ясовується, що повторення термінів та термінологічних зворотів (тавтологія) є порушення вимог зрозумілості та стислості викладу. Автор розглядає тавтологію Особливої частини КК України виправдану та невиправдану (залежно від доцільності повторення певного терміна, термінологічного звороту), за формою та за змістом
- плеоназм (з урахуванням того, впливає чи ні тавтологія на зміст норми); просту і складну (за кількістю повторень термінів); відкриту і приховану (за характером повторень). Дисертант ілюструє кожен з виділених видів тавтології конкретними прикладами з Особливої частини КК України та наводить свої пропозиції щодо усунення тавтології у тих випадках, коли вона є небажаною. Критично аналізуються проекти КК України з точки зору наявності тавтології, вносяться відповідні пропозиції.
У підрозділ 2.7. “Помилки при побудові термінологічних зворотів Особливої частини КК України” дисертант розглядає помилки, пов'язані з порушенням порядку слів у реченні або порядку розташування компонентів складного речення, недоречним вживанням дієприкметникових та дієприслівникових зворотів, неузгодженням у числі однорідних членів речення, неправильним
вживанням дієслів, відмінків, невиправданим нагромадженням речень. Дисертант аналізує Особливу частину КК України, наводить приклади з чинного законодавства та проектів КК України, подає свої пропозиції щодо вдосконалення побудови термінологічних зворотів. ■
Розділ 3 “Проблеми вдосконалення понятійного апарата Особливої частини КК України” складається з трьох підрозділів та присвячений засобам вдосконалення понятійного апарата Особливої частини КК України.
У підрозділі 3.1. “Поняття і види засобів вдосконалення понятійного апарата Особливої частини КК України” з'ясовується поняття вдосконалення понятійного апарата з урахуванням обраного напрямку дослідження, тобто, під кутом зору вживання термінів і термінологічних зворотів, які використовуються для позначення його елементів, вказуються засоби покращення якості такого понятійного апарата. Автор зазначає, що відповідні засоби повинні застосовуватися законодавцем у процесі поточної законотворчості та при кодифікації законодавства. Дисертант, наводячи додаткові аргументи, виділяє такі засоби вдосконалення понятійного апарата Особливої частини КК України: 1) роз’яснення змісту термінів, які використовуються в Особливій частині КК України у “термінологічній” главі; 2) складання кримінально-правового тезауруса Особливої частини КК України; 3) проведення філологічної експертизи Особливої частини КК України; 4) укладання правил підготовки нормативно-правових актів, у яких були б спеціальні розділи, присвячені використанню термінів іншомовного походження, а також спеціалізованих термінів і термінологічних зворотів. Дисертант зазначає, що всі засоби покликані сприяти вдосконаленню понятійного апарата Особливої частини КК України, але зазначає, що у дисертації аналізуються лише перші два з вказаного переліку, як найважливіші.
У підрозділ 3.2. “Про “термінологічну” главу в КК України” з’ясовується те, яким поняттям і як повинні даватися визначення у законі. Дисертант вважає доцільним обмежити кількість визначень, пропонує встановити критерії відбору понять, які отримують легальне визначення. Пропонується давати визначення таким поняттям Особливої частини КК України: 1) власне кримінально-правовим поняттям; 2) спеціалізованим, які використовуються в Особливій частині КК України в іншому значенні; 3) загальновживаним, які використовуються у ній в значенні, відмінному від загальнопоширеного. Автор аналізує способи розміщення визначень кримінально-правових понять у чинному КК та проектах КК України, робить висновок про те, що законодавець застосовує різні прийоми їх розміщення, що є недоліком визначень у КК України. Дисертант аналізує теоретичні позиції щодо розташування визначень у нормативно-правовому акті, які зводяться до наступного: 1) винесення визначень за дужки та об’єднання їх в окремій статті, а також у примітці до статті чи у зносці; 2) об’єднання визначень у словнику до кримінального кодексу; 3) введення до нормативно-правових актів термінологічних глав. Автор є прихильником останньої точки зору, наводить додаткові аргументи на її користь.
Дисертант також аналізує пропозиції щодо розташування такої термінологічної глави в КК України і вважає, що: “термінологічна глава” повинна вміщуватися наприкінці Загальної частини, оскільки в Загальній частині вміщуються норми, спільні для конкретних складів злочинів, вміщених в Особливій частині.
Автор робить висновок, що у “термінологічній” главі повинні даватися визначення термінів і термінологічних зворотів, які використовуються у більшості статей, зупиняється також на питанні про назву такої глави. Уточнивши одну з наведених у лутературі позицій, автор пропонує назвати таку главу “Визначення термінів і термінологічних зворотів, які використовуються в КК України”.
У підрозділі 3. 3. “Тлумачний словник та кримінально-правовий тезаурус Особливої частини КК України: поняття, необхідність розробки і значення” підкреслюється важливість розроблення словників з роз’ясненням змісту кримінально-правових понять, їх теоретичне та практичне значення. На підставі аналізу спеціальної літератури дисертант висловлює пропозицію про створення кримінально-правового тезауруса Особливої частини КК України, під яким розуміє сукупність ключових слів, які містяться в статтях Особливої частини КК України та між якими існують наочно виражені характерні смислові зв’язки. У дисертації аналізуються такі зв’язки між термінами і термінологічними зворотами, на яких побудований кримінально-правовий тезаурус: синонімічні, ієрархічні (зокрема, родово-видові), асоціативні (зв’язок предметів, які є цілим та частиною, зв’язок предмета і процесу, зв’язок за протилежністю значень, причинно-наслідковий зв’язок). Автор робить висновок, що створення кримінально-правового тезауруса необхідно для стандартизації та уніфікації кримінально-правової термінології Особливої частини КК України.
У Висновках сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, вказане практичне значення розробленої проблеми, визначені шляхи вдосконалення кримінального законодавства України і подані конкретні пропозиції.
У семи Додатках до дисертації наведений перелік термінів іншомовного походження, русизмів Особливої частини КК України, способів тлумачення понять в Особливій частині чинного КК України та двох проектах КК України, понять, яким повинне даватися визначення у КК України, кримінально-правовий тезаурус Особливої частини КК України, а також анкета, яка пропонувалася практичним працівникам з метою дослідження термінологічного апарата Особливої частини КК України.
Основні положення дисертації викладені
У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:
1.Навроцький В., Тростюк 3. Тлумачний словник Особливої частини кримінального законодавства України. - Львів Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997. - 127 с.
2.Кримінально-правовий тезаурус: поняття, необхідність розробки та значення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 34. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка,. 1997. - С.196-200.
3.Тростюк 3. Щодо назв у понятійному апараті Кримінального кодексу України // Право України. - 1999. - №12. - С. 77-80.
4.Тростюк 3. Термінологічний апарат міжнародних актів кримінально-правового характеру // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Випуск 1. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 1999. - С.280-285.
5.Тростюк 3. Співвідношення понятійного апарату Особливої частини КК України з суміжними категоріями // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 1997. - С.420-427.
Анотація
Тростюк 3. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
У дисертації досліджується понятійний апарат Особливої частини КК України, зокрема, його знакове позначення - терміни та термінологічні звороти, сукупність яких утворює відповідний термінологічний апарат. Дається визначення понятійного та термінологічного апаратів, визначається їх співвідношення між собою та з іншими суміжними категоріями, сформульовані вимоги до понятійного апарата Особливої частини КК України. Характеризується понятійний апарат Особливої частини чинного КК України та проектів КК України, пропонуються засоби його вдосконалення. Обгунтовується необхідність введення у систему КК України “термінологічної” глави, де б визначалися кримінально-правові терміни і термінологічні звороти. Автором показана необхідінсть розроблення кримінально-правового тезауруса, а також зроблена спроба його складання.
Ключові слова: понятійний апарат, термінологічний апарат, термін, термінологічний зворот, Особлива частина.
Аннотация
Тростюк 3. А. Понятийный аппарат Особенной части Уголовного кодекса Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 08 - уголовное право и криминология; уголовноисполнительное право. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.
В диссертации исследуется понятийный аппарат Особенной части Уголовного кодекса Украины, его элементы: понятия и категории, а также их знаковое обозначение - термины и терминологические обороты, совокупность которых составляет соответствующий терминологический аппарат. Дается определения уголовно-правовых понятий, категорий, терминов, приводится классификация уголовно-правовых терминов с использованием различных критериев. В диссертации анализируются терминологические обороты, приводится характер взаимоотношений терминов, которые составляют такие обороты. Дается определение понятийного и терминологического аппаратов, определяется их соотношение между собой и со смежными категориями: теорией уголовного права, международных актов уголовно-правового характера, Общей части УК Украины, других отраслей законодательства и правоприменительной практики. Предлагаются моменты соотношения названных категорий с понятийным аппаратом Особенной части УК Украины.
Сформулированы требования к понятийному аппарату Особенной части УК Украины. Диссертант предлагает названия таких требований: официальный характер, четкость, понятность, единство терминологии, сжатость, а также дает подробную характеристику каждой из них. Характеризируется понятийный аппарат Особенной части действующего УК и проектов УК Украины под углом зрения соответствия наведенным требованиям.
Диссертант указывает, что названия в понятийном аппарате Особенной части УК Украины, кроме требований, предъявляемым ко всему понягнйному аппарату, должны соответствовать и специфическим: системность и
соотносимость. В связи с соответствием этим требованиям рассматриваются названия всего уголовного закона, его структурных частей (глав, статей).
Анализируется обеспечение единства терминологии в средине самой Особенной части УК Украины, соответствие терминов этой части терминологии других нормативно-правовых актов, обеспечение единства терминологии при внесении изменений и дополнений в УК Украины. Характеризируются также синонимия, дублетность, тавтология, термины иностранного происхождения, в том числе русизмы, а также ошибки при построении терминологических оборотов Особенной части УК Украины. В диссертации дается подробная характеристика ошибок при построении понятийного аппарата Особенной части УК Украины, проектов УК Украины, а также приводятся свои предложения по изменению тех или иных ошибок.
Диссертант дает определение средств усовершенствования понятийного аппарата Особенной части УК Украины. Среди таких средств отдельно выделяет
« 4
определение значений терминов Особенной части УК Украины, составление уголовно-правового тезауруса, правил подготовки нормативно-правовых актов, в которых были бы специальные подразделения, посвященные терминам иностранного происхождения, специализированным терминам.
Автор отдельно останавливается на первых двух. Обосновывается необходимость введения в УК Украины “терминологической” главы, где бы определялись уголовно-правовые термины и терминологические обороты. Диссертант предлагает свое название такой главы, наводит критерии, по которым должны отбираться термины и терминологические обороты, определения которых должны помещаться в «терминологической» главе. Автором показана необходимость разработки уголовно-правового тезауруса, анализируются отношения между понятиями Особенной части УК Украины, на которых должен строиться тезаурус, а также составлен такой тезаурус.
Ключевые слова: понятийный аппарат, терминологический аппарат термин, терминологический оборот, Особенная часть.
Annotation
Trostyuk Z. A. The concept device of Ukraine Criminal Codex Special Part. -Manuscript.
The thesis for the law sciences candidate degree in specialty 12. 00. 08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. The Kiev National Taras Shevchenko University.
In the thesis the concept device of Ukraine Criminal Codex Special Part is analyzed in particular, its sign marcs - the terms and terminological turns of speech, the totality of which forms a corresponding terminological devices. The definition of the concept and terminological devices are given in the thesis their correlation between cache other and with other adjacent categories is defined in this work the requirements of the terminological device of the Criminal Legislature Special Part are formulated here. The terminological device of the Ukraine Criminal Codex Special Part, the Ukraine Criminal Codex drafts and its means of improvement are characterized. The necessity of introduction in the Ukraine Criminal Codex system of the “terminological” chapter, where the criminal and legal terms and terminological turns cued be defined is also considered in this work. The author showed the necessity of creating the criminal-legal thesaurus and the attempt of its compiling was also made.
The key words: the concept device, the terminological device, term, terminological turns, Special Part.
