АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Пpoблeмы защиты несовершенннолетних в уголовном судопроизводстве»
НАЦИОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМШ УКРА1НИ ¡меш ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Романюк Андрш Богданович
УДК 343.224.1
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ НЕПОВНОЛ1ТН1Х У КРИМШАЛЬНОМУ СУД О ЧИНСТВ1
"пещальшсть 12.00.09 - кримшальний процес та кримшалютика;
судова експертиза
АВТОРЕФЕРАТ дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харшв - 2004
Дисертащсю с рукопйс
Робота виконана в юридичному шституп Прикарпатського уюверситету ¡меш Василя Стефаника, Мастерство осв1ти 1 науки Украши.
Науковин керюник:
Оф1щГпи опонсити:
кандидат юридичних наук, професор Басай Внстор Давидович, Прикарпатський ушверситет iмeнi Василя Стефаника, директор юридичного шстигуту, зав1дувач кафедри криминального права 1 процесу, заслужений юрист Украши.
доктор юридичних наук, професор Грошевий Юрш Михайлович, Акаде\пя правових наук Украши, вще-прсзидент;
кандидат юридичних наук, доцент Кожевшков Геннадш Костянтинович, Нацюнальний ушверситет внyтpiшнix справ, начальник кафедри кримшального процесу.
Провщна установа: Льв1вський нацюнальний ушверситет, кафедра кримшального процесу, Miнicтepcтвo осви-и 1 науки Украши, м. Льв1в
Захист вщбудеться " Ю " 2004 року о
годиш на заоданш спещал13овано'1 вчено1 ради Д 64.086.01 у Нацюнальнш юридичшй академи ¡меш Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харыв 24, вул. Пушкшська, 77.
3 дисертащсю можна ознайомитися у б1блютещ Нащонально! юрвдично! академи Украйш ¿меш Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харйв 24, вул. Пушкшська, 70.
Автореферат розюланий "¿7? " 2004 року
Вчений секретар спешал!зовано! вченоУ ради
Ы^---
Шештько В.Ю.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуалыпсть теми досшдасаиш. Входження Укршни у свгтове сгав-товариство вимагае узгодження национального законодавства та правозастосовчо! практики ¡3 вимогами \ижнародно-правових акпв, особливо у сфер1 забезпечення основних прав людини. Приеднання Украши до Конвенид про права датани обумовило внесения яисних змш до законодавства, що сгосуегься охорони прав неповнолптах, передбачення нових гаранпй £х належного розвитку, особливо у сфер1 кримшально-процесуально1 дальносп. Негативш тендениц розвитку злочинносп неповнолтпх обумовлюють той факт, що дедам бшыпе дггей ошшяються втягнупши в орбиту криминального процесу. Наявшсгь ряду впсових психофвюлопчних оссбливостей, несформовашсть особистосп, недостатня сощальна адапговатстъ нешвнолтпх роблягь '¿х надзвичайно сгфийнятливими до зовнштх вгопдав, насамперед непггивних. ГЦлвищена навггь за нормальних обсгавкн уразливклъ датей незшрно зростае в екстремальних умовах, якими для неповнолтпх можна вважати процедуру розслщування га розгляду справ у кримпольному судочинста. В силу цього поснлсну увагу повинно викликати забезпечення належних мехаиз\ив охорони прав та законних ¡нтсреав неповнолтпх у 1фишнальному судочинсш.
Найстотшшою з гаранпй охорони неповнолтйх е забезпечення 'ш права на захист вщ кримшального перешдування ц насамперед, права на квал1фпсовану правову допомогу з боку захисника. Ефекгившсть ¡нсппуту захисту в значнш \ripi вгошчасгься ягастю правових норм, яы регулюють мехашзм забезпечення права на захист в кришнальному процест 1 даяльшсть захисника. Проге слщ вцотачига наявшсгь певннх недолшв у правовому регулюванш захисту в кримшальному судочинспп, у тому чист 1 в справах неповнолтпх, зокрема, що сгосуегься забезпечення можливосп peaлiзauji' процесуальних прав захисника, моменту допуску захисника до справ и тощо.
Особливо помтшми е недол1ки законодавства щодо забезпечення права на захист неповнолггшм, яга не досягли вжу криминально! вщповшальносп, у справах про застосування примусових захода виховного характеру: хоча участь захисника у таких справах е обов'язковою, переважна бшышсть норм статей 44-48 КПК серед його гадзахисних називае -пльки пщозрюваного, обвинуваченого, гад-судного 1 засудженого, йиоруючи таких учаснимв кртннального судочинства як неповно.штга, ям не досягли вку крили катьно1 вщповщальносп.
Мають мюде 1 певш проблеми у правозасгосовчш сфер1, пов'язам п недолшига у робсгп оргашв, ям зщйснюють провадження у справ1, недостатньою правовою культурою неповнолтпх та £х законних представнигав, неягасною роботою самих захисниюв. Тому значний пггерес становшъ дослщження ефекгивносп захисту у справах неповнолтпх на сучасному егат та виявлення комплексу фaктopiв, що впливають на р1вснь ефекгивносп.
Проблеми забезпечення неповнолтпм права га захист та ддяльшсгь
захисника у справах неповнолптах в наукових прадях радянських га украшських процесуалспв переважно розглядалась в контекста або загальних проблем захисту та /цяльносп захисника (пращ М.С. Сгроговича, А.Л. Ципгана, Г.П. Саргасяниа, О.Д Бойкова, Т.В. Варфоломеево! та ш.), або загальних положень провадження в справах неповнолшпх (Н.1. Гуковсько!, АЛ. Долгою!', Л.Л. Каневського, В.В. Леоненка, ММ. Михеенка, Г.М Мшьковського, Г.М. Омельяненка та ш.).
Певним аспектам захисту у справах неповнолптах присвячеш окре\п дисертащйш робота та монографи (е.Г. Гшбов, В.1. Слсан, Н.С. Макеев, ЮЛ. Сгецовський, В.В. Титаренко), проте опубл1коваш вони були ще в 60-70-х роках минулого столггтя. Кр1м того, нов1 сощально-еконошчш умови. суттом змши законодавсгва, в тому, чист кримшалъно-процесуального, робота над проектом нового Кримшально-гтроцесуального кодексу вимаганлъ комплексного наукового доопдження правового регулювання захисту неповнолггшх у криминальному судочинсш, зо крема, питания щодо права на захисг неповнолтйх, що не досягли в1ку кримшально! вщповцщльносп, у справах про застосування гфимусових захода виховного характеру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертащя виконана вщповщно до плану наукових дослщжень кафедри криминального права 1 процесу юридичного шетшуту Приьарпатського ушверситепу 1м. В.Стефаника „Актуальт проблелш боротьби та попередження злочшшосп". Тедш дисертацц затверджена ршенням Вчеши ради Прикарпатського ушверситету ш. В.Стефаника 28 вересня 1999 року, протокол №2.
Мета 1 завдання досгЦджешш. Метою дисергацшного дослщження е комплексний науковий аналЬ теоретичних 1 практичннх проблем здшенення захисту неповноттшх у кримшальному судочинсш Украши, виявлення прогалин та недолдав. у правовому регулюванш даного питания, а також розробка та обгрунтування пропозицш щодо вдосконалення як правових норм, так \ практики захисно\' дхяльносп у справах неповнолшпх. Мета дисертащ иного дослщження обумовлюе вирндення таких завдаяь наукового пошуку:
. - з'ясувати сощальну 1 правову природу необхщносп посилено! охорони прав та законних штересда деповнолптах у кришнальному судочинсш;
- виявиги особливосп забезпечення права неповнолггшх на захисг,
- визначити спсциф1ку захисту в справах про злочини нeпoвнoлiтнix 1 в справах про застосування примусових захода виховного харакгфу;
- вдшенити анашз ступеня самоспйносп захисника при вибор1 правово'1 позицц по справ1 та прийнятп процесуальних рцнень у справах неповнолптах 1 пор1вняги йога з вщповщним ступенем у справах повжгатшх пщозрюваних, обвинувачених, пщеудних;
- виявиги основш проблеми законодавчого врегулювання та практики здшенення захисту,у справах неповнолп-шх;
- визначиги ршень ефекгивносп захисту в справах нсповнолшпх на сучасному етат;
- з'ясувати головш факгори, яга впливакхгь на ефектившсть захисту в справах неповнолптах;
- виробптн практичш рекомекдаци, спрямоват на вдосконалекня правових норм, що регулюють захист у справах неповнолптах, та пщвгацення якосп захисно! дцяльносп як форми реатащи даних норм.
Об 'ектом досл1дження е право на захисг у кртннальному судочинста та особливосп його забезпечення у справах неповнолптах.
Предметом дисертацпшого досшдження виступають система правових норм, що регулюють порядок здшснення захисту в справах неповнолгшх практика 1х засгосування, а також дяльшсть захисникв по данш категори справ.
Методами дослвджешга у дисертаци виступають тага загальнонауков1 та конкретно-науков1 метода газнання: далекгичний. пор1внялыю-правов1гй. систешю-струкгурного акшзу, формага>но-юридичний, сходження в1д загального до конкретного, статистичний, дослщження документов, експертних ощнок та шпп методи.
Далекгичннй метод е базовим методом дослщження, що обновив вивчення захисту неповнолгггах у криминальному судочинста не як окремого правового явища, а якпроцесу, найпешше пов'язаного з сощальними процесами в крана, що ними визначасгься \ чинить зворотний валив, розвиваегься разом, з ними. Пор1вняльно-правовии метод застосовустъся при ана^ поглвдв науковщв на тт чи ¿нип правов! поюптя, зо крема <]>>таци крилпнального процесу, завдання захисника у справах неповнолшпх, понятга ефективносп захисно! /пяльносп, показнигав та критерий ефекгавносп; при тервнянт правового регулювання Отфемих гаггань захисту в справах неповнолггшх в Укранп та деяких заруб1жних державах. Формально-юридичний метод використовуегься при лопчшй обробщ правових норм, яга складають шетитут захисту в справах неповнолтп.х. Для визначення м!сця та ро.т1 правових норм, що регулюють дашьшстъ захисника у справах неповнолптах, у кргешнально-процесуальному прав1, а також з метою тлумачення окремих норм засгосований метод сисгемно-аруктурного анашзу. За допомогою методу сходження вщ абстрактного до конкретного проблеми захисту в справах неповнолптах в окремих випадках доашджутоться виходячи з наявних знань про аналопчш загальш проблелт захисту в кримшальному судочинствг При характеристшц практики засгосування законодавства, що регулюе предмет досшдження, використовуегься статистичний метод, який дас змогу встановити галыасга показники даяльносп захиснигав у справах неповнолптах. Для збору емп1ри1шо1 шформади застосовуклъся також соцюлопчш методи -документального анагазу та експертних ощнок
Наведет методи дослщження базуються на принципах об'екгивного та всеб1чного анат1зу процеств та явшц суспшьного розвитку, що маюгь шеце в сфер1 правового регулювання захисно! даяльносп в справах неповнолтох. ■
Наукова новизна дисертаци полягае у тому, що робота е першим комплексним дисергащйним дослщженням, в якому вщповщно до нацюнального законодавства Украши, вимог «¡жнародно-правових акпв аналзуюгься проблемы захисту у справах про злочини неповнолггшх, а також проблемы забезпечення права на захист неповнодтпм, що не досягли в!ку кримшально'1 вщповщальносп, у справах про засгосування примусових захода виховного характеру.
До найбшып значущих результата, яи вщображають новизну дисфгащйно! робота 1 внносягься на захист, належать тага положения:
- всгановлено, що специф!ка забезпечення неповнолпнш права на захист у крнмнальному судочинсга виктикана наявшстю у них вжових психофЬюлопчних особливостей;
- запропоновано конкретш мехашзми узгодження украшського законодавства щодо захисту неповнолтггах з вимогами вщповщних м1жнародних норм, а також загазичення передового досвщу заруб1жних кра!н у цьому пиганнг.
- отримала подалышй розвигок концепцк взаемозв'язку та протилежносп кримшально-процесуальних функцш захисту та кримшального переслщування у зв'язку з розширенням змклу осганньо! за рахунок дальносп особи, що провадагь донання, слщчого, прокурора по доведению причстносп неповнолинього, що не досяг вку крим1налыю1 вщповщальносп, до вчинення суспщьно-небезпечного даяния;
- уперше в 1фнй1шально-процесуальнш наущ гаддано дослщженню питания про забезпечення права на захист неповнолгтнш, що не досягли вшу кримшально! вщповщальносп, у справах про засгосування примусових захода виховного характеру;
- доведено необхщшсть розгляду неповнолтшого, який не досяг вшу кртпнально1 вщповщальносп, у справах про засгосування примусових захода виховного характеру, в якосл суб'екга кримшального процесу, який вол од с правом на захист в кримшальному судочинсш, та запропоновано законодавче йога позначення спещальним термшом „г^ишет";
- запропоновано концепцию стввщношення публ1чного га диспозигивного в дальносп захисника неповнолггаього;
- аргуменговано пропозшдю щодо необхщносп передбачення в кргопнапьно-процесуальному законодавсга норм про недопустим!сть зайнятгя захисником позицд всупереч позици свого пщзахисного, у раз! яйцо той заперечуе свою вину або наполягае на меняли сво'ш винносп;
- обфунтовано пропозицЬо про здшенення оргатзащйних захода з боку держави з метою сприяння спещагазацй адвоката на представництв1 неповнолггшх;
- запропоновано напрямки подальшого вдосконалення законодавства, яким всгановлюегься момент допуску захисниыв до учасп в спраи, ад крема обфунтовано необхщгаегь допуску захисника з моменту реатьно'1 затрози порушення прав та законних штереелв особи у зв'язку з и кри.\инальшш
переслщувшшям;
- подано конкрегт пропозицц щодо удосконалення законодавсгва про порядок провадження у справах про застосування примусових заходш виховного характеру в зв'язку з недостатньою 1птистю законодавчого регулювання цього питания;
- розроблено методику та систему показшпав для досщдження е(|>екпгвносп механвму захисту у справах непов но лигах;
- проведено достижения ефекгивносп правовпх норм, що регулюють захист у справах неповнолтшх, та ефекгивносп процесуатышГ даяльносп захисниюв у справах ща категорй та зроблено висновок про невисокий р1вень е(|>ектив[шсп захисту;
- визначено комплекс факгор1в, ям негативно впливають на ефекгившеть захнсту в справах неповнолшах, та запропоновано кошфетш заходи щодо Ух усунення.
Практично значения отриманих результата!. Сформульоваш в робот: науково обгрунговаш положения, висновки, пропозицц 1 рекомендаш маюгь безпоссредню практичну спрямовашсть 1 можуть бути використаш:
а) в науково-дскхшдницьий робот1 - як матер1ал для обговорення та продовження наукового дослщження проблем захисгу нeпoвнoлiтнix у кртинальному судочинствг,
б) у правотворчш сфер1 - при розробпд нового Кримшально-процесуатъного кодексу Украши, удосконаленш чинного законодавсгва. Пропозицц' щодо внесения змш та доповнень до чинного законодавсгва були направлеш дисертантом у Комитет Верховно! Ради Украши з питань законодавчого забезпечення правоохоронно! ддяльносп;
в) у правозастосовчш сфер! - як рекомецдаци для вдосконалення процесуальноТ дишьносп захисниюв у справах неповнолтпх та органов 1 службових ойб, яга зшйснююгь провадження у цих справах
г) у навчальному процеа - при викладанш курав „Кримшальний процес Украши", „Адвокатура Украши", спещалышх куров, а також при науково-доапдшй робот! студенпв [ пщготовщ навчально-методично! лггератури.
Апройшця результатов днеертацй! Теоретичм положения, висновки та практичт рскомендацц, яи. шсгягься у данш науково! робоп обговорювалися на кафедрах кршпнального права та процесу й теори та ¡сгори держави i прав;) юридичного факультету Прикарпатського университету ьмеш Василя Сга})аника, а також були опршподнеш на репональнш м1жвуз1вськш науковш конференцц молодих вчених та асгаранпв "Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини 1 громадянина в УкрашГ (м. 1вано-Франгавськ, квггень 2002 р.), шжнароднш науково-практичнш конференцц', присвячешй 125-лптю Белгородського державного ушверсигету „Актуальные проблемы рефоршфования правовой системы Российской Федерации" (м. Белгород, Росля, 2002 р.), науково-практичшй конференцц, присвячешй 10-й
р!чнищ заснування юрцдичного шстигуту Прикарпатського ушверсиппу 1меш Василя Сгефаника (м. Гвано-Франивськ, жовтень 2002 р.).
Результата дисертацшного дослщження використовуються також пщ час проведения занял, з кримшального процесу в юридичному шсппуп Прикарпатського университету 1м. В.Стефаника Дисертангом розроблено програму 1 чигаеться спещальний курс „Захист неповнолпих у кримшальному судочинсш Украши".
Публисацй. Основш положения дисертаци опублйсоваш в шести наукових сгатгях, п'ягь з яких - у фахових наукових виданнях, I двох матер1алах науково-пракгичних конференций.
• Структура дисертаци обумовлена метою 1 завданням дослщження, вщповвдае лопщ наукового пошуку 1 складаегься з вступу, трьох роздшв, що шстять ом пщроздтв, висновмв, списку використаних джерел та додатйв. Повний обсяг дисертаци - 206 сгоршок, 27 з яких займають список використаних д жерел та ппсть додатгав.
ОСНОВНИЙ ЗМЗСТ РОБОТИ
У встуга. обгрунтовуегься акгуальшсть дослщження, зв'язок з наукови\ш програмами, планами, темами, визначаюгься об'екг, предмет, мета. \, завдання, формулюегься наукова новизна, розкривасться теоретично \ практична значения отриманих результапв досшджсння, наводиться дам про алробадцо результата достижения. М1сгяться вщомосп про мльгасть опублшованих наукових праць.
Роздал перший ,3агальш наложения здшенешш захисту нспогшшшшх у кримшальному судочинспи" складаегься з двох щороздипв та присвячений дослцркенню природа особливостей захисту неповнолптах у кримпыльному судочинсш Украиш, визначенню пошптя та змклу права на захист як головно! гарант дспримання прав та законних шгересш неповнолггнього у кримишльному процеа.
У пцфшдЬи 1.1. „Гумашстичш та загальноправов! внтоки особливостей захисту неповнооитшх у кримшальному судо'пшстш" досавджено природу посиленого захисту неповнолпих в кримшальному судочиясга. Дисертант робить висновок, що в основ! особливостей забезпечення неповноликм права на захист у 1фимшальному процеа лежать 1х вков1 ф1зюлопчш та психолопчш особливосп. В поведанщ неповнештшх проявляются вшда особливосп (днтслекгу, ваш, емоцш), пов'язаш, зокрема, з недостатньо ще розвинутим вмшням аналпувати, визначати справжнш змюг того чи шшого фасту у величезному потощ шформаци, рсшбратися в складшй жштевш апуаци, що вимагае вибору з галькох вар1анпв поведшки, а також проти стоят зовшшшм впдивам. Наявшсгь цих та шших особливостей дигани обумовлюе специфшу пщходу до ща сощально-вково! групи фактично у вслх сферах суспшьного жипя. Надевичайжп важливосп набувае реал1зацш такого пщходу в несприягливих, екстремальних, стресових сшуащях, зокрема у кртпнально-процесуешьному провадженш.
Необхщшсть посшгеного захисту нешвнолггшх обумовлюегься також цщим рядом зовнипшх по вщношенню до них чиннигав, ад>ке благополуччя щдростаючого поколння безпосередньо залежшъ вщ становиша у державт В УкраМ вщбуваються складш сошально-еконоличш процеси, що супроводауються негативными сустльиими явищ, ям не можуть не позначатись на становищ} дггей. Ц1 явшца суггево позначаклъся на сташ злочинносп в У крана. Так, за минулий рж було виявлено понад 32 тис. злочишв, вчинених неповнолгпоми або за 1х учаспо. засуджено бшьше 20 тис. неповнолтох. А враховуючи велику трупу неповнолтах, що не досяпни вшу кртпнальноУ вщтовщальносп, вчинили суспшьно-небезпечш дцяння, передбачеш Кримшальним кодексом Украши, можна пщрахувати, що через систему кришнального судочинства Украши протягом останнього десятилптя щopiчнo проходить до 40 тисяч неповнолтах. Цей факт виклмкае занепокосння з огляду на загрозу „звикання" значно! частини неповнолтах до 1фимшально-процесуально1 процеяури, а також через небезпеку порушення 1х прав га ¡нгереов гад час провадження у справг У зв'язку з цим кртинально-процесуальне законодавство встановлюе таким неповнолтпм додатков1 гарант охорони ¿х прав у пор1внянт з повнолтплш щдозрюваними, обвзшуваченими, гадсуднимн. Найсутгевшшм з-по\иж цих мехашз\ив, вважае автор, е право на захист.
У щдроздш 1.2. „Право на захист та право на захисшпга як гараштя забезпечешш пр;ш неповшштшх у кртпнальному процеа" розгладзегься понягтя, злист права га захист та права на захисника у справах неповнол1тшх. визначаегься 1х роль у охорот прав та законних ¡нтереав неповнолтах у*иснигав процесу.
Право неповнолтах на захист у кришнальному судочинстта мае ту ж юридичну природу, що й ашлопчне право повнолгпох гадозргованих, обвинувачених, пщсудних, але забезпечуегься додатковими гаранпями, обгрунгованими у дисертацп.
Право на захист вщрЬняегься вщ права на охорону прав та законних ¿нгереов шших учасшшв процесу за ознакою „цшьового" характеру захисту: воно е необхщним дая захисту вщ 1фимшального переслщування. Функцш кртнналыгога переслщування включае в себе порад з обвинуваченням й пит (}юрш1 процесуальноГ даяльносп, яю викликаюгь необхщшсть захисту, зокрема пщозру у вчиненш злочину, процесуальну даяльшсгь слщчого, прокурора у справах про засгосування примусових захода медичного та виховного характеру. Звщси правом на захист володиоть ж неповнолпта щдозрюваш, обвинувачеш, пщсудш, так i нсповнолтд, що не досягли в1ку криминально!" вщповщатьнослт. Об'еднуе цих учасшшв процесу те, що обом цим категориям неповнолтах ставиться у вину вчинення певного суспшьно-небезпечного ддяння, передбаченого Кримшатьним кодексом Украши, провадження у справ1 пов'язане з можлив1стю засгосування до них захода процесуального примусу, а таке провадження може закшчигись певним негативним результатом: — для пщозрюваних.
обвинувачених, пщсудних - це засудження i покарання, а для неповнолнмх, що не досягли вку кримшально!' вцшовщэльносп - засгосування примусових заходш виховного характеру.
Право га захист неповнолтггах, що не досягли вку криминально! вщповь дальносп, поки що не стало предметом наукових досшджень. Автор робитъ висновок, що такий неповнолпшй е суб'екгом криминального судочинства i суб'екгом права на захист з вщокремленим процесуально-правовим статусом. В робоп обгрунтовусться пропозищя про внесения змш та доповнень до законодавства щодо передбачення конкретного обсягу прав такого неповнолгтаього. Очевидно також, що законодавче позначения такого суб'екга термшом "особа, яка вчинила суспшьно небезпечне даяння у виц вщ одинадцяги рогав i до виповнення в^ку, з якого можлива кримшальш вщповщзльшеть'', е недосконалим в силу свой громвдкосп та незручносп у використанш. Тому пропонуегься позначити цього суб'екга термшом ,дел1нквент" (у переклада з латинсько! - „правопорушник"), що певною Miporo вщображае суть йога становища.
Отже, право на захист - це сукуптстъ процесуалъних прав суб'екта, щодо якого здШснюеться кримшальне перетдуеання, яю дозволяють йому особисто чи з допомогою захисника eidcmoioeamu позицт про свою невинуватють, спростовуеати (повтетю чи частково) 'твердження про причеттсть до сусптьно-небезпечного дЫння, паполягати наменшш винноспй, а також здшенювати охорону своюс прав та законних inmepecie.
Враховуючи BkoBi особливосп неповнолтшх, в перелшу вах процесуалъних прав, що складають змюг права на захист, головним i найефекгивншшм е право на захисника.
Роздал другой „Особливосп здшенешш захисту иеиовнолгтшх у криминальному судочинствГ' складасться з трьох гадроздшв i розкривае специфшу правового рехулювання захисту в справах неповнолгтшх та процесуально! даяльносп захисниив нсповно.ттгах.
У пщршдш 2.1. „Загалып положения учасп захисника непошюл1т-нього у кримшальиому судочинспн" аналнустъея роль, призначення захисника у криминальном}' судочинсш. Призначенням захисника у кримшатьному судочинста слщ вважати здшенення функцц захисту, тобто надання правово! допомоги ocoöi у здшенент нею захисту вщ ¡фтпнального переслщування.
3 питаниям про роль захисника перекликаегься i проблема визначення його процесуатьного статусу, яка передбачае з'ясування його мюця серед ¡нших суб'екпв кримшально-процесуально1 дошьносп та ступеня процесуально! самостшносп ща особи, виходячи з тих прав та обов'язгав, якими надпяе його законодаведь. В дисергаци розглядаютъея pbm точки зору на цю проблему', яю зустр1чаюгься в наущ: „захисник - помтчник суду" (МО. Чельцов), „захисник -представник обвинуваченого" (М.С. Строгович, Г.П. Сарисяни, П.С. Ельгацд), „захисник - самоспйний учасник процесу" (В.Д Гольдинер, A.C. Матв1енко,
Л.Т. Ульяною). На оакш 1х анашу автор робить висновок, що процесуальна фцура захисника поеднуе в с об! ознаки як самоспйного учасника процесу (виб!р засоб1в, методики, тактики захисту), так i предсгавника обвинуваченого, з чиею думкою вш зв'язаний при здшсненш шгащповшальншшх процесуальних дш та вибор! правово! позици у справь Ключовим кригер1ш, який вюначае гадтримання того чи шшого погляду на процесуальне становище захисника, с ставлення до проблеми колпзи правових позицш захисника та йога щдзахисного.
Диссртант дотримусться усталено! на сьогодт думки про недопуспмсть колш правових позицш захисника та йош щдзахисного, яйцо останнш не визнае себе винним. При цьому в1к нсповнолпнього не повинен вццгравати роль: навгть позищя малолпнього про свою непричеттсть до вчинення сусшльно-небезпечного дошня мае бути обов'язковою для захисника. Наявшсгь численшк дискусш з приводу колвй позищй захисника 1 щдзахисного викликана неврсгульовашспо цього пигання у законодавсш. Тому дисертанг пропонуе передбачити в КПК норм}' про недопусттйсть зайняггя захисником позици всупереч позици свого щдзахисного, у раз1 якщо той заперечус свою вгагу або наполягае на меншш свош винносп. Кр1м того, слщ передбачити обов'язок судщ та суду в рай виникнення колЬи м1ж правовими позищями захисника та щдзахисного вказати подсудному на це 1 роз'ясшгги право замши даного захисника.
У той же час автор допускае розбтжносп мЬк захисником та шдзахисним у питаниях вибору засоб1в та способ1в захисту. При цьому ступшь процесуально1 самостшносп захисника вщ свого неповнолпнього щдзахисного е бшьшою у пор!внянш з ступенем аш осп имело по вцщошенню до швнолпмх щдзахисних.
Щодо ступеню самостшносп захисника неповнолггмх, яю не досягли вшу кридигольноГ вщповщальносп, у справах про застосування примусовнх захода виховного характеру, то захисник при вибор1 засоб1в 1 такгичних пршгом1в захисту малолггшх не зв'язаний з точкою зору щдзахисного, кр1м випадгав, коли, на його думку, матолшпи досяг того piвня розвитку, що дозволяе йому уевщомлювати змет та значения вчинюваних захисником процесуальних дш.
Поряд Ь визначенням процесуатьного статусу захисника надшичайно важливим е встановлення завдань, ям стоять перед захисником у кримшальному судочинста. В рамках дяльносп захисника по здшененню захисту неповнолтшх у криминальному судочинста видшяються там основщ завдання:
1) з'ясування обепшин, що спростовуютъ гадозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключакяь кртннатьну вщповдальшегь гадозрюваного, обвинуваченого, гадсудного, засудженого - тобго участь у доказуванм (частина 1 статп 48 КПК Утфаши);
2) надання гадаахисному необхщно! юрвдично! допомоги (часгина 1 статп 44 та частина 1 статп 48 КПК Украши);
3) захист прав та законних штереов гадозрюваного, обвинуваченого, гадсудного (частина 1 статп 44 КПК Украши).
Кр1м того, на основ1 аналву рол1 захисника у конгексп вимог про посилену охорону прав та законник штеролв дггей у сфер1 криминального судочинства, автор додагково видшяе специф1чне завдшня захисника саме у справах неповнолггшх, - вжиття вах передбачених законом засобш захисту для усунення, в1двернення негативного впливу офщшно1 процедуры кримиюльного процесу на формування особи неповнолгтнього. Перебування у сгановшщ переслщуваного у кримшалыйй справ^ навлъ коропсочасне затримання чи арешт, поява у неповнолгтнього тавра судимост залишають у диттош певний слщ, часто травму, що негативно позначаегься на подальшому и ф1зичному та псюачному розвитку. Тому у зм!ст даного завдання захисника входить з'ясування можливост звшьнення неповнолпнього вщ кримшально! вщповщальносп чи покарання у залежносп вщ конкретно! процесуально! сшуацц, вжття захода для вщвернення негативного впливу окремих процесуальних дш на неповнолгтнього тощо.
У гадроздш 2.2. „Особлнвосп та проблем! и ниташш учасп захисника у справах неновнолшпх" акценгуегься увага на ряда особливостей правового регулювання учасп захисника у справах неповнолггшх. Так основною вщмшшстю вщ провадження в справах повноштшх пщозрюваних, обвинувачених, щдсудних е обов'язюшсть учасп захисника у век справах неповнолггшх.
кнуклъ кошфетш мехашзми, за допомогою яких у кожнш справ1 неповнолпшм забезпечуегься обов'язковий захисг. 1) обов'язковий вступ захисника у справу з момешу, передбаченого у стагп 45 КПК Украши; 2) неможшшсть вщмови неповнолгтнього вщ допомоги захисника; 3) обмеження випадюв вщмови захисника вщ пришитого на себе захисту; 4) обов'язкова участь захисника в певних процесуальних дах; 5) безумовшсть скасування вироку суду три недотриманш правила про обов'язков1сп> учасп захисника у справах неповнолггшх
На пракпод часто спостсрцастъся формальне виконання вимога закону про обов'язкову участь захисника на досудовому слщсш. Так, ¡з вивчених дисертангом 214 справ про злочини неповнолггшх лише у восьми захисники брали участь у сшдаих дах, учасп. у яких не е для них обов'язковою. Тому, на думку автора, вшценазваш мехашзми потребують удосконалення. Так, момент, з якого захисшпс допускасться до справи, слщ перенести на бшьш раншй етап провадження - з момешу порушення кримшально! справи проти особи, а також з момешу, коли з'являеться реальна загроза порушення прав та законних штереслв певного суб'скта процесу - навпъ якщо справа була порушена за фактом злочину. Це дозволил» не допускати сшуаци', коли слщчий пред'являе обвинувачення 1 заынчуе досудове слщство у межах одного-двох дшв 1 для захисника не залишаегься реально! можливосп вплинути на хщ досудового слщства.
Дощльно встановига обов'язкову участь захисника у певних слщчих дах - очних ставках, вщгеоренш обстановки та обставин подо, пред'явленш для вгазнання, 1 особливо при ознакомлена неповнолгтнього з посгановою про призначення експертгои та висновком експерта. Необхщно повернута у КПК
вилучену у 2001 рощ норму про обов'язок вщповщальних оаб повщомляти захисника про час I шсце провадження слщчих дш, в яких той мае право брата участь, а статп, що регламетують порядок проведения конкретних слщчих дш слщ доповниги нормами, яга б зобов'язували вшцезгаданих оаб повщомляш захисника про час 1 мгсце проведения цих слщчих дш.
Враховуючи, що у контингент! неповнолтях злочинщв переважають вихщщ з неблагополучних 1 малозабезпечених слмей, значна 1х частина користуегься послугами захисниюв, призначених у порядку статп 47 КПК Украши. Тому першочерговим е заддалня удосконалення порядку компенсаци адвокатам за роботу в справах за призначенням. Пропонуеться для цього звернутися до досвщу заруб1жних краш, де сгворюються спещальш фоной для доплата послуг адвоката за призначенням.
Не можна згодигись з висловленими свого часу у лп-ератур1 поглядами про недощльтстъ шсппуту обов'язкового захисту в силу того, що участь захисника обмежувала певш права гадзахисного. На даний час в законодавсти усунуп будь-яга тага обмеження, пов'язаш з наявшспо у особи захисника. Той ({»акт, що в проанатзованому дисертантом законодавсш окремих краш (Ммеччини, США, Кащди, Япони) вщсутш норми щодо обов'язковосп учасп захисника у справах неповнолптах, не повинен бути прикладом для наслщування, осюльки додатков1 гарант прав та свобод людини школи не е зайвими. В результат проведеного опшування предсгавниюв трьох основних функцш кримшального процесу - адвоката, слщчих I прокурор1в та судщв, бшышсть у вах трупах опиганих висловилась за доцщьшсть такого шсппуту (64 з 68 адвоката, 41 з 42 суд щв та 31 з 47 слщчих 1 прокурор1в).
Дисертанг вщстоюе думку, що обов'язкова участь захисника у справах неповнолптах е головним елеменгом реатзаци режиму посилено! охорони прав та законних пггереав при забезпеченш дашш, щодо яко! здшснюегься провадження в справ^ права на захист.
У пщроздоп 13. „Особливосп та проблеми правового регулюваиия учасп захисника в справах про застосувания примусових захода виховного характеру" увага зосереджена на питаниях, яга поки що не були предметом повнощнних наукових дослщжень - питаниях правового регулювання учасп захисника у справах про застосувания примусових захода виховного характеру.
Провадження у цш категори справ у рамках криминального судочинства з'явилося лише у 1994 рощ, тому в силу наявносп ряду недолиав воно потребуе юготного вдоскоиалення та теоретичного опрацювання.
Насамперед, враховуючи вимогу закону про обов'язкову участь захисника у справах про застосувания примусових захода виховного характеру, дисертант розкривае суть понятгя „справа про застосувания примусових захода виховного характеру" 1 робить висновок, що цим термшом позначають: а) вид процесуатьного провадження; б) життеву апуацио, яка стала предметом розгладу правозастосовчого органу; в) систематизовану сукупшсть документа, матер1аш,
абраних у встановленому законом порядку в зв'язку Ь здшсненням проваджешм.
Дисертанг обгрунтовуе, що початком провадження у таий справ! сад вважати момент, коли вщповщно в законом з'являюгься гпдсгави для постановки питания про застосування щодо конкретного неповнолггнього примусових захода виховного характеру. Саме з цього моменту стае очевидною перспектива даного процесу - винесення ршення про застосування до цього неповнолпнього примусових захода виховного характеру. При цьому автор вважае недоцшьним ¡снуючий порадок, за якого паралельно зщйснюються провадження у кришнальнш справ1 та справ1 про застосування примусових захода виховного характеру сгосовно одного 1 того ж дання та однш 1 -па ж особи. Якщо е досгатш шдсгави вважати, що сусшльно-небезпечне дання вчинене дел1нквентом, то немае потреби порушувати кримшальну справу, а лише справу про застосування примусових захода виховного характеру. Якщо про вчинення сусшльно-небезпечного дання делшквснгом стане вщомо вже гад час досудового слщства, то кримшальна справа повинна бути защита 1 одночасно порушена справа про застосування примусових захода виховного характеру. Якщо ж у крим1нальнш справ1 про злочин невелико!' тяжкосп, вчинений неповнолггшм вперше, встановлено, що виправлення неповнолггнього можливе без застосування покарання, вважаемо, що провадження у кримшальнш справ1 теж необхщно закриш 1 порушити справу про застосування до цього неповнолггнього примусових захода виховного характеру.
Звертають на себе увагу шш недолки законодавства. Так, майже вел норми КПК Украши, яи регулююгь порядок дальдосп захисника, його процесуальний статус, стосуюгься кримшальних справ щодо шдозрюваних. обвинувачених, гадсудних. При цьому не зщдуегься про ¿нших оаб - суб'екпв права на захист, 301фема, оаб, щодо яких вирццуегься питания про застосува{шя примусових захода виховного чи медичнош характеру. Тому на пракгищ застосовусться аналопя закону, коли права захисника, якими вони володцоть щодо пщозрюваних, обвинувачених, пщеудних, наланлъся 1 захисникам делшквенпв. Праге аналопя закону не завжди здатна ефекгавно забезпечига заповнення законодавчих прогалин. Тому дисертант пропонуе розшириги законодавче визначення поняття захисника, встановивши, що „захисником с особа, яка в порядку, встановленому законам, уповноваэюена здшенювати захист прав / законник ттересш тдозрюваного, обвинуваченого, тдеудного, засудженого, виправданого, особи, щодо яко1' виршуетъея питания про застосування примусових заходш виховного чи медийного характеру або застосовано таю заходи, та надання ш необх1дно'1 юридичноХ допомоги при проваджсин/ криминально? справи, справи про застосування примусових заход1в виховного чи медийного характеру. Окр1м того, доцшьним ввдасгься 1 ввдлення норм, ям регламенгуютъ порадок провадження в справах неповнолггшх у окрему главу Кримшально-процесуального кодексу.
РоздЬт третш „Ефестившсть захисту у справах неповнолших"
складасться з двох гадроздшв 1 ставить за мету ощнку ефекгавносп захисту в справах неповнолитах
У шдроздш 3.1. „Понятти, ц1п, критери та показники сфекшвпосп захисту нсновналшпх у кримшалыгому судочннстш" дасгься загалыы характеристика понятая сфективносп правових кггсгорш - правового регулювання, права, провоза стосу ванн я, процесуально! дальносптощо.
Природно, що суспшьство 1 держава защкавлеш у надежному здшсненш захисно'1д1яльноспу кримшальному судочинспм, адже це повинно призводиги до досягнення сусшльно-корисно! мети. А отже, гснуе необхщшсгь у постшмй перев1рщ -дпатносп цього виду процесуально! дяльносп досягати ща мети, шшими словами, - у ощнщ ефекгавносп захисно! дальности
На основ1 проведеного ашипзу дисертант дае визначення ефекгивносп захисту як ступеня досягнення захистом поставлених перед ним цшей. Робота по вгсначенню ефекгавносп захисту основним свош завданням мае з'ясування (}к1кгор1в, яю негативно впливають на досягнення захистом налйчених завдань, та гх нейграл1зацш чи усунення. Визначення ефекгавносп правового регулювання забезпечення неповнолтшм права на захист дошльно досилджувлти через ощнку ефекгивносп правових норм, що регулюють дальтсть захисника 1 черс5 дослщження ефекгивносп процесуально! дятьносп захисниюв.
Для розробки програми дослцркення ефекгивносп необхщно визиачитись з ключовими тершнами, яи повинш засгосовуватися при дослщженм: ,.цш". „критерц", „показники".
Цщь (мета) в найбшыд загальному вигляд - це „передбачення у свщомосп результату, на досягнення якого спрямоваш до". Дисертанг тдгримуе думку тих вчених (Ельинд, Морщакова, Пегрухш), ян вважають тсрмш „пшъ" за сво!м зшстом синошшчнимтермшу „завдання". ЦЫ захисту можугь буги ганцевк проложш та безпооередш. При цьому юнцевими цшями автор вгонае завдання захисника у спраш, назвам у пщроздш 2.1. До безпосередшх завдань захисника у справ1 можна, . наприклад, вщнести отримання максимуму корисно! доя неповнолггнього щдзахисного шформаци шляхом учасп у процесуатьних док, подання докгщ учасп в ьх збиранм, перев1рщ та ощнщ, контроль за закошпстю дш опдчого, прокурора, судщ, шших учаснимв процесу, що проявляегься через заявления клопотань, зауважень, скарг тощо. Прошжнтш цшями захисниив е, наприклад, вплив на прийнягтя позитивних для пщзахисного р^шень слщчим при закшченш досудового слвдства, судцею на стада попередньош розгляцу справи.
Для оцшки ефекгавносп будь-якого правового явиша с.*пд насамперед визгачитися, що лежатиме в основ! ща оцшки, на гвдсгси чого моши робнти висновок про наявшсгь чи вщсутшсть ефекгивносп та про и стушнь. Такими категор1ями в лгтератур1 називаклъ критери та показники. Автор не пщгримуе думку про тотожшсть цих понять, що висловлюегься окремимн вченими (Г.М. Шаф1р, Я.С. Аврах, ЯД Чулюган 1 ш.). Критерш ефекгивносп правових категорш, в тому чист 1 захисту в справах неповнолггшх, завжди один -
стввщношення лиж поставленими перед щею катсгор1ею завданнями 1 оприманими результатами. Чим бшьше результата дальносп категори на-ближаються до поставлених перед нею завдань, тим, вщповщно, ефекгившшою е од категор1я, 1 навпаки. А термш „показник ефекгивносп" слщ вживати для позначення шформаци, виражено! у кшьисному виглящ, яка унаочнюе стутнь досягнення правовою катсгор1ао поставлених перед нею . завдань. Показники ефекгивносп в свош сукупносп .повинш якнайповшше виражати 1фитерш ефекгивносп, харакгеризуючирЬш його сторони.
У щдроздип 3.2. „Методика дослоджения ефектшшосп захисту в справах ншoвнdлiтIrix та його результат" автором даеться обфушування методики дослщженш ефекгивносп захисту в справах неповнолгтшх. та хщ 1 результата цього достижения.
Розробка методики вивчення ефекгивносп кримшально-процесуальних норм починасться з виявлення метода, що спроможш дата позигивш результата у дослщженш ефекгивносп захисно! дальносп.
Важливими е теоретичш метода - ¿сгоричний, поршняльний, лопко-юридичиий, метод системного анашу 1 т.д - при дослщженш ефекгивносп правових норм, шстшупв, галузей права. Так, дат метода можуть використовуватись для визначення ефекгивносп законопроекпв ще на стади '¿х пщготовки та обговорення, для розробки ппотез, яким пщпорядкований виб1р напрямюв, об'екпв кошфегаих метода емгаричного дослщження, для виявлення умов (факгор1в) ефекгивносп. При цьому автор вщзначае, що прюригетними методами досшдження ефекгивносп будь-якоУ правово! категори повинш буш емшричщ метода. При проведенш дано го досшдження дисертанг використовував тага метода: статистичний, метод анашзу докуменпв (кр ими иль них справ та справ про застосування примусових захода виховного характеру), спостереження, експергне ошпуванняу форш анкетування.
Важливим при проведенш подбного дослщження е правильний виб1р показнигав, яи б якнайповшше характеризували ефекгившсть захисту в справах неповнолтпх. На основ1 анализу запропонованих рядом вчених показнигав дисертанг запропонував власну систему показнигав, а саме:
- стввщношення загально! илькосп справ з кшьиспо тих в них, де захисник брав участь у процесуальних дах, участь в яких не е обов'язковою;
- стввщношення загально! илькосп слщчих дй, у яких захисник брав участь, згальгасто слщчих дш, у яких захисник дав активно; ~ .
- стввщношення загально! кшькосп випадгав учасп захисника у справах ¡з загальною ильиспо поданих захисником клопотань, заяв, скарг, спрямованих на покращення сгановиша пщзахисного;
- стввщношення загально! илькосп поданих клопотань з гальюспо задоволених, частково задоволених та вщхилених, з розподшом по стадах та в загальюму;
- стввщношення позици захисника 1з змшами обвинувачення протягом
провадження у справг,
- сшввщношення позици захисника з остаточним риненням у справ1 (з врахуванням розггощу справи у апелящйшй та касащйгай шстанщях);
- стввцшошення илькосп справ, у яких позищя захисника розшшлась з в!фоком суду, з кшьгаспо оскаржень за укисло захисника;
- стввщношення кшькосп справ, у яких жодних клопогань та заяв захисником заявлено не було, з юльюспо випадюв закриття цих справ, винесення виправдуватьних вироюв, виюпочення з обвинувачення окремих пункпв, перекват ф1 кацн дяння на менш тяжке з Ьвщативи слщчого, прокурора, суду.
Будь-який Ь наведених показниюв, якщо його розглядати у вщрим вщ шших, не здатний нести об'сктивну ¡нформащю про ефектившсть дяльносл захисника. Тш>ки комгсгексне £х викорисгання з виведенням статисгичних законошрносгей може вшобразиги реальну роль захисника у встановленш ¡стшги по справ!.
3;х результатами проведеного дослщжекня дисерганг робигь висновок про невисокий ршень ефекгивносп захислу неповнолптах у криминальному судочинсш. 1з 214 опрацьованих дисергангом випадках учасп захисниюв у справах про злочини неповнолтпх вони взяли участь лише по 6 кримшальних справах (майже 3 %) у 8 "необов'язкових" аццчих даях. Дуже рщко захисники корисгуються правом задавати загашшня на дошггах - лише у 18 справах з 214 (8,4%). В ус1х шших випадках участь захисника мала вигляд просто! присутносл шд час дошпу його пщзахисного. Щодо заявления ктопогань, з уах дослщжених справ у 62 справах (29 %) було заявлено 84 клопотання, з яких 60 (71%) подано на стада досудового слщства, 124 (29%) - в суд. При цьому з поданих на досудовому слщсш60 ктопогань задоволено 27 (45%), 4 (6,7%) - частково задоволено I 29 клопогань (48,3%) вщхилено. Якщо характеризувати сшввщношення позищй захисниюв з осгаточними ршеннями суда по справах, то зби- мав м!сце у 62 % справ, часгковий збц- - у 17 %, а розбЬкносп - у 21 % справ. Мають мгсце випадки за!фштя кримшальних справ I засгосування до неповнолтах примусових захода виховного характеру з ипщативи слщчих, прокурор!в, хоча захисник не знаходив пщстав доя вщповщного звернення. Апелящйне та касацшне оскарження захисниками вироюв суддв по справах неповнолптах, яю не збижлъся з йс позищао, на пракппд траилясгься дуже рщко. Серед вивчених справ лише по п'яти (2,3%) захисники взяли участь в оскаржент вироив, як правило, пов'язаних ¿з засудженням до реального позбавлення воль
До аналопчних висновюв приводил, узагальнення думок експерлв -адвокалв, судщв та прокурор1в 1 слщчих При цьому представники вах труп експерпв у свош бшьшосп уточнили, що акгившсть захисншав прямо залежигь вщ форми учасп у справ1 - за угодою та за призначенням.
На пщстав1 проведеного дослщження автор наводить перелж умов, що негативно впливають на здшснення захисту неповнолптах у кримшальному судочинсга. Сюда належать:
- недошки та порушення пщ час проведения досудового сщдсгва -основна маса слщчих дш часто проводиться до пред'явления обвинувачення. вщповщно адвокат немае можливосп реально вплинути на хщ досудового слщсгва;
- недол1ки законодавства - вщсутшсть передбаченого в закош обов'язку слщчого повщомляти захисника про час \ мюце проведения слщчих дш щодо йога пщзахисного;
- спецЦячний шдад до ощнювання роботи оршпв, що ведуть досудове слщство - окрс\и обгрунтоваш клопогання захисниив щодо закргатя справ, виюпочення оьремих етзода з обвинувачення, переквашфшацпо вчиненого вщхиляюгься, так як закриття справи або змша обвинувачення в бж зменшення на досудовому слщсга тракгуються як недолжи в 1х робоп, I в окремих випадках можугь бути пщставою дтя застосування дисцишпнарних сгягнень до '"винних";
- незащкавлешсть захисниив у робоп за призначенням - низький р1веиь оплати за проведеиу роботу в цш категори справ з боку держави;
- вщносна носкладмсгь (шаблоншсгь) справ щодо неповнолтих - по багатьох справах (особливо при вчиненш злочину вперше) захисник заздалегщь передбачае ймов1рний результат розгляду справи - звшьнення вщ кримшально1 вщдовщальносп або вщ покарання, 1 не „викладаегься". Пщвшцена на загатьному фот акгивтсгь захисниив спосгериаегься, як правило, у справах про злочини, де е реальна перспектива засудження неповнодинього до реального позбавлення ваш.
До умов ефекгавносп можна вщнесга 1 деяга шип факгори, яга проте не наспльки впливаюгь на ефекшвшсть захисгу - втручання у далыпсть захисниив законних представниив, недолши в робоп захисниив, виб1р гадзахисним неадекватно! позици у справа
Для пщвшдення ефекпшносп захисту в справах неповнолгтмх необхщно вжиги захода до усунення, нейтра-пзацц, послабления перел1чених умов, що впливаюгь на ефекшвшсть.
У висновках стисло сформульоваш основш положения га пропозици, досягнул за результатами дисертацшного дослщження. У дисертаци наведене теоретичне узагальнення I нове виршення наукового завддння, що виражаеться у комплексному анашз1 теоретичних 1 пракгачних проблем захисту в справах нсповнолшйх у крилинальному судочинсш, а також розробщ та обгрунтуванм пропозицш щодо вдосконалення правових норм { практики захисно! дальносп у справах неповнолтйх.
Зокрема, основними висновками е:
1. Зщйснення захисгу неповно.тттх у криминальному судочинсш мае сво! особлив осп, яга вишшвакпъ з специф1ки социального 1 правового статусу неповшштнього, в основ1 якого лежать вков! особливосл психоф1зюлопчного розвигку неповнолггшх.
2. До нсповнолшлх суб'екпв кртинального судочинства, яга володооть правом на захисг, належать неповнолггш гадозрюваш, обвинувачеш, пщсудш та
неповнолта, ям не досягли вшу крил-и нальнем вщповщальносп у справах про засгосування примусових захода внховного характеру;
3. Процесуальний статус захисника у справах неповнолггшх мае певш особливосп пор1вняно з провадженням у справах дорослих;
4.1снуе потреба у вдосконалент чинного законодавства, зокрема:
- момент допуску захисника до учасп в cnpaßi перенести на бшыы ранга етапи досудового слщства, зо!фема, за рахунок визнання особи, щодо яко! порушено кримпшльну справу, щцозрюваним, а також надання права на захисника ocoöi, щодо яко! застосовуються да, що евщчать про здшенення щодо не! кримпшльного переслщування;
- передбачити у закош обов'язок oci6, ям здшеннжпъ досудове слщство, повщомляги захисника про час i Micue аадчих да, що виконутоться за участю його щдзахисного, за клопотанням шдаахисного чн самого захисника;
- виключиги правову норму, яка надэе захиенш^ право вщмовитись вщ прийнягого на себе захисту;
- доповниги персик слщчих дш у справах неповнолггмх, в яких участь захисника е обов'язковою, очною ставкою, пред'явлениям для вгазнання, вщгворення обстановки та обегавин поди та призначення експертизи щодо неповнолггнього;
- вдосконалиги порядок призначення адвоката у справах oci6, яю нсспроможш в силу малозабезпеченоетт запросиги захисника.
5. Ефекпшгасгь захисту в справах неповнолггшх на сучасному етат е невисокою.
6.1снуе рад об'екгивних i суб'ективних умов, ям негативно впливають на ефектившеть захисту в справах неповнолггшх, яга вимагаюгь вжитгя вщповщних захода для ix нейтратзаци, послабления чи усунення.
OCHOBHI ПОЛОЖЕНИЯ ДИСЕРТАЦП ВЩОБРАЖЕН1У ТАКИХ ПУБЛПСАЩЯХ АВТОРА:
1. Романюк А.Б. Деяга проблеми правового регулювання учасп захисника у справах неповнолшпх//Часопис Кшвського ушверситету права. -2003. -№3. - С.62-67.
2. Романюк А.Б. Оргашзащя захисту неповнолггнъх в кримшальному судочинсш США // BicHHK Льв1вського Нацюнального ушверситету. Сер1я юридична. - 2003. - № 38. - С. 500-508.
3. Романюк А.Б. Процесуальний статус неповнолггшх, ям не досягли вшу кри\пнально! вщповщальносп, у 1фимшальному судочинста Укра!ни та проблеми забезпечення ш права на захист // Акгуальш проблеми вдосконалення чинного законодавства Укра!ни. - 1вано-Франмвськ: "Плай" Прикарпатський >таверсигегш. В. Сге(})аника. -2001. - Випуск 5. - С. 139-144.
4. Романюк А.Б. Проблемы питания законодавчого регулювання учасп захисника у справах про засгосування примусових захода виховного характеру // Акгуальш проблеми вдосконалення чинного законодавства УкраУни. -
1вано-Франгавськ: "Плай" Прикарпатський ушверситет 1м. В. Сгефаника. - 2Ш2. -Випуск9.-С. 146-151.
5. Романюк А.Б. Здшснення адвокатом захисту за призшченням у кримшальних справах // Акгуальш проблеми вдосконалення чинного законодавства Украши. - 1вано-Франювськ "Плай" Прикарпатський ушверситет м. В. Сгефаника. -2000. - Випуск4. - С. 158-162.
6. Романюк А.Б. Понятгя та суть справ про засгосування примусов их захода виховного характеру // Науюта записки. Сер1я .Лраво". - Острог: Нащональнийутвсрсигет„Острозька академ1я", 2002. -ВипускЗ. - С. 297-303.
7. Романюк А.Б. Сравнительная характеристика законодательного обеспечения права на защиту в уголовном судопроизводстве Украины и России // Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации. Часть Ш. Материалы научно-практической конференции. - Белгород: Белгородский государственный университет, 2002. - С. 104-110.
8. Романюк А.Б. Обов'язюхысть учасп захисника - одна з найважлившшх гаранпй законности та об'ективносп провадження у справах неповнолггшх // Нов1 Цившьний 1 Кримшатьний кодекси - важливий етап кодиф1кацц законодавства Украши. Матер ¿али науково-практично! конференци. -1вано-Франгавськ, 2002. - С.250-254.
АНОТАЦШ
Романюк А.Б. Проблеми захисту неповнолггшх у криминальному судочинсш. - Рукопис.
Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спещальшспо 12.00.09 - кримшальний пронес та кргоиналгстика; судов;! експертиза. - Национальна юрвдична академш Украши ьмеш Ярослава Мудрого. -Харгав, 2004.
Дисертащю присвячено проблемам правового регулювання захисту в справах неповнолшпх у кримшальному судочинсш. Розглянуто ({икгори, що визначаютъ необхщшсгь посиленого захисту неповнолггшх, розкрито сутшсть, зшст 1 значения права на захисг 1 права на захисника у справах неповнолшпх. Висвгглено питания завдань захисника у данш категорй справ, особливосгей його процесуального статусу. Розглянуто питания захисту у справах про засгосування примусових захода виховного характеру. Здшснено анагпз правових норм шстшуту захисту в справах неповжштшх. Проведено дослщження ефективносп захисту неповнолшпх у кримшальному процеа. Сформульовано ряд пропозшдй щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовчо! практики з метою пщвищення ефективносп захисту неповнолггшх.
Ключоти слова: неповшштнш, неповнолгтшй, що не досяг в1ку крим1нально! вщповщальносп, захисник, справи про злочини неповнолггшх, справи про засгосування примусових захода виховного характеру, ефекгившсгь захисту.
АННОТАЦИЯ
Романюк АБ. Проблемы защиты несовершеннолетних в уголовном судопроизводстве. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09. - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2004.
Диссертация посвящена комплексному и всестороннему исследованию проблем защиты несовершеннолетних в уголовном судопроизводстве. Рассматриваются факторы, которые обуславливают необходимость усиленной охраны прав и законных интересов несовершеннолетних во всех сферах общественной жизни, и в первую очередь в уголовном процессе. В качестве главных гарантий обеспечения такой охраны рассматривается право на защиту и право на защитника по делам несовершеннолетних. Раскрыты понятие, сущность и значите этих процессуальных прав. Сделан вывод о наличии в уголовном процессе двух отличных друг от друга по своему процессуальному положению несовершеннолетних участника, которые пользуются правом на защиту, а именно несовершеннолетие подозреваемые, обвиняемые, подсудимые, а также несовершеннолетние, не достигшие возраста, с которого наступает уголовная ответственность.
В работе рассматриваются разные взгляды ученых и делаются собственные выводы о роли защитника в уголовном судопроизводстве, его процессуальном положении по делам несовершеннолетних.
Исследуется вопрос о процессуальных задачах защитника по делам несовершеннолетних, на основании чего делается вывод что среди таких задач следует рассматривать: участие в доказывании, предоставление юридической помощи, охрану трав и законных интересов и специфическую задачу защитника несовершеннолетних - использование всех законных средств защиты дЛя предотвращения и устранения негативного влияния официальной процедуры уголовного процесса на формирование личности несовершеннолетнего.
Обязательность участия защитника по всем делам несовершеннолетних рассматривается как важная гарантия обеспечения охраны прав и законных интересов, а также законности и объективности производства по такой категории дел. В то же время обосновано предложение об усилении эффективности обязательной защиты путем усовершенствования правовых норм, которые регулируют осуществление защиты в уголовном процессе вообще и по делам несовершеннолетних в частности.
В работе поднимается вопрос осуществления права на защиту несовершеннолетних, не достигших возраста уголовной ответственности, по делам о применении принудительных мер воспитательного характера Указывается на недостатки правового регулирования производства по этой категории дел.
Проведено исследование эффективности защиты по делам
несовершеннолетних, которая определяется как соотношение целей защиты и фактически достигнутых результатов. Рассматривается вопрос о понятии целей защиты, критериев и показателей эффективности, с использованием конкретно-социологических методов опроса экспертов, документально го анализа и ряда других методов. На основании полученных результатов сделан вывод о невысоком уровне эффективности защиты по делам несовершеннолетних и приведен перечень главных условий эффективности - факторов, которые отрицательно влияют на достижение адвокатом своих задач в уголовном судопроизводстве. К таким условиям, в частности, относятся недостатки и нарушения во время производства досудебного следствия; изъяны законодательства: специфический подход к оцениванию работы органов досудебного следствия; незаинтересованность защитников в работе по назначению и т.д.
В диссертации сформулированы предложения и рекомендации по усоверпкнствованию уголовно-процессуального законодательства и улучшению практики защитной деятельности по делам несовершеннолетних.
Ключевые слова: несовершеннолетний, несовершеннолетний, не достигший возраста уголовной ответственности, защитник, дела о преступлениях несовершеннолетних, дела о применении принудительных мер воспитательного характера, эффективность защиты.
ANNOTATION
Romanyuk АВ. The problems of juvenile defense in criminal procedure. -Manuscript
Thesis for a Candidate's Degree by specialty 12.00.09 - criminal procedure and criminalistics; forensic examinatioa - the National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudriy. - Kharidv, 2004.
The thesis is devoted to the problems of legal regulation of defense in juvenile cases in criminal procedure. In the thesis there are factors that determine necessity of the intense juvenile defense considered, the essence, content and significance of the right of defense and the right of counsel in juvenile cases are explored. The work enlightens questions on defense aims in these cases, peculiarities of the procedural status of a juvenile defender. One of the main problems considered in the thesis is defense in cases on compulsory educational measures application. The analysis of legal norms regulating juvenile defense is made. Besides the exploration of an effectiveness of juvenile defense is made in the work A number of proposals as to improvement of current legislation and practice are formulated with the purpose of the juvenile defense' effectiveness increase.
Key words: juvenile, juvenile under the age of criminal responsibility, defender, cases on juvenile crimes, cases on compulsory educational measures application, effectiveness of juvenile defense.
