АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовое регулирование взаимоотношений городского Совета с субъектами предпринимательства»
Па прака рукопису
УСТИНЕПКО Вогодтяф Апатолійоаич
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄІШІДОСИП МІСЬКОЇ РДДГ1 З
СУБ’ ЄКГАШ ПІДПРІЕ!ЛЩГЕЛ
Спеціальність 12.00.04 - господарсмсе пршю; арбітражній
процес
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата вргідіїчшк наук
Робота виконана в Інституті економно-правових досліджень НАН України
Науковий керівник - ¡¿амутов В. К., доктор юридичних. . наук, професор, академік НАН України .
Офіційні опоненти - Михайлін С. 3., доктор юридичних наук, профессор
Борденвк В. І., кандидат юридичних наук
Провідна організація - Одеський юридичний-інститут при •
Одеському університеті
Захист дисертації відбудеться " 10 " ювтня 1995 р.
о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 068.18.14 при Київському університеті їм. Тараса Шевченка (252017, м. Киів-17, вул. Володимирська, 60, юридичний факультет)
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету їм. Тараса Шевченка ( вул.
Володимирська, 58)
■ Автореферат розісланий " ") 1995 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук,
доцент ^ Шибіко ЕП.
- з -
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТНЖ В умовах радикального реформування економіки і будівництва правової держави особл:шу роль починає відігравати правотворчий досвід регулювання відноснії органів влади, в тему числі органів місцевого самоврядування з суб'єктами -господарювання, більшу частину яких являють суб’єкти підприємництва. У зв’язку з цим виникає чимало питань, пр вимагаюггь законодавчого розв’язання. У той же час відчувається брак чіткого наукового підходу до регулювання вказаних суспільних відносин.
Проблеми регулювання взаємовідносин міських Рад та їх
«
органів з суб'єктами підприємництва тісно пов'язані а питанням про правосуб’єктність міста, оскільки розгорнутого висвітлення проблема правосуб'єктності' міста в юридичній літературі т ке отримала. Між тим питання регулювання відносин суб'єктів підприємництва з міськими Радами народних депутатів, незважаючи, на їх велику актуальність, зд не підлягали всебічному дослідженню в- науці господарського права. Окремі питання розглядались у роботах з державного, конституційного, адміністративного, фінансового права.
Як свідчить проведений аналіз, у діяльності міської Ради та п виконкому переважають господарські питання, в певній мірі місто виступає як територіальна господарська корпорація, міськрада виконує функції конференції цієї корпорації, а виконком - функції п правління. .
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мета дослідження полягає в розробці концепції правового регулювання взаємовідносин
міської Ради і її органів із суб’єктами підприємництва у
-4-
нових економічних умовах. *
Виходячи іа вказаної мети, дисертантом були поставлені наступні завдання: . .
- теоретично визначити суб’єктний склад досліджуваних
відносин; ' .
- визначити роль міської Ради в міському
територіально-господарському комплексі і господарських
правовідносинах, які складаються на території міста;
- дослідити існуючі та запропонувати нові юридичні
форми, щз є посередниками відносин суб’єктів підприємництва з міською Радою. .
МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДКЕННЕ При виконанні дисертаційного дослідження використані методи наукового пізнання: соціологічний, статистичний, історичний,
логічний, порівняльно-правовий та інші. ’
Автором вивчена економічна, історична і юридична література (із загальної теорії права, державного,
господарського, земельного та адміністративного права), проаналізовано діюче законодавство, шр регулює взаємовідносини міської Ради з суб’єктами підприємництва, судова практика, опубліковані статистичні дані з діяльності органів місцевого самоврядування і суб’єктів підприємництва, матеріали робочої групи по доробці Закону про місцеве
самоврядування, у діяльності якої дисертант брав участь.
У дисертації узагальнено досвід правового регулювання взаємовідносин міських Рад ряду великих міст України й Російської Федерації, інших. країн із суб'єктами підриємиицької діяльності. У ній використано результати аналізу конкретних нормативних актів місцевих Рад народних
депутатів, які регламентують їх відносини із" суб'єктами підприємництва, а також різноманітних юридичних форы, ср опосереднюють ЦІ ВІДНОСИШ. '
» .
Теоретичну базу для зроблених у дослідженні висновків склали праці відомих правознавців: Г.Е Барабашева, ЕС. Бондаря, а І. Борденюка, ЕФ. Погорілко, А.С. Васильєва, Р. К. Давидова, М. -Орзиха, 11Л. Баймуратова, 11 Смола, І. Бутко, ад. Волкова, а а Лаптева, а К. іймутова, ас. Мартом' яноза, С.З. Михайліна. Т.К. Швзороза, Г.а Пронської, А.и. Серебрякова та ін.
НАУКОВА НОВИЗНА дисертації визначаються тим, ш во::а являє собою перше комплексне дослідження теоретичних 1 практичних проблем правового регулювання господарським правом взаємовідносин міської Ради із суб'єктами підприємництва ь нових економічних умовах. ‘
У дисертації обгрунтовуються і виносяться нг захист такі положення:
1. Міська Рада у широкому розумінні, тобто у сукупності усіх п органів та організаційно-правових форм, посідає ознаки, властиві суб'єктові господарського права. Ряд питань міського життя успішно мол® розв’язуватися за умови визнання міської Ради суб’єктом господарського права, оскільки вирішення господарських питань, господарське забезпечення розвитку міста займає основне місце в її діяльності. Сама вона при цьому як носій складної правосуб’єктності не втрачає інших своїх прав і обов'язків.
2.. Особливий правовий статус міської Ради дозволяє говорити про п провідну роль у міському територіальногосподарському комплексі, значний вплив на
-б-
господареькі правовідносини, що створюються на території міста.
а Доцільним і правомірним е укладення місько» Радою господарських договорів з підприємствами та іншими суб'єктами підприємництва! розташованими на території міста» про їх господарську участь у соціально-економічному розвитку міста. Одночасно слід було 0 прийняти нормативний акт про порядок укладання, виконання та припинення господарських договорів з підприємцями, щр господарюють на підвідомчій міській Раді території. Таїзаі нормативним актом могло б бути відповідне Шлскзння, затверд-тйио Кабінетом Міністрів України.
4. Передача об'єктів із загальнодержавної власності до
комунальної, тобто у власність певного міста (територіального колективу), вже є актом роздержавлення, і такі об’ екти не повинні охоплюватися державними програмами приватизації.
Питання відчуження цих об'єктів повинні розв'язуватися самими міськрадами.
5. Не лет лові приміщення, зайняті об'єктами соціальної інфраструктури, підлягають передачі у міську власність, а ті, щр будуються ке за рахунок державних коштів, повинні мати правовий статус, щз дозволив би .їх використання лише за прямим призначенням, передбаченим планами забудови і розвитку міста, незалежно від форми власності і власника
6. Міська Рада повинна мати право виступати учасником об’єднань підприємств і організацій, цр дозволить їй безпосередньо впливати на соціально значимі види діяльності великої кількості суб'єктів господарювання. •
7. Міське право як дисципліну або спецкурс доцільно вивчати при підготовці як фахівців з вищою юридичною освітою,
так і у галузі муніципального менеджменту.
НАУКОВЕ І ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ роботи полягає в тому, ШР ВИСНОВКИ і рЄІСО!.!ЄНДаЦІ 1, ЯКІ В "IIIЯ містяться, можуть бути використані в процесі подальшого удосконалення: законодавства про місцеві Ради народних депутатів; легальної правог орчості місьішх Рад народних депутатів та їх органів; практики взаємовідносин- Рад народних депутатів і їх органів із суб’єктами підприємництва та іншими суб'єктами господарювання. ' .
Матеріали дисертації можливо такох використані у навчальному процесі з курсу державного управління і самоврядування, конституційного права і при етапні спецкурсу з міського права.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ! положення дисертації викладені автором в опублікованих роботах і обговорені на засіданнях відділу Інституту економіки промисловості НАН України та засіданнях вченої ради Інституту економіко-правових досліджень НАН України. ..Боки відсбраяені також у тезах доповідей. і виступів на наукових конференціях, що проводилися Інститутом економіки промисловості НАН України, Інститутом економіко-правових досліджень НАН України, Донецькії).) держазним університетом. Міжнародній східноукраїнській конференції з питань муніципального уряду.
Пропозиції автора про комплексне урегулювання питань, що відносяться до компетенції міської Ради і пов’язані з відведенням і подальшою експлуатацією земельних ділянок суб'єкта»,і підприємництва за посередництвом укладених договорів соціально-економічного партнерства (про участь у
-8- .
соціально-економічному розвитку міста) втілені у практику Донецької, Улкіївської та . інших міських Рад. Широкого застосування набули такод пропозищі про утворення .при міських Радах або їх виконкомах Рад підприємців, розробку програм сприяння підприємництву. Подібні Ради створені в ряді міст Донецької області, у багатьох з них проводиться робота з розробки програм сприяння підприємництву.
Структуру дисертації визначають мета і завдання дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
ЗМІСТ РОБОТИ '
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається міра розробленості теми;' мата і завдання, методологічна, теоретична та інформаційна основи, наукова новизна і практичне значення роботи. '
У глаьі пераій - "Міська Рада як суб'єкт правовідносин" аналізується сучасна економічна і юридична література яка місто розглядає у декількох аспектах. Це- зводиться до розгляду його я;< об’ єкту управління, цілісного соціально-економічного комплексу територіальної господарської підсистеми, як комплекс елементів • соціально-економічної системи, територіально-виробничого • комплексу,
адміністративно-територіальної одиниці цілісного
соціально-економічного організму, що охоплює економічну, соціальну та матеріально-просторову підсистеми, як соціально-господарський і територіальний комплекс, виробничий
. -9- ' .
підрозділ у структурі народногосподарського комплексу країни, як складний багатог&чузевий комплекс, гр охоплює сферу матеріального виробництва і об'єкти соціально-культурного призначення різкої відомчої підпорядкованості. Виходячи із цього, в дисертації обгрунтовується висновок про те, ар місто слід вважати цілісною соціально-економічною системою,
ТЄрі1Т0р1аЛЬН!М ГОСПОЛарСЬКИМ КО'СТЛеіКО!,!.
За останні десятиріччя господарська компетенція міських Рад народних депутатів розпарилася. Це дало всі підстави називати їх органами господарського керівшисгва і навіть центрами територіальних господарських систем.
Дійсно, якцз розглянути иіську Разу з точім зору господарського права, то íft властиві всі ознаки суб'єкту господарського права:
- певна організація (організаційна' єдність);
- за нею закріплено майно (майнова самостійність); -
- вона наділена господарсыаши права}.« і мав обов'язки (господарська компетенція);
- вона відповідає за результати.своєї діяльності і шта звертатися за захистом порусеиих прав.
Реалізуючи свої господарські права, міська Рада виступає і як свого роду підприємець. Це зумовлюється тим, що і міські Ради, і суб'єкти підприємництва в ролі суб'єктів права, зокрема господарського, махтгь права і переслідують однакову мету - отримання прибутку. Проте яіазо для суб'єктів підприємництва одержання прибкутку є основною метою, то для міської Ради це далеко но так. Із самого характеру правосуб'єктності міської Ради, и повновагонь і завдань, безумовно, випливає основна мета задоволення соціальних,
духозних. матеріальних та інших запитів населення, що проживає на території міста
Господарська практика свідчить, що закріплені. в гаконодавстві повноваження міської Ради на виконання важливих функцій атом вступу в договірні відносини із підприємствами, що ке є комунальною власністю, малоефективні.
У зв'язку з цим дисертант пропонує„снуючий стан виправити доповненням законодавства нормою про надання ухвалам міських Рад сили планового акту. При цьому слід визначити відсоток від основної виробничої програми підриємств (об’єднань), організацій, у межах, якого міська Рада могла б встановлювати свої завдання з відшкодуванням витрат на їх виконання.
Визначення . місцевого •’ самоврядування у законодавстві України дозеоляє зробити висновок про те, ер ' місцеве самоврядування в певній мірі е частиною державного управління в загальнодержавному масштабі, але з меншим ступенем залежності від центральної влади, з більшим ступенем свобода у виборі методів реалізації існуючих повноважень, що дозволяє територіальним колективам міст захищати свої права в судовому порядку, в тому числі і стосовно органів державної влади. .
На думку дисертанта, повноваження (права) міської Ради як органу самоврядування можна розділити на дві великі групи. До першої належать права внутрішньоорганізаційної діяльності Ради, які помітного впливу на зовнішніх суб'єктів не мають. До таких повноважень відносяться питання організації діяльності сесій та засідань виконкомів міських Рад, обрання органів Ради та посадових осіб Ради, виконкому тошр. Другу
групу складають повноваження, реалізуючи, яка міська Рада і 'її оргаїш вступають у правовідносини з іншими зовнішніми суб’ єктами права - громадянами, підприємствами, установами,
<
організаціями, або ріпоння, ср приймаються шп/лі, зачіпають інтереси згаданих суб’єктів.
Проведені автором дослідження дозволяють зробити висновок про подвійну правову природу міської Ради. З одного боку, вона виступає як орган самоврядування, з другого - як представник державного управління.
. У юридичній та економічнії! літературі в.тл склалися поняття територіально-господарського комплексу та самоврядування. Головними суб'єктами територіалько-геспсдарського самоврядування є місцеві Ради народних депутатів - як основні лак-іаі місцоеого (територіального) самоврядування і підприємства
- як самоврядні господарчі суб'єкти, розширення повновага;;’, перших 1 других пов'язано із загальнім процесом демократизації управління, його децентралізації. Принципи самоврядування дозволяють підприємствам у їх діяльності широко використовувати право на самостійне визначення структури, штатів, розв’язання соціальних проблем колективу підприємства, вирішення багатьох виробничих питань.
Здійснюючи Функції центрального органу, ер відповідає за задоволення потреб м^ста, органу, відповідального за комплексний соціально-економічний його розвиток, міська Рада має право формувати з урахуванням цього плани підприємств (об’єднань), організацій місцевого господарства, а також розміщувати різні замовлення на договірних засадах на підприємствах незалежно від їх форми власності та відомчої підпорядкованості. При цьому практика господарювання свідчить про те, :кс
-12- . Еказані познов&гяння слід доповнити механізмом реалізації. Ураховуючи це. автор пропонує, зокрема, включити суб’єкти господарювання до складу місцєеого господарства шляхом укладання тристороннього договору про це між міською Радою, суб-"ектом господарювання та вишим органом (міністерством, відомством); установити порядок реалізації права міської Ради на скасування .дозволу на експлуатацію і створення економічного об' екту. ■. . .
Таким чином, реалізуючи свою компетенцію, здійснюючи . координаційні та управлінські функції, міська Рада тим самим займає центральне місце в міському територіально-господарському комплексі, відіграє в ньому провідну роль. Крім того, в сучасних умовах спостерігаються деякі явища, які дозволяють пркпущати, rao відбувається процес формування комплексної галузі права - міського права, подібного до магдебурзького чи давньоруського міського права. .
Другий розділ роботи " Участь міської Ради у господарських правовідносинах з суб’єктами підприємництва" присвячений проблемам господарських правовідносин, які існують у міської Ради з суб'єктами підприємництва.
Правовідносини міських та інших Рад народних депутатів і їх органів з підприємствами їх комунальної власності та іншими суб' єктами підприємництва, що повністю або частково підпорядковані Раді народних депутатів, у юридичній літературі 8 господарського права висвітлені слабо. Це обумовлюється зовсім недавньою появою у законодавстві самого поняття комунальної власності і недостатнім виявом протиріч, що виникають між міською Радою і суб’єктами підприємництва міської комунальної власності. Необхідно конкретизувати термін "комунальна рлас-
ій сть" у законодавстві, чітко визначити, які об'єкти мусять бути передані містам у ході розмежування загальнодержавної власності. Основною ознакою, ср відрізняє ці об’єкти від інших, повинна бути ознака необхідності згаданих об’єіггів для задоволення потреб населення міста, забезпечення його функш-онуваїпш. Пропонується об’єкти, діяльність яких на 80 і більше відсотків модно віднести до такого роду діяльності, пере-
дати із загальнодержавної та обласної власності у власність міста
Аналіз зід:’ос::н міської Ради із в:;азак;п'і! зиг.э суб’ек-тами дозволяє, поділити їх на: .
а) відносини, пов'язані з утворення« с/З’єіггу;
б) відносини, пов'язані з його діяльністю;
в) відносини, пов'язані з ліквідацією суб'єкту;
г) відносяни, пов’язані з приватизаціє» комукалыхго майна міської Ради.
' Відносшги, со входять до пзрвої групи, дисертант розглядає як відносини по визначенню самостійно або разом з іншими засновникові доцільності і необхідності утворена суб'єкту, відношення з приводу власне його утіорення (прийняття рішення, про утворення, затвердження статуту, призначення керівника); відношення, пов’язані з державною реєстрацією, і пропонує. утворення суб'єкту в підприємництва здійснювати лисе в межах затвердяєної Радою програми сприяння підприємництву, з приводу чого в законодавстві повинна бути зроблена відповідна зміна. .
Друга група відносин, виходячи з результатів дослідження, проведених дисертантом, є найбільшою із розглядуваних. У межах відносин цієї групи міська Рада по відношенню до суб-
' єктів з ї і участю шже відступати і в ролі власника і в ролі господарюючого суб'єкта. Автор доходить висновку про необхідність по відношенню до таких суб'єктів зробити те саме, щр . зроблено по відношенню до підприємств загальнодержавної власності і дати право міським Радам установдісзати не ка договор-ній, а ка директивній оснозі замовлення на виконання завдань, для чого вони, власне, й були утворені; брати участь у плануванні їх діяльності, оскільки « призначення ке дозволяє займатися вільним, не е інтересах населення підприємництвом, тому щз опосередковано засновниками таких суб'єктів е всі мешканці міста і мета, що ставиться перед підприємцями повинна відповідати інтересам усіх мгшкапців.
Наступна група перелічених вище суб’єктів підприємництва з міською Радою - це відносини, пов’язані з приватизацією міського комунального майна й передачею його в оренду. Досліджуючи орендні відносини мік міською Радою і суб’єктами підприємництва, автор приходить до висновку про необхідність надання міській Раді права визначати умови використання його майна, в тому числі й можливість викупу.
Указані умови, за думкою дисертанта, мусять установлюватися, виходячи із соціального значення для населення міста об’єкта оренди і значення його для розвитку міського госпо-' дарсьиого іазшлексу. Друга 'група відносин викликає великий інтерес як дослідників, так і громадськості. Прй цьому'дисертант підтримує думку про те, ер приватизацію слід розглядати не як самоціль, як процес відчуження власності заради самого відчуження, а як процес, скерований на підвищення ефективності господарювання, досягнення кращих наслідків тієї ж галузі
’ ■ -15- '
при зміні власника . •
Слід вважати й те, щр міська Рада, яка передав як ста- ■ тутний фонд майко, що їй належить, різного роду господарський
*
товариствам і спільним підприємствам, ¡?э мав на меті тільки його відчуження, навпаки, у переважній більшості випадків вона бакае підвищення ефективності його використання. І світова практика у цьому плані теж свідчить, ер приватизація й покращення методів і результатів господарювання в далеко не синоніми, після чого автор наводить приклади із зарубіжної практики. Вільш того, автор вваяає, що сама передача об’єктів із загальнодержавної власності у комунальну, тобто у власність певного територіального колективу, вже в фактом роздержавлення, і на такі об’єкти не повинні поширюватися вимоги держаз-ноі програми приватизації, юридичну доля цих об’єктів міська Рада має право визначити самостійно. •
Нове законодавство про підприємництво і місцеві Ради народних депутатів, зокрема стаття 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування", лериши визначав відносини .міської Ради із суб'єктами підприємництва і відносини, пов’язані із державною реєстрацією цих суб’єктів. .
Для державної реєстрації суб’єктів підприємництва, щр діють на підставі статуту, передбачається при реєстрації представлення суб’єктом статуту. У той же час, як свідчить практика, зміст таїсих статут в залежності від форми підприємницької діяльності повторюється, а для державних підприємств існує типовий статут, зареєстрований Міністерством юстиції України, який мав силу позавідомчого нормативного акту. Різниця у статутах однорідних суб’єктів підприємництва поля-
. -16-
гає у викладі видів діяльності, місцезнаходженні власників і деяїсих інших. Існуюча в різних державах Західної Європи й інших країнах світу практика реєстрації свідчить, щз для реєстрації статутного товариства не потрібно розробляти і подавати для реєстрації сам статут. Зміст статуту міститься в тексті нормативних (законодавчих ) актів, засновникові суб'єкта підприємництва треба лише вказати особливості цього суб'єкта підприємництва, цр відрізняють його від інших, та сплатити реєстраційний внесок (оплату за реєстрацію). Подібно відбувається реєстрація суб'єкта підприємництва в Італії, Англії, США, ряді ■ інших країн. За:.таким зразком можна було б удосконалити законодавство'суб' єктів^ підприємництва про реєстрацію і в нашій, країні. Для цього, потрібно .законодавчими актами затвердити типові статути підприємтсв, об’єднань,-господарських товариств,’ кооперативів у декільїсох-варіантах, на підставі яких орган або особа, бажаюча зареєструвати суб’єкт підприємницької діяльності, мусила б лише подати до реєстру-юючого органу заяву про реєстрацію, зазначивши різновид-або вид’ суб’єкту підприємництва, внести реєстраційну плату. Таке удосконалення законодавства значно спростило 0 процедуру реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, прискорило 0 її, позитивно вплинуло на розвиток підприємництва в країні.
Значне місце у відносинах міської Ради і суб'єктів підприємництва, що бажають здійснювати або розвивати сеою діяльність на підвідомчій міській Раді території, займають відносини, пов'язані з отриманням згоди (дозволу) міської Ради на здійснення такого роду діяльності. Повноваження міської Ради у цій галузі встановлені ст.ст. 9,35(п.Ю), 42(п.1, п.Ю) Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве
. -17- ■ .
та регіонально самоврядування", ст. ст. 5 (п. 3), 7 (п.2) Закону України "Про підприємства в Україні".
. Законодавством не вирішіе-питання про критерії позитивного або негативного розв’язання згаданих вище питань. Дисертант дотримується думки про можливість розв'язання вказаних питань, виходячи з інтересів населення. Практика управління містами, як- вітчизняних міських Рад, так і місцевих органів управління містами в інших країнах, до таких критеріїв відносить забезпечений зайнятості населення міста, виробництво продукції, по її потребує місто, передбачення зростання надходжень до бюджету міста, екологічна безпека, вплив нового виробництва на зміну загальної структури промисловості, розташованої на території міста, та інші. Законодавством не встановлена процедура реалізації повноважень міської.Ради в розглядуваній сфері, в ході якої саме і виникають відносини міської Ради і суб’єкту підприємницької діяльності. Дисертант пропонує розгляд питань у цій сфері починати з подання суб’єктами підприємницької діяльності, які бажають на підвідом-.. чій міській Раді території розпочати свою діяльність або розташувати який-небудь об'єкт або структурний підрозділ, відповідного клопотання з обгрунтуванням потреби таких дій і планів по відношенню до власної діяльності або об’єктів, структурних підрозділів. Обгрунтування '(ТЄО) і плани діяльності повинні пройти відповідну експертизу в слулрах міської Ради, після чого з цього питання мусить бути прийняте рішення.
Дисертант вважав, шр в результаті реалізації власних повноважень міська Рада вступав із суб'єктами підприємницької діяльності у правовідносини, які слід визначити як:
1) контрольні ВІДНОСИНИ;
-182) облікові ВІДНОСИНИ;
3) відносини з надання природних' ресурсів;
4) координаційні відносини. .
Далі автор аналізує зміст цих відносин і пропонує шляхи
їх удосконалення. До перші групи він включає відносини, шр виникають між міською Радою і суб'єктами підприємництва в процесі здійснення перпою функцій коїгоодю за природоохоронною діяльністю, щр.приносить шкоду оточуючому природному середовищу. Відносини другої групи складаються між міською Радою і суб'єктами підприємництва при оформленні різноманітних облікових матеріалів, необхідній для ведення державного земельного кадастру, балансу земельних ресурсів та інших облікових документів. Оскільки ці відносини складаються на підставі реалізації міською Радою делегованих їй державою повноважень, що є оСрв’язковими і для неї, і для всіх суб'єктів господарювання, вони мають обов’язковий державний характер. До третьої групи належать відносини по наданню міською Радою суб’єктам підприємництва природних ресурсів на території міста. .
В діяльності міської Ради еєликє місце займали питання планування певних сфер діяльності непіупорядкованих їм підприємств, які значно ;5межені діючим законодавством. Автор вва*ає таке обмеження невиправданим і пропонує надати міським Радам ряд "відібраних" повноважень. ■ Зокрема це стосується правомочності у.галузі використання нежитлових приміщень. їх будівництво у тому чи іншому районі(мікрорайоні) міста згідно з генеральним планом і планами детального планування, які поширюються на забудовників, незалежно від їх підпорядкованості й форми власності і, отже, надання земельної ділянки в місті
для .забудови передбачає розміщення на ньому запланованих об-'ектів. Джерелами фінансування інфраструктури, що склалася в місті, були, як згадано вище, державні козти, передані для будівництва тому чи іншому дер-
жавному підприємству. Установлені державою нормативи і порядок використання нежитлових приміщень, що були зайняті під об’єкти соціальної сфери, не передбачали можливості ігнорування підприємствами інтересів міста, тобто це державне майно мало специфічний правовий статус; права на використання цього майна були фактично у виконкому місцевої Ради народних депутатів, тому що за постановою ВІЩ та РНК СРСР від 17,10.37 р. "Про схоронність житлового фонду і покращення житлового господарства в містах" питання розміщення (заселення) нежитлових приміщень з конторською чи торгівельною метою могли бути вирішені з розпорядження (ордеру) місцевої Ради.
-Зміни, які відбулися у.нормативній базі, що зумовлювала діяльність місцевих Рад народних депутатів і підприємств (об'єднань), інеих суб’єктів підприємництва, викликали ряд проблем у цій сфері. Розмежування державної" власності на загальнодержавну і державну комунальну з наступною передачею на баланс . підприємств, організацій, установ загальнодержавної власності, об'єктів, ¿ц; знаходяться на території міста разом з приміщеннями, зайнятри- під об'єкти соціально-культурної сфери,' і права, надані по відношенню до цього майна підприємству за Законом України "Про підприємства в Україні", створили парадоксальну ситуацію, коли збудовані в певних потребах міста приміщення після, закінчення договору оренди з підприємством торгівлі, громадського харчування, побуту і т. п., залишаються за інститутом, заводом, об’єднанням для "власних по:-
-го-
реб", після чого передаються в оренду або використання (за договором про спільну діяльність або інше) комерційному магазину,' брокерській конторі і т. п. Зазначене становище пот-ребув зміни, і дисертант пропонує всі нежитлові приміщення, зайняті об'єктами соціальної інфраструктури, передати у державну власність, а щодо тих, що будуються не за рахунок державних коштів, установити чіткий механізм використання за передбаченим планами розвитку міста призначенням, незалежно від форми власності й власника.
Третій розділ дисертаційного дослідження "Юридичні форми, ер опосередковують відносини суб'єктів підприємництва з міською Радою" присвячений аналізу юридичних форм, щр опосередковують відносшш суб'єктів підприємництва з міською Радою. '
_ Потреби залучення до вирішення проблем соціального й економічного розвитку міста непідвідомчих суб'єктів господарювання і найповніше використання можливостей підпорядкованих міській Раді підприємств постійно викликали до життя нові форми роботи міської Ради із зазначеними суб'єктами, щр у свою чергу ставило питання про урегулювання цих форм правом. Позитивним при цьому виявився досвід діяльності територіально-міжгосподарських (міжгалузевих) об’єднань виконкомів міських Рад народних депутатів. Вперше експеримент по створенню територіально-міжгалузевого об’єднання був проведений ум. Поті Грузинської PCP. Система територіального планування, використана в територіально-міжгалузевому об'єднанні Поті, дала можливість міській Раді народних депутатів більш активно і більш результативно брати участь у процесі планування і впливати на підвищення виробничого потенціалу міста і підпри-
ємств, на. підвищення добробуту мешканців міста, задоволення духовних і фізичних потреб трудящих. Велика увага в діяльності об'єднання приділялась складанню, координації та контролю
!
за виконанням міських планів впрозадігання нової техніки я прогресивної технології. Крім заходів організаційного впливу, були розроблені конкретні пропозиції по технічному розвитку підприємств із залученням фінансових коштів об’єднання шляхом формування фонду розвитку виробництва й резерву для надання фінансово! допомоги підприємствам і організаціям. Подальше законодавство удосконалювало правовий статус таких об'єднань, про вд докладно пише дисертант, відзначаючи їх позитивні риси
і подаючи приклади практичної діяльності, у зв’язку з чим законодавство України повинно бути доповнено нормами про надання прав міським Радам утворювати такі об’єднання. ,
Крім територіально-міжгосподарських об’єднань виконкомів,, міська Рада згідно з ст.З Закону України "Про підприємства в Україні" має право затверджувати статути об’єднань як власник усіх підприємств, що входять до цього об’єднання, тобто підприємств міської комунальної власності. •
Діюче законодавство України не’передбачає можливості участі міської Ради в об’єднаннях підприємств, що не належать до комунальної власності міста. Дисертант вважає, що міська Рада повинна мати право виступати учасником об’єднань підприємств і організацій, а в ряді випадків бути ініціатором створення подібних об'єднань. Це пов'язано з потребою координації діяльності підприємств та інших .суб'єктів підприємницької діяльності у певних сферах п компетенції, у більшій частіші соціальної сфери. Практика .останніх років свідчить, що відсутність таких прав у міських Рад негативно відбивається на
-22- . реалізації завдань, шр стоять перед територіальними органами управління.
Прийняття Верховною Радою України законів "Про підпри- ' ємства в Українській PCP", "Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP і місцеве самоврядування" визначило ширшу сфору застосування в практиці діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема міських Рад, господарських договорів. Особливо велике значення при цьому надається договорам, укладеним міською Радою з підприємствами (об'єднаннями) та іншими суб'єктами підприємництва, щр не належать до міської комунальної власності. ■
Ряд положень законодавства у частині договірних відносин міської Ради народних депутатів з суб'єктами підприємництва вимагають удосконалення. Як відомо, згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" підприємства зобов’язані брати участь у розвитку мікрорайонів, у яких мешкають його працівники. У той же час жодними нормативними актами порядок такої участі, його розміри не обумовлені, щр не дозволяє належним чином залучити підприємство до розвитку соціальної інфраструктури шляхом безпосередньої участі у виконанні планів (програм) соціально-економічного розвитку або фінансування робіт по їх виконанню. Тому Верховній Раді або Кабінету Міністрів необхідно установити відповідні нормативи в залежності від обсягу виробництва підприємства, у межах яких підприємство мусило б перераховувати кошти на розвиток соціальної інфраструктири або виконувати певний обсяг робіт віповідно до свові спеціалізації. При цьому в договорі, який регламентує ці відносини, повинна передбачатися відповідальність місцевої Ради (її виконкому ) за незабезпечення розвитку соціальної
інфраструктури певного мікрорайону (району) міста., Крім того, на думку дисертанта, план (програма) соціально-економічного розвитку міста на сучасному етапі повинен мати силу планового акту для всіх згаданих у ньому суб'єктів і бути підставою для укладення господарських договорів на виконання зазначеного у ньому обсягу робіт (надання послуг).
_ Автор пропонуз договірно регулювання відносин, да виникають мій міською Радою й суб'єктами підприємництва при розв'язанні питань про надання земельних ділянок останнім. Такі договори мають назву договорів соціальноекономічного партнерства, договорів про участь у соціально-економічному розвитку міста і спрямовані передусім на вирішення питань комплексного розвитку підвідомчій міській Раді території. У цих договорах, зокрема, передбачається будівництво об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури (павільойонів очікування на зупинках громадського транспорту, трансформаторних підстанцій, водоводів і т.п.), утримання територій як виділеної підприємству на створення санітарно-захисної- зони, так і на території , со до неї прилягає, питання забезпечення населення міста товарами, що їх виробляють суб'єкти госгіодарювання, послугами й багато інших питань.
У юридичній літературі певна увага приділяється іншим
формам відносин міської і£ди із суб'єктами підприємництва, ш
розташовані на підвідомчій території. Да таких форм належать
ради з кооперування, робочі групи, штаби, комісії і т.п.
Особливого’ поширення набули територіальні ради директорів
підприємств міста, які дозволяють переборювати відомчу розі ■
'єднаність, об'єднати зусилля (грозові, матеріальні, організаційні) підприємств міста у вирікенні завдань як підвищення
-24- .
ефективності виробництва, так і соціально-культурного розвитку. Такі ради, діючи на підставі затверджених міськими Радами народних депутатів та їх виконкомів положень, розв’язують чимало питань забезпечення життєдіяльності міста як єдиного господарського комплексу. . -
• Зміни, що відбулися в структурі господарського комплексу міста, викликали необхідність залучення до складу подібних рад підприємців, потребу відповідного коректування локальних нормативних актів, щр регламентують їх діяльність. Дисертантом розроблене положення про раду промисловців і підприємців * міста Донецька, додане до дисертації. Затвердження типового проекту положення про раду - промисловців і підприємців при міській Раді вплинуло б позитивно на залучення нових суб'єктів підприємництва до розв'язання питань соціального й економічного розвитку міст, координації їх діяльності у господарському комплексі міста.
Досліджуючи питання про розгляд господарських спорів між міською Радою і суб’єктами підприємництва, дисертант відзначає, щр зовсім недавно ці суперечки по суті розглядалися відповідними партійними комітетами, і виникнення справи з таких спорів у органах державного арбітражу, який теж фактично був органом державної, а не судової влади, було скоріш винятком, ніж правилом. У наш час кількість подібного роду спорів у арбітражних судах (а саме вони розглядають більшість спорів, щр виникають між міськими Радами і суб'єктами підприємництва) невпинно зростає. Аналіз, проведений дисертантом, показав. щр якщо у 1991 році арбітражним судом Донецької області було розглянуто трохи більше 80-ти. а в 1992 трохи більш 100, то у 1993 році - більш 130 таких справ, левину долю яких
складахтгь позови про визнання установленого державного замовлення на заготівлю і здачу брухту й відходів чорних і кольоровій металів частково або повністю недійсними (зверх 80 відсотків). У подальаїй частині розгляд справи можна розподілити на такі напрямки:
- оспорювання рішень про визнання майна безгосподар-
ським; •
- оспорювання рішень про реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності ;
' . - оспорювання рісень про передачу майна на баланс;,
- оспорювання рішень про укладання договорів оренди не-житлових примідань; .
- оспорювання рішень про відведення й вилучення земельних ділянок;
- оспорювання рішень, пов’язаних із створенням санітарно-захисної зони промислових підприємств;
- оспорювання рішень про вилучення майна;
- стягнення збіггків, що нанесені порушеннями законодавства про охорону оточуючого природного середовища;
-оспорювання рішень, що ними відміняються раніше прийняті рішення.
Аналіз господгрст-.ких суперечок, щр виникають із взаємовідносин підприємств з» міськими Радами народних депутатів, виявив, щр в окремих вішалках працівники місцевих Рад народних депутатів не завжди чітко орієнтуються в діючому законодавстві, не ведуть претензійно-позовної роботи, у зв’язку з чим дисертант вваяав за необхідне посилити роботу юридичних <
слулб міських Рад у згаданих напрямках.
Далі дисертант пропонує звільнити міську Раду народних
-26- , депутатів від невластивих їй функцій установлювати держзамовлення на здачу металобрухту. Крім цього автор пропонує в Земельному кодексі установити порядок оскарження неправомірного відмовлення міської Ради при попередньому узгодженні місце- . ' розташування земельної ділянки суб’єктами підприємництва, оскільки без цього неможливе відведення земельної ділянки і не-установлений будь-який порядок оскарження такого рішення.
У ЗАКЛЮЧНІЙ ЧАСТИНІ коротко підсумовуються висновки дисертаційного дослідження і даються рекомендації по удоскона-
■ ленню правового урегулювання взаємовідносин міської Ради народних депутатів і п органів із суб’єктами підприємництва.
По темі дисертації опубліковани наступні роботи:
1. Правові проблеми управління регіонами (на прикладі • міста).-Економіка-право-державне регулювання. Донецьк, 1292 (в співавторстві). . -0,4 др.арк.
’’ 2. Проблеми територіально-господарського самоврядування в світлі нових законів СРСР і УРСР. -Препринт докладу інтитуту економіки прмисловості АН УРСР. Донецьк.1991. -0,3 др. арк.
3. Деякі аспекти договірних відносин у діяльності ор-
ганів місцевого самоврядування.-Питання вдосконалення економіки на сучасному етапі. Донецьк. 1993. -0,5 др. арк.
4. Поєднати інтереси// Сільська Донеччина.-1991.-23'
квітня.-С. З -0,1 др. арк.
5. Мамутов В. К., Устименко В. А. Некоторые аспекти со-
вершенствования правового статуса шахтерских городов.// Проблемы развития промышленных городов Украины (Сборник научных трудов).- Донецк. 1994. -0,9 др. арк.
Устимвнко Е А. Правовое регулирование взаимоотношений городского Совета с субгектами предпринимательства.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04-хозяйственное право; арбитратаий процесс, Киевский ун-т, Киев 1995.
Защищается рукопись, которая содержит теоретические исследования правового статуса города, городского территориально-хозяйственного комплекса, обоснование новых правовых форм взаимоотношений городского Совета с субъектами предпринимательства. Установлено, что городской Совет имеет особый правовой статус, позволяющий ему играть значительную роль в городском. хозяйственном комплексе; назрела необходимость изучать городское праго в качестве дисциплины либо спецкурса при подготовке специалистов • с высшим юридическим образованием и специалистов в области муниципального менеджмента Предлагается внести ряд изменений в действующее законодательство, регламентирующее взаимоотношения городского Совета народных депутатов с субъектами предпринимательства, а также новые юридические Форш, опосредствующие их взаимоотношения.
Ключові слова:
міська Рада, міське право, правове регулювання, суб’єкти підприємництва .
Ustimenko V. A. Law regulation of relations between the town Soviet and subjects of business.
This is the thesis presented for a candidate of a
juridical science degree in the field 12.00.04 - economic law, arbituaticn process, Kiev University, Kiev 1995.
The manuscript is being defended, which contains the theoretical research ■ of the law status of a town, of a town territory - economic complex, the substantiation of a new law form of relartions between the town Soviet and subjects of business. It is astermined that the town Soviet has a special law status which allows it to play the considerable part in the town economic complex, the necessity has become imminent to study the town law as a subject or special course while
training specialists of higher juridical education and
specifllsts in the field of municipal management. It is proposed to make some changes into the laws in force, regulating relations between the town Soviet of people's deputies and subjects of business, and also new juridical forms for the new relations. •
-----------'
