АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовые и организационные вопросы создания и функционирования криминальной милиции в Украине»
Національна академія внутрішніх справ України
оо
СП
сг>
Сидорчук Леонід Андрійович
УДК 342.9
Правові та організаційні питання створення і функціонування кримінальної міліції в Україні
Спеціальність 12.00. 0%, теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 1998
Національна акадск!::
аргі
Дисертацією е рукопис. •
Дисертація виконана на кафедрі управління Національної академії внутрішніх справ України.
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ПЛІШКІН В.М., Національна академія внутрішніх справ України,професор кафедри управління.
Офіційні опоненти:
- Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор ГОЛОСНГЧЕНКО І.П., Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри адміністративного права;
- кандидат юридичних наук, доцент ДЕМСЬКИЙ Е.Ф., видавництво "Юрінком Інтер", заступник головного редактора з наукових питань.
Провідна організація - Інститут держави і права ім. В.М. Корець-кого НАН України.
і
Захист відбудеться " (■ % " А 1998 р.
о ані на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.56.01
при Національній академії внутрішніх справ України (252035, м.Київ-35, пл, Солом'янська, 1).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (252035, м.Київ-35, пл. Солом'янська, 1).
Автореферат розісланий " " с £ре-і¿у1998 о.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
В.І.Женунтій
Загальна характеристика роботи
На сучасному етапі державотворення українське суспільство в основу свого існування та розвитку поклало основоположні принципи правової держави, які знайшли своє закріплення в новій Конституції України. Разом з тим існуюча тенденція зростання злочинності (особливо її організованих форм) перетворюється на головний фактор соціальної дестабілізації, що ускладнює досягнення поставленої мети.
Незадовільний стан боротьби зі злочинністю в Україні та невдоволення соціальним забезпеченням більшості працівників міліції зумовили розробку і прийняття Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року. В зазначеному законодавчому акті була закріплена якісно нова структура міліції (стаття 7), одним із підрозділів якої є кримінальна міліція.
Разом з тим в Законі відсутнє саме поняття кримінальної міліції, ц завдання, функції і структура.
Крім того, на сьогоднішній день немає належної відомчої нормативної бази, що регламентує діяльність кримінальної міліції як самостійного підрозділу в системі органів внутрішніх справ України. Прийняте Положення про кримінальну міліцію України не розв’язує проблему створення кримінальної міліції як самостійної служби в системі МВС України. Норми цього Положення спрямовані на забезпечення діяльності окремих підрозділів, що входять до блоку кримінальної міліції.
Отже, сьогодні фактично служби кримінальної міліції як самостійного підрозділу в державі не існує, а просте об’єднання окремих підрозділів міліції в блок кримінальної міліції ніяких якісних змін в організацію та діяльність цього підрозділу не вносить.
Актуальність теми визначається тим, що діяльність існуючих структурних оперативних підрозділів міліції є неефективною. Частково причинами, які сприяють даній ситуації є багатоманітність та неупорядкованість чинного законодавства і слабкий рівень розробок нормативно-правової основи діяльності міліції та її підрозділів.
Існуючі нормативні документи, що були прийняті протягом 1991-1997 років, носять відомчий характер і регулюють функціонування діючих старих самостійних підрозділів міліції: Головного управління карного розшуку, Головного управління Державної служби боротьби з екопомічною злочинністю, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та інших підрозділів.
При цьому, у відповідності до Положення про кримінальну міліцію України, апарати кримінальної міліції - це самостійні структурні підрозділи, які входять до структури центрального апарату МВС України. В даному випадку просте “механічне” об’єднання підрозділів в одну службу є формаль-
ним, а створення на цій основі кримінальної міліції перетворює її лише в додаткову управлінську ланку в системі МВС України. Зазначені перетворення якісно не впливають на ефективність діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю. За таких обставин фактично відсутній нормативно-правовий акт, що регламентував би діяльність кримінальної міліції як самостійного підрозділу в системі МВС України.
Наукових напрацювань в плані розробки правового положення, завдань, функцій, принципів та структури кримінальної міліції, з урахуванням історичного та міжнародного досвіду в Україні на даний час немає.
Міжнародний досвід діяльності підрозділів кримінальної поліції має позитивні напрацювання, які певною мірою з урахуванням національної специфіки діяльності міліції доцільно використати при створенні аналогічних служб в Україні. Разом з тим слід зазначити, що зарубіжні джерела в основному присвячені дослідженню органів поліції (міліції) як правоохоронних підрозділів тієї чи іншої закордонної країни в цілому. В той же час, діяльність окремих служб, в тому числі і кримінальної поліції, на належному рівні не розкрита. При цьому правове положення, функції і структура кримінальної поліції в зазначених джерелах глибоко не розглядались, оскільки їм в більшій мірі притаманний оглядовий характер.
Загальні проблеми щодо створення та функціонування кримінальної міліції (поліції) розглядались у наукових працях Г.М.Міньковського, Б.Т. Без-лепкіна, Л.Ш. Берекашвілі, Ю.І. Осипова, В.А. Малюткіна, С.А. Смирнова, Є.В. Токарева, С.В. Ігнатова, Ю.К. Лук’янова та ін. Цими авторами зроблена перша спроба щодо визначення основних напрямків створення кримінальної міліції на теренах колишнього СРСР. Запропоновані ними шляхи реформування оперативно-розшукових підрозділів викликають певну зацікавленість. Разом з тим висловлені вченими пропозиції не завади є прийнятними щодо їх застосування в нашій державі, оскільки розроблялись для держави з відмінною формою державного правління та державного устрою і мали служити їй опорою в підтриманні тодішньої влади.
Все вшцевикладене і обумовлює високу теоретичну і практичну актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження має безпосереднє відношення до здійснення в Україні реформи органів державної виконавчої влади згідно з новими умовами їх діяльності та розвитку. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456 “Про концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ” ставить завдання структурного реформування органів внутрішніх справ, в тому числі і підрозділів кримінальної міліції. Питання створення кримінальної міліції як самостійного структурного підрозділу передбачає також проект Концепції правової реформи в Україні, розроблений в
з
1997 році Міністерством юстиції України. Таким чином, тема дисертації' відповідає програмним напрямкам здійснення державної політики щодо реформування органів внутрішніх справ нашої держави.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове та теоретичне обгрунтування питання правового і організаційного забезпечення діяльності кримінальної міліції в Україні, а також напрацювання найбільш оптимальної структури служби кримінальної міліції, її правового положення і функцій та підготовки проекту Положення про кримінальну міліцію України.
Виходячи із поставленої мети дослідження, автором вирішувались такі основні завдання:
1) вивчення потреби та можливості держави в створенні кримінальної міліції;
2) дослідження правової основи, яка регулює функціонування кримінальної поліції (міліції) як за кордоном, так і в Україні;
3) аналіз теорії і практики організації і діяльності кримінальної поліції (міліції) як за кордоном, так і в Україні, а також вивчення думки працівників органів внутрішніх справ з теми дисертаційної роботи;
4) вивчення та аналіз досвіду роботи і нормативно-правової бази функціонування кримінальної міліції в країнах колишнього СРСР;
5) визначення поняття, завдань і функцій кримінальної міліції в Україні та розробка її' оптимальної структурної побудови;
6) розробка проекту Положення про кримінальну міліцію України.
Основні завдання дослідження, визначені у відповідності до теми ди-сертаціної роботи, обумовлені сучасним рівнем розробки проблем діяльності підрозділів кримінальної міліції в теорії та на практиці, що знайшло закономірне відображення у плані роботи.
При цьому об’єктом дисертаційного дослідження з позиції теорії управління і науки адміністративного права виступають суспільні відносини, які виникають в процесі діяльності кримінальної міліції в Україні, а предметом є правове положення, функції та структура кримінальної міліції та її місце в системі органів внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на рівні дисертаційної розробки досліджуються питання щодо створення кримінальної міліції в Україні як єдиного самостійного підрозділу, його правового статусу, функцій та структури в системі органів внутрішніх справ нашої держави.
На підставі проведеного дослідження дисертантом сформульовано ряд висновків та пропозицій, що стосуються правових та організаційних питань створення і функціонування кримінальної міліції в Україні.
На захист виносяться наступні основні положення та висновки дисертаційного дослідження:
- кримінальна міліція повинна бути самостійним правоохоронним підрозділом в системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямована на попередження, припинення та розкриття тяжких злочинів, а також здійснення оперативно-розшукової діяльності у випадках, передбачених чинним законодавством;
- існуюче становище потребує проведення реорганізації діючих підрозділів кримінальної міліції, яку необхідно здійснити у два етапи: на першому -визначити її структуру на поточний момент з урахуванням необхідності, можливості та доцільності перебудови системи органів внутрішніх справ України, а на другому - здійснити перспективну розробку загальних рис структури цього підрозділу в майбутньому;
- зовнішня структура кримінальної міліції має будуватися з урахуванням адміністративно-територіального устрою держави, трьох рівнів управління та лінійного принципу внутрішньої організації і діяльності органів внутрішніх справ;
- на державному (стратегічному) рівні управління повинно існувати Головне управління кримінальної міліції (ГУКМ), начальник якого має бути першим заступником Міністра внутрішніх справ України;
- на обласному та прирівнених до нього рівнях управління (оперативному) повинні існувати управління кримінальної міліції, начальники яких мають бути першими заступниками начальників відповідних територіальних та транспортних органів системи МВС;
- на місцевому (тактичному) рівні управління мають бути створені відділи кримінальної міліції, начальники яких повинні бути першими заступниками начальників відповідних органів внутрішніх справ;
- побудова внутрішньої структури кримінальної міліції має відбуватись, виходячи із поставлених перед нею завдань та напрямків діяльності, а також з урахуванням діючого кримінального і кримінально-процесуального законодавства, нормативно-правових актів органів державного управління та діючої внутрішньої спеціалізації оперативних підрозділів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які сформульовані в дисертації можуть бути враховані в подальшому- реформуванні системи органів внутрішніх справ України і зокрема, оперативних підрозділів, які безпосередньо виконують за-
вдання боротьби зі злочинністю в державі, а також використовуватись у навчальному процесі.
Дослідження розглянутих в дисертації проблемних питань дозволило автору сформулювати та висвітлити ряд важливих положень, пов’язаних з визначенням правового статусу, завдань, функцій, структури та принципів діяльності кримінальної міліції, а також її місця в системі органів внутрішніх справ і організації взаємодії з іншими правоохоронними органами. Таким чином, дисертація певною мірою має заповнити загальну прогалину, що існує із зазначених питань в теорії управління і теорії права.
Отримані результати проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані в теорії управління, загальній теорії держави і права, конституційному, адміністративному та інших-галузях права, оскільки зроблені висновки та пропозиції носять в ряді випадків комплексний і міжгалузевий характер.
Дане дослідження може бути корисним не тільки для вчених, викладачів, слухачів навчальних закладів системи МВС, але і для широкого загалу практичних співробітників правоохоронних органів.
Підготовлений проект Положення про кримінальну міліцію України може бути використаний з метою вдосконалення діяльності підрозділів кримінальної міліції МВС України, що буде сприяти підвищенню їх ефективності та оперативності в попередженні, припиненні та розкритті злочинів.
Особистий внесок здобувана. В процесі роботи над темою дисертаційного дослідження здобувачем окремо та у співавторстві підготовлено і опубліковано п’ять наукових праць. Зокрема, при підготовці наукової статті “Правове положення, функції та структура кримінальної міліції” та лекції “Кримінальна міліція в Україні: проблеми становлення та шляхи їх вирішення” здобувачем особисто розкриті питання структурної побудови кримінальної міліції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в п’яти наукових публікаціях і були заслухані на засіданні круглого стола “Ефективність роботи по профілактиці правопорушень серед молоді”, організованому Київською міською радою народних депутатів (19-20 листопада 1993 р., м.Київ), науково-практичній конференції “Наукові розробки Академії - удосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ” (1-2 лютого 1994 р., м.Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування органів внутрішніх справ на сучасному етапі” (30-31 січня 1996 р., м.Київ), науково-практичній конференції “Державно-правова реформа в Україні” (19 листопада 1997 р., м.Київ), на засіданнях кафедри управління Національної академії внутрішніх справ України.
Структура дисертації. Дисертація складається: із вступу; трьох розділів, які містять шість підрозділів; висновків; списку використаних джерел із 170 найменувань та додатків. Загальний обсяг роботи складає двісті чотири сторінки, додатки - десять сторінок.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження та ступінь її наукової розробки. Визначається мета і завдання дослідження, його наукова новизна, а також основні положення, які виносяться автором на захист. Розкривається теоретичне та практичне значення одержаних результатів та їх апробація.
Перший розділ “Ретроспективний анала інституту кримінальної міліції (поліції)” складається з двох підрозділів. В ньому на підставі історичного досвіду та аналізу нормативної бази розглядається питання щодо необхідності та доцільності запровадження інституту кримінальної міліції (поліції) як в Україні, так і за кордоном. Досліджується правове положення, функції, задачі, струкіурна побудова цього інституту в системі органів державної влади.
У першому підрозділі " Історичні передумови створення кримінальної міліції в Україні" досліджується становлення розшукових підрозділів в Україні в історичному контексті розбудови нашої держави. Цей процес автором поділяється на три етапи: перший етап - з початку існування древньої Руси -України - до 1917 року; другий етап - з 1917 року до 1991 року, коли Україна після короткочасного перебування самостійною державою, ввійшла до складу Радянського Союзу; третій етап - з 1991 року по теперішній час, коли Україна згідно з прийнятим Актом проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року стала на шлях розбудови своєї державності.
Кожному із зазначених етапів властиві і загальні риси розвитку, і особливості становлення оперативно-розшукових підрозділів та їх структурної побудови.
Узагальнюючи основні напрямки розвитку та становлення розшукових підрозділів в Україні, автором зроблено ряд висновків та зауважень, що характеризують цей період перетворень.
Історичний досвід створення підрозділів кримінальної поліції як в Росії, так і на теренах нашої держави, зумовлювався певними чинниками, до яких слід віднести політичні, економічні та соціальні умови, що виникають за певних обставин у будь-якій державі. Зокрема, в дореволюційній Росії вони послужили поштовхом для проведення реформи старих поліцейських структур, що були неспроможні виконувати за нових економічних умов покладені на них функції. '
Перехід Росії до нових економічних відносин в силу своєї об’єктивності зумовив значне зростання рівня злочинності і вимагав перебудови поліції та створення в її структурі спеціальних підрозділів, які безпосередньо мали б здійснювати боротьбу з загальнокримінальними злочинами. Такими підрозділами в Росії стали розшукові відділення.
Суттєвим недоліком в структурній побудові створених розшукових відділень став принцип децентралізації, що був покладений в основу організаційної діяльності зазначених підрозділів і дотримання якого негативно вплинуло на ефективність їх роботи.
Порівняльний аналіз законодавчої та нормативної бази функціонування оперативно-розшукових підрозділів в перші роки становлення України після Жовтневої революції та період тоталітаризму висвітлює ряд чинників, що мали значний вплив на подальший розвиток та реформування цих підрозділів у системі правоохоронних органів.
В цей період була створена нова законодавча і нормативно-правова база функціонування державного апарату, в тому числі і правоохоронних органів. В основу їх побудови були покладені принципи соціалістичного будівництва, згідно з якими політичну систему суспільства складали робітничі та селянські Ради, а економічну - загальнодержавна власність на землю та засоби виробництва при скасуванні інституту приватної власності. Ці положення знайшли своє закріплення в Конституціях СРСР 1936 та 1977 рр. і в подальшому були покладені в основу побудови державних органів України, в тому числі і правоохоронних.
Зміна основних засад побудови органів державної влади спричинила встановлення нових завдань та функцій для силових структур держави. Пріоритетними напрямками їх діяльності став захист соціалістичного ладу та соціалістичної власності від злочинних посягань, притаманних тільки соціалістичній системі і тому відмінних від загальноприйнятних норм, встановлених світовим співтовариством.
На перших етапах соціалістичного державотворення злочинність розглядалась органами державної влади як явище, що властиве лише для капіталістичного суспільства. В цьому контексті міліція вбачалась тимчасовою державною інституцією, необхідною тільки на перехідному етапі від капіталізму до соціалізму. Виходячи з цього, структура міліції будувалась без чіткого розмежування повноважень між окремими службами, встановлення їх завдань та функцій, що в цілому негативно впливало на боротьбу зі злочинністю в суспільстві.
Стрімке зростання бандитизму та інших тяжких злочинів зумовило органи державної влади України робити певні кроки щодо їх приборкання. Одним із таких кроків стало створення судово-карного розшуку в системі Народного комісаріату юстиції України, а пізніше виділення даного підрозділу
в самостійний орган у складі Народного комісаріату внутрішніх справ України. Ці реорганізації свідчать якраз про те, що перші кроки органів державної влади України були спрямовані на створення самостійного централізованого оперативно-розшукового підрозділу в системі правоохоронних органів, в основу побудови якого був покладений зарубіжний досвід і основним завданням якого була боротьба зі злочинністю.
Однією з причин, що негативно вплинула на подальше становлення оперативно-розшукових підрозділів ж самостійної служби в системі органів внутрішніх справ України стала відсутність чіткого розмежування функцій між зазначеними підрозділами і загальною міліцією, що призводило до неузгодженості їх дій і дублюванні функцій при розкритті злочинів та здійсненні заходів оперативно-розшукового характеру.
До інших причин слід віднести недотримання принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову в процесі побудови державного апарату України. Така ситуація надавала змогу прямого втручання в професійну діяльність працівників оперативно-розшукових підрозділів зі сторони органів влади на будь-якому рівні державного управління. Як засвідчують документи того етапу, таке втручання призводило до того, що міліцейськими підрозділами нерідко керували виконкоми, ревтрибунали, нарсуди, начальники гарнізонів та інші.
Утворення в 1922 році Радянського Союзу, до складу якого увійшла Україна, ініціювало впровадження системи центральних органів управління державної влади на базі законодавства Російської Федерації. Зокрема, у відповідності до існуючої правової бази, в основу створення міліцейських органів був покладений принцип подвійного підпорядкування. Це мало вирішальне значення в остаточному виборі шляху побудови оперативно-роз-шукових підрозділів української міліції.
У другому підрозділі “Міжнародний досвід організації і діяльності підрозділів кримінальної поліції” розглядається і аналізується досвід становлення аналогічних підрозділів у зарубіжних країнах. Особлива увага акцентується на правових та організаційних аспектах діяльності цих підрозділів.
На сьогоднішній день використання зарубіжного досвіду оперативними службами нашої держави є недостатнім. Вступ України до міжнародних європейських організацій зумовлює необхідність в процесі рефорування кримінальної міліції враховувати міжнародні стандарти побудови аналогічних підрозділів.
На підставі порівняльно-правового аналізу нормативних актів, літературних джерел і публікацій, автором досліджуються питання, що стосуються поняття, завдань і функцій та структурної побудови підрозділів кримінальної поліції та напрямки діяльності цих органів за кордоном.
Результати проведеного дослідження свідчать, що кримінальна поліція західноєвропейських країн виступає окремим структурним підрозділом в системі державної виконавчої влади. Вона забезпечує попередження, розкриття та розслідування злочинів, що законодавством віднесені до її відання, здійснює оперативно-розшукову діяльність, а також виконує нетрадиційні функції, які пов'язані із соціальним захистом населення.
Структурна побудова кримінальних підрозділів у зарубіжних країнах є різноманітною і більшою мірою залежить від багатьох факторів. Зокрема, адміністративно-територіального устрою, форми державного правління та управління. Залежно від зазначених чинників будується та діє структура поліції, в тому числі і кримінальної поліції, або органів, що виконують її функції. Для країн з федеральним державним устроєм характерні три види поліцейських формувань: 1) федеральні органи поліції; 2) поліція штатів, земель, графств чи міських поселень з правом земель; 3) місцева поліція.
Підрозділи кримінальної поліції таких країн, як Німеччина, Франція, Бельгія, Швеція, Фінляндія працюють як єдиний правоохоронний орган, для якого характерна цілеспрямованість та внутрішня спеціалізація з попередження та розкриття тяжких злочинів. Разом з тим звертає на себе увагу той факт, що в одних випадках кримінальна поліція входить у систему органів національної поліції, яка підпорядкована міністерству внутрішніх справ, а в інших - безпосередньо централізовано підпорядковується міністерству внутрішніх справ і є його структурним підрозділом.
Однак, не дивлячись на наявні зовнішні відмінності в побудові кримінальної поліції закордонних держав, існує загальний підхід до її внутрішньої структури, який базується на лінійному принципі організації і діяльності цієї служби. Він передбачає утворення та функціонування структурних підрозділів кримінальної поліції за окремими напрямками її діяльності у відповідності до поставлених перед нею завдань. Наприклад, це підрозділи по кримінальних справах; по охороні власності чи по економічних і фінансових справах; адміністративно-організаційний чи аналітичний відділ та інші. Крім того, в ряді країн існує розгалужена внутрішня мережа підрозділів кримінальної поліції з розслідування деяких категорій злочинів, що є проявом більш вузької внутрішньої спеціалізації.
Другий розділ “Сучасний стан кримінальної міліції в УкраїнГ’ присвячується дослідженню діяльності кримінальної міліції в умовах сьогодення. Зокрема, автор розглядає поняття, функції та структуру цього підрозділу, визначає його місце в системі органів внутрішніх справ, а також проблеми правового та організаційного забезпечення.
У першому підрозділі "Правове положення кримінальної міліції України" дається аналіз злочинності по лінії підрозділів кримінальної міліції, роз-
глядається участь окремих підрозділів, що входять до складу цього блоку, у розкритті злочинів та проблеми їх правового забезпечення.
Розглядаючи питання функціонування кримінальної міліції, автор формулює ряд пропозицій та зауважень, які стосуються поняття, завдань, функцій
і структурної побудови цього підрозділу в нашій державі..
Підрозділи міліції, які входять до структури кримінальної міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, за формами і методами роботи не відповідають вимогам, що виникають у процесі правоохоронної діяльності. Такий стан є однією із причин тенденції кількісного і якісного зростання злочинності в Україні. Крім того, за своїм призначенням вони виконують різні завдання та функції. Сьогодні підрозділи кримінальної міліції діють не як єдина самостійна структура, а розрізнено, без належної взаємодії між собою.
Нормативно-правові документи, що визначають правове положення, завдання і функції підрозділів, які входять до складу кримінальної міліції, передбачають просте механічне об’єднання їх в один блок без зміни структури
і напрямків діяльності цих підрозділів. Фактично якісні зміни не відбуваються, а утворюється лише додаткова управлінська структура в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Кримінальній міліції, як струкіурному підрозділу міліції, мають бути властиві відповідні завдання та функції міліції. Зокрема, вона покликана вирішувати такі загальні завдання:
1) забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
2) запобігати злочинам та їх припиняти;
3) виявляти та розкривати тяжкі злочини, провадити по них дізнання;
4) здійснювати оперативно-розшукові заходи у випадках, передбачених чинним законодавством;
5) Надавати допомогу в межах відповідних повноважень міліції фізичним і юридичним особам.
У відповідності до визначених завдань кримінальна міліція має виконувати наступні основні функції:
1) профілактичну - виконує обов’язки щодо попередження злочинів та правопорушень, виявляє причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів, та вживає необхідних заходів щодо їх усунення;
2) оперативно-розшукову - здійснює необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочинів, що готуються або вчинені невстановле-ними особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від органів розслідування' або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб, які безвісти зникли;
3) кримінально-процесуальну - розглядає і приймає рішення згідно чинного законодавства по заявах та інформації про тяжкі злочини і провадить дізнання по них.
Кримінальна міліція повинна виступати самостійним підрозділом в системі органів внутрішніх справ, а не блоком служб кримінальної міліції. Такий підхід дасть змогу, по-перше, значно скоротити адміністративно-бюрократичний штат службовців на всіх рівнях управління; по-друге, ліквідувати зайві перепони між оперативними підрозділами, що існують внаслідок штучно створених різних управлінських структур; по-третє, реально об’єднати оперативні служби в єдиний мобільний правоохоронний підрозділ, який ефективно міг би вести боротьбу зі злочинністю єдиним фронтом, а не розрізнено; по-четверте, кваліфіковані кадри при скороченні адміністративного апарату і вивільнені кошти направити на укріплення низової ланки кримінальної міліції.
Таким чином, кримінальна міліція має бути в системі органів внутрішніх справ України самостійним структурним підрозділом міліції, діяльність якого спрямована на попередження, припинення, розкриття тяжких злочинів, а також здійснення оперативно-розшукової діяльності згідно з чинним законодавством.
У другому підрозділі “Місце кримінальної міліції в системі органів внутрішніх справ і правоохоронних органів України та проблеми організації їх взаємодії” дається аналіз нормативної бази, що регламентує взаємодію кримінальної міліції на різних рівнях управління з іншими підрозділами в системі Міністерства внутрішніх справ України, а також ступінь її стосунків з правоохоронними органами (судом, прокуратурою, службою безпеки та іншими), які перебувають поза системою органів внутрішніх справ.
Аналіз наукової літератури та нормативно-правової бази з питань визначення ролі і місця кримінальної міліції' в системі органів внутрішніх справ дає підстави зробити ряд узагальнень та висновків, які необхідно врахувати при створенні цього підрозділу.
Кримінальна міліція, з урахуванням покладених на неї завдань та функцій, повинна відігравати роль головного підрозділу в попередженні, припиненні та розкритті злочинів у суспільстві. Ця роль визначає провідне місце кримінальної міліції в організації боротьби зі злочинністю серед інших підрозділів системи органів внутрішніх справ України. Разом з тим цю роль вона виконує не ізольовано, а через взаємодію з іншими підрозділами міліції та правоохоронними органами.
З метою усунення дублювання оперативно-розшукових заходів між підрозділами з боротьби з організованою злочинністю та кримінальною міліцією необхідно розмежувати повноваження цих підрозділів шляхом вне-
сення відповідних змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства України.
Для зняття протиріч, що виникають у процесі взаємодії кримінальної міліції зі службою дільничних інспекторів міліції, необхідно закріпити положення, згідно з яким основним напрямком діяльності дільничних інспекторів міліції має стати загальна профілактика, а також розкриття злочинів, що не віднесені до категорії тяжких.
Важливим напрямком покращання взаємостосунків між кримінальною міліцією і органами попереднього слідства стане розв’язання питання стосовно зменшення навантаження на слідчих до рівня обгрунтованих норм, зосередження їх зусиль на розслідуванні справ по тяжких злочинах та законодавчого визначення статусу слідчого апарату в системі органів внутрішніх справ.
Зростання ролі штабних підрозділів у координації діяльності міліції по боротьбі зі злочинністю не повинне підміняти собою галузеве управління, а головним чином сприяти налагодженню ефективної взаємодії кримінальної міліції з іншими підрозділами міліції.
Питання боротьби із злочинністю визначають суть ділових стосунків кримінальної міліції з прокуратурою. При цьому прокуратура, яка за своїми функціями здійснює нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, не повинна втручатись в операташно-роз-шукову діяльність працівників кримінальної міліції.
Враховуючи спорідненість завдань та функцій, які виконують спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю в Службі безпеки України та Міністерстві внутрішніх справ України, є доцільним об’єднати ці підрозділи в єдиний орган з подальшим підпорядкуванням його Президентові України або залишити цю функцію за одним відомством. Такі зміни дадуть змогу значно посилити кадрове забезпечення цих підрозділів та уникнути в їх діяльності зайвого дублювання оперативно-розшукових заходів.
Третій розділ “Організаційно-правові засади побудови кримінальної міліції в Україні" присвячений узагальненню отриманих результатів дисертаційного дослідження. На підставі історичного досвіду становлення підрозділів кримінальної міліції як в нашій державі, так і за кордоном, та з урахуванням визначення поняття, функцій, завдань і місця цих підрозділів в органах внутрішніх справ на сучасному етапі, пропонується модель служби кримінальної міліції як самостійного підрозділу в системі МВС України.
У першому підрозділі “Принципи організації спуясби кримінальної міліції” дається аналіз принципів, які необхідно покласти в основу організаційної побудови та діяльності служби кримінальної міліції.
До недавнього часу принципи діяльності оперативно-розшукових підрозділів міліції, що виконували завдання і функції кримінальної міліції,
більшою мірою носили політичний та декларативний, ніж правовий характер. Тому на сьогоднішній день питання вивчення та розробки принципів діяльності кримінальної міліції є актуальним і таким, що потребує окремого наукового дослідження з урахуванням змін, які відбулися в суспільстві.
В основу створення служби кримінальної міліції доцільно покласти наступні принципи: законності, гуманізму, дотримання прав і свобод людини, соціальної справедливості, гласності, позапартійності, взаємодії з населенням, раціонального розподілу повноважень, юридичної відповідальності, централізму, поєднання колегіальності з єдиноначальністю. Вивчення зазначених принципів свідчить про те, що вони не є ізольованими один від одного, а, навпаки, перебувають між собою у тісному взаємозв’язку і тільки в сукупності визначають сутність та начала, що мають бути покладені в основу діяльності цього підрозділу. Слід також зазначити, що розглянуті принципи не є якоюсь константою, яку необхідно використовувати як догму. Навпаки, система принципів, що має бути покладена в основу діяльності служби кримінальної міліції, завжди повинна бути відкритою для доповнень і змін з урахуванням розвитку суспільних відносин.
На наш погляд, надання переваги будь-якому із принципів у діяльності кримінальної міліції чи віднесення окремих із них до рангу основних, а також теоретична побудова їх на основі ієрархії є надуманою, і застосування таких підходів неминуче приведе до викривлення самої суті діяльності цього підрозділу. Тому вся система принципів, яка має бути покладена в основу діяльності кримінальної міліції, потребує законодавчого закріплення.
У другому підрозділі "Модель служби кримінальної міліції”, спираючись на проведене дослідження, автор пропонує своє бачення створення принципово нової самостійної служби кримінальної міліції з урахуванням вітчизняного та закордонного досвіду щодо функціонування цих підрозділів у системі МВС України.
Зокрема, підрозділи кримінальної міліції МВС України, ГУМВС України в Автономній республіці Крим, Київській області та місті Києві, УМВС України в областях, УМВС України в місті Севастополі та УМВС України на транспорті, а також в органах внутрішніх справ районів, міст, районів у місті та на транспорті повинні створюватись на базі підрозділів карного розшуку, по боротьбі з економічною злочинністю, по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, кримінального пошуку, служб оперативно-технічного та інформаційного забезпечення. За результатами анкетування керівних працівників міліції про включення цих підрозділів до кримінальної міліції на рівні МВС висловилося за карний розшук - 98% від числа опитаних, за Державну службу по боротьбі з економічною злочинністю - 77,9% , за кримінальний пошук -81,7%, за службу інформаційного забезпечення - 48,5%.
При створенні цієї служби в Україні необхідно також враховувати адміністративно-територіальний устрій держави та лінійний принцип внутрішньої організації і діяльності органів внутрішніх справ. У зв'язку з цим варто виділити три рівні управління:
1) стратегічний - МВС;
2) оперативний - ГУМВС України в Криму, УМВС України в областях (містах), ГУМВС України в місті Києві, УМВС України в місті Севастополі, УМВС України на транспорті;
3) тактичний - РУВС, РВВС, МВВС, лінійні ОВС на транспорті.
Структура служби кримінальної міліції повинна відповідати цим рівням управління.
На стратегічному рівні управління повинно існувати Головне управління кримінальної міліції (ГУКМ), начальник якого має бути першим заступником Міністра внутрішніх справ України. Це викликано тим, що начальник ГУКМ керує підрозділом, який повинен у повному обсязі володіти оперативною обстановкою в країні та організовувати боротьбу з найбільш суспільно-небезпечними та тяжкими злочинами. Цей підрозділ має право діяти в межах усієї держави.
На оперативному рівні управління повинні існувати управління кримінальної міліції, начальники яких мають бути першими заступниками начальників відповідних територіальних і транспортних органів системи МВС, тобто ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Ці підрозділи діють відповідно в межах Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, областей та відповідних виробничих одиницях транспорту.
На тактичному рівні управління необхідно, щоб були створені і функціонували відділи кримінальної міліції, начальники яких мають бути першими заступниками начальників відповідних міськрайлінорганів внутрішніх справ. Цей підрозділ повинен діяти у межах району, міста, району в місті та на відповідних видах і дільницях транспорту.
Внутрішня структура служби кримінальної міліції повинна будуватися виходячи із поставлених перед нею завдань та напрямків її діяльності. При цьому слід враховувати чинне кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та нормативно-правові акти органів державного управління, а також існуючу внутрішню спеціалізацію цих підрозділів.
На рівні МВС України до структури Головного управління кримінальної міліції повинні входити три провідні управління й секретаріат.
Діяльність першого управління має бути спрямована на вирішення завдань щодо попередження, припинення, розкриття тяжких злочинів. Залежно від цього воно має включати в себе 5 відділів:
відділ "А" - з боротьби зі злочинами проти життя, здоров'я, волі і гідності особи;
відділ "Б" - з боротьби зі злочинами проти індивідуальної (приватної) власності громадян;
відділ "В" - з боротьби зі злочинами проти державної та колективної власності;
відділ "Г" - з боротьби з господарськими та службовими злочинами;
відділ "Д" - з боротьби зі злочинами проти порядку управління, громадської безпеки та громадського порядку.
Друге управління має здійснювати відповідні оперативно-розшукові заходи з використанням спеціальних засобів з виявлення злочинів та осіб, які їх вчинили. Діяльність управління має бути спрямована на розшук і фіксацію даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп з метою припинення правопорушень, а також отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. У зв’язку з цим пропонується створити його на базі двох відділів: відділу "А" - кримінального пошуку; відділу "Б" - оперативно-технічного забезпечення.
Діяльність відділів кримінального пошуку та оперативно-технічного забезпечення має здійснюватися з суворим дотриманням норм чинного законодавства, які спрямовані в першу чергу на захист прав, свобод людини і громадянина.
У третьому управлінні повинен бути створений інформаційно-аналітичний бате даних про злочинців та злочини (обставини, форми та методи вчинення, існуючі докази тощо), інформація якого повинна використовуватися в процесі боротьби кримінальної міліції з найбільш суспільно-небезпечними та тяжкими злочинами. Виходячи з цього, третє управління повинно складатися з двох відділів: відділу "А" - інформаційно-аналітичного; відділу "Б" - організаційно-методичного.
Крім того, Головному управлінню кримінальної міліції централізовано підпорядковуються територіальні управління кримінальної міліції та управління кримінальної міліції на транспорті. Кожне із структурних підрозділів Головного управління кримінальної міліції очолюється начальником та його заступником. При цьому начальник першого управління є першим заступником начальника ГУКМ, а начальники другого та третього управлінь його заступниками.
На оперативному рівні управління повинні бути управління кримінальної міліції, кожне з яких має три відділи (у подальшому на всіх рівнях управління в системі органів внутрішніх справ спеціалізація підрозділів з найменуваннями "А", "Б", "В", "Г", "Д" відповідає спеціалізації подібних структур підрозділів у Головному управлінні кримінальної міліції на рівні МВС. Зокрема, це такі підрозділи: перший відділ складається з п’яти
відділень: "А", "Б", "В", "Г" і "Д"; другий відділ складається з двох відділень: "А" та "Б"; третій відділ складається з двох відділень: "А" та "Б".
Управлінню кримінальної міліції також повинні бути централізовано підпорядковані територіальні відділи кримінальної міліції та відділи кримінальної міліції на транспорті. Кожен із структурних підрозділів управління кримінальної міліції має очолюватися начальником та його заступником. Начальник першого відділу є першим заступником начальника УКМ, а начальники другого та третього відділів - його заступниками.
На тактичному рівні управління мають бути відділи кримінальної міліції, які складаються з трьох відділень. Перше відділення повинно включати в себе відповідні групи з розкриття окремих видів злочинів ("А", "Б", "В", "Г", ”Д"); друге відділення - із здійснення розшукової діяльності; третє відділення - інформаційно-аналітичне.
Ці відділення мають очолюватися відповідно начальниками та їх заступниками. При цьому начальник першого відділення є першим заступником начальника відділу кримінальної міліції, а начальники другого і третього відділень - його заступниками.
Запропонований автором варіант моделі служби кримінальної міліції є досить гнучким - здатним самостійно пристосовуватися до змін динаміки та структури злочинності в нашій державі. Він визначає загальні напрямки її внутрішньої побудови. Зокрема, внутрішня структура служби кримінальної міліції може змінюватись залежно від змін кримінального, кримінально-процесуального законодавства, структури злочинності. Саме такий підхід був покладений в основу створення підрозділів "А", "Б", "В", "Г", "Д", де враховувалась питома вага окремих категорій злочинів в загальній структурі злочинності.
В майбутньому кримінальну міліцію доцільно бачити як самостійний струкіурний підрозділ, що безпосередньо повинен підпорядковуватись МВС України. В перспективний варіант структури служби кримінальної міліції пропонується включити такі підрозділи:
1. Головне управління кримінальної міліції, яке входить до системи
МВС України. .
2. Теріггоріальні управління кримінальної міліції та управління кримінальної міліції на транспорті.
3. Територіальні відділи кримінальної міліції та відділи кримінальної міліції на транспорті.
Ці підрозділи повинні бути підпорядковані один одному по вертикалі без будь-якого їх підпорядкування територіальним органам внутрішніх справ чи органам внутрішніх справ на транспорті по горизонталі.
Автором пропонується перейменування кримінальної міліції в кримінальну поліцію, оскільки така назва найповніше відбиває суть цього правоохоронного підрозділу і відповідає вимогам, закріпленим у законодавстві більшості цивілізованих країн світу.
Таким чином, зважаючи на актуальність проблеми, що стосується реформування органів внутрішніх справ, автором дисертаційного дослідження пропонується один із варіантів поетапної реорганізації органів системи МВС України та створення на нових засадах служби кримінальної міліції в Україні.
У висновках дисертації узагальнюються результати дослідження, в них дається визначення поняття служби кримінальної міліції, розкриваються її завдання та функції. Визначаються напрямки, які в певній мірі можуть бути спрямовані на вдосконалення структури кримінальної міліції в системі МВС України.
З урахуванням соціально-економічної напруги та нестабільності в суспільстві, автором робиться висновок про доцільність поетапної кардинальної перебудови системи органів внутрішніх справ України.
На першому етапі реорганізація має проходити шляхом зміни внутрішньої струткгури підрозділів міліції з подальшим подвійним підпорядкуванням утвореної служби кримінальної міліції вищому органу кримінальної міліції по вертикалі і відповідному територіальному чи лінійному органу внутрішніх справ - по горизонталі.
На другому етапі - служба кримінальної міліції повинна стати єдиним самостійним підрозділом у системі МВС України.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:
1. Кримінальна міліція в Україні: проблеми становлення та шляхи їх вирішення: Лекція. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. -35 с. (у співавторстві з Опришко І.В.).
2. Місце кримінальної міліції в системі ОВС і правоохоронних органів та проблеми організації їх взаємодії // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ,- 1997,- № 2. -С.44-52.
3. Проблеми організації роботи інспекцій у справах неповнолітніх у попередженні злочинності серед молоді //Ефективність роботи по профілактиці правопорушень серед молоді (матеріали круглого столу 19-20 листопада 1993 року). - К.: Київська міська рада народних депутатів. - 1993. - С.19-23.
4. Правове положення, функції та структура кримінальної міліції // Наукові розробки академії - вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ. - К.: 1994. - С.96-101 (у співавторстві з Опришко І.В.).
5. Становлення кримінальної міліції в контексті державно-правової реформи в Україні // Матеріали науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні”. - К., Інститут законодавства Верховної Ради України.-1997,- С.341-344.
Сидорчук Л.А. “Правові та організаційні питання створення і функціонування кримінальної міліції в Україні”.
Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. Національна академія внутрішніх справ України,- Київ, 1998.
Дисертація присвячена дослідженню організаційно-правових аспектів щодо створення та функціонування служби кримінальної міліції в Україні в системі МВС України.
Ключові слова: кримінальна міліція; правове положення; функції; завдання; структура; управління; організація та діяльність ОВС.
Сидорчук JI.A. “Правовые и организационные вопросы создания и функционирования криминальной милиции в Украине”.
Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. Национальная академия внутренних дел Украины.- Киев, 1998.
Диссертация посвящена исследованию организационно-правовых аспектов создания и функционирования службы криминальной милиции в Украине в системе МВД Украины .
Ключевые слова: криминальная милиция; правовое положение; функции; задачи; структура; управление; организация и деятельность ОВС.
Sydorchuk L.A. Legal and organizational questions of creation and functioning of criminal militia in Ukraine. - Manuscript.
Thesis for a candidate of law science by speciality 12.00.07 - theory of management, administrative law and process, the financial law.- National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 1998.
The dissertation is devoted to researching of organizational-legal aspects of creation and functioning of a criminal militia service in Ukraine in a system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.
Key words: criminal militia; a legal thesis; functions; problems; a structure; management; organization and activity IAB.
