АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовые основы деятельности коммерческих банков Украины как расчетных центров»
н 0
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПАТРУШЕВ Євген Михайлович
ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ ПО РОЗРАХУНКАХ
Спеціальність : 12.00.02 - державне право і управління, державне будівництво, адміністративне право, фінансове право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 1995
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі конституційного і адміністративного права Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Воронова Л.К.
Офіційні опоненти:
1. Доктор юридичних наук, професор Головко А. О.
2. Кандидат юридичних наук Ісаєва Н.К.
Провідна організація - Юридичний факультет Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича.
Захист відбудеться 1995 р. о /¥_ годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.068.18.14 по присудженню наукового ступеня доктора юридичних наук в Київському університеті ім. Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Володимир-ська, 64).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці університету. Автореферат розісланий "______"___________________ 1995 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук, доцент
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Перед молодою державою Україна стоїть дуже важка проб ма: радикально реформувати фінансову систему шляхом переда: всієї справи кредитування комерціїгшш банкам на ринкових зі дах, залежності фінансів державних підприємств не від фінаї держави, а від результатів їх господарської діяльності. Державне гулзовання підприємства;1.пі буде зводитися згідно доктрини Пре дента України до оподаткування прибутків, землі і майна. Це з дання на майбутнє. Сьогодні стоїть проблема ліквідації платіж кризи внутрі нашої держави. На початок жовтня 1994 р. за даня Міністерства статистики взаємозаборгованість українських підп] ємств досягла 400 трильйонів. Неплатежі заважають нормальне функціонуванню економіки. А на якій же правовій базі грун ються платежі суб’єктів підприємницької діяльності? Правова б розрахунків дуже бажає бути кращою, грамотнішою, бо без неї можна сподіватися на швидку стабілізацію платіжної дисциплі: На жаль, юристи зовсім не звертають своєї уваги на вдосконалеї: чинного законодавства, якого майже немає, і не працюють над і лиш нормативними актами, які б допомагали прискоренню шіа жів між суб"єктами підприємництва. Автор, працюючи в кредиті системі, щодня зустрічається з порушеннями платіжної дисцишіі і знає про всі болючі місця цієї складної проблеми, що й спону] ло його обрати темою свого першого монографічного досліджен питання про правові форми розрахунків і аналіз нормативних £ тів, які регулюють як готівкові, так і безготівкові розрахунки.
Комплексність інституга банківського права, пршіалежніс правових норм, його складаючих, до різних галузей права, робі складним його дослідження, але разом з тим дає можливість щ стежити за реальною взаємодією різних за правовою прнрод< економічних процесів, які знаходять своє відбиття у різних форм розрахунків, які завершують процес господарських відносин коме цінних і усіх інших господарюючих структур. Окремі форми безі тівкових розрахунків вже піддавалися науковому аналізу, а ко плексне дослідження розрахунків готівкою і у безготівковій фор ще не проводилося. Перші кроки діяльності комерційних банк яким була законодавчо обіцяна самостійність і невтручання в господарювання, показали, що, по-перше, надмірна регламента!.
і
відносин, які виникають з їх функціонування, відбиває бажання знаходити нові форми відносин з клієнтурою, а по-друге, їм необхідне державне регулювання.
Актуальність дослідження підтверджується тим, що для організації практичної роботи щодо здійснення концепції економічної реформи в Україні, яку було викладено в доповіді Президента України Л.Д.Кучми на сесії Верховної Ради 11 жовтня 1994 року, необхідно провадити подальше вдосконалення банківської системи. Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначив функціональну незалежність Національного банку України від виконавчої влади, практика ж йде зовсім іншим шляхом. Норми актів ви-конавчої влади регулюють і повноваження комерційних банків. Необхідно напрацювати конче потрібну правову базу. Україні потрібна і законодавча база, що регламентує повноваження Національного банка України щодо комерційних банків. Комерційні банки не мають правового захисту від постійного економічного ри-зику, не існує стабільно стійких умов їх діяльності, які б можна було прогнозувати навіть на недовгий період.
З нічим не виправданих причин у правовій літературі не приділяється уваги дуже важливому питанню - розрахункам за продукцію, послуги, роботи, які провадять комерційні банки за дорученням клієнтів - власників розрахункових рахунків, відкритих у цих комерційних банках. Зовсім недавно була захищена перша кандидатська дисертація В.Б.Колесником про акредитивну форму безготівкових розрахунків. Крім того, в листопаді 1994 року були опубліковані Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів та Уніфіковані правила по інкасо. До цього часу комерційні банки їх не мали.
Комерційні банки - не механічні виконавці законодавчих актів і договорів між господарюючими суб"єктами. Працівники розрахункових управлінь комерційних банків виконують правозастосовну діяльність. Всі дії комерційних банків засновані на законності, і прийняття правозастосувального рішення проходить тільки у межах їх компетенції, тобто повноважень, які закріплені за ними Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про господарські товариства” та їх статутами. Вони можуть здійснювати свої повноваження тільки на підставах, передбачених у гіпотезах застосовуваних норм (наприклад, Положення про безготівкові розрахунки, Порядок ведення касових операцій у
народному господарстві України чи Уніфікованих правил інкасо тощо). Комерційні банки виконують доручен своєї клієнтури, наприклад, по переказу коштів тільки за пі ною процедурою, толгу і мають назву ці дії комерційних бан і їх клієнтів "здійснення розрахунків у певних правових ф( мах" - встановлених нормативними актами правилах докумен' обігу.
Дії з розрахунків повинні бути повністю п] возастосувальними, тобто обгрунтованими, повністю заст ваними на юридичних фактах, передбачених правовими не мами.
Працівник банку перед перерахуванням коштів з рахуь на рахунок вивчає не закономірності, а конкретний формаль обмежений, окреслений гіпотезою юридичної норми преді\ для з"ясування об"єкгивної (ніяк не відносної) істини: наі ність необхідних документів і коштів на рахунку суб"єк який повинний платити. Таким чином, юридично кваліфікую' ся встановлені факти. Юридична кваліфікація факту - це є поширенням правозастосувальним суб"єктом - комерційн банком оцінки певного виду юридичних фактів: документів оплату продукції, послуг, робіт, які є підставою застосувг ня юридичних норм, які містяться в законах, указах, положє нях тощо.
У сучасних умовах, коли спостерігається така нестаби ність законодавства, комерційний банк повинний пе{ копатися в тому, що юридична норма, яка повинна регул вати ці відносини, є чинною на день, коли провадяться р< рахунки. Зараз застосовуючи правові норми, банки зуст чаються з такими явищами, коли одні й ті ж відносини і гулюються різними нормативними актами (законом і указ Президента, постановою Кабінету Міністрів і листом Нац пального банку), установленими різними державними органа; влади і управління. У банка завдання: визначити і "ви;
ряти" юридичну силу кожного з відповідних юридичних акт щоб застосувати норму з акту більшої юридичної сили. І лиі після цього банк може прийняти рішення про взаєр* юридичні права і обов’язки суб"єктів, що беруть участь у рс рахунках.
Розвиток ринкових відносин в Україні розширятиме сфе безготівкових розрахунків, тому нормативний акт, що їх регулк повинний відповідати зростаючим вимогам. Важливість пробле\ необхідність формулювання науково обгрунтованих рекомендацій
з
вдосконаленню оапгавського законодаства і визначає актуальність дисертаційного дослідження.
Актуальність дослідження теми дисертації визначається також необхідністю теоретичних розробок питань фінансового права, яке належить до числа найменш досліджешіх галузей права.
Стан розробки проблеми розрахунків господарюючих суб'єктів через комерційні банки, які почали здійсшоватися в умовах переходу до ринкової економіки, в правовому аспекті ще не підпадали цілеспрямованіш фундаментальшім дослідженням. Однак ба-гаточисельїїі і різнобічні аналітичні публікації в періодичній пресі, перекладні багатьох монографій авторів з провідних країн Заходу в значній мірі поповнюють відсутність робіт, спеціально присвячених правовим формам безготівкових розрахунків. Дисертаційне дослідження спирається на ідеї і розробки, якилш юріццгчна наука збагачується в працях Ватамашока 3., Гальчинського А., Гонти А, Мороза А, Онуфрієнка О., Савлука М., Черняка В., Чиркова В., присвячених правовому регулюванню відносин, що виникають з діяльності комерційних банків в Україні.
У такій комплексній економіко-правовій проблематиці, якою є механізм регулювання відносин у перехідшш до ринку період, повніша бути координація з економічниші дослідженнями, які провадяться вчешіми-економістами. Слід згадати Бунича П., Буряка Л., Василика О., Вознесенського Е., Огородника С., Сутормі-ну В.. Федосова В., роботи яких мають міждисцзшлінаршш характер і зачіпають правові проблеми, які вимагають рішеїпія паралельно з економічними проблемами.
Важливе методологічне значення для дослідження механізма правового регулювати відносин, що витікають з діяльності ко-мерцдіппіх банків, мають загальнотеоретичні положення, а також праці цивілістів та юристів-упранлінців Агаркова М., Алексеева С., Братуся С., Горшеньова В., Єфімової Л., Когана М., Козлова Ю., Комланеєць Е., Малеіна Н., Озерова І., Пискотіна М., Полонсько-го Е., Рабиновігча П., Райхера В., Рубанова А, Селіванова А., Тихомирова Ю., Флейшиц Е., Халфіної Р., Яснопольського Л.
Дослідження, яке проводив автор, охоплюючи правові питання відносин в галузі діяльності комерційних банків в комплексі, разом з тим орієнтоване переважно на фінансово-правовий аспект аналізу. Неможливо було б виконати роботу, якщо б не були роз-
роблені проблеми правового регулювання різних сторін кредити розрахункових відносин в працях відомих вчених - фахівців фіна сового права - Авіліної І., Бекерської Д., Бесчеревниха В., Ворон вої Л., Горбунової О., Єрмакової Т., Ісаєвої Н., Куфакової Н., Р винського^в.^., Хімічевої Н., Худякова О.,. Цишаша С., Черепа1 на А., а також всесвітньовідомих хорватських вчених Єлчича І Хорвата В.
Метою даного дослідженім є проведення комплексного вс бічного аналізу регульованої правом діяльності комерційних бани по відкриттю розрахункових рахунків своїй клієнтурі і проведенн готівкових і безготівкових розрахунків за дорученням клієнтів..
При цьому автор ставить перед собою конкретні завдання:
- розглянути систему впливу держави в особі органів держа: ної влади і органів державного управління на правове регулюваш розрахунків, які здійснюються через комерційні банки;
- розглянути предмет і метод правового регулювання відні син, які виникають при відкритті рахунків у комерційних банках • проведеній ними операцій на цих рахунках;
- розглянути систему управління розрахункалпг господарк ючих суб"єкгів у двох аспектах: по-перше, у статичному вигляді, * систему органів, впливаючих на відносини, що виникають з діялі ності комерційних банків, по-друге, як систему актів, у яких відбі вається вплив органів держави на розрахунки господарюючі суб’єктів;
- дослідити питання подальшого розвитку і вдосконалені: правового регулювання розрахунків господарюючих суб'єктів : участю комерційних банків.
Обгрунтовується предмет "банківського права”, тобто сукупнс сті правовігх норм, які регулюють відносини, що виникають діяльності комерційних банків у галузі рахунків, що відкриваютьс банком клієнтам. Специфіка відносин, що виникають між банком володарем рахунку при його відкритті і проведенні розрахунків я у готівковому, так і безготівковому порядку, викликає необхідній їх регулювання нормами двох самостійних галузей права - цивітп ного і фінансового, один бік цих відносин регулюється владніг методом приписів з боку держави (фінансове право), другий шляхом укладення договорів на кредитно-розрахункове обслугс вування між банком та його клієнтом, але в цілому пі відноснії
о
складають предметну єдність, вони нерозривні. Регулюються вони комплексом правових норм, що входять у фінансове і цивільне право і які у зв'язку з необхідністю ретельного врегулювання відносин, їх великою практичною значимістю, об'єднуються не в окрему галузь права, а містяться у галузях так званого банківського законодавства, що підтверджує висновки більшості вчених юристів про нетотожність галузі права і галузі законодавства.
Наукова новизна дисертації визначається вибором мало-вивченої теми: питання правового регулювання розрахунків через комерційні банки в Україні монографічно досліджується вперше.
Елементи наукової новизни виявляються в тому, що:
- в дисертації вперше робиться спроба дослідження комплексного правового інститута готівкових і безготівкових розрахунків. Автором розглядаються у сукупності форми розрахунків, які застосовуються у суверенній державі Україні, розкривається їх сутність як з економічної, так і з правової точки зору. Комплексність цього правового інституту полягає у регулюванні відносин, що виникають під час розрахунків за продукцію, виконані роботи і надані послуги, нормами фінансового та цивільного права,
- в дисертації основне місце відведено аналізу фінансово-правових відносин, тоді як усі попередні дослідники цих питань у бувшому СРСР увагу приділяли в основному цивільно-правовій стороні відносин,
- в дисертації обгрунтовується необхідність створення ефективної правової бази в галузі розрахунків через комерційні банки,
- при розробці теми автор розглядає усі існуючі правові форми безготівкових розрахунків і зміст нормативних актів вищої виконавчої влади у галузі розрахунків готівкою,
- досліджуюься нові, властиві сучасному розвитку державності України форми розрахунків і особливості їх правового регулювання,
- аналізуються особливості повноважень комерційних банків у застосуванні нормотворчга актів Національного банку України шодо регулювання внутрідержавних, з країнами СНД та країнами далекого зарубіжжя відносин,
- розглядаються правові акти, якими користуються комерційні банки при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними
б
операціями - ставиться гапання про вдосконалення законодавс про діяльність як Національного, так і комерційних банків.
Проведене автором дослідження теми дисертації дозволі сформулювати і винести на захнст такі висновки:
1. Складні суспільні відносини, що виникають при проиедеї розрахунків за продукцію, надані послуги або виконані роботи, ? ча і є елементом складного цивільно-правового зобов'язання, зі ходяться під контролем кредитної установи, яка наділена більшії: повноваженнями, ніж простий посередник у цивільно-правов відносинах. Якщо комерційний банк тепер не є органом державі-то управління, то Національний банк, актами якого і регулюють безготівкові розрахунки, залишився органом, що має подвійну щ вову природу.
2. В роботі доводиться, що не дивлячися на складність відн снн, що вшшкають в сфері розрахунків господарюючих суб'єкті комерційними банка.\пі, які здійснюють ці розрахунки на підстг нормативних актів, пріоритет в їх регулюванні належить норм: фінансового права.
3. За допомогою даного фінансово-правового інституга мож вирішувати пекучі проблеми економічного і правового харакгеї Законодавчій і виконавчій владі України необхідно прішняти пак нормативних документів, скерованих на ефективне регугаоват відносин у галузі розрахунків, що необхідно для стабілізації екон міхи і створення правової і економічної бази для проведення гр шової реформи в Україні.
4. Переорієнтація економіки на ринок викликає необхідніс значного вдосконалення фінансового законодавства. До числа т кого, що найбільш потребує зміни, є Закон "Про банки і банкі ську діяльність", валютне законодавство, ті частини законів "П] підприємства", "Про підприємництво", які прийшли у протиріччя існуючою практикою регулювання діяльності комерційних банк поточними нормативними актами Національного банку.
5. Державно-владне визначення правових форм розрахунків Україні за допомогою системи правових засобів повинно мати п собою об"єкгивну основу, обумовлену особливостями розрахую; як укладених у договірних відносинах (готівкою при договорах к; півлі-продажу, наданні послуг за формулою Т - Г) і відносно самі
стінних при безготівкових, і встановлюючу межі їх правового регулювання. .
6. Вивчення практики правового регулювання розрахунки! суб'єктів підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ в умовах переходу до ринкової економіки, як і інших видів підноснії, що виникають ІЗ діяльності комерційних банків, свідчить, що основішй масив нормативних і правозастосовних актів у цій галузі прийняли Національний банк України та Державна податкова інспекція. Приписп, що містяться в цих актах, стосуються різшіх державних органів, юридичних осіб усіх форм власності і громадян. Це дає право вважати за необхідне підвищити рівень нормативного регулювання фінансових відносіш у галузі розрахунків.
7. У виявленні правових форм впливу держави на розрахунки господарюючих суб"єктів за продукцію, надані послуги та виконані роботи.
8. В зв'язку з тим, що в діючому Законі України "Про банки і банківську діяльність", низки Указів Президента України та актах Національного банку Україїш не приділено належної уваги визначенню точних повноважень державних органів по встановленню прав і обов’язків господарюючих суб’єктів (як комерційних банків, так і їх клієнтури) у галузі готівкових і безготівкових розрахунків, у дисертації пропонується практично значима класифікація повноважень різнорівневих органів державного управлішія в галузі розрахунків.
Значну увагу приділено в дисертації питанням розробки наукових рекомендацій, направлених, на думку автора, на вдосконалення правового регулювання розрахунків через комерційні банки.
Днсерталт вносить ряд пропозицій:
- по вдосконаленню Положешія про безготівкові розрахунки в господарському обороті Україїш,
- по вдосконаленню Закону Україїш "Про банки і банківську діяльність",
- про необхідність уніфікації нормативних актів Національного банку Україїш, що значно полегшить їх систематизацію і підвищить ефективність їх регулюючої ролі.
Методологічпою основою дисертації є спроба відмовлення від використання ідеології у розкритті суспільшіх процесів ж єдиного вірного підходу до розуміння історії. Виходячи з цього принципо-
вого положення, в дисертації застосовується ряд загальнонаукої методів дослідження (перехід від загального до конкретно соціологічний метод тощо), а також специфічні методи (системні функціональний аналіз, порівняльне дослідження тощо).
Об"єктом дослідження було фінансове та цивільне законод; ство, яке регулює відносини в галузі готівкових і безготівкої розрахунків, та діяльність комерційних банків, направлена на рі лізацію цього законодавства. Особливому аналізу були піддані ; кон України "Про банки і банківську діяльність", Закон Укра'і "Про підприємства", Укази Президента України з цих пробл< нормативні акти Національного банку України.
Практична значимість дисертації полягає у можливості вш ристання її положень і висновків у практиці, науково-дослідницьі роботі і в учбовому процесі при підготовці фахівців у галузі фіш сового та цивільного права, що необхідно для юристів п приємницьких структур.
Фінансово-правові питання регулювання відносин у галузі рі рахункових (поточних) рахунків до цього часу в правовій літерат не розглядалися (ні в бувшому СРСР, ні в Україні), тому Д£ дослідження в якійсь мірі заповнює прогалину в фінансово-право науці. Однак складність і важливість питань, які розглядаютьс; дисертації, вимагають подальшого теоретичного дослідження і пр; тичного узагальнення пропозицій автора по вдосконаленню банк ського законодавства. Висновки автора можуть використовує: представники цивільно-правової науки, оскільки конкретний зм розрахункових відносин повинний регулюватися угодами банк; клієнтів. Пропозиції автора можуть застосовувати вчені, займаються питаннями адміністративного права і управліні оскільки правовий вплив держави на галузь розрахунків є свого р( управлінською діяльністю.
Апробація результатів дослідження. В процесі дослідження г тань, які розглядаються в дисертації, автором опубліковані 3 ста' Сформульовані в дисертації висновки одержали апробацію в і всякденній роботі, виступах на нарадах, міжнародному симпозіу на науково-методичному засіданні кафедри Київського універс тету ім. Т.Шевченка.
Основна мета дисертації визначила структуру і зміст дос дження. Дисертація складається з вступу, трьох глав і висновків.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність теми б аспекті формування правової бази ринкової економіки і побудови правової держави, обгрунтовується теоретична і практична значимість роботи, ц методологічні, теоретичні і нормативні основи, новизна і поло-жешія, що виносяться на захист.
Глава 1 "Правові основи розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в -установах банків' складається- з двох параграфів. У першому розглядається поняття і зміст правовідносин комер-ційшіх банків і клієнтів при відкритті розрахункових, поточних та бюджетних рахунків і розрахунків через шк. Проголошення 16 липня і 990 року Верховною Радою України суверенітету і незалежності України і побудови правової держави вимагає перегляду велпхої кількості відносин і правових актів, які перетворюють їх у правовідносини і створю ватт гуть основу для такої держави. Правова держава - де держава, в яхій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону' і захист основних прав людини*. Але держава повніша захищати і людину і юридичну особу. У правовій державі закон повинний не тільки існувати, але й панувати і регулювати всі основні сторони відносин. Сфера фінансових відносин саме й є однією з найважливіших. У період кардинальшіх змін форм власності і переходу від адміністративних методів управління економікою до ринкової економіки і всебічного укріплення економічних методів впливу на виробництво значно підвищується роль фінансово-правового регулювання цих відносин. Потреба в управлінні суспільнилш відносинами в галузі фінансів, яке зводиться до їх упорядкування, є об'єктивною необхідністю і умовою нормального функціонуваїпія суспільства**. Предметом дослідження автора є відносини, які виникають у комерційних банків з юридичнилпі особами і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю. Ці відносини витікають не з волі їх
* Див.: Рабінович Г.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави та права. - Львів: Угсраїнський вільний інститут менеджменту і бізнесу, 1992, с.2б.
*" Див.: Козлов Ю.М. Административные правоотношения. - М.: Юриздат, 1976,с.З.
ІС
суб'єктів. Вступати у відносшш з приводу відкриття розрахунховс то, поточного та бюджетного рахунків активну сторону - юрндичн особу або іншого суб"єкта підпрнєлшицької діяльності примулі} законодавство. Добровільність для цього суб"єкху полягає в том що він за своїм бажанням обирає собі банк, у якому відкриє сві рахунок. Правда, банк може і відмовитися від такої "довіри", якш він не буде впевненій в надійності майбутнього клієнта. Банк можуть вимагати (поза законом) гарантії від солідної фірми пр надійність цього клієнта.
В роботі досліджуються відносшш, в яких беруть участь кілі ка суб"єкгів. По-перше, в ці відносини вступають дві юридичі особи, або юридичні і фізичні, або фізичні особи, але для всіх ни є одна обов'язкова умова - вони повинні займатися підприємниці кою діяльністю. По-друге, обидві сторони, які беруть участь розрахунках, вступають в свою, причому в першу, чергу, у віднс сини з обслуговуючими '¿х банками, де відкриті їх розрахункові ра хунки. По-третє, банки, які обслуговують клієнтів, також вступа ють між собою у правовідносини, бо один банк повинний сшісат кошти за дорученням свого клієнта, а другий - зарахувати їх н рахунок свого. Всі відносини між цими суб"єкташі в кінцевом наслідку мають грошовій характер. І тільки з самого початку, кол два або більше майбутніх суб"єкгів розрахункових відносин всту пають між собою у зобов'язальні правовідносини без участі кре днтної установи. Ці суб"єкти вступають у відносини з приводу по ставки товару, надання послуги тощо, а законодавство чітко перед бачає, що всі розрахунки юридичних осіб між собою, як правило провадяться через установи банків. Порядок їх проведення реіулю ється управлінськими рішеннями - Президента, Уряду і Національ ного банку України. Останнім часом Національїшй банк Україні нормотворчі функції здійснює разом з Урядом, хоча за Законо? "Про банки і банківську діяльність" підпорядкований Верховні] Раді України. Такі адміністративні методи керівництва комерційнії ми банкаші повинні переконати усіх, хто намагався відносити акп Національного банку до цивільно-правових, що вони є управлін ськюпі рішеннями, які належать до фінансово-правових.
Особлива значимість для держави фінансових ресурсів, щ< надходять з усіх джерел, і своєчасність розрахунків, обмеження го тівкового обігу для укріплення грошової системи робить необхід
пою регламентацію відносин в цій галузі за допомогою всіх; правових засобів. '
Оргаші держави, уповноважені впливати на сферу відносин, що виникають з банківської діяльності, шляхом віщання фінансово-правових норм, повніші враховувати вимога об'єктивних економічних законів, а у нас ще й потреби молодої держави, яка переходить до рннхової економіки. К.Маркс відмічав, що "точка зору законодавця є точка зору необхідності"4*.
Вся правотворчість в галузі відносин, що виникають з діяльності банків, носить об"єкгивно обумовлений характер і повніша бути скерована на побудову ринкової економіки. Правове регулювання грошових розрахунків є одним з важливих елементів державного управління народним господарством.
Значення правових форм розрахункових відносин визначається економічною функцією цих відносин і тим зворотним впливом, який право здійснює на суспільні відносини, які регулює. Практика регулювання розрахункових відносин має багато прикладів такого зворотного впливу, причому як позитивного, так і негативного.
У перехідний до ринкової економіки період роль креднтішх установ у стабілізації грошового обігу, своєчасних розрахунках між господарюючими суб”єкгами різних форм власності різко зростає.
І одночасно з цим зростає роль Національного банку України як центральної ланки кредитної системи держави, як єдиного вищого емісійного і кредитного центра, який координує діяльність дворівневої банківської системи в цілому, організує міжбанківські розрахунки.
Банківська система завдяки різним операціям на розрахункових, поточних (бюджетних) рахунках одержує можливість доволі точно знати стан справ у підприємців різних форм власності, здійснювати таким чином повсякденний контроль за фінансовими наслідками їх господарювання і впливати на їх діяльність або наданням кредиту для розрахунків, чим сприяє зростанню їх прибутків, або примушує їх від скорочення діяльності до банкрутства внаслідок відмови їм в кредиті, якщо вбачається їх безперспективність.
Розглядаючи сутність відносин банків і володарів рахунків, які відкриті в банках, автор доводить, що ці відносини не носять
‘Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т.1, с.1б4.
цивільно-правового характеру, а зберігання іориднчнтш особа: тимчасово вільшіх коштів не є кредитними, як це вважають де* юристи і економіста*. Цивіліста завжди вважали відносшш з пр воду розрахункового рахунку' договірними Нарешті, в інструк Національного банку від 11 жовтня 1994 р. № 169 "Про поряд відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в усі новах банків" визначено, що розрахунковий рахунок відкриваєть на до гов іршгх засадах банха і клієнта. Однак ця інструкція май: нічим не відрізняється від усіх попередніх, і всі умови ЦИХ ВІДГІ син визначені заздалегідь. Практика не знає випадків, коли кліє: міг визначити щось суттєве в договорах з банком. Можливо в ма бутньому клієнт зможе в договорі стати рівноправним з банком, угода між клієнтом і банком стане юридичною формою, я обслуговує економічне відношення банка і клієнта.
При переданні коштів клієнтом на зберігання в банк нем перехода права власності. Власником залишається та юріщич] особа, яка передала кошти на зберігання. Грошові знаки - це мат ріальна річ, але про власність банка на що річ можна говори: тільки в розумінні того, що банк об'єднує кошти клієнтів із своїл і використовує їх для надання позик. Ознак цивільного договору відносинах банка з клієнтом з приводу зберігання коштів на рахут ку в банку немає.
Інакше складаються відносшш цього клієнта з банком, коі вій бере позику у банка. Тут і витікають цивільно-правові відні сшш, які мають характерну правову оболонку - договір короткі строкової чи довгострокової позики.
Автор поділяє думку проф. С.Д.Ципкіна, що фінансова діял ність держави дуже широка, тому не всі відносини, що виникаю: з неї, регулюються фінансово-правовилпі нормами, хоча всі воі: мають грошовий характер. Це думка не тільки проф. Цзшкіна С.і Її дотримувалися і представники старої російської фінансове
* Див.: Флейшиц Е. А. Расчетные и кредитные правоотношения. -JVj Госюридат, 1956. с. 16; Усоскин М.М. Организация и планировав кредита в СССР. - М.: Госфиниздат, 1951. с.49; Денежш обращение и кредит в СССР (под ред. В.В.Иконникова). - Л) Госфиниздат, с.66.
правової школи Алексеев 1.1., Озеров І.* Відомий сучасний французький вчений Поль Марі Годме вважає, що фінансове право - це галузь публічного права, предметом якої є норми, що регулюють державні фінанси*, на відміну від приватних фінансів - грошових відносин, які виникають у окремих осіб або приватних об'єднань, юридігчних осіб, тобто відносин майнового характеру, які завжди мають кінцевий грошовий результат***.
Як і у всіх публічних галузях права, у фінансовому відносини регулюються методом владних приписів. Це особливо властиво адміністративному, державному праву. Але і в державному, і в адміністративному праві сторони відносин наділені правом оперативної самостійності, коли суб"єкт може вчинити дії в залежності від обставин, особливо та сторона, яка наділена владними повноваженнями.
Так, за порушення припису держави, порушники відповідають абсолютно конкретно, якщо з вини банку було затримано зарахування коштів на рахунок клієнта, останній одержує пеню у розмірі 0.5% за кожний день прострочки, якщо більший розмір не передбачений угодою про проведення касово-розрахункових операцій****.
З діяльності комерційних банків виникають і цивільно-правові відносини. Будь-яка банківська операція може бути розкладена на зобов'язальне право, в ній може бути позика, купівля-продаж, комісія, доручення. Обов'язково є засоби забезпечення угод -застава і поручительство. Зараз, не дивлячися на те, що підприємницькі структури примушені зберігати свої кошти на рахунках у банках і проводити розрахунки тільки через банк, обслуговуючі підприємців кредитні установи, укладаючи з ними угоди на розрахункове обслуговування, вимагають від них гарантії, бо клієнти будуть у майбутньому отримувати кредити і повинні своєчасно їх по-
* Див.: Озеров И. Полный курс финансового права. - С-Пет., 1906.
** Див.: Годме Поль Мари. Финансовое право. - М.: Прогресс, 1978, с. 27.
*** Див.: Годме Поль Мари. Цит. робота, с.41.
**** Див.: Постанову Верховної Ради України "Про відповідсьшіість за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
вертати. Банху необхідно мати гарантію цього. Однак захонод; ство, яке, на перший погляд, повинно однаково захищати інтере обох сторін правовідносин, які випливають з банківської діяльїз сті, бере піц захист кредитну установу, якій довіряються кошти рахунку.
Законодавство про банки лише одним боком пришікає до ц вільного права, а в основному регулювання йде нормами фінанс вого права. Дослідження теми дозволило з'ясувати, що із діяльн сті банхів виникає дуже складний комплекс відносин, які регулі ються нормами різшк галузей права. Однак не можна, на дум автора, роз'єднувати відносини, які складають єдине ціле. Не мої на, безумовно, і чекати, що значимість цих відносин зробить д цільним і можливим виділити в системі права України окред галузь - банківське право. Але умовно можна вважати, що всі ві носніш, що виникають з діяльності банків, регулюються нормам банківського права.
Не можна сподіватися на відокремлення банківського права системі права, бо для цього немає всіх критеріїв, які необхідні дп того, щоб комплекс певних норм вважати окремою галуззю*, aj. протії того, що існує банківське законодавство, не заперечує ніхто
У другому параграфі розглянуто правову природу розрахункс внх, поточних та бюджетних рахунків й порядок їх відкриття закриття. Юридичним відбиттям концентрації в банку коштів усі господарюючих суб"єкгів є установлена законодавством обов’язке вість їх зберігання на рахунках у комерційних банках. Порядо відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в уста новак банків регулюється постановою Правління НБУ від 11 жовт ня 1994 р. Ця нова інструкція відрізняється від попередньої тим що тепер Національний банк зобов"язує комерційні банки уклада та договір з клієнтом на відкриття і обслуговувати рахунків Вперше за останні роки зроблено спробу показати, чим відрізня ється розрахунковий рахунок від поточного. НБУ визначає, ще розрахунковий рахунок служить для здійснення комерційних операцій, а поточний - для фінансування оператнвно-господарськи: витрат. З цим погодитися важко, бо комерційні структури такоз
* Див.: Братусь С.Н. Отрасль советского права: попятив, предмет, метод // Сов. государство и право, 1979, N° 11, с.29.
проводять оперативно-господарські витрати, а установи, що мають поточний рахунок, можуть здійснювати комерційні операції. Таким чином, роз'яснення НБУ нічого не дає, якщо є роз'яснення, то необхідно дати поняття комерційної діяльності і оперативно-господарських витрат. Світова правова теорія розрізняє два варіанти розрахункового (поточного) рахунку. В дисертації проведено аналіз цих видів рахунків, виявлені їх спільності й відмінності. На думку автора, інструкція НБУ, якою регулюється порядок відкриття і закриття рахунків у комерційних банках, належить до фінансово-правових актів. Цивільний Кодекс шгх відносин не регулює. У главі 33 Цивільного Кодексу "Розрахункові і кредитні відносини” розрахунковими визнаються такі відносини, в яких одна з сторін за допомогою кредитної установи проводить платежі на користь другої. Зараз стеля готівкових розрахунків установлена Національним банком. Як би не просив клієнт банк про сплату або видачу готівки понад встановлений розмір, комерційний банк не має права видати суму, потрібну клієнту. На думку автора, відносини, що виникають в галузі відкриття рахунку в банках для зберігання коштів і проведення безготівкових і готівкових (в межах дозволеного Указом Президента) операцій, мають складний характер і регулюються нормами фінансового (той бік відносин, де немає ніякої оперативної самостійності сторін) і цивільного права. Але ці відносини являють собою сплав, який не можна роз"єднувати, тому норми права, які регулюють відносини, однією з сторін якзгх є банк, повинні об"єднуватися в один правовий інститут.
В главі II Правові форми впливу держави на розрахунки через комерційні банки розглянуто перш за все питання правотворчої діяльності органів державної влади Президента України в галузі розрахунків через кредитні установи. Автор, приєднуючися до думки вченігх-управлінців, вважає, що державне управління в широкому розумінні можна характеризувати як діяльність держави по організуючому впливу на суспільні відносини. Такому впливу піддаються і розрахункові відносини, причому як суспільні, що виникають у пій галузі, так і кошти*, з приводу яких виникають ці від-
* Див.: Пискотин М.И. Государственное управление в социсшистиче-ском обществе а науки, его изучающие.-В кн.: Проблемы общей теории социсіїистического государственного управления.-М.: Наука, 1981.
носшпі. Державшій вшпів, пов'язатш із здійсненням державе функцій, завжди бере початок від органів державної влади, від повновладдя.
Верховна Рада здійснює верховне управління в усіх сфер державної діяльності, а також і у галузі банківської. В ст. 25 Зако Україші "Про банки і банківську діяльність" установлено: коме цінні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розраку кове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, уст нов, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надані послуг. В цьому розумінні, автор вважає, можна говорити і п] управління органів державної влади розрахунками, тобто про кері шіцтво в галузі розрахунків у певній правовій формі - законів постанов.
Виходячи із змісту ст. 114-5, Президент України проводить життя Конституцію України і закони України через систему орт нів державної виконавчої влади, очолює систему органів держави виконавчої влади, забезпечує їх взаємодію з Верховною Радо України.
Правовою формою впливу на розрахунково-кредитні відносі ни з боку Президента України, органів державного управліш загально'?спеціальної компетенції є видання ними нормативних а тів. Нормотаорчість органів державного управління в галузі фіна] сів, розрахунків і кредиту має державно-владний характер. В робо досліджуються усі правові форми впливу на розрахунки, особлиі готівкою, з боку Верховної Ради, Президента України, Кабіне' Міністрів України та Національного банку і вносяться пропозиі щодо їх вдосконалення і підняття рівня органів держави, я регулюють розрахункові відносини.
Окремо автор розглядає питання регулювання розрахунків боку Національного банку в параграфі "Нормотворчість Націонаш ного банку у галузі розрахунків" і приходить до висновку, що заі дання зміцнення законності у галузі фінансово-кредитної діяльне сті, яка є однією з важливіших ланок реалізації положень про пс будову правової держави в Україні, настійливо вимагає вдоскош лення законодавства в галузі банківської діяльності. Закон Україн "Про банки і банківську дшльшеть" було прийнято одним з першії суверенною державою. Він і спочатку не виглядав дуже доскош лим, а час його постарів і він вимагає якнайскорішого оновленню
В країні ведеться робота по ного вдосконаленню. В зв'язку з цим здається доцільним:
По-перше. Один закон - основополагающий, який би встановив основи банківської діяльності в Україні: засади банківської системі, основні повноваження крсдитіпіх установ, права і обов'язки, принципи кредитування, види кредитів, забезпечення їх, основи відповідальності сторін в кредитних правовідносинах.
Обов'язковою частішою цього закону повинні бути і основні засади розрахунків як готівкових, так і безготівкових. .Адже це парадокс, коли Кодекс про адміністративні правопорушення має статно про відповідальність за несвоєчасну' здачу виторгу в банк, гцо свідчить про особливу важливість для держави правил ведення касових операцій, а законодавство про банки не містить і згадки про це.
По-друге. Вважаємо, іцо детально правовий статус Національного банку України повинніш регламентувати Закон про Національний банк України. Ні існуючий зараз Закон "Про банки і банківську діяльність", ні Статут Національного банку України не закріплюють вичерпно повноважень центрального банку суверенної держави.
По-третє. Для впорядкування нормативної бази банківської діяльності необхідно законодавчо визначити правові фор.\пг цієї діяльності. Зараз у практиці діяльності Національного банку України застосовуються акти, що мають різні назви: рішення, постанови, накази, листи і нарешті - телеграми, які містять норми, тобто обов'язкові приписи.
По-четверте. Необхідно переробити, а вірніше скласти нові Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, оскільки в ньому є кілька протиріч, через які витікають питання у будь-якого читача. У п.З цього акту перераховуються форми безготівкових розрахунків: платіжні доручення, платіжні вимопі-доручення, чеки, акредитиви, векселі. Правова форма безготівкового розрахунку, як прийнято в юридичній науці - це встановлений правовими нормами документообіг при розрахунках. Кожна форма має свій порядок, свої документи, які виконуються на бланках банків. їх зміст також встановлюється Національшш банком. В Положенні про безготівкові розрахунки платіжне дору-чешія формулюється як "бланк встановленої форлпі, який підпри-
ємство подає у банк, який його обслуговує". Те ж саме і про і правові форми безготівкових розрахунків. Нічого немає в ньому про векселі. Правове регулювання вексельного обігу встановлеї пакетом документів значно пізніше. На думку автора, в умов гіперінфляції повноцінне введення векселів у платіжний обіг н можливе. Цьому заважають, по-перше, економічні важелі: загаль] криза вігробшіцтва, відсутність твердої національної валюти, а т кож і правові: відсутність необхідного судового захисту, особліп це стосується державної власності.
Автор вважає за необхідне прийняти положення, яке б спеи ально регламентувало таку безготівкову форму розрахунків як ч< кову. Положення повинно містити вимоги до чеку як платіжної документа, а форма чеку повиннз бути стверджена актом само] високого рівня. В цьому ж Положенні повинний міститися дозв на введення в обіг в Україні кросоваїшх чеків, які застосовуютьс у багатьох країнах.
В третій главі досліджуються правові основи міжнародні розрахунків.
В § 1 "Правове регулювання експортно-імпортних розрахуі ків" розглянуті питання суб"єкгів зовнішньоекономічної діяльне сті і види діяльності, дозволені їм законодавством, порядок веде і ня міжнародних розрахунків, правові основи цих розрахунки В § 2 "Акредитив - одна з основних правових форм міжнародші розрахунків" роглянуті питання змісту і застосування у практш норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок здійснеї! ня розрахунків в іноземній валюті" та Уніфікованих правил і зви чаїв для документарних акредитивів. Параграф § 3 "Платіжні дор> чешія (інкасо) як правова форма міжнародних розрахунків" при свячешій дослідженню розповсюдженої в практиці українськії банків формі безготівкових розрахунків. Українські банки дотриму ються приписів Уніфікованих правил по інкасо (в редакції І 978 р/ Автор виклав деякі міркування щодо рецепції цих міжнародші правил.
Останній параграф роботи присвячується питанню розрахун ків між комерцішшми банками країн СНД. Відносини, що вишіка ють між комерційнтш банками країн СНД на підставі кореспон дентсьхих угод, являють собою цивільно-правові відносили. У ро боті розглянуті засоби здійснення міжбанківських розрахунків че
рез кореспондентські рахунки і особливості розрахунків держав рубльової зони, а також особливості здійснення міжбанківськпх розрахунків між Україною і Російською Федерацією у зв'язку з введенням в обіг українського карбованця.
Останнім часом, коли автором вже було закінчено роботу над дисертацією, змінилася нормативна база готівкових розрахунків.
Правління Національного банку на виконання Указу Президента України від 12 січня 1995 р. № 40 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", а також з метою стабілізації грошового обігу та недопущення накопичення надлишкових обсягів готівки в народному господарстві, що призвело б до значних негативних явищ в економіці, прийняло пакет нових нормативних актів. По-перше, затверджений новин Порядок ведення касових операцій в народному господарстві. Подруге, прийняте "Тимчасове положення щодо встановлення ліміту залишку готівки в касі, норм витрачання грошей з виручки, строків
і порядку здавання виручки підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності". По-третє, затверджено Тимчасовий порядок організації контролю за дотриманням касової дисципліни.
Згідно з новими правилами Національного банку Україна видача готівки на поточні потреби проводиться диференційовано залежно від кількості працюючих в цій організації від 5 до 30 неоподатковуваних мінімумів.
Підприємства, які мають грошовий виторг, можуть витрачати готівку на поточні потреби з виторгу, не перевищуючи при цьому наведених вище норм.
Національний банк України встановив грашгчні норми витрачання готівки з виручки на поточні потреби і на закупки сільськогосподарських продуктів у населення.
Таким чином, витрачання готівки на поточні потреби підприємств обмежено, але раніше існували санкції за порушення правил користування готівкою. Тепер постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 1995 року доручено управлінню роботи з готівкою, юршпгчному департаменту та департаменту банківського нагляду підготувати проект спільної постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо встановлення штрафних санкцій за порушення підприємствами, організаціями і установами усіх форм власності норм
з регулювання обігу готівки. Гадаємо, що санкції за порушег касової дисципліни доцільно було б установити не спільн рішенням Кабінету Міністрів і Національного банку, а Ука: Президента України. Спільними актами Уряду і Національні банку доводиться все ж підпорядкованість останнього Кабін Міністрів, а по суті цього не повинно бути.
У висновках вмішені основні положення, що випливаюті проведеного дослідження, заходи по здійсненню законодавств; зв"язку з фінансово-кредитною реформою, яка проводиться Україні, визначаються перспективні напрями подальшого ; слідження проблем, що розглядалися у роботі.
По темі дисертації автором опубліковані статті:
1. Правове регулювання відносин, що виникають з діяльне банків // Збірник наукових робіт аспірантів та співробітни Чернівецького і Київського університетів. Чернівці, 1994, 0,3 д.а.
2. Про правову природу рахунку в банку. Ерліхівський збірн: Випуск 1. Чернівці, 1994, 0.5 д.а.
3. Деякі питання правових форм безготівкових розрахуй (у співавторстві з Колесником В.). Збірник наукових статей ас рантів. Чернівці, 1994.
- хп'!зрці;;кі бтиги;
- рОЗ ОС* X *г"{-»““ї 'іл р”'' '■*иРК \
- готико?:,- безготівкові то^ор.хунки.
Patrushev E.M.
Legal Foundation of Activity of [Ukrainian Non-State-Run Banks as Clearing Ofjices.
The dissertation for the degree of Candidate of Law, speciality code ¡2.00.02, State Law and Management, Soviet Structuring, Administrative Law, Financial Law.
The dissertation substantiates the subject of Banking Law and ocvers the financial-legal aspect of clearing relations. It also specifies the legal nature of clearing accounts, legal forms of nature of cltaring accounts, ready cash payment and clearing settlement, which subjects of business activity effect via non-state-banks, and contains proposals as to specific amendments to the National Bank of Ulcraine and non-state-run banks. Key-words:
commercial (non-state-run) banks; settling accout;
cash and non-cash (clearing) payments.
Патрушев E.M.
Правовые основы деятельности коммерческих банков Украины как расчетных центров.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. - государственное
право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право.
В диссертации содержится обоснование предмета банковского права, освещена финансово-правовая сторона расчетных отношений, правовая природа расчетного счета, раскрыты правовые формы налично-денежных и безналичных расчетов, осуществляемых субьектами предпринимательской деятельности через коммерческие банки, внесены предложения по конкретному изменению нормативных актов Национального банка Украины, касающихся расчетных отношений и по изменению правового статуса Национального банка и коммерческих банков Украины.
Ключевые слова:
- коммерческие банки;
- расчетный счет;
- налично, -безналичные расчеты.
