АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовые проблемы становления законодательства Украины о порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)»
НАЦЮНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМ1Я УКРАГНИ
Г Б ОД
На правах рукопису
^ Г, !! 1
С Л Ю С А Р А н д р 1 й М и к о л а й о в и ч
ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕНИЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРА1НИ ЩОДО ПОРЯДКУ ВИР1ШЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОР1В (КОНФЛ1КТ1В)
Снсщальшсть 12.00.05 - трудово право; право сопельного запсзпечення
АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
ХАРК1В - 1995
Дисертацдею е рукопис
Робота виконана на кафедр1 трудового права Нацюнально1 юридичноХ академП Укра1ни
Науковий кер1вник - кандидат юридичних наук, професор Жигалин ПЛ.
Офщшш опоненти: - доктор юридичних наук,
професор Прокопенко В.1. - кандидат юридичних наук, доцент Гоц В.Я.
Провщт оргатзацш - 1нститут держави та права
национально! Академп наук Украши
сО
Захист В1дбудеться ", ОЬ- метоп АЛА- 1995 р. о ИО годиш на зааданш спещамзовшшо! ради К.068.25.03 в примпценш НацшнальноТ юридично! академп Украши (310024, Харыв, вул.Пушкшська, 77)
3 диссртащсю можна ознакомится у б1блютещ НацюнальноГ юридично! академн Украши (310024, Харив, вул.Пушкшська, 77)
Автореферат роз1Сланий « 2? » BSP-вС-Н^ 1995 р.
Вче1шй секретар спещал1зовано1 вчено! ради
кандидат юридичних наук Марочкш I.e.
доцент
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуалыпсть теми дослвдження
Актом в1д 24 серпня 1991 року Украша була проголошена незалежною, суверенною державою. 3 цього юторичного дня в усьому обсяз! виникла задача створення власного украшського законодавстсва, в тому числ1 i трудового.
12 вересня 1991 року Верховною Радою Укра'1ни був прийня-тий Закон «Про правонаступшсть Украши», Стаття 3 якого проголосила, що закони Украшсько! PCP та iHini акти, ухвалет Верховною Радою Украшськси PCP, дпоть на територп Украши, оскшьки вони не нротир1чать ïï законам, що були прийнят1 теля проголошення незалежност!
При такш постановщ питания в диочому законодавств1 Украпт утворився б великий правовий вакуум, для усунення якого необхщно достатньо великий проьижок часу. Таке становище створилося внаслздок того, що бшышсть нормативних акта в умовах кнування колишнього СРСР приймалася в централ13оианому прорядку, а союзним республикам у питаниях нормотворчостс вщводилася дру-горядна роль.
У цьому зв'язку Верховна Рада Украши окремою Постановою вщ 12 вересня 1991 року визначила, що до прийняття вщповщнлх акт1в законодавства Украши на територп республиси застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, що неурегульоваш зако-нодавством Украши, npi yMOBi, що вони не протир1чать Конституцп i законам Украши.
В УкраЪп не було i до цього часу немае cboïx нормативних акт1в, що регламентують порядок виринення колективних трудових cnopiB (конфлцспв). Ця обставина змушуе сторони та шших учасниюв розгляду колективних трудових cnopiB керуватися Законом СРСР «Про порядок виркпення колективних трудових cnopiB (конфлгкпв)», тобто на практищ застосовувати закон вже нек:нуючо'1 держави.
Процес становления украшськсй державност1, вимагае прийняття власних законодавчих акт1в у р1зномаштних галузях права, у тому числ1 й трудовому прав! Питания про порядок вирипення колективних трудових cnopiB стоить далеко не на остан-ньому Miciji, оскшьки Закон СРСР "Про порядок вир1шення колективних трудових cnopiB (конфлиспв)", що Д1с шип на TepiTopiï Украши, не е тим нормативним актом, на 6aei якого можна вирипувати трудов! конфлжти, а тим бшьше ix попереджувати.
В колшпньому Союз1 PCP з кшця 80-х ромв страйки працшникгв pi3Hiix галузей народного господарства, викликаш колективними трудовими спорами, завдали величезно! ыатерильно! шкоди. Не обШшли Ц1 поди i Украшу як складову частину ¡мперИ. Нерщм там явища в нашш держав! i сьогодн!
Bei ц1 факти поряд з шивши суб'ективними та об'ективними причинами, е наслщком неможливост1 на 6asi д1ючого ниш на територп Украши Закону СРСР "Про порядок вир1шення колективних трудових cnopiB (конфлиспв)" достатньо повно й Д1ево регулювати стосунки, пов'язаш з виргшенням колективних трудових cnopiB.
Також треба визначити, що в ньому не знаходять вщображен-ня Bei складш стосунки м1ж суб'ектами та учасниками процесу вирипення колективних трудових cnopiB. Бeзлiч проблем, якi стосуються вирипення колективних трудових cnopiB (конфлитв), не знайшли законодавчого урегулювання до цього часу.
В yeix провщних крашах з ринковими вщносинами, ще в минулому CTopi44i усв!Домили необхщшеть у регулюванш колективних трудових cnopiB, що виникають в процес! виробництва. Була створена вщповадна нормативна база. Цей шлях доведеться пройти i сувереннш Украйп, оскшьки колективш трудов! спори в npoijeci виробництва е об'ективпою реальшетю, з якою не можна не рахуватися.
Ввдсутшсть належно! нормативно! регламентацп процесу виршшння колективних трудових спор1в знижуе ефектившсть д1яльност1 оргашв по 5х вирнпенню. Сама система цих оргашв потребуе ютотних змш, що обумовлено змшами в сощально-еко-ном1чнш сфер1, як1 пов'язаш з процесом становления ринкових вщносин в Укра!ш. На практиц1 часто виникають питания, що потребують наукового обгрунтування та практичного рниення.
Не випадково в останш роки Верховна Рада 1 Уряд Украши звернули особливу увагу на необхщшсть правово! регламентацп питания про порядок виршгення колективних трудових спор1в. Це питания необхщно розглядати як важливе державне завдання. Саме тому 19 червня 1992 року Кабшет Мшстр1в Украши подав на розгляд Верховий! Рад1 проект Закону Украши «Про порядок виpiшeння колективних трудових спор1в (конфлптв)». У наданому проект! з урахуванням св!тового досввду визначеш правов1 основи порядку розгляду вимог трудових колектив1в або профсоюзних комгаеив, примирливо! процедури у раз1 виникнення колективного трудового спору, застосування надзвичайних засоб1в сторонами цього спору — страйку 1 локауту. Однак даний проект не був прийнятий Верховною Радою Украши, в основному з причин появи в ньому новели украшеького законодавства — локауту.
1 липня 1993 року був прийнятий Закон Украши «Про колективш договори та угоди». Цей нормативний акт мае величезне значения для встановлення умов пращ й побуту робтшюв. Часто колективш трудов! спори виникають на стат укладення колективного договору або невиконанш його умов власником або уповноваженим ним органом.
На виконання положень Закону Украши «Про колективш договори та угоди», починаючи з 1993 року, вже трнш м1ж Кабгнетом Мппстр1в Укра1ни та профспшковими об'еднаннями Украши укладалися Генеральш угоди. Остання така угода була укладена 4 серпня 1995 року. Сам факт гадписання такого роду документов
сввдчитъ про усвщомлення необхщност1 розробки конкретного механизму сощального партнерства як могутнього фактора, що доз-воляе запоб1гати виникнення колективних трудових спор1в (конфлштш). Роздш 9 вище вказано! угоди специально присвячений питаниям социального партнерства та порядку вирипення колективних трудових споргв. Однак незважазочи на наявшсть в Украип окремих нормативних акта та угод, що прямо чи поГячно регулють питания про порядок вирипення колективних трудових спорш, ос-новним нормативним актом е, як 1 ранпле, Закон СРСР «Про порядок вирипення колективних трудових спорт (конфлштш)». Тому кнуе гостра необхщшсть у розробщ й прийнятп закону Укра'ши, що рег-ламентуе порядок вирипення колективних трудових спор1в.
Назрша необхщшсть створення нормативно! бази, що регулюе не тътыси питания про порядок вирииення колективних трудових спор1в (конфлшттв), але й т!сно пов'язаш з ним проблеми социального партнерства 1 колективно-договорного регулювання умов пращ.
Розроблешсть теми
1. Окрем! проблеми вирипення колективних трудових спор1в (конфликта) 1 ткно пов'язаш з ними питания розглядалися в р1зний час у працях М.1.Бару, А.Боннер, С.А.Голощапова, В.М.Догадова, Б.1.Жаркова, С.ОЛванова ГЯ.Шсельова, А.А.Клюева, Р.ЬКондратьева,
A.М.Кафтановсько1, А.В.Маврина, 1.Б.Морбейна, А.в.Пашерстника,
B.Шрокопенка, В.ГСмолярчука, А.1.Ставцево1, В.Н.Толкуново! та шших учених.
У цих роботах розглядалися лише окрем1 аспекти вирипення колективних трудових сиор1в, але не було комплексного гпдходу до вивчення ЩС1 проблеми.
Найбшыы повно дослщжено питания про природу колективних трудових спор1в 1 порядок 1х вирипення в роботах Г.Я.Кисельова. Однак його дослвдження в основному стосуються порядку вирипення
колективних трудових спор!в в рпних шоземних державах 1 не-рщко носять описувальний характер.
Бихьш детально питаниям про порядок вирипення колективних трудових спор1в займалися досладники перюду Ново! економгчно! политики (НЕПу), оскшьки в той час було достатньо розвинено законодавство, яке безпосередньо регулювало вщношення стосовно вирипення колективних трудових с пор ¿в. Серед учеиих того часу слщ в1дзначити П.Авдеева, Г.Войтинського, О.Снохша, М.Жемчужникову, С.Малкова, Л.Поволоцького, А.Стопаш, Ф.Сафонова, 1.Тро!цького, М.Френкеля, Д.Хлебнжова, 1 деяких шших, чи! думки були також враховаш при написанш дано! роботи.
В Укра!ш поки нема монограф1чних та дисертащйних дослвджень з питания про порядок вирипення колективних трудових спор1в (кoнфлiктiв). Дана правова проблема вимагае специального вивчення, анализу й розробки конкретних рекомендацш по с творению нового законодавства про порядок вирипення колективних трудових спор1в.
Зараз питанию про порядок вирипення колективних трудових спор1в (конфлцспв) придшяеться особливо гостра увага з боку вчених 1 практшав — юристсв, соцюлопв, економкт1в, психолопв, — ця проблема — умова демократизацп сусшльного життя — набула особливо! актульност1
Мета та основш завдання дослщження
Основною метою роботи е комплексний аналхз питания про порядок вирпыення колективних трудових споров (конфлшпв) у проце« становления трудового законодавства Украши, виявлення кнуючих правових проблем 1 особливостей у цш галуз1, а також розробка конкретних рекомендацш, направлених на створення правого! осиови для зниження (недопущения) сощально! нагтруженост1 м1ж учасниками виробничих вщносин.
Для досягнення поставлено! мети автором виршхеш так1 завдання: дано поняття й визначений предмет колективного трудового
спору (конфликту), момент його виникнення; проанал1зований суб'ектний склад 1 лиявлеш причини, здатш викликати колективний трудовий сгар, показана виключна значим1сть шституту сощального партнерства 1 локально! нормотворчост! в попередженш колектив-них трудових спор1в, досладжеш правов1 проблеми формування оргашв, по IX вирцпенню; сформульовано поняття страну 1 про-анал!зоваш явища, що його супроводжують.
Предметом дослщження е система нормативних акт1в, безпосередньо пов'язаних з порядком вирццення колективних трудових спор1в (конфлистгв) як в Украшь так 1 за П межами, а також кнуюча практика !х застосування.
Методолопчну й теоретичну основу дослщження складають основш положения вчення про державу 1 право, положения теорп тзнання 1 теори оцшки, положения деяких шших наук, що мають вщношення до теми дослвдження. У дисертацп в м1р1 необхщност1 використовувалися висновки окремих автор1в, що викладеш в спещальнш юридичнш л1тератур1 в галуз! теорп держави 1 права, цивильного, адмиистративного та шших галузей права, матер1али перюдичного друку, а також практики по вирцнешпо колективних трудових спор1в в Укра1ш та крашах СНД. У процеа написания дисертацп застосовувалися лопчний, системний, пор1вняльно-пра-вовий, кторико-правовий, формально-лоичний та шип науков1 методи.
Наукова новизна дисертацп полягае в тому, що в нш вперше в л1тератур1 трудового права Украши здшснено комплексне дослщження уст основних правових шггань, що стосуються виркпення колективних трудових спорхв (конфлш'пв), на основ1 якого обгрунто-вано ряд теоретичних положень 1 конкретних рекомендащй про поняття, предмет, суб'ектний склад, момент 1 причини виникнення колективних трудових спорш (конфлиспв), сощальне партнерство 1 локальну нормотворчкть як зааб попередження колективних трудових спор1в; аргументована необхщшсть прийняття власного украшського законодавства про порядок виргшення; розроблеш ре-
комендацп по удосконаленню системи оргашв, що вирниують ко-лективш трудов! спори; аргументована необхвдшсть вщнесення колективних трудових спор1в з приводу виконання колективних до-говор1в до компетенцп суд!в; визначено поняття страйку як правового явища, що не е засобом вирнпення колективного трудового спору, а також висловлеш шип пропозици, безпосередньо пов'язаш з темою дослщження.
На захкт виносяться таю основт науков1 положения, висновки 1 практичш пропозици.
1. Визначення поняття колективного трудового спору (конфлисгу) через виявлення властивих 1м харакгерних ознак. Такими ознаками е:
— наявнкть в рол1 сторони спору трудового колективу, як сукупност1 робтппав, що беруть участь своею працею в д1яльност! тдприемства, установи, оргашзацп;
— наявшсть колективного штересу у виряпешп стрно! ситуацп на користь трудового колективу;
— наявшсть конкретних правових дш з боку трудового колек-тива теля вщмови власника чи уповноваженого ним органу в задо-воленш заявтених йому вимог;
— колективний трудовий сшр можливий лише з питань встановлення чи змши кнуючих сошально-екпно:.пчних умов пращ й побуту або при вщеутносп колективного договору або шшо1 угоди;
— колективний трудовий сшр не е спором позовного характеру 1 не гадлягае розгляду в порядку цившьного судочинства, для його виргшення необхщна примирливо-третейська процедура.
2. Предметом колективного трудового спору (конфлшту) е питания встановлення на пщприемств1, установи оргашзацп нових або змши кнуючих сощально-економ1чних умов пращ й побуту, укладання колективних договор1в та шших угод мЬк власником або уповноваженим ним органом, з одного боку, 1 трудовим колективом (колективом шдроздшу) або профсгалкою, з шшого боку, що вини-кають в рамках трудових правовщносин.
Питания виконання колективних договор1в або угод, як 1 полггичш чи шгш вимоги, шяк не пов'язаш з процесом пращ, не е предметом колективного трудового спору. Оскшьки колективш договори та деяго шип угоди е актами локального регулювання, тобто в них закршлеш правов1 норми, вирщення спор1в з приводу 1х виконання слщ вщнести до компетенцп суду 1 вир!шувати за порядком цивильного судочинства.
Шд час розробки тексту Закону Укра'ши «Про порядок вирипення колективних трудових спор1в (конфлпстш)» безпосередньо при визначенш предмету необхщно передбачити правову норму, що прямо забороняс висування трудовим колективом вимог полггичного характеру, а також шших, не пов'язаних о процесом пращ, вимог.
3. Сторонами колективного трудового спору (конфлпсту) е трудовий колектлв тдприемства, представлений профсшлковим або шшим органом, що мае належш повноваження, з одного боку, 1 власником або уповноваженим ним органом, з шшого.
Уповноваженим органом власника е саме гадприемство як юридична особа. У зв'язку з цим пропонуеться при розгляд1 питания про порядок виршдення колективних трудових споргв користуватися термшом «адмшктращя тдприемства» замкть вживаного зараз термшу «уповноважений орган». Це дозволить чггко визначити той орган, який представляе штереси юридично! особи в процес1 виник-нення 1 вирцыення колективного трудового спору.
4. Об'ективт причини, що здатш викликати колективт трудов! спори, необхвдно роздишти на чотири групи:
— оргашзацшно-правового характеру;
— оргашзацшно-господарчого характеру;
— пов'язаш 13 встановленням умов пращ;
—■ пов'язаш 1з встановленням норм права.
Суб'ективними причинами виникнення колективних трудових спор1в (конфл1кт1в) е:
— недостатня об1знаншсть сторш колективного трудового спору в дцочому трудовому законодавств1;
— неадекватна оцшка сторонами спору результате виробничо! д1яльност1;
— добросовкна помилка одше! 1з сторш у законносл сво!х
вимог.
Необхщно розр1зняти поняття причини колективного трудового спору 1 приводу до 11 виникнення. Приводом е конкретна подая, що безпосередньо передуе виникненню спору, але не породжуе його самого по соб1 Зв'язок мЬк приводам 1 колективним трудовим спором, що безпосередньо виник, кнуе, але вш мае зовшшшй характер. Зв'язок же м1ж причиною 1 наслщком (спором) мае ушверсальний, суттевий характер 1 розкривае його глибинну сутшсть.
5. Вщносини м1ж учасниками хтроцесу виробництва в рамках социального партнерства вимагають свого закоиодавчого закршлення.
Необхщно розробити й прийияти Закон Укра1ни «Про сощальне партнерство».
6. Мехатзм вириыення колективного трудового спору в Укра!т потребуе глобального перегляду в бис створення двостутнчато! системи виркпення колективних трудових спорш (конфлистш):
1) примирливо-третейського розгляду;
2) трудового арбпражу чи комка з колективних трудових спор1в у вигляд1 постшно дгючого органу, що надшений повноваженнями з вирипення колективного трудового спору.
Рипення цих органш повинш мати силу судового рипення та бути обов'язковими до виконання сторонами спору.
7. Трудовий арбпраж у тому вигляд1, як його визначае Закон СРСР «Про порядок вир1шення колективних трудових спор1в (конфлшив)» фактично дублюе функцп примирливо! комки 1 принципово шчим вщ не! не вщр1зняеться. Необхщшсть у такому оргат вщсутня.
8. Категор1я споров, ям повинен розглядати трудовий арбгсраж, в новому розумшш не повинна виходити за меж! предмету колективних трудових спорк.
9. Основним принципом формування такого органу повинен бути принцип трипартизму, тобто участ1 власника чи уповноваженого ним органу, оргашв державно! влади вщповщного ршня 1 представнигав трудового (-их) колективу (-1в).
10. Правовий статус посередника в процес1 вир1шення колективного трудового спору необулдно законодавчо закршити. Ильки вказ1вки на посередництво як складову примирливо! процедури з урегулювання колективного трудового спору явно недостатньо.
11. Страйк не можна розглядати як один ю оасобш вирипення колективного трудового спору. Страйк це виявлення тиску на власника чи уповноважешш ним орган з метою найбшьш повного задоволення вимог трудового колективу. Оскьтьки страйк — це не засй вирипення колективного трудового спору, то необхадно виклю-чити його з процедури вир1шення колективних трудових спор1в (конфлжив).
Слщ розробити й прийняти конкретний перелж шдприемств, галузей народного господарства, на яких не допускаеться проведения страйк!в.
Необхщно в дпочому законодавств1 Украши про порядок вирипення колективних трудових спорт (конфлнтв) ввести поняття локауту, визначивши його правову суть 1 мехашзм реал^заци права власника чи уповноваженого ним органу на його застосування.
12. Вимоги трудового колективу, яга вш висувае власников! чи уповноваженому ним органу, повинш вщповщати предмету колективного трудового спору, визначеному в Закону а також повинш бути документально обгрунтоваш. Необхщно надати власнику чи уповноваженому ним органу право звертатися в судов1 органи з приводу в1дповвдност1 висунутих вимог д1ючому законодавству.
13. Добров1льний арб1траж — б1лып демократична форма вирипення колективного трудового спору, однак в перюд встановлення ринкових в1дносин необх1дно ввести
процедуру примусового арби'ражу в процесс вирппення колектив-них трудових спор1в, гарантувавши виконання рппень таких оргашв державним авторитетом 1 силою державного примусу. 3 м1рою вдосконалення мехашзму ринкових вщносин, стабтзацп економши, зниження темтв шфляцп слзд поступово перейти вщ примусового арб1тражу до добров1льного 1 передбачити такий перехщ у законодавств1
14. Треба посилити вщповщальшсть ос1б, безпосередньо винних в невиконанш або в неналежному виконашп рппень примирних оргашв 1 орган1в, що вирцлують колективний трудовий сгар по суп, аж до звшьнення за п.1 ст.41 КЗоТ Укра'ши.
15. Надишти Президента Укра1ни i вищих посадових о с 16 органш державно! виконавчо! влади бшыи широкими повноваженнями по учасп IX у процеш вирппення колективних трудових спор1в.
Наукове 1 практичне значения досладження полягае в тому, що висновки та пропозици, що е в робота, можуть бути використаш в процес! становления 1 настугагого удосконалення законодавства Укра'ши про порядок вирппення колективних трудових спор1в (конфлшив). Матер1али дисертацп мають також тзнавальне значения 1 можуть використовуватися в навчальному процес1 при читанш лекцш, тдготовщ навчалкно!, довщниково! 1 методично! Л1тератури.
Апробащя результат1в дослздження
Основш положения дисертацшно! роботи викладеш в наукових статтях. Результата наукових дослвджень, висновки 1 пропозици доповвдалися на науково-практичшй м1жрегшнальшй конференцп молодих учених 1 спошукувач1в. «Актуальш проблеми становления державное« в УкрашЬ (м. Харюв, 1995 р.), а також викладалися на методолопчних семшарах викладач1в 1 асп1рант1в Нащонально! юрид!гчно1 академп Укра'ши в 1993-1995 рр. Результата роботи ви-користовуються в навчальному процес1 по вивченню трудового права на кафедр1 трудового права Нащонально! юридично! академп Ук-
ра!ни (м. Харкав) 1 при виконанш студентами науково-досшдииць-ких робгт. Матер1али дослщження використовуються автором при проведенш практичних занять з трудового права. Пропозицп по удос-коналенню дшчого законодавства про порядок вир1шення колективиих трудових споров (конфлнспв), а також проект Закону «Про порядок вирипення колективних трудових споргв (конфлиспв)», направлен! на адресу Секретар1ата Верховно! Ради Украши ! використаш при розробщ проекту Закону «Про порядок вирипення колективних трудових спор1в (конфлшт^в)» вщ 19 червня 1992 року.
Структура роботи визначена !з врахуванням мети ! завдань наукового дослщження. Бона м!стить вступ, три роздали, заключну частину ! список використано! .ттератури.
Зьаст роботи
У встуш обгрунтовуеться актуальшсть теми дослщження, його наукова новизна 1 практична значущють. Практичш пропозицп обгрунтовуються в ход! викладання матертлу.
Перший роздщ «Колективш трудов! спори в систем! сощально-трудових ввдносин» присвячений дослщженню поняття колективних трудових спор1в (конфлшт!в) та !х м!сцю в систем! сощально-трудових вщносин.
Особлива увага в дисертацп придшена визначенню поняття колективного трудового спору. Ввдзначаеться, що в радянський час не придшялося надежно! уваги питанию про порядок вирипення колективних трудових спор!в (конфл!кт1в). Це було пов'язано передуам з щеолопчними постановами КПРС, яка, створивши теорцо единого радянського народу, единого народного господарства, привела до абсолютного панування загальнодержавно! власност1
Автор вщзначае, що колективш трудов! спори, на вщмшу вщ шдивщуальних, як1 виникають частипе в зв'язку з застосуванням диочого законодавства або його невиконанням, виникають в основному в зв'язку ¿з встановленням (змшою) нових умов пращ (норм права). У такому випадку мова йде не про наявн!сть чи вщсутшсть певних
прав i обов'язгав у суб'екттв конкретних правовщносин або ix пору-шення, а про те, яю права i обов'язки (умови пращ), ix обсяг i змкт слщ встановити для суб'екттв виробшгчих ввдносин.
Автором критично ощнюеться теза С.А.Голощапова про те, що класифпсащя на шдивщуальш i колективш спори не мае практичного значения. Дисертант згоджуеться з М.Г.Олександровим, який спори, пов'язаш з застосуванням норм права, називае спорами шдивщу-ального значения, a i3 встановленням нових умов пращ — спорами колективного значения.
Шдкреслюеться, що колективними трудовими спорами (конфликтами) в 'ix правовому змкп можуть визначатися не будь-як! розб}жност! М1ж трудовим колективом i власником або уповноваженим ним органом, а лише Ti з них, яга внаслвдок свого стшкого характеру залишаються без задоволення работодавцями.
Автором визначаеться момент виникнепня колективного трудового спору. Обов'язковою умовою для того, щоб вважати колективний трудовий cnip таким, що виник, е не просто вщмова власника або уповноваженого ним органу вщ задоволення вимог трудового колективу, а конкретт npaBOBi да трудового колективу, що демонструють рипучкть домогтися задоволення cboix вимог гасля тако! ввдмови, i нaпpaвлeнi на продовження д1алогу з власником або уповноваженим ним органом. Зразком TaKO'i да (юридичним фактом) може бути заява про необхвдшстъ створекня прим1рливо1 KOMici'i i т.п. Якщо ж, отримавши ввдмову власника або уповноваженого ним органу у задоволеш висунутих вимог, трудовий колектив не вживае шяких конкретних дш, направлених на ix задоволення, то i колективного трудового спору не кнуе. У цьому випадку ¿снус певне незадоволення i сощальна напружешсть м1ж трудовим колективом i власником або уповноваженим ним органом, але не колективний cnip.
Найважлившшм фактором, що визначае момент виникнення колективного трудового спору е активгасть трудового колективу гасля
отримання вщмови або часткового задоволення заявлених ними вимог. Вщмова власника або уповноваженого ним органа вщ задоволення вимог трудового колективу е лише приводом до виникнення колективного трудового спору. Виникнення ж самого колективного спору безпосередньо залежить вщ д1яльноси чи беэд1яльносп трудового колективу.
Слщ шдкреслити, що вирипення непорозумшь, як1 виникли м1ж трудовим колективом 1 власником, шляхом проведения безпосередньо переговор1в, засщань пртпрливих комкш, звернення до по с луг посередника не може розцшюватися як форма зорисдикцп, оск1льки проводиться самими сторонами спору.
Обгрунтовуеться необхщшсть створення постшно дпочих юрисдикцшних оргашв, що вирциують колективт трудов1 спори в Украшу
В дисертацп доводиться, що рушшною силою колективного трудового спору е колективний штерес (защкавлетсть трудового колективу). Суть колективного штересу полягае в найбшьш повному задоволенш потреб колективу пщприемства. Колективний штерес нерозривно пов'язаний з особистими штересами пращвншав пщприемства. Але, на вщмшу вщ колективного, особистий штерес кожного з прац1вник1в може бути виражений в поцес1 вир1шення шдивщуального трудового спору.
У робой вщзначаеться, що непорозумшня м1ж трудовим колективом 1 власником або уповноваженим ним органом обумовлеш рюницею штерес1в двох сторш колективного трудового спору. У зв'язку з цим колективний трудовий стр розглядаеться автором як згаснення штересш в галуз1 трудових вщнослн М1Ж власником або уповноваженим ним органом 1 трудовим колективом.
Анал1зуючи сутшсть зтснення штересЬ;, автор приходить до висновку, що воно не носить антагошстичного характеру, оскшьки сторони колективного трудового спору зацшавлеш в кнуванш один одного 1 продовження виробничого процесу.
Колективному трудовому спору властив1 суттев1 вщмггш ознаки, що дають можливють обмежити його вщ шдивщуального трудового спору. Такими ознаками е:
— стороною колективного спору е сукутисть пращвниюв, що беруть участь своею працею в д1яльност1 шдприемств, установ, оргашзащй, яка утворюе трудовий колектив;
— наявшсть колективного штересу у вирцненш сгнрюл ситуаци на користь трудового колективу;
— колективний сгар можливий лише з питань установления чи змши кнуючих сощально-економ1чго!х умов пращ та побуту або при ввдсутносп колективного договору чи шшо1 згоди;
— колективний трудовий сшр не е спором позивного характеру та не гадлягае розгляду за порядком цивильного судочинства.
Анал1зуючи точки зору р1зних дослщниив (С.А.Голощапов, С.А.1ванов, Р.З.Л1вшиц, Ю.П.Орловський, В.Н.Скобелкш), автор приходить до висновку, що вздносини, ям вингасають м1ж сторнами колективного трудового спору, необх1дно розглядати як процесуально-трудов1.
На основ1 анал1зу р1зномаштних погляддв, влкладених у науковш лггератур1, дано поняття колективних трудових спор1в (конфлиспв). П1д колективними трудовими спорами (конфликтами) розумиоться обумовлеш р1зницею штрес1в об'ективш непорозумшня, виражеш у вигляд1 конкретних дш з боку трудового колективу, що являе собою сукупшсть пращвник1в, що знаходяться в трудових вщносинах з наймачем або його представницьким органом, як1 виникають внаслщок в1дмови власника чи уповноваженого ним органу задовшьнити в повному обсяз1 вимог трудового колективу з питань встановлення нових або змши кнуючих сощально-економ1чних умов пращ та виробничого побуту, складання колективних договор1в та шших угод.
Велика увага в дисертацп придшяеться проблем! розвитку законодавства про порядок вирипення колективних трудових спор1в
(конфлштш) у радянський перюд. У робота дано короткий кторичний екскурс 1 анал1з законодавства про порядок вирцпення колективних трудових спор1в част НЕПу. Ця шформацш мае тзнавальний характер 1 допомогае усвщомити роль \ мкце колективних трудових споргв в розвитку сощально-трудових ввдносин.
Другий розд1л дисертацп «Предмет, сторони та причини виникнення колективних трудових сгар1в (конфл1кт1в)» присвячений дослвдженню питания про предмет, суб'ектний склад 1 причини виникнення колективних трудових с пор ¿в (конфлжт1в).
Теоретично обгрунтовуеться 1 позитивно оцшюеться звуження предмету колективного трудового спору, що ввдбулася 20 травня 1991 року, коли в Закон СРСР вщ 9 жовтня 1989 року «Про порядок виршхеня колективних трудових спор1в (конфлшта)» були внесет вщповщш змши. Вважаеться в1рним виключення з предмету колективного трудового спору питань, пов'язаних з застосуванням дгючого законодавства про працю.
У робот1 вказуеться, що предметом колективного трудового спору (конфлжту) можуть бути питания, що виникають з приводу встановлення нормативних умов колективних договор1в та шших угод, що стосуються колективних штерес1в пращвниюв.
Автором поставлена 1 досладжена проблема про можливкть вщнесення до предмету колективного трудового спору питань, яга виникають при виконанш колективного договору чи шло! угоди. Закон СРСР «Про порядок виршення колективних трудових спор1в (конфлштав)» вщносить под1бн1 питания до предмета колективного трудового спору. 3 цим важко згодитись.
Дане питания розглядаеться через визначення юридично! природи колективного договору та шшо! згоди сторш. Аналиуючи дшче законодавство 1 використовуючи науков1 пращ таких автор1в, як М.1.Бару, В.Я.Гоца, Р.Г.Кондрат'ева, дисертант приходить до висновку, що оскшьки колективний догсшр або шша угода е актом локального нормативного регулювання, то 1 в« спори, пов'язанш з
невиконанням умов такого акту, необхщно виключити о предмета колективного трудового спору (конфл1кту). Спори, пов'язаш з невикоианнням умов колективного договору або шшо! угоди, необхщно вщнеети до компетенци суду як спори, пов'язаш з невиконанням локальних норм права. Наприклад, у Франци та Ншеччиш при не-виконанш умов колективного договору або шшо1 угоди профстлка може звернутися безпосередньо в суд. Цей досвщ може бути використан в нормотворчост1 нашо! держави.
Дисертант оспорюе позицио ЬЯ.Ккельова, який стверджуе, що предметом колективного трудового спору (конфлшту) може бути будь-яке питания, що стосуеться колективного штересу. Видзначаються т1 ознаки, як1 характерш для вщношень, що складають предмет колективного трудового спору. Такими ознаками с:
— виникнення спорное ситуацн можливо лише в сфер1 трудових вщносин чи в зв'язку з ними;
— питания, яке викликало колективний штерес пращвнимв, не регулюеться диочим законодавством, колективним договором або шшою угодою, що носить нормативний характер.
Висловлюючи свое негативне ставлення до поли'ичних вимог, як1 висуваються трудовими колективами до власника чи уповноваженого ним органу, гадаемо що неможливо вщнесення подабного роду вимоги до предмету колективного трудового спору. Осмлъки полггичш вимоги не випливають 13 трудових вщносин, вони не можуть бути предметом колективного трудового спору. Закон СРСР «Про порядок вир1шення колективних трудових спор1в (конфликта)» забороняе титьки проведения страйюв за полтгчними мотивами, однак шчого не сказано про те, чи можна заявляти под1бш вимоги власнику чи уповноваженому ним органу.
Пропонуеться при розробщ украшського законодавства про порядок вирипення колективних трудових спор1в при визначенш 1х предмета передбачити заборону самого висування полтсчних вимог в процес1 колективного трудового спору (конфл1кту).
Предметом колективного трудового спору (конфликту) е питания встановленя на гццприемсти, в установи оргашзацп нових або змши кнуючих сощально-економ1чних умов пращ i побуту, укладання ко-лективних договоров М1ж власником або уповноваженим ним органом, з одного боку, i трудовим колективом (колективом гадроздшу) або профспшкою, з шшого боку.
У дисертацп визначено й проанал1зовано коло суб'ект1в колективного трудового спору. KpiM сторш колективного трудового спору, що е И суб'ектами, автор розр1зняе i учасник1в процесу вирнпення такого спору. До останнЬс вщносяться:
— органи, що розглядають колективний трудовий cnip;
— особи та органи, як1 сприяють вир1шекню колективного трудового спору;
— Президент та шпп вищ1 посадов! особи орган1в виконавчо! влади держави;
— Облает суди та Верховний Суд Укра'ши.
Детально розглянуте питания про уповноважений власником орган. KepiBHHKH шдприемства, ЯК1 е по cyri органом, що уповноважений власником на управлшня справами шдприемства, caMi перебувають у трудових вщносинах з тим же власником, фактично являючись членами трудового колективу.
Зроблено висновок, що уповноваженим власником органом е саме гадприемство, тобто юридична особа як така. Адмшктращя ж у випадку виникнення колективного трудового спору виступае як пов'язуюча ланка м1ж власником i трудовим колективом в силу CBo'ix трудових функцш виявлякзчись при цьому представником юридично! особи, уповноважено! власником. Bei вимоги трудового колективу в процес1 виникнення колективного трудового спору не-обхщно заявити до юридичко! особи (шдприемства, установи, оргашзацп) в oco6i його адмиистрацп. У зв'язку з цим пропонуеться конкретшзувати поняття уповноваженого власником органа, замь нивши його термшом «адмшктращя».
Розглядаючи питания про трудовий колектив як суб'ект колективних трудових слор1в (конфлжпв), на основ1 вивченно! спещально! л1тератури з трудового права та соцюлогп, автор формулюе висновок про те, що трудовий колектив волод1е вама ознаками необхщними для суб'екта колективного трудового спору. Стшюсть цього об'еднання забезпечуетъся не т1льки юридичним зв'язком, трудовими правовщносинами, як1 викликають саме юну-вання трудового колективу, але 1 колективистськими вщносинами в трудовому колектив! як сощально! стльность Результата дослщ-ження дозволяють стверджувати, що трудовий колектив е суб'ектом колективного трудового спору (конфликту).
В робой дос,тджуеться питания про причини виникнення колективних трудових спор1в (конфлпспв). Не доржаючи дослщншав радянського першду, як1 стверджували, що в СРСР немае економ1чних та сощалышх причин, як1 викликають колективш трудов! спори, здобувач обгрунтовуе положения про наявшсть такого роду причин, об'ективно незалежних в1д типу держави. Пропонуеться подш об'ективних причин, як1 здатш викликати колективш-гй трудовий сгар, на чотири основш групи:
— оргашзацшио-правового характеру;
— оргашзащйно-господарчого характеру;
— пов'язат з встановленням умов пращ;
— пов'язат з встановленням норм права.
Подано характеристику кожно! з цих причин. Визначасться, що поряд з об'ективними, кнують 1 суб'ективш причини виникнення колективних трудових спор1в (конфлжпв):
— недостатня об1знан1сть сторш колективного трудового спору про дцоче трудове законодавство;
— неадекватна оцшка сторонами спору результата виробничо! д!яльност!;
— добросовкна помилка одно! сторш у законност1 сво!х вимог.
При характеристик дано! проблеми висловлюеться положения
про необхщнкть розмежування причини та приводу до виникнення конкретного колективного трудового спору (конфлиятв).
Третж роздш «Правов1 засоби вирииення колективних трудових спор1в (конфлптв)» дисертацшного дослщження присвячений проблещи правових засоб1в вирипення колективних трудових спорк.
Особливе шсце в цш проблем! займае питания про сощальне партнерство як за с ¿6 попередження колективних трудових с пор ¿в 1 локальну нормотворчкть як форму його вираження. Розкриваючи суть поняття «сощальне партнерство», а також основного його принципу — трипартизму, автор висловлюе конкретш пропозици вщносно нацюнальшн модеш сощального партнерства. Вщзначаеться недоли: правово! бази з даного питания. Нащональна Рада сощального партнерства, яка кнус з 24 кв!тня 1993 року с консулътащйно-радним органом 1 в наш час не здатний реально вирипувати завдання по запобнанню колективних трудових с пор к. Необхщно створити чи-ку правову базу сощального партнерства. Назрела потреба в прийнятп Закону Украши «Про сощальне партнерство», в якому слщ закршити права, обов'язки, зас1б вирииення питань, що мають значения для наймачш, пращвншав 1 держави, з метою тдтримки сощального миру 1 згоди.
У дисертаци при освгглеш питания про колективш договори та шпп угоди, а також 1хньо1 ро.тп в запобнанш колективних трудових спор1в, пропонуеться законодавчо закршити право трудового колектива 1 власника або уповноваженого ним органу на вщмову вщ проведения страйкк 1 локаута гид час дй колективного договору. Таке самообмеження не можна розглядати як порушення права на страйк, оскшьки страйк не е засобом вирииення колективного трудового спору. Особлива увага придшена освиленню гоггання про правову природу колективного договору як акту локального регу-лювання 1 джерела права. Подьтяеться точка зору дослщникш, що визнають колективш договори джерелом права.
Одним з центральних питань роботи е обгрунтування пропозицш про формування системи органш, що розглядають колективш трудов!
спори. Вважаемо, що основним принципом формування оргашв з виркпення колективних трудових cnopiB е принцип трипартизму. Критично ощнюеться система оргашв з вирннення колективних трудових cnopiB (конфл1кт1в), що icnye тепер в Укра1ш. В украшському законодавстта, а саме в Закош Украши вщ 1 липня 1993 року «Про колективт договори та угоди» з'явилася правова новела — щститут посередництва, однак sobcím не визначений правовий статус посередника. Виходячи з св1тового досвщу посередництва, автор висловлюе конкретш пропозицп з удоскона-лення даного шституту.
Дисертант пропонуе створити в Укра'йп двоступшчату систему вирппення колективних трудових cnopiB, яка складалася б з оргашв примирливо-третейського розгляду (примирливо1 komícü та посредника) i трудового арб1тражу чи komícü з виршення колективних трудових cnopiB як постшно дпочого органу, надменого повноваженнями з вирнпення колективного трудового спору i вине-сення ргшення по суть Причому таке рппення необхщно гарантувати силою авторитету держави в питаниях його виконання сторонами.
Пропонусться надЬтити власника чи уповноважений ним орган правом звернення до суду з питань визначення вщповвдноста вимог, як1 заявлеш трудовим колективом, предмету колективного трудового спору.
Анал1зуючи досвщ розвинених держав з формування opraHiB, ям вирпнують колективш трудов1 спори (конфлшти), автор дшшов до висновку про необхщшсть створення в Укра1ш примусового трудового арб^ражу, тобто органу, який розглядае i вирипуе колективний трудовий cnip незалежно вщ побажань сторш коли примирлива процедура, не дае результата. В процес1 поглублення демократа та подальшого розвитку ринкових вщносин, необхщний поступовий, плавний перехщ до добровольного трудового арбитражу.
Вадзначаеться необхщшсть посилення вщповщальнося посадових oció, безпосередньо винних у невиконанш чи ненадежному виконаню
рцдень примирних оргашс та органгв, безпосередньо вирипуючих колективт трудов! спори, аж до зв1льиення вщ посади за п1 ст.41 КЗоТ Украши.
У дисертацп особливе м1сце займае питания про страйк 1 його юридичну природу. Право на страйк в У крапп не мае конституцшного закршлення. Трудовий колектив е суб'ектом колективного трудового спору, оскшьки р1шення про проведения страйку приймаеться зборами трудового колективу, Уявляеться, що право на оголошення страйку — колективне право. Досить переконливо в рол1 контраргумента звучить в цьому вщношенш теза С.АДванова про те, що формулювання в Закош СРСР «Про порядок вирппення колективних трудових спорш (конфлштш)»: «Н1хто не може бути примушений до участа чи вщмови вщ участ1 в страйку», — повинна розглядатися як вияв шдивщуального (особистого) права пращвника на страйк Однак необхщно шдкреслити, що це тшьки право на участь у страйку. Що ж стосусться права на оголошення страйку — це колективне право.
У робот1 докладно подаш характеристики окремих вид1в страйк1в, а також ерлтова практика вщношення законодавця до р1зних страйк1в.
У дисертацп пщтримуеться иозшця законодавця по обмеженню страйив у визначених галузях господарства. Одночасно пропонуеться розробити й прийияти вщговщний перелж тих гвдприемств у конкретних галузях промисловосп, оголошення страйюв на яких не допускаегься
Страйк не е засобом вирппення колективного трудового спору (конфлшту), а являе собою зас!б вчинення тиску на власника чи уповноважений ним орган з метою задоволення оголошених ним вимог.
Пропонуеться таке визначення страйку: страйк — не перериваючий трудових вщносин зайб вчинення колективного тиску на власника чи уповноважений ним орган, через нанесения останньому майново! шкоди шляхом повного або часткового припинення роб1Т (частково! зупинки виконання трудово! фунКЦП),
застосований трудовим колективом з метою бшьш повного за-доволення сво1х вимот, заявлених у процеа трудового спору, що виник.
У заключим частит дисертантом сформульоваш ви найбшъш суттев1 висновки дослвдження й конкретш пропозици по створенню та удосконаленню законодавства Украши про порядок вирппення колективних трудових спор1в (конфлиспв).
Основш положения дисертацп вщображет в таких опублгкова-них автором роботах:
К вопросу о коллективных трудовых спорах (конфликтах) // Правовое регулирование государственного строительства в Украине и проблемы совершенствования законодательства. — Харьков, 1992. — С. 43-50.
О правовой природе забастовок // Тематический сборник научных трудов «Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украины». — Киев, 1993. — С. 71-75.
Проблемы законодательства о порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов) в Украине // Краткие тезисы докладов и научных сообщений межрегиональной научной конференции молодых ученых и соискателей «Актуальные проблемы становления государственности в Украине». — Харьков, 1995. — С. 33-35.
Sljusar A.N. The legal problems of formation of the legislation system of Ukraine on the procedure of settlement of collective labour dusputes (conflicts).
The thesis in the form of manuscript to compete for a scientific degree of candidate of legal sciencies for the speciality 12.00.05 — rigt for labour, rigt for social maintenance. Natuonal Academi of Law of Ukraine, Kharkov, 1995.
Subject to defend are new scicntific conclusions and statements as to the legal questions concerning the procedure of settlement of collective labour disputes (conflicts). The concepts of collective labour dispute (conflict), strike, lokout are substantiated. Subject composition and reasons for emerging of collective labour disputes are researched and the moment of labour disputes' emerging is determined. On the base of the analysis of both foreign and currently in force Ukrainian legal systems a necessity is proved to establish a two- stage system of bodies authorized to settle collective labour disputes (coflicts). The said system would consist of conciliatory bodies (conciliatory committee and a negotiator) and the labour arbitration.
A proposal has been initiated to create a legal base favouring to prevent collective labour disputes in the law of Ukraine "On the social partnership". Recommendations have been expressed with regard to the structure of the legal regulations to be established within the progress of formation of the legislation system of Ukraine dealing with the procedure of settlement of collective labour disputes (conflicts).
Слюсарь A.H. Правовые проблемы становления законодательства Украины о порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов).
Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 — трудовое право; право социального обеспечения. Национальная юридическая академия Украины, Харьков, 1995.
Защищаются новые научные выводы и положения по правовым вопросам, касающиеся порядка разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов). Обосновываются понятия коллективного трудового спора (конфликта), забастовки, локаута. Исследуются субъектный состав и причины коллективных трудовых споров, определяется момент их возникновения. На основе анализа зарубежного и ныне действующего в Украине законодательства доказывется необходимость создания двухступенчатой системы органов по разрешению коллективных трудовых споров (конфликтов), состоящей из примирительных органов (примирительная комиссия и посредник) и трудового арбитража. Высказано предложение о создании правовой базы, способствующей предотвращению коллективных трудовых споров в виде Закона Украины "О социальном партнерстве". Высказаны рекомендации относительно содержания правовых норм, которые необходимо создать в процессе формирования законодательства Украины о порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов).
Ключов1 слова: колективт трудов! спори, конфлжти, вир1шення, утворення, запобпання, вдосконалення.
