АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Принцип презумпции невиновности и проблемы его реализации в процессуальных решениях следователя»
На правах рукопису
ТЛНЦІОРА Олександр Вікторович
Принцип презумції невинуватості та проблеми його реалізації у процесуальних рішеннях слідчого
Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес; криміналістика і судова експертиза
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків 1995
Дисертацією є рукопис. •
Робота виконана на кафедрі кримінального процесу Університету внутрішніх справ МВС України.
Наукові керівнику»:
Кандидат юридичних наук, доцент Шумілін С.Ф.,
кандидат юридичних наук, доцент Кожевніков Г.К.
Офіційні опоненти:'
1.' Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Грошевой Ю.М.
2. Доктор юридичних наук, професор Зеленецький B.C.
Провідна організація: Українська академія внутрішніх справ.
Захист відбудеться і1995 року о. "to годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 068.25.02 в Національній юридичній академії України (м.Харків-24, вул. Пушкінська, 77).
З дисертацією можна ознайомитися у біб ліотеці Національної юридичної академії України за адресою: м.Харків-24, вул. Пушкінська, 77. _
Автореферат розісланий 995 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук,
професор І.М.Даньшин
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГШ/Ш '
Актуальність^ослцстєння. .
Розбудова правової держави в Україні виводить на перший план завдання забезпечення прав та законних ін^-'”псів громадян, рерховенство закону „ч уоіх сферах державного’ та громадського життя. В усіх галузях діпчсго законодавства повинні отримати нормітияне а а кріплення принципи, то забезпечують права людини. Безперечно, існуючі в нашому праві фундаментальні засади - нег.оторканіс'Ь прав та свобод громадянина, взаємна відповідальність держави та людини, підпорядкованість законові діяльності всіх державних установ та посадових осіб - отримують особливе значення у кримінальному судочинстві. У даній сфері правовідносин між громадянином та держзвоп остання- кав передбачене законом право застосовувати заходи кримінально-г.ро-цесуэльного примусу, що п;л"язані з обмеженням особистого життя та свсбоди людини.
Проблема праЕсвсго втілення принципів кримінального процесу і, зокрема, принципу презумпції невинуватості, безперечно, постає Й перед законодавцем української суверенної держави. Майбутнє прийняття нової Конституції, нового Кримінально-процесуального кодексу передбачає розробку й включення в ці та інлі нормативні акти науково обгрунтованих і чітко сформульованих положень, що забезпечують захист громадян від необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.
У діючому кримінально-процесуальному законодавстві, незважаючи на досить докладну регламентацію принципів кримінального судочинства, все г с недоліки, що дозволяють подвійно • тлумачити зміст деяких з них, в тому числі й принципу презумпції невинуватості.
- З -
:3 ¡урахуванням цих обставин актуальним уявляється дослідження .проблем, ііо пов"язані я необхідністю детального закріплений .вимог принцкпу презумпції невдауватості як в Основному заксні країни, так і в Кримінально-процесуальному кодексі.
З працях Г.М. Агєєвої, ¡«.С. Алексеева, С.А. Альперта,
В.Д. Арссн"ева, M.Î. Бажанова, В.М. Вгбіло, Ь.іі. Бс.ч"сва, Васил"єва, ЛЛ. Галагана, t.iú. Гальп-зріна, Г.у. Гірського, Ю.І.І. Грошевиги, 0.11. Гуляева, i.l.li. Давидова, Î.**. Демидова, T.1.1. Добровольської, U.П. Дубинського, С.11. Ьфімічспя,
H.В. іюгіна, B.C. Зеленецького, Ц.И. Каз, д.С. Карева,Л.ы.Кар-HCCBOÎ1, Ч.С. Касумова, Ü.C. Коблікова, Ь.;.1. Коріуксва, C.w.Ky-цовой, U.М. Ларіна, В.З. Лукашевича, 11.А. Лупміської, А.Р. Ыи-хайленко, M.Ü. Михсенки, Я.О'. Мотовиловкера, В.1і; Нахимова,
I.Д. Перлова, t.Л. Ііетрухіна, М.'М. Полянського, Р.Д. Рахунова
А.Л. Рівліна, tí.i.1. Савицького, ЮЛ. Стецовського, В.А. Стрс-мовськсго, м.С. Строговича, В.Т. Томіна, 1.В. Тирічзва,
<2.Н. (¿аткулліна, А.Л. Ципкіна, ГЛ. Чангулі, В.Я. Чекансва,
.М.А. Чельцова-, С.А. Ьейфера, C.V. Ьуміліна, U.C. Елькінд,
Ы.Л. Якуб та ін. досліджено різні аспекти даного принципу. Разом з тим, багато питань практичного застосування положень принципу презумпції невинуватості на попередньому слідстві залишаються дискусійними, що негативно відображується на реальному забезпеченні прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства.
. Дисертант також виходив з вимог практики в теоретичних рекомендаціях по процесуальному оформленню положень принципу презумпції невинуватості та визначенню механізму реалізації принципу при порушенні та розслідуванні кримінальних справ. Помічені обставини зумогиш вибір теми дослідження.
..Метою дослідження є вдосконалення теоретичної Г.вделі прли ципу презумпції невинуватості, вироблення пропозицій СОДО ґ.оГС законодавчого оформлення у Конституції та Кримі«ально-процесу-альному кодексі України, а також визначення.механізму реалізації цього принцип., в стадіях порушення та розоМеування кримінальної справи. . ' ‘ '
У зв"язку з цим у дисертаці 1•зроблена спроба вирішити ряд проблем, пов”язаних з розробкою поняття принципу лрезуш- <■’ ції невинуватості, його правової природи та змісту, визначенням його місця й ролі уСьагальній системі кримінально-процесуальних принципів, дослідженням механізму впливу принципу презумпції невинуватості на інші нор.ми відповідної галузі права, характеристикою ситуацій, що виникають у ході реалізації вимог принципу в процесі прийняття рішень у досудових стадіях судочинства по кримінальних справах. _ '
. Методологічну основу дослідження і Його теоретичну базу складають положення про права та законні інтереси громадян, а також про особливості їх реалізації у сфері кримінального судочинства, які містяться у наукових працях по філософії, теорії та історії держави і праЕа, теорії кримінального процесу, між-
Ч*"
народного та інших галуз’&й права. . '
При написанні дисертації автор спирався на діалектичний метод, а також більш детальніші методи наукових досліджень: системний підхід, порівняльно-правовий, історико-правовий аналіз, логічне тлумачення нор.\і права, статистичний метод тощо.
Нормативну базу дослідження складають міжнародні акти з прав людини, проект Конституції України, чинне кримінально- . -процесуальне законодавство України та країн СіЩ, Закчл Ук^Уїни "Про міліцію", витоки права, що діяли раніше, опубліковані роз"яснзння Пленуму Верховного Суда України.
¿даіричка база дослідження скла,вдеться з судової практики £-*грх.оъ.дого Суду України, ряду 'обласних та риґіи-іних судів, вивчення кШ кримінальних справ, що знаходилися у провадженні слідчих аЬС України по Харкіссокііі області. Крім того, при иідготиі— ці до робота автором було проведено анкетування І‘і6 слідчих відділів ьнутріспіх справ, проходили навчання на факультеті иід-вичення кваліфікації Університету внутрішніх справ 1<1ЬС України.
На^кОЕ^новина дік.артаці ї полягас а тому, цо правовий аналіз принципу презумпції невинуватості та механізм його відображення у процесуальних рішеннях слідчого досліджено з урахуванням проекту Конституції України, змін і доповнень, цо були внесені в чинне кримінально-процесуальне законодавство, а також полонень мпхнарадно-правових актів у сфері прав людини, дію яких ратифіковано Україною. •
Автором виносяться на захист наступні положення, то відповідають вимогам наукової новини:
- визначена соціальна та правова суттєвість, а також система принципів кримінального судочинства, проаналізовано-їх взас-
• мозв"язок та підпорядкованість єдиній меті - досягненню істини по кримінальній справі, підкреслено значення нормативного закріплення принципів у нових Конституції та Кримінально-процесуальному кодексі України для правового забезпечсішя розбудови демокра-' тичної держави Україна;
- визначена структура принципу презумпці ї невинуватості, згідно з якою принцип містить у собі слідуючі взасмопов"яь ті та взаемозумовлені елементи: констатація невинуватості особи до тих пір, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку та закріплена обвинувальним вироком суду, який набув ’ законної сили, відсутність у громадянина обов'язку доказувати
свою (-•^винуватість або'меншу винуватість, покладання обов'язку по до.сцзуьанню на обвинувача, заборона грунтувати обвинув-«-чення на доказах, ідо отримані незаконним шляхом, итіачєння всіх сумнівів, які неможливо усунути, на користь особи, по відношенню до якої проводиться кримінальне судочинство, заборона грунтувати обвинуваченнями припущеннях, юридична рівнозначність недоказаної винуватості та доказаної незинуватості, відсутність у грс..іа,шшинл обов'язку давати показання, відповідати на зали-, тання та надавати докази, ще викривають його у скоєнні злочгау;
- дослідх.ені :."ісце та роль принципу презумпції невинуЕа-тості в системі принципів кримінального судочинства України, сформульовано висновок, згідно з яким цей принцип у рамках їх спільної системи займає рівне положення;
- досліджено характер процесуальних рішень слідчого, ьо стосуються обмеження грав та свобод громадян,, а також вплив вимог принципу презунпцгї невинуватості на законність, обгрунтованість та мотивованість цих рішень; .
- обгрунтований висновок про те, ц,о моментом початку дії принципу презумпції невинуватості у кримінальному судочинстві є стадія порушення кримінальної спряди і, зокрема, такий її етап, як розгляд посадовім особою приводів та підстав до порушення справи, аргументується положення, згідно з яким кримінальну справу треба порушувати по відношенню до конкретно“ особи, коли вена відома, і з цього моменту така особа мас наділятися статусом учасника процесу - гіідозроганого;
- зрііС.'ізьрй вкснсгок про необхідність розширення підстав визиіннл особи г.ідогрованой по кримінальній справі з метою поширення на ної полс..%ьнь принципу презумпції невинуфуості, зокрема, запропоновано такою підставою зваьата допит особи про
обставині злочину, який вона нібито скоїла, як свідка, розгляну та процедура притягнення особи як обвинуваченого з точки зору дії по відношенні до неї вимог принципу презумпції невинуватості, на підставі чого зроблено висновок про необхідність зміни порядку допиту особи як обвинуваченого;
- досліджено проблеми реалізації принципу презумпції невинуватості у рішеннях слідчого про застосування заходів кри-мінально-процесуальн» .'о примусу, прослідковано значення дотримання вимог принципу для забезпечення законності, обгрунтованості та мотивованості рішень слідчого про обрання запобіжних заходів. На основі вивчення слідчої практики з позицій відповідності процесуальних рішень слідчого положенням принципу презумпції невинуватості зроблено висновок про недостатню
правову регламентацію таких заходів процесуального примусу, як відсторонення обвинуваченого від посади та накладання арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого;
- визначені місце та роль принципу презумпції невинувато-
сті при.. прийнятті рішення про форму закінчення попереднього слідства, на основі чого, зокрема, зроблено висновок про необхідність зміни порядку та строків вручення обвинуваченому копії обвинувального заключения, правового положення особи, по відношенні до якої кримінальну справу припинено за нереабілітуючими підставами, про включення до кримінально-процесуального закону норм, що регулюють порядок участі захисника та законного представника по справах про суспільно небезпечні діяння осіб, що знаходилися у стані неосудності; '
- у дисертації обгрунтована пропозиція по внесенню змін та доповнень у ст.ст. 43і, 97, 126, 132, 143, 147, ІЬ7, ІбЬ, 167 , 205 , 214, 229, 232, 417 НІЖ та вюіиченню запропонованих новацій у новий Кримінально-процесуальний кодекс України.
ЙЗ.УК0ВЄ_І практичне 3!ПЧЄЧНЯ дисертаційного . рослі ГКГ'ІШЛ .
Наукове значетя дослідження полягає в. тому, п;о вивчен . ня змісту принципу г.резуиці ї невинуватості та пробачних питань його реалізації у процесуальних рішеннях слідчого спрямовано на подалыгу розробку вчення про кримінал^«/),-процесуальні-принципи, яке є однтєп є.найбільш важливих складових частин теорії кримінального судочинства.* . ■
Практичне значення прачі міститься у можливості елективного використання її результатів у нориотворчості, при розробці нових Нонституці, та Кримінально-процесуального кодексу України, а тіксх у практечніЯ діяльності посадових ссіб кримінального судочинства та при наданні гридичної допомоги громадянам, КО беруть уЧ'іСТЬ у КГи.МІНПЛЬНОЇ.'У процесі. '
^ПІ2^Ї11І5_Е£5£2І> Основні висновки дисертації допоі'ідалася на ряді республіканських науково-практичних конференцій, . викладені в опублікованих автором роботах. За результатами узагальнення практики в УЬС Харківсько” області надіслано ін-'^ерг-пціРного листа, який був обговорений на оперативній нараді Слідчого управління МВС України по Харківській області.
Теоретичні висновкг та наунеро-прлктичні рекочеадзці Т,от-ги’/пні за результатами дослідження,» були використані при написанні учбсво-иетодичногс посібника по Загальній частині кримінального процесу, а таком при ви-кладанні курсу кримінального процесу в Університеті внутрішніх справ.
Стгукт£Е2_Е2Й;222' . Дисертація складається із вступу, трьох розділів, се.та параграфів, заключения, списку використаної літератури та додатку. *
ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У_зстщіі обгрунтовується актуальність tön,и дисертаційного дослідження, Еизначаиться його мета і завдання, наукова новїінл, .методологічна і нормативна база, теоретична та практична значимість, а також викладаються основні положення дисертації, шо вшосяться на захист.
У розділі першому. •- "Поняття та зміст принципу презумпції невинуватості" - досліджено проблеми, ідо пов"язані з формулюванням поняття принципів кримінального судочинства, визначення змісту принципу презумпції невинуватості, а також його місця та ролі у загальній системі принципів кримінального процесу України.
Аналізуючи розвиток наукових уявлень про суттевість принципів кримінального судочинства /С.А. Альперт, Ю.Ы. Грошевой,
•Т.М. Добровольська, Л.Б. Зусь, О.С. Кобліков, U.M. Ларін,
М.11. Мітрсхін, Я.О. Ыотовиловкер, І.Д. Перлов, І.Л. Гієтрухін,
О.Л. Ріплін, Й.С. Строгович, В.Я. Чеканов/, дисертант приходить до висновку про необхідність формулввання поняття цих принципів на підставі визначення їх найбільш суттєвих властивостей /критеріїв/. При цьому обгрунтовується незгода з позицією тих авторів /М.А.Дкафарсулієв, Ч.С. Касумов/, які до крітеріїв принципів відносять як основні, так і менш важливі їх властивості.
■ За думкою дослідника, найбільш важлива властивість принципів полягає в тому, що'всі вони виражаються у вигляді приписів вищої юридичної сили, займаючих головуюче місце по,відношенню до інших кримінально-процесуальних норм. Саме томувиходячи з визначення принципів кримінального процесу як нормативних утворів вищої юридитаої сили, у систему їх критеріїв доцільно включити наступні положення.
- іо - ,
ІІ-лінцшт кримінального судочинства:
- уявляють собою основи формування всієї системи кримінально- ■
процесуального права; • ' . ■
- скріплені в діючому законодавстві у вигляді Правовій приписів;
- найбільш повно . іраулвть зміст кри..:іна;іьно-пгоцесуального за-
кснодарств.д; ‘ . .
- ¡¡¡.ниряють евен дію на всі стадії кримінального процесу; •
- тісно і1 г іс:.‘опсв"язані а деркавнсю політикою в галузі крикі-«
нального судочинства, з урахування.»’ положень міжнародних актів а прав ашдпкИс. -
- чинять регулятивний вплив на всі нсрлі кримінально-процесуального права. . .
Дослідження наьеденкх властивостей дозволяв дати визначення принципів кримінального судочинства як основ формування всієї системи відповідної галузі права, цо закріплені в діючому законодавстві у вигляді правових приписів, найбільш повно виражають зміст‘кримінально-процесуального законодя-стза, поширюють свою діа на всі стадії кримінального процесу, тісно взаємопов'язані з дертіавнсп політикою в галузі, кримінального судочинства, чинять регулятивний вплив на всі корми кримінально-процесуального права.
Вищезгадане визначення, безумовно, відноситься і до принципу презулоїції невинуватості. Далі в роботі надається історичний огляд нормативного закріплення даного принципу, при цьому відзначається, що впрете презумпція невинуватості як принцип була закріплена в Російському Уставі кримінального судочинства 1654 року., .
' До теперішнього часу в законодавстві України норми, які ■
відображають зміст принципу презумпції невинуватості, розйіще- .
- - - . '** : ' ні у різних нормативних, актах, що дозволяє неоднозначно їх
тлумачити. Тому ношукувач підтримує точку зору тих науковців .
/¡ОХ. Грошевой, і-А. ДЦбус, Ь.и. Савицький, ІІ.С. Елькінд/, які зважають за необхідне закріпити 'принцип презумпції невинуватості у .вигляді системи правових приписів безпосередньо в Конституці ї та криміналыю-процесуальному законодавстві. У свою чергу, автор обгрунтовує пропозиції про дослівне включення у Кримінально-процесуальний кодекс України відповідної статті Конституції, в якій буде викладено зміст принципу презумпції невинуватості /стЛіЙ проекту Констктіції України/.
Згідно з цим, принцип презумпції невинуватості треба визначити як керівну основу кримінального судичинства, що закріп-люз невинуватість особи, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, який 'набув законної сили, в зв"язку з чим громадянин не забов"язаний доказувати свою невинуватість або мениу винуватість; обов'язок по доказування покладено на обвинувача; обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом; всі сумні би, які неможливо усунути, тлумачаться на користь особи, по . Еідноаенкв до якої проводиться кримінальне судочинство; обвинувачення из моке грунтуватися на припущеннях; недоказана винуватість рівнозначна доказаній невинуватості; громадянин не забов"я-заккй давати показання, відповідати на запитання та надавати докази, со викривають його у скоєнні злочину.
• Дисертант наводить додаткові аргументи у підтримку тези про прояву принципу презумпції невинуватості по відношенню не тільки до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, але й до пас осіб, щодо яких висловлюється припущення про їх причетність до суспільно-небезпечного діяння.
Визначаючи місце та роль принципу презумпції невинуватості у загальній системі принципів кримінального судочинства, дослідник приєднується до думки тих науковців /С.А. Альперт, Ю.М.Гро-
шевой, Т.М. добровольська, О.М. Ларін, Ю.1. Стецовський, О.Л. ципкін, М.Л. Якуб/, котрі вважають, що принципи в системі об'єднуються на основі інтеграції, яка породжує виникнення нової якості. ІІри цьому підкреслюється, то система принципів уявляє собою їх інтеграцію у структруно впорядковану єдність, яка має відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування та можливість взасмоді ї з інши.\?и правовими системами з метою ' найбільш повного, регулювання ситуацій* виникаючих у зз"язку з порушенням, розслідуванням і судовим розглядам кримінальних справі. Обгрунтовується положення, згідно з яким система кримінально-процесуальних принципів у поеній мірі відповідає своєму призначенні) за тою умовою, що з боку системи здійснюється безперервний контроль за реалізацією інвш правових систем, які задіяні V судочинстві , . '
На основі вивчення теорії та практики кримінального процесу автор обгрунтовує висновок про рівнозначність принципу презуш-ції невинуватості по відношенню до інших принципів, В результаті їх взаємодія описується за допомогою структури, в якій воі елементи безпосередньо пов"язані один з одним. Ядром даної система є ціль судочинства - досягнення істини по кримінальних справах, тому реалізація принципу презумпції невинуватості повніста підпорядкована цілі процесу, й забезпечує одночасно охорону прлз осіб, що приймають участь у справі.
В дисертації розвинуто тезу, згідно із якою по відношенню до інших принципів принцип презумпції невинуаатості, незважаючи ка Його рівнозначність,, в той же час виступав я» нормативна вимога, що закріплює припущення про добропорядність громадян та наділяє їх можливістю використовувати широкі права у ході судочинства по кримінальних справах. Звідси зроблено висновок прсі вплив принципу презумпції невинуватості на зміст таких принципів,
як рівності громадян перед законом та судом, забезпечення г.ра-ва На захист, змагальність кримінального судочинства.В результаті вивчення місця та роді принципу презумпції невинуватості серед інших принципів автор робить висновок про відсутність ієрархії між ними, що дозволяй при опйсі системи використовувати будь-яку їх послідовність, в залежності від сб"скту дослідження. Виходячи а иьсго, дисертант погоджується з висновком 1).М. Грошевого та С.А. Альперта про необхідність виділення у KUK України окремого розділу "Система принципів кримінального судочинства", в якому знайдуть законодавче закріплення всі кримінально-процесуальні засади.
Розділ другий - "Прийняття процесуальних рішень як засіб . позитивної реалізації принципу презумпції невинуватості" - присвячений дослідженню процесуальних рішень слідчого, ас стосуються обмеження прав та свобод громадян, і вплив вимог принципу презумпції невинуватості на юриоичну значимість цих рішень.
Іірі вивченні існуючих у процесуальній теорії поглядів на механізм.реалізації принципів 'кримінального судочинства /С.А. Альпврт, В.Т. Томін, Н.ІІ. Тутилкін, С.А. кайзер/, автор вважав, що стосовно цілі роботи найбільш повним та практично цінним буде опис принципу презумпції невинуватості за допомогою його відображення на систему процесуальних рішень, які приймаються посадовими особами кримінального судочинства. Досліджуючи процес прийняття таких рішень, пошукувачгриходить до висновку, згідно з яким їх основне призначення міститься у забезпеченні позитивної реалізації норм чинного законодавства, у тому числі й вимог принципу презумпці ї невинуватості, з кетою достовірного встановлення фактичних даних, що характеризують певне діяння. ...
Базуючись на працях науковців /М.І. Бажанов, J0.M. Гроше-
вой, О.Я. Дубинський, В.А. Дубрівний, И.А. Лупкнська, W.B.tëa-наев, Н.Г. Муратова, C.v. іиумілін та ін./, які достатньо докладно дослідили суттєвість кримінально-процесуального рішення, автор розрияао думку про те, що зоно межо бути визначене як спрямовання на досягнення завдань судочинства акт, у якому слідчий, керуючись кримінально-процесуальними принципами, виходячи з наявних у справі фактичних даних, що характеризують процесуальну ситуації), на підставі аналізу юридичних фактів і норм чинного законодавства робить висновок про напрямок слідства та закріплює його у відповідному документі. У роботі також визначається взаємодія механізмів прийняття рішення та реалізації вимог принципу презумпції невинуватості, відзначається, ще за допомогою прийняття рішень слідчим забезпечується позитивна реалізація його вимог, підкреслюється думка про та, що позитивна реалізація даного принципу одночасно є й умовою законності, обгрунтованості та мотивованості рішень слідчого.
^_Е22£ІіІ_ЇЕ22Ь£іЧ! ~ "Проблеми реалізації принципу презумпції невинуватості у процесуальних рішеннях слідчого" - досліджуються прицасуальні ситуації, що найбільш часто виникають' у ході реалізації вимог цього принципу в досудових стадіях кримінального судочинства. .
Спираючись на праці науковців /В.М. Бібіло, В.Л. Будкі-ков, О.Я. Дубинський, B.C. Зеленецький, O.P. Кихайленко/, які досліджували питання порушення кримінальної справи, дисертант обгрунтовує висновок про тє, то початковим моментом реалізації принципу презумпції невинуватості у кримінальному судочинстві є розгляд посадовою особою приводів до порушення кримінальної справи. Виходячи з аналізу положень ст.97 ШК України, автор висловлює думку, згідно з якою перевірці до порушен. - 15 -
ня кримінальної справи мають піддаватися усі приводи, а не тільки заяви й повідомлення про злочин, як про це говориться у частині четвертій цієї статті.-В зв"язку з цим автор пропонує змінити редакцію частини 4 статті 97 К11К, передбачивши обов'язкову перевірку приводів до порушення кримінальної справи у тому чи іншому обсязі.
Узагальнення існуючої практики порушення кримінальних справ органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ дозволило пошукувачу дійти висновку, згідно з яким порушення справ по факту скоєння злочину при наявності вичерпних даних про особу, яка його нібито вчинила, є несумісним з вимогами принципу презумпції невинуватості. З цього витікає пропозиція про необхідність розширення підстав визнання особи підозрюваним. • .
Проаналізувавши погляди вчених щодо виникнення у кримінальній справі такого специфічного учасника процесу, яким є підозрюваний /С.А. Альперт, M.Ü. Давидов, Т.М. Добровольська,
В.Я. Дорохов, P.M. Ыиньковський, U.P. Михайленко, M.M. Михеєн-ко, P.Д. Рахунов, М.С. Строгович, М.А. Чєльцов, A.A. чувільов, П.П. Якімов/, дисертант, спираючись на результати історичного тлумачення відповідних норм права, надає ряд додаткових аргументів на користь необхідності визнання особи підозрюваним у момент виникнення у неї потреби захищати свої права та інтереси, а не лише у окремих випадках прийняття рішень про затримання або обрання запобіжного заходу до притягнення особи як обвинуваченого. Тому самостійними підставами визнання особи підозрюваним у кримінальній справі пропонується вважати, окрім визначених у законі Уст.43і КГ1К/, порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, яка скоїла злочин, а також факт допиту особи як свідка про обставини злочину, який вона нібито
вчинила. З свого боку, прояв принципу презумпції невинуватості у таких ситуаціях повинен бути висловлений у забороні покладати на особу, яка у майбутньому може стати підозрюваним чи обвинуваченим, обов"язку давати пояснення, відповідати на. запитання або надавати докази своєї непричетності до діяння, що розслідується. ■
ЧР стосується забезпечення діІ принципу презумпці ї невинуватості щодо обвинуваченого, то в цьому питанні автор підтримує думку Р.Д. Рахунова, В.А. Стрємовського про необхідність надавати обвинуваченому певний строк для ознайомлення зі змістом рішення слідчого про його притягнення як обвинуваченого. Більш того, пропонується внесення у кримінально-процесуальний закон положення про обов'язкове вручення особі копії цього рішення. Висловлюється пропозиція про зміну змісту постанови про притягнення як обвинуваченого /ст.ІЗ^ КІ1К України/ ■ шляхом доповнення П переліком доказів, покладених в обгрунтування обвинувачення. Це дозволить, по-перше, забезпечити більш детальну підготовку обвинуваченого до захисту і, по-друге,ліквідує практику застосування притягнення особи як обвинуваченого без достатньої доказової бази, виключно з метою утворення сприятливих умов для отримання додаткової інформації про діяння.
Дослідник вважає недосконалим чинне кримінально-процесуальне законодавство, яке забов"язує слідчого перед початком допиту запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні /ч.Ь ст.14з КПК України/, тому ио в даному випадку особа фактично повинна підводити підсумок своєму поясненню, ще його не розпочавши. Виходячи з цього, вноситься пропозиція про виключення з наведеної статті ШК положення про обов'язок слідчого ставити це питання перед обвинуваченим на початку допиту. Дійсно, питання про відношенняіієї особи да
пред"явленсго обвинувачення с необхідним, але ставити його слідчиїї може в процесі допиту, наприкінці його, та, безумовно, лише після пояснень, хоча б у нагальних рясах, обвинуваченого.
Далі у роботі через систему полонень, які складають принцип презумпції невинуватості, розглядаються проблемні питання реалізації цього принципу в рішеннях слідчого про застосування захсдів кримінально-процесуальногс примусу по ііідоарквансго чи обвинувачене .го.
Спирасчись на наукові дослідження Aj.il. дубинський.З.Д.Оні-кєсв, 3.3. Зінатуллін, 1.Л. Ііструхін, О.М. Ссрбулов та ін./, по-шукувач робить висновок, згідно з яким вимоги принципу презумпції невинуватості обов'язково повинні бути покладені в основу рішень слідчого про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, про застосування запобіжних заходів, направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу, усунення Лого від посади та накладання арешту на маґінс.
• 3 цих позиції у дисертації висловлені критичні зауваження щодо Ьказівки Генерального прокурора України "пре г.орчдск застосування ст.ст.І06,ІІЬ КіК України" від ІЬ.Оо.ІУЗЗ соку- за № 15-72 про заборону .слідчому звільняти з ізолятору тимчасового утримання затриману особу навіть при відсутності у її діях складу злочину, надавай це право тільки відповідному прокуророві. Автор також відмічає невідповідність вимогам принципу презумпції невинуватості рівень про затримання сссбн де порушення кримінальної справи, цо передбачене статен Закону України "Про попереднє затримання особи" від ¿уХ'і .'-'-¿’Ж року, оскільки цим заходи кримінально-процесуального примусу виводяться за межі кримінального судочинства, цо істотньо порушує права та законні інтереси громадян.
Крім того, у роботі обгрунтовується необхідність допоьнен-
ня чинного законодавства нормою про обов'язковий допит прокурором усіх осіб, по підношенню до яких вирішується питання про взяття під варту. )іри дачі санкції на арешт на прокурора слід покласти оосв"язск роз'яснювати арештованому його прано на ос-клркення санкції в суд, а також порядок подання та розгляду такої скарги. Якщо взяття під варту було використане виключно за мотивами небезпечності злочину, арештований мас підлягати негайному звільненню при зміні кваліфікації діяння на менш важке, ніж передбачене у 4.2 ст.155 ШК України. Також пропонується доповнити діюче крімінально-процесуальнв законодавство положенням, згідно з яким прокурор, перевіряючи справу з обвинувальним висновком, не тільки вирішує питання, чи правильно обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, але (1 з"я-совус, чи на відпали підстави для його застосування.
Цо стосується іншиі запобіжних заходів, то у роботі відзначається, що слідчі використовують переважно підписку про невиїзд, до того ж вивчення кримінальних справ свідчить, що маП-же по третині з них цей запобіжний захід обирався при відсутності реальних підстав. Це є порушенням принципу презумпції невинуватості, бо захід кримінально-процесуального примусу застосовується до оссби, яка не мала наміру переховуватися від слідства і т.ін. .
Як показує дослідження справ, на практиці виникає колізія між дією принципу презумпції невинуватості і застосуванням та-кго заходу кримінально-процесуального примусу, як направлення обвинуваченого на стаціонаріу експертизу. Вирішуючи питання про призначення, наприклад, стаціонарної судовопсихіатричної експертизи, слідчі досить часто з метою забезпечення її проведення обирають обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Тому автор пропонує доповнити ст.205 КПК України поло-
- 19 - •
няы про те, цо прокурор дає санкцію на поміщення обвинуваченого у відповідний медичний заклад для проведення судовомедичної або судовопсихіатричної експертизи тільки при наявності у справі даних про те, що обвинувачений відмовляється або ухиляється від її проведення.
На думку дисертанта, не відповідає вимогам принципу презумпції невинуватості положення Ю1К, згідно з яким "якщо обвинувачений е службовою особою, слідчий, в разі необхідності відсторонити його від посади, виносить про це мотивовану постанову" /ст.147/. В законі відсутній перелік таких випадків, шо може привести до занадто розширеного їх тлумачення і, як наслідок, до суттєвого порушення прав обвинуваченого. Тому пропонується підставами для відсторонення обвинуваченого від посади вважати наявність даних про те, шо він перешкодить встановленню істини по справі або займатиметься злочинною діяльністю.
Досліджуючи проблеми, пов"язані з дією принципу презумпції невинуватості при забезпеченні слідчим збитків, завданих злочином, зокрема, при накладанні арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, пошукувач вважає за необхідне доповнити КІ1К нормою про конкретні підстави і порядок одержання у ході олідства відомостей про дані, що містять комерційну і банківську таємницю. На сьогодні повноваження слідчого на отримання таких відомостей розпорошені по різниі законодавчих актах /Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про товарну біржу" і т.п./. '
Закінчується третій розділ роботи дослідженням про вплив положень принципу презумпції невинуватості на етапі завершення розслідування по кримінальній справі, цо стосується закінчення попереднього слідства складанням обвинувального висновку, то автор вважає, що існуючий порядок вручення копії цього про-
- 20 -
цееуального рішення підсудному, а не обвинуБаченому, с прямим протиріччям вимогам даного принципу. В цьому випадку обвинувачений стає підсудним за постановою судді чи ухвалою суду, які не (лають даних про Його підношення до обвинувального висновку. 'Гену дослідник мрпгюнус покласти і/бов"язок вручення копії обвинувального висновку ні прокурора, який його затвердив. Одночасно з врученням копії прокурор забов"язаниЯ повідомити обвинуваченого, в який суд направлено справу, і роз"яснити обвинуваченому його право подавати в суд клопотання.
Ьиснітлювчи питання, пов"нзані із закриттям кримінальної справи, автор підтримує тих науковців Aj.11. Гуляев, ОЛ.Дубин-ський, Ь'.&. Куцова, Ї.Д. Ііерлов, М.С. Строгович/, які вважають можливим залишення за слідчим права приймати відповідні процесуальні рішення по злочинах, що не е тяжкими, за нереабілітуючими підставами. Б той же час зроблено йисновок, шо ці підстави свідчать не про те, шо обвинувачений винен у сокєнні злочину, а лише підкреслюють, що до нього можуть застосовуватись примусові заходи, не пов"язані з кримінальною відловідальністю.
' Спираючись на вивчення кримінально-процесуального законодавства країн СНД /п.1 ct.40d WlK Рі, п.І ст.297 ШК Молдови/, дисертант пропонує закріпити в К11К України право слідчого приймати рішення про закриття кримінальної справи у тому випадку, якщо особа вчинила діяння в стані неосудності чи захворіла після вчинення злочину на душевну хворобу, але відсутня потреба застосовувати до неї примусові заходи медичного характеру. Пошу-кувач ввакає, ио критерієм можливості закриття справи наз бути висновок судовопсихіагричної експертизи про те, що до ціої особи не слід застосовувати відповідні заходи.
Наприкінці роботи сформульовані пропозиції про внесення змін і доповнень у чинне кримінально-процесуальне законодавстві - .
во, майбутні Конституцію та КІШ України, що стосуються зміцнення схорони прав та законних інтересів громадян, вдосконалення діяльності органів кримінального судочинства.
11о темі, дисертаці ї надруковані такі роботи:
1. Гражданский иск в уголовном судопроизводстве и попрсск реализации системы уголовно-процессуальных принципов./'/ Журнал "Биэнес-Информ". 1993.,¥ <12. С.6-У. lia русском языке.- 0,2 ар.а.
2. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования: вопросы реализации системы процессуальных принципов. II &урнал "Бизнес-Информ". ІУ94. )г 3. С.7-Ь. На русском языке. - U,2 др.а.
3. Ііринцип презумпции невиновности. Характеристика и нормативное закрепление.// Журнал "Бизнес-Информ". 1994. № 10.
С.Ь-9. На русском языке. - 0,2 др.а.
4. Реалізація системи кримінально-процесуальних принципів у стадії порушення справи за ознаками складу злочину проти громадського порядку./Ліроблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства.Харків.1994.С.162-163,- 0,15 др.а.
5. Конституция Российской Федерации и некоторые аспекты совершенствования организации и деятельности правоохранительных органов.// Конституция Российской Федерации: проблемы дальнейшего совершенствования законодательства в области охраны • прав и свобод человека и гражданина, организации и деятельности правоохранительных органов. Белгород. 1994. С.124-129. На русском языке. - 0,з5 др.а.
Tantsyura A.V. Principle of the innocence presumption and problems of its realization in investigator's decisions.
Dissertation in the form of nanuacript presented for candidat's of law degree in the specialized field Л2.00.09 -- criminal procedure; criminalistics and criminal expertise, . National law Academy of Ukraine, Kharkov, 1995«
Dissertation contains the characteristic of theoretical model of principle of the innocence presumption. It is reflected that this principle appears as a qualiti of normative demand consolidating the thesis about citizen's respectability in the sphere of criminal procedure. The changes to tho acting criminal legal legislation, the new Constitution and- Criainol Procedural Code are worked.
Танцюра А. В. Принцип презумпции невиновности и проблемы его реализации в процессуальных решениях следователя.
Диссертация в форме рукописи на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза, Национальная юридическая академия Украины, Харьков, 1995.
В диссертации содержится характеристика теоретической модели принципа презумпции невиновности. Отмечено, что этот принцип выступает в качестве нормативного требосаняя, закрепляющего тезис о добропорядочности граждан в уголовном судопроизводстве. Исследуется механизм отражения данного принципа а процессуальных решениях следователя, предложены рекомендации по совершенствованию порядка его реализации. Разработаны изменения а де8-ствуицее законодательство, будущие Конституцию и УПК Украины.
Ключові слова: принцип презумпції невинуватості, кримінальне судочинство, рішення слідчого. .
