АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Развитие соревновательных принципов и деятельность адвоката-защитника в уголовном судопроизводстве в Украине»
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АОДШІЯ
Р_ _ -На правах рукопису
г в од
і 1] |м' 7 ^ША|0В ЮРІЙ ВАЛВЙЙОВИЧ
РОЗВИТОК ЗМАГАЛЬНИХ ЗАСАД І ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА-ЗАХИСНЩА У КРИМІНАЛЬНОМУ ' СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ '
Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процзс; кримі палі етика { судова акспертиза
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 1994
Дисертація є. рукописом. ■ ' • . '
' Робота виконала в Українській державній юридичній академії,
• Науковий кзрІЕНЛн: • . ' - .
Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук,.професор Гроше-еоКй.4.- . . ■ .
• - Офіційні опоненти: . , ■ ■ -
' І. Член-кореспондент Академії правових наук України, доктор
юридичних наук, професор ІЛихеенко М.М, ' . .
2.'Кандидат юридичних наук, .доцент Марочкін Ї-.Є-. .
, ‘ Провідна організація: Інститут держави та права Національної
. академії наук України '■■■'• ' ,
Захист відбудеться " . " . 1994 року о годині
' на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 068.25.02 в Українсь-/, к і Й. державній юридичній академії /м.Харків-24, гулДушкінсьйа,77/,
З дисертацією ножа ознайомитися у бібліотеці Української державної дарадячиої академії за адресою: мДарків-24, вул. Пуш-кінська, 77. - . . ■ • . •
■ ; • Автореферат розісланий ' V " , . 1994 р. -
Вчений секретар ’ ■
..спеціалізованої вченої ради-,. • ' ■ .
доктор юридичних'наук,- - ; ' ' . - '
професор, . - ' 1»^» Даньшиїї
Актуальність посліпненчя. Формування в Україні правової деркаЕИ, для яиої лзднна б.головною соціальною нігіліст:}, а її потреби та інтереси - осноені критерії діяльності иіаї дерь:а- ■ ви, закономірно припускає оновлення законодавства, пшездєння його' у відповідність з иікнаподішма правовика авташі в галузі' прав людини. Прийняття Декларації поо державний суверенітет . України та Акта проголошення незалежності України о важливою та необхідною передумовою побудова правової дзр;:;аЕЛ та здійснення судово-правової реформи, без якої авхозззга розбудова правової держави. В усіх,галузях правового гстуяонаявя, й тому числі і в крикі;іально:.:у судочинстві, повя-лі одаокатн послідовнії .і розвиток та конкретизацію осяоені принципи, на яких базуються взаємовідносини між правовою дарааЕОЮ та особою:.-взаємна відповідальність'даржаЕИ та особи; верхоЕзнство закону та суЕорз підпорядкування праву діяльності усіх державних органів та службових осіб; обмаженність та незаконність державної вади; невід’ємність, непорушність та недоторканість • праЕ та свобод людини. . ■
Особливо'го значення ці полонення набувають для такої сфе-. ри правового регулювання, як кримінальне судочинство,' оскільки здійснення кримінально-процесуальної діяльності поєднана з вторгненням е особисте яиття.громадян, обмеження у передбача-них законом випадках їх прав та свобод, застосуванням заходів ' кримінально-процесуального примушування. Реалізація в кримінально-процесуальній діяльності принципів правової .держави є-необхідною передумовою забезпеченая пран, оеоЙод та законних, інтересів громадян, які залучені в сферу нрішінально-ппоце- • . суального регулювання,. ян підозрюваний, .обвинувачений, під-, судний. ' . . , ■
Верховна Рада України 28 веітня 199 2.р., при йняла Конійп-цію судово-правової реформи, оєноеной матою якоГ'е формування ■ незалз.-ліої судової Елади, розбудова судової системи, створення нового законодавства, удосконалення форм судочинства. Для', досягнення поставленої .иетй визначені осноені напрямки б її ■ розвитку, одним із яких є створення такого судочинства, яке максимально, гарантує право на судовий захист, рівність грона--' дян перед законом, створило б умови для реалізації принципів ' презумпіт невинності і змагальності. . ’ '
-З-
Важливість останнього принципу в механізм} процесуального захисту прав та законних інтересів особи і встановлення об’єктивності істини підтверджується як світовою, так і вітчизняною судовою практикою. Тому на даний час з*явилася гостра проблема в розробці кримінально-процесуальних процедур, заснованих на послідовному здійчненні принципу змагальності;
Актуальність даної проблеми обумовлена й прийняттям в недалекому майбутньому нового Кримінально-процесуального кодексу України, в якому ідеї змагальності повинні знайти своє послідовне відбиття.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство України з урахуванням його змін в останній час не повністю закріпило положення, обумовлені принципом змагальності, особливо в досудових стадіях кримінального процесу. * .
Проблема принципу змагальності, питання обвинувачення та захисту завжди, притягували вчених-процесуалістів. Ці проблеми до- ■ сліджувалися в працях Г.М./геевої, М.С.Алексеева, С.А.Альперта, ■■О.Д.Бойкова, А.С.Барабаша, В.І.Баскова, С.В.Боботова, 1.В.Верни-дубова, М.М.Видрі, І.С.Галагана, М.Горя, М.М.Гроздинського, Ю.М.Грошевого, Л.М.Давидова, Т.М.Добровольської, А.Д.Дубинського, В.С.Зе-ленецького, Д.С.Кобликова, В.М.Кобякова, Л.Д.Кокорева, А.Ф.Коні, ■ Ю. В.Корнеетвського, В.М.Корнукова, О.М.ЛарІна, В.З.Дукашевича,
Н,А.Лупинської, в.Г.Мартинчика, О.А.Машовця, Т.Г.Моршакової, ■ б.В.Мизуліног, М.М.Ійпсеенка, А.Р.Михайленка, В.В.Молдована, Я.О. Мотовиловкера, В.”.Ражимова, В.Т.Нора, 1.Д.герлов&, 1.Д.Нетрухіна, М.М.Полянського, Р.Д.Рахунова, А.Л.Ривліна, И.М.Розіна, В.М.Са-вицького, Г.П.Саркисянца, К.Р.Сайтназарова, К.?. Скворцова, В.В. Случевського,. М.С.Строговича, ЮЛ.Стецовського, І.В.Тиричева, В.Д.Йнька, І.Я.Фойницьхого, Г.І.Чангулі, М.А.Чельцова, В.Я.Чека-нова, Н.Ю.Черкасовой, В. ГТ. Шибі ко, Я.П.Яновича й інших учених.
- Незважаючи на значну кількість наукових публікацій, серед дослідників не склалося необхідної едності думок з ряду принципових питань, пов’язаних з визначенням змісту данного принципу, та про-цєсуальних механізмів реалізації його вимог в різних стадіях кримінального процесу. Залишаються дискусійними питання структури принципу змагальності. ,
Однією з негативних традицій російського /Статут кримінального судочинства ТВв4 р,/ та сучасного кримінально-процесуального . законодавства країн ОТ е те, що даний принцип не був закріплений
у своему первісному розумінні в окремій нормі права; а були урегульовані лише деякі елементи принципу змагальності в судовому розгляді.
г’роект Конституції України в системі конституційних прав та свобод громадян виділяв такі, як право на свободу й особисту недоторканість, повагу честі й гідності особи та ряд інших; закріплює право.підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист ' та надання їм професійної юридичної допомоги, то, в свою чергу, зумовлює необхідність розробки.концепції механізмів процесуальної реалізації змагальних засад у кримінально-процесуальній діяльності, зокрема, адвоката-захисника як в судових, так і досудових стадіях кримінального процесу. Однак кримінально-процесуальна діяльність адвоката-захисника як один із процесуальних способів реалізації змагальних засад не підлягала спеціальному дисертаційному дослідженню. .
' Дисертант при виборі теми враховував так<5* потребу теоретич-' ного та практичного- осмислення внесених в кримінально-процесуаль- • не законодавство змін законом України "'_'ро внесення змін та допов- '
. нень в окремі статті Кримінально-процесуального кодексу України ■ з питань права захисту підозрюваного, обвинуваченого та підсудного" від 23 грудня 1993 р., а також законом України ”гро адвокатуру”. Вивчення практики застосування цього закону виявило ряд прогалин .у нормативному регулюванні кримінально-процесуальної діяльності адвоката-захисника.’ ,
Метою дослідження в розробка концепції змагальної конструкції досудових та судових стадій кримінального процесу, а також процесуальних механізмів, забезпечених, фактичною рівноправністю сторін. Останнє допускав розгляд комплексу проблем, пов'язаних з розробкою поняття принципу змагальності, його структури, нормативних вимог, то з нього витікають, та необхідність визначити'на цій основі його місце та роль в системі кримінально-процесуальних прин-т ципів, то забезпечують ефективність діяльності'адвоката -захисника .в захисті прав,-свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; з’яснуваги прогалини та недоліки чинного ■. кримінальнот-процесуального законодавства України. У дисертації здійснена ..спроба розробити нормативну модель принципу змагальності, механізмів реалізації його елементів у кримінально-процесуальній діяльності адвоката-захисника. -. -
Гетодологічною основою дослідження і його теоретичною ба- • зою є положення про .фукнціональне призначення принципів права' та правової системи даної держави, то містяться в філософії,' теорії цергави та права. їх значення для галузевого, в тому числі й кримінально-процесуального законодавства, вивчені праці вчених-процєсуалістів, іто належать до даної проблеми. ' .
п процесі написання дисертації автор Спирався на діалектичний метод'та його конкретизацію - системно-структурний підхід. Застосовувалися такі1 неукові методи, як порівняльно-правовий, логічний, статистичний. В основу проведеного дослідження був покладений дедуктивний принцип його побудови, то спирається на послідовне з"ясування часткових, окремих закономірностей з більш загальних.
Гормативну базу дослідження складають міжнародні акти в галузі прав людини: Всесвітня декларація прав людини, Міжнародний гакт про громадянські та політичні права. Звід принципів захисту усіх-осіб, то були піддані затриманню або ув"язненню у будь-якій .формі, Основні положення про роль адвокатів. Стандарти незалежно? юридичної професії міжнародної асоціації юристів, Документ Копенгагенської нараци-хонференпгї по лшдському виміру ЧБСЗ, а також проект Конституції України. ' ,
3 урахуванням порушених дисертантом проблем проаналізовані Закони України "~ро прокуратуру". вгро адвокатуру", керівні роз"яс-нення "лепуму Рерховного Суду України, накази Генерального Прокурора України, положення, шо містяться в конституціях та проектах конститутцій країн СИД, концепціях судово-правової реформи Російської Федерації, Республіки Беларусь, проектах МПК Російської Федерації та Республіки Беларусь, а також чинного кримінально-процесуального законодавства країн, со входять до СГД та інших держав. • . .
Теоретичні висновки дисертанта базуються на вивченні 3^8 кримінальних справ, у яких ацвокати-захисники брали участь на попередньому розслідуванні: РОІ кримінально? справи, де захисники .брали участь у судовому розгляді,- а також на стандартизованному опитуванні П9 адвокатів ряду областей України.
З метою сптвстввлєтт даних, отриманих в наслідок, вивчення правозастосувальної практики, використані її узагальнення, проведені А. Д-Койковим. П. А.Лупинсько'о, М. І. Ластуховим. 1.Л. Петрухіним.
А.Г. Торянниковвм тп і тими-.
Каукова новигтя дисертаційного дослідно тот полягає в тому.
що принцип змагальності, механізми його реалізації в кримінально-процесуальній діяльності адвоката-захисника розглянуті з урахуванням проекту Конституції України, внесених в останній час в кримінально-процесуальне законодавство змін та доповнень, а також міжнародно-правових актів у сфері прав людини.
/'втором виносяться на захист такі положення, то відповідають вимогам наукової новизни: ■ •
- подана додаткова аргументація, шо показує змагальність як принцип кримінально-процесуальної діяльності, яка є вимиваю процесуальною гарантією, шо забеспечує охорону прав, свобод та законних інтересів особи, а також відтух об'єктивної істини в кримінальному судочинстві;
- визначена структура принципу змагальності, то містить такі
елементи: розвиток кримінально-процесуальної діяльності неможливий як без звинувачення, так і без захисту: наявність сторін у кри-мінальоному процесі і процесуальна рівноправність суб'єктів сторій; відмова прокурора від звинувачення та його вимога про виправдання ■ підсудного е обов'язковими для суду лише в тих випадках, коли '
проти цього не заперечує потерпілий: незв'язаність суду з обви- -нувальними висновками прокурора /потерпілого/ і позицією захисту; активна роль суду в захисті прав та законних інтересів особи, правова заборона суду за своєю ініціативою витребувати звннувальні докази;
- досліджені місце і роль принципу змагальності в системі,
принципів кримінального процесу України, формулюється висновок про те, шо, будучи, загальнопроцесуальним принципом, змагальність органічно взаємнов’язана і доповнює такі демократичні зас.ади кримінального процесу, як гласність, усність, безпосередність, . презумція невинності, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист, що являє необхідною умовою для їх , .
реалізації в кримінальному судочинстві;
- обгрунтовується положення про те, шо одним із пріоритетних-, напрямків розвитку змагальних засад є удосконалення правової регламентації кримінально-процесуальної діяльності адвоката-захисника як в судових, так і в досудових стадіях, кримінального процесу,
що дозволяє реально протипоставити позицію захисту позиції звинувачення; ' . ■
. - на підставі аналізу висловлених у процесуальній теорії пог-
лядів на правове становище захисника,, дисертант вважає, що найбільш прийнятим, з позиції змагальної побудови процесуальних процедур а
визначення процесуального статусу адвоката як представника підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який пов’язаний у своїй, процесуальній діяльності їх позиціями шодо обвинувачення /підозри/, але вільний в виборі способів та засобів захисту: ■ , •
- уточнена процедура допуску адвоката-захисника до участі в справі в досуцових стадіях, підкреслюється, то особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор повинні виносити з нього приводу відповідну постанову;
обстоюється точка зору про те, то допуск захисника до участі у справі не може бути поставлений у залежність від виду запобіжного заходу, обраного тодо підозрюваного; .
- вивчена практика застосування адвокатами повноважень, указаних у сґ.^В ¥1' України, ст.к Закону України мг7ро адвокатуру"
і визначені межі так званого "адвокатського розсідування", а ата-кож правова природа інформації, котра отримується захисником;під час цієї діяльності; ; ''
- внаслідок вивчення слідчої практики сформульовані науково-..практичні пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності захисника по запереченню правових і фактичних підстав підозри, пред’явлено звинувачення і звинувального висновку шляхом активної участі в процесі доказування /заява клопотань, подання доказів, участь у слідчих діях/;
- - аргументується положення про те, шо в досуцових стадіях кримінального процесу необхідно істотно розширити судовий контроль за тими рішеннями органів поперерднього розслідування, котрі обмежують конституційні /невід*ємні/ права громадян; висловлені пропозиції по вдосконаленню діючої моделі розгляду судом скарги на санкцію прокурора на арешт;
- на основі вивчення судової практики дисертант визначив головні напрямки розвитку змагальної конструкції в стадії віддання до суду і судового розгляду/ дисертантом не розглядається рроцесуальна реалізація принципу змагальності в суді касаційної . і наглядової інстанції, оскільки це окрема тема для дослідження і даною роботою не охоплюється/;'
- здійснена спроба визначити оптимальні співвідношення активності суду і сторін у процесі доказування, а також визначити ті процесуальні механізми, які найбільшою мірою забезпечують активність і рівність сторін у судовому розгляді.
І'аукова і практича значимость роботи. Сформульовані в дисертаційному дослідженні пропозиції по вдосконаленню кримінально-процесуальної діяльності адвоката-захисника, зумовлені розвитком змагальних засад як в досудових, так і в судових стадіях кримінального процесу України, можуть бути враховані в процесі поточної нормотворчості. при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу .України, у діяльності органів попереднього розслідування, прокуратури, суду, е також в адвокатській практиці . _
висновки, іго містяться в роботі, мають певну значимість для розвитку теорії правового становите особистості в кримінальному судочинстві, удосконалення процесуального закріплення принципів та їх правової об'єктивізації в даній сфері правового регулювання, всебічного аналізу кримінально-процесуальної діяльності ацвоката-захисника в тій чи іншій стадії кримінального процесу, го цозволяз використовувати ці висновки в навчальному процесі- юридичних вузів ’'країни, а також у системі підвищення кваліфікгціт слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на регіональних конференціях молодих вченкх . Дарків, 1950, 1991. Т992/, а також відображені автором в опублікованих ним статтях. . ' . . .
За результатами узагальнення практики направлені доповідні записки до обласного суду і прокуратури Харківської області, які обговорені на оперативних нарадах судців і прокурорських працівників. . . ••• •
Теоретичні висновки дисертаційного дослідження використовуються при викладанні курсів "Кримінальний процес", "грокурорсь--кий нагляд", "Система правоохоронних органів", '""рактикум з розслідування і розгляду в судах кримінальних справ" в Українській державній юридичній академії. • _ '
Структура роботи визначена предметом дослідження і логікою викладу. Дисертація складається із вступу, трьох глав, що об’єд-ну ять шість параграфів, висновку.списку використано? літератури, та додатків. . ; . ■
. } . • -
зг/Тст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його цілі і завдання, методологічна і нормативна база, наукова новизна, теоретична і практична значимість, а також викладаються основні положення дисертації, які виносяться на захист.
• У першому розділі "Кримінально-процесуальна характеристика принципу змагальності" досліджується правова сутність принципу змагальності - провідної ланки системи кримінально-процесуальних гарантій, визначається структура принципу змагальності /?1/, пронесу /<2/. .
У роботі дається критика поглядів учених-процесуалістів, котрі свого часу відкидали принцип змагальності з ідеологічних мотивів /Т.В.Уалькевич, К.А.Мокічев, Н.А.Чзльцов/, або обирають його лише як спосіб дослідження доказів /Д.С.Карев, М.Л.Якуб/, або ж обмежують його дію сферою правової психології учасникїв кримінально-процесуальної діяльності /В.Гї.Нажимов, С.f. "рокоп’єва,
A.Р.Ратінов/.
Дисертант погоджується з думкою тих дослідників, які дов’язують зміст принципу змагальності, його первісне розуміння з розмежуванням основних функцій кримінального процесу: звинувачення, захисту і розв’язання справи, підтримання громадського ' позову і заперечення проте нього /Я.С.Аврах, С.А.Альперт, В,1,Басков, А.Д.Бойков, М.У.Гроцзинський, В.Г.Даєв, З.З.Зінатулін, М.М.Михеєнко, Я.О.МотовиловКер, Д.С.Карев, А.С.Кобликов, В.М.Кор-нуков, Л.Д.Кокорев, В.3.Лукашевич, В.п.Нажимса Ї.Л.іїетрухін, Р.Д.'Рахунов,. Л.Л.Ривлін, В.М.Савицькяй, М.С.Сгрогович, Ф.М. йаткул-лін, М.А.Чельцов, В.М.Шпильов, П,С.Елькінд, М.Л.Якуб та ін./і наводить додаткову аргументацію. • ,
Проаналізувавши погляди вчених щодо поняття вищевказаний* функцій /С./.Альперт, В.Г.Даев, М.М.Михеенко, А.Л.Ривлін, .
B.Н.Савицький, М.С.Строгович, В.М.Шпильов, П.С.Епькінд, М.Л.Якуб та ін./, автор приходить до висновку, що звинувачення - це кримінально-процесуальна діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, потерпілого, громадського звинувача, спрямована на швидке і повне розкриття злочину, викриття винних у його здійсненні.
Під функціє» захисту мається на увазі діяльність підозрюваного, звинуваченого, захисника, громадського захисника, спрямована на захист прав і законних інтересів громадян з метою, щоб жодного невинного не було притягнено до кримінальної відповідальності і засуджена- функція розв'язання справи полягав в діяльності суду або судді, який розглядає справу одіисібно, спрямованої на вірне розв’язання кримінальної справи і справедливе застосування покарання. .
У роботі показується»взаємодія основних процесуальних функцій як певної системи і підкреслюється, то звинувачення і захист-обов’язкові передумови правосудця, без здійснення яких кримінальний процес не може розвиватися.
Спираючись на праці вчених /М.Горя, ї.Ф.Демидова, Т.М.Доб-ровольськот, В.М.Нобякова* В.М.Корнукова, Л.Д.Кокорева, А.Ч.Ларіна, Н.Ю/атвеевот, А.О;1/ашовця, М.М.І.'ихеенко, Т.^.Ніколаєвої, Н.Н.По-лянського, А.Л.Ривліна, В.М.Савицького, М.С.Строговича, І.З.Тиричера, ГД.Чангулі та ін./, дисертант під принципом змагальності розуміє таку побудову кримінального процесу, в якій функції звинува- • чення і захисту, підтримка громадянського позову і заперечення проти нього відмежовані від функції розв’язання справи і здійснюється суб’єктами /учасниками/, наділеними однаковими процесуальними правами для обстоювання своєї позиції у кримінальній справі; суд • при розв'язанні справи не зв’язаний позицією сторін /границі його активності обмежені зобов’язанням за власною ініціативою збирати докази, шо встановлюють невинність підсудного/. У зв’язку з цим автор пропонує внести до структури вказаного принципу такі ■-елементи: розвиток кримінально-процесуальної діяльності неможливий як без звинувачення, так і без захисту; процесуальний статус . суб’єктів яких визначається як сторони; процесуальна рівноправ- , ність як сторін, так і суб’єктів, що їх представляють; відмова прокурора від звинувачення і його-вимога про виправдання підсуц-ного е обов’язковими для суду лише в тих випадках, коли проти .. цього не заперечує потерпілий; незв’язанність суду з обвинувальними висновками прокурора /потерпілого/ і позицією захисту; активна роль суду в захисті прав і законних інтересів особистості і правова заборона суду за своєю ініціативою вимагати звинувальні докази. ■ . ■
' Автор піддає критиці чинне кримінально-процесуальне законодавство України, яке певною мірою не відбиває спеціфіку стабі-
- ТІ - ' •
льності процесуальних інтересів і процесуального становища суб’єк-тій /учасників/, шо здійснюють функції звинувачення і захисту, і пропонує затвердити в К'У України термін "сторони", шо дозволить забезпечити процесуальну рівноправність як сторін, так і суб’єктів, пю тх представляють. Запровадження в нормативу практику поняття "сторони" дозволить повніте врегулювати процесуальний . статус суб’єктів /учасників/, то здійснюють указані вище функції, а також процесуальні засоби формування тх позицій, виявити особливості процесуальних відносин, то виникають між суб’єктами, які ■ здійснюють функції звинувачення і захисту.
. У дисертації здійснюється аналіз інтеграційних властивостей принципу змагальності, визначається його місце і роль у системі ' принципів кримінального процесу.
Базуючись на працях вчених /І.Ф.Демидова, Т.М.Добровольської,
3. ^.Єникеєва, /•Ларіна, З.ВЛ/акарової, Г.М.Ї.'ихеєнко, Я.О. Мотови-’ ловкера, І.Л.Ретрухіна.. №.1.Сірого, К.Р.Сейтназарова, М.С.Строго-вича, ГЛ.Чангулі. Н.Ю.Черкасовот та ін./, які достатньо вивчили інтеграційні зв’язки між процесуальними вимогами принципу змагальності і кримінально-процесуальними механізмами принципів усності, об'єктивної істини, безпосередності, гласності, дисертант розвивав положення, згідно з яким змагальність - це спосіб організації, спосіб існування кримінального процесу, його форма, яка виступав організаційним засобом указаних принципів, дотримання яких обу-мовлюз вірогідність кримінально-процесуального пізнання.
Б роботі піддаються аналізу інтеграційні властивості принципів змагальності, презумції невинності і права обвинуваченого на захист, обгрунтовується висновок, що забезпечення реалізації об’єктивного4правового установлення, згідно з яким обвинувачений, підозрюваний ‘чи, підсудний вважаються невинними до того часу, поки його вина не буде встановлена вироком, який набрав законної сили, а також права обвинуваченого на захист, можливо лише в тих кримінально- процесуальних процедурах, які послідовно реалізують змагальні засади. '
У розділі другому "Розвиток змагальних засад і діяльності адвоката-захисника в стадії попереднього розслідування" визначаються найважливіші напрямки розвитку змагальних засад в досудових стадіях /<ГС/, процесуальне становище адвоката-захисника в кримінальному судочинстві, а також границі так званого "адвокатського розслідування" /!?2/. . .. '
Розглядаючи нормативні вимоги принципу змагальності в дію- ' чій системі кримінально-процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого, автор вважає, шо розвиток змагальнйх засад у даній стадії покликаний забезпечити: процесуальну рівноправність обвинувачення та захисту в формуванні фактичних даних, на підставі яких формуються обвинувачення в його матеріально-правовому понятті і позиція захисту; розширення сфери судового контролю за тими рішеннями органів попереднього слідства, які обме.жуготь конституційні /невід’ємні/ права громадян; доказове значення даних, які отримую^ захисник в результаті проведення ним "адвокатського роз- . слідування". , •
У роботі підкреслюється, то Закон України від 23 грудня 1993 р. не вирішив усіх питань, обумовлених пропозиціями щодо напрямку розвитку змагальних засац у стадії попереднього розслідування; зокреиа, не визначена процедура допуску захисника до участі в справі, час першого побачення-з підозрюваним, обвинуваченим до’ їх першого допиту. Реальність захисту на попередньому слідстві здебільшого обумовлена активністю ацвоката-захисника в реалізації своїх процесуальних прав. Лналіз слідчої практики показує, що -спостерігається певна посивність захисту. Це становище можна пояснити тим, що закон чітко не визначає того обсягу матеріалів кримінальної справи, з яким слідчий, особа, що провадить дізнання, в силу вимог ч.8 ст.48 КЧТ України повинна ознайомити захисника, допущеного до участі у справі з моменту пред’явлення, обвинувачення, а у випадку затримання особи, яка підозрюється в здійсненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді вняття під вартого з момента оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24-х годин з моменту затримання. . ' '
І'а практиці неоднозначно вирішуються питйння про участь захисника в слідчих діях, що провадяться за участю підозрюваного, обвинуваченого або за клопотанням захисника, а також в інших слідчих діях; про застосування захисником науково-технічних засобів під час його участі в слідчих діях, а також ознайомлення з матеріалами попереднього слідства. • ,
, Дисертант вважає, що допуск захисника до участі у справі пс-винен бути процесуально оформлений відповідною-постановою органів -попереднього слідства, в якій необхідно вказати,- який саме адвокат допускається до участі у справі, номер свідоцтва про право на зай-
няття адвокатською діяльністю. При цьому, органи попереднього олідства повинні параконатись в тому,-що відсутні обставини, які виключають в силу от.61 КПК України учаоть данної особи в якості захисника.
"У дисьртації обгрунтовується висновок про те, що допуск за-хиоішка до участі у справі нз може бути составлений в залежність від виду застосування запобіжного заходу, вибраного по відношенню до особи до винесення постанови про притягнзшія в якості 'обвинуваченого 1 пропонуєтьоя внести зміну в от.44 КПК України.
Нова редакція от.46 КПК України значно зменшила випадки, ко-' ли відмова від захисника па може бути прийнята органами поперед-, нього слідства. Представлястьоя можливим доповнити діючий закон випадком,' коли до особи до пред'явлення обвинувачзшія застосовується запобіжний захід, зв’язаний з утриманням під вартою,. При відмові від захисника особа,- що провадить дізнання, слідчий у відповідному протоколі повинні відобразити мотиви такої відмови 1 доповісти про .це прокурору. Якщо прокурор вважає таку відмову примусовою, він вправі оеоєю постановою назначити захисника 1 допуоти-ти його до участі у справі. Цим положенням потрібно доповнити от. 46 КПК України., - .
Вивчення крилі пальних справ показує, що адвокати-захионики -не завжди використовують своє право на учаоть в слідчих діях, за . виключення,-1 допиту підозрюваного, обвинуваченого. Це положений може бути пояснено тим, що в законі, /ст.48 КІЖ України/ не достатньо чітко визначені слідчі дії, коли учаоть захисника в них обов'язкова. Пошукувач вваяае, що такими можуть бути випадки, коли слідча дія проводиться за участю підозрюваного, обвинуваченого, або до заявленому клопотанню захисника щодо участі адпоката-захисника в інших слідчих діях, то ним повинно бути заявлено клопотання, відмову в якому захисник буде мати право оскаржити прокурору і таке оокарнсзння повинно припинити виконання рішення слідчого про виконання олідчих дій до вирішення скарги прокурором. Для забезпечення 'цього права-захисника в законі пропонується встановити час •/24 години/., до закінчення-якого особа, що проводить дізнання, олідчий повинні, попередити захисника про мі оце і час провадження тих, олідчпх дій, а якщ його участь являється обов'язковою; неявка аахионика не повинна припиняти їх виконання, але захисник має ораво ознайомитись з протоколом їх провадження.
Розглядаючи нормативні вимоги принципу змагальності в дію- ' чій системі кримінально-процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого, автор вважає, то розвиток змагальнйх засад у даній стадії покликаний забезпечити: процесуальну рівноправність обвинувачення та захисту в формуванні фактичних даних, на підставі яких формуються обвинувачення в його матеріально-правовому понятті і позиція захисту; розширення сфери судового контролю за тими рішеннями органів попереднього слідства, які обмежують конституційні /невід'ємні/ права громадян; доказове значення даних, які отримуш захисник в результаті проведення ним "адвокатського роз- . слідування", , •
У роботі підкреслюється, то Закон України від 23 грудня 1993 р. не вирішив усіх питань, обумовлених пропозиціями щодо- напрямку розвитку змагальних засад у стадії попереднього розслідування; зокреиа, не визначена процедура допуску захисника до участі в справі, час першого побачення з підозрюваним, обвинуваченим до’ їх першого* допиту. Реальність захисту на попередньому слідстві здебільшого обумовлена активністю адвоката-захисника в реалізації своїх процесуальних прав. А наді з слідчої практики показує, що
■ спостерігається певна посивність захисту. Це становище можна пояснити тим, що закон чітко не визначає того обсягу матеріалів кримінальної справи, з яким слідчий, особа, що провадить дізнання, . в силу вимог ч.8 ст.'Щ КТ{ України повинна ознайомити захисника, допущеного до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, яка підозрюється в здійсненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді вняття • під вартою з момента оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24-х годин з моменту затримання. . '
. Га практиці неоднозначно вирішуються питання про участь захисника в слідчих діях, що провадяться за участю підозрюваного, обвинуваченого або за клопотанням захисника, а також в інших слідчих діях; про застосування захисником науково-технічних засобів піц час його участі в слідчих дітях, а також ознайомлення з матеріалами попереднього слідства. ■ • •
. Дисертант вважає, що допуск захисника до, участі у справі пс- -винен бути процесуально оформлений відповідною постановою органів попереднього слідства, в якій необхідно вказати,- яний саме адвокат допускається до участі у справі, номер свідоцтва про право на зай-
няття адвокатською діяльністю. При цьому, органи попереднього слідства повинні переконатись в тому, що відсутні обставини, які виключають в силу от.61 КПК України участь данної особи в якості захисника.
У дисертації обгрунтовується висновок про тв, що допуск за-хионика до участі у оправі не мока бути поставлений в залежність від виду застосування запобіжного заходу, вибраного по відношенню до особи до випасання постанови про притягнення в якості обвинуваченого і пропонується внести зміну в ст.44 КПК України. .
Нова редакція от.46 КПК України значно зменшила випадки, ко-' ли відмова від захисника на може бути прийнята органами попереднього слідотва. Представляєтвоя можливим доповнити діючий закон випадком, коли до особи до пред'явлення обвинувачення застосовується запобіжний захід, зв'язаний з утриманням під вартою.. При відмові від захисника оооба, що провадить дізнання, слідчий у відповідному протоколі повинні відобразити мотиви такої відмови і доповісти про.це прокурору. Якщо прокурор вважає таку відмову примусовою, він ЕПраві овоєго постановою назначити захисника і долуоти-ти його до участі у справі. Дим положенням потрібно доповнити; от. 46 КЖ України., - ...
Вивчення кримінальних справ показує, що адвокати-захионики ' • на завади використовують своє право на участь в слідчих діях, за . виключенням допиту підозрюваного, обвинуваченого. Це положений може бути пояснено тим, що в законі, /от.40,КПК України/ на достатньо чітко визначені слідчі дії, коли участь захисника в них обов'язкова. ІЬшукувач вважає, що такими можуть бути випадки, коли слідча дія проводиться за участю підозрюваного, обвинуваченого, або по заявленому клопотанню захисника щодо участі адвоката-захисника в інших слідчих діях, то ним повинно бути заявлено клопотання, відмову в якому захисник будэ мати право оскаржити прокурору і таке оскарження повинно припинити виконання рішення олідадго про виконання слідчій дій до вирішення скарги прокурором. Для забезпечення’цього права- захисника в законі пропонується встановити час •/24 години/, до закінчення якого особа, що проводить дізнання, олідчий повинні попарадити захисника про міоца і час провадження ■ тих.олідчпх дій, в яки?с його участь являється обов'язковою; неявка захионика не повинна припиняти їх виконання, ала захисник має право ознайомитись з протоколом їх провадження. .
Аналіз практики використання адвокатами-захисниками науково-технічних засобів при провадженні тих слідчих дій, в яких бони беруть участь, лаправляс пошукувача до висновку, що дане право на забезпечено відповідним механізмом ііого реалізації і в більшості носить декларативний характер. І в зв’язку з цим автор підкреслює необхідність установити в законі пзралік науково-тзхнічішх засобів, які вправі, н в зала ясно від особи, яка провадить дізнання, або слідчого, застосувати адлокат-захисник як при проваджзнні слідчих дій, так і при ознайомленні з матеріалами справи.
У роботі аргументується положення про те, що, якщо слідчі дії провадяться по клопотанню захисника, то право пзриим ставити зали-' тання повинно належати захиснику. '
' Результати анкетування адвокатів підтверджують висновок пошукувача про необхідність надання захиснику'більш широких прав при призначенні і проведенні експертизи. Так захисник при участі у справі повинен ознайомитись з постановою про призначення експертизи, і має право ставити додаткові запитання експертам, клопота-. ти про участь в її проведенні, ознайомлюватись з експертним заключениям. Якщо до моменту допуску захисника до справи експертиза " проведена, то він мас право клопотати про призначення додаткової або повторної експертизи.
Щоб забезпечити захиснику можливість в повній-мірі здійснювати свої права і обов’язки і реально противопоставит позицію захисту позиції обвинувачення на попередньому слідстві необхідно змінити мзханізм реалізації такого права захисника як заява клопотань. Вивчення практики приводить автора до висновку про та, що клопотання адвоката-захиснина, направлені на спростування підозри, обвинувачення, повинні бути задоволені органами попереднього слідства у всіх випадках їх заявления. . .
Щодо клопотань, заява яких обумовлена Яорушвнням процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого-, то рішення особи, що провадить дізнання, слідчого про.відмову в задоволенні даного клопотання, може мати місце лише при згоді прокурора-, про що необхідно закріпити в ст.от.129, 221 КПК України.. . . . . 1 \
Вивчаючи існуючі в процесуальній теорії поглдцп на правове положення захисника /Я.С.Аврах, В.Д.Адамзнко, С.А.Альперт, В.А; ' Галкін, В.Г.Даси", ІІ.А.Дрьоміва, Л.Д.Кокорев, В.М. Корну ков, З.В. Макарова, М.М.Мкеєпко, І.Д.Перлов, М.М.Поляноькпй, А.Л.Ривлін,
В.М.Савицыой, Ю.І.Стецопський, М.С.Строговнч, А.Л.Цішкін, М.А. Чзльцод та ііі./ дисертант вважає, що найбільш прийнятним е ви-
значення його процесуального положення як представника підозрю- , ваного, обвинуваченого, підсудного, який не має права займати позицію відмтнну віддпозиції свого підзахисного. Іншими словами, . захисник не може признавати факти, які відхиляє підзахисний, але захисник вільний у виборі засобів, способів і тактики захисту.
В цьому випадку автором дається визначення захисника, згідно якого захисник - це особа, уповноважена у визначеному законом, порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного- і надавати їм необхідну юридичну допомогу, і вільна у виборі засобів, способів і тактики захисту.
У дисертації визначаються межі "адвокатського розслідування", яке базується на ідеї активного впливу захисника на процес доказування, реального противопоставления позиції захисту позиції обвинувачення, засобом використання ацвокатом-захисником таких прав як участь в слідчих діях, пред’явлення доказів, заява клопотань, а також в самостійному зборі данних про факти, які можуть бути використані в якості доказів за справою в силу ч.З ст.48 КПК України, п.2 ст.6'Закону України "Про адвокатуру? ’
Аналіз практики застосування ст.48 НТК України, ст.в Закона
• України "Про адвокатуру" свідчить про те, шо ацвокат-захисник рідко використовує дане право в повному обсязі. Це відображається в тому, шо захисники не обгрунтовують свої клопотання письмовими Опитуваннями громадян, письмовими висновками спеціалістів, документами, довідками, одержаними в порядку ст.Г> Закона України "Про адвокатуру". Посилання на дані документи мало місце в 12% клопотань, але в цих випадках адвокати-захисники в своїх клопотаннях рідко вказували, в якій організації отримані документи чи їх копії, анкетні дані' осіб, у яких одержані письмови пояснення, що робить ці клопотання малоаргументованими і переконливими. Витає „ сказане може бути пояснено і тим, що в кримі нально-процесуальго-Уу законодавстві відсутній достатньо розроблений механізм об’ек- • тивізації цих даних в якості судових доказів. Тому в дисертації ■обгрунтовується положення про те, що документи /матеріали/, оцер-
• жані адвокатом-захисником згідно ч.З ст.48 КПК України, п.2 ст.в Закона України иг>ро адвокатуру" повинні бути залучені до справи
в якості письмових доказів /документів/ незалежно від того чи за-довільняються відповідні клопотання захисника.
, У роботі приділяється увага і такому засобу аахисту як "альтернативна експертиза’’ і мав ‘місце висновок про те, що чинне кри-
мінально-процесуальне законодавство нв визначає процесуальну природу і доказове значення рззультатів даної зкспзртизи, а також . механізм її призначення адвокатом-захисшком, тому в даний момент заключения "альтернативної експертизи" рівнозначно письмовим ви-ановкам спеціалістів, але в майбутньому КПК України значення цих експертиз повинно залучатися до оправи сама в цій якості. .
У розділі третьому "Реалізація принципу змагальності і діяльності адвоката-захисника в судових стадіях кримінального процесу України” досліджуються механізми змагальних засад діяльності захисника стосовно судових стадій. ' .
В дисертації обгрунтовується висновок про те, що розвиток Ідеї судового контролю за правомірністю актів органів попереднього слідства, що обмежують конституційні права громадян, є реальною гарантією дотримання прав і законних інтересів підозрюваного і обвинуваченого. У зв'язку з цим, обгрунтовується полонення про розширення судового контролю і вказується на те, що судовий порядок обмеження конституційних прав та інших драв громадян у ході попереднього слідства більш пріоритетний, ніж "санкція" прокурора. В наявності, вірогідно надати обвинуваченому і його захиснику права ос картати і таке рішення органів попереднього слідства як лродовязння термінів утримання під вартою.-
Вивчення практики судового оокарязння адвокатаии-захисииками санкції прокурора на арзшт переконує дисертанта, в тому, що захисники свої, скарги нз обгрунтовують фактичними даними, які 6 підтверджували, що підозрюваний, обвинувачений, що утримується під вартою не буде займатися злочинною діяльністю, ларшкоджати встанов-леняю істини по кримінальній справі, на будз ухшштяоя від слідства, суда, а наводять тільки ті факти, які свідчать про оообу підозрюваного, обвинуваченого, його сімейний стан, отай здоров’я, шо робить їх окаргу малопзреконливою. ...... ' " ■
В роботі аргументуєтьоя висновок про те, що захиснику повинно бути надано право на ознайомлення з матеріалами, що направляються органами попереднього слідстві в суд, на яідотаві яких дана санкція на араит, а також про необхідність закріплення в законі прали-ла про тз, по на судову процедуру перевірки скарги.на санкцію прокурора на арешт, повинні розповсюджуватися загальні положення судового розгляду. У зв’язку з цим захиснику слід надати право заяв- • лятп лілподя судді, клопотання, представляти в судовому засіданні , докази, в;о свідчать про неправомірність санкції прокурора. Здаєть-
оя, що в закон! також необхідно визначити, ідо повторів застосуван- • ня даного запобіжного заходу можливе тільки в тих випадках, коли для цього відкрились нові обставини, які пряш вказують на гз, що взяття підз варту є необхідним, що також може бути оскаржено в суд на загальних підставах. '
• Значне місцз в диовртації виділено діяльності адвоката-захис-ника до суду першої Інстанції. .. ,
Розглшіуваїи виражені в тзорії кримінального-процесу погляди /Ю.Астаф’єп, В.П.Бож’ева, І.ФДемидов, В.П.Каитдон, В.Д.Ломовсь-кий, В.З.Лукашзвич, Г.Н.Колбая, С.Ф.Шумілін та ін./ по вдосконаленню процесуальної рзгламзнтації стадії віддання до суду, дисертант пршішов до висновку про те,' що реальність участі захисту при обговоренні питань на стадії віддання до суду дов’язанв зі зміною процедури вручання обвинувального висновку. .Наводиться додаткова аргументація про тз, що копія обвинувального висновку повинна вру- . чатися прокурором після його затвердження як обвинувачзному, так І захиснику, які мають право ставити перад судом питання про нздо-отовірність підстав обвинувального висновку, 1 е цьому випадку віддання до суду повинно проводитися колегіально у окладі трьох професіональних судців при обов’язковій участі прокурора, обвинуваченого і - захисника, . ■ ■
Розгляду підлягають процесуальні права здвоката-захисника . в судовому розгляді і робиться висновок про те, що розвиток змагальних засад закономірно, потребуе вдосконалення механізму реалів зації 1 таких прав захисника, як надання доказів 1 заявлений клопотань. Пошукувач обгрунтовує думку про те, що для послідовного відстоювання своєї позиції у судовому розгляду, клопотання захисника про витребування додаткових доказів, про виклик додаткових , свідків, про призначення додаткової акспартизи чи повторної експертизи, направлані на відторгнення звинувачення, встановлення " ,
пом'якшуючих відповідальність підсудного обставин повинні бути задоволені. судом у -всіх випадках їх заявлання. \
На практиці виникає питання про обсяг процесуальних прав за- . 'хионика, якого допущзно до участі у оправі у ході судового розгляду, Автор вважає, що в цьому випадку, крім пзредбачзних чинним кримінально-процесуальним законодавством прав /ст,2С6, ч.2 от.289 КПК України/, захиснику повинні бути надані права на ознайомлення з .протоколом вке прогаданої частини оудового розгляду, а також кло-
потань про повторне проведення процесуальних цій. Для послідовного відстоювання процесуальної позиції, захиснику, що вступив у справу, слід надати право відкликати заявлені раніше клопотання, якщо вони задоволені судом, але ще не виконані. .
Розглянувши дискусійне в теорії кримінального процесу питан-ця про порядок проведення судового слідства, дисертант вважав , що його початок повинен бути зумовлений допитом підсудного, незале»-но від того чи признав останній пред’явлені йому звинувачення, чи ні. >
У роботі вказано на те, що дослідження окремих доказів повинні провадити сторони і тільки після цього - суд. Автор приєднується до твердження в че них-ггр оио су ал і с ті в /Т. П.Ніколаева, І.Л.ІТетру-хін, Н.Ю.Черкасова та ін./, які вважають,, що допит підсудного повинен починатися його.захисником, а після цього - стороною звинувачення, судом* після чого захиснику повинна бути надане право ставити підсудному уточнюючі питання. Виражена також додаткова -аргументація про те, шо підсудному повинно бути надано право виступу у судових дебатах разом з його захисником.
Наприкінці роботи сформульовані пропозиції про внесення змін і доповнені як до чинного законодавства, так і моделі майбутнього КПК України.
"о темі дисертації надруковані такі роботи: • '
■ Т. принцип состязательности в уголовном процессе //Актуальные проблемы правовой реформы. - Киев., 1990. - 0,3 п.л.
2. Развитие условий, обеспечивающих состязательность в уголовном процессе //Реформа политико-правовой реформы системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка. - Харьков. - Т990. - 0,2 п.л. • ■ ’ .
• 3. Принцип состязательности в системе процессуальных гаран-
тий прав личности в уголовном судопроизводстве //Проблемы совершенствования законодательства и практики его применения в современных условиях. -Киев., 1992._ - 0,4 п,л.
4. Организационные и социально-психологические проблемы правовой полемики в состязательной конструкции судебного разбирательства по уголовным делам //г,равовое регулирование ^государственного строительства в Украине и проблемы совершенствования законодательства. - Харьков. - 1992. - 0,2 л.л. .
Р. Проблемы совершенствования государственного обвинения в
ооотязатальной конструкции'судебного разбирательства1// Закон Ук- -раины ”0 прокуратура": теория и практика эго применения //Тезисы докладов и научніїх сообщений Республиканской научно-практичэской конференции. -Харьков.- 1992. - 0,2 п.л.
6. Принцип состязательности и его место в системэ принципов оовзтского уголовного процесса // Актуальний вопросы правотворческой и правоприменительной деятельности. - Киев - 1992.0,3 п.л.
