АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Теоретические и методологические основы возникновения и развития криминологической науки»
Національна академія внутрішніх справ України
ОД іГіОГі 1998
ФІЛОНОВ Олександр Володимирович
УДК 343.9
Теоретичні та методологічні основи виникнення і розвитку кримінологічної науки
Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Донецького інститу ту внутрішніх справ МВС України.
Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних науі професор-Лихолоб Василь Григорович, Національна академія внутрішніх справ Україні начальник кафедри.
- доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Костенко Олександр Мико лайович, Інститут держави і права НАН України, в.о. завідувача відділу;
- кандидат юридичних наук, доцент Михайленко Володимир Петрович, Київський ІН' ституг внутрішніх справ при НАВСУ, начальник кафедри кримінально-правових дисциплін.
Провідна установа: Одеська державна юридична академія (м.Одеса).
Захист відбудеться - .1998 р. о Ж годині на засіданні спе-
ціалізованої вченої ради Д 01.56.01 при Національній академії внутрішніх спраЕ України (252035, Київ-35, Солом’янська площа, 1).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (252035, Київ-35, Солом’янська пл., 1).
Автореферат розісланий “2-Ь * . 'Л 1998 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник В.І.Женунтій
ричин в усі часи була і залишається однією із злободенних та гострих. Думки про починність є полярними як з точки зору розуміння того, що ж являє собою злочин-ість, особистість злочинця, чому скоюються злочини, так і з точки зору того, як же оротися з цими негативними явищами, якими шляхами, методами і засобами.
Протягом багатьох століть в розуміння указаних проблем свій внесок намагайсь внести отці церкви, філософи, літератори та інші представники різноманітних ідходів та знань. Уявлення про злочинність та її причини відображали головним чи-ом загальні світоглядні, соціальні та політичні ідеї свого часу. Наприклад, у фео-альну епоху панування теологічного світогляду злочини розглядались як прояв злого духу”, що вселився в людину, як “витівки диявола”, чи підступи “нечистої си-и\
Цими поглядами визначались і способи виявлення та доказування злочинів, на-риклад, тортури, та заходи боротьби з ними - жорстокі фізичні покарання, в тому ислі нестерпні види смертної кари. Жорстокістю відзначався середньовічний звід агальногерманських кримінальних законів “Кароліна” (XVI ст.). Англійський закон, що е поступався у варварстві “Кароліні”, передбачав спалювання, колесовання, четвер-/вання, виривання нутрощів з живого тіла і т.ін.
В буржуазному суспільстві теологічному світогляду була протиставлена раціо-ально-гуманістична концепція суспільства і людини. Філософи-просвітителі XVIII ст. Ионтеск’є, Вольтер, Беккаріа та ін.) розглядали людину як розумне, вільне від будь-ких зовнішніх “таємничих сил" створіння, пояснювали злочин виключно внутрішньою злою волею" індивіда, його пристрастями й вадами, що штовхають на порушення акону.
Необхідно відмітити, що кримінологічні погляди, ідеї об’єктивно завжди існували, ле не були об’єднані в єдину систему наукових знань. Тому при вивченні історії ро-витку тих чи інших суспільних явищ, що торкаються злочинності, необхідно розріз-яти, з одного боку, об'єктивний суспільний смисл тих чи інших подій, а з іншого -цінку, яка давалась їм під час цих подій в історії. Це положення торкається в повній іірі і вивчення історії розвитку кримінологічної думки і положень суміжних дисциплін.
Існує спеціальна галузь суспільствознавства - наукознавство, яке вивчає теорію а історію людського пізнання. Про важливість історії, у тому числі історії науки, в вій час влучно сказав О.І. Герцен: “Повніше усвідомлюючи минуле, ми з’ясовуємо учасне; глибше опускаючись в смисл колишнього, - розкриваємо смисл майбугньо-э; дивлячись назад - крокуємо вперед”1.
Герцен А.И. Полн.собр.соч.. Т.З, - М., 1954. - с. 24
Однією з функцій будь-якої суспільної науки є відтворення власної исторії. Ні обхідність у цьому обумовлена такими міркуваннями: чим більше знає вчений пр минуле своєї науки, про її магістральні напрями та бокові відгалуження, тим успіи ніший пошук істини в науці. Знання історії, наприклад, кримінологічних поглядів і ідей може застерегти від методологічно невірного чи довільного поводження з фаі тами, від невірних чи неповних оцінок справжнього внеску тих чи інших авторів скарбницю кримінологічних знань. Ці положення зберігають силу і в наш час.
Обравши темою свого дослідження історичний аналіз методологічних та теорі тичних питань становлення та розвитку кримінологічної науки, автор керувався тиі что указана тема майже не досліджена у вітчизняній кримінологічній літератур Окремі періоди аналізу кримінологічних досліджень не дають цілісного уявлення пр зародження кримінологічних ідей, поглядів, їх розвитку і формування кримінології і самостійної науки. Автор, аналізуючи різні періоди розвитку кримінологічної думкі прагнув до правдивого і об’єктивного висвітлення цієї історії, без чого немислии визначити перспективи розвитку кримінології як системи наукових знань про зл< чинність, її причини, особистість злочинця, особистість потерпілого і заходи бороті би із злочинністю.
Отже, дане дисертаційне дослідження присвячене характеристиці основних єті пів виникнення і розвитку кримінологічних ідей, концепцій, спрямувань, що з’явилис в різні епохи і в різних країнах. Слід зауважити, що, хоча питання історії кримінологі суміжних з нею наук, насамперед історії розвитку кримінального права, висвітлює; лись в літературних джерелах, проте історія науки - це такий предмет, який чере свою природу підлягає безперервному розвитку та зміні.
му, щоб на основі вивчення багатьох літературних джерел, архівних матеріалів пр< слідкувати етапи виникнення кримінологічної думки, висвітлити і, з методологічні позицій сучасного рівня розвитку науки, дати критичний аналіз тих поглядів та кої цепцій, які визначали сутність злочинності, її причин та заходів боротьби з нею.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити наступ завдання: на основі аналізу архівних матеріалів, літературних джерел, памяток праЕ та ін., з’ясувати етапи зародження і розвитку кримінологічної думки в зарубіжні країнах та в Росії і Україні; проаналізувати кримінологічні школи, ідеї, концепц теорії, їх еволюцію та дати їм критичну оцінку; виявити внесок у скарбницю кримінс логічної науки філософів-просвітителів, революціонерів-демократів, вчени: криміналістів Росії, України та деяких інших країн світу; проаналізувати шлях розвиті кримінології в самостійну науку та формування її предмету; визначити подальша
дослідження. Основна мета даного дослідження полягає в тс
-ілях розвитку кримінології та її роль і завдання у боротьбі із злочинністю в Україні в сучасний період.
югічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання і основані на ньому агальнонаукові методи. Теоретична основа базується на наукових працях в галузі їоціології, філософії, кримінального права, кримінології, системної методології і пси-шогії та інших галузей знань. В процесі дослідження використовувались традиційні летоди: порівняльний, логіко-системний, історичний, аксеологічний, методи науково-
о узагальнення та ін.
Сформульовані в дисертації положення, висновки спираються на спеціальну мо-юграфічну літературу вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі кримінального права, :оціології різних періодів XVII1-XX ст.ст. Особлива увага приділялась аналізу положень га думок українських вчених-криміналістів: Александрова Ю.В., Богдановського О.М., зрайніна Я.М., Багрій-Шахматова Л.В., Волкова Г.І., Георгієвського О.І;, Гродзінсько-
о М.П., Даньшина І.М., Закалюка А.П., Зелінського А.Ф., Зіверта В., Кістяковського \.Ф., Кістяковського Б.А., Коржанського М.Й., Лановенка І.П., Лисиченка В.К., Лопу-jjaHCbKoro Ф.А., Макаревича Ю.С., Малиновського І.А., Матишевського П.С., Михай-пенка П.П., Немировського В.Я., ГІалаузова В.П., Розумного В.Г., Светлова О.Я., Се-гая М.Я., Скрипника Н.Г., Смітієнка В.М., Сташиса В.В., Тарарухіна С.А., Тихенка С.І., Грахтерева B.C., Туркевич І.К., Чельцова-Бебутова М.А., Чубинського М.П., Чубарєва
B.Л., Шакуна В.І., Штермана С.П. та багатьох інших.
Наукова новизна яосліпжяння. Дисертаційна робота є першим комплексним монографічним дослідженням методологічних та теоретичних основ зародження кримінологічних ідей, поглядів, теорій, концепцій та створення самостійної кримінологічної науки.
Автором аналізуються наукові праці вітчизняних юристів і вчених інших країн, які відображають зародження та нелегкий шлях становлення науки кримінології. Особлива увага була приділена аналізу кримінологічних ідей російських просвітителів, рево-люціонерів-демократів О.М.Радіщева, О.І.Герцена, В.Г.Єелінського,
М.О.Добролюбова, М.Г.Чернишевського, В.І.Писарєва та ін., а також юристів Булатова С.І., Гернета М.Н., Герцензона А.А., Гогеля С.К., Дріля Д.А., Духовського М.В., Жижиленка А.А., Звірбуля В.К., Здравомислова Б.В., Зеланда І., Ільїної Л.В., Ісаева
І.А., Карпеця 1.1., Кузнецової Н.Ф., Кудрявцева В.Н., Люблінського П.А., Мокринського
C.П., Ноя І.С., Познишева С.В., Пусторослєва П.П., Сахарова А.Б., Сергеєвського
Н.Д., Стручкова М.О., Таганцева Н.С., Тарнавської П.Н., Утєвського Б.С., Фойницько* го І.Я., Чарихова Х.М., Шаргородського М.Д., Ширвіндта Є.Г. та ін.
Важливим елементом новизни роботи е дослідження наукових праць українські вчених юристів і просвітителів, які торкалися кримінологічних ідей і думок щодо зле чинності та її причин в суспільстві, а також дослідження архівних матеріалів про рс звиток кримінологічних досліджень в Україні, що є важливим здобутком у РОЗВИТІ' національної кримінологічної науки та практики боротьби із злочинністю.
- обгрунтування стану виникнення та розвитку кримінологічних ідей та поглядів XVIІ-XIX ст.ст.;
- підсумки аналізу процесу формування кримінологічних спрямувань, шй теорій у ХУІІІ-ХХ ст.ст. та їх критична оцінка;
- аналіз історичного процесу формування системи наукових знань про злочин ність, особистість злочинця, причини злочинності та її попередження і зосередженн їх для формування самостійної кримінологічної науки;
- характеристика кримінологічних досліджень в Україні в першій половині XX сі та висновок про їх значення для створення бази для національної науки про злочин ність;
- визначення і обгрунтування подальших шляхів розвитку кримінології, її на прямків, основних наукових проблем, шляхів їх вирішення та їх значення для практи ки боротьби із злочинністю в сучасних умовах розвитку суспільства в Україні.
женні і більш повній систематизації знань про історію кримінологічної науки, пра вильна оцінка з позицій сьогоднішньої методології досвіду кримінологічних дослід жень минулих років з тим, щоб не тільки використати той позитивний матеріал, якиї накопичений кримінологією на перших етапах її розвитку, але й щоб не допускаті повторення методологічних помилок та відхилень, а також визначення основних на прямків і шляхів подальшого розвитку і збагачення кримінологічних знань при до слідженні важливих проблем і вирішення питань боротьби із злочинністю.
кафедрі кримінального права і кримінології Донецького інституту внутрішніх спраї МВС України. Дисертація була обговорена і на засіданні кафедри кримінології Націо нальної академії внутрішніх справ України. По темі дослідження було видано два нав пальних посібники: “Зародження, теоретичні витоки та розвиток кримінологічної нау ки в Україні” - Донецьк, 1997. ■ 90 с., а також “Розвиток кримінології в самостійну науку” - Донецьк, 1998. - 41 с. Опубліковано також чотири інші наукові роботи, в яки:
знайшли відображення основні положення дисертації. Матеріали дисертації використовуються в учбовому процесі по курсу “Кримінологія і профілактика злочинів” в нав-іальних закладах системи МВС України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують шість підрозділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел (191 найменування). Загальний обсяг роботи становить 201 сторінка.
У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, теоретична і ірактична значущість, ступінь наукової розробки. Визначено мету і завдання дослідження, його методологічну і методичну основу; сформульовані положення, внесені на захист, які зумовлюють наукову новизну дисертації. Підкреслюється, що питання сторії кримінологічної науки і суміжних з нею наук, насамперед історії кримінального трава, висвітлювались в юридичній літературі. Проте історія будь-якої науки - це такий предмет, який через свою природу підлягає безперервному розвитку та змінам. І гаму кожне нове покоління вчених прагне підвести відповідні підсумки попередньої роботи, оцінити пройдені етапи і накреслити нові перспективи.
чається з двох підрозділів, розглядаються і аналізуються початкові ідеї кримінології в процесі розвитку пізнання та виникнення і розвиток антропологічної теорії і концепції соціальної детермінації злочинної поведінки.
деї з’явились ще на ранніх етапах людської цивілізації з появою злочинів і встановленням покарання за їх скоєння. Вони торкались оцінки злочинної поведінки на зонові догматів релігії, релігійного фанатизму та інквізиції. Пізніше з розвитком правових систем кримінологічні основи права знаходять своє місце в ранньофеодальних пам’ятках права. (“Руська правда”, “Саксонське зерцало”, “Кароліна” та ін.). Свої вихідні ідеї кримінологія стала набувати в правовій медицині, яка почала швидко розвиватись з XV століття. В пам’ятках права звертається все більше уваги на принцип дослідження матеріальної істини. В епоху Відродження цей принцип утвердився остаточно.
Розвитку кримінологічної думки сприяв сумнів у вірності усталених уявлень про злочини та покарання. Особливо це яскраво проявилося у творах соціалістів-/топістів, які стали одними з перших важливих рушійних сил розвитку свідомої фимінальної політики. Автор аналізує кримінологічні думки, ідеї Томаса Мора, Кам-панелли, Сен-Симона, Фур’є, Оуєна, а також таких політичних мислителів як Б.Спінози, Г.Гроція, М.Вольтера, Т.Гоббса та ін., кожен з яких пов'язував проти-
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
іінологічної теорії”, який скла-
дисертант відмічає, що кримінологічні
правну поведінку з волею, розумом людини та причинний зв’зок між соціальним явищами і розумом людини. Явища суспільного життя, у тому числі і злочин, пояснк вались цими філософами з позицій природного права, або ж божої визначеносі Проте більшість філософів, визначаючи основою створення суспільства свідому 0£ ганізацію людей, дещо відходили від концепції релігійного фаталізму.
Дисертант відмічає, що про справжні витоки кримінологічної теорії можна говс рити лише з того часу, як зародилась наука кримінального права, що тільки з появо цієї науки почалось по-справжньому вивчення злочинів і заходів боротьби з ними плані правоохоронної діяльності держави. Проте кримінологічні погляди в рамке науки кримінального права з’явились не зразу, та й саме кримінальне право не скс ро стало наукою в її сучасному значенні.
Що ж торкається терміну “кримінологія", то він з’явився лише у другій половиі XIX століття. Вперше цей термін вживав Топинард, а Р.Гарофало у 1885 році написа книгу ‘Кримінологія*. Саме цим терміном за задумкою автора і повинна була визнг чатися наука про злочинність.
Проте дисертант підтримує думку авторів, що кримінологія народилась значн раніше, тобто з появою досліджень про злочини італійського ученого юрист Г.Беккаріа та англійського вченого Н.Бентама, які були засновниками і представив ками класичної школи кримінального права і дали подальший імпульс розвитк кримінології в своїх кримінально-політичних дослідженнях, що стали реакцією н релігійно-теологічні уявлення про злочини та їх причини.
Автор докладно аналізує сутність класичної школи кримінального права, її позі* тивні на той час, а також негативні сторони, особливо що стосується пояснення прі/ чин злочинної поведінки виключно як прояву “вільної волі” і вибору людини, тобт без урахування соціологічних аспектів цієї поведінки.
В роботі простежується подальший розвиток кримінологічних ідей з розвиткої інших наук, які торкаються вивчення особистості злочинця і злочинності (особлив антропології, соціології, психіатрії, психології). З розвитком цих наук положення кла сичної школи стали старіти, виникає інтерес до злочинця як до реального, причини обумовленого явища в його фізичному, біологічному, а пізніше й соціологічному ас пектах. Це призвело до перегляду в ряді країн системи покарань за злочини в бі гуманізації. Зародження соціальної статистики (А.Ж.Кетле) сприяло науковом аналізу злочинності на державному рівні. На аналізі наукових досягнень російськи криміналістів А.Неклюдова і Д.Анучіна (друга половина XIX ст.) у статистичному до слідженні злочинності, дисертант підкреслив істотні зрушення в підході до криміно логічної характеристики злочинності на той час у суспільстві в цілому, що мало важ
тиве значення не тільки для практики боротьби із злочинністю, але й для подальшого розвитку кримінологічної науки.
Таким чином, у другій половині XIX століття в умовах позитивізму, головними рисами якого були феноменалізм та елементи суб’єктивного ідеалізму, пройшло конституювання окремої науки - кримінології.
розвитку антропологічної теорії та концепції соціальної детермінації злочинної поведінки. Дисертант підкреслює, що у XIX ст. намагання пояснити причини злочинності і поведінки злочинця були однією з найскладніших проблем. І хоча у вчених не було єдиного підходу до вирішення цієї проблеми (були думки соціологічного і біологічного аспекту), все ж в основу пояснення причин злочинності в XIX столітті лягли підходи біологічні. Це було виникнення нового напрямку в науці кримінального права
- антропологічного. Воно не пройшло безслідно в науці кримінології. Його вплив відбивається на поясненні причин злочинної поведінки ще й тепер через відповідні відгалуження від антропологічного спрямування і виникнення різноманітних біологічних концепцій у західній кримінології (психопатологічні детермінанти, хромосомних аномалій, фізіологічні детермінанти та ін.).
Аналізуючи погляди основоположників антропологічної школи (Ф.Галля, ЧЛомброзо), дисертант висловлює думку про те, що буржуазні політики і юристи через погляди, що спиралися на ідеалістичну чи вульгарно-матеріалістичну основу, не могли в той час правильно визначити причини та сутність злочинності. А поскільки нездатність кримінального права, що опиралась на концепції класичної школи, стримати зростання злочинності була очевидною, то було за потрібне знайти новий підхід до оцінки злочинності і заходів її попередження, що грунтуються на впливі на особистість злочинця. Цей підхід називався антропологічним, який відкинув раціоналізм класичної школи при вивченні причин злочинності та її ідеї про необмежену свободу людської волі.
Автор відмічає, що якщо класична школа, обгрунтовуючи залежність кримінальної відповідальності тільки від діяння (концепція так званого “кримінального права діяння"), впадала в одну крайність, то антропологічна школа, враховуючи при виявленні характеру скоєного злочину переважно особистість злочинця, насамперед її біопсихологічні властивості, спиралась на іншу, але теж крайню точку зору (на концепцію так званого “кримінального права діяча”, тобто особи, що скоїла злочин).
Крім того, найбільш уразливим місцем у поглядах Ч.Ломброзо було те, що антропологічними ознаками злочинців володіли не тільки ті особи, які підозрюються в злочинній поведінці, але й добропорядні члени суспільства. І навпаки, злочини скою-
присвячений характеристиці зародження та
вали люди, які не наділені природою зовнішніми ознаками, які, по Ломброзо, свідчили про злочинні схильності.
Проте в роботі відмічається, що з аналізу пізніших наукових праць Ломброзо, останній визнає й існування економічних, соціальних факторів в поясненні причин злочинної поведінки (“Про злочинну людину...”, “Терапія злочину”), хоча він не визнавав за цими факторами вирішального значення. ЧЛомброзо навіть пропонує різноманітні соціальні заходи попереджувального характеру у боротьбі із злочинністю.
Послідовники позитивістської школи Ломброзо - Є.Феррі та Р.Гарофало також дотримувались детерміністських поглядів, намагаючись далі розвинути антропологічний напрямок, але при цьому відзначали відносне значення індивідуальних фізични> та соціальних факторів при поясненні причин скоєння конкретних злочинів (насильницьких чи ненасильницьких). Тобто вони не допускали можливості скоєння злочину за одних тільки соціальних умов, без впливу антропологічних факторів.
Антропологічна школа одержала відоме розповсюдження в Європі та Америці. Е Росії ця концепція практично не знайшла своїх прибічників. З послідовників теорії Ломброзо можна назвати лише педагогів подружжя Тарновських та юриста ДАДриля, які до того ж не з усих питань погоджувались з основоположником антропологічної школи. Проте антропологічна школа, хоча й була відхилена в своїх загальних конкретних висновках, все ж таки сприяла подальшому проведенню біологічних, психіатричних і психологічних досліджень факторів злочинності. Дисертант аналізує інші біологічні теорії причин злочинності, які прийшли на зміну концепції Ломброзс (неоломброзіанство).
В дисертації дається характеристика соціологічного напряму в кримінології: йогс появи, еволюції та подальшого розвитку. Перші соціологічні дослідження в кримінології, чи наукові роботи з соціологічним ухилом з'явились в кінці XIX ст. (Г.Тард, Е.Дюркгейм, М.Чубинський, М.Фойницький, С.Гогель та ін.).
Слід зазначити, що концепція соціологічної школи формувалась не без впливу антропологічної школи щодо поділу злочинців на таких, злочинна діяльність яких має своє стійке коріння в дефектах їх психофізичної організації (одержаних у спадщину чи набутих). Цей напрямок в кримінології на той час ніс на собі печатку очевидно обмеженості, так як не міг правильно, з наукових позицій показати спеціальні причини злочинності, пов’язуючи їх з сутністю суспільно-політичного устрою. Табір соціологів був досить багаточисельним. В Росії та Україні найбільш визнаними його представниками були такі вчені, як М.Н.Гернет, І.Я.Фойницький, М.П.Чубинський С.В.Познишев, К.М.Чарихов, С.К.Гогель.
Але проголосивши злочинність явищем соціальним, теоретики соціологічно' школи не дали повного, розгорнутого визначення основного предмету свого дослід-
ження, тобто злочинності. Вони намагались відтворити “портрет” злочинності через описування умов, що сприяють даному явищу, які й одержали назву факторів злочинності. Тому основну увагу ця школа приділяла аналізу багаточисельних даних, що свідчать про статистичну залежність між соціальними, економічними та особистими характеристиками злочинців, з одного боку, і фактами порушення кримінального закону - з іншого. Криміналісти-соціологи, переоцінюючи можливості статистичного вивчення злочинності, сподівались лише за його допомогою виявити причини порушень кримінально-правових заборон.
В дисертації аналізуються думки таких представників соціологічної школи, як М.П.Чубинського, С.В.Познишева, І.Я.Фойницького, а також Ф-Ліста, Г.Тарда, Є.Дюркгейма та інших кримінологів.
характеризується зародження і розвиток кримінологічних ідей в Росії та в Україні, зосереджується увага на аналізі становлення кримінології як науки в Україні.
думки в Росії та Україні в XVII - початку XX століть. Дисертант, продовжуючи думку про формування основ кримінально-правової науки та її кримінологічних основ в Російській імперії, приходить до висновку, що становлення цієї науки відноситься до середини XVIII століття, коли завдяки роботам філософів-просвітителів створюється нове, вільне від середньовічної теологічної традиції розуміння злочину. Філософи-просвітителі виступали за розумний закон, що диктується інтересами суспільства, а не догмами церкви. Автор аналізує кримінологічні погляди О.М.Радіщева, який є основоположником кримінальної статистики в Росії, а також Є.Н.Анучіна, П.І.Ткачова, М.П.Філіпова, які знаходячись на позиціях революційного демократизму, змогли в своїх роботах наблизитись до наукового розуміння злочиності і поясненню її причин.
Вже на початку XIX століття в Росії спостерігалось значне зростання злочинності
і тому ця проблема стала вирішуватись на загальнодержавному рівні. Цей період характеризується активністю в розвитку кримінологічних досліджень, в цей час була створена також державна статистична служба. Перший міністр внутрішніх справ Росії
В.П.Кочубей (до речі, українець за походженням) розпорядився надсилати відомості про стан правопорядку і про прийняті поліцією заходи щодо його порушень. Введені були щорічні статистичні звіти про стан злочинності з поясненнями до них. Статистичні матеріали надавались дослідникам.
Дисертант торкається кримінологічних поглядів українського філософа-просвітителя Г.С.Сковороди, який пропагував ідеї попередження порушень правил поведінки в суспільстві, соціального виховання, соціальної педагогіки.
її науки в Україні"
показується розвиток кримінологічної
В роботі характеризуються історичні періоди становлення, відродженн? української державності і становлення та розвиток правової системи, яка відчувала на собі вплив правових систем Литовського князівства, Польщі, Австро-Угорщини, з потім Росії. Проте в українській кримінально-правовій системі були й суто національні зразки норм, що встанавлювали суворі покарання, наприклад, за зраду українському народу, за відмову в наданні допомоги в битвах, невиконання вимог військово-старшинської козацької адміністрації та ін. Після приєднання України де Росії кримінально-правова система Росії поступово розповсюдилась по всій території України. На початку XIX століття в Росії велика робота проводилась по вивченню історії розвитку кримінального права, теорії законів, устрою судово-кримінальної влади та ін. (С.Десницькій, Л.Цвєгаєв, І.Калашніков, Ф.Мірошкін, Д.Семеновський, С.Богородський та інші дослідники).
Широкі дослідження в цьому напрямі проводив професор Київського університету О.Кістяковський (“Дослідження про смертну кару"), а також учені та історики кримінального права М.Філіпов, І.Фойницький, В.Спасович, С.Будзинський та ін. Наприклад, спроби узагальнення процесу розвитку кримінального права в кінці XIX ст. зроблені в роботах В.Єсипова: 'Гріх і злочин, святотатство і крадіжка” та ‘Злочин і покарання у стародавньому світі”, а також в роботі Л.Бєлогріц-Котляревського “Загальні риси історії кримінального права’. В роботах українських і російських вчених проводяться не тільки дослідження питань розвитку і становлення кримінально-правової думки, але й зачіпаються проблеми боротьби із злочинністю того часу, тобто піднімаються проблеми сутності злочинності, її причин та особи злочинця.
Слід відзначити, що суспільно-історичні умови, а також духовне життя і обмеженість методології, що визначалась цими умовами, затримали в якійсь мірі розвиток . досліджень, що розкривають соціальний зміст злочинності. Крім того, цьому сприяло також та обставина, що криміналісти того часу розглядали в більшій мірі злочинність не як соціальне, а як юридичне явище і в зв'язку з цим стояли на позиціях індетермінізму, не виявляючи особливого інтересу до вивчення справжніх причин злочинності. Це можна пояснити тим фактом, що на протязі довгого часу дослідженням злочинності займалися представники моральної статистики, лікарі, вчені-суспільствознавці, письменники та ін.
Серед вчених криміналістів, які внесли значний вклад в становлення і розвиток кримінально-правової науки переважали такі вчені Росії та України, як Н.С.Таганцев,
С.В.Познишев, Н.Д.Сергеєвський, А.Ф.Кістяковський, Б.А.КІстяковський, М.П.Чубинський, М.Н.Фойницький, Є.Н.Тарнавський, А.А.Жіжіленко та багато інших. Вчені-юристи того часу стояли на ліберальних позиціях, розуміли і вітали необхідні
уія Росії буржуазні перетворення, своїми науковими працями відгукувались на ці пе-ютворення, готували для них правовий грунт.
В дисертації докладно розглядається роль українського криміналіста-вченого к.Ф.Кістяковського у розвитку проблем кримінального права і кримінологічних ідей, ік одного з перших вчених того часу, який вніс соціологічний елемент в науку :римінального права і став прихильником соціологічних ідей в цій науці. Він акценту-іав, наприклад, увагу на специфічній ролі покарання, заперечував необхідність показання як помсти, висував на перший план виправну роль покарання, що відрізняло юціологічну школу кримінального права. Підкреслюється, що погляди ^.Ф.Кістяковського та інших вчених вплинули на необхідність зробити більш повним і либошм обсяг знань про основний предмет кримінального правознавства. Ці погляді, не дивлячись на сильний супротив представників класичної школи, на початку XX гг. знаходять широкий відгук у багатьох вітчизняних вчених, серед яких слід назвати і/І.Н.Гернета, С.К.Гогеля, М.М.Ісаєва, Х.М.Чарихова, М.П.Чубинського та інших. Але іискусія між класичною і соціологічною школами продовжувалася, що стало джере-юм подальшого розвитку кримінологічної теорії.
В підрозділі другому розділу другого аналізуються кримінологічні дослідження в ^країні в 20-30-і роки XX ст. Після встановлення радянської влади в Україні на поряд-у денному постало питання про створення, поряд з іншими державними органами, >рганів боротьби із злочинністю. Такими органами стали народні суди, революційні рибуни, надзвичайні комісії, а також міліція.
Створення системи органів боротьби із злочинністю вимагало й нових форм іивчєння злочинності. Особлива увага зверталась на необхідність проведення заходів ю збору даних кримінальної статистики та їх аналізу; в цій діяльності проявились іідголоски “теорії факторів”. До висвітлення проблем кримінології звернулись і деякі іредставники старої дореволюційної школи. Проте методологічні положення рейнської кримінології стали формуватись на основі теорії наукового комунізму ліквідація коріння злочинності, скорочення злочинності, а потім її знищення та ін.). Створення органів державної статистики, відділів моральної статистики передбачало їозробку статистики злочинності та репресій, узагальнення та аналіз цифрових даних іро злочинність. Крім цього розробки в галузі кримінально-правової статиститки іроводились також органами міліції, виправно-трудовими установами, слідчо-ірокурорськими та судовими органами НКЮ. По лінії боротьби із злочинністю непов-юлітніх облік вівся органами Наркомату освіти.
Після громадянської війни, з 1922 року поряд з роботами по збору статистичних іаних про злочинність, організуються установи (кабінети) по вивченню злочинця і їлочинності в Російській Федерації, а потім і в Україні. В дисертації докладно
аналізується процес становлення вивчення злочинності та особи злочинця пеніте ціарними установами України. В 1921 році в Україні була спроба створити інстит кримінальної антропології і психології, але з невідомих причин він так і не був стві рений, проте потрібна була організаційна і методологічна база для широких криміні логічних досліджень. Таку базу кримінологія одержала в особі кабінетів по вивченн особистості злочинця і злочинності.
В дисертації дається докладна характеристика діяльності системи кримінолог! них кабінетів, що діяли з 1924 р. в Києві, Харкові, Одесі, які потім, з 1925 року, бyJ перетворені в інститути науково-судової експертизи, одним із завдань яких було ви чення етнології і динаміки злочинності, особистості правопорушників із застосува ням анкетного методу дослідження. Дається також критичний аналіз методологічні помилок, допущених в їх дослідженнях (дослідження особистості злочинця з загал нобіологічної точки зору і незначна роль соціологічного дослідження). В дисертаї аналізуються роботи Н.А.Скрипника, І.А.Малиновського, М.А.Чельцова-Бебутов
С.І.Тихенка та діяльність українських вчених-криміналістів В.М.Гаккебуш В.І.Фаворського, І.А.Залкінда, В.В.Фоломіна, Н.П.Паше-Озерського, С.М.Самойленк Є.П.Френкеля, Е.Я.Немировського, М.Д.Шаргородського та інших вчених і практичні працівників, які брали активну участь у роботі перших кримінологічних установ Україні.
Дисертант робить висновок, що головним недоліком кримінологічних досліджеі 30-х років в Україні були серйозні помилки методологічного характеру, що містили< в деяких роботах і в діяльності кримінологічних установ і особливо вплив неоло» брозіанства, що свідчило про невірне уявлення про природу і причини злочинносг Тому найбільш загальною і характерною помилкою того періоду були пошуки біолі гічної природи злочину.
Спроби біологізувати причини злочинності викликали в той час гостру критику боку кримінологів, що стояли на позиціях марксизму. В опублікованих роботах пі, креслювапось, що висновки, які були одержані шляхом вивчення окремої особлі вості, не слід переносити на суспільство, а тим більше будувати на цій підставі теї ретичну базу для подальших досліджень.
В дисертації аналізується період жорстких сталінських репресій і за таких уме показано зниження обсягу кримінологічних досліджень, в яких стала здебільшого пі реважати юридична проблематика, а суто кримінологічні проблеми та їх вирішені поступово були згорнуті. Лише в 1944 році на нараді працівників правоохоронних о| ганів за участю вчених була обгрунтована необхідність фактичного вивчення злочиї ності та її причин, але позитивних зрушень в активізації кримінологічних досліджень той час ще не настало.
“Становлення кримінології як самостійної науки та її завдання в вчасних умовах боротьби із злочинністю” присвячений розгляду проблем розвитку і ■ановлення кримінології як самостійної науки, а також значення і ролі цієї науки для гчасних умов боротьби із злочинністю в Україні.
В першому підрозділі третього розділу дисертант розкриває підхід вчених-іиміналістів різних країн до формування предмету кримінології.
Хоча сам термін "кримінологія” вживався в кінці XIX століття (Р.Гарофало) проте эедмет цієї науки чіткіше сформувався лише на початку XX століття. Як відомо, ірйозне наукове обгрунтування теоретичних концепцій не створюється так швидко -
і повинен передувати період накопичення і узагальнення наукових даних, опрацю-іння комплексу методологічних питань, пов’язаних зі специфікою предметної галузі )нкретної науки, етап не тільки висунення, але й перевірки наукових гіпотез.
Можна сказати, що на першому етапі розвитку кримінології як науки в Росії і сраїні були закладені передумови створення теорії злочинності та її причин на базі арксистсько-ленінської ідеології і відповідного її розуміння, проте опрацювання знов цієї теорії було завершене пізніше, в 50-х роках, тобто після відродження цієї шузі знань. Пізнання реальних явищ суспільного життя спростувало загальний і ви-шчний характер догматичних концепцій про те, що причинами злочинності є ви-іючно пережитки капіталізму в свідомості людей. Ліквідація панування догматизму дкрила можливість для того, щоб в країні знову почались наукові кримінологічні до-іідження, спрямовані на вивчення злочинності як явища суспільної дійсності.
Вже в другій половині 50-х років з’явились публікації про необхідність глибокого □слідження кримінологічних проблем. Серед вчених Росії - це ААГерцензон, .(.Курляндський, В.М.Кудрявцев, А.С.Шляпочников та ін., серед вчених України -.І.Тихенко, П.П.Михайленко, Я.М.Брайнін, В.С.Трахтерев, Ю.С.Макаревич, МДаньшин та ін.
При формуванні кримінології як науки зустрічались труднощі, пов’язані з визна-знням її предмету, методології, самостійності, з проблематикою наукової система-■ізації. Ці труднощі посилювалися тією обставиною, що внаслідок комплексного ха-актеру предмета даної науки - явища злочинності - основи знань були одержані від іших галузей науки, так званих материнських наук. Тому з’явились сили, які запере/вали самостійність кримінології. При проведенні дискусії з цього питання вияви-ась боротьба нових поглядів зі старими, прогресивних сил з консервативними з ілого ряду проблем. Так, наприклад, в 50-ті роки була розгорнута дискусія про зимінологічний аспект покарання, ефективність системи покарань в плані їх спе-іально-попереджувальної дії; про роль загапьнопопереджувальної дії норм зимінального права та ін.
Активізація наукових досліджень з кримінології сприяла постановці на порядс денний завдання створення теоретичної та організаційної бази для розвиті кримінологічної науки. Таким стало перетворення в 1963 році Інституту криміналісті ки Прокуратури СРСР у Всесоюзний інститут по вивченню причин і розробці заход попередження злочинності, як методологічного центру з тісними контактами кримінологічними установами та навчальними закладами, де займались проблемаїч кримінології.
Відправною точкою для виділення кримінології в самостійну науку стала пості нова ЦК КПРС "Про заходи по дальшому розвитку юридичної науки та поліпшенн юридичної освіти в країні’ (1964р.). Завдання, що ставились в цій постанові створи/ об’єктивну передумову для виділення кримінології в самостійну конкретну правої науку. Розвитку кримінологічних досліджень сприяло введення з 1964 року в наї чапьних закладах юридичного профілю учбового курсу з кримінології.
Таким чином, ліквідація догматизму в 50-60-ті роки відкрила можливість ді відродження кримінологічних досліджень, для розробки теоретичних основ криміні логії як самостійної науки, для з’ясування методологічних питань на основі фактичні досліджень і критичного аналізу результатів, досягнутих кримінологією в зарубіжні країнах. Були розгорнуті серйозні фундаментальні дослідження, які остаточно змії нили кримінологію як самостійну науку.
В підрозділі другому розділу третього аналізується подальший розвите кримінології в Україні, дослідження кримінологічних установ, кафедр, окремих вч< них-криміналістів, а також визначається і обгрунтовується завдання кримінологічн науки в сучасних умовах боротьби із злочинністю. Автор підкреслює, що важливи для розвитку кримінології стало оволодіння практичними працівниками правоохорої них органів кримінологічним мисленням, що вже свідчить про ефективність дан науки.
Дисертант розкриває діяльність створених в Україні науково-дослідних установ проблем кримінології - Київської науково-дослідної лабораторії та філіалу Всесою: ного науково-дослідного інституту МВС СРСР, наукову діяльність вчених лабораторії філіалу П.П.Михайленка, І.А.Гельфанда, САТарарухіна, О.О.Ковалкіна, В.М.Смітієнк ВЛ.Чубарєва, В.О.Кузнецова, Б.І.Бараненка, В.І.Грачова, А.М.Носенка, О.В.Кізнер М.М.Короткого, В.І.Женунтія, В.П.Сахно, В.Ф.Трегубова, С.В.Трофімова та інших.
Автор відмічає значний внесок в розвиток кримінології А.П.Закалюка, як оі ганізатора досліджень і як вченого-кримінолога.
Про зростання ролі і значення кримінології як науки свідчить створення у 19£ році в м.Харкові науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності, чи підтверджена державна необхідність у подальшому розвитку теоретичних і приклад
них досліджень у сфері боротьби із злочинністю в Україні. Крім того, при Національній академії внутрішніх справ України на базі науково-дослідного кримінологічного центру у 1997 р. створено науково-дослідний інститут, який займається науковими проблемами боротьби із злочинністю в сфері економіки, проблемами боротьби з тяжкими злочинами, загальними кримінологічними проблемами.
8 якості важливої ланки в системі кримінологічних установ в Україні дисертант гарактеризує значення і роль відповідних кафедр юридичних вузів і факультетів та зідомих вчених-кримінологів-педагогів не тільки у кримінологічній підготовці фахівців-ористів, але й у проведенні кримінологічних досліджень. Серед них відомі вчені доктори наук І.М.Даньшин, !.К.Туркевич, І.П.Лановенко, Л.В.Багрій-Шахматов, \.Ф.Зелінський, А.П.Тузов, В.Г.Лихолоб, О.М.Джужа, В.І.Шакун., В.П.Філонов та ін.
Автор дослідження зупиняється на характеристиці і значенні тих проблем, які ще їє розв’язані кримінологічною наукою, або потребують більш глибокого дослідження.
0,0 них дисертант відносить: розкриття загальних та спеціальних закономірностей злочинності в умовах переходу до ринкових відносин. Кримінологи повинні бачити те, до уникає від уваги інших, зокрема, економістів, заклопотаних в основному створеним нового господарського механізму, і притягувати увагу громадськості до нових «римінологічних проблем, народжених вже в наш час, особливо це стосується різних }юрм організованої злочинності. Гострою кримінологічною проблемою для України є іелегальна міграція іноземних громадян, яка перетворилась у світову проблему. За зфіційними даними зараз в Україні перебуває близько 500 тис. незаконних мігрантів, загато з яких вчинюють різноманітні злочини, серед яких багато у сфері незаконного збігу наркотиків. Вимагають кримінологічного осмислення і дослідження проблеми сомп’ютерної злочинності (кібер-злочинності), яка вже тепер завдає колосальної іікоди державі і суспільству. Проте дійсна цифра даної злочинності в країні невідома.
Фундаментальною кримінологічною проблемою є переосмислення причин зло-іинності без ідеологічних нашарувань. Не пізнавши дійсних негативних явищ, що іиступають в якості причин злочинності, кримінологи не зможуть допомогти державі і :успільству у подоланні негативних сторін, що гальмують економічні реформи і вихід зкономіки з затяжної економічної кризи. Важливе місце в ланцюзі причин злочинності юсідають також некваліфіковані управлінські рішення, біорократизм і відомчі амбіції, іро причини яких з точки зору наукового осмислення наші знання недостатні.
Дисертант загострює увагу на необхідність глибокого вивчення і вирішення та-:их проблем, як кримінологічне обгрунтування законодавчої бази, особливо в сфері ікономіки, проблеми екологічної злочинності. Подальшого дослідження потребує та-а кардинальна проблема, як особистість злочинця. Сьогодні вчені-кримінологи (а акож психологи, соціологи, філософи) стоять перед новими проблемами, що торка-
ються особистості злочинця: вивчення феномена особистості тих, хто, займаю' керівні посади в держапараті, загрузли в хабарях, розкраданні, інших порушенн закону, здійснюючи в той же час керівництво економікою, беручи участь у політичн му житті країни, вимагаючи суворих покарань кримінальним злочинцям і т.п. Важл во пізнати природу, механізм зрощування посадової і загальнокримінальної злочи ності, що викликає зміни в останній: виділення групи ганстерів, найманих убивць, т рористів, шантажистів та ін.
Надзвичайно важливою кримінологічною проблемою сучасності е вивчення пр чин значного зростання злочинів, що вчиняються працівниками правоохоронних о ганів, особливо органів внутрішніх справ, які скоюють близько 90% таких злочинів.
Більш активніше слід займатися дослідженнями проблем незаконного обігу на котиків. Ситуація, що склалася в Україні за останні роки у певній мірі несе загро генофонду нації. Кількість споживачів наркотиків з року в рік зростає, розгортає свс злочинну діяльність наркобізнес. Спостерігається також зростання кількості злочині пов’язаних з наркотиками. Так, якщо в 1990 році таких злочинів в Україні було з реєстровано 7100, то в 1996 році їх було вчинено більше 44 тисяч.
Важливою проблемою кримінологічної науки є подальший розвиток теорії поп редження злочинності і удосконалення практики програмування і реалізації профіла тичних заходів. Обов’язковою передумовою програмування попереджувальної діял ності, на думку дисертанта, є розробка надійних методів прогнозування злочиннос Кримінологічні прогнози, в свою чергу, неможливі без постійного глибокого вивчені злочинності, виявлення її закономірностей і тенденцій розвитку, причин змін в структурі і динаміці з урахуванням прогнозів розвитку соціальних явищ, що маю криміногенний і антикриміногенний характер. Назріла необхідність в організації комплексного вивчення даної проблеми разом з кримінологами, психологами, філ софами, соціологами, педагогами, демографами, економістами, представниками і ших галузей науки, так і самостійних досліджень. Розробка загальної програми так досліджень - завдання великого державного значення.
Автор обгрунтовує положення про необхідність посилення зв’язку нау кримінології з практикою боротьби із злочинністю, більш широке впровадження практику результатів кримінологічних досліджень. Більшу активність у координа кримінологічних досліджень могла б проявити Академія правових наук України, я повинна об’єднати зусилля кримінологів, спеціалістів інших галузей для використан кримінологічних знань, наукових досягнень у законотворчій діяльності, у формуваь кримінологічної політики, у дійсному відродженні і підвищенні ефективної рс кримінологічної науки в суспільстві.
Висновки дисертації резюмують результати проведеного дослідження. В них вкладені загальні теоретичні ідеї щодо зародження і розвитку кримінологічної теорії, її сновних методологічних напрямків; сформульовані висновки щодо теоретичних ви-оків і розвитку кримінологічної думки в Україні, щодо кримінологічних досліджень в країні у 20-30-ті роки, а також викладені пропозиції автора щодо шляхів подальшого озвитку кримінологічної науки в Україні, підвищення її ролі у вирішенні завдань бо-отьби із злочинністю на сучасному етапі.
Перелік опублікованих робіт, що відображають основні положення дисертації:
1. Филонов А.В. Зарождение, теоретические истоки и развитие криминологи-еской науки в Украине: Учеб.пособие. - Донецьк, Изд-во “Донеччина" 1997. - 91с.
2. Филонов А.В. Развитие криминологии в самостоятельную науку: чеб.пособие. - Донецьк, Изд-во “Донеччина”, 1998. - 42 с.
3. Учебно-методическое пособие по криминологии и профилактике преступ-ости. Для подготовки юристов-бакалавров. / Коваленко О.И., Коваль Н.В., Фролова
І.Г., Филонов А.В., Чайко Н.А. - Донецк: ДИВД МВД Украины, 1996. - 336с. (Раздел История и современное состояние криминологии" - с.29-46).
4. Філонов О.В. Історія і сучасний стан кримінології в Україні // Проблеми пра-ознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. - Донецьк, 1997. -Ь 1, - с. 69-71.
5. О.В.Філонов. Про історію кримінології в Україні // Вісник МЕГІ, № 2, 1997. -.39-43.
6. О.В.Філонов. Історія і сучасний стан кримінологічної науки в Україні // Акту-льні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вісник університету нутрішніх справ. Випуск № 3-4, Харків, 1997. - с.3-7.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спе-ііальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче пра-о. Національна академія внутрішніх справ України - Київ, 1998.
Досліджуються витоки та етапи розвитку кримінологічних ідей, положень, на-ірямів кримінологічної науки, її зародження, становлення і розвиток в самостійну юридичну науку. Визначаються шляхи подальшого розвитку кримінології та її завдан-ія в сучасних умовах боротьби із злочинністю в Україні.
Ключові слова; зародження кримінологічних ідей, кримінологічні теорії, істог кримінологічних досліджень, методологія кримінології, розвиток - кримінології Україні. ' - '
Філонов А.В. Теоретические и методологические основы возникновения и ра вития криминологической науки. - Рукопис.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по сг циальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительн право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1998.
Исследуются истоки и этапы развития криминологических идей, положений, и правлений криминологической науки, ее зарождение, становление и развитие в с мостоятельную юридическую науку. Определяются пути дальнейшего развития кр минологии и ее задачи в современных условиях борьбы с преступностью.
Ключевые слова: зарождение криминологических идей, криминологические те рии, история криминологических исследований, методология криминологии, разв тие криминологии в Украине.
Filonov A. V. Theoretical and methodological fundamentalses of origin and development of a criminology science.
Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudences on a speciality 12.00.08 - criminal law and criminology;
the criminal-executive law. National academy of internal affairs of
Ukraine. - Kiev, 1998. .
The sources and stages of development of criminology ideas, positions, directions of a criminology science, it origin, becoming and development
in independent jurisprudence are investigated. The paths of farther
development of criminology and its problem in modem conditions of struggle with criminality in Ukraine are determined.
Key words: origin of criminology ideas; theories of criminologes; methodology of criminology; development of criminologi in Ukraine.
