АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Юридичне обслуговування сiльськогосподарських пiдприемств в умовах переходу до ринковоi економiки»
РГБ ОД
7 V'.;';:! >20
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
На правах рукопису САМЧУК ЗІНАЇДА ФЕДОРІВНА
ЮРИДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність: 12.00.06 — сільськогосподарське право; земельне, подне, лісне і гірниче право; екологічне право
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних паук
Харків
1994
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі сільськогосподарського права Української державної юридичної академії.
Науковий керівник — член-кореспондент АПН України, доктор
юридичних наук, професор, лауреат Державної премії України, заслужений працівник народної освіти України
Шелестов Володимир Степанович
Офіційні опоненти: 1. Член-кореспонденг АН України, доктор
юридичних наук, професор Семчик В. І.
2. Доктор юридичних наук, професор
Долежан В. В.
Провідна організація—Інститут післядипломної освіти керів-
нпків і спеціалістів АПК (м. Київ)
Захист відбудеться 23 червня 1994 р. о 15.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 068.25.01 в Українській державній юридичній академії за адресою: 310024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією кожна ознайомитися в бібліотеці Української державної юридичної академії.
Автореферат розісланий 21 червня 1994 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор юридичних наук, професор, академік Академії інженерних наук України, лауреат Державної
премії України Ч. Н. АЗІМОВ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах будівництва національної державності і формування ринкової економіки необхідне зміцнення правової основи держави, підвищення дієвості права в усіх сферах життя суспільства.
Становлення ринкових відносин немислиме без корінпого перетворення соціально-економічних відносин і, особливо, в агропромисловому комплексі. Від того, наскільки інтенсивно буде здійснюватись перебудова економічних відносин в аграрному секторі народного господарства, залежить вирішення продовольчої проблеми, створення основ ринкової економіки.
Ринкові економічні відносини з участю товаровиробників сільськогосподарської продукції вимагають, адекватного правового забезпечення, характер і юридична природа якого визначається особливостями відповідних організаційно-управлінських, майнових і господарсько-договірних відноспп.
Для здійснення корінних перетворень в економіці, сприяння нових форм господарювання прийнято ряд законів, указів, постанов вищих органів державної влади і управління, проте суспільно-господарська практика свідчить про те, що багато з них не виконується і що для їх реалізації необхідно використовувати і юридичні важелі.
Виявлено дуже багато «вузьких місць», які ще не охоплені правовим регулюванням, по деяких з них не зпайдепі організаційно-правові засоби, які забезпечували б ефективність сільськогосподарського виробництва. З великими труднощами і непередбаченими наслідками йде процес реалізації правових норм, які регулюють господарську діяльність, що наносить непоправної шкоди економіці країни. А ті нормативні акти, що прийняті в умовах командно-адміністративної системи, потребують змін та доповнень, про що свідчить низький рівепь правових відносин в агропромисловому комплексі.
Більш об’єктивне правове регулювання господарських відносин, посилення ролі права і підвищення па цій основі дієвості правових нори багато в чому залежить від стану правової роботи у народному господарстві і організаційно-практичної діяльності юридичних служб, які виконують основний обсяг правової роботи.
Урядом, галузевими міністерствами і відомствами прикладалось чимало зусиль для подальшого вдосконалення правової роботи у народному господарстві і діяльності юридичної служби у її здійсненні. Проводилась інтенсивна робота по створенню юридичних служб у всіх організаційно-правових структурах народного господарства.
Э
' Посилюється увага і юридичної науки до проблем правової роботи, організації і діяльності юридичних служб. Питання зміцнення правових основ економічних реформ, які проводяться, привертає все більше уваги вчених-правозпавців. У свій час навіть була спроба прийняття Положения про юридичну службу у народному господарстві. Його проект обговорювався на сторінках журналу «Господарство і право» більше двох років, ят; вченими-юристами, так і практиками, але він так і не буЕ прийнятий.
Все це в деякій мірі розширило розуміння основних аспектів правової роботи, місця, ролі і призначення юридичної служба, дозволило більш глибше вникнути в сутність, тенденції і закономірності підвищення ефективності її діяльності.
В той же час залишилось багато невирішених питань, рівень правової роботи ще недосить високий, а діяльність юридичних служб ще не в повній мірі відповідає вимогам сучасних умов господарювання.
Таке положення багато в чому пояснюється тим, що в арсеналі законодавства немає нормативного акту про юридичну службу в народному господарстві. Для вирішення цих питань не тільки юпгдичпо обумовлено, але й оправдано вимогами •сьогоднішнього дня подальша теоретична розробка проблем, пов’язаних з організацією правової роботи у народному господарстві і специфічнії! його галузі — агропромисловому комплексі, органічно зв’язаному з природними факторами та багатоук-• ладпістю економіки.
В якості предмету дисертаційного вивчення обрано оргаиі-зацішю-правове забезпечення юридичного обслуговування в основних лапках сільськогосподарського виробництва: колективних сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, акціонерних та господарських товариствах, створених на базі радгоспів, переробних та обслуговуючих сільське господарство підприємств, міжгосподарських підприємствах, селянських спілках та інше.
Від ефективності і якості роботи юридичної служби цих підприємств залежить не тільки забезпечення дієвості правових норм в господарській діяльності. Юридична служба сьогодні палає позитивного впливу на виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських підприємств в умовах економічної реформи.
Однак, в останній чпс, не приділяється належної уваги проблемам правової роботи у сільському господарстві, як і в народному господарстві в цілому. Монографічні дослідження, присвячені розгляду різностопонніх аспектів діяльності ЮРИДИЧНОЇ служби на селі, а також кожного її виду в комплексі, відсутні.
Предмет і ціль дослідження. Предметом цього дослідження є проблеми організаційно-правової діяльності юридичної служби сільськогосподарських підприємств.
Дисертаційне дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу практика застосування чшшого законодавства, функціонування юридичних служб сільськогосподарських підприємств різних форм власності розробити конкретні пропозиції для вдосконалення юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств, визначити найбільш доцільну його структуру в сфері сільськогосподарського виробництва з подальшою підготовкою закону України про юридичну службу в народному господарстві, де знайде своє відображення одна з найважливіших його галузей — сільське господарство.
Методологія і джерела дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи склали правові акти в галузі організації правової роботи у народному господарстві і діяльності юридичних служб, а також спеціальні нормативні акти з питань виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.
При вивченні теоретичних питань і практики здійснення юридичного обслуговування різними структурами юридичних служб використовувались такі прийоми дослідження, як порівняльний аналіз, наукова обгрунтованість і об’єктивність, системний і комплексний підходи.
Висновки, які містяться в дисертації, опираються на висновки аграрно-правової, господарсько-правової та інших правових наук, на досягнення економічної науки в сфері ринкових відносин, па аналіз практики юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Теоретичною і інформаційною базою дослідження стали монографічні роботи і статті, які відносяться до проблем правової роботи і юридичного обслуговування в народному господарстві, діяльності юридичних служб сільськогосподарських підприємств.
При роботі над дисертацією автором були використані наукові праці таких вчених юристів і економістів: Л. І. Абалкіна, С. С. Алексеева, В. Г. Афанасьева, І. Л. Бачило, С. Н. Братуся, О. Н. Бухаловського, І. В. Верещаки, Ю. А. Вовка, Р. М. Впсоцької, Н. Ф. Зайця, І. Є. Замойського, А. М. Запорожця, Г. Л. Зпамепського, 10. М. Козлова, В. В. Лаптева, В. К. Мамутова, А. В. Медшщева, Л. К. Меренкової, Р. І. Міпц, В. С. Нудельмана, В. Н. Паращенко, Ю. С. Цимермана,
В. І. Чуднова, В. С. Шелестова, Л. М. Шора, В. 3. Япчука та інших авторів.
Емпіричною базою для дослідження стали дані нро практику діяльності юридичних служб районних агропромислових об’єднань Харківської, Львівської, Сумської та інших областей України, правових кооперативів та фірм, арбітражна практика, статистичні звітні дані про стан правової роботи Міністерства сільського господарства і продовольства України, практична робота дисертанта в системі агропромислового комплексу області протягом восьми років, опублікована практика діяльності нових форм юридичної служби в народному господарстві.
Дисертаційні дослідження проведеш в основному на матеріалах України.
Наукова новина дослідження. Наукова новизна дисертаційного дослідження характеризується тим, що в ньому набули обгрунтування наступні положення, які мають істотне теоретичне і практичне значення:
1. У дисертації в комплексі досліджені теоретичні і практичні аспекти правової роботи у народному господарстві і юридичних служб сільськогосподарських підприємств, розглянуті найважливіші питання правової роботи і юридичної служби в умовах переходу до ринкової економіки, дані рішення з ряду дискусійних питань.
2. На основі аналізу законодавства і господарської практики сформульовано поняття правової роботи і юридичної служби, зазначена непереконливість інших точок зору відносно поняття правової роботи і ролі юридичпої служби.
3. З врахуванням ринкових перетворень визначені основні напрямки діяльності юридичної служби сільськогосподарських підприємств. На основі проведеного аналізу ефективності юридичного обслуговування різними формами юридичних служб внесені пропозиції про найбільш результативну і доцільну для сільськогосподарських підприємств структуру.
4. Детально розглянуті функції юридичної служби і визначені вимоги до її діяльності, проаналізовані висловлені у юридичній літературі погляди відносно їх класифікації, дана відповідна оцінка та запропонована їх класифікація.
5. Суттєво досліджено питання ефективності юридичного обслуговування, підтверджена необхідність матеріального стимулювання, визначені його форми.
6. Висловлені пропозиції щодо нормативного закріплення ряду напрямків діяльності юридичної служби, які не знайшли свого відображення в чинному законодавстві. _и
7. На основі викопаного дослідження обгрунтована необхідність видання Закону про юридичну службу в народному господарстві, визначена його структура і основний зміст. Приведені та інші положення виносяться па захист.
Наукова обгрунтованість і достовірність поглядів і пропозицій забезпечуються аналізом нормативних актів, юридичної літератури та практики.
Практнчие значення дослідження полягає в тому, що сформульовані висновки і рекомендації можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства, що регулює правову роботу в народному господарстві, в практичній діяльності юридичної служби сільськогосподарських підприємств та інших галузей народного господарства, юридичними конторами та правовими фірмами; у навчальному процесі при читанні лекцій курсу сільськогосподарського (аграрного) права, проведенні практичних занять; на заняттях по підвищенню кваліфікації юридичних кадрів народного господарства, підготовці положень та інструкцій про юридичну службу в різних галузях народного господарства та методичних рекомендацій по правовій роботі.
В порядку заключения підготовлений макет Закону України про юридичну службу в народному господарстві, визначена його структура та основний зміст. По деяких його розділах пропонуються конкретні рішення.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні висновки дисертації та рекомендації по удосконаленню законодавства, що регулює організацію правової роботи в народному господарстві та діяльність юридичної служби, викладені в чотирьох друкованих роботах. Найбільш важливі положення доповідалися на засіданні кафедри сільськогосподарського права.
Основні положення і рекомендації дослідження використані в методичних рекомендаціях по здійсненню правової роботи у системі агропромислового комплексу Харківської області, в практиці державної місцевої адміністрації представника Президента у Харківській області.
Окремі положення дисертації знайшли своє відображення в доповідях і наукових повідомленнях на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена з урахуванням цілей, завдань та основних напрямків дослідження.
Дисертація складається з вступу, двох розділів, які об’єднують сім параграфів, короткого заключения у формі макету Закону України про юридичну службу в народному господарстві і списку використаної літератури.
?
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначені цілі та завдання дослідження, вказана наукова новизна роботи та основні положення, що виносяться на захист, визначено практичне значення дисертаційного дослідження, обгрунтована необхідність нормативного закріплення статусу юридичної служби в народному господарстві.
Перша глава. «Загальна характеристика юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств», що складається з чотирьох параграфів, присвячена загальним питанням юридичного обслуговування як в народному господарстві в цілому, так і в сільському господарстві.
В першому параграфі автором зроблений короткий екскурс в історію законодавства про юридичне обслуговування в сільському господарстві.
Підкреслюється, що перший акт про юридичну службу в народному господарстві «Положення про юрисконсультів державних підприємств, підвідомчих ВРНГ СРСР» був прийнятнії наказом № 955 по ВРНГ 27 червня 1925 р., згідно з яким юрисконсульти здійснювали консультативну функцію у галузі зовнішньої діяльності підприємства, громадських організацій та адміністративних органів.
У наступних нормативних актах обов’язки юрисконсультів ускладнювались, закріплювалося їх правове положення. У відомчих положеннях про юрисконсультів, прийнятих галузевими наркоматами, міністерствами і радиаркомами, розглядались переважно організаційні питання, а структура юридичних служб вирішувалась по-різному.
Першим загальносоюзним нормативним актом в галузі регулювання організаційної діяльності юридичної служби в народному господарстві, який мав широке застосування, була постанова Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1949 р. «Про за-ключення господарських договорів», у відповідності з якою у господарських органах створювались договірно-юридичні відділи або вводились посади юрисконсультів.
Конкретні завдання юрисконсультів у господарсько-управлінській діяльності підприємств і організацій були визначені у постанові Ради Міністрів СРСР від 23 грудня 1970 р. «Про поліпшення правової роботи в народному господарстві». Ця постанова відіграла велику роль в укріпленні юридичної служби. Нею відмічена необхідність прийняття заходів по підвищенню рівня правової роботи в народному господарстві в умовах економічної реформи. Вона закріпила і форми методичного керівництва правовою роботою, яка покладалась на Міністерство юстиції СРСР.
Важливе значення в справі поліпшення правової роботи в народному господарстві і визначенні правового статусу юридичної служби мало «Загальне положення про юридичний відділ (бюро), головного (старшого) юрисконсульта міністерства, відомства, виконавчого комітету Ради народних депутатів, підприємства, організації, установи», яко було затверджене постановою Ради Міністрів СРСР під 22 червня 1972 року. Цією постановою юридична служба прирівнювалась до основних служб підприємств, організацій, установ, а юрисконсульт став однією з головних фігур.
Загальним положенням визначена структура юридичної служби, вказані основні завдання юридичної служби, нормативно закріплення яких сприяло перетворенню юридичної служби в одне з найважливіших організаційних структур підприємства.
Автор, відмічаючи значення цього єдиного нормативного акту про юридичну службу, прийнятого більше 20 років тому, вказує па те, що більшість його положень не відповідає потребам ринкової економіки та практичній діяльності юридичних служб, робота яких наповнюється не тільки новим змістом але й новими організаційно-правовими формами.
Діяльність юридичної служби у сільському господарстві м".о свою специфіку, яка визначається соціально-економічною природою колективних і міжгосподарських підприємств та організацій.
Правове положення юридичної служби у сільському господарстві було визначене «Положенням про юридичну службу в системі Міністерства сільського господарства СРСР», затвердженим 20 вересня 1972 р. Міністерством сільського господарства СРСР, а також Інструкцією про порядок юридичного обслуговування колгоспів, міжгосподарських підприємств і організа-цііі (включаючи обслуговування їх міжгосподарськими юридичними групами), затвердженої Міністерством сільського господарства і Міністерством юстиції СРСР 3 січня 1973 р.
Постанова Ради Міністрів СРСР під 22 червня 1972 року стала першим нормативним актом, яким була закріплена нова форма юридичної служби па селі — міжгосподарські юридичні групи.
Автором вказано цілий ряд постанов Міністерства сільського господарства СРСР та Міністерства сільського господарства України з питань поліпшення правової роботи в сільському господарстві.
З утворенням нових органів деря?авпого управління районних та обласних агропромислових об’єднань (РАПО та ОАПО) в районних, обласних (крайових) управліннях сільського гос-
подарства, міністерства сільського господарства автономних республік була організована штатна юридична служба.
Одночасно з утворенням юридичної служби у РАПО пройшли принципові зміни у правовому обслуговуванні колгоспів і радгоспів. Ці зміни закріплені у сумісному наказі Міністерства сільського господарства СРСР та Міністерства юстиції СРСР від 16 листопада 1984 р. № 265/25 «Про поліпшення юридичного обслуговування колгоспів, радгоспів та вдосконалення сільської юридичної служби». Цим наказом до інструкції про порядок юридичного обслуговування колгоспів, міжколгоспних підприємств і організацій внесені зміни і доповнення.
Зовсім новим, які не мають прецеденту в інших галузях народного господарства, є рішення про те, що в господарствах, які не охоплені жодною з форм юридичного обслуговування, обов’язково повинен призначатися (повинні покладатись обов’язки) працівник, відповідальний за правову роботу.
Вказана інструкція про порядок юридичного обслуговування колгоспів, радгоспів, міжгосподарських підприємств та організацій видана в умовах командно-адміністративної системи, до цього часу є єдиним нормативним актом, який регулює діяльність юридичних служб в сільськогосподарському виробництві. Ринкова ж економіка ставить перед юрисконсультами на селі нові завдання, змінює форми і методи роботи, а також вимагає більш ефективні форми юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
У другому параграфі викладене поняття і суть юридичного обслуговування та юридичної служби. Обгрунтоваь^ висновок про те, що в період суверенізації законодавства необхідне вирішення проблем правового забезпечення господарської діяльності всіх суб’єктів агропромислового комплексу, поповнення правового арсеналу сільськогосподарських підприємств новими ринковими інститутами та механізмами їх реалізації. Нормативно-правове регулювання — важлива форма управління агропромисловим комплексом, в зв’язку з чим використанню механізму правового регулювання господарських відносин та зміцненню законності приділяється значна увага в період формування національної державності. Дотримання законності в галузі господарських відносин передбіачає не лише знання законодавства, але й уміння організувати його реалізацію на практиці, мати відповідних суб’єктів, котрі «переводили» б правові норми в реальну поведінку учасників господарських відносин. В дисертації вказується, що функцію такого роду діяльності, тобто безпосереднього організатора правової роботи, виконує юридична служба, від результатів роботи якої залежить ефек-
тнвиість використання правових засобів у вирішенні виробничих завдань, зміцненні договірної дисципліни, дотриманні законності в господарсько-управлінській діяльності. Перехід до ринкової економіки, зміна системи управління народним господарством, активне застосування в сільськогосподарському виробництві різноманітних важелів, стимулів, посилення ролі господарських договорів та цивільно-правових угод перетворює юридичну службу у важливий елемент в механізмі управління економікою.
В зв’язку з цим автор ставить питання про необхідність теоретичної розробки змісту і суті поняття «юридична служба» і визначення правового статусу юрисконсульта, в тому числі сільськогосподарських підприємств і організацій.
В дослідженні приведений аналіз точок зору, висловлених в літературі відносно поняття «юридичної служби», запропоноване визначення поняття «юридичної служби» підприємства, як: «функціональний структурний підрозділ його апарату управління, основним призначенням якого є організація і проведення правової роботи, забезпечення з допомогою правових засобів суворого дотримання законності і з допомогою цього — сприяння правовими засобами досягненню високих економічних результатів, захисту прав і законних інтересів підприємства».
В третьому параграфі дано розмежування понять «правова робота» та «юридична служба», проведений наліз різноманітних точок зору з цих питань, висловлена погодженість з думкою тих вчених, які поняття «правової роботи» розглядають в більш широкому аспекті, ніж поняття «юридична служба», а також доведена необгрунтованість точок зору окремих вчених, які ототожнюють правову роботу з діяльністю юридичної служби. Як підкреслює дисертант, правовою роботою на підприємстві займається не лигає юридична служба, але й керівник та інші підрозділи підприємства. Правова робота проводиться і тими підприємствами, в яких відсутня юридична служба.
В роботі особливо підкреслюється різноманітність суб’єктів правової роботи, прпведепо визначення поняття «правової роботи», її змісту і суті.
В роботі також визначено поняття «правового засобу», зроблено аналіз різних точок зору з цього питання.
Четвертим параграфом обумовлена необхідність юридичного обслуговування всіх сільськогосподарських товаровиробників у зв’язку з переходом до ринкових відносин та появою нових складних правових проблем в сільськогосподарському виробництві, а саме:
— підготовка відповідних локальних нормативних актів для створення нового правового механізму господарювання на
сільськогосподарських підприємствах, незалежно від форм власності, в тому числі регулюючих організацію зовнішньо-економічної діяльності та договірної роботи; діяльність по скороченню невиробничих затрат та економії матеріальних ресурсів;
— перегляд правової бази підприємств та приведення її у відповідність з чинним законодавством та новими економічними умовами;
— забезпечення правовими засобами нових форм господарювання: арендні підприємства і колективи, акціонерні товариства закритого і відкритого типу, селянські спілки і товариства, селянські (фермерські) господарства, різноманітні господарські об’єднання та захист соціальних гарантій їх членів;
— цравове забезпечення земельної реформи;
— нормативне впорядкування матеріально-технічного постачання сільськогосподарських підприємств по державному контракту та державному замовленню на сільськогосподарську продукцію;
— правове забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі по договорах куплі-продажу, комісії, бартеру, па колгоспних ринках, в фірмових магазинах, а також придбання матеріальних ресурсів та іншого майна на біржах, аукціонах і таке інше.
В дисертації особливо підкреслена необхідність юридичної допомоги в захисті права власності сільськогосподарських підприємств та їх членів, які порушуються не лише іншими суб’єктами господарювання, але й органами виконавчої влади.
У главі другій «Організаційно-правові форми юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств» аналізуються ті організаційні форми юридичної служби, які виникли в умовах перебудови, запропоновані умови стимулювання роботи юридичних служб, обгрунтована необхідність удосконалення чинного законодавства про діяльність юридичної служби.
В першому параграфі на основі всебічного аналізу законодавства про юридичне обслуговування і практики його застосування визначені такі його організаційно-правові форми: 1) юридичний відділ (бюро), головний (старший) юрисконсульт, юрисконсульт як структурний підрозділ апарату управління підприємства, або «штатні юрисконсульти»; 2) юрисконсульт по сумісництву; 3) обслуговування підприємств юридичними службами господарських об’єднань та органів, уповноважених управляти майном державних підприємств; 4) юридичне обслуговування колегіями адвокатів; 5) юридичні центри при органах юстиції; 6) правові кооперативи; 7) приватні юридичні підприємства (контори); 8) обслуговування приватними підприємствами і товариствами, для яких юридичні послуги не являються основним видом діяльності; 9) обслуговування окремими громадянами, котрі мають ліцензію і займаються юрндич-
ного практикою; 10) надання одноразових юридичппх послуг окремим громадятпюм-гористом за контрактом (договором) па виконання конкретної правової роботи.
Автором охарактеризована кожна із організаційно-правових форм, вказана історія її виникнення, зроблений аналіз ефективності практичної діяльності цих служб. Як вказано автором, інститут юрисконсульства має свої традиції і в пас в країні. В дореволюційній Росії, невід’ємною частиною якої була Україна, юрисконсульти функціонували в ряді міністерств і відомств, користуючись високим авторитетом, як і в перші роки радянської влади. Із зміцненням командно-адміністративної системи роль юридичної служби принижувалась, проте інтереси економічного життя обумовили збереження професії юрисконсульта.
На основі проведеного аналізу ефективності юридичного обслуговування автором обгрунтований висновок про те, що найбільш результативного формою юридичної служби є так зване «штатне торискоисульство». Не менш важливе значення мак і кількісний склад юридичних підрозділів підприємств. Автор підтверджує свої висновки даними результатів роботи юридичних служб сільськогосподарських підприємств Харківської області.
В дисертації особливо підкреслений дефіцит юридичних кадрів па селі. Майже половина сільськогосподарських підприємств, як Харківської області, так і в Україні в цілому не охоплені юридичним обслуговуванням. Виходячи з цих об’єктивних причин автор пропонує найбільш доцільпу для сільськогосподарських підприємств форму юридичного обслуговуваппя — міжгосподарським юрисконсультом, який обслуговує по два-чотири підприємства. Це зумовлюється також і сезонністю сільськогосподарського виробництва, коли основний обсяг правової роботи припадає па початок господарського року під час укладаппя господарських договорів по реалізації сільськогосподарської продукції та па час її реалізації.
Автором також визначені основні види діяльності правових кооперативів та юридичних фірм, звернута особлива увага на обсяг повноважень цих підприємств згідно з чинним законодавством, арбітражної та судової практики. Автор робить висновок, що майбутнє за юридичними підприємствами (фірмами, копторами), в яких працюють висококваліфіковані юристи.
Як підкреслено в дисертації, ефективність роботи юридичної служби в значній мірі залежить від професіоналізму юрисконсультів, але проблема підготовки юридичних кадрів, здатних забезпечити достатньо високий рівень правової роботи в умовах ринку, не вирішена. Тому для створення і розвитку традиційного інституту юрисконсультів необхідна розробка єди-пої державної концепції функціонування юридичної служби в народному господарстві.
В другому параграфі розглядаються проблеми підвищення ефективності роботи юридичної служби та її матеріального стимулювання. У роботі дається аналіз різних підходів при визначенні критеріїв оцінки роботи юридичних служб, підкреслена необхідність вирішення проблеми створення системи показників економічної ефективності юридичного обслуговування, наведений перелік юридичних показників стосовно традиційних, «класичних» напрямків правової роботи: договірної та претензійно-позовної, зроблений аналіз різних точок зору з цих питань, висловлених в літературі.
Автором підтримапа думка більшості авторів про те, що ефективність юридичного обслуговування визначається, як різниця між стягненими і відхиленими сумами, пред’явленими контрагентам, та сумами, виплаченими самим підприємством. Саме ці показники передбачені в статистичній звітності по правовій роботі. Даний висновок стверджується аналізом результатів роботи юридичних служб Харківської області.
Аргументується необхідність визначення методів кількісного визначення економічної ефективності юридичного обслуговування, що має велике значення для матеріального стимулювання роботи юридичних служб.
Дисертантом підкреслюється, що активізація діяльності юридичних служб, їх результативність тісно пов’язані з проблемою використання матеріальних стимулів, наводяться приклади використання таких вндів економічного заохочння, як додаткове преміювання в залежності від ефективності правової роботи; доплата в процентному відношенні від задоволених в судово-арбітражних процесах сум по господарських спорах; оплата праці на договірній основі, як це передбачалось Інструкцією по оплаті юридичної допомоги, що надається адвокатами; доплата за надання юрисконсультами платних юридичних послуг, що виходять за рамки їх службових повноважень, наведені висловлення практичних працівників з цього питання. Автором визначена найбільш доцільна форма матеріального стимулювання роботи юрисконсультів — виплата частини одержаного підприємством чистого прибутку (10—15%) під стягнутих економічних санкцііі з контрагентів, а також стягнутих в арбітражно-судовому порядку сум з державних і господарських органів, службових осіб, інших підприємств, установ, організацій за протиправні дії в частині майнових прав і інтересів підприємства.
Третій параграф присвячений проблемам удосконалення чинного законодавства про юридичну службу.
Як підкреслено автором, законодавча база для регулювання економічних відносин на селі не сформована, з-за чого не може
бути досягнуто належне юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Розвиток ринкових відносин в сільськогосподарському виробництві ставить проблему створення відповідної правової бази по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції, прийняття нормативного акту, який регулював бн матеріально-технічне постачання агропромислового комплексу. Підкреслена гостра потреба у правовому забезпеченні реалізації Закону «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України», вирішенні питань розвитку населених пунктів в сільській місцевості.
Потребує закріплення в нормативному порядку правового статусу об’єднань сільськогосподарських підприємств різних форм власності, особистих підсобних господарств. У зв’язку з юридичною невизначеністю колективної власності па землю та майно виникає потреба розробки механізму розпаювання цієї власності.
Автор підтримує висловлену в літературі думку про необхідність невідкладної роботи по впорядкуванню сільськогосподарського законодавства, так як його безсистемність зводить нанівець зусилля юридичних служб по правовому забезпеченню нормальної роботи підприємств. В дослідженні, зокрема, вказується на необхідність удосконалення законодавства і про саму юридичну службу.
На основі всебічного аналізу діючого загального положення лпо юридичну службу та різних точок зору щодо його основних положень дисертант визначає основне завдання юридичної служби, аргументуючи непереконливість ІНШИХ точок зору, формує основні напрямки діяльності юридичної служби.
В роботі пропонується класифікація функцій юридичної служби, англізуються різні підходи з нього питання. Стверджується необхідність правильного співвідношення прав, обов’язків та відповідальності працівників юридичних служб, підкреслюється доцільність нормативного закріплення ряду положень про діяльність юридичної служби, які виникли в умовах переходу до ринкової економіки.
На основі аналізу практики застосування чинного законодавства та діяльності юридичних служб в сільськогосподрсько-му виробництві автором аргументована пропозиція щодо закріплення нових організацішіо-прявовпх форм юридичної служби в законі про юридичну службу в народному господарстві.
Пропонується така внутрішня структура закону, в якій знайшли б відображення організаційні, економічні, соціальні умови роботи юрисконсультів всіх галузей народного господарства. Підкреслена необхідність нормативного закріплення по-
рядку прийому на роботу юрисконсультів па конкурсній чи контрактній основі, що сприятиме виключенню непрофесійних мотивів підбору юридичних кадрів, умов атестувашія та гарантій фахового росту, встановлення професійних рівнів юрисконсультів. Умови матеріального та соціально-побутового забезпечення розглядаються в дослідженні у зв’язку з підвищенням соціального престижу юридичної служби.
В заключешгі запропонований макет Закону про юридичну службу в народному господарстві, визначена його структура, по окремих розділах пропонуються конкретні рішення.
11о темі дисертації опубліковані такі роботи:
1. Некоторые вопросы совершенствования правового регулирования договорных отношений в системе АПК области././ Проблемы социалистической законности. Республиканский междуведомственный научный сборник. Выпуск 23.— Харьков
— 1989.— 0,4 п. л. На русском языке.
2. О некоторых вопросах совершенствования правовой работы ІІ системе Агропромышленного комплекса в условиях экономической реформы на селе.//Социальные действия в переходный период: Краткие тезисы докладов и научных сообщений межведомственного симпозиума 26 апреля 1991 г.— Минск.
— 1991.-0,2 п. л. На русском языке.
3. Правове забезпечення економічної реформи на селі та завдання юридичної служби.і/Сільськші журнал.— 1994.— № 1.— 0,3 п. л.
4. Як стати фермером.//Сільський журнал.—1993.— № 2.— 0,2 п. л.
Відповідальний випусковий Статніша А. М.
Підп. до друку 17.05.94. Формат: 60х847іб- Папір типогр. Друк високий. Умови, друк, арк.: 1. Облік.-вид. арк. 1,3. Зам. 467. Тир. 100.
Друкарня заводу ім. Т. Г. Шевчепка,
