АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Функции учредительного договора в хозяйственных обществах»
ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
На правах рукопису
УДОВИЧЕНКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
ФУНКЦІЇ УСТАНОВЧОГО ДОГОВОРУ В ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВАХ
Спеціальність: 12.00.03 — цивільно право; сімейне право;
цивільний процес; міжнародне приватне право
НАЦІОНАЛЬНА
Р Г Б ОД . 1 й СЕН 1395
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступо :ію кандидата юридичних наук
Харків — 1995
Дисертація є рукопис
Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України
Науковий керівник — доктор юридичних наук, професор АЗІМОВ Ч. II.
Офіційні опонепти: 1. Заслужений діяч науки і техніки Україна,
диктор юридичних наук, професор ШЕВЧЕНКО Я. М.
2. Кандидат юридичних паук, доцент ТОВКУІІ І. м.
І Грон і дня організація — Київський національний університет
ім. Т. Шевченка .
Захист відбудеться —8 & ----------- 1995 р.
п 41* пі на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.068.25.01
в Національній юридичній академії України (310024, Харків, пул. Пунпчінська, 77)
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної юридичної академії України (310024, Харків, пул. Пушкінська, 77)
Автореферат розісланий 4-.S-.jF-i> —С-еРі~ї.ЬхА— 1995 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор юридичних наук, професор
ГОНЧАРЕНКО Р>. Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТІ!
Актуальність теші дослідження. Трипалий час в нашій країні юридичні осоои виникали іі розпорядчому та довкільному порядку за розпорядженням або зі згоди відповідного органу влади або управління. Нормативно-явочний порядок застосовувався в обмеже-пій сфері і був глибоко заформалізований. ■
З переходом від адміністративно-,командної до ринкової економіки в Україні почало розвиватися .підприємництво, що викликало необхідність створення юридичних осіб безпосередньо з ініціативи підприємців. Ці вимоги економічного життя були закріплені В ШІЗЦІ спеціальних законодавчих актів, а саме: Законах «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Українській РСР» та ін.
Найдшіамічніший розвиток та широке розповсюдження одержала така організаційно-правова форма підприємництва, як господарські товариства, до яких відносяться: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командний товариства. .
Порядок їх створення та діяльності безпосередньо регулюється Законом України «Про господарем» товариства».
Вказаний закон встановлює, що для виникнення та існування господарського товариства необхідно укладання установчого -договору між його засновниками (учасниками). Установчий договір регу^ люс як «внутрішні» відносини між учасниками, так і «зовнішні», тобто відносини господарських товариств з іншими суб’єктами цивільного обороту, у зв’язку з чим має визначальну роль у створенні товариства.
Аналіз практики створення та діяльності господарських товариств довів, що їх засновники та учасники стикаються зі значнішії труднощами при укладанні та виконанні установчих договорів. Ці правові проблеми обумовлені тим, що діючі нормативні акти не розкривають змісту установчого договору, не визначають йогб роль у створенні та діяльності господарських товариств.
Відсутність належної правової регламентації в регулюванні правовідносин в цій галузі -підвищує значення договору як засобу піднормативного регулювання суспільних відносин.
Ступінь наукової розробленості теми. Прообразом установчого договору є договір товариства, відомий ще римському праву. Товариські об’єднання успішно розвивались та функціонували в період накопичення та концентрації капіталу в дореволюційній Росії, а також після Жовтневої революції 1917 року під час НЕПу аж до пе> реходу до адміністративно-командного управління економікою. Питання правового регулювання змісту договору товариства досліджувались в працях дореволюційних російських та українських цивілі-
стів: О. І. Горбачова, В. Б. Єльяшевича, О. І. Камінки, А. Іїпачевсь-кого> В. Я. Максимова, Д. І. Мейера, В. Победоносцева, В. І. Синай- :сі,кого. П. Є. Соколовсшого, В. Удіїщева, Г. Ф. Шершепевнча, П: Цптовича, в опублікованих в 20-х роках в період НЕПу працях І: Брауде, В. 10. Вольфа, В. А. Краснокутського, С. Н. Ландкофа, В. І. Шретера та інших.
*„ ® радянський період з одержавлешіям власності та створенням
Підприємств в розпорядчому та дозвільному порядку сфера дії установчого договору була суттєво обмежена. До ЦК УРСР 1903 року .-.■’Норми про товариства не ввійшли, ало договір продовжував застосовуватися як засіб для створення окремих видів юридичних осіб, у . зд’язку з чим інтерес до нього в науці цивільного права зберігався. Питань, пов’язаних з договором про створення юридичної особи в 1 тій чи іншій мірі торкалися такі вчені як Р. С. Ажимов, 3. С. Беляева, Ц. В. Бичкова, С. М. Братусь, Л. М. Дашевська, Н. П. Журав-льов, О. С. Іоффе, М. І. Кулагін, В. Ф. Маслов, А. І. Маслясв, ‘-В. П. Мозолін, І. Б. Новицший, П. А. Панкратов, 3. А. Підонригора,
? 'К. І. Седунов, Н. Г. Семилютіна.
" Серед сучасних правознавців, що досліджували устаповчіїіі договір, можна назвати Н. В. Козлову, В. Л. Мусіяку, О. А. Підопрнгору,
' О. М. Садікова, І. В. Спасібо, Є. А. Суханова, Ю. О. Тімохова.
Разом з тим, не дивлячись на широке використання установчогс .. договору для регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності, в Україні до сьогодні нема не тільки жодного монографічногс : .чи дисертаційного дослідження, присвяченого вказаному договору але і в наукових статтях йому приділяється надзвичайно мало уваги.
. Це викликає необхідність розробки теоретичної моделі даногс . договору, визначення його функцій та суттєвих умов, а також про-...цозицій по удосконаленню діючого законодавства в цій сфері, чим і . обумовлений вибір теци дисертації.
■ Мета та основні завдання дослідження. Основна мета лраці по-
* ‘лягає в комплексному аналізі законодавства про установчий дого-: вір, практики його застосування, у визначенні юридичної природи
та специфіки цього договору, його функцій в регулюванні відносне і|:по створенню та діяльності господарських товариств, розробці ре-(-комендацій, направлених на удосконалення діючого законодавства
■ що регулює вказані відносини.
Завдання дисертаційного дослідження полягає в наступному;
— проаналізувати юридичну природу установчого договору, йог< місце в системі цивільно-правових угод;
— розглянути основні теоретичні питання, що стосуються функ-
цій установчого,договору, які ще не одержали достатнього дослід-'*!ікення; ^ _ ... .........................
— з’ясувати обов'язкові моменти установчого договору;
—- визначити роль установчого договору у створенні та діяльності господарських товариств, його співвідношення з статутом;
— розробити конкретні пропозиції по удосконаленню законодавства, іцо регулюс зміст установчого договору.
Об’єктом дисертаційного дослідження був обраний установчий договір з точки зору викопуваних шш функцій в процесі виникнення та діяльності ріпних видів господарських товариств.
Предметом дослідження с система нормативних актів, що регулюють створення та діяльність господарських тооаристн, судова та арбітражна практика їх застосування, а"також літературні джерела.
Методологія та теоретичні основи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувались такі научні методи: логіч-
ний, системний, статистичний, історичний та порівняльний.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації грунтуються па працях уже названих вчених, які досліджували питання правового регулювання товариського та установчого договору, а також на загальних досягненнях цивільно-правової науки, в основному роботах С. М. Братуся, М. 1. Бару, М. В. Гордона, 10. П. Єгорова, О. С. Іоффе, Є. А. Флейшпць, Р. О. Халфіної.
В роботі аналіз здійснений на базі іноземних літературних джерел, авторами яких а: Т. Аріідзукі, С. Вагацума, Є. Годеме, Г. Ласк, Де Ла Моранд’єр, Самонд та Вільямс, Р. Соват’є, Дж. Чарльворт та інші.
Практична основа дослідження. Для проведення дослідження були використані нормативні акти України та ряду зарубіжних країн, що регулюють діяльність господарських товариств, матеріали практики арбітражних судів, виконавчих комітетів місцевих Рад, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, нотаріальних контор. Автором вивчений ряд установчих документів різних господарських товариств, практика юридичних фірм м. Харкова. -
Наукова новизна роботи полягає в тому, що ішерше в Україні па рівні монографічного дослідження розглядаються питання юридичної природи установчого договору та його функціонування у створенні та діяльності господарських товариств.
На оспові проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення:
1. За своєю природою установчий договір відноситься до договорів товариства і характеризується як «узгоджена угода» майнового і разом з тим організаційного характеру, волевиявлення учасників якої мають спільну направленість. __________ .. __
2. Призначення установчого договору як цивільно-правової основи для створення господарського товариства, що паділясться правами юридичної особи для-здійснення підприємницької діяльності.
3. Установчі договори в залежності від їх функцій в господарських товариствах можна розділити на два основні види: договір про
_створення товариства (в акціонерних товариствах, товариствах з . обмеженою відповідальністю, товариствах з додатковою відповідальністю); договір про створення та діяльність товариства ( в повних та комаиднтшіх товариствах). ,
4. В період від укладання договору до ресстрації товариства засновники (учасники) мають право вступати в правовідносини з тре-тімц особами як від свого імені, так і від імені товариства, що ство-
; .рюсться. Всі укладені ними від імені товариства угоди дабуваюті юридичної сили для товариства тільки після його згоди.
5. Співвідношення установчого договору та статуту таке, що договір с рішенням про створення товариства, а статут — своєрідній локальний нормативний акт, що приймається у відповідності з таким рішенням. У зв’язку з цим принципові моменти, що визначаюп
■основи иравосуб’ситності товариства та містяться в договорі, до ; винні бути відтворені в статуті товариства.
(і. Підстави та порядок виключення з повного та командптноп
- товариства повинні бути детально урегульовані в установчому дого
ворі, оскільки відносини в цих товариствах мають довірчий харак тер. ■ . '
7. Розроблені рекомендації по удосконаленню правового регулю ' ваиня змісту та функцій установчою договору. Визначене місце пра
вошіх норм про установчий договір в проекті нового Цивілі.ноп '. кодексу України. ,
8. Розроблені зразки установчого договору для окремих виді;
товариств. • ■ •
Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, щ ’ "одержані в результаті дослідження висновки та рекомендації можут бути використані прд підготовці нового Цивільного та Торговог ‘ "кодексу України, для подальшого'удосконалення Закону «Про тоспе
- дарські товариства». Розроблені зразкові установчі договори можут ■-застосовуватися в практиці створення діяльності заснованих на уго; юридичних осіб. Основні положейня ■ роботи можуть бути використе
; ,!Гці прд.підготовці-підручника та навчальних посібників для студенті юридичних вузів, а також лри викладанні курсу «Цивільне прав України» та спецкурсу «Господарські товариства». .
, Деякі висновки в дисертації носять , дискусійний постановки і характер і можуть служити основою для. наступних наукових до< . ліджень. , ■ -
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на засіданнях кафедри цивільного права Національної юридичної академії України, а також ішкорпстапі » навчальному процесі при проведенні практичних занять зі студентами по курсу цивільного права. Матеріали дисертації використовувались при підготовці наукових повідомлень та доповідей в студентському гуртку по цивільному праву. .
Основні положення дисертації знайшли відображення в наукових статтях, тезах доповіді па Міжрегіональній науковій конференції молодих вчених: «Правове регулювання державного будівництва в Україні та проблеми удосконалення законодавства» (Харків, 1992).
Структура роботи визначена з урахуванням мети та завдань дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох глав, висновків, двох додатків та бібліографії.
Зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність темп дослідження, його теоретичне та практичне значення, визначається мета та завдання, методологічна основа та наукова новизна.
В першій главі «Походження, розвиток та юридична природа установчого договору» аналізується процес розвитку установчого договору в цивільному праві та визначається його юридична природа,
Перший параграф «Походження та розвиток установчого договору» присвячений дослідженню виникнення установчого договору та його розвитку в таких економічних умовах, що змінюються з часів Римської імперії до наших днів.
Досліджуваний договір первісно виник як правова форма опосередкування відносин між декількома особами, які поєднали своє майно (або його частину) для досягнення загальної господарськ>)ї мети і називався договором товариства. Основна мета договору товариства спочатку полягала в здійсненні певної угоди з третіми особами, для чого учасники наділяли одного з свого середовища пов-новажешшями на ведення загальної оправи.
Спілки купців та ремісників, створені на основі такого договору, називались товариствами і спочатку не визнавались юридичними особами, внаслідок чого права та обов’язки по угоді, укладеній учасником з третіми особами хо1, би і в інтересах товариства, прн-дбавав сам учасник як окремий громадянин, а не товариство як організація.
З розвитком та розповсюдженням товариських спілок воііц набували все більше рис, притаманних правоздатним поєднанням: кредитори товариства мали переважне право перед кредиторами окремих
учасників на задоволення претензій з майна товариства; уповноважений. товариства став розглядатися як повноправний представник товариства, в особі якого контрагенти по угодах бачили товариство як єдину організацію. Та все ж такії, особою за римським правом була тільки людина.
- Інститут юридичної особи сформувався дещо пізніше разом з розвитком колективних утворень та процесом накопичення та концентрації капіталів.
Договори товариства, Що мали за мету створення попої організації для занять підприємницькою діяльністю, не тільки заклали основу, для виникнення юридичних осіб, але стали успішно застосовуватися для їх створення в багатьох країнах.
Правове регулювання договірних об’єднань закріплялось в цивільному або торговому законодавстві.
’ В українському законодавстві правове регулювання створення юридичних осіб шляхом укладання договору знайшло своє відображення та подальший розвиток після революції 1917 року. Цивільний кодекс УРСР, затверджений ВЦВК 16 грудня 1922 року приділив значну частину своїх норм законам про товариства. Наявність правової бази, а також свобода підприємницької діяльності та приватної власності обумовили бурхливий розвиток акціонерних товариств, това" риств з обмеженою відповідальністю, повних товариств, товариств на вірі (командитних).
З переходом до адміністративно-командного управління економікою та одержавленням власності в 20-30-ті роки ці організації стали втрачати своє значення в господарському обігу, що стало наслідком державної політики, направленої на ліквідацію приватної власності та укріплення державної «всенародної» власності. Централізація функцій по управлінню економікою не могла поєднуватися з розвитком підприємницьких структур, створених шляхом об’єднання приватних капіталів, оскільки такі структури діяли за законами ринку, а не: вказівками адміністративних органів. На зміну їм прийшли трести, державні підприємства та об’єднання, які створювались на відміну від товариств не на договірній основі, а в розпорядчому чи в дозвільному порядку.
Разом з тим в колгоспно-кооперативному секторі економіки, де не так виявлялася перевага державної власності та зберігались ринкові відносини, продовжували створюватись на договірних засадах та успішно функціонувати міжгосподарські підприємства та організації, близькі за своєю природою до товариств.
Пізніше, в кінці 80-х років нинішнього століття установчий договір застосовувався для регулювання відносин но створенню спільних підприємств на території України, не дивлячись на майяге повну відсутність правової регламентації його змісту в цей період.
Та обставина, ідо установчий договір не був передбачений ні ЦК ТОЇ', ні цивільними кодексами союзних республік,-стала приводом ля різноманітної трактовки його а боку вчених: як організаційного огопору, як різновидності договору про сумісну діяльність, договору . на користь третьої особи. ’
В діючому законодавстві України установчий договір вперше азвагшй таким в Законі «Про господарські товариства», що був ведении в дію 1 жовтня 1991 року, в зв’язку з чим знову виникла* еоб.хідність в дослідженні його правової природи.
В другому параграфі -«Юридична природа установчого договору» налічуються характерні риси установчого договору, ознаки, що від- ' ізняють його від інших цивільно-правових угод. :
Установчий договір являє собою один із видів договору товари-гва. ,
Аналіз починається з дослідження угоди, на основі якої укладаться останній. Ця угода, на відміну від інших, що засновані на зу-... трічній волі сторін, базується на збігові направлень волевиявт.. ення учасників, у зв’язку з чим одержала назву: «узгоджена угода».. ..
Договір товариства в залежності від його мети можна розділити па:-;
— договір про сумісну діяльність (просте товариство);
— установчий договір. ' ^
Договір про сумісну діяльність укладається у випадках, коли го-подарська мета, що поставлена, може бути досягнена без створення фіідпчної особи .ніп'є на базі спільної власності учасників.
Якщо метою є одержання прибутку і для її досягнення потріб-е створення юридичної особи, укладається установчий договір,-г якому висловлюється воля засновників (учасників) на створення,, оварнства, встановлюються їх права і обов’язки, взаємовідносини зі гворюватіою організацією, визначаються організаційно-правова фор- ... а та основи правосуб’єктності створюваної організації, закладаться юридична основа створення її майна, відокремленого від майна аспоптшків (учасників). •
Господарські товариства, що виникають на засадах установчого ' оговору, поділяються на статутні (акціонерні товариства, товарист- •• а з обмеж єною відповідальністю, товариства з додатковою відпові-альністю) та договірні (повні та командитні товариства).
В перших установчий договір має регулювати процес створення . ірггднчіїої особи до її державної реєстраці’]. Надалі діяльність това-нства регулюється статутом. :
13 других створення та діяльність товариства регулюється тільки оговором, оскільки відносини учасників базуються не тільки на; І б’єдпапні вкладів, але і взаємній довірі, що зумовлює «осоопстий '-омент». '
Б зв’язку з тим, що досліджуваний договір служить одним із установчих документів господарського товариства (в повних та команднтних — єдиним), він завжди повинен здійснюватись в письмовій формі у вигляді єдиного договірного тексту.
В другім глаїїі дисертації «Функції установчого договору в період створення господарського товариства» досліджуються функції установчого договору п регулюванні відносин на стадії виникнення господарського товариства.
В першому параграфі «Регулювання відносин між учасниками договору» визначається коло осіб, які можуть бути засновниками та учасниками договору і розглядаються відносини між останніми, що складаються па етапі створення товариства. Створювачами господарських товариств можуть бути за затальїшм правилом фізичні особи, по обмежені законом в правоздатності та дієздатності і юридичні особи всіх форм власності, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Автор вважає, що за неповнолітніми у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років повинно бути визнано право брати участь в товариствах, основаних на об’єднанні капіталів, якщо на те є згода батьків (усиновителів) або піклувальників, або коли засновницький вклад здійснюється за рахунок заробітної плати, авторської та винахідницької винагороди.
Особам, обмеженим в дієздатності судом, також може бути надане право на участь в господарських товариствах, оскільки обмеження дієздатності установлюється для виключення можливості придбання ними спиртних напоїв або наркотичних речовин, тобто їм заборонено здійсшоватн угоди, що направлені на обмін, тоді як установчий договір здійснюється з метою одержання прибутків.
Однак не всі дієздатні громадяни можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств. Обмеження права окремих громадян займатися підприємницькою діяльністю обумовлено або тим, що вони займають певну посаду в органах влади, управління, суду, прокуратури та іп., або здійсненням ними певних корисних злочинів.-Обмеження, встановлене для державних службовців, не позбавляє їх права па одержання дивідендів від корпоративних прав, що наложать їм. Право па участь в управлінні суб’єктами підприємницької діяльності вони можуть передати своїм представникам.
Юридичні особи, що є власниками майна, вправі виступати засновниками та учасниками всіх господарських товариств у відповідності з їх статутами.
Державні підприємства та об’єднання, що володіють майном на правах повного господарського відання за деякими вилученнями позбавлені права засновувати товариства.
В процесі діяльності по створенню господарського товариства, що регулюється установчим договором, суб’єкти останнього вступа-
- и -
іоть в правовідносшпі як між собою, так і з третіми особамп. Права га обов’язки засновників та учасників товариства по відношенню эднн до одного в деякій мірі регламентуються законом, але в більшій шзпачаються установчим договором, який може містити різні погоджені учасниками умови, що не передбачені законом і не суперечать тому. .
До таких' умов відносяться: розмір та порядок внесення вкладів з статутний фонд, оцінка вкладів негрошового характеру, конкретні іобон’язання та обсяг витрат кожного по організації товариства.
Праїва та обов’язки засновників та учасників виникають з моменту здійснення договору в установленій формі, тобто підписання единого договірного тексту, а у випадку, коли засновниками (учасниками) с фізичні особи —з моменту нотаріального засвідчення їх підписів.
Результатом виконання цих обов’язків о створення необхідних передумов для державної реєстрації товариства, яка служить формальним визнанням за організацією прав юридичної особи.
В другому параграфі «Компетенція засновників в цивільному .нбороті» розглядається функція установчого договору по регулюванню відносин засновників (учасників) товариства з третіми особами на етапі створення товариства до його державної реєстрації.
Нормативна регламентація вказаних відносин недостатньо визначена, що може бути доповнено умовами договору, який укладається засновниками (учасниками). РанішеЧ£*шіі, які досліджували договір товариства, вважали, що вказана угода До моменту ві-знания товариства юридичною особою регулювала відносини тільки між товаришами, але не з третіми особами.
Діюче законодавство України та світова практика по-іншому вирішує це питання. Закон України «Про господарські товариства» (ст. 8) допускає можливість укладення засновниками (учасниками) угод від імені товариства до моменту державної реєстрації останнього. Такі угоди породжують для товариства права та обов’язки тільки і випадку їх наступного схвалення товариством після його остаточного оформлення. Схвалення повинно бути висловлене у вигляді рі-пенпя вищого органу товариства.
В світовій практиці існує ряд теорій, що обгрунтовують покладання відповідальності на товариство по договорах, що укладаються засновниками, а саме: схвалення, прийняття, тривала оферта, нов-ь ця і т. п.
Якщо схвалення не послідувало, то відповідальність за такими /годами несуть засновники (учасники) в частковому, або солідарному порядку, який повинен бути визначений в установчому договорі (для засновників акціонерного товариства солідарна відповідальність на цьому етапі встановлена нормативно в ст. 20 Закону України «Про господарські товариства»).
Уявляється, що в період між укладанням установчого Договору і реєстрацією юридичної особи об’єднання засновників,'- виступає в цивільному обороті як просте товариство. -, - ..
Третій параграф другої глави «Співвідношення установчого.до-, говору та статуту господарського товариства» присвячений аналізу співвідношення установчого договору та статуту господарського товариства. •
Діюче законодавство України не дає чіткого розмежування умов та функцій установчого договору та статуту. . ,
Установчий договір, що с за своєю природою угодою, укладається прн наявності схвалення його умов кожним із засновників (учасників) . Оскільки в установчому договорі висловлюється воля засновників (учасників) на виникнення товариства, він визнається право-створюючим фактом, рішення про створення суб’єкта підприємницької діяльності. .
■ В договорі закріплюються права та обов’язки засновників (учасників) на етапі створення товариства, а в повних та командитішх— також в період діяльності, визначається розмір, склад, порядок вне-' сення вкладів в статутний фонд, розмір відповідальності по зобов’язаннях, що виникли до реєстрації товариства, повноваження учасників па ведення спільних оправ та інші положення, що мають договірний характер.
Статут являє собою акт, що визначає структуру, функції та правоздатність створюваної організації.
На відміну від договору статут приймається не шляхом укладання угоди, а шляхом затвердження ііого вищим органом товариства (установчими зборами акціонерів, зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю та ін.). Причому для затвердження статуту не обов’язково досягнення одностайності як в договорі, а досить схвалення кваліфікованою більшістю.
Положення статуту не повинні суперечити установчому договору, оскільки останній виражає волю засновників (учасників) товариства і встановлені в ньому умови не можуть змінюватися за рішенням органів створеної на його основі юридичної особи. В протилежному випадку засновники (учасники) можуть розірвати установчий договір, що приведе до ліквідації товариства.
Призначення статуту полягає у визначенні правового статусу товариства, мети та предмету діяльності, внутрішньої структури, принципів керівництва діяльністю товариства, складу та компетенції органів управління та ін. Статут вступає в силу з моменту надання товариству статусу юридичної особи і являє собою своєрідний нормативний акт локального характеру. Разом з тим він не повинен суперечити діючому законодавству, що виключає можливість визнання його спеціальним законом, який застосовується у випадку колізії між його правилами та правилами загального закону. ' ' -
В третій главі «Функції установчого договору в період діяльності іевного та командитного товариства. Припинення повного та комаи-(нтного товариства» розглядаються функції установчого договору г, геріод діяльності повного та командитного товариства аж до їх ірипинення.
Перший параграф «Фуниції договору в регулюванні внутрішніх ідноспн в товариствах» присвячений дослідженню внутрішніх від-юпін між учасниками, що регулюються установчим договором. До «х відносяться: ведення справ товариства, порядок передачі частки часником та його вихід з товариства, розподіл доходів та збитків.
• Ведення справ в повному та командитпому товаристві здійсниться зі згоди всіх учасників незалежно від розмірів частки козкного них на відміну від товариств капіталу.
Ведення справ може здійснюватися як усіма учасниками, так і дним або декількома з них, що виступають від імені товариства. В стапньому випадку об’єм 'повноважень учасника закріплюється в орученні, яке повинно бути підписане іншими учасниками.
Учасник може вийти з товариства, при цьому саме товариство берігасться, якщо в ньому залишилось два або більше учасника. У ішадку, коли в товаристві залишився один учасник, воно згідно іючого законодавства підлягає перереєстрації в приватне нідгтри-мство. Автор вважає доцільним ввести в законодавство правила про і1, що повне товариство може складатися з однієї особи, як це є в ііітовій практиці. Дана думка обгрунтовується тим, що в ігриватно-у підприємстві на відміну від повного товариства власник під-риємства не несе повну відповідальність по боргах, у зв’язку з чп.м випадках перетворення повного товариства в приватне підприємст-) можуть постраждати інтереси кредиторів.
У випадку смерті фізичної особи—учасника повного товариства— Зо реорганізації юридичної особи — учасника для їх спадкоємців правонаступників) встановлене переважне право вступу в товари-пво. В роботі розкривається декларативний характер вказаного :>реважігого права, оскільки закон «Про господарські товариства» зпускае можливість відмовп товариства в прийнятті спадкоємця іравонаступника). .
Порядок розподілу прибутків та збитків визначається в устаючому договорі. Якщо угодою учасників встановлені пропорції для «поділу прибутків, але не визначене питання про розподіл збитків, і кожний учасник товариства повинен нести відповідальність в тій е пропорції, в якій ділиться прибуток.
В другому параграфі третьої глави «Функції договору в регулго-шиі зовнішніх підноснії товариств» розглядаються питання рсгу-Ованпя установчим договором відносин повних та комапдитиих то-іриств з третіми особами.
В цих відносинах контрагентом третіх, осіб є не той чи інший учасник, що представляє інтереси товариства, а саме, товариство. В зв’язку з цим воно повинно бути індивідуалізовано і містити в установчому договорі фірмову назву, місце знаходження, рід діяльності та інші відомості. -
В зовнішні відносини товариство може вступати як безпосеред: ньо згідно волі всіх засновників, так і по волі одного або декількох, що виступають від імені товариства. Кожний з учасників,-що вступає у відносини з третіми особами, зобов’язаний проявляти розумну ініціативу та турботу про інтереси товариства і не перевищувати наданих йому повноважень.
Якщо учасник, що діяв у загальних інтересах, не мав ііа те повноважень, і його дії не отримували схвалення іншими учасниками, а товариство в результаті укладеної ним угоди придбало або зберегло майно, то воно повинно відшкодувати учаснику пов’язані з цією угодою витрати, інакше виникнуть відносини, шо регулюються ст. 469 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи (в даному випадку учасника) без достатніх підстав, установлених законом або договором, зобов’язана повернути безпідставно надбане майно цій особі.
Зміст правоздатності господарських товариств в діючому законодавстві врегульовано нечітко. Проглядає протиріччя між статтею 26 ЦК України, що наділяє юридичну особу спеціальною правосу-б’ектністю відповідно мети його діяльності, та ст. 1 Закону «Про господарські товариства», яка базується на принципі загальної правоздатності і встановлює, що товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.
Автор приходить до висновку, що доцільно в законодавстві встановити загальну правоздатність господарських товариств, яка виражається в тому, що в нормативних актах встановлюються загальні правомочія, які автоматично визнаються за кожним суб’єктом підприємницької діяльності, якщо установчі документи не містять яких-небудь обмежень. Це спростило б можливість учасникам обороту реагувати на кон’юнктуру ринку та переливати капітали з однієї сфери підприємництва в іншу. >
Повно та командптне товариство відповідає за своїми зобов’язаннями належним йому майном. Учасники товариства несуть солідарщ відповідальність за зобов’язаннями товариства всігм своїм майном на яке може бути звернено стягнення тільки при ліквідації товариства. В інших випадках учасники відповідальності не несуть.
В третьому параграфі «Притінення повного та командитного то варпства» розглянуті підстави та порядок припинення повних ті командитних товариств.
Припинення діяльності товариства може бути добровільним аб< примусовим. , 1 '
Згода вегах учасників товариства — достатня підстава для припинення устанопчного договору, заснованого на взаємному волевиявленні тих же осіб. При цьому повинна бути повна одностайність, а ае схвалення більшістю.
У випадку припинення товариства шляхом ліквідації створюється ліквідаційна комісія, до якої переходять права по здійсненню заходів, що забезпечують ліквідацію. Всі інші права зберігаються за товариством. У зв’язку з цим учасники товариства на етапі прийняття рішення про створення ліквідаційної комісії повинні визначити її правомочія. Угоди, укладені членами ліквідаційної комісії, що виходять за межі Наданих: повноважень (виплата боргу, по якому закінчився термін позовної давності, складення боргу і т. ін.), треба віднести до угод, укладених членами комісії від свого імені в своїх інтересах, або таких, що оспорюються.
. В закінченні дисертації зроблені наукові висновки, падаються аропознції по вдосконаленню цивільного законодавства, що регулює установчих договір.
Основні положения дисертації викладені у таких публікаціях автора:
1. Сунцов В. 15., Удовиченко Л. С. Акции как объекты гражданских прав. Актуальные проблемы правовой реформы. Сборник научных трудов. Іше». УМК ВО. — 1990. — С. 33—38.
2. Удовиченко Л. С. Понятие учредительного договора. //Актуальные проблемы становлення государственности в Украине. Краткие тезисы докладов и научных сообщений межрегиональной научной конференции молодых ученых п соискателей. (Отв. ред. Панов Н. И.) Харьков Украинская юридическая академия. Харьков — 1995. - С. 20-21.
3. Удовиченко А. С. Правовое положение учредителей в период
создания хозяйственного общества. Бизнес-цнформ. 1995. № 27—28. С. 18—19. ... . -
A. S. Udovichenko. Functions of Agreement of Incorporation i: Economic Entities.— Thesis for Doctor of Law degree. -
Speciality 12.00.03: Civil law; family law; civil procedure; priVat international law.— Ukrainian National Academy of Law. Kharkov 1995.
Role and functions of the agreement of incorporation in regu lating inside and outside relations aimed at creation and activit of economic entities in the Ukraine are analysed. Legal nature c the agreement of incorporation, its compulsory conditions an correlations with the Articles of the economic entity are investigatec The author formulates some ways of improvement and possibl amendments to Civil Law and effective legislation on the econorni entities in the Ukraine. .
Удовиченко А. С. Функции учредительного договора в хозяйст
венных обществах. _
Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кап дцдата юридических наук по специальности 12.00.03 — гражданско право; семейное право; гражданский процесс; международное.част нос право. Национальная юридическая академия Украины, Харь ков, 1995.
Анализируются функции учредительного договора в регулирован^ внутренних и внешних отношений по созданию и деятельности XX зяйственных обществ в Украине. Исследуется юридическая природ упредительного договора, его обязательные условия, соотношение, уставом общества. Сформулированы конкретные предложения п совершенствованию Гражданского кодекса Украины и действующег законодательства о хозяйственных обществах.
Ключові слова: установчий договір, господарське товаристві засновники, учасники. . ■
