АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Государственный строй Азербайджанской Демократической Республики (1918-20 гг.)»
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
ДАМІРОВ МЕХМАН АЛІШАХ огли
УДК 342 (479.24)
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918-1920 рр.)
Спеціальність: 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук
ОДЕСА — 1998
Дисертація є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії держави і права в Одеській державній юридичній академії.
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Петро Павлович Музиченко, доцент кафедри історії держави і права Одеської державної юридичної академії
Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор Володимир Володимирович Копєйчиков, професор кафедри теорії держави і права Національної академії МВС України;
- доктор історичних наук, професор Людмила Іванівна Кормич, зав. кафедрою соціальних теорій Одеської державної юридичної академії
Провідна установа - Львівський Державний Університет ім. І. Франка, м. Львів.
Захист відбудеться «14» березня 1998 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 05.01.08 при Одеській державній юридичній академії (270009, Одеса, вул. Піонерська, 2, ауд. 312).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної юридичної академії.
Автореферат розісланий «1& » лютого 1998 року
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В кінці 1980-х років у зв’язку з поширенням націо-ально-визвольного руху і процесу демократизації в СРСР і багатьох союз-их республіках виник глибокий інтерес до практики національного деревного будівництва 1917-1920-х років. Згодом це призвело до повернення задицій національної державності. Були прийняті рішення про відновлен-я державних атрибутів і символів у республіках, які отримали незалеж-ість. З врахуванням великого значення для розвитку національної само-зідомості і державності азербайджанського народу, 21 травня 1990-го року казом Презіщента республіки день проголошення незалежної демокра-ичної держави Азербайджану - 28 травня - був оголошений днем Відрод-ення державного упорядкування Азфбайджану. А прийнятий 18 жовтня ?91 року Азербайджанським парламентом “Консгіпуційний Акт про дер-авну незалежність Азербайджанської Республіки” проголосив, що Азер-айджанська Республіка є спадкоємницею Азербайджанської Демократич-ої Республіки, яка існувала з 28 травня 1918 року по 28 квітня 1920-го року гг. 2)1. Аналогічні акти були прийняті також в Україні («Акт проголошення ^залежності України» від 24 серпня 1991 р.; Закон «Про правонаступніщ-зо України» від 12 вересня 1991 р.)2.
Проте наступницгво державних атрибутів і символів нерівнозначне за-езпеченню справжнього наступництва в національно-державному бу-івництві. В цьому плані сучасна доктрина і практика державного бу-івництва незалежного Азербайджану повинні передусім базуватись на освіді демократичної азербайджанської державності.
1918-1920 роки є одними з найважливіших етапів в історії азербай-жанського народу. Цей період, в першу чергу, був знаменній тим, що саме зді відбувалась така важлива подія, як відродження державного устрою зербайджану і багатовікових традицій азербайджанської державності, на усульманському Сході була створена і діяла перша республіка - Азербай-жанська Демократична Республіка (АДР).
Разом з тим, в історіографії ця сторінка історії більше перекручувалась, іж вивчалась. Довгі роки дослідники цього періоду обходили мовчанкою озитивні моменти діяльності АДР і приймаючи її, як альтернативу ра-їнській республіці, необгрунтовано критикували. Аналогічна ситуація анувала і в Азербайджанській історико-правовій науці. Хоча проблеми, ов’язані з діючою в той період Бакинською комуною широко досліджува-
1 Ведомости Верховного Совета Азербайджанской Республики. - 1991. - N° 19-20. - Ст.
!5.
2 Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38. - Ст. 502; №46. - Ст. 617.
лись, діяльність, політичні та правові інститути АДР так і не стали окремим об’єктом дослідження. Історіко-правовий аналіз 1918-1920-х років проводився односторонньо і тенденційно, коли, головним чином, намагались . висвітігги лише «історичне значення» Бакинської комуни, в той час як діяльність національного уряду в 1918-1920-х роках відображалась по. верхово і виключно в негативному плані.
, Після усунення старих ідеологічних перешкод в ставленні до дослідження історії Азербайджанської Демократичної Республіки становище докорінно змінилось і в історіографії Азербайджану було проведено ряд об’єктивних досліджень.
Процес демократі нації та формування національної самосвідомості вимагає нового підходу історико-правової науки до пізнання важливого періоду азербайджанської державності - періоду незалежної національної республіки, що відноситься до 1918-20-х років. Вибір даної теми, як окремого об’єкту дослідження, також випливає з необхідності об’єктивного аналізу державного будівництва в цей період. Фундаментальне дослідження основ державного ладу, системи державних органів АДР проводиться вперше, і усунення у зв’язку з цим проіилин в історико-правовій науці є факторами, що обумовлюють актуальність теми. При виборі теми автор виходив з неможливості через встановлені для кандидатських робіт рамки охопити всебічно проблему державного і правового будівництва АДР, повне дослідження якої входить в ііого подальші плани.
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є дослідження підвалин державного устрою АДР на основі комплексного і системного аналізу історико-наукових фактів, архівних матеріалів, законодавчих актів АДР.
Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення ряду конкретних завдань:
- простежити процес відновлення азербайджанської державності і створення основ демократичної держави в 1918-20-х роках;
- провести політико-правовий аналіз “Акту про незалежність”, де були закріплені загальні основи державного устрою;
- розкриваючи загальні принципи і правові основи національного державного .устрою, виявити його найхарактерніші особливості;
- піддаючи системному аналізу нормативні акти, які регулюють організацію, діяльність органів державної влади (Парламенту, Уряду, центральних і місцевих органів, судових органів) і місцевого самоврядування АДР, дослідити систему, принципи і особливості організації цих органів, місце кожного з них у державному механізмі, соціальний склад та інші проблеми їх правового статусу;
з
- вивчити особливості застосування принципу розподілу влади в
ЦР;
- дослідити основні напрямки діяльності державних органів АДР для тановлення ступеню ефективності правових норм, що регулюють ор-нізацію і діяльність даних органів;
- об’єктивно і науково оцінюючи історичні процеси, на основі іалізу нормотворчої діяльності АДР в 1918-20-х роках, механізму роботи ржавних органів і виявлення припущених помилок та недоліків, узагаль-іти практику державності АДР, запропонувати науково-обгрунтовані комендації для використання їх у процесі будівництва незалежної Азер-.ііджанської Республіки.
Ступінь вивчеппя теми. В радянський період проблемі національно-ржавного будівництва після падіння Російської імперії не приділялось істатньої уваги. Більшість авторів характеризувало даний період як на-оналісгичний і протиставляло йому період радянської державності. Після опаду СРСР з’явився ряд об’єктивних досліджень, присвячених історії іціонально-державного будівництва. В Україні над цією проблемою пра-звали С.В. Ківалов, М.І Козюбра, В.В. Копєйчиков, O.J1. Копиленко,
І.Кормич, B.C. Кульчицький, П.П. Музиченко, М.П. Орзіх, П.М. Рабіно-[ч, О.В. Сурілов, Б.Й. Тищик та інші.
Інтерес до вивчення утворення і діяльності Азербайджанської Демок-тичної Республіки виник ще в період існування самої республіки. Статті і ори невеликого обсягу М.Е.Расулзаде, А.М.Топчубашова, Р.Векілсва, Зіядханова, Дж.Гаджибейлі, Ю.В.Чеменземинлі та інших з цієї точки зору дінними джерелам!. Твори М.Е.Расулзаде, М.Б.Мамедзаде та інших, на-ісані в еміграції, також є важливими джерелами для вивчення історії Азер-йджанської держави.
Після того, як насішьно був покладений кінець незалежності Азер-йджану і встановлена радянська влада, почався процес фальсифікації •орії Азербайджану. Почались пошуки на основі єдиного замовлення -'грунтувати “антинародну” політику національного уряду. З цієї точки ру привертають увагу твори А.Раєвського, Я.Ратгаузера, А.Стекпова, Біленького, А.Манвелова, А.Караєва, М.Гусейнова та інших.
В цих творах, що носили, головним чином, пропагандистський ха-ктер, обгрунтовувалась неможливість існування Азербайджану поза райською Росією. Разом з тим, введення деяких документів і матеріалів у уковий обіг зумовлює використання цих творів як джерел.
Починаючи з 1950-х років, спостерігається збільшення досліджень з орії 1917-1920-х років. В дослідницьких роботах даного періоду запе-
речусться позитивне значення факту відродження традицій національно' державності. '
Хоча в нашій історико-правовій науці відсутні окремі наукові дослідження’ з державного устрою АДР, в малочисельних працях, присвячені» Бакинській комуні та встановленню в Азербайджані радянської влади Азербайджанська Демократична Республіка була протиставлена Бакинській комуні, а питання, пов’язані з національним державним устроєм, булі відображені з врахуванням більшовицької ідеології1. Заперечення націо нальної державності привело до того, що ні в одному з цих творів н< зустрічались слова “Азербайджанська Демократична Республіка”, замісп цього, існуючий в 1918-1920-х роках національний державний устрій харак теризувався як “контрреволюційний мусаватський режим”.
Останнім часом, після докорінної зміни відношення до дослідженні історії Азербайджану, взагалі і зокрема АДР, в зв’язку з усуненням ідео логічних перешкод було проведено ряд об’єктивних досліджень. Дослід ження А.Балаєва, Н.Насибзаде, Дж.Гасанова, НАгамалієва і Р.Худієва і цій галузі можна вважати успішними. З точки зору постановки проблеми т; її вирішення особливо виділяється твір Дж.Гасанова “Азербайджан в си стемі міжнародних відносин”. В ньому широко досліджується діяльнісп АДР в галузі зовнішньої політики. Дж.Гасанов вірно відзначає, що у відно шенні до проблеми вирішення основних питань історії АДР повинна буп підготовлена її нова концепція. В той же час “ця нова концепція не повинно характертуватись простим спростуванням існуючої концепції, що привел; ДО серйозних перекручень В історичних дослідженнях. Такий ухил МОЖ( привести до шкідливих напрямків у дослідженні складних проблем АДР Так само, шкідливими повинні вважатись тенденції та намагання порівняті республіку, як дітище національного визвольного руху, народжену під гаслом “свободу людям, незалежність націям” — з царською монархією або доводити її переваги в порівнянні з радянською республікою”2.
До вивчення історії Азербайджану періоду 1918-1920-х років проявіші інтерес і західні дослідники. В процесі дослідження ми звертались до творії Е. Карра, Ф. Казимзаде, В. Коларза, А. Спекгора, Р.Сюніна і Т.Свієточов ськоґо. Об’єктивно оцінюючи проблему, більшість цих авторів вважалі утворення АДР та існування в 1918-1920-х роках національної державност закономірною і прогресивною подією в історії азербайджанського народу
1 Шабанов Ф.Ш. Развитие советской государственности в Азербайджане. - М. Госюриздат, 1959; История государства и права Азербайджанской ССР. - Баку, 1964 Бабаев А.С. Создание основ советского уголовного и уголовно-процессуального права ] Азербайджане. - Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1973.
2 Гасанов Дж. Азербайджан в системе международных отношений (1918-1920 гг.). Баку, 1993. - С. 6-7.
ти цілком обгрунтовано стверджують, що падіння АДР відбулося як слідок ірубого військового втручання. Заслуга цих авторів, довгий час таврованих в нашій історіоірафії “буржуазними фальсифікаторами”, ще і ому, що вони ввели в науковий обіг документи і матеріали, що сгосують-нашої національної держави і знаходились в архівах Європи та Америки.
У зв’язку з проблемою, що вивчається, в Турції було написано ряд тво-і турецькими дослідниками та азербайджанськими емігрантськими авто-ми1.
Методологічні основи та джерела дослідження. Проведення узагальнень
основі фактичного матеріалу, застосування конкретно-історичного меду, що вимагає точного обліку всіх умов ситуації існування об’єкту слідження, використання характерних рис його розвитку та принципу ’єктивності, що вимагає реального, без викривлень відображення дер-івио-правової дійсності в науковому знанні, складають методологічну нову дослідження, бо «отримання об’єктивного достовірного історичного ання про державно-правові явища - головна методологічна задача, що зїть сьогодні перед історією державі і права»2.
В процесі дослідження широко використовувались формально-логіч-й, порівняльний методи та метод системного аналізу.
Дисертантом була зроблена також спроба узагальнення наукових фак-(, архівних матеріалів, які відносяться до історичних подій та процесів, що сліджуються.
В більш ніж тридцяти фондах Державного Архіву Азербайджанської спубліки зберігається досить багато правових документів та матеріалів, з відносяться до державного устрою АДР. Крім цього, були широко ви-ристані офіційні віщання3, матеріали періодичної преси і Архіву політич-х партій та суспільних рухів, де зберігаються документи, що відносяться
АДР.
ІІауково-практичне значення дослідження. В дисертаційній роботі ерше в азербайджанській історико-правовій науці системно і комплексно вчаються основи державного устрою АДР, узагальнюються традиції ціональної державності 1918-1920-х років.
Автором вперше були введені в науковий обіг і піддані комплексному слідженню правові акти, що регулюють організацію і діяльність держав-к органів АДР.
1 Кеукигип N. Azerbaycan Istiklal Mucadilesi Hatiralari. - Istanbul, 1975; Caferoglu A. fkasya Turkleri. - Ankara, 1976; Sunbul T. Azerbaycan Dosyasi. - Ankara, 1990.
2 Музиченко П.П. Методологічні принципи та методи пізнання історико-правови.х пи // Юридична освіта і правові держава: 36. наук. пр. - Одеса: Астропринт, 1997. - С. 68.
3 Собрание Узаконений и Распоряжений Правительства Азербайджанской Республики, аку, 1919; Вестник Правительства Азербайджанской Республики. - Баку, 1919-1920 гг.
б
Матеріали і наукові результати дослідницької роботи можуть бути використані при вивченні історії держави і права Азербайджану, історії Азер бавджану 1918-1920-х років, а також в науковій та пропагандистській ро боті- ...
■ Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження було ви конане і обговорене на кафедрі історії держави і права Одеської державно юридичної академії. Головні положення і результати дисертації відображен в 2-х монографіях, 3-х наукових статтях, опублікованих за темою дослід ження, в доповідях і виступах на наукових конференціях, що проводились і Бакинському державному університеті імені М.Е.Расулзаде.
Результати дослідницької роботи використовуються автором також і навчальному процесі по курсу історії держави і права Азербайджану.
Сіруктура дисертації. У відповідності з метою дослідження структур; дисертаційної роботи складається із вступу, двох розділів, що об'єднуюті шість підрозділів, висновку і списку використаної літератури та джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, новизна дос лідження, дається критичніш оглад літератури, вказуються джерела, ще використовувались при написанні дисертації.
В першому розділі "Про оголошення незалежності та першочергові за ходи по формуванню основ національного державного ладу" розглядаються дві основні проблеми: відродження азербайджанської державності і перш кроки АДР, спрямовані на формування основ національного державной устрою.
Автор, досліджуючи процес відновлення азербайджанської державност з листопада 1917 по травень 1918 р. (стан еволюції першочергової ідеї пре національно-територіальну автономію Азербайджану у складі Російсько Федеративної Демократичної Республіки до незалежної Закавказької респу бліки, а потім - до проголошення суверенної Азербайджанської Демокра •пічної Республіки) приходить до висновку, що проголошення "Акту пр< незалежність" стало важливим поворотшім моментом в історії азербай джанського народу. Цією історичною подією нова суверенна держава Азербайджанська Демократична Республіка зайняла гідне місце н; політичній карті світу і слово "Азербайджан", досі відоме як географічні поняття, перетворилось в назву держави.
Таким чином, після ліквідації на території Азербайджану на початю XIX століття дрібних феодальних держав-ханств і втрати на протязі століт тя державних формувань азербайджанський народ відновив свою дер жавність і почав її будувати на принципово новій національній основі. АДІ
жоїй основі мала якісну відмінність від тих держав, що існували за всю орію на території Азербайджану. Якщо попередні держави були монаршого типу, то АДР представляла собою національну державу республі-нського типу. АДР також була першою республікою в ісламському світі, йсно, в період утворення АДР в Турції було султанство, Ірані - шахство, І>гашстані - падишахство, Хиві та Бухарі - ханство.
Дисертант, піддавши політико-правовому аналізу "Акт про незалеж-ль", відзначає, що в ньому знайшла юридичне відображення суверенність повноправ'я Азербайджанської Демократичної Республіки як незалежної ржави. Політичне значення цього акту в тому, що він підтвердив факт іновлення державності Азербайджану і продемонстрував всьому світу атність азербайджанського народу на самовизначення. "Акт про неза-жність" поряд з юридичним відображенням факту відновлення держав->сті Азербайджану закріпляв також основи політичної системи (форму «авління - парламентську республіку з демократичним режимом, систему оцих органів державної влади, відповідальність уряду перед законодавчим іганом і, взагалі, формування парламентаризму), основи зовнішньої та іціональної політики (дружньо-сусідські відносини з усіма націями, особ-[во з сусідніми народами і державами, створення широкої можливості для тьного розвитку всіх націй, що проживають на території держави), основи >авового статуту громадян (забезпечення громадянських і політичних >ав всіх громадян незалежно від національності, релігії, соціального стану статі). Приймаючи за основу факт закріплення головних принципів дер-ївного життя, суспільно-політичних питань констіпуційного характеру ікт про незалежність" можна зарахувати до актів конституційного знання. В цій якості "Акт про незалежність" складає правову основу зако-)давства АДР. Цей важливий політичний і правовий документ увійшов в горію державності Азербайджану також як перший акт констуційного конодавства. Пізніше прийняті вищими органами державної влади АДР >авові акти і всі інші заходи по демократизації державного та суспільного тгтя були спрямовані на запровадження принципів і положень, відобра-;них саме в "Акті про незалежність".
Прослідковуючн етап становлення демократичного державного устрою ервень - вересень 1918 року), автор вказує, що заходи АДР по формуван-
о основ національної державності включали до себе: в політичній сфері -безпечення стабільності в країні, відновлення функціонування державних руктур і формування органів управління в центрі і на місцях, де вони були дсутні, встановлення правових основ державного життя, проголошення □ркської (азербайджанської — М.Д.) мови державною, встановлення од-эго з державних символів - державного прапора, будівництво національ-
ної армії, розповсюдження своєї влади на всю територію Північного Азер байджану; в економічній сфері - скасування актів про націоналізацію, прий нятих більшовиками, визнання недоторканності власності, впорядкуванн фінансово-господарського життя країни тощо; в соціально-культурній сфер
- націоналізація шкіл, допомога біженцям, боротьба з епідеміями тощо.
Другий розділ - "Державні оргаші АДР: організація та діяльність" пс будовано у відповідності з системою державних органів. Він складається чотирьох підрозділів.
В першому підрозділі "Парламент АДР" досліджуються особливості формування і організації парламенту, його місце і роль в системі державни органів, особливості застосування принципу розподілу влад у АДР, правої основи та головні напрямки діяльності цього законодавчого органу.
Вища законодавча влада в АДР належала Парламенту. Як законодає чий орган, він, з дня утворення зайняв в політичній системі Азербай джанської Республіки важливе місце, а також відігравав провідну роль ; формуванні самої політичної системи. Разом з тим, довгий час в історикс правовій науці, Парламент АДР подавався як антидемократичний, антина родний, "чисто мусаватистський парламент". Особливо неоднозначну оцін ку, як "відсутність його виборчого представництва", "пршначення пред сгавників пануючого класу в його склад мусаватистським урядом", отрима: процес організації Парламенту.
Дисертант, досліджуючи питання про походження і організацію Пар ламенту АДР, на основі порівняльного аналізу досвіду утворених на тере нах Російської імперії держав (зокрема, Української Народної Республіки)1 відзначає, що всі держави, створені в період політичних і військових ПОДІЇ: не мали практичної можливості організувати представницькі органи н; основі загальних виборів і були змушені прийняти систему делегування ві різних національних і політичних організацій та кооптацію. При організаці вищого представницького органу молодої Азербайджанської Республіки утвореної в складній політичній обстановці, поряд з загальними таємним] виборами (виникнення парламенту АДР було безпосередньо пов'язано : волею народу, вираженою під час виборів народних представників у Все російські Установчі Збори) була частково застосована і ця система. Разом : тим, не повинна піти з поля зору й та обставина, що азербайджанськиі парламент був створений, як тимчасовий законодавчий орган і однією : головних його завдань було здійснення підготовки до виборів в Установч Збори.
1 Копиленко О.П., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920. - К.: Либіді 1997. - С. 17-18; Кульчицький B.C., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і прав; України. - Львів: Світ, 1996. - С. 115.
В червні 1918 року перед загрозою існуванню незалежної Азербай-їжанської держави керівництво АДР змушено було піти на поступки зарані збереження незалежності і прийняло рішення про зосередження законо-[авчої та виконавчої влади в руках Тимчасового Уряду. Згідно прийнятому
7 червня 1918 року рішенню, Тимчасовий Уряд не пізніше шести місяців обов'язаний був провести вибори в Установчі Збори та передати їм всю ладу. Але процес встановлення влади на всій території Азербайджану, що атягнувся, особливо в Баку, відклав підготовку і проведення виборів. Тшь-:и восени, знову зібрана Азербайджанська Національна Рада прийняла акон "Про створення Азербайджанського Парламенту".
В законі відзначалось, що представництво в парламенті націй, що про-швають в кра'іні, повнішо бути пропорційним національному складу насе-іення Азербайджанської Республіки. Крім представників різних політичних іартій вважалась необхідною участь в Парламенті і представників гро-іадських організацій, обраних на місцях. За законом стверджувалось рівне [редсгавницгво, право на загальне і таємне голосування, вперше в історії іусульманського світу надавалось право голосу жінкам.
Згідно закону, однопалатний парламент повинен був складатись з 120 ленів. Його основу складали вибрані закавказькими мусульманами за іартіґшими списками представшіки чотирьох політичних партій, що прийшли участь за розширеним списком в якості членів у Закавказькому Сеймі і кладали в Азербайджанській Національній Раді 44 члени. Крім того, пе-іедбачались вибори мусульманським населенням ще 36 членів.
Деякі дослідники азербайджанської історії відзначають, що парламент ^ДР був створений тільки за національним принципом. Насправді, парла-іеігт було створено на основі двох принципів - національного уряду і бага-опартійності. Так, члени Національної Ради, який був його основою, під ас виборів у Всеросійські Установчі Збори мали чотири партії і по закону іро парламент при відставці, смерті чи виключенню з Парламенту їх місця аймали представники відповідної партії. І дійсно, склад сформованого Іарламенту ще раз доводить, що вищий законодавчий орган АДР був ор-анізоваїшй поряд з принципом національного представництва на основі агатопартійності.
Незважаючи на часткові недоліки в організації парламенту за вище вка-аними причинами, він діяв на основі демократичних принципів. Толовими принципами діяльності Парламенту АДР були : демократизм, багато-артійність і ачюралізм, захист інтересів усіх громадян, незалежно від на-.іональності та віросповідання, солідарність народів і тощо.
Незважаючи на те, що діяльність Парламенту АДР проходила в напру-сеній внутрішній та зовнішній політичній обстановці, він застосував голов-
ний принцип правової держави - принцип розподілу влад. Парламент, керуючись цим принципом, на своєму засіданні від 25 січня 1919 року прийняв "Закон про несумісницгво", що передбачав повне відмежування виконавчої влади від законодавчої. В роботі приведені факти, які показують, що вимоги даного закону були додержані в практичній діяльності вищих державних органів. Разом з тим, відзначається, що в АДР принцип розподілу влад було здійснено в рамках можливостей того часу.
■ Парламент АДР здійснював свою діяльність на правових основах і в даній сфері прийняв відповідні нормативні акти.
Попередній розгляд справ, що розглядались Парламентом, здійснювались створеними ним комісіями. Поряд із створеними на першому парламентському засіданні мандатної, регламентської, господарської комісій, згодом була створена фінансово-бюджетна, редакційна, ошггувальна, військова, робоча, аграрна комісії, комісія з законодавчих пропозицій, з використання продуктивних сил суспільства і скликанню Установчих Зборів.
Для вирішення поточних питань було організовано Президію Парламенту, котра функціонувала у складі голови, замісника і секретарів. Президія скликала засідання Парламенту і подавала на затвердження в парламентську канцелярію порядок денний, розглядала питання про відпустки членам Парламенту, їх неучасть у засіданнях, про прийняття на роботу та звільнення тощо. Президія скликалась головою Парламенту.
В Парламенті, крім Президії, існував і такий орган, як Сеньорен Конвент. Деякі дослідники помилково вважають, що завданням цього органу було вирішення поточних питань Парламенту. В дійносгі ж, він зовсім не вирішував питання розпорядчого характеру. Сеньорен Конвент, який складався з голови парламентських фракцій, був створений з метою досягнення згоди між політичними партіями.
Згідно з «Правилами» всі законопроекти, що поступали до парламенту, супр6в6джувались; з'ясувальними записками в яких обгрунтовувалась їх мета і необхідність прийняття. Ці записки готувались спеціалістам! міністерств і управлінь, діяльність яких обмежувалась конкретними галузями. Це забезпечувало цілеспрямованість нормотворчої діяльності Парламенту і як результат', позитивно впливало на ефективність прийнятих актів. Дисертант вважає, що використання цієї практики в сучасному жіпті було б корисним для забезпечення належної роботи законодавчого органу Азербайджанської Республіки.
Через відсутність чіткого регулювання повноважень державних органів по видавництву нормативних актів і недостатньої точності в назві останніх, законодавчі акти, що приймались Парламентом називались інколи поло-
еннями, правилами, уставами. Ці акти за характером регулювання 'спільних відносин і за юридичною силою мали силу закону.
Утворена в період анархії та військово-політичних потрясінь АДР, як і :і новоутворені держави, стала перед необхідністю використувати старі ікони, тому що створення нових законодавчих актів, що регулювали б усі 'орони державного життя вимагало певного часу. Згідно рішення уряду від і червня 1918 року діючі законодавчі акти Росії та Закавказзя зберігали юю силу до їх відміни або зміни. На початку своєї діяльності парламент лишив у силі рішення Уряду про збереження сили старих законів.
Довгий час в історико-правових дослідженнях стверджувалось, що ніби арламент Азербайджану в законотворчій діяльності обмежувався тільки іесенням окремих доповнень і змін в закони царської Росії й не прийняв одного корисного закону. Необхідно відзначити, що згідно рішеній про ілу старих законів, ці закони зберігали свою силу до внесення у встановле-зму порядку доповнень та змін.
Знайомство з законодавчими актами АДР, які зберігаються в архіві, ще із показує, що законотворчість Парламеїлу велась в двох головних на-жмках (прийняття нових і приведення у відповідність з місцевими умова-и старих законів). Отже, Азербайджанська Республіка приймала са-зстійні правові акти.
Парламентом АДР було прийнято ряд законодавчих актів, які дозволя-і демократизувати внутрішнє життя республіки. Ствердження, висловлене [.Е.Расулзаде на засіданні від 26 грудня 1918 року, що “для щирого демо-)ата повинно існувати тільки право, загальне для всіх людей”1 червоною іткою проходить через всю законотворчу діяльність Парламенту.
Другий підрозділ “Уряд АДР і центральні органи державного управлін-
присвячений питанням формування уряду, основним напрямком його яльності, системі, принципам і особливостям організації центральних станів державного управління, місцю кожного з них в державному ме-інізмі, їх взаємовідносинам, структурі і функціям.
Вищим виконавчим органом АДР у відповідності з принципом пар-іментаризму був Уряд (Рада Міністрів), що формувався парламентом на )аліційній основі і звітував йому. Уряд функціонував у складі голови Ради [іністрів (голова уряду) і міністрів. У склад другого кабінету міністрів були іедені і міністри без портфелів.
За час існування АДР функціонувало п’ять кабінетів міністрів. Для виз-ічення місця уряду АДР в системі органів влади, особливості його утво-:ння, діапазону функцій слід відзначити період до і після утворення парла-лггу. Так, за своєю формою організації, функціями і своїм місцем в системі
1 Азербайджан. - 1918. - 29 грудня. -X? 69.
державних органів другий кабінет уряду (Тимчасовий Уряд) відрізнявся від наступних кабінетів. Незважаючи на коаліційний характер цього кабінету, представники від мусульманського соціалістичного блоку і “Гуммета” не ввійшли до його складу. “Мусават”, іцо мав більшість голосів у Націо-нальнїй”Раді також був змушений обмежити свою діяльність. ,
' У зв'язку з червневою кризою, 17 червня 1918 року Азербайджанська Національна Рада саморозпустилась і зосередила всю владу, в тому числі і законодавчу, в руках Тимчасового Уряду. Маючи всю повноту виконавчої діяльності Тимчасового Уряду в законодавчій галузі обмежувалась рішенням “Про права і обов’язки Тимчасового Уряду”. Згідно цього рішеній Тимчасовий. Уряд не мав права вносити зміни в революційні закони про національну незалежність, ліквідовувати існуючі політичні свободи, змінювати аграрні та інші такі ж важливі закони.
В період між червневою кризою і утворенням парламенту Тимчасовий Уряд, здійснюючи законодавчу функцію, поряд з актами державного управління, приймав і акти з загальних питань, котрі за своєю юридичною природою мали силу закону.
Початок функціонування Парламенту став важливим кроком на шляху демократизації політичного життя держави. Важливе місце в діяльності Парламенту займало утворення Уряду. Голова Парламенту висовував кандидатуру голови уряду, якому, в свою чергу, доручав сформувати уряд. Уряд, в разі отримання більшості голосів в свою підтримку залишався при владі, в противному випадку - йшов у відставку.
Склад кабінету відображав співвідношення сил у Парламенті, де жодна партія не мала вирішальної більшості. Формування уряду було можливим лише за участі більшості партій. Тому часто відбувались урядові кризи і кожного разу створення нового кабінету стикалось з серйозними труднощами.
Після відкриття Парламенту третій кабінет Ф. Хойського був створений на принципі довір’я партій голові уряду і його програмі. Цей же принцип був дотриманий і при формуванні інших кабінетів. Останній кабінет буї сформований з представників всіх політичних партій. Та цього разу жодна з них не мала більшості.
Хоча правове становище Уряду було відображено у загальному вигляді в “Акті про незалежність”, коло його повноважень не було обумовлене якимось особливим державним актом. Але практика діяльності Уряду доводить, що він вирішував важливі питання внутрішньої та зовнішньо^ політики. Уряд направляв діяльність міністрів та інших центральній відомств. Всі вищі представники на місцях призначались Радою Міністрів Всі військові звання також присвоювались Радою Міністрів. Уряд розгля-
.в бюджет республіки і подавав його на затвердження в Парламент. Він кож вирішував питания про помилування.
Для здійсненім на належному рівні покладених на нього обов’язків эяд створив при собі ряд допоміжних органів (Малу Раду Міністрів, інансово-Економічний Комітет).
При здійсненні своєї діяльності Уряд АДР, в першу чергу, видавав по-анови та розпорядження. Крім цього, нормотворча діяльність набувала кож форм інструкцій та положень.
Головними напрямками діяльності Уряду АДР були і створення риятливих внутрішніх та зовнішніх умов для економічного, соціального і ’льтурного розвитку республіки, в тому числі налагодження дружніх їносин з сусідніми державами; подолання анархії, яка набула величезних >змірів, та забезпечення стабільного правопорядку; впорядкування госпо-рського життя країни; забезпечення територіальної цілісності і недотор-.ності кордонів; створення сильної державної влади, яка базується на де-жратичних принципах; організація національних збройних сил тощо.
В АДР в окремих галузях управління були створені центральні органи ржавного управління, необхідні для забезпечення нормальної державної їльності. Так, республіка мала свої самостійні органи у галузі зовнішньої тітики, фінансів, митниці, охорони кордонів, військового управління, віти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, охорони праці, кон-юлю, зв’язку і т.п.
Діяльність міністерств регулювалась положеннями про них. Здійснюю-
і свої повноваження, вони видавали обов’язкові постанови, накази та лрукції. Відносно юридичної природи обов’язкових постанов міністерств, обхідно відзначити, що такі акти кожного разу приймались після спе-зльного дозволу Ради Міністрів з цього приводу і, на нашу думку, їх ібов’язковість” прирівнювала 'їх за юридичною силою до постанов Ради їністрів.
В третьому підрозділі “Місцеві органи державної влади і самоврядування”
>сліджується система, організація і повноваження місцевих органів дер-івної влади і самоврядування.
За адміністративно-терітгоріальним поділом республіка складалась з іьох губерній, які в свою чергу поділялись на повіти, губернські міста і шіцейські дільниці. Закатальська губернія ділилась безпосередньо на шіцейські дільниці.
АДР за короткий термін розповсюдила свою владу на споконвічні азер-ійджанські землі, розміщені у південно-східній частині Закавказзя. Незва-їючи на те, що були збережені загальні місцеві органи влади, що лиши-ісь від старого режиму, на місцях були створені органи за відповідними
галузями управління. Разом з тим, як в інших сферах державного життя, Азербайджанський Уряд був стурбований корінною реформою місцевого управління - введенням земських установ. З цією метою було підготовлено законопроект “Положення про земські установи”, схвалений урядом і поданий у Парламент. Згідно законопроекту було передбачено створення трьох-ступеневих (дільнична, повітова і центральна) земських установ і повна самостійність земських установ у всіх справах місцевого господарства і управління. Прийняття цього закону повинно було докорінно змінити організацію місцевого управління в країні.
В АДР були створені широкі можливості для діяльності місцевих органів самоврядування (міські думи і сільські сходи). Азербайджанська Республіка, ; стурбована незадовільним станом місцевого самоврядування, відновила виборність органів сільського самоврядування. На основі прийнятих в інших країнах демократичних засадах народовладдя, було розроблено проект “Правіш про проведення виборів гласних міських дум в Азербайджанській Республіці”, який і було прийнято на засіданні Азербайджанського Парламенту 7 серпня 1919-го року. Слід відзначити, що в Азербайджані міські думи були в найкоротший термін сформовані у відповідності з вказаними правилами і приступили до діяльності.
В четвертому підрозділі “Судова система АДР” розглядаються заходи Азербайджанської Демократичної Республіки по створенню самостійної судової системи. Тут же відображена структура, порядок формування і компетенція органів прокурорського нагляду і слідства, оскільки в цей період вони складали органічну частину судової системи.
Автор вказує, що національна Азербайджанська держава мала свою самостійну судову систему. Поряд з відновленням старих судових органів (Бакинського і Гянджинського окружних судів, діючих при них прокурорського нагляду та слідчої частини, а також мирових відділів), організованих і діючих до судової реформи 1864-го року, (які згодом припинили свою діяльність в деяких місцях в результаті анархії, а в Баку та його околицях ліквідбвані більшовиками), були створені нові ланки судової системи (Азербайджанська Судова Палата з прокурорським наглядом і слідчою частиною; Азербайджанський Військовий Суд, польові суди). Були також зроблені кроки по формуванню незалежної судової влади і повного її відмежування від виконавчої влади. І якщо останнє положення по відношенню до загальних судів було проведене послідовно, то відносно військових судів цього зроблено не було.
В молодій республіці, де керувались останніми досягненнями юридичної думки Західної Європи, були зроблені кроки до здійснення судової реформи, що передбачала створення незалежних, близьких до населення судових
зганів, залучення громадськості до здійснення правосуддя з запровадженім суду присяжних, встановлення виборних засад у судах першої ланки.
ВИСНОВКИ
В заключній частині дисертації зроблені основні наукові підсумки і вис-звки, підкреслено значення історичного досвіду Азербайджанської Демо-затичної Республіки в галузі державного будівництва стосовно умов су-існості. В основній частині роботи вже приведені деякі висновки, тому тут зжливо обмежитись заключними положеннями:
1. Історичний досвід азербайджанської національної державності в ;ріод 1918-1920 рр. показує, що:
- створення АДР є історично закономірним і логічним підсумком зоцесу відродження на початку століття національної самовідомості азер-івджанського народу, національно-визвольного руху, головною по-тичною силою якого була партія “Мусават”;
- державний лад АДР в сутності носив демократичний характер, який появився передусім у важливих заходах, спрямованих на демократизацію спільства (так, вперше в історії мусульманського світу жінкам було дано іборче право; в республіці були встановлені юридичні гарантії реальності юбоди слова і друку, давались широкі можливості плюралізму і діяльності тозиції в усіх галузях суспільного жіптя; були прийняті заходи по усунено обмежень громадянських прав і свобод тощо);
- державне будівництво здійснювалось на правових засадах, з вико-істанням принципу розподілу влад, хоча і в межах можливостей того часу;
- нація і держава повинні постійно співпрацювати; держава повинна іиратись на підтримку нації. В свою чергу — “сила нації в її єдності”. Ці :ова М.Е. Расулзаде, повинні бути усвідомлені усіма політичними силами частого Азербайджану.
2. Слід визнати, що діяльність АДР не була позбавлена помилок і про-іхунків:
- передусім, слід підкреслити, що вибір парламентарної республіки, як зрми правління, не завжди вирішує всі проблеми. Історія демонструє не-їхідність встановлення в новостворених державах сильної влади. В цьому ікурсі на сучасному етапі перевага віддається президентській формі )авління, яка підтверджується досвідом будівництва незалежної держави '18-1920 рр.;
- багатопартійнпй склад Парламенту також ускладнював умови ро->ти. Не дивлячись на те, що “Мусават” був головною силою, він був не в юзі організувати однорідний, необхідний для того часу, сильний уряд, а
при вступі в коаліцію з іншими політичними силами не проводив в життя оголошених своєю програмою заходів;
- складна політична ситуація, часта зміна урядових кабінетів, заважали проведенню стабільної внутрішньої політики;
- незважаючи на наявність в Парламенті і в складі уряду демократично налаштованої інтелігенції, відсутність на нижніх рівнях влади національних кадрів спричиняла негативний вплив на розвиток державності.
3. Проведений порівняльний аналіз періоду становления національної державності показує, що помилки і прорахунки, допущені в діяльності АДР, багато в чому повторюють помилки Центральної Ради в Україні.
4. В силу очевидної схожості проблем, з якими зіткнулись АДР і її наступниця Азербайджанська Республіка у 1918 - 1929 роках, необхідно врахувати уроки із досвіду державного будівництва незалежної АДР.
5. В роботі пропонуються шляхи збагачення сучасного державного будівництва в Азербайджані рядом позитивних моментів діяльності Парламенту АДР, виявлених в процесі дослідження.
СПИСОК ОПУШИКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
.1. Вищі органи державної влади Азербайджанської Демократичної Республіки: правові основи організації і діяльності. - Баку, Азернешр, 1996. - 96 с. (азерб, мовою).
2. Прокуратура Азербайджану: історія і сучасність. - Баку, Азернешр, 1997, - 192 с. (азерб. мовою, резюме рос. і англ. мовами).
3. Особливості застосування принципів розподілу влади в АДР // Держава і право. - вип. І. - Баку, 1994. - С. 103-107 (азерб. мовою).
■г 4. Законодавство АДР про судочинство II Держава і право. - вип. III. -Баку, 1994. - С. 7-19 (азерб. мовою).
5. Правова держава (з історії азербайджанської правової думки періоду демократичної республіки - 1918-1920 рр.) // Збірник праць молодих дослідників. - Баку: Вид. БДУ, 1996. - С. 76-78.
■. 6. Деякі питання організації та діяльності Парламенту АДР // Тези наукової конференції аспірантів і молодих дослідників, присвячений 75-річчю Бакинського Державного Університету. - Баку, 1994. - С. 46 (азерб. мовою).
Дачіров М А. Державний лад Азербайджанської ДемократичноїРеспубліки (1918-1920 pp.). - Ру-
пнс.
Дисерпіція на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 реорія та історія держави і права, історія політичних та правових вчень. - Одеська державна юридична адемія, Одеса, 1998.
Диссріацію присвячено проблемі дослідження основ державного ладу Азербайджану у 191820-х роках. V' роботі [шерпе на основі комплексного та системного аналізу ісгорико-наукових фактів, хінних матеріалів і законодавчих актів досліджується процес відновлення та створення засад демо-атігшого державного ладу; визначаються загальні характерні закономірності і специфічні особли-сті організації органів державної влади та місцевого самоврядування, місце кожного з них у держав-му механізмі. їх структура, функції, соціальний склад і т.п.; також визначаються особливості вживан-прішципу розподілу влад; вивчаються основні напрямки діяльності державних органів з метою явлення науково обгрунтованих рекомендацій щодо використання практики цієї дальності в процесі роклвного будівництва в сучасному Азербайджані, який є визнаним спадкоємцем АДР.
Ключові слова: державний лад, органи державної влади, місцеве самоврядування.
Дамиров М. А. Государственный строй Азербайджанской Демократической Республики (191820 п.) - Рукопись.
Диссеріация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 00.01 - теория и история государства и права, история политических и правовых учений. - Одесская ^дарственная юридическая академия, Одесса, 1998.
Диссертация посвящена проблеме исследования основ государственного строя Азербайджана в 18-1920-х годах. В работе впервые на основе комплексного и системного анализа историко-научных ктов, архивных материалов и законодательных актов прослеживается процесс восстановления и ідлния основ демократического государственного устройства, выявляются общие характерные сономерности и специфические особенности национально-государственного строительства в АДР; педуклся система, принципы и особенности организации органов государственной власти и сшого самоуправления, место каждого из них в государственном механизме, их структура и функ-н, социальный состав и т.п.; выявляется особенности применения принципа разделения властей ; ^чается основные направленій деятельности государственных органов с целью выявления характера гушпосш государственного строя в целом; обобщаются практика становления и развития государ-юшюстн АДР с целью внесения научно обоснованных рекомендаций по использованию этой прак-ки в процессе государственного строительства в сегодняшнем Азербайджане, признанном преемни-чАДР.
Ключевые слова: государственный строй, органы государственной власти, местное самоуправ-
ше.
Damlrov NLA. Slate system of АгегЬафи Democratic Republic (1918-1920) - Manuscript
Thesis for a degree of the candidate of science in law, speciality 12.00. 01 - theory and histoiy of the state 1 law, history of political and legal studies - Odessa State Academy of law, Odessa, 1998.
The dissertation is devoted to the topies that are connected with the investigation of the principles of the tc system of Azerbaijan during the period 1918-1920. A new direction in the process of restoration and ation of principles of the democratic state system based on the combined and systematical analysis of histori-and scicntiOc facts, contemporary records and legislative deeds of ADR , common, typical objective laws and iracteristic features of national, state building in ADR, are revealed; the system, principles and special features Hie organization of the state authorities and the local self government in ADR are investigated, their place in slate mechanism, their structures, functions, social composition and soon; special features of the application tie division of authorities in ADR are revealed. The basic directions of the state authorities’ activities in ADR investigated with the purpose of discovering the character and essence of the state system in general; the ctice of formation and development of ADR state system is generalized with the purpose introducing. Scien-:ally substantiated recommendations making use of this practice in the process of the state building in now's Azerbaijan, which is recognized as the successor of ADR.
Key words: state system, state authorities, local self-government.
