АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Механiзм формування i реалiзацi зовнiшньоi полiтики США i СРСР (iсторико-юридичне порiвняльне дослiдження)»
^ Київський університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ШЕВЧЕНКО
Олександр Оксеньтійович
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ , ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США І СРСР (історико-юридичне порівняльне дослідження)
Спеціальність — 12.00.01 — теорія і історія держави і права, історія політичних і правових вчень.
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття вченого ступеня доктора юридичних наук
Київ — 1994 р.
Робота виконана на кафедрі теорії і історії держави і пр Київського університету ім. Т. Шевченка.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор БАБКІН В. Д., доктор історичних наук, професор КОПЄЙЧИКОВ В. В., доктор юридичних наук ЗАЙЧУК О. В.
Захист докторської дисертації відбудеться « »
1993 року на засіданні спеціалізованої ради Д 068.18.17 по за сту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора юридич наук при Київському університеті ім. Т. Шевченка (252017, Кі вул. Володимирська, 60).
Аввореферат розіслано « »________________1994 р.
Вчений секретар спеціалізованої ради, доктор юридичних наук
Н. С. КУЗНЄЦО
ЛКШ.ДЩІСТБ ДОСДІЕИИИЯ. Порівняльна дослі а?*еі>йя механізму формування і реалізації зовнішньої політики США і СРСР, наукова осмислення її суті маз теоретичне і практичне значєн:ні і виходять далеко за рамки проблематики, поставленої авторок дпсаргаіШної роботи. Воно передбачав розробку ряду .$ундамен;тгип»гопс теореткчнтзс питань як теорії, так і історії держави*.і права.
Хоч процес розробки зовнішньої політика будь-якої держави відчужений від широких верств суспільства, цо не значить, оо її не можна пізнати. Методологія, яку влкоркстаї. автор дисертації, г,ач змогу досить глибоко і з налеяною повнотою дослідити процес формування і механізм реалізації ■ зовнішньої політики як США,. так і СРСР. '
Процес формування і механізм реалізації зовнішньої політик" * як класово-соціальнім, так і національним і визначається політично» системо» суспільства, у перф чергу такими її елемента»;; як держіва, партії, різноманітні громадські організації, військово-промисловий комплекс, лоббі та ппіпта соціально-політг?н!с«з ч;;н-
ішкамч, .а структура і- механізм ції зошіі'щьогго.'іітйчіікх органів ’ ’ • . І ’ . ' ■ ' держави втїзначаться соціально-економічним базисом і иадбудозо*»
суспільства. . ■
Якщо процес формування і механізм реалізації американської зовнішньої політики визначались інтересами класів і різноманітних груп населення, -тобто всього народу, то у Радянському Союзі кони визначались інтересами' класу 'ноиепккатуря. Зорніткя політика Сполучених Штатів і Радянського Сору формувалась і проводилась у яитія тако* з'зрехугааням співвіщшепня сіш па їліундг-однііі ні, позиції окремих країн світу по відиоиекия по ?:і?. чи іігач/. ь»ік-наропних подій.
Необхідно зазначити, :яо оитема механізмів впливу на формування зовнішньої політики США і СРСР багато.у чому співпадала з політичною системою їх суспільств. Це так зване "інтрасоціетальне" середовище, яке.знаходиться у рамках того чи іншого суспільства і країни. Існуз також і "екстрасоціетальке” серздовище, яке зна* ходить ся за рамками окремого суспільства і країни і теж впливає на формування зовнішньої політики. . '
Оточуюче зовнішня-середовище, перебуваючи у взаємному зв'язку і взаємодії із • політичною оастекоо, постійно здійснює на неї волив, а остання на середовище. Реагуючи відповіднім чином на еоі імпульси, то надходять до неї із оточуючого середовища, політична система, якщо вона еволюдіонуз, г,;о-:е сама корегувати ' свою поведінку. Особливо наглядйо це корзгуващія проявлялось при формуванні і реалізації• зовнішньої політики США., чого не мояна сказати про політик;/ СРСР. Швидка реакція американської політичної системи на зміьу співвідношення сил як у середині країна, так і в усьому світі і окремих регіонах та країнах вела до ефективної її адаптації .і мобільності, до більїп витончених способів захисту як суто американських інтересів, так і всієї світової капіталістичної системи. ' / ’ .
Процес формування і механізм’ реалізації зовнішньої політики США і СРСР розвивався, так’Ш чином, як у системі своїх суспільств, так і у системі шянародїікх відносин. Разом, з тим держава маз відносну самостійність, проте в цілому вона проводить політику спрямовану на забезгіечвйяй інтересів всього населення країни, як це було'в США, або однієї групи, як це'було в СРСР. Тому, розглядаючі! дергАвно-правовнй механізм формування і реалізації
зовнішньої політики США і СРСР, автор коолі псував не л*стс ,?ог~ маяьну'структуру г законодавчо закріплені функції законощ.ьчої і виконавчої гілок влади, аяа Л реально діючі зруяякя владо, про* иво надходження і обробка інформації, прийняття ріцгзкь, їх реалізація, роль у цьому державних органів та окремих політичних діячів. . '
Необхідність дослідження питань формування і здійснення зовнішньої політика ЙЛА і СРС? пояскюзться тш, минуле всо ще у значиііі мірі вгоіяваз ка сучасне, його в-лл-юння дав дадаптість у майбутньому уникати кояфроитаці.'іигіх ситуацій, яо мо.муть з«г::;:-тк ив лкгав двр^мщу, але я націю чи народ.
Як -радянські,. так і американські дослідник:: приділяли чгатало уваги вивченій різноманітна аспектів зозиЬтаої політик;* СиІА і СРСР. Проте історако-правові аспект:: формування і механізмів роа-лізгції зовнішньої політики ОМ і СРС? на отап:і об'єктом спеціального дослідження. Сфера аналізу радянських дослідників як правило не виходила за тчі загальпоісторичної проблекагда. Історія радянської Д5р~<аь'г розглядалася нши, головним чином, яіс тина політичної історії революції та хомуиістячкої партії.
Узагальнюючі праці по дослідзвннч політичного і деркавно-лрГ'.-вового чехаяізуу (формування і. реалізації зовнішньої політик:?
СІНА, і СРСР відсутні, хоча комплексне вивчення формування і Реалізації зовнішньої політики Сіііа і СРСР маз як практ'.лне, тлі: і суто теоретичне значення. .
ІІРгЖЗТО'.* цього дослі дбання .л ЗОВКІ--ПІІ £уиклії зетгтв СїїА і СРСР, процес ^оїмувгшія основного засобу їх здійснення, роль ;»с-літсткого і дар^звио-яразовсго ’л-зханігиу у формуванні і реалізації зовнішньої політики Сь'А і СгСР гол©*кя».» 'т\™. у гтеріоя НІ еля д»уго? світової? »імщ{. той п г’очап'см *сяс*иоі аі*ми.
А
_Ь — .
ОСНОВНІ-?* ЗШШїї-Ж дисертації з дослідження суті ^рвніпніх функцій держав США і СРСР, впливу елементів їх політичніас-‘систем на формування зовнішньої поліх-икк, процесу прийняття зовнішньополітичних рішень як легітимними, так і нелегіттояши органа'ги державної.влади, співвідношення їх ролі у цьому процесі, динаміки Функціонування їх зовнішньополітичних органів. У цьому зв'язку вирішувались такі конкретні завдання: •
- з^яй утяти характер зовнішньої політики США і СРСР;
- дослідити як класичні, так і специфічні функції держав США і СРСР та засіб їх реалізації 9> роль інтрасопізтального і ■екстрасоціетального середовища у формуванні американської
і радянської зовнішньої політики, процес політичного і державно-правового формування ’ і реалізації зовнішньої політики США. і СРСР; ' •.
- проаналізувати співвідношення ролі легітимних і нелегітим-
шпс органів влади у формуванні і реалізації зовнішньої політики США і СРСР, практику реалізації зовнішкьополітдчша рішень. , •
Автор приділив головну увагу дослідженню» питань формування і механізму реалізації зовнішньої політики США і СРСР на прикда-ді їх взагадг.ос відпосен, та їх політики в окремих регіонах земної кулі. ■ ... •’ . ■ ’
МЕПШ даного'дослідження з розробка ,і. формування наукових висновків, що стосуються зовнішніх, функцій американської і радянсько; деркав, політичного'і дерхгвн^-ЧргвоБого -механізту формування і реалізації зовнішньої політики США і СРСР. . .
Розуміюча, що загальні закономірності і конкретні особливості
формування ЗОВНІЇНІЬОПРЛІТИЧІШГО к,уреу у той чи- іичікй. історичний
період визлач&огься реальнім спібвідлсгіюнням бил як у озр£^:нп країни, так і на'міжнародній арені, автор обрав ер проблему однічя із цілей свого дослідження. Здійснення, реалізація зовнішньополітичних настанов черва леряавно-правозорг механізм, співвілйояенш ролі законодавчої’ і виконавчої алаая у фор;/ув:ш-пі і реалізації зовнішньої політики з другою головною проблемо».
Автор намагався знайти новий, нетрадиційний підхід до значення широкого комплексу проблем, що стосуют ЬСЯ СЦНИХ , НЭ0ДНО — значних, а інколи і досить суперечливих взаємозв'язків мія політичної? системою, зкотрасоціет&шгам сарэдозпавм і аов.чі!2ньоа політикою ОНА і СРСР і дійшов висновку, що елементи акврикансь-кої пояіткчної системи э важливими, проте ке едмиям« факторам*, шо визначили зовнішня політику США. Ка противагу США в СРСР такий елемент радяноької політичної- системи як комуністична партія, вірніше* її керівні органи, був здкчїм визначальнім Актором формування зовншньої політик*. "
Проведений автором роботи аналіз дозволив вкявктя спсцяМ-ку детермінації американської зовнішньої політики національними та гуманітарними інтересам:: СііІА, а радянської - класовими та ідеологічними інтересами КПРС. Автор дослідив роль КПРС у формуванні зовнішньої політики СРСР, виявив специфіку фушшо-нування його формальних зовнішньополітичних органів.
Ка думку автора такий комплексная порікииіипЗ зкадіа Нормування і реалізації американськая і радянської зовнішньої політики дозволяз краде зрозуміти деякі принципові особливості поведінки СІІІЛ і СРСР на міжнародній арзні.
ЖЕРЕДЬНУ БАЗУ дослідження з проблем зовнішньої політики ША склали в першу чергу офіційні документальні публікації законодавчої і виконавчої влад. • ■ '
До найважливіших, .використаних автором даного дослідження, відносяться документи конгресу, зокрема, вісник "Конгрешнл Рекорд", матеріали слухання комітетів з іноземних справ, з військових і розвідки, звітл комісій і підкомісій конгресу, а такои сенаторів і членів палати представників про візити до різних країн світу.
Цінним джерелом у дослідженні процесу формуванням механізму реалізації зовнішньої політики США з офіційно опубліковані матеріали канцелярії президента у серії "Щотижневе зібрання президентських документів", а також збірники виконавчих указів і наказів президентів. ■
Важливим джерелом у вивченні формування американської зовнішньої політики з "Бюлетень державного департаменту Сполучених Штатів" матеріали якого оцінюють ситуацію у країнах і регіонах світу, дають уяву про ферми і методи діяльності американської дипломатії.
Тексти договорів, конвенцій і угод Сполучених Штатів із іншими державами, публікуються у періодичному виданні /’Договоре і інші міжнародні акти Сполучених. Штатів" і у серії "Договори і інші, міянародн і акти".
Дані про діяльніезь дипломатії Сполучених Штатів У різних’ регіонах світу знаходяться у щоггчних зібраннях резолюцій, стенограм, звітів і доповідей експертів Організації Об "єднаній Націіі.
Вачушвш джзрелом у дослідженні.проблем, поставлених. автором, в публікації документів президенті^ та їх виступів, а також ио-
тупів яэркавяях секретарів, членів конгресу, інших політичних діячів, мемуари колишніх президентів, державних секретарів та міністрів.
Із широкого кола американських даерел маємо' вирізнити матеріали конференції! і скмаіозцуків, ідо проводились яаукозо-дослідниць-кими центрами США, а також колективні розробки, підготовлені на замошіешія урядових організацій політико-академічнигл комплексом США. • .
.Дкерсяьна 'ваза дослідаюккя суті зовкіжьої політика Радянського Союзу, механізму її формування і реалізації 5 досить вузькою. Авторові роботи по вдалося скористатися архівними матеріалам;; зовнішньої політики СРСР. Щоб приховати експансіоністську суть зовнішньої політики СРСР дослідників не допускали до дипломатичних доклеит і в з 1917 року.
Ке дивлячись йа те, що з березня 1392 року Центр зберігання сучасної документації >с Москві, у якому знаходяться архіви ЦК КІРС відкрив для дослідників частішу своїх Донців, міякаролні документи з питань армії, оборони, дипаоматіингх відносин та інших - з суперта-"мнши. Так званні "Кремлівський архів”, колітні З архів Президента СРСР, де зберігшоться документи Політбюро з 1919 року, особисті фонди крупних партійних діячів, генеральних секретарів тея поки чо не відкрито для дослідників. •
З питань формування і механіку реалізації радянської зоплпі-ньої політики автор дослідження використав лігва ті докумшт;г,Я5:і були опубліковані у окремих збірниках з питань зовнішньої політики СРСР.
Чимало фактичного матеріалу почерпнуто із періояичкої преси-Радянського Союзу,'Сполучених Штатів та інинх країн.
СПОСІБ ДООЯШМІЯ механізму формування і реалізації зоадіаа ньої політики СїїІА і СРСР базується ка діалектичній моделі дійсності і полягає у виділенні того, що е найсуттєвішим і основнім дня тізї чи іншої системи. .
У дисертаціївикористано як метод системного аналізу, суть якого полягав у цілісному сприйнятті об"ек-та дослідження і всебічному аналізі зв'язків мі» окремими елеменге;яі у рамках широкого цілого. У дослідженні ролі поведінки окремих груп наседан-і:л та осіб при формуванні і реалізації американської і радянської зовнішньої політики ві-ікориетовувася біхеЗаористськи?. метод.
Оосбливістю порівняльного методу, якій користувався автор,
<5 те, що він дозволив установити як подібність, так і різницю у формуванні і реалізації зовнішньої політики СіИА і СРСР.
Дослідження політичного і державно-правового механізму формування і реалізації зовнішньо’! політики ША і СРСР вимагало уяаяного вивчення наукових праць з. питань теорії держави і права, історії дерзав»? і права, історії політичних і правових вчень.
державного і міжнародного права, політології, а такоя зовнішньої
І
політики, дипломатії і міжнародних відносин. У своїй -роботі дисертант спирався ка досягнення цах наук у вивченні американської і радянської політичної спсте?/г: зовнішніх Функцій дєрдав США і СРСР, процесу політичного формування і механізму даркавно-претової реалізації як американської, так і радянської зовнішньої політики, взаємодії зовнішньополітичн їх відомств з інмнма структурними елементами політичної організації. Наукові праці, з вн'левказаш’Х наук послдош: авторові ^осдіддання теоретичною базоп для науково обгруитовашос віісиобкі'в. Чільне місце у іг •г-іу за!Ь--а*л’ь і/с-ппі таких акторів, як Арбвтоп Г’Д., ІЗ.Д., ■-
кевич В.Г., Бзглов І.І., Громико Ан.А., Денисов В.Н.Дндков О.А., ЗаЯчук О.В..Забігайло В.К., Коксшл А.А., Кокорев А.А. ,Кор/сб-ра МЛ., Копзіїчлков 3.3., Лукшаук І.І., Мхшхн А.О. .Уарченко М. Г.', Нялорко Ю.І., Осінні ков Р.С., Трофі«енко Г. А.-, Цветков Г.М., Черніловськпй З.М., Шл5паков А.М. ..Яковлзв М.М. , Якуяик В."Л. та багатьох інших. -•
НАУКОЗА КОЗ.ША Г ПРАКШНЗ ЗКАЧИННЯ ДОСЛГДХЕННЯ.
Наукова новизна роботи визначається тім, що в ній ка принци-піашго новій, широкій документальній базі вперив зроблено порівняльній аналіз зовнішніх функцій США і GPGP, вивчено у комплексі вплив інтрасоціггтального середовища’ -на формування американської і радянської зовнішньої політккд, процес її політичного 5ор;.’уван-ня і державно-правовий механізм реалізації, зроблено загушві теоретичні ВИСНОВКИ'. ... . • • • : •. - .
■ У. дисертації ■ вису ното рад положень, які. з новими- І, УО?Лі\ВО, подемічікагл по .відисаенню .до дояігпс усталених уявлень про характер зовнішніх функцій буржуазної і соціалістичної деркав'.!, особливості ролі, елементів поліг:ічної системи і зовкімнього середовища У процесі формування Зовнішньої політики США і СРСР, вііютч::у роль КПРС у. формуванні радянської зовнішньої їіолітгки, співвідношення ролі законодавчої і виконавчої влад у формуванні американської зовяі'шіьої політики, формальну роль радянських зовнішньополітичних органів у формуванні політики СРСР, про класову суть видих органів влад;; і управління СРСР. І.какінець, наукова новг.зна визначаються вв^вгшяч j; вітчизняну- іст-зрико-ц^лвову науку новях термінів, а тако-т деяких раніше не використовуваних джерел і фактичного матеріалу, осягауто значне коло проблем, які ДО ЦЬОГО часу !'Є розроблялись ІСТОрЯК’0-!ф9В0Е'У0 І llC:V4 П9ЛІТИ-ко-юрндкчниг/и кзухгми або я вивчені у явно к«доетр?«-НІ мірі.
Проведена дослідження дало можливість авторові сформулювати і обгрунтувати висновки, які виносяться на захист:
- зовнішні функції держави СІНА, полягали у захисті національні»: інтересів, тоді як зовнішні функції держави СРСР - у захисті інтересів класу номенклатури; ••
- функції розширення і захисту національних інтересів США
здійснювались головкш чином'ненасильницькими засобами, а О.РСР-. - силовшії; ’ • ' ,
<" езошоційна демократизація американської політичної системи спрюїяа появі нових зовнішніх функцій США гуманітарного характеру, топі як такі функції у СРСР з"явшшся тільки після початку перебудови; ' .
~ участь у процесі формування. зовнішньої політики США. брали усі елеменп,и американської,політичної системи, у Радянському Союзі т тільки-комуністична партія в особі її центральних партійних органів;
- американське інтрасоці^тальне середовище, що визначато зов-нішш політику США, «формувалось не тільки елементами подітим-ної системи, але Я засобами масової інформації; воно формувалось такох під впливом громадських ідеалів і норм «/оралі;
- радянське інтрасоцізтальне середовище формувалось виключно класом номенклатури, який розробляв і впроваджував у життя ідеї,-зафіксовані у програмі комуністичної партії та інсіих партійних документах;
- екстрасоцізтальне середовища, яке впливало на характер ЗОВ-
НІШНЬОЇ ПОЛІТИК!. США І СРСР, (формувалось ГОЛОВНИМ ЧЧНОУ 301:-ні'ічіьою політиком двох надцеряав; ' ■
-'американська політлчиа система забезпечувала участь у Фор-
-13 -
мувашгі зовнішньої іголіткяя країни різноманітнім верства", населення; радянська політична система - тільки юіасові номенклатури;
у Сполучених Штатах створення, структурна. ло.буцоЕа і регламентація функціонування зоЕніакьополітіикик органів .держави здійсшвалнсь головним чином-на базі Конституції та законодавчих актів конгресу;
створення, структура, і функціонування зовнішньополітичний оргаціг радянської дерхави здійснювались вольовим рішенням центральних партійних органів;
принцип "розподілу влад", якім у СТА перетворюйся у систему "стримувань і протппаг*1 був реальнкм механізмом через яки.Ч на тільки захищались національні іяторасн країни, але :і забезпечувалась можливість різноманітним верствам суспільства здійснювати вплив на формування зовнішньої, політики; у Радянському'Союзі принцип "роьподілу влад" був відсутній, оскільки вся повнота влади концентрувалась у руках центральних партійних органів; .. ...
зовні ::ньополітїгта:;;і механізм формування і реалізації зовнішньої політик:! СііІА,включав як законодавчу, так і виконавчу гілка вяацк; в СРСР він вюяочав у перлу-чергу центральні партійні органи і в другу - державні зовиїзньополітичні органи, головним чином силові; ......
зовншіьоїтоліткчн'/ііі механізм СІМ за своєю внутрішньою організацією був угханізио?,’ державним, а за способом регламек-тації - «еханїзгом правовим; .. .
формування і реалізація:зовгі"шьої політик:! СРСР здійскюва-аксь поза Осковнкч законом.
Практичне значеній дисертації полягаз у тому, що результати; дослідження питань формування і реалізації зовнішньої політики США х СРСР, факти, що мають у ній місце, положення і висновки можуть бути використайі для вивчення механізму формування і реалізації зовнішньої політики взагалі,‘що може бути досить цінним у роботі зовніиньоіголітичних органів незалежної України, Це дослідження являє також інтерес для наукових працівників, студентів і всіх тих» хто цікавиться історією міжнародних відносин, формуванням і реалізацією зовнішньої політики.
АПГ05АЦТЯ РОБОТК. . _ • '
Основні положення і висновки дисертації були предметом.обговорення на наукових конференціях з проблем зовнішньої політики СІНА і СРСР. По темі дисертації автором опубліковані монографії, брошури, статті загальним обсягом більше ЗО друк.арк., читаються лекції для студентів юридичного факультету Київського університету. .. . .
СТРУКТУРА РОБОТГГ. ; . '
Дисертація склацазться із вступу, трьох-глав, висновків і бібліографії. ;
ВМІСТ РОБОТИ. • '
У порцій главі досліджуються зовнішні'Функції держав США і СРСР, які з наймеїгз розроблені суспільними науками. Зарубіші автори взагалі из дослідг-:ували. зовнішні функції держави, а вказують тільки на законодавчу, виконавчу і судову'функції, які з не'що ікав, нк основні форми здійснення функції держави.
Зовнішні функції, являючись діяльністю.РИНІ5Ї дар;;;ав:-; у нзаз-мовіднос’-шах з інтегмк державами, здійснюються постійно, міняючи форми діяльності язртвг. Тни держави, форма нравяіштя вкзначаюп.
. _ 15 - '
як внутрішні, так і зовнішні її функції, надають їм соціально-політичну визначеність, яка проявляється у практичнії! впутпіпгньо-ПОЛІТИЧНІЙ І ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ діяльності.
Внутрішні і зовнішні функції держави тісно взаємодіють і виступають як елементи єдиної системи. Згліїн’, що можуть відбуватися у змісті однієї із функцій держави, ведуть ДО ЗИІН І В ІІМІЙ фунКЦІЇ.
Виникнення у Сполучених Штатах громадянського суспільства, поява соціалістичної системи держав, розвал колоніальної системи вплинули на зміну зовнішніх функції! американської держави. 7 основі зовнішньої функції держави СІМ знаходився захист не вузько класових інтересів буржуазії, а інтересів всього американського суспільства та суспільств інших капіталістичних країн. Поскільки інтереси різних груп населення американського суспільства не завпеди-співпадали, то держава виступала як арбітр, аналізуючи, відбираючи і враховуючи ці інтереси і реалізовуючи їх як основні національні інтереси. . . ,
Формально основні™ принципом Радянського Союзу у відносинах із розвиненими капіталістичними країнами був принцип політики мирного співіснування, як форми класової боротьби на міжнародній арені. Практична реалізація цього принципу через зовишго політику переслідувала експорт революції. Тому найголовнішою зовнішньо*) функцією радянської деркави було звуження, і, навіть, знищення капіталістичної системи, намагання втягти Іллі і країни у соціалістичну систему господа гчваніїя, здійснити територіальну експансію і тйм самим встановити панування класу но?/енклатури у світовому масштабі.
Порівняльне дослідження зовнішніх Функцій «еркази С"!А і СГ-СР
дозволяє авторові зробити висновок, що вони у багатьох^випадках були діаметрально протилежними. ’ '
Форми реалізації зовнішніх функцій держав США і СРСР мало.,у чому відрізнялись. Еони поділяються на військові і мирні, яким відповідають війна і дипломатія. Між цими двома формами реалізації зовнішніх функцій держави існує тісний зв"язок, оскільки обидві ці форми мають одну і ту к основу, змінюють одна одну,
О ■
слугують одній меті- розширенню і зміцненню національних або класових позицій на міжнародній арені.
Діяльності .держави по реалізації зовнішніх функції підпорядковано роботу марле всізї системи її органів.'Але їх роль у реалізації тієї чи іншої зовнішньої функції не однакова. Одні з них безпосередньо беруть'участь у реалізації зовнішніх функцій, інші опосередковано.
Дипломатія, наприклад, здійснюється через органи зовнішніх зносин, форми діяльності яких проявляються у заключенні міжнародних договорів і угод, участі у роботі міжнародних організацій, веденні переговорів, обміні нотами, проведенні конгресів та конференцій, безпосередньому веденні переговорів, представництві всієї країни. Дипломатія може бути відкритою і тазмноа і з найвакливішим засобом у.здійсненні зовнішніх функцій держави.
Органи зовнішніх зносин поділяються на внутрішньодержавні і зарубіжні. У свою чергї? внутрішньодержавні органи діляться на конституційні, повноваження яких визначаються конституцією та конвенційні, повноваження яких випливають із міжнародних конвенцій. Норми міжнародного права, що встановлюються за допомогою дипломатії, також є важливим засобом досягнення зовнішньополітичних цілей тієї чи іншої держави.. -
Зарубіжні органи діляться на дипломатичні /посольство, консульство, мтсії, атташе, представництва при міжнародних організаціях/ і-недипломатичні /збройні сили, представшим з гкталь торгівлі, науки, техніки, культури/.
Дипломатична практика США. і СРСР свідчить, а о ойкдзі країні: використовували їх військову, економічну та науково-технічну могутність. Проте у період після другої світової війни наЗваялк-вішу роль у американській і радянській дипломатії відігравали політичні засоби, які <?• специфічним інструментом міжнародних г,тд-
НООПІ. '
Сполучені Штати використовували свій голітячяігЗ вплив на світовій арені для об’єднання всіх антикомуністичних сил у коаліцій, спрямовану проти Радянського Союзу та ііглкх соціалістична: країн; у свою чергу, Радянськії;-? Союз прагнув об"зднати всі антиімперіалістичні сили проти США'та ііетсс капі тая істотних країн. Як::;о африканська дипломатія підтримувала військово-економічне та політичне Посилення країн Спільного ринку-та Японії, вважаючи, що вони можуть стати силою, цо протистоїть Радянському Союзу, то радянська дипломатія прагнула об’єднати соціалістичні країна: у табір, що протистоїть імперіалістичному наступові, і залучити до цього протистояння країни,, цо звільнилися від колоніалізму, протиставити їх капіталістичний країнам. '
Важливим засобом як американської,' так і радянської дипломатії у досягненні вищезгаданих цілей було членство США і СРСР в 00Н та інших міянародапх організаціях, наявність їх представництв за рубежем.•Як американські, так і радянські посольства активно втручались у внутрігні справи інлих країн.
' Особливою 'Тюрмою дипломатії США і СРСР була робота n:>e»zoavx
осіб, їх зовнішньополітичних органів із представникамігзарубіжних держав, яких запродували нанести візит, чи самі відвідували інші країни. ІІід час таких зустрічей відбувався обмін думками і узгоджувалась політика з певних питань, досягались конкретні результати, що фіксувались у спільних комюніке та угоцах. ■
Нов®/ елементом американської дипломатії стали з 1975 р. щорічні зустрічі керівників семи розвинених капіталістичних країн, на яких окрім економічних питань розглядались питання і політичні. Радянська дипломатія використовувала політичні консультації з керівниками країн Варшавського Договору та країн Ради економічної взаємодопомога.
Засобом американської дипломатії був такоя відкритий виклад президентом чи ішюю посадовою особою погляду американського уряду на ті чи хішіі події у світі, цілей та намірів Сполучених Штатів на міяиародитй арені. Формою оприлюднення були прес-конференції, цсденні 'зустрічі іірее-секретарів із представникам/ пресі!, інтерв"ю, виступи по радіо та телебаченню. Така форма створювала образ віцкритості американської дипломатії, а тому її називали публічною дипломатіз». Вона давала можливість залучати до участі у зовнішньополітичному процесі широкі верстви населення, представляти американську зовнішню політику як вираження волі всього американського народу. •
Реаїздія радянського керівництва на ті чи інші події в світі викладалась у заявах Радянського уряду та ТАРС. Ю.В.Андропов вдавався до яаяв Генерального секретаря ЦК КПРС. Така форма підкреслювала таємничість і непередбачаність дій..радянського керівництва .відірваність радянських правлячих кіл від широких мас населення.
—19 -
Як американська, так і радянська дипломатії використовували для досягнення своїх цілей на міжнародній арені перех’овори. 'Практика їх ведення свідчить :до і СІМ, і СРСР вели їх з позиції скли, особливо стосовно один одного, а також і по відношенню до інших країн. Обидві країни прк веденні перег.-'Ч -ів вдавалися до різноманітних маніпуляцій та хитрощів: лтзмкоуз зз'’язувагаю питання, що обговорювалось з іншім, що не стояло на порядку денному переговорів. Сполучені Штати вдавалися до передачі інформації до преси з тим, щоб підкріпити свою позиці» громадською думкою, до посилань-на думку сенаторів і конгресменів, або ж ку. позицію обох палат конгресу вцілому.
Якіцо американські- політичні діячі спирали дипломатію на збройні сили і економічний потонціал Сполучених Штатів, тс радянські-головним чином на військовий потенціал СРСР. Не дивно, і;;о серед функцій Радянської держави військова форма зайлала надзвичайно місце в реалізації зовнішньої політики країни.
Військову форма зовнішньої функції-.як американської, так і радянської держави здійснювалась через такий інститут держави, як егг-;ія. Армія СИЛ здійсшзваяа захист не тільки американській; національних інтересів, але й усієї капіталістичної системи. Радянська армія захищала класові інтереси номенклатури, сяіі!с:ш-ючи поліцейські функції по відношенню до ішиих соціалістичних країн. Американський підхід у період після другої світової війни стосовно використання військової сили у ЗОВІїЬШІЛ політиці
постійно змінювався, чого не мокиа сказати стосовно радянського
о
підходу. •
Форг/.ами реалізації віЯсьі'ової скяи як засобу доерикаиської і радянської зовнішньої політик:: були війна, загроза витсоисгаяи,’
сили і устрашіть; потенційного ворога. Загроза використаціщ.-сили і устраміння у доеяі-наині гіовнішиьоіюлітичних цілей розглядалась у СШЛ і СРСР як важніший засіб забезпечення успіху 'Дипломатії. Отже, і аиеринанськр, і радянська військові сили здійснювали насильницьку і психолого-політичні функції у зовнішній політиці сіла і срср. ■ . - .
Окрім військової сили американська і радянська дипломатії спирались на економічну могутність своїх країн. У цьому відношенні американська, дипломатія перебувала у кращому становищі, аніж радянська. '
Вагомим засобом дипломатії Сполучених Штатів були багатомільярдні інвестиції американського капіталу за рубежем, експорт наукомістсьітх технологій, продуктів харчування, а також привілейоване становище американського долара на валютному ринку. Із-за економічної слабкості СРСР радянська дипломатія не могла широко користуватися подібними засобами.
Фетішіуват.і економічні фактори у зовнічщій політиці СРСР і США було б помилково. їх поведінка на міжнародній арені обумовлювалась не стільки економічними, скільки військово-політичними та ідеологічними факторами. Особливо це стосузться їх відносин з країнами "третього" світу. ' V ■'
Дослідивши систему механізмів впливу на формування 'зовнішньої політики Сполучених Штатів,.автор дійшов висновку, що вона повністю співпадає із політичною організацій американського суспільства, тоді ніс у Рйчя,,сько.\'.у Союзі нона співпадала частково.
Політична організація всякого суспільства'включає лише.матеріальні об"зкти: доржаву, політичні партії, різноманітні громадсько-політичні ой "єднання і спілки*. Політичні ідеї, погляди, ачей-
кя, що нерозривно пов"язалі із пояітичг.ти установа:,«і, катсріа--лізугачись в них, не перетворюються у."матеріальні" об'єкта, я тому не в влемвнтам;і політзчної організації суспільства. Але рони разом із елементами політичної організації створюють так зване інтрясоціетальпе середовище, яко формуй І "ОрМІ'іуС В,’Є політичне життя.
Інтрасоцізтальне середовище у якому формувьлне*. зовнішня політика СІНА складалось насамперед під впливом американській виборців, що з неоднорідні за своїм соціаяьно-’ідономічним станом. Найважливіший вплив на формування американської зовнішньої полії лої здійснювали у перліу чергу найзаможніші верстви американського населення. У періоди політичних криз суттєвий вплив па формування американської зовнішньої політики здійснював так званий "середній мас", що вкшочае американських фермерів, чиновників, інтелігенцію та значну частоту робітничого класу.
Замивим елементом американського інтрасоцізтального 'середовища, що впливали на формування американської зовнішньої політи-. • * .
ки були громадська думка, мораль та суспільні ідеали.
У -’іяому автор дійшов висновку, що інтрасоїхізтальке середовище, котре базувалося на демократичних принципах і загальнолюдських нормах моралі і етики формувало відповідну як внутрішню, таї', і зовнішню політику ОТА. '
Оскільки у Радянському Союзі існував, на думку автора, тоталітарно-феодальний комунізм, то він і визначав усе іптрасоці-тга-льн9 середовище у якому формувалась радянська зовнішня політика. Головною ознакою радянського тсЯалітаризму була поява у оуопіяь-стві нового пакуючого класу - номенклатура, тобто, полі тії, яка владарювала п усіх сферах :к>-т7я суспільс'ггз. 1с:;
готадітарно-феодального комунізму було мояливе із-за наявності' особливої організації - комуністичної партії, якій вдалося ідеологічно ноіК'ралізуі і.тл і до певної міри примирити із реальнім соціалізмом та його "цінностями” основну масу населення, мобілізувати соціальне захоплення цим значної частини робітників та сільській активістів, відсікти будь-яке інакшомислення, створити економічну і духовну пустелю.
Тоталітаризм у Радянському Союзі не передбачав ніякої опоаиції-ні легальної, ні прихованої, не допускав ніякого інакшомислення, ніяких відтінків у "червоному" світосгйійнятті. Він вимагав від громпдяп не пасивної, а активної покори, тобто усвідомлення свого духовного рабства як вищої форма "демократії”. Для тоталітаризму характерним е наявність елементів охлократії - стихійної влади ■ натовпу, де пануй.'Ь ікстинк, емоції, настрої. Охлократія - це спосіб життя, світогляд розгубленої людини, відчудяеної від власності результатів праці, влади. Звідси випливав і неповага до закону і до будь-якої влади, окрім влади "вождя”, на якого покладаються сподівання на усунення труднощів, економічного хаосу, загрози війни, на гарантію пайки хліба.
Радянська номенклатура проявляла глибоку ворожість до інших соціальних груп населення у середині країни, а такс#;, до зовнішнього світу, іншої соціально-економічної системи, як ворожої їй сили. Своєю замкненістю номенклатура породжувала змовницьке мислення, постійно перебувала у страсі за своз існування. Номенклатура прагнула до зростання свозї влади не тільки у Радянському Союзі, але їі за його межами. А досягти цього вона могла через експансію, поширення своєї влади л&.іизі країн». Коли номенклатура проголосувала 'за мету перемогу соціалізму у світовому масштабі, то вона
г.;.-! лг> на увазі встановлення своїх) світового напування. Розуміачд економічну відсталість і пеконкурентозлатність сг.очї соціально-економічної системи, номенклатура у зовнЬшій політиці робала . ставку на сіму. Звідси і! постійний силовий тиск у «іжзиро.щнпс відносинах та атомний -шантаж країн Заходу. Щоб вільно проводтги свою зовнішню політику номенклатура прагнула п-варити' сприятливе для себе інтрасоціетальке середовище. Наявність елементів охлократії у радянською суспільстві давала можливість класові номенклатури добиватися підтримки її внутрішньої і зовнішньої політики з боку значних мас робітничого класу, селянства і інтелігенції. Це завдання полегшувалось інформаційно» блокадою у Радянському Союзі, фальсифікацією соціально-економічніпс умов таття у країнах Заходу, постійним культуванням страху радянські®: людей перед "агресивними" намірами імперійлізи-у СІНА, Його прагненням розв"язати ядерну війну. .
У-роботі зроблено висновок про те, до радянське інтрзсоціета-льне середовище формувалося класом поченхяатурк, тобто воно мало -класовий характер і забезпечувало проведення експансіоністської зовнішньої політики і гонку озброєнь. Ка противагу СРСР американське іктрасоцівтзльне середовище формували не тільки елементи американської політичної системи, але Я громадські ідеали т норма коралі. У цьому криються коріння усізї зовнішньої політики Сполученій Штатів. Якщо радянська зоенгшія політика .гала класовий характер, та американська -національний. .
У роботі дсоліляено тако:?. вплив екстрг.соці стального со;;одовита на формування американської срадянської зовнішньої політики. Екстрасоцізтахьхе середо.В".щз ^оргАувклося під г.пл/дм'г й'іг.нішкьс'! політики як СІНА, так і СРСР, а такс1' -розвинених капіталістичних
країн та країн."третього" світу. Дослідивши характер зовнішньої політики США і СРСР у період після другої світової війни, автор дііі'нов висновку. що у виникненні "холодної" війни та її культивуванні винні були' обидві і.раїни. Являючись найактивнішими суботами міжнародник відносин Сполучені Штати і Радянський Союз , прагнули змінити у найбільш сприятливому для себе напрямку ек-страсоцьзтзльне середовище.'Тому вони постійно вели боротьбу за вплив на країни ''третього" світу, за спрямування їх соціально-економічного розвитку у вигідному .для себе напрямі. У свою чергу КраїІ-Ш "третього" світу через свою внутрішню і зовнішню політику впливали па формування екстрасоцізтального середовища, яке, у свою чергу, здійснювало випив на формування зовнішньої політики США і СРСР. Тому екстрасоцізтальне середовище не було статичним, воно постійно змінювалось. Якщо Сполучені Штати постійно пристосовували форми і методи проведення свозї ЗОВНІ’ШЬОЇ політики до змінюваного екстрасоцізтального'середовища, то формл і . методи зовнішньої політиків Рааднського Союзу залишалися незмінними. Автор роботи дійчіов висновку, що характер зовнішньої політики ША. і СРСР на буз простою реашіізю на екстрасоцізтальне середовище. Обидві країни прагнули впливати на розвиток екстра-соцізтального середовища у. вигідному для них напрямі.
У другій главі дисертації -досліджено політичний механізм формування зовнішньої політики США. і СРСР. . .
Найактивнішим чином на формування зовнішньої політики США і СРСР впливала сукупність досить складних внутрішніх чинників. Одні з них впливали на процес формування зовнішньої політики обох країн безпосередньо через їх політичну систему,..перті за все через державу,, інчіі через проміжкові ланки. Зокрема, о.'вииу.
із політичних факторів,-що впливав па формування і проведення зовнішньої політики як США, так і СРСР були зміни у соціально-класовій структурі їх суспільств. У Сполучених Штатах окрЬ. найзаможніших верств населення, які здійснювали основній зпя.ш на формування зовнішньої політики країни 3 інзп прошарки привносили з неї свої інтереси, здійснювали впл:.;в и- політичну систему.
Класові, соціальні сили, що здійсютть шіа на формування зовнішньої політики держав, діють через пезні громадсько-політичні організації, групи тиску, профспілки та ін'пі елементи іитрасоціетального середовиза. .
. Вивчення епліібу партій на формування зовліаньої політики американської і. радянської держав було одним з головних завдань автора дослідження.
Організуючою салою, що надавала і надаз можливість різп;г.« верствам населення США братк участь у формуванні і здійсненні зовнішньої політики країни, є американська двопартійна скстака. Основішя функціями буржуазних партій США 5: функція представництва інтересів певних верста населення; функція зз"язуючої ланки мі:-., різними верствами населення і державикч апаратом; функція засобу боротьби за державну владу; функція формування і проведення у киття політичного курсу в .інтересах певної частина населення та інші. . : ’
функція знаряддя боротьбі: буржуазних політгяшвс парті” СйА за державну владу проявляється' перл за все у висуненні канд.;да-тів на посаду президента, у оновленні правлячої еліти. Гсдов::'.;м
у діяльності консервативної і демократичної парті"; з завоювання і утршгіпія влади.
Діяльність політітснпс партій Оі'ІА регл'-/’.ггг.ту’?ть':;і т,: V:
девому, так і .на федеральному рівнях. У роботі досліджено гіор-матпвпо-уфсшові ск1?;:, цо регламентують діяльність політичних партія і зазначено, я»о т воло до підвищення їх стабільності і ефективності, зчіикввало Г; внутрішня організованість, розвивало правову базу для закріплення .двопартійної счстомч у структурі політичної організації американського суспільства.
- У дисертаційній роботі дано неоднозначну оцінку впливу рес-публііплської і демократичної партій т американське політичне життя. Діяльність парті? набула з&отлвого політико-чрццкчного аспекту, поскількя сутгаліп'цтво демократичної і республіканської вартій за т.'іацу стало одним із вирішальних чинників, що впливає на характер паїітико-правовах взаємовідносин президент:- г конгресам па практику застосування конституційних принципів і норм, що регулюють діяльність президенч’а і конгресу у питаннях зовнішньої політики і тлумачення цих норм Верховнім Судом.
Певне дистонціюваиня ЗОВНІШНЬОЇ політики ВІД (ТроблОЧ й.іут-ріганьої визначають специфічні форум участі парт і й адсрикансь кого суспільства у формуванні тих або інтах її аспектів.
Питання зовнішньої політики, як показав аналіз діяльності партій, ..займають важливе міоцз у їх взаємній боротьбі особливо піц час виборчих кампаній. Але зошпшьополітігчііу дгатформу висувають не партії, а їх кандидати, а партії лише підтримують її. ‘ ■. ' . ''
Автор роботи дійшов висновку, що суть двопартійної системи полягач у тому, що вона дас можливість американському суспільству уникати серйозних політичних криз, віціграо роль аиьтерна-‘гиви і про?!шаі-и у боротьбі за гічану між різиади групами з» ін-
тересами, підтримка мкр і спокій у суспільстві.
Структура республіканської і демократичної партій надзвичайно децентралізована, а тому їх роль у керівшгцтві органами законодавчої і виконавчої влади в незначною. Президент і зяконо -давці керуються у своїй діяльності не партіїш'лш програмами /вони відсутні/, гі вдасніа» розумінням тіпс чи іштх питань, політичними і економічними інтересами своїх виборців. . ’
Разом з тим автор звернув увагу ка те, ш.о у США вживалось заходів цяя посилення партійного впливу на законопачу і виконавчу гілки впади через встановлення контактів партійних фуьгшіоло-рів з обраними на посаду особами. Існування так званої "здобичі" державних адміністративних посад у результаті перемоги па президентських виборах, також давана можливість партійним', функціонера*', у випадку їх' призначення на високу державну посаду, брати безпосередню участь у вироблені і вті.-,,оіш у адття окремих зовні«шьогюлітичних програм. . •
У цілому ні демократичне., ні республіканська'партії не беруть безпосередньої участі у формуванні зовнішньої політика країни або у державному управлінні. їх функції зводились головним чином до залучення голосів виборців ьа- підтримку того або іншого кандидата- виборну посаду. '
К'<:,*у:іг'',тична партія Радянського Союзу партією, тобто громадською організацією, була номінально. Зона являлась однією із різновидностей державного механізму, точніше, владою, що трималася виключно іп насиллі. Зшедивши після захоплення влади у,
Росії поташно опозиційну партію - партію лівих есерів, комуністи знищували і спою партію. Поняття "партія" впокремлюз один ;ю.ягт!,чн’г1 рух,як'.'1 го,іул поряд з інгакми рухями і плазмодій з
Лвтор роботи ставив за мету дослід і:м ла стільки формальну організаційно-структурну побудову КГІРС - у цьому не було потреби, оскільки її структурна побудова відома широкому загаяу -скільки її 'вплив на формування радянської зовнішньої політики у порівняльному контексті з буржуазними партіями США.
Комуністична партія Радянського Союзу перетворила радянські органи законодавчої і виконавчої гілок влади у знаряддя боротьби за встановлення і зміцнення держави диктатури пролетаріату, а по суті, диктатури верхівки партії. Ієрархічні структури, величез-. ішй апарат, великі матеріальні ресурси перетворите партію, вірніше не саму партію, а її правлячу верхівку, у структуру номер один у всьому державному механізмі. .
До прийняття Конституції СРСР 1977 р. діяльність КПРС ніякими законодавчими актами не регулювавсь. У статті шостій Конституції КПРС йменувалась як "керіЕна і спрямовуюча сгла радянського суспільства", як "ядро" політичної системи, всіх дерканнях і громадській організацій, що постійно визначає "лінію внутрішньої і .зовнішньої 'політики" країни. Функції КПРС, що були закріплені Конституціє», були по суті функціями, що притаманні державі. .Зовнішнім проявом єдності вищих партійних і державних органів були так зєа-иі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР.,
Вищі державні органи законодавчої і виконавчої гілок"'вйапи СРСР - Верховна Рада, Рада Міністрів, Міністерства, а такоя судо-иі органи, органи прокуратура були всього-навсього продовженням центральних органів КПРС - Пленумів ЦК, Політбюро і Секретаріату ц:-с КПРС. На партійних з"їздах і конференціях визначалася генерапь-.шия .партії у внутрішній і зовнішній політиці, країни і обвра-:."'П члени Політбюро, Секретаріату 1\К і. ЦК КПРС,...
Центральні партійні органи мали монополію на формування кадрового складу вищих законодавчої і виконавчої гілок ая^ци.’Заміщення усіх посад у зовнішньополітичних органах здійснювалось рішенням, що приймалося відповідними центральними партійними органами. Формування місцевих органів влади і управління, супових органів, прокуратури також було номенклатурою відповідних партійних комітатів. .
Рішення як вищих центральних партійних органів, так і місцевих з будь-яких питань соціально-економічного і політичного
життя країни, а також вказівки партійних функціонерів, були' •' ’ . обов"язковими для виконання усіма як державними органами, так
і громадськими організаціями. Маючи свій аласшій апарат насилля, що у різні роки йменувався надзвичайна комісія, 0ДПУ.І1КВД,
ЩЗ, партія вдавалася стосовно непокірних чи інамнодумаючнх до і-
репресій.
Розгалужена.сітка партійних організацій з партійними комітетами, бюро, секретарями, завідуючими вівділаш, їх заступниками, інструкторами породила партійну еліту, яка за своїм соціальним і політичним становищем у ієрархічній номенклатурні? побуцові знаходилася на вищих східцях по відношенню до державних і господарських номенклатуршіків. У сукупності вони становили панівний клас радянського суспільства. .
У дисертації зазначається, то зовнішня політика країни вип-ливаз із внутрішньої політики панівного класу, вона є проявом на міжнародній арені суті політичного режиму країни. КПРС, Яме-нуючи себе партією робітничого класу, не захищала його інтереси. Вона служила не робітничому класові, а ідеї збереження влади номенклатури для продоввднпя у світовому масштабі комуністіїчію-
го експерименту, створення і зміцнення світової система .соціалізму, встановлення панування класу н'омонкяатурп у світово^ масштабі. . .
Комуністична партія чорпз свої центральні органи не тільки формувала зовнішню політику країни, але й безпосередньо здійснювала її у багатьох випадках. Теоретичне обгрунтування напрямів розвитку зовнішньої політики здійснювалось вождями та вищими партійними органами. Як основні напрями зовнішньої політики партії, так і форми і метода її реалізації були обгрунтовані і розроблені В.І.Леніним. "
Зовнішня політика, яку проводила комуністична партія, була нахабно-агресивною і лицемірною. Проводячи у середині країни політику, спрямовану на знищення націй, на міжнародній арені комуністична партія демонструвала підтримку права націй на самовизначення, вбачаючи у національно-визвольному русі свого союзника у боротьбі з країнами Заходу. Зовнішня політика партії, спираючись на марксистсько-ленінську ідеологію, служила'ідеї російської великодержавності. що дало можливість не тільки зберігати, й' розширяти територію імперії.
Аналіз матеріалу показує, що комуністична партія користувалася монопольним правом у-формуванні і реалізації радянської . зовнішньої політики. З цього монополізму вїшливала сильуа сторона радянської .зовнішньої політики - її плановість.
Шанування радянської зовнішньої .політики здійснювалось у ЦК КПРС, зокрема, у міжнародному, оборонному, ідеологічному, адміністративно-правовому та інших його відділах. Воно було- досить складним, багатоступеневим і орієнтувалося на .думки різноманітних номенклатурних кіл, у.перпіу чергу у Політбюро і апарат
•ті Секретаріату ЦК, і 'враховувало думки військово-промислового комплексу, КІШ, пропозиції міністерства закордонних справ, .міністерства зовнішньої торгівлі, міністерства зовнішніх ок'ономіа-нпх зв"язків та інших міністерств, і, гао особливо важливо, рішень партійних з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, а такочс керівників зарубіжних комуністичних і робітничих партія. Складність планування зовнішньої політики свідчить, що вона формувалась не за велінням якоїсь особи або групи осіб, а у відповідності із інтересами всього класу номенклатури. .
Автор роботи дій'иов висновку, 'до якщо буржуазні партії США лиме опосередковано могли впливати па формування американської зовнішньої політики, 'то КПРС користувалася монопольнім правом формування і,навіть, реалізації зовні- іьої політики СРСР,
.У роботі досліджено роль різноманітних громадських, релігійних та інших організацій і груп за інтересами у формуванні зовнішньої політики СіііА і СРСР, Автор дійшов висновку, що створення у Сполучених Штатах різноманітні»: організацій було добровільною справою громадян, в той час як у Радянському Союзі вони створювалися за ініціативою-партійних органів і членство в них було добровільно-примусовим. Процес виникнення і .функціонування різноманітних організацій визначав їх місце ві,повідно у американській і радянській політичнії} системах,а,значить, і їх роль У Формуванні зовнішньої політики СІІІА і СРСР.
У Радянському Соязі створювались і функціонували лиш ті громадські організації, що перебували під безпосереднім контролем і керівництвом партійних структур. У багатьох випадках такі організації були гібридом з ознаками дерздипої структури і громадської організації. їх діяльність, кадрові питания і фінанеу-
вання перебували під контролем апарату ЦК ЩРС. Такими організа-гижя були Радянський комітет солідарності з .країнами Азії і Африки, Всесоюзно агеїютво з авторськім прав та інші. Уся орга-нізбдійна робота в них велася апаратом спецфункціонерів, 'цо затверджувались па відповідні посади Секретаріатом ЦК КПРС. За кордоном вони підтримували зв"язки із спорідненими оргаиізант:ж, партіями і урядами, здійснювали фінансування їх діяльності, постачали зброю різноманітнім загонам національно-визвольного руху.
. Гібридом державної структури і громадської організації булі і радянські профспілки*. Посада, голів профспілкових комітетів у,сіх рівнів була номенклатурою відповідних партійних комітетів. Профспілки брали безпосередню участь у здійсненні радянської зовнішньої політики за вказівкою Політбюро або Секретаріату ЦК КПРС. Вони надавали фінансову та іншу підтримку зарубіжним профспілкам під час страйків. .
У роботі досліджено роль американських профспілок у формуванні зовнішньої політики США. Профспілки здійснювали свій вплив на формування американської зовнішньої політики, виділяючи певні оу-митро'ііей на підтримку гО' О або іншого кандидата на посаду президента та члена конгресу, закликапи своїх членів голосувати за лввнгх кандидатів на виборні посади. Керівники американських профспілок неодноразово були чл^намш делегацій США в 00Н. Створюючі: різноманітні центри та інститути у країнах "третього" світу, американські профспілки не тільки брали участь у формуванні, але й у реалізації зовнішньої політики Г"І!А. .
Специфічну роль у досягненні зовигішьополітотних цілей радянської ирмвнкчатурк відігравала руська православна церква, яка була поставлена під паргійиаЗ контроль через органи КДР. Па між-
народній арені вона захищала так звані загальнодемократичні лозунги комуністичної партії боротьби за мир, за розрядку міжнародної напруженості, намагалася впливати на поведінку зарубіжних церков у вигідному для партійного керівництва напрямі.
Особливу роль на формування американської зовнішньої політики відігравав притаманний тільки американській політичній системі інститут лоббі-.
Важливий вплив на формування американсккої близькосхідної політики здійснювали проізраїльське і сіонісгег-ке лоббі, а з 7С-х років і арабське. У роботі проаналізовано силу впливу цього лоббі протягом 60-8б-х років. .
Надзвичайно важливу роль у формуванні американської зовнішньої політики відіграють засоби масової інформації. У цілому, .ці Азов автор висновку, американські засоби масової інформації викону-'вади подвійну Функцію: повідом-лилчи про ті або інлі події у світі і ції уряду, воші впливали на формування громадської думки; у свою чергу громадська думка через засоби масової інформації виходила назовні і тим самим впливала на формування-і проведення зовнішньої політики країни. Здійснення цілеспрямованого впливу на громадську ,думку ускладнюзться тім, що американські засоби масової інформації на лише формально, ало Я фактично незалежні. .- •
Із монополії влади КПРС вішчмвала і Н монополія на засоби масової інформації. Усі газети, радіо-, і телебачення перебували під постійним-контролем і керівництвом з боку відповідних партійних комітетів. Матеріали стосовно зовмішпьополітичнтос питань надходили ли!ие по каьалах телеграфного агоаотва Радянського Союзу /ТАРО/ відповідним чином препаровані. За всі ром перебу-
вапіш КПРС ирв владі у радянських засобах масової інформації не було яоцного критичного матеріалу Г'ЧО ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ Раііянського Союзу. .6 підставі? твердити, що радянські засоби масової ііг^оркації були дієвим засобом формування такого іитрасо-цізтальиого середоввда, яке б спряяло зміцненню позицій панівного класу номенклатури.
У дисертаційній роботі досліджено вплив військово-промислового комплексу ка формування як американської, так і радянської зовнішньої політики. Авто;;' роботи визначив структуру військово-промислового комплексу обох країн, його функціонування. Специфічною особливістю радянського військово-промислового комплексу було функціонування його на правах тіньової економіки. йо"о успіхи базувались не на офіційних, а на секретних статтях бюджету країни. На його розвиток і функціонування виділялося стільки коштів і ресурсів, скільки він міг поглинути. Якщо радянський військово-промисловий комплекс був чітко окресленим утворенням, то американський не мав окреслених меж, він постійно змінювався і являв собою по суті неформальний союз підприємців, що були зв"язані з військовим бізнесом, з чиновниками державного апарату, а текст, різними інститутами і групами населення.
Інтереси американського військово-промислового комплексу не завжди співпадали з інтересами інших груп бізнесу і різних соціальних верств населення, що породжувало проткречність і. непослідовність у проведенні зовнішньої політики США в окремій регіонах. .
Аиаііз діяльності американського військово-промислового комплексу ,* його зв”язків із різними структурами законодавчої і виконавчої гілок •ппацп свідчить, ідо він був досить впливовою і від-
носію самостійною політичною силою. Велика фінансова могутніє??., спроможність впливати на стан економічної кои"пнктурц, по.чіп-.ч— ного клімату у всьому світі давала йому можливість вгдгграват:! особливу роль ири формуванні американської зовніи'ньої політик;!. Проте він здійснював вп,нив на формування зовнішньої поні'Г’лки СШЛ лютіє опосередковано.
Радянський військово-промисловий комплекс не відігравав нкоїсь самостійної ролі у формуванні зовнішньої політика.Радянського Союзу, поокільки його інтереси і інтереси праізллчої партійної верхівки повністю співпацалч, та й саіл він постійно перебував ні ц контролем і цорівн.іцтвом партійної аоменкіатурн. Запляки спільності інтересів*військової і партійної вагясівки було створено могутній військово-промисловий потенціал на який спнрачося радянське партійне керівництво у проведенні агрзс’и.влої експансіоністської ПОЛІТИКИ.
Радянський військово-промисловий комплекс почав проявляти самостійність і вплив на формування радянської зовнішньої політики у період пояпп "нового мі'слеїшя" у середовищі радянського і партійного керівництва, коли воно піжло на переговори із Сполу-Штатами ічоцо закят п.мЯ договорів про оОм&дашія стратегічних озйроянь і скорочення звкчяЛяях озброзіп, у бвропі. ВІН намагався нро'гсшятл ашрикано-рацянсьхому збшкеїшю г скороченню радянських ракетно-стратегічних і 'звичайна озброєнь.
У цілому, на думку автора, радянський військово-промисловий комплекс не зцгКснпваЕ самостійного впливу на формування радянської зовнішньої політики, хоча його окремі представники,.вхо-дячи до віщого політичного корівнпнтва країни, брали безпосередню участь па тільки у формуванні, але й у її роазізвці».
У третій главі на основі аналізу різноманітних докуйентів і практики діяльності зовнйшьополітглних органів ОТА. і СРСР досліджено державно-правовий механізм формування і практику реалізації зовнішньої політики двох країн.
Сукупність певним чином організованих і взаємодіючих держав-нет органів, и\о беруть постійну участь у процесі розроби.; і здійснення тих або інток зовнішньополітичних рішень становить зовнішньополітичний механізм. Якщо у Сполучених Штатах зовнішньополітичний механізм включав як законодавчий, так і виконавчий органи влади, то у Радянському Союзі, окрім вказаних■органів, він включав ще Я вищі партійці органи. ■
Зовнішньополітичний механізм держави США е головням структурним елементом політичного механізму зовнішніх зносин, найголовнішим інструментом забезпеченню зовнішньопод ітичню: потреб і інтересів американського суспільства, який за свозю внутрішньою організацією є механізмом державшім, а за способом регламентації - механізмом правовим. , ■
Зовнішньополітичний механізм СРСР, будучи головним інструментом забезпечення на міжнародній арені інтересів 'класу, номенклатури, за внутрішньою організацією був механізмом партійно-державним, а за способом регламентації - механізмом неправовом.'
Участь зовнішньополітичних*оргапів СРСР у формуванні' і проведенні зовнішньої політики не.була закріплена і. не регламентувалась пі конституцією, ні іншими законодавчими актами; вони функ-цгонуаата на основі практика, яка почала складатися відразу після захоплення влади в Росії комуністичною партіє». Розробка і прийняття зовиі'пньопопіткчнях рішень у Радянському Союзі здійснювались цгнтрачьнжт партіГипіми органам свавільно, тазино. і
досить вузьким катом номеиклатурників. Усунення населення піц участі у формуванні зовнішньої політики країни дозволяло панівному класові номенклатури проводити її методами, прі:та«з?!ін'м:! . тоталітарнім режимам. .
Поняття "формування і реалізація зовнішньої політики" співвідноситься з поняттям "держава". Держава виступав носієм суверенітету, з формою і механізмом, що забезпечуй проведення зовнішньої політики панівного класу.
Суверенітет держави, який означає її повнсанаддя у територіальних межах, у Радянському Союзі було узурповано комуністичною партією,.^ практично реалізовувався через діяльність оргачів і посадових осіб, що у'законодавчому порядку не зашди булл уповноважені виступати від імені держави.
•Зовнішньополітичнім! органами комуністичної партії були Політ-бюро і Секретаріат ЦК КПРС. Ці органи розробляли основні напрями зовнішньої політики Радянського Союзу і приймали рішення про шляхи і засоби її реалізації. Діяльність їх у законодавчому порядку не регламентувалась. Воші функціонували на основі практики, що склалася. Роль і сила впливу на формування зовнішньої політики того чи іншого члена Політбюро або ЦК КПРС, залежали від місця, яке він займав у ієрархічній структурі вищсї партійної номенклатури. .■
Конституція 1936 р. законодавчо оформила комуністичний тоталітарний псевдопарламоитаризм, існування якого було підтверджено і у Конституції 1977 р.
У відповідності з радянськими конституціями зовнішньополітичними органами країни були двопалатна Верховна Радо і Рада Міністрів, що складалася з величезної кількості міністерств і ві-
іІаЛвагляві'епшг оорсч них були міністерство закордонних справ, міністерство оборони, комітет державної безпеки, комітет із зошмньоекономіздкх зв'язків, міністерство ЗОВНІШНЬОЇ торгівлі. Через Лв^ІТІ'МНІ конституційні зовиішньоиочітіічні органи здійснювалася реалізація рішень, прийнятих центральними лартііЬ нмміг органам!:. •. ■
Існування радянських державша зовнішньополітичних органів необхідне було номенклатурі для маскування тоталітарної суті ре-кіму, для надання йому зобні'лніх Форм парламентаризм, схожій на ті, ідо існували у демократичних країнах Заходу.
• Формування Верховної Ради і Ради Міністрів здійснювалося під безпосереднім контролем і керівництвом ЦК'КПРС, ЦК КПРС встановлював строки проведення виборів до Верховних Рад СРСР, союзних
і автономній республік, а такоя місцевих Рад. Представництво у Верховній Раді СРСР. визначалось ЦК КПРС за партійною, соціально» національною, статевою і віковою ознаками. Кандидат у депутати до Верховної Ради СРСР затверджувався ЦК КПРС, і у списки для таємного голосування вносилося прізвище тільки одного кандидата. Депутати Верховної Ради формально входили до різних галузевих комісій, але вони не діяли. Формально Верховій. Рана складалася із двох палат - Ради Союзу і Ради Національностей, але засідання їх завади проходили спільно. ^
Голова Президії Верховної Ради, голови Раци Союзу і Ради національностей формально обиралися на сесії Верховної Вади за рекомендацією рани старійшин, а фактично вони були номенклатурою Політбюро, так само, як і посада Голови Ради Міністрів, керів-ш-ків міністерств і дортАвіпж комітетів. Заступники міністрів і гол і я чзргчаїчкгх ко'.'ітетів були номенклатурою Секретаріату .
__ -7. 'л
■_>. 1
■ЦК КПРС.
Президія Верховної Ради була органом но робочім, а понизиш, так само як і Рада Міністрів була розпорядчим і господарській органом. Реальнішії вищими законодавчими і вігконавчвди органа:тл влада країни були Політбюро і Секретаріат ЦК КПГС,
Відносини між Політбюро і Секретаріатом ЦК КПРС були досить специфічніш і складалися історично, і залежали від того, хто засідав у цих органах: обрані це за старого Генерального секретаря, чи ті, хто був обраний до Політбюро і Секретаріату ЦК КПРС за допомогою нового.
У Секрзтаріаті ЦК КПРС існувала визнана ієрархія. Тут був поділ на Секретарів, що були членами Політбюро, і Секретарів, цо туди не вгодили. Статус Секретарів ретельно враховувався ари прийнятті рішень, при/розсиланні документів, у організації їх побутових умов,'лікування і відпочинку, особистої охорони і т.
XII. ' ,
Виступи Генерального секретаря, або Секретаря, члена Політба-
ро ретельно готувалися не ’окремими особажі, індивідуально, а
І . усім апаратом ЦК КПРС. Апарат ЦК КПРС відігравав ваклнву роль
не лісне у підготовці впступіз,. але й у прийнятті рішень, підготовці заяв із зошшшьополітячши проблем. Він також був органом у якому генерувааися і. формувалися ідеї з проблем зоьні'ішьої
політика СРСР, які потім вшосилкоя Генеральним секретарем на війці партіґіні форумл - з"їзци, конференції, пленуми ЦК КПРС, і які після їх прийняття у вигляді рівень відповідних центральній ■ ’ ' '' ■ * паргг"п:і:с органгз ставали обов"язковташ д.ля виконання усіма,- с»з виключення як партійними, так і радянськими дврггавнгаіи і господарським органами усіх рілиітї.
Усі закони, укази або постанови формальних витих оргагіів влади і управління країни приймалися тільки за ріаанням вшці-ж партійних органів. Рішення про створення і структуру радянських зобїші-ньополітнчшіх органів приймалися відповідники вищими партійними органами. '
У роботі проаналізовано роль окремих деркіавнїіх зовнішньополітичних .організ у проведенні зовнішньої політики Радянського Союзу. НаЯвачливі.'иу роль -у цьому відігравало міністерство закордонних оправ,- яке формально .злі Зсотвало керівництво роботою радансь-кіос посольств, місій і представництв СРСР у міжнародній організаціях. . ■
Радянські посольства і представництва були дзеркалом спотами, яку вони представляли. Характерним для них була величезна кількість співробітників, по перебували у родинних стосунках із вігсо-копостаменами партійними або дерлавнщи функціонера^!. Послг&й; призначали, як правило, кадрових дипломатів. Ллє культивувалася .і практика призначення-посламл високопоставлених партійна фукнцт-
онерів, що було свозрідною винагородою за тривалу і сумлінну сл . ’ ' бу на відповідній номенклатурній посаді.
У роботі аналізуються методи роботи радянської дипломатії, . зазначається, що поведінка номенклатур:! на міжнародній арені досить часто була копі «аз її поведінки у середині країн:;. Автор аке.-лізув діяльність міністерства оборони і комітету державної безпеки на міжнародні!! арені, відзначаз специфічні ьятоди і форми реалізації цали органами .зозиіагаьополітачних партійних рівень.
На противагу СРСР формування і функціонування зовиіігньонолі-готнол) ^зхакіз%:у США визизяа?ться пере за все нормами Конституції, шо регламентують як сус5*«ктіз зовнішньополітичного мехаиіа-
му, так і їх компетенцію. Том/ при досліда.йкні функціонування зовнішньополітичного механізм/ автор грунтовно проаналізував основи Ного побудови і даерела діяльності. .
Конституція США відносить питання зовнішньої політики до компетенції федеральних- органів. Там,'де мова йде про зовнішньополітичні повнозаменяя федеральних органів, Конституція детально їх нэ рагдамептуз, а обмежується встановленням загальних управо-повноваі;ук>ч:« норм, їло стосуються зовнішньополітичної діяльності законодавчого і виконавчого органів.
У Конституції СМ немаз спеціальних £)озд;<їів про зовнішню вла^у, не вживається таке поняття'і в іігапх законодавчих актах. Поняття Зовнішньої вяадіі Я8ЛЯЗ з/щість зовнішньополітичної компетенції і зовнішньополітичної діяльності органів дер’кавп і матеріалізується у різного роду їх зовнішньополітичній діях, таких
як заключения міжнародних договорів і. угод, вирішеная -мігпіарадзіїч
і' .
проблем, підтр'Асаниі» диплочатичвпх зносин і т.ін. Зовнішня влада з зданим видом державної діяльності через яку забезпечується зв"язок даної надави з інацмк державами, а також міжнародними ■ * • ■ ' організаціями* .
Автор роботи дііішов.висновку, (40 НІ 'ІІЯЯХ0М буквального, ні шляхом розширеного тлумачення Основного’ закону йеїшчяиво визнач: іти реальні повноваження конгресу і президента у формуванні і проведенні ачеряканоької зовнішньої політики.
Керівником зовнішньої пожатию) СИІА $ президент, повноваження якого досить значні і весь час розширювались. Законодавча влада у реальні;! зовні'шііі політиці відіграє -.другорядну роль. Позбав-, леннії органів рзалізадії зовнішньої політики конгрес на може брати участі у повсякденній зовнічиі*! діяльності. Зиконевча в.лацз,
а не конгрес корпстузпоя і всіма джерелами інформації із зовнішньополітичних питань. При проведенні зовнішньої політики досить часто не.конгрес, а виконавча влаца виступала нооізм суверенітету деркав;;. Але з середини 70-х років конгрес почав вживати заходів, поД самому визначати'зовнішньополітичний курс країни. Тому говорити про самостійність виконавчої влади у формуванні і проведенні зовнішньої політики було 6 ПОМИЛКОВИМ. Конгрес США створював законодавчу базу для проведення зовнішньої, політики, здійснював контрольні функції СТОСОЕНО зовнішньо політичної діяльності виконавчої влади, забезпечував практичнії:; зв"язок політики внутрішньої із політикою зовнішньою. Конгрес, встановлюючи у законах про бюджет асигнування на озброзння, військову і економічну допомогу з"ру<3іяипм країнам, розвідку, дипломатичне представн'.іцтво і т. іи., обмез^уз «слиптості виконавчої влади маневрувати при здійсненні тих або інших зовні'ііиьополіг'ч-них акцій. Тим самим конгрес мд*е корегувати уряаовкй зовнішньополітичний курс. ; . .
• Проте на практиці вирішальні'повноваження перебувають у руках виконавчої влади. Посиленню .виконавчої влади сприяла, іктеїг сифікація -міжнародних зносин. Тому обсяг зовнішньополітичної
компетенції виконавчої влади визначається не стільки основним законом,скільки реальною політичною ситуацій. У сергдовтгді законодавців не завжди ісауч здніс.ть поглядів і підходів у вл-рім.іпі окрзмах зовнішньополітичних питань, і виконавча влада, буцучи б і.;:*. • у.с' і яьио», доправпозуз свої дії .'пвидкіг'.1; розвзтко". ПОЦІЙ І секретністтз 8в<С -.Ів. . .
Аналіз ■ііра“тн.!Сі Фор-г„'->’П'г'.я і -провченім таерчканської зов-нііхіьоі політики показуг, п.’.о коп^ос яе «крився із таким стопо-
віецєм. Протиборство двох гілок влади прпзводичо до яотуків компромісу, до поступок, і у кінцевому підсаку до спгзробгтн.ігггза.
У цілому конгрес корегував і модифікував пропонований вжопав-гог. владою зовиіакьополїтнчігЛ курс, вносячи до нього свої поправіє.;. Така діяльність конгресу базується на основних коі!СТчтуці!1ио-правовчх пркпцгпах Сій, а саме: федералізмі, контролі судовик органів за відповідністю нормовстановлюич'.'х актів конституції.
Окрім законодавчої • і виконавчої гілок влади аовні.'-'піьопаїіт::ч-пі шггакпя когуть бути у центрі увагч судо- 'і гілк;5 влад::. Зор-ховаи’і Суп; США моче ро гулювата повнов&чеїшя органі£ законо півчої і виконавчої'гілок вгада і • гза-змовідиосяш:- чіх и;глл. Пр:і формуванні і проведенні зовнішньої іюдіт’лк:: трн консг«туціл<іі гілкм впаця СІМ кають юшітіоть зділснаааг:) вілчз одаа па одігу і'тям самій відігравати роль стримуючого ччпч::ка.
Аналіз практики Формування зовнішньої по.»гі-тик:і Радянського Союзу покззуз, ічо виключну роль у цт-о^у відігравали: вгді каргій-иі органі;, а реалізація партійних зов!п-"і;-:ьопо>ііт:і>ш::х кас-і'нііоа здійснювалась як пар ті'йшли, так і дс-р:;явніг/чі зови іязьопо ч і тичаи-ми органами. Характерним у реалізації радянської зознггиьої політик;! була постійна і широка участь зіісгкопоотавлецпх партійна функціонерів, а ткко~: органів комітету дергзвиої безпеки та міністерства оборон:;.
У цілому лослііг.'ЗпН'Ч деркавно-праволого «ахакізчу ;Х-о'р*."'2ап:::і і реалізації зовнішньої політика Сполучених Штатів дато азгорозі мкетпвість зроЗиги висновок'про те,до зовцімаї-ополітгліга шіа,іа-т.чва напікала внкокапчіЗ вчаді. Проте вола зсич#; дія та у рейках законів, «о пр'л-Зчгл'/.с:, коигросо\\ Ялс^о :гх.а прагнула чілпі за і;: рї'.:!:2\::>, то ксигргс ч?р-зз кртіуггі -о::і;, с.-іс ч°ре?
— ЦЦ. —
судові органи змурував її діяти у певному напрямі. У свою чергу виконавча влада таколс зверталася до судовій органів, щоб змусити конгрес діяти у відповідності із чшшим законодавство?,'. Принцип розподілу влади у цілому забезпечував формування і проведення зовнішньої ’політики США у рамках Конституції та інших законодавчих актів в інтересах ке окремої групи або груп населення, а усієї американської суспільно-політичної і економічної системи. • .
Формування зовнішньої політики Радянського Союзу здійсіяова-лось виключно вищими партійнім:! органами, а її реалізація - як партійним:*, так і церяавкими зовншіьошміітичнши органами. Формування і реалізація зовнішньої політики СРСР здійснювались поза Основним законом в інтересах класу иоменктатуря.
У висновках підводяться підсумки дослідження, зазначається, що проведене автором дослідження маз теоретичне і практичне значення. ' '
Найва-шівіщш е висновок про те,-що зовнішні функції дзр-г.ав США. і СРСР постійно розширювались, і у багатьох випадках мали риси, притаманні будь-якому типові дерлаз. Поряд із традиційно класичними функціями ,• такти як функція по захисту сво.сї території, держава СШ. і СРСР виконували такок спашгТ’ічпі .зовпг’ші функції, притаманні тільки цим державам. Так, держава СРСР постійно здійснювала функції спрямовані на зміцнення існуючого суспільно-політичного ладу і соціалістичного способу виробництва; на розпалювання масової боротьби у капітглістичіпгх країнах; г-а підтр’кку мі-шародного робітничого і комуністичного руху та каціоиальао-вг.зсодьної боротьби_у країнах "третього" світу.
Державі США були притаманні функції по захисту її суспільно-політичного ладу, а також усізї капіталістичної системи господарювання. Якщо 'зовнішні функції держави СРСР були спрямовані на захист інтересів класу номенклатури, то зовнішні функції держави США - на захист .національних інтересів.
Важливим з висновок про те, що функції розширення і захисту сфери впливу національних інтересів СіИА зційснивались. головнім чином ненасилькицькіт методами, в той час як держава СРСР здійснювала свої зовнішні функції головням чином силовими методами.
Американська політична система, перебувь.нп у постійному русі, забезпечувала рівноправну учбс'.'Ь у Формуванні зовнішньої ■ .•*
’ Ч • ■
політкхч' країни різноманітнім верствам населення. Проте у окремі історичні періоди розвитку США певні сил;', об'єднуючись за інтересами, прагнули здійснити вагоміш:;!! вплив на формування американської зовнішньої політики. Але коли такий вплив проявлявся, то у американському суспільстві вішлкалк конфронтаційні ситуації і це змушувало державні структури при формуванні політики країни враховувати інтереси решти елементів американської політичної системи. От-?сЬ, політичний механізм формування американської зовнішньої політики був досить складним, багатоелементнім, динамічним, демократичнім і забезпечував формування американської зовнішньої політики, яка за своїм характером була не класозоз, а національною.
■ Політичного механізму формування радянської зовнішньої політики не існувало, оскільки радянська політична система включала
тільки КГІРС. Ііпі елвиснтк радянської ПОЛІТИЧНОЇ СПСТЄМ.Г - ЗЙКСМ, профспілки - створзовелл тільки сприятливо інтрасоцізтально середовище для діяльності комуні стікшої партії,, яка, виражаючи
інтерес;: панівного-класу номенклатур:*, проводила класову агресивно-експансіоністську зовкіян» політик/. '
Аналіз суті і структура зоваі’ішьодолйкчиж органів -СіііЛ і GPCP, а теко’ї систем праЯият-тя зовніяньоподіттггаих рішень дозволяє зробити такі важливі ияуйово-обгрунтоваиі. вг.сиовкй: у демократичні:* дерааві' СіііА. створення, структурна побудова і регламентація функціонування зовнішньополітичних органів здійснювались на основі Конституції та законодавчих актів конгресу; віща виконавча влада не могла самостійно створювати зовнішньополітичні структур:;; прийняття і реалізація зознітшьополітзчшіх рівень здіЯоігавалноь усіма зовніпшьололітччшаш органами; форми і «згоди діяльності зоЕнічшьополігачігіх органів СШ. грунтувались на правових і мораяьно-еткчннх кормах; .діяльність американських зовнішньополітичних органів була спрямована на захист національних інтересів СІМ. -
Створення і функціонування зовнішньополітичних органів радянської деркавя формально тек базувалися на Конституції СРСР та постановах радянського уряду, - еле фактично різдяпя про стзорз::-НЯ, структуру ЗОВНІ.'ІШЬОПОЛІТІІЧНИХ органів Пр'ІІ'ЛГЛ-’ІСЯ відповів»; :> мя центральнім'! партійнкмж органами; кадровий склад усіх зовнішньополітичних органів CPGP дув яочшклатуроя Політбоуо” і-Апарату ЦК КПРС; планування зовнішньої політики, прийняття різепь із питань зовнішньої політики здійснювались віпповіїзсдої центральна::: партійними органам::; проведення зови і тої коліттпс» дэрг'лз-hw.c; ортіали зді^сіковаппсь під ке^іи^атво».*. і контроле'.: ц-інт-ральпих ,от>гаиіз партії; діяльність радянських зовигиньодолітич-* . * • * них органі а була сиря\:отіа на захист класових інтерзсіз номенклатури на міжпрсдотій’ арені.
Оскільки і виконавча і законодавча гілки впади С31ІА діяли на
міжнародній арені в інтересах всього американського суспільства, то для них було характерним співробітництво і взазмна підтримка. Це проявлялось у тому, що конгрес, як правило, підтримував доктрини і програми зовнішньополітичної діяльності президентів, асигнуючи на 'їх рзазізаці» необхідні кошти, давав згоду.на 'заключения міжнародних договорів. У окремі періоди у стосунках мік законодавчою і виконавчою гілками’влади виникали протиріччя, які проявлялись у досить гострій формі,. але не призводили до конфронтації. ‘ ' .
Принцип "розподілу впвдя", перетворившись у систему "стримувань і противаги’', був не тільки-дійовим засобом захисту національних інтересів США-, але й реальнім механізмом через який різноманітні верстви американського' наоелення могли здійснювати вояка на аса американську зовнішню політику-.
Зараз в Україні 'іде процес політичного обновлення, удосконалюється коистатуці 2ионіовновв:ший -мзхааіза виробленая і приЛнэт-, тя зовнішньополітичних рішень. Він передбачав демократии? процедуру вибору зовнішньополітичної стратегії,- фор?.гування оборонного бюд-хету, затвердження гір;^гату міжнародного права як иорліл загальнолюдського буття: За цій умов необхідно використати досвід створеная і функціонування крацта демократичних інотптутіз і традицій, які виробило людство► і врахувати негативний досвід СРСР,
-Мі -список
опублікованих робіт по темі дисертації.
1. Боротьба народів країн Близького Сходу проти неоколоніалізм'.
К. .Знання, 1973 . ,
2.' ІІротт-і фальсифікації Воликого йовтия.- Український істо^ччішй
журнал, й 10,1975 ' .
3. Права і свободи у соціалістичному і буржуазному суспільстві.-' Біснпк І\ИЗГ. Юридичні науки, ?> 22,1981
4. Политика "открытия двергЛ" Египта.- Вопросы ново.’* п новейче"
история, й 27,1982. '
5/ Воекно-промьшіеиннй комплекс и его роль в формировании государственного аппарата, внешнепояцтичзакгас концепция США.-• • . » ■ ■
Проблемы правовецеїг.ія, 43, 1982
6. Держава і право в сучаснії* ідеологічні:! борАьбі. К..Знання,
1983 : : '
7. Піл імперіалістичним контролем,- Трибуна лектора, 7,1384
8. Роль законодавчого виконавчого та інхк орівнів і оргакігапі'*
СИА. у' формуванні Іяизькосхідної політтпп.- Зісшяе КЦУ. Юри-
* І
дачні неуки, У» 25,1984
9. Ліванські вузол. - Трибуна дзктора, й 6, 1986
10. Роль буржуазних партий США в политическом механізме вне’яндх
, ■ • 0Г ■ ......
. сноненіїЯ. - Проблеми правоведештя, .‘З 46, 1986
11. Процесс формирования я механизм осуічествяенгя пагетнка Й2А
Бшннвм Востоке. Деп. а ИШЮІЇ АП СССР й 27472 от 26ЛІ.КЄС.
12. Роль -поббі в політяшоц? і*н*анізмі формування політик:; £5ііА па Бл-;аько\;у Сході.- Вісник КЛУ.йркп'іЧні науіпі, .'327,1980
13. • Наукозд- несяро\гог.ніс?ь <5уркуазп>зс концепцій виняккгішя і
рдзглгку Радянської дзтоздл і прзва. - Віснкк ІОіУ.Йрі?уічні
науки, !і 28, 1987
14.Процес формирования и механизм осуществления политики США на Блпжнегл Востоке. - Новая ц новейшая история, 33,1987
15.Роль буржуазного государства в формировании я осуществлен:;;: внешней политик:! США,- Проблеми правоведения, .‘5 49,1980
16.Констктуційиі основи формування і Здійснення зовнішньої
політики США. К. .Знання, 1988 ,
17.Система "сдериек и противовесов" в механизме формирования и осуществления внешней политика США.- Проблемы правоведения,
Я 50, 1989 ' ' ■ . ■. .
18. Внешняя политика США: процесс формирования а механизм ооущс—
сталения. ::зд-во йрп КГУ, 1989 ■
19.Зовнішні функції сучасної буржуазної держави. - Вісник КДУ.
•Юридичні наук::, .'5 ЗІ, 1990 '
20.Влияние экстрасоцпетальноЯ .среды на формирование внешней политліа ОДА. - Новая и ноае!*гіая ::огор:-я, 30,1990
2І.Зовнгш:і функції дер::;авн США і засіб їх здійснення. - Проблеми правознавства, ії 51, 1990 ' : ...
22.Держава в політичній*організації радянського суспільства.-Вісник ХЦУ. Суспільно-політичні науки, $ 2,1991
23. Влияние іштрасоцкетальноК среда на форміїровішіе внепиэЧ политики США. - Вопросы новой н-нов0;1ііеЯ'история, 33,1992 ';
Зап. №908. тир. 100. ВП11 Київський університет*
. - * -./..і •
Киев. Б. Швьмеика, 14,
