АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Национально-государственное устройство Молдавии: политико-правовые проблемы Приднестровской МолдавскойРеспублики»
Одеський державний ушверситет 1м. Ы.Мечшкова Юридичний ¡нститут
На правах рукопису Шшкурова Тетина Володимнр]вна
Ыащонально-державний устрой Молдови: полггико-правов1 проблеми Првдшстровсько'1 МолдавськоТ Республики
Спещальшсть 12.00.01. - Теор1я та шторЫ держави \ права;
1стор1я полггичних 1 правових вчень; фшосо<|ля права.
АВТОРЕФЕРАТ
дасертацц на здобутга наукового ступени кандидата шридичиих наук
Одеса- 1996
Одеський державний ушверситет ¡м. Ы.Мечшкова Юридичний шститут
На правах рукопису Шшкурова Тетяна Володимир1вна
Нащонально-державний устрш Молдови: нолпико-мравов! проблеми Придтстровсько1 Молдавсько! Республики
Спещальшсть 12.00.01. -- Теор1я та ютор1я держави 1 права;
¡стор1я полггичних 1 правових вчень; ф'1Лоеоф1я права.
АВТОРЕФЕРАТ
дисертацй на здобуття паукового ступени кандидата юридичних наук
Одеса -- 1996
Дисертащею е рукопис.
Робота виконана на кафедр} теори та ¡сторп держави 1 права Одеського державного ушверситету 1'м. 1.1.Мечникова
Науковий кер1вник
Офщшш опоненти
Суриюв Олексш Васильевич,
доктор юридичних наук, у професор
3 ^ванов Володимир Макарович,
доктор юридичних наук, професор
ДолматоваНаталш 1вашвна,
кандидат юридичних наук, доцент
Провщна орган ¡з а ц ¡я — Академ1я внутр1шних справ Украши
Захист вщбудеться 29 листопада 1996 р. о 10 годиш на засщанш спещал1зовано1 ВченоТ ради Д. 05.01.08 при Одесько-му державному университет! ¡м. Ы.Мечшкова за адресою: 270058. м.Одеса, Французьский бульвар, 24/26, Юридичний шститут, ауд.№ 60.
3 дисертацшною роботою можна ознайомитися в б1блютещ Одеського державного ушверситету ¡м. Ы.Мечшкова
Автореферат роз1слано "28" жовтня 1996 р. Вчений секретар
спещашзовано1 вчено'1 ради — ^
кандидат юридичних наукт-"""""" ~){лХ
доцент <г Музиченко П.П.
Сучасне, життя бшылост1 краш свпгу проходить в умовах ршучого повороту людства до демократ
Повне розкршачення традицшних джерел сощально!' енергп i зщкриття нових привело до поглиблення та розширення ¡сторико-перетворювальних сощальних дш р1зних верств, виросла актившсть и а си людства в р1зних частинах зелено!' кулк Все це в бшыпосп цившзованих кра'ш привело до винесення обвинувального вирока готаштаризму. На полггичнш карт! евпу з'явились нов1 державш ут-зорення.
Нащональний та державний суверештет почав втшюватись в эиси народного суверештсгу. Найпопуляршшим полггико-юриднчним тринципом стае принцип правово!' держави, в основу якого кладутьея трава та свобода особи, асощацш вшьних людей, яю виникають на 1щетав1 !'х полггичних переконань, етшчноУ та регионально!" едносп.
Всяка форма придушення eтнiчниx та регюнальних рух!В, чим 5и вона не оправдувувалась, ршуче засуджуеться м1жнародньою демократичною епшьнотою.
Кожен народ незалежно в1д його чисельносл та плогщ його эосповсюдження визнаеться маючим право на свш полгтчний статус, на вщповщальний його бажанням та мр1ям еколопчний 1 ющально-культурний розвиток.
Становления сучасного геопол1тичного простору припускае 1раво кожного народу на визначення свое!' дохл, неприйняття його гацюнального \ терггор^ального придушення.
Нацюнально-державне самоврядування Придшстров'я на сусчас-тому еташ уявляе собою виключно актуальну проблему, тому що воно гиполопчне у контекеп подш, яи звертуються у зв'язку з кризою эадянськоУ федеращ!" та розпадом СРСР.
Розумшня того, що трапилось та трапляеться у Придтстров1!, зиявилось можливим з позицш, так звано!' конфлктологи - науки, пса вивчае процеси зникнення супердержав, територ1альна оргашзащя иких була визначена методами полличного волюнтаризму, без ураху-зання еттчних особливостей народов. Це стало можливим внаслщок деолопчного та збройного придушення опозици, культа репресш.
1ш11м чилим, заиълиьпуоаоьп чли^иршп щш^.ш .........^,---г
тина примарного благополучия, створювалась видиьисть безкорисноТ та непорушно! дружби народов.
Нацюналюгичпа свщомюгь екстремйггського сенсу пщгримувана певними власними структурами Молдови, знайшла свш вираз в нацюнал-кар'ериз\<п, в захоплешп кер!вних мюць у державному апаратг особами, яш не були до цього пщготовлеш ш за р1внем своГх знань та доевщу, ш за ознаками щеолопчно! та морально-етшчноТ зршостк
Методолопя та методика дослщження. Методолопчною основою цього дисертацшного дослщження с законодавчий та норматив-ний материал з державно-правових проблем.
В робот1 використаш метода шзнання: кторичний, формально-лопчний, конкретно-соцюлопчний 1 пор^вняльний, як1 застосовува-лись у куш та взаемодц, у зв'язку з там, що практично нема таких явищ, сутшсть яких можливо розкрити за допомогою тшьки одного методу.
Використовуючи щ методи, дисертант охарактеризував та проанатизував юторичш корш "Придшстровсько! проблеми", яка далеко не проста 1 з точки зору и" актуального зм1сту, 1 з точки зор) обставин и виникнеиня, основних еташв розвитку та перспектш розв'язання.
У данному випадку йдеться про так зваш ¡сторичш зв'язки. Дти бтьш повного та глибокого розумшня явища, яке нас щкавить, вели ке значения мають сиихронт зв'язки, яю дисертантом також бул! розглянуп в дисертаци.
Розробка проблеми. Якщо з ¡сгори держави та права Молдав] написана та опублнеована значна кьчыасть робгг р!зного р1вню - ел, наукових повщомлень та статтей в рвних зб!рниках до монографш т; докторських дисертацш, то про сучасний стан Придтстров1: лгсературних джерел поки що обмаль, не дивлячись на полггичну т; наукову актуальшеть проблеми.
Молдавська тема в ¿сторико-правовш лператур! завжди була н тшьки актуальною, але й дискусшною, оекшьки вона завжди виходи ла на радянсько-румунсыа вщношення, використовувалась дл р^зномаштних полггичних спекуляцш I далеко йдучих висновюв.
Значний внесок в розробку проблеми в ïï теоретичному та сторичному аспекй внесли таю вчеш як: О.МЛазарев, Н.А.Мохов, ).В.Ретда, О.В.Сурилов, М.В.Бабигунга та ш.
При щцготовц1 цього дисертащйного дослщження проанатзоват юботи, ЯК1 вщображають дискусшний характер проблеми: "3 icTopiï ¡оротьби радянсько'1 дипломата за визволення Бесарабп у 1918-1924 ip. -- Вчеш записки Молдавського фталу Академи наук СРСР, T. VI ccpifl ¡сторична). -- Державне видавництво Моддавп'. -- Кишишв, 1957; >улат ГЛ.", -- "10 poKiB Молдавсько'1 АРСР" -- Тирасполь - Балта ~ 934; Сурилов О.В.", Jcropia держави та права Молдавсько'1 PCP (1917959 pp.) -- видавництво "Картя молдовеняске" -- Кишишв -- 1963; 1астасюк H.П. Геопол1тичш основи виникнення й розвитку етшчних онфликпв (на приклад! Придшстровського репону), автореферат исертацп на пошукання вченого сгупеню кандидата }сторичних наук. - Санкт-Петербург, 1994 р.; Болдур A.J. - "Бесарабське питания". --"азета "Цара" - 17.03.92 р.; Ве^мерану П J. -- "Дещо про Tpaiicuicrpiio" ■ газета "Цара", 19.05.93 "На якому берез! Придшстров'я. - Мегаполк-кспрес. -- 1993 р., № 22 та i.
Практичне значении дисертащйного дослщжсння метиться у ому, що i його теоретичш узагальнення та висновки можуть бути икористаш у визначенш м1жнародно-правового стану ПМР, ïï стату-у у вщношеннях з ¡ншими державами та республжами СНД. 4атер1али nieï дисертаци можливо використати, як концептуальний [атер1ал у державно-правовш практищ ближнього та дальнього аруб1жжя, у правовой д1яльносп державних оргашв ПМР, в досконаленш ïx оргашзацШноУ системи.
Положения, висновки та рекомендаци сформульоваш в исертаци, можуть бути використоваш, як лекцшш курси в учбових акладах ПМР.
Апробащя роботи. Практичш, меггодолопчш та теоретичш пол-ження, ям м1стяться у дисертаци", висновки та пропозицп заслухаш а засщаннях кафедри держави та права, на науково-практичшй онферешщ професорсько-викладацького складу юридичного факуль-ету ПДКУ у 1996 p. i використаш у створенш спецкурсу з uieï про-леми. Результата дисертацшного дослщження вщображеш також на горшках зб1рника наукових праць юридичного шституту ОДУ
"Актуальш проблеми держави та права" (1995 р.) та науково-публщистичного журналу "Юридичний вюник Придшстров'я" (1996 р.) М.Тирасполь.
На 3axicT виносяться:
1. Теза про багатонащональний склад Молдавсько\" АРСР, де украшське населения складало бшышсть населення.
2. Молдавська АРСР и Молдавська PCP були створеш партшно-державними структурами СРСРта УкрашъкоГРСР на директивнш ochobî. На uieï ж ochobî склався ïx державний апарат.
3. Придшстровська Молдавська Республка с формою самовря-дування народа Придшстров'я, яка мае багатонащональний склад.
4. Придшстровська Молдавська Республка володае уама озна-ками державного утворення.
5. Придшстровська Молдавська Республка мае право самостшно виршувати свою долю, ¡снувати як незалежна держава або вступати у федеративш вцщошення з Молдовою, Украшою, Росшською Федеративною Республкою та вступати до складу СНД. Це найважливпис ршшшя може бути прийнято на ochobi вшьного волевиявлення народа Придшстров'я та члешв Федерацп, куда в1йде ПМР.
6. Придшстровська Молдавська Республка у своему прагненш до правово'1 держави надае cboïm громадянам, незалежно вщ нащональносп, однаков1 права та обов'язки.
Перша глава дисертаца присвячена щейним витокам та практищ радянсько'1 нащонально! пол1тики та радянського нацюнально-дер-жавного буддвництва, нащонально-державному самовизначенню, яке привело до створення МолдавськоУ abtohomhoï Радянсько'1 Республики, a noTÎM до воз'еднання молдавського народу та створення на цш основ! Молдавсько'1 PCP.
Цей сощалыю-полггичний процес недалекого минулого висвтпоеться в диссртацй' з позищй новггньоУ icropiï, доевщу ïï осганнк
pOKÎB.
Як вщомо, бшьш правильш висновки вщносно природа тих чи шших сощальних явищ можливо зробити тшьки з точки зору icropH4Hoï перспективи, з позидш тих наслщюв, яга викликага до житгя цими явищами.
Створення Молдавсько'1 АРСР проводилось на директивнш основ!, починаючи вщ форми цш республки як автономп i закшчуючи
визначеиням ïï меж, де виявились райони в бшьшосп росшсько-украшсью за нащональним складом населения. Внаслщок цього мол-давське населения тут складало мениисть.
Але при ^ctbopeimi Молдавсько"1 abtohomhoï Республ1ки прюритетне значения мав не нащональний i зовам не еконошчний та сощально-культурний принцип, а чисто полггичний момент. Украшщ в Молдавсько'1 АРСР складали 49,69% ïï населения, тобто вщносну бшышсть, а молдавани -- 31,56%.
На початку 20-30 pp. радянсью щеологи писали, що Молдавсь-ка АРСР була створена для пщвищення економ1чного та сощально-культурного значения найбихьш вщстало!' околищ колишньо'1 царсь-koï Pociï.
Самовизначення ПМР як багатонацюнального державного ут-ворення, таким чином, засновано на кторичнш традици, яка склалась у Придщстровг1.
Друга глава дисертацн присвячена розвитку державност! в Молдави — В1Д створення МАРСР до Молдавсько'1 PCP. Тут вщображеш ¡сторичш факти, даеться анализ полггичних помилок та насшдов цього.
Автор приходить до висновку, що цей процес був дуже супереч-ним в цшому спрямованим досягненню зовшшнеполгшчно!" мети.
Площа Молдавсько'1 АРСР складала 746 тисяч десятин, населения близько 170 тисяч чоловш. Особи молдавсько!' нащональносп складали 32% мешканщв МАРСР, украшщ -- 38%, особи îhuioï национально! належносп - 30 %.
Таким чином, переважну бшьннсть населения складали украшщ. Це пщгверджуе той факт, що при створенш МАРСР був врахований етщчний момент.
Радянська преса середини 20-х р. визнавала той факт, що Н1як на можливо назвати якусь i3 знову створёних радянських республш, де так заперечувались би основш принципи самовизначення наци, як Л1вобер1жжя Молдави' (Придшстров'я). Державний апарат МАРСР будувався на принципах адмшистративно-командно1' системи з влас-тивим ш бюрократизмом.
В робот! придшяеться значна увага сощально-економ1чному та политичному стану МАРСР.
Бесарабш, яка була окупована шоземною державою, була перетворена фактично у и колонпо.
Третья глава вщображуе процес розпаду СРСР, суверешзацн колишшх Радянських союзних республк, створення Союзу Незалеж-них Держав, яю виникли у единому правовому простор! в межах колишнього Радянського Союзу. Ця глава в основному присвячена сгвЪренню СНД та Придн1Стровсько'1 МолдавськоТ Республки. ПМР за етшчною ознакою уявляе собою типове багатонацюнальне держав-не утворення, де молдавани складають 39% населения. У политико-правовому обгрунтовуваш створення Придшсгровсько! Молдавсько'1 Республки зазначаеться, що першоосновою цього була вщеутшеть у Молдов1 стабшьносп за провиншепо Народного фронту, який став на шлях екстрем1зму, введения румунськоТ символки та дискримша-цшного мовного режиму, сепаратизму, що прив!в до розриву традицшних економ1чних зв'язюв Придшстров'я з УкраУною. Народ. ний фронт Модцови, запропонував перейменувати Молдову в Румунсь-ку Республку, а особам немолдавськох нацюнальносп ем1грувати з Молдови.
Найменування ПМР ~ "моддавською республикою" виявляс твер-дий нам1р зберегти нацюнальга особливосл та самотшсть молдавсько'1 частини населения Придшстровського репону, запоб1гти його повно'1 румушзаци.
Вказ1вка на географ'1чне положения республки призвана шдкреслити и багатонацюнальний характер. У заяв1 народних депутата вах р!вшв Придшстровського репону Верховшй Радо Молдови пщкреслювалось, що "усяи намагання насильницьких дш з боку Верховно! Ради та уряду Молдови будуть розцшюватися як втручан-ня у внутршип справи суверенно! держави з уама випливаючими наслщками. У ептьшй заяв1 ТимчасовоУ Верховно! Ради ПМР \ Тим-часового Комггету Гагаузсько! та Придшстровсько! республк зазна-чалось, що "при пщготовщ та проведенш тут вибор1в, призначених на 28 жовтня и 29 листопада 1990 р. у там часов! органи влади двох республк, з боку кер1вництва Молдови та н Народного фронту почаспшились загрози, тиск та груб! випади у вщношенш до лщер1в 1 до всього населения", "шдтримуючого нов1 республки". Щ д!г розцшювалися, "як спрямоваш на дестабшзацно громадсько-полггичних умов".
В цш заяЕМ м1стилось прохання до Верховно!" Ради 1 президента СРСР направити народних депутатов СРСР, як спосгер1гач1в за ходом вибор!в в ПМР.
Верховнсйо Радою ПМР прийнято "Декрет про державну владу Придшстровсько1 МРСР", згщно з яким Верховна Рада ПМР е и найвищим законадавчим та контрольним органом, який складаеться з двох палат: Ради Республики та Ради Национальностей. Главою дер-жави е президент республик. Уряд ПМР розглядасться як вищий ви-коиавно-роспорядчий орган.
Таким чином, в ПМР склався окремий державний мехашзм.
Автор ПрИХОДИТЬ ДО ВИСНОВКу, ЩО СТВОреННЯ ПрИДШСТрОВСЬК01 МолдавськоУ Республжи треба розглядати, як здшенений факт, який мае об'ективш ¡сторичш та софально-полггичт шдстави. Взаемовщносини м|ж ПМР та Молдовою можуть 1 повинш будувати-ся на договорнш основ1 м!ждержавного союзу в интересах збереження м1ж ними миру та гоидного сшвробтшцтва. Кордони, як1 роз'еднують щ держави, можуть \ повинш бути прозорими. Молдавський Феде-ральний Союз повинен бути визнаним членами СНД.
Звертаючись до подай недалекого минулого у ПридшстровТ, необхщно керуватись кторичною пам'ятью. Збройний конфл1кт у Придшстровг1 розглядасться кр1зь призму подш початку 40-х роюв двадцятого стор1ччя, коли цей репон зазнав военноУ окупащУ Румушею, яка була союзником птлеровськоУ ГерматУ, \ став об'ектом нацюналкггичних машпуляцш режиму Антонеску, з трапчними наслщками для народу. 1сторична пам'ять народу Придшстров'я, звер-нена до минулого: це депортащя, масов1 екзекуцн, конф1скаци, поп-рання гщносп особи, культ расизму, нацюналазму, зневажливого став-лення до життевих штереав людей шшоУ стшчноУ надежность Ощночне вщношення до того, що у тепершшй час вщбуваеться у Молдави, програмуеться перш за все кторичною пам'ятпо, спогадами про трапчш подо минулого. Сама ця пам'ять визначае вщношення народа Придшстров'я до пол1тичних ¡деалгв тепершшх лщер1в Молдови. 1сторичний доевщ Придшстров'я протестуе проти намагань його на-сильницькоУ румутзащУ, вдаграс ршучу роль у його полггичнш, юридичнш та военнш самооргашзащУ, що привело до "самопроголо-шення" ПридтстровськоУ МолдавськоУ Республжи. У цьому
"самопроголошсшп" народи Придшстров'я виразили свое розумшня власноУ нащональноТ гщносп, цшносп людини та громадянина, який прагне жити як особа у вшьному поэтичному та правовому поль
До самопроголошення ПМР привела цшносна гумаштарно-людська та просторово-часова оркнтащя. Спогади, ям живуть у пам'яп народа Придшстров'я про пода початку 40-х роив привели до непри-няття ними щей тепершппх лщер!в Модцови. Народ Придшстров'я не м1г 1 не може забути те, що ним вистраждано 1 залишило у його свщомосп глибокий слщ.
Поняття суверенносп сучасноУ Молдови, як \ шшс полггичне понятгя, не може бути зведено до абсолюту. Лопка суверенитету кожного народу, кожноУ краУни, держави передбачае врахування його коршних штереав, самопобуту, вщносноУ вщокремленосп в1д шших народов, нав!ть територ1ально йому близьких, для самозбереження, вщторгнення намагань його асимшяшУ, зникнення, як народу.
Сучасна теор!я суверештету вважае, що його суб'сктом е народ - поняття бшьш широке та об'емне, шж нац1я. Народ може складати-ся не з одно1, а з декшькох нащй, як! уявляють собою якусь м^жпащональну сдшсть, на основ: спшыюУ територй, економ1ЧИИх зв'язюв, псих1чного складу, ¡сторичноУ доль Саме у цьому контексп слщ розглядати народ Придшстров'я, його суверенность та право на власне самовизначення.
В коричному минулому народу Придшстров'я с багато тяжких сторшок, яю, зрозумшо, не вичерпуються роками румунськоУ окупаш'У. Це й роки громадянськоУ вшни - перюд р1зних перегишв та експериматв у економщь необгрунтованих сощальних чисток сталшських репресш \ т.ш. Але народ Придшстров'я збер1г себе як етшчну вщокремлешсть, нащонально-сощальний феномен, який сучасш полшпси змушеш поважати.
Настав час вщгворити ¡сторно народу Придшстров'я в повному обсяз1, з уама реагпями, юторцо, яка займала б свое мкце у просто-рово-часовому аспект!.
1стор1я ця звершилась не сама по собй не в повшй 1золяци. Вона виявила себе в моральних та полггичних щеалах, у таких категоргях 1 поняттях, як народ, нацюнальне та м1жнащональне самовизначення, нацюнальна та м1жнащональна державшсть, м]жнащональш союзи: федерация та конфедерация.
Етшчна спшьшсть, яку ми називаемо народом Придшстров'я — унжальна. Вона складаеться з нащадов р1зних нацш: молдаван, украшщв, росЦн, болгар, грсшв 1 т.ш. Кожна складова частина народа Придшстров'я у процеа социального сшлкування проявила риси, ш значною м^рою вщр1зняються вщ и нацюнальних предюв. Щ реаш! повинш вщображатися в поштичних процесах, яю вщбуваються у Придшстровг1 та обов'язково враховуватись при розв'язанш його долк У Придшсгровг! формуеться правова держава: створен} и" зако-нодавча основа, правоохоронш органи, арм1я, росте правова культура 'и населения, що заснована на розумшш сощальноУ цшносп особи. Все це незаперечш факти, яю не можна не враховувати.
Придшстровська Молдавська Республика - невелика держава, але и воля на самостшне ршгення свое! дол1 непохитна, що пцггверджуеться подаями остантх роюв. Взасмовщносини мЬк ПМР та Молдовою можуть I повинн'1 будуватися не на конфронтащУ, а на договорнш основ! м!Ждержавного союзу. Так1 вщношення можуть бути гоцдними для обох сгорш в галуз1 економжи, культури, у взаемному духовному збагачеш, у справ! миру та мирного ¡снування.
Розв'язання будь яких питань Придшстров'я 1 Молдови повинно бути засноване не на амбнцях полпгичних лщер1в екстрем!стськоУ спрямованносп, а на реальнш об'ективнш кто-ричнШ основ1, на свгговоУ практищ цившзованих м1жетн1чних вщносин, як1 б виключали застосування сили як аргументу. Тут полггичним лидерам слщ керуватися лопкою здорового гдузду, яка завжди кторична, тобто заснована на досвци минулого.
Протягом полуторав!кового перюду ¡сторп Придшстров'е входило до складу багатонацюнальноТ ХерсонськоУ губернп. На цш основ! склався ушкальний ментал1тет його народу - цшком чужий нащонально!" обмеженност!, тим чи шшим формам нащо-нальноУ амбщшзность
Св1Дом1сть народу Придшстров'я за своею природою бага-тонацюнальна. Вона ув1брала в себе кранц традици нацюнальних спшьностей Придшсгровського репону. Перед народом Придшстров'я стоУть проблема збереження духовних цшностей, накопичених його попередшми поколшнями.
В основ! нацюнального самовизначення народу Придшстров'я закладена його кторична самосвщомкть, яка вщображус
процеси становления цього народу, основш етапи його розвитку, радения на полпичному piBHi cboix iHTepecie, здийснення cboix спод1вань, мрш. Дсторична свщомють народу Придшстров'я с найважлившим елементом його полггичних реалш, ключом до розумшня причин його державного самовизначення, яке носить об'ективно обгрунтований характер, i яке не може не враховувати св1тове сусшльство.
«Самопроголошення» (самовизначення) ПМР носить не швидкоплинний, ситуативний характер. Воно е довгочасовим та стшким. Минуле, як вщомо, с ключом до розумшня TenepiuiHboro, a. TenepiuiHC неминуче веде до майбутнього. У цьому i виявляють-ся вишезгадаш довгочасшсть та спюасть.
Прагнення забути трапчш сторшки минулого, умовчати про сумну • пам'ять Трансшстрн Антонеску та його полггичних однодумщв не знаходять розумшня народу Придшстров'я.
Трагед1я багатонацюнального краю у роки його ¡ноземно? окупацп зве його народ до пол1тичноТ пильност1.
: Исторична самосвщомють народу Придшстров'я обслуговуе його етшчну самосвщомють. Досвщ минулого вписався в його актуальну полггичну актившеть, у його мораль, право та законо-
ДЭВСТВО, у розумШНЯ ТОГО, ЯК ПОВИННО буТИ, В го'ГОВШСТЬ
пожертвувати для цього yciM, не виключаючи життя, що i вияви-лось у добре вщомих придтстровських под1ях початку 90-х рок1в.
Jcropia та актуальна политика знаходяться у Ясному зв'язку. Досить глибоке та правильне розумшня nic'i политики можливо ТШЬКИ Kpi3 призму принципу историзму.
Постае питания: який р1вень едносп та р1зномаштносп ми можемо констатувати в icTopi'i Придшстров'я, бесарабськоУ Мол-дови та Румунц, враховуючи, що з aid точки зору багато пояснюсться у контекст1 проблеми, що нас щкавить.
1снуе едина лопка ¡сторичного руху незалежно вщ того, де, у якому periorn цей рух мае мюце.
JcTopifl визначаеться р1зномаштшстю тому закрема, що вона здшсшоеться у р1зних репональних умовах, яю накладують свш вщбиток i визначають особливосп розвитку навш. р1зних частин одного народу.
Румушя протягом bíkíb була у васалыюУ залежи о ctí вщ Гурци. Бесарабська Молдова у 1812 рощ увшшла до складу Pocii, > 1918 до 1949 р. вона входила до складу Румунй. Саме в цей перюд вона стае об'сктом и посиленоУ румушзаци. Повною Mipoio гут розгорнуло свою д1яльшсть товариство «Asra romana», зктившсть якого була спрямована до лйсвщащУ в БесарабП" 2лемент1в слов'янськоУ та шшоУ нерумунськоУ культури, мови, гтшчних особливостей, до максимального посилення УУ спшьносп j т.зв. Старим регатом, тобто з Румушею в и геополппчному rrpocTopi, яким bíh склався до першоУ cbítobo'í вшни. Цьому дуже сприяла м1гращя населения, як вона проходила у межах т.зв. Ве-пикоУ Румунй, тобто Румунй" у геопол1ТИчному npOCTOpi, яким bíh склався теля Трианонського мирного договору 1919, який 3aKpinHB перемогу Антанти над державами т.зв. ТроУстоУ згоди: Шмеччиною, Австро-Угорщиною та Typnicro. Тсриторш та населения Румунй' збшьшилось приблизно у 2,5 раза. У цей перюд ми cnocTepiraeMo зльот румунського великодержавного шовшгзму. Зароджуеться та дютас розвитку румунський фашизм, у форм1 розгулу кузистськоУ щеолопУ та зал1зногвардшського руху пщ превдодительством Kopueniy Зеля-Кодряну, встаиовлюеться коро-левська диктатура т.зв. Фронта нацюнального вщродження. Д1яльшсть цих полгалчних осередюв у звичайно оголтших формах виявляеться у багатонащональнш Eecapa6i'í. Румунський нацю-налЬм використовус також сум1жшсть Бесарабй' з Радянським Союзом, невизнання останшм приеднання Бесарабп до Румунй, дальшсть у Бесарабп КомушстичноУ парта, та шших Л1вих сил, режим надзвичайного стану тут, проведения т.зв. червоних дшв та íh.
Румушзащя Бесарабп ведеться i румунськими нацюнал-де-мократичними париями типу парти маршала Авереску, нацюнал-л1беральноУ партн В.Брайану, нацюнал-царашстськоУ napTii MaHiy та íh.
Вщвертий румушзаторський характер носив рух бесарабсь-кого скаутизму та передвоенноУ оргашзацп допризивноУ молод!.
Наприкшщ 30-х pokíb офщшне, а також публ1чне вживання нерумунськоУ мови було категорично заборонено пщ страхом адмппстративних покарань. J це у той час, коли нерумунське,
переважно украУнське, росшське, болгарське та шмецьке населения складало 60 вщсоэтов бесарабських мешканщв. Все це, зрозумшо, не могло не дати своУх наслщюв. Корш румунського фактору поглибшились у роки ДругоУ св1товоТ вшни, коли румушзащя Бесараб1У стала особливо гострою була зведена до р1вня агресивноУ полггики 1 пщкорена штересам птлер1вськоУ Шмеччини.
Румушзашя Бесарабп та румунський нацюнал1зм тут у 20-т1 - першш половин! 40-х рр. пустили глибою корш, лжвщащя яких виявилась неможливою. Румунсыа нащоналктичш рецидиви тут виявились з перших роюв РадянськоУ влади. Виявились вони у самих р1зних формах, але як правило, локал1зувались органами державноУ безпеки та внутр1шшх справ, прийняттям контрпропа-гандистських заход1в комушстичними партшними структурами.
3 кшця 80-х роюв носш румунського нацюнал1зму у бесарабських районах Молдови — т. зв. Народний Фронт Молдови, який стае на шлях брутального придушення некоршних нащональностей. Диапазон насильства був широким - вщ образ-ливих випад1в до розв'язання военних дш проти Придшстров'я з використанням важких вщцв озбросння. Вщповщною реакщао на це явище став вихщ Придшстров'я з складу Молдови та проголо-шення свого багатонацюнального демократичного правового державного утворення.
3 цього повинна зробити належш висновки м1жнародна ствдружшсть рциуче засудивщи агресивний нащонал1зм у Молдов1 надаючи допомогу Придшстров'ю в забезпеченш власноУ недоторканостк
1сторична пам'ять, тобто зд1бшсть до вщтворення минулого, розглядаеться як одна з фундаментальних властивостей, закладе-них у свщомкт! окремоУ людини 1 у свщомют1 суспшьства.
М1ж ктор1ею та тепершшм юнуе глибокий I р1зномаштний зв'язок. Тепершше може бути продовженням минулого, але може I протистояти йому. В тому \ в шшому випадках минуле часто е ключом до розкриття тепершнього, до розумшня його змюту. Уроки ¡стори вщвертають в!д полгшчних помилок, застернають вщ неправильного пщходу до справи забезпечення сощального
шру, вшьносп, стабшьност1 у суспшьств^ упевненосп у автршньому дш.
Вщтворення ¡стори Молдави у цшому вимагае включения у [ауковий обк уаеУ повноти документе, як1 вообразили б минуле Лолдави у всю повнол фактов, що мали м'юце протягом 70-ти >ок1в. Минуле Молдав1У необхщно вщображувати правдиво, на [рофесшному р1вн!, ор1етированому на глибоке проникнення в шнуле щеУ краУни. Йдеться у даному випаду не тшьки про лксацпо факт, а 1 про ¡х анал1з з позицш сучасноУ метадологп [¡знания. У корекци з позицш правда мають потребу не тшьки [ацюналктичш матер{али прорумунського сенсу, але й матер!али, [жерелом яких е радянсыи автори, вщображаючи молдавську [Шсшсть з позицш Ух партийность також чимало визначених уб'етив1змом.
У висновках стисло викладеш результата дисертацшного [ослщження, сформульоваш основш узагальнення та пропозица, до до юридичноУ I пол1Тично1 природи ПМР. Дисертант висказав :вою думку про перспективи об'еднання ПМР Молдови.
OcHOBHi положения диссертацн вщображеш у таких працях:
1. Советское национальное государство: проблема становления и ее решение // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1995. Вып. 2. -- С. 36—43.
2. Прошлое - ключ к пониманию настоящего // Юридический вестник Приднестровья. - 1996. - № 6. С. 3-4.
Nishkurova T.V. Moldavian State National System: political and legal problems of Dniester Moldavian Republic.
Manuscript
The dissertation for obtaining a scientific degree of the candidate of sciences (law) on the speciality 12.00.01 - theory and history of the state and the law; history of political and legal doctrines; philosophy of law. Academy of Domestic Affairs of the Ukraine. Kiev, 1996.
The main ideas, results and conclusions of the dissertation consist of bringing out the typical and specific signs of the formation of the state system of Moldova at the certain stages of its development. The main principles of the formation of DMR are revealed.
Нишкурова T.B. Национально-государственное устройство Молдавии: политико-правовые проблемы Приднестровской Молдавской Республики.
Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 -- Теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Академия внутренних дел Украины. Киев, 1996.
Основные идеи, результаты и выводы диссертации состоят в выявлении характерных и специфических признаков образования национально-государственного устройства Молдавии на определенных этапах ее развития. Раскрыты закономерности становления государственности ПМР.
Ключов! слова: "державний орган", "правовий статус державного органу", "Придшстровська Молдавська Республша".
