АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Право частной собственности граждан в гражданскомзаконодательстве Украины.»
^ с|ї Університет внутрішніх справ
О ^
О.
40 ' На правах руквпису
Чанкін Вадим Валерійович
" право приватної власності
ГРОМАДЯН В ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Спеціальність ■ 2.00.03 - «Цивільне право; сімейне право;
цивільний процед; міжнародне приватне право»
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків 1995
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. '
Науковий керівник - Заслужений діяч науки і техніки
• України, доктор юридичних наук
Я. М. Шевченко.
Офіційні опоненти - академік Академії правових наук ’ України, доктор юридичних наук,
професор О. А. ПІдопрнгора;
член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. В. Луць
Провідна організація - Українська державна юридична
• академія
Захист відбудеться « _____»________:_____ 1995 р. о_____год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради К. 02.24.01 в Університеті внутрішніх справ (310080, м.Харків, пр. 50-річчн СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ. .
. * ' ‘ * ' ' ' ' •
Автореферат розісланий «____________________»_;____1995 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради
Кириченко B.G.
Актуальність дослідження. Зміна соціально-економічних умои житія суспільств е, безперечно, провідною рисою сьогодення. Внаслідок цього пшидкий розпиток екоцоміКИ потребує ефективних нршюшіх засобі» її регулювання.
Економіка ця грунтується перш :іа все на нових відносинах власності. Зростає приватний сектор, приватніособа позбавилась обмежень щодо кола своїх споживчих інтересів ¡активно залучається до сфери підприємництва, торгівлі, фінансів, виробництва.
За таких умов старі уявлення про невиробничий характер індивідуальної власності стають на перешкоді підприємницькому духу сучасності, гальмують прояви ініціативності громадян.
Нагальною по требою crac стороння цілісного інституту права приватної власності, який суттєво відрізнятиметься від відповідних уявлень про зазначене право в минулому.
Це й зумовлює актуальність нашого дослідження. Повноцінне функціонування названого інституту дозволить кожній лю * м í і і відчути себе органічною частиною нинішньої розбудови суспільства нової якості. Майнові інтереси громадян захищатимуться законом, і тоді можна сподіватися на стабільність усього громадянського суспільства, па то, що реформи ие припиняться.
У незалежній державі людина повинна відчувати себе вільною. А тому неписаним законом є відстоювання на кожному кроці людської особистості, захист її свободи. До складових індивідуальної свободи слід віднести поряд з іншими і право мати майно у приватній власності. Людина повинна бути впевнена, що це право є священним і недоторканим та захищається державою і законом. Цьому і служить інститут права приватної власності в цивільному праві.
Законодавство України не визначає поняття права приватної власності, і тому можна сміливо стверджувати, що наукова розробка цього поняття є вимогою сьогодення. Господарська й судова практика, нормотворення потребують чітко визначених законом уявлень про право приватної власності.
З
Треба мати lin увазі ту обставину, що проблеми прана приватної власності громадин були недостатньо розроблені правовою наукою. Пріоритет державної (|>орми власності зумовив і пріоритет р<$іробкіі питань прана державної иласпосгі а науці.
" і Іайбільш повне індивідуальне майнове право - право особистої власності - розглядалося доктриною цивільного права виключно як право .невиробничого характеру, яке обслуговує споживчі потреби громадян. Тому найгрунтовпіїні дослідження прана особистої иласпосгі по можуть охопити проблему права власності громадян у цілому.
До праць, що u тій чи іншій мірі торкалися права иласпосгі громадян, належать такі Класичні твори радянського періоду як «Право особистої власності громадян СРСР» і «Право особистої власності» P.O. Халфіиої, «Право особистої власності громадян» Л.ІО. Кабалкіна, «Основні проблеми права особистої власності громадян у період побудови комунізму u СРСР» В.Ф. Маслова, «Особисга власність у цивільному праві» О.О. Єрошенко.1
Проте треба мати на увазі, що історія « руська го» права власності, за влучним виразом К. Побсдоносцева, нараховує більше двох століть.2 Тому ми повинні звертатися до великого за обсягом матеріалу. Серед провідних науковців дорадяпських часів, що торкалися цісї теми, слід особливо відзначиш таких авторів, як С. Муромцев, М. Владимирський-Вудапов, П. Чубипський, ІО. Гам-баров, Г. Шершеневич, Є. Васьковськип, Л. Гольмстоп, Д. Грімм,
Н. Перетерський.
Найсучасніші погляди ачсних-цинілісгів стосовно цісї проблеми в переважній більшості випадків відображені у журнальних статтях, підручниках.- Треба особливо виділити змістовні праці
1 Халфина Р. О. Право личной собственности граждан СССР. - М., 195.'); Халфп-наР.О. Право личной собственности. - М., 1964; КаболкішЛ. ІО. Лігшая собственность в гражданском пране. • М.,'1967; Прошсико Л. Л. Личная собственность її гражданском праве. - М.і 1977; Маслов В.Ф. Основные проблеми личной собственности в период ітроительства коммунизма в СССР. • Харьков, 1960.
1 Вій пише; «Поіштти про поипс прало власності па землю з'явилося й визначилося ТІЛЬКИтоді, коли службову повинність було ЗІШТО здворянства жалуваною грамотою Петра Ш та Єкатерини II, а після цього з'явилося іе вігшачеппн, яке ми зустрічаємо у діючому законодаистиі (ст. 420 Цин. Зак.)». Діш.: Победоносцев К. Курс гражданского права. Ч. 1. Вотчинные права. - СПб., Ш96. - С. 138.
Тут і далі літературні джерела наводяться мовою виданий.
C.С. Алексєєва, М.Д. Єгорова, O.A. Пушкіни, Є.О. Сухапова, ІО.К. Толстого, що роблять відчутий нносок у вивчення права приватної власності.
Існують що й дисертаційні праці, якістевішм чином торкаються даної проблеми. Наприклад, роботи Т.І. .Хмельової «Об'єкти права особистої власності в СТСР», 11.1. Солов'мнепко «Правові форми індивідуальної власності громадян в соціалістичних країнах Європи», С.Л. Макісва «Пі)аво особистої власностей СРСР».3
Ма особливу увагу заслуговує дуже змістовна праця А.Л. Іванова «Право власності й товарно-грошові відносини».'4
Слід відзначити, що в Україні питання права власності ос . лніми роками знаходяться у центрі уваги провідних науковців- цивілістів. Велике місце вони посідали у робоч і науково-прак тичної конференції «Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України», яка відбулася в Києві 20-21 травня 1993 р.5 Вийшла з друку праця колективу науковців відділу цивільного ¡трудового права Інституту держави і права ЛИ України «Власник і право власності».0
Можна констатувати, що сучасні роботи поки що не дакуч у повній мірі комплексного аналізу саме права приватної власності. Це право виступає у відповідних дослідженнях лише як складова частина права власності взагалі.
Необхідність вивчення права приватної власності громадян (тобто визначення самого поняття вирішення комплексу спеціальних питань цього права) викликана двома факторами. Умовно поділимо їх на внутрішній та зовнішній. Зовнішній полягає у впливі ринкової економіки. Не викликає сумнівів, що приватна особа відчує себе органічною частиною ринку тільки за умов відповідного врегулювання сфери її майнових інтересів. Інститут права приватної власності якраз і «обслуговує» ці інтереси.
3 Див.: Хмелена Т.Н. Объекты права личной собственности в СССР. - Саратов, 1986; Солові.яненко Н.И. Правовые проблеми индивидуальной собственности граждан в социалистических странах Европы. - М., 1906;Макиев С.А. Праио личной собственности в СССР. - Д., 1900.
* Иванов Л.Л. Право собственности и товарно-денежные отношении. - Л., 1991.
3 Див.: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-прак пгіг. -•, конференції
«Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України» (20 • 21 травня 1993 р. -К., 1993. ■
л Шевченко Я. М. та ін. Власник і право власності. - К., 199-1.
Стосовно фактора внутрішнього треба сказати, що право приватної власності с ключовим у сисгсмі речових прав. Тому закономірним с висновок, що від доскЬналості функціонування пр<Ат приватної власності залежить в значній мірі доля вітчизняного цивільного права за нових форм економічного життя.
Метою дослідження с розробка системи поглядів, яка уможливить підхіддо права приватної власності як до цілісного інституту цивільного права в сучасних умовах.
Усе викладене дозволяє сформулювати завдання даної дисертації, до яких належить:
а) з'ясування сучасного стану існування права приватної власності громадян та його врегулювання за допомогою діючих норм цивільного права і комплексних нормативних актів;
б) розгляд легального поняті права приватної власності громадян і конструювання йогс науково досконалого варіанту, керуючись принципом спадкоємності в праві;
в) вироблення рекомендацій щодо формулювання норм цивільного права, які регулюють відносини приватної власності громадян.
Методологічною основою дослідження є визнання пріоритету розвитку приватної форми власності як необхідної умови формування вільної людини в громадянському суспільстві нової формації. У цьому аспекті важливим с також відображення правовими нормами реальних економічних стосунків, які складають підпалини права приватної власності громадян.
Об'єктом дослідження є комплекс правосгосунків, що виникають на основі законодавства про приватну власність громадян, та теоретичні основи формування відповідного інституту в цивільному праві. ,
Представлена дисертація — одне з перших самостійних монографічних досліджень інституту права приватної власності громадян у вітчизняному цивільному праві в умовах переходу до ринкової економіки, де здійснено комплексну теоретичну розробку проблем права приватної власності в Україні.
Наукова новизна роботи, крім того, полягає у слідуючому:
' - реалізована спроба дати наукове визначення поня ття права приватної власності громадян;
- створена і запропонована гіпотеза про існування органічного зв'язку між типом суспільної системи і домінуючою ([юрмою власності у правовій доктрині;
- з’ясовується і теоретично обгрунтовується роль. і місце приватної власності громадян у механізмі ци&ілько-нравового регулювання;
- комплексно досліджено проблеми, які виникають у процесі реалізації права приватної власності в підприємництві.
Відповідно па захист ііииосяться такі найбільш суттєві положення та практичні рекомендації:
- необхідність підмови від поняті «прано колективи*.' власності», як нсевдоформи права власності у сучасному праворегулювапні;
- необхідність усунення твердження про рівноправність форм права власності зі спеціальних нормативних актів;
- формулювання поняті прана приватної власності у цивільному законодавстві як права володіння, користування і розпорядження майном при умові, що йога здійснення не заважає суспільним інтересам і служить цілям розвитку суспільства;
- розуміння права приватної власності в механізмі цивільно-
правового регулювання як юридичної форми, що є результатом врегулювання законом (об'єктивне право) суспільних взаємин приватних осіб щодо майна; ,
- необхідність упровадження в текст нового Цивільного кодексу и інших нормативних актів конструкції «приватна особа» замість «громадянин (фізична особа)»;
- піднесення підприємця до числа окремих суб’єктів цивільного права;
- включення прана індипідуальної власності на землю до предмету регулювання цивільного права;
- правове регулювання діяльності селянського (фермерського) господарства запропоновано базувати на тому, що організаційно-правовою формою цього господарського утворення, з погляду цивільного права, є приватне підприємство, яке грунтується на приватній власності голови господарства на земельну ділянку, або господарське товариство (у разі заснування його колективом громадян); .
- до об'сктіп права приватної .власності громадин у галузі підприємницької діяльності, крім акцій, інших цінних напорів, грошових коштів, засобів виробництва, які зазначено в законі, тр©ба віднести також підприємства (тим самим обгрунтовується висновок, ідо підприємство, як об'єкт права приватної власності, має бути включеним до відповідної сгатгі Цивільного кодексу України);
- визначається спеціально юридичне поняті грошових коштів у цивільному праві у такому вигляді» «грошові кошти - це номінальний вираз суми майнових прав»;
- на основі системно-функціонального аналізу право власності на майно підприємства, по,,лпе йому учасниками, а також отримано внаслідок його діяльності або набуте па інших підставах, по заборонених законом, розглядається як належне самому підприємству;
- вивчення економічних і пр<' ових тенденцій розвитку України, інших держав СНДта східно-європейських країн дозволяє автору дійти висновку, що юридичною формою відокремлення майнових інтересів приватних осіб у товаристві, а також на колективному підприємстві є: для учасників товариства - право приватної власності на вклад (частку) в майні товариства, обмежене майновими інтересами самого товариства, що ж стосується працівників колективного підприємства - це право володіння і користування вкладом у майні колективного підприємства (якщо його визначено);7
- із Закону України «Про підприємства» від 27 березня 1991 року пропонується вилучити визначення «індивідуально підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно її праці» та «сімейне підприємство», як невідгіовідаючі існуючій практиці та діючому законодавству, оскільки сім'я не є суб'єктом підприємницької діяльності;
- право приватної власності фізичної особи пропонується розглядати у межах теорії стадій розвитку суб'єктивних прав: у статичному виглйді воно - це загальний стан, можливість приватної особи в будь-якому разі реалізувати свої права щодо власного майна, 1 тільки на підставі юридичних фактів право приватної власності особи переходить із статичного до динамічного стану, до стадії правовідносин власності;
7 Ст. 23 Закону України «Про власність».
- ст. 159 проекту Цивільного кодексу «Підстави виникнення прана власності» запропоновано доповнити часгиноютакого змісту» «Право власності на майно і доходи може набувагись у процесі здійснення підприємницької ДІЯЛЬНОСТІ"
- внесені ще деякі пропозиції по вдосконаленню Цивільного кодексу України, Законів України «Про власіГїсть» та «Про підприємства», Земельного кодексу України.
Наукове та практичне значения дисертаційного дослідження та сформульованих висноїжів та пропозицій поля гас втому, що їх втілення повинно сприяти посиленню наукових засад удосконалення процесу реалізації майнових прав приватних осіб.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася па республіканських науково-практичних конференціях:
- Республіканська науково-практична конференція «Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України» (Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ, 1992 р.);
- Республіканська науково-практична конференція «Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України» (Інститутдержави і права НАН України, м. Київ, 1993 р.);
- Республіканська науково-практична конференція «Правова система України: теорія і практика» (Інститут держави і права НЛН України, м. Київ, 1993 р.).
Основні положення та висновки дисертації викладені також в опублікованих роботах. Результати дослідження використовувалися під час підготовки деяких нормативних актів, при консультуванні практичних працівників, у роботі господарських товариств і банків при наданні їм юридичної допомоги та в їх комерційній діяльності.
Структура роботі?. Дисертація складається із вступної частини, двох розділів та переліку літератури.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ .
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються предмет і мета дослідження, методологічна і теоретична основи та наукова новизна дисертації, а такожнауково-практичне значення й основні положення, що виносяться на захист.
В. першому параграфі першого розділу «Праш^,.приватної власності» викладається методологічна база дослідження. Автор додержується таких принципів розгляду матеріалу, як пріоритет
розви'гку приватної форми власності- над іншими, законність при-' дбання права приватної власності, об'єктивність. За умов сьогодення межа між законними та незаконними засобами придбання права приватної власності не дуже чітка. Величезна маса грошей, які вийшли з-ііід контролю держави, уможливлює зловживання в середовищі економічної злочинності, розви ток корупції в державному апараті, і Іа цьому тлі сфера приватизації державного майна crac незахищепою від злочинних елементів та корумпованих кланів. Тому й повинні цивільно-правові засоби придбання прав па майно надавати можливості врегулювання иайтопших нюансів. Цьому також служить інститут права приватної власності.
Норми про право приватної власності в законі повинні відповідати нормам реального життя. Інакше кажучи, треба, щоб зміст права приватної власності максимально відображав реальності сучасного життя в сфері майнові«“ нрав громадян. Право приватної власності мас змінюватися поруч із потребами життя нашого століття. ’
У параграфі велику увагу приділено історії права приватної власності. Автор спробував, так би мовити, викласти найсучасніший погляд на ісгорію питання, позбавившись будь-яких ідеологічних міркувань, звертаючись до римського права, дорадяпськоі'о і радянського періодів розвитку цивільного права. Крім того, наводи ться оцінка доцільності використання в діючому законодавстві понять «індивідуальна власність» і «колективна власність». Надаються рекомендації щодо їх вживання у теорії і в законодавчій практиці.
У другому параграфі першого розділу роботи, який мас назву «Зміст права приватної власності», досліджуються формально* юридичні компоненти конструкції поняття права власності. Автор розглядає концепцію про два іиляхи, якими йшла цивілісгична думка до нового часу у пошуках змісту нрава власності.
Одним з них можна вважати так званий «варіантний» напрям, згідно з яким норми права визначають вихідні правові позиції суб'єктів права власності шляхом перерахування різних варіантів їх поведінкй по відношенню до речі. Нема сумнівів, що до цього напрямку належить відома «тріада»: право володіння, розпорядження і користування. Другий напрям передбачає, що закон і доктрина визначають позиції власника шляхом фіксації незалежності суб'єкта права власності від інших суб'єктів цивільного права.
До нього належать такі формули, як «класність надас прано повного і виключного панування над річчю» (її. 217 Цивільного кодексу Саксонії 1863 р.) та «власник може розпоряджатися річчю на свій розсуд» (п. 903 Германського Цивільного Укладення 1#Уб р.).
Автор викладає власну гіпотезу. Безумовно, що в XX сг. цивілісгичпа думка щодо конст рукціїпоняття права власності пішла ще й «третім» шляхом. Перше місце в конструкції прана млосності займає тут цільове використання власності: «В\аснісгь зобов'язує, користування нею повинно служити загальному благу» (сг. 153 Конституції Германії 1949 р.). *
Вирішальне значення в конструкціях останнього тиг<у мас «соціальна функція» прана власності. Очевидно, що остання відіграє важливу ролі» у перехідні моменти розвитку суспільного ладу: напередодні революцій, під час війн та у кризові роки.
Не зважаючи па ті;', яку форму в новому Цивільному кодексі матиме сг. 4 Проекту ЦК України, котра повинна стверджувати, що здійснення цивільних прав не може порушувати публічний порядок, аналогічне положення слід увести й до нопяггя приватної власності, адже це - центральний інсттітуг системи цивільних прав.
Сьогодні, коли наше суспільст во стоїть на переході від сисгеми однієї соціальної якості до іншої, поня ті права приватної власності повинно набуги такого вигляду: «це прано володіння, користування і розпорядження майном з тим, щоб його здійснення не заважало суспільним ін тересам і служило цілям розвитку соціальної системи».
У третьому параграфі першого розділу «Право приватної власності в механізмі цивільно-правового регулювання.» розглядаються принципові длІї доктрини цивільного прана поняття правовідношення, суб'єктивного права, праносуб'сктпості та з'ясовується питання, яке місце серед цих провідних понять належить праву приватної власності.' Автор визнає дискусійним ствердження «право власності існує поза правовідношенням, оскільки йому не протистоїть обов'язок будь-якої особи зробити конкретну вольову дію». - .
В той же час слід приєднатися* до тієї думки, що цивільне' правовідноШепня пошито розглядатися не як суспільно відношення, яко регулюється нормами права, а у якосгі тісї юридичної форми, Э котрої таке рідпошення набуиас в результаті правового регулювання. .
Власне механізм цивільно-правового регулювання відносин власності набуиас такого вигляду: право приватної власності як суб'єктивне право перетворюється па правовідиошеппн власності в результаті реалізації цього права па підставі юридичних фактів.
В тлумаченні права приватної власності як суб'єк тивного права ми бачимо два підходи. З одного боку, на підставі індивідуалістичного трактування приватного (цивільного) права його можна визнати за природну властивість людини і обмежитись викладенням цього права нормою загальної частини Цивільного кодексу про правоздатність.
З іншого, в умовах переходу від однієї соціальної системи до іншої цілком закономірним явищем треба вважати то, що інтереси окремої особи, її самоцінні суб’єктивні права підпорядковуються колективним інтересам, цілям усього соціального організму, викладеним в нормах спеціальної частини Цивільного кодексу. Час відд,ас перевагу позитивізму (що є закон - то є істина).
Таким чином, право приватної власності в механізмі цивільно-правового регулювання набуває єдино можливого вигляду юридичної форми - результату врегулювання нормами цивільного права відносин приватних осіб щодо майна.
Другий розділ має назву иОсобливосгі права приватної власності громадян». У першому параграфі «Громадяни як суб'єкти права приватної власності» окреслюється коло приватних осіб-суб'єктів права приватної власності та з'ясовується обсягїх правосуб'єктності.
Для конструювання цілісного підходу до феномену правосуб'єктності в сучасних умовах вважається найбільш придатним ось який підхід. Ми можемо казати про існування загальної правосуб'єктності тільки у громадян-суб'єктів права в цілому. На рівні спеціальних галузей права від загальної правосуб’єктності громадян лишається певна частина, певний обсяг цієї правосуб'єктності. Отже, під час спеціально-правового регулювання така умовна частина загальної правосуб'єктності перетворюється у спеціальну правосуб’єктнісгь її носіїв (у цивільному праві -
приватних осіб). Можна стверджувати, що на дій і і fi стадії мова йде про утворення в кожному випадку окремого суб'єкта прав -підприсмця, засновника приватного підприємства, голоші селянського (фермерського) господарства. G підстави вважати також, що ці суб'єкти цнпільного права с одночасно суб'єктами права приватної власності.
Автор також докладно розглядає концепцію стадійного розвитку суб'єктивного права і доходить таких висновків: існує органічний зв'язок між правозда тністю приватної особи і реалізацією права приватної власності.
У статичному вигляді право приватної власності - це загальний cran суб’єктивного нрава, так би мовити, можливість приватної особи у будь-якому разі реалізувати власні права щодо особистого майни. 1 тільки на підставі юридичних фактів право приватної власност і особи переходить із ста тичного стану до динамічного, до стадії правовідносин власності.
Параграф другий розділу «Проблеми розвитку права приватної власності па землю» містить спробу розв'язання деяких проблем, що виникають на шляху вдосконалення цивільно-правового регулювання права приватної власності громадян на такий специфічний об'єкт, як земельні діляііки.
Тут приділено увагу перегляду уявлень про право на землю і про його місце у системі галузей права взагалі. Автор обгрунтовує думку про необхідність регулювання права на землю цивільним, а на земельним кодексом. Одним із аргументів на користь такого висновку є традиційність регулювання відносин власності на землю засобами цивільного права, а саме той факт, що виникнення права приватної власност і (ще в його «первинній», недосконалій формі) у римському праві пов'язано із існуванням так званих Res mancipi, до яких належали і земельні ділянки. •
До речі, залучення землі до сфери цивільного обороту відіграє свою позитивну ролі, на протязі багатьох століть. Історичний розвиток окремих форм селянського землеволодіння в Україні XVII століття призвів до перетворення общинних форм власності на землю в особисту індивідуальну власність, приватне землеволодіння. Кінець кінцем, цілісне поняття права власності в Російській імперії з'явилося і визначилося тільки тоді, коли у XVIII сг. з дворянства
було зияго службову повинність. Саме земля спіла об'єктом цієї аласносгі, що u спою чергу пожвавило процес розви тку капіталізму в Росії.
У дисертації пропонується сміливіше залуча ти землю до сфери цивільного обороту (і торгового обороту зокрема).
Ізсучасних форм землеволодіння найближчою до традиційного розуміння індивідуального володіння в римському праві с форма приватної власності на земельні ділянки. Ось тут ми зустрічаємось із певними проблемами. Це пов'язано з регулюванням діяльності селянського (фермерського) господарства. На підставі чинного законодавства не можна зробити висновок, кому саме належить майно селянського (фермерського) господарства (у тому числі земля) - організації, яка мас статус юридичної особи, чи членам господарства на праві спільної сумісної власності. '
Автор вдасться до історичного аналізу, враховує також нові нормативні акти, дух закону та запропоповус у діюче законодавство, яке регулює діяльність селянського (фермерського) господарства, таку конструкцію. Організаційно-правовою формою цього господарського утворення у цивільно-правовому аспекті є приватне підприємство, що грунтується на приватній власності голови господарства па земельну ділянку, або господарське товариство (у разі заснування його колективом громадян). В останьому випадку рекомендовано форму повного товариства.
Вона (форма), на нашу думку, пріоритетна, оскільки тут існує гарантія на певним чином позбавлене ризику ведення господарства в разі солідарної відповідальності учасників товариства усім своїм майном за забов'язаннями товариства.
У будь-якому випадку приватна власність на земельну ділянку належить голові родини, принаймні батькові. Він же може бути головою господарства. Утворюючи приватне підприємство чи повне товариство і виступаючи його засновником, власник землі передає йому всі права і обов'язки щодо земельної ділянки. Головпе ж те, що . володар землі повинен маги вибір, щоб визначитись у питанні про . необхідність заснування юридичної особи взагалі.
Що стосується інших членів сім'ї, то проблеми, пов'язані з правами дружини, вирішуються згідно із кодексом про шлюб і сім'ю. Що ж до дітей, то після досягнення ними певного віку і в разі реальної можливості вести господарство самостійно, кожен раз
і юні і и п о вирішуватись иитанпя про виділ земельної ділянки чи про падання попої. В обох випадках необхідно вирішувати також питання про утворення нового власника. ■
У такому вигляді багатовікова історія реалізації права приватної власності на землю мала б свос логічне завершення.
У третьому параграфі другого розділу роботи «Право приватної власності громадян у сфері підприємницької діяльності» окреслюсться коло найбільш серйозних питань, що виникають в процесі реалізації права приватної власності н названій сфері.
Автор відмежовус суггеві ознаки підприємницької діяльності як такої. До їх рахунку слід віднести діяльність на власний ризик, спрямованість такої діяльності на одержання прибутку, систематичність.
Пропонується класифікація підстав виникнення права приватної власності. Критерієм такої класифікації є факт продажу на ринку приватною особою власної робочої сили. Таким чином, підстави виникнення права приватної власності в законі можуть бути формально розділені на дві частини. Перша - цо одержання доходів від участі в суспільному виробництві та під індивідуальної праці. Друга - це одержання доходів у процесі підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, вважаємо за доцільно доповнити сг. 159 Проекту Цивільного кодексу України «Підстави виникнення права власності» окремою частиною такого змісгу: «Право власності на майно і доходи може набуватись в процесі здійснення підприємницької діяльності». .
При розгляді проблем права приватної власності громадян у сфері підприємницької діяльності значний інтерес викликають питання про такі об'єкти цього права, як підприємства та грошові кошти. •
Вітчизняні наукові дослідження щодо юридичної природи грошей значно відстали порівняно із західною думкою - майже на століття. У зв'язку з цим пропонується нове юридичне поняття грошових кошті»: це, за думкою автора, номінальний вираз суми майнових прав. У даному вигляді поняття грошових коштів враховує таку їх суттєву ознаку, як утілення прав. Економічні властивості грошей ( наприклад вартість, ціна) не можна визначити у нормах, оскільки вони постійно і динамічно змінюються з часом. Отже, в
межах нашої концепції гроші розуміються як ікшні прана (на конкретні об'єкти) и даний момент часу. Гроші у такому вигляді -корссподснт поіиюї номінально вираженоїчислом суми прав, ало не вартість.
У роботі розглядаються питання права громадян на вклад у кредитній установі, вклад у майні товариства, пай у кооперативі. Хочи природа цих відносин дуже схожа, проте не однакова.
Що стосується вкладу у кредитній установі, автор підтримує погляд, за яким цо певна сума грошей, індивідуально виражена річ особливого роду, котра с власністю вкладника і знаходиться у банку на правах зберігання.
Договір банківського вкладу - це. юридико-гехпічний засіб, який не заміняє в своїй основі певного речового права клієнта банку. Те ж саме можна сказати і про права пайовика на паснакопнчсннн. Відносини членства, закріплені у статуті кооперативу, не відміняють певного речового права на пай, незалежно від волі кооперативу в цілому.
Усучасній юридичній літературі зустрічаємо серйозні нарікання на положення, які обмежують права спадкоємців майна члена кооперативу. Суттєвим обмеженням також піддаються права вкладника у кредитних установах. Реальне життя руйнує провідний принцип цивільного права - принцип рівності учасників цих стосунків. У більшості випадків страждають приватні особи - вкладники.
Здається, що багато недоліків законодавства було б усунуто за умов поміркованої політики в галузі цивільного права, спрямованої на визнання за вкладниками-громадянами права на вклад як права на «річ». Регулювання речового права повинно бути пріоритетним у будь-якому випадку. Звичайно, це стосується в першу чергу засобів захисту. .
Як було простежено, багато спільного мають проблеми права приватної власності на вклад у кредитній установі та проблеми'прав учасника товариства на вклад у ньому. Крім того, ми вважаємо актуальним, також вирішення питань, пов'язаних із правом працівника на вклад у майні колективного підприємства.
У цьому аспекті важливим р визначення понять вкладу і частки. Аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що вклад - цо фактичне внесене майно, інші матеріальні цінності, а також майнові
права, утому числі грошові кошти. Частка являє собою арифметично виражену вартісну цінність вкладів, а також одержаних доходів і прибугку. .
Правовий механізм, який дозволив би виділити майновий інтерес приватної особи у вигляді відповідного розміру належної їй часгки, безперечно вимагає сьогодні серйозного вдосконалення на нормативному рівні.
Наприклад, суб'єктами майнових відносин на колективному підприємстві с підприємство та його працівники, звичайно, за умов визначення їх вкладів (сг. 23 Закону України «Про власність»). Юридичною формою відокремлення майнових інтересі» працівників слід вважати право володіння і користування вкладом. Що ж стосується господарського товариства, то суб'єктами майнових відносин туг с товариство та його учасники, а юридичною формою відокремлення майнових інтересів учасників товариства, на нашу думку, повинно бути право приватної власності на вклад у товаристві, обмежене майновими інтересами самого товариства.
Як бачимо, досить принциповою с розбіжісгь майнових інтересів учасників товариства і працівників колективного підприємства. Справа в тім, що майнові інтереси учасників полягають у сфері підприємницької діяльності. Реалізація прав приватного власника тут погребує додаткового ризику, більш суворої відповідальності. Що ж стосується інтересів працівника підприємства, то вони знаходяться поза сферою підприємницької діяльності. Як нам здається, для реалізації власних майнових прав кожної групи осіб відповідно слід будувати і систему захисту. Права учасників підприємства повинні захищатися не лише засобами захисту зобов'язального характеру, а й засобами захисту речових прав і бути спрямованими не тільки до порушників цих прав, а також до всіх третіх осіб. •
Постає ще одне питання, а саме, наскільки правозгідно виражати майновий інтерес учасника товариства через право приватної власності на вклад у ньому: Викладаючи проблему формальною юридичною мовою, ми отримуємо два власники на одне й те саме майно» товариство і його учасника. Відомо, що проблема дуалізму в праві власності англосаксонською правовою думкою вирішується шляхом утворення інституту довірчої власності. До речі, певні паростки вказаного інституту вже з'явилися й в Україні: згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17
березня 1993 р. в Україні існують довірчі товариства, хоча й nè можна поки що сказати, що поїш репрезентують довірчу власність . в тому обсязі, як це встановлено у західних правових системах.
На нашу думку, можливо припустити аналогію між повноваженнями учасника товариства щодо вкладу у майні товариства і . повноваженнями довірителя майна як власника на майно, передане довірчому товариству, і на цих засадах відповідно доробити законодавство. .
З іншого боку, слід розглянути питання, коли, наприклад, підприємство як юридична особа не с власником майна, переданого йому засновниками, а мас лише право повного господарського відання по відношенню до нього. У відповідності до сг. 37 Закону України «Про власність» право повного господарського відання належить лишедержавному підприємству. Здасться, що цеє недоліком вітчизняного законодавства. Росія випередила нас у цьому відношенні.
За сг. В Закону РРФСР «Про підприємства і підприємницьку діяльність» «підприсмство-невласінік» (п. 1 сг. 22 Основ цивільного законодавства Союзу PCP) може бупі створене не лише державою, а й іншими особами і може існувати як самостійна організаційно- -правова форма.
Таким чином, наше теоретичне припущення, що учасник мас право приватної власності на вклад у майні товариства, здається цілком право-згідним і здатним реалізуватися.
В роботі також докладно досліджується питання про підприємство як об'єкт права приватної власності. Пропонується у статті Проекту Цивільного кодексу України, де йдеться ripô об’єкти права власності, вказати на підприємство як об'єкт права приватної власності громадян.
Така пропозиція враховує не тільки досвід законодавчої практики, відповідні статті Цивільного кодексу 1923 p., Основ цивільного законодавства Союзу PCP 1990 p., Закону Російської Федерації «Про власність» 1990 p., де визначалося, що у власності громадян може бути підприємство. Вона враховує також міркування щодо стадій існування права власності. Підприємство, як об'єкт права приватної власності, повністю,чи частково належить власникові-приватній особі, проте у цивільному обороті воно виступає від власного імені як суб'єкт зобов'язальних та інших прав і обов'язків.
За стадійною концепцією існування права власності, власник весь
час мас прано на підприємство у вигляді загального стану - головної частини цивільної правосуб'сктпосгі приватної особи. Друга стадія розвитку права на підприємство - стадія реалізації - залежить від конкретних юридичних фактів (наприклад, розділ підприємства). Підприємство в цілому або його частини можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших угод. Підприємство як об’єк т права приватної власності є неішим родом майна - нерухомістю
- і як таке використовується для здійснення підприємницької діяльності.
По темі дисертації опубліковані такі роботи:
1. Правове регулювання обігу цінних паперів (деякі проблеми). // Радянське право. - 1991. - № 11. - С. 11-13.
2. Вклад (частка) у майні підприємства: цивільно-правовий аспект. // Правова держава. - Вин. 4. - К., 1993. - С. 18-23.
. 3. Поняття власності і теорія соціальної функції права. //
Політологічні читання (Українсько-канадський щоквартальник). -К., 1993. - С. 27-53.
4. Право приватної власності на землю. // Економіка, Закон, Ринок. - 1993. - № 2. - С. 22-23.
5. Торговое право: современные тенденции. // Государство и право. - 1993. - № 2.
6. Трансформація Поняття права власності. - Тези доповідей і
наукових повідомлень науково-практичної конференції «Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України» (20-21 травня 1993 р.). - К., 1993. - С. 75-81. .
7. Право приватної власності. // Власник і право власності. -К., 1994. - С. 24-46.
Чанкин В.В. Прано частной собственности граждан в гражданском законодательстве Украины. • •
Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное часпіое право».
Университет внутренних дел, Харьков, 1995.
Диссертацией является рукопись. •
Диссертация содержит теоретическое исследование гражданско-правовых проблем прана частной собсгнениосги граждан. Исследуются понятие и содержание права частной собственности. Рассматривается моего последнего н механизме гражданско-правового регулирования. Особое ниимание уделено вопросам нрав частных лиц па землю. Отдельно изучены особенности реализации имущественных интересов граждан (в том числе в сфере предпринимательской деятельности). Высказаны соответствующие предложения по совершенствованию действующего законода тельства Украины.
Ключевые слова: право власності; право приватної власності громадян.
Chankin V. V. Private property right of citizens in the legislation
of Ukraine.
Dissertation for the Candidate of Sciences degree in law, speciality 12.00.03 - civil law; family law, civil process; international civil law.
University of Internal Affairs, Kharkov, 1995.
The thesis is a manuscript.
The thesis contains theoretical research of civil law, problems of the private property right of citizens. The notion and content of the private properly right is investigated. The place of the latter within the civil law regulation mechanism is examined. Special attention is paid to rights of private individuals to land properly. Peculiarities of realization of property interests (including the entrepreneural activities) are studied separately* Corresponding proposals for improvement of the acting legislation of Ukraine are given.
Key words: right of property, private property right of citizens.
Відповідальний за випуск доцент Р. Б. Шишка
Підписано до друку 20.03.95. Папір газетний . 60x90/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,0.
Обл.-вид. арк. 1,0. Тираж 100 прим.
Замовлення № 21/2. '
Дільниця оперативного друку Університету внутрішніх справ. 310080, Харків, пр.50-річчя СРСР, 27
