Современная украинская национальная идея и актуальные вопросы государственного строительства.текст автореферата и тема диссертации по праву и юриспруденции 12.00.01 ВАК РФ

АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ

по праву и юриспруденции на тему «Современная украинская национальная идея и актуальные вопросы государственного строительства.»

[АЦЮНАЛЬНА АКАДБМШ ВНУТР1ШН1Х СПРАВ УКРА1НИ,

> ц \\0tt

МЕДВЕДЧУК Вжтор Володимирович

УДК 340.0 (09)

Сучасна укрсинсыса нацюнальна {дея актуалъш питания держаеотеорення

Спещальтсть: 12.00.01 - теорш держави та права, 12.00.02 - конститудшне право

1ТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового ступеня ктора юрцдичних наук

Кшв- 1997

Дисертащею с рукопис

Робота виконана на кафедр{ meopii держави та права Нацюнальног академп внутрииь справ Украти

Наукоаин консультант доктор юридичних наук, професор Копейчиков Валодила

Воладшшрович, Национальна академхя енутрйинЬс cnpat Украгни, професор кафедри теора держави та права

Оф1цШш опоневти:

Доктор юридичних наук, професор, члея-кореспондент HAH УкраХни Cipewca В. Ф., завиЭуючий eiddi/иш проблем оргашзаци грамадсъкого сустлъства, держави та права [нституту держави i права HAH Украти Ы. В. М. Корейского.

Доктор юридичних наук, професор Назаренко €. В.,

галовтш науковий ствробипнизс [нституту законодавства Верховног Ради Украти

Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПН Украгни Тодика Ю. М., зав1дуючий кафедрою конституцшнога права Нащональног юридичнт академп Украти ш. Ярослава Мудрого

Пров1диа установа

Льтеський державний утверситет хм. 1вана Франка (ж. Лъвгв) Захисг вщбудеться ° '19 " .ЛСii'^VUeГ'УЛ997 р. о VЧ ^^годшп на загаданш

спещал^зовано! вченоГ ради Д 015601 при Нацюиапьшй академп enympiumix справ

Украши (252035, м. Kuie, Солом'янська пл. 1}

НацюналъноТ акадежа внутрйитх сщ Украши (м. Kuie, Солом'янська пл. 1)

3 дисертащею можна ознайомитись у бгблютещ Автореферат розюланий " " жовтня 1997 р.

Вчений оекретар спещамзовано! вчено! ради, кандидат юридичних наук

сifef—7Г

В. I. Женунт,

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнасть досл1дження. Питания формування та практичного здшснення 1ац1онально1 щеГ завжди було одним з найактуальншшх, особливо у сустльстш терехщного перюду. I це не випадково, осюльки саме у цей перюд национальна щея 1айб1льшою №рою вццграс роль компасу при визначенш спрямування сустльного юзвитку краши. Такий висновок шдтверджуе 1 свгговий досвщ. Саме таку роль у р1зш гаси та у ргзних крашах вдагравали таи, наприклад, ¡дейт спрямування як лусульманська полгпгко-правова доктрина, полггична концепщя "Москва - трет® Рим", пзт л1бералып доктрини национального спрямування, концепцш "Новий курс" Е>. Рузвельта, що набула загальнонащонального значения тощо.

Сучасна Украша, яка теля довгих столпъ поневолення здобула незалежшеть 1 1рийняла свою демократичну Констатущю, стала справжньою суверенною державою \ >собливо потребуе духовного розвитку та иодальшого змщнення його основ, що мае «айти свое вздображення в украшсыай иашональшй ¡деь Не можна не погодитися з V. М. Кравчуком, який у передмов! до книги "Украшська мр^я* писав: "Спочатку було :лово*, - сказано у Святому Письма, - саме ¡дея, програма творения, нацюнальна ¡дея 1 е фограмою розбудови наци, закладеного у гадевщошетъ I свщом1сть народу... Як ми ¡ачимо з ¡сторц, можна втратитн все - державу, теригорцо { навггь мову. Але якщо живе дея, незшпцена народна мрш, все повернеться "на круги своя". Народ, який не втратив :воеГ ¡деГ, не можна перемогти; рано чи шзно вт вщновитъ 1 мову, 1 територно, 1 ^ржаву*1. Украшсышй народ доказав свою життездатшеть уиею своею ¡стершею, окрема, саме завдяки свош нащоналыпй ще1. Проте, слщ уевщомити й те, що гашональна ¡дея не вмирае теля того, як нащя, народ у своему розвитку досягли ¡ажшгоТ мети. Жигш - невичерпне, воно тривае й за новнх умов. У народу Украши, ■крашськш наци на шляху розвитку з'являютъея нот завдання, ш треба розв'язувати !1Дпо1здно до вимог нацюнально!" ¡деТ, яку у цьому ракурс! слад харакгеризувати як гровщну, генеральну настанову, що визначас життя сусшльства \ держави.

До цього емд додати, що наадональна щея за сво!м спрямуванням та змхетом не алишаеться увесь час незмшною, а, виходячи ¡з свои основно! спрямованосп, своТх гайсутгевштх, найглибших етверджень, зона мае постшний вплив на визначення ювих, бтын конкретних дороговказ1в вщповщно до потреб сусшльства на тому чи атому э егагпв його розвитку.

1 КаньанЮ., ТкачукЗ. Украшська мри.-К., 1596. - С. 5.

Дослщження ¡деолопчного шдгрунтя, сощально-полггичнох обумовленосп та зшсту украшсько! надюнадьно! ще1, Н впливу на розвиток констшудшного процесу в Украйй у р1зш 1Сггоричи1 перюди, а також визначення сучасно! рол1 украшсько! нацюнально! ще! у розвитку державотворення в Украйп мае неабияке значения як для виридення актуальных проблем теорй та фмософи права, так I розв'язання практичных завдань, пов'язаних з подальшим удосконаленням державно-правового впливу на сустльш процеси, що здойснкжлъся в Укради, що е одним з найважливштх питаш нашого сьогодення. Адже серйозним недолЬсом розвитку украшського сусшльства теля одержання Украшою политично! незалежноста стало р1зке зменшення та послабления державного кертшгцтва еконошчними та шшими сустлышми процесами. Мж тим, як показуе свгговий досвщ, саме у вд периода державне кср1вництво повинно бути посилене, а головною метою його мае бути забезпечення поеднання зростаючо] шкцативи та активнос-п субЧктш гоотодарювання ¡з здшсненням суворого державногс контролю за законшстю. Саме цього у свш час, на початку 90-х рошв в Укра!ш не булс зроблено, через що ш,е й сьогодт республша не може вийти з кризового становища.

Актуальшсгь теми дисертадшного дослщження очевидна, тут не можна пройти й повз те, що дане дисертащшне дослщження Т1сно пов'язане з дослщженням те визнанням найважлившшх духовних надбань, яи були здобуп украшським народом > piзнi пepioди його геро!чно! ¡сторц, í тепер становлять основу гумашстичних дшностей Укра1ни, що визнаш уам прогресивним людством. ЗрозумЦо, що мова передугам йде прс людину, Н волю та свободу, розвнток, яи в украшськш нацюнальтй аде! завжди посщали головне М1сце. Пщтвердження цьому - геро! лггературних твор1в та фольклору украшського народу. ГГочиназочи з часав держави Кшвсько! Рута, у р1зних пам~яткш кггорц ми знаходимо вказ1вки стосовно того, що свобода е вшуою благодаттю, яку ели цишти та захищати (перший Кишсышй митрополит 1лар1он), що християнська мораль, пршненпя до досконалоат та доброчиннгстъ повиннх бути основою дйшъност правителя ("Повчання* Володимира Мономаха), що простолюд разом гз владнимъ структурами е оргашчним елементом суспшьства, його тиюм, I вгдносини мЬк кили, повиннх грунтуватися ка природному трат (Сташслав Ор^ховський).

У розгорнутому вигляда, вдаювщно до р^вня, якого досягла у той чи шший перш/ розвитку сусшльства украшська громадська думка, оргашчш положения, притананн. украшськш нагцональнш ¡де1, ми знаходимо в працях I. Вишенського, який особливс гпдкреслював значения принципу соборносп, надаючи йому узагальнюючого зм!сту, 3 думках М. Смотр1щького про людину, яка прагне до знань та во/ц, думках та даяльност П. Могили та Б. Хмелыпщького, особливо Г. Сковороди, який, за оцшкок Д. Чижевського, "сто1ть в центр: украшсько! духовно! ¡сгори".

Що стосуеться ьпеця людини у систем! поглядав та настанов, що становлять суп украшсько! национально! щс!, то особливо на ньому наголошувалося у Х1Х-ХХ ст., коли

гочався штенсивний розвиток нащонального вщродження Украпги. Т. Шевченко 1 Л. Костомаров, П. Кулзш та М. ГУлак, М. Драгоманов, В. Антонович, I. Франко, Л. Грушевський та багато шших видатних предсгавншав украшськоГ наци зробили свш геоцшенний внесок у розвиток украшсько! нацюналыю! ще1, зокрема, стосовно шзначення статусу та рот у сустльсгт вмьно! особнстосп.

В дисертаци, 1 де значно пщвшнуе и актуалыпсть, акцентусться увага на тому, цо саме проблема людюш, и життя, добробуту та смцально! активности мають поасти гровщне шсце у сучаснш украшсыий нацшналънш ¡деГ. Адже цього вимагають 1 умашстичш свггов! стандарти, за япши, насамперед, оцшюеться ьнсце держави у

ШТОВШ СШВДРУЖНОСГП.

Для Украши ця проблема набувас сьогодш особливо! значущоеп. Справа в тому, цо внаслддок кризовнх умов, яш склалися в УкраЬв, р1зко впав добробут людини та й 1атер1альне становище. Вцщовадно до цього р1зко знизився рейтинг Украши серед краш в1тово1 ствдружности Це цглком законошрно й не може викликати будь-яких аперечень. Як зазначаеться в "Доповвд про розвиток людини за 1996 рис", що була вдготовлена у рамках Програми розвитку Оргашзацн Об'едншшх Нацш, у колишньому 'адянському Союз!, складовою частиною якого була й Украша, поряд з й позитивними >езультатами у галуз1 'базового розвитку людського потеишалу", шдекс розвитку цього готенщалу в 1990 рощ (0,862) був нижчшг гхор1вняно з крахналш, де булн значно мешш ;оходи (Республ1ка Корея, Тртцдад 1 Тобаго, Уругвай, Чшй). 3 того часу становшце в 'краша значно попршилося: зросла нер^вшсть у розподш доход1В, р]зко впав ревень 1еально1 заробпио! плати, вдапчаеться катастроф1чне падпшя тривалосп життя людей, собливо чоловнав, зниження якосп освгги тощо. Украша ще у 70-тп роки мала р1вень оходш на душу населения, який зафгксованхш ниш. Вона сьогодш посщае 90 шсце еред промислово-розвинених краш за реалыпш ВВП на душу населения.

Саме для стимулювання розвитку людського потенщалу, для виведення Укранш з ризового становшца особливо необядна тепер нацшнальна 1дея, метою яко! е б'еднання народу, окреслення £ визначення щеалш з подальшим 1х вялениям у рактичне жигтя сусшльства 1 держави.

У В1ДП0В1ДН0СТ1 з щши ¡леями необхадно проводити роботу щодо подальшого досконалення мехатзму впровадження у життя принципов 1 настанов КонсгитуцхГ краши. Розгляд зазначених питань, рекомендаци, що даються з цього приводу, й бумовлгоютъ актуальшсть дисертацйного дослщження.

Ступ1нь до с л!дже но стЧ темя днсертацГ!. Значушдсть наукового дослщження бумовлюеться, у першу чергу, тим, що в сучаснш юридичнш лгеератур1 немас жодно1 оботи, яка б була присвячена розгляду украшсько! нацюнально! 1де1 як вдатовщного

духовного феноме^, а тим бмыне реамзади Е загалького спрямування та конкретного зьпсту в процеа державотворення в Украла.

Небагато е й наукових праць, як! 6 дсслщжували проблеми украшсько! нащоналыю! ще! у фмософському, соцюлогачному, ¡сторичному та шших наукових аспектах. Щоправда, нещодавно значний внесок у досладження украСнськоГ нацюнально'] ще! було зроблено авторами "Мало! еяциклопедЯ етнодержавознавства", проте, не заперечуючи великого наукового значения цього твору, слхд пщкреслити, що вш аж ншк не знижуе потребу у подальшому систематизованому до слщжент проблем украшсько] национально! ¡де! ¡, перш за все, з позищй державотворення. Сане розробка щс проблеми в останш роки активно здшснювалася в Укра!ш у зв'язку з роботою над проектами ново! Консппуцц Украши. 3 цього приводу с/ид вщмггити творчий внесок у зазначену роботу украшсышх науковщв-правншав В. Авер'янова, Т. Андрусяка. В. Бабшна, Ф. Бурчака, М. Воронова, М. Козюбри, М. Костицького, Л. Кривенко О. Мироненка, В. Опришка, М. Орзка, В. Погорглка, П. Рабиновича, Ю. Римаренка, А. Рогожина, А. Селиванова, В. Сиренка, О. Суркова, €. Тихоново!, Ю. Тодики О. Фрицького, В. Цветкова, М. Цвжа, В. Шаповала, О. Шевченка, В. Якушика те бахатьох шших вчених-державознавщв.

В украшськш юридичшй та полтгчтй галузях науки, е невелика юлыасп дослщницьких праць, яю присвячеш розробщ пигань, пов'язаних з анамзом суп те розвитку украшсько! нацюнально! ¡де!, а тим больше з а вталенням у вщповщт шсгигуци сусшльства I держави. Крш вже названих вище творчих робгг цього напряму с/им вщмггити нещодавно оцублжоваш робота С. Андруава, Ю. Канигша, Е. Маланюка. Т. Метельово!, Ю. Пахомова, О. Рудакевича, В. Савченко, Солдатенко, В. Шевчука, 3. Ткачука, С. Грабовського та деяких шших авторов. Але у переважнш бгльшосп - це публщистичш стати, хоча нам тепер вкрай кеобидш монографхчш науков! дослщження присвячеш вивченню соц!ально-шштичного впливу украшсько! нацюнально! ще! нг розвиток сусшльства 1 держави та !х основних щсгшуцш. Безумовно, науково-дослщницький пщхщ до вивчення украшсько! нащонально! ще!, перш за все, в I тепершшьому сприйнятп, дуже потр1бен й мае 1 дал! розвиватися, але поряд з цим наг/ тепер сажано розвизати, скаж!Мо так, 1 прагматистський пщхщ до нащонально! ще: украшського народу, з точки зору вивчення п ром у розвитку щеолош та психолога сусшльства, основних його шститушй, складових державного апарату У1фаши виршзення основних питань, пов'язаних з практикою захисту та реамзацц прав 1 свобо; громадян тощо. На жаль, в украшськш юридичшй науш питания про роль нащонально: ще! у розвитку правово! системи та права в ц!лому ще не поставлене 1 немае впевненосг у необхщносп такого шдходу. Проте, в гсторц правово! думки такий шдхщ у р1зш чаек мав М1сце. Безумовно, вш повинен грутпуватися на демократичних, гуматстичшс

засадах, мати шд собою полггико-еттчну основу, шакше можна лише ошкувати яеминучих негаткв1П1Х проявш нац1онал!зму у тих чи шших формах.

Об'ектом дпсертапДйного досл1докепня с укра!нська нацюнальна гдея як нетодолопчна основа сусшльно значущо! дiяльнocтi по оргашзацп та розвитку |Гкра!нсько! держави, становлению та удосконаленню н державного апарату, дшльнос-п, тов'язано! п захистом та забезпеченням прав 1 свобод людшш 1 громадянина, розвитком :истеми мюцевого самоврядування тощо.

Предметом наукових пошушв у дослвдженш е основш законом1рност1, юв'язаш з формуванням та розвиткои украднсько! нацюнально! ¡де1, реал!защек> ц толожень у житп украшського сусшльства, зокрема, у продсс1 державотворення, эеамзацц принцитв та норы Конституци Украгни 1996 року.

Мета 1 основт завдапня дпсертацшного дослицкення. Мета дього ;осл1Джеш1я полягае в з'ясувант ¡деолопчного пщгрунтя, сощалыго-полт1чно! )бумовленост1 та зм^сту украшсько! нащоналъно! ¡да, Н рол! у формуванш иолтгчного жтогляду украшського народу, впливу ще! ¡де! на основш державно-правов^ особливо сонституцшш процеси, що мали ы!сце в УкраЪи у р1зш пертди й славетноТ ¡сторп, адбиваючи загальне спрямування народно! волй - форыування свое!, незалежно! тсрашсько! держави, визначент сучасно! рол1 украшсько! нацюнально! ¡де! у розвитку 5ержавотворення в Украйн та обгрунтувант з наукових позицш необхадносп 1астосування и положень у розбудов1 украТнсько! держави, забезпеченш пракпгчно! >еал1заци принцишв та норм Конституди Украши 1996 року.

Комплексшсть мети, 3 бaгaтoплaнoвicп> зумовили необхщгасть виргшення певних ¡авдань, серед яких основними е:

- обгрушування необхадносп наукового досладження проблем, пов'язаних з тзначенням сучасно! украшсько! национально! ¡де! з наукових позицш, вщповщно до учасних умов розвитку украшського сусшльетва та держави та сприйняття ■крашським сустльсгвом ц основних вииог;

- досладження основних сощально-полггичних джерел, ¡дейно! основи, завдяки [ким сформувалася 1 протягом довгих вшв розвивалася укра!нська нацюнальна ¡дея;

- науковий анальз основних складових зшсту сучасно! украшсько! национально! це! та забезпечення наукового прогнозу основних спрямувань ц подалыцого розвитку;

- отриыання наукових результатов щодо вплпву украшсько! нащоналъно! ¡де! на юзвиток консппуцшного процесу в Украйп, вттлення ц настанов в конституциях 'краши, що даяли у р1зш часи !! ¡сторН.

Крш зазначеного, з точки зору впллву сучасно! украшсько! национально! аде! на процес державотворення в Укра!ш, ставиться завдання розглянути тага основш питания:

- загальне 1 особливе у формуванш в Укра!т громаданського сустльства;

- основш стандарти демократично!, сощально!, правово! держави та !х реал1зад1я в Украхш;

- адейна основа конституцшного статусу людини 1 громадянина за Констшущас Украши;

- сучасна украшська нацюнальна адея 1 конституцшш основи оргашзаци державно! влади;

- сощальна злагода у сустльстт як обов'язкова умова ефекгивносп процесш державотвор ення.

На осноВ1 зазначеного повинш бути сформульоваш науковг рекомендацц та пропозицп щодо практичного вттлення зазначених наукових розробок у процес розвитк} украшсько! державносп. Саме з цих позицш в дисертаци ана/йзуються як в ¡сторичному так 1 у сучасному аспектах питания, пов'язаш з науковим обгрунтуванням необхадносг нащоналыю! ще! як ¡деолопчного шдгрунтя розвитку сустльства I держави, особливо у перехадш, найбьлыц тяжш часи ¡сторичного розвитку; анамзуютъся матерщльш те духовш джерела, яш мають здшснювати свш вирциальний вплив на формування нащонально! ¡де!; розглядаегься широке коло проблем, пов'язаних з матер1ал1защек сучасно! украшсько! нацшнально! ще! в основних шстичущях сусшльства 1 держави переду ом у настановах Консппуцц Украши 1996 року.

Хоча падвалини, загальыа демократична та гуманистична спрямовашсп укра1нсько! нащонально! ¡де! завжди були величиною постшною, конкрепшй зьпст !х те наголос змшювалися вщповщно до необхздносп розв'язанкя тих завдань, яш у р1зн ¡сторичш перюди стояли перед украшсыаш сустльсгвом, народом Украши. Виходячи с цього, в дисертаци анал1зук>ться основш риси та сутгев! ознаки сучасно! украшсько: нащонально! ¡де!, яка, грунтуючись на ¡сторичних цшностях та надбаннях духовной життя укра!нського народу, щейно! спадщини його кращих сишв, водночас opieнтoвaн£ на сучасшсть, на вирииення найголовшших проблем сьогодення.

Особливо слад зазначиги, що в плаш реалгаацц украшсько! нащонально! ¡де! I дисертаци автор висловлюе сво! думки щодо проведения в Украла адмипстративно правово! реформи, яка повинна сприяти докоршноыу полшшенню дщльиост державного апарату Украши.

Методологи 1 методика досд1дзсення. Методолойчну основу дослщжешк становлять дiaлeктикo-мaтep¡aлicтичнa тeopiя шзнання сощалышх явшц, системе

[агальнонаукових та спещалышх методов, ят с засобами наукового пошуку в арсенал! умаштарних, у тому чис^и й юридичних наук. Поряд 13 загальнонауковими та ипаими таверсальними методами досладження, такими як даалектична лопка, анамз ! синтез, ндукщя 1 дедукщя 1 т. ш. - в дисертацц застосовуються також 1 деяш приватнонауков1 1етоди, зокрема, метод ¡сгоричного ош1су, метода аналггичного пор1вняння, (эупкцюнального спрямування, сощолопчно! особливом! та ш.

Поряд з матер1ал1стичним щдходом до визначення витошв украшсько! 1ацюнально1 ще! в дисертацц достатнъою ?.«рою враховано вплив на формування та ¡озвиток генералыю! адеГ р1зних фахтор1В духовного порядку, у тому числ1 релтйних ирувань та свт>глядно-моральних уявлень народу.

Найбиьший вплив на формування методолопчно! основи дисерташйно! роботи 1али ф1лософсыа висновки та теоретичш положения, що сформульоваш у працях Л. Бердяева, Г. Гегеля, М. Грушевського, Д. Донцова, М. Драгомапова, I. 1льша, I. Канта, 5. Кстяшвського, С. Котляревського, П. Новгородцева, К. Поппера, I. Франка, \ Шевченка та нпшгх авторов. При цьому далеко не з уеша висновками зазначепих та шпих автор ¡в дисертант погоджусться, але вони мали певний вплив на формування иго особистоГ позици сгосовно тих чи шших питань.

Наукова новпзна роботи визначаеться передуам тим, що дисертащя с першим юмплексним м1жгалузевим монограф1чним дослщженням теля одержання Украшою ¡езалежносп, в якому на науковоыу ргвга дослщжуеться все коло пигань, пов'язаних з [>ормуванням та розвитком украшсько! натоналыю! ще1, и значениям для виршешш 1айактуальшших питань украшського державотворення, а також 1 з зъпстом сучасно! 'крашсько! нацюнально! ще! та И рол! у здшененш принцишв та настанов Констшуцц ^краши 1996 року. Пщ таким кутом зору питания, що пов'язаш ¡з суттю украшсько! гащонально1 щеГ, П поступовим формуванням, сощальними та духовними джерелами, в лтератур1 ще не дослщжувалися. При цьому дисертант висувае на обговорення науково! :п1льноти одне з найпринциповпцих шгтань методолопчного порядку, а саме питания гро коршня украшсько! духовности та природщ ¡сторичзп ор1ентири украшсько! ромадськосп. У зв~язку з цим в дисертаци зроблено висновок, що Украшу, на вщмшу вд Рот, не можна розглядати як вщповщне евразшське державне утворення. Украша |авжди ор1ентувалася на Захщ > це було природним, осильки Украша - це не захщна [астина Сходу, а, передуам, схщна частина Заходу, з яким у неГ завжди були широш та ¡агатосторонш зв'язки. Такий висновок тдтверджусться не тгльки ¡стор1ею розвитку :коном1чШ1Х, полггичних та релтйних вщносин Украши з захщними державами (вже ям факт хрещення Украши-Руга багато про що говорить у цьому плат), але про це даказово свщчитъ 1 розвиток украшського права. Адже вже "Руська правда" у деякщ

Mipi реципувала окрет положения римського приватного права вщгювщно до настанов, що входили у Кодекс, Дигести та 1нституци Юстишаяа. KpiM цього, i це також доситъ показове свщоцгво, вже у 1807 рощ, напередодш роботи над Зводом закошв Росшсько! iMnepiï, було складене "31брання малоросшських прав", у яке входили Статут Великогс княз!вства Лиговського (515 посилань), "Зерцало Саксошв" (457 посилань), Хелмшське право (224 посилання), Магдебургське право (58 посилань) i "Порядок прав цив^лышх" (1 посилання). Що ж стосуеться такого вщоиого джерела як "Права, за якими судиться малоросшський народ", то вони у переважшй 61лыиосТ1 даяли на Мвобережнш Украцц, яка вщр1зняеться певшши особливостями свого ¡сторичного розвитку.

Про наукову новизну дисертацшного досмдження свщчить обгрушування в дисертаци рол1 нащонально! ще!, як щеолопчно! основи, що сприяе розвитку сусшльсгва, об'еднус його члешв, а тому виконуе роль рушшно! сили щодо розвитку сусшльних вщносин. Крм цього, новизна дисертацшного дослщження проявляе себе у анамз] основних biitokîb та загального зшсту украшсько! нацюнально! ще!, особливо питань, що пов'язаш з формуванням та ре&тащею у практичному житп сучасно! украшсько'] нащонально! ¡де!. Автор дисертаци вважае, що национальна щея, зберцаючи свое ¡сторичне пащональие коршня, розвиваеться разом 13 розвитком сусшльства, opianyioMiicb на вирццення тих найважлившшх завдань, яш стоять перед сусшльством i державою на кожному з основних еташв ïx розвитку.

Щкавим за своею новизною з науково! точки зору е й проведений у дисертаци аналЬ сшввщношення 3Micry украшсько! нащонально! ще! з такими категориями тзнання сощально! реальности, як "людина", "cbit яодтш", "cbït наци", "держава", "сустльство", що дало змогу бглыд повно розкрити 3mîctobhî риси украшсько] нащонально! ще!, сформулювати десять основних ознак, яш на думку дисертанта найб!льш повно ввдбивають зм1ст сучасно! украшсько! нащонально! ще!. Безумовно, акту алы пш е й змкгг заключно! глави дисертацшно! роботи, де автор, спираючись на методолопчш гадвалини сучасно! украшсько! нащонально! ¡де!, розглядае найактуальншп ниш питання державотворення в Украйи, а саме питания, що пов'язаи з досягненням социально! та политично! злагоди у сусшльсгв!, тдвшценням ролх права у сустльному жшгп та захистом правового статусу особистосгп, з проведениям в Украш! адмцйстративно-правово! реформи.

Наукова новизна проведеного дослщження полягае у комплексному анализ! (та виршгенн!) проблеми вивчення та формування наукових висновшв вщносно того як саме украшська нащопальна щея впливала на розвиток консттггущйного процесу в Укра&й, яким чином ïï спрямовашсгь та основш положения знаходили свое вираження у конституцшних проектах, що складалися у pi3Hi часи, та конституциях, що дшли на тереш Укра!ни.

Враховуючн наукову значимость, новизну результатов дослддження, на захист пнносяться таю теоретичн1 положения, висяовкп та пропозици:

1. Демократична нащональна ¡дея, що об'еднус уа прогресивт сили в сустльств! е обов'язковою 1 необидною передумовою усшшного розвитку сустльства, ефективного здшенення процес1в державотворепня. Виходячи з цього, кожна краша, незважаючи на пануючий у демократичшгх сустльствах принцип ¡деолопчного плюрализму, повинна мати й свою, об'сднуючу народ, державно-правову ¡дею, яка мае носити загальнонацюнальний характер.

2. Нацюнальна ¡дея, Н зм1ст, шляхи запровадження, напрями пов'язаш з культурою сустльства, адже вона е одним ¡з прояв1в ше! культури. Саме нацюнальна ¡дея в уЫх сво1х складових е виразником найзначншшх досягнень у розвитку кулыури украшського народу. Спираючись на ¡сторхгчне минуле, украшська нацюнальна 1дея як духовний двигун розвитку украшського сустльства I держави, повинна бути у той же час ор1снтована на сучасне 1 ыайбутне, на здшенення гумашетичних ¡деайв, яш завжди эули у дуии народу.

3. Сучасна украшська нацюнальна ¡дея мае бути ор1ентована на загальновизнаш демократичною евгговою сшлыютото цшносгп та демократичш, гуманш ¡деали. Т1льки у раз1 забезпечення ще! вимоги нащональна ¡дея може дшено стати ¡деею, що об'еднуе все зусшльство, забезпечуе знятгя непорозумшь та протир1Ч цившзованим шляхом. Нацюнальна ¡дея аж пик не суперечить принципу ¡деолопчно! багатомашгносп, ¡акршленому в Конституци Украши. Навпаки, вона забезпечуе високий ргвень культури '{ процем практичного здшенення цього конституцшного принципу.

Кр1М цього, виключно важливим е й те, що украшська нацюнальна ¡дея, збираючи у свш зьосг все прогресивне, коршне, що було притаманне украшському яносу, всьому украшському сусшльству, мае, не позбавляючись свое! нацюнальноТ ззнаки, нацюнально!' природа, бути ор1ентована на сучасш гумашетичш та демократ! 1ЧН1 цшносп, яю визнат уеш прогресивним людством.

4. Осюлыш держава с политичною структурою, що за своТм масштабом охоплюе !се сусшльство, дшено нацюнальна ¡дея у наш час повинна мати Ч1ТКО визначений 1ержавницький характер. Йдетъся не про державу, в якш одна частина населения пануе *ад шшою, а про державу вмьних людей, яка мае гаратувати сво'ш громадянам спокш

добробут. Саме у сустльстта, де ¡снуе така держава, до основивх складових хатЦовально! ¡де! СЛ1Д в¡днести так! нанва21Лив1ш1 Н рнсн:

а) що визначанпъ саму суть ишування сустльства 1 держави, яш ндшпдуамзуготь крашу у ствдружност! миролюбних народиз;

б) що вказукт. на Т1 основш засади (принцшш), яш лежать в основ1 ¡снувашш та розвитку вадповщно! краши;

в) як1 свщчать, що нового, дшсно ушкального вносить народ (у даному раз: украшський народ), украшська держава у свяову цивЬйзадш);

г) украшська надюнальна щея мае вщбивати нацшнальну особливимъ народу, його менталитет, 1сторичну шдивщуальшегь, кггоричне призначення, духовшш шлях, який вш вже пройшов та повинен у майбугаьому пройти.

5. Основна щль украшсько! нащоналыю! ще! - об'еднання вс1х украТнщв, усо громадян Украши для вирцнешш кпоричкого завдання, а саме: за шштичними, еконотчними показниками, показниками розвитку культури пос1сти пдне М1сце сере.д розвинених демократичних держав сучасносп. Для цього, перш за все, слщ вщмовитися вщ досить поширеного у сусшльств! уявлення про якусь "другорядшеть" украшськогс народу, яка, слщ гадати, мае сво! витоки у претензшнш характерисгащ Украши як Малоросц, а украшщв - як малоросиццв, яш, як вважае дехто, вже за сво!и походженням поещають другорядне шеце. Така характеристика завжди була штучною але вона була вигщною як для дарських, так 1 радянських правител1в, змшювався и лише камуфляж, форма вщносин, а також ¡деолопя, якатакий шдоод виправдовувала.

Зрозум^ло, що таш сутгев! змши у свщомосп народу можуть здшснитися лише за умови винятково наполегливо! культурно-просвшшцько! роботи, яку у цьому напрям: повинт активно вести представники усЬс без винятку науково-культурних шл Украши.

6. Саме национальна щея у тяжкий час переходу вщ одного типу сустльетвг (тоталитарного) до принципово шшого (дшсно вщкритого, демократичного 1 гуманного] може 1 повинна забезпечити едшетъ украшського народу, який вже довп роки р озвиваеться та еднаетъея на еттчно-полггичшй основь Саме щ вюадш позицг закршлеш в Консгитуци Украши 1996 року, де всгановлюеться, що ноаем суверештету единим джерелом влада в УкраГш е украшський народ - громадяни Украши вей нащональностей. Здшснити цю об'еднуючу стосовно всього украшського народу роль, щеолопчно спрнмувати його, залучити до активно! участх у спасгнш, захистг докоршному оновленш Украши, може лише национальна щея, яка буде оргашчне поеднувати у свош суп, своему зы1сп надюналып ¡деали, дороговкази та шш духовн: цшносп, притаманш украшському етносу, ¡з загальновизнаними сучасыою свиовок стльнотою демократичными принципами права I справедливость

7. Нащональна щея може виконати свою творчу ¡сторичну роль лише за умови. що це буде дшсно всеохоплююча щея, яка розкривае прогресивш, гумашетичш якост

таких визначальних £ дуже широких за зм1стом сощальних явшц, як "людина", "св1Т людшш", "свгг наци", "держава", "сусшльство". При цьому, категория "люд1ша" повинна розглядатися з позади уах притамшпшх 1й сощальних якостей: людина, особиспсть, громадяпип.

7.1. Як об'ект для дослщження виеуваеться категор!альний комплекс таких складовнх сучасно! украшсько! нашонально! щег.

A. "Людина" - с найдорожчою сощальною цшшспо, здоров! потреби, нацюналыи та шип штереси яко! мають прюритетне значения; права 1 свобода людини 1 громадянина повшш послщовно захищатися 1 здшснюватися у повсякдешюму жигп, гарантуючи ф£зичний та ¡нтелектуальний розвиток кожного.

Б. "Св1т людини" вщбивае сферу прояву людиною свое! особистосп, свою свггогляду, що сфориований на нащональнш укра!нсыай основа Його характеризуе повага до нащональних джерел, розвиток нашонально! спадщини, укра!нсько! культури га державно! мови, повага до культуршгх ценностей представнишв ¡нших етноыв, яы живуть в Укра!ш.

B. "Свгг на.цД1" - як комплекс найважлившшх ознак, що характеризують нащональш особливоси украшсько! пади, и щеалп, культуру, риси характеру, стиль життя тощо.

Г. "Держава" виступае у сучасшй укра1нськш нацюнальнш ще! як держава соборна, демократична, сощальна та правова, яка поряд з нащональним досвщом укра!нського державотворення вттлюе й позитившш свгговшТ: досвщ;

Д. Що стосуеться категори "сусп!льсгво", то ¡сторичнпй досвщ дае шдставу для висновку, що кр!м так званого "громадянського", "вщкритого" сусшльства людство тчого кращого запропонуваги не може. При цьому зрозутло, що у кожтй конкретшй держав! громадянське сусшльство набувае сво!х особливих рис, вщбивае менталитет ввдповщно! наци, 1 украхнська держава в цьому плат не е виключенням.

8. Новг положения, яю автор дисертацшного дослщження виносить на захист, пов'язаш з дослщженням рол! украшсько! нащонально! ще! у розвитку укра!нського конституцюна/изму. У зв'язку з цим в дисертаца наголошуетъся, що вже в Конституци Пилипа Орлика 1710 року були закршлеш державш засади, що вщповщали поширеним у той час уявленням про найбтьш дощльну та визнану широким загалом державну аргашзацйо украшського сусшльства, уявленням про права р1зних верств населения, взаемовщносини мж ними. Слщ також вщмггити, що Конституци П. Орлика був притаманний дух пааонарносп - сощально! активносп. Це було пов'язане й з там, що саме козашв вона розглядала як пашвну верству в Украйп.

Зазначене дас тдставу для висновку, що запропоноваш П. Орликом в "Бендерськш Конституци" настанови, с своерщною спробою закршити в прав1 нову, вщносно демократичну модель державного ладу Украши.

Саме украшська нащональна щея становила шдвалини ряду демократичних за тих умов констшуцшних проектш, авторами яких були Георгш Андрузький, Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, представники Украшсько! народно! парта. Характерними рисами цих проектгв, бмышсть яких вщноситъся до друго! половини XIX та початку XX ст., е аде! повно! незалежносп або автономи Украши, врахувашш самобутньо! ¡стори укра1нського народу, Його менталитету, захисту прав 1 свобод трудового населения, зокрема, селянства, врахування прав представнишв шших етносш, що живуть в Укра1н1. В основ! деяких з цих конституцшних проектов простежуються кoнцeпцiя романтичносп украшсько! наци та думка, що саме л1бералыго-демократична традщця е найкращою для Украши. Але, 1 це головне - 1хня спрямовашсть, зы!ст свщчили проти будь-якого застосування насильнидького радикалгзыу як методу вдосконалення ¡снуючих сусшльних вщносин.

9. Кзномаштшстъ складових украшсько! национально! ще! знайшла свое закршлення в утнверсалах Центрально! Ради 1 Конституци УНР 1918 року, а також в констшуцшних проектах перюду гетьманату та Директор^. Велике значения Уюверсалгв Центрально! Ради на той час, на вщмшу вщ !х ощнки в лггератур1, видано! за радянських чаав, було безперечним. Вони у дшсносп свщчили про неухильне бажання Центрально! Ради здшснити демократична перебудову сусгпльного 1 державного ладу Украши мирними засобами, надал! розвивати стосунки з Рошею на основ! нащонально-територ1ального автономного статусу Украши у склад1 Роси та закликали громадян до злагоди 1 порозумшня. В них на демократичних засадах вирпцувалися деяш принципов! питашш приватно! власност!, закршлювалися права громадян, поширювалися нрава ъпсцсвого самоврядування, скасовувалася смертна кара тощо. Однак петроградський бьльшовицький заколот у жовтш 1917 року, вщмова б^льшовишв визнати нсзалежтстъ Украши, а Центрально! Ради - бтльшовицьку Деклараций трудящого та експлуатованого народу, призвели до громадянсько! вшни. IV Ушверсал Центрально! Ради вщ 9 ачня 1918 року проголосив Украшу самостшною, незалежною, вмьною, суверенною державою, народ яко! хоче жити у злагода та приязш з уама сусщами.

Конститущя УНР 1918 року закршила основт демократичт настанови щодо оргащзацй сустльного 1 державного ладу незалежно! Украши, здшснення шсгтупв парламентсько! демократа, прав громадян, у тому числ! на основ1 нащонально-персопально! автономи. Зазначеш конституцшщ настанови у тогочасних правових

формах у öiAbuiocri свош вцщовщали затальному спрямуванню та змюту укра1нсько\' нащонально! ¡деГ, осшльки сприяли розвитку держави у демократичному напрямь

Що стосуетъся конституцшних проектов, яKi були розроблеш у перюд гетьманату та Директора, то серед них, на нашу думку, с/ад вид ¡лиги проект Конституци Укргшш, що був розроблений професором Кшвського унщерситсгу Отто Ейхельманом. Цей проект, насамперед, в!др1знявся тям, що мав наукове тлумачення до кожноГ 3i cboix статей, i KpiM цього найбмьш послвдовно запроваджував модель класичноТ парламентской республдки.

10. Розглядаючи питания стосовно впливу украшсько! нащонально! ще! на конституци Украши, що були прийгот у радянсьш часи, вважаемо, що такий вплив не mir мати мюця вже на тш гадстав1, що ц1 конституци у переважшй бкьшосп cboix настанов мали суто формалыпш характер, виконували роль иолггико-правового камуфляжу вщповщно до ¡снуючих реалш. Формально, у зщповщносп 13 значною частиною принципов та норм, що проголошували щ конституци, ix можна було б воднесги до демократичних. Проте, саме щ принципи та норми фактично не дояли. KpiM цього, СЛ1Д звернути увагу й на те, що укра1пська национальна ¡дея, тим бгльше у и сучасному сприйнягп, аж шяк не могла бути узгодженою з щеолопчним диктатом i полггичшш пануванням одше! полггично! парта, ¡з зведенням национального чишшка за своТм сощально-полггичшш значениям виключно до форми "сощамстично!" за cboim 3MicTOM культури, не говорячи вже про iimii, ворояа справжньому ryMaHi3MOBi та демократа настанови бмыповицько! доктршш.

11. Значну роль сучасна украшська нацишальна щея мае ввдгравати тепер, виходячи з сучасних завдань державотворення в Украш! Безумовно, вщ нацюнально! ¡деГ не можна зажадати, щоб вона давала вичерпну вщповщь на Ti чи iniui питания, пов'язат з рргашзащно державного апарату, обсягом хомпетенцц його конкретних оргашв, ix шдпорядковашетю тощо. Нацюнальна ¡лея - це Kaxeropi« мегодолопчного piBHH, яка в питаниях державного будгвництва може дати вщповщь лише вщносно основних, найважлившшх öpiciraipiB державотворчо! дальность На цьому piBHi переважно може йтися саме про принципи, основш спрямування оргашзацй та щяльносп державного апарату, що ниш набувае особливого значения в практищ державного будавництва в Украшь Справа в тому, що як в УкраГш, так i у переважнш 5мьшост1 краш СНД ще не розроблеш у своему остаточгному вигляд! основи теорц державного управлшня, яи були б ор1ентоваш на принципово HOBi умови розвитку державного апарату, державного управлшня в щлому. Адже сьогодт переважна □¡лышеть принцитв оргашзацй та даяльносп державного апарату, яш ранкие панували у радянсыай теорй державного управлшня (принципи "демократичного централизму",

"подвшно! пщлеглостГ, "сощалютчного штернащонал13му", "партийного кершництва" та ш.) перестали гснувати, а тому виникла нагальна потреба у науковш розробщ теоретичних основ оргашзаци державного управлшня, взагал! демократичних засад державотворення в Украли.

Саме з цих позицш в дисертацй анал1зуються питания, пов'язаш з роллю сучасно! украшсько! нацюнально! ще! у розробщ наукових основ украшського державотворення, зокрема, тих, що виникають у зв'язку з проведениям в Укра!ш широко! адмдпстративно! реформи.

Пщняття ¡Мвня нацюнально! самосвщомосп та почутгя вщповщальносп за долю краши, усвщомлення дшсних нацюнальних штереав, забезпечення мовно-нацюнального вщродження, оволодшня державницьким спрямуванням укра!нсько! нащонально! ще!, про що у свш час писали М. Драгоманов, В. Кучабський, В. Липинський, С. Томаш1Вський та ¡шш прогресивш политики та науковщ, - такою бачить головну спрямовашсть свое! науково! пращ и автор.

Теоретична 1 практична значушЦсть отрпманих резудьтат!в досл^джеаня поля гае:

а) в науково-досд!днацькнй галуз! - матер1али дцсертацшно! роботи можуть бути використаш для подалыиих дослщницьких розробок у таких сусшльних науках, як ф!лософ1я, ф1лософ1я права, загальна теория держави 1 права, 1стор1Я полггичних та правових вчень, конституцшне право, теория державного управлшня, а також у деяких науках культуролопчного спрямування;

б) у сфер1 правотворчост! - висновки та пропозгщй, що М1стятъся в дисертацй, можуть служити методологтчною та теоретичною основою щодо розробки, вдосконалення законодавчих та шшх нормативних акпв, спрямованих на вирппення актуальних питань державотворення;

в) у сфер: реал!зааи1 права висновки та рекомендацц, ят висунуп дисертантом, допоможуть впровадженню в управлшську та будь-яку практичну дояльшсть в галуз! державотворення найбьлыц досконалих науково обгрунтованих управлшських стандарта (нормативов);

г) у навчадьному процеЫ -- положения 1 висновки дисертацй вщдграватимуть позитивну роль у щдготовщ пщручнишв та навчальних поабнитв, текспв лекцш та методичних розробок ¡з зазначених вшце наук та навчальних дисциплш.

Практичне значення дисертагш обумовлене там, що вона, по-перше, здшсшоватиме у вадповщних межах, разом з шшими науковими розробками цього спрямування, позитивний вплив на формування св!тогляду украшського народу, свггогляду, заснованого на позаз! до свого минулого { спрямованого на подальший

розвиток гуманистичного 1 демократичного за свогм духом менталитету украшства, ор1ентованого водночас на свггов! загальнолюдсыа цшноеп. По-друге, украшська нащональна ¡дея у наш час мае бути дороговказом при визначенш основного спрямування розвитку украшського сустльства, яке поступово повинно набувати характеру та основних ознак громадянського сустльства. По-трете, украшська нащональна ¡дея, як державницька, буде активно впливати на виргшення практичних питань украшського державотворення, що особливо важливо на сучасному еташ жита украшського народу, укра!нсько1 держави. В четвергах, украшська нащональна ¡дея е м01утюм демократичшш ¡де1пшм тдгрунтям у проведенш пладно!, активно! внутрццньо! та зовшшньо! полггики Украши як незалежно!, суверенно! держави.

Апробашя та впроваднеевкя результат!в досл!дження. По тем! дисертаци автором опубл1коване у 1997 род! монограф1чне дослщження "Сучасна украшська нащональна ¡дея 1 питания державотворення" обсягом у 9,24 друкованих apкyшiв, деяю з доелвджуваних у дисертацй питань розглядалися дисертантом у його попередшй особистш монографи - "Консппуцшний процес в Укранп 1 оргатзащя державно! влади та шецевого самоврядування" (1996 р., обсяг 9,25 друкованих аркуш1в). Крш того, дисертант с ствавтором шдручника для студентов неюридичних пуз^в "Оспови конституцшного права Украши" та шдручника для середшх учбових закладов "Констшуцшне право Украши", що вшпнли друком у 1997 рощ.

Загалышй обсяг опублжованих прадь по тем! дисертади становить понад 40 др. арк.

Ряд питань, яш е предметом дисертацшного дослщження, автор, як депутат Верховно! Ради Украши, вирштуе у ход1 свое! практично! робота, безпосереднъо! учаетт в законотворчому процес;. Так, за час роботи сьомо! сесп Верховно! Ради Украши автор заяропонував чотири законопроекта: "Про недопуеттпеть розповсюдження кшо- I в1Деопродукцд, яка демонструе порнографно, жахи або пропа1уе культ насильства 1 жорстокосп", "Про внесения змш £ доповнень в Закон Украши "Про адвокатуру", "Про внесения змш в закони Украши "Про судоустрш" та "Про статус суддов".

Внесено тахож ряд пропозицш стосовно змш 1 доповнень до проектов закошв Украши, зокрема, "Про Вищу раду юстищГ, "Про Уповноваженого Верховно! Ради Украши з прав лгодшш", "Про податок на прибуток фхзичних оаб", "Про оподаткування прибупав шдприемств", "Про професшш сшлки", "Про дов1рче управлшня майном", "Про внесения змш 1 доповнень в Закон Украши "Про пода-гок на додаыу вар'исть", "Про Державний бюджет Украши".

Основщ положе1шя ! висновки дисертадшного дослщження виносилися автором на обговорення науково! тромадськосп, пращвниюв державних управлшських структур, оргашв икщевого самоврядування, зокрема, в м. Киев1, Кшвськш та Закарпатсьюй

областях, шших репонах Украши. Питания, що винесет на захист, доповщалися на республжанських наукових конференщях, "крутлих столах", розглядалися у cepi! телепередач, що ix BiB дисертант на республжанському телебаченш. Теоретичш проблеми uiei теми обговорювалися на заседаниях кафедр теорц держави i права, а також констшущйного права Нацюнально! академй внутрцшпх справ Украши.

Дисертацш мае безпосереднш зв'язок ¡з навчальними планами юридичних вузш держави. Положения та висновки як монографп так i дисертацц, використовуються в навчальному npoueci, науково-дослщнш po6oTi Кшвського державного университету хм. Т. Г. Шевченка, Укращсько! нащонально! академй внутрйшпх справ та шших вузгв Украши.

Структура робота. Архггекготка дисертацц вщповщае Meri, предмету й логшд дослщження питань втиення украшсько! нацюнально! ще! в процес опасного державотворення. Вона складаеться 3i вступу, п'яти роздшв, що об'еднують 13 параграфов, висновшв, а також списку використано! лпгератури, що включав 180 джерел. Загальний обсяг дисертацй доргвнюе 280 сторшок.

3 МIС Т РОБОТИ

У вступ! обгрунтовуеться аюуальшсть теми дослщження, визначаються його мета та завдання, ша необх1дно вир^шнти, обгрунтовуеться методология, на баз1 яко! був проведений науковий анализ, конкретно формулюються положения, що доводять новизну дослддження та тих висновив, ша робить автор роботи, пщкреслюеться теоретична 1 практична значутщсть дисертацй, про що свадчать поряд з висновками дисертанта вже сяш положения, що виносяться на захист. Кр1м цього, в дисертацй наводиться дат, що говорить про апробаццо дисертацй, й наукових висповюв.

Перший розди. дисертацй - "Укр&шська 1дея як йевад' Емивй чианнк национального резвою Украмга" присвячений необидносп формування в Укра!т сучасно! украшсько! нацюнально! ¡деГ.

У першому п!дроздШ - "Про адеодогЧчие шдгрунтя украшсько! нахнокально! ще!" проводиться дослщження духовного коршня укра!нсько1 нацюнально! ¡де!, яке йде вщ психологи украшсько! наци. Вона мае складний характер 1 об'еднуе таи складов!, як риси та якосг! национального характеру украшетва, почуття, темперамент, нацюналыц потреби та штереси, цшшеш ор1ентаци, пащоналыи стереотипи та шпп ознаки такого ж роду, що е характерними для украшського етносу.

рш цього, ще М. Грушевський вказував на там риси украшства як почуття власно! дноей та повагу до чужо! пдносп, визнання так званих "законннх речей", лгобов до орядку та краен життя, вроджену лопчшсть думки, висот культурш та сощальш ¿стинкти, гуманний характер, бажання справедливость Разом з цим вш зазначав, що крашському етносу бракуе культурного 1 полггнчного виховання, оев1ченоет1, ащонально! енерга. Зрозумхло, що наведет риси, як позитивт, так £ тг, що свщчили про ади у психологи сустльства, не могли не вплинути саые на щеолопчне пщгрунтя крашсько! нацюнально! щеТ, у рисах та спрямуванш якох знайшло свш вираз бажання еребороти зазначеш недолжи, об'еднати украшський парод, зор1еетувати його на ^машстичн!, прогресивт цш, серед яких незалежшстъ £ свобода завжди були на ершому М1СЦ1.

Саме теоретичне наукове осмислення як позитивних, так 1 негативних рис сихологи, що були притаманш украшському сустльству, дало змогу видатним редставникам украшсько! культури, науково! думки, поступово у процеа ¡сторичного озвитку сформулювати основш вихщш позидй украшсько! нацюнально! ще!, що гановлятъ основу щеологц укра!нства.

1деолопчне пщгрунтя ухрашсько! надюнально! ще! сгановлять етнокультурний реал украшства, тобто той просгпр у межах якого живе 1 проявляв себе украшська ацш; над!ональний щеал, який за зм1стом та спрямуванням е достатньо р13ноб1Чним, № саме завдяки цьому об'еднус нацио ! становитъ серцевину украшсько! нацюнально! [е!; сюда слщ вщнести й таку категорию, як "свгг наци", що визначае м^сце наци у ¡дповщному суспьльспта, на зеынш кул1; не можна також пройти повз самоврядш отенци украшсько! наци, що завжди були притаманш укра!нськш нащональшй ще!, 1 >огодш, врепт-решт, знайшли свш вираз у полшгшш незалежноеп та створенш шостшно! держави Украша.

Другай п!дроздад - "Щодо необгадкосТ1 сучасно! украшсько! национально!

№1" присвячений доведению до усвщомлення широким загалом ¡сппга, що сьогодш фа!нському народу потр1бна сучасна нацюнальна щея. При цьому зрозумшэ, що зцюнальна щея мае бути саме сучасною, тобто ор!ентувати украшське сусшльство на >сягнення тих щеа/ав, уявлення про яга шш пануе в Украш! Це зовмм не означае, що фа!нський народ повинен забути про щеали минулих чамв, ящ кликали його вперед. I, ми повинш визнати як принцип, що демократична щея, яка закликас сусшльство юсконалюватися та йти вперед, е невмирущою. Демократичнхш потш, коли вш дшсно :мократичний за своею суттю, е единим у своему кор1нш, 1 нове формуеться на ¡передньому зм1СП, попередшй основу розвиваючи та вдосконалюючи й. Його «центрований вираз, який сьогодш втмюетъся в сучасшй украшсьюй нацюнальнш е!, мае р1вень пануючо! у суатьстш щеологй, але разом з ции дуже важливо, щоб вш,

не втрачаючи свого основного змкпу, опанував 1 р1вень побутового мислення, то&гс увшшов у св1Дом1сть кожного громадянина Украши, у тому числ! й представники нащоналышх меншин. Саме за таких умов сучасна украшська нацюнальна ¡дея стан< реальною творчою силою у побудов1 громадянського сусшльства, демократично! социально!, правово! держави. Великого значения при дьому набувае змщненш пол1етшчно! основи украшсько! держави, що у той же час аж шяк не повиннс зменшувати провщно! титульно! рол1 украшсько! наци в усЪс сферах життя сусшльства держави.

Другии роздш днсертади - "Основн! джерела та загадьна спрямовашст! украшсько! национально! ¡де!" присвячений сучаснш нацюнальнш ¡де!, Е впливу не сусшльш вщносшп!, державш ! громадсьга шститути та визначенню ц подалыиогх розвитку - як генератора енергй у житп украшсько! наци.

У першому пщроздШ - "Сопдально-под1тична та етн1чна обумовдев!сТ1 украшсько! нащонально! ¡де!" пщкреслюеться, що нацюнальну ¡дею не можнг розглядати як результат, так би мовити, *гри розуму", що вона, саме як нацюнальна ¡дея мае глибоке коршня у бутп народу, його ¡сгори. Справа в тому, що национальна ¡дег завжди • ор1ентована на в1дповщний сощалъно-полггичний ¡деал, який парод, йоге основш верстай маютъ бажання реал1зувати у практичному житп. Безумовно, щ ¡деал! у р1зних веретв сусшльства можуть суттево вадр1знятися ьиж собою, тому завдашн нащонально! ¡де! у цьому випадку вводиться до того, щоб об'еднати, узагалышти т< демократичне та прогресивне, що притаманне кожному з цих ¡деал1В. При цьому слц звернути ува1у й на те, що нацюнальна ¡дея не повинна мати виключно заполггизовашн-ЗМ1СТ, вона завжд и буде як ширше, так i глибпге власне полтмних ор1еытир1в, мати пц собою мщний жультурно-гсторичний фундамент. Що ж стосуеться ноая нащонально! ще! национального ¡деалу, то ша: с непохнтна у своему моральному спрямувант, трт своему ¡деалу на усЬс зворотах ¡стори кожна конкретна особиспсть. Саме з цих ¡деал!в враховуючи уел !хш особливосп, формуегъся нацюнальна ¡дея, яка визначае щеолопчн} спрямовашсть народу.

Укра!нська нащональна ¡дея мае широке коло джерел, витотв, що обумовлююп ц розвигок. Не буде помилкою сказати, що ця ¡дея, для яко! одним з головних завдань ( здшенення соборности у сусшльств^ за своею сутпо сама е виразом ще! соборносп 3 плаш вщбиття нею усах основних яисних рис украшського сусшльства на ршшх етапаз його розвитку.

У дисертацН висловлюеться незгода з тими авторами, яы вважають, щ< нацюнальна ¡дея е сукупшспо ¡дей ¡нтелихнцц певного першду. Hacпpaвдi нацюнальш ¡дея - це не твд роздушв якогось з штелектуал1в, сво! коршня вона мае у народном} середовииц й виникае на р!вш та в умовах повсякденного життя народу. Лише потам

эли вона набувае необхщного поширення у сустльсгм, ця щея одершус бажане наукове 5грунпування та ¡деолопчне оформления.

В дисертаци, на основ1 анализу вщповщно! практики багатъох держав свггово! пвдружносп, обгрунтовуеться необхщшсть поряд з еттчтгм, сприйняття та иггосування у практичному жигп пол1етшчного поняття нацН, що сприятиме *щненню сусшльства, його демократичному розвитку. Разом з ним у дисертаци антично оципоеться той жупел "нацк>нал1зму*, який за радянських чаав був шдставою \я боротьби з нащональною свщомютю народов, у тому числ1 й украЗнського народу.

У другому пщроздШ - "Про загадьну спрямован!сть украшськт авдонадьп01 ¡де'Г' визначаеться, що нащональна щея повинна мати державнидький 1рактер, осюльки саме держава у демократичному сустльств! мае змогу висловлювати I реально захищати пгтереси народу, громадян уах нащональностей, що живуть на ц ¡ритора. Це тим б1\ьш вфно, ооольки саме нащональну щею слщ сприймати як эроговказ для народу, вимогу, яка повинна поступово, завдяки акпвнш д!яльносгп :ржави, практично реалзовуватися. Разом з цим, участь держави у практичному цйсненш настанов украшсько! нащонально! ще! зовам не означае, що визнашш гганньо! повинно забезпечуватися за допомогок» будь-якого державного тиску. авпаки, нацюнальна щея мае поширюватися к сприйматися шляхом усвщомлення П гобх1дност1, дощлыгост11 правильность Адже демократична национальна щея, якою й е срашська нацюнальна щея, ор1ентуетъся не на ворожнечу та бшху, а навпаки, - на эрозумшня та злагоду у сусгпльствь Те, що национальна щея мае поступово визр^вати у 'сп1льств1 природним шляхом, що цей процес е дуже тонким та специф1чним, зазначав е М. Грушевський.

Украшсыса национальна щея спрямована сьогодш на нацюнальне вщродження срашського народу, процес якого охоплюе дезалька еташв. Ниш особливого значения 1бувае политична фаза цього вщродження, суть яко! полягае в утвердженш державного ■верештету, ¡де! держапносп, у розбудов1 ново!, демократично! Украяш, становленш юмадянського сусшльства.

ТретШ роздал дисертаци - "Ocнoвяi складяшси эм!сту укратсьхо! ниопадьног 1де5£" присвячений визначенню мкця людини в сучасшй нащональнш ще!

У гвдроздШ першому - "Про пояятШн! кате гори, що спрпяють визначенню «сту украшська'1 надтнальио! ¡де!" проводиться теоретичний аналгз зазначених 1Тегорш. У зв'язку з цим у дисертаци иаголошуетъся, що у р1зт часи ¡стори тих чи ших народ1в, 1 украгнський народ в цьому плаш не е винятком, активно шшрювалися ще!, яга повинш були вщбивати так званий "дух народу", суть якого

становили сподовання народу на крашу долю. 1Дд ¡де! розглядалися !х авторами я дороговкази у майбутне, набували свпгоглядного значения, характеру национально! ще: Нащональна ¡дея у жигп сусшльства виступае як могутшй чинник, що оргашчн поеднуе чуттсву й розумову сво! частини, штелект з народними шсппштом т сподаваннями.

Нашональна ¡дея ввдповщае саме цш назв1 виключно за умови, що вон висловлюе, пропагуе 1 захшдае саме народш шгереси. Тому ц суть повинна буп демократичною, соборною, тобто вадповщати дшсно гуматстичним бажанням та щляы Виходячи саме з цього, в дисертацп наводягься теоретичш положения та висновки ряд вщомих автор1в, переважно фшзсофщ та правнишв, в яких тдкреслюеться и демократична спрямовашсть дщсно нацюнально! ¡де!, вказуеться на й основш складовг.

Беручи до уваги зазначене вшце, автор дисертацц формулююе основш вимоги пов'язаш з розкриггям злпсту складових сучасно! украшеько! нацюнально! ще!, як дають змогу ш ввдбивати основш риси духовного свпу украшеько! пали, буп демократичною за свош змкггом 1 визнавати плюрализм думок, сприяти здшсненню ще собориосп та усвщоилешпо нащею свого М1сця у свт, бути державницькою щеею, щ мае за наших чайв особливе значения, сприяти розвитку украшеько! культури т; поеднувати нацюнальш цшносп ¡з загальнолюдсышми, забезпечувати розвиток форм т; умов задля практично! реал1зацц принцишв та положень, що становлятъ суть украшськс нацюнально! ще!.

Закшчуеться шдрозд1л шдкресленням того, що саме людина в ус1Х п якостя: (ф1зична особа, особиспсть, громадянин) е вщправним системотворчим началом : оргашзацЯ сусшльства, його функцюнуванш.

Шдрозд1Л другин - "Про сутшсть зи!сту сучасно! украшеько! нагцонадьнс ¡де!" починаетъся з висновку, який тдтверджуетъся рядом ¡снуючих реалш, що люди» в У^аип ще не зайняла того ьасця, яке вона повинна посгсти як найважливцца шнтст сусшльства. Наводягься данш щодо положения людини у ряда кра!н свпу. Все це даегьс: для того, щоб показати, що у систем! категорщ, за допомогок» яких саме на науковй основ1 сл1д розглядати змют сучасно! укра!нсько! нашонально! ще! ("людина* - °свг людини" - "свгг наци" - "держава" - "сустльство"), вже перша категор!я - людин; перебувае у неспрлятливому становшщ. 3 ¡ншого боку становления людини, я найвищо! сощально! цжносп, повинно активно здайснюватися завдяки "приведению ; дно" ус^х шших категорш зазначеного ряду, зокрема, "свпу людини", "свпу наци" "держави" та "сусшльства".

Особливу увагу в цьому плат повинно бути придалено правам людшш громадянина, 1 не -пльки !х проголошенню ! закршленню, а й забезпеченню д

¡дповодних мехашзм1В, з якими пов'язана практична реамзацш кожного конкретного иду прав 1 свобод.

В дисертаци зроблено теорепгпшй анамз категори "стт людини", у зв'язку з чим ласифжуеться система заштпв, потреб та штереав, яка в щлому й дае уявлення про цю исгему. Питания свпу лгодшш розглядаються також кр1зь !х штерпретацпо у творах . Шевченка, Д. Чижевського, М. Драгоманова, М. Грушевського та шших мпслите/ив. рш цього, зазначена наукова категория розглядаеться в дисертаци у сгпввщношенш з исимя соцхальшши явищами як собортсть, служшня, солщаршстъ, свобода.

Що стосуеться категорй "сшт наци", то дисертант вважас, що ця наукова атегорш характеризуе самосвщошсть наци, и ¡сторичний досвщ, рхвень розвитку ацюнально! культури. Св1Т нацц безумовно пов'язаний також з системою нащональних гтереив, адеамв, сустльнозначущих дай, яш здшснюються на нащональшй ocнoвi.

Наприкшщ роздЦу дисертант формулюе основш висновки стосовно З1«сту ^часно! украшсько! нащонально! аде!, яш стосуються людини, наци, держави ! ,гсшльства.

Четвертнц роздДл дпсертащ! - "Украшська нац1онадьна де ржав и п ш, ка 1дея ¡сторп украшського конституцюпал1зму" присвячений анализу кггоричного эз витку державницько! ¡де! та конститущонал13му в Украшь

У першому п1дрозд1л! - "Констптудхя Пндняа Орлика як перше В1дбпття жрашсько! национально! ¡де! на конституцшному р!вт" в1ДМ1чаеться не ттлъки ;мократичний для того часу зм1ст зазначено! Конституцц, а й порядок ц прийняття. арке Конституция розглядалася як договор м1ж гетьманом вшська запорозького, "арцншою 1 полковниками, з одного боку, та названии вшськом запорозьким, з шшого. р1м того, настанови ще! Конституци були публично ухвалеш обома сторонами х дтверджеш вщповщною присягою гетьманом Пилипом Орликом 5 квп-ня 1710 року.

Вже один той факт, що Конституция приймалася шляхом погодження Н настанов ¡ж основними иолггичшши силами того часу, сввдчить про ц демократичний характер, о з самого початку був притаманний украГнсыай нащональшй щеГ. Кр1М того, шстшущя Пилила Орлика вщбивала та закршлювала у сво!х яастановах щлий ряд )огресивних для того часу щей та думок.

У цьому плат велике значения мало втьлення в Конституци аде! соборносп, що обливо була необхщною для Укра!ни у тт буремш часи. При цьому слщ зазначити, що с 1дея викладалася у найбиыи досконалому Н вигляд!, зокрема, в уявленш ц зм!сту аном Вишенським. Це був собор людей, р!вних перед Богом, який до того ж иначався такими рисами, як "смирение", "меншост и последност", "бесхвалие", илост, щедрост, добронравие и добродетел", а також "благоговенство", "учтивост,

боязнь и в стыд". Тобто йшлося не просто про еднання украшського народу, а п| еднання на високому моральному р1вш, еднання, яке було б на користь усш верства сусшльства, I, перш за все, "народу Козацькому*.

Ишлося також про те, 1 де теж знайшло свое закршлення в Конституци Пилит Орлика, що влада у держав! повинна базуватися на колективних, парламентсын; засадах, хоча це й був особливий за своею сутгю парламентаризм, - "вшськови парламентаризм", "парламентаризм Вшська Запорозького". Основш його рис] скликання три рази на рж найвищого представшщького органу держави - Генеральн. Ради; обмеження повноважень Гегъмана з метою запобйти можливостх узурпування ни державно! влади; здшснення контролю за д1яльшстю посадових омб; право вимагат звпу вщ Гетьмана у раз! порушення ним закошв I вольностей козадтва тощо. ОсоблиЕ слад зазначити, що щ демократична засади Конституци Пилила Орлика встановлювалис у той час, коли у всьому свт, у тому числ1 й "цившзованш" вврош панували май» виключно монарх!чш режими.

Беручи все сказане до уваги, ыожна дшти до висновку, що перед нами велика ваги правний документ, в якому вттлились здобутки тогочасно! у1фа!нсько! полп-ичв думки, в яюй поеднався нацшналышй традищонал13м з новими пщходам] результатами практично! реал1зацп украшсько! державност1, вщновленох в середш XVII ст.

У другому падроздШ - "Значения украшсько! нашонадьно! аде! як ¡денн< основн кон ститу адн н Ш£ проех-пв, що розробдялися в Укра'хш до 1917 року" в

основ! дослщження загального розвитку украшсько! державно-правово! думк розглядаються конституциои проекта, що !х склали Георгш Андрузький - один з члега Кирило-Мефодавського товариства, Михайло Драгоманов та, як припускаетъся л!тератур1, Микола Мшгевський. Безумовно, що значний вшив на розробку ш: проект!в, зокрема, першого з них, справив посгшний натиск на Украшу з бон росшського царату, а також револювдйний рух, що почав посилюватися на територ Украши, Роси - держав, де вщбулося повстання декабристов.

Неабияку роль у сгимулюванш розвитку демократичного визвольного процесу Укра!ш вдаграли ще! громадянського природного права, що !х сформулювг Михайло Козачинський, гуманистична фглософська думка Григорш Сковороди, аде!, що : пропагували учасннки Кирило-Мефодцвського товариства, зокрема, у сво!х програмкк роботах, таких, як "Книга буггя украшського народу", "Закон Божий", "Статут Кирил< Мефодивського товариства", вадозвах "Брати украли»", "Братья великороссияне поляки".

Конституншний проект Г. Андрузького, безумовно, мав загальне демократичне трямування (розвиток ¡де! самоврядування - громада як первюний осередок (Гсшльства, обрання м!сцевоГ старшини, республжанський устрш тощо). Разом з цим роект мав й негативш рпси (вщсутшсть принципу розподалу влад, визнання ¡нсппуту ензури). Кр1м цього, не йшлося про сгворення незалежно! украшсько! держави, сюльки висувалася ¡дея створення слов'янсько! держави, але без учасп Росц, шчого не уло сказано про статус особистоси.

Що стосусться ¡дейних положень, ящ здшснили у той, а також у наступи часи еличезний вплив на формування украшсько! нацюнально! ¡де! та всього емократичного свггогляду ухрашського народу, то вони, у перщу чергу, пов'язаш з ворч1стк> Т. Г. Шевченка. 1де! людсько! свобода, незалежносп Украши, встановлення емократично! республжи, розвитку навдонально! самосвщомосп, iIШI¡ революцшно-емократичш настанови завдяки Т. Г. Шевченку назавжди увшшли у теорпо та рактику укра!нського констшуц1онал1зму.

Вже у "Проект! основанш устава украшськаго общества "Вольный союз - Вш>на галка", який склав у 1884 рощ Михайло Драгоманов, найважлившшм вважалося акршлення посмдовно демократичного статусу прав 1 свобод людини, максимальна онкретизащя цих прав, запровадження мюцевого самоврядування, здгйснення ер!вництва державою за допомогою центральннх представпицьких збор1в.

Значения конституцшного проекту Михайла Драгоманова, по-перше, в тому, що ¡н поклав в основу сво! ¡дейт надбання демократичного спрямування, яш на той час ули притаманш полгтчному змгсту укра!нсько! нацюнально! ¡де!; по-друге, вш значною ¡рою розвинув щ ¡де!, сприяв тому, що украхнська полтжо-правова думка завдяки ьому та, зберц-аючи свою нацюнальну особлив1сть, щднялася до ршня передових онституцшних ¡дей свого часу.

У подалыяому своему розвитку украшська нащональна ¡дея значно збагатилася зндяки положениям, що були закладеш у консгитуцшному проекп "Основний Закон Замоспйно! Украши" -стлки народу украшського", складеному групою члеив крашсько! Народно! Парта на Ч0Л1 з М. Шхновсышм, який був ладером зазначено! артй 1 редактором часопису "Самостийна Укра1на". Проект Конституци, складений Кхновським, в лп~ератур1 оцшюеться, незважаючи на деяш його недолпси, як такий, що уъ перишм безкомпром1сним радикальним документом украшсько! политично! зщомосп, в якому декларувалася готовшстъ силою боротися за вщновлення втрачено! ержавносп та обгрунтовувалось, спираючись на м1жнародне право, остаточне озфвання союзу з царською Роа'ею.

Третей шдрозд!д - "Укра'шська капитальна 5дея в ун1версалах Централь» Ради, в Конституди УНР 1918 року та констнтуцшннх актах першду гетьмаиат та директор!?" починасться з визначення того, що в Украош, на початку 1917 року, в» склалася атмосфера революцшного пошуку виходу з кризового становища, у яко& опинилася вся царська Роая. В Украши як 1 у межах шших нащональних територн сощально-полггичш проблеми доповнювалися проблемами нащонального визволенш боротьбою за самоетшне 1снування, що, безумовно, щдвишувало актившсть ш боротьби.

Уншерсали, яы були пришит Центральною Радою протягом червня 1917 - мчш 1918 року, вщбивають продес нарошування демократичних вимог Украши щод полггично! незалежносп, самостшносп, що завжди було одним з найважлшшии положень украшсько! натонально! ще! протягом довгих столггь ¡снування украшсь» наци. При цьому слщ зазначити, що такий розвиток подш був, у першу черг спровокований спочатку росшським Тимчасовим урядом, а поттм б1льшовицьким урядо: Ленша, шовшиггична позшця яких зробила неможливим досягнення узгодженосг стосовно незалежного статусу Украши.

Демократичш та тумашпичш оргентирп украшсько! нацюнально! аде! знайшл свш вираз у Конституцй УНР 1918 року, яка була документом, головним чино: орхенгованим на штереси народу, а не на будь-яы партит пристрасти, хоча те, що вон выдавала перевагу у поргвшшга з соц!альшшп, нацюнальним питаниям, якоюсь ьпро] позначилося на тому, що широи. кола народу у тяжкий час не шдтримали полгтик Центрально! Ради. Слад вважати, що цьому сприяла й закреплена в Конституци УН 1918 року щея 1 М. Грушевського стосовно сгворешш так званих нацншальних союзхв.

Режим гетьмана П. Скоропадського у сво!й основ! був авторитаризм 1 вже том не вщповщав основним засадам украшсько! иацюнально! аде!. Вш не передбачав I принципу розиодалу влад, ш принципу парламентаризму в його демократичном розумшш, щ М1сцевого самоврядування 1 в щлому був кроком назад вщ полггачног режиму Центрально! Ради. Але парадокс у тому, що саме за ст э половиною лас.ящ гетьманату в Укра1ш серйозно пожвавилося сустльне життя, у тому чиои економхчн« багато зрушень сталося у нацйшалъно-культурному житп сусшльства, зокрема, бул заснована Украшська Академия наук, шлька ушверсите-пв, вщкривалися украхнсы пмнази та школи. Мабуть це е ще одним ходтвердженням того, що у перехадний перш сильна виконавча влада може зробити певт позитивш зрушення у розвцтку сустльствг але все це можливо лише у межах якогось обмеженого часу, теля чого у полггичт систем! сусшльства мають поскгги провадне м1сце демократичш державш шституци.

Що стосуетъся перюду Директора, то, з точки зору консппуцшних форм вираэ та закршлення на станов украшсько! нащонально! ще!, проекта конституцш, що в це перюд розроблялися, в щлому вщповадали свгговим демократичним конституцшни

гандартам. Разом з тим багато питань, зокрема питания взаемодц р!зних плок ержавно! влади, у проект«, що був розроблений урядовою ком1аею, визначалися у агальшй форм! (наприклад, визначення суб'екта законодавчо! д!яльност1 тощо).

Особливо цщавим, як з теоретично!, так ! практично! точок зору, був озроблешш у период Директора проект Конституци, автором якого був професор швського университету О. Ейхельман. Саме цей проект визначався своею повнотою, онкретшстю, демократичною спрямовашстю (15 роздтв, 345 параграф1в з щповщшши коменгарями). Слщ зазначити, що з точки зору автора дисертацй, деяга оложення цього проекту не втратили свого значения ще й у наш час. 1х цшшсть саме в эму, що вони сприяють бш.щ детальному врегулюванню важливих складових кра!нсько! нацюнально! ¡де! на конститущйному р1вш.

У четвертому пщроздШ - "Украшська пацюнальна ¡дея 1 радянсыа опстятуцН Укра'шп" у контексп основних настанов укра1нсько! национально! ¡де! озглядаються зм1сг та спряиовашеть радянських констшуц!й, ям були прийюгп в кра!ш за часш радянсько! влади. При цьому наголошуеться, що радяиська навдональна олггика була спрямована проти визнання само! можливост! самостийно! ! ушкально! ащоналыго! ще! у будь-якого з народов, що ¡снували на територи колишнього СРСР. окрема, стосовно украшського народу все робилося для того, щоб викинути з його зщомосп ¡сторичну пам'ять, пов'язану ¡з найголовшшими настановами украшсько! ащонально! ще!. До них, у першу чергу, вщносилися р¡шуметь та готовшеть народу до эротьби за незалежшеть Украши, сцрямоватсть гсторично! пам'я-п украшського етносу, кий завжди пишався сво!м геро!чним м1шулим, 1 особливо тим, що було пов'язаие з давним ¡снуванням украшсько! козацько! держави. Широкий ¡деолопчний насгуп цйснювався на украшську культуру, на стиль та способ яоптя украшського народу, не ажучи вже про мову, яку поступово, але рпыуче спочатку зводили до "суржику", а пстм ¡агам почали заьшповати на росшську.

Саме з метою "доказування* ыоноетшчносп радянського сусшльства офщшними ~али за радянських час!в (у д!йсносгп ж пиучш) доктрини про ¡сторичне джерело трьох юв'янських на род! в - Ктвську Русь, про едину ¡сторичну стлынсть уах етнойв на ■ргггорн колишнього Радянського Союзу, про культуру сощамстичну за злясгом 1 ццональну за формою. При цьому слщ сказати, що ¡снування едино!, максимально :шрал!зовано! правлячо! комушетично! парти, незважаючи на формальне ¡снування ицональних республпс, насправда, як об'ективно, так 1 суб'ективно, обумовлювало повне ¡хтування нацшнальними «Пересами I потребами. Особливо сьогодш ми добре бачимо, о це була за "национальна* по.иппа, в результат! яко! жодна з колишшх союзних :спублйк, може лише за винятком Роси, ставши самостшною, не е тепер повшегю агодженим народногосподарськии комплексом.

Вже при лрийшгпт у 1919 рощ пер mol радянсько! Конституци Укралш, н пропозищю В. Блакитного про необхщшсгъ вадбиття в ïï 3Micri нацюнально! самобутност украшського народу, нарком юстици О. Хмельшщький вщповщав, що таш пропозщщ "нездоровою нащональною вщрижкою", а "шклування про охорону культур и кожнг нащоналыюсп, що живе у межах Украши", е заняттям, зовсш не властивим Украшськт Радянськш Республцц.

Створення Союзу PCP, постулове посилення централ1заци державног управмшга, злочинна "нацюнальна полтгка" сталиизму, постшне зростання т поглиблення адмшютративно-командно! системи, зведення нашвець проголошеног наприкшщ 50-х рошв розширення повноважень союзних республж, брежневськи камуфляж дшсного становища в Kpaïm, а також статусу нацюнальних республик : Конституци СРСР 1977 року i Конституци УРСР 1978 року - все це аж шяк не сприял формувашпо та розвитку сучасно! украшсько! нацюнально! ще!, ц вщбитпо радянських конспггущях.

Однак незважаючи на постшне переслщування i катування в Украцп, i за ти час!в даяли прогресивш, демократична сили, ят ставили перед собою завданн вщродження украшсько! нацюнально! ¡де:.

Роздал п'ятиы днсертацп - "Актуальш питания державотворення в Укра':ш

присвячений подалыпому розвитку законодавства, його основних напрямтв т положень, здайсненню реформ дйочо! правово! системи на ochobî hoboï Конституц Украши.

У першому п1дрозд1а! - "Сощальна злагода у сусп1льств! - нанважлнЫш передуиова yen ixy державотворення" зазначаеться, що загальна теор] конфлисголош у демократичних розвтаених крашах давно вже вщшшла В1Д принцип абсолюту в процес! розв'язання конфлнепв, виршгення тих чи шших питань. Вщомо, д чого дшшло засгосування цього пршципу у Радянському Союз1, де метод диктату з бон комушетично! napTiï багато в чому обумовив розпад краши. Недарма Микола Бердяе зазначав, що 'диктатура свггогляду е не реальне подолання хаосу, а е формально] оргашзащею хаосу, створення деспотичного порядку, за яким продовжуе ворушитис хаос" (Бердяев М., Философия свободного духа. - М., 1994. - С. 336).

У вирццеши кожного питания, там больше питания державно! ваги, завжди межа, за яку при наявносп ргзних точок зору, там бтлыпе piapnix поляичних позицш, т можна переходити, а треба шукати порозумшня, знаходити компромюне рыиення. Таки шдх!д мае засгосовуватися при наявносп суттевих протир1ч у позищях законодавчоГ ч виконавчо! плок державно! влади, осшльки в шшому випадку це неминуче призведе i парал1чу державного кер^вництва. 3 цих позицш в тдроздш розглядаються питанк

гатусу кожно! з плок державно! влади, роль Президента Украши в розв'язаню энфлжтхв на р!вш державного кер!вництва.

У другому п1дрозд|д1 - "Право, як важдивпн чнниик здШсненкя крашсыст нац1ояадът>! 1деГ' аналгзуеться роль права у вириценш проблем ;мократичного розвитку украшського сустльства, у практичшй реалЬаци щеалгв, що гановлять змнгг укразнсько! нацюнально! ¡де!.

Слщ зазначиги, що национальна щея, як всеохогшоюча, пануюча у сусгпльств! ;еолопя, здшенюе свш виршлальний вплив на зшет та спрямовашсть права вже на ¡вш правово! щеолоп! 1 як прояв та вираз Е конкретного зимсту знаходить свое вщбиття вщповщних принципах, шетитутах та нормах права.

При цьому шдкреслюегься, що право не можна зводити до рол! простого засобу гржавного кер^внидтаа, оск1лыш воно за своею природою мае величезну сощальну ¡ншегь як узагальнююча м!ра свобода, ризносг! та справедливо«! у сусшльств!, яш овинш знайти свй вираз в нормах права, що у межах сво!х повноважень гтановлюють вщповщт державш органи. Ильки нории, яш вщповщають цьому ритерпо, можуть дшсно вважатися правовими.

Наголошуеться, що питания, пов'язащ з удосконаленням системи права, дночого УкраЗш, мають бути спрямоващ й на те, щоб пя система максимально сприяла еал1зацц сощальних ценностей, притаманних украшськш нацюнальшй аде!.

У третьему п!дроздЫ - "Адм1н1стратиано-праЕова реформа як зас!б гад1зааи 1де! державотвореиня в Укра!ш" дослщжуються питания, пов'язаш з хосконаленням структуры та форм дояльностг системи оргашв державного управлшня, дшпценням ефсктивноеп !хнього впливу на виробнич! та шип сощальн! процеси, яш цйстоються в укра!нському сустльствь

Щдкреслюеться, що адмяпстративно-правова реформа в Укра!ш не може бути ¡еденою виключно до зиш у систем! мийстерств та ведомств республжанського р^вня. она мае охоплювати уа без будь-якого винятку ланки управлшсько! Д1Яльносп, эчинаючи, перш за все, з нижчих ланок державного апарату, з чггкого визначення 1сця в управлшеъкому процей кожного державного службовця, а тдпош'дно до цього - 1 >го компетенцй, форм дильносп тощо. Пропонуеться також прийняти пакет >рмативних акттв з тггань оргашзаци та дхялыюсп оргашв державного управления, щеке державного службовця, звернути увагу на етичш оскови державно! служби. Адже :ржавний апарат - це ддачкй мехашзм держави 1 вщ якоей, ефективноста його робота зямо залежить практичне здшенення державницьких настанов сучасно! украшеько! ццонально! ¡де!.

Заключая частпна дисертаци ьистить осковш висновки 1з проведеног дослщження. В нш автор визначае, що украшська нащональна щея формувалас впродовж багатьох стоить, мае свое коршня, оргентована на майбутне.

Хдеали свобода та незалежнос-п укра1нсько! наци завжди мали державницьк спрямування, були оргептоваш на створення суверенно!, демократично! украшсью держави. Вони повинш й дал! розвиватися в цьому напрям!, стати щейною осново] проголошено! в Консгитуци УкраГни 1996 року демократично!, социально! правов« держави Укра1на.

Уся теория формування I розвшку украхнсько! нащонально! ще! розглядаетъсз насамперед, з позицй звеличування людини як основно! сощально! цшносп, розвитку социального, у тому чисм 1 правового статусу, забезпечення практично! реал1зацп прав свобод. Саме вона повинна стати духовною основою для знаходження порозумшь мг; гтлками державно! влади, полггичнхши партиями та рухами, окремими полпичним дгячами.

В дисертаци у якосп пщсумкових пропозицш, як теоретичного, так практичного характеру, обгрунтовуються висновки стосовно стратеги 1 тактик практичного здшснення принципу парламентаризму, 1, зокрема, реалхзацп розподаа влад, обгрунтовуються шляхи шдвищення ром права в сустлъствг, а також проведенн адмпцстративно-правово! реформи, що сьогодш поставлено в Украгш на порядо денний.

Основш положения розгдянут! в дисертаиД, знаишлн свое виюбражевня таких пубд1кац1ях автора:

1. Медведчук В. В. ЪИсце адвокатури у вирцнешд проблем збалансування рхзних хтло влади та конституцшш основи реформування державно! влади в Украйп // ПраЕ Украши. - 1995. - № 5-6.

2. Медведчук В. В. Про теорпо ! практику конституцшного процесу в УкраМ / Право Украши. - 1995. -№ 8.

3. Медведчук В. В. Проекта Конституцш Украши: досвщ пор1вняльного анал1зу у Право Украши. - 1995. - № 9-10.

4. Копейчиков В. В., Медведчук В. В. Нова Конститушя Укра1ни: реальшсть 1 шфи / Нова полггика. - 1996. - № 3.

Медведчук В. В. Сощалып i полтгчга передумови оргашзаци консппуцшиого процесу в Украаш // Адвокат. - 1996. - №г 3.

Медведчук В. В. Про методолопчт основи правово! системи Украши та шляхи u вдосконалення / / Вшник Академй правових наук Украши. - 1996. - № 7.

Медведчук В. В. Право як культурна спадвдша / / Bi4e. - 1996. - № 7.

Медведчук В. В. Методолопчш шпання вдосконалення захисту прав громадян у св1тл! Консппуш! УкраТнм / / MarepiaAH м1жнародно1 науково-теоретично! конференцй у Ктвському региональному центр! Академй правових наук Украши. -К., 1996.

Медведчук В. В. Конституцшний процес в Украйп в cbitai питань оргагазацй державно! влади // Матер^али науково-практично! конференцй. - К: 1нститут держави i права iM. В. М. Корецького HAH Украши, 1996.

3. Медведчук В. В. Конституцшний процес в Украцп i оргашзащя державно! влади та мхсцевого самоврядування. - К.: Укрална, 1996. -9,25 др. арк.

L. Медведчук В. В. Формування .украшсько! национально! ще! та ц значения для розвитку демократично! держави i права У/ Право Украши. - 1996. - № 11.

I. Медведчук В. В. Социальна злагода у сусгальств! i державна влада // Право Украйш. - 1997. - № 1.

5. Святоцький О. Д., Медведчук В. В. Адвокатура: !стор1я i сучасшсть. - К.: 1н Юре, 1997. - 18,6 др. ум. арк.

1. Медведчук В. В. За принципом свободи, piBHoeri, братерства // Bi'ie. - 1997. -№5.

5. Медведчук В. В. Сучаена украГнська национальна адея i питания державотворення. - К.: Украша, 1997. - 9,24 др. арк.

5. Медведчук В. В. Констшущя Пилила Орлика як перше вщбиття украшсько! нащонально! да! на конституцшному piBHi / / Bicrant Академй правових наук Украйш. - 1997. - № 7.

Медведчук В. В. Сучасна украшська нацюнальна !дея 1 акгуальш пмтани державотворення. - Рукопис.

Дисертащя на здобутгя наукового ступени доктора юридичних наук з спсхиальностяни: 12.00.01 -теорш держави та права; 12.00.02 - конституцшне право. Нацюнальна академия внутршпих справ УкраЬш, Ки!в, 1997.

Дисертащю присвячено досладженню зшсту сучасно! украшсько! нацюналыи ¡де! 1 и впливу на процес державотворення в Украшь

Украшська нацюнальна щея мае давт ¡сгоричт джерела та державницьв визначення, що й знайшло свш вираз у Конституци Пилипа Орлика 1710 рок конституцшних проектах демократичного спрямування, що складалися в Украош. 3 радянсысих чaciв сама можливзсть хенування якоТсь особливо! нацюнально! хд сприймалася як прояв ворожнечо! нащоналхстично! щеолога.

Сучасна укра!нська нацюнальна щея поеднуе у своему зы1стг прогресив] юторичш духовш надбання еттчного украхнетва з визнаними демократичною евггово: сшльнотою 1умащстичними стандартами хитш людини, розвитку держави 1 сустльства. У евти вимог сучасно! украшсько! нацшнально! ще!, Конституци Укра!н особл!шого значения набуваюгь шгтання сощальио! та помтично! злагоди у сусшльсгте подальшого пщнятгя р!вня правового регулювакня, проведения адмшхетративн реформи.

В дисертацй дослщжет проблеми, пов'язат з визначенням духовних джерел 1 змклу украшсько! нащонально! ¡де! : Н матер1ал1за1щ в процес! сучасного украшсько] державотворення.

Основш результата дослщження знайшли свое втхлення в пропозищях авто{ щодо розвитку державотворчого процесу у вадповщносп з вимогами Констшут Украхни.

Ключов1 слова: особистхсть, украшетво, соборшсть, етнодержавотворенн паеюнаршеть.

Медведчук В. В. Современная украинская национальная идея и ахтуальш вопросы государственного строительства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук I специальностям: 12.00.01 - теория государства и права; 12.00.02 - констипуцион» право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1997.

Диссертация посвящена исследованию содержания современной украинскс национальной идеи и ее влиянию на процесс государственного строительства в Украин

Украинская национальная идея имеет давние исторические истоки и сударственное определение, что нашло свое выражение в Конституции Пилипа Орлика '10 года, конституционных проектах демократического направления, которые ладывались в Украине. В советское время сама возможность существования какой-:бо особенной национальной идеи воспринималась как проявление вражеской щионалистической идеологии.

Современная украинская национальная идея объединяет в своем содержании югрессивное историческое духовное достояние этнического украинсгва с дазнанными демократическим мировым сообществом гуманистическими стандартами мни человека, развития государства и общества. В свете требований современной райнской национальной идеи, Конституции Украины особенное значение >иобретают вопросы социального и политического согласия в обществе, дальнейшего ©ышения уровня правового регулирования, проведения административной реформы.

В диссертации исследованы проблемы, связанные с определением духовных точников и содержания украинской национальной идеи и ее материализации в юцессе современного украинского государственного строительства.

Основные результаты исследования нашли свое воплощение в предложениях тора относительно развития процесса государственного строительства в соответствии гребованиями Конституции Украины.

Ключевые слова: личность, украинство, соборность, этническое строение сударства, пассионарность.

Medvedchuk V. V. The modern Ukrainian national Idea and actual issues of state "mation. - typescript.

Thesis for a Doctor of Law degree according to specialty 12.00.01 - theory of state and man rights; 12.00.02 - constitutional law. - Hie National Academy for Internal Affairs of Lraine, Kiev, 1997.

Thesis dedicated to research of modem Ukrainian national idea and its influence on : state formation process in Ukraine.

The Ukrainian national idea has deep historical sources and state determination which ind its expression in the Constitution -written by Pylyp Orlyk in 1710 and constitutional mocratic projects that occurred in Ukraine. During the Soviet reign the possibility of ;sence of any special national idea was considered a manifestation of inimical national ■ology.

The modern Ukrainian national idea contains progressive historical spiritu experience of the Ukrainian nation with humanistic standards of living, state and socie development. Due to requirements of the modern Ukrainian national Idea and tl Constitution of Ukraine, concerning the formation of a democratic social legal state, issues social and political peace in the society, further rising of the law regulating level, fulfillii administrative reforms are of great Importance.

The thesis studies problems, connected with the determination of spiritual sourc and the Ukrainian national Idea, Its materialization In the process of modern Ukrainian sta formation.

The main results of the study found their expression in the proposals of the auth concerning the state formation development process in accordance with the requirements the Constitution of Ukraine.

Key words: individuality, Ukrainian nation, communality, ethnically built stal •passionarnist"».