АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Правовое регулирование международных коммерческих космических проектов»
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
СЛ
і ^
Негода Сергій Олексавдрович
УДК 340.1
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ КОСМІЧНИХ
ПРОЕКТІВ
Спеціальність 12.00.1 міжнародне право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ - 2000
Роботу виконано у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Науковий керівник:
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, академік НАН України ШЕМІНУЧЕНКО Юрій Сергійович, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
доктор юридичних наук, доцент ТИМЧЕНКО Леонід Дмитрович, професор кафедри конституційного та міжнародного права Університету внутрішніх справ МВС України
Провідна установа:
кандидат юридичних наук, доцент ПОКРЕЩУК Олександр Олексійович, ректор Української академії зовнішньої торгівлі
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародного права
Захист відбудеться 24 листопада 2000 р. о 15— годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 по захисту' дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001. м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. •
Автореферат розіслано « » жовтня 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
УСЕНКО І. Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темн. Освоєння космічного простору стало видатним досягненням XX століття, яке ознаменувало перехід практичної діяльності людства на якісно новий, глобальний рівень. Сьогодні космічна діяльність є важливим фактором поступового розвитку економіки, показником рівня науково-технічного потенціалу країни, ефективним інструментом забезпечення її інтересів в галузі оборони, природокористування, телекомунікацій, а також у соціальній сфері.
На межі двох тисячоліть формується нове бачення задач космічної діяльності, яке ґрунтується на першочергових потребах стійкого економічного і соціального розвитку, необхідності рішення глобальних проблем людства. Триває пошук нових пріоритетів, наукових і технологічних підходів до здійснення космічних програм, розроблення бюджетної політики.
Перетворення космонавтики на звичайний сектор економіки, комерціалізація найважливіших технологій, розвиток ринку космічних послуг, створення нового інвестиційного середовища, а також ефективного механізму правового регулювання цих процесів — першочергові завдання сучасної космонавтики. Проте зазначені процеси неадекватно узгоджуються з темпами розвитку і характером правового регулювання космічної діяльності як на рівні міжнародного права, так і національного космічного законодавства.
Міжнародне космічне право знаходиться на стадії відновлення та нового етапу розвитку. Необхідність реформ зумовлюється тим, що міжнародне космічне прано сформувалось у період протистояння політичних систем у роки «холодної війни», коли здійснення господарської діяльності у сфері освоєння космосу було майже неможливим. Законодавство космічних держав у цей період виконувало завдання забезпечення глобального контролю держави за космічною діяльністю своїх національних суб’єктів.
Відставання розвитку права від потреб нинішнього рівіи космічної науки і техніки негативно позначається на характері правового регулювання й організації майже усіх видів діяльності в космічному просторі. Особливо гостро це виявляється у такій специфічній і принципово новій галузі космічної діяльності, якою є міжнародні комерційні космічні проекти (далі — МККП).
Комерціалізація космічної діяльності ставить на порядок денний вирішення найгостріших правових проблем, пов’язаних зі здійсненням МККП, серед яких — визначення суб’єктів МККП та їхніх прав, модернізація норм міжнародного космічного права, гармонізація національних космічних законодавств країн-учасниць МККП. Нові умови вимагають розроблення питань відповідальності, ефективних процедур вирішення спорів. Надзвичайно важливим є питання здійснення міжнародного контролю за діяльністю суб'єктів МККП з метою забезпечення міжнародної безпеки та дотримання вимог норм міжнародного права.
Вирішення зазначених проблем має велике значення для України, яка посідає чільне місце серед космічних держав, проводить активну' правотворчу роботу' щодо створення національного космічного законодавства. Цим пояснюється як теоретична, так і практична актуальність та значимість дисертаційного дослідження.
Слід також зазначити, що в юридичній літературі проблема правового регулювання МККП розроблена вкрай недостатньо. Тривалий час вона мала лише часткове висвітлення у дослідженнях загальних проблем міжнародного космічного права.
У роботах 60-х — 80-х років авторами аналізується в основному одна проблема, пов’язана з комерційною космонавтикою, — правомірність участі приватних компаній у космічній діяльності. Детально це питання розглянуто у працях Е.Г. Василевської-Жукової, B.C. Верещетіна, Г.П. Жукова, Г.П. Задорожного, Є.П. Каменецької, Ю.М. Колосова, О.С. Пірадова, О.І. Рудєва.
Ще одному важливому аспекту проблеми комерціалізації космонавтики — правомірності національного присвоєїпія космічного простору та небесних тіл, — присвячені дослідження таких авторів, як К.-Х. Букштигель, Є.П. Каменецька, Ф.Нозарі, Е. Пепен та ін.
У 80-х роках у США та країнах Західної Європи зазнали активного розвитку процеси комерціалізації космічної діяльності і, як наслідок цього, перелік відповідних правових проблем значно розширився. Так, особливої акг>иш.ності набули проблеми космічного страхування, охорони інтелектуальної власності, розподіл}- відповідальності між учасниками комерційних космічних проектів і ряд інших.
Першою, і на жаль, поки єдиною науковою монографією, у якій автори намагались комплексно висвітлити проблеми комерційної космонавтики, є випущена в 1989 році колективом авторів під керівництвом B.C. Верещетіна монографія «Нове у космічному праві (на шляху до міжнародного приватного космічного права)». У даній роботі розроблено проблеми врегулювання приватноправових відносин у сфері космічної діяльності, правові аспекти космічного страхування, захисту' прав інтелектуальної власності, контролю за передаванням ракетних технологій тощо.
Серед іноземних авторів, роботи яких присвячені проблемам комерційної космічної діяльності, варто особливо відзначити Дж. Д’Анджело, Р. Мерджеса, Г.Ринолдса, X. ван Траа - Енгельман.
Для вирішення сучасних проблем комерційної космічної діяльності надзвичайно важливими є наукові результати, отримані авторами досліджень в галузі правового регулювання деяких прикладних видів космічної діяльності (праці
B.C. Верещетіна, B.C. Всщунова, Ю.М. Колосова, Ф. Лайєла, Г.С. Сташевського, П.І. Лукіна).
Важливими джерелами для наукових досліджень в галузі відповідальності держав та міжнародних організацій за збиток, заподіяний космічними об’єктами, є роботи І. Дідерікс - Фершоора, Г.П. Жукова, Є.П. Каменецької, Ю.М. Колосова, Г. Сгроссо, О.О. Рубанова, Б. Ченга.
Останні роки в Україні активно проводилися дослідження в галузі міжнародного космічного права та національного космічного законодавства. Цьому значно сприяє створення Міжнародного центру космічного права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Серед найбільш активно працюючих вітчизняних авторів слід назвати О.В. Бєглого і Н.Р. Малишеву.
У Російській Федерації продовжують наукові дослідження проблем міжнародного космічного права Ю.М. Колосов. B.C. Вєщунов, І.І. Котляров, О.Д. Терехов, Г.П. Жуков. За останні роки до них активно приєднався
О.В.Яковенко.
Проте, навіть за наявності таких активних наукових досліджень і досі відсутній комплексний підхід до розгляду проблеми комерційної космічної діяльності, методології вирішення конкретних правових проблем у цій сфері, залишається поза увагою дослідників теоретичне розроблення правових проблем МККП, що є вагомим аргументом на користь актуальності теми даної дисертаційної роботи.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у процесі здійснення МККП.
Предметом дослідження є правове регулювання МККП у міжнародному космічному праві, його методи, джерела, умови та перспективи розвитку.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальновизнаних методів наукового пізнання, у першу чергу формально-логічний, нормативний, порівняльно-правовий, системно-структурний, соціологічний.
Оформленню ідей, що обговорюються в дисертації, сприяє осмислення автором творчого доробку вітчизняних та іноземних правознавців, які плідно працюють у галузі теорії держави і права, міжнародного права, міжнародного космічного права, повітряного, морського права, а також філософії, економіки та інших наук.
На формування методології дисертаційного дослідження впливали вироблені світовим співтовариством норми і принципи міжнародного космічного права, спрямовані на поширення співпраці суб’єктів космічної діяльності в галузі дослідження і використання космічного простору в мірних цілях, а також справедливого поділу результатів цієї діяльності між усіма країнами, незалежно від ступеня їх соціального та економічного розвитку.
Метою дослідження є аналіз міжнародно-правового регулювання й організаційного механізму’ МККП, а також вироблення на основі отриманих результатів пропозицій і рекомендацій щодо підвищення ефективності здійснення МККП.
Виходячи з цього, увага дисертанта зосереджена на вирішенні таких основних завдань:
• дати визначення МККП;
• встановити продуктивність організаційних і правових форм реалізації МККП;
• визначити коло норм міжнародного космічного права, які є найбільш ефективними для правового регулювання МККП, проаналізувати інші джерела міжнародно-правового регулювання МККП (міжнародний звичай, двосторонні угоди), що набувають особливого значення в умовах комерціалізації космічної діяльності;
• здійснити аналіз національних космічних законодавств країн — активних учасниць МККП (Україна, США), їхньої ролі в правовому регулюванні МККП, механізму взаємодії з нормами міжнародного космічного права;
• сформулювати концептуальні підходи до проблеми гармонізації космічних законодавств держав-учасниць МККП з точки зору виявлення змісту базових понять та співвідношення між ними;
• проаналізувати механізм дії правових інститутів, що можуть служити ефективним гарантом дотримання учасниками МККП принципів і норм міжнародного космічного права.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у вітчизняній науковій літературі зроблена спроба аналізу одного з видів космічної діяльності — міжнародних комерційних космічних проектів шляхом дослідження традиційних форм правового регулювання й організації здійснення космічної діяльності, тенденцій розвитку- міжнародного космічного права та національного космічного законодавства, можливостей їхньої адаптації в оновленому космічному' праві.
Наукова новизна знайшла своє вираження в наступних наукових результатах дисертації:
• розроблені поняття «міжнародні комерційні космічні просісти», «комерційна космічна діяльність» та «недержавні юридичні особи»;
• дана класифікація суб’єктів МККП, якими виступають: 1) держави (основні суб’єкти), 2) міжнародні міжурядові організації (за умов прийняття ними зобов’язань згідно з вимогами норм міжнародного космічного права), 3)недержавні юридичні особи (за умов збереження міжнародної відповідальності держав за їхню діяльність);
• проведено порівняльний аналіз космічних законодавств України та СІНА, виявлені загальні інститути, яки можуть ефективно впливати на подальший розвиток міжнародного співробітництва цих країн в МККП, а саме: програмність та контроль державних органів за діяльністю національних суб’єктів;
• розроблено рекомендації щодо вдосконалення міжнародного контролю у сфері МККП, зокрема створення контрольних органів у рамках міжнародних організацій, контроль національними органами і засобами з боку держав-учасниць МККП, поєднання міжнародних процедур і національних засобів контролю діяльності суб’єктів комерційної космічної діяльності;
• створена авторська модель Міжнародної космічної організації, зокрема запропоновано її структуру, джерела фінансування, основні цілі, а також визначено її місце у міжнародному регулюванні космічної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова проблематика роботи пов’язана з відповідною тематикою Інституту космічних досліджень НАН України (науково-дослідницька робота «Страхування космічних ризиків»), а також Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН. України, зокрема його Міжнародного центру космічного права. -
Тема дисертації була затверджена на засіданні Вченої ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 12 червня 1997 р. (протокол № 6). Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для створення нових правових актів України, що регулюють міжнародне співробітництво України в рамках МККП. Матеріали дослідження можуть застосовуватись для розроблення міжнародно-правової позиції
України на щорічних зборах Комітету ООН з мирного використання космічного простору, а також для підготовки базових та спеціальних курсів з питань міжнародного космічного права.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на ряді наукових конференцій, колоквіумів, семінарів, в яких брав участь автор, зокрема, на:
• міжнародному семінарі «Правове регулювання охорони прав інтелектуальної власності при здійсненні космічній діяльності» (жовтень 1996 р., Рим, Італія);
• міжнародній конференції «Комерційні можливості та перспективи космічної діяльності» (жовтень 1997 р., Москва, Російська Федерація).
Основні результати дисертації викладені автором у п’ятьох опублікованих статтях, тезах доповідей 4-го Українсько-російсько-китайського симпозіуму з питань космічної науки і технології (м. Київ, 1996 р.).
Структура роботи визначається метою дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 174 сторінки. Список використаної літератури налічує 108 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь її розроблення, подається загальна характеристика основних напрямків дослідження, визначені мета і задачі, методологічні основи дослідження, положення, що відбивають наукову новизну' дисертації. Крім того, аналізується джерельна база, показане наутсове і практичне значення результатів дослідження.
Перший розділ — «Поняття і джерела правового регулювання;міжнароднім комерційних космічних проектів» складається з трьох підрозділів. У розділі досліджується термінологічна та понятійна база комерційної космічної діяльності, її правових інститутів. Сформульовано поняття космічної діяльності як науково-технічної та господарської діяльності, спрямованої на дослідження та використання космічного простору, чи діяльності, що забезпечує таке дослідження та використання.
МККП розглядаються як специфічна форма здійснення космічної діяльності, як спрямований на отримання прибутку комплекс організаційних, правових, науково-технічних, виробничих заходів, що здійснюються державами, міжнародними організаціями та недержавними юридичними особами.
Проаналізовано різні підходи до визначення міжнародної правосуб’єктності недержавних юридичних осіб, збереження балансу між інтересами цих активних учасників МККП та інтересами міжнародної спільноти.
У розділі також досліджується нормативна база міжнародного космічного права як головного джерела правового регулювання МККП. Проаналізовано основні міжнародні договори, конвенції, декларації та інші правові документи, що регулюють діяльність держав у космічній сфері, особливості нормотворчості у цій галузі права на різних етапах її розвитку'.
Показано, що перший етап розвитку (1960 - 1980-і роки) був пов'язаний з формуваїпшм філософії міжнародного космічного права, його концептуальних основ. Основне завданій законодавця полягало у створенні умов для міжнародного співробітництва в галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях. На цьому етапі процес формування міжнародно-правової бази, зміст її норм істотно випереджали національну регламентацію і її практику.
Другий етап, що почався в середині 80-х років, позначається широким прикладним застосуванням космічної техніки та технологій, поглибленням міжнародного співробітництва, комерціалізацією космічної діяльності та перетворенням космонавтики на звичайний сектор економіки. Це призвело до збільшення видів і суб’єктів космічної діяльності, збільшення джерел її правового регулювання.
Досліджуються напрямки і перспективи розвитку міжнародного космічного права. Обґрунтовується повнота і достатність його нормативної бази для ефективного регулювання комерційної космічної діяльності. Розглядається роль і місце звичаю як діючого джерела правового регулювання МККП в умовах розвитку космічної техніки і технологій.
Аналізуються двосторонні міждержавні науково-технічні угоди про спільне використання космічного простору, проводиться їхня класифікація. Обґрунтовується положення про те, що в сучасній ситуації такі угоди відіграють важливу роль у регулюванні відносин, що складаються в процесі реалізації МККП.
Розглядається взаємний вплив національного космічного законодавства та міжнародного космічного права, обґрунтовується закономірність факту гармонізації космічних законодавств різних країн.
Наголошується, що на сучасному етапі одним з першочергових завдань міжнародного законодавця є створення такого нормативного середовища в міжнародному- космічному публічному праві, яке б максимально враховувало приватноправові відносини в галузі космічної діяльності під контролем держави.
В дисертації розглядаються історичні та методологічні особливості становлення національного космічного права. Розвиток національного космічного законодавства на першому періоді (60-ті роки — середина 80-х років) можна розглядати як процес послідовної гармонізації й імплементації норм міжнародного права, визнання норм міжнародного космічного права частиною внутрішнього правопорядку окремої країни. У роботі проведено порівняльний аналіз національних космічних законодавств провідних космічних країн світу' — США і України.
. У дослідженні українського космічного законодавства велика увага приділяється методології розробки основних правових актів, детально розглядається найважливіший з них — Закон України «Про космічну діяльність» 1996 р. Обґрунтовується головний принцип космічної діяльності, встановлений у вітчизняному космічному законодавстві. -— пріоритет держави в її контролі.
Показано, що у наш час в Україні створене космічне законодавство, яке комплексно регулює найважливіші процеси космічної науки і промисловості, а саме конверсію оборонного виробництва, роздержавлення й акціонування підприємств.
міжнародну діяльність, а також функції, повноваження і відповідальність органів центральної виконавчої влади.
У другому розділі — «Суб’єкти здійснення міжнародній: комерційних космічних проектів», проведено порівняльний аналіз механізму організації, правового забезпечення та діяльності суб’єктів комерційної космічної діяльності. Проаналізовано ефективність правового забезпечення діяльності суб’єктів МККП в умовах загострення конкурентної боротьби. Розділ складається з чотирьох підрозділів.
У розділі досліджуються закономірності розвитку інституту державного регулювання комерційної космічної діяльності, обґрунтовується важливість збереження примата держави в організаційно-правовому механізмі МККП.
Досліджуються питання ефективності міжнародних космічних організацій як форми співробітництва держав в галузі освоєння космосу, їхньої діяльності в умовах комерціалізації космічної промисловості. Також розглядається механізм фінансування міжнародними організаціями комерційної космічної діяльності. Як приклад обрано дві організації: Організація Об'єднаних Націй і її Комітет з мирного використання космічного простору (COPUOS) та Європейське космічне агентство (ESA).
Зроблено висновок, що регіональне співробітництво заінтересованих учасників більше сприяє ефективному організаційному та нормативному регулюванню комерційної космічної діяльності (наприклад, ЕКА). Проте, процеси глобалізації міждержавного співробітництва в комерційному освоєнні космосу дозволяють більш динамічно забезпечувати інтереси всіх країн і уникати домінування вузькорегіональних інтересів на ринку космічних послуг (наприклад, ООН та її спеціалізовані комітети).
Участь у комерційній космічній діяльності міжнародних міжурядових організацій позитивно впливає на розвиток МККП. Фінансування МККП такими організаціями дозволяє здійснювати контроль за дотриманням принципів міжнародного права суб’єктами комерційної космічної діяльності.
У розділі аналізуються методи керування і правового забезпечення діяльності міжнародних комерційних космічних організацій в умовах загострення конкурентної боротьби на ринку космічних послуг. Як приклад розглядаються організації «Інтелсат», «Інмарсат», «Євтелсат» та «Інтерсупутник».
Досліджено правовий статус міжнародних комерційних космічних організацій та умови, за яких ці організації можуть мати права і виконувати обов’язки відповідно до положень міжнародного космічного права.
Проведено порівняльний аналіз методології перебудови організаційно-правового механізму міжнародних комерційних космічних організацій. Відзначено, що після реформи ці організації за своєю структурою і цілями мають стати аналогічними звичайним міжнародним комерційним компаніям. Акціонерами розглянутих організацій тепер можуть бути не тільки держави, а й будь-які заінтересовані особи — як юридичні, так і фізичні. Водночас міжнародні комерційні космічні організації зберігають свій статус і цілі — служити інтересам людства згідно з принципами міжнародного права. Для забезпечення вимог міжнародного
права щодо контролю за діяльністю недержавних юридичних осіб у розглянутих організаціях передбачено механізми нагляду.
Отже, досвід перебудови організаційно-правового механізму міжнародних комерційних космічних організацій є позитивним прикладом для подальшого розвитку' тих норм міжнародного космічного права, які регулюють комерційну космічну діяльність.
Розглянуто особливості правового регулювання МККП, які здійснюються недержавними юридичними особами. Показано провідну та визначальну роль держави у створенні необхідних умов для участі недержавних юридичних осіб у реалізації МККП, проаналізовано сучасні об’єктивні фактори, що обумовлюють активну нормотворчу діяльність держав у цій сфері, серед яких: а) необхідність дотримання державами прийнятих на себе міжнародних зобов’язань; б) забезпечення інтересів держав з питань національної безпеки; в) прагнення стимулювати міжнародне співробітництво; г) залучення іноземного капіталу до національного космічного сектору економіки; д) необхідність створення рівних для всіх учасників можливостей на ринку комерційної космонавтики. ,
При цьомуг правове забезпечення і супроводження МККП здійснюється на основі:
• розроблення двосторонніх і багатосторонніх міждержавних науково-технічних угод,
• створення національних законодавчих актів,
• імплементації норм міжнародного права в національне законодавство,
• гармонізації норм національних космічних законодавств країн-партнерів у МККП.
Розглянуто коло правових проблем, які вирішуються законодавцем. Це питання відповідальності, юрисдикції, контролю, інтелектуальної власності, правил конкуренції, екологічної безпеки, міжнародної реєстрації космічних об’єктів, нерозповсюдження ракетних технологій подвійного призначення.
Досліджена практика правового забезпечення масштабних МККП — «Глобалстар» і «Морський старт», що здійснюються за активної участі України. Проаналізовано основні правові проблеми цих проектів, зокрема контроль за передачею космічних технологій, реєстрація космічних об’єктів, розв’язання комерційних спорів, вирішення питань відповідальності тощо.
Зроблено висновок, що керівним принципом правового забезпечення МККП має стати здійснення дослідження і використання космічного простору на благо й в інтересах усього людства. Комерціалізація космічної діяльності повинна служиш не тільки інтересам вузького кола учасників МККП, а й справі підвищення економічної ефективності космічної діяльності в цілому, а також залученню до її здійснення якомога ширшого кола держав, незалежно від ступеня їх економічного розвитку.
Дисергантом розроблена організаційно-правова модель Міжнародної космічної організації (далі — МКО). Дана організація зможе ефективно керувати процесами міжнародного співробітництва в галузі освоєння космосу, контролювати діяльність і забезпечувати відповідальність суб’єктів космічної діяльності, зокрема МККП. Серед найважливіших цілей МКО слід назвати наступні:
• розроблення і здійснення міжнародних космічних програм, науково-дослідних робіт, експериментів та заходів, спрямованих на розвиток космонавтики і використання її досягнень у мирних цілях;
• розвиток і підтримка доступного для всіх членів світової спільноти банку даних, що отримані за допомогою космічної техніки (дистанційне зондування Землі, метеорологія тощо);
• сприяння уніфікації космічних технологій, застосуванню єдиних стандартів космічної техніки і наземного обслуговуючого сегмента;
• проведення обов’язкової для всіх держав-членів реєстрації і сертифікації космічних об’єктів, що запускаються в космічний простір. Контроль у галузі справедливого розподілу космічних ресурсів (наприклад, використання геостаціонарної орбіти) між усіма членами світової спільноти;
• підвищення економічної ефективності космічних досліджень і проектів (наприклад, виступаючи замовником у МККП);
• стимулювання створення режимів найбільшого сприяння в національному законодавстві країн-учасниць у частині безмитного провозу космічних апаратів до місця запуску, апаратури, пов'язаної з використанням послуг, наданих космічними технологіями (наприклад, персональні термінали мобільного супутникового зв’язку^);
• контроль ціноутворення на комерційному космічному ринку для цілей встановлення рівних можливостей для всіх держав-членів при продажі космічних технологій і космічних послуг.
Діяльність МКО не повинна підмінювати національну космічну діяльність держав, а також перешкоджати здійсненню двостороннього чи регіонального міжнародного співробітництва в освоєнні космосу.
Членами МКО можуть бути усі без винятку’ держави, що визнають керівну роль міжнародного космічного права при здійсненні космічної діяльності, та згодні з цілями і пристроєм МКО.
До складу органів МКО могли б входити Генеральна конференція, Рада, Секретаріат, комітети й інші необхідні органи. '
У структурі органів МКО особливо варто було б виділити комітет, що займається питаннями комерційної космонавтики. До нього, поряд із представниками урядів, могли б входити представники Торгово-промислових палат держав-членів. а також представники комерційних космічних підприємств.
Фінансування діяльності МКО можна було б забезпечити за рахунок членських внесків (фінанси, технології, «ноу-хау»), а також виробництва ракет-носіїв і супутників, розгортання власних комерційних систем сутіутникового зв’язку, метеорології, дистанційного зондуваїшя Землі.
Третій розділ — «ОрганЬсщпто-правотт механізм забезпечення міжнародних комерційних космічних проектів». присвячений аналізу найважливіших складових механізму міжнародно-правового регулювання МККП — контролю та відповідальності. Розділ складається з трьох підрозділів.
У розділі визначено класифікацію видів і методів контролю в галузі космічної комерційної діяльності. Пропонується використовувати в сфері МККП такі види
контролю: 1) політичний, 2) техніко-юридичний; 3) технічний; 4) фінансовий. Необхідність введення міжнародного контролю обґрунтовується важливістю дотримання норм міжнародного космічного права всіма суб’єктами МККП, а також вимогою щодо запобігання поширення ракетних технологій, що можуть бути використані з військовими цілями. Використання міжнародного контролю у МККП є корисним також для забезпечення інтересів усього людства, зокрема у сфері екологічної безпеки.
Як приклад одного з важливих видів міжнародного контролю, автором розглядається режим контролю за нерозповсюдженням ракетних технологій (далі у тексті — РКРТ), основними рисами якого є:
• РКРТ — це ряд принципів з експорту, що виконує кожен партнер згідно зі своїм національним законодавством;
• основною метою РКРТ є запобігання поширенню ракетних засобів доставки зброї масового ураження, у першу’ чергу до держав, що не мають таких засобів;
• РКРТ став основою побудови міждержавних взаємин і співробітництва в галу'зі освоєння космосу.
За останні роки приєднання до РКРТ стало гарантом доступу до сучасних космічних технологій, є цензом для допуску до найпрогресивніших космічних програм і МККП.
Основним недоліком РКРТ є те, що цей режим практично закриває доступ до космічних технологій країнам, що розвиваються, а також знижує темпи науково-технічного співробітництва. Крім того, цей режим є занадто громіздким для МККП, організаційно-правова структура яких відрізняється особливим динамізмом.
Проаналізовано питання національного контролю за діяльністю суб’єктів МККП і правового регулювання забезпечення екологічної безпеки. Розроблено рекомендації та обґрунтовано ефективність системи заходів щодо створення дійового механізму контролю у сфері МККП.
Відзначається, що найбільш важливі проблеми космічної діяльності є актуальними також і для МККП, як складової частини міжнародного співробітництва в галузі освоєння космосу. Однією з таких проблем є проблема «космічного сміття». Ця проблема набуває ще більшої актуальності у світлі того, що в рамках МККП виводиться велика кількість космічних об’єктів у космічної простір. Так, у міжнародних телекомунікаційних проектах «Орбком», «Іридіум», «Глобалстар» на орбіти було виведено понад 100 штучних супутників Землі.
Здійснено аналіз правових заходів, яки вживаються у напрямку вирішення проблеми. Запропоновано комплекс організаційних і правових заходів для запобігання подальшого забруднення космічного простору.
Розглянуто проблему правового забезпечення відповідальності суб’єктів МККП, а також процедури розв’язання спорів у цій галузі.
Досліджуються питання відповідальності держави за діяльність своїх національних суб’єктів, а також механізм солідарної відповідальності учасників МККП. Значна увага приділяється дослідженню відповідальності міжнародних космічних організацій. Обґрунтовується важливість появи таких нових форм міжнародно-правової відповідальності як відповідальність третьої сторони.
Відзначається прогресивна роль інституту, що з'явився в рамках МККП — взаємної відмови від відповідальності.
Проаналізовано практику взаємної відмови від пред’явлення позовів щодо відшкодування можливого збитку на прикладі деяких міжнародних угод і МККП.
Так, в ст. VI Угоди між Україною і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях (1994 р.) встановлена «повна взаємна відмова від відповідальності між призначеними виконавчими органами і пов’язаними з ними суб’єктами» (тобто підрядниками, чи субпідрядниками).
Розглянуто проблему визначення статусу «запускаючої держави» у рамках МККП за участю кількох держав, особливості застосування механізмів відповідальності. Доведено, що вирішенням цієї проблеми може стати застосування учасниками МККП процедури, за якої сторони повинні самі визначати, яка з . них зареєструє ракету-носій і відповідно буде здійснювати юрисдикцію та контроль над нею. Таке правило вже увійшло до практики й успішно застосовується, наприклад при запуску Україною з іноземного космодрому своїх ракетоносіїв у рамках МККП «Глобалстар».
Обґрунтовано, що існуюча система забезпечення правової відповідальності, що постає у процесі реалізації МККП, є недостатньо ефективною. Зокрема, не враховуються нові види відповідальності, пов’язані з МККП — відповідальність виробника, відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, відповідальність третьої сторони.
Розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізму правової відповідальності, зміст яких полягає у визнанні як рівноправних суб’єктів міжнародної відповідальності комерційних космічігих підприємств і недержавних юридичних осіб, звільнення держав від матеріальної (але не політичної) відповідальності за діяльність своїх національних суб'єктів, а також поглибленні змісту терміна «запускаюча сторона».
Показано прогресивну роль, яку відіграє страхування у розвитку МККП. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності правового забезпеченім космічного страхування слід укладати міжнародні договори, і для цього потрібна гармонізація національних страхових законодавств, стандартизація категорій і тарифів, що пропонуються космічними страховиками.
В процесі розвитку створених в рамках МККП підприємств слід очікувати виникнення великої кількості комерційних спорів, які не можуть бути зведені лише до претензій про збитки. Значна частина спорів, пов’язаних з космічною діяльністю, буде саме комерційною.
У доповіді Третьої Конференції ООН з дослідження і використання космічного простору в мирних цілях (2000 рік) відзначається, що «державам-членам варто розглянути питання розробки ефективних механізмів для врегулювання спорів, що виникають у зв’язку' з комерціалізацією космосу. Ці механізми повинні враховувати існуючі арбітражні правила, які використовуються у міжнародній практиці для розв’язання спорів».
Проведене дослідження, аналіз основних концептуальних проблем правового регулювання комерційної космічної діяльності дозволило зробити висновок про глобальні тенденції еволюції космічного права: формується принципово нова система правовідносин, докорінно змінюються природа й основа взаємин суб’єктів права, структура та співвідношення регулюючих норм міжнародного космічного права та національного космічного законодавства. Право стає принципово важливим інструментом формування нового бачення ролі міжнародного співробітництва у космічній сфері та розв’язанні глобальних проблем людства.
Висновки дисертації містять наступні положення:
1 .Запропоновано нове вирішення наукової проблеми створення правового режиму МККП, розроблено термінологічну базу, визначено статус суб’єктів та джерел правового регулювання МККП. Створено оригінальну структуру, запропоновано джерела фінансування й основні принципи діяльності міжнародної організації, яка змогла б якомога ефективніше керувати як МККП, так і співробітництвом держав у освоєнні космосу взагалі. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності організаційно-правового механізму МККП, а саме — поглиблення і розширення міжнародного контролю, реформа режиму правової відповідальності та створення підстав для вирішення комерційних спорів між суб’єктами МККП. Отримані результати значно розширюють існуючу7 теоретичну' базу, на підставі якої проводиться пошук форм і методів створення правового режиму МККП. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їхнього використання у разі укладання комерційних космічних контрактів, розроблення міжнародно-правових норм, а також в процесі створення нових норм національного космічного права, що регулюють комерційну космічну діяльність.
2.Нормами міжнародного космічного права мають бути охоплені не тільки стосунки суб’єктів космічної діяльності в космічному просторі, а й усі види діяльності, спрямовані на дослідження та використання космічного простору, незалежно від того, у якій просторовій сфері (на поверхні Землі, у морському, повітряному або космічному просторі), а також у якій формі вони здійснюються.
3. Система джерел правового регулювання МККП охоплює: а) норми основних міжнародних угод, резолюції ООН з питань космічної діяльності; б) статути, установчі договори, внутрішні розпорядження міжнародних комерційних космічних організацій і спільних космічних підприємств; в) двосторонні та багатосторонні угоди в галузі науково-технічної діяльності та МККП; г) комерційні космічні контракти.
4.Участь у МККП міжнародних міжурядових організацій впливає на якість організаційно-правового механізму та ефективність розвитку' МККП. Фінансування МККП такими організаціями дозволяє зберігати контроль держав за дотриманням принципів міжнародного права суб’єктами МККП, а також стимулювати розвиток
МККП. Негативною рисою є відсутність зксюрдинованої політики міжнародних організацій з розвитку' МККП.
5.У МККП нерідко спостерігається прагнення учасників уникнути виконання вимог та норм міжнародного космічного права. Забезпеченню зазначених норм могло б сприяти посилення контролю за діяльністю учасників МККП з боку ООН. Так. одним з шляхів здійснення такого контролю може стати обов'язкова участь у керівних і наглядових органах комерційних космічних підприємств представників міжнародних організацій, наприклад ООН, ЕКА.
б.Існуюча система органів ООН не завжди задовольняє потреби співробітництва, що розширюється, тому необхідно удосконалити діяльність ООН в галузі реєстрації космічних об’єктів, координації діяльності держав з освоєння космосу, обміну інформацією, підготовки кадрів у «некосмічних» країнах, врегулювання спорів. Найбільш ефективним засобом вирішення існуючих проблем є створення Міжнародної космічної організації.
7.3 метою підвищення ефективності міжнародного контролю в сфері МККП необхідним є запровадження таких заходів: створення контрольних органів у рамках міжнародних організацій, контроль націонатьними органами і засобами з боку держав-учасниць МККП, поєднання міжнародних процедур і націонатьних засобів контролю діяльності суб’єктів комерційної космічної діяльності.
8.Для вирішення проблеми забруднення космічного простору запропоновано такі заходи:
• чітке правове визначення проблеми забруднення космосу та її складових;
• удосконалення існуючих норм міжнародного космічного права, а також розвиток нових норм (міжнародних режимів, договорів, угод);
• розробка відповідних норм у націонатьному космічному' законодавстві;
• створення контролюючих організацій на міжнародному рівні.
9.3апропоновано внести такі доповнення до основного нормативно-правового документа що регулює відповідальність у космічній діяльності — Конвенцію про міжнародну відповідальність за шкоду', завдану космічними об’єктами (1972 року'):
• запровадити нові види відповідальності, які пов’язані з реалізацією МККП — відповідатьність виробника, відповідатьність за порушення прав інтелектуатьної власності, відповідальність третьої сторони;
• визначити правовий статус недержавних юридичних осіб, обсяг їх правосуб’єктності та засади співробітництва з державами та міжнародними організаціями.
Основні положення дисертаційного дослідження викладено у наступних публікаціях:
1. Ukrainian Space Law і I Proceedings of the 4th Ukrainian - Russian - China Symposium on Space Science and Technologies. - Vol. II. - Kyiv, 1996. - P.872-874.
2. Космічне право України: питання становлення // Правова держава. - Вип. 8. - К, 1997. - С.266-271.
3. Правові аспекти проблеми космічного сміття // Космічна наука і технологія. -1999. - Т.5, № 2/3. - С.108-112.
4. Правове регулювання участі України у міжнародних комерційних космічних проектах// Держава і право. - Вип. 3. - К., 1999. - С.266-273.
5. Правові аспекти комерціалізації міжнародних космічних організацій // Право України. -2000. -№1. - С.110-114.
6. Правове забезпечення державного регулювання у сфері космічної діяльності // Вісник Академії державного управління при Президенті України. - 2000. - №2. -
С.34-41.
Негода С.О. Правове регулювання міжнародних комерційних космічних проектів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. - міжнародне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2000.
Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та системному' аналізу основних концептуальних проблем правового регулювання міжнародних комерційних космічних проектів, розробці системи заходів, спрямованих на створення ефективного правового режиму їх здійснення.
Досліджуються принципово нова система правовідносин у космічній діяльності, механізми забезпечення контролю та відповідальності, структура та співвідношення регулюючих норм міжнародного та національного космічного права.
Сформульовані наукові висновки і пропозиції, спрямовані на поліпшення правового регулювання питань МККП.
Ключові слова: космічна діяльність, міжнародні комерційні космічні проекти, міжнародне космічне право, контроль, відповідальність, міжнародні космічні організації.
Негода С.А. Правовое регулирование международных коммерческих космических проектов. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11. - международное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.
Диссертация посвящена научному' обоснованию и системному анализу основных концептуальных проблем правового регулирования международных
коммерческих космических проектов, разработке системы мер по созданию эффективного правового режима их осуществления.
Впервые в отечественной научной литературе сделана попытка комплексного анализа нового вида космической деятельности — международных коммерческих космических проектов путем исследования традиционных форм правового регулирования и организации осуществления космической деятельности.
Исследуются особенности осуществления коммерческой космической деятельности ее субъектами — государствами, международными организациями и негосударственными юридическими лицами.
Анализируется нормативная база международного космического права как главного источника правового регулирования МККП. Анализируются основные международные договоры, конвенции, декларации и другие правовые документы, регулирующие деятельность государств в космической сфере, особенности нормотворчества в этой отрасли права на различных этапах его развития.
Выполнен сравнительный анализ национальных космических законодательств ведущих космических стран мира. Сделана рекомендация о необходимости гармонизации национальных космических законодательств в той части, которая относится к правовому регулированию МККП.
Анализируется эффективность правового обеспечения деятельности субъектов МККП в условиях обострения конкурентной борьбы.
Исследуются закономерности развития института государственного регулирования коммерческой космической деятельности, обосновывается важност ь сохранения примата государства в организационно-правовом механизме МККП.
Проводится сравнительный анализ методологии проходящей перестройки международных коммерческих космических организаций. Отмечается, что после реформы данные организации по своему устройству и целям будут аналогичны международным коммерческим компаниям.
Разработана организационно-правовая модель Международной космической организации, которая смогла бы эффективно управлять процессами международного сотрудничества в области освоения космоса, контролировать деятельность и обеспечивать ответственность субъектов космической деятельности, в том числе МККП.
Сделаны рекомендации по повышению эффективности международного контроля в сфере МККП.
Рассматриваются вопросы правового обеспечения ответственности субъектов международных коммерческих космических проектов, а также процедуры разрешения споров в этой сфере.
Ключевые слова: космическая деятельность, международные коммерческие космические проекты, международное космическое право, контроль, ответственность, международные космические организации.
S.A. Negoda. Legal regulations in international commercial space projects. -Manuscript.
S.A. Negoda. Legal regulations in international commercial space projects. -Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of sciences (law) on the speciality 12.00.11. - International Law. - V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2000.
The dissertation provides scientific substantiation and analysis of the main conceptual problems of legal regulations in international commercial space projects. The thesis is working up the system of measurements, which are aimed to develop an effective legal regime for international commercial space projects.
The authors researches a new system of legal affairs in space activity, instruments which can be effectively implemented in supervision of commercial space activity, liability of its participants, and the scheme of correlation of the legal regulations of international space law and national space policy.
The author defends the new scientific conclusions and proposals, principles of commercial space legal documents drafting.
Key words: International Space Law, space activity, international commercial space projects, supervision, liability, international space organizations.