АВТОРЕФЕРАТ ДИССЕРТАЦИИ по праву и юриспруденции на тему «Принципы экологического права.»
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
ЧАУСОВА ЛАРИСА ЛЕОНІДІВНА
УДК 347.235
ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Харків - 1998
Дисертація є рукописом
Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти України
Науковий керівник -
Попов Васшь Костянтинович доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України, лауреат Державної премії України Офіційні опоненти:
1 .Андрещев Володимир Іванович доктор юридичних наук,
професор, Київський університет імені Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри трудового, земельного і екологічного права, декан юридичного факультету 2. Суржан Дмитро Арсеньович кандидат юридичних наук, доцент
кафедри підтримки державного
обвинувачення, Інститут підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України
Провідна установа - Інститут держави і права НАН України, відділ правових проблем екології та аграрного права, м. Київ.
Захист
«
Захист відбудеться
годині на засіданні спеціалізованої ві(еної ради Д
______1998р.
64.086.02 у
Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 310024 м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (310024 м. Харків, вул. Пушкінська, 77)
Автореферат розіслано «
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
1998р
Сибільов М.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Екологічні відносини, юридичною формою яких виступає екологічне право, ускладнюються через екологічні обставини, що загострюються в Україні. У народному господарстві інтенсивно використовуються хімічні засоби, ядерна енергія, агрохімікати та інші предмети, що забруднюють навколишнє природне середовище. Завдання екологічного права полягає в тому, щоб забезпечити гармонійну взаємодію суспільства і природи, ефективне й раціональне використання природних ресурсів, їх відтворення, належну охорону навколишнього природного середовища, екологічну безпеку громадян, юридичних осіб та ін. З урахуванням цих важливих завдань екологічне право повинно базуватися на певних еколого-правових принципах, які визначаються законодавством або виводяться з його змісту.
Незважаючи на важливість наукового обгрунтування принципів екологічного права, ця проблема в еколого-правовій науці всебічно ще не досліджувалася. Зокрема, монографічні чи дисертаційні роботи з даної проблеми відсутні, опубліковано лише короткі відомості про принципи екологічного права, головним чином у навчальній літературі, і лише побіжно - у деяких наукових статтях. Між тим ця проблема вимагає глибокого наукового дослідження у напрямку визначення переліку принципів як галузевого, так і підгалузевого, інституційного характеру, їх змісту, наукової класифікації тощо. Розробка цієї проблеми в екологічному праві істотно відстала у порівнянні з іншими галузями права, в яких проблема принципів досліджувалася на рівні дисертаційних та монографічних досліджень.
На даний час в основному завершено оновлення екологічного законодавства в Україні, що включає поресурсове законодавство, у якому не завжди чітко окреслені принципи права. Тому як ніколи назріла необхідність наукового обгрунтування переліку еколого-правових принципів усіх рівеней, передумов їх формування та змісту, їх класифікації. Від правильності визначення цих принципів залежить подальший розвиток і вдосконалення екологічного законодавства в Україні у напрямку його уніфікації, у формі, приміром, підготовки Екологічного кодексу України. Саме викладеними чинниками пояснюється актуальність теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з цільовою комплексною програмою «Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого №0186.0.070871.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний розгляд правової літератури, а також екологічного законодавства про принципи екологічного права, визначення змісту принципів і передумов їх формування, ролі і значення принципів в удосконаленні екологічного законодавства. З огляду на предмет та цілі дослідження у дисертації окреслені такі завдання: виявлення принципів екологічного права та їх класифікація; визначення передумов формування і змісту принципів; всебічний аналіз принципів екологічного права та їх ролі у формуванні правової основи екологічних відносин; підкреслення значення міжнародних еколого-правових норм і рекомендацій по вдосконаленню змісту принципів екологічного права.
Об'єктом дослідження є аналіз деяких положень Конституції України, екологічного законодавства України та міжнародно-правових норм, ратифікованих Верховною Радою України у сфері екології, на основі якого формуються принципи екологічного права.
Предметом дослідження на відміну від об'єкта виступають екологічні відносини у сфері належності природних ресурсів певним суб'єктам, їх використання і відтворення, а також охорона навколишнього природного середовища, що регулюються екологічним правом і базуються на відповідних принципах.
Методологічна основа дисертації. Методологічною основою дисертаційної роботи є науково-матеріалістичний підхід до аналізу питань досліджуваної теми під кутом зору визначення оптимальної повноти принципів екологічного права, їх класифікації, змісту, передумов формування і встановлення значення у процесі вдосконалення екологічного законодавства. Висновки і положення про принципи екологічного права, що містяться в дисертації, спираються на конституційні норми, всебічний аналіз екологічного законодавства України, деяких положень міжнародних еколого-правових приписів, на результати еколого-правової науки та інших правових наук, а також на аналіз практики правотворчих органів в офіційному закріпленні принципів у законодавстві. Під час написання цієї наукової роботи було використано системно-структурний, порівняльно-правовий, діалектичний, комплексний та інші методи дослідження основних принципових питань теми у співставленні загального й особливого.
Науково-теоретичною базою дослідження послужила юридична література України, Росії, інших республік колишнього Союзу PCP, зарубіжних країн з питань принципів екологічного права. Істотне наукове значення для дослідження проблеми мали наукові роботи таких учених, як
В.І. Андрейцев, С.М. Бобильов, Ю.О. Вовк, Т.М. Гайворонська,
Б.В. Єрофеєв, О.С. Колбасов, C.М. Кравченко, О.I. Крассов, H.Р. Малишева, B.J1. Мунтян, В.В. Петров, В.К. Попов, А.К. Соколова, H.A. Торопова, Ю.С. Шемшученко, В.О. Чуйков, В.М. Яковлев та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що в ній уперше в еколого-правовій літературі здійснено всебічне і комплексе дослідження питань формування принципів екологічного права, їх розгорнутої класифікації, змісту, передумов формування, ролі та значення цих принципів у створенні належної правової основи екологічних відносин, визначено напрямки методології розвитку й удосконалення принципів екологічного права.
На захист виносяться такі положення дисертаційної роботи:
1. Обгрунтовується положення про те, що принципи екологічного права як самостійної галузі права являють собою основоположні засади, положення, які виводяться з екологічного законодавства України та деяких міжнародних еколого-правових приписів і рекомендацій, об'єктами яких виступають природні ресурси, що розвиваються за законами природи, аргументація об'єктивно існуючих передумов формування цих принципів. Передумови розглядаються як об'єктивно існуюча сукупність соціальних, екологічних, історичних, економічних, наукових, правових, а в деяких випадках і міжнародно-правових чинників, що сприяють виникненню відповідних явищ. Дане визначення покладено в основу характеристики передумов формування принципів екологічного права.
2. Наводяться додаткові аргументи класифікації галузевих, підгалузевих та інституційних принципів екологічного права, в основу якої покладено роль і значення кожного принципу, його зміст. На підставі цих положень принципи поділяються на основоположні, галузеві, підгалузеві та інституційні. Основоположні принципи є базою для формування інших основних принципів екологічного права, вони визначають направленість і зміст інших принципів. До основоположних належать принципи: правового забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи; правового забезпечення екологічної безпеки; правового закріплення належності природних об'єктів численним суб'єктам для їх використання з метою задоволення своїх різноманітних інтересів у межах законодавства. До галузевих принципів екологічного права належать ті принципи, які мають загальне значення для галузі права. Підгалузевими вважаються принципи, притаманні відповідним підгалузям екологічного права (земельному, водному, лісовому, гірничому і т.д.). До інституційних слід віднести принципи, що базуються на нормах права і регулюють основні положення правових інститутів.
3. Обгрунтовується теза про те, що кожний принцип екологічного права мас свій зміст, який являє собою сукупність правових приписів, забезпечуючих його прояв шляхом використання різних правових форм і способів у певній частині екологічної сфери. Еколого-правові приписи - це сукупність норм імперативного, диспозитивного, дозвільного, заборонного характеру, а також норми права, регулюючі стимулювання суб'єктів екологічних відносин щодо дозвільної і належної поведінки в конкретних правовідносинах. Особливістю даних правових приписів с те, що вони сформульовані в законодавстві з урахуванням загальних об'єктивних законів природи і специфіки кожного природного об'єкта.
4. Аргументується положенім, що кожний принцип знаходиться у тісному зв'язку з іншими, в той же час має відносно самостійне значення, обумовлене специфікою певних сфер екології, і проявляється в конкретних правових приписах. З урахуванням цього в роботі обгрунтовується необхідність поділу всіх принципів на відповідні групи: основоположної (панівної) спрямованості; еколого-правові, що забезпечують пріоритетність екологічних вимог пред іншими й обов'язковість їх використання; сфери використання природних ресурсів, їх відтвореній й охорони навколишнього природного середовища; сфери стимулювання (заохочення і відповідальність) належної еколого-правової діяльності в усіх сферах екології. Виявлено зв’язок міжнародно-правових норм у формуванні національних еколого-правових принципів.
5. Обгрунтовується необхідність розгляду як самостійного принципу екологічного права, основаного на міжнародних еколого-правових нормах та нормах-принципах, які мають юридичне значення для України. Перші згідно з Конституцією України набирають чинності лише після їх ратифікації вищим органом державної влади у встановленому порядку; другі, закріплені в міжнародних еколого-правових документах, мають значення рекомендацій для України. У роботі аргументується теза, що Україна, вдосконалюючи вітчизняне екологічне законодавство, має враховувати названі міжнародні еколого-правові норми з оглядом на національні природні, економічні, соціальні та інші чинники.
6. Стверджується, що екологічне законодавство, на якому базуються принципи екологічного права, є стабільним, бо навколишнє середовище в силу його природних характеристик, на відміну від інших сфер, не зазнає значних змін. Однак це зовсім не означає, що еколого-правові принципи є незмінними, тому в дисертації в узагальненому виді рекомендуються форми, що сприяють удосконаленню принципів екологічного права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можна використати: під час
розробки нового й удосконалення чинного законодавства, з якого виводяться принципи екологічного права; у процесі подальшої наукової роботи по вдосконаленню змісту принципів екологічного права; у навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних занять з екологічного права по певних темах; при підготовці навчально-методичної літератури.
Особистий внесок здобувана. Наукові результати отримано дисертантом у процесі його безпосередньої особистої роботи і критичного осмислення наукових досліджень, на основі самостійного узагальнення принципів екологічного права України. Під час проведення дослідження автор виходив з того, що не всі питання, що виникають у практиці' щодо проблеми принципів екологічного права, знайшли своє відбиття у правовій літературі та в законодавстві, що й обумовило необхідність дослідження цієї проблеми.
Появою нових об'єктивних обставин пояснюється виникнення раніше невідомих теоретичних проблем, що потребують свого вирішення. У перебігу дисертаційного дослідження основна увага була присвячена виявленню принципів екологічного' права, визначенню їх особливостей, складу, класифікації, прояву в законодавстві, основних форм їх удосконалення.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення і висновки даної наукової роботи про поняття еколого-правових принципів, їх класифікацію, зміст, проявлення у правових приписах обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри екологічного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого у вигляді наукових повідомлень та під час обговорення дисертації, були оприлюднені на міжрегіональній науковій конференції «Актуальні проблеми становлення державності в Україні» (Харків, 1995 р.), науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правової системи України» (Харків, 1995 р.). Результати дослідження викладено в 6-ти друкованих роботах. Деякі положення дисертаційного дослідження використовувалися автором у навчальному процесі під час проведення практичних занять з курсу екологічного права. За результатами наукової роботи підготовлено доповідну записку до Верховної Ради України з обгрунтуванням необхідності внесення у деякі законодавчі акти з екології доповнень щодо принципів екологічного права.
Публікації.
Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 6-ти наукових статтях і тезах доповідей наукових- конференцій.
Структура і обсяг дисертації визначено з урахуванням цілей і завдань дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що містять 13 підрозділів, висновку та списку використаної літератури і нормативних актів. Обсяг дисертації - 159 сторінок. Список використаних джерел становить 146 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, мета і завдання дослідження, його наукова новизна, основні положення, що виносяться на захист, визначається теоретичне значення даної роботи, вказуються форми апробації і впровадження в практику результатів дослідження.
У першому розділі - «Загальні положення принципів екологічного права» - викладено поняття й особливості принципів екологічного права, передумови їх формування, зміст і класифікація, співвідношення галузевих і підгалузевих, підгалузевих і інституційних еколого-правових принципів.
Дослідження розпочинається з вияснення поняття принципів екологічного права (1.1.). На підставі всебічного аналізу законодавства й еколого-правової літератури дається розгорнуте визначення принципів екологічного права, що являють собою виражені в еколого-правових актах основоположні юридичні засади, положення, риси, що визначають направленість галузі права і відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин, що базуються на об'єктивно існуючих природних чинниках. В узагальненому вигляді подано основні особливості принципів екологічного права:
- принципи, грунтуючись на екологічному законодавстві, в свою чергу, відбивають сутність розвитку правових явищ, підгрунтя яких становлять екологічні об’єкти, що развиваються за своїми природними законами;
- принципи органічно забезпечують поєднання державного (владного) регулювання певних видів екологічних відносин і автономної (юридичної) рівності, що являє собою змішаний метод правового регулювання відповідних груп екологічних відносин;
- принципи відбивають нормативне закріплення пріоритету у вирішенні екологічних вимог перед економічними та іншими завданнями;
- більшість еколого-правових принципів спрямовано на забезпечення екологічної безпеки в державі;
- з урахуванням природних характеристик принципи виражають особливості способів визначення і стягнення збитків, заподіяних природному середовищу, життю і здоров’ю людей.
Далі автор досліджує передумови формування принципів екологічного права, які розглядає як об'єктивно існуючу сукупність певних чинників, сприяючих виникненню еколого-правових принципів (1.2.). З теоретичної точки зору відзначається, що екологічні відносини становлять предмет екологічного права, однак вони самі породжуються об'єктивно існуючою взаємодією суспільства і природи, яка (взаємодія) породжує не тільки екологічні, але й інші (економічні, технологічні, правові, соціальні) відносини. Стверджується положення про те, що існування екологічного законодавства, що становить базу формування еколого-правових принципів, обумовлено відповідними передумовами, в основі яких лежать об'єктивні і суб'єктивні чинники. Передумови, в свою чергу, диктують необхідність встановлення численних правових приписів, що регулюють різноманітні питання екології. Звідси спостерігається складний взаємозв'язок: передумови сприяють формуванню належної правової основи екологічних відносин, яка оптимально відбиває потреби суспільства.
До основних дисертант відносить передумови екологічні, економічні, правові, науково-технічні, соціальні, історичні, міжнародні еколого-правові, які у сукупності і становлять основу формування екологічного законодавства та принципів екологічного права.
У дисертації (1.3.) вперше в науковій юридичній літературі велика увага приділяється аналізу змісту принципів екологічного права, який являє собою певним чином упорядковану сукупність правових приписів, що виражають відповідні види екологічних відносин і утворюють систему окремих приписів екологічного права. З даного визначення випливає, що зміст кожного принципу складається з двох взаємопов'язаних і відносно самостійних частин: сукупності певних правових приписів і видів суспільних екологічних відносин. Взаємозв'язок указаних частин полягає в тому, що сукупність правових приписів є юридичною фомою відповідних суспільних екологічних відносин, утворюючих матеріальний зміст цієї форми. З цього співвідношення форми і змісту виходить, що зміст кожного принципу екологічного права належить до складного явища, оскільки включає у собі декілька взаємопов'язаних елементів.
Обгрунтовується висновок, що зміст кожного принципу тісно пов'язаний з сутністю і формою принципу. Сутністю є внутрішній зв'язок складових частин змісту принципу, а форма - це спосіб існування, прояву, зовнішній вираз і внутрішня структура змісту.
У роботі всебічно досліджується проблема класифікації принципів екологічного права (1.4.). Класифікуючи принципи, автор використав такі основні їх ознаки, як сфера дії і значення. Обгрунтовується положення, що
класифікація має як наукове, так і практичне значення. Наукова значимість полягає в тому, що виявлено методологічний прийом розмежування всіх принципів за певними ознаками і встановлено їх взаємозв'язок; практичне
- в тому, що науково обгрунтовані принципи використовуються як основа кодифікації екологічного законодавства і забезпечують оптимальне застосування еколого-правових приписів, сприяючих раціональному й ефективному використанню природних ресурсів, їх відтворенню й охороні.
У дисертації досліджується співвідношення галузевих і підгалузевих еколого-правових принципів. Загальногалузеві принципи екологічного права базуються на правових приписах екологічного законодавтсва і мають загальне значення для богатьох еколого-правових питань загального характеру. Підгалузевими вважаються ті принципи, які притаманні певним підгалузям екологічного права і знаходяться у підлеглому становищі щодо галузевих принципів. До підгалузевих належать принципи земельного, водного, гірничого, фауністичного, лісового, атмосферно-повітряного, природозаповідного, охоронного права. Співвідношення галузевих і підгалузевих еколого-правових принципів досить складне. Це пояснюється тим, що законодавство, на підставі якого формуються галузеві принципи, диференціюється на законодавство, регулююче використання, відтворення й охорону окремих природних об'єктів, які за своїми природними характеристиками різноманітні. Тому і співвідношення між галузевими й підгалузевими еколого-правовими принципами характеризується як співвідношення загального й особливого. Тут спостерігається рельєфна підлеглість підгалузевих принципів галузевим із збереженням відносної самостійності перших. Таким чином, зміст галузевих еколого-правових принципів конкретніше проявляється у підгалузевих принципах, причому цей прояв не є суб’єктивним бажанням певних осіб, а об'єктивною необхідністю, обумовленою екологічними чинниками ( різноманітні види природних об'єктів, що розвиваються з своїми природними законами ).
Оскільки кожна галузь права підрозділяється на підгалузі, правові інститути (складні, прості, субінститути) та норми права, дисертант досліджує співвідношення між галузевими, підгалузевими й інституційними принципами (1.6.). При цьому вся ця система відбиває правове регулювання однорідних відносин, ознак і сама вона диференційована, оскільки останні мають свою внутрішню класифікацію, існуючу не з волі осіб, які займаються науковими дослідженнями, а обумовлена існуючими різновидами екологічних відносин. З цього виходить, що різновиди однорідних відносин, які мають свої специфічні риси, відбиваються у відповідних правових приписах, що групуються у
відповідні правові інститути, субінститути. Тому однорідні відносини, що охоплюються цим правовим інститутом, мають базуватися на своїх принципах.
Виникає більш ускладнене співвідношення між усіма видами принципів. Інституційні принципи знаходяться на нижчому ступені класифікації, що обумовлює їх супідрядність з підгалузевими і певною мірою з галузевими еколого-правовими принципами. Відривати інституційні принципи від загальної системи принципів не можна, тому що вони відбивають певну частину однорідних екологічних відносин. Хоча класифікація і виражає однорідні відносини, проте кожний правовий інститут (субінститут) все ж охоплює лише певне коло частини однорідних відносин, що характеризуються деякими специфічними рисами.
Розділ другий «Прояв принципів екологічного права» - присвячений: вивченню поняття прояву принципів екологічного права; прояву еколого-правових принципів різної спрямованості - основоположних; забезпечуючих пріоритетність та обов'язковість використання; використання, відтворення природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; у сфері стимулювання належної еколого-правової діяльності громадян та організацій; значенню міжнародно - правових норм у формуванні еколого-правових принципів України; вдосконаленню змісту принципів екологічного права.
У першому підрозділі (2.1.) аналізується поняття прояву принципів екологічного права, що дозволило автору визначити співвідношення між еколого-правовими принципами і законодавством, а також з реалізацією правових приписів, які містяться в ньому. Прояв даних принципів у законодавстві полягає в тому, що кожен з них об'єднує в собі цілу групу відповідних правових приписів, виходячи з цільової спрямованості цих приписів, обумовлених відповідними видами екологічних відносин. Отже, прояв еколого-правових принципів слід розглядати як оптимальне втілення основних засад, ідей, положень у конкретних правових приписах, які згодом реалізуються з використанням певних форм. Крім того, прояв принципів забезпечив можливість провести класифікацію еколого-правових принципів за іншими ознаками, ніж це було зроблено у першому розділі. Зокрема, певною мірою принципи групуються за наближеністю цілей норм права, що тісно примикають один до одного, із збереженням при цьому відносної самостійності кожного принципу.
Особлива увага в дисертації приділяється основоположним принципам (2.2.), до яких належать: принцип правового забезпечення гармонійної взаємодії суспільства та природи; правового забезпечення екологічної безпеки; правового закріплення належності природних об'єктів
численним суб'єктам для їх використання з метою задоволення інтересів останніх. Для даних принципів характерно, що їх зміст визначає правову магістральну направленість, глобальність, масштабність у вирішенні основних проблем екології. Об'єднання цих принципів у єдину групу не означає, що вони тотожні, тому що кожен з них охоплює правові приписи відповідного головного напрямку, які різняться за своїм змістом.
Принцип правового забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи визначає основну направленість розвитку екологічного права. Практичному здійсненню цього принципу служать усі інші принципи екологічного права, які мають свій зміст. Саме вплив даного принципу відбивається на всіх основних правових інститутах екологічного права. Тому він з певним правом вважається першим із числа основоположних. Не менш важливим є і принцип правового забезпечення екологічної безпеки, суть якого зводиться до того, що за допомогою правових та інших заходів забезпечується підтримання безпечного стану довкілля для здоров'я людей і навколишнього природного середовища в цілому. Зміст принципу правового закріплення належності природних об'єктів численним суб'єктам для їх використання з метою задоволення інтересів останніх знаходиться в нерозривному зв'язку з попередніми принципами. Це проявляється в тому, що використання природних ресурсів державою, окремими колективними формуваннями, індивідами, органами управління прямо чи побічно пов'язано з забезпеченням екологічної рівноваги й екологічної безпеки.
Проведено аналіз групи еколого-правових принципів, забезпечуючих пріоритетність екологічних вимог, обов'язковість їх виконання (2.З.), до яких належать: принцип правового забезпечення пріоритетності вимог екологічної безпеки та деяких інших вимог; принцип правового забезпечення обов'язковості дотримання екологічних стандартів, лімітів, нормативів. Загальною ознакою цих принципів є забезпечення підтримання екологічної рівноваги та території України. Це проявляється в тому, що завдяки пріоритетності вимог екологічної безпеки й обов'язковості виконання інших екологічних правил у кінцевому підсумку створюються умови для безпечного навколишнього природного середовища. Відмінність даних принципів полягає в тому, що пріоритетність означає першечерговість здійснення необхідних заходів, забезпечуючих екологічну безпеку, перед іншими вимогами, тоді як обов'язковість - це неухильність виконання відповідними суб'єктами встановлених екологічних правил незалежно від пріоритетності. На основі аналізу екологічного законодавства дається поняття пріоритетності екологічних правил, яка являє собою першочергове здійснення комплексу
екологічних заходів у порівнянні з іншими, непріоритетними положеннями.
Наступний підрозділ (2.4) присвячено дослідженню еколого-правових принципів використання, відтворення природних ресурсів й охорони навколишнього природного середовища. До числа провідних належить група принципів, яких об'єднує загальна цільова направленість, певна схожість у правовому регулюванні при одночасному збереженні відносної самостійності. До цієї групи входять три принципи - правового регулювання використання природних ресурсів, правового забезпечення їх відтворення і правової охорони навколишнього природного середовища. Правові приписи, основані на цих принципах, за цільовою направленістто мають багато спільного. Зокрема, правові норми, що визначають поведінку суб'єктів при використанні природних ресурсів, забезпечують досягнення таких цілей: по-перше, використання природних ресурсів шляхом їх експлуатації задовольняє економічні й екологічні інтереси держави, колективних формувань, індивідів; по-друге, їх використання з додержанням правил забезпечує підтримку нормальної екологічної рівноваги. До названого принципу тісно примикає принцип правового забезпечення відтворення природних ресурсів, здійснення якого спрямовано на забезпечення екологічного балансу в природі. Відтворення природних ресурсів, що проявляється в різноманітних формах (відтворення, розведення, ввіз певних природних об’єктів), розглядається як комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відновлення втрачених природних елементів, збільшення їх чисельності, якісне покращання стану.
В нерозривному зв’язку з названими принципами знаходиться принцип правового забезпечення охорони навколишнього середовища. Головною метою охорони навколишнього природного середовища є забезпечення за допомогою різноманітних форм і способів екологічної рівноваги в державі або в окремих його регіонах. Охорона навколишнього природного середовища являє собою систему державних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи на основі збереження і відтворення природних багатств, раціонального використання природних ресурсів, поліпшення якості оточуючого людину життєвого середовища.
У дисертації досліджуються принципи у сфері стимулювання належної еколого-правової діяльності громадян та організацій; ці принципи певною мірою закріплені в екологічному законодавстві (2.5.). У цьому підрозділі аналізується поняття стимулювання у сфері використання, відтворення й охорони природного середовища, яке являє собою сукупність заохочувальних заходів, видів відповідальності, інших
чинників, спонукаючих відповідних суб'єктів до належної правової діяльності у сфері екології.
Підкреслюється значення міжнародних еколого-правових норм у формуванні принципів екологічного права України (2.6.). У цьому підрозділі визначено також джерела міжнародного екологічного права, якими є конвенції, договори (угоди), протоколи, резолюції міжнародних організацій та інші, а також їх співвідношення з національними еколого-правовими нормами. Звертається особлива увага на два принципіальні положення. По-перше, закріплено принцип пріоритетності міжнародних еколого-правових приписів, що містяться у договорах стосовно внутрішнього законодавства (ст.17 Закону України про міжнародні договори; ст.71 Закону про охорону навколишнього природного середовища; поресурсове екологічне законодавство про відповідні природні ресурси). По-друге, встановлено необхідність участі України в міжнародному співробітництві у сфері раціонального використання природних ресурсів, їх відтворенні й охороні навколишнього природного середовища.
У роботі сформульовано основні правові форми вдосконалення принципів екологічного права, оскільки останні не є статичними явищами (2.7.). До таких форм, на думку дисертанта, належать: вивчення й аналіз нового екологічного законодавства, регулюючого певні екологічні відносини, з метою виявлення нових принципів, які чітко не окреслені в чинному законодавстві; науковий аналіз еколого-правової літератури про еколого-правові принципи з метою виявлення нових принципів; виявлення і визначення на основі екологічного законодавства підгалузевих принципів; дослідження об'єктивних екологічних змін у навколишньому природному середовищі; визнання значення досягнень НТП як у світовому масштабі, так і в окремих державах; практика застосування чинного законодавства природоохоронними, судовими та іншими органами; врахування міжнародно-правових екологічних приписів; уніфікація екологічного законодавства. На думку автора, окреслені в дисертації форми вдосконалення еколого-правових принципів послужать методологічною основою для відповідних органів управління, дослідників та ін.
У Висновках сформульовано рекомендації дослідження та пропозиції по вдосконаленню екологічного законодавства, в якому або закріплені, або ж виводяться з його змісту принципи екологічного права, підтримується пропозиція, висловлена в літературі, про необхідність розробки і прийняття Екологічного кодексу України на базі чинних еколого-правових нормативних актів.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ МІСТЯТЬСЯ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:
1. Чаусова Л.Л. Система принципів екологічного права України // Право України. - 1996. - №8. - С.47-49.
2. Чаусова Л.Л. Поняття і особливості принципів екологічного права // Право України. - 1997. - №11. - С.51-56.
3. Чаусова Л.Л. Предпосылки принципов экологического права Украины // Пробл. совершенствования укр. законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности: Темат. сб. науч. труд.- Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. - С.117-123.
4. Чаусова Л.Л. Принципы экологического права // Актуал. пробл. становления государственности в Украине: Крат, тезисы докл. и науч. сообщ. межрегион. науч. конф. молодых ученых и соискателей. - Харьков: Укр. юрид. акад., 1995. - С.63.
5. Чаусова Л.Л. Содержание принципов экологического права // Пробл. удосконалення правової системи України: Тези доп. і наук, повідомлень наук.-практ. конф. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995. -
С.76-78.
6. Чаусова Л.Л. Принципы экологического права в Конституции Украины // Бизнес-информ. - 1997. - №11. -С. 16-18.
Чаусова Л.Л. Принципи екологічного права. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 1998 р.
Захищаються наукові положення з питань важливого значення принципів екологічного права; досліджуються поняття й особливості еколого-правових принципів, передумови їх формування, їх зміст та класифікація. У дисертації досліджуються групи даних принципів; сформульовано рекомендації по вдосконаленню екологічного законодавства, в якому або закріплені, або ж виводяться з нього принципи екологічного права.
Ключові слова: принципи екологічного права; екологічна рівновага; екологічна безпека; навколишнє природне середовище; екологічні об'єкти; екологічне законодавство.
Чаусова Л.Л. Принципы экологического права. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право;
экологическое право; природоресурсовое .право. Национальная
юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 1998 г.
Защищаются научные положения по вопросам важного значения принципов экологического права; исследуются понятие и особенности эколого-правовых принципов, предпосылки их формирования, их
содержание и классификация. В диссертации исследуются группы данных принципов; сформулированы рекомендации по совершенствованию
экологического законодательства, в котором либо закреплены, или же выводятся из него принципы экологического права.
Ключевые слова: принципы экологического права; экологическое равновесие; экологическая безопасность; окружающая природная среда; экологические объекты; экологическое законодательство.
Chausova 1.1. The principles of environmental law. - Manuscript.
The thesis for a candidate's of law degree on speciality 12.00.06 - land law; agrarian law; environmental law; natural resources law. National law academy of the Ukraine named after Yaruslav the Mudry. Kharkiv, 1998.
The scientific provisions on the questions of the importance of the principles of environmental law are defended; the groups of such principles have been researched; the recommendations on the perfection of environmental legislational, in which these principles fixed or concluded, have been formulated.
The key words: principles of environmental law, environmental equilibrium; environmental security; environmental objects.
